ВЗАЄМОЗВЯ'ЗОК ПРОЦЕСІВ ПОЛ/АОС, СИСТЕМИ ЦИТОКІНІВ, КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЧАБАН ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 616.36-002.2:615.37-08

ВЗАЄМОЗВЯ'ЗОК ПРОЦЕСІВ ПОЛ/АОС,
СИСТЕМИ ЦИТОКІНІВ, КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ
У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С
ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

14.01.13 інфекційні хвороби

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук

Наукові консультанти
СЕРВЕЦЬКИЙ Костянтин Леонідович,
доктор медичних наук, професор
СПІВАК Микола Якович,
член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор

Одеса 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ
І ТЕРМІНІВ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДАНИХ
1.1. Взаємозв’язок процесів перекисного окислення
ліпідів, антиоксидантної та імунної систем 17
1.2. Сучасні уявлення про систему цитокінів, її роль
в патогенезі хронічного гепатиту С 26
1.3. Основні напрямки сучасної терапії хворих на
хронічний гепатит С 50
РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих 65
2.2. Методи дослідження 75
РОЗДІЛ 3 МЕТАБОЛІЧНІ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ ПОРУШЕННЯ
У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С
З РІЗНИМ СТУПЕНЕМ АКТИВНОСТІ ГЕПАТИТУ
3.1. Стан процесів перекисного окислення ліпідів
у хворих на хронічний гепатит С 82
3.2. Функціональна активність антиоксидантної системи
у хворих на хронічний гепатит С 90
3.3. Порушення в системи інтерферону у хворих
на хронічний гепатит С 103
3.4. Показники цитокінової мережі у хворих на
хронічний гепатит С 111
3.5. Показники клітинного імунітету у хворих
на хронічний гепатит С 133 РОЗДІЛ 4 ВПЛИВ АМІКСИНУ ІС НА ДИНАМІКУ
КЛІНІЧНИХ ПРОЯВ, МЕТАБОЛІЧНИХ ТА
ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ
НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С
4.1. Клінічна ефективність аміксину ІС у хворих на
хронічний гепатит С 153
4.2. Динаміка процесів ПОЛ/АОС у хворих на хронічний
гепатит С під впливом аміксину ІС 177
4.3. Зміни в системі інтерферону у хворих на хронічний
гепатит С під впливом проведеного лікування 196
4.4. Вплив лікування на вміст цитокінів 205
4.5. Субпопуляційний склад лімфоцитів залежно
від засобу терапії 229
РОЗДІЛ 5 ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ
МОНОТЕРАПІЇ АМІКСИНОМ ІС ТА КОМБІНОВАНОЇ
ТЕРАПІЇ АМІКСИНОМ ІС І ВЕРО-РИБАВІРИНОМ
У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С 254
РОЗДІЛ 6 ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ 275
ВИСНОВКИ 300
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 304
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 306

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

АОС антиоксидантна система
АФК активні форми кисню
білки NS неструктурні білки
ВРО вільнорадикальне окислення
ГР глутатіонредуктаза
ГП глутатіонпероксидаза
ГТ глутатіонтрансфераза
ДК дієнові кон’югати
ДЛШ дискримінантна лічильна шкала
клітини LAK цитотоксичні клітини, активовані лімфокінами
мРНК матрична РНК
МДА малоновий діальдегід
ПОЛ перекисне окислення ліпідів
СОД супероксиддисмутаза
УДХК урсодезоксихолева кислота
ХГС хронічний гепатит С
CD кластер диференціації, комплекс розрізняння
G-CSF - фактор, який стимулює утворення колоній гранулоцитів
GM-CSF фактор, який стимулює утворення колоній гранулоцитів і макрофагів
G-SH відновлений глутатіон
GS-SG окислений глутатіон
HCV вірус гепатиту С
HLA антигени лейкоцитів людини
IFN інтерферон
IL інтерлейкін
IL-1Ra рецепторний антагоніст IL-1
INR міжнародне нормалізоване відношення
ISI міжнародний індекс чутливості (тромбопластіну)
К-клітини клітини-вбивці (відповідальні за антитілозалежну клітинну цитотоксичність)
LPS ліпополісахарид
M-CSF фактор стимуляції утворення колоній макрофагів
МНС основний комлекс гістосумісності
MIF фактор гальмування міграції макрофагів
MIG монокін, індукований g-інтерфероном
MIP запальний білок макрофагів
NGF фактор росту нейронів
NK-клітини натуральні цитотоксичні клітини, натуральні кілери
PAF фактор, який активує тромбоцити
PTR протромбіновий коефіцієнт
Тс-лімфоцити Т-цитотоксичні лімфоцити
TGF трансформуючий фактор росту
Thлімфоцити - Т-лімфоцити-помічники
TNF фактор некрозу пухлин
Ts-лімфоцити Т-лімфоцити-супресори

ВСТУП

Актуальність теми
Хронічний гепатит С (ХГС) сьогодні є актуальною проблемою не лише в Україні, але й в усьому світі. За оцінками експертів ВООЗ у світі інфіковано більше 300 млн. людей вірусом гепатиту С. У різних країнах показник частоти виявлення маркерів вірусу гепатиту С серед здорового населення і, перш за все, донорів коливається від 0,14 % до 6,0 % [46, 59, 59, 87, 100, 176, 178, 236, 360, 436, 463]. Вірус гепатиту С значно частіше, ніж інші віруси гепатитів, являється причиною виникнення цирозу печінки, на підставі якого розвивається первинна гепатоцелюлярна карцинома [10, 26, 42, 55, 56, 74, 93, 98, 152, 263, 361, 418, 476].
Труднощі діагностики захворювання на ранній стадії інфікування пов’язані з субклінічним і в більшості випадків безсимптомним перебігом хвороби. Незалежно від виразності клінічних проявів інфекційного процесу, у 60-80 % хворих розвивається хронічний гепатит. Перші клінічні прояви ХГС можуть бути різноманітними в залежності від стану імунної системи, джерела інфекції та її тривалості. Часто у хворих випадково знаходять підвищення рівня амінотрансфераз або виявляють антитіла до вірусу гепатиту С. Більшість таких хворих не пред’являють скарг, що характерні для гепатиту та відмічають лише швидку втомлюваність, зниження працездатності, помірну загальну слабкість [2, 59, 63, 79, 108, 109, 154, 178, 230, 285, 331, 344, 395, 413, 458, 466, 484, 486, 495, 533].
Зустрічаються випадки, коли ХГС перебігає з помірною або нормальною активністю амінотрансфераз. В літературі представлено спостереження, які свідчать про те, що хвороба проявлялася вже на стадії цирозу печінки. Такі хворі вмирали від кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, коагулопатії, хронічної печінкової енцефалопатії [3, 5, 31, 51, 78, 142, 146, 167, 199, 374, 458, 477, 513].
Слід враховувати також високу питому вагу (30-50 % випадків за даними різних авторів) позапечінкових прояв ХГС: пізня шкірна порфірія, вогнищевий лімфоцитарний сіалоаденіт, ізольовані кон’юнктивальні виразки Мурена, кріоглобулінемія ІІ типу, мембранозно-проліферативний гломерулонефрит, аутоімунний тиреоїдит та інші [6, 14, 40, 41, 47, 68, 70, 72, 86, 92, 123, 183, 192, 285, 370, 372, 385, 398, 400, 407, 485, 536, 537].
Описано стійкість вірусу гепатиту С до терапії. Вона пов’язана з реплікацією вірусу при високому ступені мутацій. В результаті цього виникає декілька імунологічно різних варіантів вірусу. Організм хворого виробляє антитіла, що нейтралізують вірус лише до даної різновидності. Таким чином, вірус гепатиту С є вірусом, який вислизає з-під імунного нагляду [28, 60, 65, 179, 212, 419, 444, 445, 457].
Незважаючи на значну кількість різнобічних досліджень, які представлено в літературі, питання патогенезу ХГС вивчені недостатньо, а його терапія назавжди є ефективною [7, 186, 227, 386, 461].
Проникнення вірусу у печінку, його репродукція являються пусковим механізмом включення каскаду метаболічних, імунних реакцій, розвитку деструктивних, захисних та репаративних процесів [28, 35, 39, 56, 75, 81, 306, 476].
В розвитку патологічного процесу слід відмітити роль "метаболічної інтоксикації". Результатом цього є підвищення вмісту нормально існуючих метаболітів, продуктів їх розпаду та поява патологічних метаболітів. Серед пускових механізмів «метаболічної інтоксикації» можна виділити інтенсифікацію вільно-радикального окислення (ВРО), порушення в антиоксидантній системі (АОС), гіпоксію, зниження енергетичного потенціалу, підвищення концентрації середніх молекул, тощо [75, 76, 77, 80, 81, 257, 307].
Вивченню участі процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) в патогенезі різноманітних інфекційних та неінфекційних захворювань присвячено значну кількість наукових досліджень. Відомо, що надлишкова кількість продуктів пероксидації справляє значний вплив на регуляцію фосфоліпідного складу клітинних мембран, метаболізм та функціональну активність клітин, в тому числі і гепатоцитів [18, 73, 275, 448, 450]. Але, це явище не пов'язується з АОС та структурними порушеннями в печінці, що грає надзвичайно важливу роль в прогресуванні хвороби та виборі методики лікування.
Отримано переконливі дані, що у хворих на гострий гепатит В порушення функцій та структури гепатоцитів відбувається внаслідок безпосереднього впливу вірусу на печінкові клітини, підвищення активності процесів ВРО, накопичення вільних радикалів кисню (супероксидного, гідроксильного та пероксидного). У відповідь на накопичення продуктів пероксидації на початку захворювання відбувається активація АОС, яка при подальшому розвитку патологічного процесу, особливо у хворих з важкою формою ураження печінки, супроводжується зниженням, а потім і виснаженням захисних протиперекисних механізмів організму. АОС стає неспроможною нейтралізувати надлишок ушкоджуючих продуктів ПОЛ. Відбуваються зміни функцій гепатоцитів (часом незворотні), руйнування мембран гепатоцитів, вихід у цитозоль протеолітичних ферментів, що може призвести до розвитку гострого масивного некрозу печінки [73, 76, 126, 189, 244, 297].
В доступній літературі ми знайшли лише поодинокі повідомлення торкаються вивчення деяких показників ПОЛ/АОС у хворих на ХГС [79, 81, 202, 215, 244, 473], що, на наш погляд, недостатньо для розкриття механізму деструктивних процесів, які при цій хворобі відбуваються в печінці.
Імунологічні порушення при ХГС відбуваються, в основному, за рахунок функціонального дисбалансу між клітинною та гуморальною ланками імунітету. Клітинну відповідь активують Тh1-лімфоцити-помічники (Th1-лімфоцити), гуморальну відповідь - Th2-лімфоцити. Активація та диференціація Th-лімфоцитів відбувається під впливом патогену. Припущено, що дисбаланс у співвідношенні Th1 і Th2-лімфоцитів може бути основним фактором хронізації та прогресування захворювання [30, 33, 101, 153, 187, 213, 226, 287, 334, 398, 461, 477]. Але більша частина дослідників подає ці порушення як факт, не пов’язуючи їх з іншими патогенетичними змінами в організмі хворих на ХГС.
На наш погляд, також представляє інтерес вивчення активності системи цитокінів. Цитокіни речовини білкової природи, які беруть участь в процесах міжклітинної взаємодії в організмі. Цитокіни складають мережу взаємодій, в якій кожний цитокін володіє перехресною або синергетичною активністю з іншими цитокінами. Цитокінова мережа це система, що саморегулюється, порушення в якій призводить до надлишкового або недостатнього синтезу різних класів цитокінів. А це, в свою чергу, сприяє розвитку різноманітних патологічних процесів в організмі людини [45, 66, 270, 271, 273, 288, 326, 340, 341, 382, 467, 472].
Цитокіни практично не утворюються клітинами імунної системи, що знаходяться в стані покою (крім трансформуючих факторів росту та фактора, який стимулює утворення колоній гранулоцитів і макрофагів). Їх появлення в сироватці крові в надлишковій концентрації свідчить про наявність загальної реакції на антиген. Найбільш вивченими цитокінами являються інтерферони, інтерлейкіни (ІL), фактор некрозу пухлин (TNF), колонієстимулюючі фактори, трансформуючі фактори росту (TGF) та ростові фактори. Серед багаточисельної групи цитокінів більш пильної уваги при ХГС, на наш погляд, заслуговують інтерлейкіни та інтерферони [16, 91, 141, 143, 168, 326].
На думку частини авторів одним з вирішальних факторів хронічного перебігу хвороби є недостатність інтерфероногенезу. Встановлено, що у хворих на гострий гепатит В відбуваються значні порушення інтерфероноутворення, що може бути істотною причиною для переходу гострого процесу у хронічну форму. Але при ХГС ці процеси вивчено недостатньо та нечітко. За представленими даними у хворих на ХГС відбувається пригнічення інтерфероногенезу у вигляді зниженої здатності до продукції інтерферону (IFN) a та IFN-g, що супроводжується дисбалансом клітинної ланки імунітету. Але за іншими даними у таких хворих відмічено підвищення рівня сироваткового IFN [151, 180, 240, 259, 276, 280, 441].
У літературі наведено деякі дані щодо вивчення продукції різних прозапальних та протизапальних цитокінів при ХГС. Але, слід відмітити, що результати проведених досліджень, часом, є суперечними та не завжди висвітлюють динаміку розвитку порушень у цитокіновій мережі залежно від періоду та тяжкості перебігу ХГС. [122, 131, 139, 178, 246, 324, 327, 432, 514]. Не вивчена їх залежність від інших патогенетичних змін, зокрема від стану ПОЛ/АОС.
До того ж недостатньо представлено матеріалів, присвячених аналізу активності процесів пероксидації та функціональної здатності АОС, ролі інтерферонів, їх взаємозв’язку з розвитком патологічного процесу в печінці. Комплексне вивчення цих процесів дозволить розкрити основні ланки патогенезу ХГС, прогнозувати перебіг захворювання, удосконалити та контролювати ефективність призначеної терапії, що сьогодні є вкрай важливим для практичної медицини.
Все частіше в практичній медицині для лікування таких хворих використовуються препарати інтерферону (інтрон А, пегасис, реальдірон та ін.). Однак, позитивний результат після проведеного тривалого курсу лікування відмічено лише у 20-30 % хворих. Особливу тревогу викликає високий (до 60 %) рівень рецидивів у лікованих цими препаратами хворих [7, 29, 64, 179, 431]. Важливим аспектом залишається пошук нових, альтернативних методів лікування хворих на хронічний гепатит С [89, 130, 179, 211, 242, 312, 343]. Слід також відмітити, що сьогодні недостатньо вивчено вплив інтерфероногенів на перебіг захворювання, на стан деструктивних процесів в печінці, не встановлено взаємозв’язок між дією цих препаратів та системою цитокінів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Одеського державного медичного університету "Вплив стимуляторів інтерфероногенезу, імуномодуляторів та еубіотиків на перебіг і наслідки гострих та хронічних вірусних інфекцій та стан біоценозу кишечнику", 2004-2008 рр. (№ держреєстрації 0103U007958). Автор є співвиконавцем цієї науково-дослідної роботи.
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження: розкрити основні ланки патогенезу ХГС завдяки комплексному дослідженню функціонування систем ПОЛ/АОС, цитокінів, клітинного імунітету та їх зв’язку з активністю фіброзоутворення в печінці й розробити спосіб корекції їх порушень, що надасть можливість підвищити ефективність терапії.
Завдання дослідження:
1. Дослідити вміст продуктів ПОЛ (дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду) у хворих на ХГС залежно від активності гепатиту.
2. Визначити стан глутатіонової протиперекисної системи у хворих на ХГС при різному перебігу ХГС.
3. Встановити зв'язок між змінами в системі ПОЛ/АОС і активністю фіброзоутворення у хворих на ХГС за різної активності гепатиту.
4. Вивчити особливості інтерфероногенезу залежно від активності ХГС.
5. Із урахуванням активності ХГС визначити в сироватці крові хворих вміст цитокінів: IL-1b, IL-2, IL-6, IL-8, IL-12, TNF, TGF-b1, IL-1Ra, IL-4 та IL-10.
6. Дослідити зміни, що відбуваються у субпопуляційному складі лімфоцитів залежно від активності ХГС.
7. Встановити взаємозв’язок між станом ПОЛ/АОС, інтерфероногенезом і процесами фіброзоутворення у хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу до початку лікування.
8. Дослідити вплив аміксину ІС на клінічні, біохімічні показники, виразність фіброзоутворення, стан системи ПОЛ/АОС, активність інтерфероногенезу, продукцію цитокінів і субпопуляційний склад лімфоцитів у хворих на ХГС залежно від активності гепатиту та тривалості лікування.
9. Провести порівняльну оцінку ефективності монотерапії аміксином ІС та його комбінації з веро-рибавірином у хворих на ХГС.
Об’єкт дослідження: хронічний гепатит С.
Предмет дослідження: клініко-біохімічні, серологічні, вірусологічні, імунологічні показники, фіброзоутворення у хворих на ХГС з різною активністю патологічного процесу; оцінка ефективності терапії індуктором ендогенного інтерферону (аміксином ІС) окремо, та в поєднанні з противірусним засобом (веро-рибавірином) в лікуванні хворих на ХГС.
Методи дослідження: клінічні, біохімічні, інструментальні, серологічні, вірусологічні, імунологічні, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів
Виявлений взаємозв’язок стану інтерфероногенезу, системи цитокінів та субпопуляційного складу лімфоцитів з порушеннями в системі ПОЛ/АОС, фіброзоутворенням та активністю ХГС на підставі їх комплексного дослідження.
Доведено, що при ХГС відбуваються суттєві зсуви в системі ПОЛ/АОС, виразність яких пов’язана з активністю гепатиту. Встановлено, що одною з причин надлишкової активності реакцій ПОЛ є пригнічення функціональної спроможності глутатіонової протиперекисної системи. Для оцінки функціонального стану АОС вперше розраховано та запропоновано використання індексу декомпенсації. Також цей показник доцільно використовувати для вирішення питання про необхідність призначення антиоксидантної терапії.
Показано, що пригнічення інтерфероногенезу є наслідком негативних процесів, які відбуваються в результаті репродукції вірусу та активації ПОЛ в організмі хворих. Встановлено кореляційний зв’язок між показниками системи ПОЛ/АОС та системи інтерферону.
На підставі вивчення вмісту низки цитокінів (IL-1b, IL-2, IL-6, IL-8, IL-12, TNF, TGF-b1, IL-1Ra, IL-4 та IL-10) і співставлення з активністю гепатиту виявлений значний дисбаланс функціонування цієї мережі, який поглиблюється разом із прогресуванням ХГС.
Визначено певні зміни з боку субпопуляційного складу лімфоцитів, які разом із недостатністю інтерфероногенезу та зсувами в системі цитокінів призводять до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС, ступінь виразності якого корелює із активністю запального процесу в печінці.
Встановлено, що прогресуюча метаболічна інтоксикація, недостатність інтерфероногенезу, зростаючий дисбаланс у системі цитокінів, порушення з боку клітинної ланки імунної відповіді відіграють важливу роль у механізмах прогресування ХГС і призводять до розвитку фіброзу та цирозу печінки.
Патогенетично обґрунтована доцільність включення до комплексної терапії хворих на ХГС індуктора ендогенного інтерферону аміксину ІС. Встановлено, що використання цього препарату сприяє скороченню тривалості інтоксикаційного, астеновегетативного, диспепсичного синдромів, зворотному розвитку (або припиненню розвитку) запального процесу в печінці, усуненню метаболічних порушень, активації інтерфероногенезу, відновленню балансу в системі цитокінів, розвитку адекватної імунної відповіді.
Вперше визначена доцільність використання комбінованої терапії аміксином ІС і веро-рибавірином, оскільки при такому лікуванні вдається досягти кращих результатів, ніж за умов монотерапії аміксином ІС.
Практичне значення одержаних результатів
На підставі вивчення функціонування системи ПОЛ/АОС у хворих на ХГС запропоновано індекс декомпенсації АОС, що відображає цієї системи, активність патологічного процесу в печінці та дозволяє вирішити питання про необхідність використання в лікуванні хворих антиоксидантних препаратів. У якості компонентів для його розрахунку визначають концентрацію відновленого глутатіону та малонового діальдегіду, співвідношення яких відповідає значенню індексу декомпенсації АОС. Запропонований засіб дозволяє індивідуально контролювати стан ПОЛ/АОС як основну причину деструктивних процесів в печінці. Одержано патент України на корисну модель № 31301 "Спосіб визначення ступеня активності патологічного процесу в печінці у хворих на хронічний гепатит С".
Обґрунтовано доцільність використання індуктора ендогенного інтерферону аміксину ІС окремо, та його комбінації з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином (патент України на корисну модель № 31302 "Спосіб лікування хронічного гепатиту С"). Розроблена оптимальна схема курсового лікування аміксином ІС: 0,125 г 1 раз на день два дні підряд на тиждень, протягом 5 тижнів. На основі клінічних даних, результатів дослідження деструктивних показників (АлАТ, АсАТ) і показників фіброзоутворення (індекс фіброзу) рекомендовано активну терапію аміксином ІС проводити протягом двох років, що дозволяє досягти покращення якості життя хворих, зменшити кількість та скоротити тривалість рецидивів, запобігти подальшому розвитку фіброзу в печінковій тканині, усунути метаболічні порушення, поліпшити імунологічні показники у хворих із слабко та помірно вираженою активністю хронічного гепатиту С.
Результати досліджень, представлені в дисертації, використовуються у навчальному процесі на кафедрах інфекційних хвороб у 4 ВУЗах України (Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, Одеському, Запорізькому державних медичних університетах, Ужгородському національному університеті).
Матеріали дисертаційної роботи впроваджені до клінічної практики інфекційних відділень лікарень міст Одеси, Львова, Запоріжжя, Ужгорода.
Особистий внесок здобувача
Автором самостійно проведено аналіз наукової літератури, патентно-інформаційний пошук, сформульовано мету і задачі роботи, вибрані адекватні методи дослідження, здійснено комплексне обстеження хворих і здорових осіб. Дисертант брала участь у проведенні біохімічних й імунологічних досліджень, самостійно здійснила статистичну обробку отриманих результатів, склала таблиці та рисунки. Особисто написала всі розділи дисертаційної роботи, обґрунтувала основні положення, сформулювала висновки та практичні рекомендації, впровадила результати наукових досліджень у клінічну практику.
Апробація результатів дисертації
Основні п

Список литературы

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдукадырова М. А. Прогностические маркеры хронизации вирусного гепатита С / М. А. Абдукадырова // Иммунология. 2002. - № 1. С. 4750.
2. Активная форма гепатита С. Диагностика и перспективы интерферонотерапии / С. Н. Соринсон, О. В. Корочкина, Ю. Е. Жданов [и др.] // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колонопроктологии. - 1999. - № XI (1). - С. 4043.
3. Активность аланинаминотрансферазы в сыворотке крови у больных острым гепатитом С в остром периоде и отдаленные сроки наблюдения / Л. Л. Громашевская, А. Д. Вовк, А. Л. Гураль [и др.] // Лабораторная диагностика. 1999. - № 1. - С. 912.
4. Аллельный полиморфизм генов ИЛ-4 и ИЛ-10 как один из возможных механизмов, способствующих хронизации вирусных гепатитов / Н. В. Рязанцева, И. О. Наследникова, В. И. Коненков [и др.] // Иммунология. 2007. - № 2. С. 6871.
5. Альберти А. Лечение больных хроническим гепатитом С с исходно или стойко нормальным уровнем АЛТ / А. Альберти // Сучасна гастроентерологія. 2006. - № 2 (28). С. 4553.
6. Андрейчин М. А. Досягнення і перспективи фармакотерапії вірусних гепатитів / М. А. Андрейчин // Інфекційні хвороби. 1996. - № 3. С. 512.
7. Андрейчин М. А. Комплексная терапия вирусных гепатитов / М. А. Андрейчин // Международный медицинский журнал. 2002. - № 1-2. - С. 183187.
8. Андрейчин М. А. Ефективність індукторів синтезу інтерферону в лікуванні на гострі гепатити В і С / М. А. Андрейчин, І. Я. Господарський // Журнал АМН України. 2002. - № 1. С. 191 196.
9. Андрейчин М. А. Застосування індукторів інтерфероноутворення у хворих на гострі гепатити В і С / М. А. Андрейчин, І. Я. Господарський, О. П. Загрійчук // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. Киев, 2001. С. 232 235.
10. Андрейчин М. А. Вірусні гепатити і первинний рак печінки / М. А. Андрейчин, В. І. Дрижак, Ю. В. Вугляр // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, (Тернопіль, 30 травня 1 червня 2005 р.). Тернопіль : Укрмедкнига”, 2005. С. 228 230.
11. Андрейчин М. А. Лікувальна ефективність циклоферону при вірусних інфекціях / М.А. Андрейчин, Н. Г.Завіднюк, Ю. М. Андрейчин // Інфекційні хвороби. 2004. - № 3. С. 2327.
12. Андрейчин М. А. Вплив урсофальку в комбінації з лафероном на субпопуляційний склад лімфоцитів крові та вміст цитокінів у хворих на хронічний гепатит С / М. А. Андрейчин, О. В. Рябоконь // Інфекційні хвороби. 2004. - № 4. С. 2630.
13. Андрейчин М. А. Урсодезоксихолева кислота ("Урсохол") в патогенетичній терапії хронічних захворювань печінки / М. А. Андрейчин, О. В. Рябоконь // Сучасні інфекції. 2007. - № 1. С. 1316.
14. Андронати С. А. Пероральный индуктор эндогенного интерферона «Амиксин» и его аналоги: Обзор / С. А. Андронати, С. А. Литвинова, Н. Я. Головенко // Журнал АМН Украины. 1999. Т. 5, № 1. С. 5366.
15. Апросина З. Г. Внепеченочные проявления хронического гепатита В /ХГВ/ и С /ХГС/ З. Г. Апросина, В. В. Серов // Новые направления в гепатологии : тезисы междунар. Фальк Симпозиума. - С.-Пб., 1996. - № 92. - С. 2829.
16. Ариненко Р. Ю. Система интерферона: первая линия защиты организма / Р. Ю. Ариненко, В. Б. Аникин, В. И. Головкин // Terra Medika nova. 1997. - № 4. С. 1114.
17. Афанасьев А. Ю. Индикация антител к вирусу гепатита С с разделением на классы IgM и IgG и её клиническое значение / А. Ю. Афанасьев // Клиническая лабораторная диагностика. 1999. - № 2. С. 4344.
18. Ахмедов Н. P. Клинико-патогенетическое значение антиоксидантной системы при инфекционных заболеваниях / Н.Р. Ахмедов // Клиническая медицина. - 1994. - № 1. - С. 2426.
19. Бабак О. Я. Применение нового отечественного препарата глутаргин в гастроэнтерологии / О.Я. Бабак // Сучасна гастроентерологія. 2003. - № 2. С. 8588.
20. Бабак О. Я. Перспективы направления в лечении хронических вирусных гепатитов В и С / О.Я. Бабак, Г. Д. Фадеенко, В. А. Игнатов // Сучасна гастроентерологія. 2001. - № 2. С. 3943.
21. Бабак О. Я. Глутаргин фармакологическое действие и клиническое применение: Монография / О. Я. Бабак, В. М. Фролов, Н. В. Харченко. Харьков-Луганск : Элтон-2, 2005. 456 с.
22. Барбакадзе Г. Г. Лечение пегилированными интерферонами-a больных хроническим гепатитом С / Г. Г. Барбакадзе, Г. В. Пипия, Камкамидзе Г. К. // Терапевтический архив. 2005. - № 2. С. 7375.
23. Блюм Х. Е. Гепатит С: современное состояние проблемы / Х. Е. Блюм // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колопроктологии. 2005. - № 1. С. 2024.
24. Боброва І. А. Автоімунні зрушення у хворих на гепатит С / І. А. Боброва, В. Б. Шевчук, В. І. Матяш // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, (Тернопіль, 30 травня 1 червня 2005 р.). Тернопіль : Укрмедкнига”, 2005. С. 237239.
25. Боброва І. А. Особливості терапії пегасисом при гепатиті С / І. А. Боброва, В. Б. Шевчук, Г.О. Боброва // Інфекційні хвороби загально медична проблема : матеріали VП зїзду інфекціоністів України, (Миргород, 27-29 вересня 2006 р.). Тернопіль : "Укрмедкнига", 2006. - С. 1011.
26. Богомолов Б. П. Диагностика и лечение вирусного гепатита С / Б. П. Богомолов, М. К. Костюнина // Клиническая медицина. - 1997. - № 9. - С. 6264.
27. Болезни печени и желчевыводящих путей : руководство для врачей / Под ред. В. Т. Ивашкина. М.: М-Вести, 2002. 416 с.
28. Бондаренко А. Л. Иммунопатогенез гепатита С / А. Л. Бондаренко, С. В. Барамзина, М. Е. Савиных // Материалы VI Российского съезда врачей-инфекционистов, (Санкт-Петербург, 29-31 октября, 2003 г.). С.-Пб., 2003. С.45.
29. Буеверов А. О. Современная терапия хронических гепатитов / А. О. Буеверов // Русский медицинский журнал. - 1997. Т. 5, № 22. - С. 14421445.
30. Буеверов А. О. Иммунологические механизмы повреждения печени / А. О. Буеверов // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 1998. - № 5. С. 1821.
31. Бурневич Э. З. Противовирусная терапия цирроза печени в исходе хронического гепатита С / Э. З. Бурневич, Т. Н. Лопаткина, Е. Н. Никулкина // Гепатологический форум. 2005. - № 1. С. 2331.
32. Вашурина Т. В. Цитокины и адгезивные молекулы в патогенезе хронического гломерулонефрита (обзор литературы, часть 1) / Т. В. Вашурина, Т. В. Сергеева // Нефрология и диализ. 2002. Т. 4, № 3. С. 717.
33. Взаимодействие вирусов гепатита В и С с клетками иммунной системы макроорганизма (обзор литературы) / В. Т. Ивашкин, С. Н. Маммаев, А. О. Буеверов А.О. [и др.] // Клиническая лабораторная диагностика. 2001. - № 7. С. 4548.
34. Вірстюк Н. Г. Діагностичне значення інтерлейкіну-10 у хворих на хронічний гепатит С / Н. Г. Вірстюк // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. Киев, 2001. С. 8790.
35. Вірстюк Н. Г. Клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічних гепатитів та розвитку цирозу печінки, диференційовані методи лікування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мед. наук : 14.00.10 "Внутрішні хвороби" / Н. Г. Вірстюк. Івано-Франківськ, 2002. 43с.
36. Вирус гепатита С: биология, иммунопатогенез, система ЕК/ЕКТ при вирусной персистенции / Р. И. Сепиашвили, И. П. Балмасова, Е. В. Кабанова [и др.] // Журн. микробиол. 2006. - № 7. С. 109156.
37. Вирусные гепатиты: клиника, диагностика, лечение / [Ю. В. Лобзин, К. В. Жданов,В. М. Волжанин, Д. А. Гусев]. - С.-Пб.: ООО Издательство ФОЛИАНТ”, 2006. 192 с.
38. Вирусспецифические антитела и интерферонотерапия при хроническом гепатите С / А. С. Логинов, Т. М. Царегородцев, М. М. Зотина [и др.] // Терапевтический архив. 2001. - № 1. С. 5254.
39. Влияние амиксина отечественного аналога тилорона на показатели интерферонового и иммунного статуса человека / Е. П. Селькова, Т. А. Семененко, Н. Н. Носик [и др.] // Журнал микробиологии. 2001. - № 4. С. 3135.
40. Внепеченочные проявления хронической HCV-инфекции / Т. М. Игнатова, З. Г. Апросина, В. В. Серов [и др.] // Российский медицинский журнал. - 2001. - № 2. - С.1318.
41. Внепеченочные синдромы (сосудистые проявления) у пациентов, инфицированных вирусом гепатита С / Е. В. Гембицкий, А. В. Глазунов, Е. В. Жиляев, Т. В. Проскурина // Клиническая медицина. - 1995. - № 6. - C. 5153.
42. Вовк А. Д. Проблема лікування хворих на хронічні вірусні гепатити / А. Д. Вовк // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. Киев, 2001. С. 244248.
43. Вовк А. Д. Клінічні проблеми і лікування хворих на хронічний гепатит С / А. Д. Вовк // Український медичний вісник. 2007. - № 1. С. 5054.
44. Вовк Л. М. Использование Бициклола в лечении хронических вирусных заболеваний печени (обзор литературы) / Л. М. Вовк, Ю. А. Сухов // Сучасні інфекції. - 2007. - № 4. - С. 7278.
45. Возианов А. Ф. Цитокины. Биологические и противоопухолевые свойства / А. Ф. Возианов, А. К. Бутенко, К. П. Зак. К.: Наукова думка, 1998. 313 с.
46. Возианова Ж. И. Вирусные гепатиты в структуре хронической патологии печени / Ж. И. Возианова // Сучасні інфекції. - 2007. - № 4. - С. 49.
47. Возианова Ж. И. Дискуссионные вопросы лечения больных хроническими вирусными гепатитами / Ж. И. Возианова, Н. Ч. Корчинский // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. К., 2001. С. 332336.
48. Возіанова Ж. І. Перспективи та особливості застосування деяких препаратів a2а інтерферону в лікуванні хворих на хронічні вірусні гепатити / Ж. І. Возіанова, М. Ч. Корчинський // Сучасні інфекції. 2002. - № 3. С. 3443.
49. Возіанова Ж. І. Проблеми лікування інтерфероном хворих на хронічні вірусні гепатити / Ж. І. Возіанова, М. Ч. Корчинський // Сучасні інфекції. 2001. - № 2. С. 5265.
50. Возіанова Ж. І. Хронічні вірусні гепатити / Ж. І. Возіанова, М. Ч. Корчинський // Журнал практичного лікаря. 2002. - № 6. С. 714.
51. Возможности интерферонотерапии при хроническом гепатите С с нормальным уровнем трансаминаз / Н. В. Воронкова, Н. П. Блохина, Е. И. Келли [и др.] // Терапевтический архив. 2002. - № 11. С. 1215.
52. Воробьев А. А. Принципы классификации и стратегия применения иммуномодуляторов в медицине / А. А. Воробьев // ЖМЭИ. 2002. - № 4. С. 9398.
53. Вяльцева Ю. В. Роль апоптозу при інфекційних хворобах / Ю. В. Вяльцева // Інфекційні хвороби. 2007. - № 1. С. 5763.
54. Гаврилов Б. В. Анализ методов определения продуктов ПОЛ в сыворотке крови по тесту с ТБК / Б. В. Гаврилов, А. Р. Гаврилова, Л. М. Мажуль // Вопросы медицинской химии. 1987. Т. 33, № 1. С. 118123.
55. Гайдук А. Вірусний гепатит С: роль у виникненні хронічної печінкової патології / А. Гайдук, І. Гайдук, С. Гланц // Галицький лікарський вісник. 1997. - Т. 4, № 1. С.111112.
56. Галицький В. А. Апоптоз гепатоцитів і патогенез вірусних гепатитів та їх окремих ускладнень / В. А. Галицький // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. Киев, 2001. С. 9397.
57. Гариб Ф. Ю. Эффект синергизма в индукции интерферона и противовирусном действии саногена, беталейкина и циклоферона / Ф. Ю. Гариб, А. П. Ризопулу, Т. У. Арипова // Медицинская иммунология. 2004. Т. 6, № 1-2. С. 4756.
58. Гепатит С в Украине: эпидемиологические аспекты проблемы / А. Л. Гураль, В. Ф. Мариевский, Т. А. Сергеева [и др.] // Сучасні інфекції. 2008. - № 1. С. 5363.
59. Гепатит С: епідеміологія, діагностика, клініка, лікування / Л. Л. Громашевська, А. Л. Гураль, В. Ф. Марієвський [та ін.] // Методичні рекомендації, 2 видання. К., 2007. 33 с.
60. Гепатит С: механизмы многолетней персистенции вируса и фазы течения инфекционного процесса / С. Н. Соринсон, Н. А. Селиванов, О. В. Корочкина [и др.] // Клиническая медицина. - 1997. - № 10. - C. 2730.
61. Гепатоцеллюлярная карцинома и вирусы гепатита / Т. Н. Лопаткина, Д. Т. Абдурахманов, П. Е. Крель [и др.] // Гепатологический форум. 2005. - № 1. С. 2023.
62. Гирин С. В. Перекисное окисление липидов и состояние антиоксидантной системы организма при индуцированном мутационном процессе, вызванном острым действием сульфата никеля / С. В. Гирин // Лабораторная диагностика. 1999. - № 4 (10). - С. 2125.
63. Голубовская О. А. Доступность и гарантированность лечения вирусного гепатита С / О. А. Голубовская // Сучасні інфекції. 2007. - № 4. С. 1518.
64. Горбаков В. В. Современные подходы к диагностике и лечению вирусного гепатита С / В. В. Горбаков // Российские медицинские вести. - 1998. - № 2. - С. 4652.
65. Горбаков В. В. Клинико-морфологические варианты и возможности специфической терапии вирусного гепатита С / В. В. Горбаков, В. В. Квасовка // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 1996. - Т. 6, № 1. - C. 2932.
66. Городин В. Н. Цитокиновый профиль и клеточные факторы иммунитета у больных лептоспирозом / В. Н. Городин // Материалы VI Российского съезда врачей-инфекционистов, (Санкт-Петербург, 29-31 октября 2003 г.). С.-Пб., 2003. С. 91.
67. Господарський І. Я. Алгоритм індивідуалізованого підбору індукторів ендогенного інтерферону у хворих на хронічні вірусні гепатити / І. Я. Господарський // Інфекційні хвороби. 2004. - № 4. С. 3134.
68. Господарський І. Я. Ефективність застосування імунофану у хворих на хронічний гепатит С із супутньою кріоглобулінемією / І. Я. Господарський // Інфекційні хвороби. 2006. - № 1. С. 2125.
69. Господарський І. Я. Зв’язок кріопатії з предикторами формування цирозу і первинного раку печінки у хворих на хронічний гепатит С / І. Я. Господарський // Одеський медичний журнал. 2005. - № 4. С. 3032.
70. Господарський І. Я. Кріопатії як прогностичний фактор формування фібро- і канцерогенезу у хворих на хронічний гепатит С / І. Я. Господарський // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, (Тернопіль, 30 травня 1 червня 2005 р.). Тернопіль: Укрмедкнига”, 2005. С. 261263.
71. Господарський І. Я. Цитокіновий баланс у хворих на хронічний гепатит С зі супутньою кріопатією / І. Я. Господарський, М. А. Андрейчин // Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів : матеріали наук.-практ. конф. з міжнародною участю, (Харків, 31 березня - 1 квітня 2005 р.) Харків, 2005. С. 6768.
72. Грачева Л. Поздняя кожная порфирия и инфекция вирусами гепатита В и С / Л. Грачева // Русский Медицинский журнал. - 1997. - Т. V, № 23. - С. 1617.
73. Гріднєв О. Є. Перекисне окислення ліпідів і печінка / О. Є. Гріднєв // Сучасна гастроентерологія. 2005. - № 5. С. 8083.
74. Громашевская Л. Л. Биохимические исследования при болезнях печени / Л. Л. Громашевская // Журнал практического врача. - 1996. - № 1. - С. 2428.
75. Громашевская Л. Л. Вирусные гепатиты как полиорганная системная патология / Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. Киев, 2001. С. 97101.
76. Громашевская Л. Л. Биохимические исследования при гепатите С: решенные и нерешенные вопросы / Л. Л. Громашевская //Лабораторная диагностика. - 1998. - № 3. - С. 39.
77. Громашевська Л. Л. «Середні молекули» як один з показників «метаболічної інтоксикації» в організмі / Л. Л. Громашевська // Лабораторна діагностика. - 1997. - № 1. - С.11 15.
78. Громашевська Л. Л. Деякі зауваження до дослідження активності амінотрансфераз і тлумачення його результатів у хворих з патологією печінки / Л. Л. Громашевська // Лабораторна діагностика. - 1997. - № 2. - С.7 10.
79. Громашевська Л. Л. Питання біохімічних досліджень при хронічному гепатиті С / Л. Л. Громашевська // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2000.- Вип. 9. - Кн. 4. - С. 5356.
80. Громашевська Л. Л. Метаболічна інтоксикація у патогенезі та діагностиці патологічних процесів / Л. Л. Громашевська // Лабораторна діагностика. 2006. - № 1 (35). С. 312.
81. Громашевская Л. Л. Нарушение метаболических процессов во внеклеточном матриксе, их регуляции при развитии фиброза печени: маркеры его в сыворотке больных хроническим гепатитом С / Л. Л. Громашевская, Л. Л. Пинский // Лабораторная диагностика. 2004. - № 4. - С. 310.
82. Громашевська Л. Л. Рівень цитокінів ФНП-a, IL-1b, IL-6 та нітратів і нітритів у плазмі крові хворих на вірусні гепатити та цироз печінки / Л. Л. Громашевська // Сучасна гастроентерологія. 2001. - № 1. С. 6668.
83. Громова А. Ю. Полиморфизм генов семейства IL-1 человека / А. Ю. Громова, А. С. Симбирцев // Цитокины и воспаление. 2005. Т. 4, № 2. С. 312.
84. Громова Н. И. Лечение больных хроническим гепатитом С препаратами интерферона и рибавирина / Н. И. Громова, Б. П. Богомолов // Материалы VI Российского съезда врачей-инфекционистов, (Санкт-Петербург, 29-31 октября 2003 г.). С.-Пб., 2003. С. 9697.
85. Губергриц Н. Б. Хронические гепатиты и циррозы печени. Современная классификация, диагностика и лечение / Н. Б. Губергриц. Донецк: ООО «Лебедь», 2002. 164 с.
86. Гук-Лешневська З. О. Аутоімунний тиреоїдит як можливий позапечінковий прояв вірусного гепатиту С / З. О. Гук-Лешневська, О. В. Стасишин, М. В. Панчишин // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы. Киев, 2001. С. 189192.
87. Гураль А. Л. Эпидемиологические аспекты проблемы гепатитов В и С в Украине / А. Л. Гураль, В. Ф. Мариевский, Т. А. Сергеева // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2000. - Вип.9. - Кн. 4. - С. 5660.
88. Дадали В. А. Процессы перекисного окисления липидов в организме и природные антиоксиданты / Под ред. Ю. Гичева, Э. Огановой. - Новосибирск, 1999. С. 240263.
89. Дєєв В. А. Індуктори інтерферонів / В. А. Дєєв, М. П. Завелевич, С. Л. Рибалко // Лабораторна діагностика. 2005. - № 1 (31). С. 5963.
90. Дегтярева И. И. Обоснование применения гепатопротекторов-антиоксидантов в комплексном лечении хронических гепатитов различной этиологии / И. И. Дегтярева, И. Н. Скрыпник, С. В. Скопиченко // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2000. - Вип. 9. - Кн. 4. - С. 6468.
91. Демьянов А. В. Диагностическая ценность исследований уровней цитокинов в клинической практике / А. В. Демиянов, А. Ю. Котов, А. С. Симбирцев // Цитокины и воспаление. 2003. - Т. 2, № 3. С. 2033.
92. Дерматоміозит як позапечінковий прояв гепатиту С / Г. А. Мартинюк, Л. В. Мороз, Л. М. Новак [та ін.] // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, (Тернопіль, 30 травня 1 червня 2005 р.). Тернопіль: Укрмедкнига”, 2005. С. 280283.
93. Дефлер Шушпан. Фиброз печени: патогенез, диагностика, лечение / Дефлер Шушпан // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2001. - № 4. С. 7274.
94. Деякі особливості впливу інтерфероногену Аміксин” на показник імунного статусу у хворих на хронічний гепатит С / Є.В. Нікітін, К. Л. Сервецький, О. М. Усиченко [та ін.] // Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів : зб. праць наук.-практ. конф., (Харків, 2005 р.) Харків, 2005. С. 158159.
95. Динамика качества жизни у больных хроническим гепатитом С на фоне интерферонотерапии / К. В. Жданов, Д. А. Гусев, В. Ю. Ганчо [и др.] // Материалы VI Российского съезда врачей-инфекционистов, (Санкт-Петербург, 29-31 октября 2003 г.). С.-Пб., 2003. С. 131.
96. Динаміка показників імунної відповіді у хворих на хронічний гепатит С / В. М. Козько, О. Є. Бондар, Г. О. Соломенник, О. М. Вінокурова // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, (Тернопіль, 30 травня 1 червня 2005 р.). Тернопіль: Укрмедкнига”, 2005. С. 4042.
97. Дмитриева Е. В. Роль апоптоза в патогенезе хронических вирусных гепатитов В и С / Е. В. Дмитриева, Е. Ю. Москалева, Е. С. Северин // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2003. - № 5. С. 713.
98. Дрижак В. І. Роль вірусів гепатитів В і С та алкоголізму в розвитку та клінічному перебігу первинного раку печінки / В. І. Дрижак, М. А. Андрейчин, Ю. В. Угляр // Інфекційні хвороби. 2004. - № 4. - С. 1017.
99. Дрижак В. І. Клініко-морфологічні особливості цирозу-раку печінки / В. І. Дрижак, Ю. В. Угляр, В. Д. Николюк // Інфекційні хвороби. - 2006. - № 1. С. 1820.
100. Дьяченко А. А. Вірусний гепатит С. Сучасні проблеми епідеміології, діагностики і терапії / А. А. Дьяченко, А. Д. Вовк, А. Г. Дьяченко // Сучасні інфекції. 2005. - № 1. - С. 6273.
101. Дьяченко А. А. Вирусный гепатит С: этиопатогенез и иммунопатология / А. А. Дьяченко, З. И. Красовицкий, А. Г. Дьяченко // Сучасні інфекції. 2001. - № 2. С. 6675.
102. Дьяченко А. А. Продукция цитокинов при инфекции вирусом гепатита С / А. А. Дьяченко, З. И. Красовицкий, А. Г. Дьяченко // Сучасні інфекції. 2001. - № 3. С. 1725.
103. Ершов Ф. И. Система интерферона в норме и при патологии / Ф. И. Ершов. М.: Медицина, 1996. 240 с.
104. Ершов Ф. И. Интерфероны (к 40-летию открытия) / Ф. И. Ершов // Вопросы вирусологии. 1998. - № 6. С. 247252.
105. Ершов Ф. И. Цитокины новое поколение биотерапевтических препаратов / Ф. И. Ершов // Вестник Российской АМН. 2006. - № 9-10. С. 4550.
106. Ершов Ф. И. Интерфероны и их индукторы (от молекул до лекарств) / Ф. И. Ершов, О. И. Киселев. М.: ГЭОТАР-Медиа, 2005. 368 с.
107.&nb