Клініко-патогенетичні особливості перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та обґрунтування комплексної терапії : Клинико-патогенетические особенности течения язвенной болезни двенадцатиперстной кишки и обоснование комплексной терапии

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Соляник Мирослава Миколаївна

УДК 616-71+616-092+616.34-002+616-08

Клініко-патогенетичні особливості перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та обґрунтування комплексної терапії

14.01.36. гастроентерологія

Кандидатська дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
доктор медичних наук,
професор
Вірстюк Наталія Григорівна

Івано-Франківськ, 2009

З М І С Т

ПЕРЕЛІК
ВСТУП
РОЗДІЛ 1

1.1.

1.2.

1.3.

1.4.

РОЗДІЛ 2
2.1.

2.2.

2.2.1.
2.2.2.
2.2.3.

2.2.4.
2.2.5.

2.2.6.

2.2.7.

2.2.8.

2.2.9.

2.2.10.

РОЗДІЛ 3

3.1.

3.2.

3.3.

3.4.

РОЗДІЛ 4

4.1.

4.2.

4.3.

4.4.

4.5.

УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.
..
СУЧАСНІ АСПЕКТИ ЕТІОЛОГІЇ, ПАТОГЕНЕЗУ ТА ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ (огляд літератури).
Актуальність проблеми та етіологічні чинники виразкової хвороби дванадцятипалої кишки...
Патогенетичні особливості розвитку і прогресування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки...
Сучасні підходи до лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.............................
Зміни функціонального стану печінки під впливом ксенобіотиків і їх лікування..
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...
Клінічна характеристика хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки.
Методи обстеження хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки..
Загальноклінічне дослідження хворих
Метод ендоскопічного дослідження.
Методика визначення кислотоутворюючої функції шлунка.
Методики визначення хелікобактеріозу..
Методика визначення вмісту лептину та адипонектину у сироватці крові хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки.
Методика оцінки стану загального аналізу крові, перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту.
Визначення показників метаболічної інтоксикації у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки..
Визначення показників ліпідного спектру крові у хворих на на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки..
Методика визначення активності ферментів у сироватці крові.
Методи статистичного опрацювання результатів дослідження....
КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ..........................................
Клінічні та ендоскопічні особливості перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в залежності від маси тіла хворих і ступеню хелікобактеріозу..
Діагностичне та патогенетичне значення лептину і адипонектину у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у взаємозв’язку зі ступенем хелікобактеріозу.
Зміни ліпідного спектру крові у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, асоційованих зі Helicobacter pylori в залежності від тривалості захворювання.
Зміни перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та метаболічної інтоксикації у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в залежності від перебігу захворювання та маси тіла хворих..
КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ВИРАЗКОВУ ХВОРОБУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ЗІ ЗАСТОСУВАННЯМ ПРЕПАРАТІВ АЛЬФА-ЛІПОЄВОЇ КИСЛОТИ, ГЛУТАРГІНУ Й УРСОДЕЗОКСИХОЛЕВОЇ КИСЛОТИ З ВРАХУВАННЯМ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПЕЧІНКИ ......................................................
Клініко-патогенетична ефективність базової антихелікобактерної терапії у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки..........................................
Клініко-патогенетична ефективність комплексної терапії зі застосуванням a-ліпоєвої кислоти у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки
Клініко-патогенетична ефективність комплексної терапії з застосуванням глутаргіну у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки...
Клініко-патогенетична ефективність комплексної терапії зі застосуванням a-ліпоєвої кислоти та глутаргіну у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки..
Зміни функціонального стану печінки під впливом тривалої антихелікобактерної терапії та комплексного лікування зі застосуванням a-ліпоєвої кислоти, глутаргіну та урсодезоксихолевої кислоти .
АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ.
ВИСНОВКИ
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..
ДОДАТКИ..

ВСТУП
Актуальність теми: Однією з найбільш поширених хвороб органів травлення є виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК), яка належить до поліетіологічних захворювань, схильних до рецидивуючого перебігу, із переважним дебютом у молодому віці, особливістю якого є розвиток виразкового дефекту в слизовій оболонці (СО) ДПК [112, 149, 151]. Згідно статистичних досліджень, протягом життя на ВХ хворіє близько 10-15% населення [138]. Зазвичай хворіють люди працездатного віку, що зумовлює тимчасову та стійку втрату працездатності. ВХ ДПК найчастіше зустрічається у чоловіків до 50 років [135].
Вирішальне значення у виникненні і рецидивуванні понад 85-95% всіх дуоденальних виразок і 60-70% всіх виразок шлунка має Helicobacter pylori (Hр) та велика щільність колонізації СО гастродуоденальної зони [99, 137, 151]. За останні роки доведена роль порушень в імунній системі, процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), антиоксидантного захисту (АОЗ) у розвитку і несприятливому перебігу ВХ ДПК [11, 41]. Проте, не вивчена патогенетична роль біологічно-активних речовин адипоцитокінів (лептину та адипонектину) у взаємозв’язку з порушеннями в системі ПОЛ-АОЗ, розвитком метаболічної інтоксикації та змінами показників ліпідного спектру крові в залежності від тривалості хелікобактеріозу в хворих на ВХ ДПК. Ще не вивченими залишаються особливості перебігу захворювання в залежності від маси тіла хворих, а також впливу наслідків тривалої антихелікобактерної терапії (АХБТ) на функціональний стан печінки у хворих із прогресуючим перебігом ВХ ДПК.
Лікування ВХ ДПК, асоційованої зі Hp, залишається актуальною проблемою сучасної клінічної гастроентерології [133]. Незважаючи на застосування рекомендованих схем АХБТ, вони не завжди сприяють бажаному ефекту з заживленням виразки, елімінацією Нр [7, 147]. Тому актуальним залишається підвищення ефективності лікування хворих на ВХ ДПК з метою попередження загострень та ускладнень захворювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи Івано-Франківського державного медичного університету (ІФДМУ) Перебіг та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту в умовах впливу модифікуючих чинників та поєднаної патології” (державний реєстраційний номер 0108U003987). Здобувач є співвиконавцем роботи.
Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на ВХ ДПК на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу захворювання і застосування в комплексній терапії вітчизняних засобів a-ліпоєвої кислоти (a-ЛК), глутаргіну та урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) в залежності від функціонального стану печінки.
Завдання дослідження:
1. Вивчити клініко-ендоскопічні прояви ВХ ДПК у взаємозв’язку зі ступенем хелікобактеріозу та в залежності від особливостей перебігу захворювання й маси тіла хворих.
2. Вивчити зміни біологічно-активних речовин адипоцитокінів (лептину й адипонектину) у хворих на ВХ ДПК у взаємозв’язку зі ступенем хелікобактеріозу.
3. Дослідити особливості змін ліпідного спектру крові у залежності від тривалості інфікування Нр.
4. Оцінити динаміку показників ПОЛ-АОЗ і метаболічної інтоксикації у хворих на ВХ ДПК у залежності від особливостей перебігу захворювання і маси тіла хворих.
5. Вивчити ефективність a-ліпоєвої кислоти та глутаргіну в комплексній терапії та розробити диференційовані підходи до їх застосування при ВХ ДПК.
6. Дослідити функціональний стан печінки хворих на ВХ ДПК у залежності від тривалості АХБТ та ефективність комплексного лікування з застосуванням УДХК.
Об’єкт дослідження 148 хворих на ВХ ДПК, асоційовану зі Нр.
Предмет дослідження клініко-патогенетичні особливості ВХ ДПК, функціональний стан печінки при тривалій АХБТ, ефективність комплексного лікування з включенням a-ЛК, глутаргіну та УДХК.
Методи дослідження. Проводили загальноклінічне, ендоскопічне, ультразвукове (УЗД) обстеження хворих на ВХ ДПК, експрес-рН-метрію, уреазний дихальний тест (13С-УДТ), визначення рівнів лептину й адипонектину в крові, визначення показників ПОЛ-АОЗ, середньомолекулярних пептидів (СМП) в крові. Ліпідний спектр крові оцінювали за вмістом загального холестеролу (ЗХЛ), тригліцеролів (ТГ), ліпопротеїдів високої густини (ЛПВГ), вміст ліпопротеїдів низької густини (ЛПНГ), ліпопротеїдів дуже низької густини (ЛПДНГ) з визначенням коефіцієнта атерогенності (КА). Активність аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ), аргінази, лужної фосфатази (ЛФ), гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП) визначали спектрофотометричним методом. Статистичне опрацювання отриманих результатів проводили на ІВМ РС Pentium-200 з використанням стандартного пакету програми Statistica 6.1 for Windows”(Stat Soft”, США).
Наукова новизна отриманих результатів. Встановлені особливості перебігу ВХ ДПК в залежності від маси тіла хворих, які полягають у тому, що у чоловіків із пониженою масою тіла має місце активний прогресуючий перебіг захворювання з вираженими клінічними та ендоскопічними проявами, значним ступенем хелікобактеріозу, високою кислотністю шлункового вмісту.
Уперше доведено, що у хворих на ВХ ДПК із пониженою масою тіла спостерігається зменшення вмісту лептину та адипонектину, яке є найбільш вираженим за активного прогресуючого перебігу. Встановлено обернені взаємозв’язки між вмістом лептину в крові та розмірами виразкового дефекту СО ДПК і ступенем хелікобактеріозу та прямі з рН шлункового вмісту, ІМТ, вмістом ТГ, ЛПНГ в крові. Зменшення вмісту адипонектину в крові супроводжується розвитком запального синдрому і вираженими клінічними проявами захворювання. Встановлено обернені кореляції між вмістом адипонектину в крові і розмірами виразкового дефекту СО ДПК, ступенем хелікобактеріозу, кількістю нейтрофілів крові та індексом нейтрофіли/моноцити (ІНМ).
Доведено, що тривале (більш як 10 років) інфікування Нр хворих із прогресуючим перебігом ВХ ДПК сприяє розвитку дисліпідемії зі збільшенням вмісту в крові ЗХЛ, ТГ, ЛПНГ, ЛПДНГ та зменшенням вмісту ЛПВГ. Тривала АХБТ у хворих із прогресуючим перебігом захворювання в більш як третини пацієнтів супроводжується порушенням функціонального стану печінки з підвищенням активності ГГТП, ЛФ, аргінази та гіперліпідемією.
Розроблено й апробовано схеми диференційованого лікування хворих на ВХ ДПК в залежності від змін рівня лептину й адипонектину з застосуванням у комплексній терапії a-ЛК, глутаргіну та їх комбінації, а для попередження розвитку внутрішньопечінкового холестазу при тривалій АХБТ УДХК.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблено діагностичні критерії прогнозування характеру перебігу ВХ ДПК і контролю за ефективністю лікування в хворих із різною масою тіла, які полягають у комплексній оцінці ступеню хелікобактеріозу за 13С-УДТ, показників вмісту лептину, адипонектину, ПОЛ-АОЗ, метаболічної інтоксикації та ліпідного спектру крові.
Діагностичними критеріями порушення функціонального стану печінки у хворих на ВХ ДПК із тривалим рецидивуючим перебігом захворювання на тлі застосування тривалої АХБТ є збільшення активності ЛФ, ГГТП і аргінази та дисліпідемія.
Розроблено й апробовано диференційовані схеми лікування хворих на ВХ ДПК з включенням у комплексну терапію a-ЛК, глутаргіну та їх поєднання на основі клініко-патогенетичних особливостей перебігу недуги. a-ЛК у комплексній терапії в більшій мірі виявляє позитивну динаміку вмісту лептину та ліпідного спектру, зменшенню активності ПОЛ і дисбалансу в системі АОЗ. Глутаргін сприяє позитивній динаміці вмісту адипонектину в крові і зменшенню метаболічної інтоксикації. Для попередження розвитку порушень функціонального стану печінки у хворих на ВХ ДПК із тривалим рецидивуючим перебігом захворювання на тлі застосування неодноразової АХБТ обґрунтовано доцільність застосування УДХК.
Впровадження результатів дослідження в практику охорони здоров’я. Результати дослідження впроваджено в лікувальний процес клініки ІФДМУ, гастроентерологічного відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні (ОКЛ), терапевтичних відділень №1 і №2 центральної міської клінічної лікарні (ЦМКЛ) м.Івано-Франківська, Косівської центральної районної лікарні. Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі кафедр терапевтичного профілю Тернопільського, Буковинського державних медичних університетів та Ужгородського національного університету.
Особистий внесок здобувача. Кандидатська дисертація є самостійною науковою працею здобувача. Особистий внесок автора полягає в проведенні клінічних досліджень, оцінці ефективності різних схем лікування, інтерпретації результатів лабораторних та інструментальних досліджень, проведенні статистичного опрацювання та узагальненні результатів дослідження, оформленні роботи до друку. Спільно з науковим керівником вибрано напрямок, об’єм і методи дослідження, сформульовано висновки й практичні рекомендації.
Апробація результатів роботи. Основні положення наукового дослідження викладено на 75, 76 і 77 міжвузівських наукових конференціях студентів і молодих вчених з міжнародною участю, Івано-Франківськ (2006, 2007, 2008), науково-практичних конференціях лікарів-інтернів, Івано-Франківськ (2006, 2007), ХІ конгресі СФУЛТ, Полтава (2006), ІІ українському гастроентерологічному тижні, Дніпропетровськ (2008), всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми кардіології та гастроентерології в практиці сімейного лікаря”, Тернопіль (2008), ХІІ конгресі СФУЛТ, Івано-Франківськ (2008).
Публікації. За темою кандидатської дисертації опубліковано 12 наукових праць, серед яких 6 статей (1 одноособова) у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 наукових праць надруковано у матеріалах науково-практичних конференцій. Отримано 2 деклараційних патенти на корисну модель та підготовлено і впроваджено 1 інформаційний лист.
Обсяг і структура дисертації. Робота викладена українською мовою на 146 сторінках основного тексту, ілюстрована 26 таблицями і 27 рисунками, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнень результатів, 6 висновків, 4 практичних рекомендацій. Покажчик літератури містить 283 джерела, із них 171 кирилицею, 112 латиницею.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У роботі представлено теоретичне узагальнення та нові підходи до вирішення науково-практичного завдання, яке полягало у вивченні клініко-патогенетичних особливостей перебігу ВХ ДПК, асоційованої з Нр, ролі адипоцитокінів лептину й адипонектину у взаємозв’язку з оцінкою системи ПОЛ-АОЗ, розвитку метаболічної інтоксикації та встановленні ефективності комплексного лікування з застосуванням a-ЛК, глутаргіну, УДХК з врахуванням функціонального стану печінки, порушення ліпідного обміну.
1. Активний прогресуючий перебіг ВХ ДПК з вираженими клінічними та ендоскопічними проявами є характерним для хворих із високим ступенем хелікобактеріозу, високою кислотністю шлункового вмісту, переважно у чоловіків із пониженою масою тіла. Виявлені прямі вірогідні кореляції між розмірами виразкового дефекту і ступенем хелікобактеріозу за показниками 13С-уреазного дихального тесту (r=0,67, p<0,05) та обернені між ІМТ і ступенем хелікобактеріозу (r=-0,41, p<0,05), ІМТ і розмірами виразки (r=-0,48, p<0,05), які були вищими у чоловіків (r=-0,55, p<0,05), ніж у жінок (r=-0,37 p<0,05).
2. Зменшення вмісту лептину й адипонектину в 74,37% і 90,90% випадків, відповідно, є найбільш вираженими у хворих на ВХ ДПК з пониженою масою тіла та активним прогресуючим перебігом захворювання. Виявлені взаємозв’язки між вмістом лептину в крові і розмірами виразкового дефекту СО ДПК, рН шлункового вмісту, ступенем хелікобактеріозу (r=-0,51; r=0,41; r=-0,54, відповідно, p<0,05) та ІМТ, вмістом ТГ, ЛПНГ в крові (r=0,62; r=0,36; r=0,39, відповідно, p<0,05). Зменшення вмісту адипонектину в крові супроводжується розвитком запального синдрому і вираженими клінічними проявами захворювання. Встановлені вірогідні обернені кореляції між вмістом адипонектину в крові і розмірами виразкового дефекту СО ДПК (r=-0,71, p<0,05), ступенем хелікобактеріозу (r=-0,45, p<0,05), кількістю нейтрофілів крові (r=-0,40, p<0,05) та показником індексу нейтрофіли/моноцити (r=-0,48, p<0,05).
3. У хворих на ВХ ДПК тривале, більш як 10 років, інфікування Нр сприяє розвитку помірно вираженої дисліпідемії в більшості (67,83%) випадків, впродовж 2-10 років в 20,45% випадків зі збільшенням вмісту в крові ЗХЛ, ТГ, ЛПНГ, ЛПДНГ та зменшенням ЛПВГ, що супроводжується підвищенням коефіцієнта атерогенності на 38,52% і 12,12% (р<0,05), відповідно. Встановлено взаємозв’язок між ступенем хелікобактеріозу за показниками 13С-уреазного дихального тесту і коефіцієнтом атерогенності за тривалості ВХ ДПК більше 10-ти років (r=0,43; р<0,05), тоді як за меншої тривалості захворювання 2-10 і 1-2 роки відзначалася лише вірогідна тенденція (r=0,32; r=0,19; р>0,05).
4. У хворих на ВХ ДПК порушення в системі ПОЛ-АОЗ з активацією пероксидації ліпідів зі збільшенням вмісту в крові малонового альдегіду і дієнових кон’югатів та дисбалансом системи АОЗ з підвищенням активності церулоплазміну і зменшенням насиченості трансферину залізом супроводжуються розвитком метаболічної інтоксикації, яка є більш вираженою у хворих із пониженою масою тіла за тривалого прогресуючого перебігу захворювання. Виявлено прямі вірогідні кореляції між пептидними і нуклеотидними СМП і ступенем хелікобактеріозу (r=0,56; r=0,51, p<0,05) та вмістом МА (r=0,46; r=0,39, відповідно, p<0,05) і обернені між вмістом адипонектину в крові (r=-0,56; r=-0,51, p<0,05) та ІМТ (r=-0,35; r=-0,29, p<0,05).
5. Комплексне лікування з застосуванням a-ЛК, глутаргіну, особливо їх поєднання на тлі антихелікобактерної терапії, сприяє більш швидкій динаміці клінічних синдромів на 2-3 дні раніше, заживленню виразкового дефекту СО ДПК у 81,82%; 86,36%; 90,00%, збільшенню ерадикації Нр до 77,18%; 81,72%; 90,00%, відповідно, у той час як стандартна АХБТ впродовж 7 днів у хворих на ВХ ДПК легкої і середньої тяжкості та впродовж 14 днів у хворих з активним прогресуючим перебігом захворювання характеризується позитивною клініко-ендоскопічною динамікою з заживленням виразки у 65,00% і 62,50% та ерадикацією Нр у 70,00% і 75,00% випадків, відповідно. a-ЛК у комплексній терапії в більшій мірі сприяє позитивній динаміці вмісту лептину та ліпідного спектру, зменшенню активності ПОЛ і дисбалансу в системі АОЗ. Глутаргін у комплексній терапії в більшій мірі сприяє позитивній динаміці вмісту адипонектину в крові і зменшенню метаболічної інтоксикації.
6. У хворих на ВХ ДПК з тривалим рецидивуючим перебігом захворювання повторні курси тривалої антихелікобактерної терапії є чинником ризику порушення функціонального стану печінки з розвитком синдрому внутрішньопечінкового холестазу (підвищення активності ЛФ, ГГТП в крові у 56,25% випадків, гіперліпідемії у 37,50% випадків порівняно з вихідним станом) і наростанням енергетичного напруження гепатоцитів із збільшенням активності аргінази у 35,00% випадків, що є характерним для внутрішньопечінкового холестазу. Включення в комплексну терапію УДХК сприяє попередженню розвитку внутрішньопечінкового холестазу та покращенню функціонального стану печінки й ліпідного спектру крові про що свідчить зменшення активності ГГТП на 16,45%, ТГ, ЛПНГ і ЛПДНГ більш як на 20,00% (p<0,05).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Прогностичними критеріями несприятливого перебігу ВХ ДПК є низькі рівні лептину й адипонектину в крові хворих із пониженою масою тіла. Розроблені діагностичні критерії прогнозування характеру перебігу ВХ ДПК, які полягають у комплексній оцінці ступеню хелікобактеріозу за 13С-УДТ, показників вмісту лептину, адипонектину, ПОЛ-АОЗ і метаболічної інтоксикації у крові.
2. У хворих на ВХ ДПК з тривалим інфікуванням Нр рекомендується контролювати ліпідний спектр крові з визначенням вмісту в крові ЗХЛ, ТГ, ЛПВГ, ЛПНГ, ЛПДНГ для попередження збільшення КА і вибору раціональної терапії.
3. У комплексну терапію хворих на ВХ ДПК зі зменшенням вмісту лептину в крові, зі змінами ліпідного спектру крові та системи ПОЛ-АОЗ рекомендується включати діаліпон (ТОВ Фармак”, Україна) у вигляді 20 мл 3% розчину, розведеного на 200 мл 0,9% розчину натрію хлориду довенно впродовж 5 днів із наступним продовженням прийому середника в дозі 300 мг двічі на добу упродовж 10 днів; із низьким вмістом адипонектину в крові та вираженою метаболічною інтоксикацією глутаргін (Фармацевтична компанія Здоров’я”, Україна), у вигляді 10 мл 40% розчину у 200 мл фізіологічного розчину впродовж 5 днів довенно з наступним прийомом середника по 250 мг тричі на день упродовж 10 днів; із вираженими клініко-ендоскопічними проявами, активним рецидивуючим перебігом захворювання поєднане застосування діаліпону і глутаргіну.
4. Діагностичними критеріями порушення функціонального стану печінки у хворих на ВХ ДПК з тривалим рецидивуючим перебігом захворювання на тлі застосування АХБТ впродовж 14 днів є збільшення активності ЛФ, ГГТП, аргінази та вмісту ліпідів у крові. Для попередження розвитку внутрішньопечінкового холестазу у хворих на ВХ ДПК з частим рецидивуючим перебігом захворювання поряд із тривалою АХБТ рекомендується застосовування урсохолу в комплексній терапії (Фармацевтична фірма Дарниця”, Україна) по 250 мг двічі на добу впродовж 14 днів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авксентьєва М.В. Экономическая оценка эффективности лекарственной терапии (Фармакоэкономический анализ) / М.В. Авксентьєва, П.А. Воробьев, В.Б. Герасимов М.: Ньюдиамед, 2000. 80 с.
2. Аврааменко А.А. Вплив термінів загострення на виявлення Helicobacter pylori-інфекції при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки / А.А. Авраменко, А.І. Боженко // Галицький лікарський вісник. 2002. Т.9, №4. С. 6-7.
3. Агзамова Г.С. Опыт лечения урсодезоксихолевой кислотой хронических токсических гепатитов / Г.С. Агзамова // Медицина труда и промышленная экология. 2001. № 1. С. 39-42.
4. Аметов А.С. Альфа-липоевая кислота: применение при сердечно-сосудистых нарушениях у больных сахарным диабетом 2 типа, осложненного автономной нейропатией / А.С. Аметов, И.Н. Мамедова // Вестник последипломного медицинского образования. 2002. № 4. С. 34-39.
5. Андреев А.Ю. Митохондриальный метаболизм и активные метаболиты / А.Ю. Андреев, Ю.Е. Кушнарева, А.А. Старков // Биохимия. 2005. Т.70, №2. С. 246-264.
6. Артамонов В.Є. Переносимость и безопасность антихеликобактерных препаратов при лечении язвенной болезни / В.Є. Артамонов, А.А. Макарова // Клиническая медицина. 2001. №2. С. 53-57.
7. Бабак М.О. Частота рецидивов дуоденальних язв, ассоциированных с резистентными штаммами Helicobacter pylori после эрадикационной терапии / М.О. Бабак // Врачебная практика. 2002. №3. С.7-10.
8. Бабак М.О. Порівняльна ефективність потрійних схем антихелікобактерної терапії у хворих з виразкою дванадцятипалої кишки, асоційованою з резистентними штамами Helicobacter pylori / М.О. Бабак, Г.Д. Фадєєнко // Сучасна гастроентерологія. 2002. №1. С.39-41.
9. Бабак О.Я. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки та сучасні підходи до лікування / О.Я. Бабак // Досягнення та перспективи розвитку сучасної гастроентерології. 2002. №1. С. 11-16.
10. Бабак О.Я. Лечение больних язвенной болезнью с нарушением моторно-эвакуаторной функции пищеварительного канала / О.Я. Бабак // Врачебное дело. 2000. №2. С. 62-66.
11. Бабак О.Я. Стандартная антихеликобактерная терапия (Maastricht 2-2000 Consensus): насколько она актуальна сегодня? / О.Я. Бабак // Сучасна гастроентерологія. 2005. №2. С. 4-7.
12.Бабак О.Я. Хелыкобактерная инфекция и железодефицит. Современное состояние проблемы / О.Я. Бабак, И.И. Зеленая // Сучасна гастроентерологія. 2005. №6. С. 82-85.
13. Бабак О.Я. Глутаргин фармакологическое действие и клиническое применение. / Бабак О.Я., Фролов В.М., Харченко Н.В. Харьков-Луганск: Элтон-2, 2005. 456 с.
14. Баженов Л.Г. Роль грибов рода Candida в микробиоценозе желудка при хеликобактериозе / Л.Г. Баженов // Успехи медицинской биологии. 2003. Т.1, С. 8-9.
15. Барабой В.А. Биоантиоксиданты / Барабой В.А. К. : Книга плюс, 2006. 539 с.
16. Баранская Е. К. История открытия Helicobacter pylori / Е. К. Баранская // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 1999. Т.9. №4. С. 61-66.
17. Барчук М.А. Динаміка показників перекисного окислення ліпідів та ферментної ланки антирадикального захисту під впливом лікування пацієнтів з виразковою хворобою / М.А. Барчук, І.А Прилепова // Сучасна гастроентерологія. 2002. №2(8). С. 59-61.
18. Безбородный С.Д. Комбинированная антихеликобактерная терапия язвяенной болезни: эффективность, фармакоэкономический аспект и влияние на качество жизни пациентов / С.Д. Безбородный // Российский гастроентерологический журнал. 2000. №2. С. 41-47.
19. Беликов В.В. Психосоциальные особенности жизни в етиологии осложнений язвенной болезни / В.В. Беликов, Г.Г. Поршенко // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2005. №6. С. 37-38.
20. Белов Д.Ф. Уровень гастрина-17 при лечении омепразолом язвенной болезни двенадцятиперстной кишки / Д.Ф. Белов, И.Д. Максимова, А.А. Пономарев // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2005. №6. С. 28-32.
21. Белоусов Ю.Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия / Белоусов Ю.Б., Моисеев В.С., Лепахин В.К. М. : Универсум Паблишинг, 2000. 539 с.
22. Бенца Т.М. Антибиотики и печень: современное состояние проблемы / Т.М. Бенца // Клиническая антибиотикотерапия. 2005. №6. С. 17-19.
23.Бенца Т.М. Застосування антибіотиків в лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки / Т.М. Бенца // Клиническая антибиотикотерапия. 2005. №2. С. 18-20.
24. Богацкая Л.Н. Диагностика дислипопротеидемии / Л.Н. Богацкая, С.Н. Новикова // Лабораторная диагностика. 1998. №4. С. 11 -14.
25.Богомар В.М. Серологічна діагностика інфікованості Helicobacter pylori методом імуно-ферментного аналізу / В.М. Богомар, О.Б. Динник // Український медичний часопис. 2001. № 5. С. 108-110.
26.Бодревич Б.Б. Про резистентність до антибіотиків штамів Helicobacter pylori в Україні / Б.Б. Бодревич // Гастроентерологія: міжвідомчий збірник. 2001. Вип.32. С. 284-290.
27.Бондаренко О.Ю. Последствия отказа врача от ерадикационной терапии инфекции Helicobacter pylori / О.Ю. Бондаренко // Клинические перспективы гастроэнтерологии, гепатологии. 2006. №6. С. 24-27.
28.Бондаренко Т.В. Особливості морфологічного стану слизової оболонки шлунка у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки залежно від наявності патогенності Helicobacter pylori / Т.В. Бондаренко // Сучасна гастроентерологія. 2004. №4. С. 41-45.
29.Боровиков В.П. STATISTICA: искусство анализа данных на компьютере. Для профессионалов / Боровиков В.П. СПб.: Питер, 2001. 656 с.
30.Бородина О.В. Особенности секреции лептина у детей и подростков с ожирением / О.В. Бородина, Е.А. Одуд, А.В. Тимофеев // Проблемы эндокринологии. 2003. №5. С. 20-23.
31.Будкова Е.А. Иммуноперекисные нарушения у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки / Е.А. Будкова, Н.П. Шафер, Т.А. Кутепова // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 1998. №5. С. 36.
32.Бунятян Н.Д. Природные антиоксиданты как гепатопротекторы / Н.Д. Бунятян, О.А. Герасимова, Т.С. Сахарова // Экспериментальная и клиническая фармакология. 1999. Т.62, №2. С. 64-67.
33.Бурова С.А. Современные представления о грибковой патологии пищеварительного тракта / С.А. Бурова // Лечащий врач. 2005. №6. С. 52-56.
34.Буторов И.В. Медицинская, социальная и экономическая эффективность лечения больных язвенной болезнью в условиях дневного стационара / И.В. Буторов, Ю.П. Осояну, В.В. Максимов // Клиническая медицина. 2006. №1. С. 53-56.
35.Васильев Ю.В Эффективность париета (рабепразола) в терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью / Ю.В. Васильев К.К. Носкова, С.А. Зеленикин // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2002. №1. С. 55-60.
36.Васильев Ю.В Результати терапии язвенной болезни двенадцятиперстной кишки, ассоциируемой с Helicobacter pylori и сочетающейся с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью / Ю.В. Васильев, К.А. Никольская // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2005. №6. С. 61-64.
37.Васильев Ю.В. Ефективність однотижневого застосування езонепразолу” (нексіуму), кларитроміцину” i амоксициліну” в терапії виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter Pylori / Ю.В. Васильєв, В.І. Касьяненко // Медицина світу. 2004. Т.16, №3. С. 229-234.
38.Василюк В.В. Ефективність комплексної терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованої з Гелікобактер пілорі / В.В. Василюк, С.Е. Шостак, Н.В. Кравчук // Вісник наукових досліджень. 2000. №3. С. 25-28.
39.Васильев Ю.В. Фромилид в эрадикации Helicobacter pylori при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки / Ю.В. Васильев, Н.А. Звенигородская // Антибиотики и химиотерапия. 2002. №5. С. 16-18.
40.Вдовиченко В.І. Специфічність і чутливість різних методів діагностики гастроезофагальної рефлюксної хвороби при пептичній виразці дванадцятипалої кишки / В.І. Вдовиченко, М.А. Бичков, А.В. Острогляд // Сучасна гастроентерологія. 2005. №6. С. 41-43.
41.Вдовиченко В.І. Регіональні та індивідуальні особливості вибору антихелікобактарної терапії / В.І. Вдовиченко, Б.Б. Бодревич // Сучасна гастроентерологія. 2001. №2. С. 22-26.
42.Вдовиченко В.І. Динаміка резистентності штамів Helicobacter pylori до антибіотиків та ефективність лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки / В.І. Вдовиченко, А.Л. Демидова // Сучасна гастроентерологія. 2006. №4. С. 55-58.
43.Веселов А.В. Ведение пациентов с кандидозом: обзор нових рекомендаций IDSA / А.В. Веселов // Клиническая микробиология антимикроб. химиотер. 2004. №2. С. 168-185.
44.Взаимосвязь эндогенной интоксикации и избыточной массы тела / Ж. Абылайулы, К.П. Ошакбаев, Б.Н. Кожабекова [и др.] // Клиническая медицина. 2005. №11. С. 53-58.
45.Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в практиці лікаря загальної практики/сімейної медицини. Методичні рекомендації / [Є.М. Нейко, В.Є. Нейко, В.В. Дзвонковська та ін.]. Івано-Франківськ. 2006. 22 с.
46.Видиборець С.В. Трансферин: клінічне значення та лабораторна діагностика порушень / С.В. Видиборець // Лабораторна діагностика. 2000. №2. С.30-34.
47.Влияние иммунного статуса больных язвенной болезнью на течения заболевания / Э.А. Кондрашина, Н.М. Калинина, Н.И. Давыдова [и др.] // Цитокины и воспаление. 2002. Т. 1, №2. С. 140-141.
48.Гастроентерологія: міжвідомчий збірник / відп. Ред. Ю.О. Філіппова. Дніпропетровськ. : Журфонд, 2003. 412 с.
49.Голубчиков М.В. Статистичний огляд захворюваності населення України на хвороби органів травлення / М.В. Голубчиков // Сучасна гастроентерологія. 2000. №1. С. 17-20.
50.Гомоляко І.В. Морфологічна діагностика Helicobacter pylori infection / І.В. Гомоляко // Лабораторна діагностика. 2002. №4. С. 60-63.
51. Гончаров Н.П. Содержание лептина, С-стероидных гормонов и инсулина в крови у мужчин с нарушениями репродуктивной функции / Н.П. Гончаров, М.В. Коряки, Г.В. Кация // Проблемы эндокринологии. 2003. №5. С. 17-20.
52.Градов А.П. Концептуальные основы определения медико-экономической эффективности лечебных процессов / А.П.Градов, В.Б Гриневич // Гедеон Рихтер в СНГ. 2000. №3. С. 3-9.
53.Гріднєв О.Е. Перекисне окислення ліпідів і печінка / О.Е. Гріднєв // Сучасна гастроентерологія. 2005. №5. С. 80-83.
54.Гриценко І.І. Роль пілоричного хелікобактеріозу у ґенезі ерозивно-виразкових роз’ятрень слизової оболонки гастродуоденальної зони / І.І. Грищенко, І. Я. Будзак // Сучасна гастроентерологія. 2002. №1. С. 10-15.
55.Губергриц Н.Б. Эффективность антихеликобактерной терапии с использованием препаратов отечественного произдводства / Н.Б. Губергриц, Т.М. Белоконь, А.Н. Агибалов // Сучасна гастроентерологія. 2004. №3. С. 77-84.
56.Губергриц Н.Б. Клинико-патогенетические особенности и лечение гастродуоденальной патологии, ассоциированой с различными штаммами Helicobacter pylori / Н.Б. Губергриц, О.А. Прилуцкая // Сучасна гастроентерологія. 2005. №1(21). С. 19-31.
57.Губский Ю.И. Токсическая гибель клетки: свободнорадикальное повреждение ДНК й апоптоз / Ю.И. Губский // Лікування та діагностика. 2001. №4. С. 8-13.
58.Гуревич К.Г. Применение антибиотиков-макролидов для лечения хеликобактерной инфекции / К.Г. Гуревич, И.В. Маев // Качественная клиническая практика. 2001. №2. С. 75-78.
59.Гусейнадзе М.Г. Клинико-экономический анализ применения ранитидина и фамотидина для лечения язвенной болезни двенадцатипалой кишки / М.Г. Гусейнадзе // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2005. №4. С. 92-100.
60.Дадали В.А. Процессы перекисного окисления в организме и природные антиоксиданты. Введение в частную микронутриентологию / Дадали В., Гичев Ю., Огановa Э. Новосибирск, 1999. 263 с.
61.Дегтярьова І.І. Стан детоксикуючої, білковосинтезуючої функції і резистентності гепатоцитів при хронічних дифузних захворюваннях печінки в динаміці лікування легалоном / І.І. Дегтярева, І.М. Скрипник, М.М. Козачок // Лікарська справа. 2004. №8. С. 70-76.
62.Денисова М.Ф. Урсодезоксихолева кислота у лікуванні хронічного гепатиту у дітей / М.Ф. Денисова, Березенко В.С. // Сучасна гастроентерологія. 2003. №3. С. 71-73.
63.Дзвонковська Т.Т. Вивчення кислоутворюючої функції шлунка при кислотозалежних захворюваннях, асоційованих з Helicobacter pylori / Т.Т. Дзвонковська // Український бальнеологічний журнал. 2006. №1-2. С. 41-42.
64.Дзвонковська Т.Т. Диференційований підхід до лікування хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з різними штамами Helicobacter pylori / Т.Т. Дзвонковська, В.Є. Нейко // Архів клінічної медицини. 2007. №2. С. 73-74.
65.Діденко Т.В. Ефективність лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки асоційовану з токсигенними і банальними штамами Helicobacter pylori / Т.В. Діденко // Клиническая медицина. 2002. Т.7, №4. С. 44-46.
66.Єрмолаєв Д.М. Роль медіаторів запалення у розвитку виразкової хвороби дванадцятипалої кишки / Д.М. Єрмолаєв // Проблеми медичної науки та освіти. 2002. №4. С. 64-66.
67.Ермолаев Д.Н. Изучение интерлейкинового дисбаланса на амбулаторном этапе у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки / Д.Н. Ермолаев // Український медичний альманах. 2002. Т.5, №1. С. 56-58.
68.Жакун І.Б. Helicobacter pylori, запалення та ліпіди / І.Б. Жакун, В.М. Жакун // Сучасна гастроентерологiя. 2006. №5 (31). С. 16-20
69.Жданов К.В. Урсодезоксихолевая кислота новые возможности патогенетической терапии вирусных гепатитов / К.В. Жданов, Д.А. Гусев, Ю.В. Лобзин // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2004. № 1. С. 86-91.
70.Звягинцева Т.Д. Нексиум у больных с язвенной болезнью / Т.Д. Звягинцева, А.В. Дергачёва // Новые медицинские технологии. 2003. №1. С. 30-32.
71.Звягинцева Т.Д. Патогенетические механизмы липопероксидации и антирадикальной защиты в развитии язвенной болезни двенадцатиперстной кишки / Т.Д. Звягинцева, А.И. Чернобай, М. Дехер Джордж // Сучасна гастроентерологія. 2002. №1. С. 49-51.
72.Звягинцева Т.Д. Показатели Т-клеточного иммунитета при язвенной болезни / Т.Д. Звягинцева, Д.Н. Ермолаев // Провизор. 2003. №5. С.43-44.
73.Зміни імунного стану у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки / К.А. Шоз, І.С. Курочка, В.М. Фролов [та ін.] // Клінічна хірургія. 2000. №6. С. 5-6.
74.Зміни морфофункціонального стану слизової оболонки шлунка під дією інтервального гіпоксичного тренування у хворих на пептичну дуоденальну виразку / Х.О. Семен, О.П. Єлисєєва, А.П. Черкас [та ін.] // Світ біологіі та медицини. 2006. №3. С. 76-83.
75.Іванова Л.М. Роль цитокінів у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки / Л.М. Іванова, Г.С. Ліпатнікова // Внутрішня медицина. 2007. №3. С. 125-127.
76.Ивашкин В.Т. Болезни пищевода и желудка / В.Т. Ивашкин. МЕДпресс. 2002. 230 с.
77.Ивашкин В.Т. Состояние и перспективы развития гастроентерологии / В.Т. Ивашкин // РЖГГК. 2000. Т.10, №1. С. 7-13.
78.Ивашкин В.Т. Основные положения ІІ Маастрихтского соглашения: какие рекомендации по лечению заболеваний, ассоциированных с Helicobacter pylori в России? / В.Т. Ивашкин, В.А. Исаков // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2001. Т.11, №3. С. 77-84.
79.Ильченко А.А. Основные успехи билиарологии за 40 лет / А.А. Ильченко // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2007. №2. С.