БЕРЕЖНИЙ СЕРГІЙ ДМИТРОВИЧ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ : БЕРЕЖНЫЙ СЕРГЕЙ ДМИТРИЕВИЧ ответственность за умышленное убийство из корыстных побуждений по уголовному законодательству УКРАИНЫ



  • Название:
  • БЕРЕЖНИЙ СЕРГІЙ ДМИТРОВИЧ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
  • Альтернативное название:
  • БЕРЕЖНЫЙ СЕРГЕЙ ДМИТРИЕВИЧ ответственность за умышленное убийство из корыстных побуждений по уголовному законодательству УКРАИНЫ
  • Кол-во страниц:
  • 218
  • ВУЗ:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка



    На правах рукопису
    Бережний Сергій Дмитрович

    УДК 343.2

    Відповідальність за умисне вбивство з корисливих мотивів за кримінальним законодавством України

    Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
    кримінально-виконавче право


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук

    Науковий керівник:
    доктор юридичних наук, професор
    Глушков Валерій Олександрович





    Київ - 2009




    ЗМІСТ
    ВСТУП...3
    РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ВБИВСТВ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ. ВБИВСТВО ЯК ТИПОВА ЮРИДИЧНА КОНСТРУКЦІЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ.12
    1.1. Основні підходи до визначення поняття «вбивства» в теорії кримінального права та за чинним КК України 12
    1.2. Види вбивств за чинним КК України.20
    1.3. Вбивство як типова юридична конструкція в кримінальному праві...29
    Висновки........................76
    РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УМИСНОГО ВБИВСТВА З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ ЯК ОКРЕМОГО РІЗНОВИДУ УМИСНОГО ВБИВСТВА ПРИ ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИНАХ80
    2.1. Зміст специфічних ознак умисного вбивства з корисливих мотивів..80
    2.2. Співвідношення умисного вбивства з корисливих мотивів з іншими злочинами.106
    Висновки ... .....................134
    РОЗДІЛ 3. ПОКАРАННЯ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ139
    3.1 Особливості санкції ч. 2 ст. 115 КК та її співвідношення з іншими санкціями окремих статей в Особливій частині КК.139
    3.2. Деякі питання призначення покарання за умисне вбивство з корисливих мотивів..159
    Висновки ..........................180
    ВИСНОВКИ183
    ДОДАТКИ...189
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...197





    ВСТУП
    Актуальність теми. З прийняттям 28 червня 1996 року нової Конституції України на зміну беззастережному пріоритету загальнодержавних інтересів над особистими прийшло нове бачення, суть якого в тому, що в Основному Законі України найвищою соціальною цінністю визнана людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека (ст. 3).
    Таке положення в повній мірі відповідає гуманістичним принципам, закріпленим у нормах багатьох міжнародно-правових актів. Невід’ємне право кожної людини на життя закріплено в ч. 1 ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966 р.) [1], в ч. 1 ст. 2 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.) [2], ст. 1 Протоколу № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари (1983 р.) [3], ст. 2 Конвенції Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини (1995 р.) [4], ст. 27 Конституції України (1996 року) [5], ст. 281 Цивільного кодексу України (2003 року) [6].
    Функція охорони прав і свобод людини є однією з основних функцій будь-якої сучасної держави. ЇЇ реалізації в тій або іншій мірі підпорядкована вся система права. Найбільш небезпечні порушення прав людини тягнуть кримінальну відповідальність.
    Аналіз соціальної обстановки, що склалася в Україні, свідчить про подальше загострення криміногенної ситуації. Це пов’язано в першу чергу з економічною кризою, падінням виробництва, безробіттям, зниженням життєвого рівня окремих верств населення. Останні роки характеризуються зростанням насильницької злочинності. Ескалація кримінального насильства викликає в громадян обґрунтовану занепокоєність, підриває їхню віру в реальну захищеність від злочинних посягань, створює потенційну загрозу національній безпеці. Статистика свідчить, що кількість умисних вбивств в Україні є досить значною (у 1990 р. засуджено за стаття­ми 115 (93, 94) КК 1808 осіб, у 1996 р. 3 377, у 2000 р. З 710, у 2005 р. 2 107, у 2006 р. 2 000).
    На даному етапі особливе занепокоєння правоохоронних органів викликає те, що в Україні спостерігаються зміни у структурі умисного вбивства. На зміну так званим «побутовим» вбивствам, скоєним, як правило, на ґрунті пияцтва, неприязних стосунків тощо, приходять вбивства з яскраво вираженим корисливим мотивом. Сьогодні на цьому ґрунті вчинюється близько 70 % умисних вбивств.
    Питання кримінально-правової боротьби з умисними вбивствами завжди привертали до себе увагу науковців. Ця тема була предметом дослідження в працях багатьох вітчизняних науковців, зокрема, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.О. Глушкова, О.В. Гороховської, В.К. Грищука, В.Т. Дзюби, Н.А. Дідківської, М.Й. Коржанського, М.П. Короленка, О.П. Литвина, В.М. Мамчура, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, Л.А. Остапенко, О.І. Перепелиці, В.В. Сташиса, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка та інші.
    Значну увагу розробці даної проблематики приділяють і російські вчені, серед яких Л.А. Андрєєва, М.К. Аніянц, С.В. Бородін, М.І. Загородніков, О.С. Капінус, Т.В. Кондратова, С.Х. Нафиев, А.А. Піонтковський, Е.Ф. Побігайло, О.М. Попов, М.Д. Шаргородський та інші.
    Разом з тим, окремі питання кримінальної відповідальності за деякі різновиди умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, зокрема, умисного вбивства з корисливих мотивів, залишаються відкритими і потребують свого вирішення. Аналіз правозастосовчої практики свідчить про велику кількість помилок, які допускаються при кваліфікації даного різновиду умисного вбивства та при призначенні покарання за нього. Ні теорією кримінального права, ні судовою практикою не визначені чіткі критерії відмежування умисного вбивства з корисливих мотивів від вбивств, пов’язаних з корисливістю, вчинених на замовлення, з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, та деяких інших посягань. Не зважаючи на важливість однозначного розуміння змісту корисливого мотиву при вчиненні умисного вбивства для правозастосовчої практики, законодавець до цього часу не дає визначення цього поняття у кримінальному законі.
    Окремі роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України з даного питання мають спірний характер, деякі з них повинні бути переосмислені і викладені у відповідності з теоретичними положеннями науки кримінального права.
    Вищєзазначене зумовлює необхідність проведення комплексного дослідження питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство з корисливих мотивів, що сприятиме вдосконаленню кримінального законодавства України, постанов Пленуму ВСУ, зменшенню помилок по даній категорії справ у правозастосовній діяльності.
    Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005 2010 рр.: «Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти», що затверджений на засіданні кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 12 від 17 березня 2005 р.).
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення і розкриття особливостей кримінальної відповідальності за умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК), а також формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства та правозастосовчої практики України по даній категорії справ. Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання: 1) дослідити основні підходи до визначення поняття «вбивства» в теорії кримінального права та за чинним КК України; 2) виявити позитивний досвід законотворчості окремих зарубіжних країн щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя людини; 3) розкрити зміст об’єктивних та суб’єктивних ознак вбивства як типової юридичної конструкції в кримінальному праві України, на підставі якої законодавець створює окремі різновиди цього злочину; 4) встановити специфічний кримінально - правовий зміст умисного вбивства з корисливих мотивів; 5) визначити співвідношення умисного вбивства, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, з іншими злочинами; 6) розробити рекомендації для працівників правозастосовчих органів щодо кваліфікації злочинних посягань, вчинених за наявності корисливих мотивів; 7) встановити конкретний зміст та особливості санкції ч. 2 ст. 115 КК та її співвідношення з іншими санкціями окремих статей в Особливій частині КК; визначити основні тенденції призначення покарання за умисні вбивства з корисливих мотивів; 8) на підставі проведеного дослідження внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень кримінального законодавства України та практики його застосування.
    Об’єктом дослідження є злочинні посягання на життя людини, вчинені з корисливих спонукань, як кримінально-правове явище.
    Предметом дослідження є відповідальність за умисне вбивство з корисливих мотивів за кримінальним законодавством України.
    Методи дослідження. Для досягнення поставлених мети і завдань дослідження у роботі було використано наступні методи: формально-догматичний (при тлумаченні окремих термінів, формулювань, вжитих у кримінальному законодавстві України та деяких зарубіжних держав); системно-структурний (при дослідженні ознак вбивства як типової юридичної конструкції в кримінальному праві, та визначенні специфічного кримінально правового змісту умисного вбивства з корисливих мотивів); порівняльно-правовий (при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за умисне вбивство з корисливих мотивів у кримінальному законодавстві зарубіжних країн); історико-правовий (при здійсненні порівняльного аналізу окремих положень КК 2001 р. в частині регулювання відповідальності за вбивства з корисливих мотивів, з окремими положеннями деяких джерел права, що діяли на теренах України); логіко - юридичний (при формулюванні пропозицій по удосконаленню кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вбивства, та деяких інших положень кримінального законодавства України); статистичний (при проведенні узагальнення матеріалів практики застосування судами норм про кримінальну відповідальність за умисні вбивства з корисливих мотивів).
    Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вчених, в яких висвітлюються як загальні питання кримінального права, так і питання кримінальної відповідальності за злочини проти життя людини, і зокрема, за умисні вбивства з корисливих мотивів. У процесі написання дисертації, поряд з кримінально-правовою використовувалась література з теорії держави та права, кримінології, криміналістики, психології, судової медицини та деяких інших наук.
    Нормативно-правову базу дисертації становлять чинні Конституція України [5], Кримінальний кодекс України [7], закони та інші нормативно-правові акти України. Також були використані положення Кримінального Кодексу України 1960 р. [8]. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувались положення кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, зокрема, КК Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Голландії, Грузії, Данії, Естонської Республіки, Казахстану, Російської Федерації, Республіки Узбекистан, Франції, ФРН, Швеції, а також Розділ 18 Зводу законів США «Злочини та кримінальна процедура», Кримінальні кодекси окремих штатів, та Закон про вбивство 1957 р., Закон про самогубство 1961 р. і Закон про дітовбивство 1938 р. Англії [9 25].
    Емпіричну базу дослідження становлять матеріали 98 кримінальних справ про вбивства з корисливих мотивів, вчинені на території Хмельницької області у 2000-2008 рр., ухвали Верховного Суду України по даній категорії справ.

    Наукова новизна одержаних результатів полягає в формулюванні та обґрунтуванні ряду нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих понять та термінів, що мають значення для науки, правозастосовчої практики та вдосконалення кримінального законодавства. Наукова новизна дослідження відображена в наступних основних положеннях:
    Вперше:
    - встановлено, що специфічний кримінально правовий зміст умисного вбивства з корисливих мотивів, утворюють ознаки, які характеризують: а) безпосередній об’єкт посягання; б) конкретний зміст вини; в) мотив вчинення злочину. Специфічний характер умисного вбивства з корисливих мотивів відбивається і на ознаках, які визначають особу винного проте, в останньому випадку мова йде не про кримінально-правові ознаки суб’єкта як елемента складу злочину, а скоріше про кримінологічну характеристику злочинця, який вчиняє даний різновид умисного вбивства;
    - запропоновано розглядати як факультативний об’єкт кримінально-правової охорони в нормі, передбаченій п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, правовідносини, які забезпечують недоторканність права власності;
    - визначено, що конкретний зміст умислу при вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, включає: 1) усвідомлення суб’єктом фактичної сторони і суспільної небезпеки посягання на життя іншої людини; 2) передбачення, що таке діяння може призвести до наслідку у вигляді біологічної смерті цієї людини; 3) бажання реалізувати корисливі спонукання зокрема, збагатитись за рахунок вчинення злочину або уникнути майнових витрат; 4) бажання настання наслідку у вигляді біологічної смерті потерпілого або свідоме припущення такого наслідку;
    - обґрунтовано доцільність визначення поняття корисливого мотиву умисного вбивства на нормативному рівні. Запропоновано доповнити ст. 115 КК приміткою наступного змісту: «У п. 6 ч. 2 статті 115 під корисливим мотивом умисного вбивства визнаються спонукання особи протиправним шляхом заволодіти чужим майном або майновими правами, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків, а також незаконно отримати інші вигоди матеріального характеру для себе або для інших осіб»;
    - обраховано ступінь зростання караності тих злочинів, у яких наявність корисливого мотиву передбачена у диспозиції відповідної норми як обтяжуюча обставина (кваліфікуюча ознака). Запропоновано змінити максимальну межу покарання у виді позбавлення волі на певний строк у санкції ч. 2 ст. 115 КК, піднявши її до 20 років (з внесенням відповідних змін і до норм Загальної частини КК);
    - доведено необхідність вирішення на законодавчому рівні питання про призначення додаткового покарання співучасникам корисливого злочину, за який у санкції статті Особливої частини КК встановлена обов’язкова конфіскація майна, у разі якщо такі особи діяли не з корисливих мотивів. У зв’язку з цим запропоновано два варіанти змін до чинного кримінального законодавства: 1) у ч. 4 ст. 68 КК зазначити, що імперативне положення про призначення покарання в межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не поширюється повною мірою на випадки призначення покарання співучасникам злочину. Зокрема, суд не повинен призначати співучаснику злочину передбачене як обов’язкове в санкції статті додаткове покарання у виді конфіскації майна, якщо така особа діяла не з корисливих спонукань; 2) санкції всіх норм Особливої частини КК, які встановлюють як додаткове покарання конфіскацію майна, викласти таким чином, щоб вказане покарання носило факультативний характер;
    - Запропоновано доповнити ст. 68 КК положенням про те, що у випадку вчинення незакінченого злочину особі не може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі. Положенням аналогічного змісту має бути доповнена ст. 691 КК, яка встановлює правила призначення покарання за злочин, вчинений за наявності декількох пом’якшуючих обставин.
    Удосконалено:
    - вчення про об’єкт вбивства як типової юридичної конструкції; запропоновано визнавати таким об’єктом суспільні відносини, які склалися між індивідом членом суспільства і державою, з приводу забезпечення безпеки життя людини від злочинних посягань;
    - доктринальну класифікацію вбивств, передбачених кримінальним законом України. Вперше запропоновано додатковий критерій класифікації умисних вбивств за місцем розташування норми, яка передбачає відповідний різновид злочину, в системі Особливої частини КК. За цією підставою умисні вбивства пропонується поділяти на дві групи: 1) умисні вбивства, передбачені у розділі II Особливої частини КК; 2) умисні вбивства, передбачені в інших розділах;
    - розуміння корисливого мотиву як специфічної ознаки суб’єктивної сторони окремих складів злочинів. Пропонується відмовитись від надто широкого тлумачення корисливого мотиву в справах про уми
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    За результатами дослідження можна сформулювати наступні найбільш важливі висновки, в яких міститься розв’язання окремих теоретичних та практичних проблем, що пов’язані з кримінальною відповідальністю за умисні вбивства з корисливих мотивів:
    1. На нашу думку, вбивство це умисне діяння, яке посягає на життя іншої людини і спричиняє їй смерть.
    2. Класифікації вбивств, передбачених КК, на нашу думку, повинна здійснюватись за трьома критеріями: формою вини, ступенем тяжкості та місцем розташування норми, яка передбачає відповідний різновид вбивства, в системі Особливої частини КК.
    Враховуючи той факт, що чинний кримінальний закон диференціює відповідальність за вбивство через необережність (у ч. 2 ст. 119 КК передбачено кваліфікований вид злочину вбивство двох або більше осіб), вважаємо, що такий критерій класифікації, як ступінь тяжкості, має застосовуватись і до необережних вбивств.
    Третій критерій класифікації за місцем розташування норми, яка передбачає відповідний різновид злочину, в системі Особливої частини КК, ми пропонуємо застосовувати лише до умисних вбивств. За відповідною підставою, умисні вбивства ми поділяємо на дві групи: 1) умисні вбивства, передбачені у розділі II Особливої частини КК; 2) умисні вбивства, передбачені в інших розділах. На нашу думку, розподіл умисних вбивств на групи за місцем розташування в Особливій частині КК сприятиме правильній кваліфікації вчинених злочинів.
    3. Об’єктом вбивства як типової юридичної конструкції ми вважаємо суспільні відносини, які склалися між індивідом членом суспільства і державою, з приводу забезпечення безпеки життя людини від злочинних посягань.
    4. Специфічний кримінально правовий зміст умисного вбивства з корисливих мотивів, утворюють ознаки, які характеризують: а) безпосередній об’єкт посягання; б) конкретний зміст вини; в) мотив вчинення злочину. Специфічний характер умисного вбивства з корисливих мотивів відбивається і на ознаках, які визначають особу винного проте, в останньому випадку мова йде не про кримінально-правові ознаки суб’єкта як елемента складу злочину, а скоріше про кримінологічну характеристику злочинця, який вчиняє даний різновид умисного вбивства.
    5. Єдиний безпосередній об’єкт такого різновиду вбивств, як умисне вбивство з корисливих мотивів, співпадає за змістом з об’єктом вбивства як типової юридичної конструкції. Водночас, правовідносини, які забезпечують недоторканність права власності, треба розглядати як факультативний об’єкт кримінально-правової охорони в нормі, передбаченій п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
    6. Умисне вбивство з корисливих мотивів може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим (евентуальним) умислом. Конкретний зміст умислу при вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, включає: 1) усвідомлення суб’єктом фактичної сторони і суспільної небезпеки посягання на життя іншої людини; 2) передбачення, що таке діяння може призвести до наслідку у вигляді біологічної смерті цієї людини; 3) бажання реалізувати корисливі спонукання зокрема, збагатитись за рахунок вчинення злочину або уникнути майнових витрат; 4) бажання настання наслідку у вигляді біологічної смерті потерпілого або свідоме припущення такого наслідку.
    7. Під корисливим мотивом умисного вбивства слід розуміти спонукання винних осіб протиправним шляхом заволодіти чужим майном або майновими правами, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків, а також незаконно отримати інші вигоди матеріального характеру для себе або для інших осіб.
    Враховуючи надто широкий «діапазон» розуміння корисливого мотиву у наукових працях та правозастосовчій практиці, вважаємо доцільним дати визначення цього поняття на нормативному рівні. У зв’язку з цим, пропонуємо доповнити ст. 115 КК приміткою наступного змісту: «У п. 6 ч. 2 статті 115 під корисливим мотивом умисного вбивства визнаються спонукання особи протиправним шляхом заволодіти чужим майном або майновими правами, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків, а також незаконно отримати інші вигоди матеріального характеру для себе або для інших осіб».
    8. Враховуючи той факт, що специфічний зміст видової ознаки, передбаченої п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, визначає, насамперед, особливості суб’єктивної сторони умисного вбивства з корисливих мотивів, у кваліфікації п. 6 може поєднуватись з усіма пунктами ч. 2 ст. 115 КК, що характеризують ті елементи юридичного складу злочину, які відносяться до об’єкту, об’єктивної сторони чи суб’єкта злочину.
    9. На нашу думку, пошук при кваліфікації «основного» або «переважного» мотиву, призводить до того, що оцінка вчиненого є неповною, не відображає всіх фактичних обставин справи; вважаємо, що поведінку особу можуть визначити декілька мотивів одночасно.
    10. Дослідивши зміст хуліганських мотивів, та встановивши їх специфічні ознаки, а саме: раптовість їх виникнення, формування та скороминучість дії; їх мізерність (явна малозначність приводу або неспіврозмірність з вчиненим діянням; відносна «легковажність» мотивації; публічність, явність їх виявлення, вважаємо, що умисне вбивство однієї особи не може бути вчинено одночасно з корисливих та хуліганських мотивів.
    11. При вчиненні умисного вбивства з метою полегшити корисливий злочин, дії винної особи підлягають кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, який в цій частині є своєрідною спеціальною по відношенню до п. 9 ч. 2 ст. 115 КК нормою, оскільки передбачає зв'язок умисного вбивства саме з корисливим злочином.
    У разі, коли умисне вбивство було вчинено після скоєння будь-якого корисливого злочину з метою його приховання, дії винного, на нашу думку, не дають підстав для кваліфікації цього вбивства за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. У випадках, коли умисел на вбивство потерпілого виник вже після заволодіння його майном, і супроводжується іншими некорисливими прагненнями, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, яка передбачає відповідальність за корисливий злочин. При цьому, на рівні складу останнього злочину, вбивство відображатись не може.
    Отже, одночасна кваліфікація умисного вбивства однієї особи за п.п. 6 та 9 ч. 2 ст. 115 КК, на нашу думку, можлива лише тоді, коли існує реальна сукупність обтяжуючих обставин, про які йдеться у цих пунктах.
    12. На нашу думку, умисне вбивство, вчинене на замовлення, і умисне вбивство з корисливих мотивів це різні за своїм змістом кваліфікуючі ознаки умисного вбивства, які мають суттєві відмінності.
    Розглянувши положення ч. 3 ст. 29 КК, вважаємо, що термінологічний зворот «ознаки, які характеризують особу окремого співучасника» стосується лише ознак суб’єкта злочину.
    Також ми вважаємо, що підхід відносно кваліфікації дій суб’єктів в однотипних ситуаціях має бути однаковий. Враховуючи позицію Пленуму ВСУ щодо оцінки дій замовника умисного вбивства, який сплачує майнову винагороду, вважаємо, що кваліфікація дій виконавця умисного вбивства на замовлення у тих випадках, коли замовник діє з корисливих мотивів, повинна залежати від усвідомлення виконавцем вказаної обставини. У зв’язку з цим пропонуємо доповнити абз. 6 п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 7 лютого 2003 р. № 2 наступним роз’ясненням: «Дії виконавця злочину також підлягають кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, якщо він усвідомлює (знає або передбачає) ту обставину, що замовник вбивства діє з корисливих спонукань».
    13. Вважаємо, що кваліфікація умисного вбивства однієї особи, зокрема спеціального потерпілого, одночасно за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і нормою, яка встановлює відповідальність за посягання на життя такого потерпілого у зв’язку з його службовою, професійною чи громадською діяльністю, є неможливою. Кваліфікація має здійснюватись за спеціальними нормами (ст. ст.112, 348, 379, 400, 443 КК), навіть у разі, якщо корисливий мотив поєднувався у свідомості суб’єкта з мотивом невдоволення правомірною діяльністю потерпілого чи мотивом помсти за таку діяльність, і вплинув на формування наміру вчинити умисне вбивство.
    У зв’язку з цим, пропонуємо виключити останнє речення абз. 5 п. 12 постанови Пленуму ВСУ від 7 лютого2003 р. № 2.
    14. У разі кваліфікації умисного вбивства з корисливих мотивів за сукупністю з іншим злочином, неприпустимим при кваліфікації цього злочину є інкримінування винному кваліфікуючої ознаки «смерть потерпілого», «загибель людей», «тяжкі наслідки», «особливо тяжкі наслідки» тощо, якщо йдеться про умисне вбивство однієї і тієї ж особи. Кваліфікація має здійснюватись з урахуванням конкретних обставин справи за відповідною частиною статті КК, яка інкримінується винному, за сукупністю з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
    15. Із проведених нами розрахунків випливає, що ступінь зростання караності тих злочинів, у яких наявність корисливого мотиву передбачена у диспозиції відповідної норми як обтяжуюча обставина (кваліфікуюча ознака) є дуже різним залежно від виду злочину. Так, найбільший розмір показника ступеня зміни тяжкості покарання за кваліфікований склад стосується такого виду злочину, як завідомо незаконне затримання або незаконний привід (ч. 1 ст. 371 КК) для цього посягання наявність корисливого мотиву є підставою для збільшення покарання у 7,5 разів. Один з найнижчих показників зростання караності як раз і стосується умисного вбивства він становить 1,14. Незначний ступінь зростання покарання за умисне вбивство з обтяжуючими обставинами порівняно з іншими видами злочинів, може виступати аргументом на користь підвищення максимальної межі покарання у виді позбавлення волі на певний строк у санкції ч. 2 ст. 115 КК.
    Враховуючи ці розрахунки, а також позиції відомих науковців та позитивний досвід окремих зарубіжних країнах (перш за все колишніх республік СРСР), ми пропонуємо змінити максимальну межу покарання у виді позбавлення волі на певний строк у санкції ч. 2 ст. 115 КК, піднявши її до 20 років (з внесенням відповідних змін і до норм Загальної частини КК).
    Вважаємо, що кваліфікація вчиненого за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК не обов’язково вказує на наявність у винного корисливого мотиву. У зв’язку з цим пропонуємо відмовитись від обов’язкового характеру конфіскації майна як додаткового покарання у санкції ч. 2 ст. 115 КК.
    Враховуючи наведене, пропонуємо санкцію ч. 2 ст. 115 КК викласти в такій редакції: «карається позбавленням волі на строк від десяти до двадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, або без такої конфіскації».
    16. Вважаємо за доцільне вирішити на законодавчому рівні питання про призначення додаткового покарання співучасникам корисливого злочину, за який у санкції статті Особливої частини КК встановлена обов’язкова конфіскація майна, у разі якщо такі особи діяли не з корисливих мотивів. У зв’язку з цим пропонуємо два варіанти змін до чинного кримінального законодавства: 1) у ч. 4 ст. 68 КК зазначити, що імперативне положення про призначення покарання в межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не поширюється повною мірою на випадки призначення покарання співучасникам злочину. Зокрема, суд не повинен призначати співучаснику злочину передбачене як обов’язкове в санкції статті додаткове покарання у виді конфіскації майна, якщо така особа діяла не з корисливих спонукань; 2) санкції всіх норм Особливої частини КК, які встановлюють як додаткове покарання конфіскацію майна, викласти таким чином, щоб вказане покарання носило факультативний характер.

    17. Пропонуємо доповнити ст. 68 КК положенням про те, що у випадку вчинення незакінченого злочину особі не може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі. Положенням аналогічного змісту має бути доповнена ст. 691 КК, яка встановлює правила призначення покарання за злочин, вчинений за наявності декількох пом’якшуючих обставин.



    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права [Електронний ресурс] / Документ 995 043, редакцiя вiд 19.10.1973 на підставі 2148-08. Режим доступу до джерела : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
    2. Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (від 04.11.1950 р.) // Офіційний вісник України. 1998. № 13.
    3. Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари [Електронний ресурс] / Режим доступу до джерела : helsinki.org.ua/index.php?r...
    4. Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини [Електронний ресурс] / Документ 997 070, редакцiя вiд 26.05.1995. Режим доступу до джерела : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_070.
    5. Конституція України (із змінами і доповн.). Атіка, 2006. 64 с.
    6. Цивільний кодекс України / Міністерство юстиції України. Офіц. видання : із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2008 р. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. 480 с.
    7. Кримінальний кодекс України // Кримінальний кодекс України; Кримінально-процесуальний кодекс України; Кримінально-виконавчий кодекс України: Офіц. вид.: Із змінами та доповн. станом на 15 липня 2007 р. / М-во юстиції України. К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. С. 9 269.
    8. Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс. Станом на 1 грудня 2000 р. К.: Атіка, 2001. 317 с.
    9. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики: [пер. с азербайджанського Б. Э. Абасова] / [науч. ред. и предисловие д. ю. н., проф. И. М. Рагимова]. СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. 325 с.
    10. Уголовный кодекс Республики Беларусь / [науч. ред. и предисл. Б.В. Волженкина. Обзорная статья А.В. Баркова]. СПб: Юридический Центр Пресс, 2001. 474 с.
    11. Уголовный кодекс Голландии / [пер. с англ. Й.В. Мироновой; науч. ред. и предисл. Б.В. Волженкина]. СПб: Юридический Центр Пресс, 2-е изд., 2001. 510 с.
    12. Уголовный кодекс Грузии / [пер. с груз. И. Мериджанашвили. Науч. ред. З.К. Бигвава; вступ. ст. В.И. Михайлова; обзорная статья О. Гамкрелидзе]. СПб: Юридический Центр Пресс, 2002. 407 с.
    13. Уголовный кодекс Дании / [науч. ред. и предисл. С.С. Беляева. Пер. с датск. и англ. к. ю. н С.С. Беляева, А.Н. Рогачёвой]. СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. 230с.
    14. Уголовный кодекс Эстонской Республики / [пер. с эст. В.В. Запевалова; науч ред. В.В. Запевалова; предисл. Н.И. Мацнева]. СПб: Юридический Центр Пресс, 2001. 262 с.
    15. Уголовный кодекс Республики Казахстан / [науч. ред. и предисл. министра юстиции Республики Казахстан И.И. Рогова]. СПб: Юридический Центр Пресс, 2001. 466 с.
    16. Уголовный кодекс Российской Федерации. М.: Омега Л., 2004. 168 с.
    17. Уголовный кодекс Республики Узбекистан: Научно-практический комментарий. Ташкент, Академия МВД Республики Узбекистан, 1996. 388 с.
    18. Уголовный кодекс Франции / [пер. с фр. Н.Е. Крыловой; науч. ред. и предисл. Н.Е. Крыловой и Ю.Н. Головко]. СПб.: Юридический Центр Пресс, 2002. 600 с.
    19. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германия / [пер. с нем. Н.С. Рачковой; науч. ред. и вступ. ст. Д.А. Шестакова; Предисл. Г.-Г. Йешека]. СПб.: Юридический Центр Пресс, 2003. 522 с.
    20. Уголовний кодекс Швеции / [пер. со шведск. и англ.. С.С. Беляева; науч. ред. и предисл. Н Ф. Кузнєцова и С.С. Беляева]. СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. 320 с.
    21. Unіted States Code Servіse. Lawers edіtіon. 1993. New-Uork. Tіtle 18. Crіmes & Crіmіnal Procedure.
    22. Кримінальний кодекс штату Нью-Йорк
    23. Закон про вбивство 1957 р. / [Halsbury’s Laws of England]. Fourth Edition. London, 1981.
    24. Закон про самогубство 1961 р. / Halsbury’s Laws of England. Fourth Edition. London, 1981.
    25. Закон про дітовбивство 1938 р. / Halsbury’s Laws of England. Fourth Edition. London, 1981.
    26. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: толковый словарь в 4 т. / Даль В.И. М. 1995. Т. 4. 684 с.
    27. Ожегов С.И. Словарь русского языка: толковый словарь [ред. Н.Ю. Шведова]. М.: Рус. яз., 1991. 796 с .
    28. Мамчур В. Проблема визначення поняття вбивства в кримінальному праві України / Мамчур В. // Право України. 1999. № 3. С.71.
    29. Научно-практический коментарий уголовного кодекса РСФСР / [Н.И Загородников, Б.С. Никифоров, А.Б. Сахаров и др.] ; под ред. Б.С. Никифорова М.: Юридическая литература, 1963. 527с.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины