Волосенко Сергій Олександрович. Принципи змагальності та об'єктивної істини у цивільному процесі України : Волосенко Сергій Олександрович. Принципи змагальності та об'єктивної істини у цивільному процесі України

Краткое описание

НАУКОВО- ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Волосенко Сергій Олександрович

УДК 347.9

ПРИНЦИПИ ЗМАГАЛЬНОСТІ ТА ОБ’ЄКТИВНОЇ ІСТИНИ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.03 цивільне право і процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Фурса Світлана Ярославівна,
доктор юридичних наук, професор

Київ 2010

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень

4

Вступ

5

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження принципів змагальності та об’єктивної істини в цивільному процесі України

13

1. 1. Поняття, значення та класифікація принципів цивільного процесу

13

1. 2. Принципи змагальності та об’єктивної істини в системі принципів цивільного судочинства

27

Висновки до першого розділу

47

РОЗДІЛ 2. Специфіка взаємозв’язку принципів змагальності та об’єктивної істини у цивільному процесуальному праві України

54

2. 1. Правова природа та зміст принципів змагальності та об’єктивної істини

54

2. 2. Тенденції трансформації принципів змагальності та об’єктивної істини у розвитку цивільного процесу України

73

Висновки до другого розділу

98

РОЗДІЛ 3. Реалізація суб’єктами цивільно-процесуальних відносин принципів змагальності та об’єктивної істини в цивільному процесі

104

3. 1. Роль суду та інших учасників цивільного процесу у забезпеченні принципів змагальності та об’єктивної істини

104

3. 2. Принципи змагальності та об’єктивної істини у різних видах проваджень цивільного судочинства та на різних стадіях процесу

138

Висновки до третього розділу

163

Висновки

169

Список використаних джерел

175

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЦПК України

Цивільний процесуальний кодекс України

ЦК України

Цивільний кодекс України

ЦПК 1963 р.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 року із змінами та доповненнями

СК України

Сімейний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. З початком розбудови в Україні демократичної, соціальної і правової держави, в якій права і свободи людини визнаються найвищою цінністю, відбулось змістовне переосмислення ролі принципів змагальності та об’єктивної істини у цивільному процесі України. Поступово ці принципи були широко втілені у вітчизняному цивільному процесуальному законодавстві та активно запроваджені у цивільному судочинстві.
Це зумовлює необхідність наукового обґрунтування вказаних процесуальних принципів, визначення їх співвідношення між собою, з’ясування різних проявів (втілення) у провадженнях та на стадіях цивільного процесу, а також узгодження з іншими принципами цивільного процесу. Водночас, актуальність звернення до проблематики принципів змагальності та об’єктивної істини у цивільному процесі України зумовлюється тим, що втілення зазначених принципів в цивільне процесуальне законодавство в рамках проведення в Україні судово-правової реформи істотно впливає на роль і повноваження суду в цивільному судочинстві.
Проблемам реалізації принципів об’єктивної істини та змагальності в процесуальному праві вже неодноразово приділялась увага у працях вітчизняних та російських науковців, зокрема, А.П.Андрушка, З.Х.Баймолдиної, А.Т.Боннера, А.Г. Давтяна, О. В. Дзери, А. Ф. Клейнмана, А.М.Колодія, В. В. Комарова, К. І. Комісарова, В. М. Кравчука, В. А. Кройтора, В.Ю.Мамницького, О. В. Немировської, М. П. Омельченка, І.В. Решетникової, В.І.Тертишнікова, Г. П. Тимченка, М.К.Треушнікова, Л.В.Туманової, С.Я.Фурси, Ю. С. Червоного, М. С. Шакарян, В.М. Шерстюка, М. Й. Штефана, В. В. Яркова, а також у роботах іноземних процесуалістів Бергмана, Бетермана, Бомсдорфа, Брунса, Васермана, Розенберга, Шваба, Гутброда, Вайлеса, Зандера, Франка, Якобса та інших. Разом з тим на сьогодні у вітчизняній процесуальній літературі відсутні сучасні наукові праці, у яких на основі чинного цивільного процесуального законодавства України втілювалося б спеціальне наукове дослідження принципів об’єктивної істини та змагальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України 25 квітня 2007року (протокол № 4). Роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи відділу пр

Список литературы

запропоновано вести зміни до ч. 1 ст. 77 ЦПК, виклавши її у такій редакції: Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи і до набрання рішенням суду законної сили”, що дозволить встановлювати реальне місце їх проживання і зазначати в апеляційній і касаційній скаргах.
16. Аргументовано, що апеляційний суд за заявою сторін має вирішувати питання про доцільність участі третьої особи без самостійних вимог в апеляційному провадженні, коли така особа залучалася до участі у справі за ініціативою суду першої інстанції. Доведено, що ті ухвали суду, які не вважаються перетинальними, тобто не зупиняють процес розгляду справи судом, можуть і повинні переглядатися апеляційним судом, якщо сторона доведе, що такі ухвали порушують або в наступному призведуть до порушення або ж унеможливлення захисту прав сторони. Вони повинні переглядатися апеляційним судом та в окремих випадках без зупинення провадження у справі. Встановлено, що замість принципу обґрунтованості судового рішення при попередньому розгляді справи у суді касаційної інстанції превалює колегіальність, яка не тільки не сприяє ухваленню більш виваженого рішення, а, фактично, позбавляє суддів відповідальності за прийняте рішення.

17. Констатується потенційна можливість помилки суду касаційної інстанції у ст. 354 ЦПК України, згідно з якою судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв’язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону. Це положення свідчить не про двоступеневий, а про триступеневий перегляд рішень судів першої інстанції, що було запроваджено ЦПК України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні принципів змагальності та об’єктивної істини в цивільному процесі України. Одночасне дослідження принципів об’єктивної істини та змагальності в цивільному процесі України надало можливість, крім наукових положень, які мають наукову новизну та виносяться на захист викласти такі найважливіші висновки та пропозиції.

1. Значення принципів цивільного судочинства полягає в: узагальненні і систематизації знань з цивільного процесу; обґрунтованому формуванню законодавства, яким регламентуватиметься процедура розгляду справ судом; правильному застосуванню норм цивільного процесуального права на практиці; врахуванню недоліків судової практики та розробці теоретичних концепцій розвитку цивільного процесуального законодавства.

2. Кожен принцип цивільного процесуального права зароджується як категорія правосвідомості і отримує закріплення в законі що дозволяє визначити його як основне та нормативне положення, яке визначає формування та перспективи розвитку всієї галузі права.

3. Класифікація принципів на загальноправові, міжгалузеві, галузеві враховує їх нормативне закріплення та межі дії, розкриває співвідношення, взаємозв`язок та взаємозумовленість принципів цивільного процесуального права.

4. В результаті аналізу системи принципів цивільного процесуального права додатково обґрунтовано необхідність включення до такої системи принципів цивільного процесу принципу забезпечення права на справедливий судовий розгляд та принципу бути вислуханим.
5. Принцип змагальності є самостійним принципом цивільного процесу, який охоплює принцип процесуальної рівності сторін та є його необхідною передумовою.

6. Дослідження взаємодії принципу змагальності та диспозитивності сторін на різних стадіях цивільного процесу дає підстави констатувати перевагу останнього в окремих його стадіях. В результаті чого запропоновано змінити розташування норм ЦПК України, які передбачають принципи змагальності та диспозитивності, зокрема норма, у якій закріплено принцип диспозитивності, має бути розташований у ЦПК України раніше ніж норма, в якій закріплено принцип змагальності.

7. Отримала додаткове обґрунтування позиція про існування самостійного принципу об’єктивної істини в системі принципів цивільного процесу. На сьогодні необхідно констатувати наявність у цивільному процесі принципу об’єктивної істини, оскільки діяльність суду направлена на встановлення фактичних обставин справи.

8. При дослідженні місця місце принципу об’єктивної істини в системі принципів цивільного процесу виявлено суперечності вказаного принципу із правилом про допустимість доказів. Вказана суперечність полягає у забороні використання окремих засобів доказування для встановлення об’єктивної істини. Разом з тим, автором констатовано, що така суперечність зумовлена практичною ефективністю та теоретичною незамінністю даного аспекту доказування для встановлення істини в судовій справі.

9. Цивільний процес є змагальним в силу існування в ньому принципу змагальності, разом з тим, для змагальної форми судочинства важливе значення мають інші принципи цивільного процесу, наприклад принцип диспозитивності. Саме тому, автором відстоюється позиція, що форму судочинства зумовлює система принципів, які в ній застосовуються.

10. Основними законодавчими правилами, в яких розкривається принцип змагальності є: 1) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні законодавчі права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; 2) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; 3) суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.

11. Загалом, принцип об’єктивної істини є основною метою судочинства. Принцип об’єктивної істини у цивільному процесі це лише вузьке сприйняття мети даного виду судочинства, яка виявляється в створенні механізмів для її досягнення. Об’єктивною істиною в цивільному процесі істиною є істина, що встановлюється судом в рамках конкретної цивільної справи. Враховуючи визначення у ст. 1 ЦПК України права на справедливий розгляд та вирішення справи як завдання цивільного судочинства, з’ясування фактичних обставин справи, прав та обов’язків сторін, що впливає на остаточний висновок суду, є основою справедливості.

12. Дисертантом доведено, що об’єктивна істина має служити метою судочинства, а принцип змагальності визначатиме спосіб досягнення цієї мети.

13. Наявність у процедурі цивільного судочинства стадій перегляду судових рішень є втіленням принципу об’єктивної істини, а не змагальності, оскільки вимагаючи перегляду рішення сторони не змагаються із судом, а вимагають об’єктивного вирішення справи.
Надання права діяти в процесі через представника істотний елемент для досягнення об’єктивної істини у справі, оскільки юридично компетентний представник здатен чітко визначити предмет доказування, надати суду необхідні, належні і допустимі докази, відреагувати на клопотання і вимоги іншої сторони тощо.

14. В результаті аналізу процесу трансформації принципів змагальності та об’єктивної істини в цивільному процесі України доведено, що не можна вважати порушенням принципу змагальності ситуацію, коли суд у виняткових випадках проявить власну ініціативу щодо процесу доказування (зокрема, збирання доказів, їх перевірку тощо), у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності тих чи інших обставин справи. Таким чином, принцип об’єктивної істини в цивільному процесі України повинен зберігатися, а змін і удосконалень потребують лише шляхи досягнення об’єктивної істини.

15. При реалізації принципу об’єктивної істини суд не може виходити за межі заявлених вимог і відповідного їх обґрунтування, що надаються стороною, оскільки така ініціатива суду порушуватиме принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу.

16. Встановлено, що від залучення співвідповідачів за ініціативою суду (ст. 33 ЦПК України) можуть настати негативні наслідки, які зумовлені не тільки тим, що суд може допустити помилку при їх встановленні і співвідповідачі звернуться з позовом до суду, а й в тому, що таким чином суд втрачатиме неупередженість і порушуватимуться принципи змагальності та диспозитивності.

17. Посилання на необхідність застосування аналогії закону або права, насамперед, можливе під час обґрунтування позовних вимог і заперечень проти позову, тому застосування аналогії можливе судом лише з ініціативи позивача та відповідача у справі, при цьому суд лише здійснюватиме правову кваліфікацію спірних правовідносин.

18. Істотне порушення суддею процесуального законодавства при розгляді справи повинно бути підставою для відводу судді під час розгляду вказаної справи. Рішення суду, яке було ухвалено при порушенні принципу змагальності має бути обов’язково скасоване у порядку ст. 311 ЦПК України і справа направлена у суд першої інстанції на розгляд у іншому складі суддів.

19. Наказному провадженню властивий принцип об’єктивної істини, оскільки судовий наказ не видається при наявності спору про право. У межах наказного провадження принцип змагальності не реалізується через те, що у разі виникнення спірних правовідносини вони розглядатимуться у позовному провадженні.

20. Принцип змагальності не повинен виключатися з окремого провадження в цивільному судочинстві, заявник, і заінтересовані особи повинні наділятися рівними процесуальними правами, при цьому суд зобов’язаний чітко виділяти предмет такого спору спір про право не повинен мати місце в межах окремого провадження, а спір про факт не тільки допустимий, а й необхідний для досягнення об’єктивної істини.

21. Спрощений порядок вирішення справ при заочному їх розгляді не позбавлений принципу змагальності і об’єктивної істини загалом, оскільки для скасування судового рішення необхідні дві умови, які потрібно довести відповідачу: поважність причин неявки і докази, на які він посилається, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Заочне рішення суду може вважатися об’єктивним, але принцип змагальності не є властивим і для заочного розгляду справи, оскільки в його межах не реалізується спір про право.

22. Проведений в роботі аналіз різних видів проваджень по перегляду рішень судів зайвий раз підтверджує намагання законодавчої влади досягти об’єктивної істини по справі, зокрема, двоступеневий перегляд рішень апеляційним і касаційним судом, а також перегляд рішень у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами. Тому дисертант вважає, що принцип об’єктивної істини властивий, фактично, для всіх видів проваджень та для кожного із них окремо.

23. З погляду забезпечення принципів змагальності та об’єктивності істини ст. 332 ЦПК України суперечить ч. 4 ст. 18 ЦПК України щодо кількісного складу суду касаційної інстанції, оскільки звертаючись до касаційної інстанції (останньої стадії процесу) особа вправі вимагати об’єктивної оцінки його касаційної скарги колегією у складі п’яти суддів, а не суб’єктивної думки про неї одного із суддів

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С. Н. Гражданский процесс / С. Н. Абрамов. − М. : Юриздат, 1948. − 204 с.
2. Абрамов С. Н. Советский гражданский процесс / С. Н. Абрамов. − М. : Юриздат, 1952. − 420 с.
3. Абросимова Е. Б. Транспарентность правосудия / Е. Б. Абросимова // Проблемы транспарентности судебной власти : материалы конференции «Прозрачность правосудия : международные стандарты и российская практика» (Москва, 10−11 октября 2000 г.). − М., 2001. − С. 59.
4. Авдюков М. Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве / М. Г. Авдюков. − М. : Изд-во МГУ, 1970. − 202 с.
5. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / [Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін та ін.] ; відп. ред. Я. М. Шевченко. — К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. − 456 с.
6. Александров А. О значении концепции объективной истины / А. Александров // Российская юстиция. − 1999. − № 1. − С. 23.
7. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права : [в 4 вып.] / С. С. Алексеев. − Свердловск, 1963. − Вып.1. − 265 с.
8. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций : [в 2 т.] / С. С. Алексеев. − Свердловск : Изд-во Свердловского юридического института, 1972. − Т. 1. − 191 с.
9. Алиэскеров М. А. О принципах гражданского процессуального права / М. А. Алиэскеров, Ю. С. Шпинев // Арбитражный и гражданский процесс. − 2001. − № 6. − С. 2−3.
10. Амосов С. Пределы судебного познания в процессуальном праве / С. Амосов // Российская юстиция. − 2001. − № 1. − С. 33.
11. Андреева Т. К. Принцип состязательности в новом Арбитражном процессуальном кодексе Российской Федерации / Т. К. Андреева, А. Г. Зайцева // Вестник ВАС РФ. − 2002. − № 12. − С. 68.
12. Андрушко А. В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права / А. В. Андрушко. − Х. : Консум, 2006. − 172 с.
13. Анисимов В. Действие принципа состязательности в кассационной инстанции / В. Анисимов // Российская юстиция. − 2000. − № 3. − С. 21−22.
14. Архів Євпаторійського міського суду. Справа №2-364/2004.
15. Архів Оболонського райсуду м. Києва. − Спр. №2—182/2004.
16. Архів Оболонського райсуду м. Києва. Справа № 2-217/ 2004.
17. Архів Подільського райсуду м. Києва. Справа № 2-531/06.
18. Архів Шевченківського райсуду м. Києва. Справа №2-861/05.
19. Аюева Е. И. Взаимодействие единичного, общего и особенного в правовых явлениях / Е. И. Аюева //Советское государство и право. − 1969. − № 3. − С. 10−17.
20. Базаров Б. При апелляционном производстве возможно нарушение принципа состязательности / Б. Базаров // Российская юстиция. − 2002. − № 3. − С. 41.
21. Баймолдина З. Х. О структуре ГПК Республики Казахстан / З. Х. Баймолдина // Заметки о современном гражданском и арбитражном процессуальном праве / под. ред. М. К. Треушникова. — М. : Городец, 2004. — С. 65.
22. Берг О. В. Вопросы судейского усмотрения в гражданском и арбитражном процессе / О. В. Берг // Арбитражный и гражданский процесс. − 2000. − № 2. − С. 9.
23. Бернам У. Судебная рефор