ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВОРОБЙОВА Ірина Анатоліївна

УДК 811.111’276-053.5(048)

ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Спеціальність 13.00.09. — теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК — РЕДЬКО В.Г.,
кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник

Київ — 2003

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1
Психолого-педагогічні характеристики процесу формування
соціокультурної компетенції учнів старшої школи
1.1. Соціокультурна компетенція в контексті сучасних
проблем навчання іноземних мов . 11
1.2. Психологічні основи формування
соціокультурної компетенції у старшому шкільному віці... 35
1.3. Соціокультурна компетенція як система
знань, вмінь і навичок .44
Розділ 2
Модель процесу формування соціокультурної компетенції
учнів старшої школи
2.1. Принципи побудови моделі процесу формування
соціокультурної компетенції старшокласників 61
2.2. Визначення базового рівня країнознавчих знань
випускників 9 класу ........ 75
2.3. Зміст процесу формування соціокультурної
компетенції старшокласників .... 96
2.4. Засоби формування соціокультурної компетенції .... 115
2.5. Експериментальна перевірка ефективності
прогнозованої моделі .....127
Висновки ... 145
Список використаної літератури . 151
Додатки .. 179

ВСТУП

Актуальність дослідження.
Кардинальні перетворення, що відбуваються в Україні, сприяють утвердженню пріоритету загальнолюдських, гуманістичних цінностей, актуалізації гуманітарних знань. Сьогодні під гуманітарним розуміють не тільки все те, що стосується людини, її культури, суспільства, в якому вона живе, але й різноманітні способи практичного вдосконалення реального життя, боротьбу за мир, співробітництво, культурні обміни між народами, забезпечення прав людини, покращення екологічної ситуації на планеті тощо [162, 3]. Людина як особистість формується насамперед внаслідок засвоєння та сприйняття нею тієї суми гуманітарних знань, яку накопичено людством. Тільки збагачена гуманітарним знанням людина зможе доцільно використовувати свої соціокультурні та духовні якості.
Вчені-суспільствознавці вбачають шлях до розвитку особистості в поєднанні проблем гуманітаризації освіти та розвитку соціокультурних і духовних якостей особистості — суб'єкта навчання, що набуває особливої актуальності на початку третього тисячоліття — ери інформації та комунікації [8; 162]. Сьогодні, як відзначається у Матеріалах до II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти [3, 14], у молоді розширюються можливості для засвоєння загальнолюдських цінностей, відкриваються нові шляхи знайомства з іншими народами і культурами, реалізуються спільні освітні проекти і програми, зростає мобільність учнів і студентів, що сприяє розв'язанню завдань реформування національної системи освіти та її поступовій інтеграції до європейського міжнародного освітнього простору. За умови трансформації українського суспільства і формування нової парадигми освіти — особистісно орієнтованого навчання основ наук підвищуються роль іноземної мови як джерела знань про країну та світ і статус навчального предмета Іноземна мова”, головною метою якого повинен стати розвиток в учнів здатності до міжкультурного спілкування, формування комунікативної компетенції та її важливого складника — соціокультурної компетенції. Адже справжнє знання мови — це знання її внутрішнього духу (В.Гумбольдт), її логіки та культури. Мова має забезпечувати діалог культур. Для досягнення ефективності у міжкультурному спілкуванні недостатньо лише засвоїти мовну систему і набути мовленнєвих умінь і навичок. Необхідно навчитися користуватися мовою відповідно до умов соціокультурного середовища носіїв цієї мови. Домінантою навчального предмета Іноземна мова” повинно бути формування пізнавальної та комунікативної культури особистості. А відтак, одним із пріоритетних завдань навчання іноземних мов визнається формування в учнів соціокультурної компетенції, що передбачає наявність знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, про норми мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв і вміння будувати свою поведінку відповідно до цих особливостей і норм. Тим самим сучасна концепція мовної освіти робить важливий акцент на необхідності не обмежувати вивчення іноземної мови її вербальним кодом, а формувати у свідомості учня картину світу”, притаманну носієві цієї мови як представникові певної культури й певного соціуму.
Питання про країнознавчий, лінгвокраїнознавчий та соціокультурний аспекти навчання іноземних мов, про зміст комунікативної компетенції знайшло теоретичне і методичне обґрунтування у працях багатьох учених (М.А.Аріян, Є.М.Верещагін, Н.І.Гез, Л.П.Голованчук, І.О.Зимня, Н.Б.Ішханян, В.Г.Костомаров, О.О.Леонтьєв, Ю.І.Пассов, В.Г.Редько, В.В.Сафонова, Л.М.Смєлякова, Г.Д.Томахін, В.М.Топалова, P.Adler, D.Brown, E.Hall, R.Lado та ін.). Лінгвісти і педагоги висловлювали власне бачення проблеми і пропонували різні шляхи її розв'язання.
В останні роки посилилась увага науковців до феномену соціокультурної компетенції як одного з показників готовності особистості до міжкультурної комунікації [Див.: 220]. Широко дискутується проблема формування соціокультурної компетенції у процесі навчання іноземних мов. Однак у більшості наукових праць вона розглядається у контексті навчання в початковій та основній школі (Н.І.Гез, О.О.Коломінова, З.В.Корнаєва, О.П.Первак, Ю.І.Пассов), а також у вищих навчальних закладах, частіше немовних (Н.Ф.Бориско, Н.Б.Ішханян, С.В.Козак, Т.В.Опанасенко, В.М.Топалова, Т.А.Третьякова). Старшій школі в цьому аспекті присвячено лише окремі роботи, здебільшого деякі статті (М.А.Аріян, Н.А.Саланович, В.Л.Скалкін тощо).
У Проекті Державного стандарту з іноземних мов чітко окреслено зміст освітньої галузі Іноземна мова” на базовому рівні, тобто стосовно початкової та основної шкіл, відповідно визначено й суть соціокультурної компетенції як важливої змістової лінії у навчальному предметі Іноземна мова”. Натомість у чинних типових програмах і підручниках для старшої школи такої спрямованості на оволодіння учнями іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування чітко не визначається. Проте саме у старших класах, на наш погляд, існують найбільш сприятливі дидактично-методичні умови для формування соціокультурної компетенції відповідно до вікових особливостей учнів. Уявляється, що навчання старшокласників іноземної мови на основі особистісно-орієнтованого підходу, за якого учень у навчально-виховному процесі виступає суб'єктом пізнання та спілкування, а розвиток особистості здійснюється з урахуванням її можливостей і нахилів, сприятиме ґрунтовному, системному засвоєнню іноземної мови.
Як засвідчили деякі психологічні дослідження, сутнісний аспект субстанціональної визначеності особистості старшого шкільного віку створює творча мотивація навчальної діяльності, під час якої актуалізуються знання, що мають перетворюючий, процесуальний зміст (Л.І.Божович, О.В.Киричук, В.А.Роменець). Якщо вважати, що старшокласники вже володіють іноземною мовою на базовому рівні та отримали певні країнознавчі знання, то все це може слугувати надійною основою для активної індивідуально-спрямованої комунікативно-пізнавальної діяльності учнів як суб'єктів навчання, для сприймання та аналізу соціокультурної інформації. А для цього, звичайно, необхідна відповідна організація навчального процесу, зорієнтована на підготовку випускників загальноосвітніх шкіл до міжкультурної комунікації, на розуміння ними специфіки національної картини світу.
Відтак, виявляється актуальним обґрунтування дидактичного змісту соціокультурної компетенції як системи, вивчення психолого-педагогічних передумов її формування саме у старшокласників, що сприятиме вдосконаленню процесу навчання іноземних мов у старшій школі.
Очевидно, що в сучасних умовах реформування освіти, динаміки зростання контактів у різних сферах життя людей та відповідно до соціально-економічних потреб суспільства виникає необхідність створення педагогічної моделі процесу формування соціокультурної компетенції старшокласників на основі системного підходу [70; 146; 147; 262]. Останнім часом все частіше наголошується на тому, що вихід із кризи освіти слід шукати не в окремих методах, а саме в моделі навчання [17, 6]. А тому розробку моделей навчання іноземних мов можна віднести до стратегічних напрямів удосконалення навчальної діяльності [171, 8].
Все викладене вище дозволяє стверджувати, що процес формування соціокультурної компетенції старшокласників як складова процесу навчання іноземних мов може отримати дидактичне обґрунтування на засадах системного підходу у вигляді відповідної педагогічної моделі.
Таким чином, соціальна і дидактична значущість проблеми формування соціокультурної компетенції та необхідність визначення основних характеристик і побудови моделі навчального процесу формування соціокультурної компетенції саме учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи відповідно до основної мети навчання іноземної мови — підготовки їх до міжкультурної комунікації — зумовили актуальність дослідження та вибір теми Формування соціокультурної компетенції учнів старшої школи засобами іноземної мови”.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки АПН України (Науково-методичне забезпечення системи навчання іноземних мов у загальноосвітній школі, № 0198U008011”) і затверджене Вченою радою інституту (протокол № 9 від 8.09.1999 р.) та узгоджене з Радою координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 2 від 9.02.2000 р.).
Об'єктом дисертаційного дослідження є навчально-виховний процес з іноземної мови у старших класах середніх загальноосвітніх шкіл. У межах системного уявлення про зміст освіти і, зокрема, процесу формування соціокультурної компетенції вважаємо доцільним виділити декілька аспектів, які стануть об'єктом дидактичного аналізу в дослідженні, а саме:
1) загальне теоретичне уявлення про зміст соціокультурної компетенції як дидактичної системи;
2) навчальний предмет Іноземна мова” у зв'язках з іншими навчальними предметами;
3) навчальний матеріал (передбачається визначення навчальних матеріалів, необхідних і достатніх для формування соціокультурної компетенції як важливої та актуальної мети у навчанні іноземних мов).
Предмет дослідження — психолого-педагогічні умови процесу формування соціокультурної компетенції учнів старшої школи у процесі навчання іноземних мов (на матеріалі англійської мови).
Аналіз стану дослідженості проблеми формування соціокультурної компетенції учнів і результати констатуючого зрізу зумовили таке визначення мети дослідження — розробити та експериментально перевірити дидактичну модель процесу формування соціокультурної компетенції учнів старших класів загальноосвітнього навчального закладу у процесі оволодіння іноземною мовою. При цьому передбачається не вносити кардинальні зміни у навчальний процес, а лише оновити його.
Відповідно до цієї мети, а також даних емпіричних пошуків сформульовано гіпотезу дослідження: процес формування соціокультурної компетенції старшокласників буде успішним у разі дотримання таких умов:
· науковості та доступності матеріалу, що пропонується до вивчення;
· спрямованості на міжкультурну комунікацію, на завдання реального спілкування з носіями мови у типових сферах діяльності та комунікативних ситуаціях;
· системного підходу до процесу формування соціокультурної компетенції;
· забезпечення цілісності знань старшокласників про країну, мова якої вивчається, шляхом інтеграції змісту навчання на основі міжпредметних зв'язків;
· проблемно-тематичної організації предметного змісту спілкування на уроці іноземної мови;
· посилення соціокультурного аспекту у відборі лексичних мінімумів і текстів для навчання іноземної мови.
Для реалізації поставленої мети і перевірки висунутої гіпотези було визначено такі завдання:
1) з’ясувати ступінь розробки досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній та лінгводидактичній науковій літературі;
2) вивчити нормативні документи щодо навчального процесу, проаналізувати чинні шкільні програми і підручники з іноземних мов, за якими організовано навчання у середніх загальноосвітніх школах;
3) визначити зміст і структуру соціокультурної компетенції, її роль у системі навчання іноземних мов, на основі чого розробити дидактичну модель соціокультурної компетенції;
4) обґрунтувати педагогічні, психологічні та психолінгвістичні особливості формування соціокультурної компетенції старшокласників;
5) з’ясувати роль міжпредметних зв’язків навчального предмета іноземна мова” з іншими шкільними дисциплінами у формуванні країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенцій як складових соціокультурної компетенції старшокласників;
6) побудувати модель процесу формування соціокультурної компетенції учнів старшої школи, обґрунтувавши її зміст і структуру;
7) експериментально перевірити ефективність моделі процесу формування соціокультурної компетенції старшокласників середніх загальноосвітніх шкіл.
Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:
· теоретичний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація наукової літератури з дидактики, психології, психолінгвістики, мовознавства, методики навчання іноземних мов;
· аналіз педагогічного досвіду шкіл;
· лінгводидактичний аналіз навчального матеріалу підручників з іноземної (у нашому дослідженні — англійської) мови для 10-11 класів середніх загальноосвітніх шкіл;
· анкетування учнів старшої школи з метою визначення сфер їхніх пізнавальних інтересів і мотивів вивчення іноземної мови;
· системно-порівняльний аналіз програмового країнознавчого матеріалу, що міститься у змісті навчальних курсів різних предметів (на матеріалі Великої Британії);
· моделювання;
· констатуючий експеримент для визначення рівня країнознавчих знань випускників 9 класу загальноосвітньої школи;
· формуючий експеримент з метою перевірки ефективності запропонованої моделі процесу формування соціокультурної компетенції старшокласників;
· математична обробка та аналіз отриманих результатів експерименту.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому внаслідок проведеного аналізу підручників з різних шкільних предметів (історії, географії, зарубіжної літератури, математики, фізики, хімії, біології) вперше систематизовано навчальний матеріал країнознавчого характеру (на прикладі Великої Британії) та обґрунтовано зміст міжпредметних зв'язків навчального предмета Іноземна мова” та їх роль у формуванні соціокультурної компетенції старшокласників; розроблено дидактичну модель соціокультурної компетенції як системи знань, умінь і навичок; побудовано модель процесу формування соціокультурної компетенції старшокласників, яка базується на врахуванні соціального замовлення суспільства, сучасних цілей навчання іноземних мов, інтегративності навчального процесу з іноземної мови, вікових особливостей учнів старшої школи, мотивів їх навчальної діяльності та сфер інтересів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропонована в роботі модель процесу формування соціокультурної компетенції старшокласників дозволить оптимізувати навчання іноземної мови, посилити його практичну спрямованість, створити необхідні психолого-педагогічні умови для формування в учнів старшої школи соціокультурної компетенції як актуальної та важливої для сучасних історичних і соціально-економічних умов життя мети навчання іноземної мови.
Практичне значення має зведена таблиця країнознавчої інформації про Велику Британію (відомості про країну містяться у таких шкільних предметах, як історія, географія, зарубіжна література, математика, фізика, хімія, біологія). Її практичне застосування на уроках англійської мови у старшій школі звільнить час для залучення додаткової інформації соціокультурного спрямування, допоможе активізувати самостійну та творчу діяльність учнів. Подібні таблиці можуть бути складені для всіх без винятку іноземних мов, що вивчаються у середніх навчальних закладах України.
Сформульовані в роботі рекомендації можуть бути використані при складанні навчальних програм, підготовці підручників зі всіх іноземних мов, що вивчаються у середніх навчальних закладах України, а також у доборі текстів для використання на уроках іноземної мови.
Впровадження. Теоретичні висновки та практичні матеріали наукового дослідження впроваджуються в практику викладання англійської та німецької мов у середніх загальноосвітніх школах м. Рівного та Рівненського району Рівненської області. Довідки: № 265 від 31.05.2002 р., № 112 від 20.05.2002 р.; № 393 від 12.09.2002 р.

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у 7 одноосібних публікаціях, у тому числі: 5 статей у фахових виданнях, 2 — у збірниках матеріалів всеукраїнських конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Теоретичний аналіз проблеми соціокультурної компетенції в контексті освітньої галузі Іноземна мова”, створення моделі процесу формування соціокультурної компетенції старшокласників та її експериментальна перевірка визначили досягнуті теоретичні та практичні результати дослідження.
1. Вивчення та узагальнення науково-методичної літератури, нормативних документів про освіту в Україні, шкільної практики, сучасних тенденцій у навчанні іноземних мов у середній загальноосвітній школі виявили суспільну потребу формування соціокультурної компетенції в учнів з метою підготовки їх до міжкультурної комунікації та недостатню теоретичну і практичну розробленість цієї проблеми у вітчизняній педагогічній науці, зокрема, стосовно учнів старшої школи. Старший шкільний вік за психічними та мовленнєво-комунікативними особливостями можна вважати найбільш сприятливим для формування соціокультурної компетенції за умови послідовної орієнтації навчального процесу на пізнавальні та соціальні інтереси старшокласників, їх комунікативні потреби.
2. Теоретичний аналіз моделей комунікативної компетенції й трактування соціокультурної компетенції як вміння усвідомлено враховувати знання культурного і соціального контекстів країни у процесі іншомовного спілкування дозволили виділити соціокультурну компетенцію в окремий компонент комунікативної компетенції та розглядати її як цілісну систему, до складу якої входять країнознавча компетенція, лінгвокраїнознавча компетенція, соціолінгвістична компетенція, взаємопов'язані та взаємозумовлені метою й завданнями реального спілкування з носіями мови.
3. Визначення змісту та ролі всіх компонентів соціокультурної компетенції у системі навчання іноземної мови на основі комунікативно-діяльнісного підходу, а також соціолінгвістичних і психолінгвістичних передумов формування соціокультурної компетенції вмотивувало її дидактичну структуру: соціокультурна компетенція — це інтегративне утворення, яке включає: знання мовної системи та теоретичних відомостей про мовні одиниці; країнознавчі та фонові знання; вміння співвідносити мовні засоби з метою та умовами спілкування, тобто з комунікативно-мовленнєвою ситуацією; вміння організувати мовленнєве спілкування з урахуванням соціальних норм поведінки, прийнятих у носіїв мови, уміння використовувати мовні засоби відповідно до національно обумовленої специфіки їх вживання.
4. Трактування соціокультурної компетенції як системи дозволило представити процес формування соціокультурної компетенції в учнів старшої школи у вигляді багаторівневої педагогічної моделі, що дало можливість описати основні властивості цього процесу в структурно-функціональній єдності. Модель процесу формування соціокультурної компетенції у старшокласників побудовано на основі принципів, актуальність яких умотивована дидактичними характеристиками навчального процесу та функціями мови, зокрема принципами: цілісності загальної освіти, підготовки з іноземної мови й культурного розвитку учнів; системності; інтегративності; активної комунікації; відповідності формування соціокультурної компетенції пізнавальним інтересам старшокласників; індивідуалізації та диференціації процесу навчання; раціонального врахування рідної мови; дієвості результатів навчання.
Відповідно до вказаних принципів визначено структуру моделі з такими компонентами:
· мета формування соціокультурної компетенції — розвиток умінь, необхідних для сприйняття, інтерпретації та використання іноземної мови з урахуванням культурного та соціального контекстів країни, мова якої вивчається;
· умови формування соціокультурної компетенції — наявність чи відсутність мовного середовища, місце іноземної мови у системі загальноосвітньої підготовки молоді, етапи навчання, міжпредметні зв'язки;
· форми організації навчального процесу — модель зорієнтована на урок як основну форму організації навчального процесу;
· зміст процесу формування соціокультурної компетенції співвіднесений із моделлю реального іншомовного спілкування;
· засоби формування соціокультурної компетенції, до яких віднесено підручник, тексти, технічні засоби навчання та наочність;
· методи, прийоми та способи формування соціокультурної компетенції, які обумовлені загальною концепцією навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах України.
Запропонована модель процесу формування соціокультурної компетенції учнів старшої школи розглядається як інваріантна, як така, що може бути використана у навчанні будь-якої іноземної мови. У дисертаційному дослідженні вона конкретизувалася на матеріалі навчального процесу з англійської мови.
5. Важливим чинником соціокультурної компетенції старшокласників і моделі її формування є інтегративність, одним із проявів якої виступає дидактична орієнтація на міжпредметні зв'язки іноземної мови з іншими навчальними предметами, особливо стосовно країнознавчої інформації.
Вивчення за чинними навчальними програмами і підручниками ретроспективних і паралельних міжпредметних зв'язків іноземної мови дає підстави стверджувати, що за умови систематичної їх реалізації вже в основній школі можливе використання закладеного в суміжних навчальних предметах (історія, географія, зарубіжна література, фізика, хімія, біологія, математика, музика, образотворче мистецтво) країнознавчого потенціалу.
Однак сучасна практика навчання іноземних мов, якість використання в ній міжпредметних зв'язків не забезпечують достатнього рівня країнознавчої компетенції, що засвідчило проведене тестування випускників основної школи.
У старших класах повинно відбуватися поглиблення країнознавчих знань, перехід від загальноенциклопедичних до конкретних, соціально і культурно обумовлених знань, з орієнтуванням на максимально повний образ країни, мова якої вивчається, і реальне міжкультурне спілкування.
6. Змодельований зміст процесу формування соціокультурної компетенції старшокласників розглядається як когнітивний, творчий, відкритий та особистісно зорієнтований.
Згідно з системним уявленням про зміст і мету навчання іноземних мов, про зміст соціокультурної компетенції та мету її формування визнається, що процес формування соціокультурної компетенції у старшокласників повинен бути спрямований на розвиток у них:
· системи енциклопедичних країнознавчих знань про країну, мова якої вивчається;
· системи знань про національно-культурні особливості та реалії країни;
· знань національно-культурного компоненту мови;
· системи мовленнєвих і комунікативних умінь і навичок, які характеризують рівень практичного володіння іноземною мовою як засобом спілкування відповідно до реальної комунікативної ситуації;
· вміння співвідносити свою культуру з культурою іншої країни, бачити спільне і відмінне у цих культурах, у світосприйнятті їх носіїв, у системах норм, правил, прийнятих у різноманітних життєвих ситуаціях.
7. Формування і розвиток соціокультурної компетенції ефективно здійснюється за умови: 1) залучення старшокласників до навчальної та комунікативної діяльності, зорієнтованої на здійснення типових мікрофункцій (встановлення соціальних стосунків, спонукання, виявлення ставлення, допомога у спілкуванні та ін.) і макрофункцій (опис, розповідь, коментар, переконання та ін.) в актуальних для молоді сферах, якими у дослідженні визнано насамперед публічну (соціально-побутову, соціально-культурну, громадсько-політичну), освітню та особисту; 2) проблемно-тематичної організації предметного змісту спілкування на уроці; 3) поширення використання на уроці інтерактивних форм діяльності учнів; 4) спеціального добору мовного і мовленнєвого матеріалу для включення у навчальний процес і для соціокультурного коментування.
8. Експериментальна апробація запропонованої моделі засвідчила, що її впровадження в навчальний процес сприятиме системному формуванню соціокультурної компетенції старшокласників і забезпечуватиме необхідний і достатній рівень соціокультурних знань і вмінь випускників середньої загальноосвітньої школи.
Водночас матеріали дисертації не вичерпують усіх питань досліджуваної проблеми. Перспектива її подальшого розвитку уявляється у створенні цілісної концепції формування соціокультурної компетенції учнів на всіх етапах навчання іноземних мов у середній загальноосвітній школі.
9. Теоретичне та експериментальне дослідження проблеми дозволяє сформулювати певні рекомендації.
З метою оптимізації процесу формування соціокультурної компетенції учнів старшої школи необхідно:
· переглянути у навчальних програмах зміст сфер і формулювання тем для спілкування;
· збагатити лінгвокраїнознавчий і соціокультурний аспекти підручників і науково-методичних комплексів у цілому на лексичному і текстовому рівнях;
· оновити зміст текстового матеріалу підручників відповідно до змін у сучасному суспільстві, до пізнавальних інтересів і мотивів навчання сучасних старшокласників;
· включити до підручників більше автентичних різножанрових текстів, достатню кількість вправ і завдань з урахуванням актуальних сфер і типових ситуацій міжкультурного спілкування;
· створити соціокультурні глосарії як додаток до підручника з іноземної мови для кожного класу або як окремий компонент навчально-методичного комплексу;
· у навчальному процесі активізувати міжпредметні зв'язки іноземної мови з іншими навчальними предметами з метою актуалізації країнознавчої інформації; посилити соціокультурну спрямованість проблемно-тематичного змісту іншомовного спілкування на уроках іноземної мови, розгортати програмові теми для спілкування в актуальні проблеми сучасного розвитку України та країни, мова якої вивчається, різних аспектів освіти, культури, життя молоді та ін.;
· створити у навчальному процесі в середній загальноосвітній школі дидактико-методичні умови для поєднання комунікативно-орієнтованого та соціокультурного навчання старшокласників, для зіставного гуманістично-зорієнтованого навчання іноземної та рідної мов і культур, а також для формування інтегративних комунікативних умінь міжкультурного спілкування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Державна національна програма Освіта”. Україна ХХІ століття- К.: Райдуга, 1994. -61 с.
2. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта. - 2001. - 11-18 липня.
3. Освіта України. Інформаційно-аналітичний огляд / Під загальною редакцією В.Г.Кременя. - К.: ЗАТ НІЧЛАВА”, 2001. - 224 с.
4. Про освіту: Закон України. - К.: Генеза, 1996. - 36 с.
5. Аббасова Р.К. Формирование научных понятий у старшеклассников на основе межпредметных связей (гуманитарный цикл): Автореф. канд. пед. наук / Казахский гос. пед. ун-т им. Абая. - Алма-Ата, 1991. - 25 с.
6. Аверьянова Н.Е. К определению понятия культурно-окрашенной лексики // Языковая норма и вариативность. - Днепропетровск, 1981. - С.10-19.
7. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні / Відп. ред. Ю.О.Жлуктенко. - К.: Наукова думка, 1989. - 134 с.
8. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М.: Наука, 1977. - 380 с.
9. Андриевская В.В. Возрастные особенности деятельности старшеклассников на уроках иностранного языка // Иностранные языки в школе. - 1987. - № 6. - С.3-8.
10. Ариян М.А. Лингвострановедение в преподавании иностранных языков в старших классах средней школы (на материале УМК по английскому языку) // Иностранные языки в школе. - 1990. - № 2. - С.21-25.
11. Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам. - М.: Просвещение, 1969. - 279 с.
12. Асмолов А.Г. Основные принципы психологической теории деятельности // А.Н.Леонтьев и современная психология. - М.: Изд-во Моск. ун-та,1963. - С.118-128.
13. Бабайлова А.Э. Текст как продукт, средство и объект коммуникации при обучении неродному языку. - Саратов: Изд-во СГУ, 1987. - 152 с.
14. Балабайко М.С. Некоторые психологические наблюдения над восприятием речевой информации при отборе текстов для аудирования // Иностранные языки в школе. - 1983. - № 2. - С. 27-30.
15. Барбарига А.А. В школах Англии: Пособие по страноведению на английском языке. - М.: Высшая школа, 1988. - 112 с.
16. Бардина Л.Н. Лингвострановедческий аспект преподавания русского языка с учетом специальности студентов спортивного вуза // Язык и культура. Пятая международная конференция. Часть 5. - К., 1997. - С.11-12.
17. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. - Запоріжжя.: Просвіта, 2000. - 160 с.
18. Белл Р. Социолингвистика / Цели, методы, проблемы. - М.: Междунар. отношения, 1980. - 320 с.
19. Беляев Б.В. Психологические основы усвоения лексики иностранного языка: Пособие для преподавателей и студентов. - М.: Просвещение, 1964. - 136 с.
20. Беляев Б.В. Психологический анализ новейших методических принципов обучения школьников иностранным языкам // Иностранные языки в школе. - 1968. - № 3. - С.31-35.
21. Бердичевский А.Л., Соловьева Н.Н. Диалог культур на уроках родного и иностранного языков // Иностранные языки в школе. - 1993. - № 6. - С.5-11.
22. Бех І., Кононко О. Наукові засади проведення експерименту // Рідна школа. - 2001. - № 10. - С.36-40.
23. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К.: УЗМН, 1998. - 204 с.
24. Бим И.Л. Методика обучения иностранным языкам как наука и проблемы школьного учебника. - М.: Русск. язык, 1977. - 288 с.
25. Бігич О.Б. Вправи для навчання читання на матеріалі американських автентичних підручників // Іноземні мови. - 1999. - № 4. - С.60-63.
26. Біляєв О.М., Вашуленко М.С., Плахотник В.М. Концепція мовної освіти в Україні // Рідна школа. - 1994. - № 9. - С.71-74.
27. Бим И.Л., Миролюбов А.А. К проблеме уровня обученности иностранным языкам выпускников полной средней школы // Иностранные языки в школе. - 1998. - № 4. - С.3-10.
28. Богуславская Г.П. Язык, культура и проблема понимания культуры // Язык и культура. Вторая международная конференция. Тезисы. - Часть 1. - К., 1993. - С. 53-54.
29. Бодалев А.А. и др. Общение как предмет теоретических и прикладных исследований: Избранные психологические труды. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. - 326 с.
30. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. - М.: Педагогика, 1983. - 271 с.
31. Божович Е.Д. Развитие языковой компетенции школьников: проблемы и подходы // Вопросы психологии. - 1997. - № 1. - С.33-40.
32. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.
33. Болдырев Н.Н. Лингвистические основы коммуникативных методов обучения иностранному языку // Иностранные языки в школе. - 1998. - № 3. - С.16-20 .
34. Болдырев Н.Н. Лингвистические основы коммуникативных методов обучения иностранному языку // Иностранные языки в школе. - 1998. - № 4. - С. 12-16.
35. Болтівець С. Іван Огієнко: мова як вираження національної психіки, душі і совісті народу // Дивослово. - 1994. - № 7. - С.23-27.
36. Болтівець С. Психологія творення мови // Дивослово. - 1997. - № 4. - С.31-35.
37. Бориско Н.Ф. Диалог культур и содержание материалов учебно-методического комплекса // Іноземні мови. - 1999. - № 2. - С.53-58.
38. Бориско Н.Ф., Ишханян Н.Б. Социально-психологические предпосылки формирования лингвосоциокультурной компетенции // Іноземні мови. - 1997. - № 1. - С.53-56.
39. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны: Изучение лексики в лингвострановедческом аспекте. - М.: Рус. язык, 1981. - 175 с.
40. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации. - М.: Прогресс, 1977. - 412 с.
41. Булкин А.П. Изучение иностранных языков в России (социокультурный аспект) // Иностранные языки в школе. - 1998. - № 4. - С.30-33.
42. Бухбиндер В.А., Штраусс В. Основы методики преподавания иностранных языков. - К.: Вища школа, 1986. - 335 с.
43. В мире подростка / Под ред. А.А.Бодалева. - М.: Медицина, 1980. - 295 с.
44. Вавилова М. Как общаются англичане. - М.: Вече, 1997. - 688 с.
45. Вайнрайх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования: Пер. с англ. - К.: Вища школа, 1979. - 253 с.
46. Васильева И.И. О значении идеи М.М.Бахтина о диалоге и диалогических отношениях для психологии общения // Психологические исследования общения. - М.: Наука, 1985. - С.81-94.
47. Вежбицкая А. Язык, культура, познание: Пер. с англ. / Отв. ред. М.А.Кронгауз, вступ. ст. Е.В.Падучевой. - М.: Рус. словари, 1996. - 411 с.
48. Великобритания: Лингвострановедческий словарь. - М.: Рус. язык, 2000. - 560 с.
49. Величко Л.Ф. Методологический аспект паралингвистических характеристик устной иноязычной речи. - М.: Высшая школа, 1982. - 23 с.
50. Вениг Н.Н. Формирование речевой компетенции старшеклассников: Дис. канд. пед. наук. - Херсон, 2001. - 206 с.
51. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. - М.: Рус. язык, 1980. - 320 с.
52. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. - М.: Рус. язык, 1983. - 269 с.
53. Ветохов А.М. Взгляд С.Крашена на условия овладения вторым языком // Іноземні мови. - 1999. - № 4. - С.14-16.
54. Вєтохов О. Самостійне опанування іноземної мови: Психологічний аспект // Рідна школа. - 1998. - № 4. - С.63-65.
55. Витлин Ж.Л., Перельман Г.И. Международная конференция по проблемам составления современных программ по иностранным языкам // Иностранные языки в школе. - 1995. - № 6. - С.86-89.
56. Витт Н.В. Эмоциональная регуляция речевого поведения // Вопросы психологии. - 1981. - № 4. - С.60-69.
57. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе / Под ред. В.Росельса. - М.: Междунар. отношения, 1980. - 352 с.
58. Воробьев В.В. О понятии лингвокультурологии и ее компонентах // Язык и культура. Вторая международная конференция. Доклады. - К., 1993. - С.42-48.
59. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.1. Вопросы теории и истории психологии / Под ред. А.Р.Лурия, М.Т.Ярошевского. - М.: Педагогика, 1982. - 487 с.; Т.4. Детская психология / Под ред. Д.Б.Эльконина. - М.: Педагогика, 1984. - 432 с.
60. Вюстенек Х.О. О коммуникативности и системности в обучении русскому языку нефилологов // Русский язык за рубежом. - 1987. - № 6. - С.69-73.
61. Вятютнев М.Н. Теория учебника русского языка как иностранного / Методические основы . - М.: Рус. язык, 1984. - 144 с.
62. Газалиева М.Ш. Через реальное двуязычие к диалогу культур // Русский язык в национальной школе. - 1990. - № 12. - С.8-12.
63. Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным языкам: Пособие для учителя. - М.: Аркти, 2000. - 165 с.
64. Гапонова С.В. Сучасні методи викладання іноземних мов за рубежем // Іноземні мови. - 1997. - № 4. - С.24-30; 1998. - № 1. - С.24-31.
65. Гачев Г. Национальные образы мира. - М.: Советский писатель, 1988. - 448 с.
66. Гез Н.И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований // Иностранные языки в школе. - 1985. - № 2. - С.17-24.
67. Головнер В. Образ целостности природы: К реализации программы межпредметной связи в обучении школьников // Народное образование. - 1991. - № 2. - С.39-41.
68. Гомелева О.В. Межпредметные связи в формировании коммуникативных умений // Иностранные языки в школе. - 1987. - № 6. - С.71-73.
69. Гончаренко С., Мальований Ю. Інтегроване навчання: за і проти // Освіта. - 1994. - 16 лютого.
70. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.
71. Горболіс Л. Уроки народознавства // Дивослово. - 1996. - № 2. - С.57-58.
72. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. - М.: Наука, 1980. - 104 с.
73. Гребенев А.Л. О структуре ситуации речевого общения // Русский язык за рубежом. - 1986. - № 3. - С.68-71.
74. Гринюк Г.А., Середа Н.А., Спіцина Є.С. З досвіду білінґвального навчання іноземних мов у країнах Європи // Іноземні мови. - 1998. - № 1. - С.66-70.
75. Гришина Н.И. Приемы усиления коммуникативной направленности при обучении английскому языку // Иностранные языки в школе. - 1986. - № 1. - С.55-57.
76. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии // Сентябрь. - 1996. - № 6. - 112 с.
77. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984. -397 с.
78. Давыдова М.А. Деятельностная методика обучения иностранным языкам. - М.: Высшая школа, 1990. - 176 с.
79. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. - М.: Прогресс, 1989. - 310 с.
80. Демидчик Г.С. Розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів засобами службових частин мови: Дис. канд. пед. наук. - К., 2001. - 211 с.
81. Дешериев Ю.Ю. Универсалии межкультурной коммуникации // Язык и культура. Пятая международная конференция. - Часть 3. - К., 1997. - С.54-60.
82. Дорба С.В. Невербальные средства коммуникации в высказываниях, выражающих чувство вины // Язык и культура. Пятая международная конференция. - Часть 2. - К., 1997. - С.50-51.
83. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации: Проблема семиосоциопсихологии. - М.: Наука, 1984. - 268 с.
84. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология. - М.: Высшая школа, 1980. - 224 с.
85. Експериментальна програма для середніх загальноосвітніх шкіл. Музика. 1-8 кл. / Укл. О.О.Нижник. - К.: ІЗМН, 1997. - 21 с.
86. Євдокимов О.В. Нові педагогічні технології організації навчання студентів: Дис. канд. пед. наук / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Х., 1997. - 181 с.
87. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М.: Наука, 1982. - 159 с.
88. Жулева А.С. Психолингвистика и межкультурное взаимопонимание // Русский язык в СССР 1991. -№ 10. - С.61-62.
89. Жунусова К.Ж. Языковой аспект интегрированного содержания образования (в старших классах) // Советская педагогика. - 1990. - № 1. - С.42-44.
90. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. - М.: Педагогика, 1982. - 160 с.
91. Загорский А.П. О психологическом компоненте предмета иностранный язык” в школе // Иностранные языки в школе. - 1990. - № 6. - С. 26-31.
92. Залюбовская Г.В. Преодоление коммуникативных барьеров в условиях совместной деятельности. - М.: Знание, 1984. - 64 с.
93. Захарова Н.М. Реалізація міжпредметних зв’язків при формуванні навчально-пізнавальних умінь школярів // Початкова школа. - 1988. - № 12. - С.10-13.
94. Зачесова И.А., Павлова Н.Д. Отражение в речи особенностей взаимодействия партнеров общения // Вопросы психологии. - 1990. - № 1. - С.136-140.
95. Зверев И.Д. Взаимная связь учебных предметов. - М.: Знание, 1977. - 64 с.
96. Зверев И.Д., Максимова В.Н. Межпредметные связи в современной школе. - М.: Педагогика, 1981. - 159 с.
97. Звягина Т.И., Панкин А.В. Интеркультурная коммуникация при профессионально ориентированном обучении русскому языку иностранцев // Язык и культура. Пятая международная конференция. - Часть 5. - К., 1997. - С.37-38.
98. Зеня Л.Я. О разработке интегрированного курса для углубления иностранного языка // Иностранные языки в школе. - 1991. - № 2. - С.38-50.
99. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. - М.: Просвещение, 1978. - 159 с.
100. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 1991. - 220 с.
101. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. - М.: Московский психолого-социальный ин-т, Воронеж: Изд-во НПО МОДЕК”, 2001. - 432 с.
102. Зиновьева М.Д. и др. Национально-культурное содержание текстов в курсах русского языка и литературы // Русский язык в СССР. - 1991. - № 7. - С.5-7.
103. Иванова В.Г. Развитие и воспитание познавательных интересов старших школьников. - Л.: ЛГУ, 1959. - 82 с.
104. Иванова Л.П. Фоновые знания как компонент культуры (структура и функции) // Язык и культура. Пятая международная конференция. - Часть 2. - К., 1997. - С.64-68.
105. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПб: Питер, 2000. - 512 с.
106. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1991. - 240 с.
107. Ипполитова М.И. Формирование познавательной активности учащихся в процессе проблемного изложения материала учителем (при изучении предметов гуманитарного цикла): Дис. канд. пед. наук. - К., 1976. - 168 с.
108. История, география, культура Англии. - К.: Вища школа, 1976. - 261 с.
109. Ишханян Н.Б. Лингвистические основы формирования в языковом педагогическом вузе лингвосоциокультурной компетенции // Іноземні мови. - 1995. - № 3-4. - С.69-74.
110. Ільченко В.Р. Інтеграція змісту освіти // Рідна школа. - 1993. - № 7. - С.49-50.
111. Кабардов М.К. Типы языковых и коммуникативных способностей и компетенций // Вопросы психологии 1996. -№ 1. - С.34-50.
112. Камінська Н.Ю. Календарно-тематичне планування з англійської мови. 5-11 кл. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. - 72 с.
113. Квартыч Н.В. Слово как принцип культуры // Язык и культура. Вторая международная конференция: Тезисы. - Часть 1. - К., 1993. - С.28-29.
114. Квинн В. Прикладная психология. - СПб: Питер, 2000. - 560 с.
115. Киричук О.В. Виховання в учнів інтересу до навчання. - К.: Знання, 1986. - 48 с.
116. Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения иностранным языкам. - М.: Изд-во Московского университета, 1986. - 176 с.
117. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе (анализ зарубежного опыта). - М.: Знание, 1989. - 78 с.
118. Клибанова Л.А. Методика преподавания иностранных языков и культура (концепция двух стержней) // Язык и культура. Пятая международная конференция. - Часть 5. - К., 1997. - С.43-44.
119. Климентенко А.Д. Содержание обучения иностранному языку в средней школе. - М.: Педагогика, 1984. - 141 с.
120. Коваленко Ю.А. Використання інформаційних