ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ГРУПОВОЇ ФОРМИ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ПРЕДМЕТІВ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ)

Краткое описание

Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С.Сковороди

На правах рукопису

Дейніченко Тамара Іванівна

УДК 371.311

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ
ГРУПОВОЇ ФОРМИ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ
ПРЕДМЕТІВ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ)

13.00.09 - теорія навчання

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник д-р пед. наук, проф.,
чл.-кор. АПН України В.І.Лозова

Харків 2005

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
1.1. Сутність, види диференціації навчання.....................................................11
1.2. Особливості диференціації навчання в умовах групової роботи................32
1.3. Педагогічна підтримка школярів в умовах диференційованого навчання...................................................................................................................59
Висновки до першого розділу................................................................................76
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ В УМОВАХ ГРУПОВОЇ РОБОТИ УЧНІВ
2.1. Загальні питання організації і проведення експериментальної роботи.......................................................................................................................79
2.2. Технологія організації педагогічної підтримки з метою диференціації навчання в умовах групової роботи учнів............................................................86
2.2.1. Діагностика реальних навчальних можливостей учнів.............................89
2.2.2. Створення мікрогруп учнів як основа для диференціації педагогічної підтримки...............................................................................................118
2.2.3 Способи надання педагогічної підтримки учням в умовах групової форми організації їхньої навчально-пізнавальної діяльності...........................128
2.3. Аналіз результатів дослідження...................................................................159
Висновки до другого розділу..............................................................................192
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ......................................................................................200
ЛІТЕРАТУРА........................................................................................................204
ДОДАТКИ.............................................................................................................238

ВСТУП

З часу набуття Україною незалежності відбувається реформування шкільної освіти на принципах гуманізації й демократизації, упровадження інноваційних форм і методів навчання, його варіативності й диверсифікації, що сприяє реалізації завдань соціально-економічного і культурного розвитку суспільства на даному етапі.
Необхідність реформування системи шкільної освіти України, що орієнтується на входження в європейський освітній простір та приєднання до Болонського процесу”, потребує нових підходів, визначення пріоритетів освіти, які лежать у площині вирішення проблеми розвитку особистості дитини і спираються на прогресивні ідеї особистісно орієнтованого навчання: визнання самобутності, самоцінності учня, що вимагає забезпечення його розвитку як індивіда, який має неповторний суб’єктний досвід (І.Бех, В.Кремень, В.Мадзігон, І.Якиманська та інші).
Одним із найважливіших складників особистісно орієнтованого навчання є його диференціація, під час здійснення якої саме і враховуються якісні характеристики індивідуальності (О.Савченко).
Проблемі диференціації навчання у психолого-педагогічній науці ХХ століття присвячена значна кількість наукових праць, в яких досліджуються її різні аспекти: психологічний (В.Ананьєв, Л.Виготський, П.Гальперін, Ю.Гільбух, В.Давидов, І.Дубровіна, Є.Кабанова-Меллер, Є.Климов, Я.Коломинський, Г.Костюк, В.Крутецький, С.Рубінштейн, Л.Фрідман, І.Якиманська та інші); дидактико-методичний (М.Акимова, Ю.Бабанський, О.Бугайов, І.Бутузов, В.Володько, С.Гончаренко, Д.Дейкун, Г.Литвиненко, В.Монахов, В.Орлов, І.Унт, В.Фірсов та інші); технологічний (В.Вінник, С.Григор'єв, В.Гузєєв, С.Кожухов, Н.Лобко-Лобановська, С.Логачевська, Д.Ниник, О.Раєвський, І.Ромашко, Г.Левітас, О.Савченко, І.Самігуллін, В.Паламарчук, І.Чередов та інші).
Глибоке вивчення питань диференціації сприяло сплеску інтересу до групових форм навчання, що пов’язано, насамперед, з переорієнтацією освіти на особистість дитини, її розвитком як суб’єкта навчальної діяльності, підвищенням рівня реальних навчальних можливостей.
Проблемі групових форм навчання в дидактиці середньої і вищої школи присвячені окремі дисертаційні дослідження Т.Васильєвої, Н.Пожар, С.Полетіло, Н.Савельєвої, Т.Франчук, О.Ярошенко та інших. Розгляду питань диференційованого навчання в умовах групової форми організації навчальної діяльності учнів початкових класів присвячена дисертація О.Кузьміної (2002 р.).
Забезпеченню особистісно орієнтованого підходу у створених групах може сприяти дидактично цілеспрямована педагогічна підтримка учнів як превентивна й оперативна дозована допомога школярам у розв’язанні їхніх індивідуальних проблем, пов’язаних з успішним просуванням у навчанні, спілкуванні, самовизначенні (О.Газман).
Разом з тим, технологію надання адекватної дозованої підтримки з боку вчителя у груповій роботі учнів підліткового віку, зокрема у вивченні предметів природничо-математичного циклу, досліджено недостатньо.
Отже, актуальність вивчення питань диференціації навчання, потреба в розробці педагогічною наукою і практикою проблеми надання підтримки підліткам в організації групової навчальної роботи, а також відсутність фундаментальних досліджень з цієї проблеми зумовили вибір теми дослідження Диференціація навчання в процесі групової форми його організації (на прикладі предметів природничо-математичного циклу)”.
Зв’язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки ХНПУ імені Г.С.Сковороди, що виконується за проблемою Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах (РК № 1-20 0199 004104). Тему затверджено вченою Радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 5 від 21 грудня 2001 р.) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психологіі в Україні (протокол № 4 від 29.04.2002 р.).
Метою дослідження є наукове обґрунтування й експериментальна перевірка технології надання педагогічної підтримки підліткам з боку вчителя в умовах диференційовано-групової форми організації навчання.
Відповідно до мети поставлені такі завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з питань організації диференціації навчання, схарактеризувати особливості диференціації навчання в умовах групової роботи школярів.
2. Теоретично обґрунтувати сутність і способи диференційованої педагогічної підтримки школярів у груповій організації навчання.
3. Розробити технологію надання педагогічної підтримки з метою диференціації навчання в умовах групової роботи учнів та експериментально її перевірити.
4. Виявити педагогічні умови ефективності впровадження розробленої технології.
5. Підготувати спецкурси з питань організації диференційованого навчання школярів.
Об’єкт дослідження: процес диференціації навчання в середній загальноосвітній школі.
Предмет дослідження: диференціація навчання і технологія реалізації її в групових формах навчання з наданням педагогічної підтримки підліткам у вивченні природничо-математичних дисциплін.
У ході дослідження було зроблено припущення про те, що ефективність диференціації навчання в умовах групової взаємодії визначається науково обґрунтованою технологією організації педагогічної підтримки підлітків, яка передбачає різні способи її надання: а) з боку вчителя, б) учнем-консультантом, в) у вигляді алгоритмів самодопомоги залежно від рівнів виявлених реальних навчальних можливостей учнів та особистісних відносин школярів.
Методологічну і теоретичну основи дослідження становлять загальнонаукові положення теорії пізнання про закономірності пізнавального процесу, його форми й методи; системний підхід до пізнання, в основі якого лежить дослідження складних процесів, фактів як систем, тобто взаємопов’язаних, взаємодіючих між собою елементів, що утворюють певну цілісність явищ у природі і суспільстві (Ю.Бабанський, І.Блауберг, В.Лозова, В.Садовський, Б.Юдін та інші); концепції індивідуалізації та диференціації навчання (О.Бугайов, М.Бурда, В.Володько, С.Гончаренко, Д.Дейкун, В.Дивак, А.Кірсанов, Г.Литвиненко, Є.Рабунський, О.Савченко, В.Фірсов, І.Унт та інші); ідеї провідної ролі діяльності й спілкування у формуванні особистості (В.Буряк, Я.Коломинський, О.Леонтьєв, Б.Ломов, Д.Майєрс, А.Мудрик, А.Петровський, Ж.Піаже та інші); дослідження різних аспектів особистісно-орієнтованих технологій навчання (І.Бех, В.Євдокимов, О.Пєхота, І.Прокопенко, І.Якиманська та інші); організації групової навчально-пізнавальної діяльності школярів (М.Виноградова, І.Вітковська, В.Котов, Х.Лійметс, К.Нор, І.Первін, О.Пєхота, Г.Цукерман, І.Чередов, О.Ярошенко та інші); надання педагогічної підтримки учням (Ш.Амонашвілі, Т.Анохіна, Ю.Бабанський, О.Бондаревська, О.Газман, Н.Крилова, Н.Михайлова, С.Поляков, Г.Сорока, Т.Строкова, В.Харківська, С.Юсфін та інші).
На різних етапах наукового пошуку з метою розв’язання завдань дослідження було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: а) теоретичні методи: аналітичний, ретроспективний з метою вивчення теоретичних аспектів проблеми, визначення поняттєво-категоріального апарату, генези досліджуваних явищ; б) емпіричні методи: діагностичні (анкетування, опитування, бесіди, контрольні роботи, тестування за шкільним тестом розумового розвитку), обсерваційні (пряме, побічне, включене спостереження, ретроспективний аналіз власної педагогічної практики), прогностичні (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик), праксеметричні (аналіз продуктів навчально-пізнавальної діяльності учнів, аналіз передового педагогічного досвіду) для встановлення рівнів сформованості реальних навчальних можливостей учнів; педагогічний експеримент для виявлення ефективності реалізації технології педагогічної підтримки; математичні (статистичне опрацювання емпіричних даних).
Експериментальною базою дослідження було обрано загальноосвітні школи міста Харкова (НВК № 166 з ліцеєм, ЗОШ І-ІІІ ступенів № 37). Дослідження проводилось протягом 1998-2005 років, різними видами дослідження було охоплено 456 учнів, опитано 216 учителів міста Харкова та Харківської області (Балаклійська ЗОШ № 5, Чугуївська ЗОШ № 6, Богодухівська ЗОШ № 2, Дергачівська ЗОШ № 2).
Організація дослідження проводилась у три етапи. На першому етапі (1998-2001 рр.) вивчався стан розробки досліджуваної проблеми шляхом вивчення й теоретичного аналізу психолого-педагогічної і методичної літератури з питань організації диференціації навчання, а також збору емпіричного матеріалу, що дозволило сформулювати гіпотезу дослідження та базові теоретичні поняття, визначити методологічні засади здійснення констатувального експерименту, розробити дидактичні матеріали для експериментально-дослідної роботи малих груп учнів (загальні й диференційовані завдання для роботи в різних мікрогрупах, технологічні карти, комп’ютерні програми для надання педагогічної підтримки учням під час здійснення самоконтролю в їхній навчально-пізнавальній діяльності), було визначено способи надання педагогічної підтримки школярам з урахуванням домінуючих у них труднощів у навчанні.
На другому етапі (2001-2003 рр.) здійснювалася експериментальна перевірка розробленої технології надання дозованої адекватної педагогічної підтримки учням з боку суб’єктів навчального процесу з метою диференціації навчання в умовах групової форми організації.
На третьому етапі (друга половина 2003 року - 2005 рік) здійснювалась систематизація й обробка емпіричних матеріалів, виявлявся вплив використаної технології надання диференційованої педагогічної підтримки на якісні показники навчання учнів і, як наслідок, було сформульовано висновки і розроблено методичні рекомендації для студентів та вчителів.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що визначено особливості здійснення диференціації в умовах групової взаємодії школярів; вперше теоретично обґрунтовано сутність диференційованої педагогічної підтримки, конкретизовано її види, способи організації та розроблено технологію її надання підліткам під час вивчення предметів природничо-математичного циклу, виявлено її вплив на якісні показники навчальної діяльності школярів; розкрито умови ефективності застосування розробленої технології; уточнено критерії для визначення динаміки сформованості рівнів реальних навчальних можливостей учнів, дефініції: педагогічна підтримка”, дозована педагогічна підтримка”, адекватна педагогічна підтримка”.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що технологія надання педагогічної підтримки підліткам пройшла дослідно-експериментальну перевірку й дозволяє реалізувати її в процесі групової форми організації навчально-пізнавальної діяльності школярів.
На основі результатів дослідження розроблено і впроваджено в практику викладання два спецкурси з проблем організації диференційованого навчання школярів: ”Система профільної диференціації навчання” та Диференціація в процесі навчання математики” для студентів фізико-математичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Основні висновки дослідження включено до курсу лекційно-практичних і семінарських занять з педагогіки й методики викладання математики, використовуються в курсових та дипломних роботах студентів фізико-математичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Розроблені в дослідженні засоби надання педагогічної підтримки учням можуть бути використані вчителями в організації навчально-пізнавальної діяльності учнів загальноосвітніх шкіл.
Особистий внесок здобувача в статтях, опублікованих у співавторстві, полягає у розробці й експериментальній перевірці технології надання дозованої й адекватної педагогічної підтримки в умовах групової роботи учнів на матеріалі вивчення алгебри, геометрії, фізики.
Вірогідність та обґрунтованість дослідження забезпечено відповідністю наукового апарата об’єкту, предмету, меті дослідження, теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних положень, використанням комплексу методів, адекватних меті, завданням роботи, тривалістю дослідної перевірки теоретичних положень, репрезентативністю вибірки, порівнянням даних експериментальної і контрольної груп, їх кількісним та якісним аналізом, використанням методів математичної статистики в обробці емпіричного матеріалу, можливістю відтворення експерименту.
Апробація результатів дослідження здійснювалась через публікацію матеріалів дисертації. Завдання, зміст, методика дослідження і результати виконаної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, на звітній науково-практичній конференції молодих учених (Харків, 2001). Окремі аспекти дослідження обговорювалися на міжнародній науково-методичній конференції Гуманізація вищої освіти та виховної роботи” (Харків, 1998), міжнародній науково-практичній конференції Освіта і доля нації” (Харків, 2001); Всеукраїнських науково-практичних конференціях Сучасні освітні технології” (Харків, 2001), Формування духовної культури особистості в процесі навчання математики в школі та вищому навчальному закладі” (Луцьк, 2003), "Особистісно орієнтоване навчання математики: сьогодення і перспективи" (Полтава, 2003); Всеукраїнських науково-методичних конференціях Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики” (Кривий Ріг, 2002, 2004); Всеукраїнській науково-пошуковій конференції Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (Запоріжжя, 2004).
Упровадження результатів дослідження здійснювалось у ході навчального процесу в НВК № 166 з ліцеєм (довідка № 1953 від 27.09.2005р.) та дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 37 міста Харкова (довідка № 813 від 20.09.2005 р.) за дидактичними матеріалами і методичними рекомендаціями, які розроблялися дисертантом протягом 18 років.
Матеріали дослідження впроваджено в практику роботи кафедри математики фізико-математичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка № 176 від 24.09.2005 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображено в 15 одноосібних публікаціях, із них 8 - у провідних наукових фахових виданнях, 7 збірниках наукових праць і матеріалах наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (396 найменувань, з них 5 іноземною мовою), чотирьох додатків, 38 таблиць, 9 рисунків, 4 схем, 6 формул. Загальний обсяг роботи 262 сторінки (189 сторінок основний текст, додатки складають 25 сторінок, таблиці 14 сторінок).

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Аналіз наукових досліджень дозволив визначити сутність диференціації навчання як організації навчальної роботи, варіативної за змістом, обсягом, складністю, методами і засобами; розкрити особливості диференціації навчання в умовах групової роботи, що розглядається як спосіб організації навчальної діяльності школярів, за якого певній групі учнів пропонується завдання для сумісного розв’язання.
2. Науково обґрунтовано сутність педагогічної підтримки як бажаної для школярів допомоги в розв’язанні питань, пов’язаних з їхнім успішним просуванням у навчанні, можливістю самореалізації.
Розроблено й науково обґрунтовано технологію організації педагогічної підтримки в умовах диференціації навчання, яка вимагає діагностики реальних навчальних можливостей учнів і їхнього групування на основі врахування результатів вивчення індивідуальних особливостей та особистісних відносин школярів; організацію педагогічної підтримки шляхом надання допомоги безпосередньо від учителя, лідерів навчальних мікрогруп, алгоритмів самодопомоги.
3. Проведено варіативний педагогічний експеримент, який дозволив виявити, що організація цілеспрямованої педагогічної підтримки учнів сприяла:
· підвищенню рівнів реальних навчальних можливостей учнів: кількість учнів з високим рівнем сформованості навчальних можливостей збільшилась в експериментальних класах на +14,6% (у контрольних класах кількість таких учнів залишилась незмінною); кількість школярів з низькими навчальними можливостями зменшилась на 17,1% (проти 3,6% у контрольних класах);
· підвищенню показників научуваності та навчальної працездатності, але різною мірою: на рівні статистичної значущості виявлено зростання показників навченості, рівня інтелектуальних і навчальних умінь, самостійності мислення, пізнавального інтересу учнів; на рівні тенденції визначено зростання показників фізичної працездатності, ставлення учнів до навчання, групової роботи, наполегливості в навчанні та зменшення рівня загального хвилювання учнів;
· експериментально виявлено позитивний вплив розробленої технології на зниження рівня хвилювання учнів експериментальних класів у шкільній, самооцінювальній та міжособистісний сферах;
· установлено різницю проявів рівнів хвилювання в усіх зазначених сферах у статевовікових вибірках хлопців та дівчат: в експериментальних класах в групі хлопців спостерігалось зменшення хвилювання в усіх досліджених сферах, одночасно у групі дівчат зменшився рівень хвилювання тільки в самооцінювальній сфері за несуттєвого збільшення рівня хвилювання в навчальних самооцінювальних ситуаціях.
4. Установлено, що простежується різна ефективність впливу технології педагогічної підтримки на якісні показники навчання учнів залежно від обраного способу надання допомоги. Так, у роботі експериментально доведено, що надання педагогічної підтримки безпосередньо вчителем (варіант Е1) найкраще забезпечує зростання рівнів научуваності слабких” учнів кожної мікрогрупи (приріст 16%) за рахунок підвищення рівнів їхньої навченості до достатнього (24% учнів) і сформованості інтелектуальних умінь (приріст 16%), їхньої навчальної працездатності (приріст -8%) у зв’язку з підвищенням рівня пізнавального інтересу з елементарного до достатнього, комунікативних умінь (приріст 44%), сформованості у школярів усіх мікрогруп вміння самоконтролю (+40%), що впливає на зростання коефіцієнта задоволеності груповою роботою, розуміння її значущості, на зниження рівня хвилювання школярів у самооцінювальній сфері (приріст учнів на рівні хвилювання, який характеризується як нормальний”, становить +16%, за вибіркою дівчат цей показник склав +25%).
Надання педагогічної підтримки лідерами навчальних мікрогруп (варіант Е2) суттєво впливає на підвищення рівнів реальних навчальних можливостей не лише середніх” учнів (приріст на високому рівні +16,1%), але й консультантів навчальних мікрогруп через поліпшення показників научуваності і навчальної працездатності: виявлено найбільш суттєве зростання коефіцієнтів повноти, глибини та оперативності дій школярів у зв’язку з підвищенням рівня їхньої навченості на 12,8%; підвищення рівнів сформованості інтелектуальних умінь та самостійності у навчанні (приріст на високому рівні склав +12, 9%, на елементарному 16, 2%), пізнавального інтересу (приріст +12,9%), наполегливості у навчанні на 6,5%; покращення міжособистісних стосунків школярів, що сприяло зростанню коефіцієнта значущості групової роботи для всіх учнів за параметром допомога” і вплинуло на зниження рівня хвилювання у міжособистісній сфері (приріст на нормальному” рівні склав +12,9%).
Здійснення педагогічної підтримки шляхом надання учням алгоритмів самодопомоги (варіант Е3) за умов вільного вибору завдань різного рівня самостійності забезпечило не лише позитивні зміни рівнів реальних навчальних можливостей слабких” учнів (приріст -19,3%), вплинуло на підвищення рівня комунікативних вмінь середніх” учнів кожної мікрогрупи (приріст на високому рівні +19,3%), а взагалі сприяло підвищенню інтересу школярів усіх навчальних мікрогруп до предметів природничо-математичного циклу (приріст +11,6%), збільшенню кількості учнів з колективістичним” типом сприйняття групи (приріст +30,8%), що виявилось у покращенні міжособистісних відносин учнів мікрогруп, зростанні коефіцієнта значущості групової роботи за параметрами знання, інформація, інтерес”, збільшенні проявів звертання один до одного за допомогою (приріст +15,7%); отримано позитивні результати у зміні рівнів наполегливості слабких” учнів (приріст 11,6%); виявлено зменшення рівня хвилювання до нормального у 22,3% хлопців експериментального класу Е3 у шкільних самооцінювальних ситуаціях.
Доведено доцільність вибору способів надання допомоги школярам залежно від конкретних цілей оволодіння змістом освіти.
5. Виявлені умови ефективності технології надання педагогічної підтримки свідчать про необхідність психолого-педагогічної підготовки вчителя до використання розробленої технології та формування психологічної готовності учнів до роботи в умовах групової організації процесу навчання.
6. Розроблено спецкурси ”Система профільної диференціації навчання” та Диференціація в процесі навчання математики” для студентів Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Проведене дослідження не вичерпує поставлену проблему. Перспективним може бути подальше вивчення питань здійснення педагогічної підтримки шляхом використання комп’ютерних методик навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексюк А.Н. Методи навчання і методи учіння. - Київ: Знання, 1980.- 218с.
2. Алексюк А.Н., Дяченко В.К. Взаємодія форм організації і методів навчання //Радянська школа. - 1983. - №7. - С. 64-73.
3. Алфімов В.М. Педагогічні основи організації навчально-виховного процесу в ліцеї: Автореф. дис... д-ра пед, наук: 13.00.01 /Ін-т педагогіки АПН України. К., 1997. - 51 с.
4. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. - Минск, 1990. 560 с. - (Б-чка серии «Университет школе»).
5. Ананьев Б.Г. Формирование одаренности // Склонности и способности: Сб. статей. Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. С. 15-36.
6. Анохина Т. Опекун, контролер, организатор досуга или? // Народное образование. - 1998. - №4. - С. 127-132.
7. Анохина Т. Тьютор это помощь, поддержка, защита // Директор школы. - 1995. - №4.- С. 55-62.
8. Антропова М.В., Манке Г.Г., Кузнецова Л.М., Бородкина Г.В. Дифференцированное обучение: педагогическая и физиолого-гигиеническая оценка // Педагогика. - 1992. - № 9-10. - С. 23-28.
9. Антропова М.В., Манке Г.Г., Кузнецова Л.М., Бородкина Г.В. Индивидуально-дифференцированное обучение в гимназии (результаты пятилетнего исследования) // Педагогика. - 1996. - №5. - С. 19-23.
10. Аристова Л.Р. Активность учения школьников. М.: Просвещение, 1968. 139 с.
11. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения (Общедидактический аспект). - М.: Педагогика, 1977. 256 с.
12. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований: (Дидактический аспект). М.: Педагогика, 1982. 192 с.
13. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса: (В вопросах и ответах). - К.: Радянська школа, 1983. 287 с.
14. Баранова Т.И. Из истории исследовательского метода обучения в советской школе 20-х годов // Новые исследования в педагогике. - 1970. - №2. - С. 21-26.
15. Барна М., Гірний О. Оцінювання навченості учня: термінологія та методологія // Рідна школа. 1999. - №12. С. 34-40.
16. Башмаков М.И. Уровень и профиль школьного математического образования // Математика в школе. - 1993. - №2. - С. 8-9.
17. Бевз Г.П. Методика викладання математики: Навч. посібник. 3-тє вид., перероб. і допов. К.: Вища шк., 1989. 367 с.: іл.
18. Бевз Г.П. Методи навчання математики. Харків: Вид. група Основа”, 2003. 96 с. (Серія Бібліотека журналу Математика в школах України”; Вип.4).
19. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 168 с.
20. Бенно А. Об организации групповой работы и выборе заданий для нее //Советская педагогика и школа. - Вып. VI. - Тарту: ТГУ, 1972. - С. 93-104.
21. Беспалько Б.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 192 с.: ил.
22. Бех І.Д. Від волі до особистості. К., 1995. 202 с.
23. Білецька С.В. В.О.Сухомлинський про врахування індивідуальних особливостей учнів в процесі організації спілкування з ними на уроці //Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі та педагогічному вузі: Зб. наук. праць. Частина ІІІ. - Харків: ХДПУ, 1994. - С. 38-43.
24. Білошенко А.А. Індивідуальний підхід до учнів при вивченні української літератури. Методичний посібник для вчителів. Харків: Тибет, 1999. 124 с.
25. Бине А. Измерение умственных способностей. СПб.: Союз, 1999. 430 с. (Психология и социология: страницы классики).
26. Блауберг И.В., Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Системные исследования и общая теория систем //Системные исследования. Ежегодник. М.: Наука, 1969. С. 7-29.
27. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. М.: Просвещение, 1964 . 547 с.
28. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
29. Болдырев Н.И., Есипов Б.П. и др. Педагогика: Учебное пособие для пединститутов. - М., 1968. - 384 с.
30. Болтянский В.Г., Глейзер Г.Д. К проблеме дифференциации школьного математического образования //Математика в школе. - 1988. - №3. С. 9-13.
31. Большая Советская Энциклопедия. 3-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1972. Т.8. 592 с.
32. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования //Педагогика. - 1997. - №4. - С. 11-17.
33. Борисова О.И., Потапов А.С., Пфляумер Э.Д. Исследование мотивационной сферы детей //Педагогика. - 1992. №5-6. С. 61-65.
34. Боярчук Ю.В. Японская школа: проблемы и перспективы //Педагогика. - 1996. - №3. - С. 107-111.
35. Братанич О. Проблема дефініцій базових понять у теорії диференційованого навчання //Рідна школа. - 2000. - №7. - С. 43-45.
36. Братанич О. Реалізація диференційованого навчання в умовах комбінованого уроку //Рідна школа. - 2000. - №11. - С. 49-52.
37. Бродский Я., Павлов О. Профільна диференціація навчання //Рідна школа. - 1995. - №12. - С. 72-74.
38. Бугайов О.І., Дейкун Д.І. Диференціація навчання учнів у загальноосвітній школі: Методичні рекомендації. - Київ: Освіта, 1992. - 32 с.
39. Бударный А.А. Индивидуальный подход в обучении //Советская педагогика. - 1965. - №7. - С. 70-83.
40. Буряк В.К. Диференціація навчання на уроках //Радянська школа. 1990. - №3. С. 58-64.
41. Бурда М.І., Дивак В.В., Литвиненко Г.М. Рівнева диференціація у шкільній математиці //Рідна школа. - 1994. - №8. - С. 56-60.
42. Бутузов И.Д. Дифференцированный подход к обучению учащихся на современном уроке: Учеб. пособие. - Новгород, 1972. 72 с.
43. Васильева Т.В. Сочетание групповых и индивидуальных форм организации учебной деятельности студентов как средство повышения эффективности обучения и профессионально-педагогической подготовки будущих учителей: Автореф. дис... канд. пед. наук. - К., 1986. - 23 с.
44. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. Вид. перше. Київ: Українська видавнича спілка, 1997. 441 с.
45. Вилькеев Д.В. Познавательная деятельность учащихся при проблемном характере обучения основам наук в школе. Казань, 1967. 76 с.
46. Виноградова М.Д., Первин И.Б. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников: Из опыта работы. - М.: Просвещение, 1977. - 159 с.
47. Витковская И.М. Как организовать групповую учебную работу младших школьников // Нач. школа. - 1997. - №12. - С. 53-56.
48. Відченко А.Г. Питання індивідуального підходу в працях вітчизняних та зарубіжних педагогів //Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі та педагогічному вузі: Зб. наук. праць. Частина ІІІ. - Харків: ХДПУ, 1994. - С. 14-22.
49. Вільш І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як важливий аспект гуманізації навчання й виховання: Пер. з польськ. Г.О.Балл //Педагогіка і психологія. - 1998. - №2. - С. 61-68.
50. Волков В.Н. Психологи о педагогических проблемах. - М.: Просвещение, 1981. - 127 с.
51. Волков Е.П. Оптимизация начального обучения движениям в зависимости от типологических особенностей учащихся (на материале программы IV класса): Автореф. дис... канд. пед наук: 13.00.04 /Моск. обл. пед. ин-т. М., 1980. - 26 с.
52. Володько В.М. Індивідуалізація й диференціація навчання: понятійно-категорійний аналіз //Педагогіка і психологія. - 1997. - №4. - С. 9-17.
53. Вольтер М. Проблема дифференциации обучения в советской педагогике и практике общеобразовательной школы: Автореф. дис... канд. пед наук: 13.00.01 /Минский гос. пед. ин-т. Минск, 1977. - 25 с.
54. Воскресенская Н.М. Реформа школьного образования в Великобритании //Советская педагогика. - 1991. - №8. - С. 134-140.
55. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. - М.: Изд-во АПН СССР, 1956. - 320 с.
56. Газман О.С. Воспитание и педагогическая поддержка детей //Народное образование. - 1998. - №6. - С. 108-111.
57. Газман О.С. Ответственность школы за воспитание детей //Педагогика. - 1997. - №4. - С. 45-52.
58. Газман О.С. Педагогика свободы? Педагогика необходимости? //Учительская газета. - 1997. СВ №4. - С. 15.
59. Газман О.С. Потери и обретения. Воспитание в школе после 10 лет перестройки //Первое сентября. - 1995. - 21 ноября. С. 2-3.
60. Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий //Психологическая наука в СССР. М., 1959. Т1. 599 с.
61. Герасименко Л.В. Організація дидактичного вибору в навчально-пізнавальній діяльності студентів вищих педагогічних закладів: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. - Харків, 1998. - 135 с.
62. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХ1 века. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций). М.: Изд-во «Совершенство», 1998. 608 с.
63. Гильбух Ю.З. Внимание: одарённые дети. М.: Знание, 1991. 79 с.
64. Гильбух Ю.З. и др. Психолого-педагогические основы индивидуального подхода к слабоподготовленным ученикам: Пособие для учителей классов выравнивания / Ю.З.Гильбух, В.А.Георгиевская, Р.Е.Тафель. К.: Радянська школа, 1985. 176 с.
65. Гин А.А. Приемы педагогической техники: Свобода выбора. Открытость. Деятельность. Обратная связь. Идеальность: Пособие для учителей. Луганск: Учебная книга, 2003. 88 с.
66. Гладкий А.В. Как работать с одаренными детьми? //Математика в школе. - 1993. - №2. - С. 9-11.
67. Гладких В.И. Индивидуальный подход к учащимся как условие эффективности урока в 5-х классах: Автореф. дис... канд. пед. наук.- Л., 1961.- 19 с.
68. Гладюк М.М. Допрофесійна підготовка школярів у класах агрохімічного профілю (на матеріалі спецкурсу «Основи агрохімії»): Автореф. дис... канд. пед. наук. К., 1994. - 24 с.
69. Голубева Э.А. Некоторые направления и перспективы исследования природных основ индивидуальных различий //Вопросы психологии. 1983. - №3. С. 16-28.
70. Гмурман В.Е. Руководство к решению задач по теории вероятностей и математической статистике. Учеб. пособие для втузов. Изд. 2-е, доп. М.: Высшая школа, 1975. 333 с.
71. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - Київ: Либідь, 1997. - 376 с.
72. Гончаренко С.У., Володько В.М. Проблеми індивідуалізації процесу навчання //Педагогіка і психологія. - 1995. - №1. - С. 63-71.
73. Гордієнко Т.П. Профільна диференціація навчання фізики в 10—11 класах середньої загальноосвітньої школи (гуманітарний профіль): Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 /Київський нац. пед. ун-т. К., 1998. - 21 с.
74. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 136 с.: ил.
75. Границкая А.С. Научить думать и действовать: Адаптивная система обучения в школе: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 172 с.
76. Гребенюк О.С., Гребенюк Т.Б. Теория обучения: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. 384 с.
77. Григорьев С.А., Раевский А.М. Групповая форма работы на уроке //Советская педагогика. - 1989. - №8. - С. 38-41.
78. Гришина Т. До джерел рівневої диференціації //Рідна школа. - 1995. - №7-8. - С. 25-29.
79. Групповая психотерапия /Под ред. Б.Д.Карвасарского, С.Ледера.- М.: Медицина, 1990. - 384 с.: ил.
80. Гузеев В. Образовательная технология: от приема до философии //Директор школы. СВ №4. 1996. С. 24-100.
81. Гусак П.М. Теорія і технологія диференційованого навчання майбутніх вчителів початкових класів: Автореф. дис... докт. пед, наук: 13.00.01 /Нац. пед. ун-т. - К., 1999. - 37 с.
82. Гусев В.А. Индивидуализация учебной деятельности учащихся как основа дифференцированного обучения математике в средней школе //Математика в школе. - 1990. - №4. - С. 27-31.
83. Гусева А.А. Роль малой группы в активизации учебного процесса //Методы и средства совершенствования учебного процесса в вузе. Томск, 1983. - С. 17-20.
84. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
85. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1-4. М.: Русский язык, 1978. - Т.2. ИО, 1979. - 779 с.
86. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т.1-4. - М.: Русский язык, 1978. - Т.3. П. 1980. 555 с.
87. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения //Советская педагогика. - 1961. - №8. - С. 32-42.
88. Дежникова Н.С., Первин И.Б. Товарищеская взаимопомощь школьников. М.: Педагогіка, 1981. 112 с.
89 Декларація прав дитини //Довідник класного керівника: Збірник документів. - К.: ІЗМН, 1996. - С. 9-11.
90. Дейніченко Т.І. Засоби перевірки знань, умінь та навичок учнів з математики //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць. Вип. 7. Харків: ХДПУ, 1998.- С. 50-53.
91. Дейніченко Т.І. Сутність профільної диференціації навчання //Сучасні освітні технології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Харків: ХДПУ, 2001.-С.52-54.
92. Дейніченко Т.І. Індивідуалізація і диференціація навчання //Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики: Збірник наукових праць: В 3-х томах. Кривий Ріг: Видавничий відділ НацМетАУ, 2002. Т.1: Теорія та методика навчання математики. С. 72-77.
93. Дейніченко Т.І. До проблеми диференціації навчання //Педагогіка і психологія: Збірник наукових праць. - Харків: ОВС, 2002. Вип. 21. С.149-153.
94. Дейніченко Т.І. Педагогічна підтримка в системі роботи вчителя //Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць. Харків: ОВС, 2002. -Вип. 22. С. 88-92.
95. Дейніченко Т.І. Педагогічна підтримка при самостійній роботі учнів з підручником математики в умовах групової форми організації їхньої навчально-пізнавальної діяльності //Формування духовної культури особистості в процесі навчання математики в школі та вищому навчальному закладі: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 22-24 травня 2003 року. Луцьк: РВВ Вежа” ВДУ ім. Лесі Українки, 2003. С. 101-102.
96. Дейніченко Т.І. Теорія і практика диференціації в груповій роботі //Сучасні проблеми дидактики: Збірник наукових праць /За редакцією В.І.Лозової. Харків, 2003. С. 178-186.
97. Дейніченко Т.І. Технологія надання диференційованої педагогічної підтримки учням при вивченні математики в процесі групової навчальної роботи //Особистісно орієнтоване навчання математики: сьогодення і перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції,
м. Полтава, 9-10 грудня 2003року. Полтава: ПДПУ, 2003. С. 68-69.
98. Дейніченко Т.І. Технологія надання педагогічної підтримки учням в процесі групової форми організації їхньої навчально-пізнавальної діяльності //Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць. Харків: ХДПУ, 2003. Вип. 24. - С.112-116.
99. Дейніченко Т.І. Сутність педагогічної підтримки та її застосування при викладанні математики //Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики: Збірник наукових праць. Вип. 4: В 3-х томах. Кривий Ріг: Видавничий відділ НМетАУ, 2004. Т.1: Теорія та методика навчання математики. С. 45-52.
100. Дейніченко Т.І. Технологія організації педагогічної підтримки з метою диференціації навчання в умовах групової роботи учнів //Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць /За заг. редакцією академіка І.Ф.Прокопенка, чл.-кор. В.І.Лозової. Харків: Курсор, 2004. Вип. 26. Ч. 1. С.65-74.
101. Дейніченко Т.І. Педагогічна підтримка школярів в умовах групової форми організації їхньої навчально-пізнавальної діяльності //Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць /За заг. редакцією академіка І.Ф.Прокопенка, чл.-кор. В.І.Лозової. Харків, 2005. Вип. 27. Ч. 1. С. 77-83.
102. Дейніченко Т.І. Характеристики диференціації навчання в умовах групової роботи учнів //Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі: Матеріали Всеукраїнської науково-пошукової конференції 7-8 жовтня 2004 р. Київ-Запоріжжя, 2005. С. 108-111.
103. Дейніченко Т.І. Організація самостійної роботи ліцеїстів з математики в умовах профільної диференціації навчання //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць. Вип. 6. Харків, ХДПУ, 1998. С.204 - 208.
104. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») //Освіта. 1993. - №44-46. С. 2-6.
105. Джонсон Д., Джонсон Р., Джонсон-Холубек Э. Методы обучения. Обучение в сотрудничестве: Пер. с англ. - СПб.: Экономическая школа, 2001. 256 с.
106. Джуринский А.Н. Экспериментальные школы Западной Европы и США //Советская педагогика. - 1990. - №4. - С. 139-144.
107. Дидактика современной школы: Некоторые проблемы современной дидактики /Под ред. Н.М.Скаткина. - М., 1982. - 319 с.
108. Дидактические материалы углубленного повторения алгебры в лицее (VI-VIII классы). Методические рекомендации студентам и преподавателям /Составители: Я.М.Жовнир, В.И.Евдокимов, Т.И.Дейниченко. Харьков: ХГПИ, 1992. 128 с.
109. Дифференциация учащихся средних и старших классов по интеллекту для формирования профильных классов и отбора в вузы страны: В помощь практическим психологам и учителям средних школ /Сост. Б.В. Гутман. Донецк: Лаборатория творческого развития, 1993. 40 с.
110. Дмитренко Т.О., Яресько К.В. Обгрунтування технологічного підходу до організації педагогічного процесу //Сучасні освітні технології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції /За заг. ред. акад. І.Ф.Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової. Харків: ХДПУ, 2001. С. 61-62.
111. Доблаев Л.П. Психологические основы работы над книгой. М.: Книга, 1970. 72 с.
112. Донцов А.И. Психология коллектива: Методологические проблемы психологии: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 208 с.
113. Дорофеев Г.В., Кузнецова Л.В., Суворова С.Б., Фирсов В.В. Дифференциация в обучении математике //Математика в школе. - 1990. - №4. С. 15-21.
114. Дрожжина Т.В. Підготовка педагогічних кадрів для роботи в системі педагогічної підтримки учнів //Засоби навчальної та науково-дослідницької роботи: Збірник наукових праць. - Харків: ХДПУ, 2000.- Вип..14. - С.150-155.
115. Дьюи Дж. Дальтонский лабораторный план. - М., 1923. - 82 с.
116. Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. - М.: Педагогика, 1989. - 160 с.
117. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - 192 с. - (Мастерство учителя: идеи, советы, предложения).
118. Егорова Е.В., Муханбетжанова А.М. Исторические предпосылки возникновения УВК (20-30-е гг.) //Советская педагогика. - 1991. - №2. - С. 71-76.
119. Епишева О.Б., Крупич В.И. Учить школьников учиться математике: Формирование приёмов учебной деятельности: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1990. 128 с.: ил.
120. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. - М.: Учпедгиз, 1961. - 239 с.
121. Жохов А.Л., Сафир И.Ф. Структурирование учебного материала как средство организации самостоятельной работы учащихся при обучении математике //Самостоятельная работа учащихся в процессе обучения математике: Кн. для учителя: Из опыта работы /Сост. Ю.Д.Кобалевский. М.: Просвещение, 1988. С. 76-89.
122. Зависимость обучения от типа ориентировочной деятельности /Под ред. П.Я. Гальперина и Н.Ф. Талызиной. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1968. 238 с.
123. Завізєна Н. Тлумачення індивідуалізованого навчання в психолого-педагогічній літературі //Рідна школа. - 1999. - №11. - С. 55-57.
124. Загвязинский В.И. Теория обучения: Современная интерпритация: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. М.: Издательский центр «Академия», 2001. 192 с.
125. Закон України про загальну середню освіту //Освіта України. - 1999. - №25 (23 червня). - С. 5-8.
126. Зимняя И.А. Педагогическая психология: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по пед. и психол. направлениям и специальностям]. 2-е изд., доп., испр. и перераб. М.: Логос, 2001. 382 с.: ил. (Учебник ХХІ века).
127. Злоцкий Г.В. Широкий спектр средств дифференциации //Математика в школе. - 1991. - №5. - С. 8-9.
128. Зуева Т., Михайлова Н. Преодоление «синдрома адаптации» //Директор школы. - 1997. СВ №2. - С. 60-66.
129. Зязюн І. Три кити нової філософської освіти: гуманізація, індивідуалізація, інтеграція //Директор школи, ліцею, гімназії. - 2000. - №1. - С. 74-79.
130. Игошин В.И. Математическая логика и теория алгоритмов. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1991. 256 с.
131. Изучение мотивации поведения детей и подростков /Под ред. Л.И.Божович и Л.В. Благонадежной. М.: Педагогика. - 1972. 352 с.
132. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб: Питер, 2000. 512 с.: ил. (Серия «Мастера психологии»).
133. Индивидуальная поддержка школьников //Директор школы. - 1997. - СВ №6. - С. 43-52.
134. Історія педагогіки /Під ред. М.С.Грищенка. - К.: Вища школа, 1973. 447 с.
135. Кабанова-Меллер Е.Н. Формирование приёмов умственной деятельности и умственное развитие учащихся. М.: Просвещение, 1968. 288 с.
136. Калмыкова З.И. Психологические принципы развивающего обучения. М.: Знание, 1979. - 48 с.
137. Капиносов А.Н. Уровневая дифференциация при обучении математике в V IX классах //Математика в школе. - 1990. - №5. - С. 16-19.
138. Каплунович И.Я. Измерение и конструирование обучения в зоне ближайшего развития //Педагогика. - №10. 2002. С. 37-44.
139. Карамкова З. Принцип дифференцированной групповой работы как эффективное средство для развития познавательной активности и самостоятельности учащихся //Советская педагогика и школа. Вып. VI. - Тарту: ТГУ, 1972. - С. 139-148.
140. Келбакиани В.Н. Контуры дифференциации в преподавании математики //Математика в школе. - 1990. - №6. - С. 14-15.
141. Кильпатрик В.Х. Метод проектов: Пер. с англ. - Л., 1925. - 123 с.
142. Кирсанов А.А. Индивидуализация учебной деятельности как педагогическая проблема. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982. 224 с.
143. Китайгородская Г.А. Особенности взаимодействия преподавателя и учебной группы в условиях интенсивного обучения //Психологические проблемы взаимодействия учителя и учащихся. М., 1980. С.76-85.
144. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы: К психологическим основам научной организации труда, учения, спорта. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1969. - 278 с.
145. Кныш Л.П. Сочетание фронтальной и индивидуальной работы с учащимися на уроке: Автореф. дис канд. пед. наук /Одесс. гос. ун-т. Одесса, 1959. 16 с.
146. Ковалев А.Г. Психология личности. - 2-е изд. - М.: Просвещение, 1965. - 288 с.
147. Кожевников В.М. Оптимізація навчальної діяльності школярів //Рідна школа. 1993. - №11-12. С. 45-48.
148. Кожухов С.К. Как провести отбор учащихся в класс с углублённым изучением математики //Математика в школе. - 2000. - №5. - С. 32-34.
149. Колеченко А.К. Энциклопедия педагогических технологий: Пособие для преподавателей. СПб.: КАРО, 2002. 368 с.
150. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников /Под ред. И.Б. Первина. - М.: Педагогика, 1985. - 144 с. - (Воспитание и обучение. Б-чка учителя).
151. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах: Общие и возрастные особенности. - Минск: Изд-во БГУ, 1976. - 350 с.
152. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. - Минск: Нар. асвета, 1984. - 229 с.
153. Коломінський Н. Директор школи як менеджер освіти: індивідуальні й особистісні властивості //Директор школи, ліцею, гімназії. 2000. - №1. - С. 108-116.
154. Колягин Ю.М., Ткачёва М.В., Фёдорова Н.Е. Профильная дифференциация обучения математике //Математика в школе. - 1990. - №4. - С. 21-27.
155. Коменский Я.А. Великая дидактика. - Избранные педагогические сочинения /Под ред. А.А. Красновского. М.: Учпедгиз, 1955. - 207 с.
156. Конвенція про права дитини //Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1995. - №9. - С. 3-25.
157. Кондратенко Г.Н., Розенберг Н.М. Обучающая программа с адаптацией по сложности // Советская педагогика. 1969. - №9. С. 32-42.
158. Конев А.Н. Индивидуально-типологические особенности младших школьников как основа дифференцированного обучения. М.: Просвещение, 1968. - 208 с.
159. Константинов Н.А. и др. История педагогики: Учебник для студентов пединститутов /Н.А.Константинов, Е.Н.Медынский, М.Ф.Шабаева. - 5-е изд., доп. и перераб. - М.: Просвещение, 1982. - 447 с.: ил.
160. Концевая Л.А. Учебник в руках у школьника. М.: Знание, 1975. 64 с.
161. Концепция развития школьного математического образования /А.М.Абрамов, Д.В.Алексеевский, А.М.Гольдман, Ю.П.Дудницын, А.К.Звонкин, Ю.С.Ильяшенко, Д.Б.Фукс // Математика в школе. - 1990. - №1. С. 2-13.
162. Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (проект) // Педагогічна газета. - 2000. - №9 (75), вересень. - С. 4-7.
163. Концепція математичної освіти 12-річної школи //Математика в школі. 2002. - №2. С. 12-17.
164. Коротяев Б.И. Учение процесс творческий: Кн. для учителя: Из опыта работы. 2-е изд. доп. и перер. М.: Просвещение, 1989. 159 с.
165. Кост