ФОРМУВАННЯ СИСТЕМНИХ ЗНАНЬ ПРО ЖИВУ ПРИРОДУ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРАВЕЦЬ Наталія Богданівна

УДК 37.02:57+37.02:911.2

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМНИХ ЗНАНЬ ПРО ЖИВУ ПРИРОДУ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

13.00.09 теорія навчання

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Степанюк Алла Василівна

КИЇВ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП................3
РОЗДІЛ 1. Формування системних знань школярів про живу природу
як дидактична проблема.......12
1.1. Методологічні основи формування системних знань
школярів про живу природу.........12
1.2. Розробка проблеми в теорії навчання .......42
1.3. Стан реалізації проблеми в практиці сучасної школи......64
Висновки до розділу 1.......................83
РОЗДІЛ 2. Теоретико-методичні основи формування системних знань
про живу природу в учнів основної школи...88
2.1. Методологічні знання як складова змісту освіти
школярів 88
2.2. Узагальнення та систематизація як загальнофункціональна спрямованість процесу навчання ...109
2.3. Система завдань як засіб формування системних знань...121
2.4. Методика формування системних знань школярів про
живу природу ...131
Висновки до розділу 2................141
РОЗДІЛ 3. Дослідно-експериментальна перевірка методики
формування системних знань про живу природу .....................149
3.1. Організація та методика проведення
дослідницької роботи..149
3.2.Характеристика ефективності методики формування
системних знань про живу природу 160
Висновки до розділу 3.181
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......186
ДОДАТКИ.......207

ВСТУП
Входження України у світовий освітній простір, оновлення її суспільно-економічного життя, зміна світоглядних та ціннісних орієнтирів ставлять нові завдання до підвищення якості загальноосвітньої підготовки школярів. Удосконалення системи національної освіти передбачає вирішення низки педагогічних завдань, до числа яких належить формування системних знань учнів. Ця проблема набула в наш час особливої актуальності у зв’язку з радикальною зміною методологічних парадигм вивчення природничих наук у загальноосвітніх навчальних закладах, підвищенням їх світоглядного спрямування, ролі у розвитку системного мислення учнів, формуванні наукової картини світу, виховання екологічної культури, біосферної етики.
Усвідомлення взаємозалежностей в біосфері та на всіх рівнях суспільного буття спонукає поворот до цілісного, холістичного мислення. Формування знань про живу природу з врахуванням методологічного принципу екоцентризму, що відповідає вимогам сучасних наук системології та синергетики, на основі яких відбулися основні зміни у сучасному світосприйнятті, розумінні природничонаукової картини світу на даному етапі розвитку науки, передбачає необхідність формування у школярів такої якості повноцінно засвоєних знань, як системність.
У педагогічній науці досліджувались різні аспекти даної проблеми, а саме: основні положення теорії формування цілісної системи якостей знань (Є.А.Красновський, І.І.Кулібаба, І.Я.Лернер); шляхи досягнення системності знань (В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, Л.Я.Зоріна, В.Р.Ільченко, П.Г.Москаленко, В.Ф.Паламарчук, А.В.Степанюк, М.А.Ушакова); засоби узагальнення та систематизації знань з природничих дисциплін (В.Г.Бейлінсон, Н.М.Буринська, І.Д.Зверєв, Д.Д.Зуєв, І.Я.Лернер, Л.М.Пермінова); методи систематизації та узагальнення знань у навчальному процесі (О.В.Комарова, Т.Є.Коршак, Ю.В.Ліцман, В.О.Онищук, В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко); способи перекодування та організації навчального матеріалу: образи природи” (К.Ж.Гуз, В.Р.Ільченко), систематизація локальних структур навчального матеріалу (А.М.Сохор), опорні сигнали (М.С.Винокур, Ю.С.Меженко, В.Ф.Шаталов, С.Д.Шевченко та інші), схеми основних зв’язків навчального матеріалу та матриці його структурних частин (Б.І.Коротяєв) тощо.
Складність та неоднозначність проблеми зумовили наявність різних концептуальних підходів до її вирішення. Так, в дослідженнях С.У.Гончаренка, Л.Я.Зоріної, Л.М.Пермінової обґрунтовано процес формування системних знань, структурованих адекватно науковій теорії. К.Ж.Гуз та В.Р. Ільченко доводять, що в шкільному природознавстві слід прийняти структуру, адекватну структурності знань у сучасній науці з урахуванням ієрархії законів природи. Такі підходи є ефективними при організації пізнавальної діяльності школярів з навчальних предметів, об’єктом вивчення яких є нежива природа. При цьому шкільне навчання орієнтоване на формування образу науки. Інший підхід, який обґрунтовано стосовно живої природи, ґрунтується на відображенні у змісті навчального матеріалу структури об’єктивної реальності (А.В.Степанюк). Він проектує формування образу об’єктивної реальності. Реалізація наявних концепцій передбачає, що для формування системних знань та наукового світогляду школярів до змісту освіти доцільно включати методологічні знання.
В теорії та методиці навчання є ряд робіт, спеціально присвячених формуванню у школярів методологічних знань чи торкаються цього питання у зв’язку з вирішенням інших проблем (С.У.Гончаренко, Г.М.Голін, В.А.Любічанковський, Л.Л.Момот, Н.В. Пастернак). Оволодіння школярами методами наукового пізнання було предметом дослідження С.П.Бондар, О.П.Бруновт, Б.І.Коротяєва, В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко, А.В.Степанюк. Однак формування в учнів знань про знання”, тобто про певні види знань (факти, поняття, закони, теорії), не отримала належного опрацювання в працях українських учених.
Переважна більшість наукових досліджень з проблеми формування системних знань учнів стосуються старшого шкільного віку. Доцільність формування системного мислення в учнів основної школи зумовлюється необхідністю розвитку здатності школярів до рефлексії, мобілізації потенціалу самоорганізації саме в період найбільш активного формування їхнього інтелекту та можливістю становлення фундаментальних структур мислення учнів віком до 12 років.
В основу нашого дослідження покладено запропонований А.В.Степанюк підхід до формування системних знань школярів, суть якого полягає в конструюванні навчального процесу з вивчення живої природи стосовно до ієрархічної побудови живих систем. Відповідна концепція в педагогічній теорії реалізована на рівнях проектованого змісту шкільної освіти. Спеціальних досліджень, які вивчали б формування системних знань про живу природу на рівнях реалізації змісту шкільної освіти проведено не було.
Вивчення педагогічної практики показує, що формування в учнів системних знань про живу природу не займає належного місця в навчальному процесі. Вчителі не ставлять за спеціальну мету формування системних знань учнів. У підручниках не повністю розкриті всі сутнісні характеристики видів знань, а в апараті організації діяльності школярів подана недостатня кількість завдань для систематизації знань. Така побудова навчального процесу не забезпечує належного рівня оволодіння школярами програмовим матеріалом та формування такої якості повноцінно засвоєних знань, як системність.
Таким чином, виникає суперечність між державними вимогами до якості загальноосвітньої підготовки учнів та реальним рівнем сформованості системних знань школярів про живу природу. Необхідність її вирішення зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження Формування системних знань про живу природу в учнів основної школи”, що має важливе значення для удосконалення процесу вивчення природничих наук в загальноосвітніх навчальних закладах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з темою наукових досліджень лабораторії дидактики Інституту педагогіки АПН України Теорія і практика методів навчання в умовах різноманітності середніх загальноосвітніх навчальних закладів” (державний реєстраційний №0197V004107). Тему дисертації затверджено вченою радою Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол №7 від 02.03.2003р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №8 від 26.10.2004 р.).
Об’єктом дослідження є процес вивчення живої природи в основній школі.
Предмет дослідження становлять дидактичні умови, зміст, етапи та засоби формування системних знань про живу природу в учнів основної школи.
Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні моделі формування системних знань про живу природу в учнів основної школи та розробці методики її реалізації.
Гіпотеза дослідження. В дослідженні ми виходили із припущення, що взаємоузгоджене вивчення предметних і методологічних знань із залученням школярів до рефлексивної діяльності, сприятиме підвищенню рівня сформованості в учнів основної школи системних знань про живу природу.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження було визначено такі завдання:
1. На основі аналізу та узагальнення літературних джерел і педагогічного досвіду виявити основні підходи до розв’язання проблеми формування системних знань учнів та обґрунтувати можливість подальшого удосконалення цього процесу.
2. Теоретично обґрунтувати дидактичні умови формування в учнів основної школи системних знань про живу природу.
3. Визначити комплекс методологічних знань та розробити систему завдань для формування системності знань школярів, критерії, показники та рівні сформованості відповідної якості знань про живу природу в учнів основної школи.
4. Розробити модель формування системних знань школярів про живу природу та експериментально перевірити методику її впровадження.
5. Підготувати науково обґрунтовані й експериментально перевірені методичні рекомендації для вчителів та студентів вищих педагогічних навчальних закладів щодо формування в учнів основної школи системних знань про живу природу.
Методологічну основу дослідження становлять: загальнонаукові положення теорії пізнання; діалектичний принцип взаємозв’язку, взаємозумовленості та єдності явищ об’єктивної дійсності; ідеї нормативних документів щодо освіти, які визначають побудову навчального процесу на основі рефлексивного управління; наукові засади системного, суб’єктно-діяльнісного, комунікативного, особистісного підходів у навчанні.
Теоретичними засадами дослідження є вчення про єдність психіки і діяльності (А.Н.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, В.О.Моляко); концепція формування цілісності знань школярів про живу природу (А.В.Степанюк); теорії змістового узагальнення (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін), розвитку інтелекту (В.Ф.Паламарчук, Ж.Піаже), продуктивного навчання (Н.П.Крилова, І.П.Підласий), розвитку системного мислення (Д.Н.Богоявленський, Н.А.Менчинська), самостійності й активності учнів у навчанні (Бібік Н.М., В.І.Лозова, П.І.Підкасистий, Л.Я.Савченко, Т.І.Шамова), системи якостей знань школярів (Л.Я.Зоріна, І.І.Кулібаба, І.Я.Лернер).
Методи дослідження. Досягненню мети і розв’язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження, а саме:
теоретичні аналіз наукової літератури для виявлення існуючих підходів до формування системних знань школярів та окреслення теоретичних основ розв’язання проблеми; системно-структурний аналіз для з’ясування можливостей включення інформації про види знань до змісту програмового матеріалу; моделювання для конструювання змісту інформації про методологічні знання, розробки системи завдань для її засвоєння, моделі та методики формування системних знань школярів про живу природу;
емпіричні вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, спостереження за процесом навчання для конкретизації змісту і шляхів включення методологічних знань до змісту програмового матеріалу; анкетування, бесіди, письмові роботи застосовувались для з’ясування стану реалізації проблеми в практиці навчання;
експериментальні педагогічний експеримент (констатувальний, пошуковий, формувальний), що дав можливість дослідити стан сформованості у школярів системних знань про живу природу, апробувати та підтвердити ефективність методики формування системних знань про живу природу в учнів основної школи; методи математичної статистики для обробки результатів експериментального дослідження.
Організація дослідження. Науковий пошук здійснювався протягом 2000-2006 рр. й охоплював чотири основні етапи. На першому етапі пошуково-аналітичному (2000-2001рр.) проаналізовано наукову літературу з проблеми дослідження; визначено основні підходи до формування системних знань учнів; обґрунтовано можливості подальшого удосконалення цього процесу; окреслено гіпотезу, визначено об’єкт, предмет, верифіковано мету і завдання дослідження. На другому етапі діагностико-моделюючому (2001-2002 рр.) конкретизовано показники та критерії, рівні сформованості системних знань школярів, розроблено комплекс методологічних знань та систему завдань для формування відповідної якості знань школярів. Розроблено модель формування системних знань учнів основної школи про живу природу та методику її реалізації. На третьому етапі формувально-перетворювальному (2002-2004 рр.) апробовано методику формування системних знань учнів основної школи про живу природу; проведено дослідно-експериментальну перевірку гіпотези, аналіз проміжних результатів, контрольних зрізів, корекцію експериментальних матеріалів. На четвертому етапі підсумково-узагальнювальному (2005-2006рр.) здійснено кількісний та якісний аналіз даних, викладено результати дослідження у тексті дисертації та методичних рекомендаціях для вчителів; впроваджено основні результати дослідження у практику.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось у ЗСШ І-ІІІ ст. №№1, 2, 3 м. Бережани, №№1, 2 та гімназії ім. Р.Завадовича м. Зборова, сіл Заруддя, Озерна, Млинівці Зборівського району Тернопільської області; сіл Зозулинці, Шпиколоси, Плугів, Поморяни Золочівського району Львівської області, гімназії № 20 ім. Б. Лавреньова м. Херсон. Для участі в експерименті було залучено 702 учні та 74 вчителі.
Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів:
уперше: теоретично обґрунтовано структурні рівні системних знань учнів про живу природу, що зумовлені особливостями змісту навчального матеріалу основної школи; комплекс дидактичних умов формування системних знань про живу природу в учнів основної школи на основі принципу орієнтації на структуру об’єктивної реальності; визначено етапи формування методологічних знань як видів знань і способів діяльності (пропедевтично-акумуляційний, мотиваційно-цільовий, інформаційно-процесуальний та рефлексивно-корекційний); розроблено модель формування системних знань учнів основної школи про живу природу, в основу якої покладено ідею взаємоузгодженого вивчення предметних і методологічних знань та формування умінь рефлексивної діяльності;
конкретизовано: критерії відбору інформації про методологічні знання, послідовність конструювання та включення методологічних знань до змісту навчального матеріалу на основі врахування принципу орієнтації на структуру об’єктивної реальності; засоби організації рефлексивної діяльності школярів; показники, критерії та рівні сформованості системних знань школярів про окремі їх види (факти, поняття) та конкретні об’єкти живої природи;
набули подальшого розвитку засоби трансформації системи навчання у сферу рефлексивного управління; положення щодо конструювання змісту освіти на рівнях її реалізації.
Практичне значення здобутих результатів дослідження полягає в розробці та впроваджені в практику навчання: комплексу методологічних знань (елементів системної мови”, знань про знання” щодо фактів і понять, структури системного пізнання та перетворення світу); системи завдань для взаємоузгодженого вивчення програмового матеріалу і методологічних знань та залученням учнів до рефлексивної діяльності; методики формування системних знань про живу природу; методичних рекомендацій для вчителів та студентів із реалізації проблеми дослідження.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані укладачами програм, авторами підручників, навчальних та методичних посібників для учнів, вчителів та студентів вищих педагогічних навчальних закладів; вчителями природничих дисциплін, викладачами ВНЗ, методистами інститутів післядипломної педагогічної освіти.
Результати дослідження впроваджувались у загальноосвітніх навчальних закладах різних типів Зборівського та Бережанського районів Тернопільської області (відповідно довідки №№ 205 від 13.04.2006 р. та 546 від 02.09.2004 р.), м. Тернополя (довідка № 44 від 07.04.2006 р.), Львівської області (довідка №1-8-398 від 14.09.3004р.), м. Кіровоград (довідки № 147 від 13.04.2006 р.), м. Херсон (довідка № 76 від 18.04.2006 р.). Основні ідеї дослідження використовувались у навчальному процесі: підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін Тернопільського національного педагогічного університеті імені Володимира Гнатюка (ТНПУ) (довідка №413-40/03 від 24.05.2006 р.) та Херсонського державного університету (довідка № 11/1-12/560 від 14.04.2006р.); підвищення кваліфікації вчителів біології та географії інститутів післядипломної педагогічної освіти Тернопільської, Кіровоградської та Полтавської областей (відповідно довідки №01/173 від 17.04.2006р., №193 від 13.04.2006р., № 417 від 27.04.2006 р.).
Вірогідність отриманих результатів забезпечується всебічним розглядом предмета дослідження, теоретико-методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів відповідно до мети, гіпотези та завдань; якісним та кількісним аналізом емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та надійністю статистичної обробки показників.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом оприлюднення їх на: міжнародних науково-практичних конференціях Педагогічні засади формування гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток особистості (Полтава, 2003 р.) та Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: Природничонаукова освіта школярів: реалії та перспективи” (Тернопіль, 2003 р.), Особливості підготовки вчителів природничо-математичних дисциплін в умовах переходу на профільне навчання” (Херсон, 2004 р.), Профільне навчання: історія, теорія, практика” (Вінниця, 2004 р.), Психолого-педагогічні засади природничо-географічної та економічної освіти: досвід, проблеми, перспективи” (Вінниця, 2005 р.); звітних наукових конференціях ТНПУ (2003-2006 р.). Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях лабораторії дидактики Інституту педагогіки АПН України, Інституту педагогіки і психології ТНПУ, на методичних об’єднаннях учителів Зборівського району Тернопільської області.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 11 одноосібних публікаціях автора, серед яких: 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 1 методичні рекомендації; 4 статті у матеріалах наукових конференцій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що проблема формування системних знань про живу природу отримала належне опрацювання на рівнях проектованого змісту шкільної освіти. Існує декілька концептуальних підходів до її вирішення. Для формування системних знань про живу природу в учнів основної школи найбільш адекватним є підхід, який грунтується на відображенні у змісті навчального матеріалу структури об’єктивної реальності. Згідно такого підходу, системні знання це знання, приведені в систему відповідно до логіки системного пізнання об’єктів живої природи. Системно засвоєні знання про факти і поняття, які відображають лише певний компонент знань про відповідні об’єкти, відповідають структурно-логічним схемам опису даних видів знань. Вони характеризуються такими показниками повноцінно засвоєних знань, як повнота, усвідомленість, узагальненість, систематичність та системність. На рівнях реалізації змісту освіти проблема вирішена недостатньо якісно.
Специфіка формування системних знань про живу природу в учнів основної школи зумовлена специфікою змісту відповідного навчального матеріалу та психологічними особливостями учнів даної вікової групи. Проектування взаємоузгодженого вивчення методологічних знань та програмового матеріалу, процесуальних етапів систематизації і узагальнення знань про об’єкти живої природи доцільно здійснювати на основі структурних рівнів системних знань учнів про живу природу.
2. Озброєння школярів методологічними знаннями є необхідним чинником формування системних знань про живу природу. Розкриття сутнісних характеристик методологічних знань (знань про знання) як виду знань і способу діяльності доцільно здійснювати у тісному взаємозв’язку з вивчення програмового матеріалу про об’єкти живої природи. Ефективною є поетапна систематизація та узагальнення знань школярів на основі застосування структурно-логічних схем опису видів знань (для фактів. понять) і структури системного пізнання і перетворення світу (для систем живої природи різного рівня) із залученням учнів до рефлексивної діяльності.
3. Реалізація зазначеного шляху формування системних знань про живу природу можлива при наявності необхідного комплексу методологічних знань та відповідної системи завдань. Доцільно формувати в учнів знання про елементи системної мови” та знання про знання” (факти, поняття, структурно-логічні схеми їх опису та структуру системного пізнання світу) за такими етапами: пропедевтично-акумуляційний, мотиваційно-цільовий, інформаційно-процесуальний, рефлексивно-корекційний. Використання розробленої системи завдань дозволяє побудувати процес навчання із засвоєння методологічних знань, первинного усвідомлення програмового матеріалу на основі структурно-логічних схемопису видів знань та структури системного пізнання світу, а також узагальнення і систематизацію навчального матеріалу на основі рефлексивного управління.
4. Розроблена модель формування системних знань про живу природу в учнів основної школи враховує в комплексі обґрунтовані теоретичні основи (структурні рівні системних знань, дидактичні умови, засоби, етапи навчально-пізнавальної діяльності, етапи формування методологічних знань, етапи формування системних знань, середовище функціонування системи). В її основі лежить синергетична система, кожен компоненти якої виконує лише певну функцію, а усі разом вони забезпечують високий рівень кінцевого результату формування системних знань.
Експериментальна перевірка методики формування системних знань про живу природу в учнів основної школи, яка реалізовує запропоновану модель, підтвердила її позитивний вплив на сформованість у школярів відповідної якості повноцінно засвоєних знань. Якісний і кількісний аналіз здобутих даних засвідчив позитивні зміни показників сформованості системних знань. Після завершення експериментального навчання кількість учнів шостого класу, у яких сформовані системні знання високого рівня, становить 11,11%, на достатньому 59,26%, на середньому 25,93%, на низькому 3,7%. При тому, що на початок експерименту кількісні показники становили: на високому рівні 0%, на достатньому 2,08%, на середньому 58,33%, на низькому 39,59%. Достовірність здобутих даних підтверджена репрезентативністю вибірки учнів та методами математичної статистики, які використовувались в ході дослідження.
5. У методичних рекомендаціях, підготовлених для педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів та студентів ВНЗ щодо методики формування системних знань про живу природу в учнів основної школи, підкреслено особливість запропонованого підходу, подано конкретні вказівки щодо здійснення цілеспрямованої діяльності із формування відповідної якості повноцінно засвоєних знань на кожному занятті із вивчення живої природи в шостому класі.
Таким чином, результати педагогічного дослідження дають підстави стверджувати, що мету досягнуто, поставлені завдання виконано, а основні положення гіпотеги дістали підтвердження
Перспективи подальшого дослідження проблеми пов’язані із вивченням умов та обґрунтуванням методики формування у школярів системного мислення та біосферної етики, підготовкою майбутніх учителів до формування у школярів відповідної якості повноцінно засвоєних знань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Н.Т. К определению понятия «уровень организации» / Развитие концепции структурных уровней в биологии. М.: Наука, 1972. С.122-133.
2. Абрамова Н.Т. Принцип монизма и системность знания // Естествознание: системность и динамика (методологические очерки). М.: Наука, 1990. С.147-154.
3. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: Методол. проблемы. М.: Политиздат, 1985. 263 с.
4. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах. М.: Сов. Радио, 1974. 272 с.
5. Алексеев М.Н. Логика и педагогика. М.: Знание, 1965. 32 с.
6. Алексеев Н.Г., Юдин Э.Г. Исследование творчества в науке и обучение творчеству в школе //Научное творчество / Под ред. С.М.Микулинского, М.Г. Ярошевского. М.: Наука, 1980. С.83-84.
7. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. М.: Высшая школа, 1991. 383 с.
8. Алексюк А.Н., Гриценко Н.М., Киричук А.В. Педагогика. К.: Вища школа, 1985. 295 с.
9. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. К.: Рад.школа, 1981. 206с.
10. Андреев И.Д. Теория как форма организации научного знания. М: Наука, 1979. 303 с.
11. Анохин П.К. Функциональная система как универсальный принцип изучения уровней биологической организации. //Развитие концепции структурных уровней в биологии. М.: Наука, 1972. С.110-111.
12. Антонченко М.О. Експертні системи як засіб формування якісних знань учнів 7-8 класів з предметів природничого циклу: Автореф. дис. канд. пед. наук:13.00.09 /Харк. держ. пед. ун-т ім.Г.С.Сковороди. Х., 2001. 16 с.
13. Арно А., Николь П. Логика или искусство мыслить. М.: Наука, 1991. 414 с.
14. Астауров Б.Л. Общие биологические закономерности основа всех курсов школьной биологии //Биология в школе. 1966. №3. С.38-40.
15. Афанасьев В.Г. Системность и общество. М.: Политиздат, 1986. 368 с.
16. Бабанский Ю.К. Дидактические проблемы совершенствования учебных комплексов // Проблемы школьного учебника. М.: Просвещение, 1980. Вып.8. С.17-33.
17. Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. М.: Просвещение, 1985. 208 с.
18. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы. М.: Просвещение, 1982. 192 с.
19. Бауэр Э.С. Теоретическая биология / комиссия по истории медицины и биологии Северо-Западного отделения РАМН. СПб.: ООО Росток”, 2002. 352 с.
20. Берталанфи Л. История и статус общей теории систем // Системные исследования. Ежегодник. 1973. М.: 1973. С.20-37.
21. Берталанфи Л. Общая теория систем: Критический обзор / Исследования по общей теории систем. Сборник переводов. М.: Прогресс, 1969. 520 с.
22. Беспалько В.П. Теория учебника: Дидактический аспект. М. Педагогика, 1988. 247 с.
23. Біологічний словник / Редколегія. 2-е вид. К.: Головна редакція УРЕ, 1986. 680 с.
24. Біологія: підруч. для 6-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / М.М.Мусієнко, Ю.Г.Вервес, П.С.Славний, П.Г.Балан, М.Ф.Войцехівський. К.: Генеза, 2002. 208 с.
25. Біологія: підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закладів / Ю.Г.Вервес, П.Г.Балан, В.В. Серебряков. 2-ге вид., перероб. К.: Генеза, 2002. 224 с.
26. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного похода. М.: Наука, 1973. 270 с.
27. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. М.: Изд-во АПНРСФСР, 1959. 347с.
28. Бондар В.І. Дидактика: підруч. для студ. пед. вузів. К.: Либідь, 2005. 263с.
29. Бондаренко М.Ф., Соловйова К.О., Маторін С.І. Основи системології: Навч. посіб. Харків: ХТУРЕ. 1998. 128 с.
30. Бондаревская Е.В. Образование в поисках человеческих смыслов /Под ред. Е.В. Бондаревской. Ростов н/Д, 1995. 67с.
31. Брунер Дж. Психология познания: Пер с англ. М.: Прогресс, 1977, -413 с.
32. Бруновт Е.П., Бровкина Е.Т. Формирование приемов умственной деятельности учащихся /на материале учебного предмета биологии/ М.: Педагогика, 1981. 72 с.
33. Будний Е.Б. Фундаментальні поняття в структурі шкільного курсу фізики // Педагогіка і психологія. 1995. №17. С.72-81.
34. Буринська Н.М. Методика викладання хімії (теоретичні основи). К.: Вища школа, 1987. 255 с.
35. Буринська Н.М. Сучасні підходи до сучасної природничої освіти // Біологія і хімія в школі. 1996. №4. С.2-3.
36. Важеевская Н.Е. Рефлексия как елемент содержания физического образования //Наука и школа. 2000. № 6. С.3-9.
37. Вахтомин Н.К. Генезис научного знания. Факт, идея, теория. М.: Наука, 1973. 286 с.
38. Веденов М.Ф., Кремянский В.И., Шаталов А.Т. Концепции структурных уровней в биологии // Развитие концепции структурных уровней в биологии / Под. ред. Б.Е.Быховского. М.: Наука, 1972. С.7-70.
39. Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология. М.: Просвещение, 1988. 336 с.
40. Верзилин Н.М., Корсунская В.Н. Общая методика преподавания биологии. М.: Просвещение, 1976. 384 с.
41. Вернадский В.И. Живое вещество. М.: Наука, 1978. 358 с.
42. Вернадский В.И. Об условиях появления жизни на Земле. Изв. АН СССР, 1931. Отд. мат. и естеств. наук. Сер.7. №5. С.633-653.
43. Винокур М.С., Скуратович О.Я. Листы опорных сигналов и структурно-логические схемы на уроках географии: Пособие для учителя. К.: Рад. школа, 1990. 48 с.
44. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков / Эльконин Д.Б., Драгунова Т.В., Баумова М.Э.и др. / Под ред. Д.Б.Эльконина и Т.В.Драгуновой. М.: Просвещение, 1967. 360 с.
45. Возрастные и индивидуальные различия памяти /А.А.Смирнов, З.М. Истомина, С.Т.Бархатов, В.И. Самохвалова /Под ред. А.А.Смирнова. М.: Просвещение, 1967. 300 с.
46. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах. Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1981. 128 с.
47. Волкова Н.П. Педагогіка. К.: Академія, 2001. 217 с.
48. Вольф В.Р. Статистическая обработка опытных данных. М.: Колос, 1966. 255 с.
49. Всесвятский Б.В. Общая методика обучения биологии. М.: Учнедгис, 1960. 180 с.
50. Всесвятский Б.В. Проблемы дидактики биологии. Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1969. 240 с.
51. Всесвятский Б.В. Системный подход к биологическому образованию в средней школе. М.: Просвещение, 1985. 143 с.
52. Выбор методов обучения в средней школе /Бабанский Ю.К., Махмутов М.И., Мочалова Н.М. и др. / Под ред.Ю.К.Бабанского. М.: Педагогика, 1981. 176 с.
53. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Высшая школа. 1990. 381с.
54. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 150с.
55. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М.: Изд-во МГУ, 1985. 45 с.
56. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий // Исследование мышления в советской психологии. М.: Просвещение, 1966. С.236-277.
57. Географія материків і океанів: підр. для 7 кл. серед.загальноосв.шк. /В.К.Пестушенко, В.О.Сасихов, Г.Є.Уварова.К.: Абрис, 2001.384 с.
58. Географія. Загальна географія. 6 клас / Підручник для 6 класу середньої школи /О.Я. Скуратович, Р.Р. Коваленко, Л.І. Круглик. К.: ЗодіакЕко, 2000. 224 с.
59. Герасимов А.М., Логинов И.П. Инновационный подход в построении обучения. М.: АПКиПРО, 2001. 64 с.
60. Голин Г.М. Вопросы методологии физики в курсе средней школы: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1987. 127 с.
61. Гинецинский В.И. Знание как категория педагогики. Опыт педагогичпеской коштологии. Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1989. 89 с.
62. Голованов В.Н. Законы в системе научного знания. М.: Знание, 1976. 230 с.
63. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Концепція гуманітаризації освіти, - Київ: Освіта, 1994. 34 с.
64. Гончаренко С.У., Володько В.М. Проблеми індивідуалізації процесу навчання // Педагогіка і психологія, -1995. - №1. - С.63-71.
65. Гончаренко С.У. Методика навчання фізики в середній школі. Механіка: посібник для вчителів. К.: Рад.школа, 1984. 208 с.
66. Гончаренко С.У. Методологические и теоретические основы формирования у учащихся средней школы естественнонаучной картины мира: Автореф. дис. д-ра пед. наук: 13.00.01 / Киевск. гос. пед. ин-т К.: 1985. 55 с.
67. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
68. Горяна Л.Г. Підручник засіб формування особистості учня. К.: Основа, 2003. 208 с.
69. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 134с.
70. Грицевский И.М. Работа с логическими схемами. Барнаул, 1971. 64 с.
71. Гуз К.Ж. Інтегрований курс з природознавства в 5-6 класах середньої загальноосвітньої школи: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01/Луганський держ. пед. ін-т. Луганськ, 1997. 23 с.
72. Давиденко Т.М. Рефлексивное управление образовательным процессом в школе // Педагогическое образование и наука. 2004. - №5. С. 42 48.
73. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. М.: Педагогика, 1972. 422 с.
74. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и експериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
75. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика. М.: Изд-во АПН, 1957. 518 с.
76. Данилов М.А. Педагогический процесс и его диалектика. //Советская педагогика. 1970. - №7. С.99-107.
77. Дегтярева Н.И. Теоретические основы содержания общебиологической подготовки учителя-биолога в пединституте. К.: Вища школа, 1982. 128 с.
78. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття). К.: Райдуга, 1994. 62 с.
79. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Освіта України. 2004. - №5. С.1-13.
80. Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Онищук В.А., Кобзарь Б.С., Кумарина Г.Ф. и др. / Под ред. В.А.Онищука. К.: Рад. школа, 1987. 351 с.
81. Дидактика средней школы. Некоторые проблемы современной дидактики / Данилов М.А., Скаткин М.Н., Бударний А.А. и др. / Под ред. М.Н.Скаткина. М.: Провсещение, 1982. 319 с.
82. Дидактика средней школы. Некоторые проблемы современной дидактики / Под ред. М.А.Данилова и М.Н.Скаткина. М.: Просвещение, 1975. 303 с.
83. Дубинин Н.П., Мягков Н.Н. Какой мы видим школьную биологию // Народное образование. 1989. - №5. С.59-64.
84. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. М.: Педагогика, 1991. 232 с.
85. Душина И.В., Понурова Г.А. Методика преподавания географии. М.:Изд-во «Московский лицей», 1996. 192 с.
86. Завадский К.М. Основные формы организации живого и их подразделения // Философские проблемы современной биологии. М. Л.: Наука, 1966. С.29-47.
87. Загальна методика навчання біології: Навч. посібник / І.В. Мороз, А.В. Степанюк, О.Д. Гончар та ін.; За ред. І.В. Мороза. -. К.: Либідь, 2006. 592с.
88. Загальна біологія: Пробний підручник для 10 кл. серед. загальноосвіт.навч.закл. /М.Є.Кучеренко, Ю.Г. Вервес, П.Г.Балан, В.М.Войціцький. К.: Генеза, 2001. 160 с.
89. Загвязинский В.И. Теория обучения: Современная интерпритация:Учеб.пособие для студ. Высш. пед. учеб. заведений. М.: Издательский центр «Академия», 2001. 192 с.
90. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. М.: Педагогика, 1990. 424 с.
91. Заренков Н.А. Теоретическая биология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 212 с.
92. Зверев И.Д., Мягкова А.Н. Общая методика преподавания биологии: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1989. 191 с.
93. Зверев И.Д. О теории и практике разработки учебника // Советская педагогика. 1990. №1. С.23-34.
94. Зверева Н.М., Касьян А.А.: Методологические знания в содержании образования // Педагогика. 1993. №1. С.9-13.
95. Зеер Э.Ф. Саморегулируемое учение как психолого-дидактическая технология формирования компетенций у обучаемых //Психологическая наука и образование. 2004. №4. С.5 11.
96. Зорина Л.Я. Дидактические основы формирования системности знаний старшеклассников. М.: Педагогика, 1978. 228 с.
97. Зорина Л.Я. Конкретизация принципа научности в дидактике // Новые исследования в педагогических науках. М.: Педагогика, 1975. С.9-10.
98. Зорина Л.Я. Методологические знания в учебниках физики для старшеклассников // Проблемы школьного учебника. М.: Просвещение, 1974. Вып.1. С.76-84.
99. Зуев Д.Д. Школьный учебник. М.: Педагогика, 1983. 240 с.
100. Ильина Т.А. Педагогика. М.: Педагогика, 1969. 284 с.
101.Ильина Т.А. Структурно-системный подход к организации обучения. М.: Знание, 1973. 78 с.
102.Ільченко В.Р. Навчальна технологія інтеграції змісту природничо-наукової освіти //Педагогіка і психологія. 1995. №4. С.3-11.
103.Ильченко В.Р. Формирование естественнонаучного миропонимания школьников. М.: Просвещение, 1993. 173 с.
104. Иоганзян Б.Г. К изучению надорганизменных систем / Развитие концепции структурных уровней в биологии. М.: Наука, 1972. С.351-362.
105. Кабанова-Меллер Е.Н. Формирование прийомов умственной деятельности и умственное развитие учащихся. М.: Просвещение, 1968. 258 с.
106. Карпинская Р.С. Философские вопросы биологии //Философия, естествознание, современность /Под ред. И.Т.Фролова, Л.И.Грекова, М.: Мысль, 1981. С.303-322.
107. Качество знаний учащихся и пути его совершенствования / Под ред. М.Н.Скаткина, В.В. Краевского. М.: Педагогика, 1978. 206 с.
108. Кедров Б.М. Проблемы логики и методологии науки. М.: Наука, 1990. 352 с.
109. Кларин М.В.Развитие критического и творческого мышления //Школьные технологии. 2004. - №2. С.3 10.
110. Козловська І.М. Закони і закономірності дидактики //Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України /Академія педагогічних наук України.Частина 2. Харків: «ОВС», 2002. С.348-358.
111. Комарова О.В. Методика узагальнення та систематизації знань з біології учнів 7-9 класів: Автореф. дис. канд. пед. наук.:13.00.02./ Нац.пед.ун-т ім.М.П.Драгоманова. Київ, 2005. 20 с.
112. Комиссаров Б.Д. Методологические проблемы школьного биологического образования. М.: Просвещение, 1991. 160 с.
113. Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / Сост. В.М.Кларин, А.Н.Джуринский. М.: Педагогика, 1989. 416 с.
114. Концепція загальної середньої освіт