Перетяга Людмила Євгенівна Дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів

Краткое описание

Харківський національний педагогічний університет
імені Г. С. Сковороди

На правах рукопису

ПЕРЕТЯГА Людмила Євгенівна

УДК 37.035.6; 046.12

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.09 – теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Гриньова Валентина Миколаївна,
доктор педагогічних наук, професор

Харків 2007

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1 ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Термінологічний апарат…….………………………………………….12
1.2. Сутність поняття «полікультурна компетентність»…………………..24
1.3. Особливості формування полікультурної компетентності молодших школярів…………………………………………………………………44
1.4. Теоретичне обґрунтування дидактичних умов формування
полікультурної компетентності учнів початкових класів…………….67
Висновки до розділу 1…………………………………………………………86

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ДИДАКТИЧНИХ
УМОВ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ФОРМУВАННЮ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Загальна методика проведення експерименту…………………………90
2.2. Реалізація дидактичних умов формування полікультурної
компетентності молодших школярів……………………………………117
2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження…………………152
Висновки до розділу 2……….………………………………………………….166

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………176

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….191

ВСТУП
Обравши курс на інтеграцію до європейського та світового співтовариства, наша держава природно входить у глобальний процес єднання країн і народів, створюючи тим самим передумови для збільшення міжкультурних контактів. Виходячи з цього, виникає гостра потреба у спеціально організованому процесі, який має метою оволодіння особистістю полікультурною компетентністю, що дасть змогу жити і продуктивно співпрацювати з представниками різних народів і культур як у межах самої поліетнічної держави, так і в сучасному багатокультурному світі взагалі.
Підготовку молоді до життя в сучасному полікультурному світі оголошено одним з пріоритетних завдань у документах ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, а також багатьох міжнародних форумів, присвячених актуальним проблемам освіти [4; 101].
Ідеї полікультурності та розуміння необхідності її реалізації в освітньому процесі знайшли відображення в основних державних документах: Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.), Концепції громадянського виховання (2000 р.), Концепції 12-річної загальної середньої освіти, Державних стандартах початкової, базової та повної середньої освіти (2003 р.) та ін [5; 10; 67].
Але було б неправомірним уважати полікультурну освіту новим явищем, оскільки ідеї полікультурності порушувались та досліджувались істориками, філософами, культурологами, які висловлювали думки щодо цілісності культурно-історичного розвитку людства й наявності подібних принципів функціонування в культурах різних народів [3; 9; 22; 30; 31; 94; 103].
Однак, поширення процесів глобалізації та збільшення останнім часом кількості конфліктів на міжетнічному ґрунті сприяли виокремленню нового напряму – полікультурної освіти, яка в деяких країнах є невід’ємним складником державної політики. Актуальність такої освіти для багатьох країн світу викликало введення у науковий обіг термінів «полікультурна освіта», «мультикультурна освіта», «багатокультурна освіта», які хоча і мають різне походження – грецьке, латинське, російське, з лінгвістичної точки зору позначають одне і теж поняття [67; 122].
Серед зарубіжних учених проблеми мультикультурної освіти досліджували Д. Бенкс та інші, міжкультурної освіти – П. Бателлан, Г. Ауернхаймер, В. Ніке; глобальної освіти – Р. Хенві, Р. Штайнер та інші.
Проблеми взаємовідносин національного, інтернаціонального, загальнолюдського, співвіднесення національної культури із загальноосвітньою розглядалися багатьма науковцями (Р. Абдулатіпов, В. Біблер, Б. Гершунський, Л. Дробижева, Н. Коган, В. Тішков та ін.). Ідеї народного виховання, міжнаціональної взаємодії знайшли відображення у фундаментальних працях з етнопедагогіки, етнопсихології російських і вітчизняних учених В. Афанасьєва, А. Бугайової, Г. Волкова, М. Кузьміна, М. Стельмаховича та ін. Окремі аспекти національно-патріотичного, інтернаціонального виховання в умовах багатонаціонального суспільства в процесі взаємодії національних культур набули розвитку в працях О. Аракелян, В. Амеліна, І. Беха, В. Заслуженюка, О. Сухомлинської та ін. Особлива увага надається підготовці вчителя до роботи в полікультурному суспільстві (Р. Агадуллін, О. Боровкова, О. Будня, Є. Васильєв, В. Данильченко, Л. Редькіна та інші).
Цікавий досвід полікультурної освіти накопичено в Росії. Розробляються концептуальні основи полікультурної освіти (О. Аракелян, А. Джуринський, Г. Дмитрієв, В. Єршов, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова), вивчаються окремі аспекти полікультурної освіти, такі як проблема виховання толерантності (П. Степанов, В. Кукушин), особливості роботи педагогів з дітьми-мігрантами (О. Гукаленко). Але відсутня загальноприйнята термінологія, що обумовлює паралельне використання поряд з терміном «полікультурна освіта» таких інших понять, як «багатокультурна освіта» (Г. Дмитрієв), «мультикультурна освіта» (С. Петрова, А. Шафрикова, О. Смирнов, А. Абсалямова, Н. Крилова), «полікультурне виховання» (А. Джуринський), "виховання міжнаціонального спілкування" (З. Гасанов), виховання національної самосвідомості і міжетнічної толерантності (В. Абелян, Д. Мубинова). Залишаються недостатньо вивченими умови та способи реалізації ідей полікультурної освіти в шкільній практиці.
Питаннями полікультурної освіти приділяють увагу й українські вчені (В. Бойченко, В. Болгаріна, І. Лощенова, О. Сухомлинська, К. Юр’єва та інші), але вітчизняна концепція полікультурної освіти продовжує знаходитися у процесі становлення. І, незважаючи на те, що в Україні ще на межі ХІХ – ХХст. започаткуванню полікультурного виховання через опанування власної етнічної культури й толерантного ставлення до культур інших народів сприяла діяльність С. Васильченка, С. Русової, С. Черкасенка, Я. Чепіги та інших, лише наприкінці ХХ ст. полікультурна освіта сформувалась в окрему галузь педагогічної науки, розвиток якої є неможливим без вивчення світових тенденцій, врахування позитивних та негативних аспектів досвіду закордонних країн – США та Росії. Становлення й розвиток полікультурних підходів у сучасній шкільній освіті Росії розглядається в дисертаційній роботі української дослідниці О.Ковальчук. Вивчення російського досвіду може бути дуже корисним, враховуючи спільне історичне, ідеологічне, економічне минуле наших народів.
Останнім часом дисертаційні дослідження українських учених були присвячені розгляду різних видів компетентностей: етнокультурної компетентності майбутніх учителів (О. Гуренко), професійної компетентності вчителів (Л. Карпова) тощо. При всій значущості згаданих досліджень, формування полікультурної компетентності молодших школярів залишилось поза увагою дослідників.
Проте аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що відсутнє загальноприйняте визначення поняття «полікультурна компетентність», не розроблено її структуру, а також відсутні науково обґрунтовані й експериментально перевірені дидактичні умови її формування. Прогалини у цій галузі підтверджують також результати анкетування вчителів початкових класів, 95% з яких уважають за необхідне формувати полікультурну компетентність у молодших школярів, але в той же час 75% у своїй роботі не приділяють належної уваги її формуванню, аргументуючи це відсутністю полікультурних знань у них самих щодо етнокультурного різноманіття, відповідних інформаційних посібників, а також методичних розробок щодо механізму формування зазначеної компетентності.
Можна виділити низку суперечностей, які стримують вирішення проблеми формування полікультурної компетентності молодших школярів:
• між об’єктивною потребою суспільства в полікультурно компетентній особистості та недостатнім рівнем сформованості полікультурної компетентності у молодших школярів;
• між потребою освітньої практики в науково-методичному забезпеченні формування полікультурної компетентності та недостатньою розробленістю цього питання в педагогічній науці;
• між вагомим потенціалом навчальних дисциплін з урахуванням полікультурної спрямованості та недостатнім рівнем його використання;
• між великою сензитивністю учнів початкової школи до формування позитивних настанов у міжкультурному спілкуванні та відсутністю цілеспрямованої роботи щодо формування полікультурної компетентності у молодших школярів.
Загострення суперечностей, об’єктивна потреба суспільства в полікультурно компетентних особистостях та велика сензитивність дитинства до формування позитивних настанов у міжкультурному спілкуванні і відсутність визначених дидактичних умов, що сприяють формуванню полікультурної компетентності, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів».
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК№ І-20019U004104). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 4 від 29.10.2004 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 24.05.05 р).
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів.
Відповідно до мети дослідження були сформульовані такі завдання:
1. Теоретично обґрунтувати сутність поняття «полікультурна компетентність», виявити особливості її формування у молодших школярів, а також проаналізувати навчальні плани, програми і підручники загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня з метою виявлення полікультурної інформації.
2. Визначити та експериментально перевірити дидактичні умови, які сприяють ефективному формуванню полікультурної компетентності учнів початкової школи.
3. Уточнити критерії і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів.
4. Розробити навчальний посібник для вчителів щодо формування полікультурної компетентності молодших школярів.
Об’єкт дослідження – формування полікультурної компетентності молодших школярів.
Предмет дослідження – дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів.
У ході дослідження було зроблено припущення, що формування полікультурної компетентності молодших школярів забезпечується реалізацією таких дидактичних умов:
• забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмним матеріалом навчальних предметів;
• забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності.
Методологічною основою дослідження є історичний підхід до вивчення національних культур, сучасні філософські концепції про єдність національного, міжнаціонального і загальнолюдського; культурологічний підхід, що розглядає етнічну культуру як органічну частину загальнолюдської культури; теоретичні підходи і положення вітчизняної й зарубіжної педагогіки та психології щодо всебічного та гармонійного розвитку особистості у процесі прилучення до загальнолюдських цінностей, культурної спадщини та традицій різних народів; принципи етнокультурного плюралізму, позитивного ставлення до етнокультурного різноманіття; принцип міждисциплінарності і варіативності, що передбачає відображення полікультурного матеріалу у всьому спектрі навчальних дисциплін.
Теоретичну основу дослідження становлять ідеї, положення і висновки, які стосуються проблем початкової освіти (Н. Бібік, О. Іонова, Т. Поніманська, О. Савченко та інші); полікультурної освіти (О. Аракелян, В. Болгаріна, Г. Даутова, В. Єршов, І. Лощенова, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова та інші); мультикультурної освіти (Д. Бенкс та інші); глобальної освіти (Р. Хенві, Р. Штайнер та інші); порівняльної педагогіки (О. Джуринський, З. Мальков, О. Сухомлинська та інші); теорії виховання й навчання (С. Беляєв, В. Гриньова, В. Євдокимов, О. Іонова, В. Лозова, І. Прокопенко, Г. Троцко та інші); ідеї формування сучасної особистості в полікультурному (поліетнічному середовищі), (В. Гуров, О. Гукаленко, Г. Дмитрієв, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова та інші), формування полікультурної, (етнокультурної, інтеркультурної) компетентності (Р. Агадуллін, О. Гуренко, Н. Лебедєва, Т. Поштарьова та інші); виховання культури міжнаціонального спілкування (В. Абелян, А.Абсалямова, Ж. Алямкіна, Н. Асіпова, З. Гасанов, В. Заслуженюк, В. Присакар, Л. Ядрихинська та інші); виховання толерантності у полікультурному середовищі (Н. Мольденгауэр, З. Мубінова та інші); етнопсихології (П. Гнатенко, В. Павленко, М. Пірен, Т. Стефаненко та інші).
Для виконання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження:
• теоретичних: вивчення, аналіз та узагальнення наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на обрану проблему, розгляд теоретичних питань з метою визначення основних понять; аналіз педагогічної документації з метою визначення стану роботи з цієї проблеми у ЗНЗ І степеня;
• емпіричних: педагогічний експеримент для перевірки висунутої гіпотези; діагностичні методи (анкетування, інтерв’ювання, бесіда) з метою вивчення рівня сформованості полікультурної компетентності молодших школярів, стану роботи з досліджуваної проблеми ЗНЗ І ступеня; обсерваційні методи (спостереження та вивчення продуктів діяльності) для виявлення ефективності дидактичних умов формування полікультурної компетентності молодших школярів;
• статистичних: кількісний і якісний аналіз з використанням методів математичної статистики.
Експериментальною базою дослідження були загальноосвітні навчальні заклади №№ 51, 59, 127 м. Харкова. На різних етапах дослідження (2000-2007 рр.) було залучено 179 вчителів та 299 учнів початкових класів.
Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягають у тому, що:
• вперше обґрунтовано сутність поняття «полікультурна компетентність» як складного, багатокомпонентного особистісного утворення, результат полікультурної освіти, що ґрунтується на засадах теоретичних знань та об’єктивних уявлень про етнокультурне різноманіття світу, реалізується через уміння, навички і моделі поведінки, які забезпечують взаємодію з представниками різних народів і культур на основі позитивного (толерантного) ставлення до них, а також у процесі набуття досвіду міжкультурної взаємодії, що сприяє ефективній міжетнічній взаємодії в сучасному полікультурному середовищі; структурні компоненти (когнітивний, афективний, операційний, поведінковий); дидактичні умови формування полікультурної компетентності молодших школярів (забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмним матеріалом навчальних предметів; забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності);
• уточнено критерії сформованості когнітивного компоненту (етнічне самовизначення, етнокультурна поінформованість зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, знання полікультурної термінології), афективного компоненту (пізнавальний інтерес та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; ставлення до представників інших етнічних груп), операційного компоненту (етноспецифічні, етнонеспецефічні, інформаційні вміння), поведінкового компоненту (досвід міжкультурної взаємодії) і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності молодших школярів (початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, високий);
• подальшого розвитку набули напрями впровадження ідей полікультурної освіти у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу І ступеня (виховання міжетнічної толерантності, полікультурна просвіта, етнічна ідентифікація особистості в умовах поліетнічного середовища).
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці навчального посібника для вчителів «Етнічне різнобарв’я України», експериментальній перевірці дидактичних умов формування полікультурної компетентності молодших школярів.
Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес Охтирської загальноосвітньої школи № 6 (довідка № 140 від 19.04.2007 р.); Люботинської гімназії (довідка № 1346 від 6.06.2007 р.); Солоницівської гімназії № 3 (довідка № 245 від 25.04.2007 р.); Бабаївської загальноосвітньої школи (довідка № 36 від 16.04.2007 р.); загальноосвітніх шкіл м. Харкова № 51 (довідка № 233 від 25.06.2007 р.); № 127 (довідка № 326 від 18.06. 2007 р.); № 59 (довідка № 344 від 18.06.2007 р.).
Теоретичні положення та практичні напрацювання можуть бути використані під час проведення аудиторних і позааудиторних занять зі студентами факультету початкового навчання, у розробці навчальних програм, створенні навчальних посібників, у процесі написання дипломних і курсових робіт студентами, а також у процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечено застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті, гіпотезі й завданням дослідження; критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та практиці; кількісною обробкою та якісним аналізом результатів експериментальної роботи, яка проводилась упродовж семи років; апробацією й упровадженням результатів дослідження в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.
Апробація результатів дослідження здійснювалося через публікацію матеріалів дисертації, у виступах на міжнародній науково-практичній конференції «Формування громадянської компетентності учнівської молоді» (Харків, 2005); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Правова освіта й соціалізація учнівської молоді в умовах реформування українського суспільства» (Харків, 2003), «Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді» (Київ, 2005), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ, 2007); науково-практичних конференціях молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2003, 2006).
Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях автора, що відтворюють зміст дисертації, із них: 1 – навчальний посібник, 5 статей у провідних наукових фахових виданнях, 6 – у матеріалах наукових конференцій, 1 – в інших виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. З метою підвищення ефективності соціалізації особистості в період структурних змін у соціумі необхідно впроваджувати полікультурну освіту з метою формування полікультурної компетентності, починаючи з початкових класів, через інтеграцію інформації полікультурного змісту в навчальний процес.
У дисертації науково обґрунтовано сутність поняття «полікультурна компетентність» як складного, багатокомпонентного особистісного утворення, результат полікультурної освіти, ґрунтується на засадах теоретичних знань та об’єктивних уявлень про етнокультурне різноманіття світу, реалізується через уміння, навички і моделі поведінки, які забезпечують взаємодію з представниками різних народів і культур на основі позитивного (толерантного) ставлення до них, а також у процесі набуття досвіду міжкультурної взаємодії, що сприяє ефективній міжетнічній взаємодії в сучасному полікультурному середовищі; структурні компоненти (когнітивний, афективний, операційний, поведінковий). Когнітивний компонент передбачає оволодіння полікультурними знаннями: знання рідної культури; поінформованість з етнокультурними особливостями різних народів світу (їхньою історією, мовою, звичаями, культурою); знання загальноприйнятих норм і правил поведінки при взаємодії з представниками різних народів і культур; знання полікультурної термінології. Афективний компонент передбачає виховання взаємоповаги до проявів інокультурності і виявляється у формуванні толерантного ставлення до етнокультурного різноманіття світу. Етнічна толерантність виступає соціально-психологічною характеристикою, яка виявляється в готовності представників одних етнічних спільностей взаємодіяти з іншими, що виражається в їхній взаємній терпимості на основі визнання і прийняття розходжень, що існують між ними та їхніми культурами, а також розумінні й повазі до іншого способу життя. Етнічна толерантність ґрунтується на гуманістичному підході. Вона сама по собі не здатна вирішити всі конфлікти і проблеми міжетнічного взаєморозуміння й взаємодії, а може лише надати їм цивілізовану, гуманістичну форму, сприяючи тим самим пошуку оптимальних рішень гармонізації міжетнічних відносин. Порівняно з етнічної толерантністю полікультурна компетентність містить у собі механізми, що забезпечують ефективність міжетнічної взаємодії. Для успішної полікультурної діяльності необхідні не лише теоретичні знання, а й практичні вміння та навички, що відображає операційний компонент, який є операційною основою зазначеної компетентності, спрямований як на досягнення продуктивної міжетнічної взаємодії, так і на поповнення полікультурних знань. До складу операційного компоненту входять полікультурні вміння: етноспецифічні (володіння рідною мовою, дотримання звичаїв, традицій, виконання обрядів, танців, співів, володіння традиційними ремеслами тощо), етнонеспецифічні (вербальної та невербальної комунікації), інформаційні (уміння здійснювати пошук полікультурної інформації, використовуючи для цього різні джерела, енциклопедичні та періодичні видання, Internet тощо). Перелічені компоненти полікультурної компетентності взаємопов’язані між собою, їх взаємодія виявляється у поведінковому компоненті, який передбачає набуття досвіду міжкультурної взаємодії з представниками різних етнокультурних груп, що може бути як прямим, так і опосередкованим.
У роботі виявлено особливості формування полікультурної компетентності у молодших школярів: полікультурна інформації має бути доступною і цікавою, яскравою і незначною за обсягом, розкривати позитивні приклади міжетнічної взаємодії людей, толерантного ставлення до представників різних етнічних груп, враховувати етнічне походження учнів.
З’ясовано, що полікультурна інформація у навчальних планах, програмах і підручниках ЗНЗ І ступеня має нецілеспрямований, фрагментальний характер, є недостатньою для формування у молодших школярів полікультурної компетентності.
2. У дисертації доведено, що процес формування полікультурної компетентності може бути успішним за таких дидактичних умов: забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмовим матеріалом навчальних предметів; забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності.
2.1 Забезпечення інтеграції полікультурної інформації із основним програмовим матеріалом навчальних предметів у ЕГ-1 дозволило значно підвищити рівень сформованості когнітивного та афективного компонентів полікультурної компетентності, що виявилося у поінформованості учнів зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, появою пізнавального інтересу та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; толерантного ставлення до представників інших етнічних груп. Відбулись зміни і у підвищенні рівня сформованості операційного та поведінкового компонентів, але не такі значні як у ЕГ-2 та ЕГ-3, де відбувалося забезпечення взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності у процесі формування полікультурної компетентності (друга дидактична умова).
2.2 Взаємозв’язок навчальної та позанавчальної діяльності виявився в тому, що полікультурна діяльність, яку дитина здійснювала у позанавчальний час, стимулювала її пізнавальну активність і вимагала наявності певних полікультурних знань, стимулюючи тим самим формування когнітивного та афективного компонентів полікультурної компетентності, що дозволило підвищити рівень полікультурних знань, сформувати толерантне ставлення до інокультурного та підвищити рівень полікультурних умінь.
2.3 Найкращий рівень сформованості полікультурної компетентності продемонстрували учні ЕГ-3, де було одразу реалізовано дві дидактичні умови, що дозволило значно розширити їхні полікультурні знання, сформувати стійкий пізнавальний інтерес до етнокультурного різноманіття, добре оволодіти полікультурними вміннями та здобути досвід міжкультурного спілкування.
3. Визначено критерії сформованості когнітивного компоненту (етнічне самовизначення, етнокультурна поінформованість зі своєю етнічною культурою та культурою інших етнічних груп, знання полікультурної термінології), афективного компоненту (пізнавальний інтерес та бажання вивчати етнокультурну спадщину своєї та інших етнічних груп; ставлення до представників інших етнічних груп), операційного компоненту (етноспецифічні, етнонеспецефічні, інформаційні вміння), поведінкового компоненту (досвід міжкультурної взаємодії) і показники рівнів сформованості полікультурної компетентності (початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, високий). Аналіз отриманих даних засвідчує, що за всіма уточненими критеріями та показниками спостерігалася більш інтенсивна позитивна динаміка сформованості полікультурної компетентності в експериментальних класах порівняно з контрольними. Зокрема, якщо за результатами констатувального етапу 56,5% учнів ЕГ-1, 44,8% учнів ЕГ-2, 50 % учнів ЕГ-3, 46,9 % учнів КГ мали початковий рівень сформованості полікультурної компетентності, а 53,5% учнів ЕГ-1, 55,2% учнів ЕГ-2, 50% учнів ЕГ-3, 53,1% КГ – нижче середнього рівень сформованості полікультурної компетентності, то після проведення формувального експерименту у ЕГ-1, ЕГ-2, ЕГ-3 відбувся перехід учнів з початкового на середній та вище середнього рівні, а також зменшилася кількість учнів, що були віднесені до нижче середнього рівня. Якщо до формувального експерименту не було жодного учня з високим рівнем сформованості полікультурної компетентності, то після експерименту таких учнів було вже 8,04%. Отже, на основі отриманих результатів зроблено загальний висновок проте, що реалізація обґрунтованих дидактичних умов дійсно забезпечує покращення стану сформованості полікультурної компетентності молодших школярів.
4. З метою формування полікультурної компетентності молодших школярів розроблено навчальний посібник «Етнічне різнобарв’я України». Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань досліджуваної проблеми, актуальність якої визначає необхідність її подальшого вивчення. Докладного вивчення, зокрема, потребує проблема наступності формування полікультурної компетентності у системі «дошкільний заклад – школа – ВНЗ» та дослідження впливу мовного середовища на формування зазначеної компетентності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абібулаєва Г. Деякі аспекти полікультурної освіти // Педагогіка і психологія. – 2006. – № 1. – С. 75 – 84.
2. Абсалямов А., Горбачева Ю. Этика межнационального общения детей в поликультурной группе. – Уфа: Творчество, 1997. – 63 с.
3. Агадуллін Р. Позанавчальна виховна робота у ВНЗ: досвід формування полікультурної компетентності сучасного вчителя // Педагогіка і психологія. – 2007. – №3. – С. 64 – 72.
4. Агадуллін Р. Полікультурна освіта: методолого-теоретичний аспект //Педагогіка і психологія. – 2004. – № 3-4.– С. 18 – 29.
5. Айгумов З. Особенности самосознания молодежи традиционных этносов Дагестана в условиях межэтнического взаимодействия: Дис… канд. псих. наук: 19.00.07. – М., 1997. – 168 с.
6. Аксельрод А., Любарская Е. Мир различий. http: www.tolerance.ru
7. Актуальные вопросы формирования интереса к обучению / Под ред Г.И.Щукиной. – М.: Педагогика, 1984. – 238 с.
8. Альшевская Л. Формирование национального самосознания старшеклассников в учено-воспитательной работе школы: Дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – Минск, 1993. – 185 с.
9. Алямкина Ж. Формирование культуры межнационального общения младших школьников средствами музыки: на материалах Республики Мордовия: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. – М., 2002. – 194 с.
10. Ананьян О. Генезис становлення ідей полікультурної освіти // Рідна школа. – 2006. – № 2. – С. 12 – 14.
11. Андреев В. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности. – М.: Высшая школа, 1981. – 240 с.
12. Апитян Т. «Свой» и «чужой»: прямая и обратная перспектива// Реальность этноса. Образование и проблемы межэтнической коммуникации: Материалы 4-й Международной научно-практической конференции (Санкт-Петербург, 17-20 апреля 2002 г.) / Под науч. ред. И.Л. Набока. – СПб., 2002. – С. 25 – 28.
13. Аракелян О., Бабилаев А. Поликультурное образование и этнопсихология. – М.: Грааль, 2002. – 188 с.
14. Бабанський Ю. Рациональная организация учебной деятельности. – М.: Знание, 1981. – 96 с.
15. Бєляєв С. Педагогічні умови формування пізнавальної активності учнів
7-9 класів на уроках природничо-математичного циклу: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.09. – Луцьк, 2005. – 20 с.
16. Бєнкс Д. Проблемы поликультурного образования в американской педагогике // Педагогика. – 1993. – № 1. – С. 104 – 109.
17. Бэнкс Д. Мультикультурное образование: цели и изменения // Новые ценности образования. – 1996. – Вып. 6. – С.15 – 20.
18. Бібік Н. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: Світовий досвід та українські перспективи. Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.. О.В.Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – С. 47– 52.
19. Божович Л. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 238 с.
20. Бойченко В. Полікультурне виховання в контексті формування культури миру // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 1. – С. 24 – 31.
21. Бойченко В. Сучасний стан полікультурної вихованості молодших школярів // Початкова школа. – 2005. – № 5. – С. 12 – 14.
22. Болгаріна В., Лощенова І. Культура і полікультурна освіта // Шлях освіти. – 2002. – № 1. – С. 1 – 6.
23. Бондар С. Компетентність особистості – інтегрований компонент навчальних досягнень учнів // Біологія і хімія в школі. – 2003. – № 2. – С.8 – 9.
24. Бондаренко І. Сутність та методи полікультурного виховання молодших школярів // Освіта Донбасу. – 2006. – № 2. – С.51 – 57.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., Ірпінь: ВТФ Перун, 2003. – 1440 с.
26. Верещак О. Основні принципи позашкільної гуманітарної освіти //Рідна школа. – 2005. – № 12 – С. 61 – 63.
27. Воробйова С. Дидактична гра в процесі навчання // Рідна школа. – 2002. – № 10. – С. 46 – 52.
28. Всемирный доклад по образованию, 1998 год: Учителя, педагогическая деятельность и новые технологи. – Париж: ЮНЕСКО, 1998. – 175 с.
29. Галяпина В. Этнопедагогические и этнопсихологические аспекты профессиональной деятельности: Курс лекций. Учебное пособие. – Ставрополь: СКИПКРО, 2004. – 254 с.
30. Гасанов З. Проблемы воспитания патриотизма, дружбы народов, веротерпимости // Педагогика. – 2001. –№ 4. – С.24 – 30.
31. Гасанов З. Национальные отношения и воспитание культуры межнационального общения // Педагогика. – 1996. – № 6. – С.51 – 55.
32. Гнатенко П., Павленко В. Этнические установки и этнические стереотипы. – Днепропетровск: ДГУ, 1995. – 200 с.
33. Головань Т. Пізнавальний інтерес як чинник підвищення ефективності процесу навчання // Рідна школа. – 2004. – № 6. – С. 15 – 17.
34. Гриньова В. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти). – Харків: Основа, 1998. – 300 с.
35. Грушевицкая Т. Поков В., Садохин А. Основы межкультурной коммуникации: Учебник для вузов /Под ред. А.П.Садохина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 352 с.
36. Гукаленко О. Поликультурное воспитание как процесс формирования национальной и этнической толерантности у современной молодёжи // Известия Академии педагогических и социальных наук. – Вып. 5. – Москва – Воронеж: НПО «МОДЭК», 2005. – С. 121 – 128.
37. Гуренко О. Формування етнокультурної компетентності студентів педагогічного університету в умовах поліетнічного середовища: Дис…. канд. пед. наук: 13.00.04. – Бердянськ, 2005. – 295с.
38. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці // Шлях освіти. – 2004. – № 3. – С.22 – 24.
39. Даль В. Толковый словарь живого русского язика: В 4-х т. – М.: Прогресс-Универс, 1994. – Т. 3. – 1782 с.
40. Даутова Г. Развитие поликультурного образования в Поволжье: Дис. … докт. пед. наук: 13.00.01. – Казань, 2004. – 435 с.
41. Дахин А. Компетенция и компетентность: сколько их у российского школьника? [Оnlіnе]. Доступ НТТР: http: // www.auditorium.ru/ documents/ other/discuss/intro2.html.
42. Декларація принципів толерантності //Шлях освіти. – 1999. – №2. – С.2–4.
43. Детские подвижные игры народов СССР /сост. А. Кенеман. – М.: Просвещение, 1989. – 239 с.
44. Джуринський А. Поликультурное воспитание в России и зарубежом: сравнительный анализ. Монография. – М.: Прометей, 2006. – 160 с.
45. Дмитриев Г. Многокультурное образование. – М.: Народное образование, 1999. – 208 с.
46. Дмитриев Г. Теоретико – практические аспекты многокультурного образования в США // Педагогика. – 1999. – № 7. – С. 107 – 117.
47. Долбенко Т. Формування пізнавального інтересу учнів засобами науково– пізнавальної літератури // Рідна школа. – 2006. – № 2. – С. 55 – 57.
48. Донцов А., Стефаненко Т., Уталиева Ж. Язык как фактор этнической идентичности // Вопросы психологии. – 1997. – №4. – С.75-86.
49. Дружилов С. Этапы формирования профессиональной компетентности // Непрерывное образование как условие развития творческой личности: Сб. матер. фестиваля педагогического творчества, 28-29 августа 2000 г. – Новокузнецк: ИПК, 2001.С. 32 – 36.
50. Ершов В. Поликультурное образование в системе общеобразовательной подготовки учащихся средней школы: Дисс…. канд. пед. наук: 13.00.01. – М., 2000. – 185 с.
51. Етнічне різнобарв’я України: навчальний посібник / Перетяга Л. Є. Харків: Нове слово, 2007. – 296 с.
52. Етнічні спільноти України: Довідник / Ін-т етнічних, регіональних та діаспорних студій. – К.: Фенікс, 2001. – 252 с.
53. Ефремова Т. Новый словарь русского языка толково-образовательный. – М.: Русский язык, – 2000. – Т.2. – 1088 с.
54. Євдокимов В. Агапова Т., Гавриш І., Олійник Т. Педагогічний експеримент: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів /Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Харків: ОВС, 2001. – 148с.
55. Життєва компетентність особистості: Науково-метод. посібник /За ред. Л.Сохань, І.Єрмакова та ін. – К.: Богдана, 2003. – 520 с.
56. Заслуженюк В. Воспитание учащихся на идеях и традициях дружбы народов СССР – К.: Рад. школа, 1983. – 215 с.
57. Заслуженюк В., Присакар В. Формування в школярів культури міжнаціонального спілкування // Педагогіка і психологія. – 1999. – №1. – С.14-18.
58. Здравомыслов А. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 285 с.
59. Игры с карандашом. – М.: ЗАО «РОСМЭН-ПРЕСС», 2006. – 152 с.
60. Ильченко Л. Педагогика поликультурности и толерантности // Дошкольное воспитание. – 2004. – № 8. – С. 20 – 23.
61. Іванчук М. Навчання як фактор виховання особистості школяра // Рідна школа. – 2005. – № 1. – С. 12 – 17.
62. Іонова О. Вальдорфська педагогіка: Теоретико-методологічні аспекти. – Харків: Бізнес Інформ, 1997. – 300 с.
63. Карпова Л. Формування професійної компетентності вчителя загальноосвітньої школи: Дис. канд. пед. наук: 13.00.04. – Харків, 2003. – 295 с.
64. Катанова Н. Дидактические условия аудиовизуальных средств формирования образного мышления младших школьников: Дисс. … канд. пед. наук. – М., 1997.– 203 с.
65. Кларин М. Средство профилактики межэтнических конфликтов // Народное образование. – 1992. – № 11-12. – С.80-93.
66. Ковальчук О. Полікультурний підхід у сучасній шкільній освіті Росії: Дис.. канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 2003. – 232 с.
67. Ковальчук О., Голік Л. Теорія і практика полікультурної освіти в сучасній школі Росії: наукове дослідження. – Луцьк: Надстир’я, 2003. – 176 с.
68. Коджаспирова Г., Коджаспиров А. Педагогический словарь. – М: Академия, 2000. – 176 с.
69. Козлов В. Краткий этнологический словарь. – М.: Прогресс, 1993. – 237 с.
70. Колбіна Т. Обґрунтування проблеми дослідження міжкультурної компетентності майбутніх економістів на основі факторного аналізу // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць /За заг. ред. І.Ф.Прокопенка, В.І.Лозової. – Харків: Курсор, 2004. – Вип. 26. – Ч.2. – С.39 – 47.
71. Компетентнісний підхід в освіті: Методичні рекомендації керівним педагогічним кадрам для проведення науково-практичних семінарів з питань впровадження компетентнісного підходу в практику роботи ЗНЗ. – Харків: ХОНМІБО, 2005. – 92 с.
72. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: Світовий досвід та українські перспективи. Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.. О.В.Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.
73. Кон И. Психология предрассудка (о социально-психологических корнях этнических предубеждений) // Психология национальной нетерпимости: Хрестоматия / Сост. Ю.В. Чернявская - Мн.: Харвест, 1998. – 342 с.
74. Кон И. Ребенок и общество: историко-этнографическая перспектива / АН СССР. Институт этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. – М.: Наука, 1988. – 269 с.
75. Кочетова Е. Воспитание культуры межнационального общения у младших школьников // Начальная школа. – 2006. – № 10. – С. 54 – 56.
76. Кошманова Т. Розвиток педагогічної освіти у США (1960-1998 рр.) / АПН України, Ін-т педагогіки і психології професійної освіти. – Львів: Світ, 1999. – 487 с.
77. Кравченко А. Культурология: Словарь. – М.: Академический Проект, 2000. – 671 с.
78. Красновський В. До знань через радість пізнання // Рідна школа. – 2004. – № 11. – С. 16 – 18.
79. Краткая Российская энциклопедия: В 3-х Т. М.: Большая Российская энциклопедия: ООО ОНИКС 21 век, 2003. – Т.3. – 1135 с.
80. Крысько В. Этнопсихология и межнациональные отношения: Курс лекций. – М: Экзамен, 2002. – 448 с.
81. Кузнецова Л. От познавательного интереса к созиданию знаний // Сов. педагогика. – 1993. – № 4. – С. 33 – 37.
82. Кузовлева Н. К вопросу об изучении иноязычной культуры // Начальная школа. – № 7. – 2006. – С. 67 – 69.
83. Кузьменко В., Гончаренко Л. Формування полікультурної компетентності вчителів загальноосвітньої школи: Навчальний посібник / за ред. Кузьменко В.В. – Херсон: РІПО, 2006. – 92 с.
84. Кукушин В., Столяренко Л. Этнопедагогика и этнопсихология. Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 448 с.
85. Курлянд З. Професійна усталеність вчителя – основа його педагогічної майстерності. – Одеса, 1995. – 160 с.
86. Латинско-русский словарь /ред. И.Х. Дворецкий. – М.: Русский язык, 2006. – 843 с.
87. Лебедева Н. Теоретико-методологические основы исследования этнической идентичности и толерантности в поликультурных регионах России и СНГ // Идентичность и толерантность. – М., 2002. – С. 43 – 51.
88. Лебедева Н. Тренинг этнической толерантности. – М.: ИПК РУДН, 2003. – 268 с.
89. Лебедева Н., Лунева О., Стефаненко Т. Тренинги этической толерантности для школьников.– М.: Привет, 2004. – 358 с.
90. Литвинова Н. Розвиток творчої особистості у позашкільній діяльності // Рідна школа. – 2003. – № 8. – С. 6 – 10.
91. Лиферов А. Культурологическая составляющая интернацио-нализации мирового образования. – Рязань: РГПУ, 1996. – 31 с.
92. Лозова В. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. – Харків: РЦНІТ, ХДПУ, 2000. – 175с.
93. Лозова В., Троцко Г. Теоретичні основи виховання і навчання. – Х.: ХДПУ, 1996. – 338 с.
94. Макаев В., Малькова З., Супрунова Л. Поликультурное образование – актуальная проблема современной школы // Педагогика. – 1999. – № 4. – С.3 – 10.
95. Маршицька В. Сутнісні характеристики екологічної компетентності учнів початкової школи //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Зб. наукових праць. – Вип. 8. – К., 2005. – С. 126 – 128.
96. Машбиц Е. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения: Педагогическая наука – реформе школы. – М.: Педагогика, 1998. – 192 с.
97. Медведева А. Управление развитием взаимоотношений в школьном коллективе на основе идеи культуры мира: Автореф. дис… канд. пед. наук. – Смоленск, 2004. – 22 с.
98. Межкультурный диалог: Лекции по проблемам межэтнического и межконфессионального взаимодействия /Под ред. М. Мыртыновой, В.Тишкова, Н.Лебедевой. – М.: РУДН, 2003. – 406 с.
99. Менская Т. Поликультурное образование: Программы и методы // Общество и образование в современном мире. – Вып. 2. – М., 1993. – 56 с.
100. Мольденгауэр Н. Межэтническая толерантность учащихся многонациональной школы: Автореферат дисс. … пед. наук: 19.00.05 – М., 2001. – 24 с.
101. Моляко О. Функціональна модель формування полікультурної компетентності школярів // Рідна школа. – 2005. – № 6. – С. 10-12.
102. Мубинова З. Педагогика этничности и толерантности: теория, практика, проблемы. – Уфа: Башкирский госуниверситет, 2000. – 136 с.
103. Найденова Е. Поликультурное образование как средство воспитания межэтнической толерантности // Исследования по прикладной и неотложной этнологии. – 2004. – № 172. – С. 9 – 19.
104. Народы мира /Пер. с анг. О.Сухаревой, Т. Граблёвской. – М.: ООО Астрель, 2004. – 319 с.
105. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ ст. – К.: Навчальна книга, 2003. – Кн. 2. – 672с.
106. Новейший словарь иностранных слов и выражений. – М.: Современный литератор, 2003. – 976 с.
107. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К: К.І.С., 2003. – С.13 – 41.
108. Огієнко Н. Дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початковій школі. /Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1997. – 24 с.
109. Ожегов С. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1984. – 816 с.
110. Ожегов С., Шведова Н. Толковый словарь русского язика. – М.: АЗЪ, 1995. – 928 с.
111. Оконешникова А. Межэтническое восприятие и понимание людьми друг друга: Дис. .... докт. психол. наук. – Якутск, 1998. – 460 с.
112. Оконешникова А. Этнопсихологические особенности народов в воспитании детей. – Пермь Изд-во Института повышения квалификации работников образования Респ. Саха (Якутия), 1996. – 147 с.
113. Омаров К. Библиотека в системе поликультурного образования //Педагогика. – 2005. – № 1. – С.33 – 37.
114. Орфоэпический словарь русского языка. Произношение, ударение, грамматические формы. – М.: Русский язык, 1985. – 704 с.
115. Основи загальної психології /За ред. С.Максименка. – К.: НПЦ Перспектива, 1988. – 256 с.
116. Павленко В., Таглин С. Общая и прикладная этнопсихология: Учебное пособие. – М.: КМН, 2005. – 483 с.
117. Пассов Е. Программа-концепция коммуникативного иноязычного образования. – М.: Просвещение, 2000. – 173 с.
118. Пафова М. Территориальные программы развития поликультурного образования // Педагогика. – 2005. – № 9. – С. 72 – 79.
119. Педагогика межнационального общения: Учебное пособие / под ред. Латышиной Д.И. – М.: Гардарики, 2004. – 320 с.
120. Пересторонина И. Особенности формирования профессиональной компетентности будущего учителя при изучении второго иностранного языка // Научное исследование и российское образование: идеи и ценности 21 века. Материалы 6-й междисциплинарной научно-практической конференции аспирантов и соискателей 3-4 апреля 2003 года / Сост. Н.В. Фанькина. – М.: АПК и ПРО, 2003. – С. 177 – 181.
121. Перетяга Л. Полікультурна компетентність молодшого школяра як складова його життєвої компетентності //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗОІППО, 2006. – Вип. 40. – С. 329 – 333.
122. Перетяга Л. Становлення ідей полікультурної освіти в зарубіжній педагогіці //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗОІППО, 2006. – Вип. 36. – С. 366 – 369.
123. Перетяга Л. Труднощі, пов’язані з формуванням полікультурної компетентності в молодших школярів //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗОІППО, 2007. – Вип. 42. – С.309 - 312.
124. Перотті А. Виступ на захист полікультурності. – Львів: Кальварія, 2001. – 128 с.
125. Петрова С. Мультикультурное образование младших школьников: на примере школ Республики Саха (Якутия): Дис. .... канд пед. наук. - Якутск, 2000. – 173 с.
126. Пірен М. Основи етнопсихології: Підручник. – Вид. 2-е, доп. – К. КПВ, 1998. – 436 с.
127. Покроєва Л. Програмно-цільові педагогічні проекти у громадянській освіті ///Формування громадянської компетентності учнівської молоді: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 8-9 лютого 2005р. Харків: ХОНМІБО, 2005.– С. 185 – 188.
128. Полонский В. Словарь по образованию и педагогике. – М.: Высшая школа, 2004. – 512 с.
129. Пометун О. Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – С. 16 –33.
130. Поштарёва Т. Теория и практика формирования этнокультурной компетентности учащихся в полиэтнической образовательной среде: Монография. – Ставрополь: Литера, 2006. – 300 с.
131. Поштарьова Т. Формирование этнокультурной компетентности // Педагогика. – 2005. – № 3. – С. 35–42.
132. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. – К.: Початкова школа, 2001. – 296 с.
133. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 3-4 класи. – К.: Початкова школа, 2003. – 284 с.
134. Прокопенко І., Євдокимов В. Педагогічна технологія: Посібник. – Харків: Основа, 1995. – 105 с.
135. Психологічна енциклопедія. – К.: Академвидав, – 2006. – 424 с.
136. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация. – М.: Когито-Центр, 2002. – 396 с.
137. Равен Дж. Педагогическое тестирование: Проблемы, заблуждения, перспективы /Пер. с анг. – М.: Когито – Центр, 2001. – 142 с.
138. Рисуем по точкам. М.: ЗАО «РОСМЭН-ПРЕСС», 2006. – 67 с.
139. Родигіна І. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Харків: Основа, 2006. – 96 с.
140. Рубинштейн С. Основы общей психологии. — СПб: Питер, 1998. – 705 с.
141. Савченко О. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 2002. – 368 с.
142. Савченко О. Уміння вчитесь як ключова компетентність загальноосвітньої середньої школи // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – С. 34 – 46.
143. Садохин А., Грушевицкая Т. Основы этнологии: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 351 с.
144. Саєнко Н. Роль позанавчальної роботи у формуванні міжкультурної компетенції студентів ВТНЗ засобами іноземної мови // Педагогіка та психологія: Зб. наукових праць. – Харків, 2007. – Вип. 32. – С. 131 – 137.
145. Свята, традиції, ігри: Енциклопедія для дітей. – К.: Махаон-Україна, 2005. – 64 с.
146. Селевко Г. Компетентности и их классификация // Народное образование. – 2004. – № 4. – С. 138 – 139.
147. Сиземская И., Гессен С. Всякое хорошо поставленное образование по необходимости будет национальным // Педагогика. – 2002. – № 4. – С. 44 –50.
148. Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1979. – 624 с.
149. Словарь русского языка: В 4-х т. – М.: Полиграф ресурсы, 1999. – 800 с.
150. Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1979. – 442 с.
151. Снежкова И. К проблеме изучения этнического самосознания у детей и юношества // Советская этнография. – 1982. – № 1. – С.80 – 88.
152. Совгіра С. Активізація навчального процесу з екології при використанні навчально – рольових ігор // Рідна школа. – 2007. – № 3. – С. 10 – 12.
153. Советский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энциклопедия, 1991. – 1600 с.
154. Современный философский словарь. – М.: Академический проект, 2004. –864 с.
155. Солодка А. Методика полікультурного виховання старшокласників у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу // Рідна школа. – 2004. – № 2. – С. 27 – 29.
156. Сорокопуд Ю. Опыт формирования межнациональной толерантности у будущих педагогов в процессе профессионального обучения // http://pn.pglu.ru/
157. Степанов П. Воспитание детей в духе толерантности //Классный руководитель. – 2002. – № 2. – С.18 – 20.
158. Стефаненко Т. Этнопсихология. – М.: Институт психологии РАН, «Академический проект», 1999. – 320 с.
159. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С., 2003. – 296 с.
160. Суслова Е. Общение с детьми разных национальностей – важнейшее средство интернационального воспитания детей // Дошкольное воспитание. – 1990. – № 6. – С. 11 – 14.
161. Сухомлинська О. Етнопедагогіка – засіб полікультурного виховання //Український оглядач. – 1994. – № 8. – С.2 – 3.
162. Сушенцев О. Сутність пізнавальної діяльності учнів // Рідна школа. – 2002. – № 11. – С. 13 – 15.
163. Сыроватко Е. Психолого-педагогические критерии диагностики уровня учебных достижений школьников. – Запорожье: Премьер, 2001. – 60 с.
164. Тиводар М. Етнологія: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 2004. – 624 с.
165. Толковый словарь русского языка: В 4т. /Под ред.Д.Ушакова, – М.: ТЕРРА, 1996. Т. 4 – 691 с.
166. Триста развивающих упражнений. 6-7 лет. – М.: ЗАО «РОСМЭН-ПРЕСС», 2006. – 272 с.
167. Федорова С. Этнокультурная компетентность педагога http://dob.1september.ru/2002/20/14.htm
168. Федусенко Ю. Особливості впливу навчально – ігрової діяльності на розвиток основних психічних процесів у молодшому шкільному віці // Рідна школа. – 2005. – № 4. – С. 23 – 25.
169. Философская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия, 1970. – 740 с.
170. Философский словарь. – М.: ИНФРА, 1997. – 576 с.
171. Философский энциклопедический словарь /Под ред. Е.А. Губского, Г.В. Кораблёва, В.А. Лутченко. – М.:ИНФРА, 1998. – 742 с.
172. Философський энциклопедический словарь // под ред. Л.Ф.Ильичёва, П.Н.Федосеева. – М.: Сов. энциклопедия, 1993. – 338 с.
173. Філатова Л., Черкас Г. Сутність понять «компетенція» та «компетентність» майбутнього вчителя в умовах компетентнісного підходу в освіті //Педагогіка та психологія.: Зб. наук. праць. – Харків: Курсор, 2007. – Вип. 32. – 209 с.
174. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.
175. Філософський словник /За ред. В.І.Шинкарука, – К.: Голов. Ред.. УРЕ, 1986. – 797 с.
176. Формирование толерантной личности в полиэтнической образовательной среде. Учебное пособие / В.Н.Гурова. – М.: Педагогическое общество России, 2004 – 240 с.
177. Харисов Ф. Организационно-педагогические условия формирования национального самосознания учащихся гимназии: Автореф. дис.. канд. пед наук. – Казань, 1994. – 18 с.
178. Хасанова Г. Теоретические основы формирования национальной культуры личности в системе общего и профессионального образования: Дис… д-ра пед. наук. – Казань, 1999. – 486 с.
179. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования // Народное образование. – 2003. – № 2. – С.58 – 64.
180. Шишов С., Кальней В. Моніторинг качества образования в школе. – М.: Российское педагогическое агентство, 1998. – 313 с.
181. Шкода М. Свята моєї Батьківщини: Дитячий календар ілюстрований. – Донецьк: ТОВ ВКФ БАО, 2006. – 176 с.
182. Шлягина Е. Этническая толерантность личности: опыт эмпирического исследования // Век толерантности. – 2001. – № 3, 4. – С. 124 –150.
183. Шпет Г. Введение в этническую психологию. – М.: СПб: П.Э.Т., 1996. – 153 с.
184. Юдин Г. Заниматика. – М.: Росмэн-Издат, 2000. – 126 с.
185. Юр’єва К. Деякі аспекти формування полікультурної компетентності педагогів // Імідж сучасного педагога. – 2004. – №. 10 (49). – С. 55 –57.
186. Юр’єва К. Зміст і шляхи формування полікультурної компетентності педагогів // Управління школою. – 2004. – № 33. – С. 10 –11.
187. Я пізнаю світ: Свята різних народів. – К.: Школа, 2003. – 476 с.
188. Ядрихинская Л. Воспитание культуры межнационального общения детей 5-8 лет в полиэтнической среде: Дис. … канд.. пед. наук. – Якутск, 1998. – 257 с.
189. International Dictionary of Education. Vol. 7. - Oxford, 1994. – Р. 3963.
190. International Dictionary of Education – London, 1977. – Р. 273.