МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ УЧНІВ БАЗОВОЇ ШЕСТИРІЧНОЇ ШКОЛИ ПОЛЬЩІ : МОТИВАЦИЯ ОБУЧЕНИЯ ТЕХНИКИ УЧАЩИХСЯ БАЗОВОЙ шестилетний ШКОЛЫ ПОЛЬШИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

Ян Майовські

УДК 378.14 (438)

МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ
УЧНІВ БАЗОВОЇ ШЕСТИРІЧНОЇ ШКОЛИ ПОЛЬЩІ

13.00.02 – теорія та методика трудового навчання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук,
професор
Станіслава Данута ФРЕЙМАН

Тернопіль – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І МОТИВАЦІЯ В ДИДАКТИЦІ ТЕХНІКИ У ШКОЛАХ ПОЛЬЩІ…………………………………………………………..
13
1.1. Навчання техніки у контексті становлення загальної освіти Польщі…………………………………………………………... 13
1.2.

1.3. Мотивація навчання техніки як психолого-педагогічна проблема…………………………………………………………
Роль учителя у мотивації учнів до навчально-пізнавальної діяльності ……………………………………………………….. 35

48
Висновки до І розділу 59
РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕТОДИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ……………..... 61
2.1. Організація та методи дослідження мотивації навчання учнів техніки ……………………………………………………. 61
2.2. Експериментальна перевірка мотивуючих дій вчителя на уроках предмету „Техніка“ ……………………………………. 79
2.3. Результати експериментального дослідження 118
2.3.1 Реалізація запланованих завдань і використаних мотивуючих дій 118
2.3.2. Порівняльний аналіз застосування різних форм мотивації школярів…………………………………………………………. 127
2.3.3. Ефективність застосування мотивуючих дій 129
2.3.4. Результати тестування учнів у процесі педагогічного експерименту……………………………………………………. 136
Висновки до ІІ розділу 157
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 164
ДОДАТКИ 176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасна система освіти Польщі перебуває на етапі модернізації, спрямованого перш за все на удосконалення структури й організації діяльності шкіл різних типів і ступенів. Головне завдання перетворень в освіті – наближення її до тих конструкцій і принципів, які характерні для провідних країн Європейського Союзу. Одним із напрямів підвищення рівня шкільної підготовки є цілеспрямоване педагогічне керівництво дидактичним процесом на уроках техніки (в Україні – трудового навчання, технологій).
Як доводять праці польських і українських науковців-педагогів (О. Коберника, М. Корця, Є. Кулика, В. Мадзігона, Л. Небжидовські, Л. Оршанського, Г. Терещука, Д. Тхоржевського та ін.) і вивчення шкільної практики, ефективність навчання дітей та молоді не завжди є задовільною. Для вирішення зазначеної проблеми важливо враховувати теоретико-методологічні засади педагогічної освіти, висвітлені В. Бондарем, Т. Завгородньою, І. Зязюном, В. Кравцем, В. Кременем, В. Лозовою, Н. Ничкало, Є. Павлютенковим, В. Поліщук, І. Прокопенком, Л. Романишиною, М. Сметанським, М. Фіцулою, В. Чайкою, М. Чепіль та іншими.
Цю думку підтверджують і публікації вчених щодо різноманітних аспектів навчання учнів техніки і технологій (Г. Бучківської, Г. Волк, З. Вятровського, Р. Гуревича, Й. Гушулея, О. Коберника, Ч. Купісевича, В. Мадзігона, Л. Небжидовські, Т. Новацького, В. Пшановського, В. Сидоренка, Г. Терещука, В. Тименка, Е. Форе, В. Фурманека та ін.). Ці дослідники проблеми технічної освіти по різному оцінюють її роль і значення в сучасних умовах інтегрування в європейський освітній простір, проте всі відзначають її важливість, необхідність подальшого вдосконалення з урахуванням новітніх технологій виробництва, конкуренції на ринку праці. Адже невпинний розвиток техніки призвів до її широкого проникнення в різні галузі виробництва і в невиробничу сферу (наукові дослідження, освіту, побут тощо).
Глибоке вивчення публікацій і власний педагогічний досвід дозволили виявити суттєві відмінності у ставленні учнів до вивчення окремих шкільних предметів, у тому числі, техніки чи трудового навчання, у ставленні різних учнів до навчального процесу. Цілком логічно виникли питання: У чому причини негативного ставлення одних і позитивного інших учнів до навчання? Що слід зробити, як мотивувати учнів, щоб вони зрозуміли, що шкільне навчання враховує їх потреби й зацікавлення? Пошук відповідей на ці запитання є непростим і вимагає детального вивчення багатьох факторів, які впливають на якість освіти.
У психології, педагогіці та в інших галузях науки існують переконання, що поведінкою людини не керує випадок – ніхто нічого не робить без підстав, тобто кожна дія викликана певними спонуками – мотивами [20, с. 205–206; 76, с. 144; 96, с. 62–65; 123, с. 150–158]. Тому посилена увага педагогів і психологів спрямована на дослідження мотивації учнів до навчання (І. Бех, Ю. Гільбух, Ф. Іващенко, О. Маркова, О. Нельга, С. Фрейман, Я. Поплюч, З. Путкевич та ін.).
Процес шкільного вивчення техніки доволі складний. Він залежить як від учня – від його установок, намірів, потреб, так і від учителя – його кваліфікації, знань, педагогічного досвіду. Вміння мотивувати дитину в навчанні відіграє важливу роль, і на думку дослідників „… учитель має великий вплив на учня. Проте не можна точно визначити його мотивуючу роль, хоча особливе місце займають застосовувані щодо учнів мотивуючі дії. Вони входять до складу заходів, які супроводжують навчально-виховну роботу і є надійними щодо пробудження внутрішньої мотивації“ [103, с. 74]. Учень навчається добре тільки тоді, коли він цього хоче, а не коли мусить. Хороший учитель так керує дидактичним процесом, так впливає на школяра, щоб викликати у нього позитивну мотивацію до навчання.
Мотиви пробуджують свідому діяльність дитини й дають можливість підтримувати її протягом тривалого часу. Тому мотивування учнів до навчання стало сьогодні основною умовою зваженої реалізації програми навчання на кожному етапі неперервної освіти. А оскільки мотиви навчання можна вивчити і формувати, необхідним є відбір і застосування спеціальних дидактичних і методичних заходів для формування внутрішньої мотивації учня.
Аналіз педагогічних досліджень вказав на відсутність у вчителів адекватних знань про методику роботи з формування в учнів позитивної мотивації до навчання, недостатній рівень підготовки вчителів, невміння використовувати конкретні методи мотивації і стимулювання учнів. Той факт, що вчителі зіштовхуються з проявом недружнього ставлення учнів до практичної та технічної підготовки, значною мірою пояснюється недостатньою підготовкою вчителів до організації пізнавальної діяльності, їх нездатністю зацікавити школярів до навчання.
Кожен із дослідників і вчителі-практики ставлять перед собою запитання: Яким чином мотивувати учня, щоб вплинути на ефективність навчання? Чи використана форма мотивації дійсно впливає на навчальні досягнення учнів? Чи завдяки мотивації забезпечується розвиток технічних здібностей учнів? Шукаючи відповіді ці питання, неминуче виникає потреба й у визначенні конкретного вікового періоду для дослідження проблеми мотивації навчання. В умовах сьогодення технічне навчання у Польщі здійснюється у базовій школі (1–6 класи) та у гімназії (7–9 класи), проте найменш вивченою є саме базова школа.
Огляд досліджень підтвердив обґрунтованість і актуальність подальшого дослідження проблеми мотивації навчання, вказав на відсутність у літературі ґрунтовних досліджень, присвячених аспектам мотивації учнів у процесі навчання предмету „Техніка“ у базовій школі, оцінювання її ефективності.
Здійснений аналіз літературних джерел і педагогічної практики дозволив виявити основну суперечність між зростаючими вимогами з боку суспільства до якості освіти і фактичним рівнем технічної підготовки учнів базової школи.
Тому вивчення особливостей мотивації навчання учнів базових шкіл як складової професійної діяльності вчителя техніки, виявлення оптимальних мотивуючих дій та їх реалізація у навчальному процесі потребують детального вивчення.
Ураховуючи актуальність проблеми, недостатній рівень її теоретичного вивчення і методичної розробленості нами обрана теми дисертаційної роботи: „Мотивація навчання техніки учнів базової шестирічної школи Польщі“.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в рамках двосторонньої угоди про співпрацю між Тернопільським національним педагогічним університетом імені Володимира Гнатюка та Зеленогурським університетом (Республіка Польща) як складова наукового проекту „Теорія і технології формування професійних компетентностей майбутніх учителів трудового навчання у контексті Європейських інтеграційних процесів“ (номер державної реєстрації 0108U000532).
Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради інституту інформаційно-технічного навчання Зеленогурського університету (протокол № 06/2008 від 25 червня 2008 р.).
Мета дослідження – розробити й теоретично обґрунтувати методику мотивації навчання основ техніки учнів базової шестирічної школи Польщі.
Об’єктом дослідження є загальнотехнічна підготовка учнів базових шкіл Польщі.
Предмет дослідження – методика мотивації навчання на уроках техніки у базових шестирічних школах Польщі.
Гіпотеза дослідження. Ефективність технічної підготовки учнів базової школи підвищиться, якщо спеціально організувати дидактично-виховну діяльність вчителя, розрбити та послідовно реалізовувати на уроках техніки методику мотивації навчання техніки.
Предмет, мета і робоча гіпотеза зумовили постановку таких основних завдань дослідження:
1. На основі аналізу науково-педагогічних праць вчених виявити ступінь дослідженості проблеми мотивації навчання учнів техніки в контексті їх загальнотехнічної підготовки.
2. З урахуванням особливостей структури навчання учнів техніки в умовах базової школи Польщі обґрунтувати роль мотивації у цьому процесі.
3. Визначити домінантні мотивуючі дії вчителя техніки та розробити методику ефективної мотивації навчання учнів на уроках техніки.
4. Експериментально перевірити ефективність застосування методики мотивації навчання на уроках техніки учнів 4 класу базової шестирічної школи.
Теоретичною основою дослідження є теоретичні положення: польської дидактики техніки (Т. Новацький, Б. Петрулєвич, М. Фрейман, В. Фурманек), проектно-технологічної системи навчання (О. Коберник), загальнотехнічної підготовки й методики трудового навчання (Й. Гушулей, Р. Гуревич, Г. Левченко, В. Мадзігон, В. Сидоренко, Г. Терещук), особистісно-орієнтованих технологій, спрямованих на формування готовності вчителя до мотивації пізнавальної діяльності школярів (З. Путкевич, Ю. Гільбух, Ф. Іващенко, О. Маркова, О. Нельга, С. Фрейман).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних і емпіричних методів.
Теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури, навчальних, методичних, програмних і нормативних матеріалів, аналіз періодичних видань з проблеми дослідження дозволили з’ясувати й уточнити сутність основних понять („техніка“, „мотивуюча дія“ та ін.), виявити сучасні підходи до змісту й організації навчання учнів техніки (технологій, трудового навчання), теоретичні засади мотивації навчального процесу в базовій школі.
Емпіричні методи (вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, спостереження за навчальним процесом у школах, бесіди з учнями та вчителями, анкетування, тестування) використовувалися з метою виявлення ставлення вчителів і учнів до окремих аспектів проблеми, обґрунтування і визначення сукупності мотивуючих дій вчителя технологій у процесі проведення занять і основних форм мотивації пізнавальної діяльності, дослідження рівня підготовленості педагогічних працівників до виконання мотивуючих дій, визначення рівня мотивації школярів на уроках техніки у базових школах Польщі.
Педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) проводився для перевірки використання теоретично визначених і обґрунтованих мотивуючих дій учителя, визначення їх випливу на результативність навчання четвертокласників. Оцінювання результатів експериментального дослідження проводилося на основі кількісного й якісного аналізу змін у рівнях розв’язуваності завдань учнями різної статі та з різним рівнем підготовки, з урахуванням таксономії цілей.
Математична обробка результатів дослідно-експериментальної роботи використовувалася з метою корекції розробленої методики мотивації навчання, якісного аналізу та узагальнення одержаних результатів.
Експериментальна база дослідження. Основний формувальний педагогічний експеримент проводився на базі шкіл с. Бєрна на території гміни Сулікув повіту Згожелець, с. Пісаровіци та с. Сікерчин гміни Любань повіту Любань, базових шкіл м. Богатиня та ім. Болеслава Хороброго м. Завідув повіту Згожелець, гімназії ім. Яна Павла ІІ м. Сулікув повіту Згожелець.
На різних етапах дослідження до експериментальної роботи загалом було залучено 386 учнів 4 класів базових шкіл; 37 учителів техніки і трудового навчання.
Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи упродовж 2004–2010 рр.
Перший етап (вересень 2004 р. – вересень 2008 р.) концепційний – на основі аналізу джерел і педагогічного досвіду визначено об’єкт, предмет, завдання, методи дослідження; сформульовано робочу гіпотезу. Опрацьовано теоретичні засади мотивації навчання учнів техніки, проведено тематичне планування, розроблено конспекти уроків і методику педагогічного експерименту.
Другий етап (вересень 2008 р. – січень 2010 р.) експериментальний – здійснено корекцію та підготовку необхідних матеріалів і документів, проведено формувальний експеримент, здійснено констатувальне та підсумкове тестування учнів, проведено 13 уроків техніки згідно розробленої методики мотивації учнів із використанням запланованих мотивуючих дій.
Третій етап дослідження (лютий 2010 р. – грудень 2010 р.) завершальний – здійснено опрацювання емпіричних даних, формулювання висновків, проведено наукове та літературне оформлення дисертації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
на основі визначеної сукупності мотивуючих інтелектуальних і емоційних дій вчителя створено науково обґрунтовану методику мотивації навчання учнів базових шестирічних шкіл на уроках техніки, яка передбачає оптимальне використання мотивуючих дій на різних етапах уроку з урахуванням особливостей навчальної діяльності учнів за окремими „картами мотивації“ (додаткове пояснення для стимулювання пізнавального інтересу, активізація наявних знань і досвіду учнів, акцентування уваги на важливості проблем техніки, підказування оригінальних ідей розв’язання творчих завдань, організація взаємодопомоги в групах, використання яскравих прикладів для ілюстрування складних питань, регулювання темпу праці відповідно до рівня підготовленості учня, наведення прикладів на функціональну придатність знань, стимулювання конструкторсько-технологічної ініціативи, заохочення самоконтролю та корекції трудових дій, створення перспектив саморозвитку тощо).
Обґрунтовано форми мотивації школярів на уроках техніки (колективна, групова, індивідуальна).
Виявлено особливості й запропоновано методику тестування школярів базової школи з метою визначення ефективності мотивуючих дій вчителя (наявність знань, розуміння та відтворення знань доступним способом, застосування знань у типових ситуаціях, застосування знань у нетипових ситуаціях).
Уточнено теоретичну інтерпретацію поняття «мотивуюча дія» в контексті сучасної системи організації навчального процесу в базовій школі Польщі.
Практичне значення дослідження полягає в удосконаленні методики навчання учнів на уроках техніки (розробці календарно-тематичних планів, конспектів уроків техніки зі зазначенням мотиваційних дій і форм їх реалізації), у створенні сукупності тестових завдань для визначення рівня технічних компетенцій учнів базової школи.
Результати дослідження можуть бути використані як науково-методична основа для вдосконалення та урізноманітнення форм, методів і засобів загальнотехнічної підготовки учнів; у процесі практичної діяльності вчителів техніки базових шкіл, гімназій і коледжів Польщі, вчителів трудового навчання і керівників технічних гуртків України. Матеріали будуть корисними для викладачів і студентів вищих навчальних закладів педагогічного спрямування у процесі читання курсів педагогіки, методики навчання техніки (трудового навчання), для викладачів і слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів.
Вірогідність отриманих результатів забезпечена методологічним обґрунтуванням вихідних положень; застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження; аналізом наукових, психолого-педагогічних і навчально-методичних джерел з проблеми дослідження; використанням методів математичної статистики для обробки експериментальних даних; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів; позитивними наслідками використання мотивуючих дій учителя на уроках техніки; тривалістю дослідно-експериментальної роботи; апробацією основних положень дисертації у процесі педагогічного експерименту; безпосередньою участю автора в експериментальній роботі; обговоренням результатів дослідження на науково-практичних конференціях і семінарах; відповідністю теоретичних положень і висновків даним дослідно-експериментальної роботи.
Особистий внесок автора дисертаційної роботи полягає в комплексному дослідженні проблеми мотивації навчання учнів базових шестирічних шкіл на уроках техніки. До статей „Czynności motywujace i ich skutecznośc w motywowaniu uczniow do nauki na lekcjach techniki“, „Wykorzystanie komputera w aktywizowaniu uczniów do nauki w edukacji ogólnotechnicznej“, „Teachers and students on motivating the learner in technology class“, написаних у співавторстві, увійшли матеріали, ідеї та методичні розробки, які є результатом особистої дослідницької діяльності автора, а саме – досліджень організаційно-змістових особливостей формування мотивації навчання техніки учнів та мотивуючих дій вчителя.
Апробація результатів дослідження проводилася шляхом участі в міжнародних науково-практичних конференціях: „Praca – Zawód – Rynek Pracy“ (м. Зелена Гура, Польща, 2003 р.), „Technika – Informatyka – Edukacja“ (м. Жешув, Польща, 2004 р.), „Edukacja techniczna i informatyczna: kreowanie nowoczesnego modelu kształcenia“ (м. Бидгощ, Польща, 2005 р.), „Możliwości doskonalenia procesu kształcenia“ (м. Зелена Гура, Польща, 2005 р.), „Technika – Informatyka – Edukacja : Teoretyczne i praktyczne problemy edukacji technicznej“ (м. Жешув, Польща, 2005 р.), „Modernisation of university education in technical subjects“ (м. Градец Кралове, Чехія, 2011 р.), „Актуальні проблеми та перспективи технологічної і професійної освіти“ (м. Тернопіль, 2011 р.); на Першому професіографічному конгресі (м. Зелена Гура, Польща, 2010 р.).
Теоретичні положення та практичні результати висвітлювались і отримали схвалення на звітних науково-практичних конференціях та наукових семінарах кафедри дидактики техніки, інформатики і професійної підготовки Зеленогурського університету, кафедри технологічної освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес базової школи с. Бєрна гміни Сулікув повіту Згожелець (довідка № 77/а/2011 від 31.03. 2011 р), гімназії ім. Яна Павла ІІ м. Сулікув повіту Згожелець (довідка № 94/2011 від 28.02. 2011 р), базової школи ім. Польських нобелівських лауреатів с. Пісаровіци гміни Любань повіту Любань (довідка № SP „O“ 19–2/2011 від 15/03/2011 р.), базової школи ім. Болеслава Хороброго і гімназії м. Завідув повіту Згожелець (довідка № 71о/2011 від 08.02.2011 р.), базової школи ім. Генріха Сінкевіча с. Сікерчин гміни Любань повіту Любань (довідка № 23/2011 від 02.06.2011 р.), базової школи м. Богатиня повіту Згожелець.
Публікації. Основні положення і висновки дослідження відображено у 10 публікаціях, з яких 7 – одноосібні: 9 – статей у наукових фахових виданнях, 1 – тези доповіді на науково-практичній конференції.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел з 147 найменувань. Повний обсяг дисертації викладено на 205 сторінках комп’ютерного набору, з яких 163 сторінки – основного тексту. Робота містить 44 таблиці і 14 рисунків, 5 додатків на 30 сторінках.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають підстави для таких загальних висновків:
1. Аналіз джерельної бази засвідчив різні підходи щодо тлумачення поняття загальнотехнічної освіти. У дослідженні загальнотехнічну освіту ми трактуємо як запланований та спеціально організований вид педагогічної діяльності, основою якого є використання технічного навчання з метою активного впливу на учня, всебічного розвитку особистості й формування технічної культури, що зумовлює правильну й свідому діяльність у насиченому технікою світі. Під поняттям „техніка“ розуміємо шкільну навчальну дисципліну, яка є складовим елементом загальної освіти.
Встановлено, що загальнотехнічна підготовка учнів у базових школах Польщі здійснюється на засадах інтеграції у два етапи (навчання учнів 1–3 і 4–6 класів) і повинна забезпечити формування таких компетенцій:
• раціональна й етична поведінка в технічному середовищі;
• самооцінка власних умінь, навичок, інтересів та технічних здібностей;
• характеристика й оцінювання виробів і технологічних операцій (за допомогою образів, рисунків, символів і текстів з використанням інформаційних технологій) з різних точок зору (екологічної, економічної, естетичної);
• розробка технічних ідей у формі технічної документації (з використанням експериментування, технічного моделювання, проведення основних вимірювань);
• планування й виконання технічних завдань індивідуально та у групі;
• організація робочого місця, безпечне використання інструментів та побутової техніки;
• читання та розуміння різних технічних інструкцій, технологічних карт;
• експлуатація велосипеда й безпечне пересування на ньому.
2. Необхідним елементом успішного навчання є мотивація учня до виконання шкільних обов’язків. Це важливе та складне завдання вимагає від учителя наявності певних педагогічних здібностей, знань, уміння створити приязну атмосферу, зрозуміти учня, зацікавити його, здобути довіру й визнання.
У дослідженні ми дотримуємося визначення, запропонованого С. Фрейман, і розглядаємо мотиви навчання як силу, яка стимулює до пізнавальної діяльності, до ґрунтовного засвоєння знань.
Для забезпечення позитивної мотивації пропонується застосовувати запропоновану в дисертації методику, яка враховує індивідуальний стиль роботи вчителя, його толерантність у спілкуванні з учнями, акцентовані способи звертання до учня, авторитет у шкільному середовищі.
Узагальнивши визначення науковців ми дійшли висновку, що мотивація є дією або комплексом спеціально запланованих дій – заходів, що пробуджують мотиви. Вона є довготривалим процесом, пов’язаним із певними особистісними здібностями вчителя, який здійснюється шляхом відповідно запланованих, підготовлених і реалізованих заходів – мотивуючих дій.
Під мотивуючою дією розуміємо конкретні дії, проведені вчителем у роботі з учнем і спрямовані на учня з метою активізації його в праці, кінцевим результатом якої є виконання визначеного технічного завдання.
Сукупність доступних для вчителя мотивуючих дій ми поділяємо на дві групи:
• мотивуючі дії інтелектуального характеру (застосування додаткових пояснень, покликання на наявні знання, застосування показу і демонстрування, пригадування правил, підкреслювання важливості проблеми, підказування ідей, організація взаємодопомоги, використання прикладів для ілюстрацій та ілюстрування складних питань, зазначення джерел, регулювання темпу праці, вивчення технік учіння, вказування на придатність знань, стимулювання ініціативи);
• мотивуючі дії емоційного характеру (зауваження, звертання уваги, похвала, допомога, порада, заохочення, зацікавлення, оцінювання, порівнювання (завдання й особи), поєднання в групи, контролювання, покарання, схиляння до самоконтролю, схиляння до самокорекції, пробудження амбіцій, створення перспектив саморозвитку, нагорода, заборона, організація змагання).
Базовим компонентом авторської методики мотивації навчання учнів техніки є мотивуючі дії вчителя, послідовність реалізації яких визначається „Картами мотивації”, націлених на оволодіння технічними компетенціями відповідно до шкільних програм (додаткове пояснення для стимулювання пізнавального інтересу, активізація наявних знань і досвіду учнів, акцентування уваги на важливості проблем техніки, підказування оригінальних ідей розв’язання творчих завдань, організація взаємодопомоги в групах, використання яскравих прикладів для ілюстрування складних питань, регулювання темпу праці відповідно до рівня підготовленості учня, наведення прикладів, що ілюструють функціональну придатність знань, стимулювання конструкторсько-технологічної ініціативи, заохочення самоконтролю та корекції трудових дій, створення перспектив саморозвитку тощо).
Розроблені методика і карта мотивації школярів, визначені оптимальні форми мотивації визначають послідовність діяльності вчителя на різних етапах уроку техніки. Постійним елементом спостереження для всіх уроків виступили: зацікавлення учня темою уроку; його активність під час уроку; ставлення до процесу виконання завдань; турбота про безпеку та порядок на робочому місці.
3. Підвищення рівня підготовки школярів з предмету „Техніка“ залежить від використання методики їх діяльності на уроках. Свідченням цього є зміни в ефективності уроків, проведених під час педагогічного експерименту в базових школах с. Бєрна на території гміни Сулікув повіту Згожелець, с. Пісаровіци та с. Сікерчин гміни Любань повіту Любань, м. Богатиня та м. Завідув повіту Згожелець, гімназії ім. Яна Павла ІІ м. Сулікув повіту Згожелець.
Зростання рівня технічних компетенцій учнів (у середньому до 76,83 %) спостерігається стосовно всіх категорій цілей: засвоєння знань, розуміння і відтворення знань, застосування знань у типових і нетипових ситуаціях. Найвищим є рівень засвоєння знань четвертокласників (93,38 %), проте найбільший приріст (на 26,16 %) спостерігається при виконанні завдань категорії цілей В (розуміння і відтворення знань).
Ефективність експериментальної роботи підтверджується і математичною обробкою даних: = 7,27 ; = 5,99 (p = 5 %); . Це дозволяє прийняти статистичну гіпотезу Н1 і стверджувати про достовірність відмінностей у результатах тестування школярів до початку і після завершення експерименту.
4. Найвищий приріст правильних розв’язків продемонстрували учні зі слабкою успішністю – розв’язуваність зросла на 24,98 %. Розв’язуваність завдань учнями з хорошою успішністю зросла на 20,26 %, а учнів-відмінників – на 18,80 %. Наведені дані свідчать про незначні відмінності у зростанні розв’язуваності завдань групами учнів з різною успішністю.
Це підтверджують і результати математичної обробки даних. Обраховане значення = 0,69 ( = 5,99; p = 5 %) не дозволяє відхилити основну гіпотезу Н0 (оскільки