ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ОРФОГРАФІЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК НА ОСНОВІ ЗНАНЬ ПРО ФОНЕТИЧНУ І ГРАФІЧНУ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ : ФОРМИРОВАНИЕ У МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ ОРФОГРАФИЧЕСКИХ УМЕНИЙ И НАВЫКОВ НА ОСНОВЕ ЗНАНИЙ О фонетической и графической СИСТЕМЫ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ОРФОГРАФІЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК НА ОСНОВІ ЗНАНЬ ПРО ФОНЕТИЧНУ І ГРАФІЧНУ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
  • Альтернативное название:
  • ФОРМИРОВАНИЕ У МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ ОРФОГРАФИЧЕСКИХ УМЕНИЙ И НАВЫКОВ НА ОСНОВЕ ЗНАНИЙ О фонетической и графической СИСТЕМЫ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА
  • Кол-во страниц:
  • 218
  • ВУЗ:
  • Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • Національний педагогічний університет
    імені М. П. Драгоманова

    На правах рукопису


    ГРОНА НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА

    УДК 371. 212:811. 161. 2’ 35

    ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ОРФОГРАФІЧНИХ
    УМІНЬ І НАВИЧОК
    НА ОСНОВІ ЗНАНЬ ПРО ФОНЕТИЧНУ І ГРАФІЧНУ СИСТЕМИ
    УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

    13.00.02 – теорія та методика навчання
    (українська мова)

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата
    педагогічних наук


    Науковий керівник:
    Вашуленко Микола Самійлович, дійсний член НАПН України,
    доктор педагогічних наук, професор



    Київ – 2012









    ЗМІСТ

    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ і МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ОРФОГРАФІЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК
    1.1. Лінгвометодичні основи навчання орфографії в початковій школі 15
    1.2. Психологічна природа орфографічної навички й особливості її формування у молодших школярів 39
    1.3. Стан проблеми формування орфографічних умінь і навичок у сучасній початковій школі 58
    ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ 80
    РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ОРФОГРАФІЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК
    2.1. Вихідні положення, зміст та етапи експериментального дослідження 82
    2.2. Методика формування уявлення про звукову і графічну системи української мови у першокласників 96
    2.3. Формування орфографічних уявлень про взаємозв’язок між фонетичною і графічною системами української мови у процесі вивчення розділу “Звуки і букви” в 2 класі……………. 129
    2.4. Експериментальна методика формування у молодших школярів навичок орфографічного письма на основі усвідомлення взаємозв’язків між фонетичною і графічною системами української мови під час вивчення розділу “Будова слова” в 3 класі 154
    ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ 179
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 181
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189
    ДОДАТКИ 204







    ВСТУП

    Проблема оволодіння дітьми орфографічною грамотністю актуальна, вірогідно, з часів виникнення писемності. У християнській культурі, наприклад, є навіть молитовне звертання про “вразумленіе грамотъ” до преподобного Сергія Радонежського [156, с. 178]. Українська орфографія сформувалась на основі правописних традицій давньоруської мови, процес усталення орфографічних норм відбувався доволі непросто: зміна накреслень букв, відмова від традиційних історичних написань, вилучення букви ґ, різний підхід до правопису слів іншомовного походження, – усе це спричинювало нестабільне оволодіння грамотним українським письмом. У наш час, коли створюються передумови для становлення української національної школи – навчально-виховного закладу, зорієнтованого на перспективу розвитку духовного й інтелектуального потенціалу українського народу, у кожного учня повинні бути сформовані міцні орфографічні вміння й навички. Модернізація змісту шкільної освіти у світлі вимог Національної доктрини розвитку освіти, державної національної програми “Освіта” (“Україна. ХХІ ст.”), Державного стандарту початкової загальної освіти (2011 р.), Концепції мовної освіти, компетентнісного підходу як методологічної основи формування загальної початкової освіти спрямована на опанування учнями всіх видів мовленнєвої діяльності, основ культури усного й писемного мовлення, базових умінь і навичок використання мови в різноманітних сферах і ситуаціях спілкування. Підвалини цих знань закладаються в початковій школі. Ґрунтується ця робота “на діяльнісно-проблемному підході до організації навчального процесу” [20, с. 19], метою якого має стати “головним чином підвищення культури мовлення та грамотності школярів” [20, с. 19]. А це спонукає вчителів активізувати роботу з учнями над засвоєнням норм української орфографії.
    Теорії і практиці навчання орфографії української мови приділили увагу М. В. Бардаш, М. І. Бернацький, О. М. Біляєв, М. С. Вашуленко, С. І. Дорошенко, О. В. Караман, Г. О. Козачук, О. Ф. Коломійченко, Г. Р. Передрій, Л. Г. Райська, Л. М. Симоненкова, І. М. Хом’як, О. Н. Хорошковська, С. Х. Чавдаров, Н. Г. Шкуратяна, І. П. Ющук, С. Т. Яворська та ін.
    Ретроспективний аналіз науково-методичної літератури засвідчив увагу вчених до різних аспектів навчання орфографії в школі, зокрема: система роботи над орфографічними помилками (Біляєв О. М.); робота над орфоепією як один із засобів формування у молодших школярів орфографічної грамотності (Вашуленко М. С.); взаємозв’язок між орфоепією й орфографією української мови, шляхи формування правописної та вимовної грамотності учнів в умовах місцевого діалекту (Симоненкова Л. М.); вправи для поетапного формування у школярів орфографічних навичок, вихідні методичні позиції в розробленні системи орфографічних вправ, залежність орфографічної вправності школярів від впливу територіальних говорів, міжмовної інтерференції, а також особливості формування у школярів орфографічних навичок у зв’язку з вивченням різних структурних рівнів української мови (Хом’як І. М.); удосконалення орфографічної грамотності старшокласників на основі вміння співвідносити орфограму з відповідним принципом українського правопису (Райська Л. Г.); лінгводидактичні основи формування в учнів орфографічних умінь і навичок під час вивчення фонетики (Караман О. В.); система навчання української орфографії на заняттях із будови слова і словотвору в школах з російською мовою навчання (Яворська С. Т.); методика укладання алгоритмічних приписів (Николин М. М.); система орфографічних вправ під час вивчення частин мови (Антончук О. М.); удосконалення орфографічної грамотності учнів 5-7 класів у процесі роботи над зв'язними висловлюваннями (Вітюк В. В.). Проблемі дослідження орфографічної навички першокласників у взаємозв’язку з графічною навичкою письма присвячено дисертаційні дослідження О. Ю. Прищепи, С. П. Олійник, Р. І. Чорновол-Ткаченко.
    Підвищення рівня сформованості орфографічних умінь і навичок залишається актуальним і дотепер, незважаючи на те, що це питання обговорюється на сторінках журналів, у виступах учителів, немало уваги приділяють йому у своїх дослідженнях учені. Проблема орфографічної грамотності має і суспільний характер, оскільки в частини учнів недостатньо сформоване мовлення, дехто не вміє правильно написати листа чи заяву, прізвище, ім’я й по батькові. Основи знань з орфографії закладаються в початковій школі, де “основою орфографічної грамотності є вміння співвідносити фонетичний і графічний образи слова, позначати звуки слова відповідними буквами без їх пропусків, замін, вставлянь і переставлянь” [126, с. 19]. Практика свідчить, що вимовні помилки стають причиною орфографічних помилок і навпаки, – орфографічні норми досить часто неправомірно знаходять своє відображення в усному мовленні молодших школярів (побуквене читання). Тому вже на початковому етапі навчання рідної мови, де провідну роль відіграє усне мовлення, де воно слугує важливим ґрунтом для оволодіння грамотним письмом, особливо важливо врахувати наявність взаємозв’язку між усним і писемним мовленням, між орфоепічними та орфографічними навчальними діями школярів.
    Учні початкової школи засвоюють фонетичний принцип правопису. Суть фонетичного принципу правопису полягає в тому, що написання слів відбувається відповідно до вимови. Тому вже з 1 класу особливо важливо враховувати наявність активної взаємодії між усним і писемним мовленням, між вимовними і правописними навчальними діями школярів. Оволодіння писемним мовленням учнями початкових класів ґрунтується на їхньому усному мовленні. Основна мета навчання орфографії молодших школярів – формування орфографічної грамотності, під якою розуміємо вміння вживати у написанні слів буквені і небуквені графічні засоби письма відповідно до правил правопису. О. Н. Хорошковська зазначає, що орфографічним умінням називають “орфографічні дії, засновані на чіткому усвідомленні орфограм і правил, а також операцій по застосуванню цих правил” [106, с. 201]. Поступово вміння в міру їх автоматизації переходять у навички. Таким чином, орфографічною навичкою стає “автоматизована дія, яка формується на основі вмінь, пов’язаних із засвоєнням комплексу знань, їх застосування на письмі” [Там само]. Завдання вчителя – сформувати вищий ступінь орфографічної дії, коли той, хто пише, не замислюється над уживанням тієї чи іншої букви. Хоча початковий етап передбачає свідоме засвоєння учнями знань із фонетики і графіки.
    Оволодіння орфографічними вміннями й навичками учнями молодшого шкільного віку на початковому етапі навчання потребує врахування таких особливостей:
    • під час переходу від дошкільного до шкільного віку повинна бути провідною дидактична гра, у ході якої відпрацьовуються елементарні орфографічні алгоритми – це, за словами С. Т. Яворської, “своєрідний хід міркувань, логічні дії, послідовне виконання яких приведе до висновку (правила)” [192, с. 50];
    • процес навчання грамоти орієнтується на інтенсивний розвиток образного мислення з опорою на застосування різних схем і моделей;
    • уміння виконувати звуко-буквений аналіз слів, послідовне введення букв пояснюється розумінням мови як системи знаків, що забезпечує пропедевтику орфографічної грамотності;
    • засвоєння нових видів мовленнєвої діяльності – читання й письма – уміння застосовувати їх під час вивчення інших навчальних предметів, у процесі знайомства з книгою, дитячою періодикою тощо.
    Спостереження показують, що в процесі навчання грамоти в 1 класі нерідко трапляються порушення провідного методичного принципу “від звука до букви”, за якого процес навчання має відбуватися від спостереження за вимовлянням звука (звуків), за його звучанням, артикуляційними особливостями до ознайомлення зі способом його графічного позначення. Тому якщо діти, передусім у домашніх умовах, починають навчатися читати, не оволодівши необхідними аналітико-синтетичними діями зі звуками, це призводить до заміни в їхній свідомості поняття “звук” поняттям “буква”. Згодом ці учні, навіть завершуючи початкову ланку, виявляють прогалини у фонетико-графічних знаннях, зокрема: ототожнюють поняття “звук” і “буква”; неспроможні проаналізувати звуковий склад найпростіших слів; не дотримуються основних орфоепічних норм української мови.
    Усе це і стає головною причиною наявності в письмових роботах учнів 1-2 класів фонетико-графічних помилок, найчастішими з яких є пропуски, заміни. перестановки та вставляння зайвих літер, перекручення графічних форм слів. Тому вже з першого класу весь процес навчання мови здійснюється у постійному зіставленні звуків і букв, вимови і написання. “Навчання грамоти, – зазначав Г. П. Фірсов,– не може бути ефективним, якщо учні не навчаться розбиратися в звуковому складі слова, не оволодіють навичкою і вмінням зіставляти звуки і букви” [173, с. 73]. Адже неправильне звучання одного-двох звуків іноді змінює зміст усього слова: сіль – сіл, стан – стань, рис – рись. А це створює труднощі в графічному відображенні звуків, які чуємо нечітко.
    Крім цього, аналізуючи досвід учителів початкової школи, свідчимо, що вони недостатньо обізнані з методикою ознайомлення учнів з твердими і м’якими приголосними, що веде до порушення принципу науковості під час навчання грамоти в 1 класі. Як зазначає М. С. Вашуленко, “паралельна робота з твердими і м’якими приголосними під час читання сприяє орієнтації на букву голосного звука в складі, від якої й залежить звукове значення попередньої. Тобто учні практично засвоюють і враховують складовий принцип української графіки” [38, с. 217].
    У 2 класі молодші школярі вивчають фонетичні написання у розділі “Звуки і букви”. Оскільки цей розділ вивчається в кінці навчального року, то переважна більшість фонетико-графічних написань засвоюється учнями суто практично у процесі застосування різних видів списування заздалегідь до спеціального вивчення відповідних орфографічних правил. Це потребує від учителя комплексного підходу до побудови уроків української мови, де графічні вправи тісно перепліталися б із говорінням і читанням. У ході навчання учні набувають орфографічної пильності – уміння самостійно виправляти допущені помилки, зіставляючи написане зі зразком. Однак у тих випадках, коли вчителі недостатньо увагу звертають на цілеспрямований розвиток цього вміння у молодших школярів, учні часто не помічають орфограм, не можуть застосовувати орфографічне правило на практиці, хоча нерідко добре його знають і навіть уміють наводити приклади. Це свідчить про формування механічних навичок, а учні, на думку С. Х. Чавдарова, повинні писати осмислено, свідомо застосовуючи правила, обґрунтовуючи кожне написання. Учений зазначав: “Діти повинні бачити орфограму, задумуватись над вибором правильного написання – без цього навчання не може бути свідомим” [181, с. 28].
    Формування повноцінних навичок письма продовжується в 3 класі під час опрацювання розділу “Будова слова”. Адже вивчення цього розділу пов’язане із засвоєнням найважливіших чергувань української мови [о, е] з [і], [г, к, х] із [ж, ч, ш] та [зˋ, цˋ, сˋ], правопису слів із ненаголошеними голосними й “сумнівними” приголосними (нігті, легкий, боротьба), а також префіксів, уживанням апострофа після префіксів. Тобто в цьому розділі учні засвоюють морфологічний принцип письма, який “полягає в позначенні однаковим способом морфеми незалежно від її звучання в різних словах або формах того самого слова” [153, с. 105]. Часто через неусвідомлення морфемної будови слова учні не засвоюють правила написання. Адже, не вміючи правильно виділити морфему, учень може неправильно й написати її.
    Нерідко під час опрацювання орфографічних правил у 2-3 класах учителі не використовують індуктивний підхід до пояснення матеріалу (від спостереження за мовленнєвими явищами до висновку-узагальнення), що охоплює фонетичні та морфологічні написання. Недостатньо також обізнані вчителі з українською діалектологією, особливостями говірок, на території яких знаходиться школа. Несистематично здійснюється аналіз орфографічних помилок учнів, орфографічні вправи не супроводжуються різноманітними дидактичними й творчими завданнями.
    Крім цього, знизився вік молодшого школяра – з 6 років починається шкільне життя, а мовні знання з фонетики, графіки учні здобувають у 1 класі під час опанування грамоти, коли проходить адаптаційний етап у шкільному житті, коли відбувається інтенсивний психічний і фізіологічний розвиток дитини.
    Отже, актуальність дослідження визначається, по-перше, потребою підвищення рівня грамотності учнів, по-друге, недостатнім опрацюванням досліджуваної проблеми з позиції новітніх вимог у контексті початкової школи. Це і визначило вибір теми наукового дослідження: “Формування у молодших школярів орфографічних умінь і навичок на основі знань про фонетичну і графічну системи української мови”.
    Дисертаційна робота враховує основні концептуальні положення Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), цільової комплексної програми “Вчитель”, Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті.
    Дисертаційне дослідження є складником комплексної теми “Формування ключових і предметних компетентностей молодших школярів у навчальному процесі” (реєстраційний номер 0110U001154), над якою працює лабораторія початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України.
    Тему дисертації затверджено вченою радою Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (протокол № 7 від 31.01.2008 р.) та узгоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень із педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 2 від 26. 02. 2008 р.).
    Мета роботи полягає в розробленні теоретичних засад і практичних рекомендацій для вчителів щодо вивчення фонетичного і графічного матеріалу для формування в учнів орфографічних умінь і навичок.
    Завдання дослідження:
    • визначити теоретичні засади формування орфографічної навички на основі аналізу лінгвістичної, психологічної, педагогічної і методичної літератури;
    • здійснити аналіз теоретичного і практичного матеріалу з орфографії в процесі навчання грамоти в 1 класі, опрацьовування розділів “Звуки і букви” в 2 класі та “Будова слова” в 3 класі;
    • вивчити практику роботи з орфографії в початковій школі, провести констатувальні зрізи й виявити рівень грамотності учнів початкових класів, типові помилки, причини їх виникнення;
    • розробити методику формування у молодших школярів орфографічних умінь і навичок під час вивчення фонетики, графіки, морфеміки в початковій школі й експериментально перевірити її ефективність.
    Об’єктом дослідження є процес навчання української мови в початковій школі.
    Предметом дослідження є методика формування у молодших школярів орфографічних умінь і навичок на основі знань про фонетичну й графічну системи української мови.
    У дослідженні ми виходимо з припущення, про те, що орфографічна грамотність школярів підвищиться за таких умов:
    1) якщо під час навчання грамоти в 1 класі в учнів сформувати початкові фонетичні уявлення про звуки мовлення на основі активних спостережень за їх вимовою;
    2) вивчення орфографії в 2 класі організовувати таким чином, щоб система навчальних вправ з української мови слугувала пропедевтичною основою для формування орфографічних умінь і навичок;
    3) у формуванні правописних умінь і навичок у 3 класі спиратись на знання про морфемну будову слова;
    4) формувати в учнів правописні навички із дотриманням систематичності й послідовності, застосуванням ефективних методів і прийомів оволодіння українським правописом.
    Отже, однією з особливостей оволодіння учнями початкової школи міцною орфографічною навичкою є те, що орфографічні дії будуються на знаннях із фонетики. Тому завдання вчителя – формувати у школярів нормативну вимову. В основі методичних прийомів повинні лежати спостереження, дії та розумові операції учнів з одиницями усного мовлення. А одиниці усного мовоення в свою чергу є будівельним матеріалом для морфем. Засвоюючи морфемну будову слів, учні набувають міцних орфографічних умінь і навичок. Оволодіння молодшими школярами грамотним письмом забезпечує системний підхід до вивчення мови, засвоєння нормативної бази не тільки писемного, а й усного мовлення, що є основою їх загальної мовної культури.
    Методологічну основу дослідження є: законодавчі акти й концепції перебудови освіти на засадах формування комунікативно компетентної особистості, здатної вільно і грамотно володіти нормативним усним і писемним мовленням, відповідне положення Державного стандарту загальної початкової освіти (2011); вчення про мову як засіб спілкування, збереження й передачі інформації; про єдність мови, мовлення й мислення; положення психологічної теорії формування в школярів орфографічної навички в процесі активної і свідомої діяльності.
    Теоретичними засадами дослідження є наукові надбання лінгвістів з орфографії (Ганич Д. І., Єрмоленко С. Я., Жовтобрюх М. А., Купрієнко Г. І., Медушевський А. П., Олійник І. С., Пилинський М. М., Русанівський В. М., Шевченко Л. Ю. та ін.), доробки психолінгвістів у галузі мовленнєвої діяльності (Баєв Б. Ф., Жинкін М. І. , Леонтьєв О. О., Рубінштейн С. Л., Синиця І. О.та ін.), лінгводидактичні положення про принципи навчання мови (Дмитровський Є. М. , Масальський В. І., Текучев О. В., Ушинський К. Д. та ін.), психолого-методичні теорії свідомого формування орфографічних навичок (Алгазіна Н. М., Баранов М. Т., Богоявленський Д. М., Жуйков С. Ф., Разумовська М. М. та ін.), методика навчання орфографії (Біляєв О. М., Симоненкова Л. М., Вашуленко М. С., Бардаш М. В., Хом’як І. М., Шкуратяна Н. Г., Яворська С. Т.та ін.).
    Для досягнення мети й розв’язання завдань дослідження використовувалися такі методи: теоретичні: вивчення й аналіз лінгвістичної, психологічної, педагогічної і методичної літератури; теоретичне осмислення й узагальнення передового досвіду вчителів початкових класів і власного педагогічного досвіду з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження й з᾽ясування ступеня розробленості досліджуваної проблеми; емпіричні: констатувальні зрізи; педагогічний експеримент (формувальний і контрольний); бесіди з учителями й учнями (групові, індивідуальні); спостереження й аналіз уроків учителів початкових класів; анкетування вчителів початкових класів; аналіз поурочних планів учителів 1–3 класів; вивчення шкільної документації; кількісний та якісний аналіз експериментальних даних з метою доведення ефективності запропонованої методики.
    Дослідження проводилося у три етапи.
    На першому етапі (2006-2007) проведено пошукову роботу, спрямовану на обґрунтування теми, вибір об’єкта, предмета й визначення мети дослідження, вивчалася лінгвістична, психологічна, методична література з досліджуваної проблеми.
    На другому етапі (2007-2008) проведено констатувальні зрізи, розроблено систему вправ, завдань, уроків, методичних рекомендацій щодо їх застосування, організовано констатувальне опитування. Для цього було проведено анкетування серед учителів початкових класів Прилуцької спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 6, Сухополов’янської ЗОШ I-III ст Прилуцького району, ЗОШ I-III ст. № 26 м. Кременчук Полтавської області, ЗОШ I-III ст № 6 м. Глухова Сумської області. В опитуванні брало участь 56 учителів початкової школи.
    На третьому етапі (2009-2011) експериментально апробовано методику формування орфографічних умінь і навичок в учнів початкової школи, здійснено кількісний і якісний аналіз експериментальних даних, оформлено результати дослідження, проаналізовано ступінь ефективності пропонованої методики й доведено доцільність її застосування в навчальному процесі початкової школи. Було теоретично обґрунтовано й сформульовано висновки дослідження.
    База дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося на базі спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 6 м. Прилук Чернігівської області (довідка про впровадження № 391 від 29.09.2008р.), Сухополов’янської ЗОШ I-III ст. Прилуцького району Чернігівської області (довідка про впровадження № 241 від 17.10.2008р.), ЗОШ №6 м. Глухова Сумської області (довідка про впровадження № 147 від 23.06.2009р.), Кременчуцької загальноосвітньої школи I-III ст. № 26 Кременчуцької міської ради Полтавської області (довідка про впровадження № 198 від 06.10.2008р.). Загальний масив досліджувальних становив 434 учні початкових класів.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській лінгводидактиці розроблено методику формування орфографічних умінь і навичок молодших школярів з урахуванням початку систематичного навчання дітей із шестирічного віку; доведено доцільність комплексного формування орфоепічних і орфографічних умінь на спільній фонетичній основі; окреслено шляхи вдосконалення теоретико-практичного підходу до навчання орфографії учнів початкової школи; подальшого розвитку набули методичні ідеї про підвищення орфографічної грамотності учнів 1-4 класів, що є важливим органічним складником писемного мовлення.
    Практичне значення здобутих результатів полягає у впровадженні в навчальний процес методики, яка забезпечує міцний зв’язок між фонетичними, графічними та орфографічними знаннями й мовленням школярів. Матеріалами дисертаційної роботи можуть скористатися викладачі педагогічних навчальних закладів ІІ – ІV рівнів акредитації у процесі викладання методики української мови в початковій школі, у створенні допоміжних дидактичних матеріалів, методичних посібників для вчителів і студентів, у фаховій і післядипломній освіті вчителів початкових класів.
    Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження та розроблених на їх основі висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень; організацією педагогічного експерименту із застосуванням доцільних методів, адекватних об’єкту, предмету, меті й завданням дослідження, кількісним і якісним аналізом експериментальних даних дослідного навчання.
    Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом експериментально-дослідного навчання з наступною перевіркою його ефективності. Основні положення й поточні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри методики викладання української мови і літератури Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України; зокрема на міжнародних науково-практичних конференціях: “Інновації в педагогічні освіті європейського простору” (Полтава, 2009), “Викладач і студент: умови особистісного і професійного зростання” (Черкаси, 2009), “Вища школа: національні пріоритети і європейські орієнтири” (Черкаси, 2010), “Технологічний підхід у підготовці майбутніх учителів” (Умань, 2011); всеукраїнських: “Сучасна українська початкова школа: реалії та перспективи” (Кривий Ріг, 2010), “Підготовка майбутніх учителів до професійної діяльності в умовах варіативності змісту початкової освіти” (Бердянськ, 2011); науково-практичній конференції “Розвиток читацьких інтересів учнів у процесі вивчення української мови та літератури” (Київ, 2007); регіональній науково-практичній конференції: “Новітні форми і технології організації навчального процесу в початковій школі” (Глухів, 2006); на засіданні круглого столу “Сучасному українському Букварю 30 років” (Київ, 2008); науково-практичному семінарі “Науково-методичне забезпечення контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів на засадах компетентнісного підходу” (Глухів, 2009); звітній науковій конференції Інституту педагогіки НАПН України “Зміст і технології шкільної освіти” (Київ, 2010).
    Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 17 одноосібних статей, із них 15 – у фахових журналах і збірниках наукових праць, затверджених ВАК України.
    Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації становить 218 сторінок, з яких 188 – основного тексту, 14 сторінок – додатків. Бібліографія містить 195 найменувань і подана на 16 сторінках.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    За результатами експериментального дослідження зроблено такі загальні висновки:
    Сучасні дослідження з орфографії як науки, у центрі якої є формування мовно-мовленнєвої компетентності, що має забезпечити здатність учнів користуватись українською мовою як засобом усного й писемного спілкування та спрямування методики навчання мови в 1-4 класах на мовленнєвий розвиток особистості учня, створюють передумови для побудови нових, сучасних підходів до навчання орфографії в початковій школі.
    Комунікативно-діяльнісний підхід дає можливість розглядати мову як активну систему й наближає школярів до реальних умов функціонування мовлення. Реалізація саме такого підходу до вивчення орфографії в 1-4 класах сприяє розумінню закономірностей її функціонування в сучасних умовах, а також формує вміння застосовувати мовні знання відповідно до мовленнєвої ситуації (усної чи письмової), враховуючи те, що писемне мовлення потребує обов’язкової опори на усне мовлення.
    Результати теоретичного аналізу лінгвістичних джерел засвідчили, що успішна реалізація формування орфографічної навички з опорою на фонетичні знання і правильну вимову залежатиме від урахування сучасних досліджень у галузі орфоепії, фонетики й орфографії, їх взаємозв’язку з функціональними аспектами мови і мовлення, з’ясування закономірностей застосування орфографічних ресурсів мови в різноманітних комунікативних ситуаціях.
    Отже, лінгвістичною основою дослідження є осмислення орфографії як системи загальноприйнятих правил, що визначає способи передачі мовної інформації в письмовій формі. Мета орфографії – бути зручним засобом писемного спілкування в руслі літературної мови. Досягти ефективності процесу вивчення орфографічних одиниць можливо лише на основі усвідомленого зіставлення звукового і графічного образів слова, оскільки вони існують не ізольовано один від одного, а відображають фонетичний і морфологічний принципи українського правопису в їх раціональному поєднанні.
    Психологічними умовами ефективного формування орфографічної навички в учнів 1-4 класів у її розвитку є оволодіння нею як процесом, що складається з низки взаємопов’язаних етапів: мотиваційного (виникнення потреби викласти власні думки в письмовій формі, усвідомлення необхідності перевірки орфограми), орієнтовного (пошук способу розв’язання орфографічної задачі: опора на правило, усвідомлення алгоритму, операційний, виконавського (складання алгоритму для конкретного випадку, перевірка орфограми “по кроках”, поступове “згортання” алгоритму), контрольно-оцінного (досягнення автоматизму орфографічної дії, самоконтроль, самоперевірка, вільне автоматизоване письмо в різних життєвих ситуаціях, концентрація уваги лише на змісті висловлювання, використання правил лише з метою самоконтролю й корекції). Змодельований таким чином процес формування орфографічного вміння і його поступового переходу в навичку свідчить про надзвичайну складність механізму утворення в свідомості учня ланцюжка тимчасових зв’язків-асоціацій. Одним із досить важливих моментів для набуття навички є автоматизація, як результат оволодіння нею.
    На формування графічних навичок письма учнів впливає стан їхнього психофізичного розвитку, просторової уяви, кінеститичний контроль рухів і здатність їх до автоматизації. Сучасна психологічна наука не заперечує ролі зорових, слухових і рухових факторів у навчанні орфографії, але вона орієнтує, за яких умов чуттєві образи відіграють вирішальну або другорядну роль у цьому процесі.
    Аналіз методичного аспекту вивчення проблеми показав, що увага лінгводидактів особливо спрямована на формування навичок грамотного письма, що дає підстави стверджувати про необхідність упровадження фонетико-орфоепічного підходу до вивчення орфографії в початковій школі, оскільки основи знань з орфографії закладаються у молодшому шкільному віці. Взавмозв᾽язане навчання вимови і правопису вимагає застосування методичних прийомів, в основі яких лежать активні спостереження, дії і операції з одиницями усного мовлення. При цьому, якщо на початкових етапах формування в учнів фонетичних понять і орфоепічних умінь слід активізувати наслідувальні дії, то на наступних етапах цієї роботи необхідно підводити їх до аналізу мовних явищ і дій. Одержані в процесі навчання знання, уміння й навички з фонетики й орфоепії служать однією з важливих основ у формуванні в учнів початкових класів орфографічних дій. Складність механізму взаємовпливу орфографічних та орфоепічних умінь і навичок залежить від ступеня відповідності між орфоепічною та орфографічною формами слова, проте у будь-якому випадку правильне написання прямо або опосередковано спирається на правильну вимову. Система формувальних вправ повинна органічно поєднувати завдання орфоепічного та орфографічного характеру.
    Констатувальні зрізи, проведені серед учнів початкових класів Чернігівської, Київської, Полтавської областей, засвідчили, що вивчення орфографії української мови не забезпечує належного рівня знань і вмінь, якими необхідно оволодіти на рівні початкового навчання відповідно до сучасних вимог і завдань початкової освіти. Результати анкетування вчителів, спостереження за навчальним процесом, аналіз програм, підручників, навчальних посібників підтвердили, що діюча система навчання орфографії в 1-4 класах зорієнтована переважно на засвоєння правил: у центрі уваги не орфограми, а орфографічні правила, але орфографічні правила – це результат наявності орфограм. Не всі вчителі початкової школи глибоко розуміють і правильно витлумачують зміст поняття “орфограма”, тому лише близько третини з них вводять його в активний словниковий запас учнів; у початковій школі вчителі акцентують увагу на формально-орфографічному аспекті вивчення орфографії, не приділяючи достатньої уваги правильній вимові та завданням комунікації, що негативно позначається на формуванні орфографічної навички.
    В основу експериментальної програми вивчення орфографії, розробленої відповідно до поставленої мети, завдань і вихідних положень формувального експерименту, покладено реалізацію фонетико-орфоепічного підходу, що сприяло успішному формуванню у молодших школярів свідомої орфографічної навички.
    До теоретичної частини дослідної програми було введено поняття, пов’язані з орфографією: орфограма, орфографічна грамотність, орфографічні вміння, орфографічна навичка, орфографічні алгоритми. Практично доведено, що учні 1-3 класів краще усвідомлюють матеріал з орфографії і свідомо засвоюють його, якщо він здійснюється в постійному зіставленні звукової і графічної форм слова. Була розроблена модель дидактичної системи формування орфографічних умінь і навичок в учнів молодшого шкільного віку.
    Навчальний експеримент дав можливість визначити ефективні форми, методи і прийоми, які сприяли формуванню в учнів початкової школи правильної вимовної навички. Було розроблено й апробовано методичну систему, що охоплювала форми теоретичної, практичної діяльності учнів у 1 класі (навчання грамоти), у 2 класі (розділ “Звуки і букви”) та в 3 класі (розділ “Будова слова”), які передбачали засвоєння орфографічних умінь з опорою на орфоепічні та фонетичні знання.
    Результативності запропонованої методики сприяло застосування різноманітних методичних прийомів навчання: бесіда, аналіз, синтез, порівняння, спостереження, конструювання, зіставлення, проблемно-пошуковий, редагування, інтерактивні (рольові ігри, моделювання мовленнєвих ситуацій, розв’язання проблемно-ситуативних завдань), продукування мовлення (комунікативні).
    Початкові фонетичні уявлення в 1 класі учні засвоювали на основі спостережень за відповідними одиницями живого мовлення (звук, голосний, приголосний, склад) з належним усвідомленням їх істотних ознак. Початку ознайомлення дітей з буквами має передувати період практичного засвоєння звукової системи рідної мови – добукварний період, оскільки предмет аналізу звуків мовлення для шестирічних учнів є складним явищем, бо звуки є особливими матеріальними одиницями, а мовленнєвий слух школярів, зокрема фонетичний, ще недосконалий. Успішність засвоєння орфографічного матеріалу у другокласників залежала від таких умов: науковість викладу навчального матеріалу, взаємозв’язок аналізу й синтезу, раціональний добір вправ і наочних посібників на уроці. У зв’язку зі спіралеподібною будовою програми з української мови для учнів 1-4 класів, яка передбачає вивчення одних і тих самих розділів на нових ступенях навчання в більш розширеному обсязі, під час вивчення розділу “Будова слова” узагальнювалися й розширювалися відомості учнів про ненаголошені голосні в корені слова, про дзвінкі, глухі, тверді й м’які приголосні, позначення їх на письмі, правила вживання апострофа.
    У засвоєнні орфографії на фонетичній основі вирішальну роль відіграла система вправ (комплексних, конструктивних, мовленнєвих і комунікативних), яка розроблялася з урахуванням дидактичної концепції методів навчання, в основу якої покладено репродуктивні та продуктивні способи засвоєння знань, психологічна теорія діяльності. У доборі вправ враховано їх відповідність природі орфограми, етапи роботи над орфограмою, мету уроку, забезпечено принцип поступового нарощування труднощів, враховано вікові особливості учнів, забезпечено участь зорових, слухових, моторних сприймань; продумано, які логічні операції слід покласти в основу їх виконання (аналіз, синтез, узагальнення, класифікація тощо). Отже, тільки за умови ретельно продуманого добору вправ під час вивчення правил орфографії можна сформувати у молодших школярів міцні навички грамотного письма. Виконання аналітичних, конструктивних, мовленнєвих і комунікативних завдань спрямоване на закріплення теоретичних і практичних відомостей з фонетики й орфографії, які слугують основою для засвоєння інших розділів програми.
    Доведено, що процес навчання грамоти будується на основі знань фонетичної і графічної систем української літературної мови у їх взаємозв’язку. Українське письмо є звуковим (фонематичним), а тому дитина зможе навчитися читати й писати лише за умови, якщо оволодіє вмінням переводити графічні знаки в звуки і навпаки, тобто здійснювати звуко-буквений аналіз слів. Тому звуко-буквеному аналізу (повному і частковому) приділено особливу увагу під час навчання грамоти.
    Встановлено, що попередня підготовка до сприймання орфографічного матеріалу в 2 класі дає можливість організувати засвоєння правила так, щоб усвідомлювалося кожне з них як висновок роботи з фонетики і графіки, яку виконували учні. Значна роль у цьому процесі належала списуванню з метою розвитку в учнів молодшого шкільного віку зорової пам’яті, здатності до імітації, орфографічної пильності, техніки письма, уміння порівнювати написане зі зразком.
    Підтверджено, що в 3 класі матеріал для роботи над морфемною будовою слова використовується і для формування навичок письма. Адже в основі початкового навчання морфемного аналізу слова лежать спостереження над матеріалом, у якому виділено частини слова, які будуть використані в подальшій орфографічній роботі. У ході засвоєння написання слів за морфологічним принципом правопису учні оперують знаннями з фонетики, словотвору, граматики у взаємодії.
    Результати формувального експерименту підтверджують, що розроблена методика вивчення орфографії з опорою на орфоепію і фонетику забезпечила вміння учнів писати грамотно. Результати дослідного навчання засвідчили, що в учнів експериментальних класів зріс рівень орфографічних знань наприкінці навчання в 3 класі. Якщо проаналізувати загальний показник, високого й достатнього рівня сформованості орфографічних умінь і навичок правопису ненаголошених голосних [е], [и] в корені слова, що перевіряються наголосом, то експериментальних класах він зріс на 20,1%. Високий та достатній рівень сформованості орфографічних умінь і навичок правопису дзвінких приголосних у кінці слова та в кінці складу перед глухими зріс в учнів експериментальних класів на 15,7%. Уміння і навички записувати слова з апострофом зросли на 15,6% порівняно з 2 класом.
    Таким чином, було досягнуто мету дисертаційного дослідження й підтверджено правомірність основних положень висунутого припущення про те, що рівень оволодіння учнями в 1, 2, 3 класів орфографічними знаннями і вміннями, удосконалення їхнього усного й писемного мовлення буде вищим за умов: якщо методична система спрямована на посилення уваги до фонетичного й орфоепічного аспектів мови; будуть дібрані оптимальні форми, методи, прийоми навчальної діяльності учнів; забезпечене цілеспрямоване виконання системи вправ, побудованої з урахуванням етапів становлення орфографічної навички.
    Результати експериментального дослідження, теоретичні положення і висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані вчителями початкових класів для навчання учнів у 1 класі (навчання грамоти), у 2 класі (розділ “Звуки і букви”) та в 3 класі (розділ “Будова слова”).
    Роботу над правилами правопису проведено так, щоб теоретичні знання стали основою для розуміння суті орфографічних явищ. Цьому сприяв індуктивний підхід до пояснення матеріалу (від спостереження за мовленнєвими явищами до висновку - узагальнення), який доцільно використовувати під час вивчення правил, що охоплюють фонетичні й морфологічні написання. У ході структурування навчального матеріалу про звуки і букви, будову слова враховано рівень його складності та значення для вироблення орфографічних умінь і навичок.
    Застосування різних форм організації навчальної діяльності учнів активізувало навчально-пізнавальну діяльність: інтенсивність, ініціативність, позитивне ставлення до діяльності (інтерес, добросовісність), самостійність, усвідомлення діяльності, старанність, зацікавленість у досягненні мети. Різні способи групової діяльності, зокрема: однорідно групова діяльність (усім групам, на які поділено клас, пропонувалося одне й те саме завдання); диференційовано групова (різним групам у класі пропонувалося виконати різні завдання за рівнем складності завдань або за їх кількістю); кооперативна групова діяльність (кожна група працювала над виконанням частини завдання, спільного для всього класу); парна навчальна діяльність; індивідуально-групова (коли виконання групового завдання потребувало розподілу навчальної роботи між її виконавцями) сприяли схильності до аналізу помилок, використання під час відповіді додаткового матеріалу, бажання виконати завдання, незважаючи на труднощі, забезпечило успіх експериментально-дослідного навчання.
    З-поміж засобів навчання, які сприяли формуванню орфографічних умінь і навичок, допомагали рухатись від конкретного до абстрактного, переходити від уявлення до поняття, які забезпечували всебічне, образне сприймання виучуваного матеріалу, давали опору для мислення учнів, виділимо символіко-графічну наочність. Застосування мультимедійних засобів забезпечило підвищення інтересу й загальної мотивації до орфографічного матеріалу завдяки новим формам роботи; індивідуалізацію навчання: кожен працює в режимі, який його задовольняє; об’єктивність контролю формування орфографічних умінь і навичок; активізацію навчання завдяки використанню цікавих і швидкозмінних форм подачі інформації, формування вмінь і навичок для творчої діяльності; виховання інформаційної культури; доступ учнів до банків інформації, можливість оперативно отримувати необхідну інформацію.
    Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми лінгводидактики початкової школи. У перспективі дослідної роботи мають бути розроблені питання комунікативно-діяльнісного підходу до навчання орфографії у взаємозв’язку з іншими розділами курсу сучасної української мови в початковій школі; удосконалення комунікативних умінь учнів у процесі навчання орфографії.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Айдарова Л. И. Психологические проблемы обучения младших школьников / Л. И Айдарова // Возрастные возможности усвоения знаний. – М. : Просвещение, 1966. – С. 236–310.
    2. Алгазина Н. Н. Предупреждение орфографических ошибок учащихся 5 – 8 классов : [пособие для учителя] / Н. Н. Алгазина. – М. : Просвещение, 1965. – 280 с.
    3. Алгазина Н. Н. Формирование орфографических навыков : [пособие для учителя] / Н. Н. Алгазина. – М. : Просвещение, 1987. – 160 с.
    4. Ананьев Б. Г. Развитие детей в процессе начального обучения и воспитания / Б. Г. Ананьев // Проблемы обучения и воспитания в начальной школе. М. : УЧПЕДГИЗ, 1960.– С. 3–36.
    5. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити [посібник / за заг. ред. О. Сербенської]. – Львів : Світ, 1994. – 149 с.
    6. Антоненко–Давидович Б. Д. Як ми говоримо / Б. Д. Антоненко–Давидович. – К. : Либідь, 1991. – 253 с.
    7. Аржанова О. К. Изучение орфографии на коммуникативной основе / О. К. Аржанова. – Самара, 2006. – С. 3–7.
    8. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. – [2–е изд., стереотип.]. – М. : Сов. энциклопедия, 1969. – 607 с.
    9. Бабанський Ю. К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе / Ю. К. Бабанський. – М. : Просвещение, 1985.– 208 с.
    10. Баєв Б. Ф. Навчальна активність школяра / Б. Ф. Баєв. – К. : Знання, 1974. – 44 с.
    11. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення / Б. Ф. Баєв. –– К. : Рад. школа, 1966. – 192 с.
    12. Баранов М. Т. Обучениии орфографиии в 4 – 8 классах / М. Т. Баранов, Г. М. Иваницкая. – К. : Рад. школа, 1987. – 224 с.
    13. Баранов М. Т. Пути совершенствования работы над орфограммой в IV – VI классах (при использовании учебников) / М. Т. Баранов // Русский язык в школе. – 1978. – № 3. – С. 13–18.
    14. Баранов М. Т. Развитие высших форм запоминания / М. Т. Баранов, А. Н. Леонтьев // Хрестоматия по общей психологи : психология памяти. – М., 1979. – С. 166–168.
    15. Баранов М. Т. Умения и навыки в школьном курсе русского языка / М. Т. Баранов // Русский язык в школе. – 1979. – № 4. – С. 18–24.
    16. Бардаш М. В. Навчання орфографії у V–VI класах восьмирічної школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. – / М. В. Бардаш. – К., 1962. – 16 с.
    17. Бардаш М. В. Навчання орфографії у восьмирічній школі : [посібник для вчителів української мови 5 – 8 кл.] / М. В. Бардаш. – К. : Рад. школа, 1966. – 134 с.
    18. Білецька М. А. Рідна мова : підр. для 2 класу / М. А. Білецька, М. С. Вашуленко. – К. : Освіта, 2002. Ч. 2. – 2002. – 126 с.
    19. Біляєв О. М. Вивчення орфографії “важких” слів в 5 – 7 класах / О. М. Біляєв // Українська мова в школі. – 1957. – № 1. – С. 48–56.
    20. Біляєв О. М. Концепція навчання державної мови в школах України / О. М. Біляєв, Л. В. Скуратівський, Л. В. Симоненкова, Г. Т. Шелехова // Дивослово. – 1996. – №1. – С. 16–21.
    21. Біляєв О. М. Методика вивчення української мови в школі : [посібник для вчителів] / О. М. Біляєв, В. Я. Мельничайко.– К. : Рад. школа, 1987. – 245 с.
    22. Біляєв О. М. Сучасний урок української мови / О. М. Біляєв.– К. : Рад. школа, 1981. – 177 с.
    23. Блик О. П. Шляхи удосконалення роботи з орфографії в 4 – 8 класах / О. П. Блик // Українська мова і література в школі. – 1979. – № 11. – С. 75–79.
    24. Богоявленский Д. Н. Психология усвоения орфографии / Д. Н. Богоявленский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Просвещение, 1966. – 307 с.
    25. Бондаренко С. Ф. Вивчення словотвору й формотворення на уроках української мови в школі: дис. ... канд. пед. наук / Бондаренко Світлана Федорівна. – К., 1968. – 296 с.
    26. Брагинский В. Почему не каждому даётся грамота? / В. Брагинский // Начальная школа. – 2005. – № 4. – С. 20–22.
    27. Будна Н. О. Творчі завдання з української мови : практичний матеріал для вчителів початкових класів [3 клас] / Н. О. Будна, З. Л. Головко. – Тернопіль : Богдан, 1997. – 72 с.
    28. Бурячок А. А. Про зміни та доповнення в третьому виданні “Українського правопису” (1990) / А. А. Бурячок // Українська мова і література в школі. – 1992. – № 5–6. – С. 5–14.
    29. Бутрім В. Л. Граматична веселочка : збірник нестандартних дидактичних матеріалів [1 – 4 класи] / В. Л. Бутрім. – Х. : Основа, 2006. – 128 с.
    30. Вакуленко М. Про “складні” проблеми українського правопису (українська латиниця, запозичені слова та ін.) / М. Вакуленко. – К., 1997. – 32 с.
    31. Варганова Л. Д. Орфографическое программирование как способ подготовки к формированию орфографической зоркости учащихся / Л. Д. Варганова // Начальная школа. – 2005. – № 6. –С. 16–22.
    32. Варзацька Л. О. Рідна мова й мовлення. Розвивальне навчання в початкових класах : [монографія] / Л. О. Варзацька. – Камянець-Подільськ : Абетка, 2004 – 312 с.
    33. Вашуленко М. С. Орфоепія і орфографія в 1 – 3 класах / М. С. Вашуленко. – К. : Рад. школа, 1982. – 196 с.
    34. Вашуленко М. С. Підручник для 1 класу / М. С. Вашуленко, Н. Ф. Скрипченко. – К. : Освіта, 2007 – 143 с.
    35. Вашуленко М. С. Післябукварик : [навч. посіб. з рідної мови для 1 кл.] / М. С. Вашуленко, В. О. Науменко, М. Д. Захарійчук. – К. : Літера ЛТД, 2006. – 112 с.
    36. Вашуленко М. С. Рідна мова : підручник для 3 кл. / М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко. – К. : Освіта, 2003. Ч. 1. – 2003. – 126 с.
    37. Вашуленко М. С. Робота над орфоепією як одна із умов формування в учнів 1 – 3 класів навичок орфографічного письма : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Вашуленко Микола Самійлович. – К., 1976. –196 с.
    38. Вашуленко М. С. Українська мова і мовлення в початковій школі : метод. посібник / М. С. Вашуленко. – К. : Освіта, 2006. – 268 с.
    39. Ващук В. О. Вироблення в учнів орфографічних навичок / В. О. Ващук // Українська мова і література в школі. – 1981. – № 7. – С. 68–72.
    40. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.slovnyk.net/. – Назва з екрану.
    41. Виноградов В. В. О необходимости усовершенствования нашего правописания / В. В. Виноградов // Вопросы русской орфографии. – М. : Наука, 1964. – С. 5–22.
    42. Вірші про бабусю [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //http://www.interklasa.pl/portal/dokumenty/r_mowa/strony_ukr02/materialy/00mat07.htm. –– Назва з екрану.
    43. Власенков А. И. Развивающее обучение русскому языку (ІV–VІІІ классы) : пособие для учителей / А. И. Власенков. – М. : Просвещение, 1983. – 208 с.
    44. Возрастные возможности усвоения знаний (младшие классы школы) / под ред. Д. Б. Эльконина и В. В. Давыдова. – М. : Просвещение, 1966. – 441 с.
    45. Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір / О. Т. Волох. – К. : Вища школа, 1986. – 200 с.
    46. Воскресенська Н. О. Навчання грамоти / Н. О. Воскресенська, Л. І. Тимченко // Початкова школа. – 1996. – № 11. – С. 16–19.
    47. Воскресенська Н. О. Навчання орфографії / Н. О. Воскресенська // Початкова школа. – 1996. – № 11/12. – С. 13–15.
    48. Воскресенська Н. О. Орфографічний словничок для учня 1 – 4 класів / Н. О. Воскресенська, А. О. Свашенко. – [3-є вид.]. – Х. : Ранок, 2002 – 96 с.
    49. Выготский Л. С. Развитие высших психологических функций / Л. С. Выготский. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1960. – 500 с.
    50. Гальперин П. Я. Эксперементальное формирование внимания / П. Я. Гальперин, С. Л. Кабильницькая. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1974. – 101 с.
    51. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища школа, 1985. – 360 с.
    52. Гвоздев А. Н. Избранные работы по орфографии и фонетике / А. Н. Гвоздев. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1963. – 284 с.
    53. Горбатов Д. С. Новый вид орфографического контроля / Д. С. Горбатов // Русский язык в школе. – 1993. – № 2. – С. 29–33.
    54. Горбачук В. Т. Види диктантів і методика їх проведення / В. Т. Горбачук. – К. : Рад. школа, 1989. – 96 с.
    55. Горпинич В. О. Будова слова і словотвір / В. О. Горпинич. – К. : Рад. школа, 1977. – 117 с.
    56. Гринько В. П. Букварик–веселик / В. П. Гринько. – К. : Веселка, 1990. – 80 с.
    57. Грищенко А. П. Актуальні проблеми слов’янської соціолінгвістики / А. П. Грищенко, Г. П. Їжакевич // Мовознавство. – 1983. – № 3. – С. 13–19.
    58. Грот Я. К. Русское правописание / Я. К. Грот. – СПб. : Типография императорской акад. наук, 1908. – 120 с.
    59. Груздев П. Н. Вопросы воспитания и обучения / П. Н. Груздев. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1949. – 171 с.
    60. Ґудзик И. Ф. Компетентносно–ориентированное обучение русскому языку в начальных класах / И. Ф. Ґудзик. – Черновцы : Букрек, 2007. – 459 с.
    61. Гурьянов Е. В. Психология обучения письму. Формирование графических навыков письма / Е. В. Гурьянов. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1959. – 264 с.
    62. Данилов М. А. Дидактика / М. А. Данилов, Б. П. Єсипов. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1957. – 520 с.
    63. Дворникова Е. В. Развитие у первоклассников языковой чувствительности к морфеме / Е. В. Дворникова // Начальная школа. – 2006. – № 11. –С. 79–80.
    64. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”) // Освіта. – 1993. – № 44–46. – С. 15.
    65. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. – 2001. – № 1. – С. 28–41.
    66. Деркач Н. І. Звукова робота в період навчання грамоти шестиліток / Н. І. Деркач // Початкова школа. – 1990. – № 11. –С. 14–18.
    67. Дзюба І. М. Бо то не просто мова, звуки … / І. М. Дзюба. – К : Рад. письменник, 1960. – 134 с.
    68. Длугашевская С. А. Предупреждение ошибок в процессе комментированного письма / С. А. Длугашевская // Начальная школа. – 2005. – № 6. – С. 11–15.
    69. Доленко М. Т. Сучасна українська мова : навч. посібник для студ. пед. ін-тів спец. № 2121 “Педагогіка і методика початкового навчання” / М. Т. Доленко, І. І. Дацюк, А. Г. Кващук. – [3-є вид., перероб. і доп.]. – К. : Вища школа, 1987. – 350 с.
    70. Дубовец З. В. Словарная работа и орфографическое чтение – залог повышения грамотности и развития речи / З. В. Дубовец // Начальная школа. – 2004. – № 3. – С. 61–63.
    71. Жедек П. С. Методика обучения письму / П. С. Жедек // Русский язык в начальных классах. Теория и практика обучения. – М., 1993. – С. 102–170.
    72. Жедек П. С. Списывание в обучении правописанию / П. С. Жедек, Л. И. Тимченко // Начальная школа. – 1989. – № 8 . – С. 23–28.
    73. Жедек Полина Соломоновна. Усвоение фонематического принципа письма и формирование орфографического действия : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 “Возрастная и педагогическая психология”.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.childpsy.ru/areferats/%C6%E5%E4%E5%EA_%CE%D1_2_1975.htm – Назва з екрану.
    74. Жинкин Н. И. Механизм речи / Н. И. Жинкин. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1958. – 327 с.
    75. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови : підручник / М А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К. : Рад. школа, 1961. Ч. 1. – 1961. – 401 с.
    76. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова / М. А. Жовтобрюх. – К. : Наук. думка, 1984. – 206 с.
    77. Жуйков С. Ф. Формирование орфографических действий у младших школьников / С. Ф. Жуйков. – М. : Просвещение, 1965. – 355 с.
    78. Захарійчук М. До уроків начання грамоти: методичні розробки уроків букварного періоду (за букварем М. С. Вашуленка) / М. Захарійчук. – К., 1999. – 166 с.
    79. Зорька Н. М. Формування в учнів початкових класів орфографічної грамотності у навчанні російської мови як другої : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 “Теорія і методика навчання російської мови” / Н. М. Зорька. – К., 2004. – 20 с.
    80. Ипполитов Ф. В. Память школьника / Ф. В. Ипполитов. – М., 1978. – 48 с.
    81. Івченко М. П. Сучасна українська літературна мова / М. П. Івченко. – К. : Вид–во Київського університету, 1965. – 504 с.
    82. Караман О. В. Формування в учнів орфографічних умінь і навичок у процесі вивчення фонетики: дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Караман Ольга Володимирівна. – К., 1994. – 191 с.
    83. Козак І. До питання суперечностей в українській букварній традиції кінця XIX – початку XX ст. / І. Козак // Початкова школа. – 2008. – № 9. – С. 22–27.
    84. Козачук Г. О. Підвищення грамотності учнів : навчальний посібник для учнів / Г. О. Козачук. – К. : Освіта, 1994. – 161 с.
    85. Коломийченко О. Ф. Обучение украинской орфографии в условиях близкородственного билингвизма (5 – 7 классы): дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Коломийченко – Одеса, 1991. – 189 с.
    86. Кондратенко Л. А. Орфография с улыбкой / Л. А. Кондратенко, Н. А. Куцоконь. – К., 1996. – С. 7–99. – (Учитель и психодиагностика; № 15).
    87. Кононенко В. И. Русский язик : учебник для студ. пед. ин-тов по спец. № 2102 “Украинский язык и литература” / В. И. Кононенко, М. А. Брицын, Д. И. Ганич. – К. : Вища школа, 1986. – 415 с.
    88. Концепція навчання державної мови в школах України / О. М. Біляєв, Л. В. Скуратівський, Л. В. Симоненкова, Г. Т. Шелехова // Дивослово. – 1996. – № 1. – С. 16–21.
    89. Корешкова Т. В. Использование неверных написаний при обучении самопроверке / Т. В. Корешкова // Начальная школа. – 2003. – № 6. – С. 82–88.
    90. Корнилов К. Н. Психология : учебник для средней школы / К. Н. Корнилов. – М. : Учпедгиз, 1946. – 152 с.
    91. Кочан Ірина. Слова з міжнародними терміноелементами у сучасній українській мові [Електронний ресурс] / Ірина Кочан. – Режим доступу: http://uranos.cto.us.edu.pl/~zjros/konfer/koc.html – Назва з екрану.
    92. Кравченко М. П. Окремі аспекти вивчення орфографії / М. П. Кравченко. // Початкова школа. – 1991. – № 11. – С. 24–27.
    93. Кузнєцова О. М. Як краще навчати дитину за допомогою методів ейдетики / О. М. Кузнєцова // Розкажіть онуку. – 2007. – № 4 – С. 57-62.
    94. Кузьмина С. М. Теория русской орфографии : орфография в ее отношении к фонетике и фонологии / С. М. Кузьмина. – М. : Наука, 1981. – 265 с.
    95. Левина М. М. Процесс обучения на уроке : [учебное пособие] / М. М. Левина. – М., 1976. – 80 с.
    96. Леонтьев А. Н. Развитие памяти / А. Н. Леонтьев. – М., 1931. – 278 с.
    97. Лингвистическая теория русской орфографии и методика её преподавания : [cборник статей / под. ред. проф. В. М. Бельдияна]. – Омск : Ом ГПУ, 2000. – 178 с.
    98. Литовченко В. М. Словник–мінімум лінгвістичних термінів / В. М. Литовченко. – Вінниця : ВДПУ, 2000. – 40 с.
    99. Лурия А. Р. Маленькая книжка о большой памяти / А. Р. Лурия. – М. : Просвещение, 1966. – 286 с.
    100. Лурия А. Р. Очерки психофизиологии письма / А. Р. Лурия. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1950. – 84 с.
    101. Львов М. Р. Обучение орфографии в начальных класах / М. Р. Львов // Начальная школа. – 1984. – № 5. – С. 24–30.
    102. Львов М. Р. Словарь–справочник по методике русского языка : учеб. пособие для студ. пед. ин-тов по спец. № 2101 “Русский язик и литература” / М. Р.Львов. – М. : Просвещение, 1988. – 240 с.
    103. Медушевський А. П. Викладання фонетики і морфології української мови у восьмирічній школі / А. П. Медушевський. – К., 1962. – 360 с.
    104. Мельниченко И. Н. Принципы взаимосвязи при параллельном обучении обучении русской и украинской орфографии в школах УССР : дис. …канд. пед. Наук : / Мельниченко Инна Николаевна – К., 1965. – 360 с.
    105. Методика навчання української мови в початковій школі. [за ред. М. С. Вашуленка]. – К. : Літера, 2010. – 364 с.
    106. Методика викладання української мови / [С. І. Дорошенко, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін.] ; за ред. С. І. Дорошенка. – К. : Вища школа, 1992. – 400 с.
    107. Методика викладання української мови в середній школі / [за ред. С. Х. Чавдарова, В. І. Масальського]. – К. : Рад. школа, 1962. – 370 с.
    108. Методика викладання української мови в середній школі : посіб. для студ. пед. ін–тів / [за ред. І. С. Олійника]. – К. : Вища школа, 1989. – 438 с.
    109. Миланова И. С. Фонетические игры и упражнения : русский язык как иностранный : начальный этап обучения / И. С. Миланова. – М., 2000. – 160 с.
    110. Мовчун Ф. І. Етимологізація слова як засіб формування інтересу молодших школярів до української мови : дис… канд. пед. наук : 13.00.02 / Мовчун Феодосія Іванівна. – К., 2000. – 249 с.
    111. Моисеев А. И. Буквы и звуки. О современном русском языке : книга для учащихся / А. И. Моисеев. – Л. : Просвещение, 1969 – 112 с.
    112. Нечай Л. Д. Вивчення складу слова в 3 класі / Л. Д. Нечай. – К. : Рад. школа, 1965. – 99 с.
    113. Овдієнко С. Свідоме запам’ятовування словникових слів / С. Овдієнко // Початкова освіта. – 2005.– № 24 (312). – С. 2–10.
    114. Огієнко І. Історія української літературної мови / Іван Огієнко. – К. : Наша культура і наука, 2001. – 440 с. – (Видавничий проект фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) “Запізніле вороття”).
    115. Опришко А. Я. Современный русский литературный язык. Орфография. / А. Я. Опришко. – [Изд. 3 – е, стереотип.]. – Х. : Вища школа, 1976. – 153 с.
    116. Павленко Л. Робота зі словниковими словами / Л. Павленко // Початкова освіта. – 2003. – листопад, № 41 (233) . – С. 4 – 5.
    117. Павлов И. П. Мозг и психика : избранные психологические труды / И. П. Павлов. – М. : Институт практической психологии, 1996. – 320 с.
    118. Перекатьева О. В. Сборник разноуровневых проверочных работ по русскому языку : 1 – 2 классы / О. В. Перекатьева, С. Н. Подгорная. – Ростов н/Д : Феникс, 2002. – 184 с.
    119. Плющ М. Я. Словотворення та вивчення його в школі : посібник для вчителя / М. Я. Плющ. – [2–е вид., перероб.]. – К. : Рад. школа, 1985. – 125 с.
    120. Плющ М. Я. Сучасна українська мова / М. Я. Плющ. – К, 1994.– 414 с.
    121. Плющ М. Я. Українська мова : довідник / М. Я. Плющ, Н. Я. Грипас. – К. : Рад. школа. – 1990 – 255 с.
    122. Пономаренко В. М. Узагальнюючі таблиці і схеми як засіб інтенсифікації навчання української мови в школі (5–7 кл.): дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Пономаренко Валентина Миколаївна. – К., 1993. – 150 с.
    123. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради / О. Пономарів. – К. : Либідь, 2008. – 240 с.
    124. Пономарьова К. І. Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української мови / Катерина Пономарьова // Початкова школа. – 2010. – № 12. – С. 49-52.
    125. Прищепа О. Ю. Особливості формування графічних навичок письма у шестирічних першокласників: дис. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Прищепа Ольга Юхимівна. – К., 1996. – 182 с.
    126. Програми для середньої загальноосвітньої школи : 1–4 класи. – К. : Поч. школа. – 2006. – С. 7–59.
    127. Проколієнко Л. М. Психологія засвоєння граматичних знань підлітками / Л. М. Проколієнко. – К. : Рад. школа, 1973. – 198 с.
    128. Пучковський М. О. Про психологію правописних навичок. До питання про труднощі при засвоєнні правопису / М. О. Пучковський. – К, 1941. – 68 с.
    129. Разумовская М. М. Лингвистические основы обучения офографии / М. М. Разумовская // Лингвистические знания – основа учений и навыков : [пособие для учителя / сост. Т. А. Злобина]. – М. : Просвещение, 1985. – С. 5–21.
    130. Разумовская М. М. Методика обучения орфографии в школе : книга для учителя / М. М. Разумовская. – М. : Просвещение, 1992. – 192 с.
    131. Разумовская М. М. Проблемы обучения орфографии и пути их совершенствования / М. М. Разумовская // Русский язык в школе. – 1978. – № 3. – С. 8–13.
    132. Рождественський Н. С. Обучение орфографии в начальной школе / Н. С. Рождественский. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1949. – 308 с.
    133. Рождественский Н. С. Свойства русского правописания как основа методики его преподавания / Н. С. Рождественский. – М. : Изд–во Академии пед. наук РСФСР, 1960. – 304 с.
    134. Рожило Л. П. Психологічні особливості вироблення мовних умінь і навичок / Л. П. Рожило //Українська мова і література в школі. – 1982. – № 9. – С. 34–39.
    135. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – [2–е изд.]. – М. : Учпедгиз., 1946. – 704 с.
    136. Рудакова В. П. Работа над ошибками – важное звено в системе обучения руському языку / В. П. Рудакова // Начальная школа. – 2006. – № 6. – С. 24–26.
    137. Русанівський В. М. Мова в нашому житті / В. М. Русанівський. – К. : Наук. думка, 1989. – 112 с.
    138. Русанівський В. М. Українська мова : довідник–посібник для середньої школи / В. М. Русанівський, М. М. Пилинський, С. Я. Єрмоленко. – К. : Рад. школа, 1978. – 240 с.
    139. Русская орфография в сопоставлении с украинской : учеб. пособие для студ. филол. фак. ун-тов / [С. А. Воробьёва, Н. А. Семенов, А. В. Швець, Н. П. Яковенко]. – К. : Вища школа, 1974. – 256 с.
    140. Савельева Л. В. Значение умения различать орфограммы в овладении младшими школьниками орфографической грамотностью /Л. В. Савельева // Начальная школа. – 2003. – № 12.–С. 28–31.
    141. Савельева Л. В. Орфограмма как объект изучения в начальной школе / Л. В. Савельева // Начальная школа. – 2008. – № 1. –С. 66–71.
    142. Савин Н. В. Педагогика / Н. В. Савин. – М. : Просвещение, 1972. – 303 с.
    143. Селезнева Л. Б. Орфограмма в системе единиц русского языка / Л. Б. Селезнева // Русский язык в школе. – 1988. – № 1. – С. 41–47.
    144. Селезнева Л. Б. Современное русское письмо: системний анализ / Л. Б. Селезнева. – Томск, 1981. – 214 с.
    145. Сидоренко Р. І. Принципи українського правопису / Р. І. Сидоренко // Українська мова в школі. – 1956. – № 3. – С. 10–17.
    146. Симоненкова Л. М. Орфоепія і орфографія на уроках фонетики в 5–класі дис. … канд. пед. наук / Симоненкова Л. М. – К., 1958. – 270 с.
    147. Синиця І. О. Психологія писемної мови учнів 5–8 класів / І. О. Синиця. – К. : Рад. школа, 1965. – 390 с.
    148. Скиньмо чужі правописні кайдани : [зб. статей] – Л. : Галицька видавнича спілка, 2001. – 64 с.
    149. Складні питання сучасного українського правопису / [В. О. Горпинич, А. П. Грищенко, С. Я. Єрмоленко, Л. Т. Масенко, В. М. Русанівський. – К. : Наукова думка, 1980. – 223 с.
    150. Соколова Е. Н. Обучение чистописанню / Е. Н. Соколова, О. Т. Тарасова. – М. : Просвещение, 1969. – 110 с.
    151. Сухомлинський В.О. // Мовчазне читання і письмо у початкових класах / В. О. Сухомлинський // Урок української. – 2001. – № 2. – С. 42– 44
    152. Сучасна українська літературна мова / [за ред. А. П. Грищенка]. – К. : Рад. школа, 1993. – 361 с.
    153. Сучасна українська літературна мова / А. П. Медушевський, В. В. Лобода, Л. М. Марченко, М. Я. Плющ. – К. : Вища школа, 1975. – 398 с.
    154. Сучасна українська літературна мова : [підручник для студентів вузів, які вивчають
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины