Горват Маріанна Василівна. Виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування

Краткое описание

Горват Маріанна Василівна. Виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.07, Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. - Умань, 2014.- 315 с.

Міністерство освіти і науки України
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

На правах рукопису

ГОРВАТ МАРІАННА ВАСИЛІВНА

УДК 37.032.2:37.013.77

ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
В УМОВАХ ІНТЕРАКТИВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

Спеціальність 13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Комар Ольга Анатоліївна,
доктор педагогічних наук, професор

Умань – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК СОЦАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
12
1.1. Ретроспективний аналіз категорії «толерантність» 12
1.2. Виховання толерантності молодших школярів як дидактична категорія
39
Висновки до першого розділу 55
РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ СТАНУ ВИХОВАНОСТІ ТОЛЕРАНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
58
2.1. Змістові компоненти, критерії та показники вихованості толерантності у молодших школярів
58
2.2. Діагностика вихованості толерантності в учнів початкової школи
74
Висновки до другого розділу 105
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У МОЛОШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

107
3.1. Обґрунтування моделі та педагогічних умов виховання толерантності у молодших школярів в процесі інтерактивного педагогічного спілкування

107
3.2. Реалізація педагогічних умов виховання толерантності у молодших школярів засобами інтерактивного педагогічного спілкування

124
3.3. Інтерпретація результатів дослідно-експериментальної роботи
155
Висновки до третього розділу 171
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178
ДОДАТКИ 215

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується інтенсивним зростанням потоку інформації, появою нових технологій, значними змінами в системі освіти. Українське суспільство переживає складний період свого саморозвитку, позначений труднощами періоду становлення, коли демократичні, гуманістичні цінності утверджуються суперечливо і надто повільно. Це зумовлює падіння моралі, культури взаємостосунків, прояви нетерпимості між людьми, криміналізацію суспільних відносин тощо. Упущення саме у сфері виховання толерантності найчастіше є важливим чинником виникнення протистоянь у стосунках між людьми. Значні суперечності в суспільстві особливо позначаються на молодших школярах, у свідомості й поведінці яких ще тільки формуються позитивні установки й мотиви, значущі ціннісні орієнтації.
У сучасному світі виховання толерантності у громадян стало однією з головних цілей освітньої політики. У 1995 році ЮНЕСКО прийнято декларацію принципів толерантності, у якій наголошується на необхідності зміцнення духу толерантності та формування ставлення відкритості, поваги і правильного розуміння; багатого різноманіття культур, форм самовираження та способів прояву людської індивідуальності. Проблема культури міжособистісної взаємодії та толерантності особливо актуальна для поліетнічних регіонів нашої країни.
Постійні прояви насильства, приниження, порушення прав і свобод окремих громадян та спільнот, непорозуміння з боку дорослих та однолітків обумовили актуальність проблеми виховання толерантності у дітей в Україні, що відображено у багатьох державних програмах і документах. Безумовно, що правовою базою на шляху до вирішення цієї проблеми є: Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року, Концепція безперервної системи національного виховання, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закони України «Про освіту», «Про охорону дитинства», Національна програма «Діти України». У перерахованих документах знаходять своє розв’язання проблеми демократизації та гуманізації життя сучасного суспільства і системи освіти.
За таких обставин украй важливим стає виховання толерантності вже в молодших школярів. Школа сьогодні потребує системного навчання школярів ефективно спілкуватися, співпрацювати, приймати самостійні рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти тощо. Аналіз контингенту учнів початкової школи показує, що у багатьох із них підвищена агресивність, зверхність, нетерпимість до успіхів інших, тому виникають проблеми як особистісного, так і міжособистісного характеру. Водночас, за висновками вітчизняних та зарубіжних експертів, зміст і технології шкільної освіти в Україні не повною мірою відповідають потребам суспільства, не завжди спрямовані на виховання толерантності в сучасному інтерактивному просторі. Тому помітним є те, що недостатньою є орієнтація, зокрема початкової освіти, на виховання толерантності у молодших школярів.
Філософське осмислення проблеми толерантності знайшло відображення у працях М. Аврелія [2], Арістотеля [17], Демокріта [157, с.32], Платона[157, с.34], Сократа [157, с.33], а пізніше Ж. Вольтера [79], Дж. Локка [212], М. Монтеня [230], Ж.-Ж. Руссо [280]. Питання виховання у молодого покоління толерантності розглядали й мислителі епохи Київської Русі (Іларіон, Святослав, Володимир Мономах), а також відомі класики педагогічної думки, зокрема: Г. Ващенко [69], О. Духнович [132], Я. Коменський [181], А. Макаренко [214], М. Монтессорі [231], С. Русова [279], В. Сухомлинський [316], Л. Толстой [329], К. Ушинський [335] та ін.
Основні положення та поняття толерантності відображені у працях філософів (В. Андрущенка [14], І. Зязюна [154], В. Кременя [191], В. Огнев’юка [144] та ін.); психологів (О. Асмолова [19], І. Беха [39], Л. Божович [51], Л. Виготського [81], О. Леонтьєва [204], В. Маралова [290], В. Сітарова [290], Г. Солдатової [300], Л. Шайгерової [300], О. Шарової [300] та ін.).
Питання формування такої важливої риси особистості сучасного школяра як толерантність, знайшли певне відображення у педагогічних дослідженнях, зокрема: загальні питання педагогіки толерантності (М. Андрєєв [9], О. Безкоровайна [32], Л. Бернадська [38], Л. Вишневська [75], Т. Гурова [114], О. Дубасенюк [131], З. Зюзіна [152], Л. Москальова [234], В. Тернопільська [321] та ін.); технологічні питання виховання толерантності (Т. Білоус [49], М. Василинки [66], В. Глебкін [86], О. Грива [108], Й. Зісельс [149], Г. Коберник [173], Ю. Тодоровцева [327] та ін.); гуманітарні дисципліни як засіб формування толерантності (І. Бех [42], Є. Бистрицький [47], Т. Білоус [49] та ін.); вивчення досвіду виховання толерантності у зарубіжних країнах (А. Джуринський [126], О. Матієнко [224] та ін.); формування міжетнічної толерантності школярів та студентів (Т. Білоус [49], С. Бобинова [50], В. Бойченко [54], В. Борисов [56], О. Волошина [78], Л. Гончаренко [90], Е. Койкова [176], А. Ширванян [358] та ін.).
Сензитивність молодшого шкільного віку щодо виховання толерантності зумовлена тим, що уже в початковій школі починається взаємодія між учнями, які є представниками різних мікросоціумів із певним життєвим досвідом, що впливає на загальний розвиток особистості; змінюється співвідношення нервових процесів збудження і гальмування, що виступає основою для формування самоконтролю, свідомої регуляції поведінки. Саме в цьому віці продуктивно відбувається оволодіння регіональною культурою у зв’язку з активним формуванням характеру, установок, стереотипів поведінки і мислення, світогляду особистості, закладаються основи спілкування в колективі у процесі виконання спільних завдань, обговорення і прийняття спільних рішень тощо.
Проведений аналіз джерельної бази дав можливість констатувати, що на сьогодні накопичений певний досвід з виховання толерантності у підлітків, учнів середньої школи, студентів. Однак проблему виховання толерантності не можна назвати достатньо вивченою, оскільки такий її аспект, як виховання толерантності у молодших школярів у процесі інтерактивного педагогічного спілкування, спеціально не досліджувався.
Результати аналізу практики виховної роботи з виховання толерантності підтверджують, що цьому аспекту у початковій школі не надається належна увага, оскільки відсутня системність у вихованні толерантності учнів, переважають вербальні форми й методи виховання. У процесі вивчення науково-теоретичних джерел та практичного досвіду виховання молодших школярів виявлено суперечності між:
- об’єктивними потребами сучасного суспільства у вихованні толерантної людини на всіх рівнях сучасного життя та відсутністю розроблених теоретичних і методичних аспектів процесу виховання толерантності в молодших школярів;
- потенціалом інтерактивного педагогічного спілкування щодо виховання толерантності в учнів початкової школи і його низькою реалізацією у практиці зазначених установ;
- потребою у нових інтерактивних формах, методах і засобах виховання толерантності молодших школярів та недостатньою кількістю спеціальних програм і методик виховання толерантності в умовах інтерактивного педагогічного спілкування.
Отже, необхідність розв’язання виявлених суперечностей, актуальність
і недостатня наукова розробленість проблеми зумовили вибір теми дослідження – «Виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри фахових методик та інноваційних технологій у початковій школі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (державний реєстраційний № 0112U000174). Тему дослідження затверджено рішенням вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 7 від 27.02.2012 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 6 від 19.06.2012 р.).
Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування.
Гіпотеза дослідження. Цілеспрямована робота у дитячому колективі, яка ґрунтується на інтерактивній взаємодії у навчально-виховному процесі, може впливати на виховання толерантності молодших школярів за таких педагогічних умов: підготовка вчителів та батьків до виховання толерантності молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування; впровадження у навчально-виховний процес початкової школи поетапної програми виховання толерантності засобами інтерактивного педагогічного спілкування на уроках та в позакласній роботі; цілеспрямоване та активне використання змісту освітніх галузей та форм організації навчально-виховного процесу для формування в молодших школярів еталонів толерантного стилю життя.
Відповідно до мети й гіпотези визначено задачі дослідження:
1. З’ясувати стан дослідженості проблеми та уточнити зміст ключових понять дослідження.
2. Розкрити потенціал інтерактивного педагогічного спілкування у вихованні толерантності у молодших школярів.
3. Визначити критерії, показники та схарактеризувати рівні вихованості толерантності у молодших школярів.
4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування; розробити та апробувати модель означеного процесу.
Об’єкт дослідження – процес виховання толерантності у молодших школярів.
Предмет дослідження – педагогічні умови виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування.
Для розв’язання поставлених задач застосовувалися такі методи дослідження:
– теоретичні – аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, що дало можливість уточнити сутність базових понять дослідження відповідно до його об’єкта і предмета; синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, педагогічне моделювання, на основі яких обґрунтовано структуру та елементи моделі виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування;
– емпіричні – бесіди, спостереження, опитування (анкетування, інтерв’ювання), тестування, методи експертних оцінок, самооцінювання, вивчення результатів навчальної діяльності суб’єктів педагогічного процесу, за допомогою яких проводилася діагностика вихованості толерантності у молодших школярів; педагогічний експеримент – констатувальний та формувальний етапи – який використовувався з метою перевірки ефективності педагогічних умов виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування;
– методи математичної статистики – обробка та інтерпретація одержаних даних, встановлення кількісних і якісних залежностей між досліджуваними процесами.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася упродовж 2009–2013 років на базі багатопрофільного ліцею «Лідер» м. Ужгорода, Чинадіївської ЗОШ І–ІІІ ст. Мукачівського району Закарпатської обл., ЗОШ І–ІІІ ст. № 16 м. Мукачева, ЗОШ № 20 м. Бердянська Запорізької обл., Херсонської спеціалізованої школи І–ІІІ ст. № 54 з поглибленим вивченням іспанської та інших іноземних мов Херсонської міської ради. Дослідженням було охоплено 600 учнів молодшого шкільного віку та 10 учителів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– уперше обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування (підготовка вчителів та батьків до виховання толерантності молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування; впровадження у навчально-виховний процес початкової школи поетапної програми виховання толерантності засобами інтерактивного педагогічного спілкування на уроках та в позакласній роботі; цілеспрямоване та активне використання змісту освітніх галузей та форм організації навчально-виховного процесу для формування в молодших школярів еталонів толерантного стилю життя); розроблено модель виховання в учнів молодшого шкільного віку толерантності, що охоплює: мету, завдання, умови, етапи, зміст, форми, методи та результат; виокремлено критерії (мотиваційно-ціннісний, інформаційно-когнітивний та інструментально-поведінковий), показники та рівні вихованості толерантності у молодших школярів;
– уточнено сутність понять: «інтерактивне педагогічне спілкування» як різновид міжособистісної комунікації, яка забезпечує організацію та активне виконання спільної діяльності, високу міру взаємоузгодженості, взаєморозуміння між об’єктами і суб’єктами та спричиняє активізуючий вплив на них; «виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування» – процес цілеспрямованого і системного педагогічного впливу на формування толерантного ставлення учнів молодших класів до культурних традицій, звичаїв, поглядів представників інших культур; розвиток їхнього толерантного мислення і толерантних почуттів; формування здатності до толерантної взаємодії та спільної діяльності в умовах суб’єкт-суб’єктної взаємодії;
– удосконалено зміст, форми і методи виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці і впровадженні у навчально-виховну діяльність початкової школи програми «Виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування» та її методичного забезпечення; комплексу інтерактивних методів та форм виховання у процесі інтерактивного педагогічного спілкування; методик педагогічного діагностування рівня сформованості толерантності молодших школярів.
Результати дослідження можуть бути використані вчителями початкової школи, вихователями, класними керівниками як апробоване методичне забезпечення виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування.
Матеріали дисертаційної роботи доцільно використовувати у підготовці підручників, навчально-методичних посібників, під час вивчення курсів «Теорія і методика виховання», «Педагогіка вищої школи» в закладах освіти різного рівня.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Херсонської спеціалізованої школи І–ІІІ ст. № 54 з поглибленим вивченням іспанської та інших іноземних мов Херсонської міської ради (акт № 1 від 27.01.14 р.), багатопрофільного ліцею «Лідер» м. Ужгорода (акт № 1-29/65 від 23.01.14 р.), Чинадіївської ЗОШ І–ІІІ ст. Мукачівського району, Закарпатської обл., (акт № 3 від 24.01.14 р.), ЗОШ І–ІІІ ст. № 16 м. Мукачева (акт № 46/01-13 від 26.02.14 р.), ЗОШ № 20 м. Бердянська, Запорізької обл. (акт № 36 від 07.02.14 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження доповідалися на конференціях різних рівнів: міжнародних – «Інноваційні процеси в освітньому просторі: доступність, ефективність, якість» (Луганськ, 2012), «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (Київ, 2013), «X Mezinarodni vedecko-praktika konferenze «VEDA A VZNIK – 2013/2014» (Чехія, Прага, 2014 р.); «Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти в контексті педагогічних ідей Фрідріха Фребеля» (Херсон, 2014); всеукраїнських та регіональних – «Традиції та інновації у підготовці вчителя початкової школи» (Умань, 2012), «Дошкільна і початкова освіта: досягнення, проблеми, перспективи» (Мукачево, 2012), «Інноваційний розвиток у вищій школі та сучасні освітні технології» (Мукачево, 2013), «Ідеї Т. Г. Шевченка в демократичній освіті сучасної України» (Ужгород, 2014). Основні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки й методики дошкільної та початкової освіти Мукачівського державного університету.
Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження відображено у 15 одноосібних публікаціях автора, з яких 9 відображають основні наукові результати, 3 – апробаційного характеру, 3 – додатково відображають наукові результати дисертації.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел
(368 найменувань, зокрема 5 іноземною мовою), 7 додатків на 100 сторінках. Повний обсяг дисертації – 315 сторінок, із них 177 – основного тексту. Робота містить 20 таблиць та 15 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення досліджуваної проблеми і запропоновано новий підхід до вирішення важливого й актуального завдання, що полягає в обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування. Узагальнення результатів дослідження дозволяє нам зробити такі висновки:
1. Сучасний етап розвитку освіти в Україні в умовах її реформування і модернізації характеризується широкими науковими та практико-орієнтованими пошуками напрямків перспективного розвитку толерантної культури молодого покоління. Виховання толерантності у молодших школярів є актуальним питанням сучасної педагогічної теорії і практики в умовах нової освітньої парадигми. Ретроспективний аналіз літератури показав глибокі історичні корені проблеми та її недостатню розробленість у сучасний період. Водночас сучасні наукові розвідки дозволяють стверджувати, що толерантність розглядається як пріоритетна цінність гуманістичного виховання, як установка на повагу, прийняття, терпимість, взаємоповагу та емпатію.
Дослідження психолого-педагогічного аспекту толерантності дозволило нам зробити висновок, що толерантність – це моральна якість особистості, яка передбачає терпиме ставлення, повагу, сприйняття та розуміння інших людей, незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної належності; інших поглядів, характеру, темпераменту, звичок; різних культурних груп чи їхніх представників, різноманітних форм самовираження та самовиявлення людської особистості.
На основі теоретичного аналізу наукових праць із теми дослідження уточнено сутність поняття «виховання толерантності у молодших школярів» – це процес цілеспрямованого і системного педагогічного впливу на формування толерантної, свідомої поведінки, розвиток їхнього толерантного мислення і толерантних почуттів; ставлення учнів початкових класів до менших, слабших, літніх та осіб з обмеженими можливостями, культурних традицій, звичаїв, поглядів, вірувань представників інших культур; формування здатності до толерантної взаємодії з однолітками, однокласниками.
2. Освітні реформи спонукають учителів початкової школи до застосування активних та інтерактивних методів навчання і виховання та використання інтерактивного педагогічного спілкування у вихованні толерантності у молодших школярів. Проведений аналіз співвідношення понять «педагогічне спілкування», «взаємодія», «інтеракція» дає можливість визначати поняття «інтерактивне педагогічне спілкування» як різновид міжособистісної комунікації, яка забезпечує організацію та активне виконання спільної діяльності, високу міру взаємоузгодженості, взаєморозуміння між об’єктами і суб’єктами, що спричиняє активізуючий вплив на них.
Інтерактивне педагогічне спілкування забезпечує виховання толерантності у молодших школярів за умови побудови його на принципах гуманних взаємовідносин між учителем і учнем, спрямованих на створення позитивного емоційного контакту між ними; у його процесі здійснюється індивідуальний підхід до учнів, відсутні інтолерантні настанови до окремих із них, домінує співпраця, співдружність, повага – тобто створене толерантне середовище. Організація різнобічної позитивної емоційно насиченої взаємодіяльності учнів і вчителів, учнів і учнів, учнів і батьків, батьків і вчителів у процесі інтерактивного педагогічного спілкування в позаурочній роботі створює передумови для виховання морально стійкої, толерантної особистості молодшого школяра.
У контексті дослідження виховання толерантності молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування визначено як процес цілеспрямованого і системного педагогічного впливу на формування толерантного ставлення учнів молодших класів до культурних традицій, звичаїв, поглядів представників інших культур; розвиток їхнього толерантного мислення і толерантних почуттів; формування здатності до толерантної взаємодії та спільної діяльності в умовах суб’єкт-суб’єктної взаємодії.
3. Виокремлено критерії (мотиваційно-ціннісний, інформаційно-когнітивний та інструментально-поведінковий), показники (ціннісне ставлення до моральних норм, правил поведінки; наявність емоційно-позитивного ставлення до себе, ровесників, старших, навколишньої дійсності; гуманістична установка на спілкування; розвинута емпатія; повнота та міцність знань про сутність толерантності, усвідомлення особливостей етнічної та регіональної культури, традицій, релігійної обрядовості, вікової та гендерної різноманітності, соціального стану та анатомо-фізіологічних можливостей однокласників; уміння будувати стосунки та дії в різних контактних ситуаціях, спілкуватися з представниками інших культур, релігій, соціальних груп, підтримувати бесіду у процесі інтерактивного педагогічного спілкування, брати участь у спільній діяльності, толерантно мислити відповідно до середовища інтерактивного спілкування, частота проявів толерантної та інтолерантної поведінки, дивергентність та мобільність поведінки, соціальна активність та ініціативність), рівні (високий, середній, нижчий за середній, низький) сформованості толерантності в процесі інтерактивного педагогічного спілкування.
Використання діагностичних методик у процесі констатувального експерименту дало можливість визначити стан вихованості толерантності у молодших школярів. За результатами дослідження встановлено, що низький рівень вихованості толерантності мають 80,2 % молодших школярів, рівень нижчий за середній – 14,8 %, середній – 5,0 %. З високим рівнем вихованості толерантності учнів не було виявлено.
4. У результаті аналізу наукових праць із досліджуваної проблеми та результатів констатувального етапу дослідження визначено педагогічні умови виховання толерантності у молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування: підготовка вчителів та батьків до виховання толерантності молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування; впровадження у навчально-виховний процес початкової школи поетапної програми виховання толерантності засобами інтерактивного педагогічного спілкування на уроках та в позакласній роботі; цілеспрямоване та активне використання змісту освітніх галузей та форм організації навчально-виховного процесу для формування в молодших школярів еталонів толерантного стилю життя – та експериментально перевірено їх ефективність.
Розроблено й апробовано модель виховання толерантності в умовах інтерактивного педагогічного спілкування, що складається з таких блоків: цільового (мета, завдання); змістового (сутнісна характеристика інтерактивного педагогічного спілкування як умови виховання толерантності молодших школярів, педагогічні умови); операційний (форми, методи, засоби, спрямування, стилі, переконання) і результативного (критерії, рівні, очікуваний результат).
Під час формувального етапу експерименту було реалізовано програму виховання толерантності молодших школярів в умовах інтерактивного педагогічного спілкування з використанням розроблених методичних посібників «Виховання толерантності в учнів 1–2 класів», «Виховання толерантності в учнів 3–4 класів», «Виховання толерантності у процесі інтерактивного педагогічного спілкування». Одержані кінцеві кількісні показники в порівняльному аспекті з кількісними показниками констатувального етапу дослідження показали позитивну динаміку: кількість молодших школярів з високим рівнем толерантності становила 18,3 %, з середнім – зросла на 52,5 %, нижчим за середній – на 2,5 %, значно зменшилася кількість респондентів із низьким рівнем вихованості толерантності (різниця становить 73,3 %).
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів вказаної проблеми. Подальшого наукового вивчення потребують питання, пов’язані з розробкою і реалізацією технології з виховання толерантності молодших школярів.
Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: запровадити в системі підготовки майбутніх учителів початкових класів спецкурс, семінари із питань виховання толерантності; проведення тематичних курсів у системі післядипломної освіти для підвищення кваліфікації вчителів.