ВИХОВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Краткое описание

Інститут проблем виховання АПН України

На правах рукопису

Маршицька Вікторія В’ячеславівна

УДК 372.3.033

ВИХОВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ
ДО ПРИРОДИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

13.00.08 дошкільна педагогіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник: Пустовіт Наталія Афанасіївна
кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник

Київ 2003
ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................... 3
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ
ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ................................................................12
1.1. Емоційно-ціннісне ставлення до природи як складова екологічної
культури особистості ..........................................................................................12
1.2. Психолого-педагогічні дослідження виховання ставлення
до природи у дітей дошкільного віку ................................................................28
1.3. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей
старшого дошкільного віку у практиці роботи дошкільних закладів
освіти ....................................................................................................................44
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ...............................................................................64
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ТЕХНОЛОГІЇ
ВИХОВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО ВИХОВАННЯ
ДО ПРИРОДИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ......................67
2.1. Принципи технології виховання емоційно-ціннісного ставлення
до природи у дітей старшого дошкільного віку ............................67
2.2. Корекція мотивації ставлення до природи у дітей старшого
дошкільного віку ..............................................................................80
2.3. Формування особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення до
природи у старших дошкільників ...................................................................... 97
2.4. Організація та результати формуючого експерименту........................ 111
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ........................................................................ 139
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ............................................................................... 147
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................... 157
ДОДАТКИ........................................................................................................... 178

ВСТУП

Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні передбачає обґрунтування і реалізацію нових методологічних засад виховання. Законами України Про освіту”, Про дошкільну освіту”, державними національними програмами Освіта” та Діти України” визначено, що центром виховного впливу має стати дитина, а метою формування такої позиції особистості, що виявляється у соціальній активності, творчості, гуманістичній спрямованості та забезпечує її самоактуалізацію і самореалізацію. При цьому особливої ваги набуває єдність виховних впливів упродовж всього періоду становлення особистості, починаючи з раннього дитинства.
У Концепції екологічної освіти України [102] серед завдань дошкільного виховання визначено формування основ екологічної культури, морально-ціннісної орієнтації особистості. Цінності є необхідною передумовою розуміння сутності природи, переосмислення власної поведінки в межах гуманістичних ціннісних орієнтирів щодо природи. Отже, основним предметом екологічного виховання дошкільників має стати формування суб’єктивного відображення універсальної цінності природи.
Нові світоглядні орієнтири та соціальні завдання, які стоять нині перед людством, актуалізують проблему ставлення людини до природи, корекції ціннісних орієнтацій та утвердження гуманістичних соціально-моральних позицій щодо використання природи суспільством.
Для сучасних досліджень проблем екологічного виховання характерний гуманістичний підхід, згідно якого екологічні проблеми розглядаються не як проблеми навколишнього середовища чи здоров’я людини, а як проблеми особистості, її внутрішнього світу.
Наукові підходи до екологічного виховання в сучасних умовах розроблені в дослідженнях А.Н.Захлєбного [74; 75], І.Д.Звєрєва [75; 76], І.Т.Суравєгіної [209; 210], які визначили мету, принципи, завдання і зміст екологічної освіти та виховання. Концептуальні положення екологічного напряму педагогіки стосовно окремих навчальних предметів, позанавчальної діяльності, вікових груп та інших специфічних факторів уточнювались Л.В.Іщенко [86], Д.І.Мельник [140], Л.М.Різник [193], Н.А.Пустовіт [187; 188; 189], Г.П.Пустовітом [186], Г.С.Тарасенко [213; 214], Д.І.Струнніковою [207], Л.В.Шаповал [232] та багатьма іншими вченими.
Аналізуючи стан екологічного виховання в дитячому садку та у початковій школі, дослідники зазначають, що воно переважно спрямоване на інтелектуальний розвиток і меншою мірою торкається емоційної-чуттєвої сфери особистості. Водночас дотримання єдності впливу на інтелектуальну, емоційно-чуттєву, діяльнісну сфери особистості має принципово важливе значення і визначає ефективність екологічного виховання (А.Н.Захлєбний, І.Д.Звєрєв [75]). Процес становлення та розвитку людських ставлень обумовлений емоційними переживаннями, що базуються на наявному фонді потреб, мотивів і ціннісного ставлення. Досвід емоційно-ціннісного ставлення включає емоційні переживання, що відповідають потребам і системі цінностей суспільства, і відрізняються якісними характеристиками, динамічністю й об’єктами, на які спрямовані.
Психологічний аспект досліджуваної проблеми відображений у працях Б.Г.Ананьєва [7], Л.С.Виготського [46; 47], В.К.Вілюнаса [36; 37; 184], О.В.Запорожця [73; 182; 239], О.М.Леонтьєва [119; 120], В.М.М’ясищева [146]. У наукових працях Л.В.Артемової [9; 82; 206], А.М.Богуш [3; 23; 206], О.Л.Кононко [101], В.К.Котирло [104], Я.З.Неверович [239], З.П.Плохій [171; 172; 173],Т.І.Поніманської [3], Ю.О.Приходько [174; 175; 176; 224], Н.Ф.Яришевої [242] підкреслюється особлива чутливість дошкільників до впливів довкілля, різноманітних емоційно-образних стимулів, їх емоційна реакція на безпосередні враження.
Дошкільний вік сприятливий для екологічного виховання, адже саме в цей період закладаються основи культури спілкування і поведінки дітей у природі. Особливої уваги потребують діти старшого дошкільного віку, оскільки у них починають формуватися основи наочно-дійового та наочно-образного типів мислення. Старші дошкільники здатні розуміти й усвідомлювати зв’язки навколишнього світу й у них виникають об’єктивні можливості для самостійного спілкування з природою. Велика емоційна чутливість, сприятлива для розвитку моральних почуттів (О.В.Запорожець [73; 182]), новоутворення у вигляді усвідомлюваних мотивів, здатних підкоряти безпосередні потяги (О.М.Леонтьєв [119; 120]), поява етичних інстанцій (Л.С.Виготський [46; 47], Д.Б.Ельконін [182]) роблять дошкільний вік сенситивним для розвитку основ особистості.
У старшому дошкільному віці є достатньо усталеними і функціонально дієвими такі внутрішні інстанції” підростаючої особистості як образ Я”, самооцінка, самолюбство, рівень домагань, особистісні очікування тощо, що опосередковують будь-які види активності дитини і дають їй змогу діяти самостійно від імені власного Я”. Поява цих інстанцій як регуляторів діяльності і поведінки є свідченням диференціації внутрішнього і зовнішнього боку особистості дитини і розвитку у неї здатності діяти довільно, згідно поставленої мети.
Огляд становлення проблеми екологічного виховання як педагогічної продемонстрував, що значна кількість досліджень в дошкільній педагогіці присвячена проблемі систематизації знань про природу. Здатність дошкільників до засвоєння систематизованих знань про природу підтверджена у дослідженнях Л.В.Буркової [28], С.М.Ніколаєвої [148; 149; 150], А.М.Федотової [222], І.А.Хайдурової [226], Т.В.Христовської [228]. В контексті нашого дослідження особливе значення мають роботи, присвячені формуванню у дітей дошкільного віку бережливого (В.Г.Грецова [55]), дбайливого (М.К.Ібраімова [81], Г.C.Марочко [136], З.П.Плохій [171]), свідомого (І.О.Комарова [98]), ціннісного (М.В.Роганова [194]) ставлення до природи. Дослідники вважають, що уявлення і знання, які не спираються на моральні почуття, мають формальний характер і тому не спонукають дитину до моральної поведінки. Дитина, яка знає правила природокористування, володіє інформацією про особливості природних явищ, їх взаємозумовленість, але байдужа до природи, легко порушує норми і правила поведінки в природному середовищі ставиться до нього утилітарно-прагматично.
Результати анкетування вихователів, батьків та дані констатуючого етапу експериментального дослідження свідчать, що у дітей старшого дошкільного віку є необхідні передумови до формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи. Їм доступне розуміння різнобічних цінностей природи, вони вміють виразити свої емоції від спілкування з природою в творчій діяльності, знають правила поведінки в природі, можуть оцінити свої вчинки та вчинки інших. У навчально-виховному процесі дошкільного закладу природа, переважно, використовується як засіб розумового, естетичного розвитку дітей; серед методів екологічного виховання переважають вербальні й такі, що забезпечують безпосередню взаємодію з природою. Виховання у дітей позитивного ставлення до природи в умовах дошкільного закладу майже не підтримується сім’єю.
Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії та практиці дошкільного виховання, протиріччя між потенційними можливостями старших дошкільників у вихованні емоційно-ціннісного ставлення до природи і станом виховної практики, відсутністю технологій виховання цієї якості особистості, було визначено тему дисертаційного дослідження: Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною колективної теми Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання школярів” лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України, державний реєстраційний номер №0199U000062. Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України від 27 листопада 1998 р., протокол №11, затверджена Радою координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні від 26 січня 2000 р., протокол №1.
Об’єкт дослідження екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження технологія виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку.
Мета дослідження науково обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити особистісно орієнтовану технологію виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку.
Гіпотеза: ефективність технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у старших дошкільників забезпечується дотриманням єдності впливу на інтелектуальну, емоційну та діяльнісну сфери особистості і здійснюється поетапно через розширення потреб і мотивів взаємодії з природою та формування особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення до природи.
У відповідності з метою і гіпотезою визначені завдання дослідження:
- з’ясувати стан проблеми в теорії та дошкільній виховній практиці;
- проаналізувати сутність поняття емоційно-ціннісне ставлення до природи” та уточнити його використання стосовно дітей старшого дошкільного віку;
- визначити критерії сформованості емоційно-ціннісного ставлення до природи та виділити типи його прояву у дітей старшого дошкільного віку ;
- визначити принципи та етапи технології виховання досліджуваної якості особистості;
- розробити та експериментально перевірити засоби виховного впливу згідно технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку.
Методологічну основу дослідження складають загальнофілософські положення про цілісність природи, єдність природи і суспільства, про необхідність гармонізації та гуманізації взаємовідносин суспільства з природою, про виховну і розвиваючу функції природи, закономірності психічного розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Теоретичною основою дослідження є: філософсько-соціологічні концепції сутності культури особистості (М.С.Каган, М.С.Колєсов, В.С.Крисаченко Б.Ф.Марков, В.М.Межуєв); психологічна теорія особистості (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); теорія суб’єктивних ставлень (І.Д.Бех, О.Ф.Лазурський, Б.Ф.Ломов, В.М.М’ясищев); концептуальні положення теорії екологічної освіти (А.Н.Захлєбний, І.Д.Звєрєв, І.Т.Суравєгіна); типологія ставлень до природи в системі екологічної культури (С.Д.Дерябо, В.А.Ясвін), положення про розвиток особистості у дошкільному віці (Л.В.Артемова, О.В.Запорожець, О.Л.Кононко, Д.Б.Ельконін, П.М.Якобсон).
Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:
Теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, порівняльний аналіз.
Емпіричні: методи педагогічної та психологічної діагностики (анкетування вихователів, батьків, спостереження, бесіда, педагогічний експеримент); якісний аналіз результатів експерименту; методи математичної обробки одержаних результатів дослідження.
База дослідження. Педагогічний експеримент здійснювався протягом 1998-2001 років на базі дошкільних закладів №1, №2 м.Ірпінь Київської області; №815, №816 м.Києва; №59 м.Вінниці. Експериментом було охоплено 326 дошкільників, 98 батьків, 50 вихователів вищеназваних дошкільних закладів та 84 вихователя з числа слухачів курсів підвищення кваліфікації Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів.
Дослідження проводилось в три етапи.
На першому етапі (1998-1999 рр.) здійснювалось теоретичне та практичне осмислення проблеми; формулювалася гіпотеза; проаналізовано сутність поняття емоційно-ціннісне ставлення до природи” та уточнено його використання стосовно дітей старшого дошкільного віку; визначено критерії сформованості емоційно-ціннісного ставлення до природи та типи його прояву у дітей досліджуваного віку; виявлено педагогічні протиріччя.
На другому етапі (1999-2000 рр.) теоретично обґрунтовано технологію виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку; визначено етапи та засоби виховного впливу розробленої технології; здійснено експериментальну перевірку ефективності запропонованих розробок.
На третьому етапі (2000 2002 рр.) аналізувався та узагальнювався здобутий експериментальний матеріал, формулювалися висновки, розроблялися методичні рекомендації для практичних працівників і батьків щодо виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку.
Наукова новизна дослідження: вперше обґрунтовано особистісно орієнтовану технологію виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку; критерії сформованості і типи прояву цієї якості як показника екологічної вихованості старших дошкільників; уточнено сутність поняття емоційно-ціннісне ставлення до природи” стосовно вікових особливостей старших дошкільників; удосконалено принципи конструювання особистісно орієнтованої технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку, визначення кількісних та якісних характеристик емоційно-ціннісного ставлення старших дошкільників до природи.
Практичне значення одержаних результатів визначають: конкретні засоби виховання у старших дошкільників емоційно-ціннісного ставлення до природи, розроблені відповідно до технологічних етапів цього процесу; методика визначення сформованості емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку; типологія старших дошкільників за виділеними критеріями та індивідуальними особливостями сформованості компонентів емоційно-ціннісного ставлення до природи. Розроблені науково-методичні рекомендації можуть бути використані у масовій педагогічній практиці роботи дошкільних закладів, навчальному процесі педагогічних училищ та вищих навчальних закладів, у післядипломній підготовці та перепідготовці педагогічних кадрів, у організації спільної навчально-виховної роботи дошкільного закладу з сім’єю.
Вірогідність отриманих даних і висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження, застосуванням комплексу методів, адекватних меті та завданням дисертаційної роботи, репрезентативністю вибірки, кількісною обробкою та якісним аналізом результатів експерименту, позитивними результатами експериментального виховання, апробацією і впровадженням їх у практику роботи дошкільних закладів.
На захист виносяться:
· науково обґрунтована й експериментально перевірена особистісно орієнтована технологія виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку;
· засоби виховного впливу, диференційовані стосовно етапів виховання цієї якості особистості;
· критерії і показники емоційно-ціннісного ставлення до природи старших дошкільників.
Апробація і впровадження одержаних результатів: матеріали дослідження доповідались на засіданнях лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України, звітних конференціях Інституту проблем виховання (1999-2001), на Міжнародній науково-практичній конференції Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти” (Чернівці, 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (Київ, 2001) Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень II Всеукраїнського з’їзду працівників освіти України” (Київ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції Шкільна екологічна освіта: проблеми та шляхи розв’язання” (Київ, 2001).
Матеріали дослідження використані в процесі читання лекцій на факультеті педагогіки і психології (дошкільної) Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім.Г.С.Сковороди.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 7 одноосібних публікаціях автора, з яких 5 надруковано у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації: дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (248 найменувань), додатків, 11 таблиць, 12 рисунків. Загальний обсяг дисертації 186 сторінок, основний зміст викладено на 156 сторінках.

Список литературы

ЗаГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Критичне осмислення причин сучасної екологічної ситуації обумовлює корекцію ціннісних орієнтацій та соціально-моральних позицій щодо використання природи суспільством.
Новітні дослідження проблем екологічного виховання ґрунтуються на гуманістичному розумінні причин екологічних проблем, згідно якого останні розглядаються не як проблеми навколишнього середовища чи здоров’я людини, а як проблеми внутрішнього світу особистості.
Невід’ємною складовою духовного світу гармонійно розвиненої особистості є ціннісне ставлення до природного середовища. Ставлення до природи своєрідна проекція цінностей, притаманних суспільству на певному етапі культурного розвитку. Процес становлення та розвитку людських потреб і ставлень обумовлений емоційними переживаннями, що базується на наявному фонді потреб, мотивів і ціннісного ставлення. Досвід емоційно-ціннісного ставлення включає емоційні переживання, що відповідають потребам і системі цінностей певного суспільства, і відрізняються якісними характеристиками, динамічністю й об’єктами, на які спрямовані.
Виходячи з філософського та психологічного розуміння сутності цінностей та ціннісного ставлення, емоційно-ціннісне ставлення до природи розглядається у дослідженні як особливий вид суб’єктивного ставлення до цінностей природи, що виявляється в емоціях задоволення незадоволення, радості суму, захоплення зневаги в процесі взаємодії з тими чи іншими об’єктами природи. Тобто, ціннісне ставлення до об’єктів природи, що характеризується зазначеними емоціями, і виступає метою виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи.
У процесі виховання ставлення до навколишньої дійсності мають значення як позитивні, так і негативні емоції. Проте саме позитивні емоції, що базуються на задоволенні, мають конструктивне значення у формуванні активної просоціальної позиції особистості. Та лише емоційне ставлення ще не обумовлює визначеності ціннісного ставлення. Психологічну структуру людського ставлення складають пізнавально-емоційні утворення, їх своєрідний сплав.
Отже, у ставленні емоційний компонент є провідним. Тому особистісні ставлення характеризують ступінь інтересу, силу емоцій, бажань, виявляються у поведінці, діях і переживаннях суб’єктів, виступають рушійною силою особистості.
Аналіз філософських та психологічних досліджень показав, що процес виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи як складової екологічної культури особистості пов’язаний із формуванням низки структурних компонентів особистості:
1/ потреб, що обумовлені функціями природного довкілля;
2/ емоційної готовності до усвідомлення цінностей природи;
3/ мотивів взаємодії з природою на основі усвідомлення цінностей природи;
4/ особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення до природи.
Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи здійснюється з урахуванням особливостей формування суб’єктивного ставлення до природи в онтогенезі у процесі побудови перцептивного образу, обробки одержаної інформації та безпосередньої взаємодії з природними об’єктами.
Оскільки модальність є якісно-змістовою характеристикою суб’єктивного ставлення, а інтенсивність характеризує міру відображення потреб особистості в об’єктах ставлення, базовими критеріями емоційно-ціннісного ставлення до природи у проведеному дослідженні слугували:
- особливості сприйняття природи;
- характер емоційної реакції на красу природи;
- характер мотивів ставлення до природи та її охорони;
- характер оцінки власного ставлення й ставлення інших до природних об’єктів.
У дослідженні розроблено методику визначення сформованості емоційно-ціннісного ставлення до природи, якою передбачено виконання серії завдань на з’ясування емоційних, інтелектуальних, ціннісних, діяльнісних проявів у взаємодії з природою. За базовими критеріями та обґрунтованою методикою виділені якісні характеристики типів емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку: позитивно-активного, позитивно-пасивного, нейтрального, негативного емоційно-ціннісне ставлення до природи.
Результати, отримані в ході констатуючого експерименту свідчать:
· Навчально-виховний процес у дошкільному закладі надає можливості удосконалення екологічного виховання. Природа найчастіше використовується як засіб розумового, естетичного розвитку дітей. Серед методів, застосовуваних вихователями у екологічному вихованні, переважають вербальні та такі, що забезпечують безпосередню взаємодію з природою (спостереження, екскурсії, догляд за тваринами чи рослинами). Залишаються практично невикористаними творчі можливості і здібності дошкільнят.
· Дітям старшого дошкільного віку властивий потяг до взаємодії з природними об’єктами. Вони здатні зрозуміти різнобічні цінності природи, вміють виразити свої емоції від спілкування з природою у творчій діяльності, знають правила поведінки в природі, можуть оцінити свої вчинки і вчинки інших, однак ставлення до природи має естетичну, прагматичну мотивацію.
· Емоційно-ціннісне ставлення дітей старшого дошкільного віку до природи можна охарактеризувати загалом як позитивне, проте наявна значна частина дітей з позитивно-пасивним (33,3% - 40% у старших групах; 40% - 48% у підготовчих групах), нейтральним (20% - 23,3% у старших групах; 28% - 32% у підготовчих групах) та негативним (10% - 16,7% у старших групах; 8% - 16% у підготовчих групах) типом емоційно-ціннісного ставлення.
· Існуюча практика виховання не забезпечує достатніх умов, що відповідають психологічній сутності емоційно-ціннісного ставлення до природи. Такий стан, до деякої міри, пояснюється рівнем психолого-педагогічної підготовки вихователів; умовами сімейного виховання; особливостями взаємодії вихователя з дітьми; моральними цінностями мікрогрупи, в якій дитина переважно проводить час, перебуваючи у дитячому садку. Таким чином, протиріччя між можливостями дошкільного віку і станом виховної практики, труднощі практичного вирішення свідчать про необхідність наукового обґрунтування цілісної технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку.
· Виховання у дітей позитивного ставлення до природи в умовах дошкільного закладу майже не підтримується сім’єю, яка, за результатами дослідження, сама потребує теоретичної і методичної допомоги з цього питання.
У розробці технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку основоположними є найзагальніші принципи особистісно орієнтованих технологій виховання, сформульовані у сучасній вітчизняній педагогічній науці. Технологія виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку конкретизує ці принципи стосовно сутності досліджуваної якості особистості та особливостей формування і прояву у дітей старшого дошкільного віку.
Результативність будь-якого виховного процесу значною мірою залежить від того, наскільки його структура і зміст забезпечують досягнення мети. Тому перший принцип технології виховання зазначеного ставлення адекватність виховної технології передбачуваній меті.
Сучасне розуміння сутності педагогічної технології вимагає структурування виховного процесу, обґрунтоване виділення і дотримання у ньому певних послідовних етапів. Отже, другий принцип виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи поетапність. У вихованні досліджуваної якості особистості у дітей старшого дошкільного віку етапи виділено з урахуванням структури цього ставлення і дотриманням взаємозалежності складових компонентів: потреби особистості, викликані життєвою значущістю природи; емоції і оцінки як механізми безпосереднього переживання ставлення, цілі, що забезпечують свідоме ставлення й чіткі уявлення про результати дій; мотиви як переважаючі ставлення; дії як фактори стійкого й активного ставлення.
У ході експериментального виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у старших дошкільників визначено такі етапи:
1 етап корекція потреб, емоцій, мотивів дошкільників;
2 етап формування у дітей особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення до природи.
Третій принцип психологічної обумовленості характеру виховних впливів на кожному з виділених етапів визначається сутністю та особливостями компонентів емоційно-ціннісного ставлення. Він означає, що виховні впливи добираються, виходячи з психологічного механізму розвитку ставлень у дітей досліджуваного віку, так, щоб створити сприятливі умови для переходу від кожної попередньої ланки цього механізму до наступної.
Застосування ігрових завдань, тренінгів, соціально-моральних задач екологічного змісту, проектів з метою виховання емоційно-ціннісного ставлення відповідно до виділених етапів неможливе без врахування вікових, типологічних та індивідуальних особливостей дітей. Відповідно у дослідженні сформульовано принцип диференціації виховних впливів відповідно до типологічних та індивідуальних особливостей старших дошкільників.
Ефективність розробленої особистісно орієнтованої технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку визначалася в ході формуючого експерименту. Дослідження здійснювалось у два етапи: 1/ попередній та 2/ основний. В ході кожного з них для реалізації поставленої мети вирішувалися такі завдання:
1 етап уточнити організаційні вимоги до застосування розроблених у дисертації технологій виховання емоційно-ціннісного ставлення;
2 етап з’ясувати, зміни емоційно-ціннісної сфери особистості дошкільника;
- виявити ставлення вихователів, батьків та дітей до розробленої технології.
Формуючий експеримент здійснювався в межах діючої у дошкільних закладах України програми Малятко”. Розділ Рідна природа” цієї програми має виразну екологічну та валеологічну спрямованість матеріалу, що сприяє усвідомленню значення природи для життя людей, необхідності її оберігати. Розділ містить системні знання, що підводять до формування загальних природничих уявлень. Цінність природи розкривається через її універсальність, що визначається естетичною, пізнавальною, моральною значущістю для людини, суспільства. Згідно програми діти оволодівають практичними вміннями і навичками створення умов для життя живих істот. Здійснений у ході дослідження експеримент базувався на змісті програми Малятко” і стосувався, насамперед, форм, методів та засобів екологічного виховання старших дошкільників.
На попередньому етапі формуючого експерименту теоретично обґрунтовані принципи технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи організації екологічних дидактичних ігор доповнено низкою організаційних вимог до засобів виховного впливу, передбачених на кожному з виділених етапів різних типів ігор та окремих з них.
1.Вимоги до організації використання ігрових завдань, тренінгів формування ігрових груп у іграх -аналогіях, соціально-моральних задач, екологічних проектів..
2.Вимоги до створення сприятливої емоційної атмосфери.
Ці вимоги стосуються всіх засобів виховного впливу на кожному з виділених етапів особистісно орієнтованої технології і виявляються у впровадженні на якісно новому рівні особистісно-орієнтованого спілкування вихователями з дітьми, створенні належних умов для привернення уваги дитини до самої себе.
На основному етапі експериментальної роботи упротягомд рокуовж 4-х років у шкільний навчально-виховний процес дитячого садка запроваджувалися , починаючи з 5-х класів і продовжуючи в кожному наступному класі по 8-й включно запроваджувалисьрозроблені засоби виховного впливу. Технологія виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у експериментальних групах відрізнялася виділенням науково обґрунтованих етапів виховання досліджуваної якості особистості, добором виховних засобів на кожному етапі з дотриманням психологічного механізму формування особистісних структур, диференціацією виховних впливів відповідно до типологічних та індивідуальних особливостей дітей.
Аналіз досвіду родинного виховання і результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що досить часто батьки розуміють мету, до якої необхідно прагнути, виховуючи свою дитину, які особистісні якості слід у неї формувати, та зовсім не знають, як цього досягти. Оскільки сім’я й дитячий садок мають свою специфіку, особливості впливу на дитину, свої виховні засоби, тому важливо, щоб виховні впливи, здійснювані цими соціальними інститутами, взаємодоповнювали один одного, мали однакове спрямування, що сприяло б формуванню у дітей елементів екологічного світорозуміння, розвитку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля, формуванню реалістичних уявлень про об’єкти та явища природи, практичних умінь дбайливого ставлення до її компонентів.
Зазначені положення стали вихідними у створенні програми проектів Мій дім”, мета якої: а/ формування особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення до природи у взаємодії сім’ї та дошкільного закладу; б/ залучення батьків до екологічного виховання дошкільників, формування єдиного екологічно виховуючого середовища дитячий садок дім (сім’я) дитини”.
екологічні ігри.
У ході експериментального дослідження здійснювалися поточне та заключне вивчення впливу на дітей розроблених виховних засобів. Поточне вивчення базувалось на спостереженні, бесідах, відгуках дошкільнят, батьків та вихователів, що надавало можливості помітити зміни у інтелектуальній, емоційно-чуттєвій та діяльнісній сферах особистості.
Особливістю емоційно-ціннісного ставлення до природи є опосередкованість виявлення через рухи, жести, міміку і поведінку в цілому під час уявного чи безпосереднього контакту дитини з природою. Спостереження за такими невербальними проявами ставлення дозволяє уточнити дані, одержані за формалізованими методиками. Результати спостережень підтверджують позитивні зміни у формуванні досліджуваної якості у старших дошкільників.
Суттєві зміни у емоційно-ціннісному ставленні до природи у дітей старшого дошкільного віку виявилися вже в ході проведення формуючого експерименту. На контрольному етапі дослідження проведено порівняльні підсумкові зрізи з метою виявлення ефективності розробленої експериментальної технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку. Для цього застосовувалася діагностична методика, апробована в ході констатуючого етапу експерименту.
Крім зазначеної діагностичної методики використовувались адаптована методика Новосельці” І.В. Цвєткової [229].
З отриманих кількісних даних, з’ясовано, що позитивне емоційно-ціннісне ставлення переважає як у контрольних, так і у експериментальних групах. Проте в експериментальних групах переважає позитивно-активне емоційно-ціннісне ставлення (по 40% у старшій та підготовчій групах), а у контрольних позитивно-пасивне емоційно-ціннісне ставлення (30% - у старшій та 28% у підготовчій групах). Водночас, значним у контрольних групах залишається відсоток дітей з негативним емоційно-ціннісним ставленням (20% у старшій та 32% у підготовчій групах).
Порівняльний аналіз результатів дослідження в експериментальних та контрольних групах показує, що у контрольних групах за відсутності спеціальної системи роботи, позитивно-пасивне емоційно-ціннісне ставлення перетворюється на нейтральне та негативне. Ці типи емоційно-ціннісного ставлення характеризується відсутністю розуміння універсальної цінності природи, проявами байдужості та ворожості до природних об’єктів.
Негативне та нейтральне емоційно-ціннісне ставлення перетворюються у позитивно-пасивне, а останнє при забезпеченні необхідних умов має тенденцію до переходу в позитивно-активне, що є підгрунтям для формування екологічної культури особистості. Воно виявляється не лише в усвідомленні цінностей природи, але і в ініціативному прагненні до дотримання природоохоронних норм у незнайомих умовах і ситуаціях, намаганні впливати на інших дітей з метою дотримання ними цих норм у поведінці.
Проведене дослідження не претендує на повне розкриття педагогічних умов та психологічних механізмів виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку. Подальшого вивчення вимагають основи виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей середнього дошкільного віку; особливості поведінки дітей у початковій школі залежно від типів цього ставлення в дошкільні роки; особливості емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей сільської та міської місцевості, а також особливості виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у хлопчиків і дівчаток; поглибленого дослідження варті педагогічні умови виховання цієї якості особистості у взаємодії дошкільного закладу і сім’ї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменкова В.В. Развитие гуманных отношений ребенка и социальная психология детства// Вопросы психологии. - 1986.- №4.- С.27-36.
2. Адаскина А.А. Особенности проявления эстетического отношения при восприятии действительности //Вопросы психологии. - №6.-1999.- С.100-109.
3. Актуальні проблеми дошкільного виховання: Міжвузівський збірник наукових праць /А.М.Богуш, Т.І.Поніманська (ред.); АПН України, РДПІ. - Рівне, 1997. 176 с.
4. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. - К.: Наукова думка, 1997. - 411 с.
5. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция учения школьников. М.: Педагогика, - 1984. 296 с.
6. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества: Книга для учителя. - К.: Освіта, 1991. - 411 с.
7. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т-х. М., 1980. Т.2.-287с.
8. Арнольдов А.И. Социалистическая культура: теория и жизнь. - М.: Политиздат, 1984. - С.18.
9. Артемова Л.В. Колір. Форма. Величина. Число. К.: Томіріс, 1997 .- 176 с.
10. Ахнезер А.С. Культура и экологическая проблема / Экология и культура: Методологические аспекты. Ставрополь, 1982. 247 с.
11. Бабосов Е.М. Нравственная культура личности. Л.: Наука и техника, 1981. 184 с.
12. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. МО України АПН України. К.: Ред. Журналу Дошкільне виховання” 1999. 62 с.
13. Баллер Э.А. Коммунизм. Культура. Человек. - 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Сов.Россия, 1984. - С.23.
14. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років. - Тернопіль: Богдан”, 1998. - 88 с.
15. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание. Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
16. Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности: Автореферат дис. д-ра психол. наук: 19.00.07. К., 1992. 42 с.
17. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. К., 1998. 204 с.
18. Бех І.Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології //Педагогіка і психологія. - 1999.- №3. - С. 5-14.
19. Бех І.Д. Відповідальність особистості як мета виховання // Початкова школа. 1994. - №9 10. С.4-8.
20. Бех І.Д. Цінності як ядро особистості // Цінності освіти і виховання: Науково-методичний збірник /За заг. ред. О.В.Сухомлинської. К., 1997, С.8 11.
21. Битинас Б.П. Введение в философию воспитания. М.: Фонд духовного и нравственного образования, 1996. 141 с.
22. Битинас Б.П. Структура процесса воспитания (Методологический аспект). - Каунас: Швиеса, 1984. - 190 с.
23. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. Практикум: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 1995. 192 с.
24. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
25. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации поведения детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович и Л.В.Благонадежной. М.: Педагогика, 1972. С.7 44.
26. Борев Ю. Б. Эстетика. 4 -е изд. доп. М.: Политиздат, 1988. 496 с.
27. Бреслав Г.М. Воспитание нравственных чувств ребенка в семье// Вопросы психологии. - 1986.- №1. - С.41-47.
28. Буркова Л.В. Формування пізнавальної активності у старших дошкільників при вивченні сезонних явищ природи: Автореферат дис. ... канд.пед.наук: 13.00.01. - К., 1994. -24 с.
29. Валлон А. Психическое развитие ребенка. - М.: Просвещение, 1967. - 195 с.
30. Василенко В.А. Ценность и ценностные отношения // Проблема ценности в философии / Под ред. А.Г.Харчева. М. Л.: Наука, 1966. С. 41-49.
31. Васильева А.И. Учите детей наблюдать природу. - Минск, 1972.-128 с.
32. Введение в научное исследование по педагогике. Учебное пособие / Ю.К.Бабанский, В.И.Журавлев, В.К.Розов и др. Под ред. В.И.Журавлева М.: Просвещение. 1988. 239 с.
33. Введение в философию. В 2-х т. Т. 2. М.: Полит. литература,1990. 639 с.
34. Веретенникова С.А. Ознакомление детей дошкольного возраста с природой. К. - 1979.-248 с.
35. Вернадский В.И. Размышления натуралиста: В 2 кн. / АН СССР Истории естествознания и техники. Архив АН СССР. М.: Наука, 1975. Кн. 2.: Научная мысль как планетное мышление. 191 с.
36. Вилюнас В.К. Психологические механизмы биологической мотивации. М.: Изд-во МГУ, 1986. 207 с.
37. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 288 с.
38. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. Под ред. О.В.Овчинниковой. - М.: Изд-во МГУ, 1976. - 143 с.
39. Виноградова Н.Ф. Умственное воспитание детей в процессе ознакомления с природой. М.: Просвещение, 1978. 103 с.
40. Водовозова Е.Н. Умственное и нравственное развитие детей от первого проявления сознания до школьного возраста / История дошкольной педагогики в России. Хрестоматия. - М.: Просвещение, 1987. - 432 с. С.237-272
41. Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред Л.Н.Проколиенко, В.К.Котырло. - К.: Радянська школа. 1987. 174 с.
42. Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л.Н. Проколиенко. К.: Радянська школа,1990. 368 с.
43. Воспитание и обучение детей шестого года жизни. М.: Просвещение, 1988. 38 с.
44. Воспитательная система массовой школы: Проблемы гуманизации: Сб науч.тр. /Под ред. Л.И.Новиковой .- М.: НИИТ и ИП, 1992. - 134 с.
45. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. СПб.: Союз, 1997. 96 с.
46. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. СПб.: Союз, 1997. 224 с.
47. Выготский Л.С. Педагогическая психология/ Под ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика-Пресс. 1996.- 536 с.
48. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информационно-методическое пособие к курсу Психология человека” - 2-е изд., доп.и испр. - М.: Рос.педагогическое агенство. - 1998. - 272 с.
49. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. - М. 1995. 448 с.
50. Гирусов Э.В. Особенности формирования социальной экологии: Тезисы докладов Первой Всесоюзной конференции. - Львов, 1986. - С.5-8.
51. Гирусов Э.В. От экологического знания к экологическому сознанию// Взаимодействие общества и природы: философско-методологические аспекты проблемы /АН СССР, Институт философии. - М.: Наука, 1986. - С.144-158.
52. Гирусов Э.В., Ширкова И.Ю. Экология и культура. М.: Знание, 1989. 64 с.
53. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.Головко (гол. ред.) К.: Либідь, 1997. 374 с.
54. Горелов А.А. Экология - Наука - Моделирование: философский очерк / Отв. ред. А.Т.Шаталов.