АНАЛІТИЧНІ ЦЕНТРИ ЯК СУБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

На правах рукопису

Глоба Оксана Євгенівна

УДК 321.02

АНАЛІТИЧНІ ЦЕНТРИ
ЯК СУБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

23.00.01 ― теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук, профе-сор
Токовенко Олександр Сергійович

Дніпропетровськ ― 2009

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 9
1.1 Громадська природа аналітичних центрів ………................................... 10
1.2 Проблематика аналітичних центрів у зарубіжній та вітчизняній науковій літературі ………………..................................................................................
34
Висновки до розділу 1 …..…………………………………………………... 59
РОЗДІЛ 2 АНАЛІТИЧНІ ЦЕНТРИ ЯК АГЕНТИ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ……………………………………………………...............................................
63
2.1 Публічна політика як сфера діяльності аналітичних центрів ………... 63
2.2 Деліберативний процес як основа публічно–політичної діяльності аналітичних центрів …………………......................................................................
74
2.3 Класифікація аналітичних центрів як агентів публічної політики …... 79
Висновки до розділу 2 …..…………………………………………………... 92
РОЗДІЛ 3 ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ АНАЛІТИЧНИХ ЦЕНТРІВ ……............................................................................................................
94
3.1 Функціональний прототип сучасних аналітичних центрів …………... 94
3.2 Форми фінансування і традиційні форми діяльності аналітичних центрів …………………............................................................................................
109
3.3 Мережні форми діяльності аналітичних центрів ……………………. 115
Висновки до розділу 3 …..…………………………………………………... 130
РОЗДІЛ 4 СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АНАЛІТИЧНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ ………………………………………….
133
4.1 Загальні тенденції розвитку аналітичних центрів у перехідних суспільствах ………………………………………………………………………………
133
4.2 Становлення та сучасний стан аналітичних центрів в Україні ………. 139
4.3 Шляхи розвитку аналітичного сегмента в Україні ……………………. 160
Висновки до розділу 4 …..…………………………………………………... 171
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………. 179

ВСТУП

Актуальність теми. Співпраця державних органів з незалежними аналітич-ними центрами – невід’ємний елемент демократичної політичної культури європейського зразка. Наявність налагоджених ефективно діючих каналів комунікації між органами влади та аналітичним сегментом “третього сектора” виступає запорукою релевантності та послідовності державної політики, її підконтрольності суспільству, відповідності стратегічним національним інтересам. Становлення незалежного від держави аналітичного сегмента є одним із елементів посткомуністичної трансформації. За ступенем та ефективністю впливу на державу незалежних аналітичних центрів можна оцінювати глибину перетворень, ступінь модернізації та європеїзації посткомуністичних держав.
Досвід функціонування незалежних аналітичних центрів в Україні говорить про необхідність мати цілісну картину процесу демократизації для країн, які здійснюють демократичний транзит. Створення аналітичних центрів на пострадянському просторі останнім часом відбувається не без непрямої, а в деяких випадках і прямої дії західних зразків. В Україні існує декілька десятків аналітичних центрів, які працюють у різних сферах суспільного життя, проте не кожен із них можна віднести до організацій, які працюють у полі публічної політики. Аналітичні центри як агенти публічної політики є однією з ланок у системі ухвалення рішень у державі та намагаються поєднати організовану в експертну корпорацію силу інтелекту із силою і глобальним впливом держави. Це своєрідні “вузлові точки” в структурі того соціального процесу, який можна назвати соціальною інженерією, тобто інструментальною і технологічною роботою із реформування суспільства, що проводиться відкрито й дозволяє залучати кращих фахівців у тій чи іншій галузі ― без посередників, на конкурсній основі, з оприлюдненням результатів і їх публічною оцінкою.
Сьогодні незалежні аналітичні центри є магістральним шляхом розвитку соціальної інженерії. Аналітичні центри є одним із провідних соціальних способів існування інтелекту, спосіб його адекватного соціального застосування; вони свідомо ставлять перед собою завдання соціальної інженерії суспільства, тобто такого перетворення суспільства, яке виникає як ідея інтелектуалів, проект у вигляді консультаційного тексту в аналітичних доповідях інтелектуалів, об’єднаних в експертні корпорації, намір суспільної дії у сфері публічної політики, куди аналітичний центр просуває свої доповіді, і потім виникає як конкретне законодавче або управлінське рішення в інституційній політиці, де його знову ж таки формулює експертне середовище. У цьому ланцюжку аналітичний центр є генератором ідей, виробником альтернатив і прогнозів, презентантом висновків,модератором публічної комунікації, проектантом конкретних законодавчих або управлінських рішень і, врешті – решт, лобістом суспільних інтересів, що виражаються публічно.
Поняття “аналітичний центр” з’явилося в лексиконі науковців порівняно недавно. Окремі ідеї та концепти, спрямовані на теоретичне осмислення проблематики дисертації, розроблялися такими вітчизняними вченими, як: О.В.Антонова,Т.М. Брус, О.Л. Валевський, В. Грановський, С. Дацюк, Ю.Ю. Калиновський, О.ІКілієвич, О. Кучеренко, В.І. Пащенко, М.В. Примуш, В.А. Ребкало, В.Є. Романов, О.М. Рудік, Ю.П. Сурмін, О.І. Сушинський, В. Тертичка, О.В. Тинкован,О.С. Токовенко, В.І. Хилько, Г.П. Щедрова та ін. Попри розробку цих окремих аспектів проблема визначення сутності аналітичних центрів як суб’єктів дослідження публічної політики не досягла всебічного теоретичного осмислення й потребує свого розв’язання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з розробкою наукової теми “Проблема забезпечення стабільного політичного розвитку України в контексті сучасних соціальних та політичних трансформацій”, яку здійснювала кафедра політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в 2001–2008 рр.
Мета i задачі дослідження. Мета даного дисертаційного дослідження полягає у розкритті сутності та особливостей діяльності аналітичних центрів як суб’єктів дослідження публічної політики.
Для досягнення цієї мети в роботі намічаються та вирішуються такі задачі:
– розкрити функціонально–організаційний зв’язок аналітичних центрів і сфери публічної політики;
– здійснити класифікацію аналітичних центрів як суб’єктів дослідження публічної політики;
– виокремити функції аналітичних центрів як суб’єктів дослідження публічної політики;
– охарактеризувати форми діяльності аналітичних центрів як суб’єктів дослідження публічної політики;
– описати сучасний стан аналітичних центрів в Україні та окреслити перспективи їх розвитку.
Об’єкт даного дослідження є діяльність аналітичних центрів у процесі дослідження публічної політики.
Предмет дисертаційного дослідження є функції, форми діяльності, механізми фінансування, деліберативні інструменти аналітичних центрів у контексті їх взаємодії з державою в полі публічної політики.
Методи дослідження: для реалізації мети роботи застосована комплексна методика, яка поєднує методи інституційного та системного аналізу, що забезпечило отримання достовірних результатів дослідження, евристичних висновків.
Наукова новизна одержаних результатів формулюється в таких положен-нях:
– визначено, що аналітичний центр як суб’єкт дослідження публічної політики є громадською, незалежною (формально неурядовою та позапартійною), неприбутковою (непідприємницькою та некомерційною) організацією, дослідницька діяльність якої полягає у вивченні суспільно важливих проблем і виробленні шляхів їх вирішення та зосереджена переважно на соціально-політичних проблемах національного рівня і є суспільно корисною, тобто такою, що випливає із загальносуспільних інтересів та орієнтується на них;
– встановлено, що аналітичні центри як суб’єкти дослідження публічної політики мають чітко виражену маркетингову орієнтацію, пов’язану з тим, що вони працюють на особливому ринку послуг ― ринку політичного аналізу, який межує з ринком наукової політологічної продукції і ринком PR–продукції, однак відрізняється від них характеристиками інформаційних продуктів (насамперед стилістикою і мовою) і тим, що політична аналітика об’єктивна, не орієнтована на прикрашення становища споживача (замовника);
– обґрунтовано, що аналітичні центри у взаємовідносинах з державою є не лише суб’єкти дослідження публічної політики, але і її агенти, оскільки за безпосередньої участі аналітичних центрів із застосуванням деліберативних технологій у сфері публічної політики формується простір комунікації, де громадянські інтереси можуть бути конвенціонально виражені в політично впливовій формі;
– запропоновано класифікувати аналітичні центри як суб’єкти дослідження публічної політики як сфери вироблення державної політики на основі погодження різноманітних суспільних інтересів за реципієнтами на такі, що репрезентують групи специфічних і громадських інтересів, які за допомогою своїх аналітичних структур здатні трансформуватися відповідно в такі, що репрезентують інституціональні та асоційовані групи інтересів;
– показано, що сучасні аналітичні центри активно використовують як тради-ційні форми діяльності (співпраця із засобами масової інформації; взаємодія з органами державної влади, співробітництво між аналітичними центрами тощо), які забезпечують їх взаємодію з державою і бізнесом, так і новітні форми діяльності, які ґрунтуються на мережних технологіях і забезпечують співпрацю не лише в середині “трисекторної” системи суспільства, й із залученням учасників “альтернативного громадянського суспільства”;
– з’ясовано, що поява аналітичних центрів в Україні пов’язана із загальними процесами політичної трансформації, але ці процеси відбувалися в особливих умовах, оскільки бракувало ефективних громадсько-політичних механізмів, які у спосіб самоорганізації сприяли б реалізації тих чи інших (політичних, культурних, релігійних, світоглядних, професійних) інтересів через створення аналітичних структур, які свідомо ставили б перед собою завдання перетворення суспільства; таке завдання виникає як ідея в головах інтелектуалів, як проект ― у вигляді консультаційного тексту в аналітичних доповідях цих інтелектуалів, об’єднаних в аналітичні центри, як намір суспільної дії ― у сфері публічної політики.
Практичне значення одержаних результатів. Дане дисертаційне дослідження формує необхідне теоретико–методологічне підґрунтя для подальшої розробки проблематики становлення та розвитку аналітичного сегмента громадянського суспільства, вдосконалення методів, прийомів і техніки дослідження публічної політики. Також концептуальні положення цієї роботи можуть скласти методологічне підґрунтя для формування стратегії розвитку сфери публічної політики в перехідних суспільствах, зокрема в Україні. Крім того, матеріали даної роботи можуть бути використані в навчальному процесі, особливо в системі фахової підготовки політологів, соціологів, фахівців у сфері державного управління.
Особистий внесок здобувача. Постановка і вирішення всього комплексу за-вдань даної дисертації здійснені самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлені 5 публікацій.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення даного дисертаційного дослідження були апробовані в одноосібних доповідях на: Міжнародній науково–практичній конференції “Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем в країнах Центральної та Південно–Східної Європи до та після 1989–1991 рр.” (м. Ужгород, 2–3 листопада 2006 р.); Науково–практичній конференції “Роль кафедр соціально–гуманітарних дисциплін у формуванні морально–етичної культури студентів”(м. Дніпропетровськ, 15 грудня 2006 р.); Міжнародній науково–практичній конференції “Громадянське суспільство: проблеми теорії та практики”(м. Київ, 5 жовтня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Соціально–гуманітарна освіта в контексті євроінтеграційних процесів” (м. Дніпропетровськ, 25 жовтня 2007 р.).
Основні положення дисертації були обговорені на теоретичному семінарі кафедри політології Дніпропетровського національного університету в лютому 2007 р.
Публікації. Автором одноосібно опубліковані 4 наукові статті в наукових фахових виданнях України, а також одну тезу доповіді на конференцію.

Список литературы

ВИСНОВКИ

З метою розкрити сутність аналітичних центрів як суб’єктів дослідження публічної політики на основі проведеного по двох напрямах ― організаційно–функціональна структура громадянського суспільства (“третій сектор”) основні напрямки діяльності аналітичних центрів ― аналізу наявної наукової літератури і розробленої в категоріях інституційного та системного підходів комплексної ме-тодики виконано дослідження та отримано наступні висновки.
1. Розкриваючи функціонально–організаційний зв’язок аналітичних центрів і сфери публічної політики встановлено, що організаційно–інституціональна під-система громадянського суспільства включена в трисекторну модель суспільства: державні органи ― бізнесові структури ― громадські організації. Виходячи з цього організаційно–інституціональна підсистема громадянського суспільства містить організації “третього сектора” ( інституціоналізовані в існуючу політичну систему) та рухи “альтернативного громадянського суспільства” (які знаходяться поза існуючою політичною системою як слабкоінституціоналізовані або навіть не-інституціоналізовані групи). Важливе місце в організаційно–інституціональній структурі громадянського суспільства належить аналітичним центрам ― об’єднанням експертів, які володіють певною автономією і незалежні від держави та вузьких лобістських груп. Як суб’єкт дослідження публічної політики аналіти-чний центр являє собою відносно відокремлену організаційно–функціональну структуру в цілісній системі політичного управління суспільством, яка регулю-ється різними соціальними нормами (правом, мораллю, звичаями, традиціями тощо), має статус громадської, незалежної (неурядової та позапартійної), непри-буткової (непідприємницької та некомерційної) організації, дослідницька діяль-ність якої полягає у вивченні суспільно важливих проблем і виробленні шляхів їх розв’язання та зосереджена переважно на соціально–політичних проблемах наці-онального рівня, є суспільно корисною, тобто такою, що випливає із загальносу-спільних інтересів та орієнтується на них.
Специфічною ознакою аналітичних центрів як суб’єктів дослідження публі-чної політики є їх маркетингова орієнтація, пов’язана з тим, що вони працюють на особливому ринку послуг ― ринку політичного аналізу. Послуги, які пропо-нуються на ринку політичного аналізу, орієнтовані на: проведення аналізу та на-дання прогнозування політичних ситуацій, процесів та інститутів; рекомендації. Ринок політичного аналізу межує з ринком наукової політологічної продукції і ринком PR― продукції і відрізняється від них відповідно характеристиками ін-формаційних продуктів, які відрізняються стилістикою і мовою (оскільки полі-тична аналітика безпосередньо орієнтована на забезпечення ухвалення рішень) і тим, що політична аналітика об’єктивна, не орієнтована на прикрашення стано-вища споживача (замовника).
Аналітичні центри у функціональному вимірі слід розглядати не лише як суб’єкти дослідження публічної політики, але і як агенти публічної політики, які в цій іпостасі беруть активну участь у формуванні державної політики в ході поста-новки злободенних (гостроактуальних) питань, їх широкого (публічного) обгово-рення в суспільстві та просування в центри ухвалення політичних рішень. За без-посередньої участі аналітичних центрів із застосування деліберативних техноло-гій у сфері публічної політики формується простір комунікації, де громадянські інтереси можуть бути конвенціонально виражені в політично впливовій формі. Процедура просування ідей аналітичними центрами в публічній політиці відбува-ється через деліберативний процес ― процес масових консультацій усередині країни із суспільно значущих проблем з метою привернути увагу громадськості до розробки публічної політики. Деліберативний процес також може розглядати-ся і як механізм “зведення” різноманітних інтересів у єдине ціле (агрегування ін-тересів). Деліберативний процес є такий процес комунікації у сфері публічної по-літики, який набуває відкритого характеру і програмного змісту. Для нього при-таманні чітка конвенціональна комунікативна стратегія ініціаторів і більшості учасників, наявність заздалегідь відомих і відкритих інструментів і етапів комуні-кації, отримання узгоджених результатів у вигляді сценарію і протоколу розвит-ку, планів публічних діалогів, конференцій, муніципальних зустрічей, програму-ванням дослідних замовлень і, врешті–решт, виходом на те чи інше законодавче або управлінське рішення, той чи інший корпоративний соціально значущий про-ект.
2. Здійснюючи класифікацію аналітичних центрів як агентів публічної полі-тики було введено уточнення ― повноправними агентами публічної політики можуть бути не всі аналітичні структури, що здійснюють політичний аналіз, а лише ті з них, які є незалежними (від держави, корпорацій, політичних партій). Більшість аналітичних центрів як експертних корпорацій являють собою групи специфічних інтересів, які володіють інформацією та досвідом, що конче потрібно уряду для вироблення ефективної політики. Аналітичні центри функціонують і як групи громадських інтересів, які репрезентують широкі, різнопланові, некомер-ційні інтереси. Як специфічний різновид подібних аналітичних структур існують центри, які обслуговують венчурні політичні проекти у сферах, де немає безпосе-реднього замовлення.
3. На основі моделювання американського прототипу сучасного аналітич-ного центру було виокремлено такі його функції: 1) генерація ідей і пропозицій для державної політики; 2) проведення досліджень і репрезентація їх результатів громадськості; 3) участь в оцінці урядових програм; 4) підготовка рекомендацій для політиків; 5) просування експертів на посади в органах влади; 6) участь у дискусіях зі злободенних суспільних питань. Виконуючи ці функції, американські аналітичні центри розподіляються на п’ять груп, які відтворюють історичний шлях формування прототипу сучасних експертних корпорацій: 1) організації, які виконують специфічні завдання за умов контракту, найчастіше з урядом; 2) цільо-ві організації, кожна з яких порушує якесь одне вагоме конфліктне питання суспі-льної політики; 3) дослідні інститути при університетах і академічних установах; 4) традиційні “фабрики думки”, які перш за все працюють над довгостроковими академічними програмами; 5) центри адвокатської дії (Advocacy Think Tanks), які керуються ідеологічними принципами і відповідно рекомендують ви-рішення проблем виходячи з цих принципів, причому тут стає важливим застосу-вання не технології просування своїх продуктів, а технології відбору суспільно значущих питань. У цілому до основних функціональних напрямків діяльності аналітичних центрів як суб’єктів дослідження публічної політики відносяться: 1) адвокатська дія; 2) внутрішньопартійні дослідження; 3) дослідження і політичне планування при уряді; 4) корпоративні консультанти; 5) просвітництво та освіта.
4. Характеризуючи форми діяльності аналітичних центрів як суб’єктів дос-лідження публічної політики, було виділено традиційні форми їх діяльності (спів-праця із засобами масової інформації; взаємодія з органами державної влади; співробітництво між аналітичними центрами тощо) та новітні форми діяльності, що ґрунтуються на мережних взаємодіях, принципах децентралізації і різнома-ніття та працюють на конвергенцію інтересів своїх основних учасників. Було встановлено, що традиційні форми діяльності забезпечують взаємодію функціо-нально–організаційних структур “третього сектора” з державою і бізнесом, а но-вітні (мережні) форми діяльності забезпечують співпрацю не лише всередині “трисекторної” системи суспільства, але й із залученням учасників “альтернатив-ного громадянського суспільства”. Це стає можливим завдяки особливостям ме-режних технологій, які у своїй основі мають стратегічно орієнтований менедж-мент.
5. Описуючи сучасний стан розвитку аналітичних центрів в Україні, було показано, що поява аналітичних центрів на пострадянському просторі пов’язана із загальними процесами політичної трансформації, які відбувалися за особливих умовам. Це, в першу чергу, гіпертрофована роль держави, відсутність чіткого поділу влади; ключова роль у суспільно–політичному житті не належить інститутам громадянського суспільства. В Україні процес створення аналітичного сегмента “третього сектора” відбувається дуже повільними темпами. На сьогодні в Україні (як, до речі, і в інших пострадянських суспільствах) не склалась традиція функціонування недержавних (приватних) громадських інституцій, які шляхом самоорганізації сприяли б реалізації тих чи інших (політичних, культурних, релігійних, світоглядних, професійних) волевиявлень. Важливою вадою пострадянської моделі політичної трансформації є брак системи прозорого бюджетного фінансування організацій “третього сектора”, а також загальноприйнятої в демократичних країнах системи заохочень для вітчизняного бізнесу вкладати кошти в недержавні організації. Основним джерелом для вітчизняних аналітичних центрів виступають переважно зовнішні донори, що породжує явище “грантоїдства”, яке має негативний віддтінок. Проте важливим позитивним аспектом явища грантоїдства є технічна допомога, через яку недержавним організаціям та уряду були передані зразки демократичної поведінки. Мізерні гранти не дозволяють проводити широкомасштабні лобістські заходи, тому вітчизняні аналітичні центри здійснюють переважно просвітницьку та освітню діяльність. Вони активно просувають деякі освітні програми й курси, підвищують поінформованість громадськості. Ця діяльність має цілком очевидні стратегічні наслідки, оскільки в такій спосіб готується необхідний ґрунт для сприйняття цінностей іншого культурного середовища. По суті йдеться про політичний трансферт ― процес перенесення інтелектуальних основ, моделей, технологій і практик політичного й організаційного управління з одного (політичного, соціо–культурного, просторово–часового) середовища в інше.
Сьогодні аналітичними центрами акумульований значний інтелектуальний потенціал, накопичений досвід співпраці з дослідницькими організаціями інших країн. Практика свідчить: ці структури на відміну від державних дослідницьких установ, мобільніші, здатні залучати для розробок додатковий експертний штат і відповідно пропонувати державі професійно підготовлену аналітичну продукцію, нові рішення, механізми й технології їх реалізації.
Окреслюючи перспективи розвитку аналітичних центрів в Україні, зазначе-но, що за нових умов (після подій 2004 р.) досліджувані установи повинні стати потрібними владі ― розробляти такі продукти і надавати такі послуги, які влада без участі “третього сектора” якісно зробити не має можливості. Аналітичні центри повинні відігравати ключову роль у суспільно–політичному житті, у шля-хом самоорганізації сприяти реалізації тих чи інших (політичних, культурних, релігійних, світоглядних, професійних) інтересів, свідомо ставити перед собою завдання соціальної інженерії суспільства, тобто такого перетворення суспільства, що виникає як ідея інтелектуалів, як проект ― у вигляді консультаційного тексту в аналітичних доповідях цих інтелектуалів, об’єднаних в аналітичні центри, як намір суспільної дії ― у сфері публічної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Неурядові аналітичні центри в Україні: стан і тенденції розвитку [Звіт Центру Разумкова] // Національна безпека і оборона. ― 2003. ― № 10. ― С. 3–26.
2. Макиавелли Н. Государь / Н. Макиавелли ; пер. с итал. ― М. : Планета, 1990. ― 79 с.
3. Сурмін Ю. Сутність громадянського суспільства: проблеми і шляхи оп-тимізації його взаємодії з місцевим самоврядуванням / Ю. Сурмін // Актуальні проблеми державного управління : Збірник наук. праць. ― Дніпропетровськ : ДРІДУ УАДУ, 2002. ― Вип. 1. ― С. 148–166.
4. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т. Гоббс ; пер. с лат. и англ. // Сочинения : В 2 т. ― Т. 2. ― М. : Мысль, 1991. ― С. 129–287.
5. Локк Дж. Два трактата о правлении / Дж. Локк ; пер. с англ. // Сочинения : В 3 т. ― Т. 3. ― М. : Мысль, 1988. ― С. 137–405.
6. Гегель Г. В.–Ф. Философия права / Г.В.–Ф. Гегель ; пер. с нем. Б. Г. Стол-пнера , М. И. Левиной. ― М. : Мысль, 1990. ― 790 с.
7. Мальковский Б. С. Учение Гегеля о государстве и современность / Б. С. Мальковский. ― М. : Наука, 1970. ― 228 с.
8. Гегель Г. В.–Ф. Философия Духа / Г. В.–Ф. Гегель ; пер. с нем. Б. Г. Стол-пнера, М. И. Левиной. ― М. : Мысль, 1990. ― 760 с.
9. Энгельс Ф. Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии / Ф. Энгельс ; пер. с нем. // Избраные сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. ― Т. 6. ― С. 285–326.
10. Маркс К. Экономическо–философские рукописи 1844 года / К. Маркс // Из ранних призведений : пер. с нем. / К. Маркс, Ф. Энгельс. ― М. : Госполитиз-дат, 1956. ― С. 517–642.
11. Энгельс Ф. К истории союза коммунистов / Ф. Энгельс ; пер. с нем. // Избраные сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. ― Т. 6. ― С. 265–282.
12. Панцир С. Політична система та громадянське суспільство: протистоян-ня чи співіснування? / С. Панцир // Проблеми й перспективи співпраці громадсь-ких організацій та політичних партій: Матеріали Міжнар. наук.–практ. конф. ― К. : Лабораторія законодавчих ініціатив, 2002. ― С. 11–12.
13. Ортега–і–Гасет Х. Бунт мас / Х. Ортега–і–Гасет ; пер. з англ. // Вибрані твори. ― К. : Основи, 1994. ― С. 15–139.
14. Литвин В. Гражданское общество: мифы и реальность / В. Литвин // Зер-кало недели. ― 2002. ― № 3. ― 26 янв.
15. Драгунский Д. По ту сторону гражданского общества. Современная Россия и гражданское общество / Д. Драгунский // Профессионалы за сотрудни-чество. ― Вып. 3. ― М. : Московский проект “Кеннан”, Книжный дом “Универси-тет”, 1999. ― С. 81–87.
16. Гражданское общество, правовое государство и право (“Круглый стол” журналов “Государство и право” и “Вопросы философии”) // Вопросы филосо-фии. ― 2002. ― № 1. ― С. 3–51.
17. Карась А. Ф. Філософія громадянського суспільства у класичних теорі-ях і некласичних інтерпретаціях : Монографія / А. Ф. Карась. ― К. ; Львів : Ка-льварія, 2004. ― 520 с.
18. Бойчук М. А. Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.01 “Теорія та історія політичної науки”/ М. А. Бойчук. ― К., 2007. ― 20 с.
19. Калініченко М. М. Політико–владний потенціал громадянського суспі-льства в сучасній теорії політики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.01 “Теорія та історія політичної науки” / М. М. Калінічен-ко. ― К., 2006. ― 20 с.
20. Скворець В. О. Громадянське суспільство і детермінанти оптимізації йо-го розвитку в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В. О. Скворець. ― За-поріжжя, 2007. ― 17 с.
21. Немиря Г. Семь мифов или попытка “корректирующего прессинга”? / Г. Немиря // Зеркало недели. ― 2002. ― № 3. ― 26 янв.
22. Ситник П. К. Громадянське суспільство і держава: особливості їх взає-модії [Електронний ресурс] / П. К. Ситник // Стратегічна панорама. ― 2002. ― № 4. ― Режим доступу :
http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=s–pp1&issue= 2002_4.
23. Поппер К. Открытое общество и его враги / К. Попер ; пер. с англ. В. Н. Садовского.
Т. 2. Время лжепророков: Гегель, Маркс и другие оракулы. ― М. : Фе-никс, Междунар. фонд “Культурная инициатива”, 1992. ― 290 с.
24. Поппер К. Открытое общество и его враги / К. Попер ; пер. с англ. В. Н. Садовского. ―Т. 1. Чары Платона. ― М. : Феникс, Междунар. фонд “Культурная инициатива”, 1992. ― 275 с.
25. Duverger M. Institutions politiques et droit constitutionnel / M. Duverger. ― P. : Presse universitaires de France, 1960. ― 160 р.
26. Чиркин В. Е. Основы сравнительного государствоведения / В. Е. Чир-кин. ― М. : Изд. дом “Артикул”, 1997. ― 270 с.
27. Кривошеїн В. В. Системологія політичного світосприйняття : Моногра-фія / В. В. Кривошеїн. ― Дніпропетровськ : ДНУ, 2004. ― 146 с.
28. Неліпа Д. В. Особливості інституціоналізації соціального партнерства (політологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / Д. В. Неліпа. ― К., 2005. ― 17 с.
29. Пащенко В. І. Неурядові організації як інститут громадянського суспі-льства: методологія дослідження та стан в Україні : автореф. дис. на здобуття на-ук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / В. І. Пащенко. ― К., 2005. ― 16 с.
30. Піроженко Н. В. Механізми становлення та розвитку соціального парт-нерства органів публічної влади і неурядових некомерційних організацій : авто-реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. держ. упр. : спец. 25.00.02 “Механізми державного управління” / Н. В. Піроженко. ― Одеса, 2007. ― 20 с.
31. Полішкарова О. О. Політична структуризація в умовах становлення громадянського суспільства в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / О. О. Поліш-карова. ― Чернівці, 2002. ― 18 с.
32. Новохацький В. Д. Неурядові організації як фактор розбудови громад-ського суспільства в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / В. Д. Новохатський. ― Дніпропетровськ, 2005. ― 16 с.
33. Снігур І. Й. Механізм реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрід. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / І. Й. Снігур. ― К., 2007. ― 18 с.
34. Бабій С. І. Формування багатопартійної системи в Україні: порівняль-ний аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / С. І. Бабій. ― Одеса, 1999. ― 16 с.
35. Бойко О. Ю. Особливості трансформації партійної системи України за роки незалежності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / О. Ю. Бойко. ― Чернівці, 2005. ― 20 с.
36. Бородай А. В. Становлення політичного центризму в партійному житті України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / А. В. Бородай. ― Сімферополь, 2007. ― 20 с.
37. Гейда О. В. Теоретико–правові основи організації та діяльності полі-тичних партій в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрід. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / О. В. Гейда. ― Х., 2005. ― 20 с.
38. Дунаєва Л. М. Партійна система в умовах модернізації суспільства: сві-товий досвід і Україна : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / Л. М. Дунаєва. ― К., 2001. ― 16 с.
39. Максимець Б. М. Політичні партії як чинники формування та реалізації стратегії державної політики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. держ. упр. : спец. 25.00.01 “Теорія та історія державного управління” / Б. М. Макси-мець. ― К., 2006. ― 20 с.
40. Постол А. А. Ідеологічні домінанти діяльності політичних партій в умо-вах демократизації українського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.03 “Політична культура та ідеологія” / А. А. Постол. ― К., 2007. ― 19 с.
41. Примуш М. В. Політичні партії: механізми інституалізації і структурної трансформації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / М. В. Примуш. ― Львів, 2003. ― 35 с.
42. Рябіка І. Л. Зародження і легалізація багатопартійності в умовах пере-ходу від тоталітаризму до демократії: історико–політологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інсти-тути та процеси” / І. Л. Рябіка. ― Сімферополь, 2007. ― 20 с.
43. Сергєєв В. С. Стратегічне управління інвестиційними партійно–політичними проектами в сучасній Україні : автореф. дис. на здобуття наук. сту-пеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / В. С. Сергєєв. ― Дніпропетровськ, 2005. ― 18 с.
44. Стаценко О. С. Партії і партійні системи у сучасному демократичному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / О. С. Стаценко. ― Сімферополь, 2004. ― 17 с.
45. Топалова С. О. Політичні партії як суб'єкти державної влади: компара-тивістський аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / С. О. Топалова. ― Х., 2004. ― 20 с.
46. Шведа Ю. Р. Формування багатопартійної системи в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інсти-тути та процеси” / Ю. Р. Шведа. ― Львів, 1996. ― 27 с.
47. Шкуренко К. О. Проблеми партійної розбудови незалежної України у вимірах демократичних стандартів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / К. О. Шкуренко. ― Миколаїв, 2007. ― 16 с.
48. Белокурова Е. В. Государство и “третий сектор” в Германии: от неокор-поративизма к смешанной модели / Е. В. Белокурова // Общественные науки и со-временность. ― 1999. ― № 2. ― С. 45–54.
49. Андрусяк Т. Теорія держави і права [Електронний ресурс] / Т. Андру-сяк. ― Режим доступу:
http://www.franko.lviv.ua/faculty/pravo/atg/cila_knyga.doc.
50. Браун М. П. Посібник з аналізу державної політики / М. П. Браун ; пер. з англ. ― К. : Основи, 2000. ― 243 с.
51. Веймер Д. Аналіз політики: Концепції і практика / Д. Веймер, Е. Вайнінґ ; пер. з англ. ― К. : Основи, 1998. ― 654 с.
52. Говлет М. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політи-ки / М. Говлет, М. Рамеш ; пер. з англ. ― Львів : Кальварія, 2004. ― 264 с.
53. Пал Л. Аналіз державної політики / Л. Пал ; пер. з англ. І. Дзюбка. ― К. : Основи, 1999. ― 422 с.
54. Парсонс В. Публічна політика: Вступ до теорії й практики аналізу полі-тики / В. Парсонс ; пер. з англ. ― К. : Вид. дім “Києво–Могилянська акад.”, 2006. ― 549 с.
55. Розенфельд Р. А. Лекції з державної політики / Р. А. Розенфельд ; пер. з англ. ― К. : Вид–во “К.І.С.”, 2002. ― 60 с.
56. Стоун Д. Парадокс політики. Мистецтво вироблення політичних рішень / Д. Стоун ; пер. з англ. ― К. : Вид. дім “Альтернативи”, 2000. ― 304 с.
57. Эйбелсон Д. Э. “Мозговые центры” и американская внешняя политика: история вопроса [Електронний ресурс] / Д. Э. Эйбелсон // Внешняя политика США: Электронный журн. Гос. департамента США. ― 2002. ― Т. 7, № 3. Нояб. ― Режим доступу:
http://usinfo.state.gov/journals/itps/1102/ijpr/pj73abelson.htm.
58. Anderson J. Public Policymaking. An Introduction / J. Anderson. ― N. Y. : Houghton Mifflin Company, 1997. ― 355 p.
59. Atkinson M. M. Public Policy and the New Institutionalism / M. M. Atkinson // Institutions and Public Policy / M. M. Atkinson (ed.). ― Toronto : Harcourt Brace Jovanovich, 1978. ― P. 1–27.
60. Atkinson M. M. Policy Networks, Policy Communities and the Problems of Governance / M. M. Atkinson, W. D. Coleman // Governance. ― 1992. ― Vol. 5, № 2. ― P. 154–180.
61. Bardach E. Policy Analysis: A Handbook for Practice / E. Bardach. ― California : Univer. of California Press, 1995. ― 215 p.
62. Brewer G. The Foundations of Policy Analysis / G. Brewer, P. DeLeon. ― Homewood : Dorsey, 1983. ― 234 p.
63. Dahl R. Modern Political Analysis / R. Dahl. ― N. J. : Prentice Hall, 1963. ― 294 p.
64. Dunn W. N. Public Policy Analysis: An Introduction / W. N. Dunn. ― N. J. : Prentice Hall, 1994. ― 480 p.
65. Policy Analysis: Perspectives, Concepts and Methods / W. N. Dunn (ed.). ― Greenwich, CT : JAI Press, 1986. ― 200 p.
66. James S. The Idea Brokers: The Impact of Think Tank on British Government / S. James // Public Administration. ― 1993. ― Vol. 71. ― P. 491–506.
67. Jenkins W. I. Policy Analisis: A Political and Organizational Perspective / W. I. Jenkins. ― L. : Martin Robertson, 1978. ― 320 p.
68. Jenkins–Smith H. C. Democratic Politics and Policy Analysis / H. C. Jenkins–Smith. ― Pacific Grove : Brooks/Cole, 1990. ― 316 p.
69. Kenis P. Policy Networks and Policy Analysis: Scrutinizing a New Analytical Toolbox / P. Kenis, V. Schneider // Policy Networks: Empirical Evidence and Theoretical Considerations / B. Marin, R. Mayntz (eds.). ― Boulder : Westview, 1991. ― P. 433–486.
70. Kingdon J. Agendas, Alternative and Public Policies / J. Kingdon. ― N. Y. : Harper Collins College Publishers, 1995. ― 253 p.
71. Lindblom Ch. E. Policy Analysis / Ch. E. Lindblom // American Economic Review. ― 1958. ― Vol. 48, № 3. ― P. 298–312.
72. Lindblom Ch. E. The Policy–Making Process / Ch. E. Lindblom. ― N. J. : Prentice Hall, 1968. ― 280 p.
73. Lindblom Ch. E. The Polity–Making Process / Ch. E. Lindblom. ― New Haven : Yale Univ. Press, 1977. ― 320 p.
74. MacRae D. (Jr) Policy Analysis for Public Decisions / D. MacRae (Jr), J. A. Wilde. ― Lanham, MD : Univ. Press of America, 1985. ― 226 p.
75. Meltsner A. Policy Analysis in the Bureaucracy / A. Meltsner. ― California : Univer. of California Press, 1976. ― 310 p.
76. Mitchel J. Policy Analysis and Public Policy: An Introduction to Political Science / J. Mitchel, W. Mitchel. ― Chicago : Rand McNally and Company, 1969. ― 685 p.
77. Torgerson D. Between Knowledge and Politics: Three Faces of Policy Analysis / D. Torgerson // Policy Sciences. ― 1986. ― Vol. 19, № 1. ― P. 33–59.
78. Wildavsky A. Speaking Truth to Power: The Art and Craft of Policy Analysis / A. Wildavsky. ― New Brunswick : Transaction Publishers, 1987. ― 431 p.
79. Williams W. Social Policy Research and Analysis / W. Williams. ― N. J. : Prentice Hall, 1971. ― 344 p.
80. Хариманга Р. Т. Современные фабрики мысли / Р. Т. Хариманга // Сов-ременные фабрики мысли (мозговые центры, think tanks): Аналитический доклад / В. Грановский, С. Дацюк, Р. Т. Хариманга. ― К. : Агентство гуманитарных тех-нологий, 1999. ― Ч. I. Происхождение фабрик мысли. ― С. 15–29.
81. Хариманга Р. Т. Современные фабрики мысли / Р. Т. Хариманга // Сов-ременные фабрики мысли (мозговые центры, think tanks): Аналитический доклад / В. Грановский, С. Дацюк, Р. Т. Хариманга. ― К. : Агентство гуманитарных тех-нологий, 1999. ― Ч. II. Региональные тенденции. ― С. 30–44.
82. Хариманга Р. Т. Современные фабрики мысли / Р. Т. Хариманга // Сов-ременные фабрики мысли (мозговые центры, think tanks): Аналитический доклад / В. Грановский, С. Дацюк, Р. Т. Хариманга. ― К. : Агентство гуманитарных тех-нологий, 1999. ― Ч. III. Уроки фабрик мысли. ― С. 45–60.
83. Demands for Social Knowledge: The Role of Research Organisations / E. Crawford, N. Perry (eds.). ― L. : Sage, 1976. ― 478 p.
84. Cockett R. Thinking the Unthinkable: Think Tanks and the Economic Coun-ter–Revolution (1931–1983) / R. Cockett. ― L. : Harper Collins, 1994. ― 480 p.
85. Self P. Government by the Market: The Politics of Public Choice / P. Self. ― L. : Macmillan, 1993. ― 450 p.
86. Smith J. A. The Idea Brokers: Think Tanks and the Rise of the New Policy Elite / J. A. Smith. ― N. Y. : Free Press, 1990. ― 388 p.
87. Фишер Ф. Американские “мозговые тресты”: Политическая элита и по-литизация экспертизы // Нижегородский журн. междунар. исслед. ― 1995. ― № 2. ― С. 25–36.
88. Johnson T. J. Professions and Power / T. J. Johnson. ― L. : Macmillan, 1972. ― 320 p.
89. Parry N. The Rise of the Medical Profession / N. Parry, J. Parry. ― L. : Croom Helm, 1976. ― 458 p.
90. Dunleavy P. Professions and policy change: notes towards a model of ideo-logical corporatism / P. Dunleavy // Public Administration Bulletin. ― 1981. ― Vol. 36. ― P. 3–16.
91. Smith T. A. Post–modern politics and the case for constitutional renewel / T. A. Smith // Political Quarterly. ― 1994. ― Summer. ― P. 128–137.
92. Бек У. От индустриального общества к обществу риска / У. Бек ; пер. с нем. // Thesis. ― 1994. ― № 5. ― С. 161–168.
93. Бек У. Общество риска. На пути к Другому модерну / У. Бек ; пер. с нем. ― М. : Прогресс–Традиция, 2000. ― 384 с.
94. Бек У. Что такое глобализация? / У. Бек ; пер. с нем. ― М. : Прогресс–Традиция, 2001. ― 304 с.
95. Кривошеїн В. В. Симулякр ризику в системі політичних фреймів // Віс-ник Дніпропетровського ун–ту. Сер. Філософія, соціологія, політологія. ― 2007. ― Вип. 16. ― С. 83–92.
96. Bell D. The Coming of Post–industrial Society: A Venture into Social Fore-casting / D. Bell. ― Harmondsworth : Penguin Books, 1976. ― 178 p.
97. Drucker P. P. Management Tasks, Responsibilities and Practices / P. P. Drucker. ― L. : Heinemann, 1974. ― 254 p.
98. Drucker P. P. Innovation and Entrepreneurship / P. P. Drucker. ― L. : Heinemann, 1985. ― 229 p.
99. Ellul J. The Technological Society / J. Ellul. ― N. Y. : Vintage Books, 1964. ― 183 p.
100. Galbraith J. K. The New Industrial State / J. K. Galbraith. ― Harmonds-worth : Penguin Books, 1969. ― 360 p.
101. Foucault M. The Order of Things / M. Foucault. ― N. Y. : Vintage Books, 1973. ― 238 p.
102. Habermas J. Towards a Rational Society / J. Habermas. ― L. : Heinemann, 1971. ― 280 p.
103. Habermas J. Legitimation Crisis / J. Habermas. ― L. : Heinemann, 1976. ― 319 p.
104. Шейдина И. Л. США: “фабрика мысли” на службе стратеги. ― М. : Наука, 1973. ― 180 с.
105. Нарочницкая Н. А. Американские “аналитические институты” ― глаза, уши и совесть Америки [Електронний ресурс] / Н. А. Нарочницкая. ― Режим до-ступу:
http://libereya.ru/public/narotchnitskaya1.html.
106. Шевцов А. І. Міжнародні неурядові організації як фактор впливу на ситуацію в Україні [Електронний ресурс] / А. І. Шевцов, Г. І. Мерніков // Страте-гічна панорама. ― 2002. ― № 4. ― Режим доступу:
http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=s–pp0&issue=2002_4
107. Амелин В. Н. Опыт развития прикладной политологии в России / В. Н. Амелин, А. А. Дегтярев // Полис. ― 1998. ― № 3. ― С. 157–178.
108. Боришполец К. П. Методы политических исследований / К. П. Бориш-полец. ― М. : Аспект Пресс, 2005. ― 221 с.
109. Макарычев А. С. Идеи для политики: Эволюция системы внешнеполи-тической экспертизы в США / А. С. Макарычев. ― Нижний Новгород : Изд-во Нижегородского ун-та, 1998. ― 246 с.
110. Макарычев А. С. Наука и власть: Система внешнеполитического пла-нирования и анализа в США и странах Западной Европы / А. С. Макарычев. ― Нижний Новгород : Изд-во Нижегородского ун-та, 1994. ― 220 с.
111. Макарычев А. С. Ученые и политическая власть / А. С. Макарычев // Полис. ― 1997. ― № 3. ― С. 89–101.
112. Симонов К. В. Политический анализ: Учеб. пособие / К. В. Симонов. ― М. : Логос, 2002. ― 152 с.
113. Туронок С. Г. Политический анализ: Курс лекцій / С. Г. Туронок. ― М. : Дело, 2005. ― 360 с.
114. Грановский В. Стратегическое консультирование в Украине / В. Грано-вский // Современные фабрики мысли (мозговые центры, think tanks): Аналитиче-ский доклад / В. Грановский, С. Дацюк, Р. Т. Хариманга. ― К. : Агентство гума-нитарных технологий, 1999. ― С. 73–86.
115. Дацюк С. Инструменты и технологии фабрик мысли: Магистральный путь консультирования во второй половине ХХ века / С. Дацюк // Современные фабрики мысли (мозговые центры, think tanks): Аналитический доклад / В. Гра-новский, С. Дацюк, Р. Т. Хариманга. ― К. : Агентство гуманитарных технологий, 1999. ― С. 61–72.
116. Дудченко В. С. Из опыта подготовки профессиональных консультантов в России / В. С. Дудченко // Социс. ― 1996. ― № 5. ― С. 101–108.
117. Мейер М. Аналитические центры в системе российской демократии / М. Мейер // Пределы власти. ― 1994. ― № 1. ― С. 86–98.
118. Куленкова О. Як налагодити діалог між Верховною Радою та грома-дянським суспільством: світовий досвід для України: Аналітична записка для за-початкування дискусії / О. Куленкова. ― К. : УАДУ, 2002. ― 18 с.
119. Никитин В. Центры публичной политики в Украине / В. Никитин // Пу-бличная политика–2006 : Сб. статей / Под ред. А. Ю. Сунгурова. ― СПб. : Нор-ма, 2006. ― С. 4–33.
120. Пашков М. Неправительственные аналитические центры: предложение на фоне отложенного спроса / М. Пашков, В. Чалый // Зеркало недели. ― 2004. ― 10 янв.
121. Роль исследовательских центров в странах с переходной экономикой [Материалы “круглого стола”] // Трансформация. ― 1999. ― № 5. ― С. 19–22.
122. Аузан А. Фабриканты экономической мысли объединяются [Електрон-ний ресурс] / А. Аузан // Со–Общение. ― 2002. ― № 9. ― Режим доступу:
http://www.soob.ru/n/2002/9/practice/24.
123. Градировский С. Think tank ― интерфейс между властью и академией [Интервью] [Електронний ресурс] / С. Градировский // Со–Общение. ― 2002. ― № 9. ― Режим доступу:
http://www.soob.ru/n/2002/9/practice/25.
124. Громыко Ю. Политзаказ на мысль vs cценарный подход [Електронний ресурс] / Ю. Громыко // Со–Общение. ― 2002. ― № 9. ― Режим доступу:
http://www.soob.ru/n/2002/9/c/8.
125. Наумова Ю. Трудная судьба российских think tanks [Електронний ре-сурс] / Ю. Наумова // Со–Общение. ― 2002. ― № 9. ― Режим доступу:
http://www.soob.ru/n/2002/9/practice/23.
126. Лавров С. Мозговой трест для правительства [Интервью] [Електрон-ний ресурс] / С. Лавров // Со–Общение. ― 2002. ― № 9. ― Режим доступу:
http://www.soob.ru/n/2002/9/practice/22.
127. Переслегин С. Действительность против иллюзий [Електронний ре-сурс] / С. Переслегин // Со–Общение. ― 2002. ― № 9. ― Режим доступу:
http://www.soob.ru/n/2002/9/c/10.
128. Федин М. Наше дело ― дать совет… [Електронний ресурс] / М. Федин // Со–Общение. ― 2002. ― № 9. ― Режим доступу:
http://www.soob.ru/n/2002/9/practice/27.
129. Телешун С. О. Політична аналітика, прогнозування та політичні кон-сультації / С. О. Телешун, А. С. Баронін. ― К. : Основи, 2001. ― 272 с.
130. Бакуменко В. Д. Формування державно–політичних рішень: проблеми теорії, методології, практики : Монографія / В. Д. Бакуменко. ― К. : Вид–во УА-ДУ, 2000. ― 328 с.
131. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження / О. Л. Валевський. ― К. : НІСД, 2001. ― 242 с.
132. Валевський О. Л. Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / О. Л. Валевський, Ю. Г. Кальниш, В. А. Ребкало, Ю. П. Сурмін, С. О. Телешун. ― К. : Міленіум, 2003. ― 227 с.
133. Ребкало В. А. Вплив середовища на аналіз формування державної по-літики / В. А. Ребкало, О. Л. Валевський // Актуал. пробл. держ. упр. ― Х., 2001. ― № 3. ― С. 43–52.
134. Кальниш Ю. Г. Формування теоретико–методологічних засад політич-ної аналітики в державному управлінні України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д–ра держ. упр. : спец. 25.00.01 “Теорія та історія державного управлін-ня” / Ю. Г. Кальниш. ― К., 2007. ― 36 с.
135. Коваленко А. О. Політичний аналіз, прогнозування / А. О. Коваленко. ― К. : Наук. світ, 2002. ― 200 с.
136. Кучеренко О. Місце та роль політичного аналізу в системі державної політики / О. Кучеренко // Вісник УАДУ. ― К., 1999. ― № 2. ― С. 142–147.
137. Кучеренко О. Теоретичні системи в підходах до політичного аналізу / О. Кучеренко // Вісник УАДУ. ― К., 1999. ― № 3. ― С. 173–180.
138. Сурмин Ю. П. Теория социальных технологий / Ю. П. Сурмин, Н. В. Туленков. ― К. : МАУП, 2004. ― 608 с.
139. Сушинський О. І. Контроль у сфері публічної влади: теоретико–методологічні та організаційно–правові аспекти : Монографія / О. І. Сушинський. ― Львів : ЛРІДУ УАДУ, 2002. ― 468 с.
140. Тертичка В. В. Державна політика: аналіз і впровадження в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д–ра держ. упр. : спец. 25.00.01 “Теорія та історія державного управління” / В. В. Тертичка. ― К., 2004. ― 36 с.
141. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні : Моно-графія / В. Тертичка. ― К. : Вид–во Соломії Павличко “Основи”, 2002. ― 750 с.
142. Тертичка В. Державна політика в умовах ліберальної демократії: ана-ліз деяких концептуальних засад / В. Тертичка // Вісник УАДУ. ― К., 2000. ― № 3. ― С. 273–280.
143. Тертичка В. Інформаційно–аналітичне забезпечення державної політи-ки / В. Тертичка // Вісник УАДУ. ― К., 2000. ― № 1. ― С. 314–325.
144. Романов В. Аналіз політики як інструмент ефективного державного управління / В. Романов // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. праць. ― Дніпропетровськ : ДФ УАДУ, 2000. ― Вип. 3. ― С. 18–26.
145. Романов В. Аналіз державної політики як фактор формування грома-дянського суспільства / В. Романов, О. Антонова // Суспільні реформи та станов-лення громадянського суспільства в Україні : Матеріали наук.–практ. конф. ― К. : Вид–во УАДУ, 2001. ― С. 38–40.
146. Романов В. Є. Аналіз державної політики: проблеми походження, тео-рії та перспектив розвитку / В. Є. Романов, Т. М. Брус // Вісник УАДУ. ― К., 2001. ― № 1. ― С. 250–256.
147. Романов В. Вступ до аналізу державної політики : Навч. посібник / В. Романов, О. Рудік, Т. Брус. ― К. : Вид–во Соломії Павличко “Основи”, 2001. ― 238 с.
148. Романов В. Інституційні можливості аналізу державної політики / В. Романов, О. Тинкован // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. праць. ― Дніпропетровськ : ДРІДУ УАДУ, 2002. ― Вип. 1. ― С. 18–24.
149. Рудік О. М. Процес вироблення державної політики / О. М. Рудік. ― Дніпропетровськ : Центр економічної освіти, 2001. ― 128 с.
150. Антонова О. В. Роль виробників державно–управлінських рішень у процесі формування державної політики / О. В. Антонова // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. праць. ― Дніпропетровськ : ДРІДУ УАДУ, 2001. ― Вип. 3. ― С. 86–95.
151. Антонова О. В. Середовище вироблення державної політики (теорети-ко–методологічні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. держ. упр. : спец. 25.00.01 “Теорія та історія державного управління” / О. В. Антонова. ― Дніпропетровськ, 2005. ― 20 с.
152. Брус Т. М. Аналіз державної політики як знаряддя громадянського су-спільства / Т. М. Брус // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. праць. ― Дніпропетровськ : ДФ УАДУ, 2001. ― Вип. 2. ― С. 92–99.
153. Брус Т. М. Аналіз державної політики: теоретико–історичні засади : ав-тореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. держ. упр. : спец. 25.00.01 “Теорія та історія державного управління” / Т. М. Брус. ― Дніпропетровськ, 2004. ― 20 с.
154. Тинкован О. Проблеми розвитку недержавних дослідних організацій в Україні / О. Тинкован // Актуальні проблеми державного управління : Зб. наук. праць. ― Дніпропетровськ : ДФ УАДУ, 2001. ― Вип. 2. ― С. 104–109.
155. Тинкован О. В. Неурядові організації як суб’єкти вироблення держав-ної політики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. держ. упр. : спец. 25.00.01 “Теорія та історія державного управління” / О. В. Тинкован. ― Дніпро-петровськ, 2007. ― 20 с.
156. Платон. Протагор / Платон // Собр. соч. : В 4 т. ― М. : Мысль, 1990. ― Т. 1. ― С. 401-449.
157. Коган О. “Думающие танки”: организационное оружие / О. Коган // АПН. ― 2004. ― № 9. ― С. 21.
158. Антанович Н. А. Современный политический анализ: предметно–методологическая специфика [Електронний ресурс] / Н. А. Антанович // Материа-лы ежегодных конференций ЕСПИ. ― 2006. ― Раздел 2. Трансформация пар-тийных систем и современные политические стратегии. ― Режим доступу:
http://www.espi.ru/Content/Conferences/Papers2006/2006razd2/Antanovich.htm.
159. Organizations for Policy Analysis: Helping Government Think / C. H. Weice (ed.). ― Newbury Park, Cal. : Sage, 1992. ― 460 p.
160. Lasswell H. The Policy Sciences: Recent Developments in Scope and Method / H. Lasswell, D. Lerner. ― Stanford : Stanford Univ. Press, 1951. ― 172 p.
161. Toward а More Civil Society: An Overview of the Urban Institute by Makiko Ueno [Електронний ресурс]. ― Режим доступу:
http://www.nira.go.jp/publ/review/96autumn/ueno–ma.htm.
162. Погребняк Е. Танки, которые думают (Аналитические центры в США) [Електронний ресурс] / Е. Погребняк. ― Институт комплексных стратегических исследований: Публикации. ― 2003. ― Режим доступу:
http://www.icss.ac.ru/publish/analysis/am003.html.
163. Beyond the Myth: New Challenges for Think Tanks by Evert A. Lindquist [Електронний ресурс]. ― Режим доступу:
http://www.nira.go.jp/publ/review/97autumn/alind.html.
164. Raymond W. J. Dictionary of Politics: Selected American and Foreign Legal and Political Terms / W. J. Raymond. ― Lawrenceville, Va. : Brunswick Pub. Corp., 1992. ― 760 р.
165. Webster’s new universal unabridridget Dictionary. ― N. Y. : Barnes and Noble books, 2003. ― 2264 p.
166. Кілієвич О. Усталення термінології в галузі аналізу державної політики / О. Кілієвич // Актуальні проблеми держав