Ідеї еволюції та революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя : Идеи эволюции и революции в украинской политической мысли конца XIX - начала ХХ века



  • Название:
  • Ідеї еволюції та революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя
  • Альтернативное название:
  • Идеи эволюции и революции в украинской политической мысли конца XIX - начала ХХ века
  • Кол-во страниц:
  • 208
  • ВУЗ:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка


    На правах рукопису



    Новакова Наталія Олександрівна


    УДК 329.17’15 (477)






    Ідеї еволюції та революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя




    Спеціальність 23.00.01 – теорія та історія політичної науки



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук



    Науковий керівник:
    Салтовський Олександр Іванович
    доктор політичних наукпрофесор






    Київ – 2009




    ЗМІСТ

    Вступ.................................................................................................................. 2
    Розділ1. Теоретико-методологічні засади дослідження еволюції та революції як видів суспільно-політичного розвитку....................................
    7
    Розділ 2. Особливості концепцій суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці..........................................................................
    49
    Розділ 3. Ідеї революції як виду суспільно-політичного розвитку в українській політичні думці.........................................................................
    115
    Висновки.......................................................................................................... 180
    Список використаних джерел ................................................................ 187




    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Розвиток українського суспільства після досягнення незалежності значною мірою актуалізував проблеми вивчення історичного досвіду, інтелектуального спадку попередніх поколінь. Особливої уваги заслуговує період кінця ХІХ – початку ХХ сторіч, коли в українській політичній думці були сформовані найбільш потужні концепції суспільно-політичного розвитку.
    Наразі динаміка політичної системи України характеризується невизначеністю стратегічної мети розвитку. Хоча основні інститути державності створені, але не сформовані стратегічні та тактичні цілі суспільно-політичного розвитку, не виявлені його напрямки. Незаперечними є демократичні перетворення в житті українського суспільства, створення нових політичних інститутів, розвиток громадянського суспільства, в той же час соціально-політична криза набуває перманентного характеру, політичні інститути функціонують вкрай нестабільно.
    Перед українським суспільством знову постає проблема пошуку ефективних способів політичного розвитку. Аналіз української політичної думки кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя, періоду коли суспільство проходило через радикальні, революційні зміни, є дуже важливим для формування політичної системи сучасної України та необхідним для створення не запозиченого, а органічного, властивого саме нашому суспільству шляху суспільно-політичного розвитку.
    Актуальність обраної теми дослідження обумовлена необхідністю вивчення теоретичних підходів до трактування явища суспільно-політичного розвитку та його видів: еволюції і революції в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ ст. для визначення стратегічних напрямків політичного розвитку сучасного українського суспільства.
    Дослідження української політичної думки кінця ХІХ - початку ХХ ст. в останні десятиріччя привертало увагу багатьох вітчизняних вчених. Однак більшість праць присвячені аналізу розвитку ідеї української державності. В той же час, теоретичні напрацювання щодо шляхів формування такої державності, умов її здобуття та збереження не отримали достатньої уваги науковців. Це ускладнює розуміння перебігу сучасного політичного процесу в Україні та розробку позитивних орієнтирів його спрямування.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 “Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання”.
    Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення специфіки трактування еволюції та революції як способів суспільно-політичного розвитку в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ ст.
    Для досягнення мети були виокремлені наступні завдання дисертаційного дослідження:
    - проаналізувати зміст понять суспільно-політичного розвитку, еволюції, революції, охарактеризувати підходи до їх визначення, що існують у сучасній політичній науці;
    - виявити особливості концепцій суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.;
    - порівняти ступінь наукової розробленості концепцій суспільно-політичної еволюції та концепцій революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.;
    - здійснити аналіз концепцій революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст;
    - типологізувати підходи до трактування поняття „революція” в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є українська політична думка кінця ХІХ – початку ХХ ст.
    Предметом дисертаційного дослідження виступають особливості трактування понять еволюції та революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.
    Методи дослідження. Дисертаційну роботу виконано на засадах комплексного підходу до застосування методів дослідження. Зокрема, було використано такі методи: системний, що дав можливість розглянути розвиток концепцій революції та суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст. як цілісний процес; компаративний, що дозволив порівняти концепції суспільно-політичної еволюції та революції різних представників української політичної думки досліджуваного періоду між собою та аналогічними концепціями європейських дослідників. За допомогою історичного методу простежено розвиток змісту понять еволюції та революції, проаналізована специфіка їх трактування в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ ст.
    Наукова новизна отриманих результатів полягає як у постановці наукової проблеми, так і у способі та результатах її розв’язання. Вперше здійснено комплексний політологічний аналіз особливостей трактування понять еволюції та революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.
    У дисертаційній роботі відображені наступні теоретичні результати, які відзначаються науковою новизною і характеризують особистий внесок автора, зокрема:
    - вперше систематизовано і узагальнено особливості концепцій суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст. До таких особливостей належать: розуміння еволюції як багаторівневого нелінійного процесу (М.Грушевський, М.Драгоманов, І.Франко), увага до дослідження чинників суспільно-політичної еволюції (найбільш яскраво ця особливість виявляється в концепції М.Грушевського), вивчення ефективності суспільно-політичної еволюції та порівняння її з революцією для визначення оптимального шляху суспільного розвитку (М.Драгоманов, В.Липинський, І.Франко); аналіз еволюції як способу втілення суспільного ідеалу (М.Грушевський, М.Драгоманов, І.Франко, В.Липинський);
    - набуло подальшого розкриття положення про те, що концепція суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя була більш детально розроблена та теоретично обґрунтована, ніж концепція революції. Концепції соціально-політичної еволюції, розроблені М.Драгомановим, І.Франком, М.Грушевським, В.Липинським присвячені аналізу сутності суспільно-політичної еволюції, містять аналіз її стадій, ознак, ролі у житті суспільства. Зацікавлення у вивченні революції зростає лише на початку ХХ сторіччя. Дослідники приділяють незначну увагу вивченню сутності революції, натомість розглядаються прикладні аспекти: причини та наслідки революції, аналіз ролі та особливостей політичного лідерства під час революцій, характер революції (національний чи інтернаціональний);
    - удосконалено визначення основних ідейних компонентів концепцій революції в українській політичній думці. До таких компонентів належить вивчення причин та наслідків революції, аналіз рушійних сил (еліта, чи клас), обґрунтування мети революції. Названі компоненти присутні у більшості концепцій революції (Ю.Бачинський, Д.Донцов, М.Міхновський, В.Винниченко, С.Мазлах та В.Шахрай, І.Франко);
    - вперше систематизовано підходи до визначення мети революції в українській політичній думці. Представники першого підходу основною метою революції вважали національне звільнення та утворення незалежної держави (Д.Донцов, В.Кучабський, М.Міхновський, С.Мазлах, В.Шахрай). Другий підхід представлений ідеєю всебічного визволення, тобто мета революції - це одночасне соціальне, політичне, національне звільнення (В.Винниченко). Представники третього підходу вважали метою революції соціальне звільнення (Ю.Бачинський). Виявлено взаємозв’язок між метою революції та стратегією революційних дій, яку обґрунтовували представники української політичної думки кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя. Зокрема, якщо метою революції визначалось соціальне визволення, то обстоювалась необхідність об’єднання дій з революціонерами інших держав; якщо мета революції полягала у національному звільненні, то революційні дії мали вестись виключно представниками української нації;
    - сформульовано авторську типологію інтерпретації поняття „революція” в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст. Визначено три основні підходи. Перший – розглядав революцію як вид еволюції, явище, яке не може призвести до якісних змін у розвитку суспільства, але може змінити його певні характеристики (М.Драгоманов). Другий підхід ґрунтувався на націоналізмі та волюнтаризмі, що був підкріплений політичними подіями початку ХХ сторіччя. Для нього характерне визнання революції єдиним можливим способом зміни політичного ладу, який може моментально перенести суспільство на новий щабель розвитку (Д.Донцов, М.Міхновський). Третій підхід формувався під впливом соціалізму та націонал-комунізму і розглядав революцію як шлях побудови нового, більш досконалого типу суспільства та/або створення незалежної національної держави (Ю.Бачинський, В.Винниченко, С.Мазлах, В.Шахрай).
    Практичне значення результатів дослідження. Отримані результати можуть використовуватися для розробки лекційних курсів з історії політичної думки України, історії України, слугувати підґрунтям для подальших досліджень з цієї проблематики.
    Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних наукових конференціях: „Дні науки філософського факультету 2007” (Київ, 18-19 квітня 2007 року), всеукраїнській науково-практичній конференції „Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку” (Луганськ, 26 жовтня 2007 року), міжнародній науковій конференції: „Дні науки філософського факультету 2008” (Київ, 16-17 квітня 2008 року), всеукраїнській науково-практичній конференції „Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку” (Луганськ, 23 жовтня 2008 року).
    Публікації. Результати дослідження опубліковані в 3 статтях у фахових наукових виданнях, а також у 4 тезах наукових конференцій.
    Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації складає 187 стор. Список використаних джерел нараховує 204 найменувань на 19 стор.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Розглянувши теоретичні підходи до визначення поняття „суспільно-політичний розвиток”, його видів – еволюції та революції, а також проаналізувавши специфіку трактування понять “еволюція” та “революція” в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя, можна зробити наступні висновки.
    Для позначення суспільно-політичної динаміки в політичній науці та в соціальній філософії використовуються поняття “зміна” та “розвиток”. При цьому зміна – це процес, що відбувається в середині системи, зачіпає її компоненти, але не впливає на сутність цієї системи. В той час як розвиток використовується для позначення якісних змін всієї системи і включає в себе зміни компонентів. Розвиток можна визначити як багатомірний процес, у ході якого, в результаті взаємодії різноманітних політичних сил, здійснюються якісні зміни в політичні поведінці, політичній культурі, політичній системі суспільства.
    Головними видами суспільно-політичного розвитку є еволюція та революція.
    Еволюцію можна визначити як процес поступових змін політичної сфери суспільства, змістом яких є її ускладнення, диференціація, підвищення рівня організації (прогресивна еволюція) або ж спрощення, зниження системної структури (регрес). Варіантом еволюції є також збереження загального рівня організації системи при наявності циклічної динаміки певних політичних явищ в її межах без набуття ознак іншої політичної якості.
    Революцію можна визначити як корінні, глибокі якісні зміни в розвитку певних явищ природи, суспільства, засобів виробництва, різних галузей знань.
    Україна наразі проходить важливий етап суспільно-політичних перетворень. Хоча основні інститути державності створені, але не визначені стратегічні та тактичні цілі суспільно-політичного розвитку, не визначені шляхи цього розвитку. Тому аналіз способів суспільно-політичного розвитку, здійснений представниками української політичної думки кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя, періоду, коли українське суспільство проходило через подібні радикальні, революційні зміни, дуже важлива для сучасної України.
    На початку ХХ сторіччя після повалення царського режиму у Російській імперії Україна отримала відносну свободу та спробувала скористатись нею, утворивши державні органи та виступивши спочатку з вимогою автономії, а потім незалежності. В історичних обставинах, що склалися, Україна практично не мала шансів на незалежність, але вивчення політичної думки цього періоду, зокрема теорій революції, дає розуміння того, що українська політична та наукова еліта, будучи нездатною досягти компромісу у питанні шляхів та мети суспільно-політичного розвитку, сама багато в чому спричинила такий хід подій та втрату шансу на власну державу.
    Процеси суспільно-політичного розвитку, що відбуваються в Україні наприкінці ХХ - початку ХХІ сторіччя далеко не такі драматичні (перш за все тому, що на нашій території та на території сусідніх держав поки що не відбувається збройних конфліктів), але подібність шляхів суспільно-політичного розвитку очевидна. Як на початку ХХ сторіччя розпалась Російська імперія, так наприкінці ХХ сторіччя розпався СРСР. В обох випадках українці, хоч і брали участь та частково підтримували розпад імперій, але очевидно, що позиція та внесок України не були вирішальними. Українці кожного разу отримували шанс для державотворення і кожен раз, створивши органи влади, замість докладання зусиль до їх усталення та ефективного функціонування, вели нескінченну та безкомпромісну дискусію щодо базових цінностей та мети суспільно-політичного розвитку.
    Досить велику частину, якщо не сказати більшу, праць, присвячених проблемі суспільно-політичного розвитку, зокрема еволюції та революції, українських дослідників кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя займає критика опонентів, категоричне заперечення думок власних колег, нарешті просто образи, місце яким не у наукових текстах, а, в кращому випадку, у політичній публіцистиці. На нашу думку, саме ця нездатність дійти консенсусу у питанні вибору шляху суспільно-політичного розвитку, нездатність до компромісів та діалогу посилила вірогідність втрати української державності на початку ХХ сторіччя. Тому українська політична думка кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя, де мислителі водночас були політичними лідерами націй, головами партій та урядів, має бути джерелом, базою та застереженням для українців сьогодні.
    Зробивши огляд розвитку теорій суспільно-політичного розвитку, а саме теорій еволюції та революції у західноєвропейській традиції, потрібно зазначити, що українська політична думка кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя розвивалась в контексті європейського політичного мислення. Великий вплив на українську політичну думку кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя справила теорія соціалізму, зокрема концепція суспільно-політичного розвитку, розроблена К.Марксом. Методологія марксизму стала основою концепції суспільно-політичного розвитку Ю.Бачинського. У контексті соціалізму розробляли свої концепції суспільно-політичного розвитку І.Франко (ранні праці) та В.Винниченко. Хоча І.Франко використовує теорію соціалізму більш вибірково: він погоджується з соціалістичним ідеалом майбутнього, але відкидає методи досягнення цього майбутнього, запропоновані К.Марксом і Ф.Енгельсом.
    Потрібно також відзначити вплив класичного еволюціонізму на концепції суспільно-політичного розвитку українських вчених. Зокрема М.Грушевський спирається на теорії О.Конта та Г.Спенсера. І.Франко багато уваги приділяв вченню Ч.Дарвіна, використовував праці А.Сен-Сімона, Ш.Фурє, Р.Оуена.
    Концепція суспільно-політичної еволюції у українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя була більш детально розроблена та теоретично обґрунтована, ніж концепція революції. Зокрема М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський, В.Липинський дали свої визначення суспільно-політичної еволюції, її стадій, ознак, її ролі у житті суспільства. Зазначені автори присвятили спеціальні дослідження питанню еволюції. Найбільш ґрунтовним у цій сфері, на нашу думку, є доробок М.Драгоманова. Його концепція стала тією базою, від якої відштовхувались подальші дослідники, як прихильники еволюціонізму, так і його критики.
    Проведене дослідження дозволяє зробити висновок щодо наявності особливостей трактування процесу суспільно-політичної еволюції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.. Зокрема для представників досліджуваного періоду характерне розуміння еволюції як багаторівневого складного процесу, який протікає як на рівні окремих суспільств, так і на рівні всього людства. Крім того, дослідники наголошували на тому, що еволюція не є лінійним процесом, а результатом взаємодії регресивних та прогресивних чинників.
    Для представників української політичної думки досліджуваного періоду також притаманний інтерес до процесу формування уявлення про еволюцію та розробка відповідних наукових гіпотез.
    Всі дослідники, аналізуючи процес суспільно-політичної еволюції, виокремлюють її фактори. Серед таких факторів відзначаються розвиток релігійних вірувань, розвиток науки, формування мови, війни та переселення народів. Хоча кожний дослідник наголошує на вирішальному значенні різних факторів, можна стверджувати, що в різні періоди історії людства, всі ці фактори дійсно справляли вплив на розвиток суспільства.
    Окремим напрямком досліджень виступала також дискусія щодо наявності законів еволюційного розвитку. У цьому питанні дослідники сходяться на тому, що можна стверджувати про наявність тенденцій та закономірностей еволюційного розвитку суспільства та політичної системи.
    Всі дослідники (окрім М.Грушевського) приділяли увагу порівнянню ефективності еволюційного та революційного шляхів розвитку. І всі вони сходились на тому, що саме еволюція є тим шляхом, який може забезпечити якісний розвиток суспільства та перевести його на інший, більш досконалий щабель. Цікаво, що всі дослідники зазначають, що в результаті суспільно-політичної еволюції буде втілений в життя певний суспільний ідеал. Найбільш яскраво це положення виявляється у І.Франка, який прямо стверджує, що результатом суспільно-політичної еволюції має стати утвердження соціальної справедливості, рівності та свободи. Хоча і не так чітко сформульована, але ця думка також присутня і у М.Грушевського та М.Драгоманова, який каже, що з ходом еволюції люди ставатимуть щасливішими, вільнішими, моральнішими, тобто ступінь рівності та справедливості у суспільстві буде збільшуватись.
    Щодо особливостей інтерпретації поняття „революції”, то в українській політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя існує три традиції. Перша, що сформувалась під впливом суспільно-політичних творів М.Драгоманова, розглядала революцію як вид еволюції, явище, яке не може призвести до якісних змін у розвитку суспільства, але може змінити якісь його характеристики. Друга традиція ґрунтувалась на націоналізмі та волюнтаризмі, що був підкріплений політичними подіями початку ХХ сторіччя. Для неї характерна позиція, що революція і є єдиним можливим способом розвитку суспільства, яка може моментально перенести його на новий щабель розвитку та стати ефективним шляхом створення незалежної національної держави. Третя традиція формувалась під впливом соціалізму і розглядала революцію як шлях побудови нового, більш досконалого типу суспільства, подолання соціальних суперечностей та створення незалежної національної держави.
    Можна виділити основні напрямки аналізу феномену революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя. Це дослідження мети революції, її рушійних сил, ефективності революції як шляху суспільно-політичного розвитку.
    Серед представників української політичної думки кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя, є як прихильники революції як ефективного способу суспільно-політичного розвитку (Ю.Бачинський, В.Винниченко, Д.Донцов, М.Міхновський), так і її противники, що взагалі відкидали конструктивну роль революцій (В.Липинський), або принаймні застерігали, що шляхом революції неможливо досягти якісних суспільно-політичних змін (М.Драгоманов).
    Проблема мети революції викликало найбільші дискусії серед дослідників. Такі мислителі як Д.Донцов, В.Кучабський, М.Міхновський, С.Мазлах, В.Шахрай основною метою революції вважали національне звільнення та утворення незалежної держави. В.Винниченко сформулював ідею всебічного визволення, тобто метою революції, на його думку має бути одночасне соціальне, політичне, національне звільнення, але всеж вирішенню соціальних питань в ході революції він надавав першочергове значення. Ю.Бачинський метою революції вважав соціальне звільнення, але сама логіка революційних подій, на його думку, мала призвести до розпаду імперій та утворення національних держав.
    Дискусії навколо мети революції викликали суперечності щодо тактики революційних дій. Ті дослідники, що першочерговою ціллю революції вважали соціальне визволення, обстоювали необхідність спільних дій з революційними силами інших держав, перш за все з російським пролетаріатом. Ті ж дослідники, що обстоювали першочерговість національного звільнення, вважали, що революція має бути здійснена українською нацією і обєднання революційних дій з представниками інших народів несе загрозу для досягнення національної самостійності.
    Ще одним питанням у дослідженні революції, яке привертало увагу, було вивчення рушійних сил революції. Ряд дослідників (Д.Донцов, В.Липинський, М.Міхновський) вважали, що рушійними силами революції є еліта нації. Інші мислителі (Ю.Бачинський, В.Винниченко, С.Мазлах, В.Шахрай) обстоювали думку, що залежно від історичного періоду, рушійною силою революції виступає той чи інший клас (наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.. таким класом, на їх думку, був пролетаріат).
    До особливостей дослідження феномену революції в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.. потрібно також віднести їх прикладний характер. Більшість теоретичних висновків робилась дослідниками на основі історичних подій початку ХХ сторіччя та відповідно до потреб українського суспільства цього періоду.
    Отже, проблемі революції приділялась велика увага в українській політичній думці. Були розроблені питання сутності революції, її причин, наслідків, рушійних сил. Крім того, розглядались питання взаємозв’язку революції та побудови національної державності.
    Окреме місце у дослідженні суспільно-політичного розвитку в українській політичній думці кінця ХІХ – початку ХХ ст.. було вивчення причин революцій в Російській імперії, тих соціально-економічних чинників, що призвели до революцій та оцінка характеру та особливостей самих революцій. Основною причиною неможливості поступового розвитку російського суспільства та політичної системи дослідники називали відсутність стадії міського господарства в історії Росії та втрату культури городян-ремісників, які у Європі відігравали роль основи суспільно-політичного розвитку та вдосконалення, а також надмірну централізацію влади та гіпертрофований чиновницький апарат, що не давав можливості для формування ефективного самоврядування, самоорганізації громади.
    Крім того, окремі дослідники наголошували на наявності додаткових факторів, які впливали на характер суспільно-політичного розвитку Російської імперії. Зокрема М.Драгоманов звертав увагу на вплив географічних особливостей Росії, а саме на те, що велика територія імперії зумовила уповільнення темпів суспільно-політичного розвитку.
    Не зважаючи на те, що аналіз явища революції у тій чи іншій мірі присутній у роботах всіх представників української політичної думки кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя, на нашу думку, дослідження еволюції як шляху суспільно-політичного розвитку можна назвати більш ґрунтовними та різнобічними. Цікавість до теми революції, на нашу думку, була викликана потребами політичного процесу і тому дослідження революції більш полемічні, вони містять аналіз революції, що відбувалась у 1917-1920 на Україні та критику дій тих, чи інших політиків. В той же час теорії суспільно-політичної еволюції, більш ґрунтовні, логічно побудовані, засновані на критичному аналізі європейської традиції, етнографічного, біологічного, історичного матеріалу.





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аляєв Г.Є. Правове поле та політична воля: проблема легітимності революції / Г.Є Аляєв // Демократичні цінності, громадянське суспільство і держава: Матеріали XIII Харк. міжнар. Сковород. читань, (м. Харків, 30 верес. — 1 жовт. 2005 p.) — Х., ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС», 2005. — С.291–294.
    2. Андрусяк Т.Г. Шлях до свободи (Михайло Драгоманов про права людини) / Т.Г. Андрусяк. — Львів: Світ, 1998. — 189с
    3. Артюх П.И. Современный мировой революционный процесс и война: Автореф. дис. д-ра полит. наук: 23.00.02 / АН Украины. /П.И. Артюх — К., 1993. — 22 с.
    4. Бакунин М. А. Государственность и анархия / М.А. Бакунин // Философия. Социология. Политика – М.: Правда, 1989 – С. 291 – 527.
    5. Бачинський Ю. Большевицька революція і Українці. Критичні замітки / Юліан Бачинський – 2-е вид. доп. - Берлін: Наклад автора, 1928 – 135 с.
    6. Бачинський Ю. Україна irredenta З додатком:Листування Ю.Бачинського з М.Драгомановим з приводу "України irredent-u"./ Юліан Бачинський – К.: Основні цінності, 2003 – 176 с. - (Серія "Спадщина"; Кн.19).
    7. Бегей І.І. Суспільно-політичні погляди Юліана Бачинського: Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.01 / Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка / І.І. Бегей — Л., 1999. — 20с.
    8. Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник/ І.І. Бегей; [Наук. Ред. Осудін В.І.] – К.: Основні цінності, 2001 – 254 с. - (Серія "Спадщина"; Кн.12).
    9. Бегей І.І. Юліан Бачинський: з життєпису, політичної та наукової діяльності/ І.І. Бегей [Львів. Держ. ун-т ім.. І.Франка] - Львів: Світ, 1998 – 50 с.
    10. Бернштейн Э. Исторический материализм / Эдуард Бернштейн [Пер. с нем. Изд. 2-е, стереотипное] - . СПб: Знание, 1901 - 322 с.
    11. Бойченко І.В. Філософія історії : Підруч. для вищ. шк. / І.В.Бойченко, М.І.Горлач, О.Г.Данільян та ін. — Х.: Прапор, 2006. — 654 с.
    12. .Брагінець А. Філософські і суспільно-політичні погляди Івана Франка / А. Брагінець – Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956 – 408 с.
    13. Вебстер, Неста Х. Всемирная революция. Заговор против цивилизации / Неста Х. Вебстер: [Пер. с англ. Н.Н.Сенченко] — К.: Серж, 2001. — 290 с. — (Реванш истории).
    14. Вєтров Р. І. До питання про еволюцію характеру української революції 1917–1920 рр./ Р.І. Вєтров // Грані: Наук.-теорет. і громад.-політ. альм. — Дніпропетровськ, 2000. — N3 (11). — С.33–37.
    15. Винниченко В. Відродження нації: Історія української революції. Март 1917 р. - грудень 1919 р. / Володимир Винниченко .— К. ; Відень : Дзвін, 1920. —
    Ч.1 – 1920 – 318 с.
    16. Винниченко В. Відродження нації: Історія української революції. Март 1917 р. - грудень 1919 р. / Володимир Винниченко .— К. ; Відень : Дзвін, 1920. —
    Ч. 2 - 1920 - 328 с.
    17. Винниченко В. Відродження нації: Історія української революції. Март 1917 р. - грудень 1919 р / Володимир Винниченко .— К. ; Відень : Дзвін, 1920. —
    Ч. 3 – 1920 – 535 с.
    18. Винниченко В.К. Заповіт борцям за визволення / Володимир Винниченко – К.: Вид.т-во „Криниця”, 1991 – 128 с.
    19. Винниченко В. Єдиний революційно-демократичний національний фронт / В. Винниченко // Публіцистика [ Віктор Бурбела (упоряд.і ред.), Павло Федченко (передмова)] — Нью-Йорк; К.: Українська Вільна Академія Наук у США; НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка, 2002. — С. 106-123.
    20. Винниченко В. Лист до класово-несвідомої української інтелігенції / В.Винниченко – Відень: Видавництво політичного відділу Н-ої Совітської дивізії «Червона Галичина», 1920. – 8 с.
    21. Винниченко В. К. Оповідання. Слово за тобою, Сталіне ; Чорна Пантера і Білий Медвідь [Роман ; П'єса] / В.К. Винниченко — К. : Наукова думка, 1999. — 438с – (Першотвір).
    22. Винниченко В. Перед новим етапом (Наші позиції) / В.Винниченко // Публіцистика / Українська Вільна Академія Наук у США; НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка / Віктор Бурбела (упоряд.і ред.), Павло Федченко (передмова). — Нью-Йорк; К.: Українська Вільна Академія Наук у США; НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка, 2002. — С. 209-249.
    23. Винниченко В. Щоденник / В. Винниченко — Едмонтон; Нью-Йорк: Канад. ін-т укр. студій: Коміс. УВАН у США для вивчення і публікації спадщини В.Винниченка, 1980–
    Т. 1: 1911-1920 [Ред., вступ. ст. і приміт. Г.Костюка] — 1980. — 499, [1] с.
    24. Винниченко В. Щоденник / В. Винниченко — Едмонтон; Нью-Йорк: Канад. ін-т укр. cтудій: Коміс. УВАН у США для вивчення і публікації спадщини В.Винниченка 1980–
    Т. 2: 1921-1925 [Упоряд. текстів і приміт. О.Мотиля; Ред. Г.Костюк] — 1983. — 700с.
    25. Водолазов Г.Г. Диалектика и революция (Методол. Проблемы социальной революции.) / Г.Г. Водолазов – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1975 – 230 с.
    26. Возняк М. Титан праці / М.Возняк — Львів: Вільна Україна, 1946. — 93 с.
    27. Возняк М. Нариси про світогляд Івана Франка / М.Возняк – Львів: Видавництво Львівського університету, 1955 – 194 с.
    28. Возняк С.М. Проблема нации и национальных отношений в идеологии украинской революционной демократии последней четверти ХІХ – начала ХХ вв: Автореф. Д-ра философских наук 09.00.03./ С.М. Возняк – К., 1984 – 47 с.
    29. Возняк С. М. У пошуках суспільного ідеалу (І.Франко і соціалізм): [моногр.]./ С.М. Возняк — 2-ге вид., доповн. — Івано-Франківськ : Видавнича-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного ун-ту ім. Василя Стефаника, 2007. — 176c.
    30. Вступний виклад з давньої історії Руси, виголошений у Львівськім університеті 30 вересня 1894 р. // Записки наукового товариства у Львові –1894 - Т. 4. – С. 140-150
    31. Гавлин М.Л. Современные буржуазные теории социальной революции / М.Л. Гавлин, Л.А.Казакова. – М.: Наука, 1980 – 164 с.
    32. Галин В.В. Война и революция / В.В. Галин — М.: Алгоритм, 2004. — 590 с
    33. Галушко К. Ю. Консерватор на тлі доби. В'ячеслав Липинський і суспільна думка європейських ”правих” / К.Ю. Галушко — К.: Темпора, 2002. — 288с. — (Vita Memoriae).
    34. Гальчинський А.С. Суперечності реформ у конткексті цивілізаційного процесу / А.С. Гальчинський. – К.: Укр. пропілеї, 2001. – 318 с.
    35. Гермайзе О. М. П.Драгоманов в українській історіографії / О.М. Гермайзе // Філософська думка - 1991 - № 9 – С. 102-130.
    36. Гермайзе О. Нарис з історії революційного руху на Україні / О.Гермайзе – Б.м., Б.р. – 389 с.
    37. Гирусов Э.В. Проблема коэволюции общества и природы/ Э.В. Гирусов // Методологические аспекты эволюционного учения: Сб. Науч. Тр. / АН УССР Ин-т философии; [Отв. Ред.. Н.П. Депенчук, В.С. Крисаченко] – К.Наукова думка, 1986 – С. 176 - 186.
    38. Голубко В. Українська національна революція та її самореалізація в державотворчих процесах України 1917–1920 рр. / В. Голубко// Українська державність: історія і сучасність: Матеріали наук. конф., (січень 1993 р.); [Ред. кол. І.Ф. Курас (гол.) та ін.] — К.: Ін-т нац. відносин і політології АН України, 1993. — С.236–238.
    39. Гончарова Н.І. До питання про історичний розвиток поняття „революція” / Н.І. Гончарова // Революції в Україні у ХХ – ХХІ століттях: Співзвуччя епох, (18-19 листопада 2005 р.): Матеріали І міжнародної наукової конференції; / Одеський юридичний ін.-т Харківського ун-ту внутрішніх справ (Одеса, 18-19 листопада 2005 р) - Одеса: Видавництво Одеського юридичного інституту, 2005 – С. 198-200
    40. Гончарук С.И. Общество и социальная революция (Закономерности революционного процеса) /С.И. Гончарук. – М., Знание, 1985 – 64 с – (Новое в науке, технике, философии № 3).
    41. Гордієнко М. Г. Сутність та основні засади концепції української державності В'ячеслава Липинського: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка/ М.Г. Гордієнко. — К., 1999. — 20с.
    42. Гошовська В.А. Становлення української соціал-демократичної думки кінця ХІХ – початку ХХ століття (Проблема світогляду, національних особливостей, теоретичного осмислення на сторінках преси)/ В.А. Гошовська – Х.: Основа, 1997 – 420 с.
    43. Гошуляк І. Революція і українська державність 1917–1920 рр. / І. Гошуляк// Ін-т національних відносин і політології НАН України. Наукові записки. Сер.: „Політологія і етнологія”. — К., 1997. — Вип.2. — С.14–21.
    44. Грабовський С. Українська революція: пошук національної синтези / С.Грабовський // Українська Центральна Рада: поступ націєтворення та державобудівництва. — К.: Українська видавнича спілка, 2002. — С.47–57
    45. Грицак Я. Українська революція 1914–1923 рр.: нові інтерпретації / Я. Грицак // Наукове т-во ім. Шевченка в Україні. Іст.-філософ. секція. Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ в Україні . — Львів: Видавництво НТШ, 1999. — Вип.2 (1995–1997 рр.). — С.117–137
    46. Гриценко І.С. Ідейна спадщина Михайла Драгоманова і українська революція 1917–1921 рр. / І.С. Гриценко // Українська державність: історія і сучасність: Матеріали наукової конференції (січень 1993); [Редкол.: І.Ф. Курас та ін.]. — К.: Ін-т нац.. відносин і політології АН України, 1993. — С.218–220.
    47. Грушевський М.С. Движение общественной и политической мысли в ХІХ ст. / М.С. Грушевський – СПб: Б.м., 1907 – 15 с.
    48. Грушевський М.С. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / [Редкол.: П.С. Сохань та ін.] – К.: Наук. думка, 1991
    Т.1. – 1991. – 736 с.
    49. Грушевський М.С. Початки громадянства : (Генетична соціологія) / М.С. Грушевський — Прага: Заграничне бюро і склад видань в Празі: Друк. Vernay, 1921. — 326 c.
    50. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть / М.С. Грушевський – К.: Товариство “Знання” України, 1991 – 240 с.
    51. Гусєв В. І. Ліберальна філософія Джона Локка і американська революція / В.І. Гусєв // Наукові записки. — 2004. — Т.25. — С.41–47.
    52. Дабагян А.В. Очерки теории экономичских и социально-политических волновых процес сов / А.В. Дабагян – Х.: Тогсинг, 2004 – 301 с.
    53. Дашкевич Я. Липинський і українська революція / Я. Дашкевич // Український час – 1994 - № 1(13) – С. 50-53.
    54. Дві концепції української політичної думки: Вячеслав Липинський – Дмитро Донцов / [уложив Г. Васькович] – Нью Йорк: Накл. Оборони і допомоги Україні Укр. Конгрессового ком. Америки, 1990 – 204 с.
    55. Довбищенко Я. Михайло Драгоманів – його життя, наукова, політична та громадська діяльність / Я.Довбищенко // Памяти Михайла Драгоманова; [Сбірник] – Харків: „ПОЮР” – 1920 – С. 2-15.
    56. Донцов Д. За яку революцію / Дмитро Донцов – Торонто:Ліга визволення України, 1957 – 79 с.
    57. Донцов Д. Іспит історії і соціялістичні кастрати [Електронний ресурс] / Дмитро Донцов — Режим доступу до статті: http://www.ukrstor.com/ukrstor/donzow_ispyt.html .
    58. Донцов Д. Твори / Д.Донцов; [Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України ; Національний ун-т "Києво-Могилянська академія" ; Українське академічне та професійне товариствог ім. Міхновського ; Дрогобицький педагогічний ун-т ім. Івана Франка ; Асоціація "Нова література" / Ярослав Дашкевич (голова ред.кол.), Олег Баган (упоряд.,передмова,комент.)] — Л. : Кальварія, 2001.-
    Т. 1 : Геополітичні та ідеологічні праці – 2001 — 488с.
    59. Донцов Д. Хаос сучасності і молодь / Д.Донцов . — К.: ІНД, 2000. — 40с - (Бібліотечка молодого українця).
    60. Драгоманов М. П. Австро-руські спомини (1867 - 1877) / М. Драгоманов // Літературно-публіцистичні праці у 2-х томах – К: Наукова Думка, 1970 –
    Т.2 – 1970 – С. 151 -289.
    61. Драгоманов М. Вільна спілка / М.Драгоманов // Драгоманівський збірник; „Вільна спілка” та сучасний український конституціалізм [ред. Тарас Андрусяк]. – Львів: Світ, 1996. – С. 5-73.
    62. Драгоманов М. Вопрос об историческом значении Римской империи и К.К. Тацит. / М.Драгоманов - Б.в.д. - 373 с.
    63. Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну / М.Драгоманов — 2-е вид. — Б. м.: Наклад і друк парт. друк., 1915. — 114, [3] с.
    64. Драгоманов М.П. Переднє слово до „Громади” / М.Драгоманов // Вибрані твори. Збірка політичних творів з примітками. – Прага – Нью-Йорк: Український соціологічний інститут в Празі, 1937 – С. 80-140.
    65. Драгоманов М.П. Рай і поступ / М.П.Драгоманов – Вінніпег: Ман. Накл. Руської книгарні, 1916 – 80 с.
    66. .Драгоманов М.П. Три листи до редакції «Друга» / М. Драгоманов // Літературно-публіцистичні праці у 2-х томах – К: Наукова Думка, 1970 –
    Т. 1 – 1970 — С. 397 – 427.
    67. Драгоманов М.П. Турки внутренние и внешние / М.П.Драгоманов // Вибране („мій задум зложити почерк історії цивілізації на Україні”); [Упоряд. Та авт. Іст-біогр. Нарису Р.С. Міщук; Приміт. Р.С. Іщука, В.С. Шандри] – К.: Либідь, 1991. – С. 234-254. - (Памятки історичної думки України)
    68. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу / М.Драгоманов. — Б. м.: Наклад і друк партійної друк., 1915. — 121, [3] с.
    69. Драгоманов М.П. Шевченко, українофіли і соціалізм / М.П.Драгоманов // Вибране („мій задум зложити почерк історії цивілізації на Україні”); [Упоряд. Та авт. Іст-біогр. Нарису Р.С. Міщук; Приміт. Р.С. Іщука, В.С. Шандри] – К.: Либідь, 1991. – С. 327-429. – (Памятки історичної думки України)
    70. Дробышевский С.А. Политическая организация общества и право: историческое место и начало эволюции / С. А. Дробышевский. — Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1991. — 186с
    71. Дудка В. І. Михайло Грушевський про роль селянства в українській національно-демократичній революції / І.В. Дудка // Вісник / Черкаський ун-т. — Черкаси, 2003. — Вип.50: Сер.: Історичні науки. — С.12–16.
    72. Забаревський М. В.Липинський і його думки про українську націю і державу / М.В. Забаревський – Відень: Видано заходами О.Жеребка, 1925 – 51 с.
    73. Игнатенко И. М. Революция в историческом процессе: Очерки / И.М. Игнатенко. – Минск: Беларускі кнігазбор, 1997. – 200 с. - (Мир ученого)
    74. Илющечкин В.П. Система внеэкономического принуждения и проблема второй основной стадии общественной эволюции / В.П. Илюшечкин– М.: АН СССР Ин-т Востоковедения, 1970 – 230 с.
    75. Іванченко Р.П. Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії і України (ІІ половина ХІХ в.) / Р.П. Іванченко – К.: Видавництво Київського університету, 1971 – 221 с.
    76. Кармазіна М. С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець XIX- початок ХХ століття) / Марія Степанівна Кармазіна — К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 1998. — 351с.
    77. Кармазіна М. Ідея державності в українській політичній думці (кінець XIX - початок XX століття): Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.01 / НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. / М. Кармазіна— К., 1999. — 36 с.
    78. Кармазіна М.С. Становлення і розвиток порівняльної методології в політичних дослідженнях / Марія Кармазіна, Олена Могилевець // Політичний менеджмент - № 5 (20) - 2006 - С. 3-13.
    79. Каутский К. К критике теории и практики марксизма («Антибернштейн»)/ Карл Каутский; [Пер. с нем. Изд. 2-е, стереотипное] – М.: Едиториал УРСС, 2003 – 304 с. - (Размышляя о марксизме).
    80. Климась М. Світогляд Івана Франка / М.Климась – К: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1959 – 347 с.
    81. Князева Е.Н. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов — М. : Наука, 1994. — 229с
    82. Ковалев А.М. Социальная революция / А.М. Ковалев – М.: „Высшая школа”, 1969 – 127 с.
    83. Козак Н. А. Український консерватизм: історія і сучасність: Автореф.дис... канд. політ. наук : 23.00.01 / Львівський національний ун-т ім. І.Франка / Н.А. Козак — Львів, 2001. — 18с.
    84. Колчинский Э.И. Структурные компоненты каузальных основ эволюции и их определение / Э.И. Колчинский // Методологические аспекты эволюционного учения: Сб. Науч. Тр. [АН УССР Ин-т философии; Отв. Ред.. Н.П. Депенчук, В.С. Крисаченко] – К.Наукова думка, 1986 – С. 59 - 73.
    85. Костюк В.Н. Теория эволюции и социоэкономические процессы / В.Н. Костюк – М.: УРСС, 2001 – 172 с.
    86. Кравців Б. Суспільно-політичні погляди Івана Франка й радянське франкознавство / Б.Кравців // І.Франко про соціалізм і марксизм – Нью Йорк: Видавництво „ПРОЛОГ”, 1966 – С. 3-29.
    87. Крапивенский С.Э. К анализу категории „социальная революция” / С.Э. Крапивенский - Волгоград, Ниж. Волж. Кн. Изд-во, 1971 – 184 с.
    88. Крапивенский С.Э. Парадоксы социальных революцій / С.Э. Крапивенский – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1992 – 192 с
    89. Кривошея В. В. Українська революція в родоводах її провідників / В.В. Кривошея // Події і особистості революційної доби: збірник ; [голова ред. кол. І.Ф. Курас]. — К.: ІпіЕНД, 2003. — С.251–266
    90. Кришнамурти Дж. Традиция и революция / Дж. Кришнамурти; [Пер. с англ. Н.В. фон Бока] — Спб.: Издательство Чернышев, 1994. — 312 с.
    91. Круглашов А.М. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. / А.М. Круглашов. — 2-е вид. — Чернівці: Прут, 2001. — 486 с
    92. Круглашов А. М. Політичні ідеї Михайла Драгоманова: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.01 / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень / А.М. Круглашов — К., 2002. — 39с.
    93. Кугутяк М. В. Історія української націонал-демократії (1918-1929) / М.В. Кугутяк . — К.; Івано-Франківськ : Плай, 2002.
    Т. 1 – 2002 — 534с.
    94. Кулик С. М. Микола Міхновський у суспільно-політичних процесах України (кінець ХІХ - перша чверть ХХ століття): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / С.М. Кулик — Чернівці, 2003. — 20с.
    95. Кульчицький С. В. Революції в новій і новітній історії України / С.В. Кульчицький // Наукові записки / Hаціональний пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. — К.; Бердянськ, 2002. — Вип.46: (історичні науки). — С.79–84.
    96. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки / Б.Л. Кухта – К.: Генеза, 1994 – 368 с.
    97. Кучабський В. Большевизм і сучасне завдання укрїнського заходу / В. Кучабський – Львів: Наклад автора, 1925 – 125 с.
    98. Ланцов С.А. Социальные революции и общественный прогресс: Теория. История. Современность / С.А. Ланцов – Л.: Изд-во ЛГУ, 1990 - 160 с.
    99. Лапкин В.В. Циклы, ритмы, волны: проблемы моделирования политического развития /В.В. Лапкин // ПОЛИС. – 2002. - № 4. – С.26-31.
    100. Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина XIX- початок XX століття): Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.01/ Львів. нац. ун-т ім. І.Франка / Ю.Левенець. — Л., 2001. — 43 с.
    101. Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) / Ю.Левенець — К. : Стилос, 2001. — 584с.
    102. Ленін В.І. Держава і революція / В.І.Ленін// Повне зібрання творів: пер. з 5-го рос. Вид. / Ін-т історії партії ЦК КП України – філ. ін.-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС – К.: Політвидав України, 1974
    Т. 33: Держава і революція – 1974 – С. 36 - 122.
    103. Ленін В.І. Дитяча хвороба лівизни. / В.І.Ленін// Повне зібрання творів: пер. з 5-го рос. Вид. / Ін-т історії партії ЦК КП України – філ. ін.-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС – К.: Політвидав України, 1974
    Т. 41.: Травень – листопад 1920 – С. 1-104.
    104. Ленін В.І. Про лозунг Сполучених Штатів Європи / В.І.Ленін// Повне зібрання творів: пер. з 5-го рос. Вид. / Ін-т історії партії ЦК КП України – філ. ін.-ту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС – К.: Політвидав України, 1974
    Т. 26: Липень 1914 – серпень 1915 – 1974 – С. 331-335.
    105. Липинський В. Повне зібрання творів, архів, студії / В.Липинський. – К.: Філадельфія: Смолоскип, 1995 -
    Т. 6. Кн. 1: Листи до братів-хліборобів: Про організацію українського монархізму – 1995. – 471 с.
    106. Липинський В. Україна на переломі 1657-1659: Замітки до історії українського державного будівництва в XVII ст./ В.Липинський [Репринт. вид.] — К. : Дніпро, 1997. — 304с.
    107. Липинський В. Хам і Яфет / В.Липинський // Сучасність – 1992 - №6 – С. 63-76
    108. Лисяк-Рудницький І. Вячеслав Липинський / І. Лисяк-Рудницький // Історичні есе в 2 т. - К.: Основи, 1994 – (Західна історіографія України; Вип.1)
    Том 2. –1994 - С. 130-148.
    109. Лисяк-Рудницький І. Драгоманов як політичний теоретик / І. Лисяк-Рудницький // Історичні есе в 2 т. –К.: Основи, 1994 – (Західна історіографія України; Вип.1)
    Т.1. – 1994 - С. 299-347
    110. Лисяк-Рудницький І. Комуністичний маніфест / І. Лисяк-Рудницький // Історичні есе в 2 т.– К.: Основи, 1994 – (Західна історіографія України; Вип.1)
    Том 2. – 1994 - С. 117-127.
    111. Лисяк-Рудницький І. Суспільно-політичний світогляд Володимира Винниченка у світлі його публіцистичних писань / І. Лисяк-Рудницький // Історичні есе в 2 т.– К.: Основи, 1994 – (Західна історіографія України; Вип.1)
    Том 2. – 1994 - С. 89-106.
    112. Лісовий В. Драгоманов і Донцов / В.Лісовий // Філософська і соціологічна думка. – 1991 - № 9. – С. 83-102.
    113. Луців Л. Іван Франко – борець за національну і соціальну справедливість / Л.Луців - Нью-Йорк: Джерзі Сіті: Свобода, 1968 – 653 с.
    114. Лысенко А.А. Проблема социального прогреса в философской и общественно-политической мысли Украины второй половины ХІХ века. Автореф дисс. на соискание учен. степени д-ра. философ. наук / 622/ А.А.Лысенко - Киев, 1968 – 67 с.
    115. Мазлах С. До хвилі. Що діється на Україні і з Україною / С. Мазлах, В. Шахрай– Нью-Йорк: ПРОЛОГ, 1967 – 304 с.
    116. Манелюк Ю.М. Ідея співвідношення форми держави і характеру національного розвитку в історії суспільно-політичної думки України кінця XIX - початку XX ст.: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова / Ю.М. Манелюк;. — К., 2007. — 19 с.
    117. Маркс К. Манифест коммунистической партии / К. Маркс, Ф. Энгельс // Сочинения ; 2-е изд.; [Изд. Институт Маркса – Энгельса – Ленина – Сталина при ЦК КПСС]– М.: Госполитиздат, 1955 –
    Т. 4. – 1955 - С. 419-459
    118. Маркс К. К Критике политической экономии / К. Маркс, Ф. Энгельс // Сочинения ; 2-е изд.; [Изд. Институт Маркса – Энгельса – Ленина – Сталина при ЦК КПСС]– М.: Госполитиздат, 1955 –
    Т. 13. – 1959 - С. 9-32
    119. Маркс К. Критика Готской программы / К. Маркс, Ф. Энгельс // Сочинения ; 2-е изд.; [Изд. Институт Маркса – Энгельса – Ленина – Сталина при ЦК КПСС]– М.: Госполитиздат, 1955 –
    Т. 19. – 1961 - С. 9-32.
    120. Масненко В.В. Історичні концепції М.С.Грушевського та В.К.Липинського : Методол. і суспіл.-політ. виміри укр. іст. думки 1920-х рр. / В.В. Масненко. — К.; Черкаси: Брама-ІСУЕП, 2000. — 283 с. – (Ін-т політ. та етнонац. дослідж. НАН України)
    121. Маркузе Г. Разум и революция. Гегель и становление социальной теории / Герберт Маркузе; [пер. с англ. А.Л.Шурбелев]. — СПб.: Владимир Даль, 2000. — 540, [1] с. - — (Университетская библиотека).
    122. Мейтус В. Ю. Массы, движения, революции / Владимир Мейтус, Виктор Мейтус. — К.: Ника-Центр, 2008. — 503 с.
    123. Мірошников О. А. Модернізація, традиціоналізм і революція / О.А. Мірошников // Гілея. — 2007. — Вип.7: Філософія. Політологія. Історія. — С.67–75.
    124. Мірчук П. Від другого до четвертого Універсалу / П.Мірчук – Торонто: Ліга визволення України, 1955 – 70 с.
    125. Мірчук П. Микола Міхновський: апостол української державності /П. Мірчук – Філадельфія: Т-во української студіюючої молоді ім.. М.Міхновського, 1960 – 136 с.
    126. Мірчук П. Українська державність 1917-1920 / П. Мірчук– Філадельфія: Б.м., 1967 – 400 с.
    127. Міхновський М. Самостійна Україна / М.Міхновський – К.: Діокор, 2003 – 80 с. - (Бібліотека українського патріота).
    128. Міщук М.Б. Українська радикальна партія - Українська соціалістично-радикальна партія: ідеологія, організація, політика (1918-1939 рр.): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса / М.Б. Міщук — К., 2007. — 19с.
    129. Мироненко О.М. Витоки українського революційного конституціоналізму 1917-20 рр. Теоретико-методологічний аспект [монографія] / О.М. Мироненко – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002 – 260 с.
    130. Мирош
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины