РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВОТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ТАНЧУК Наталія Василівна
УДК 32:316.075.5

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В
КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВОТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

23.00.02 – політичні процеси та інститути

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук.

Науковий керівник:
Андрущенко Віктор Петрович
доктор філософських наук, професор,
академік НАНУ

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ…………………………………..14
1.1. Аналіз методологічних засад вітчизняних регіональних досліджень………………………………..............................................................14
1.2. Основні підходи до реалізації регіональної політики держави……………………………………..…………………………………….23
1.3. Місце регіональної політики в контексті державотворчих процесів.…………………………………..………………………………….…..35
Висновки до розділу 1………………………………………………...................43

РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОГО І ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ …………………..…………………………...46
2.1. Політика регіоналізму в державотворчому процесі України…………………………….……………………………………………..46
2.2. Демографічні та геополітичні критерії виокремлення регіонів……………………………………...........................................................70
2.3. Регіональна ідея у програмних документах політичних партій…………………………………..….……………………………………...86
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...93

РОЗДІЛ 3
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА ОСНОВНІ ПРОЕКТИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ……………………...............................…………………………..96
3.1. Регіональний розріз соціальної політики……………………….................96
3.2. Державна політика щодо національного та регіональних ринків праці……………………………………….…………………………………….122
3.3. Регіональні еліти як чинник регіональної політики …………………….146
Висновки до розділу 3……………………………………………….................156

ВИСНОВКИ…………………………………………………………................158

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..………….165

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проблема регіоналізму є актуальною для України, передусім, з огляду на існування значних історико-культурних, економічних, геополітичний розбіжностей між різними регіонами країни. За відносно короткий період незалежного існування держави ще не вдалося подолати напруженість у взаємовідносинах між регіонами, які особливо загострюються під час політичних криз, чи виборчих кампаній, що стали для України перманентними. У суспільстві ще не вдалося сформувати почуття національної єдності, яке могло б стати надійним засобом від дезінтеграційних процесів. Крім цього, незавершеність становлення української державності та невирішеність проблем у соціальній сфері українського суспільства й зумовили актуальність дослідження цього спектру проблем.
Таким чином, розробка дієвої деталізованої регіональної політики держави передбачає перехід від політики парадигми домінування макрорівневих політичних проблем (з неминучим розв’язанням проблем місцевих за залишковим принципом) до парадигми пріоритетності політичних проблем мікрорівня (з орієнтацією на здобуття кінцевого інтегрального ефекту для всієї держави).
На сучасному етапі розвитку українського соціуму, в умовах активного державотворення, яке характеризується тривалою конституційною реформою, критично важливим стає взаємозв’язок між регіональною політикою й суспільною стабільністю. Лише успішна регіональна політика держави може бути не лише гарантом вирішення місцевих політичних проблем, але й інструментом реалізації будь-якої центральної політики уряду, а врешті-решт слугувати запорукою незворотності політичних реформ у державі в цілому.
Підвищенню уваги до проблем регіонального розвитку в останнє десятиліття сприяла низка об’єктивних чинників: зміцнення позицій регіональних еліт, зростання диспропорцій у соціально-економічному розвитку між різними регіонами, поглиблення розуміння регіональних відмінностей у ході президентських виборів 2004 та 2010 років, перемога на парламентських виборах 2006, а потім і 2007 року Партії регіонів України під гаслами “Сильні регіони – сильна держава”, необхідність переосмислення формату представлення регіональних політичних інтересів за умов переходу від мажоритарної до партійно-пропорційної та змішаної системи забезпечення політичного представництва у Верховній Раді.
Запровадження політичної реформи в Україні в цілому лише повинне було одночасно із запровадженням пропорційної схеми представництва у Верховній Раді кардинально змінити формат системи управління регіональним і місцевим розвитком, розподіл повноважень і відповідальності за розвиток територій. Фактично ж так і не відбулася повноцінна передача основних повноважень щодо регіонального й місцевого розвитку від органів центральної влади органам самоврядування. За роки непослідовного здійснення політичної реформи відбулося розбалансування системи й механізмів контролю за ефективністю рішень і дій цих органів: з одного боку ослабилася вертикаль виконавчої влади, з іншого – так і не були сформовані дієві механізми контролю місцевої влади громадами. У цій ситуації держава намагається посилити увагу до питань регіональної політики.
Здійснена значна робота зі створення вітчизняної нормативно-правової бази так і не отримала належного інституційно-організаційного забезпечення регіональної політики, адекватних розробок і запровадження економічних механізмів регулювання регіонального розвитку, не здійснено поки належних кроків з децентралізації державного управління. Так, рішення щодо регулювання регіонального розвитку значною мірою залежать від суб'єктивних, кон’юнктурних чинників, «ручного управління» регіонами. Збереження непрозорості й суб'єктивності у прийнятті рішень щодо регіонального розвитку дає змогу вищим посадовим особам держави справляти необмежений вплив на керівників регіональних і місцевих органів влади.
Дослідженню західного, зокрема європейського, досвіду регіональної політики та перспективам його адаптації в Україні присвячено праці А. Берези (в контексті європейського досвіду забезпечення державної стабільності), О. Дікарєва, Р. Калитчака, Т. Козака, В. Копійки, О. Кукарцева (механізми політичної взаємодії у форматі «центр-регіони»), О. Мрінської (з акцентом на географічних аспектах), Н. Мікули, М. Харитончука, Є. Кіш (транскордонне співробітництво), Т. Стародуб (регіональна ідентичність в контексті зовнішньої політики України).
Проблеми адміністративно-територіального устрою країни розглядають у своїх працях В. Авер’янов, О. Клинченко, І. Коліушко, а функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування – О. Батанов, В. Кампо, А. Коваленко, Ю. Крестєва, А. Некряч, О. Ніколаєв, В. Шаповал та ін. Етнонаціональні аспекти регіональних відносин висвітлюються у працях І. Кресіної, О. Майбороди, Т. Татаренко.
Безпосередньо роль регіонального чинника в сучасному політичному та суспільному житті досліджують С. Бугай, З. Варналій, О. Габріелян, М. Гладій, М. Дацишин, М. Дмитренко, М. Долішній, О. Збаращук, М. Їжа, Є. Кіш, Т. Кучеренко, М. Лендьел, С. Максименко, С. Писаренко, С. Романюк, О. Стегній, Д. Стеченко, І. Студенніков, Т. Ткаченко, М. Чумаченко, М. Чурилов та М. Янків. До вивчення різних аспектів регіональної проблематики звертаються такі вітчизняні політологи як В. Гриньов, М. Михальченко, С. Романюк, М. Томенко, В. Фесенко, М. Шаповаленко, Л. Чекаленко-Васильєва та інші.
Серед зарубіжних дослідників проблем регіонів слід виділити М. Кітінга, Ж. Марку, С. Ліпсета, М. Портера, В. Роккана, Е. Томпсона, а серед російських – С. Артоболевського, С. Бразілова, В. Гельмана, Р. Туровського, О. Чернишова та інших.
Значну роль у вивченні регіональних аспектів суспільного розвитку України відіграють напрацювання вітчизняних дослідницьких центрів: державного аналітичного центру Інституту реформ, Українського незалежного центру політичних досліджень, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Інституту регіональних досліджень, Інституту Схід–Захід, Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України.
Незважаючи на певний науковий доробок у даній проблематиці, питання ролі й значення регіональної політики в забезпеченні активізації участі громадян у державотворчому процесі залишається недослідженим. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та його структуру.
Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах Тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, науковий напрям “Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженого Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол від 31 січня 2008 року №7). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол від 24 квітня 2008 року №10).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз регіональної політики в контексті державотворчого розвитку та соціального захисту населення України.
З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:
− провести науковий аналіз методологічних засад сучасних регіональних досліджень, проаналізувати основні наукові підходи до розуміння суті, структури, функцій регіональної політики держави; виділити основні періоди становлення теорії регіональної політики;
− уточнити визначення місця регіональної політики в контексті державотворчих процесів;
− проаналізувати політико-правові засади формування державної регіональної політики в Україні, об’єкт-суб’єктні відносини, які виникають у процесі реалізації цієї політики; дослідити основні напрями здійснення регіональної політики;
− дослідити політику регіоналізму в державотворчому процесі України через аналіз проблеми форми державного територіального устрою, як такої, що покликана забезпечити територіальну цілісність та недоторканість державних кордонів, протидіяти тенденціям сепаратизму, і є одним із засобів вирішення завдань суспільної трансформації;
− проаналізувати програмні документи політичних партій щодо регіональної ідеї та територіального устрою держави.
− визначити соціально-економічні характеристики регіонів як критерій їх класифікації з урахуванням об’єктивних економічних показників збереження і відтворення промислового потенціалу, ефективності недержавного сектору економіки, привабливості для закордонних інвесторів, інвестицій в основний капітал тощо та проаналізувати особливості реалізації соціально-економічної складової регіональної політики, дослідити механізм вирішення регіональних завдань соціального захисту в Україні.
Об’єктом дослідження є регіональна політика як один із видів державної політики, як комплекс законодавчих, адміністративних та економічних заходів, які регулюють економічні, політичні та соціальні взаємовідносини між державою та регіонами, а також регіонів між собою.
Предметом дослідження є аналіз чинників регіональної політики, що забезпечують державотворчий розвиток та соціальний захист в сучасній Україні.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження у роботі було використано наукові принципи історизму, об’єктивності, системності, цілісності, причинності, а також загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання політичних явищ. Як базовий використовувався системний підхід, що дає можливість узагальнити результати застосування інших пізнавальних методів. Дисертація здійснювалась на засадах міждисциплінарності, напрацьованих у політології, політичній регіоналістиці, теорії державного управління, теорії держави і права, конфліктології, соціології тощо.
Системний підхід дав змогу розглядати державу як цілісність взаємопов’язаних між собою функціонально різнорідних елементів, що характеризуються регіональним розподілом політичної активності населення, а державну регіональну політику як складну систему з певною структурою і механізмами реалізації.
Основні методи, що використовувалися в дослідженні:
структурно-функціональний, який включає вивчення функціональних залежностей елементів державно-територіального устрою, системи регіонального самоврядування і центрального державного управління, а також функціонального взаємодоповнення різних структурних елементів;
інституціональний, який конкретизує організаційні механізми оптимізації політичних відносин між центром та регіонами, а також між самими регіонами;
порівняльний, який уможливлює виявлення інституціональних способів узгодження інтересів держави з регіонами, а також регіонів між собою, виходячи з порівняння процесів регіоналізації в сучасних державах;
моделювання, програмно-цільові методи були використані при виробленні рекомендацій щодо вдосконалення державної регіональної політики і механізмів її реалізації.
З метою об’єктивної оцінки рівня розвитку регіонів та їх соціально-економічних проблем використані спеціальні методи дослідження, зокрема, статистичні. Для обґрунтування напрямів державної регіональної політики та шляхів удосконалення організаційно-правового забезпечення її реалізації здійснено аналіз документів (законодавчих актів, програм, положень, статутів тощо).
Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, інші загальнодержавні політико-правові документи з питань державного регулювання регіонального розвитку, міжнародні правові акти, насамперед ті, що визначають європейські стандарти врядування на регіональному рівні.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. Вона полягає у з’ясуванні основних чинників регіональної політики у процесах державотворення та соціального захисту громадян. У межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.
Уперше:
− в українській політичній науці сформульовано визначення регіональної політики як такої, що має на меті управління регіональним розвитком, що забезпечує політичну участь населення регіону в державотворчих процесах завдяки поєднанню загальнонаціональних та регіональних політичних завдань. Це можливо через узгодження підтримки загальнонаціональних політичних програм та участі у реалізації політичних проектів розвитку власного регіону, що в кінцевому результаті гарантує розвиток країни в цілому;
− запропоновано авторську періодизацію становлення теорії регіональної політики в Україні, яка включає чотири етапи. Перший – період, пов’язаний зі становленням національної держави (1991–1999) і характеризується зміцненням становища центру й підпорядкованість йому регіональних еліт. На другому етапі (1999–2004) проблема регіонального розвитку отримує своє спеціальне розв’язання в державній політиці, а регіональні еліти вводяться в контекст всеукраїнської політики. Третій етап − (2005–2009) відзначається невизначеністю регіональної політики і спробами обмеженням впливу регіональних еліт на регіональну політику держави. Четвертий етап становлення регіональної політики починається з 2010 р., коли участь регіональних еліт у процесах державотворення отримує подальший розвиток, зокрема, через активізацію діяльності створеної Ради регіонів при Президентові України;
− встановлено, що основні напрями здійснення регіональної політики представлені у трьох напрямах управління регіональним розвитком: політичному (поділ владних повноважень на рівні регіональної компетенції, оптимізація функціонування місцевого самоврядування, раціональна регіоналізація), економічному (розвиток регіональних ринків праці, узгодження структурних реформ у регіонах із загальнонаціональними структурними реформами, інноваційний характер реструктуризації виробництва) та соціальному (регіоналізація соціальних програм);
Поглиблено:
− положення про те, що сучасні концепції регіонального розвитку балансують між двома підходами: «політикою вирівнювання» рівня розвитку регіонів, яку здійснює переважно центральна влада, з одного боку, а також політику мобілізації внутрішнього потенціалу регіонів, яку здійснюють переважно регіональні еліти і громадяни регіонів. Оптимальною на цьому фоні постає реалізація моделі регіональної політики, яка включає узгоджені концепції адресного інноваційно-інвестиційного розвитку кожного регіону, коли зусилля регіональних еліт отримують сприяння з боку держави;
− виявлено, що провідну роль у державотворенні на регіональному рівні відіграють регіональні еліти. Саме вони визначають через реалізацію безпосереднього управління регіональним розвитком формат участі громадян конкретного регіону у загальнонаціональних політичних проектах, у тому числі й у їх інтегральному результаті – державотворенні;
− наукові напрацювання про те, що в Україні присутній регіоналізм як політичний феномен активності регіональних еліт, спрямованої на відмежування від загальнонаціональних проблем та проблем інших регіонів. У той же час практично не робиться жодних кроків у напрямку регіоналізації як політики, що проводиться центром з метою спрямування активності громадян та регіональних еліт в державотворчому розвитку через розвиток регіонів. Така тенденція створює ризики для збереження територіальної цілісності країни та сприяє укоріненню стратегій автономізації та федералізації.
Отримали подальшого розвитку:
− обґрунтування розвитку регіональних ринків праці як основного механізму реалізації соціально-економічної складової регіональної політики. Регіональний ринок праці є інтегральним феноменом, який відображає рівень економічного розвитку регіону, його демографічний профіль, а також дає змогу оцінити можливості регіону щодо забезпечення власними ресурсами реалізацію основних соціальних програм;
− висновок про те, що успішне вирішення регіональних завдань соціального захисту у державі є можливим лише за умови збалансованої регіональної політики: регіоналізація повинна здійснюватися з урахуванням спроможності регіону вирішувати основні завдання соціальної захисту власними силами, тоді як центральна влада повинна опікуватися завданнями соціального розвитку регіону. Центральна державна допомога не повинна перетворюватися на пряме джерело прибутку регіону (що стимулювало би появу так званих депресивних регіонів), а повинна бути адресно спрямованою на розвиток соціальних програм (освітніх, програм зайнятості та інших, які забезпечують активізацію участі громадян у процесах державотворення).
Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю їх використання у формуванні та реалізації регіональної політики в Україні, у законотворчій діяльності, а також у навчальному процесі у вищих закладах освіти, розробці спеціальних курсів з політології, політекономії, у підготовці методичних, навчальних посібників, монографій, аналітичних доповідей та статей. Міждисциплінарний характер отриманих результатів дає можливість їх використання у теорії державного управління, соціології та регіональній економіці.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження отримали апробацію, насамперед, при обговореннях на спільному засіданні кафедр філософії та політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях та круглих столах, а саме: Міжнародних наукових конференціях - “ІV юридичні читання” (Київ, 2008); “V юридичні читання. Проблеми верховенства права: теорія і практика” (Київ, 2009); “VІ юридичні читання. Правова культура, правова свідомість і право” (Київ, 2010); круглих столах “Україна в Європі: моделі інтеграційного поступу” (Кив, 2009) та “Політична криза в Україні: проблеми і шляхи вирішення” (Київ, 2010).
Публікації Основні положення дисертації відображено у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях з політичних наук, затверджених ДАК Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні проведено комплексний теоретичний аналіз регіональної політики в контексті державотворчого розвитку та соціального захисту населення України. Зокрема, уточнено визначення регіональної політики як такої, що має на меті управління регіональним розвитком, яке забезпечує активну політичну участь громадян країни у державотворенні завдяки поєднанню загальнонаціональних та регіональних політичних завдань.
Дослідження регональної політики України в контексті державотворчого розвитку та соціальної захищеності дає можливість зробити наступні висновки.
Незважаючи на небагатий досвід української державності, регіональна політика та регіоналістика, яка уособлює собою регіональні дослідження, вже зайняли гідне місце у вітчизняному політичному та науковому просторі. У межах регіональних досліджень підіймаються питання: світового та вітчизняного досвіду регіональної політики, її напрямків, соціально-економічного розвитку регіонів, економіко-географічного районування України, моделей суспільно-економічної макрорегіоналізації України, особливості масової свідомості мешканців різних регіонів та їх ставлення до тих чи інших аспектів регіональної політики, взаємовідносини центральних і регіональних владних інтуїцій, повноваження органів місцевої виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, правового забезпечення управління регіоном, теорія і практика регіоналізації та політико-територіальної організації держави тощо. На цій основі було уточнене визначення регіональної політики як такої, що має на меті таке управління регіональним розвитком, яке забезпечує активну політичну участь громадян країни у державотворенні завдяки сполученню виконання загальнонаціональних та регіональних політичних завдань. Це можливо через узгодження їх підтримки загальнонаціональних політичних програм, з їх діяльною участю у реалізації політичних проектів розвитку власного регіону, що у кінцевому результаті гарантує розвиток країни в цілому.
Аналіз регіональної політики України за період її незалежного існування вказує на те, що на різних етапах державотворення регіоналізм був представлений різними політичними суб’єктами, частково змінював свою ідеологію та справляв неоднозначний вплив на перебіг державотворчих процесів. Диспропорція в балансі інтересів між елітами та іншими групами населення у процесі артикуляцій інтересів регіонів пов’язана як з клієнтистським способом взаємодії з органами державної влади, так і з особливостями їх політичної культури. Регіональна політика має на меті таке управління регіональним розвитком, яке забезпечує активну політичну участь громадян країни в державотворчих процесах через підтримку загальнонаціональних політичних програм та участь у реалізації політичних проектів розвитку власного регіону.
Місце та роль регіональної політики в контексті державотворчих процесів полягає в соціально-економічному розвитку регіонів, економіко-географічному районуванні та суспільно-економічній макрорегіоналізації України. Нині регіоналізм як система поглядів практично виконує функцію легітимізації впливу латентних політичних сил – фінансово-промислових груп, близьких до регіональних політичних еліт. При цьому необхідно враховувати особливості масової свідомості населення різних регіонів і їх ставлення до тих чи інших аспектів регіональної політики, взаємовідносини центральних і регіональних владних інституцій, повноваження органів місцевої виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, правового забезпечення управління регіоном, проблеми регіоналізації та політико-територіальної організації держави тощо.
Регіональна політика має на меті таке управління регіональним розвитком, яке забезпечує активну політичну участь громадян країни в державотворенні завдяки сполученню виконання загальнонаціональних і регіональних політичних завдань. Це можливо через узгодження їх підтримки загальнонаціональних політичних програм, з їх діяльною участю в реалізації політичних проектів розвитку власного регіону, що в кінцевому результаті гарантує розвиток країни в цілому.
Державно-правовий напрям здійснення регіональної політики полягає в уточненні поділу владних повноважень на рівні регіональної компетенції, а також оптимізації функціонування місцевого самоврядування й раціоналізації процесів регіоналізації. Поширення регіоналістських настроїв стало каталізатором діяльності регіональних рухів, більшість із яких створили політичні партії регіонального впливу. Необхідність же представлення регіональних інтересів у системі державної влади зумовлює переростання їх в загальнонаціональні партії. Функцією цих суб’єктів політичного процесу є агрегування регіональних інтересів у вигляді програмних вимог та мобілізація громадян до політичних процесів. Саме тому вимоги регіональних рухів та партій надають перевагу регіоналізації перед іншими засобами захисту регіональних інтересів. Вплив регіоналізму на державотворчий процес виявляється в коригуванні державної політики з метою врахування специфічних регіональних потреб у напрямі надання більшої самостійності регіонам, еволюції форми державного устрою, зокрема, автономізації регіонів. Проте лобіювання регіональних інтересів сприяє, з одного боку, інтеграції регіональної спільноти, а з іншого – поглибленню міжрегіональних суперечностей у масштабах держави.
Аналіз сучасних концепцій дозволяє зробити висновок про наявність двох основних напрямків регіонального розвитку: політика вирівнювання рівня розвитку регіонів, яку здійснює переважно центральна влада, з одного боку, а також політика мобілізації внутрішнього потенціалу регіонів, яку здійснюють переважно регіональні еліти і громадяни регіонів. Оптимальною на цьому фоні постає реалізація моделі регіональної політики, яка включає узгоджені концепції адресного інноваційно-інвестиційного розвитку кожного регіону, коли зусилля регіональних еліт отримують сприяння з боку держави.
Перші кроки здійснення національної регіональної політики розпочались із середини 90-х років минулого століття, але не відразу вона являла собою низку послідовних заходів. Спочатку про неї згадували лише під час виборчих кампаній, використовуючи регіональну ідею виключно в PR-івських цілях. Тривалий час формувалась нормативна-правова база функціонування суб’єктів регіональної політики, а сама вона набула концептуального визначення лише у 2001 році. Проте затверджена Концепція державної політики, за визнанням багатьох експертів, являє собою не кращий варіант з тих, що були запропоновані. Провідною ідеєю концепції є “політика вирівнювання”, але водночас йдеться і про активізацією всього ресурсного потенціалу регіонів як основи підвищення їх конкурентності.
Прийняття Концепції державної регіональної політики це лише перший крок в її політико-правовому визначенні. Необхідне реформування політичної системи України з цілком ймовірною адміністративно-територіальною реформою, яка остаточно визначить суб’єкти та об’єкти регіональної політики.
На ефективність регіональної політики впливають взаємовідносини центральної та регіональної еліт, серед яких в її реалізації по-справжньому зацікавлені лише другі. Саме регіональні еліти відіграють вирішальну роль і в мобілізації населення регіону. Але регіональні еліти ще недостатньо консолідовані, на першому плані стоїть боротьба за домінування в загальнонаціональних масштабах, особливо це стосується елітних угрупувань економічно розвинутих регіонів. На тлі конкурентної боротьби між центральними та регіональними елітами, більшість населення діяльність і перших, і других оцінює невисоко, віддаючи перевагу, хоча невелику, регіональним органам влади.
Періодизація становлення теорії регіональної політики в Україні, на думку автора, включає чотири етапи. Перший період пов’язаний зі становленням національної держави (1991–1999) і характеризується створенням нових інститутів, властивих суверенній демократичній державі, відродження ж місцевого самоврядування здійснювалося переважно в межах вертикалі влади. Законодавча база на цьому етапі зміцнювала становище центру і підпорядкованість регіональних еліт Києву шляхом спочатку через запровадження інституту представника Президента на місцях, а згодом через запровадження посади голови обласної та районної державної адміністрації.
На другому етапі (1999–2004) проблема регіонального розвитку почала серйозно сприйматися державою (в 2001 р. прийнято Концепцію державної регіональної політики); поступово ослаблюється контроль за регіонами, а регіональні еліти вводяться в контекст всеукраїнської політики.
Третій етап (2005–2009) відзначається невизначеністю регіональної політики і спробами обмеженням впливу регіональних еліт на регіональну політику держави. Україна постала перед загрозою розколу і необхідністю ефективного вирішення питання не лише активізації участі громадян у державотворенні, але й збереження цілісності країни.
Четвертий етап становлення регіональної політики настав на початку 2010 р., коли проблема участі регіональних еліт у процесах державотворення отримує часткове вирішення. Найвпливовіша в країні економічно донецька еліта отримує повноту політичної влади і з’являється проблема залучення до процесів державотворення інших регіональних еліт.
Саме Партії регіонів, на відміну від її попередників, вдалося створити насправді консолідуючу регіональну ідеологію, яка обходить гострі кути реально існуючої регіональної диференціації. Вона запевнює, що регіональна ідея нічого не руйнує, а навпаки, відновлює, відроджує. Визнаючи об’єктивність та реальність регіональної нерівності, партія пропонує використовувати потенціал наймогутніших регіонів задля економічного відродження всієї країни, як це робить нині більшість країн Європейського Союзу. Якщо перспективи державного устрою у бачені партії більш менш зрозумілі (має будуватися на принципах унітаризму) та регіональної політики (підтримка і зміцнення економік переважно найрозвиненіших регіонів), то перспективи територіального устрою залишаються досі туманними. Остання теза має відношення не лише до єдиної на сьогодні партії, що є носієм регіональної ідеології, а й до переважної більшості теперішніх суб’єктів політичного процесу.
Україна − унітарна держава, поділена на 27 адміністративно-територіальних одиниць, які різняться за кількістю населення, внутрішньою структурою, соціально-демографічними та ментальними особливостями мешканців, рівнем соціально-економічного розвитку, історичним минулим, національним складом, геополітичними характеристиками та особливостями політичної та електоральної поведінки., проблема територіального устрою унітарної, децентралізованої України. Основними завданнями регіональної політики у економічному напрямі є розвиток регіональних ринків праці, узгодження структурних реформ у регіонах із загальнонаціональними структурними реформами, інноваційний характер регіональної реструктуризації. Розвиток регіональних ринків праці є основою механізму реалізації соціально-економічної складової регіональної політики як спрямованої на активізацію участі громадян у державотворенні. Регіональний ринок праці є інтегральним феноменом, який відображає рівень економічного розвитку регіону, його демографічний профіль, а також дає змогу оцінити можливості регіону щодо забезпечення власними ресурсами реалізацію основних соціальних програм.
Успішне вирішення регіональних завдань соціального захисту в державі можливе лише за умови збалансованої регіональної політики: регіоналізація повинна здійснюватися з урахуванням можливостей регіону вирішувати основні завдання соціальної захисту власними силами, тоді як центральна влада повинна опікуватися завданнями соціального розвитку регіону. Центральна державна допомога не повинна перетворюватися на пряме джерело прибутку регіону (що стимулювало би появу так званих депресивних регіонів), а повинна бути адресно спрямована на розвиток освітніх програм, програм зайнятості та інших, які забезпечують активізацію участі громадян у процесах державотворення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Чумаченко Н.Г. Региональная политика в Украине / Н. Г. Чумаченко. – Донецк : Донбас, 1993. – 53с.
2. Самоврядування та самофінансування регіонів: теорія і практика / За ред. Н.Г. Чумаченка. – К. : Наукова думка, 1994. – 112 c.
3. Поповкін В. А., Калитенко А. П., Розинка В.О. Рівні соціально–економічного розвитку регіонів України / В. А. Поповкін, А. П. Калитенко, В. О. Розинка. – К. : Наукова думка, 1994. – 77 с.
4. Ткачук І.Г. Економічна самостійність регіону / АН технологій кібернетики України. Інститут економічного моніторингу. Івано-Франківський технічний університет нафти і газу / За ред. Адаменка О. М. – К. : Наукова думка, 1994. – 227 с.
5. Регионы Украины: поиск стратегии оптимального развития / Под редакцией проф. Голикова А. П. – Харьков : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 1994. – 303с.
6. Дмитренко М. Характерні особливості політичних процесів в Україні та їх вплив на суспільний розвиток /М. Дмитренко // Трибуна. 2008. − № 5−6. − С. 21−23.
7. Соціальні процеси в регіонах України. Регіональне самоврядування: проблеми реалізації владних відносин : Матеріали науково-практичної конференції. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 1994. – 259 с.
8. Соціально – економічні проблеми управління розвитком регіону в умовах трансформації економіки : Зб. наук. праць / НАН України. Інститут регіональних досліджень / За ред.. М. І. Долішного. – Львів : Львівська політехніка, 1994. – 207 с.
9. Региональное развитие Украины: проблемы и перспективы : Материалы международного научно-практического семинара. (г.Харьков, 25 28 мая 1995г.). – Харьков : ХНУ имени В. Н. Каразина, 1995. – 282 с.
10. Регіональна політика України: концептуальні засади, історія, перспективи : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К. : НІСД, – 1995. – 272 с.
11. Проблеми регіональної політики: Зб. Наук. Пр. / НАН України. Інститут регіональних досліджень / За ред. М. І. Долішнщго. – Львів : Львівська політехніка, 1995. – 263 с.
12. Симоненко В. Украину возродят регионы / В. К. Симоненко. – К. : Демократическая Украина, 1995. – 128с.
13. Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития / В. К. Симоненко. – К. : Наук. думка, 1997. – 263 с.
14. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком / Д.М. Стенченко // Навчальний посібник. – К. : Вища школа, 2000. – 223с.
15. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика / Д.М. Стенченко // Навчальний посібник. – К. : Вікар, 2002. – 374с.
16. Регіональна політика: напрями її реалізації в Україні / Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції / За ред. В. С. Пономаренка. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. – 100 с.
17. Максимов В.В. Экономический потенциал региона (анализ, оценка, использование): монографія / В. В. Максимов. – Луганск : Изд-во СНУ имени В. Даля, 2002. – 360с.
18. Барсуков А. В. Регіональна соціальна політика: інформаційне забезпечення її формування та реалізації: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / А. В. Барсуков ; НАН України; Інститут регіональних досліджень. – Львів : Львівська політехніка, 2006. – 20с.
19. Волосюк М. В. Державна регіональна промислово-інноваційна політика: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.03 / М. В. Волосюк ; Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України". – К. : ІЕП, 2008. – 20с.
20. Гаврись Я. Регіональна політика ринку праці в умовах трансформаційних змін (на прикладі Польщі та України): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / Я. Гаврись ; НАН України; Інститут регіональних досліджень. – Львів : Львівська політехніка, 2004. – 22с.
21. Лютак О. М. Регіональна політика транскордонного співробітництва в умовах реалізації євроінтеграційного курсу України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.05 / О. М. Лютак ; Луцький національний технічний університет. – Луцьк : ЛНТУ, 2008. – 20с.
22. Панікар Г. Ю. Регіональна економічна політика залучення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Г. Ю. Панікар ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К. : В-во КНУ імені Т. Шевченка, 2003. – 20с.
23. Поліщук Л. С. Комунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Поліщук Л. С.; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К. : В-во КНУ імені Т. Шевченка, 2001. – 21 с.
24. Шевчук І. Б. Еволюція теорії державного управління українських праворадикальних організацій міжвоєнного періоду: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.05 / Шевчук І. Б.; Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка. – Полтава : В-во ПНТУ імені Ю. Кондратюка, 2008. – 20с.
25. Оксамитна С., Макеєв С. Соціологічний ракурс політичної географії України / С. Оксамитна, С. Макеєв // Політичний портрет України. – 1995. – № 11. – С. 1-6.
26. Макеєв С. Регіональні відмінності в оцінці економічної і соціально-політичної ситуації / С. Макеєв // Політичний портрет України. – 1996. – № 15. – С.70 – 90.
27. Стегній О. Г. Регіональні особливості політичних орієнтацій населення України / О. Г. Стегній // Українське суспільство. Моніторінг соціальних змін (1994-1999). Інформаційно-аналітичні матеріали. – К. : Ін-т соціології НАН України, 1999. – С. 79–81.
28. Черниш Н. Регіоналізм в сучасній Україні / Н.Черниш // Ставропігон. Річний науково-теоретичний журнал. – 1997. – С. 141-144.
29. Грицак Я., Маланчук О., Черниш Н. Україна: схід і захід / Я. Грицак, О.Маланчук, Н.Черниш // Современное общество. – 1994. – № 3. – С. 70–74.
30. Белецкий М.И., Толпыго А.К. Национально-культурная и идеологическая ориентация населения Украины / М.И.Белецкий, А.К.Толпыго // Полис. – 1998. – № 4. – С. 74–85.
31. Регіоналізм в Україні як об’єкт соціологічного дослідження / О. Стегній, М. Чурилов. – К. : Ін-т соціології НАН України, 1998. – 217 с.
32. Заєць І. Я. Правовий статус області в Україні: Автореф. дис... на здобуття вченого ступеню канд. юридичних нау: 12.00.06 / І.Я. Заєць ; Львівський університет імені Івана Франка. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка,–1999. – 20 с.
33. Крусян А.Р. Взаимодействие местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления в Украине: Автореф. дис... на соискание ученой степени канд. юридических наук: 12.00.07 / А.Р. Крусян; Одесская юридическая академия. – Одесса : ОЮА, 1999 . – 20 с.
34. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: монографія / За ред. проф. Н. Р. Нижника. – К. : УАДУ при Презедентові України, 1997. – 448 с.
35. Инфраструктура промышленного региона: теория, практика, перспективы / В. Ф. Янукович.– Донецк : ИЭПИ НАН Украины. Юго-Восток, 1999. – 168 с.
36. Регіональна політика в Україні: стан та перспективи розвитку : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Харків : НДІ держ. буд.-ва та місцевого самоврядування АПрН України, 2000. – 172 с.
37. Правові проблеми реформування регіональної влади : Матеріали науково-практичної конференції / За ред. проф.. Ю. П. Битяка. – Харків : НДІ держ. буд.-ва та місцевого самоврядування АПрН України, 2002. – 179 с.
38. Збаращук О. В. Державна регіональна політика: механізми забезпечення комплексного і збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів: Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / О. В. Збаращук ; Одеський регіональний інститут державного управління; Національна академія державного управління при Президентові України. – Одеса: НАДУ при Презедентові України, 2009. – 20 с.
39. Марков О. С. Регіональний моніторинг як механізм реалізації державної регіональної політики: Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Марков О. С.; Одеський регіональний інститут державного управління; Національна академія державного управління при Президентові України. – Одеса: УАДУ при Президентові України, 2009. – 20 с.
40. Томенко М. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії / М.Томенко. – К. : НІСД, 1995. – 103 с.
41. Фесенко В. Регіональні виміри глобалізаційних процесів: український контекст : Матеріали конференції українських випускників програм наукового стажування у США / В.Фесенко. – К. : Стилос, 2002. – С.63–78.
42. Шаповаленко М. Регіоналізація як засіб подолання "синдрому модернізації" та створення режиму консолідованої демократії : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції / М.Шаповаленко. – Ужгород : Ліра, 2000. – с. 95-101.
43. Чекаленко-Васильева Л. Влияние регионализма на формирование внешней политики Украины // Этнические и региональные конфликты в Евразии: в 3кн.: Кн. 2 Россия, Украина, Белоруссия./ Общ. ред. А. Зверев, Б. Коппитерс, Д.Тренин / Л.Чекаленко-Васильева. – М. : Изд-во “Весь мир”, 1997. – С.179-193.
44. Гриньов В. Б. Нова Україна: якою я її бачу / В. Б. Гриньов. – К. : Абрис, 1995. – 92с.
45. Романюк С. А. Політика регіонального розвитку: сучасний стан і нові можливості: регіональні дослідження: монографія / С. А. Романюк – К. : В-во УАДУ, 2001. – 112с.
46. Гайдук В., Кучеренко Т., Михальченко М. Україна у регіональному вимірі: проблеми та перспективи / В. Гайдук, Т. Кучеренко, М. Михальченко. – Донецьк : В-во “Донбас”, 2002, – 228с.
47. Регіональна політика в країнах Європи: Проект “Розвиток територіальних громад і регіонів в Україні”. – К. : В-во Київ. центру Ін-ту Схід-Захід, 1999. – 113с.
48. Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ужгород : Ліра, 2000. – 282 с.
49. Максименко С., Киш Є., Лендьел М., Студенніков І. Регіональна політика в країнах Європи. Уроки для України: / За ред. С. Максименка. – К. : Логос, 2000 –169с.
50. Агентства регіонального розвитку в Україні. Становлення та перспективи / Київський центр Інституту Схід-Захід. – К. : Вид-во “Міленіум”, 2002. – 302с.
51. Киш Є. Роль регіонів Європи в процесі європейської інтеграції // Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Є. Киш. – Ужгород : Ліра, 2000. – С. 124–127.
52. Киш Є. Форми, моделі та механізми діяльності агентств регіонального розвитку держав Центральної Європи // Агентства регіонального розвитку в Україні. Становлення та перспективи / Київський центр Інституту Схід-Захід / Є. Киш. – К. : Вид-во “Міленіум”, 2002. – С. 83–107.
53. Лендьел М. Еволюція агентств регіонального розвитку в Європі // Агентства регіонального розвитку в Україні. Становлення та перспективи / Київський центр Інституту Схід-Захід / М. Лендьел. – К. : Вид-во “Міленіум”, 2002. – С. 33–82.
54. Бугай С. Стан та перспективи розвитку регіональної політики в Україні (з огляду на досвід зарубіжних країн) // Агентства регіонального розвитку в Україні. Становлення та перспективи / Київський центр Інституту Схід-Захід / С. Бугай. – К.: Вид-во “Міленіум”, 2002. – С. 25–32.
55. Студенніков І. Міжрегіональне співробітництво як чинник процесу європейської інтеграції та інструмент регіонального розвитку // Регіональна політика в країнах Європи. Уроки для України: Зб. наук праць / За ред. С. Максименка. – К. : Логос, 2000. – С. 49–56.
56. Європейська інтеграція: регіональна політика Європейського Союзу. Короткий лексикон: посібник / Волинський державний університет імені Лесі Українки / Уклад. С. В. Федонюк, В. І. Галяс. – Луцьк : Вежа, 2007. – 110 с.
57. Регіональна політика ЄС після його розширення: Аналітичні оцінки : Матеріали міжнародного семінару / Національний інститут стратегічних досліджень (Закарпатський філіал); Фонд Конрада Аденауера. Представництво в Україні / За ред.. О. С. Власюка. – Ужгород : Ліра, 2004. – 242 с.
58. Варналій З. С., Бабінова О. О., Бойко-Бойчук О. В., Борщевський В. В., Васильків Т. Г. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: монографія / За ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 768 c.
59. Вітер О. М., Дацишин М. Б., Дуда А. В., Конончук С. Г., Кордун О. О. Регіональна політика України: формування соціогуманітарних пріоритетів розвитку / О. М. Вітер, М. Б. Дацишин, А. В. Дуда, С. Г. Конончук, О. О Кордун; Український незалежний центр політичних досліджень / За ред. Ю. А. Тищенко. – К. : УНЦПД, 2006. – 332 с.
60. Береза А. В. Регіональна політика як чинник суспільної стабільності: європейський досвід і Україна: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / А. В. Береза ; НАН України; Інститут держави і права імені В. М. Корецького – К. : УІДП ім.. Корецького, 2007. – 19 с.
61. Кукарцев О. В. Регіональна політика України: відносини "центр-регіони" як фактор забезпечення територіальної цілісності держави : Автореф. дис... канд. політичний наук: 23.00.02 / О. В. Кукарцев; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Львів : ЛНУ ім. І.Франка, 2008. – 20 с.
62. Стародуб Т. С. Процеси формування регіональної ідентичності України як чинник її зовнішньої політики в галузі безпеки: Автореф. дис... канд. політ. наук: 21.01.01 / Стародуб Т. С. ; Рада національної безпеки і оборони; Національний інститут проблем міжнародної безпеки. – К. : НІПМБ, 2005. – 24с.
63. Про комісію з розробки Концепції державної регіональної політики України і розпорядження Президента України від 30 вересня 1999 року № 241/99-рп. / Відомості Верховної Р України. – К.: Парламентське видавництво, 1999. – С. 5-9.
64. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Нові політичні партії України: довідник / А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Товариство “Знання УССР”, 1990. – 48с.
65. Міжнародний симпозіум “Конституція незалежної України” 3-5 липня 1992 / За ред. С. Головатого. – К. : Парламентське видавництво, 1992. – 342с.
66. Указ Президента України від 20 верес. 1994 р. “Про Раду регіонів” // Голос України. – 1994. – 23 вересня – С. 3.
67. Гринев В. Проект концепции новой региональной политики / В. Гринев // Восток. – 1998. – №4. – С. 6-42.
68. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича. – К. : Парламентське видавництво, 1998. – 352с.
69. Конституція України. – Харків : Веста, Видавництво “Ранок”, 2002. – 48с.
70. Україна: утвердження незалежної держави (1991-2000) / За ред. В.М. Литвина. – К. : Видавничий дім “Альтернативи”, 2001. – 704с.
71. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – ст. 170.
72. Закон України “Про місцеві державні адміністрації // Відомості Верховної Ради України. – 1999, № 20-21. ст. – 190.
73. Кучеренко А. Украина должна иметь свою региональную политику / А. Кучеренко // Регион. – 1999. – № 8. 27 марта. – С. 3.
74. Декларація Президента України та Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України щодо вдосконалення державної регіональної політики // Факти. – 1999. – 7 жовтня.
75. Проект Концепції державної регіональної політики України на 2000-2001 рр // Урядовий кур’єр. – 1999. – 25 грудня.
76. Концепція державної регіональної політики України / Затверджена II Всеукраїнським з’їздом Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України 9 вересня 2000 р. // Голос України. – 2000. – 4 листопада.
77. Стойко Е. Концепция региональной политики: а был ли мальчик? / Е. Стойко [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.part.org.ua
78. Указ Президента України Про Концепцію державної регіональної політики від 25 травня 2001 року № 341/2001. // Урядовий кур’єр. – 2001. – 26 травня.
79. Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження : Матеріали щорічної загальноінститутської науково-практичної конференції 31 жовтня 2006 р. / Національна академія державного управління при Президентові України; Одеський регіональний інститут державного Управління. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. – 444с.
80. Керецман В. Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти / В. Ю. Керецман. – К.: Видавництво УАДУ, 2002. – 188 с.
81. Алексеев В.Г. Федерализация как средство предотвращения межрегиональных конфликтов / В.Г. Алексеев // Соціальні процеси в регіонах України. Регіональне самоврядування: проблеми реалізації владних відносин. – Харків : Веста, 1994. – С. 80-81.
82. Куценко О.Д. Региональное устойчивое развитие (социокультурный подход) / О.Д. Куценко // Адміністративно-територіальний устрій України крізь призму інтересів регіонів та держави : Матерріали міжнародної науково-практичної конференції. – Харків : В-во Ранок, 1994. – С.40-41.
83. Гомозов Е.П. К вопросу поиска эффективных принципов взаимодействия между центральными и местными властями / Е.П. Гомозов // Соціальні процеси в регіонах України. Регіональне самоврядування: проблеми реалізації владних відносин. – Харків : Вид-во Ранок, 1994. – С.95.
84. Гомозов Е.П. К вопросу о региональном структурировании Украины: подходы и модели / Е.П. Гомозов // Адміністративно-територіальний устрій України крізь призму інтересів регіонів та держави : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Е.П. Гомозов. – Харків : В-во Ранок, 1994. – С. 26.
85. Грабовський С. Федеративна Україна: міф чи реальність / С. Грабовський // Сучасність 1992. – № 10. – С. 42–52.
86. Довгань Г.В., Довгань Е.А. К вопросу о соотнесении государства и регионов как условий сохранения социальной стабильности / Г.В. Довгань, Е.А. Довгань // Соціальні процеси в регіонах України. Регіональне самоврядування: проблеми реалізації владних відносин. – Харків : Веста, 1994. – С. 32.
87. Савельєв В.П. Принцип федералізму і права людини / В. П. Савельєв // Адміністративно-територіальний устрій України крізь призму інтересів регіонів та держави : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Харків : Веста, 1994. – С. 60-61.
88. Бондаренко К. Як їм облаштувати Україну / К.П. Бондаренко // Політика і культура. – 2000. – № 31 (66). – С. 12-15.
89. Гринев В. Проект концепции новой региональной политики / В.Б. Гринев // Восток. – 1998. – № 4. – С. 6-42.
90. Гриньов В.Б. Нова Україна: якою я її бачу/ В. Б. Гринев. – К. : Абрис, 1995. – 92с.
91. Конституція України. – К. : Парламентське видавництво, 1996. – 48с.
92. Регіональна політика України: інституційно-правове забезпечення: Зб. офіц. док. / Національний інститут стратегічних досліджень / За ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2004. – 520 с.
93. Коментар до Конституції України. – К. : Парламентське видавництво, 1998. – 411с.
94. Указ Президента України від 22 липня 1998 року N 810 "Про заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в Україні" / Відомості Верховної Ради України. – К. : Парламентське видавництво, 1998. – С. 5-9.
95. Поповкін В. А., Калитенко А. П., Розинка В. О. Рівні соціально–економічного розвитку регіонів України / В. А. Поповкін, А. П. Калитенко, В. О Розинка. – К. : Основи, 1994. – 77 с.
96. Паламарчук М.М. Соціальне районування України як основа її адміністративно-територіального устрою / М.М. Паламарчук; Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Харків : Ранок, 1994. – С. 5-6.
97. Регионы Украины: поиск стратегии оптимального развития / Под редакцией проф. Голикова А.П. – Харьков : Веста, 1994. – 303с.
98. Писаренко С. Передел, вероятно, в наших генах сидит / С. Писаренко // Голос Украины. – 2000. – № 146. – 12 августа.
99. Колесников В. Когда слепой ведет слепого, оба попадают в яму / В. Колесников // День. – 2001. – № 39. – 28 февраля.
100. Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика: хрестоматія з сучасної зарубіжної соціології регіонів / Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка / За ред. І. Ф. Кононова. – Луганськ : Альма Матер; Знання, 2002. – 662с.
101. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: навчальний посібник / Д. М. Стеченко. – К. : Вікар, 2002. – 374с.
102. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: нові пріоритети; НАН України; Інститут регіональних досліджень / М. І. Долішній. – К. : Наукова думка, 2006. – 512с.
103. Ровенчек І. До питання історико-географічного райнування України / І. Ровенчек // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Харків: 1994. – С.56-57.
104. Самоврядування та самофінансування регіонів: теорія і практика / За ред. Чумаченка М. Г. – К. : Наукова думка. – 1994. – 198 с.
105. Чекаленко-Васильева Л. Влияние регионализма на формирование внешней политики// Этнические и региональные конфликты в Евразии: в 3кн.: Кн. 2 Россия, Украина, Белоруссия./ Общ. ред. А. Зверев, Б. Коппитерс, Д. Тренин. – М. : Изд-во "Весь мир", 1997. –С. 83–113.
106. Пістун М. Д., Мезенцев К. В., Тьорло В. О. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект / М. Д. Пістун , К. В. Мезенцев , В. О Тьорло; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Київський відділ Українського географічного товариства. – К. : ВПЦ "Київський ун-т", 2004. – 130с.
107. Костомаров М. Замечание г. Лохвицкому / Науково-публіцистичні і політичні писання Костомарова. – Харків : 1928. С. 200 215.
108. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії і федерації / М. Грушевський. – К., 1907. 34с.
109. Романків І. Формування місцевих бюджетів / І. Романків // Фінанси України. – 1999. № 9. – С. 106 109.
110. Регіон у системі нових економічних і правових відносин : Матеріали всеукраїнської наукової конференції / Упорядник проф. І. Г. Ткачук. Ів.-Фр. : Сіверсія, 1998. – 180 с.
111. Сологуб О. Формування капіталу та його використання по регіонах України / О. Сологуб // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. – 1998. № 3. С.30 32.
112. Гальчинський А. Складним шляхом реформ: деякі підсумки і перспективи / А. Гальчинський // Економіка України. – 1999. № 6. С. 11.
113. Дмитренко М. Проблеми державного територіального устрою України /М. Дмитренко // Трибуна. 2008. − № 11−12. − С. 16−18.
114. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. Лугового В. І., Князєва В. М. К. : Вид-во УАДУ, 1999. Вип.2. 360с.
115. Громадське обговорення регіональної політики в Україні : Матеріали обговорень від 17.05.2000 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.part.org.ua
116. Лексин В., Андреева Е., Ситников А., Швецов А. Региональная политика России: концепции, проблемы, решения / В. Лексин, Е. Андреева, А. Ситников, А. Швецов // Российский экономический журнал. – 1993. № 9. С. 50 60.
117. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Повідомлення Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
118. Поточна статистична інформація. Повідомлення Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
119. Гайдук В., Кучеренко Т., Михальченко М. Україна у регіональному вимірі: проблеми та перспективи / В. Гайдук, Т. Кучеренко, М. Михальченко. – Донецьк : В-во “Донбас”, 2002. – 228 с.
120. Белицер Н., Бодрук О. Крым как регион потенциального конфликта / Н. Белицер, О. Бодрук // Этнические и региональные конфликты в Евразии: в 3кн. – Книга 2. Россия, Украина, Белоруссия / Общ. ред. А. Зверев, Б. Коппитерс, Д. Тренин. – М. : Изд-во “Весь мир”, 1997. –С.83–113.
121. Власов С., Поповкин В. Проблема регионализма в структуре государственной власти и политике Украины / С. Власов, В. Поповкин // Этнические и региональные конфликты в Евразии: в 3кн. – Книга 2. Россия, Украина, Белоруссия / Общ. ред. А. Зверев, Б. Коппитерс, Д. Тренин. – М. : Изд-во “Весь мир”, 1997. – С. 140–160.
122. Малиновская Е. Предупреждение межнациональных конфликтов – цель и средство государственного строительства на Украине: законодательная база и административная практика / Е. Малиновская // Этнические и региональные конфликты в Евразии: в 3кн. – Книга 2. Россия, Украина, Белоруссия / Общ. ред. А. Зверев, Б. Коппитерс, Д. Тренин. – М. : Изд-во “Весь мир”, 1997.– С. 114–136.
123. Проекты законов о языках – экспертный анализ / Материалы круглого стола // Фонд поддержки русской культуры в Украине. Науч. Ред.: Н.А. Шульга. – К. : Викар. 2000 – 216 с.
124. Татаренко Т. Регіональний чинник у формуванні політичної ідентичності / Т. Татаренко // Політичний менеджмент. – 2009. –№ 4. – С. 51–60 .
125. Рогатін В.П. Трансформація ролі субнаціональних регіонів у сучасних політичних процесах: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / В. П. Рогатін; Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. – Сімферопіль, 2007. – 20 с.
126. Результати парламентських виборів 1998 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua
127. Вибори президента України 1999. Інформаційно-аналітичне видання / Центральна виборча комісія // Редкол. М.М. Рябець (голова) та ін. – К. : ЦВК, 1999. – 40с.
128. Результати парламентських виборів 2002 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: // http://www.cvk.gov.ua
129. Сушко А. Электоральный раскол Украины: белоруссизация начинается с регионов? / А. Сушко // Політична думка. – 2002. – № 1–2. – С. 26–34.
130. Передвиборна програма Партії Зелених України // Віче. – 1998. – № 2. – С. 40–45.
131. Передвиборна програма Народного Руху України // Віче. – 1998. – № 2. – С. 88–93.
132. Передвиборна програма Народно-демократичної партії України // Віче. – 1998. – № 2. – С. 100–104.
133. Передвиборна програма Комуністичної партії України // Віче. – 1998. – №2. – С. 46–50.
134. Передвиборна програма виборчого б