ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ ПРОВІДНИХ ЦЕРКОВ І ХРИСТИЯНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ВИБОРЧИХ ПРОЦЕСАХ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ : Политологический анализ РОЛИ ВЕДУЩИХ ЦЕРКВЕЙ И ХРИСТИАНСКИХ ОРГАНИЗАЦИЙ В ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ ПРОЦЕССАХ В ЗАПАДНОЙ УКРАИНЕ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ ПРОВІДНИХ ЦЕРКОВ І ХРИСТИЯНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ВИБОРЧИХ ПРОЦЕСАХ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
  • Альтернативное название:
  • Политологический анализ РОЛИ ВЕДУЩИХ ЦЕРКВЕЙ И ХРИСТИАНСКИХ ОРГАНИЗАЦИЙ В ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ ПРОЦЕССАХ В ЗАПАДНОЙ УКРАИНЕ
  • Кол-во страниц:
  • 238
  • ВУЗ:
  • Національний університет "Львівська політехніка"
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    Національний університет "Львівська політехніка"


    На правах рукопису

    ЯЦИШИН УЛЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

    УДК 322:324(477.8)

    ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ ПРОВІДНИХ ЦЕРКОВ І ХРИСТИЯНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
    У ВИБОРЧИХ ПРОЦЕСАХ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

    23.00.02 – політичні інститути та процеси


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук



    Науковий керівник –
    Волинець Оксана Олексіївна,
    кандидат філософських наук,
    доцент


    Львів – 2011








    Зміст
    Перелік умовних скорочень 3
    Вступ 4
    Розділ 1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми участі церкви та християнських організацій у виборчому процесі
    1.1. Бібліографія дослідження ролі церкви та християнських організацій у виборчих процесах Західної України 13
    1.2. Теоретико-методологічні основи аналізу проблеми ролі церкви та християнських організацій у виборчому процесі в Західній Україні 24
    Висновки до розділу 1 52

    Розділ 2. Релігійний фактор у розвитку виборчих процесів у Західній Україні в період відсутності української державності
    2.1. Роль церкви у виборчому процесі Західної України в період Австро-Угорської та Російської імперій 54
    2.2. Роль релігійного фактора у виборчому процесі Західної України в міжвоєнний період 80
    Висновки до розділу 2 105

    Розділ 3. Українські церкви в розвитку виборчих процесів у Західній Україні в умовах незалежної Української держави
    3.1. Українська Греко-Католицька Церква у формуванні електоральної поведінки виборців Західної України 109
    3.2. Роль українського православ’я в політичному житті Західної України 130
    Висновки до розділу 3 161

    Розділ 4. Релігійний фактор у передвиборчій боротьбі політичних партій та політичних лідерів
    4.1. Релігійний фактор як ресурс передвиборчої боротьби кандидатів та лідерів політичних сил 164
    4.2. Роль релігійного фактора у міжпартійній боротьбі 177
    Висновки до розділу 4 195

    Висновки 199
    Список використаних джерел 209









    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    АЗС - Автономно Землеробський Союз
    БЮТ - Блок Юлії Тимошенко
    ВРЦіРО - Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій
    ВОХ - Всеукраїнське об’єднання християн
    ВУО - Волинське Українське об’єднання
    ЗМІ - Засоби масової інформації
    ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка
    КПУ - Комуністична Партія України
    ПР - Партія Регіонів
    РХП - Республіканська Християнська партія
    РКЦ - Римо-Католицька Церква
    РПЦ - Російська Православна Церква
    УАПЦ - Українська Автокефальна Православна Церква
    УГКЦ - Українська Греко-Католицька Церква
    УКА - Українська Католицька Акція
    УКНП - Українська Католицька Народна партія
    УНО - Українська Народна Обнова
    УПЦ КП - Українська Православна Церква Київського Патріархату
    УПЦ МП - Українська Православна Церква Московського Патріархату
    УСРП - Українська Соціалістично-Радикальна партія
    УХДП - Українська християнсько-демократична партія
    УНДО - Українське Народно-Демократичне об’єднання
    УХО - Українське Християнське об’єднання
    УКС - Український Католицький Союз
    ХДПУ - Християнсько-Демократична партія України
    ХДС - Християнсько-Демократичний союз









    ВСТУП

    Актуальність обраної теми. Розпад СРСР ознаменував для України початок побудови демократичного політичного устрою та стрімкої трансформації політичної системи суспільства. Виборчий процес став невід’ємною складовою суспільно-політичного життя широких верств населення. Це спонукало учасників передвиборчих перегонів шукати і випробовувати різні способи залучення голосів виборців під час ведення передвиборчої боротьби.
    Незважаючи на те, що згідно з чинним законодавством України церква є відокремленою від держави, на практиці виявляється взаємодія церкви (через духовенство, християнські організації, релігійну пресу) із суб’єктами політики, особливо напередодні виборів. До цього її спонукають причини зовнішньо- та внутрішньоцерковного порядку. Активізуючи взаємодію з церквами та християнськими організаціями у передвиборчий час, кандидати і політичні партії виявляють бажання використати релігійний фактор як ресурс виборчої кампанії. Інструментальне використання релігії та церкви учасниками передвиборчих перегонів у виборчому процесі призводить до критичного, подекуди ворожого ставлення до церкви, її ініціатив та громадсько-політичної активності духовенства. Однією з причин такої ситуації є спрощене розуміння державно-церковних відносин та ролі церкви й християнських організацій у формуванні громадянського суспільства в Україні.
    Як суспільна інституція, церква постає учасником політичного життя суспільства. У минулому церковна ієрархія сприяла створенню політичних партій та громадських організацій, які брали участь у виборах або виголошували підтримку учасникам передвиборчих перегонів. Через поведінку церков та духовенства у виборчому процесі проявляються проблеми, що існують у сфері міжконфесійних та державно-церковних взаємовідносин, особливо в регіонах із високою щільністю релігійної мережі. Тому в умовах сучасного державотворення чільне місце посідає проблема ролі релігійного фактора у виборчому процесі в Україні.
    Західна Україна вирізняється високим рівнем довіри населення до церкви та духовенства. Політична історія регіону вказує на те, що тут існує тривала традиція політичної активності священнослужителів, їх участі у виборчому процесі. Законодавча норма про відокремлення церкви від держави вплинула на видозміну такої участі. Її причини і наслідки потребують ґрунтовного аналізу, що посилює актуальність теми.
    Зважаючи на багаторівневість досліджуваної проблеми, у роботі проаналізовано діяльність провідних українських християнських церков Західної України. Зокрема, роль Української Греко-Католицької Церкви та українського православ’я (Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Московського Патріархату) у формуванні електоральної поведінки виборців, їхній вплив на виборчий процес у контексті взаємодії із суб’єктами передвиборчих перегонів. Хронологічні межі дослідження – ХХ – початок ХХІ ст., за винятком періоду панування тут радянської влади, яка, опираючись на принцип відокремлення церкви від держави та школи від церкви, максимально віддалила церкву і християнські організації від усіх проявів суспільного життя, зокрема й від виборчого процесу.
    Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана в межах наукової держбюджетної теми “Проблеми та перспективи розвитку демократії в Україні” (Державний реєстраційний № 01094003459).
    Мета дисертації полягає у з’ясуванні місця та ролі українського православ’я і католицизму у виборчих процесах в Західній Україні на різних етапах українського державотворення.
    Для реалізації поставленої мети потрібно вирішити такі завдання:
    - дослідити особливості взаємовпливу та взаємодії релігії і політики, церкви і держави, церкви і суб’єктів політики у виборчому процесі;
    - визначити роль церкви в еволюції загального виборчого законодавства на західноукраїнських землях в часи відсутності української державності;
    - дослідити специфіку державно-церковної та церковно-партійної взаємодії в Західній Україні у виборчих процесах у міжвоєнний період;
    - охарактеризувати особливості та способи впливу Української Греко-Католицької Церкви на формування електоральної поведінки виборців сучасної Західної України;
    - з’ясувати позицію українського православ’я у виборчому процесі в Західній Україні на сучасному етапі розвитку Української держави;
    - встановити механізми використання релігійного фактора кандидатами в депутати та на президентський пост у передвиборчих кампаніях;
    - охарактеризувати особливості використання релігійного фактора політичними партіями (блоками) у виборчому процесі сучасної України.
    Об’єктом дослідження є релігійний фактор у виборчому процесі.
    Предметом дослідження є механізми, тенденції та специфіка впливу релігійного фактора на виборчі процеси в Західній Україні.
    Методи наукового дослідження. Аналіз релігійного фактора, його ролі у виборчому процесі вимагає дотримання певних принципів наукового дослідження, зокрема об’єктивності, позаконфесійності й історизму.
    Багатогранність обраної проблематики спонукала застосувати низку загальнонаукових методів дослідження. Так, системний метод наукового пізнання дозволив дисертантові розглянути політику та релігію як цілісні системи, що діють відповідно до властивих їм механізмів функціонування.
    На основі структурно-функціонального методу наукового дослідження проаналізовано структурні елементи політики і релігії, особливості функціонування церков та суб’єктів виборчого процесу. Це дало змогу виокремити та проаналізувати процеси, що відбуваються в релігійному й політичному середовищах, динаміку їх розвитку та взаємодії.
    У контексті дослідження теоретичних знань і розробок попередніх дослідників цієї проблематики, історичних умов їх виникнення, а також розвитку політичних процесів важливе місце посідає історіологічний метод дослідження. Завдяки йому простежено еволюцію виборчих процесів у Західній Україні від запровадження загального виборчого права дотепер, проаналізовано місце церкви й духовенства в них.
    У процесі дослідження питання ролі церкви та християнських організацій у виборах було використано порівняльний метод. Це дало змогу розглянути й порівняти динаміку участі церкви, духовенства та християнських організацій у виборчих процесах в різних суспільно-політичних умовах, а також схожі риси та відмінності в баченні державно-церковних відносин та участі церкви й духовенства в політичній сфері життя суспільства провідними християнськими конфесіями, представленими в регіоні (православною та католицькою традицією).
    Наукова новизна дослідження. Дисертація є комплексним дослідженням вияву релігійного фактора у виборчих процесах в Західній Україні від запровадження загального виборчого права дотепер. Зокрема, дисертант узагальнила результати дослідження в таких положеннях, які відзначаються елементами новизни:
    уперше:
    - виокремлено і сформульовано основні способи використання релігії та церкви політиками для здійснення впливу на електорат, зокрема через формування позитивного іміджу, та ефективність їх застосування у виборчому процесі Західної України. Встановлено, що ці механізми впливу на електоральні уподобання вірян провідних конфесій не мають домінантного впливу на виборців;
    - досліджено особливості використання релігійного фактора політичними партіями (блоками) у виборчому процесі Західної України. Проаналізовано передвиборчі програми політичних партій (блоків) щодо релігійного питання. Встановлено, що світоглядні орієнтації політичних партій (блоків) впливають на їхню прихильність до тих чи інших християнських церков;
    з’ясовано:
    - фактори, що впливають на роль церкви у виборчому процесі: зовнішні щодо церкви (історико-політичні обставини, законодавство, зокрема виборче, форма державно-церковних відносин, способи передвиборчої боротьби між головними суб’єктами політики, рівень політичної культури народу) та внутрішні (документи, особиста позиція церковної ієрархії та духовенства, рівень політичної культури священнослужителів). Виявлено мотиви політичної активності духовенства (досягнення такої моделі державно-церковних відносин, за якої церкві надавався би статус активного чинника, здатного впливати на ухвалення державних рішень, досягнення певних політичних цілей, захист інтересів церкви, матеріальний інтерес). Розкрито особливості політико-релігійної та державно-церковної взаємодії, зокрема у виборчому процесі;
    - особливості та способи впливу українського католицизму на виборчий процес. Доведено, що УГКЦ формально відмежовується від прямої участі в політиці, забороняє духовенству обиратися або надавати підтримку конкретним кандидатам. Місце духовенства і вірян у виборчому процесі церква окреслює у спеціальних документах і пастирських посланнях, які видає напередодні виборів. Ці документи містять морально-етичні настанови для священиків, виборців, учасників передвиборчих перегонів і всіх задіяних у виборчому процесі осіб;
    - відмінності в позиціях, політичних уподобаннях та ролі духовенства у виборчому процесі країни трьох гілок українського православ’я (УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП). Відзначено, що в умовах дотримання принципу рівності усіх конфесій перед державою відбувається зниження рівня контактів українських православних церков з учасниками передвиборчих перегонів та їх активності в передвиборчий час. Водночас прихильність державного чиновницького апарату до однієї з церков приводить до посилення інтересу духовенства православних конфесій до виборчого процесу для захисту інтересів власної церкви на загальнонаціональному та місцевому рівнях;
    отримали подальший розвиток:
    - аналіз історичних та суспільно-політичних обставин еволюції виборчого законодавства на західноукраїнських землях і ролі церкви та духівничої еліти в цьому процесі. Встановлено, що в умовах відсутності української державності та недосконалості виборчого законодавства, коли народ не міг самостійно відстоювати свої інтереси на державному рівні, виразником українських національних інтересів була українська національна еліта, представлена світською інтелігенцією і духовенством;
    - дослідження проблеми становлення багатопартійності, міжнаціональних та міжконфесійних відносин і їх впливу на виборчий процес у Західній Україні в міжвоєнний період. Виявлено та проаналізовано чинники (зовнішньополітичного та внутрішньоцерковного порядку), які формували специфіку державно-церковних та партійно-церковних взаємовідносин і визначали рівень впливу релігійного фактора у виборчому процесі, зокрема: релігійна політика іноземних держав, до складу яких входили українські землі; розвиток та поширення в Західній Україні світських і клерикальних політичних партій з різним ставленням до релігії та церкви; рівень опрацювання соціальної доктрини католицизмом і православ’ям; громадянська позиція церковної ієрархії, рівень політичної свідомості та політичної культури громадян. Встановлено, що політична активність духовенства у виборах міжвоєнного періоду проявлялася через участь у діяльності світських та клерикальних політичних партій, через політичну заангажованість окремих священиків у виборчому процесі.
    Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що дисертант проаналізувала й систематизувала значний масив літератури і джерел, що стосуються складних та актуальних питань місця релігії в суспільно-політичному житті, у контексті історичних та політичних особливостей розвитку західноукраїнського регіону. Дисертант виявила й узагальнила фактори, які впливають на рівень участі церкви, духовенства та християнських організацій у виборчому процесі, вказала на соціальні й політичні наслідки інструментального використання релігії суб’єктами виборчого процесу.
    Матеріали та висновки дисертації можуть бути використані для укладення курсів та спецкурсів з політології, політичної історії України, історії України, релігієзнавства, а також написання узагальнювальних політологічних праць.
    Висновки можуть бути взяті до уваги під час корекції державної політики у сфері державно-церковних відносин, формування передвиборчих програм політичними партіями і ведення передвиборчої роботи з електоратом.
    Основні положення дисертації апробовано на наукових семінарах кафедри політології Національного університету “Львівська політехніка”, наукових конференціях різного рівня, зокрема: V Міжнародній науковій конференції “Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє” (Житомир, 2008); І Міжнародній конференції молодих вчених “Гуманітарні та соціальні науки” (Львів, 2009); першій університетській конференції молодих науковців “Актуальні проблеми гуманітарних та суспільнознавчих наук” (Львів, 2008); міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю О. Ольжича (Львів, 2007).
    Структура дисертаційної роботи зумовлена логікою наукового дослідження та складається з переліку скорочень, вступу, чотирьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (що містить 283 найменування). Обсяг дисертації становить 209 сторінок, з яких 186 сторінок основного тексту та 27 сторінок списку використаних джерел.
    Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
    1. Яцишин У. Роль митрополита Андрея Шептицького у розвитку парламентаризму в Західній Україні / У. Яцишин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів : Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2007. – № 19. – С. 198–204.
    2. Яцишин У. Церковно-партійна взаємодія у виборах в Західній Україні у міжвоєнний період / У. Яцишин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів : Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2008. –№ 20. – С. 163–166.
    3. Яцишин У. Роль церкви у виборчих процесах Закарпаття / У. Яцишин // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К. ; Миколаїв, 2008. – Вип. 14. – С. 224–231.
    4. Яцишин У. Ставлення українських церков до виборчих процесів Західної України / Яцишин У. В. // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна "Питання політології". – Х., 2009. – № 839. – С. 135–142.
    5. Яцишин У. Внесок Української Греко-Католицької Церкви у виховання патріотичного світогляду галицької молоді / У. Яцишин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів : Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2009. – № 21. – С. 185–188.
    6. Яцишин У. Соціальна доктрина католицизму як основа взаємодії Української Греко-Католицької Церкви із політичними партіями Західної України / Яцишин У. В. // Наукові праці : наук.-метод. журн. Вип. 112 : Державне управління. Політологія. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – Т. 125. – С. 131–135.
    7. Яцишин У. Роль церкви і духовенства у виборчому процесі України / Уляна Яцишин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів : Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2011. – № 23. – С. 128-133.
    8. Яцишин У. Діяльність митрополита А. Шептицького у боротьбі за виборчу реформу в Західній Україні / Яцишин У. В. // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю О. Ольжича (14 червня 2007 р.). – Львів, 2007. – С. 191–199.
    9. Яцишин У. Українська Греко-Католицька Церква і вибори в Галичині між двома світовими війнами / Яцишин У. В. // Науковий вісник ЛНУ ВМБ ім. С. З. Гжицького. – Львів, 2007. – Т. 9, № 14, ч. 1. – С. 291–296.
    10. Яцишин У. Активізація українських клерикальних організацій у контексті українсько-польських відносин / Яцишин У. В. // Тези першої університетської конференції молодих науковців "Актуальні проблеми гуманітарних та суспільнознавчих наук". – Львів, 2008. – С. 15–17.
    11. Яцишин У. Українська Греко-Католицька Церква про виборче право та виборчі процеси в Західній Україні / Яцишин У. В. // Науковий вісник ЛНУ ВМБ ім. С. З. Гжицького. – Львів, 2008. – Т. 10, № 2, ч. 5. – С. 240–245.
    12. Яцишин У. Роль виборів в активізації громадсько-політичної діяльності духовенства Західної України / Яцишин У. // Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника ОВС : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (23 травня 2008 р.) / за наук. ред. М. П. Гетьманчука, В. С. Бліхара. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 241–244.
    13. Яцишин У. Взаємозв’язок греко-католицького духовенства та націоналістичного руху Галичини напередодні Другої світової війни / У. Яцишин // Матеріали наукового семінару, присвяченого 65-й річниці УПА та діяльності Р. Шухевича. Львів, 22 травня 2008 р. – Львів, 2008. – С. 55–58.
    14. Яцишин У. Українсько-польські стосунки в контексті виборчих процесів в Галичині в часи відсутності української державності / Уляна Яцишин // "Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє" : матер. V Міжнар. наук. конф. (15–16 листопада 2008 р.). – Житомир, 2008. – С. 277–284.
    15. Яцишин У. Особливості взаємодії церкви та суб’єктів політики у виборчих процесах в Україні / У. Яцишин // Український вимір : Міжнар. зб. інформац., освітніх, наук., методичних ст. і матер. з України та діаспори : у 3 т. – Чернігів : ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2009. – Т. 3. – С. 180–183.
    16. Яцишин У. Релігійний фактор як ресурс передвиборчої боротьби / У. В. Яцишин // Гуманітарні та соціальні науки: матер. І Міжнар. конф. молодих вчених HSS-2009 (14-16 травня 2009 р.). – Львів : Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2009. – С. 308-310.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Проблема ролі церкви та християнських організацій у виборчому процесі є складною та багаторівневою. Її дослідження потребує аналізу: історичних, суспільно-політичних умов життя західноукраїнського населення в певний проміжок часу; етнопсихологічних особливостей населення, світогляду, стереотипних образів; інтересів та форм реалізації поставленої мети суб’єктами політики та самими церквами і християнськими організаціями.
    Проаналізувавши низку документів, монографій, статей та публікацій, що стосуються мотивації та вияву взаємовпливу та взаємодії релігії й політики, церкви і християнських організацій та суб’єктів політики, ми дійшли таких узагальнювальних висновків:
    1. Держава, церкви і християнські організації, суб’єкти політики не є ізольованими утвореннями, вони взаємодіють між собою та із суспільством, особливо напередодні виборів. Це відбувається завдяки тому, що релігійна та політична сфери діяльності мають чимало точок дотику: по-перше, справи, які мають стосунок до компетенції церкви; по-друге, випадки загрози моральності, життю чи здоров’ю людини. Роль церкви у виборчому процесі нерозривно пов’язана з наявною в країні моделлю державно-церковних відносин та з дотриманням принципу свободи совісті в країні.
    Існує принципова відмінність між характером та напрямом розвитку соціальної доктрини головних християнських церков (Католицької та Православної), їх баченням можливості державно-церковної взаємодії та взаємовпливу. Український католицизм схильний діяти автономно від держави і спонукати вірян до активної участі в політичному житті країни. Українське православ’я для посилення власних позицій у країні опирається на державну владу і, отже, потрапляє в залежність від її рішень.
    На позицію церкви у виборчому процесі впливають зовнішні (історичні, правові, культурні тощо) та внутрішні (основи вчення, позиція ієрархії) чинники. Зацікавленість церкви і духовенства політикою спричинена такими мотивами: досягнення такої моделі державно-церковних відносин, за якої церкві надавався би статус активного чинника, здатного впливати на ухвалення державних рішень; досягнення цілей політичного характеру; захист інтересів церкви, зокрема й матеріальних.
    Релігія (поряд із сім’єю, школою тощо) відіграє важливу роль у процесі соціалізації особи, у формуванні в неї певного специфічного бачення світу, сприйняття політичної дійсності та місця особи в ній. Беручи це до уваги, учасники передвиборчих перегонів застосовують релігійний фактор для впливу на віруючу частину електорату. Вплив релігійного фактора на виборців здійснюється на трьох рівнях: особистісному, громади, суспільства.
    2. На початку ХХ ст. політикум західноукраїнських земель, що входили до складу Австро-Угорщини, взяв курс на встановлення загального і рівного виборчого права для українського населення імперії. Це означало не лише розширення політичних прав українців, але й закладало основу для подальших державотворчих процесів. Беручи до уваги важливість змін у виборчому законодавстві, свої зусилля в цьому напрямку доклала і УГКЦ. Греко-католицьке духовенство було постійним учасником політичного життя країни через обрання в Парламент чи сейм. Митрополит А. Шептицький впливав на політичні процеси як парламентар і активний політичний діяч, зокрема виступав посередником між українцями і центральним австрійським урядом у справі встановлення загального виборчого права в Галичині.
    Право вільного, безпосереднього волевиявлення дало змогу українцям впливати на політичну ситуацію в Західній Україні і спричинило переосмислення ролі церкви в державотворенні. УГКЦ виховувала у своєму духовенстві цінність української національної самобутності та державності, що, своєю чергою, сприяло формуванню у вірян патріотичного світогляду і втілювалося в політичних уподобаннях та підтримці на виборах національно орієнтованих політичних партій.
    Активність духовенства у суспільно-політичній ділянці, особливо у виборчому процесі, інколи мала негативні прояви, серед яких – політична заангажованість священнослужителів та спроби перенести політичну сферу життя суспільства у площину церковного служіння. Аналізуючи вияви та характер участі духовенства у виборчому процесі Західної України, ієрархія УГКЦ оприлюднила низку послань із нагадуванням виборцям та духовенству про відмінність між церковним та політичним життям, закликами до виваженості в діях та виступах, відповідальності перед церквою та громадськістю.
    У православних церквах Волині та Буковини простежено диференціацію поглядів щодо українського питання, ролі церкви в державі та її взаємодії із суб’єктами політики у виборчих процесах. Проросійсько орієнтована православна ієрархія схилялась до активної підтримки на виборах тих політичних сил, що виступали за збереження російського самодержавства. Місцеве православне духовенство, за підтримки вірян та українських політичних еліт, провадило діяльність, спрямовану на відстоювання інтересів українського православ’я.
    Роль церкви, духовенства і християнських організацій у виборчому процесі значно залежала від чинників зовнішніх щодо церкви. Тиск державних структур на церкву, підсилений підтримкою з боку світоглядно близьких політичних партій, ставав для духовенства стимулом до активізації на політичному полі через безпосередню участь у державному будівництві та діяльності політичних партій.
    3. Специфіка державно-церковної та церковно-партійної взаємодії міжвоєнного періоду полягає в тому, що посилення авторитету українських церков відбувалося в умовах загострення антиукраїнської, дискримінаційної щодо українського греко-католицизму та православ’я політики тогочасних урядів. Виборчий процес міжвоєнного періоду продемонстрував тенденцію до підвищення рівня долученості релігійного фактора у передвиборчу боротьбу, зокрема через передвиборчу співпрацю політичних партій з релігійними та світськими організаціями, створеними під егідою церкви. Партії християнського спрямування, до діяльності яких долучалися представники духівничої та світської інтелігенції, переважно вступали до виборчої боротьби в блоці з національно-демократичними партіями. УГКЦ виявила ідеологічну близькість також з українськими націоналістичними організаціями, при цьому засуджуючи насильницьку складову їх діяльності. Розбіжність у поглядах на розвиток української держави і систему суспільних відносин виявила неспроможність передвиборчої взаємодії УГКЦ та християнських організацій із низкою політичних партій, що сповідували комуністичні та соціалістичні ідеали.
    Українське православ’я міжвоєнного періоду характеризувалося, з одного боку, чутливістю до державної національної та конфесійної політики, а з іншого – схильністю до посилення українізаційних настроїв у церковному служінні. Тут проявилася світоглядна близькість та співпраця українського православного духовенства з українськими політичними силами.
    4. УГКЦ є панівною християнською конфесією в Західній Україні. Ця церква вирізняється активністю на полі організації роботи з вірянами (через власні засоби масової інформації, навчальні заклади, єпархіальні комісії з актуальних питань життя християн тощо). Розвинена інфраструктура і сформована система цінностей та орієнтацій надали УГКЦ можливості до формування у вірян певних світоглядних орієнтацій, що впливають також на їхню виборчу поведінку.
    Роль УГКЦ у виборчому процесі Західної України визначається трьома чинниками: традиційною участю духовенства у громадсько-політичному житті і виборчому процесі в минулому; соціальною доктриною церкви, у якій прописані характер, інтенсивність, спрямування та ділянки участі духовенства і вірян у політиці; внутрішньоцерковними процесами в УГКЦ.
    З часу діяльності митрополита А. Шептицького, який у своїй душпастирській роботі, зокрема у посланнях до духовенства та вірних напередодні виборів, наголошував на необхідності духовенства бути обізнаним у соціально-економічних і політичних реаліях життя суспільства, позиція УГКЦ в політичному житті України майже не змінилася. Сучасна УГКЦ оцінює політичну дійсність через призму морально-етичних основ християнства і забороняє духовенству балотуватися або надавати кандидатам підтримку у виборах. УГКЦ проголосила, що духовенство не бере участі у виборах, діяльності політичних партій, не займає державних посад. Священнослужителі повинні виголошувати перед вірними офіційну позицію церкви щодо виборів, але не вести агітацію за жодного з кандидатів.
    Послання й повідомлення політичного характеру передвиборчого періоду у друкованих виданнях УГКЦ вирізняються прагненням до демократизації українського суспільства, розвитку національної самобутності народу. Значна частка послань бере за мету інформування вірних про ті цінності та ідеали, які відповідають науці церкви та національним інтересам Української держави. Такі публікації не є агітаційними і не називають конкретних імен кандидатів або політичних партій, за винятком виборів на початку 1990-х рр. в часи гострої міжконфесійної боротьби. Політична активність духовенства згаданого періоду спрямовувалась на налагодження позитивних взаємин із місцевими політичними елітами для захисту інтересів церкви, зокрема майнових.
    Розвиваючись у межах соціальної доктрини Католицької Церкви, УГКЦ проголосила політичний нейтралітет. Взявши на себе роль етико-морального провідника українських громадян у виборчому процесі, вона обмежилася закликами до виборців щодо необхідності ґрунтовного аналізу програм, практичної діяльності партій та політиків під час виборів. УГКЦ висуває морально-етичні критерії до майбутніх парламентарів та Президента і закликає представників влади до відповідальності та ефективної реалізації даних народові обіцянок. Президентська виборча кампанія 2004 р., яка супроводжувалася використанням різних методів фальсифікації народного волевиявлення, загострила необхідність засудження церквою фактів порушення прав людини, зокрема виборчого законодавства з боку владних інституцій та учасників передвиборчих перегонів.
    УГКЦ схильна підтримувати демократичні національно орієнтовані політичні сили і їхніх представників. У цьому випадку церква не бере до уваги проурядовий чи опозиційних характер політичної партії чи кандидата, його конфесійну належність. УГКЦ вдається до критики влади і провладних політичних партій, якщо їхні принципи і практична діяльність, з погляду церкви, суперечать національним інтересам України або несуть загрозу згортанню демократії в країні.
    5. Існуючі у православному середовищі початку ХХ ст. світоглядні розбіжності сьогодні втілилися в поділ українського православ’я на три гілки, з яких УПЦ МП представляє проросійську, а УАПЦ та УПЦ КП – проукраїнську орієнтацію поступу церкви і держави. Хистка міжконфесійна ситуація періодично посилює інтерес православного духовенства до виборів в ради різних рівнів. Проте існує тенденція до поступового відсторонення від політики.
    Українському православ’ю властива відмінність у позиціях церков щодо характеру й інтенсивності державно-церковної та церковно-партійної взаємодії. УАПЦ задекларувала і реалізовує на практиці політичний нейтралітет, УПЦ МП та УПЦ КП не відмежовуються від прямої участі в політиці. Варто зауважити, що УАПЦ має слабко розвинену інфраструктуру і медіа-ресурс, отож її вплив на електорат є обмеженим. Водночас значна кількість друкованих видань УПЦ КП та УПЦ МП дають змогу цим церквам активніше впливати та формувати світоглядні, а отже, і політичні орієнтації серед вірян напередодні виборів.
    Утворені на національно-державницькій основі УАПЦ та УПЦ КП у політичних пріоритетах близькі з правоцентристськими партіями та кандидатами і не надають підтримки комуністам та тим політичним силам, що виступають за "слов’янський союз". УПЦ МП не сприймає позиції прозахідних політичних сил та націоналістів і схильна підтримувати партії проросійської орієнтації.
    Взаємодія українських церков з учасниками виборчих перегонів виявляється через зустрічі вищої церковної ієрархії з відомими політиками-кандидатами на пост президента або парламентський мандат. Напередодні виборів має місце також надання благословення церковною ієрархією УПЦ МП та УПЦ КП на передвиборчу діяльність тим чи іншим кандидатам та лідерам політичних партій та роздача церковних нагород політичним лідерам і державним діячам. Використання релігійного фактора у виборчому процесі простежується в участі духовенства і представників християнських організацій в мітингах, організованих політичними партіями, з’їздах партій або ж присутності яскравої політичної постаті на святкуванні релігійних свят.
    Роль церкви у виборчому процесі визначається під впливом світоглядних ідеалів вищої церковної ієрархії та світогляду духовенства і вірян на місцях, які можуть бути принципово відмінними. У часи загострення суспільно-політичних суперечностей це може нести в собі загрозу відтоку духовенства та вірян до конфесії з близькими політичними та світоглядними орієнтаціями, проте не є безумовною передумовою цього явища.
    Православні церкви не схильні до відвертого спротиву тискові з боку держави або політичних сил. Проте церкви можуть відчужувати ті чи інші політичні позиції, нав’язані ззовні, якщо ті суперечать основам вчення церкви, політичним поглядам ієрархії, несуть загрозу функціонуванню церкви. В таких умовах церкви найчастіше проголошують політичний нейтралітет і їх використання як інструменту впливу на виборців є малоймовірним.
    Президентські вибори 2004 р. показали доречність присутності релігії у громадсько-політичному житті країни. Зростання соціальної напруги має здатність посилити процеси консолідації всередині церков, а також налагодити постійні або ситуативні позитивні взаємини між церквами. У цьому випадку єдність позицій вищої церковної ієрархії, духовенства та вірян посилює це явище.
    Інтерес духовенства до партійної діяльності викликаний відчуттям загрози функціонуванню тієї чи іншої церкви. Це може бути спровоковано і міжконфесійними суперечками, і неприхованою лояльністю влади до однієї з церков. Перший приклад мав місце в 1990-х рр., другий проявився під час місцевих виборів 2010 р. Так, на місцевих виборах 2010 р. духовенство вступало у передвиборчу боротьбу через присутність у списках політичних партій на прохідних місцях.
    6. У перші роки української незалежності суспільний інтерес до релігійного питання зумовив зацікавлення політикуму релігійною сферою. Суб’єкти виборчого процесу почали реалізовувати різні способи використання релігійного фактора для підвищення власного авторитету в очах віруючого електорату.
    Передвиборчим кампаніям кандидатів місцевого та регіонального рівнів характерна практика налагодження зв’язків з церковною ієрархією напередодні виборів, яку традиційно застосовують представники владної еліти та місцеві чиновники. Дієвим способом залучення підтримки державними діячами ієрархії тієї чи іншої церкви є сприяння церквам у вирішенні майнових або юридичних питань. Хоча значна частина проблем, пов’язаних з державно-церковними та міжконфесійними взаємовідносинами, потребують вирішення, кандидати найчастіше використовують релігійну проблематику й особисті зв’язки з церковною ієрархією як інструмент формування позитивного іміджу в очах віруючої частини електорату. Нерідко зацікавленість релігією з боку кандидатів посилює міжконфесійну конкуренцію, зокрема у випадках протекції інтересів однієї з конфесій. Це відбувається завдяки тому, що заяви й акції кандидатів часто спрямовані на задоволення очікувань частини віруючих виборців. Відмінності очікувань залежать від світоглядних орієнтацій виборців і мають регіональний вияв. Так, у Західній Україні виборцям близькі гасла про забезпечення рівності усіх конфесій перед державою, розвиток національно орієнтованих церков.
    Українське законодавство не здійснює нормативного регулювання використання релігійного фактора у передвиборчій боротьбі кандидатів, оскільки така діяльність позиціонується як вияв особистої позиції кандидата, його релігійності. Заходи з використанням релігійного фактора мають прихований характер, тобто застосовуються в контексті певних подій, що не мають прямого стосунку до передвиборчої кампанії. Релігійне питання в передвиборчих програмах кандидатів найчастіше згадується побіжно і зі застосуванням загальних гасел. Політики зрідка пропонують конкретні кроки для вирішення тих чи інших питань релігійного життя та виявляють лояльність лише до однієї церкви.
    7. Бачення партією подальшого розвитку державно-церковних відносин в Україні виявляється через формування специфічної моделі церковно-партійної взаємодії у виборчому процесі. З огляду на це, сучасні політичні сили умовно поділяються на: ті, що сповідують проросійську політику і опираються на авторитет УПЦ МП, і ті, що ведуть проукраїнську або проєвропейську політику та відстоюють принцип релігійного плюралізму. Останні мають підтримку серед ієрархії та вірян національно орієнтованих УГКЦ, УПЦ КП та УАПЦ, тобто конфесій, які домінують у Західній Україні. Релігійне питання у передвиборчих програмах партій залишається на рівні лозунгів і зрідка має практичну реалізацію. Погляди, викладені у програмах політичних партій, і ті, що їх проголошують лідери і провідні члени, можуть відрізнятися.
    Окремим виявом зацікавленості навколорелігійними проблемами з боку суб’єктів політики є функціонування партій християнського спрямування (Християнсько-демократична партія України, Християнсько-Народний Союз, Всеукраїнське об’єднання християн тощо). Партії, що свою християнську спрямованість декларують у назві, не є конфесійними і традиційно не отримують на виборах значної кількості голосів. У Західній Україні вони отримують можливості для участі в міських та обласних радах, проте найчастіше завдяки входженню в більші блоки. Релігійне питання в програмах партій християнського спрямування не є пріоритетним, що не вирізняє їх з-поміж інших політичних сил країни.
    Місцеві вибори 2010 р. показали, з одного боку, інтерес духовенства до місцевих рад, а з іншого – зацікавленість політичних партій у присутності духовенства у списках партій на прохідних місцях. Проте загалом політичні партії не виявили схильності до використання релігійного фактора у передвиборчій боротьбі. Серед причин останнього найважливішою, на нашу думку, є відмінність у характері та методах ведення виборчих кампаній політичними партіями на загальнонаціональному та місцевому рівнях.
    Підтримка церковними ієрархами програми політичної партії та участь духовенства в її діяльності не є обов’язковою умовою перемоги на виборах. У питаннях політики західноукраїнське населення звикло робити власні висновки і голосувати швидше з огляду на суспільно-політичні події, ніж політичні прихильності свого священика. Сьогодні спостерігається тенденція до зниження інтересу суб’єктів політики до релігійної та міжконфесійної сфери життя суспільства, практична відсутність цих питань у програмах партій та блоків партій. Вони залишають ці питання на розгляд самих церков.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Академічне релігієзнавство / [за наук. ред. проф. А. Колодного]. – К. : Світ Знань, 2000. – 862 с.
    2. Антонович К. Як вибирати посла до Сойму Краєвого / К. Антонович. – Львів : Накладом "Народної Ради", 1895. – 14 с.
    3. Аркуша О. Галицький Сейм: виборчі кампанії 1889–1895 рр. / О. Аркуша. – Львів : Місіонер, 1996. – 173 с.
    4. Баран О. Угорська влада на окупованому Закарпатті (1938–1944) / О. Баран // За українське Закарпаття / ред.-упоряд. В. Маркусь, В. Худанич. – Ужгород : Гражда, 1994. – С. 11–20.
    5. Біднов В. Справа розмосковлення богослуження Православної Церкви на Україні / В. Біднов. – Тарнів : Вид-во Братства св. Покрови при 6-й Стрілецькій дивізії, 1921. – 28 с.
    6. Блок Юлії Тимошенко. Програмні засади партії [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.byut.com.ua/ua/aboutus/program.php.
    7. Бойко А. А. Преса православної церкви в Україні 1900–1917 рр. Культура. Суспільство. Мораль : монографія / Алла Бойко. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетров. ун-ту, 2002. – 308 с.
    8. Бондаренко В. Релігія і політика / Віктор Бондаренко // Людина і світ. – 1998. – № 2. – С. 25–28.
    9. Бориско Д. Соціялізм а Релігія / Д. Бориско. – Монтреал : Накладом Ів. Гниди, 1916. – 48 с. – (Сер. Бібліотекка Новий Світ ; ч. 11).
    10. Боруцький С. Релігійна карта Львівщини – 2006 [Електронний ресурс] / С. Боруцький. – Режим доступу : http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007 /07/04/24520.
    11. Бучин М. А. Ресурси виборчої кампанії та особливості їх використання в Україні : монографія / М. А. Бучин. – Львів : ЛІСВ, 2009. – 213 с.
    12. Вальчук А. Державно-церковні відносини в сучасній Україні / А. Вальчук // Історія релігії в Україні : матер. XIV міжнар. наук. конф. (Львів, 11–14 травня 2004 р.). – Львів : Логос, 2004. – С. 3–6.
    13. Васюта І. К. Політична історія Західної України (1918–1939) / І. К. Васюта. – Львів : Каменяр, 2006. – 335 с.
    14. Вебер М. Господарська етика світових релігій. Вступ / М. Вебер // Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / пер. з нім. О. Погорілого. – К. : Основи, 1998. – С. 397–436.
    15. Вебер М. Протестантська етика та дух капіталізму / М. Вебер ; пер. з нім. О. Погорілого. – К. : Основи, 1994. – 261 с.
    16. Вегеш М. Августин Волошин і Карпатська Україна / М. Вегеш. – Львів : ЗУКЦ, 2004. – 414 с.
    17. Вегеш М. Сторінки історії Закарпаття: Історичні статті, есе, історико-біографічні нариси / М. Вегеш, Л.-І. Горват. – Бухарест : Мустанг, 2003. – 407 с.
    18. Вербицька О. Церква й партія єдині? / О. Вербицька // Мета. – 2006. – Січень. – С. 5.
    19. Вибори до сенату // Громадський голос. – 1935. – 21 верес.
    20. Виборча кампанія: позиція УГКЦ // Бюлетень ЦРІ. – 2004. – № 11. – С. 33–41.
    21. Виборчі настрої. Релігія й політика // Громадський голос. – 1935. – 7 верес.
    22. Виговський Л. А. Функціональність релігії: природа і вияви : монографія / Л. А. Виговський. – К. ; Хмельницький, 2004. – 340 с.
    23. Виктор Медведчук, лидер СДПУ(о): "Из всех существующих в Украине православных юрисдикций единственной законной и канонической является Украинская православная Церковь" // Пресс-служба УПЦ. – 2002. – № 4. – С. 58.
    24. Виктор Янукович присутствует на Литургии в Свято-Успенской Святогорской Лавре [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.partyofregions.org.ua/pr-east-west/4a715a89518f5.
    25. Висліди виборів // Мета. – 1935. – 15 верес.
    26. Виступ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/uk/pastirske_slovo/2007/12/22/2488.html.
    27. Виступ Святішого Патріарха Кирила на урочистому відкритті ІІІ Асамблеї фонду "Руський світ" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/uk/node/6030.
    28. Відбулася зустріч Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко з ВРЦіРО. Церква і держава. Святійший Патріарх [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cerkva.info/2009/07/14/zustrich_z_Timoshenko.html.
    29. Віднянський С. Закарпаття у складі Чехословацької республіки: формування державних структур і громадсько-політичне життя в краї у 20-х – першій половині 30-х років ХХ ст. / С. Віднянський // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки : міжвідомчий зб. наук. пр. – К. : Ін-т історії України НАНУ, 2002. – Вип. 6.– С. 297–318.
    30. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах регіонів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/pls/ vnd2006/w6p001.
    31. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах регіонів України. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/ pls/vnd2007/w6p001.
    32. Відповідь Священного Синоду Української Православної Церкви Голові Української Католицької Церкви візантійського обряду Блаженнішому кардиналу Любомиру Гузару на Звернення, що надійшло на адресу Предстоятеля Української Православної Церкви (лист № Р-08/214 від 26 квітня 2008 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/uk/svyashhenniy_sinod/2008/07/24/3266.html.
    33. Відповідь Священного Синоду Української Православної Церкви на "Звернення Священного Синоду та єпископату УПЦ КП до архієреїв, духовенства та вірних Української Православної Церкви (в складі Московського Патріархату)" від 14 грудня 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/uk/2008/07/24/3263.html.
    34. Відповідь Української Православної Церкви на лист Президента України на ім’я Блаженнішого Митрополита Володимира [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/uk/svyashhenniy_sinod/ 2007/02/28/1122.html.
    35. Візит Патріарха Кирила не став фактором підвищення духовності українського народу і подолання розколу серед українських церков. – Заява НРУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrinform.ua/ ukr/order/?id=827089.
    36. Віллем Ж.-П. Європа та релігії. Ставки ХХІ століття : пер. з фр. – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2006. – 331 с.
    37. Во имя общества социальной справедливости // Пресс-служба УПЦ. – 2002. – № 4. – С. 55–57.
    38. Волинець О. О. Українська Греко-Католицька Церква і держава: теорія та практика взаємодії : монографія / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, Л. П. Ржиський. – Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка", 2007. – 264 с.
    39. Вплив РПЦ в Україні пропорційний зовнішньополітичним уподобанням [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua/ukr/expert.php?news_id=1600.
    40. В справі виборів // Мета. – 1935. – 28 лип.
    41. Гаваньо І. Аналітичний огляд "помаранчевих" подій. Релігійний аспект / Іван Гаваньо // Богословія. – 2004. – Кн. 1–4. – С. 209–295.
    42. Гаваньо І. До державно-церковних відносин в Україні / Іван Гаваньо // Богословія. – 1999. – Т. 63. – Кн. 1–4. – С. 244–247.
    43. Гаваньо І. Симфонія Церкви і держави / Іван Гаваньо // Богословія. – 1997–1998. – № 61–62. – С. 229–240.
    44. Гайковський М. Католицька Акція – мирянський рух українців у міжвоєнний період ХХ століття // Собор Української Греко-Католицької Церкви "Роль і місце мирян в Церкві" : інформаційний бюлетень. – Львів : Видання прес-центру Секретаріату Собору Української Греко-Католицької Церкви, 1998. – 69 с.
    45. Галімурка І. Що хто посіє, те й жатиме / Іван Галімурка // Мета. – 2007. – Жовтень. – С. 1.
    46. Геть московського попа-колонізатора! [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/015791.
    47. Головатий М. Політична структуризація українського суспільства (моніторинг політичних партій і блоків станом на квітень 2005 р.) [Електронний ресурс] / М. Головатий – Режим доступу : http://personal.in.ua/article.php?ida=46.
    48. Григорій (єпископ). Відозва до Всечесного Духовеньства Станіславівської Епархії о пресі як дуже важній збруї нинішньої доби. – Станіславів : Накладом Епископського Ординаріяту, 1931. – 13 с.
    49. Григорій (єпископ). Відозва до Всечесного Духовеньства Станіславівської Епархії. – Станіславів : Накладом Епископського Ординаріяту, 1928. – 8 с.
    50. Григорій (Лурьє). Патриарх Кирилл: православная личина российской внешней политики. Итоги визита предстоятеля РПЦ МП в Украину [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://risu.org.ua/ukr/ monitoring/article;309201.
    51. Група вірних УПЦ МП просить Вселенського Патріарха врегулювати релігійну ситуацію на Україні // Інформаційно-аналітичний звіт Радіо "Воскресіння". – 2004. – № 12. – С. 8.
    52. Грушевський М. Українці в Австро-Угорщині / Михайло Грушевський // Хроніки 2000. Український парламентаризм: історія і сучасність. – 1998. – № 23–24. – С. 147–164.
    53. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії / Тарас Гунчак. – К. : Либідь, 1993. – 286, [1] с.
    54. Два дні Патріарх Кирил працював в команді Партії регіонів, що говорить про політичний характер візиту, – заступник голови ВРУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://risu.org.ua/ukr/news/ article;30649.
    55. Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії / Брайєн Дейвіс ; пер. з англ. І. Гарник. – К. : Основи, 1996. – 269 с.
    56. Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань. Проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 25.09.1981 (резолюція 36/55) // Права людини в Україні: інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини. – 1995. – Вип. 13. – С. 81–84.
    57. Декларація Ювілейного Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату "Церква і світ на початку третього тисячоліття" // Православний вісник. – 2001. – № 1–2. – С. 8–25.
    58. Делеган М. В. Закарпаття в складі Чехословаччини: міжконфесійні відносини у 1919–1929 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : 07.00.02 "Всесвітня історія" / М. В. Делеган. – К., 1999. – 19 с.
    59. Демкович-Добрянський М. Потоцький і Бобжинський цісарські намісники Галичини 1903–1913. Боротьба галицьких українців за демократичний Сойм у Львові й миротворча роля митрополита Андрея Шептицького / Михайло Демкович-Добрянський // Богословія. –1981. – Кн. 1–4. – С. 79–128.
    60. Демкович-Добрянський М. Потоцький і Бобжинський цісарські намісники Галичини 1903–1913. Боротьба галицьких українців за демократичний Сойм у Львові й миротворча роля митрополита Андрея Шептицького / Михайло Демкович-Добрянський // Богословія. – 1982. – Кн. 1–4. – С. 98–162.
    61. Димитрій (Патріарх). Чи потрібний православним Третій Рим? / Димитрій (Патріарх) // Успенська вежа. – 2009. – № 7 (205). – С. 1, 4.
    62. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / О. Добржанський. – Чернівці : Золоті литаври, 1999. – 574 с.
    63. Добржанський О. Змагання за українську державність на Буковині (1914–1921 рр.). : документи і матеріали / О. Добржанський, В. Старик. – Чернівці : Чернівецька обласна друкарня, 2009. – 512 с.
    64. Дудар Н. Релігія і Церква в суспільному житті України / Н. Дудар, Л. Шангіна // Національна безпека і оборона. – 2002. – № 10. – С. 6–13.
    65. Дудикевич Б. Як проходили вибори в Західній Україні за часів Австрії та панської Польщі. – Львів : Вільна Україна, 1946. – 35 с.
    66. Духовенство і Україна // Громадський голос. – 1924. – 23 лют.
    67. Душпастирська Конституція "Про Церкву в сучасному світі" // Документи Другого Ватиканського Собору. Конституції, Декрети, Декларації. – Львів : Свічадо, 1996. – С. 499–619.
    68. Ексклюзивное интерв’ю Патриарха Кирилла "Вестям". Полный текст [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vesti.ru/ doc.html?id=306017.
    69. Експертне опитування // Права людини в Україні : інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини. – 1995. – Вип. 13. – С. 56–72.
    70. Європейська партія допоможе розповісти правду про історію УГКЦ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eurorukh.lviv.ua/ index.php?lang=ua&item=catalog&sub=186&divis=52.
    71. Єгрешій О. І. Єпископ Григорій Хомишин і питання українсько-польського порозуміння (1904–1939). – Івано-Франківськ : Плай, 2001. – 71 с.
    72. Єленський В. Знаки подій минулого року [Електронний ресурс] / Віктор Єленський // Людина і світ. – 1999. – № 1. – С. 2–15. – Режим доступу : http://www.risu.org.ua/ukr/resourses/library/lis/1999/01_2-15.
    73. Єленський В. Огляд подій 1995 року / Віктор Єленський // Людина і світ. – 1996. – № 1–2. – С. 2–9.
    74. Єленський В. Перспективи розвитку української системи церковно-державних відносин / Віктор Єленський // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст): науковий щорічник / [за заг. ред. А. Колодного і О. Сагана]. – К., 2000. – С. 85–88.
    75. Єленський В. Релігія, демократизація та суспільний розвиток у посткомуністичному світі: Україна / Віктор Єленський // Релігія і суспільство в Україні: фактори змін : матер. міжнар. конф. 15–16 травня 1998 р. – К., 1998. – С. 31–46.
    76. Єленський В. Церква і політики під час виборів: хто кого використовує більше? [Електронний ресурс] / В. Єленський // Критика. – 2002. – Режим доступу : http://www.kritiki.net/2002/03/03/cerkva-i-politiki-pid-chas-viboriv-xto-kogo-vikoristovuye-bilshe.
    77. Жданов І. Свідомий вибір чи маніпулювання масовою свідомістю? / І. Жданов // Нова політика. – 2002. – № 1. – С. 16–20.
    78. Закон України вiд 18.10.2001 № 2766-III "Про вибори народних депутатів України" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?find=1&textl=1&user= 1275985505584048&text=%E2%E8%E1%EE%F0%E8+&x=0&y=0.
    79. Закон України вiд 18.11.1993 № 3623-XII "Про вибори народних депутатів України" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?find=1&textl=1&user= 1275985505584048&text=%E2%E8%E1%EE%F0%E8+&x=0&y=0.
    80. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" (станом на 1 грудня 1999 р.). – К. : Парламентське вид-во, 1999. – 20 с.
    81. Заява з приводу завершення візиту Патріарха РПЦ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uaoc.net/?p=2799.
    82. Звернення Блаженнішого Любомира до всіх людей доброї волі з нагоди президентських виборів // Інформаційно-аналітичний звіт Радіо "Воскресіння". – 2004. – № 10. – С. 2, 5.
    83. Звернення Блаженнішого Митрополита Володимира до єпископату, священнослужителів і мирян Української Православної Церкви у зв’язку з майбутніми виборами до Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/uk/pastirske_slovo/2007/09/13/1779.html.
    84. Звернення ВРЦіРО до українського народу з нагоди другого туру виборів Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vrciro.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=114&Itemid=1.
    85. Звернення делегатів ІІ З’їзду мирян УГКЦ до вірних УГКЦ, до усіх християн України та людей доброї волі про потребу оновлення політичного процесу // Вісник Києво-Галицького Верховного Архиєпископства. – 2009. – №8 (жовтень-грудень). – С. 13–15.
    86. Звернення до українського народу з приводу виборів Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vrciro.org.ua/ index.php?option=com_content&task=view&id=109&Itemid=1.
    87. Звернення єпископів УГКЦ з нагоди передвиборчої кампанії // АРІ. – 1998. – № 1–4. – С. 10–13.
    88. Звернення-заклик Блаженнішого Любомира з нагоди завершення місцевих виборів 2010 року // Львівські Архиєпархіальні вісті. – 2010. – № 11. – С. 5–14.
    89. Звернення керівників християнських Церков України напередодні і після другого туру виборів // Бюлетень ЦРІ. – 2004. – № 12. – С. 3–5.
    90. Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета з нагоди другого туру виборів Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view= article&id=526%3A1&catid=50%3Azv&Itemid=78&lang=uk.
    91. Звернення Предстоятелів християнських Церков "Досвід християнських Церков у побудові громадянського суспільства" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodoxy.org.ua/uk/ mejkonfessionalnyy_dialog/2008/02/14/14235.html.
    92. Звернення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, з приводу останніх подій в політичному житті України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/uk/pastirske_slovo/2007/04/04/ 1328.html.
    93. Звернення Священного Синоду УПЦ від 22 листопада 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/uk/ svyashhenniy_sinod/2006/ 11/22/834.html.
    94. Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ugcc.org.ua/1149.0.html.
    95. Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви до Президента України // Вісник Києво-Галицького Верховного Архиєпископства. – 2010. – № 13. – С. 33–36.
    96. Звернення Синоду єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ до вірних і всіх людей доброї волі з нагоди підготовки до виборів Президента України // Пізнай правду. – 2004. – № 4. – С. 2–3.
    97. Звернення Синоду єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до вірних Української Греко-Католицької Церкви та людей доброї волі з нагоди другого туру виборів Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ugcc.org.ua/1057.0.html.
    98. Звернення Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви до Українського народу // Прес-центр УГКЦ. – 1994. – 27 лют.
    99. Здіорук С. І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні ХХІ століття : монографія / С. І. Здіорук. ; Національний інститут стратегічних досліджень. – К. : Знання України, 2005. – 552 с.
    100. Зустріч кандидата в президенти Віктора Ющенка з предстоятелем УПЦ митрополитом Володимиром // Бюлетень ЦРІ. – 2004. – № 11. – С. 7–9.
    101. Зустріч Президента України Віктора Ющенка з Вселенським Патріархом Варфоломієм І // Успенська вежа. – 2008. – № 11 (197). – С. 2.
    102. Ієрархи християнських церков поздоровили Віктора Ющенка з обранням главою Української держави та благословили його на подвижницьку працю в ім’я України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.elections.ukrinform.com.ua/article.php?a=2517&lang-ua.
    103. Інформаційний звіт "Про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-конфесійних відносин в Україні" (за 2008 рік) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.irs.in.ua/index.php?option =com_content&view=article&id=172%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&1ang=uk.
    104. Ісаїв П. Меморандум митрополита Андрея Шептицького до урядів центральних держав 3–15 серпня 1914 р. / д-р Петро Ісаїв // Богословія. – 1968. – Кн. 1–4. – С. 30–71.
    105. Історія
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины