ЕФЕКТИВНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНИХ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ : ЭФФЕКТИВНОСТЬ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ СОВРЕМЕННЫХ ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ СИСТЕМ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

МОСТІПАН ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 324:342.82

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНИХ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник –
Кирилюк Федір Михайлович, доктор
філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ…………....
10
РОЗДІЛ 2 КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ………………………………………………... 65
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ………………………………………………..

122
ВИСНОВКИ …………………………………………………………... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 191

ВСТУП

Актуальність теми. Важливим аспектом дослідження виборчих систем є визначення їх ефективності. Досить тривалий у світовій практиці період застосування виборчих систем став основою для появи наукового дискурсу в електоральній політології, що охоплює проблеми якості та результативності виборчих систем, їх політичної доцільності та вартості функціонування. Виборча система розглядається як дієвий механізм для досягнення бажаних політичних цілей. Для багатьох країн залишається актуальною проблема наповнення функціонування моделі загальнонаціонального представництва реальним змістом, забезпечення реалізації політичних прав громадян. У деяких державах виборча система зазнає істотних змін щоразу напередодні нових виборів. У зв’язку з цим виникає потреба концептуалізувати поняття «ефективність виборчої системи», що буде слугувати основою для створення ефективних виборчих систем. Зважаючи на те, що різні типи виборчих систем передбачають реалізацію різних моделей представництва, необхідно проаналізувати ефективність мажоритарної, змішаної та пропорційної виборчих систем. Для цього необхідно виокремити критерії ефективності основних типів виборчих систем. Дослідження ефективності як складової функціонування основних типів виборчих систем створить основу для майбутніх наукових пошуків ефективної моделі виборчої системи України.
Ідея створення ефективних виборчих систем пройшла тривалий шлях свого розвитку. Відзначимо роботи таких науковців як А. Білоуса [9], М. Дюверже [38, 223], К. Ерроу [219], В. Єрмолаєва [44], В. Журавського [45], Дж. Ламберта та Е. Лейкмана [99], А. Лейпхарта [228], Б. Манена [109], А. Романюка [164-166], Дж. Сарторі [172], О. Тодики [180], П. Шляхтуна [206, 207]. У вітчизняній політологічній науці існують дисертаційні дослідження Р. Балабана [7], В. Гончарука [27], Т. Дешко [34], В. Колюха [76], О. Лавриновича [97], Г. Малкіної [108], М. Паламарчука [133], Г. Пономарьова [145], Б. Райковського [156], В. Сергєєва [173], К. Черкашина [195], І. Шкурата [204], які присвячені інституту виборів, виборчій системі, електоральній поведінці в Україні, партіям і партійним системам. Аналіз наукових розробок свідчить, що проблема ефективності виборчих систем побіжно розглянута в рамках вирішення задач кожного з досліджень, проте в Україні відсутнє дослідження, яке спеціально присвячене проблемі ефективності як складової функціонування виборчих систем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації» і в межах науково-дослідної теми філософського факультету №11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства».
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття ефективності як складової функціонування сучасних виборчих систем, які використовують на виборах до парламентів. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких задач:
- проаналізувати основні підходи до дослідження проблеми ефективності виборчих систем в українській та зарубіжній політичній думці;
- визначити поняття «ефективність виборчої системи»;
- виокремити критерії ефективності основних типів виборчих систем та їх різновидів;
- дослідити вплив основних типів виборчих систем на функціонування інституту політичної відповідальності;
- з’ясувати перспективи створення ефективної парламентської виборчої системи України.
Об’єктом дослідження є виборча система як сукупність норм, що забезпечує участь громадян у формуванні парламенту.
Предметом дослідження є ефективність як складова функціонування сучасних виборчих систем.
Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань у дисертаційному дослідженні були використані наступні методи: історичний – для аналізу еволюції в поглядах вітчизняних та зарубіжних дослідників на проблему ефективності виборчих систем у зарубіжній та українській політичній думці; порівняльний – для визначення спільних, особливих і специфічних характеристик у різних типах виборчих систем; інституційний – для дослідження ролі виборчої системи в процесі інституційних трансформацій у державі; структурно-функціональний – для виокремлення критеріїв для визначення ефективності мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчих систем; статистичний – для визначення показників ефективності мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчих систем; а також системний підхід – для дослідження виборчої системи як елементу політичної системи держави.
Наукова новизна одержаних результатів :
• дістав подальшого розвитку комплексний аналіз праць з української та зарубіжної політичної думки, у яких досліджуються виборчі системи, визначаються критерії їх ефективності, а також механізми підвищення результативності. З’ясовано, що необхідність створення ефективних виборчих механізмів з’явилась з часів появи прямої демократії у Стародавній Греції та поступово трансформувалась у проблему конструювання ефективних виборчих систем у представницькій демократії. Розвиток виборчих відносин відображає динаміку становлення інституту політичних прав громадян. Еволюція та функціонування цього інституту потребувало вдосконалення виборчих систем. Особливо гостро необхідність створення ефективних виборчих систем постала після розширення корпусу виборців, запровадження загального виборчого права, введення в дію принципу рівності голосів виборців, надання жінкам рівних з чоловіками прав. Саме тому набула актуальності проблема наповнення реальним змістом принципу рівності голосів виборців, досягнення ефективності кожного голосу виборця, забезпечення географічного та етнічного представництва;
• запропоновано визначення поняття «ефективність виборчої системи» – це можливість забезпечити справедливе та рівноправне представництво, а також реалізувати політичні цілі, що визначені перед виборчою системою на рівні законодавства держави. Такими цілями є сприяння формуванню партійної системи, створення працездатного уряду та забезпечення політичної стабільності. Оскільки виявити вказані цілі не завжди можливо, доцільним є визначати ефективність виборчих систем з огляду на критерії, що виокремлені як спільні для певного типу виборчих систем. Спільними критеріями ефективності виборчих систем є: повнота реалізації функції представництва парламентом, відповідність норм виборчої системи принципам демократичного виборчого права, рівень стимулювання виборчою системою політичної відповідальності, сприяння в забезпеченні політичної стабільності;
• вперше у вітчизняній політичній науці сформульовані критерії ефективності різновидів основних типів виборчих систем. Критерії ефективності мажоритарної системи: 1) відносної більшості: гарантує обрання кандидата без необхідності проведення другого туру; 2) абсолютної більшості: у другому турі змагаються двоє найбільш популярних кандидатів – зростає рівень легітимності переможця; 3) кваліфікованої більшості: критерії залежать від встановленого необхідного для перемоги відсотку голосів; 4) альтернативне (преференційне) голосування: зменшує ефект «стратегічного голосування», надаючи виборцям можливість вільно позначити свої переваги, та зменшує ризик, що їхні голоси не будуть враховані; 5) система єдиного неперехідного голосу: сприяє обранню популярних кандидатів, оскільки виборці голосують не за список в цілому, а за окремого представника партії. Критерії ефективності пропорційних систем: 1) система єдиного перехідного голосу: виборець може позначити переваги стосовно кандидатів в межах виборчих списків різних партій, що розширює свободу вибору та зменшує імовірність втрати голосів, а також знижує ефект «стратегічного голосування». Панашування може виявитись однаковою мірою ефективним як за пропорційного способу визначення підсумків голосування, так і за мажоритарного оскільки збільшує свободу вибору, порушуючи принцип партійної належності. Критерієм ефективності змішаних систем є надання виборцям можливості обирати депутата в окрузі та водночас підтримувати політичну партію на національному рівні;
• уточнено вплив типу виборчої системи на функціонування інституту політичної відповідальності. Мажоритарна система стимулює до появи персональної відповідальності депутата перед порівняно невеликою кількістю виборців власного округу. Відповідальність виникає як оцінка виборцями дій політика з точки зору схвалених ними на виборах передвиборчих зобов’язань, обіцянок, намірів політика. Пропорційна система стимулює існування колегіальної політичної відповідальності, яка виникає як сукупна оцінка виборцями діяльності всіх членів фракції на предмет реалізації виборчої програми та програми партії. Мажоритарна та пропорційна системи можуть бути однаково ефективними з точки зору стимулювання політичної відповідальності депутатів залежно від рівня політичної культури громадян і політичних традицій країни. Компромісним варіантом між мажоритарною системою і пропорційною з закритими списками може бути пропорційна система з відкритими регіональними списками. Ця система забезпечує високий рівень реалізації політичної відповідальності у державах з орієнтацією електорату на персоналії в політиці, подібним чином як за мажоритарної системи, та сприяє партійній структуризації парламенту. Змішана система стимулює політичну відповідальність у країнах з двопалатним парламентом, в той час як її застосування для обрання однопалатного парламенту може негативним чином позначатись на інституті політичної відповідальності;
• поглиблено аналіз ефективності мажоритарної, змішаної та пропорційної виборчих систем, що застосовувались на виборах до Верховної Ради України у 1990-2007 роках. Ефективність мажоритарної системи полягала у тому, що вона створила можливості для забезпечення неперервності процесу обрання вищого представницького органу українського народу в умовах розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності. В умовах існування однопартійної системи в СРСР мажоритарна система була ефективною, оскільки забезпечувала реалізацію принципу географічного представництва, а кандидат-переможець чітко кристалізувався в уяві виборців як суб’єкт політичної відповідальності. Ефективність змішаної системи полягала у тому, що вона стимулювала становлення багатопартійної системи України. Період функціонування змішаної системи можна розглядати як виправданий тимчасовий захід на шляху до запровадження пропорційної системи, який був позначений певними суперечностями, пов’язаними з поєднанням мажоритарного та пропорційного принципу формування парламенту. Ефективність функціонування пропорційної системи полягала у тому, що вона стимулювала розвиток партійної системи України, забезпечувала точну трансформацію голосів виборців у депутатські мандати, хоча одночасно мали місце негативні тенденції. Однією з них є застосування закритих виборчих списків, що було одним з чинників зростання тенденції непропорційного представництва окремих областей країни у парламенті, посилення влади партійного керівництва в політичних партіях. Застосування пропорційної системи з закритими загальнонаціональними виборчими списками негативним чином позначилось на процесі кристалізації суб’єктів політичної відповідальності на місцевому рівні. У період використання мажоритарної та змішаної виборчих систем зв’язок між депутатами та виборцями був значно міцнішим, ніж за пропорційної системи;
• запропоновано авторські рекомендації щодо створення ефективної парламентської виборчої системи України: а) в межах реформування пропорційної складової виборчої системи запровадити регіональні відкриті виборчі списки, що буде сприяти формуванню інституту політичної відповідальності та підвищить значення місцевої політики; б) в межах реформування мажоритарної складової виборчої системи зменшити розмір реєстраційного депозиту кандидата, запровадити розумне обмеження виборчих фондів кандидатів.
Практичне значення отриманих результатів. Результати та висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для продовження наукових досліджень в електоральній політології та в підготовці спеціальних навчальних курсів, що пов’язані з виборчою проблематикою. Вони також можуть бути використані органами державної влади, місцевого самоврядування та неурядовими організаціями для підвищення рівня політичної культури громадян та в процесі подальшої модернізації виборчої системи України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення наукової новизни, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження були повідомлені та обговорені на: Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2010» (Київ, 21-22 квітня 2010 р.); Міжнародній конференції студентів та аспірантів «VIII Харківські філософські студентські читання» (Харків, 14-15 квітня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2011» (Київ, 20-21 квітня 2011 р.); Студентській науковій конференції факультетів історії і права Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка (Кіровоград, 12-13 травня 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2011 року» (Харків, 9 листопада 2011 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 5 статтях у фахових наукових виданнях та у 5 тезах виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок. Список використаних джерел нараховує 238 найменувань на 25 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Основні результати дослідження сформульовано у таких висновках:
1. Визначення ефективності виборчих систем є одним з пріоритетних напрямів сучасної електоральної політології. Подальший розвиток цього напряму залежить від здатності науковців застосовувати комплексний підхід до визначення функцій виборчої системи в державі. Дослідження ефективності виборчих систем дає можливість підвищити їх соціально-політичну значимість у суспільстві та розширити розуміння можливостей досягнення бажаних політичних результатів за їх допомогою. Застосування терміну «ефективність» щодо виборчої системи дозволяє вести мову про соціальну значимість та результативність політичних інститутів у цілому.
2. У результаті аналізу основних підходів до дослідження проблеми ефективності виборчих систем в історії української та зарубіжної політичної думки з’ясовано, що проблема створення ефективних виборчих механізмів була актуальною протягом всієї історії становлення демократичних інститутів та залишається не менш актуальною у наш час. В історичній ретроспективі в українській та зарубіжній політичній думці спостерігається спільна тенденція досліджувати спочатку особливості функціонування мажоритарної виборчої системи, а вже потім пропорційної, що можна пояснити більш тривалим періодом в історії застосування мажоритарної системи порівняно з пропорційною. Зазначимо, що характерною особливістю проаналізованих праць дослідників XX та ХХІ століть є порівняльний аналіз основних типів виборчих систем на предмет досягнення бажаних політичних цілей. Для дослідників попередніх століть характерною є концентрація уваги на аналізі певного типу виборчої системи, порівнянні особливостей виборчих систем та моделюванні виборчих систем з бажаними характеристиками, в той час як дослідники ХХ та ХХІ століть, здійснюючи порівняльний аналіз виборчих систем, де-факто виходять на проблему ефективності виборчих систем. Становлення інституту політичних прав громадян повсякчас потребувало вдосконалення виборчих систем.
3. Поняття «ефективність виборчої системи» включає в себе можливість забезпечити справедливе та рівноправне представництво, а також реалізувати політичні цілі, що визначені перед виборчою системою на рівні законодавства держави. З’ясовано, що поняття «ефективність виборчої системи» не має універсального характеру не лише для основних типів виборчих систем, а й для різновидів окремих систем, тому для однієї і тієї самої виборчої системи можуть бути виокремлені різні критерії ефективності в залежності від умов місця й часу її застосування. У виборчій практиці багатьох країн світу насправді відсутній чіткий законодавчо визначений перелік політичних цілей, які мають бути досягнуті за допомогою виборчої системи. Тому за результатами виборів дещо складно апелювати у науковому смислі до поняття «ефективна виборча система», і значить не видається можливим виокремити критерії для визначення ефективності конкретної виборчої системи. У такій ситуації виникає небезпека свавільного тлумачення поняття «ефективна виборча система» з боку зацікавлених політичних сил, що у майбутньому може бути основою для зміни виборчих правил. У зв’язку з цим чітке визначення поняття «ефективна виборча система» на законодавчому рівні, політичних цілей, що висувають перед виборчою системою, та відповідно критеріїв ефективності виборчої системи можна віднести до пріоритетних завдань з підвищення правового захисту виборчого законодавства та збільшення рівня ефективності виборчої системи в цілому.
4. На основі порівняльного аналізу мети, політичних цілей та варіацій забезпечення різних типів представництва виокремлено критерії ефективності основних типів виборчих систем.
Критерієм ефективності мажоритарної системи відносної більшості є те, що її застосування гарантує обрання кандидата без необхідності проведення другого туру. Чинником, який знижує її ефективність, є те, що переможець часто обраний абсолютною меншістю голосів, як наслідок – знижується легітимність виборів. Критерієм ефективності системи абсолютної більшості є те, що у другому турі змагаються двоє найбільш популярних кандидатів. Це підвищує рівень легітимності переможця та виборів у цілому. Чинником, що знижує її ефективність, є поява ефекту «стратегічного голосування», яке по суті є тотожним процесу зростання психологічного тиску на виборців. Критерієм ефективності системи альтернативного (преференційного) голосування є те, що за її використання знижується ефект «стратегічного голосування» за рахунок надання виборцям можливості вільно позначити свої переваги, а також зменшується ризик, що їх голоси не будуть враховані. Чинником, що знижує її ефективність, є складність у застосуванні (може застосовуватись у невеликих округах, оскільки участь у виборах значної кількості кандидатів унеможливить підрахунок голосів). Критерієм ефективності системи єдиного неперехідного голосу є те, що її застосування сприяє обранню популярних кандидатів, оскільки виборці голосують не за список в цілому, а за окремого представника партії. Чинником, який знижує її ефективність, є те, що вона чинить значний тиск на партійне керівництво при формуванні виборчих списків. У разі, коли партійне керівництво прорахується і рівень електоральної підтримки є нижчим, голоси будуть розпорошені між кандидатами і жоден з них не здобуде мандат. Якщо партія отримує більший рівень електоральної підтримки ніж очікувалось – все одно буде обрано стільки кандидатів, скільки висувалось. Тобто додаткові голоси виборців не дозволять отримати додатковий мандат. Спільними критеріями ефективності мажоритарних систем є: 1) забезпечення географічного представництва; 2) сприяння у формуванні зв’язків між виборцями та парламентарями; 3) сприяння в обранні популярних незалежних кандидатів. Чинниками, що знижують ефективність мажоритарних систем, є: 1) поява тенденції регіональної політики; 2) представники національних меншин мають менше можливостей здобути представництво, якщо не передбачені окремі умови; 3) де-факто не береться до уваги значна кількість висловлених вподобань виборців.
Критеріями ефективності пропорційної системи є те, що в результаті її застосування значно зростає відсоток врахованих голосів виборців порівняно з мажоритарною системою, а механізм переведення голосів у мандати максимально точно відображає вагу електоральної підтримки партії. Це, у свою чергу, зменшує ймовірність появи ефекту «стратегічного голосування». Чинником, що знижує її ефективність, є дестабілізуючий вплив на партійну систему, що виявляється у її надмірній фрагментацію внаслідок застосування низького прохідного бар’єру. За пропорційної системи зростає імовірність утворення коаліційних урядів, у яких часто важко ідентифікувати суб’єкта політичної відповідальності. Критеріями ефективності системи єдиного перехідного голосу є розширення свободу вибору, зменшення імовірності втрати голосів, зниження ефекту «стратегічного голосування» завдяки тому, що виборці можуть позначити переваги стосовно кандидатів в межах виборчих списків різних партій. Чинником, що знижує її ефективність, є складна процедура підрахунку голосів, а також загострення внутрішньопартійної конкуренції та послаблення впливу партійного центру.
Критерії ефективності змішаної системи виокремлені на підставі того, що вона поєднує недоліки та переваги мажоритарної та пропорційної систем. Критерієм її ефективності є надання виборцям можливості обрати депутата в окрузі та підтримати політичну партію на національному рівні. За певних умов змішана система є ефективною, коли, наприклад, запровадження пропорційної виборчої системи відразу після мажоритарної є недоцільним через низький рівень розвитку партійної системи держави. У цьому разі критерієм ефективності змішаної виборчої системи є її здатність стимулювати розвиток партійної системи держави.
Критерії ефективності виборчих систем не можна розглядати як аксіоматичні, адже перегляд, зіставлення та порівняння цінностей є невід’ємним атрибутом демократичного процесу. Чітко визначені критерії ефективності будуть сприяти досягненню бажаних цілей виборчої системи, що впливатиме на модифікацію політичної системи в цілому, а тому в майбутньому можуть мати місце нові завдання, які постануть перед виборчою системою. У цьому аспекті критерії ефективності виборчої системи є відносними, адже вони виокремлені з поточних завдань виборчої системи. Визначення нових чи уточнення існуючих завдань перед виборчою системою неодмінно буде вести до вироблення нових критеріїв ефективності.
5. Різні типи виборчих систем по-різному впливають на функціонування інституту політичної відповідальності. Мажоритарна система сприяє появі персональної відповідальності депутата перед виборцями власного округу. Пропорційна система з закритими списками стимулює існування колегіальної відповідальності членів політичної партії. Змішана система є ефективним засобом стимулювання політичної відповідальності у країнах з двопалатним парламентом, в той час як її застосування у державах з однопалатним парламентом та низькою політичною культурою громадян може негативним чином позначитись на існуванні інституту політичної відповідальності в цілому.
6. Ефективність застосування мажоритарної системи в Україні виявилась у тому, що вона створила можливості для забезпечення неперервності процесу обрання парламенту в умовах розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності. Запровадження мажоритарної системи є виправданим кроком на той час, оскільки в Україні лише розпочинався процес становлення багатопартійності. Політична система була не готовою до застосування змішаної, а тим більш пропорційної системи, адже низький рівень розвитку партійної системи не давав права політичним партіям виражати волю більшості громадян. В той час як кандидат-переможець у мажоритарному виборчому окрузі чітко кристалізувався в уяві виборців як суб’єкт політичної відповідальності. Але вже у 1994 р. в поєднанні з абсолютною явкою виборців та зростанням кількості кандидатів мажоритарна система стала гальмом для розвитку багатопартійності та виявила свою неефективність, що було поштовхом до запровадження змішаної системи.
Ефективність застосування змішаної системи полягала у тому, що з розвитком демократичних процесів політичні партії стали впливовими учасниками політичного процесу та почали виконувати функцію загальнонаціонального представництва. Обрання половини депутатського корпусу парламенту у мажоритарних округах було виправданим тимчасовим кроком на шляху до запровадження пропорційної системи.
Ефективність запровадження пропорційної системи полягала у тому, що вона стимулювала розвиток партійної системи, проте одночасно мали місце негативні тенденції. Так, застосування закритих виборчих списків вплинуло на посилення тенденції непропорційного представництва окремих областей країни у парламенті, збільшення влади партійного центру, зниження рівня внутрішньопартійної демократії та внутрішньопартійної конкуренції. Крім того, пропорційна система негативним чином вплинула на процес кристалізації суб’єктів політичної відповідальності на місцевому рівні. Під час використання мажоритарної та змішаної виборчих систем зв’язок між депутатами та виборцями був значно міцнішим ніж за пропорційної системи.
7. Застосування змішаної виборчої системи у 2012 р. створить умови для поновлення зв’язків між депутатами та виборцями. Мажоритарна складова виборчої системи може виявити свою неефективність, адже рівень розвитку партійної системи України ймовірно обмежить можливості незалежних кандидатів-переможців на рівних конкурувати з політичними партіями у Верховній Раді України. Ймовірною є поява ефекту «стратегічного голосування», одним з чинників якого є 5 % виборчий бар’єр. З іншого боку, можливим є формування однопартійного уряду, що дасть можливість чітко виокремити суб’єкта політичної відповідальності за урядову політику.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономов А. С. Сравнительное избирательное право / А. С. Автономов. – М. : НОРМА, 2003. – 208 с.
2. Александров Д. Н. Политология ХХ века. Выход из бездны / Д. Н. Александров. – М. : Экслибрис-Пресс, 2003. – 504 с.
3. Альонкін О. Законодавче забезпечення виборчого процесу В Україні : реалії та перспективи / О. Альонкін // Вибори – 2006 : Досвід. Проблеми. Перспективи : Зб. матер. міжнар. науково-практ. конф., 31 жовт. – 1 лист. 2006 р., Київ. – К. : Атіка, 2007. – С. 94–100.
4. Аналіз правових позицій Центральної виборчої комісії щодо застосування Закону України «Про вибори Президента України» у редакції 2004 року : Зб. матер. науково-практ. конф. / – К. : Фоліант, 2005. – 289 с.
5. Античная демократия в свидетельствах современников / изд. подгот. Л. П. Маринович, Г. А. Кошеленко. – М. : Ладомир, 1996. – 383 с. – (Античная классика).
6. Арановский К. В. Курс лекций по государственному праву зарубежных стран / К. В. Арановский. – Владивосток : Форум, 1996. – 488 с.
7. Балабан Р. В. Розвиток виборчої системи України : політологічний аналіз : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Балабан Ростислав Валерійович. – К., 1999. – 159 с.
8. Баглай М. В. Малая энциклопедия конституционного права / М. В. Баглай, В. А. Туманов. – М. : БЕК, 1998. – 506 с.
9. Білоус А. Пропорційні вибори в Україні : ілюзії чи реалії / А. Білоус // Нова політика. – 2001. – № 1. – С. 2–5.
10. Білоусов С. А. Об’єктивна основа і суб’єктивні фактори електорального вибору населення в умовах суспільства, що трансформується (на матеріалах Південно-Східного регіону України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / С. А. Білоусов. – К., 2002. – 19 с.
11. Блок-схеми окремих процедур виборчого процесу виборів народних депутатів України : для членів окружних виборчих комісій на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007р. / [Ж. Усенко-Чорна, А. Магера, О. Чупахін та ін.] – К. : [б. в.], 2007. – 16 с.
12. Богачов С. В. Теоретико-правові засади правової освіти населення в Україні : [монографія] / С. Богачов ; за заг. ред. чл.-кор. НАН України О. Л. Копиленка ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К. : Леся, 2011. – 216 с.
13. Богашева Н. В. Дослідження деяких аспектів еволюції виборчого законодавства України (1989 – 2006 роки) / Богашева Н. В., Ключковський Ю. Б., Колісецька Л. В. – К. : ПЦ «Фоліант», 2006. – 146 с.
14. Бутурлина Т. Т. Советская избирательная система / Т. Т. Бутурлина, В. Б. Куприна-Высоцкая. – М. : Юридическая литература, 1951. – 258 с.
15. Бучин М. А. Ресурси виборчої кампанії та особливості їх використання в Україні : Монографія / М. А. Бучин. – Львів : ЛІСВ, 2009. – 231 с.
16. Велихов Б. Теорія и практика пропорціонального представительства / Б. Велихова. – СПб. : Типографія «СИРІУС», 1907. – 76 с.
17. Верховна Рада України дванадцятого скликання 1990-1994 роки / заг. ред. академ. НАН України народного депутата України 12-го скликання Павла Кислого і Голови Верховної Ради України 12-го скликання Івана Плюща; відп. ред. Яків Зайко. – К. : Кий, 1998. – 756 с.
18. Вибори до Верховної Ради України 2006 року : Інформ.-аналіт. зб. : у 2 кн. / ред. кол. : Я. В. Давидович (голова), М. І. Мельник, М. І. Ставнійчук. – К. : Атіка, 2006. – кн. 1. – 624 с. : табл.
19. Вибори до Верховної Ради України : Інформ.-довід. вид. / ред. кол. : М. М. Рябець (голова) та ін. – К. : Центр. виборча комісія, 2002. – 675 с.
20. Виборчі права громадян вразливих категорій : проблеми правового регулювання : Аналітичні матеріали / Упорядники : А. Дуда, В. Купрій. – К. : Макрос, 2006. – 32 с.
21. Висновок щодо Закону України «Про вибори народних депутатів України» / Венеціанська комісія // Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), Страсбург, 2 берез. 2006 р. // Вибори та демократія. – 2006. – № 1. – С. 19–37.
22. Виллей Е. Избирательное законодательство в Европе / Е. Виллей ; пер. с франц. Н. В. Сорина, дополн. В. Д. Даревского. – СПб. : Просвещение, 1907. – 323 с.
23. Восьма сесія Верховної Ради Української РСР (одинадцяте скликання) / [Стеногр. звіт; 3-4 черв. 1988 р.]. – К. : Політвидав України, 1988. – 183 с.
24. Ганжуров Ю. Комунікативний ресурс парламентсько-урядових зв’язків : проблеми еволюції / Ю. Ганжуров // Політичний менеджмент. – 2006. – № 4 (19). – Режим доступу :
http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=59&c=1315
25. Гев’юк У. Ю. Формування інституту парламентських виборів у процесі демократизації політичної системи України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / У. Ю. Гев’юк. – Чернівці, 2012. – 20 с.
26. Гончарук В. П. Виборча система як механізм сучасної демократії / В. П. Гончарук // Вісник Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка: серія філософія і політологія. – 2000. – Вип. 32. – С. 56–61.
27. Гончарук В. П. Особливості трансформації виборчої системи сучасної України : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Гончарук Валерій Петрович. – К., 2001. – 185 с.
28. Гонюкова Л. В. Суспільно-політичні об’єднання : теорія і практика / Л. В. Гонюкова, Б. М. Максимець. – К. : Генеза, 2009. – 240 с.
29. Городецкая И. Е. Великобритания : избиратели, выборы, партии 1945-1970 / И. Е. Городецкая. – М. : Наука, 1974. – 221 с.
30. Государственное право буржуазных и освободившихся стран / под ред. Б. А. Стародубского, В. Е. Чиркина. – М. : Высшая школа, 1986. – 430 с.
31. Громадські організації у дискурсі демократизації суспільства [Текст] : монографія / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ; за наук. ред. д-ра філос. наук, проф. В. П. Беха. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – 679 с.
32. Давидов Р. Організаційно-правове забезпечення виборів і проблеми його удосконалення / Р. Давидов // Україна. Вибори : – 98 : Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матер. міжнар. наук.-практ. конфер. / Центральна виборча комісія ; голов. ред. М. М. Рябець. – К. : Преса України, 1999. – С. 55–60.
33. Давидович Я. Виступ на засіданні Центральної виборчої комісії при встановленні результатів виборів народних депутатів України 10 квітня 2006 року / Я. Давидович // Вибори та демократія. – 2006. – № 1. – С. 5–16.
34. Дешко Т. В. Взаємозалежність між виборчою системою та партійною структуризацією суспільства (на прикладі посткомуністичних країн та України) : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Дешко Тетяна Валеріївна. – К., 2007. – 187 с.
35. Джефферсон Т. Декларация Независимости. Инаугурационные речи / Томас Джефферсон. – Алматы : Жети Жарге, 2004 – 61 с. – (Жемчужины истории политической и правовой мысли).
36. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій : [Моногр.] / В. Б. Дзюндзюк. – Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
37. Довідник виборця 2006 / Укладач Д. Горєлов. – К. : ТОВ «УПВК «ЕксОб». – 2005. – 368 с.
38. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже ; [пер. с фр. Л. А. Зимина]. – М. : Академический проект, 2000. – 558 с. – (Концепции).
39. Дюги Л. Конституционное право : общая теория государства : [репринтное воспроизведение издания 1908 г.] / Л. Дюги ; [ред.-коректор Н. И. Крылова]. – Одесса : Юридическая литература, 2005. – 1008 с. – (Антология европейской юридической мысли).
40. Еллинёк Г. Конституции, их изменение и преобразование / Г. Еллинёк. – М. : Типография Т-ва И. Д. Сытина, 1906. – 73 с.
41. Еллинёк Г. Права меньшинства / Г. Еллинёк ; под ред. М. Гершензона ; пер. Е. Троповского. – М. : Изданіе М. и С. Сабашниковыхъ, 1906. – 56 с.
42. Енніс Д. Огляд і аналіз проекту Закону «Про вибори народних депутатів України» / Д. Енніс, Г. Вейс ; IFES. – Режим доступу :
http://www.ifes.org/Content/Publications/Papers/2011/Review-and-Analysis-of-the-Draft-Law-on-the-Election-of-Peoples-Deputies-of-Ukraine.aspx
43. Європейські стандарти в галузі вільних виборів / М-во юстиції України. – К. : Ін Юре, 2002. – 60 с. – (Права людини в міжнародних актах).
44. Єрмолаєв В. Деякі питання становлення вітчизняного парламентаризму в новітню добу // Вісник Академії правових наук України : збірник наукових праць / Президія Академії правових наук України. – Харків, 2010. – № 2 (61). – С. 52 – 60.
45. Журавський В. С. Український парламентаризм на сучасному етапі : Теоретико-правовий аспект : [Моногр.] / В. С. Журавський. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 248 с.
46. Закон СРСР про вибори народних депутатів СРСР : [Закон]. – К. : Політвидав України, 1988. – 44 с.
47. Закон України «Про вибори народних депутатів України». – К. : Вид-во «Юстініан», 2007. – 216 с.
48. Закон України «Про вибори народних депутатів України» : Офіційне видання / Верховна Рада України. – К. : Парламентське видавництво, 2004. – 120 с. – (Закони України).
49. Закон України «Про вибори народних депутатів України» : [Закон від 18 жовтня 2001 року : із змінами, внесеними згідно із Законом № 2977 – ІІІ (2977-14) від 17.01.2002]. – К. : Київська книжкова фабрика, 2002. – 127 с.
50. Закон України «Про вибори народних депутатів України» : [Закон]. – К. : Парламентське видавництвово, 1997. – 54 с.
51. Закон України «Про вибори народних депутатів України» : [Закон, 24 вересня 1997 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 43. – С. 787–822.
52. Закон України «Про вибори народних депутатів України» : [Закон, 18 листопада 1993 р.] / Верховна Рада України. – К. : Верховна Рада України, 1996 – . – С. 80–103.
Т. 6: Закони України. – 1996. – 424 с.
53. Закон УРСР «Про вибори народних депутатів Української РСР» : [Закон]. – К. : Вид-во політичної літератури України, 1989. – 44 с.
54. Закон УРСР «Про вибори народних депутатів Української РСР» : [Закон прийнятий на десятій сесії Верховної Ради УРСР одинадцятого скликання, 27 жовтня 1989 року]. – К. : Політвидав України, 1989. – 43 с.
55. Заславська О. О. Засоби масової інформації як інструмент моделювання політичної свідомості у виборчій кампанії (на матеріалах президентських і парламентських виборів 2004-2006 рр.): дис. … канд. політ. наук : 23.00.03 / Заславська Ольга Олександрівна. – К., 2008. – 243 с.
56. Збірник рішень судів за підсумками розгляду скарг і заяв суб’єктів виборчого процесу на позачергових виборах народних депутатів України 2007 року / Редкол. : В. М Шаповал (голова) ; А. Й. Магера (заступник голови) ; Ж. І. Усенко-Чорна (заступник голови) та ін. – К. : ППВФ, 2008. – 704 с.
57. Звід правил належної практики виборів : керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52-й сесії (Венеція, 18-19 жовтня 2002 року) / пер. з фр. – К. : [Б. в.], [2002?]. – 40 с.
58. Здіорук С. І. Проблеми функціонування політичних партій в Україні в системі владних відносин : [Моногр.] / С. І. Здіорук, В. В. Бичек. – Вип. 6. – К. : НІСД, 2001. – 144 с. – (Стратегія політики і політичний аналіз).
59. Зеленько Г. І. Політична «матриця» громадянського суспільства : досвід країн Вишеградської групи та України. – К. : Знання України, 2007. – 336 с.
60. Зиновьев А. В. Избирательная система России : теория, практика и перспективы / А. В. Зиновьев. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 359 с.
61. Зульцбах В. Основы образования политических партий / В. Зульцбах ; [пер. с нем. И. Гиляровой]. – М. : Издательство «Европа», 2006. – 312 с. – (Партийность).
62. Исаев Б. А. Теория партий и партийных систем / Б. А. Исаев. – М. : Аспект Пресс, 2008. – 367 с.
63. История политических и правовых учений : учебник / под ред. О. Э. Лейста. – М. : Юридическая литература, 1997. – 576 с.
64. Іеллинек Г. Плюральное избирательное право / Г. Іеллинек ; пер. с нем. П. Барский. – К. : Изданіе книжного магазина С. И. Иванова и К., [кінець XIX – поч. ХХ ст.]. – 40 с.
65. Інструкція про вибори до Рад та на З’їзди Рад УСРР : [Закон]. – Дніпропетровськ : [б. в.], 1934. – 22 с.
66. Карпенко В. О. Парламент ізсередини : нотатки депутата / В. О. Карпенко. – К. : Рад. письменник, 1991. – 151 с.
67. Катков Д. Б. Избирательное право: вопросы и ответы / Д. Б. Катков, Е. В. Корчиго ; [под ред. д. ю. н. Ю. А. Веденеева]. – М. : Юриспруденция, 2001. – 288 с.
68. Кафарський В. І. Політичні партії України : конституційно-правове регулювання організації та діяльності : [Моногр.] / В. І. Кафарський ; [Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України]. — К. : Логос, 2008. — 560с.
69. Кафарський В. І. Система виборів в Україні: пошук оптимального варіанта / В. І. Кафарський // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 9. – С. 5–15.
70. Кирило-Мефодіївське товариство: у 3-х т. / за ред. М. І. Бутич. – К. : Наукова думка, 1990. – . –
Т. 2. – 1990. – 692 с.
71. Кислий П. Становлення парламентаризму в Україні : на тлі світового досвіду / П. Кислий, Ч. Вайз. – К. : Абрис, 2000. – 414 с.
72. Кіс Т. Виборчі системи та їхні політичні наслідки / Т. Кіс // Нова політика. – 1996. – № 2. – С. 23–30.
73. Кіссе А. Виборча система як засіб врегулювання етнічних конфліктів / А. Кіссе // Політичний менеджмент. – 2006. – № 2 (17). – Режим доступу :
http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=56&c=1187
74. Клима Р. Э. Математика выборов / Р. Э. Клима, Ж. К. Ходж. – М. : МЦНМО, 2007. – 224 с.
75. Ковлер А. И. Кризис демократии : демократия на рубеже ХХІ века / А. И. Ковлер. – М. : Институт государства и права РАН, 1997. – 101 с. – (Новое в юридической науке и практике).
76. Колюх В. В. Інституціональні чинники політичної стабільності в демократичному суспільстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. В. Колюх. – К., 2007. – 17 с.
77. Кондорсе М. Про вибори / М. Кондорсе ; [пер. О. Хмара]. – Л. : Літопис, 2004. – 158 с.
78. Конончук С. Україна : парламентські вибори і демократія / Світлана Конончук // Твій вибір – 2007. – 2007. – № 8. – С. 3–19.
79. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : в 4 т. / отв. ред. Б. А. Страшун. – М. : БЕК, 1996. – . –
Т. 1–2. – 1996. – 323 с.
80. Конституционное право зарубежных стран / под ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. – М. : Норма-Инфа-М, 1999. – 832 с.
81. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» / Українська правнича фундація. – К. : Українська правнича фундація, 1995. – 48 с.
82. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року : із змінами внесеними згідно із Законом №2222-IV від 8.12.2004, ВВР, 2005, №2, Ст. 44 / Верховна Рада України. – Х. : ФОЛІО, 2007. – 48 с.
83. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України, 28 червня 1996 р. / Верховна Рада України. – К. : Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 1996. – 111 с. – Укр. і рос.
84. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольности УНР) : 29 квітня 1918 р. // Історія української Конституції / упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Право, 1997. – С. 105–112.
85. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : 20 квітня 1978 р. // Історія української Конституції / упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Право, 1997. – С. 236–278.
86. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : 30 січня 1937 р. // Історія української Конституції / упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Право, 1997. – С. 208–235.
87. Конституція Української Соціялістичної Радянської Республіки : 15 травня 1929 р. // Історія української Конституції / упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Право, 1997. – С. 192–207.
88. Конституція Української Соціялістичної Радянської Республіки : 10-14 березоля 1919 р. // Історія української Конституції / упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Право, 1997. – С. 175–181.
89. Коцюба О. Спочатку було слово – правове слово / О. Коцюба // Верховна Рада України дванадцятого скликання 1990-1994 роки / Асоціація народних депутатів України попередніх скликань Верховної Ради; заг. ред. П. Кислого, І. Плюща; відп. ред. Я. Зайко. – К. : Кий, 1998. – С. 394–399.
90. Корж В. Не по словах, по справах пізнаєте їх : спостереження досвідченого парламентарія / В. Корж. – К. : «Фенікс», 2010. – 272 с.
91. Краснов М. А. Ответственность в системе народного представительства / М. А. Краснов. – М. : РАН, Институт Государства и права, 1995. – 56 с.
92. Кресіна І. О. Політична відповідальність : суть, ознаки, особливості / І. О. Кресіна, С. В. Балан. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – 68 с.
93. Кресіна І. Реформування виборчої системи України : гендерні аспекти / І. Кресіна, О. Ярош // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2007. – № 2 (8). – С. 45–52.
94. Кривенко Л. Т. Верховна Рада України : науково-популярне видання / Л. Т. Кривенко; Національна Академія Наук України, Інститут держави і права імені В. М. Корецького. – К. : Ін Юре, 1997. – 46 с. – (Бібліотечка «Нова Конституція України»).
95. Кротов М. И. Политико-экономичиские проблемы модернизации : опыт России и СНГ / М. И. Кротов ; С. – Петерб. гос. ун-т. – СПб. : Изд. Дом С. – Петерб. гос. ун.-та, 2011. – 291 с.
96. Курс лекцій з питань законотворчості : навч. посіб. / [Копиленко О. Л. та ін.] ; за ред. О. Л. Копиленка, О. В. Богачової ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К. : Леся, 2011. – 455 с.
97. Лавринович О. В. Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Лавринович Олександр Володимирович. – К., 2001. – 173 с.
98. Лавринович О. Виборче законодавство України : історія становлення та перспективи розвитку / О. В. Лавринович // Україна. Вибори : – 98 : Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матер. міжнар. наук.-практ. конфер. / Центральна виборча комісія ; голов. ред. М. М. Рябець. – К. : Преса України, 1999. – С. 48–49.
99. Ламберт Дж. Исследование мажоритарной и пропорциональной избирательных систем / Дж. Ламберт, Э. Лейкман. – М. : Издательство иностранной литературы, 1958. – 366 с.
100. Лассаль Ф. Программа работников / Ф. Лассаль. – Петроград : Государственное издательство, 1919. – 39 с.
101. Ленин В. И. Государство и революция. Учение марксизма о государстве и задачи пролетариата в революции / В. И. Ленин. – М. : Политиздат, 1977. – 160 с.
102. Ленін В. І. Вибори до установчих зборів і диктатура пролетаріату / В. І. Ленін. – К. : Державне видавництво політичної літератури при РНК УРСР, 1939. – 22 с.
103. Литвиненко А. Кто и за что, с кем и против кого? Партии Украины за год до выборов / А. Литвиненко, И. Жданов, Ю. Якименко // Зеркало недели. – № 12. – Режим доступу :
http://zn.ua/articles/43036
104. Локк Дж. Два трактата о правлении / Дж. Локк // Дж. Локк. Сочинения: в 3 т. / Дж. Локк ; [ред. и сост. авт. примеч. А. Л. Субботин; пер. с англ. и лат.] – М. : Мысль, 1988. – C. 135–405.
Т. 3. – 1988. – 668 с. – (Филос. наследие).
105. Мазур О. Виборча система України : у пошуках оптимального варіанту / О. Мазур // Нова політика. – 2001. – № 1. – С. 6–8.
106. Максимова С. Парламентські вибори 2007 : виклики, підсумки і перспективи / С. Максимова // Юридичний журнал. – 2007. – № 11. – С. 22–25.
107. Малый А. Ф. Избирательная система Российской Федерации: учебное пособие в схемах / А. Ф. Малый. – Саранск : Аспект, 1995. – 421 с.
108. Малкіна Г. М. Взаємодія виборчої і партійної систем : світовий досвід та проблеми України : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Малкіна Ганна Миколаївна. – К., 2004. – 184 с.
109. Манен Б. Принципы представительного правления / Б. Манен ; [пер. с англ. Е. Н. Рощина ; науч. ред. О. В. Хархордин]. – СПб. : Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2008. – 323 с. – (RES PUBLICA ; вып. 2).
110. Марков М. Технология и эффективность социального управления / М. Марков. – М. : Прогресс, 1982. – 267 с.
111. Матвієнко В. Поміркована безпартійність / В. Матвієнко // День. – 2001. – № 39. – Режим доступу :
http://www.day.kiev.ua/60659
112. Международные акты о правах человека : сб. документов / Институт государства и права РАН ; [сост. и авт. вступ. статьи В. А. Карташкин, Е. А. Лукашева]. – М. : Норма-Инфра*М, 1998. – 784 с.
113. Меньшиков А. С. Как теоретизировать политику? / А. С. Меньшиков // Политические исследования. – 2010. – № 1. – С. 82–101.
114. Милль Дж. Ст. Размышления о представительном правлении / Дж. Ст. Милль. – СПб. : В типографии Юлия Андреевича Бокрама, на Большой Московской, № 4, [конец ХІХ – нач. ХХ в.]. – 360 с.
115. Мишин А. А. Государственное право буржуазных и развивающихся стран / А. А. Мишин, Г. В. Барашев. – М. : Юридическая литература, 1989. – 384 с.
116. Модернізація політичних інститутів та оптимізація взаємовідносин між суб’єктами політичного процесу. Політичні партії і вибори 2002 року : матеріали «круглого столу» / під ред. О. П. Якубовського. – Одеса : Оптімум, 2001. – 180 с. – 300 прим.
117. Модернізація політичних інститутів та оптимізація взаємовідносин між суб’єктами політичного процесу. Політичні партії і вибори 2002 року : матеріали «круглого столу» за тематикою науково-практичної конференції «Нові політичні реалії України на рубежі тисячоліть», м. Донецьк, 12 квітня 2001 р. / Донецька обласна державна адміністрація, Донецький національний університет; за ред. О. М. Гурбич [та ін.]. – Донецьк : Донецький національний університет, 2001. – 114 с. – (10 років Україні).
118. Мокан В. І. Ефективність виборчих технологій у сучасному електоральному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. І. Мокан. – К., 2010. – 19 с.
119. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье // Монтескье Ш. Избранные произведения / Ш. Монтескье ; [общ. ред. и вступ. статья М. П. Баскина]. – М. : Государственное издательство политической литературы, 1955. – 799 с.
120. Мор Т. Утопия / Т. Мор ; [Пер. с лат. и коммент. А. Е. Малеина, Ф. А. Петровского ; вступ. статья В. П. Волгина]. – М. : Издательство Академии Наук СССР, 1972. – 294 с.
121. Мостіпан О. М. Ефективність мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчих систем / О. М. Мостіпан // Держава і право. – 2011. – Випуск 53. – С. 683–689.
122. Мостіпан О. М. Основні підходи до визначення критеріїв та чинників ефективності виборчих систем // О. М. Мостіпан // Гілея : науковий вісник. Збірник наукових праць. – 2011. – Випуск 49 (№ 7). – С. 585–590.
123. Мостовая Ю. Десять шагов навстречу друг другу / Ю. Мостовая // Зеркало недели. – 2007. – № 13. – Режим доступу :
http://zn.ua/articles/49679
124. Національна безпека України, 1994-1996 рр. : Наук. доп. НІСД / Ред. кол. : О. Ф. Бєлов (голова) та ін. – К. : НІСД, 1997. – 197 с.
125. Національний екзит-пол : позачергові парламентські вибори’2007 / Центр «Демократичні ініціативи». – К. : Центр «Демократичні ініціативи», 2007. – 112 с.
126. Начерки Конституції Республіки Георгія Андрузького / Г. Андрузький // Історія української конституції / Упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Знання, 1993. – С. 54–64.
127. Неліпа Д. В. Системний аналіз в політології : навчальний посібник / Д. В. Неліпа. – К. : ФОП Колісник К. І., 2009. – 143 с.
128. Нили Э. Призма Эффективности : Карта сбалансированных показателей для измерения успеха в бизнесе и управлении им / Э. Нили, К. Адамс, М. Кеннери ; [пер. с англ. А. С. Шагоян]. – Днепропетровск : Баланс Клуб, 2003. – 400 с.
129. Обушний М. І. Партологія / Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. – К. : Арістей, 2006. – 431 с.
130. Основний державний закон Української Народної Республіки / УНР // Історія української конституції / упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Знання, 1997. – С. 128–160.
131. Основний закон «Самостійної України» спілки народу українського» / Проект утворений групою членів Української Народної Партії // Історія української конституції / упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Знання, 1997. – С. 75–84.
132. Пакти й конституції законів та вольностей війська запорозького (Конституція Пилипа Орлика 5 квітня 1711 р.) / Пилип Орлик // Історія української конституції / упоряд. А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Знання, 1993. – С. 25–37.
133. Паламарчук М. О. Ефективність механізмів народовладдя як основа внутрішньополітичної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 21.01.01 «Основи національної безпеки держави» / М. О. Паламарчук. – К., 2007. – 20 с.
134. Парамонов Д. О. Методы фальсификации выборов / Д. О. Парамонов, В. В. Кириченко. – М. : Южно-Российский институт информационных технологий, 2003. – 76 с.
135. Парламент України: Вибори’98 (документи, статистика, бібліографія) / ред. кол. І. Курас [та ін.] ; автор. колектив Е. Афонін [та ін.]. – К. : Парламентське видавництво, 1998. – 422 с.
136. Петришин О. Пропорційна виборча система : історичний досвід запровадження / О. Петришин // Вісник центральної виборчої комісії. – 2006. – № 1 (3). – С. 53–57.
137. Пилипишин В. П. Принципи виборчого права України : теорія і практика забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 «Конституційне права; муніципальне право» / В. П. Пилипишин. – К., 2009. – 20 с.
138. Погорілко В. Вибори народних депутатів України – ключовий процес державотворення і правотворення / В. Погорілко // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2005. – № 1. – С. 38–41.
139. Позачергові вибори народних депутатів України 2007 року : Інформаційно-довідкове видання / Центральна виборча комісія ; В. М. Шаповал (голова ред. кол.). – К. : Фенікс, 2008. – 704 с.
140. Политические институты на рубеже тысячелетий : ХХ – ХХІ века / Борисюк В. И., Вайнштейн Г. И., Городецкая И. Е. и др. – 2-е изд., стер. – Дубна : Феникс +, 2005. – 478 с.
141. Політичний компас виборця : повна та точна інформація : 45 виборчих списків, понад 7000 кандидатів у депутати, 1300 біографічних довідок / [упоряд. Ю. Марченко, О. Телемко]. – К