ІНСТИТУТ ПАРТИСИПАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ : ИНСТИТУТ ПАРТИСИПАЦИИ В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля

На правах рукопису

ПРОЦЕНКО ОЛЕКСАНДР ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 321.7:323.21 (477)

ІНСТИТУТ ПАРТИСИПАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Барановський Фелікс Володимирович
доктор політичних наук, доцент

Луганськ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………....11
1.1. Основні наукові підходи до вивчення феномену політичної участі....11
1.2. Партисипаторна концепція у сукупності сучасних уявлень
про демократію…………………………………………………………... ..37
Висновки до 1 розділу ………………………………………………….....55
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ ПАРТИСИПАЦІЇ…………………………………………….......58
2.1. Понятійно-категоріальний апарат дослідження ………………..………...58
2.2. Методологічні аспекти дослідження інституту партисипації………...... 90
Висновки до 2 розділу ………………………………………………….... 100
РОЗДІЛ 3. ІНСТИТУТ ПАРТИСИПАЦІЇ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ……………………………………....... 103
3.1. Роль партисипації у зміцненні механізмів політичної
відповідальності..............................................................................................103
3.2. Проблема обмеженої партисипації в Україні як перешкода
процесу демократизації……………………………………………........... 121
Висновки до 3 розділу ………………………………………………….... 134
РОЗДІЛ 4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ ПАРТИСИПАЦІЇ В УКРАЇНІ………………………………………………. 137
4.1. Аналіз механізмів інституту партисипації в Україні………………...….. 137
4.2. Локальна модель партисипації як первинний вимір зміцнення
демократії в Україні……………………………………………………….. 172
Висновки до 4 розділу………………………………………………........…190
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….199

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В Україні нагальною є необхідність реалізації ефективної демократії, яка безпосередньо пов’язана з участю громадськості в суспільно-політичному житті. За три роки, з 2008 по 2011 рр., у світовому рейтингу «Democracy Index» наша держава втратила 26 пунктів, посівши 79 місце поряд з таким країнами як Гватемала, Бангладеш, Болівія. Численні дані соціологічних досліджень також засвідчують наявність зростаючого рівня політичного відчуження громадян України, девальвації громадянської ідентичності. Це відбувається всупереч державним гаслам та деклараціям про прихильність до демократичних цінностей, значно перешкоджає ефективному розвитку громадянського суспільства.
Між тим істинна демократія передбачає наявність у народу відчуття повноти свого залучення у політичний процес, у вирішення найважливіших політичних і соціальних завдань.
Особливої гостроти набувають проблеми легітимності та суспільної обґрунтованості прийняття політичних рішень суб’єктами публічної влади, які досить часто не знаходять схвального, позитивного резонансу серед більшості громадян. У цьому аспекті важливою виявляється проблема реалізації демократії з точки зору ступеня та якості громадської участі в політичному процесі, що виступає найголовнішим важелем забезпечення балансу суспільних інтересів.
Переважна більшість політологічних досліджень спрямована на вивчення, передусім, електоральних форм політичної участі та поведінки. Між тим, політична система так чи інакше має створювати механізми і процедури поза межами електорального процесу, через які громадяни мають змогу не тільки доносити до влади свої вимоги, але й безпосередньо брати участь у виробленні політики. Нехтування даними механізмами безпосередньо впливає на ступінь ефективності функціонування демократії в державі.
Світовий досвід та сучасна концепція партисипаторної демократії свідчать, що вирішення цієї проблеми потребує впровадження засад та механізмів участі громадян у безпосередній підготовці, прийнятті політичних рішень, а також у здійсненні належного контролю за їх виконанням у міжелекторальний період.
З огляду на це необхідним та актуальним у вітчизняній науці постає аналіз партисипаторних механізмів участі громадян в рамках їх позаелекторальної активності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему даного дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Дисертаційна робота виконана в межах держбюджетної теми «Теоретична модель формування та функціонування політичного класу в контексті сучасних модернізаційних процесів політичної системи України» (ДН–30–10) кафедри політології та міжнародних відносин Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження.
Метою дисертаційної роботи є дослідження механізмів функціонування партисипаторної демократії як складного суспільно-політичного феномену та виявлення шляхів практичного впровадження інституту партисипації в політичному процесі сучасної України.
Поставлена мета потребує реалізації таких завдань:
 дослідити існуючу теоретико-методологічну базу та наукові підходи до вивчення політичної участі;
 проаналізувати концептуальні особливості теорії партисипаторної демократії;
 виявити сутнісні характеристики та критерії визначення поняття партисипації;
 з’ясувати роль інститутів партисипаторної демократії в подоланні відчуження громадян від здійснення влади;
 розкрити зміст поняття «якість демократії»;
 дослідити функціональну складову партисипації як важливого чинника підвищення якості демократії в Україні;
 вдосконалити основні напрямки підвищення рівня відповідальності органів державної влади як базового параметру якості демократії за допомогою партисипаторних процедур;
 визначити основні механізми та перспективні шляхи впровадження інституту партисипації в Україні;
 розробити локальну модель партисипації в умовах регіонального виміру демократії в сучасній Україні.
Об’єктом дослідження є механізми функціонування партисипаторної демократії як складного суспільно-політичного феномену, процеси її становлення та розвитку в сучасній Україні.
Предметом дисертаційної роботи є сутнісні параметри, структури та механізми інституту партисипації в сучасній Україні.
Методи дослідження. Відповідно до сучасних наукових вимог у роботі послідовно застосовано систему загальнонаукових, філософських та спеціальних методів, що призначені для отримання об’єктивних результатів дослідження та взаємодоповнюють один одного. Використання системно-аналітичного та компаративного методів надало можливість проаналізувати та диференціювати концептуальні особливості партисипаторної теорії.
За допомогою структурно-функціонального підходу та методу компонентного аналізу був розглянутий феномен партисипації в контексті поєднання сутнісних критеріїв. Для уточнення досліджуваних понять використано термінологічний метод. Інституційний підхід використовувався для узагальнення і упорядкування, стандартизації і формалізації соціальних відносин у сфері залучення громадян до прийняття владних рішень.
У рамках аналізу основних наукових підходів до проблематики дослідження було використано історичний метод. Застосування синергетичного методу обумовлено тим, що інститут партисипації є складною системою, якій притаманні дисипативність, наявність зворотних зв’язків та можливості потенційного розвитку.
Розробку локальної моделі партисипації було здійснено за допомогою методу моделювання, який у сукупності зі структурно-функціональним методом був застосований при аналізі регіональних чинників розвитку інституту партисипації. На основі біхевіористського методу вивчалися поведінкові аспекти залучення громадян до участі у політиці.
Дослідження було проведене на широкій емпіричній базі, зокрема на аналізі сукупності прикладних соціологічних даних, статистики та розгляду конкретних прикладів інституціоналізації форм партисипації громадян в Україні.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу функціонування механізмів партисипаторної демократії та інституту партисипації в сучасній Україні, а також їх ролі у підвищенні якості демократії. В межах проведеного дослідження обґрунтовано такі теоретичні положення, які визначаються науковою новизною:
Уперше:
- виділено поняття «партисипація» на основі аналізу категорій політичної та громадської участі. Партисипація визначається як позаелекторальна, інституціоналізована, конвенційна, автономна та свідома діяльність громадян з метою справити вплив на процес формування та ухвалення політичних рішень. Інституціональне виявлення партисипації полягає у сукупності структур та механізмів участі в рамках взаємодії її акторів (громадян та органів публічної влади) у сфері прийняття владних рішень на різних рівнях за допомогою нормативно впорядкованих правил, форм та процедур у міжелекторальний період;
- розроблено локальну модель ефективної партисипації у вітчизняному регіональному вимірі та наведено її основні складові: 1) інституціоналізація громадського контролю та розвиток дорадчих форм участі громадян (громадські ради, публічні слухання, громадська експертиза); 2) транспарентність взаємодії (наявність незалежного та повного інформаційного забезпечення); 3) розширення практики використання форм безпосередньої демократії (місцевого референдуму, місцевої ініціативи, права відклику виборних представників влади);
- запропоновано для розвитку локальної партисипації проведення інформаційно-адвокаційної кампанії, яка розглядається як засіб трансформації формальних партисипаторних можливостей громадян в реальну практику. Завданнями адвокації є чотири типи суспільних змін: функціональні (пріоритетність врахування думки громадськості у виробленні політики); системні зміни (зміна системи прийняття політичних рішень із розширенням участі громадян, підвищення прозорості та підзвітності органів влади); ціннісні зміни (усвідомлення громадянами себе в якості повноцінних акторів політичного процесу, підвищення громадянської компетентності); легітимаційні (збільшення довіри до влади з боку громадян, подолання політичного відчуження).
Уточнено:
- зміст поняття «якість демократії». Якість демократії визначено як взаємозалежну сукупність сутнісних параметрів (процедура, зміст, результат), що обумовлюють її здатність реалізовувати нагальні інтереси та задовольняти потреби суспільства. Виявлено, що якість демократії безпосередньо пов’язана з наявністю інституціонально закріплених та дієвих механізмів партисипації. Доведено, що електоральний вимір політичної участі громадян не може використовуватися як універсальний показник функціонування демократії. Він засвідчує лише процедурну можливість громадян обирати собі владу, проте не гарантує можливості впливу на її дії, що означає зменшення комплексного інтегрального показника якості демократії і в результаті зниження її ефективності для суспільства;
- основні механізми та перспективні шляхи розвитку інституту партисипації в Україні. Серед механізмів виокремлено такі як-от: безпосередньої партисипації (референдум, народна ініціатива, народне вето, право відклику депутата) та консультаційно-дорадчої (громадські ради, публічні громадські слухання, громадські експертизи). Визначено перспективні шляхи розвитку інституту партисипації, а саме: чітка регламентація ініціювання референдуму та закріплення практичної імплементації прийнятих рішень, правове унормування інституту народної законодавчої ініціативи; конкретизація процедур та функцій діяльності громадських рад за принципом «знизу-догори» при їх формуванні; інституціоналізація громадських слухань та стимулювання громадської активності шляхом використання форм адвокації.
Дістали подальшого розвитку:
- зміст теорії партисипаторної демократії в рамках аналізу активності громадян у політичному процесі в міжелекторальний період. Обґрунтовано, що практичне впровадження її принципів забезпечує максимальне врахування інтересів громадян при прийнятті рішень, сприяє їх легітимізації та оптимізації;
- аналіз обмеженої політичної участі в Україні як у суспільстві транзитивного типу. Доведено існування формалізованого набору демократичних характеристик (поділ влади, інститут парламентаризму, конституціоналізм, загальне виборче право тощо) при відсутності умов для повноцінної та ефективної реалізації демократичних принципів участі, що є характерним для функціонування делегативної демократії;
- напрямки підвищення рівня відповідальності органів влади шляхом впровадження механізмів громадського контролю. Серед засобів посилення такого контролю виокремлено: обов’язковість звітування представників органів влади про результати їх роботи на засіданнях громадських рад, надання їм права затвердження чи незатвердження даного звіту, проведення громадських слухань та експертиз щодо ефективності поточної політики, право громадських рад та громадян ініціювати процедуру накладення вето на регуляторні акти органів влади.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні дисертаційні положення, висновки та рекомендації можуть використовуватися в якості теоретичної бази розвитку інститутів партисипаторної демократії. Результати дослідження можуть представляти інтерес для практичної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, адвокаційних структур тощо.
Теоретичні та емпіричні розробки можуть застосовуватися в процесі інституціоналізації механізмів партисипаторної демократії в Україні, а також для підготовки навчально-методичних посібників, розробки та викладання навчальних дисциплін «Загальна теорія політики», «Політичні інститути та процеси», «Технологія політичного процесу», «Державне управління та місцеве самоврядування» тощо.
Особистий внесок здобувача. Постановка та вирішення всього комплексу завдань даної дисертації здійснені самостійно. За темою дослідження автором опубліковано у фахових виданнях п’ять наукових праць.
Апробація результатів дослідження. Апробація результатів дослідження відбувалася в процесі обговорення та виступів на Всеукраїнських і міжнародних конференціях, присвячених темам політичних інститутів та процесів, політичної участі в умовах модернізаційних змін. Зокрема, на ІІ, ІІІ, IV та V Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку» (м. Луганськ, 2008 р., 2009 р., 2010 р., 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Ціннісний вимір політичної діяльності: теорія і практика розвитку сучасного українського суспільства» (м. Херсон, 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Плебсологічний вимір актуальних проблем в сфері органів місцевого самоврядування України як європейської держави» (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані автором у одинадцяти наукових працях, п’ять із яких – у фахових виданнях.
Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Дисертацією є рукопис загальним обсягом 228 сторінок, із них 30 сторінок – список використаних джерел (277 позицій).

Список литературы

ВИСНОВКИ

В Україні нагальною є необхідність реалізації ефективної демократії, яка безпосередньо пов’язана з участю громадськості в суспільно-політичному житті. Численні дані соціологічних досліджень також засвідчують наявність зростаючого рівня політичного відчуження громадян України, девальвації громадянської ідентичності. Це відбувається всупереч державним гаслам та деклараціям про прихильність до демократичних цінностей, значно перешкоджає ефективному розвитку громадянського суспільства. Особливої гостроти набувають проблеми легітимності та суспільної обґрунтованості прийняття політичних рішень суб’єктами публічної влади, які досить часто не знаходять схвального, позитивного резонансу серед більшості громадян. У цьому аспекті важливою виявляється проблема реалізації демократії з точки зору ступеня та якості громадської участі в політичному процесі, що виступає найголовнішим важелем забезпечення балансу суспільних інтересів.
Підкреслено, що переважна більшість політологічних досліджень спрямована на вивчення, передусім, електоральних форм політичної участі та поведінки. Між тим, політична система так чи інакше має створювати механізми і процедури поза межами електорального процесу, через які громадяни мають змогу не тільки доносити до влади свої вимоги, але й безпосередньо брати участь у виробленні політики. Нехтування даними механізмами безпосередньо впливає на ступінь ефективності функціонування демократії в державі.
Світовий досвід та сучасна концепція партисипаторної демократії свідчать, що вирішення цієї проблеми потребує впровадження засад та механізмів участі громадян у безпосередній підготовці, прийнятті політичних рішень, а також у здійсненні належного контролю за їх виконанням у міжелекторальний період. Визначено, що поява у другій половині ХХ ст. теорії партисипаторної демократії стала певною відповіддю на чисельні незадовільні побічні ефекти, які виявили себе у рамках традиційної у багатьох суспільствах системи ліберальної демократії. Вона стала свого роду концепцією, що являла собою консенсусну форму поєднання прямих та представницьких форм демократії, знімала антагоністичний характер між ними. Інтегральною характеристикою партисипаторної демократії є прагнення досягти не декларативної та формалізованої, а дієвої участі громадян у політичному процесі. Прихильники демократії участі наголошують на значному потенціалі залучення широких верств до процесу вироблення політичних рішень.
З огляду на це необхідним та актуальним у вітчизняній науці постає аналіз партисипаторних механізмів участі громадян в рамках їх позаелекторальної активності.
На основі узагальнення підходів щодо визначення понять «політичної участі» та «громадської участі» виявлено, що участь громадян у політиці трактується переважно з позицій електорального виміру даного процесу, між тим процеси участі громадян поза виборчим процесом скоріше розглядаються в контексті вивчення громадської та громадянської участі. Визначено, що дослідження партисипаторного типу участі населення в суспільно-політичному житті з необхідністю припускає пошук нових відповідних теоретичних основ і конструктів, які б адекватно відбивали усю глибину її проявів.
Виходячи з даної необхідності, рамках дослідження використовується поняття партисипації, що відповідає принципам теорії партисипаторної демократії. Підкреслюється, що даний тип участі має політичний характер здійснення і більш наближений до поняття політичної участі, що визначається його спрямованістю до вирішення проблемних політичних питань шляхом впливу на владну систему прийняття політичних рішень.
Серед інтегративних сутнісних характеристик партисипації, що звужують її розуміння та дозволяють виокремити її у дихотомії інших типів участі, виділено такі, як позаелекторальний характер участі, свідомість та автономність індивідуальних чи групових дій, переважно непрофесійний характер діяльності. Також серед критеріїв, що сприяють відношенню того чи іншого виду участі до партисипації, визначено конвенційно-інструментальний характер участі, тобто скерованість на досягнення реального впливу на процес прийняття політичних рішень за допомогою легальних, інституціоналізованих механізмів участі. Таким чином, не входять до меж поняття партисипації такі типи та види участі, як електоральна, протестна (неконвенційна та неінституціоналізована), мобілізована (як протилежність автономної), професійна політична діяльність, участь, що не потребує для вирішення суспільних питань впливу на діяльність та рішення органів влади (об’єднання громадян для вирішення побутових проблем власними силами, без обов’язкового залучення до процесу органів влади).
Інститут партисипації визначається як сукупність структур участі в рамках взаємодії громадян та органів публічної влади у сфері впливу на суспільно-політичні процеси за допомогою нормативно впорядкованих правил, форм та процедур у міжелекторальний період.
На основі підходів вчених-транзитологів, розглянуто поняття якості демократії, яке визначається як взаємозалежна сукупність її сутнісних параметрів (процедура, зміст, результат), що обумовлюють здатність демократії реалізовувати нагальні інтереси та вирішувати потреби суспільства та доведено, що партисипація виступає визначним чинником та індикатором її підвищення. В даному контексті обґрунтовується, що саме участь багатьох людей в управлінні розширює інтелектуальний потенціал для ухвалення рішень, збільшує вірогідність їх оптимізації, а отже, підвищується стабільність політичної системи і ефективність управління. Крім того, ефективна партисипація здатна забезпечити високоефективний контроль за особами, що наділені владними повноваженнями, запобігати зловживанню владою, відчуженню депутатів від народу, бюрократизації чиновництва.
У рамках посилення рівня відповідальності органів державної влади та, відповідно, підвищення якості демократії в Україні пропонується впровадження певних кроків щодо діяльності структур та механізмів інституту партисипації. По-перше – обов’язковість звітування представників органів влади про результати їх роботи на засіданнях громадських рад. По-друге – надання громадським радам права затвердження чи незатвердження даного звіту, проведення громадських слухань та громадських експертиз щодо ефективності поточної політики. По-третє – за результатами проведених громадських слухань члени громадських рад та громадяни мають право ініціювати процедуру накладення вето (негативний референдум) на невідповідні до суспільних вимог регуляторні акти органів влади.
Доведено, що в Україні здійснення громадянами своєї ролі виборців як суб’єкта формування влади не дозволяє говорити про повноцінну та ефективну реалізацію принципу народовладдя. Аналіз соціологічних досліджень засвідчує, що рівень суспільного невдоволення в Україні є традиційно високим і систематично корелюється з відстороненням громадян від прийняття політичних рішень, зі збільшенням комунікаційної дистанції у стосунках з органами влади. При цьому традиційні представницькі інституції демократії жодним чином не виглядають у світогляді середньостатистичного українця як такі, що здатні ефективно представляти і реалізовувати його особисті та загальносуспільні інтереси. Такий стан призводить до існування демократії делегативного типу, регресивних перетворень політичної системи, перекручення принципу народовладдя та втрати громадянами власної політичної суб’єктності.
Серед основних механізмів функціонування інстититу партисипації, залежно від ступеню участі громадян, імперативності їх волевиявлення та організаційних форм, виділено декілька груп: інститути безпосередньої та діалогової (консультаційно-дорадчої) партисипації. У відповідності до конституційно-правової теорії визначено такі інститути безпосередньої партисипації: 1) референдум; 2) народна ініціатива; 3) народне вето; 4) право відклику депутата. Серед механізмів консультаційно-дорадчої партисипації такі: 1) громадські ради; 2) громадські слухання; 3) громадські експертизи.
Аналізуючи стан та нормативно-правове закріплення інституту партисипації в Україні, підсумовано, що більшість із партисипаційних механізмів, навіть за наявності їх де-юре, де-факто не працюють. Це багато в чому обумовлено їх декларативним характером через існуючі недоліки у законодавстві та недостатнім ступенем громадської активності самих громадян, причина якого криється у їх зневірі щодо можливості справляти на процес вироблення політики реального впливу. Зазначається, що недосконалість законодавчого регулювання механізму реалізації референдуму та народної ініціативи наразі фактично унеможливлює їх ефективне використання та вимагає удосконалення через свій декларативний та несистемний характер.
На основі аналізу стану та розвитку в Україні форм консультативно-дорадчої партисипації констатується наявність певних позитивних ознак, прикладом яких є формування єдиних підходів до роботи громадських рад та механізмів їх взаємодії з органами виконавчої влади. Разом із тим, у чинному законодавстві бракує конкретних процедур функціонування консультаційно-дорадчих форм партисипації. Як наслідок, вони існують лише формально і навіть за наявності їх де-юре, де-факто не працюють. Це викликано рядом причин, серед яких: інституційно-правові (недостатня регламентованість повноважень та механізмів здійснення), політичні (провладна заангажованість значної частини представників дорадчих органів), інформаційні (низький рівень просвітницької та інформаційної підтримки), соціокультурні (відсутність у громадян інтересу до партисипації, низький рівень громадянської компетентності). Таким чином, аргументовано, що розвиток консультаційно-дорадчих форм має супроводжуватися конкретизацією процедур та функцій діяльності громадських рад, принципом «знизу догори» при їх формуванні та розширенням повноважень на місцевому рівні, підвищенням транспарентності їх діяльності, інституціоналізацією громадських слухань та стимулюванням активності громадян шляхом використання форм адвокації.
У рамках розвитку інституту партисипації розроблено локальну модель партисипації. Локальну модель партисипації визначено як унормований соціально-правовий процес, спрямований на участь жителів або їх частини визначеної території (членів громади) у процесі вироблення, прийняття, реалізації та контролю владних рішень.
Розвиток локальної партисипації має супроводжуватися проведенням адвокаційної кампанії, що розглядається як набір технічних навичок і практик, необхідних для ефективного просування змін у суспільно-політичному житті. Ефективність функціонування локальної моделі партисипації забезпечується відповідністю її механізмів певним умовам, серед яких: відкритість (транспарентність), зрозумілість (доступність), можливість реального впливу. Результатами впровадження даної моделі мають стати функціональні, системні, ціннісні та легітимаційні зміни, що призводять до переходу від об’єкт-суб’єктної до партнерської моделі взаємодії між владою та громадянами на регіональному рівні.
Підсумовуючи викладене, хотілося слід підкреслити, що розвиток інституту партисипації в Україні дає змогу вирішити проблеми легітимності та суспільної обґрунтованості політичних рішень. Крім того, ефективна партисипація здатна забезпечити високоефективний контроль за особами, що наділені владними повноваженнями, ефективно запобігати зловживанню владою, відчуженню депутатів від народу та бюрократизації чиновництва. Таким чином інститут партисипації виступає одним із найважливіших індикаторів та водночас чинників підвищення якості демократії в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов Л. К. Центр місцевої активності на базі будинку культури: методологія та технологія розвитку територіальної громади / Л. К. Абрамов, Т. В. Азарова — Кіровоград : ІСКМ, 2010. — 116 c.
2. Агапонов А К. Проблемы ответственности региональной политической власти в современной России : Политологический анализ, технологии формирования и реализации : автореф. дис. доктора политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы» / Сев.-Кавказ. акад. гос. службы Ростов-на-Дону, 2003. — 50 c.
3. Адорно Т. Исследование авторитарной личности / Адорно Теодор ; под общей редакцией д. филос. н. В. П. Култыгина. — М. : Серебряные нити, 2001. — 416 с.
4. Азарова Т. В. Ресурсне забезпечення громадських ініціатив / Т. В. Азарова, Л.К. Абрамов — Кіровоград : ІСКМ, 2008. — 100 с.
5. Актуальні проблеми українського суспільства на старті нового політичного сезону : Інформаційний бюлетень. Вересень 2010 / [За ред.
М. М. Слюсаревського ; упоряд. Л. П. Черниш. ] — К., 2010. — 58 с.
6. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Габріель Алмонд, Сідней Верба // Полис. — 1992.— № 4.— С. 127—128.
7. Апресян Р. Г. Гражданское участие. Ответственность. Сообщество. Власть. / Р. Г. Апресян // Неконцептуальный сборник. — М. : Юнити, 1997. С. 31—32.
8. Аристотель. Никомахова этика. Философы Греции [Електронний ресурс] / Аристотель ; [пер. с др.-греч. Н. Брагинская]. — Москва, ЗАО Издательство «ЭКСМО-Пресс», 1997. — Режим доступу : http://www.klex.ru/3n8.
9. Аристотель. Политика / Аристотель ; [пер. с др.-греч. ; сост., вступ. ст. и коммент. В. Шкоды] // Древнегреческая философия. От Платона до Аристотеля : сочинения. — Харьков : Фолио ; М. : «Изд-во АСТ», 1999. — С. 441 — 699.
10. Афонін Е. А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики. / Е. А. Афонін, Л. В. Гонюкова, Р. В. Войтович— К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. — 160 с.
11. Баранов Н. А. Теория политики : Учебное пособие [Електронний ресурс] / Н. А. Баранов, Г. А. Пикалов. — СПб. : Изд-во БГТУ, 2003. — Режим доступу : http://read.virmk.ru/b/BARANOV_POLITICA/index.htm.
12. Баранов Н. А. Трансформации современной демократии : [учебное пособие] / Н. А. Баранов. — СПб. : Балт. гос. техн. ун-т, 2006. — 215 с.
13. Барановський Ф. В. Європейська інтеграція та демократичний розвиток України: концептуальний аналіз взаємовпливу : [монографія] / Фелікс Володимирович Барановський. — Луганськ : Елтон-2, 2007. — 407 с.
14. Барбер Б. Сильна демократія : політика учасницького типу / Б. Барбер // Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко. — К. : Смолоскип, 2005. — С. 254— 262.
15. Баровська А. Комунікація влади та громадськості: інституційний аспект : [аналітична записка] [Електронний ресурс] / А. Баровська. — Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/293/.
16. Бекешкіна І. Е. Політична диференціація українського суспільства / І. Е. Бекешкіна // Українське суспільство — 2003. Соціологічний моніторинг ; [за ред. д.е.н. В. Ворони, д.е.н. М. Шульги]. — К. : Ін-т соціол. НАН України, 2003. — С. 179—190.
17. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Образец социального прогнозированият / Дэниэл Белл. — М. : Академия, 2004. — 578 с.
18. Бєльська Т. В. Взаємовідносини органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в умовах демократичного транзиту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / Тетяна Валентинівна Бєльська. — Х, 2010. — 19 с.
19. Бєльська Т. В. Моделі взаємовідносин органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства [Електронний ресурс] / Т. В. Бєльська // Актуальні проблеми державного управління. — зб. наук. праць. — Х., 2010. — № 1 (37). — Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2010_1/index.html.
20. Богомолов А. С. Буржуазная философия США XX века / Богомолов Алексей Сергеевич. — М. : Политиздат, 1974. — 277 с.
21. Бойко О. Д. Політичне маніпулювання : [навч. посіб.] / Олександр Дмитрович Бойко. — К. : Академвидав, 2010. — 432 с.
22. Боротьба з корупцією в Україні : погляд громадянського суспільства [Електронний ресурс] // Український інститут публічної політики : інформ. веб-сайт. — 2010. — 27 квіт. — Назва з титул. екрану. — Режим доступу : http://uipp.org.ua/index.php?page=publications&id=24
23. Бортніков В. Громадські об’єднання як канали політичної участі // Валерій Борніков. — Історико-політ. пробл. сучасного світу: [зб. наук. ст.] — Чернівці: Рута, 2006. — Т. 14. — C. 104—109.
24. Борніков В. Деякі проблеми політичної участі громадян в умовах демократичного транзиту / В. Борніков, В. Троценко. — менеджмент. — 2009. — № 1. — С. 3—15.
25. Борніков В. Особливості участі громадян в концептуальних моделях демократії / Валерій Борніков // Політичний менеджмент. — 2007. — № 3. — С. 38—50.
26. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії: Монографія / Валерій Іванович Борніков. — Луцьк : 2007. — 524 с.
27. Борніков В. Політична участь, політична активність, політична діяльність, політична поведінка: спільне і особливе [Електронний ресурс] / Валерій Борніков. — Волинський держ. університет ім. Л. Українки, 2007.—Режим доступу. — http: //www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Unir/2007_19/08.pdf.
28. Бортніков В. І. Проблема співучасті в теорії демократії // Валерій Іванович Борніков. — Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей — Чернівці, 2005: Рута. — Т. 10 —11. — C. 208—214.
29. Бортніков В. І. Феномен політичної участі у світовій суспільно-політичній думці // Валерій Іванович Борніков. — Вісн. Львів. ун-ту. Серія міжнародні відносини. — 2006. — Вип. 18. — С. 73—79.
30. Бульбенюк С. Проблеми демократизації України: теоретичний і прикладний аспекти / С. Бульбенюк // Політичний менеджмент. — 2008. — № 3. — С. 62—70.
31. Бурдье П. Политическое представительство : Элементы теории политического поля [Електронний ресурс] / П’єр Бурдье — Режим доступу : http://bourdieu.narod.ru/sp/PB_SP_champ_politique.htm.
32. Ванеев О. Н. Муниципальная демократия: к вопросу об участии граждан в местном (городском) самоуправлении / О. Н. Ванеев // Теория и практика общественного развития : [сборник научн. работ] — М. : Изд. Дом «Хорс», 2010. — С. 212—216.
33. Василик М. А. Политология : Хрестоматия / М. А. Василик, М. С. Вершинин. — М. : Гардарики, 2000. — 843 с.
34. Ветцель К. Роль рядовых граждан в демократизации [Електронний ресурс] / К. Ветцель, Р.Инглхарт ; [пер. А. Маклакова] // Диалог. — 2011. — Режим доступу. — http://dialogs.org.ua/ru/cross/page21169.html.
35. Виговський Д. Моделі захисту групових інтересівта їх розвиток в Україні / Д. Виговський // Політологічний вісник : [зб. наук. праць]. − К. : «ІНТАС», 2009. − Вип. 43. − С. 106 —115.
36. Винокуров Ю. Е. Участие общественности в принятии экологически значимых решений (правовой аспект) : научный доклад / Ю. Е. Винокуров, Е. А. Высторόбец. ; [перевод на англ. яз. Высторόбец. Е. А.] — М.: Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2010. — 60 с.
37. Висоцький О. Комунікація як компонента легітимаційної політики / О. Висоцький // Політичний менеджмент. — 2008. — № 1. — С. 77—86.
38. Вільчинська І. Ю. Дослідження мотивації у соціологічних теоріях електоральної поведінки / І. Ю. Вільчинська // Держава і право. — 2009. — Вип. 46. — С. 572-578.
39. Вільчинська І. Ю. Особливості мотивів політичної участі як форми залучення до суспільно-політичного життя / І. Ю. Вільчинська // Держава і право. — 2009. — Вип. 44. — С. 660-666.
40. Влада і суспільство: діалог через громадські ради : [монографія] / Шайгородський Ю. Ж., Андрійчук Т. С., Дідух А. Я. [та ін.] ; [за заг. ред. Шайгородського Ю. Ж. ] — К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. — 148 с.
41. Воронов І. О. Феномен влади: горизонти людського і політичного виміру / Ігор Олексійович Воронов / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. — К. : Ґенеза, 2005. — 288 с.
42. Всеукраинский референдум (1991) : Матеріали Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс] / Режим доступу. — http://ru.wikipedia.org
43. Глухачов Є. Ф. Народна законодавча ініціатива в контексті вдосконалення механізму здійснення народовладдя в Україні / Є. Ф. Глухачов // Теорія та практика державного управління : збірник наукових праць ; [гол. ред. В.В. Говоруха]. — Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». — 2009. — Вип. 4(27). — C. 318—326.
44. Головатий М. Ф. Демократія : історія, теорія, практика : навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. та аспірантів-політологів / М. Ф. Головатий. — К. : ДП «Вид. дім «Перcонал», 2011. — 228 с.
45. Головаха Є. Головні тенденції розвитку українського суспільства у світлі результатів соціологічного моніторингу 1994−2003 років // Укр. сусп-во — 2003. Соціол. моніторинг ; [за ред. В. Ворони, М. Шульги].— К. : Ін-т соціол. НАН України, 2003.— С. 537−543.
46. Головаха Є. І. Демократиза¬ція суспільства і розвиток особистості. Від тоталітаризму до демократії. / Є. І. Головаха, І. Е. Бекешкіна, В. С. Небоженко. − К. : Наук. думка, 1992. — 267 с.
47. Гончаров Д. В. Политическая мобилизация / Д. В. Гончаров // Полис. — 1995. — № 6. — С. 130—138.
48. Гончаров Д. В. Политическая модернизация и современные политические системы. // Д. В. Гончаров, И. Б. Гоптарева. — Введение в политическую науку. — М., Юристь, 1995. — С. 232.
49. Гончаров Д. В. Теория политического участия : Монография / Д. В. Гончаров. — М. : Юристъ, 1997. — 208 с.
50. Горлач М. І. Політологія: наука про політику: [навч. посіб.] / М. І. Горлач, В. Г. Кремінь. — К. : Центр навч. літ., 2009. — 840 с.
51. Горный М. Б. Некоммерческие организации как субъекты гражданского участия / М. Б. Горный. — Публичная политика в современной России : субъекты и институты ; [отв. за ред. cост. Н. Ю. Беляева]. — М. : ТЕИС, 2006. — 348 с.
52. Грачев М. Н. Демократия: методология исследования, анализ перспектив / М. Н. Грачев, А.С.Мадатов. — М. : Изд-во «АЛКИГАММА», 2004. — 128 с.
53. Грачев М. Н. Политическое участие. Зарубежная политология: Словарь-справочник. / М. Н. Грачев ; [Под ред. А. В. Миронова, Г. А. Цыганкова]. — М. : Социально-политический журнал, Независимый открытый университет, 1998. — С. 239—241.
54. Грембергер М. Граждане как партнеры. Руководство ОЭСР по информированию, консультациям и активному участию общества в разработке политического курса. / М. Грембергер. — М. : ВЭЛЛ, 2002. — 255 с.
55. Громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади : крок за кроком / М. Лациба, О. Хмара, О. Орловський ; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. — К. : Агентство «Україна», 2010. — 96 с.
56. Громадські ради в Україні. Довідник. / [Упорядник М. Лациба.] — К.: Укр. незалеж. Центр політ. дослідж., 2003. — 232 с.
57. Громадські ради в цифрах : Загальнонаціональний звіт із моніторингу формування громадських рад при центральних та місцевих органах виконавчої влади [Електронний ресурс] / Портал громадських рад в Україні. — Режим доступу. — http://gromrady.org.ua/.
58. Громадська експертиза органів виконавчої влади в Україні : організація та проведення : [практ. посібник] / О. В. Літвінов, О. В. Тинкован, Н. М. Літвінова [та ін] ; [за заг. ред. О. В. Літвінова]. — Д. : Моноліт, 2010. — 180 с.
59. Громадянське суспільство: історія та сучасність : [ монографія] / Т. В. Розова [та ін.]; [за заг. ред. д-ра філос. наук, проф. Т. В. Розової]; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. — О. : Юрид. література, 2010. — 342 с.
60. Громов И. А. Западная теоретическая социология : Учебное пособие для высшей школы / И .А. Громов, А. Ю. Мацкевич. — М. : Астра, 1996. - 286 с.
61. Гурчик І. Вибори. Звернення до кандидатів на посаду Президента України Електронний ресурс] / І. Гурчик. — Режим доступу. — http://pidpr.com/load/igor_gurchik_vibori_zvernennja_do_kandidativ_na_posadu_prezidenta_ukrajini/1-1-0-1908.
62. Даймонд Л. Прошла ли «третья волна» демократизации?/ Ларри Даймонд // Полис. — 1999. — № 1. — С. 10—25.
63. Даль Р. Проблема компетентности граждан.//Демократия: теория и практика. — М. : Изд-во университета Джона Хопкинса, 1996. — С. 22—43.
64. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта / Ральф Дарендорф // Социологические исследования. — 1994. —№5. — С. 142—147.
65. Дегтярев А. А. Принятие политических решений / А. А. Дегтярев : [уч. пособие]. — М. : КДУ, 2004. — 416 с.
66. Демократия, приносящяя плоды. / Центр международного предпринимательства. Методический выпуск. — Вашингтон : CIPE, 2010 г. — 35 с.
67. Дерев’янко С. М. Ініціювання референдуму як засіб політичної конкуренції / С. М. Дерев’янко. — Менеджмент за умов трансформайційних інновацій: виклики, реформи, досягнення. У 2 ч. — Ч 1. матеріали міжнародної наукової конференції. — Суми 2007. — С. 60—62.
68. Держава і громадянин: шлях до співпраці: Наук.-метод. матеріали з питань орг. громад. слухань / Уклад.: Е. А. Афонін, Л. В. Гонюкова. — К. : Вид-во НАДУ, 2006. — 84 с.
69. Енциклопедичний словник з державного управління / [Уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна.] — К. : НАДУ, 2010. — 820 с.
70. Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції: матеріали наук.-практ. конф. 17 груд. 2009 р. м. Дніпропетровськ / [за заг. ред. Л.Л. Прокопенка]. — Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. — 224 с.
71. Жаровська М. І. Інститут народної ініціативи — шлях формування відкритої влади [Електронний ресурс] / М. І. Жаровська // Назва з титул. екрану. — Режим доступу. — http://radnuk.info/statti/545-upravl/14943-2011-01-21-02-58-39.html.
72. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс] / Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws.
73. Закону України «Про вибори народних депутатів України» [Електронний ресурс] / Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http : //zakon2.rada.gov.ua/laws/show/166515?test=XX7MfyrCSgkyMkwIZi8xWmPeHI4Ucs80msh8Ie6.
74. Закон України «Про відкликання народного депутата України» N 416/95-ВР від 02.11.1995 (втратив чинність на підставі Закону N 2328-III (2328-14) від 22.03.2001 [Електронний ресурс] // Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. ― Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
75. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» [Електронний ресурс] // Офіц. веб-сайт Центральної виборчої комісії України. ― Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua.
76. Закон України Про доступ до публічної інформації [Електронний ресурс] / Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/2939-17.
77. Закон України «Про інформацію» [Електронний ресурс] / Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.
78. Закон України «Про звернення громадян» [Електронний ресурс] / Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр.
79. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». — [Електронний ресурс] // Ліга — Закон. — Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z970280.html.
80. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» [Електронний ресурс] / Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15.
81. Захаров Є. Громадський контроль і права людини [Електронний ресурс] / Євген Захаров. — Назва з титул. екрану. — Режим доступу. — http://dialogs.org.ua/ru/cross/page21169.html.
82. Звітність по цільовим програмам / Звіт за результатами дослідження. — Кіровоград: ІСКМ, 2009. - 24 с.
83. Зеленько Г. Політична участь як показник якості політичного режиму : Прикладна політологія: навч. посіб. /Галина Зеленько ; за ред. В.П. Горбатенка. — К. : ВЦ «Академія», 2008. — С. 156 — 169.
84. Івасечко О. Р. Теоретичне осмислення ідеї народоправства / О. Р. Івасечко // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : [збірн. наук. праць]. — № 22. — 2010. — С. 22. — 28.
85. Інформація про утворення громадських рад при місцевих органах виконавчої влади // Вісник громадських рад. — № 1 (1). — 2011. — С. 17—19.
86. История политических учений : [учебник для вузов] / Под ред. Мартышина О.В. — М. : НОРМА, 2002. — 912 с.
87. Каазе М. О. политическом действии и не только / М. О. Каазе ПОЛИТЭКС. — 2006. — № 4. — С. 7—21.
88. Кальниш Ю. Г. Формування консолідованої демократії як ключова передумова успішної світової та європейської інтеграції України / Кальниш Ю. Г., Усаченко Л. М., Сибиряков С. О. // Стратегічні пріоритети (науково-аналітичний щоквартальний збірник Національного інституту стратегічних досліджень). — К., 2010. — № 2. — С. 90 — 95.
89. Кабмін підготував закон про місцевий референдум [Електронний ресурс] / Дзеркало тижня. — №32. — 04 вересня. — 2010. — Режим доступу. — http://dt.ua/POLITICS/kabmin_pidgotuvav_zakon_pro_mistseviy_referendum-60992.html
90. Камінська Н. В. Місцеве самоврядування: теоретико-історичний і порівняльно-правовий аналіз. Навч. посібник. / Н. В. Камінська — К.: КНТ, 2010. — С 232.
91. Каплан Ю. Б. Особливості сучасних суспільно-політичних орієнта¬цій населення України / Ю. Б. Каплан // Стратегічна панорама. — 2005.— № 2.− С. 100−104.
92. Каплан Ю. Б. Cтан розвитку партійної системи України: оцінки населення / Ю. Б. Каплан // Стартегічні пріоритети. — [збірник наукових праць] — №2 (11). —2009 р.
93. Каплан Ю. Б. Проблеми та перспективи реалізації конституційних засад безпосередньої демократії в Україні [Електронний ресурс] / Ю. Б. Каплан // Портал органів виконавчої влади України. — Режим доступу. — http://old.niss.gov.ua/Monitor/april08/5.htm.
94. Кирилюк Ф. М. Новітня політологія : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів] / Ф. М. Кирилюк. — К. : Центр учб. л-ри, 2009. — 564 с.
95. Клімушин П. С. Електронне урядування в інформаційному суспільстві : [монографія] / П. С. Клімушин, А. О. Серенок. — Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2010. — 312 с.
96. Клюєнко Е. Політична участь: теорія, методологія та вимірювання із застосуванням методу шкалограмування за Гутманом / Едуард Клюєнко // Соціологія : теорія, методи, маркетинг. — К., 2005. — № 4. — С. 46-72.
97. Клюжев О. Електоральний протест в Україні в контексті політичної участі / О. Клюжев // Віче. — 2009. — № 8. — С. 17—20.
98. Кодекс рекомендованной практики гражданского участия в процессе принятия решений : [текст] / Материалы Конференции МНПО 2009 г. — CONF/PLE(2009)CODE1. — 1 октября 2009 года. — 20 с.
99. Коллинз Р. Теория конфликта в современной макроисторической социологии / Р. Коллинз // Философская и социологическая мысль. — 1993. —№ 6. — С. 81—99.
100. Комарова В. В. Демократия — конституционный императив [Електронний ресурс] / В. В. Комарова // Конституционное и муниципальное право.— 2009. — № 22. — Режим доступу: http://www.juristlib.ru/book_6559.html.
101. Комарова В. В. Механизмы непосредственной демократии современной России (системы и процедуры) : монография / В. В. Комарова. — М. : «Формула права», 2006. — 560 с.
102. Конституція України [Електронний ресурс] : Офіційний сайт Верховної Ради України (ВВР) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1996. — N 30. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0.
103. Концептуальні засади взаємодії політики й управління : [навч. посіб.] / [Авт. кол. : Е. А. Афонін, Я. В. Бережний, О. Л. Валевський та ін. ; за заг. ред. В. А. Ребкала, В. А. Шахова, В. В. Голубь, В. М. Козакова]. — К. : НАДУ, 2010. — 300 с.
104. Корені трави - 2: Участь громадськості у формуванні політики : У 2 ч. / І. Підлуська (наук. ред.), Г. Усатенко (упоряд.), О. Боронь (упоряд.). — К. : Фонд «Європа XXI», 2004. Ч. 1. — 196; Ч. 2. — 304 с.
105. Крет О. В. Інституалізація транспарентності державної влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Ольга Віталіївна Крет. — Чернівці, 2010. — 20 с.
106. Крока В. Ініціативи варті референдуму : [реформа місцевого самоврядування] / В. Крока // Віче. — 2009. — № 9. — С. 47—48.
107. Крутій О. М. Діалогова взаємодія органів влади та громадськості як умова демократизації державного управління : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Олена Миколаївна Крутій. — Х., 2010. — 36 с.
108. Крупник А. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення [Електронний ресурс]/ А. С. Крупник // Теоретичні та прикладні питання державотворення. — 2007. — № 1. — Режим доступу : www.library.oridu.odessa.ua.
109. Кулєба О. Політична участь: суть, різновиди та особливості / Оксана Кулеба // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : [збірн. наук. праць]. — № 22. — 2010. — С. 65—70.
110. Куницька Г. Протестна активність як складова політичної участі [Електронний ресурс] / Ганна Куницька. — Social-science. — 2010. — Режим доступу : http://www.social-science.com.ua.
111. Лабунский А. Л. Формы участия граждан в принятии решений на региональном и местном уровнях в современной России : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы» / Лабунский Андрей Леонидович. — Ярославль, 2008. — 19 с.
112. Лагутов Ю. Аналіз регламентації діяльності органів самоорганізації населення на локальному рівні/ Ю.Лагутов // Механізми удосконалення реалізації громадських ініціатив [Електронний ресурс] : Аналітична записка, Національний інститут стратегічних досліджень, березень 2009 р. — Назва з титул. екрану. — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor/mart2009/34.htm.\
113. Латишева В. В. Громадські слухання як механізм громадського контролю за якістю управлінських послуг [Електронний ресурс] / В. В. Латишева // Державне будівництво :[електр. фах. наук. вид.] — № 2. — 2007. — Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007-2/index.html#ru.
114. Лациба М. В. Чому нам потрібен новий закон «Про громадські організації»? / М. В. Лациба, О. Ю. Вінніков, М. М. Слюсаревський ; УНЦПД. — К., 2008. — 40 с.
115. Лациба М. В. Як територіальна громада може впливати на вирішення питань місцевого значення / М. В. Лациба, В. В. Бондаренко — К. : Український незалежний центр політичних досліджень, 2007. — 108 с.
116. Ле Дюк Л. Учасницька демократія: референдуми в теорії та на практиці / Пер. з англ. Р. Ткачук; Гол. ред. і автор передм. Дж. Перлін; Наук. ред. З. Гриценко — Х.: Центр Освітніх Ініціатів, 2002.— 160 с.
117. Лебединська Г. О. Політична участь як головний критерій розбудови громадянського суспільства / Г. О. Лебединська // Держава і право. — 2009. — Вип. 45. — С. 571— 577.
118. Лише 3% громадян вірять, що можуть змінити стан справ в Україні. Дані соціологічного опитування фонду «Демократичні ініціативи». [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ut.net.ua/News/32834.
119. Лукин В. Н. Демократизация в глобальном мире и личность: особенности микрополитического анализа [Електронний ресурс] / В.Н. Лукин, Т.В.Мусиенко. — CREDO NEW. — 2004. — Назва з титул. екрану. — Режим доступу : http://credonew.ru/content/view/412/56/.
120. Мадатов А. С. Концепции и модели демократии: проблемы и дилеммы [Електронний ресурс] / А. С. Мадатов. — Назва з титул. екрану. — Режим доступу : http://stepanov01.narod.ru/library/journal01/article06.htm.
121. Макиавелли Н. Государь [Електронний ресурс] / М. : Планета, 1990. — Режим доступу : http://historybook.at.ua/news/2009-09-24-92.
122. Максимова О. М. Місце та роль неконвенційної політичної участі в функціонуванні політичних систем. автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. політ. н. : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процесси» / О.М Максимова. — Миколаїв, 2007. — 19 с.
123. Малышев А. В. Создание "политического микропроцессора" / А.В. Малышев. — К. : Прометей, 2008. — 31 с.
124. Малкіна Г. М. Політична відповідальність у демократичному суспільстві (інституціональний аспект) [Текст]: монографія / Ганна Миколаївна Малкіна; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : Київський університет, 2010. — 324 с.
125. Манхейм К. Человек и общество в эпоху преобразования // Карл Манхейм. — Диагноз нашего времени. — М. : ЭКСПО, 1994. — С. 277—411.
126. Маринович Л. Становление афинской демократии / Л. Маринович, Г. Кошеленко //Античная демократия в свидетельствах современников. — М., 1996. — С. 3—25.
127. Маркузе Г. Одномерный человек: Исследование идеологии развитого индустриального общества / Г. Маркузе ; пер. с англ., послесл., примеч. А. А. Юдина ; Сост., предисл. В. Ю. Кузнецова. — М : ООО «Издательство ACT», 2002. — 526 с.
128. Мартиненко В. М. Державно-громадський контроллінг як метод демократизації державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць ХарРІ НАДУ. — Вип. 2 (21). — У 2 ч. — Ч. 2. — Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. — С. 124—129.
129. Матета О. А. Місцеве самоврядування як функціональна складова діалогу влади та громадянського суспільства / О. А. Матета, Т. А. Ткаченко // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку». — Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. — С. 26—28.
130. Мельвиль Ю. А. Демократические транзиты. Теоретико-методологические и прикладные аспекты / Ю. А. Мельвиль. — М. : МОНФ, 1999. — 106 с.
131. Мельниченко В. І. Політична відповідальність влади в демократичній державі: необхідність, сутність, механізм забезпечення. / В. І. Мельниченко // Український соціум. — 2003. — № 1 (2). — C. 96—104.
132. Мертон Р. К. Явные и латентные функции / Р. К. Мертон ; Американская социологическая мысль — М. : Мысль, 1996. — С. 393—461.
133. Методология и основы организации общественного участия в процессе принятия экологически значимых решений : [уч. пособие]. / [Под общ. ред. Н. Г. Рыбальского, Ю. Ю. Галкина]. — М.: РЭФИА, 2001. — 266 с.
134. Місюра В. Громадська ініціатива в системі місцевого самоврядування України / В. Місюра // Вісник НАДУ при Президентові України. — 2009. — № 1. — С. 288—296.
135. Михайловська О. Г. Методологічні аспекти дослідження поняття інститут громадянського суспільства / О. Г. Михайловська //
136. Мунтян М. Политическая социализация и политическое участие [Електронний ресурс] / Михаил Мунтян. — Назва з титул. екрану. — Режим доступу : http://viperson.ru/wind.php?ID=521334.
137. Мусиенко С. Г. Концептуализация понятия политической ответственности / С. Г. Мусиенко // Проблемы управления. — № 4. — 2007. — С. 221—224.
138. Найдьонова Л. А. Розвиток громадянського суспільства як