ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ЯК ЧИННИК ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

На правах рукопису

ЛІТВІН ЛІЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 321.7: 316.346.2 (477)

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ
ЯК ЧИННИК ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ
ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Новакова Олена Вікторівна,
доктор політичних наук, професор

Луганськ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНІВ «ҐЕНДЕР» ТА «ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ».............................................................
10
1.1. Характеристика класичних і сучасних підходів до вивчення ґендеру та ґендерної рівності..............................................................................................
10
1.2. Особливості ґендерних досліджень у політичній науці........................ 20
Висновки до першого розділу......................................................................... 44
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТАХ......................................................
47
2.1. Методологічне обґрунтування дослідження........................................... 47
2.2.Понятійно-категоріальний апарат дослідження...................................... 51
Висновки до другого розділу.......................................................................... 59
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ҐЕНДЕРНОГО РОЗПОДІЛУ В ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТАХ ДЕМОКРАТИЧНИХ КРАЇН...........................
61
3.1. Аналіз досягнення ґендерного паритету на прикладі скандинавських держав......................................................................................................................
61
3.2. Специфіка ґендерної структури політичних інститутів України......... 73
3.3. Моделі, типи та структура ґендерної рівності........................................ 91
Висновки до третього розділу......................................................................... 101
РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ҐЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ В ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТАХ УКРАЇНИ..........................................................
106
4.1. Політико-правове регламентування забезпечення ґендерної рівності
в Україні...................................................................................................................
106
4.2. Жіночі організації як детермінанта досягнення ґендерного паритету. 129
4.3. Система практичних механізмів реалізації ґендерного балансу.......... 152
Висновки до четвертого розділу..................................................................... 174
ВИСНОВКИ............................................................................................................ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 185
ДОДАТКИ............................................................................................................... 215

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні політичні процеси диктують нові умови функціонування політичної системи суспільства. Однією з таких вимог є дотримання ґендерного балансу в управлінні політичними інститутами. Ґендерна рівність – один із індикаторів демократизації суспільства, рівня його розвиненості. Основними критеріями демократії є, зокрема, політико-правова рівність усіх громадян незалежно від статі, їх соціальна активність, участь у житті держави, в розв’язанні суспільних проблем. Політичні й громадянські права та свободи не можуть забезпечуватися в повному обсязі, якщо існує примітивна дискримінація за статевою ознакою. В той же час структура політичних інститутів України, стереотипизація публічної сфери та відсутність рівності в можливостях суспільно-політичної реалізації чоловіків та жінок свідчать про невирішеність ґендерної проблеми.
Актуальність проблеми ґендерної рівності в політичних інститутах зумовлена потребою в демократичному формуванні владних структур, де репрезентовані управлінські якості та інтереси обох статей. Для ефективного управління демократичні політичні інститути мають мобілізовувати інтелектуальний потенціал нації, керуючись «якісними», а не статевими ознаками. Рівний доступ до політичних ресурсів чоловіків і жінок є одним із пріоритетних завдань для країни, що модернізується. Саме на сучасному етапі розвитку української держави, коли йде формування політичної культури та інтенсивний розвиток політичних інститутів, необхідно віднайти механізми забезпечення ґендерної рівності.
Налагодження ґендерної ситуації в політичних інститутах у руслі процесів демократизації потребує спільних зусиль як держави, так і громадянського суспільства. Тому складовими ефективної ґендерної політики мають бути не тільки інституціональні та соціальні елементи, а й культурно-громадські, тобто реалізація ґендерної рівності повинна формуватися з урахуванням як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.
Зв'язок ґендерного балансу з побудовою прогресивного суспільства доведений практикою політичного розвитку країн сталої демократії. Сучасне демократичне суспільство повинне виробити механізми унеможливлення дискримінаційних моментів у політичній сфері. Тому констатуємо актуальність даного дисертаційного дослідження, яке потребує комплексного підходу до розв’язання політико-ґендерних проблем.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема даного дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Дисертаційне дослідження здійснене на кафедрі політології та міжнародних відносин у рамках держбюджетної теми «Теоретична модель формування та функціонування політичного класу в контексті сучасних модернізаційних процесів політичної системи України» за номером державної реєстрації ДН – 30 – 10.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування ґендерної проблематики в контексті демократизації суспільства та визначення основних шляхів досягнення ґендерної рівності в політичних інститутах України.
З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:
- проаналізувати генезис наукових досліджень феноменів «ґендер», «ґендерна рівність» та визначити їх політичні складові;
- виявити роль ґендерної рівності в процесах демократизації суспільства;
- визначити механізми досягнення паритетної демократії за досвідом скандинавських держав;
- з’ясувати ґендерну структуру політичних інститутів України;
- проаналізувати моделі, типи, структуру та рівні досягнення ґендерної рівності;
сформулювати особливості політико-правового регламентування забезпечення ґендерного балансу в Україні;
- охарактеризувати особливості громадських, зокрема, жіночих, організацій як детермінанти забезпечення ґендерного паритету;
- запропонувати практичні механізми досягнення ґендерної рівності в демократичних політичних інститутах України.
Об'єктом дослідження є формування ґендерної рівності в політичній сфері суспільства.
Предметом дослідження є специфіка формування ґендерної рівності в політичних інститутах України та її вплив на процеси демократизації.
Методи дослідження. Поставлена мета дисертаційного дослідження вимагає використання комплексної методології. Так, у роботі використовуються філософські, загальнонаукові та спеціальні політологічні методи дослідження. За допомогою синергетичного методу ґендер і ґендерна рівність розглядаються в динаміці, постійному розвитку, приймаються до уваги імплікативні та експлікативні чинники, а також взаємовплив ґендерного питання з демократизацією та модернізацією всередині політичної системи. З синергетичним корелюється системний метод дослідження, який дозволяє розглядати політичні інститути як частину всієї політичної системи суспільства, а проблему ґендерної рівності в політичних інститутах – у контексті ґендерного питання політичної системи. Для дослідження сутності та структури політичного інституту використовується інституціональний метод. Також у роботі застосовується біхевіористський метод, за допомогою якого беруться до уваги політична поведінка жінок і чоловіків, зокрема, політичних лідерів, державних службовців та електорату.
Одна з основних методик дослідження – це метод моделювання. За допомогою останнього досліджено моделі ґендерної рівності, а також запропоновано синергетичну модель механізмів ґендерного інтегрування. Для дослідження понять ґендеру та ґендерної рівності в історичній ретроспективі використовується історичний метод, а для порівняння поглядів учених, документів, особливостей ґендерної ситуації береться до уваги метод порівняльного аналізу.
У роботі активно застосовується емпірична методологія: контент-аналіз – для аналізу ґендерного законодавства, програм жіночих організацій, наукових першоджерел та інших політичних документів; соціологічні методи дослідження – опитування та соціометрія – для визначення думки експертів із політології й конкретизації фактів та для виявлення ґендерно-психологічних зв’язків усередині політичного інституту відповідно.
Дисертаційне дослідження базується й на таких традиційних наукових методах як спостереження, досвід, збирання та обробка інформації. Дані методи є основою для теоретичних методів, про які вже була мова. Вони допомагають виокремити ідеї, надати та обґрунтувати рекомендації.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі ролі ґендерної рівності в процесах демократизації українського суспільства, а також визначенні шляхів досягнення ґендерного балансу в політичних інститутах. У межах реалізації даного підходу одержано результати, які відзначаються науковою новизною й виносяться на захист.
Уперше:
- на ґрунті аналізу світового й українського досвіду здійснено класифікацію моделей ґендерної рівності за сутнісним критерієм (скандинавська, європейська, американська, радянська) та за динамікою її реалізації в публічній політиці (стійка, латентна, ґендерна рівність, що трансформується);
- визначено типології ґендерного паритету за такими критеріями як рівень її досягнення (повна й часткова) та кількісно-якісна ознака (технічна й харизматична); названо типи ґендерної нерівності за критерієм тенденцій розповсюдження (симетрична, асиметрична, хаотична та загальна й відокремлена);
- обґрунтовано використання малого індексу забезпечення ґендерної рівності, за яким ураховується співвідношення кількості прийнятих рішень за певний проміжок часу, рівень важливості рішення та середня кількість жінок, що брали участь у його прийнятті. Даний індекс є нескладним у використанні та виявляє загальну тенденцію розвитку ґендерного балансу відносно конкретної ситуації;
- запропоновано синергетичну систему практичних механізмів досягнення ґендерної рівності в політичних інститутах України – Програму ґендерного інтегрування, що включає в себе створення державної структури управління ґендерною ситуацією; адекватний квотний принцип формування владних структур та політичних інститутів; урахування ґендерного паритету при формуванні виборчої системи; ґендерний політико-культурний проект, а також ґендерноспрямовану соціальну політику.
Удосконалено:
- обґрунтування безпосереднього зв'язку ґендерної рівності та репрезентації інтересів соціальних груп суспільства в демократичних політичних інститутах. Аналіз досвіду скандинавських держав та його адаптація до українських реалій дозволили визначити, що лише за умови паритетного використання інтелектуального потенціалу чоловіків і жінок можливі ефективне функціонування політичних інститутів та самоорганізація демократичного суспільства;
- аналіз та систематизацію чинників ґендерної асиметрії. Визначено чотири блоки таких факторів: політичний, культурологічний, соціально-економічний, політико-правовий; сформульовано пропозиції політико-правових змін щодо ґендерного законодавства в аспекті квотного принципу, чіткості ієрархії державних органів, що безпосередньо займаються ґендерною проблемою, посилення контролю, засобів впливу та санкцій щодо ґендерної дискримінації в сфері праці тощо;
- вивчення діяльності демократичних жіночих організацій як детермінанти досягнення ґендерної рівності. Жіночі громадські організації в Україні визначено як організації соціально-наукової спрямованості, правозахисні організації, жіночі організації епатажного типу та благочинного характеру. В політичному аспекті українські жіночі організації віднесено до таких, що опосередковано намагаються впливати на прийняття владних рішень шляхом різноманітних акцій та інтеракцій, але безпосередньо не займаються політичною діяльністю.
Дістало подальшого розвитку:
- дослідження змісту понять «ґендер» та «ґендерна рівність» у політологічній науці. Запропоновано визначення ґендеру в політиці як політико-рольового, стереотипного конструкту, тісно пов'язаного зі статтю, який формується під впливом ментальних особливостей політичної культури й уособлює в собі зовнішні очікування та внутрішні характеристики суспільно-політичної поведінки чоловіків і жінок, що складалися історично. Ґендерну рівність обґрунтовано в роботі як повноцінну інституцію демократичної політичної системи, що розглядається як рівний доступ до політичних ресурсів, а також паритет у можливостях суспільно-політичної реалізації для представників обох статей;
- визначення структури та рівнів досягнення ґендерної рівності. Елементами структури названо ґендерно-політичну культуру, ґендерне законодавство, політико-ґендерний час, соціально-економічний ґендерний паритет. Рівні досягнення ґендерного балансу розподілено на макрорівень, мезорівень та мікрорівень;
- обґрунтування такого поняття як політико-ґендерний час, під яким розуміється кількість часу, розподіленого між жінками й чоловіками для реалізації їх громадсько-політичних і професійних інтересів. Визначено, що саме збалансований політико-ґендерний час є одним із основних чинників побудови паритетної демократії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні існуючої суспільно-практичної та політичної проблеми ґендерної нерівності та шляхів її подолання. Рекомендації дисертаційного дослідження щодо Програми ґендерного інтегрування, вдосконалення роботи жіночих організацій, а також нормативно-правової бази можуть бути використані центральними та локальними органами влади, а також політичними партіями та громадськими організаціями для реалізації заходів побудови ґендернозбалансованого суспільства. Науково-теоретичні доробки та результати соціометричних і соціологічних методів дослідження мають цінність для подальших наукових розвідок у відповідному напрямку. Результати дослідження можна використовувати при розробці таких навчальних дисциплін як загальна теорія політики, партологія, історія політичної думки, політичні інститути та процеси, основи ґендерної політики та ґендерної рівності тощо, написанні підручників та навчально-методичних посібників.
Особистий внесок здобувача. Постановка та вирішення всього комплексу завдань даної дисертації здійснені самостійно. За темою дослідження авторкою одноосібно підготовлено п’ять наукових праць, які опубліковані у фахових виданнях.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Зміст та основні тези дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри політології та міжнародних відносин Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, а також висвітлювались у виступах на науково-практичних конференціях: науковій конференції «Language of International Communication» (Луганськ, 2006); IV, V Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку» (Луганськ, 2010, 2011); міжнародній науково-практичній конференції «Ґендерна освіта – ресурс розвитку паритетної демократії» (Тернопіль, 2011); міжнародній науковій конференції «Наукове літо-2011» (Київ, 2011); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние» (Одеса, 2011); тренінгу «Ґендерна дискримінація та її оскарження» (Київ, 2011).
Публікації. За темою дисертації авторкою опубліковано одинадцять наукових праць, зокрема, п’ять – у фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (перший і другий розділи містять по два підрозділи, третій та четвертий розділи – по три підрозділи), висновків, списку використаних джерел (302 позиції, розміщені на 30 сторінках) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 219 сторінок, із них основного тексту − 184 сторінки, додатки − 5 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Таким чином, проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити певні висновки та надати практичні рекомендації.
Генезис політико-філософської думки показує переважно такі погляди мислителів, за якими принижується роль жінки в політико-соціальній сфері. Так, можна визначити три узагальнених підходи до ролі жінки. При першому підході спостерігається ставлення до жінки як до об’єкту (жінка-об'єкт), при другому – як до суб’єкту (жінка-суб'єкт), при третьому підході – як до ворога (жінка-ворог).
Проаналізувавши теоретико-методологічні засади дослідження феноменів ґендеру та ґендерної рівності, визначаємо, що ґендер у політиці – це політико-рольовий, стереотипний конструкт, тісно пов'язаний зі статтю, який формується під впливом ментальних особливостей політичної культури й уособлює в собі зовнішні очікування та внутрішні характеристики суспільно-політичної поведінки чоловіків і жінок, що складалися історично.
Розглядаючи явище ґендерної рівності, авторка пропонує вважати його повноцінною інституцією демократичної політичної системи, що розглядається як рівний доступ до політичних ресурсів, а також паритет у можливостях суспільно-політичної реалізації для представників обох статей.
У політологічній науці на сьогоднішній день спостерігається кілька підходів до ґендерної проблеми. За першим підходом, взагалі не визнається існування ґендерної проблеми як такої. Другий підхід позиціонує ґендерне питання як феміністичне й трактує його виключно як бажання жінок досягти влади. За третім підходом (прибічниками якого є більшість сучасних ґендерологів), ґендерне питання розглядається як проблема рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у політичній сфері.
Основний аспект дослідження – це розгляд ґендерної рівності в контексті політичної демократизації суспільства. Особливості процесу демократизації й демократичного режиму показують взаємозалежність ґендерної рівності та демократизації. По-перше, демократія гарантує всім громадянам рівні особисті, соціальні, громадянські та політичні права незалежно від статі; по-друге, демократичний режим повинен однаково враховувати інтереси всіх груп населення; по-третє, демократія передбачає рівність усіх громадян незалежно від статі перед законом; по-четверте, демократичне правління – це рівні можливості політичної участі та волевиявлення для всіх громадян незалежно від статі; по-п’яте, демократія детермінується прийняттям раціональних виважених рішень консолідованої еліти, що передбачає рівну участь у прийнятті рішень як чоловіків, так і жінок (прийняття до уваги точки зору представників обох статей). Тільки це зумовить ефективність рішень для добробуту всього суспільства.
Якщо демократизація пов’язана з модернізацією, то й ґендерна рівність стає невід’ємним атрибутом модернізованого суспільства. Так, основні моменти процесу успішної модернізації показують даний процес відкритим та таким, що створює рівні умови розвитку для всіх громадян незалежно від статі. Самоорганізація суспільства повинна реалізовуватися громадянським суспільством, а реальне громадянське суспільство – це ґендернозбалансоване суспільство публічно й політично активних громадян. Модернізаторською може бути та еліта, яка уособлює в собі фемінні та маскулінні якості. Тільки при таких умовах модернізаційний процес стає ефективним.
Аналізуючи питання забезпечення ґендерного балансу в державах Скандинавії, можна зазначити, що вироблений державно-громадський механізм забезпечення ґендерної рівності в даних державах є найуспішнішим та повинен бути адекватним прикладом для України. Основним чинником ефективної реалізації ґендерного балансу в Швеції та Фінляндії є забезпечення ґендерної рівності як елемента паритетної демократії, загального соціально-економічного добробуту та основних прав людини. Досягається подвійна мета – паритетний розподіл ресурсів і рівнозначний вплив на управління. Тому ґендерний баланс у даних державах буде розвиватися до повноцінного паритету.
Законодавство України в сфері забезпечення ґендерної рівності є достатньо коректним для здійснення заходів щодо реалізації ґендерного балансу. В Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» необхідно більш чітко встановити державний механізм досягнення ґендерної рівності, конкретно визначивши ієрархію державних органів, що займаються питанням ґендеру, а також конкретизувати прояви дискримінації за ознакою статі. Основною проблемою як законів, так і програм з ґендерної проблеми є втілення (точніше, його відсутність) задекларованих ідей на практиці. Головний недолік – це нерозуміння цілей і завдань ґендерних заходів у більшості випадків ні пересічними громадянами, ні державними службовцями. На сьогоднішній день втілюється в життя тільки 15 % необхідних заходів. Ще однією проблемою проектів та програм з ґендерного питання є їх локалізація в столиці або кількох великих містах та їх націленість на жіночі організації, так, жінки й чоловіки в провінційних містах та селищах залишаються без уваги.
Ґендерна картина політичних інститутів України характеризує внутрішню ґендерну незбалансованість. Жінок-депутатів відносно депутатів-чоловіків усіх рівнів у відсотковому співвідношенні приблизно 15 % до 85 %, що свідчить про політичну та громадянську пасивність жінок. Ґендерний аналіз виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування показує збільшення кількості жінок на посадах нижчого рівня. Наприклад, у сільських та селищних органах влади жінки можуть переважати кількість чоловіків у кілька разів, у невеликих містах жінки займають багато посад начальників управлінь. Більше того, жінки переважають у таких «допоміжних» посадах як секретарі, спеціалісти тощо. Можливо, це пов'язано, зокрема, з невеликою заробітною платнею. Окреме питання – це ґендерна асиметрія всередині політичних партій, що є «кузнею кадрів» для державних структур, тому забезпечення ґендерного балансу всередині партій потребує більш ретельного підходу. Окрім цього, дана проблема тісно пов’язана з рівнем внутрішньопартійної демократії й олігархізації та управлінською структурою, що робить цю проблему комплексною.
На ґрунті проведеного дослідження запропоновано типологію моделей ґендерної рівності в контексті процесу демократизації, названо скандинавську, європейську, американську та радянську моделі ґендерної рівності. Також визначено такі моделі як стійка, латентна та ґендерна рівність, що трансформується. Ґендерна рівність у політичних інститутах розподіляється на технічну та харизматичну, а також повну й часткову. Рівні досягнення ґендерної рівності визначаємо як макрорівень, мезорівень та мікрорівень. Ґендерну нерівність у політиці класифікуємо на асиметричну, симетричну та хаотичну, а також повну (загальну) та відокремлену.
Проаналізувавши особливості моделей та типів ґендерної рівності, а також асиметрії, прийшли до висновку, що для України адекватною моделлю була б європейська модель ґендерної рівності. На даний момент спостерігається побудова ґендерної рівності, що трансформується. Ґендерну асиметрію можна класифікувати як частково симетричну, тобто потерпають від ґендерних стереотипів обидві статі, але жіноча – набагато більше, та загальну.
Чинники ґендерної асиметрії авторка розподіляє на чотири блоки: культурологічний, політичний, соціально-економічний та політико-правовий. Ці чинники дають змогу обґрунтувати структуру ґендерної рівності, що складається з наступних елементів:
ґендерно-політична культура;
ґендерне законодавство;
політико-ґендерний час;
соціально-економічний ґендерний паритет.
Аналіз особливостей, тенденцій розвитку та діяльності українських жіночих організацій дає змогу зробити наступні висновки. Жіночі громадські організації та політичні партії є індикатором наявності в суспільстві ґендерної нерівності. На відміну від жіночих політичних партій, які не мають реальної влади, жіночі громадські організації можуть бути сильним каналом впливу та одним із засобів досягнення ґендерного паритету, а також одним із чинників демократизації суспільства. В той же час жіночі організації – це ефективний, але етапний, трансформаційний метод досягнення паритетної демократії (при високому рівні ґендерної рівності втрачається сама необхідність існування жіночих організацій). Ґендерна рівність зумовлює злиття жіночого руху з іншими громадськими організаціями та політичними партіями задля вирішення загальних проблем.
Жіночі громадські організації в Україні диференціюємо на організації соціально-наукової спрямованості (наприклад, «Крона»), правозахисні організації (наприклад, «Ла-Страда»), жіночі організації епатажного типу (наприклад, «Femen») та благочинного характеру (наприклад, Центри підтримки жінок).
У політичному аспекті українські жіночі організації віднесено до таких, що опосередковано намагаються впливати на прийняття владних рішень шляхом різноманітних акцій та інтеракцій, але безпосередньо не займаються політичною діяльністю.
Також проведене дослідження дає змогу розподілити жіночі громадські організації на організації, що де-факто мають тільки жіночу цільову аудиторію (наприклад, «Берегиня»), та організації, що мають більш ширшу цільову аудиторію (наприклад, «Дія»).
У той же час громадські, зокрема, жіночі, організації самі є ґендерно незбалансованими, що заважає їм виконувати необхідну роботу. Також треба зазначити, що останнім часом активізувалось створення чоловічих організацій, які займаються переважно правозахисною діяльністю, що свідчить про наявність дискримінаційних моментів відносно чоловіків.
Для ефективного розвитку жіночих організацій в Україні доцільно надати наступні рекомендації:
ґрунтувати свою діяльність на наукових засадах, залучати професійні кадри з відповідною освітою;
розширяти цільову аудиторію, залучати до роботи й чоловіків, займатися не тільки проблемами жінок, а й чоловіків;
не концентрувати свою діяльність виключно на соціальних проблемах і благочинності;
збільшити фінансування шляхом залучення інвесторів та меценатів;
побудувати організаційну структуру з осередками на місцях, налагоджувати зв’язки з іноземними та міжнародними організаціями;
проводити інформаційно-просвітницьку роботу з населенням;
перманентно співпрацювати з іншими громадськими організаціями, політичними партіями, а також з державними органами та органами місцевого самоврядування;
проводити системну роботу за допомогою тактичного й стратегічного планування дій, що мають підпорядковуватися одній головній меті – розповсюдженню принципів ґендерної рівності, а не фемінізму.
Для реалізації ґендерної рівності в політичних інститутах в умовах демократизації українського суспільства запропоновано синергетичну Програму ґендерного інтегрування, яка охоплює політичну, законотворчу, соціально-економічну та культурну сфери, тому що питання ґендерної рівності в політичних інститутах взаємозалежить від симетрії прав і можливостей в інших аспектах.
Програма ґендерного інтегрування включає в себе:
створення державної структури управління ґендерною ситуацією;
адекватний квотний принцип формування владних структур та політичних інститутів;
урахування ґендерного паритету при формуванні типу виборчої системи;
Національний ґендерно-культурний проект, метою якого є реалізація політико-ґендерної компетентності;
ґендерно спрямовану соціальну політику.
Основний механізм – це структура державних органів регулювання та забезпечення ґендерного паритету, яка включає Бюро ґендерної рівності, Незалежну комісію з ґендерної рівності, посаду Уповноваженого з рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, Обласні та Міські комісії з ґендерної рівності, науково-дослідні центри з ґендерної проблематики.
Позитивний результат може дати створення певної організації жінок-парламентарів (жінок-депутатів місцевих рад), які на вищому державно-громадському рівні контролюватимуть ґендерну політику.
Ще одним аспектом реалізації ґендерного паритету є визначення ґендерної концепції розвитку держави: формування фемінної або маскулінної державності, що зумовить адекватність мети й засобів її досягнення. Фемінна характеризується як соціальна, а маскулінна – як правова держава.
Створення нових бюрократичних інститутів в контексті українських реалій не завжди доцільно, але у випадку ґендерного питання це є єдиним ефективним засобом. Економіко-соціальні проблеми не дають змоги існуючим елементам державного управління ефективно працювати на зміну ґендерної ситуації.
Основними чинниками ефективності даної програми є консолідована робота владних структур та громадянського суспільства, політична воля правлячої еліти та контреліти, незалежність механізму реалізації ґендерної рівності від політичної кон’юнктури, а також реалізація ґендерної рівності саме в руслі загальних процесів демократизації. Здійснення Програми ґендерного інтегрування забезпечить гармонійний розвиток політичної системи, надасть політичному управлінню нові якісні ознаки поєднання модернізованих фемінних і маскулінних якостей, а також активізує демократичну трансформацію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абубикирова Н. И. Что такое «гендер»? / Н. И. Абубикорова // Общественные науки и современность. — 1996. — № 6. — С. 123—125.
2. Агеєва В. Жіночий простір : феміністичний дискурс українського модернізму / В. Агеєва. — К. : Факт, 2008. — 320 с.
3. Айвазова С. Гендерная асимметрия российского общества / С. Айвазова // Женщина плюс. — 2002. —№ 2 (26) . — С. 17—19.¬¬¬
4. Айвазова С. Гендерное равенство в контексте прав человека : [пособие] [Электронный ресурс] / С. Айвазова. — М. : Издание Консорциума женских независимых объединений, 2001. — 348 с. — Режим доступа к кн.:
http://www.wcons.org.ru/about/about.shtml
5. Айвазова С. От участия женщины во власти выигрывает все общество / С. Айвазова // Женщина плюс. — 2003. — № 2. — С. 27—30.
6. Альтернативный отчет о выполнении в Украине Конвенции ООН «О ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин» / [Ред. О. Б. Ярош]. — К. : ВОО «Женский консорциум Украины», 2008. — 49 с.
7. Аквинский Т. Сумма теологии / Т. Аквинский ; [пер. с лат., ред. и прим. С. И. Еремеева]. — К. : Эльга ; Ника-Центр.
Т. 3. — Ч. 1. — 2005. — 576 с.
8. Андронова І. Ф. Еволюція політичної культури в незалежній Україні (ґендерний аспект) / І. Ф. Андронова // Науковий часопис. Збірник статей НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки. — Вип. 1. — 2005. — С. 130—135.
9. Антология гендерной теории / [Под ред. Е. Гаповой и А. Усмановой]. — Минск : «Пропилеи», 2000. — 384 с.
10. Аристотель. Сочинения. В 4 т. / Аристотель ; [пер. с древнегреч.] / [Общ. ред. А. И. Доватура.]. — М. : Мысль.
Т. 4. — 1983. — 830 с. (Философское наследие).
11. Архіпов В. І. Попередження насильства та дотримання прав людини в діяльності особового складу міліції : [навч.-метод. посібник з проведення тренінгів і семінарів] / Валерій Іванович Архіпов. — Луганськ : Вид-во РВВ ЛДУВС, 2007. — 64 с.
12. Архіпов В. І. Проблеми дотримання прав людини в умовах трансформаційних процесів сучасної України / В. І. Архіпов // Політологічні записки : [збірник наукових праць] / [гол. ред. Г. П. Щедрова]. — Вип. 3. — Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011. — С. 97—102.
13. Архипов В. И. Разрешение гендерных проблем и правоохранительные органы Украины (Теория и практика) / В. И. Архипов // Впровадження ґендерних підходів у діяльність правоохоронних органів : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Євпаторія, 18 — 20 травня 2005 р.). — К. : Міленіум, 2005. — С. 39—43.
14. Бабієва А. Жінки у Верховній Раді України [Електронний ресурс] / А. Бабієва // Часопис Парламенту. — 2003. — № 2. — Режим доступу до ст. :
http://www.parlament.org.ua/index.php?
15. Балабанова Е. С. Гендерные различия стратегий совладания с жизненными трудностями / Е. С. Балабанова // Социс. — 2002. — № 11. — С. 26—36.
16. Баранов Н. А. Дилеммы глобальной демократизации / Н. А. Баранов // Вызовы глобализации в начале XXI века : материалы междунар. науч. конф. — СПб : СЗАГС.
Ч.1. — 2006. — С. 15—24.
17. Баранов Н. А. Трансформации современной демократии : [учебное пособие] / Н. А. Баранов. — СПб : Изд-во Балт. гос. техн. ун-та, 2006. — 215 с.
18. Барановський Ф. В. Подолання кризи ідентичності в Україні як чинник переходу до органічної модернізації політичної системи / Ф. В. Барановський // Модернізація політичної системи сучасної України : стан та перспективи розвитку : матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф. / Ред. колегія : Г. П. Щедрова — голова, О. В. Новакова, Ф. В. Барановський та ін. — Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011. — С. 10—14.
19. Барановський Ф. В. Європейська інтеграція та демократичний розвиток України : концептуальний аналіз взаємовпливу : [монографія] / Фелікс Володимирович Барановський. — Луганськ : Елтон-2, 2007. — 407 с.
20. Батлер Дж. Меланхолийный гендер. Отторгнутая идентификация Запада / Дж. Батлер // Гендерные исследования. — 1998. — № 1. — С. 101—120.
21. Батлер Дж. Психика власти / Батлер Джудит. — Х. : Алетейя, 2002. — 168 с.
22. Батлер Дж. Случайно сложившиеся основания : феминизм и вопрос о «постмодернизме» / Дж. Батлер // Гендерные исследования. — 1999. — № 3. — С. 89—107.
23. Бебель А. Женщина и социализм / А. Бебель. — М. : Госполитиздат, 1959. — 592 с.
24. Бергин К. Проблемы женщин в США / К. Бергин // Женщина плюс. — 2004. — № 1. — С. 9—11.
25. Біляцький С. Інтелекту нації потрібен канал впливу на владу / С. Біляцький, А. Добровольська // Збірник наукових праць Інституту світової економіки й міжнародних відносин. — 2005. — Вип. 44. — С. 34—40.
26. Бурдье П. Мужское господство / П. Бурдье ; [пер. с фр. Ю. В. Марковой] // Социальное пространство : поля и практики. — М. : Институт экспериментальной социологии, 2005. — С. 286—364.
27. Бурн Ш. Гендерная психология / Шон Бурн. — М. : «Прайм-ЕВРОЗНАК», 2004. — 320 с. (Секреты психологии).
28. Введение в гендерные исследования : [учебное пособие] / [Под ред. И. Жерёбкиной]. — Х. : ХЦГИ; СПб : Алетейя.
Ч. 1. — 2001. — 708 с.
29. Введение в гендерные исследования : [хрестоматия] / [Под ред. С. Жерёбкина]. — Х. : ХЦГИ; СПб : Алетейя.
Ч. 2. — 2001. — 991 с.
30. Введение в гендерные исследования. Программы учебных курсов североамериканских и западноевропейских университетов / [Под ред. С. Жерёбкина]. — Х. : ХЦГИ.
Ч. 3. — 2001. — 412 с.
31. Вебер М. Политика как призвание и профессия / Макс Вебер // Избранные произведения ; [пер. с нем., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П. П. Гайденко]. — М. : Прогресс, 1990. — С. 644—707.
32. Ведерникова И. Внутрипартийный армрестлинг / И. Ведерникова // Зеркало недели. — 2009. — № 8 (736). — С. 2.
33. Вейнингер О. Пол и характер : принципиальное исследование / Отто Вейнингер ; [пер. с нем.]. — М. : Терра, 1992. — 480 с.
34. Власенко Н. С. Ґендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків / Власенко Н. С., Виноградова Л. Д., Калачова І. В. — К. : Інститут держави і права ім В. М. Корецького НАН України, 2000. — 59 с.
35. Войскунский А. Е. Политика, гендер, интернет / А. Е. Войскунский // Вестник Российского гуманитарного научного фонда. — 2004. — № 1 (34). — С. 167—178.
36. Галустян Ю. М. Ґендерна статистика України : сучасний стан, проблеми, напрями удосконалення / Галустян Ю. М., Герасименко Г. В., Макарова О. В. — К. : Друкарський світ, 2010. — 192 с.
37. Галустян Ю. М. Організаційні та правові елементи інституційного механізму забезпечення ґендерної рівності в Україні / Галустян Ю. М., Герасименко Г. В., Макарова О. В. — Запоріжжя : Друкарський світ, 2010. — 140 с.
38. Гендер для чайников / [Ред. Н. И. Алексеева]. — М. : Звенья, 2006. — 263 с.
39. Гендер для чайников — 2 / [Ред. И. Тартаковская]. — М. : Звенья, 2009. — 247 с.
40. Ґендерні стандарти сучасної освіти : збірка рекомендацій / [Кікінежді О. М., Власов В. С., Магдюк Л. Б., Ладиченко Т. В.]. — К. : Дорадо-друк.
Ч. 1. — 2010. — 328 с.
41. Ґендерний аналіз українського суспільства / [Наук. ред. Т. Мельник]. — К. : Златограф, 1999. — 294 с. (ПРООН в Україні).
42. Гендер и культура : [учеб. пособ. для студ. гуман. фак-ов] / [Под. ред. М. Хегай]. — Душанбе : Изд-во Бюро «Женщины в Развитии», 2001. — 242 с.
43. Ґендерна педагогіка : [хрестоматія] ; пер. з англ. В. Гайденка, А. Предборської / [За ред. В. Гайденка]. — Суми : ВТД «Університетська книга», 2006. — 312 с.
44. Ґендерна політика Європейського Союзу в Україні. Ґендерна стратегія Європейського Союзу [Електронний ресурс] / [За ред. О. Кисельової]. — Режим доступу до кн.. :
www.gender.ru/pages/library/books/pdf/rol/part3.pdf
45. Ґендерні перетворення в Україні / [Укл. і ред. М. Скорик]. — К. : ТОВ «АДЕФ-Україна», 2007. — 165 с.
46. Ґендерні проблеми очима студентства : аналітична доповідь / [ Гуслякова Л., Даниленко І., Плахотнік О., Сухомлин М.]. — Х. : Райдер, 2009. — 64 с.
47. Ґендерні стереотипи та ставлення громадськості до ґендерних проблем в українському суспільстві / [Ред. Ю. І. Саєнко]. — К. : Вид-во ТОВ «Компанія BAITE», 2007. — 143 с. (ПРООН в Україні).
48. Ґендерний паспорт Луганської області / [Горват Л. П., Харченко Л. Г., Тунтуєва С. В. та ін] ; за заг. ред. Л. Г. Харченко. — Луганськ : ММЦ «Консалтинг групп», 2009. — 36 с.
49. Гендерное равноправие в России : материалы междунар. науч. конф., посвященной столетию Первого Всероссийского женского Съезда 1908 года (21 — 23 марта 2008 года) / Под. ред. Н. Л. Пушкаревой (ответственный редактор), М. Г. Муравьевой, Н. В. Новиковой. — СПб : Алетейя, 2008. — 320 с.
50. Гендерные стратегии устойчивого развития Украины / [Под науч. ред. Л. С. Лобановой]. — К. : Феникс, 2004. — 432 с.
51. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс. — М. : Эдиториал УРСС, 2005. — 532 с.
52. Гиллиган К. Иным голосом : психологическая теория и развитие женщин / К. Гиллиган // Этическая мысль : Научн.-публицист. чтения. 1991 / [Общ. ред. А. А. Гусейнова]. — М. : Республика, 1992. — С. 352—371.
53. Гнедаш А. А. Политико-административные элиты постсоветской России: гендерное измерение : автореферат дис. на соискание учён. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / А. А. Гнедаш. — Краснодар, 2006. — 25 с.
54. Гоббс Т. Левиафан / Томас Гоббс. — М. : Мысль, 2001. — 480 с.
55. Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності : [навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів] / Микола Федорович Головатий. — К. : МАУП, 2002. — 175 с.
56. Політична міфологія : [навч. посіб.] / Микола Федорович Головатий. — К. : МАУП, 2006. — 142 c.
57. Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні : проблеми оновлення / Микола Федорович Головатий. — К. : Наук. думка, 1993. — 325 с.
58. Головатий М. Ф. Навчи себе сам : [навч.-метод. розробка] / Микола Федорович Головатий. — [2-ге вид., випр. i доп.]. — К. : МАУП, 2005. — 131 с.
59. Головатий М. Ф. Соціологія молоді : [курс лекцій] / Микола Федорович Головатий. — [2-ге вид., перероб. i доп.]. — К. : МАУП, 2006. — 303 с.
60. Головатий М. Ф. Діалог між владою і громадським суспільством — найважливіша засада формування української державності / М. Ф. Головатий // Наукові праці МАУП. — 2011. — № 3 / 30. — С. 5—9.
61. Головатий М. Ф. Перешкоди на шляху державотворення / М. Ф. Головатий // Персонал. — 2009. — № 1. — С. 4—10.
62. Головаха Є. Альтернативний ґендерний словник / Євген Головаха. — К. : СПД Москаленко О. М., 2011. — 16 с.
63. Голосов Г. В. Сравнительная политология : [учебник] / Г. В. Голосов. — [3-е изд., перераб. и доп.]. — Спб : Изд-во Епроп. ун-та в С.-Петербурге, 2001. — 386 с. (Труды ф-та полит. наук и социологии ; вып. 2).
64. Гончарова Н. В. Игры «для мальчиков» : гендерные аспекты реализации карьерных притязаний / Н. В. Гончарова // Социс. — 2003. —№ 1. — С. 83—91.
65. Гонюкова Л. В. Партії та громадсько-політичні рухи : світовий досвід і Україна / Л. В. Гонюкова, В. А. Ребкало. — К. : Вид-во НАДУ, 2004. — 88 с.
66. Гонюкова Л. Політичні партії в політичних системах, що змінюються / Л. Гонюкова // Вісник НАДУ. — 2006. — № 1. — С. 176—186.
67. Гонюкова Л. Розвиток законодавства щодо фінансування політичних партій / Л. Гонюкова // Вісник НАДУ. — 2006. — № 2. — С. 311—320.
68. Гонюкова Л. Політичні партії як чинник демократизації суспільства / Л. Гонюкова // Актуальні проблеми внутрішньої політики : [збірник наукових праць]. — 2009. — № 4. — С. 103—111.
69. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства : Україна і світ на зламі тисячоліть / В. П. Горбатенко. — К. : Академія, 1999. — 240 с.
70. Горчакова В. Мифология женской карьеры / В. Горчакова // Управление персоналом. — 2003. — № 3. — С. 54—56.
71. Грабовська І. Ґендерна рівність як проблема конституціоналізму доби української революції 1917-21 років [Електронний ресурс] / І. Грабовська // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2003. — № 27. — Режим доступу до ст. :
http://www.ji.lviv.ua/n27texts/hrabovska.htm
72. Грачев М. Н. Демократия : методология исследования, анализ перспектив / М. Н. Грачев, А. С. Мадатов. — М. : Изд-во «АЛКИГАММА», 2004. — 128 с.
73. Грация де В. Как Муссолини управлял итальянскими женщинами / В. де Грация ; [перевод с англ. яз. Т. Рябовой] // Гендерные исследования. — 2004. — № 12. — С. 54—71.
74. Грицяк Н. В. Проект моделі ґендерної системи управління / Н. Грицяк // Вісник державної служби України (наук. вид. для держ. службовців України) / [Голов. упр. держ. служби України ; редкол. : Т. В. Мотренко (голова) та ін.]. —К. : ПрАТ «УкрНДІСВД», 2004. — № 1. — С. 32—35.
75. Грицяк Н. В. Теоретико-методологічні засади формування й реалізації державної ґендерної політики в Україні : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з державного управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / Н. В. Грицяк. — К., 2005. — 36 с.
76. Грицяк Н. В. Формування ґендерної політики в Україні : проблеми теорії, методології, практики : [монографія] / Н. В. Грицяк. — К. : Вид. НАДУ, 2004. — 384 с.
77. Громадянське суспільство в сучасній Україні : специфіка становлення, тенденції розвитку / Ф. М. Рудич, Г. П. Щедрова. — К. : Парламентське вид-во, 2006. — 412 с.
78. Грошев И. В. Гендерные представления о власти / И. В. Грошев // СОЦИС. — 2000. — № 12. — С. 33—41.
79. Гульбаршин Ч. Ґендерна рівність у світі праці в Україні / Ч. Гульбаршин. — К. : МБП, 2010. — 50 с.
80. Гусак Н. Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві : хто повинен її виконувати? / Н. Гусак // Соціальна робота і охорона здоров’я. — 2008. — Вип. 28. — С. 29—44.
81. Даймонд Л. Прошла ли третья волна демократизации? / Л. Даймонд // Политические исследования. — 1999. — № 1. — С. 11—13.
82. Дацюк С. Что такое гендер и гендерная политика? [Электронный ресурс] / С. Дацюк // Украинская правда. — 2007. — 14 июля. — Режим доступа к ст. :
http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2007/06/14/4419895/
83. Денисова А. Язык вражды в российских СМИ : гендерное измерение / А. Денисова // Женщина плюс. — 2002. — № 4. — С. 30—33.
84. Державна програма з утвердження ґендерної рівності в Україні на період до 2010 р. : за станом на 19 січня 2007 р. // Офіційний вісник України. — 2007. — № 1. — С. 91.
85. Дідух Г. Я. Формування іміджу жінки-політичного лідера : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Ганна Ярославівна Дідух. — К., 2010. — 20 с.
86. Добржанська І. Ґендерні проблеми політичних відносин в Україні / І. Добржанська // Політична наука в Україні : стан і перспективи : матеріали всеукр. наук. конф. (Львів, 10 — 11 травня 2007 р.) / [Укл. М. Поліщук, Л. Скочиляс, Л. Угрин]. — Львів : ЦПД, 2008. — С. 199—204.
87. Досина Н. В. Политическое участие граждан России на рубеже XX — XXI веков: гендерная стратегия : автореферат дис. на соискание учён. степени доктора полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Н. В. Досина . — М., 2004. — 25 с.
88. Женщина в обществе : Мифы и реалии : [сборник статей]. — М. : Информация-ХХI век, 2000. — 332 с.
89. Жерёбкина И. Женское политическое бессознательное / И. Жерёбкина. — СПб : Алетейя, 2002. — 224 с.
90. Жінки та влада / [Михайльова К. Г., Богословська I. Г., Борисенко О. С. та ін.] // Жінка в Україні. — К. : Фенікс.
Т. 23. — 2001. — 645 с.
91. Жінки України : [біографічний енциклопедичний словник] / [Укладачі : Л. Г. Андрієнко та ін. ; редколегія : М. А. Орлик (гол. редактор) та ін.]. — К. : Фенікс, 2001. — 560 с.
92. Жукова О. И. «Per aspera ad astra». Положение женщин в политике России и Франции / О. И. Жукова // Вестник Российского университета дружбы народов. Серия : Политология. — 2008. — № 5. — С. 63—71.
93. Заїка Є. Уряд без жінок. За три кроки до виборів [Електронний ресурс] / Є. Заїка // Українська Правда. — 2010. — 18 березня. — Режим доступу до ст. :
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/03/18/4870430/
94. Закон України «Про вибори народних депутатів України» : за станом на 7 червня 2005 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2005. — 192 с. — (Бібліотека офіційних видань).
95. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» : за станом на 15 квітні 2008 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу до зак. :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/274-vi
96. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» : за станом на 8 вересня 2005 р. // Урядовий кур’єр. — 2005. — 19 жовтня. — С. 8.
97. Закон України «Про об'єднання громадян» : за станом на 12 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1992. — № 34. — С. 4—5.
98. Закон України «Про політичні партії в Україні» : за станом на 5 квітня 2001 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парлам. вид-во, 2001. — 20 с. — (Бібліотека офіційних видань).
99. Збірник доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. «Ґендерні перетворення в Україні : осмислюючи стратегію і тактику» / [Упорядн. О. Плахотнік, Л. Гуслякова]. — Х. : Райдер, 2009. — 120 с.
100. Здравомыслова Е. Кризис маскулинности в позднесоветском дискурсе / Е. Здравомыслова, А. Тёмкина // О муже(N)ственности : сборник статей / [сост. С. Ушакин]. — М. : НЛО, 2002. — С. 432—351.
101. Здравомыслова Е. Советский этакратический гендерный порядок / Е. Здравомыслова, А. Тёмкина // Социальная история (Специальный выпуск, посвященный гендерной истории) / [Отв. ред. Н. Л. Пушкарева]. — М. : РОССПЭН, 2002. — С. 436—463.
102. Ильин М. В. Демократия и демократизация / Ильин М. В., Мельвиль А. Ю., Фёдоров Ю. Е. // Политические исследования. — 1996. — № 5. — С. 146—161.
103. История женщин на Западе. — В 5 томах / [Под общ. ред. Ж. Дюби и М. Перро ; науч. ред. перевода Н. Л. Пушкарева]. — СПб : Алетейя.
Т. I : От древних богинь до христианских святых. — 2005. — 600 с.
104. История женщин на Западе. — В 5 томах / [Под общ. ред. Ж. Дюби и М. Перро, ред. тома К. Клапиш-Зубер ; пер. с фр. под ред. Р. А. Гимадеева ; науч. ред. пер. Н. Л. Пушкарева]. — СПб : Алетейя.
Т. 2 : Молчание Средних веков. — 2009. — 512 с.
105. Караханова Т. М. Ценностные ориентации работающих женщин и использование времени / Т. М. Караханова // Социс. — 2003. — № 3. — С. 74—81.
106. Карбовська Н. Інструменти інтегрування концепції соціально-ґендерної рівності в роботу органів місцевої влади / Карбовська Н., Литвинова Т., Магдюк Л. — К. : УЖФ, 2010. — 119 с.
107. Карбовська Н. Основні стратегії та методології ґендерного інтегрування. Керівництво з використання методології «3Р» / Карбовська Н., Литвинова Т., Магдюк Л. — К. : УЖФ, 2008. — 78 с.
108. Карлін М. І. Фінансова система України [Електронний ресурс] / М. І. Карлін. — Режим доступу до кн. :
http://pidruchniki.ws/10561127/finansi/neobhidnist_problemi_rozrobki_tendernih_byudzhetiv_ukrayini#629
109. Катан О. І. Концептуальні й політико-практичні засади вирішення ґендерної проблеми в Україні : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23. 00. 02 «Політичні інститути та процеси» / О. І. Катан. — К., 2005. — 19 с.
110. Кіммел М. С. Ґендероване суспільство / М. С. Кіммел ; [пер. з англ.]. — К. : «Сфера», 2003. — 490 с.
111. Кіндратець О. М. Продовжений демократичний транзит в Україні / О. М. Кіндратець // Трибуна. — 2005. — № 7 — 8. — С. 33—35.
112. Киселева Т. Г. Социальный образ женщины в культурах мира / Т. Г. Киселева // Общественные науки и современность. — 2003. — № 3. — С. 162—166.
113. Кісь О. Жінка в традиційній українській культурі (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / О. Кісь. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2008. — 272 с.
114. Кісь О. Моделі конструювання ґендерної ідентичности жінки в сучасній Україні [Електронний ресурс] / О. Кісь // Незалежний культурологічний часопис «Ї». Фемінність та маскулінність. — 2003. — № 27. — Режим доступу до ст. :
http://www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm
115. Кісь О. Українська сільська молодь у дзеркалі ґендерних відмінностей [Електронний ресурс] / О. Кісь // Незалежний культурологічний часопис «Ї». Фемінність та маскулінність. — 2002. — № 24. — Режим доступу до ст. :
http://www.ji.lviv.ua/n24texts/kis-oksana.htm
116. Клёцина И. С. Аналитические подходы к определению причин гендерных конфликтов и путей их преодоления / И. С. Клёцина // Противоречия, конфликты, кризисы личности : субъектно-бытийный подход : материалы Всерос. науч.-практ. семинара. — Краснодар : Изд-во Кубанского гос. ун-та, 2007. — С. 30—44.
117. Клёцина И. С. От психологии пола — к гендерным исследованиям в психологии / И. С. Клецина // Вопросы психологии. — 2003. — № 1. — С. 61—78.
118. Клёцина И. С. Развитие гендерной компетентности государственных и муниципальных служащих в процессе гендерного образования / И. С. Клёцина // Женщина в российском обществе (российский научный журнал). — 2007. — № 3 (44) — С. 60—65.
119. Клименко І. Як народжуються, живуть і вмирають «жіночі партії» [Електронний ресурс] / І. Клименко. — Режим доступу до ст. :
http://www.ji.lviv.ua/n27texts/klymenko.htm
120. Козлова Н. Гендер как инструмент политологического анализа [Электронный ресурс] / Н. Козлова // Пути и перспективы интеграции гендерного подхода в гуманитарные дисциплины : материалы конф. — Режим доступа к ст.:
http://fixed.ru/prikling/conf/gender/tezis2/gendeolohdly.html
121. Козлова Н. Гендерный анализ учебников «Политология» [Электронный ресурс] / Н. Козлова. — Режим доступа к ст. :
http://tvergenderstudies.ru/main.php?do=81
122. Козлова Н. Гендер и вхождение в модерн / Н. Козлова // Общественные науки и современность. — 2006. — № 5. — С. 164—174.
123. Козлова Н. Пол и гендер в науках о человеке и обществе / Н. Козлова, В. Успенская. — Тверь : Феминист-Пресс, 2005. — 384 с.
124. Козырь Е. От маскулинной «демократии» — к гендерному паритету / Е. Козырь, А. Устинова // Женщина плюс. — 2003. — № 1. — С. 10—12.
125. Колодій А. Особливості перехідного періоду і вибір демократичних інститутів в Україні / А. Колодій // Політичний процес в Україні : стан і перспективи розвитку : (збірка наукових праць). — Львів : Астролябія, 1998. — С. 44—55.
126. Коментар до закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» / [Е. Ламах, К. Левченко, Т. Макійчук, О. Суслова, А. Чигрин]. — Запоріжжя : Друкарський світ, 2011. — 168 с.
127. Кон И. С. Пол и гендер. Заметки о терминах [Электронный ресурс] / И. С. Кон. — Режим доступа к ст. :
http://sexology.narod.ru/publ037.html
128. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок : за станом на 6 жовтня 1999 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу до конв. :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_207
129. Конституція України : станом на 1 жовтня 2011 р. — Х. : Фактор, 2011. — 128 с. — (Бібліотека законодавства).
130. Корольчук Ю. Ґендерна революція в системі державного управління [Електронний ресурс] / Ю. Корольчук // Незалежний культурологічний часопис «Ї». Фемінність та маскулінність. — 2003. — № 27. — Режим доступу до ст. :
http://www.ji.lviv.ua/n27texts/korolchuk.htm
131. Кормич Л. І. Принципові засади паритетної демократії / Л. І. Кормич // Актуальні проблеми політики: [збірник наукових праць] / [керівник авт. кол. С. В. Ківалов]. — Вип. 42. — О. : Фенікс, 2011. — С. 12—20.
132. Кочкина Е. В. Разработка феминистской политологической концепции : изменяющаяся политическая роль женщины и пересмотр политики [Электронный ресурс] / Е. В. Кочкина // Вестник ИЦНЖФ «Женщина и культура». — 1998. — № 14. — Режим доступа к ст. :
http://www.a-z.ru/women/texts/article1.htm
133. Кристофер Э. Гендерные лидерства / Э. Кристофер. — СПб : Дмитрий Буланин, 2002. — 317 с.
134. Курінько Р. М. Кращі практики на рівні підприємств щодо поваги принципів рівних можливостей зайнятості та недискримінації на робочому місці у державному та приватному секторах України. Результати дослідження / Р. М. Курінько. — К. : Відділ публікацій МБП, 2010. — 54 с.
135. Куценко О. Зигзаги демократизації політичного режиму в Україні / О. Куценко // Соціологія : теорія, методи, маркетинг. — 2005. — № 3. — С. 65—79.
136. Лавриненко Н. В. Жещина : самореализация в семье и обществе (Гендерный аспект) / Н. В. Лавриненко. — К. : ВИПОЛ, 1999. — 172 с.
137. Ладиченко В. Гуманістична парадигма організації влади / В. Ладиченко // Юридична Україна. — 2005. — № 9 (33). — С. 4—10.
138. Лактіонова В. В. Концептуальні підходи до проблеми трансформації політичних режимів на засадах демократії / В. В. Лактіонова // Трибуна. — 2005. — № 5 — 6. — С. 30—31.
139. Лебединская И. Гендер и культура. Опыт деконструкции традиционной методологии : [тематика курса лекций] [Электронный ресурс] / И. Лебединская. — Режим доступа к тем. :
http://www.gender.univer.kharkov.ua/RUSSIAN/COURSES/lutss.htm
140. Левченко К. Б. Жінки в органах внутрішніх справ України / К. Б. Левченко, О. А. Мартиненко. — К. : ТОВ «Вид-во «Телесик», 2008. — 56 с.
141. Літвін Л. А. Визначення моделей, типів, структури та рівнів досягнення ґендерної рівності / Л.