Впровадження електронної демократії: концептуальні підходи та особливості процесу реалізації в Україні

Краткое описание

Південноукраїнський національний педагогічний університет
ім. К.Д.Ушинського

На правах рукопису
Малишенко Людмила Олександрівна

УДК 321.7

Впровадження електронної демократії: концептуальні підходи та особливості процесу реалізації в Україні

Спеціальність 23.00.02 політичні інститути та процеси

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
доктор політичних наук, професор
Наумкіна Світлана Михайлівна

Одеса 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ ..............................................................................................

10

1.1 Ступінь науково-теоретичної розробки концепції електронної демократії ......................................................................................................

10

1.2 Поняття та форми електронної демократії ............................................

32

1.3 Розуміння електронного уряду як інструменту електронної демократії ..............................................................................................................

53

Висновки до Розділу 1 .........................................................................................

78

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАД ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ .........................................

81

2.1 Особливості впровадження електронної демократії в європейських країнах ...................................................................................................................

81

2.2 Специфічні ознаки електронної демократії США, Канади та Великобританії .....................................................................................................

94

2.3 Характерні риси електронної демократії в азіатських країнах .........

116

Висновки до Розділу 2 .........................................................................................

127

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ .....................

129

3.1 Державна інформаційна політика в Україні: формування основних засад електронної демократії .............................................................................

129

3.2 Особливості становлення та впровадження елементів електронної демократії в Україні ............................................................................................

157

Висновки до Розділу 3 .........................................................................................

181

ВИСНОВКИ ................................................................................................

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................

192

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасні зміни в політичному та суспільному житті ведуть до трансформації політичних інститутів. Це викликає проблеми, які призводять до кризи демократичного устрою. Відповідно, як науковці, так і практики намагаються за допомогою розробки теоретичних підходів вирішити ці кризові ситуації. На сучасному етапі більшість таких концепцій заснована на інформаційно-комунікативних технологіях. До них слід віднести теорію постіндустріалізму, теорію «інформаціоналізму», теорію транзитології. Нові технології, на яких ґрунтується формування інформаційного суспільства, багато в чому змінили характер політичної комунікації. Інтернет забезпечує неможливий раніше доступ до інформації й розширює можливості політичної комунікації. Без інформаційного супроводу функціонування сучасних демократичних інститутів може бути ускладнене , а забезпечення рівного доступу до мереж може сприяти закріпленню демократичних стандартів на рівнях міжособистісного й міжгрупового спілкування. При цьому необхідно враховувати, що сучасні інформаційні технології створюють потенційну можливість маніпулятивного впливу на особистість, у тому числі й з боку суб'єктів політичного процесу.
Традиційне розуміння демократії стає непридатним до суспільств, які існують і функціонують у світі глобальних постіндустріальних комунікацій на базі інформаційних технологій, що стрімко розвиваються. Мова йде про появу такого феномена, як «електронна демократія», під якою розуміється відкритість, транспарентність державної влади, підвищення ефективності політичного керування й активне залучення громадян у прийняття політичних рішень на основі інформаційно-комунікативних технологій. У такий спосіб «електронна демократія» виступає як перспективна форма інтерактивної взаємодії населення й влади в політичних процесах сучасного світу.
Актуальність теми дисертації обумовлена тим, що виникнення «електронної демократії» є новою стадією у розвитку суспільства і відповідно вимагає теоретичного осмислення його впливу на розвиток соціально-політичних ідей у кінці XX на початку ХХI століть. Також важливим є те, що процеси розвитку електронної демократії відбуваються практично в усіх країнах світу. В Україні, де рівень розвитку е-демократії невеликий, досвід розвинених країн може бути використаний для розвитку інструментарію електронної демократії.
Актуальність обраної тематики забезпечують також наявність процесів цілеспрямованого використання інформаційно-комунікативних технологій як однієї з рушійних сил удосконалювання державного й політичного управління, зростання кількості інтернет-користувачів; неможливість державних структур реагувати з необхідною швидкістю на зміни навколишнього світу. У цілому інформаційне суспільство припускає неминучу трансформацію політичних інститутів і державного управління як в змісті зміни функцій, так і в плані структурних рухів. Україна також не може залишатися осторонь від цих процесів, незважаючи на те, що провідні в цій сфері держави в значній мірі випереджають рівень інформатизації в Україні. При цьому необхідне розуміння того, що держави-лідери в галузі електронної демократії застосовували в процесі трансформації державного та політичного управління принципово різні політичні стратегії. Це означає, що Україна може обрати для себе найбільш адекватну з них для адаптації на своїй території й стосовно до своїх умов і цілей.
Таким чином, розробка політичної стратегії формування електронної демократії в сучасній Україні є досить актуальною проблемою. Дослідження в цій галузі бачаться вагомими як з теоретичної, так і з практичної точок зору.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідницькій темі кафедри політичних наук Південноукраїнського національного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського «Трансформаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення» (№ держреєстрації 0109U000215), одним з виконавців якої є дисертант.
Метою даної роботи є дослідження сутності електронної демократії в сучасному українському суспільстві з урахуванням досвіду зарубіжних країн.
Для досягнення даної мети поставлені наступні дослідницькі завдання:
дослідити різноманітні підходи до визначення «електронної демократії»;
проаналізувати теорії інформаційного суспільства та обґрунтувати можливість їх застосування до характеристики електронної демократії;
уточнити понятійно-категоріальний апарат, що розкриває процес формування й функціонування «електронного уряду», його структуру й функції в сучасному суспільстві;
порівняти зміст електронної демократії та електродного уряду для визначення їх основних задач та методів реалізації їх функцій;
зробити порівняльний аналіз різноманітних форм впровадження електронної демократії в зарубіжних країнах та узагальнити накопичений досвід з метою можливості його застосування в українській політиці;
охарактеризувати сучасний стан процесу формування електронної демократії в Україні;
дослідити процес розвитку інформаційних технологій Інтернету й державну політику України в цій галузі;
виділити ключові фактори формування політичної стратегії держави зі створення електронного уряду в Україні.
Об'єктом дисертаційного дослідження є електронна демократія як форма участі громадян у сучасному політичному процесі.
Предметом дослідження є особливості впровадження електронної демократії в сучасному українському просторі.

Методи дослідження. У роботі застосовано загальнонаукові методи: метод порівняльного аналізу, метод системного аналізу, діалектичний метод, метод класифікації, сходження від абстрактного до конкретного, виявлення загального, особливого та специфічного. Також при написанні дисертації був використаний метод політичних мереж, синергетичний метод, системно-функціональний та процесуально-динамічний підходи, інформаційно-кібернетична модель забезпечення політичного процесу. Головними засадами дослідження є сучасні парадигми в галузях політології, глобалістики, теорії мереж, комунікації, політичних систем, політичної комунікативістики, теорій у руслі концепції постіндустріалізму, концепцій побудови інформаційного суспільства, реалізованих на політичному рівні, теорії політичної комунікації, глобалізації. Зокрема, діалектичний метод був покладений в основу розгляду основних концепцій, що відображають динаміку становлення постіндустріального суспільства. Метод порівняльного аналізу застосовувався при розгляді видів електронної демократії в сучасному суспільстві. Метод системного аналізу використовувався при інтерпретації концепцій інформаційного суспільства.
Наукова новизна дисертації полягає в комплексному аналізі процесів впровадження засад електронної демократії з визначенням особливих характеристик цього процесу в Україні на сучасному етапі. Наукова новизна конкретизується в наступному:
Вперше:
визначені основні характеристики електронно-демократичної парадигми, до яких відносяться наявність мережного характеру, всеохоплення та технологічна складність процесу. Зазначені ресурси, які нададуть можливість сформувати відповідну форму електронної демократії, насамперед це необхідність застосування інтелектуальних технологій, які засновані на досягненнях науки і потребують повсюдного їх використання у повсякденному житті людей;
визначено, що електронна демократія за допомогою нових технологій є не лише ефективним інструментом, споживацькою службою чи засобом зв'язку з громадськістю вона здатна постійно створювати обновлюваний публічний простір і більш відповідальний демократичний устрій. Обґрунтовано, що в будь-якій сучасній країні впровадження елементів електронної демократії супроводжується й здобутком нових рис суспільства, що може призвести до значних змін як політичного устрою, так і політичного режиму держави в цілому. Зокрема, це може призвести до більш мобільної та прогресивної форми суспільства конфігуративної.
Уточнено:
характерні ознаки форм електронної демократії, їх позитивні та негативні аспекти. Головним є те, що в умовах побудови будь-якої форми електронної демократії відбувається зниження витрат процесу одержання та передачі інформації, що створює передумови для поступового збільшення груп людей, які мають можливість брати участь у розробці та прийнятті політично значущих рішень, створюючи тим самим технологічні передумови для поступового зменшення нерівності політичних можливостей громадян;
напрямки формування електронної демократії в Україні: правове забезпечення входження України в інформаційне суспільство; інструментально-технологічне забезпечення; змістовна наповненість нових технологій у державному управлінні. Визначено, що соціально-економічні проблеми в Україні, незавершеність процесу реформ, відсутність передумов для сприйняття більшістю населення інформаційних і технологічних інновацій становлять комплекс проблем, що ускладнює реалізацію електронної демократії найближчим часом;
умови реалізації електронної демократії, якими виступають мережна організація суспільства, ефективно працюючий зворотний зв'язок і високий рівень технологічної оснащеності державного апарату. Показано, що західні розвинені країни мають перевагу перед країнами, що розвиваються, які не встигли ще вступити в глобальне інформаційне суспільство як повноправні його члени.
Дістало подальший розвиток:
концептуальні підходи до вивчення теорії демократії загалом, її форм як у віртуальному, так і реальному вимірах. Показано, що електронна демократія, яка існує у віртуальній формі, не завжди адекватна демократії, що функціонує в реальному світі;
визначення організації та діяльності електронного уряду як інструменту електронної демократії, враховуючи, що будь-яка демократична держава здійснює свою діяльність за допомогою легітимного уряду, який може трансформуватися в електронний уряд, якщо функціонує на основі використання можливостей Інтернету й застосовує високі інформаційні технології;
положення про неможливість у сучасних умовах формування в будь-якій країні, зокрема в Україні, прямої форми електронної демократії. Доводиться, що на сучасному етапі слід впроваджувати так звану «напівпряму» форму електронної демократії, яка є найбільш адекватною до сучасного світового процесу в його соціально-політичному, економічному та культурному вимірах.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що теоретичні положення та висновки дисертації є внеском у розробку концепції політичної комунікації й можуть бути використані при подальшому дослідженні динаміки політичних процесів в Україні й у практичному аспекті представниками управлінських структур та громадських об’єднань. Положення та висновки дисертації систематизують і узагальнюють тенденції становлення та розвитку електронної демократії в сучасному суспільстві. Теоретико-методологічні засади роботи, а також бібліографія можуть бути використані при розробці навчальних курсів і спецкурсів з політологічних, філософських і управлінських дисциплін, а також використовуватися в практиці роботи прес-служб та засобів масової інформації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовані автором на всеукраїнських і міжнародних науково-методичних і науково-практичних конференціях: «Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право» (Київ, 2008р.), «Шляхи удосконалення підготовки фахівців для фінснсової системи відповідно до вимог Болонського процесу» (Одеса, 2008р.), «Світова фінансова-економічна криза:стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, право та фінанси)» (Київ, 2009р.), «Кількісні методи в бухгалтерському обліку та фінансах» (Одеса, 2009р.) тощо.
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації знайшли відображення в 6 наукових публікаціях, 4 з яких надруковані у фахових виданнях з політології.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, який включає 199 найменувань (21 сторінку). Загальний обсяг дисертації - 191 сторінка.

Список литературы

Висновки

Підводячи підсумки дисертаційного дослідження, можна зробити наступні висновки.
Теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства є одними з найпоширеніших політологічних концепцій, які дозволяють адекватно оцінити масштабну трансформацію політичних інститутів за останні кілька десятиліть. Запропоновані в 1990-х роках американськими та європейськими дослідниками ці концепції успадковують елементи наукової традиції, яка пов’язує суспільний прогрес із послідовним поліпшенням умов матеріального життя людини. Роботи Д.Белла, О.Тоффлера, М.Кастельса, С.Хантінгтона й багатьох інших авторів привели до глибокого усвідомлення радикального характеру сучасного суспільства. Основу цих змін більшість дослідників бачили в підвищенні ролі науки та знань, безпрецедентних технологічних зрушеннях, а також у наростанні демократичних перетворень у світі. Їхні концепції залишаються актуальними і, як і раніше, розглядаються як методологічні підстави для широкого спектра сучасних досліджень.
Оптимальна форма демократії може бути реалізована за умови формування передумов для раціонального соціального розвитку; збалансованого розподілу й перерозподілу благ та забезпечення максимальної особистої свободи індивіда.
До основних параметрів нової постіндустріальної цивілізації О.Тоффлер відносить прискорення часу, стиск географічного простору під впливом інформації та появу нового типу людини модульної людини. Масштабні та інтенсивні перетворення, що відбуваються у світі, стосуються не тільки економіки, політики та культури, але й кардинально змінюють фундаментальні основи відтворення людини як антропологічного та біологічного типу. Тому соціокультурні та політичні інститути, а також технології соціального управління повинні бути радикально реконструйовані відповідно до мінливої реальності.
М.Кастельс пропонує свою концепцію мережного суспільства, що складається з мереж виробництва, влади та досвіду. В інформаційну епоху відбувається трансформація відносин у всіх трьох галузях. Тобто, теорія «інформаціонального капіталізму» є значним внеском у розробку парадигми інформаційного суспільства. Крім того, розкривши суть процесу інформатизації та окресливши галузь застосування інформаційно-комунікативних технологій, вчений обґрунтував роль інформації як основного стратегічного ресурсу.
Д.Белл, О.Тоффлер, М.Кастельс, С.Хантингтон, а також інші автори теоретично обґрунтували новий етап у розвитку людства інформаційне суспільство. Однією з основних характеристик інформаційного суспільства стає електронна демократія, головними рисами якої виступають ступінь проникнення інформаційно-комунікативних технологій в усі сфери політичного життя, електронний документообіг в органах влади та управління, розвиток діалогу між політиками та громадянами в он-лайновому режимі, тобто режимі реального часу на основі партнерства та в умовах мережної організації суспільства.
Ряд країн наприкінці XX початку XXIст. вийшли на новий глобальний рівень соціальної реальності. При наявності загальних рис інформаційного суспільства та політики формування електронної демократії можна відзначити істотні розходження між країнами. Вони обумовлені особливостями макроекономічної політики держави; особливостями ідеології країни; специфікою законодавства; особливостями національної культури та менталітету.
Аналіз теоретичних концепцій постіндустріалізму і праць авторів, що вивчають різні аспекти трансформації суспільства в умовах глобалізації, дозволяє сформулювати основні поняття.
Інформаційне суспільство є особливим технологічним визначенням, що підкреслює одну з базових складових технологій постіндустріального суспільства. Поняття «Суспільство, засноване на знаннях» підкреслює іншу важливу складову постіндустріального суспільства превалювання інтелектуальних технологій заснованих на останніх досягненнях науки, і що особливо важливо, повсюдне використання цих технологій у повсякденному житті людей.
Перетворення суспільної системи в інформаційне суспільство супроводжується трансформаційними процесами в основних сферах: економіці, соціальній, духовно-культурній і політичній сфері. Із цими процесами пов'язані основні висновки даного дослідження. При аналізі взаємодії політичної системи та комунікаційної системи необхідно враховувати такі істотні аспекти:
• інформація та комунікація виконують важливу специфічну функцію: підтримки стабільності та рівноваги системи;
• в умовах впровадження інформаційних технологій Інтернету в життя сучасного суспільства політична інформаційно-комунікаційна система здобуває нові риси.
У зв'язку із цим зростає значення засобів масової комунікації, і вони стають самостійними й важливими агентами політичної діяльності і здобувають нові специфічні функції, пов'язані з появою мережних інтерактивних технологій, у тому числі Інтернету.
В умовах побудови будь-якої форми електронної демократії відбувається поступове зниження витрат процесу одержання та передачі інформації, що створює передумови для розвитку двох тенденцій:
• поступово збільшується група людей, що мають можливість брати участь у розробці та прийнятті політично значимих рішень;
•створюються технологічні передумови для поступового зменшення нерівності політичних можливостей громадян.
Впровадження нових технологій в суспільстві починає істотно впливати на соціально-економічні й політичні сфери суспільства у двох напрямках:
• підтримка рівноваги в суспільних структурах, і як наслідок тенденції політичної стабілізації;
• руйнування суспільних структур, і як наслідок можлива дестабілізація суспільства.
Політична активність в українському Інтернеті спрямована на особливу аудиторію, що у цей час сконцентрована у великих містах. За даними соціологічних досліджень, проведених в Україні в 2007-2008-х рр., можна констатувати, що аудиторія українського Інтернету це специфічна група населення, що характеризується наступними ознаками: проживання у великих містах України; наявність вищої (незакінченої вищої) освіти; середній вік близько 35 років; доходи середні або вище середніх; оптимізм або адаптований песимізм (стосовно сучасних трансформаційних процесів).
Криза демократії в Україні відбувається не внаслідок низького рівня політичної культури громадян, а внаслідок досить виразного розуміння того, як влаштоване українське політичне життя. Населенню не вистачає таких важливих додатків політичної культури, як громадська відповідальність, самоорганізація, можливість боротися за свої права й інтереси та контролювати владу.
У дисертації були застосовані наступні підходи до впровадження електронної демократії: континентально-європейський, англо-американський та азіатський. Проаналізувавши світовий досвід впровадження електронної демократії, можна вести мову й про український підхід до здійснення цього процесу. Цей підхід, на мою думку, характеризується тим, що країна ще перебуває в стадії створення інституту електронної демократії. Вся ініціатива із впровадження інформаційних технологій, зі створення спеціальних документів і проведення відповідних заходів в основному виходить від держави, а не від приватних підприємницьких структур.
Проаналізовано наступні основні напрямки формування електронної демократії в Україні: правове забезпечення входження України в інформаційне суспільство; інструментально-технологічне забезпечення; змістовна наповненість нових технологій у державному управлінні. Визначено, що соціально-економічні проблеми в Україні, незавершеність процесу реформ, відсутність передумов для сприйняття більшістю населення інформаційних і технологічних інновацій становлять комплекс проблем, що ускладнює реалізацію електронної демократії найближчим часом.
Таким чином, розглянуті в дисертації сучасні підходи до впровадження електронної демократії обумовлені розвитком інформаційної цивілізації та орієнтовані на майбутнє. Умовами реалізації електронної демократії виступають мережна організація суспільства, ефективно працюючий зворотний зв'язок і високий рівень технологічної оснащеності державного апарату. Аналіз показав, що західні розвинені країни мають перевагу перед країнами, що розвиваються, які не встигли ще вступити в глобальне інформаційне суспільство як повноправні його члени.
Будь-яка демократична держава здійснює свою діяльність за допомогою легітимного уряду. Якщо цей уряд функціонує на основі можливостей Інтернету й застосовує високі інформаційні технології, то можна говорити про трансформацію його в електронний уряд. У дисертації електронний уряд розглядався як важливий інструмент електронної демократії, а досвід його реалізації був досліджений на прикладі країн, в яких цей інструмент плідно працює.
Широке розуміння електронного уряду виражає не тільки новий характер організаційних відносин, але й трансформацію всього політичного комплексу. Разом з тим очевидна й безглуздість автоматизації існуючих неефективних процедур управління. Якщо провести аналогію між корпорацією та державою, то можна послатися на відомий факт, що підвищення ефективності функціонування корпорації в цілому при впровадженні інформаційно-комп'ютерної системи досягається тільки при одночасному проведенні реінжинірингу основних бізнес-процесів.
Основним висновком є те, що процеси впровадження електронного уряду й реформування державної служби повинні вестися паралельно, у тісному взаємозв'язку один з одним і на базі єдиних принципів в рамках одного підходу та принципів. Саме цим пояснюється той факт, що в концепціях реформування державної служби принципи електронного уряду розглядаються більше з погляду їхньої застосовності в підвищенні ефективності державної служби, а в концепціях побудови е-government - навпаки, система нових взаємин виступає в якості одного з компонентів, елементів структури.
З погляду структури, електронний уряд містить у собі наступні соціально-гуманітарні й технологічні складові: систему нових взаємин; функціональну державну комп'ютерну систему; зовнішню урядову інформаційну систему; внутрішню урядову інформаційну систему; систему забезпечення комплексної інформаційної безпеки.
Крім того, діяльність електронного уряду ділиться на наступні сегменти: взаємодія державних органів із громадянами; із приватним бізнесом; із громадськими організаціями й органами місцевого самоврядування; з партнерами й постачальниками необхідних послуг; взаємодія державних органів між собою; взаємодія державних органів певної країни із закордонними партнерами. При цьому у всіх сегментах діяльності електронного уряду діє єдиний набір принципів.
Розглядаючи функції електронного уряду, праильніше говорити про функції уряду з погляду тої форми, яку вони знаходять при переході до електронного уряду. Тому, якщо електронний уряд не виконує якогось свого принципово нового особливого набору функцій, він успадковує більшість із них від традиційної моделі, змінюючи лише спосіб.
Аналіз накопиченого зарубіжного досвіду показав, що країнами, що досягли найбільших успіхів у процесі впровадження принципів електронного уряду, є Канада, Сінгапур і США. Проведений аналіз показав, що основні риси майбутнього електронного уряду формуються залежно від політико-економічних систем конкретних країн, і зокрема, від джерела ініціативи з розгортання даних проектів.
Що стосується сучасної України, то фактично в цей час ситуація з процесом впровадження електронної демократії є невизначеною, проведені реформи, пов'язані із впровадженням електронного уряду, лише додали проблем у цій галузі. Це є наслідком відсутності політичної стратегії. Україні необхідно розробити свою або адаптувати одну з існуючих моделей електронного уряду і тільки після цього перейти до планомірної її реалізації в рамках чіткої політичної стратегії, яка буде зрозумілою як політичній еліті, так і широким верствам населення.
Досвід реалізації проекту «Електронної України» показує, що принципи західної моделі в Україні не можуть бути застосовані в повному обсязі. Крім того, серед політичних, соціальних і економічних проблем є такі, які ускладнюють застосування в нашій країні політичної стратегії західного типу. При цьому для України на сучасному етапі найбільш оптимальним є варіант створення раціональної бюрократії континентального зразка. Такий підхід дозволить зберегти елементи спадкоємності й стабільності, запобігти потрясінням, що є дуже важливим аспектом для перехідної держави.
Необхідний великий обсяг роботи, щоб електронна демократія в Україні стала реальністю. Варто також мати на увазі, що становлення електронної демократії в країні можливо лише в умовах подальшого розвитку громадянського суспільства, істотних змін у позиції правлячої політичної еліти й у політичній культурі населення, яке є найбільш консервативним елементом у політичній системі суспільства.
Першою і найважливішою перешкодою на шляху електронної демократії є недостатність коштів. Урядовці, загалом, з підозрою відносяться до розумних людей, які будують високотехнологічні проекти. Наступною перешкодою є наявність юридичних обмежень для е-демократії. Питання, які вимагають публічних дискусій, часто виносяться за межі галузей. Спроби поширювати е-демократію гальмуються через те, що при обговоренні важливих питань знову виникають проблеми координації та розподілу обов'язків між галузями та регіонами, які вже вирішувалися в реальному світі. Третьою перешкодою є відсутність політичної волі. Це може стати дуже серйозною перешкодою, навіть якщо буде знято юридичні питання. Політики, сегмент політичних послуг і громадяни повинні поділяти прагнення впровадити нові методи е-демократії для покращення урядування. Саме цим вимірюватиметься реальний успіх електронної демократії: зменшення криміногенної обстановки, покращення обслуговування громадян, схвалення дій уряду громадянами тощо. Четвертою перешкодою для е-демократії є сам елемент непередбачуваності та ризику. Якщо електронна демократія характеризуватиметься більшим рівнем ризику, ніж демократичні інститути можуть досягнути виникає питання чи є сенс реформування цих інститутів, які працювали довго і ефективно (умовно ефективно).
У цей час реалізація програм, обумовлюючих розвиток електронної демократії, в більшості країн перебуває на початковому етапі. Прогнози 2000-2002 років щодо того, що вже до 2005р. у багатьох розвинених країнах електронна демократія буде реалізована, не виправдалися. Впровадження й поширення інформаційно-комунікаційних технологій на загальнопланітарному й національному рівнях не тільки сприяли формуванню глобального інформаційного простору, але і породили серйозні проблеми й суперечності, вирішення яких, ймовірно, стане далекою перспективою всього ХХІ століття. Має бути здійснена ще більша робота: у процесі реалізації концепції електронної демократії головним завданням сучасних держав є скоординовані дії, професійна підготовка й своєчасна реакція на можливі погрози й виклики жителям планети.
У цілому для українського підходу щодо впровадження електронної демократії характерне відставання процесів інформатизації в порівнянні із західними країнами. Це відставання обумовлене, насамперед, структурою економіки, де переважає виробництво сировини, енергії й неконкурентної продукції обробної промисловості. Домінування в економіці Україні відсталих технологій, нерозвиненість інфраструктури, відсутність національної комп'ютерної мережі й низький рівень інформаційних потреб у суспільстві - це ті принципові перешкоди, які слід перебороти, щоб увійти у світове інформаційне суспільство у якості рівного партнера.

Список використаних джерел

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации /Р.Ф.Абдеев. М: ВЛАДОС, 1994. 336с.
2. Агамирзян И.Р. Мировой опыт реализации концепции электронного правительства //Технологии информационного общества Интернет и современное общество /И.Р.Агамирзян. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. С.255-258.
3. Алексеева И. Возникновение идеологии информационного общества /И.Алексеева //Информационное общество. Вып.1. М., 1999. С.12-17.
4. Алешина И. Постиндустриальное общество и международные коммуникации /И.Алешина //Международное сотрудничество. 2000. №1. С.22-26.
5. Анохин М.Г, Комаровский B.C. Информационные технологии в политике /М.Г.Анохин, В.С.Комаровский //Политика: возможность современных технологий. М., 1998. С.230-246.
6. Ачкасов В.А. Демократия и Интернет: Роль Интернет в формировании «просвещенного понимания» /В.А.Ачкасов, А.В.Чугунов //Интернет и современное общество: Тезисы Всероссийской научно-методической конференции. СПб, 7-11 декабря 1998г. СПб, 1998. С.43-46.
7. Балакирева Ю. Электронное правительство: пути совершенствования деятельности органов государственной власти /Ю.Балакирева //Власть. 2004. №9. С.3-4.
8. Баранов В.П. Доктрина Тоффлера-Фукуямы-Хантингтона и реальность мира /В.П.Баранов //http://www.zhurnal.ru/nepogoda/tfh_doctrine.html.
9. Баталов Э.Я. Мировое развитие и мировой порядок (анализ современных американских концепций) /Є.Я.Баталов. М.: Российская политическая энциклопедия, 2005. 467с.
10. Бачило И.Л. Информационное право /И.Л.Бачило, В.Н.Лопатин, М.А.Федотов. СПб.: Асток-Пресс, 2001. 284с.
11. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования /Д.Белл; Пер. с англ. M.:Academia, 1999. 249с.
12. Белл Д. Социальные рамки информационного общества /Д.Белл //Новая технократическая волна на Западе. М.: Прогресс, 1986. С.126-135.
13. Березин В.М. Сущность и реальность массовой коммуникации /В.М.Березин. М.: РУДН, 2002. 124с.
14. Беспалов П. «Электронное правительство» и компетентность госслужащих /П.Беспалов //Госудаственная служба. 2002. №5. С.139-146.
15. Бжезинский 3б. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство /Зб.Бжезинский; Пер. с англ. М.: Междунар. отношения, 2005. 254с.
16. Билерова А. США: мифы электронной демократии /А.Билерова //www.communist.ru, №119.
17. Богдановская И.Ю. «Электронное государство» /И.Ю.Богдановская //Общественные науки и современность. 2004. №6. С.24-29.
18. Бондаренко С. Краткий курс истории развития конструкта «электронная демократия» /С.Бондаренко //Центр экстремальной журналистики. 05.11.2005. conf.infosoc.ru/2005/thes/65.pdf.
19. Борисов Н.В. Интернет и современное общество: перспективы междисциплинарных исследований /Борисов Н.В., Чугунов А.В. //Интернет и современное общество. СПб, 1998. С.121-124. (Web-версия: Тезисы докладов конференции «Интернет и современное общество» /СПбГУ [СПб, 1998]; http://ims98.nw.ru/cgi-bin/TEZ INFO.exe)
20. Бразилов С. Маневры политической элиты /С.Бразилов //Свободная мисль XXI. 2001. №3; Британским чиновникам не нравится электронное правительство /С.Бразилов, А.Чернышев //http://vvww.cnews.ru/newsline/index.shtmi?2003 /11/18/15 1815.
21. Вайнштейн Г.И. Информационная революция и демократия: ожидания, реальность, перспективы /Г.И.Вайнштейн //Мировая экономика и международные отношения. 2003. №7-8. С.13-21.
22. Василенко В.И. Интернет в системе государственной службы /В.И.Василенко, Л.А.Василенко. М.: Изд-во РАГС, 1998. 257с.
23. Ващенко К.О. Політичні технології як чинник демократичного розвитку суспільства: Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 /К.О.Ващенко //Одеська держ. юридична академія. О., 1999. 19с.
24. Вебер М. Избранные произведения /М.Вебер. М.: Просвещение, 1990.
25. Ведяшкин Ю. Электронное правительство /Ю.Ведяшкин //Зеркало недели. 2005. 15.01. №1(529).
26. Вершинин М.С. Компьютеро-опосредованная политическая коммуникация и демократия /М.С.Вершинин //Технологии информационного общества Интернет и современное общество. СПб.: Изд-во филологического ф-та СПбГУ, 2003. С.119-124.
27. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе /М.С.Вершинин. СПб.: Издательство Михайлова В.А., 2001. 253с.
28. Витковский В.В. Организация и самоорганизация Интернет /В.В.Витковский //Интернет и современное общество. СПб.: Изд-во СПбГУ, 1999. С.82-84.
29. Внедрение электронного правительства как нам оценивать успехи? //Государство в XXI веке. Электронное правительство: достижения и
перспективы развития (выпуск24) http://www.microsoft.com/Rus/Government/Newsletters/Issue24/03.mspx.
30. Гиглавый А.В. Информационные технологии: госполитика и
классификация /А.В.Гиглавый. //Усовершенствование государственного управления на основе его реорганизации и информатизации. Мировой опыт. М.: Эко-Трендз, 2002. С.121-134.
31. Гидденс Э. Социология /Э.Гидденс. М.: Эдиториал УРСС, 1999. 704с.
32. Голобуцкий А.П. Электронное правительство /А.П.Голобуцкий, Шевчук О.Б. Киев: UMC-Атлант, 2002.
33. Горбатенко В.П. Політичні аспекти інформатизації суспільства /В.П.Горбатенко, О.П.Дубас //Політологічний вісник (Політологічний центр при Київському національному університеті ім.. Тараса Шевченка). Збірник наукових праць: Вип.10. К.: Т-во «Знання» України, 2002. С.195201.
34. Грабовецкий Д.В. Тенденции и перспективы информационных технологий в политической рекламе /Д.В.Грабовецкий //Политический менеджмент: электоральный процесс и технологии. СПб, 1999. С.165 -172.
35. Грачев М. Политическая коммуникация: теоретические концепции, модели, векторы развития /М.Грачев. М.: Прометей, 2004. 246с.
36. Грачев М.Н. Демократия: методология исследования, анализ перспектив /М.Н.Грачев, М.С.Мадатов. М.: АЛКИГАММА, 2004. 285с.
37. Григор О.О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект): Автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління: 25.00.01 /Львівський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України /Григор О.О. Л., 2003. 20с.
38. Гуторов В.А. Концепция киберпространства и перспективы современной демократии /В.А.Гуторов //Интернет и современное общество. СПб, 1998. С.35-38.
39. Даймонд Л. Прошла ли третья волна демократизации? /Л.Даймонд. //Полис. 1999. №1. С.34-38.
40. Даль Р. Демократия и ее критики /Р.Даль; Пер. с англ. М.: РОССПЭН, 2003. 576с.
41. Данилин А.В. Среда электронного взаимодействия для электронного правительства /А.В.Данилин //Информационное общество. 2003. Вып.1. С.27-29.
42. Данилин А.В. Электронные государственные услуги и административные регламенты: от политической задачи к архитектуре «электронного правительства» /А.В.Данилин. М.: ИНФРА-М, 2004. 165с.
43. Даніл'ян В.О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 /Харківський ун-т повітряних сил ім.Івана Кожедуба /О.В.Даніл'ян. Х., 2006. 19с.
44. Демократизація України: програма малих проекті. Посібник з розвитку громад: Практичний посібник для небайдужих. К.: «ЛАТ & К», 2007. 459с.
45. Демократія: Антологія /[Упоряд.: О.Проценко]. К.: Вид-во «Смолоскип», 2005. 1136с.
46. Дорошевич М.В. Архитектура сети и информационное общество. Технологии информационного общества /М.В.Дорошевич //Интернет и современное общество. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 25-29.11.2002. С.10-15.
47. Дослідження політики в системі Інтернет /Чернівецький національний ун-т ім.Юрія Федьковича /[Упоряд. В.І.Бурдяк, І.С.Осадца]. Чернівці: Рута, 2005. 39с.
48. Доступ до інформації та електронне урядування /[Упоряд. М.С.Демкова, М.В.Фігель]. К.: Факт, 2004. 336с.
49. Дракер П. Посткапиталистическое общество /П.Дракер //Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология. М.:Academia, 1990. C.70-71.
50. Дрожжинов В.И. Электронная демократия и поддерживающие ее технологии. /В.И.Дрожжинов, А.А.Штрик //Технологии информационного общества Интернет и современное общество. СПб.: Изд-во Филологического ф-та СПбГУ, 2003. С.85-89.
51. Дрожжинов В.И. Электронное правительство /В.И.Дрожжинов //Совершенствование государственного управления на основе его реорганизации и информатизации. Мировой опыт /Под ред. Дрожжинова В.И. М.: Эко-Трендз, 2002. С.65-69.
52. Дубас О. Вплив інформації на розширення ступеня свободи суспільства й особи /О.Дубас //Політологічний вісник (Політологічний центр при Київському національному університеті ім..Тараса Шевченка). Збірник наукових праць: Вип.13. К.: Т-во «Знання» України, 2003. С.246255.
53. Дубас О. Інформатизація основа моделювання і прогнозування суспільно-політичної діяльності /О.Дубас //Персонал. 2003. №1. С.4549.
54. Дубас О. Інформація як суспільна цінність і політичний чинник /О.Дубас //Борисфен. 2002. №7 (133). С.1517.
55. Дубас О. Поняття і феномен інформаційного суспільства: аналіз політологічних підходів /О.Дубас //Генеза. 2004. №1(9). С.2025.
56. Дубас О.П. Нові інформаційні технології в політичному процесі /О.П.Дубас //Нова парадигма: Альманах наукових праць. Вип.29. Запоріжжя, 2003. С.5867.
57. Дюжев Д.В. Інформаційне суспільство: соціально-правова парадигма суспільного розвитку: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 /Донецький національний ун- т /Д.В.Дюжев. Донецьк, 2004. 18с.
58. Дятлов С.А. Электронное правительство: понятие, структура, функции /С.А.Дятлов //Технологии информационного общества Интернет и современное общество. М., 2002. С.116-118.
59. Егорова А. Электронное правительство для электронной демократии. Поле чудес в ... нашей стране /А.Егорова //Банковские технологии. 2001. №3. С.11-12.
60. Європейська інтеграція /[Упоряд.: М.Яхтенфукс, Б.Колєр-Кох.; пер. з нім. М.Яковлєва]. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. 394с.
61. Є