КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ПОЛІТИКА США ЩОДО МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ООН

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

НІМЧЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 327(73):341.123

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ПОЛІТИКА США ЩОДО МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ООН.

23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних
систем і глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Скороход Юрій Степанович
кандидат історичних наук,
доцент

КИЇВ - 2002

ПЛАН

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4-9
РОЗДІЛ І
КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНА ТА ДЖЕРЕЛЬНО-ДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

10-34
1.1 Методологія та методи дослідження. Концептуальні засади миротворчої діяльності
10-25
1.2 Стан наукової розробки теми і джерельна база дослідження

26-34
РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКИ США ЩОДО УЧАСТІ В МИРОТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ООН В 1990-Х РОКАХ

35-68
2.1. Американські концепції ролі ООН в сфері підтримання міжнародного миру і безпеки в умовах трансформації структури системи міжнародних відносин після закінчення “холодної війни”

35-50
2.2. Місце та роль ООН у військово-політичній стратегії Вашингтона в 1990-х роках
51-68
РОЗДІЛ 3
ПОЛІТИКА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ В СФЕРІ МІЖНАРОДНОЇ МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

69-125
3.1. Механізм прийняття політичних рішень в США щодо участі у миротворчій діяльності
69-80
3.2. Формування адміністрацією Б.Клінтона засад американської участі в миротворчій діяльності ООН
81-97
3.3. Участь США в операціях ООН з підтримання мира 98-115
3.4. США та проблема фінансування операцій ООН з підтримання миру
116-125
РОЗДІЛ 4
ПОЗИЦІЯ США ЩОДО СПІВРОБІТНИЦТВА ООН ТА НАТО В СФЕРІ ПІДТРИМАННЯ МІЖНАРОДНОГО МИРУ

126-155
4.1.Нові підходи адміністрації Б.Клінтона до співробітництва ООН-НАТО в процесі врегулювання міжнародних конфліктів

126-138
4.2 Косово як поворотний етап в міжнародній миротворчій практиці та політиці Вашингтона щодо ООН
139-155

ВИСНОВКИ
156-162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 163-179
ДОДАТКИ 180-183

ВСТУП

Період 90-х років ХХ століття став періодом системних трансформацій міжнародних відносин на глобальному рівні, які були спричинені закінченням епохи блокового протистояння по осі “Схід-Захід”, розпадом Радянського Союзу і, відповідно, руйнуванням системи біполярності світоустрою.
Припинення глобального протистояння між СРСР і США, яке на перший план висувало загрозу виникнення світової війни і глобальної ядерної катастрофи, започаткувало процес зміни характеру загроз і викликів міжнародній безпеці, які концентруються на регіональному і локальному рівнях.
Сьогодні нагальною потребою для світового співтовариства стає створення ефективних механізмів підтримання миру і безпеки, які були б адекватні новим загрозам і викликам.
Актуальність теми дослідження. Однією з найважливіших особливостей розвитку сучасних міжнародних відносин є зростання ролі ООН в світі, повернення їй функцій, які покладені були на неї країнами-фундаторами, а саме: відвернення загрози війни, гарантування міжнародного миру та безпеки. Ще однією визначальною рисою міжнародних відносин на сучасному етапі є перехідний період від стану біполярності (який тимчасово був трансформований по суті в монополярність) до багатополярності. В 1990-их роках Сполучені Штати залишилися єдиною супердержавою, яка, володіючи значним військовим та економічним потенціалом, має істотний вплив на розвиток всієї системи міжнародних відносин, окремі країни, регіони та міжнародні організації. США є постійним членом Ради Безпеки ООН, головним фінансовим донором організації, що дає їм можливість неабиякого впливу на ООН. Таким чином, налагодження конструктивної взаємодії між ООН та США має велике значення з точки зору формування нових систем і механізмів запобігання регіональним та глобальним конфліктам, підтримання міжнародного миру та безпеки.
Крім того, період 1990-х років став періодом формування нових підходів Сполучених Штатів як до самої сутності миротворчої діяльності ООН, так і до участі в ній Вашингтону; при цьому самі підходи американської адміністрації зазнали істотної трансформації, свідченням чого, зокрема, стала поява низки президентських директив. Іншими словами, період 1990-х років став періодом осмислення адміністрацією Б.Клінтона нової ролі ООН в постбіполярному світі в сфері гарантування миру і безпеки та відповідності цих процесів національним інтересам США.
Таким чином, актуальність дослідження зумовлена:
- зацікавленістю світового співтовариства в цілому та України зокрема в збереженні міжнародного миру і формуванні ефективних механізмів підтримання міжнародного миру і безпеки;
- особливою роллю США та ООН в цих процесах, значимістю взаємодії США та ООН в справі формування механізмів гарантування миру і безпеки в світі;
- інтенсивними процесами формування нових підходів США до участі в миротворчій діяльності ООН;
- недостатністю вивчення цієї проблеми як в українській, так і в зарубіжній політичній науці.
Актуальність теми визначає наукову проблему, яка вирішується в дисертації: вплив США як наддержави на формування нових концепцій та еволюцію миротворчої практики ООН в постбіполярний період розвитку системи міжнародних відносин.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності із темою наукового дослідження кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Роль міжнародних організацій у розбудові України”, номер державної реєстрації 97130 , яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України” (№ 0196U015204).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження процесу формування та еволюції зовнішньополітичних підходів Сполучених Штатів Америки до миротворчої діяльності Організації Об’єднаних Націй у 1990-ті роки. Досягнення цієї мети вимагає постановки і розв’язання таких завдань:
- проаналізувати основні американські концепції ролі ООН в сфері підтримання міжнародного миру і безпеки після закінчення “холодної війни”, визначити їх вплив на процес формування американської політики щодо Організації Об’єднаних Націй;
- дослідити механізм прийняття рішень Сполученими Штатами щодо участі в миротворчих операціях ООН, зосередити особливу увагу на ролі Конгресу США в цьому процесі;
- визначити роль та місце ООН у військово-політичній стратегії Вашингтону в контексті врегулювання конфліктів постбіполярного світу;
- дослідити нові підходи адміністрації Б.Клінтона до миротворчої діяльності ООН, виокремити основні етапи та причини еволюції американської позиції з цієї проблеми;
- проаналізувати американський досвід участі в миротворчих операціях в Сомалі, Руанді та колишній Югославії в контексті їх визначального впливу на започаткування нових тенденцій в політиці Сполучених Штатів щодо гарантування міжнародного миру і безпеки і роль в цьому процесі ООН;
- визначити позиції Сполучених Штатів щодо проблеми співробітництва між ООН та НАТО в сфері врегулювання конфліктів.
Об’єктом дослідження є політика Сполучених Штатів щодо миротворчої діяльності Організації Об’єднаних Націй.
Предметом дослідження є сукупність форм і методів здійснення Сполученими Штатами політики щодо миротворчої діяльності ООН, еволюція концепцій та підходів США до цієї сфери діяльності Організації Об’єднаних Націй.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний та функціональний підходи, що дають можливість комплексного бачення політики США щодо миротворчої діяльності ООН. При цьому використовуються аналітичний, порівняльний (компаративний), проблемно-хронологічний методи, а також метод прийняття рішень. Також було застосовано методику контент - аналізу в процесі роботи з офіційними документами США та ООН.
Наукова концепція дослідження полягає в тому, що в період після закінчення “холодної війни” і розпаду біполярної структури системи міжнародних відносин підходи США до миротворчої діяльності зазнали істотної еволюції, що знайшло свій вияв в трансформації поглядів на шляхи забезпечення міжнародного миру і безпеки в світі - від незаперечної підтримки визначальної ролі ООН в цій сфері до опори на військові структури НАТО у вирішенні конфліктних ситуацій; переході до вибіркової участі в миротворчих операціях ООН і зменшенні фінансування останніх.
Хронологічні рамки дисертації охоплюють період 1990-х років – час глобальних системних трансформацій в світі, пошуку нових концепцій та механізмів підтримання міжнародного миру та безпеки. Вони обумовлені в основному двома періодами президентства Б.Клінтона, а також фундаментальними і, певною мірою, переломними наслідками політики США як наддержави для розвитку теорії та практики миротворчої діяльності ООН.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в українській політичній науці досліджено комплекс аспектів політики Сполучених Штатів Америки щодо миротворчої діяльності ООН. У дисертації сформульовані основні наукові положення, що виносяться на захист:
 дістало подальшого розвитку дослідження концептуальних засад політики Сполучених Штатів щодо миротворчості ООН; зокрема, вперше виокремлено і проаналізовано сутність двох напрямків підходів американських вчених до ролі ООН в сфері підтримання міжнародного миру та безпеки;
 доведено, що протягом 1990-х років політика Сполучених Штатів щодо миротворчої діяльності еволюціонувала від опори на колективні зусилля в межах ООН до активізації власних миротворчих зусиль в рамках НАТО; визначено чинники, які вплинули на формування нових зовнішньополітичних підходів США до підтримання міжнародного миру та безпеки;
 розроблено авторську концепцію етапів та сутності еволюції підходів адміністрації Б.Клінтона до миротворчої діяльності ООН; доведено, що саме критичний аналіз Вашингтоном досвіду участі американських військ в миротворчих операціях ООН в Сомалі, Руанді та колишній Югославії спричинив істотні зміни в американському баченні шляхів розв‘язання конфліктних ситуацій в світі та ролі структур ООН в цьому процесі;
 виявлені нові тенденції та пріоритети у позиції США щодо відносин між ООН та НАТО, доведено закономірність процесу формування нових підходів у політиці Вашингтону стосовно взаємовідносин ООН-НАТО в сфері підтримання міжнародного миру;
 з‘ясовано, що силове вирішення кризи в Косово стало результатом розвитку нових підходів США до миротворчості ООН та участі в ній НАТО;
 дана авторська оцінка наслідків трансформації курсу США щодо миротворчої діяльності ООН з точки зору ефективності забезпечення міжнародного миру та безпеки в світі на сучасному етапі;
 підготовлено наукові рекомендації щодо формування політики України в ООН, зокрема в сфері підтримання миру.
Практичне значення дисертаційного дослідження визначається його актуальністю, новизною та сукупністю положень, що виносяться на захист. Матеріали дисертації можуть знайти застосування у діяльності зовнішньополітичних та інших державних установ та відомств України при розробці практичних питань регіональної та глобальної безпеки (основні положення дисертації та наукові рекомендації щодо формування політики України в ООН, зокрема, в сфері підтримання миру надіслані до Міністерства закордонних справ України та Міністерства оборони України). Результати дослідження можуть бути використані при подальшому вивченні проблематики миротворчої діяльності ООН та зовнішньої політики США, а також в навчальному процесі для підготовки та читання у вищих навчальних закладах нормативних і спеціальних курсів з проблем міжнародних відносин та зовнішньої політики США, зокрема, при викладанні дисциплін “Міжнародні відносини та зовнішня політика”, “Міжнародні організації”, “США в міжнародних організаціях” тощо.
Структура дисертації. Структурно дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 183 сторінки. Список використаних джерел включає 198 найменувань і займає 16 сторінок.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на науково-практичних конференціях Інституту міжнародних відносин (24 квітня 2000 р. - “Проблеми адаптації ООН до реалій ХХІ ст. – тези опубліковані; 17 квітня 2001 р. - “Проблеми миротворчої діяльності міжнародних організацій”), при проведенні семінарських занять, та обговорені на засіданнях кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні наукові положення знайшли відображення в 5-ти публікаціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1.Умовно можна виокремити два напрямки концептуальних підходів американських вчених щодо ролі ООН після закінчення “холодної війни”, які ґрунтуються на особливостях бачення розвитку сучасної системи міжнародних відносин, шляхів збереження одноосібного американського лідерства в постбіполярному світі та ролі міжнародних організацій (ООН, НАТО та інших регіональних міжнародних організацій) в забезпеченні міжнародного миру і безпеки (концепції “твердої багатосторонності”, “погодженої (коопераційної) безпеки”, “одноосібного лідерства”, “нового інтервенціоналізму” тощо).
Перший напрямок репрезентують науковці, що підтримують широку роль ООН у миротворчій діяльності. Їх рекомендації вашингтонській адміністрації полягають в дотриманні нею стратегії підтримки та активізації миротворчої діяльності Організації Об‘єднаних Націй. Вони виступають з позиції “стратегічної взаємозалежності” та необхідності “координації колективних дій” світового співтовариства.
До другого напрямку належать науковці, що висувають на перший план НАТО та вважають, що миротворча діяльність ООН повинна носити обмежений характер. На їх думку, ООН не має необхідного політичного та військового механізму для здійснення великих миротворчих місій, особливо таких, де задіяні військові сили.
2. Механізм прийняття зовнішньополітичних рішень, зокрема, щодо участі Сполучених Штатів в миротворчих операціях являє собою складний та багатогранний процес. В ньому задіяна велика кількість міністерств та відомств, Конгрес США. Головними виконавчими органами влади, що виробляють та приймають рішення щодо участі Сполучених Штатів в миротворчих операціях є адміністрація Президента Сполучених Штатів та Державний департамент, та особисто президент та державний секретар.
Окрім цих державних органів в миротворчій діяльності бере участь низка інших державних органів: Міністерство сільського господарства, Міністерство юстиції, Міністерство комерції, Міністерство оборони, Міністерство охорони здоров`я, Міністерство соціальних служб та ін. Державний департамент є одним з головних державних органів, який визначає участь США у миротворчій діяльності ООН. Він здійснює сплату внесків Сполучених Штатів в бюджет ООН для миротворчої діяльності, а також інших добровільних внесків. Чільне місце в сфері миротворчості займає Міністерство оборони. По-перше, Сполучені Штати надають особливого значення бойовій готовності американських військ; по-друге, повний контроль над своїми військами, що беруть участь в операціях по підтриманню миру, є одним з головних принципів зовнішньої політики США.
3. В досліджуваний період Організації Об’єднаних Націй надавалося важливе місце в військово-політичній стратегії Вашингтону.
Протягом 1990-х років політика Сполучених Штатів щодо миротворчої діяльності ООН еволюціонує внаслідок переосмислення її поразок, що справили неабиякий вплив на переоцінку державною адміністрацією США підходів країни до миротворчості. Цей процес проходив три етапи, які відрізняються підходами та концептуальними положеннями щодо миротворчої діяльності Організації Об‘єднаних Націй та участі в ній Сполучених Штатів:
Під час першого періоду, до 1994 року, ООН надавалося величезного значення, як невід’ємному інструменту у сфері запобігання та вирішення конфліктів: значно збільшилася кількість миротворчих операцій та миротворців, зросли суми коштів, що виділялися на їх проведення; участь США в операціях ООН по підтриманню мира набрала великих масштабів. Сполучені Штати самі були активними ініціаторами кількох операцій ООН.
Під час другого періоду, після 1994 до кризи в Косово 1998 року, Сполучені Штати активно переглядають свою позицію щодо ООН взагалі і до миротворчих операцій зокрема. США запроваджують більш застережливу політику щодо фінансування миротворчих операцій. Активну роль в цьому відіграє Конгрес США. Головними завданнями у цьому напрямку для Сполучених Штатів є зменшення частки Америки в регулярному бюджеті ООН, та скорочення участі Вашингтону у миротворчих операціях.
Посилюються вимоги щодо реформування миротворчої діяльності. Сполучені Штати роблять ставку на більш масштабне застосування сил Північноатлантичного альянсу. Політика США щодо миротворчої діяльності ООН набуває форми стратегії обмеженої (вибіркової участі). Були вироблені критерії та принципи такої участі, що прийняли форму президентських директив.
Під час третього періоду, після подій в Косово, політика застосування сили набуває завершених форм. Примус до миру при збереженні стратегії обмеженої участі в миротворчих операціях ООН стає домінуючим в політиці США.
4. Державною адміністрацією Сполучених Штатів було вироблено систему критеріїв, що визначають участь США в операціях ООН по підтриманню миру. Головними з них є визначеність цілей операції, їх відповідність національним інтересам США, наявність підтримки громадськості та Конгресу, наявність стратегії виходу та чітке розуміння сфери відповідальності американських військ, забезпечення ефективного командування та ін. Вони були втілені в президентській директиві №25, що є головним концептуальним документом, який містить критерії участі Сполучених Штатів в миротворчих операціях ООН. Директиви 56 та 71 розширюють зміст директиви 25 і є доповненнями до неї.
5. Операція в Сомалі фактично стала для ООН та, зокрема, Сполучених Штатів першим випробовуванням у крупному міжетнічному конфлікті нового характеру, який потягнув за собою велику кількість жертв та відбувався між окремими етнічними групами в межах окремої суверенної держави. Внаслідок подій в Сомалі США почали робити наголос на відсутності у ООН необхідного механізму для ефективного вирішення конфліктів, що стало причиною обмеженої участі Сполучених Штатів в миротворчих операціях ООН. Операція в Руанді та, зокрема, її результати, стали наслідком запровадження Сполученими Штатами політики обмеженої участі в миротворчих операціях та принципу “нульових втрат”. У Косово цей принцип було втілено у використанні військовими НАТО високотехнологічної зброї, що виключала необхідність використання на місті наземних військ. Операція в колишній Югославії довела остаточно те, що Організація Об’єднаних Націй не має достатнього військового потенціалу для вирішення конфліктів нового покоління. Організація Північноатлантичного договору за згоди ООН взяла на себе роль військового виконавця, утворивши таким чином “симбіоз” двох організацій.
6. Протягом 1990-років Сполучені Штати йшли до більш широкого застосування сил Північноатлантичного альянсу. Це було зумовлено кількома причинами. По-перше, після закінчення “холодної війни” та розпаду Організації Варшавського Договору у світі фактично не залишилося такої потужної військової організації, яка могла б зрівнятися з НАТО як за військовим так і економічним потенціалом країн, що входили б до її складу. По-друге, ні ООН, ні всі інші впливові міжнародні організації, що діють в сфері міжнародної та європейської безпеки, в тому числі ООН та ОБСЄ, були й залишаються за своїм характером політичними. Рішення, що приймаються в рамках цих міжнародних організацій, не мають за собою реальної військової сили для втілення в життя миротворчих операцій та їх ефективного закінчення. По-третє, зміна характеру миротворчої діяльності. Від загрози міжнародному миру та безпеці, що йде від міждержавної ворожнечі, світ перейшов до нового виду конфліктів, що корінням своїм йдуть у внутрішньодержавну ворожнечу. Така ситуація потребує й нових методів вирішення конфліктів. По-четверте, фактичне становище Сполучених Штатів як єдиної наддержави, лідерство в НАТО та наявність інтересів у більшості регіонів світу дали привід та можливість Вашингтону диктувати свої умови, часто не рахуючись з думкою світового співтовариства, як це було під час вирішення кризи в Косово. Такій політиці Сполучених Штатів сприяло також становище, в якому опинилася Організація Об’єднаних Націй в 1990-ті роки. Система ООН потребувала реформування, і це визнавалося всіма членами організації. Кілька майже послідовних невдач миротворчої діяльності ООН, пов’язаних з надмірними витратами та людськими жертвами, дали привід для багатьох країн і, особливо, для Сполучених Штатів говорити про неефективність ООН та необхідність реформ в середині Організації Об’єднаних Націй, в тому числі і її системи миротворчої діяльності. Зважаючи на це, Сполучені Штати, керуючись також внутрішньополітичними причинами, пов’язаними з незадоволенням громадськості та Конгресу, запровадили більш обережну політику щодо миротворчості, що спиралася на Організацію Північноатлантичного Договору.
7. Косовька криза стала новим етапом в розвитку миротворчої діяльності та політиці Сполучених Штатів щодо миротворчості ООН. Під час косовських подій чітко проявилися нові тенденції стратегії США щодо миротворчої діяльності ООН, які стали результатом нових принципів та критеріїв щодо ООН та миротворчих операцій. По-перше, Сполучені Штати остаточно реалізували свої наміри опиратися насамперед на Організацію Північноатлантичного Договору в питаннях миротворчої діяльності. По-друге, події в Косово дозволяють спрогнозувати те, що США у майбутньому мають намір вирішувати одноосібно або за підтримки НАТО локальні кризи в тих регіонах, де існує загроза національним інтересам США. По-третє, Сполучені Штати втілили в Косово так звану концепцію “нульових втрат”, яка передбачає використання високотехнологічної зброї та авіації без розгортання чисельного контингенту наземних військ.
8. На думку автора, наслідки політики Сполучених Штатів для ООН полягають в наступному. ООН очолив Кофі Аанан, що, на відміну від свого попередника, є прихильником більш жорсткої політики. У вирішенні міжнародних криз, зокрема, пов’язаних зі збройними конфліктами ООН фактично відійшла на другий план, віддавши вирішальну роль країнам-членам НАТО, в тому числі й США. Таким чином можна зробити висновок про майже повну переорієнтацію політики Сполучених Штатів на НАТО.
9. Не виключається можливість того, що в подальшому, базуючись на своєрідному американському трактуванні концепції “гуманітарних інтервенцій” (яке зараз активно пропагується на Заході, але не є складовою частиною американської зовнішньополітичної доктрини), що передбачає можливість військового втручання без санкції Ради Безпеки ООН (у випадку застосування права вето одним із постійних членів Ради), США перейдуть до одностороннього (або ж використовуючи структури НАТО) застосування сили для підтримання міжнародного миру і безпеки. Наслідком цього стане істотне зниження ролі ООН в миротворчій сфері, що суперечитиме інтересам більшості держав-членів організації. В цьому контексті нагальною є потреба термінової розробки і прийняття спеціального документу, яким би окреслювались принципи і критерії “гуманітарних інтервенцій”, провідним серед яких має бути збереження монополії Ради Безпеки ООН на ухвалення рішення про доцільність такої операції та на контроль за їх проведенням. Україна могла б стати ініціатором розробки такого документу в ООН.
10. Зважаючи на політику Сполучених Штатів щодо миротворчих операцій та останні події у світі, Україні потрібно виробити дещо нові принципи взаємовідносин зі Сполученими Штатами в контексті миротворчої діяльності ООН та у сфері врегулювання міжнародних конфліктів. На погляд автора, Україні та, зокрема, Міністерству закордонних справ, бажано було б запровадити наступні заходи:
По-перше, під час проведення миротворчих операцій ООН Україна може приймати до уваги те, що Сполучені Штати мають свій власний погляд на такі операції та принципи участі в них, який дещо відрізняється від загальноприйнятого. Також необхідно зважати на можливість застосування Сполученими Штатами самостійних дій разом з іншими членами Північноатлантичного альянсу або без них.
По-друге, запровадити більш тісні відносини з НАТО та окремими членами цієї впливової міжнародної організації. В цьому напрямку був би доцільним початок двостороннього діалогу Україна-НАТО з питань миротворчої діяльності та запровадження нових форм та методів вирішення конфліктів.
По-третє, зважаючи на зростаючу з кожним роком роль НАТО в сфері підтримання міжнародного миру та безпеки, Україна могла б виступити з ініціативою проведення міжнародного форуму за участю представників країн НАТО та представників ООН щодо вироблення міжнародної правової бази та критеріїв участі контингентів НАТО у миротворчих операціях Організації Об‘єднаних Націй.
По-четверте, враховуючи досвід Сполучених Штатів, зокрема, президентські директиви та досвід участі України в миротворчій діяльності ООН, уявляється доцільним розробити критерії участі України в миротворчих операціях, що дасть змогу зменшити ризик втрат серед українських миротворців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. United Nations Peacekeeping – Washington: United Nations Department of Public Information, 1993. – 57p.
2. United Nations Peacekeeping Missions and Their Proliferation. Hearing before the Subcommittee on International Operations of the Committee on foreign relations. - United States Senate 160th Congr. 2nd session. - April 5, 2000. - Wash: U.S. Gov. print. off. – 2000.
3. Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. – К.: Либідь, 1995. - 111с.
4. Устав Организации Объединённых Наций // Организация Объединённых Наций. Сборник документов. – Москва: Наука, 1981. – 647с.
5. Rikhye I.J. The theory and practice of Peacekeeping. – London: Publ. By International Peace Academy, 1984. – 306p.
6. Goulding M. The Evolution of the United Nations Peacekeeping // International Affairs. – July 1993. – Vol.69. - №3. – 455p.
7. Peacekeeping: The way ahead?. – Washington, 1993. – 347p.
8. Повестка дня для мира. Превентивная дипломатия, миротворчество и поддержание мира. Доклад Генерального секретаря в соответствии с заявлением, принятым 31 января 1992 года на заседании Совета Безопасности на высшем уровне. – А/47/277, S/24111. – 2 July, 1992. – 26p.
9. Feterston A.B. Toward a Theory of United Nations Peacekeeping. – New York: St. Martin`s Press, 1994. – 344p.
10. Wiseman H. Peacekeeping in the International Political Contex: Historical Analysis and Future Directions // The United Nations and Peacekeeping: Results, Limitations and Prospects: The lessons of 40 Years Experience. – Publ. By International Peace Academy, 1990. – 350p.
11. Ruggie J.G. Wandering in the Void: Charting the UN`s New Strategic Role // Foreign Affairs. – November/December 1993. – Vol.72. - №5. – P.23-38.
12. Mackinlay J., Chopra J.A. A Draft Concept of Second Generation Multinational Operations 1993. – Providence: The Thomas J. Watson Institute for International Studies, Brow University, 1993. – 234p.
13. Roberts A. The Crisis in the UN Peacekeeping // Survival. – Autumn 1994. – Vol.36. - №3. – P.23-36.
14. Peace Operations: Information on U.S. and U.N. Activities. - United States General Accounting Office. - NSIAD-95-102BR.
15. Congressional Record – House. – H982. – March 10, 1998.
16. Contingency Operations: Providing Critical Capabilities Poses Challenges.- United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-00-164.
17. Peace Operations: Estimated Fiscal Year 1995 Costs to the United States. - United States General Accounting Office. - NSIAD-95-138BR.
18. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи . Світова політика. – Київ: ФАДА, ЛТД, 2001. – 224 с.
19. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. – Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 1998. – 415с.
20. Гаджиев К.С. Геополитика. – Москва: Международные отношения, 1997. – 384 с.
21. Executive summary: The Clinton Administration’s Policy on Reforming Multilateral Peace Operations. - Department of State Publication 10161. – May 1994 (http://clinton3.nara.gov/WH/EOP/NSC/html/documents/NSCDoc1.html).
22. The Clinton Administration Policy on Managing Complex Contingency operations. - Presidential Decision Directive 56 (http://clinton3.nara.gov/WH/EOP/NSC/html/documents/NSCDoc2.html). – May 1997.
23. Presidential Decision Directive 71: Strengthening Criminal Justice Systems In Support of Peace Operations and Other Complex Contingencies (http://www.usis-australia.gov/hyper/2000/0224/epf409.htm).
24. Deputy Secretary Talbott The Balkan Question and the European Answer (Address at the Aspen Institute, Aspen, Colorado, August 24, 1999) // Department of State Dispatch. – August/September 1999. - P.12-15.
25. Secretary Albright After Kosovo: building a lasting peace (Remarks before the Council on Foreign Relations, New York City, June 28, 1999) // Department of State Dispatch. – July, 1999. - P.1-4.
26. Secretary Albright Fiscal Year 2000 Budget (Testimony before the Senate Foreign Relations Committee, Washington, DC, February 24, 1999) // Department of State Dispatch. – March, 1999. - P.9-19.
27. Secretary Albright U.S. Efforts to Promote the Rule of Law (Remarks at the Condon-Falknor Distinguished Lecture, University of Washington School of Law, Seattle, Washington. October 29, 1998) // Department of State Dispatch. – November, 1998. - P.6-9.
28. David J. Scheffer Human Rights and International Justice (Address by the Ambassador-at-Large for War Crimes Issues at Dartmouth College, Hanover, New Hampshire, October 23, 1998) // Department of State Dispatch. – November, 1998. - P.25-29.
29. Secretary Albright Three Steps Toward Peace, Democracy, and Renewal in Kosovo (Remarks to Kosovar Albanians at the U.S. Institute of Peace Conference,Washington, DC, September 14, 1999) ) // Department of State Dispatch. – October, 1999. - P.15-16.
30. United Nations at a Crossroad: Efforts Toward Reform. Hearings before the Subcommittee on International Operations of the Committee on Foreign Relations of the United Stated Senate. - 105th Congress, 1st sess. - November 6, 1997– Gov. Prnt. Off. - Washington, 1998.
31. Fiscal Year 2000 Foreign Affairs Budget and Embassy Security for a New Millenium Hearings before the Committee on Foreign Relations and the Subcommittee on International Operations of the United Stated Senate, 106th Congress, 1st sess. February 24, March 4, 11, and April 21, 1999 – Gov. Prnt. Off. - Washington, 1999.
32. Hearing on Sanctions Reform Hearings before the Committee on Foreign Relations of the United States Senate.- 106th Congress, 1st sess.- May 11, July 1 and 21, 1999.- Gov. Prnt. Off., Washington, 1999.
33. Prospects for Democracy in Yugoslavia Hearing Before the Subcommittee on European Affairs of the Committee on Foreign Relations of the United States Senate.- 106th Congress, 1st sess.- July 29, 1999.- Gov. Prnt. Off., Washington, 2000.
34. The Future of U.S.-U.N. Relations A Dialogue between the U.S. Senate Committee on Foreign Relations and the U.N. Security Council,- Visit of the United States Senate Committee on Foreign Relations to the United Nations (Address Before by Senator Jesse Helms, Chairman Field Hearing: Implementation of U.N. Reforms).- January 20-21, 2000.- Visit of the U.N. Security Council to the U.S. Senate (Remarks Welcoming the U.N. Security Council by Senator Jesse Helms, Chairman Roundtable Discussion with Members of the U.N. Security Council).- March 30, 2000.- Gov. Prnt. Off., Washington, 2000.
35. The Secretary’s Certification of a U.N. Reform Budget of $2.533 Billion Hearings before the Subcommittee on International Operations of the Committee on Foreign Relations of the United States Senate.- 105th Congress, 2nd sess. - Gov. Prnt. Off., Washington, 1998.
36. The United Nations Policy in Africa Hearing before the Committee on Foreign Relations of the United States Senate.- 106th Congress, 2nd sess.- July 12, 2000.- Gov. Prnt. Off., Washington, 2000.
37. The United Nations: Progress in Promoting U.S. Interests Hearings before the Subcommittee on International Operations of the Committee on Foreign Relations of the United States Senate.- 106th Congress, 1st sess.- November 3, 1999 - Gov. Prnt. Off., Washington, 2000.
38. Kosovo: One Year after Bombing Hearing Before the Subcommittee on European Affairs of the Committee on Foreign Relations of the United States Senate. - 106th Congress, 2nd sess.- June 8, 2000. - Gov. Prnt. Off., Washington, 2000.
39. The Crisis in Kosovo Hearing Before the Subcommittee on European Affairs of the Committee on Foreign Relations of the United States Senate. - 106th Congress, 2nd sess.- May 6 and June 24, 1998. - Gov. Prnt. Off., Washington, 1998.
40. Prospects for Democracy in Yugoslavia Hearing Before the Subcommittee on European Affairs of the Committee on Foreign Relations of the United States Senate. - 106th Congress, 1st sess.- July 29, 1999. - Gov. Prnt. Off., Washington, 2000.
41. The War in Kosovo and Postwar Analysis Hearing Before of the Committee on Foreign Relations of the United States Senate. - 106th Congress, 1st sess.- April 20, September 28, and October 6, 1999. - Gov. Prnt. Off., Washington, 2000.
42. Peace Operations: Heavy Use of Key Capabilities May Affect Response to Regional Conflicts. - United States General Accounting Office. - NSIAD-95-51.
43. Budget Issues: Budget Enforcement Compliance Report,-United States Government Accounting Office. -GAO/AIMD-99-100.
44. Preliminary Observations about the US Process for Deciding to Support UN Peace Operations,- United States Government Accounting Office.- GAO-01-100T
45. International Affairs Issues Area Plan (Fiscal Year 1995-97). - United States Government Accounting Office. - GAO/IAP-95-5.
46. Contingency Operations: Providing Critical Capabilities Poses Challenges.- United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-00-164.
47. Peace Operations: DOD’s Incremental Costs and Funding for Fiscal Year 1994 (Report to Congressional Requesters). - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-95-119BR.
48. Peace Operations: U.S. Costs in Support of Haiti, Former Yugoslavia, Somalia and Rwanda (Report to the Majority Leader, U.S. Senate). - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-96-38.
49. Multilateral Organizations: U.S. Contributions to International Organizations for Fiscal Years 1993-1995 (Report to the Chairman, Committee on Foreign Relations, U.S. Senate). - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-97-42.
50. U.N. Operations: Status of Long-standing Operat.ions and U.S. Interests in Supporting Them. - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-97-59.
51. United Nations: Limitations in Leading Missions Requiring Force to Restore Peace. - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-97-34.
52. Foreign Affairs: Perspectives on Foreign Affairs Programs and Structures (Report to Congressional Committees). - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-97-6.
53. United Nations: Financial Issues and U.S. Arrears (Briefing Report to Congressional Requesters). - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-98-201BR.
54. United Nations: Status of Internal Oversight Service (Report to Congressional Requesters). - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-98-9.
55. United Nations: Status of U.S. Contributions and Arrears (Report to the Chairman, Committee on International Relations, House of Representatives). - United States Government Accounting Office. - GAO/NSIAD-99-187.
56. United Nations: Reforms are Progressing but Overall Objectives Have Not Yet Been Achieved (Testimony Before the Subcommittee on International Operations, Committee on Foreign Relations, U.S. Senate). - United States Government Accounting Office. - GAO/T-NSIAD-00-169.
57. U.N. Peacekeeping: Issues Related to Effectiveness, Costs, and Reform (Statement of Harold J. Johnson, Associate Director, International Relations and Trade Issues, National Security and International Affairs Division), - United States Government Accounting Office. - GAO/T-NSIAD-97-139.
58. International Affairs: Activity of Domestic Agencies (Statement of Benjamin F. Nelson, Director, International Relations and Trade Issues, National Security and International Affairs Division ). - GAO/T-NSIAD-98-174.
59. Резолюция Совета Безопасности S/RES/746 (1992) от 17 марта 1992 годa.
60. Резолюция Совета Безопасности S/RES/751 (1992) от 24 апреля 1992 годa.
61. Резолюция Совета Безопасности S/RES/767 (1992) от 27 июля 1992 годa.
62. Резолюция Совета Безопасности S/RES/794 (1992) от 3 декабря 1992 годa.
63. Резолюция Совета Безопасности S/RES/814 (1993) от 26 марта 1993 годa.
64. Резолюция Совета Безопасности S/RES/872 (1993) от 5 октября 1993 года.
65. Резолюция Совета Безопасности S/RES/781 (1992) от 9 октября 1992 годa.
66. Резолюция Совета Безопасности S/RES/787 (1992) от 16 ноября 1992 годa.
67. Роль операций Организации Объединённых Наций по поддержанию мира в контексте разоружения, демобилизации и реинтеграции (доклад Генерального секретаря). – S/2000/101.
68. Доклад Генерального секретаря об осуществлении доклада Группы по операциям Организации Объединенных Наций в пользу мира. – S/2000/1081.
69. Доклад Генерального секретаря о Силах Организации Объединенных Наций по наблюдению за разъединением. – S/2000/1103.
70. Доклад Генерального секретаря о Миссии Организации Объединенных Наций по делам временной администрации в Косово. – S/2000/1191.
71. Восьмой доклад Генерального секретаря о Миссии Организации Объединенных Наций в Сьерра – Леоне. – S/2000/1199.
72. Доклад Генерального секретаря по вопросу о полномочиях заместителя представителя Соединенных Штатов Америки в Совете Безопасности. – S/2000/995.
73. Предлагаемый бюджет по программам на двухгодичный период 1998 – 1999 годов (доклад Генерального секретаря). – A/52/758.
74. Реформа Организации Объединённых Наций: меры и предложения. Обзор эффективности административного и финансового функционирования Организации Объединённых Наций (доклад Генерального секретаря). – A/53/500.
75. Доклад Генерального секретаря, предоставляемый в соответствии с резолюцией 1026 (1995) Совета Безопасности. – S/1995/1031.
76. Доклад Генерального секретаря о деятельности миссии Организации Объединённых Наций в Боснии и Герцеговине. – S/1999/284.
77. Финансирование миссии Организации Объединённых Наций в Боснии и Герцеговине (доклад Генерального секретаря). – A/52/708.
78. Финансирование миссии Организации Объединённых Наций в Боснии и Герцеговине (доклад Генерального секретаря). – A/53/800.
79. Foreign Relations Authorization Act, Fiscal Years 2000-2001,- 106th Congress, 1st sess. – Calendar No. 91.- Report 106-43.- April 27, 1999.
80. Foreign Operations, Export Financing, and Related Programs Appropriations Bill, 2000. - 106th Congress, 2nd sess. – Calendar No. 530.- Report 106-291.- May 11, 2000.
81. State Department, USIA, and Related Agencies Authorization Act, Fiscal Years 1994 and 1995.- H.R.2333.- 103d Congress.
82. Foreign Affairs Reform and Restructuring Act of 1997. - 105th Congress, 1st sess. – Calendar No. 83.- Report 105-28.- June 13, 1997.
83. Современная внешняя политика США Т.1. –М.: Наука, 1984. – 460с.
84. Современная внешняя политика США Т.2. –М.: Наука, 1984. – 478с.
85. Политические институты США: история и современность / В.И. Борисюк, Т.З. Джапаридзе, Н.Г. Зяблюк и др. – М.: Наука, 1988.
86. Егорова Е.В. США в международных кризисах (политико-психологические аспекты). – М.: Наука. – 1988. -176с.
87. Шлепаков А.Н. Биография статуи Свободы. – М., 1969. – 169с.
88. Шлепаков А.Н. Расова і національна дискримінація в США. – К., 1960. – 40с.
89. Цветков Г.Н. СССР и США: отношения, влияющие на судьбы мира. – К., 1988. – 269с.
90. Цветков Г.М. СРСР і США: 40 років дипломатичних відносин. – К., 1973. – 63с.
91. Аппатов С.И. США и Европа: общие проблемы американской континентальной политики (критический анализ буржуазной историографии США). – М.: Мысль, 1979. – 240с.
92. Аппатов С.И., Коваль И.Н. Критический анализ американской буржуазной историографии: концепции восточноевропейской политики США. – К.: Вища шк., 1984. – 142с.
93. Аппатов С.И., Райнов П.Я. Покровители агрессии: ближневосточная политика США в американской буржуазной историографии. – К.: Вища шк. – 1986. – 162с.
94. Аппатов С.И., Червена Я. Н. Идеологические аспекты внешнеполитической стратегии США // США: экономика, политика, идеология. – 1985. - №1
95. США современная внешнеполитическая мысль / С.И. Аппатов, В.В. Глебов, ИН. Коваль, П.Я, Райнов. – Одесса: Логос, 1992. – 236с.
96. Гончар Б.М. “Кризова дипломатія”: СРСР і США в конфліктах третього світу (70-80-ті роки). – К., 1992. – 165с.
97. Гончаренко А.Н. “Звёздные войны в стратегии империализма США”. – К., 1988. – 204с.
98. Дашкевич А.В. На роздоріжжі. Виклики сучасності і парадокси зовнішньої політики США. – Київ: Наукова думка, 1996. – 152с.
99. Дашкевич А.В. Колізії адаптивності зовнішньої політики США початку епохи “посткомунізму”. – Київ: ІСЕМВ НАН України. – 1996. Вип. 1. – С. 55-62.
100. Камінський Є.Є., Дашкевич А.В. Політика США щодо України (витоки, концептуальні основи, практична еволюція). – Київ: Політична думка, 1998. – 548с.
101. Канцелярук Б.І. Східноєвропейська дилема Америки. –К, 1995. – 340c.
102. Потєхин А.В. Бетяр И.А. Общественное мнение США и создание ООН. – К.: Наукова думка, 1993. – 130с.
103. Хижняк И.А. США: государство, бизнес и культура 60-80-х годов ХХ столетия. – К.,1986. – 207с.
104. Шарова А.Я. США и ООН: концепции и реальность (40-80-е годы). – М.: Наука, 1991. – 128с.
105. Егорова Е.В. США в международных кризисах (политико-психологические аспекты). – М.: Наука. – 1988. -176с.
106. Мацейко Ю.М. Історичний досвід реформування ООН і сучасність // ООН у системі міжнародних відносин: історичний досвід і перспективи. – Київ: Либідь, 1995. – с.5-24.
107. Мацейко Ю.М. Оновлення миротворчості ООН – нагальна вимога часу // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 2000. – Випуск 3. – с. 19-25.
108. Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. – К.: Либідь, 1995. - 111с.
109. Бруз В.С. Гуманітарні катастрофи та “гуманітарні інтервенції” // Політика і час. – 2001. - №3. – С. 76 – 81.
110. Бруз В.С. Проблема “гуманітарних інтервенцій”: правові аспекти і позиція України // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 2001. – Випуск 5. – С. 93-98.
111. Бруз В.С. ООН і НАТО: проблеми співробітництва // Сучасна дипломатія: світовий досвід, національна специфіка. ООН у світовій політиці. – Київ, 2000. – С.16-21.
112. Косово: международные аспекты кризиса / Под редакцией Д.Гренина и Е.Степановой. Центр Карнеги. - М.: Гендальф, 1999 –309с.
113. Ежегодник СИПРИ 1999: вооружения, разоружения и международная безопасность, М.:Наука, -2000. – 767c.
114. Шаклеина Т.А. “Доктрина Клинтона” и будущее американской внешней политики // США: экономика, политика, идеология. – 1997. - №10. – С.17-32.
115. Шаклеина Т.А Миротворческая деятельность и её перспективы (взгляд из США) // США: экономика, политика, идеология. – 1995. - №3. – С.27-35.
116. Бородачёв Т.В. // США: экономика, политика, идеология. – Гуманитарная и миротворческая интервенция: американский и европейский подходы // США: экономика, политика, идеология. – 1998. - №8. – С.46-57.
117. Кременюк В.А. Внешняя политика администрации Клинтона: на новый срок со старым багажом // США: экономика, политика, идеология. – 1997. - №5. – С.20-32.
118. Falk R. The United Nations after forty years // Nation. – 1985. – Sept. 21. - №8. – P.230-251.
119. Luck E., Gati T. Gorbachev, the United Nations and the United States // Washington Quarterly. – Autumn 1988. – P.23-32.
120. Luck E. The UN at 40: A supporter` s lament // Foreign Policy. – 1984/1985. - №57. – P.145-160.
121. Johansen R. The Reagan administration and the UN: The costs of unalatelalism // World Policy Journal. – 1986. - №4. – P. 600-630.
122. Luck E., Gati T. Gorbachev, the United Nations and the United States // Washington Quarterly. – Autumn 1988. – P. 23-32.
123. Bennett A.L. International Organizations: Principiles and issues. – 3rd ed. – N.J: Englwood Cliffs, 1984. – 422p.
124. The US, the UN and the management of global change. - Ed. T. Gati. – N.Y.; L., 1983. – 376p.
125. Ruggie J.G. The United States and the United Nations: toward a new realism // Intern. Organiz. – 1985. - №2. – P. 342-364.
126. Rochester J. The rise and fall of international organization as a field of study // Intern. Organiz. - Autumn 1986. - №4. – P. 783 – 798.
127. Keohane R., Nye J. Two cheers for multilateralism // Foreign policy. – 1985. – №60. – P. 148-159.
128. Franck T. Of gnats and camels: Is there a double standard at the United Nations? // Amer. J. Intern. Law. – 1984. - №4. – P.811-833.
129. Jackson R. The non-aligned, the UN and the superpowers. – N.Y., 1983. –276p.
130. Rosen R. and Ross A. Competing vision for US Grand Strategy // International Security. – Winter 1996/97. – Vol. 21. - №3. – P.5-53.
131. Maynes Ch. W. “America’s Fading Commitments ”// World Policy Journal – Volume XVI. - N 2, Summer 1999. – P.11-22.
132. Stedman S.J. The New Interventionists // Foreign affairs. – 1993. – Vol. 72. - N1. – Р. 1-16.
133. Michael J. Glennon The New Interventionism: the search for a just international law // Foreign Affairs. - May/June 1999. – P.2-7.
134. Congressional Record – Senate. – September 11, 1996. – P. S10344.
135. Clark M.T. The trouble with collective security // Orbis. – Philadelphia, 1995. – N 2. – Р. 237-258.
136. Maynes. Ch.W. A Workable Clinton Doctrine // Foreign policy. – 1993-94. – Winter. - №93. – P.3-20.
137. Mandelbaum M. Perfect failure: NATO’s war against Yugoslavia // Foreign Affairs. – 1999. – Sept.-Oct. – P.3-9.
138. Rodman P. Fallout from Kosovo // Foreign affairs. – 1999. – July-August. – P. 22-35.
139. Tucker R. Alone or with others: Temptations of post-cold war power // Foreign affairs. – 1999. – Nov.-Dec. – P. 15-22.
140. Haas R. What to do with American primacy? // Foreign affairs. – 1999. – Sept.-Oct. – P. 37-50.
141. Luttwak E. Give War a Chance // Foreign Affairs. - July/August 1999. – Р.35-44.
142. Политика администрации Клинтона в области национальной безопасности // ИНИОН РАН. – М., 1996. – Т2. – 108c.
143. Политика администрации Клинтона в области национальной безопасности // ИНИОН РАН. – М., 1996. – Т1. – 176c.
144. Brinkley D. Democratic Enlargement: The Clinton Doctrine // Foreign Policy. – Spring, 1997. – №106. - P.111-127.
145. Mats R. Berdal. Fateful Encounter: The United States and UN Peacekeeping // Survival. - Spring, 1994. – Vol. 36 . N1. – Р. 30-50.
146. Cristopher Outlines US Foreign Policy Objectives. – Official text, USIS Wireless File. – 12 March 1993.
147. Testimony of Albright (3 May 1993). – Joint Hearings before Sub-Committees on Europe and the Middle East and International Security, international Organization and Human Rights of the Committee of Foreign Affairs. – House of representatives, 103rd Congress, First Session. – Wash.: Gov. Prnt. Off., 1993.
148. Madeleine Albright Peacekeeping: A Critical UN Test (Address to New York Council on Foreign Relations). – Official text, USIS Wireless File. – 21 June 1993.
149. A national security strategy for a new century. – The White House. – October, 1998. – 59p.
150. Gideon Rose The Exit Strategy Delusion // Foreign Affairs January/February. – 1998. – Volume 77. - №1. - P.56-67.
151. Устав Организации Объединённых Наций // Организация Объединённых Наций. Сборник документов. – Москва: Наука, 1981. – 647с.
152. Томас Р.Пикерингом Меняющаяся динамика разработки процесса внешней политики США // Внешняя политика США (Электронный журнал Информационного агентства Соединённых Штатов Америки). – 2000. - Том 5. - №1. С. 5-10.
153. H.R.3744,-103d Congress 2nd Session.
154. Соудерберг Н. “Миротворческая деятельность ООН опирается на накопленный опыт и достигнутые результаты”/ Внешняя политика США (Электронный журнал Информационного агентства Соединённых Штатов Америки). – 1998. - Том 3. - №2. – C.11-14.
155. U.S. policy on Indonesia (Statement by Deputy Assistant Secretary for East Asian and Pacific Affairs before the Senate Foreign Relations Committee, Washington, DC.U.S.) // Department of State Dispatch. – April 1998. – P.34-36.
156. Шеар Дж. Миротворческая политика с точки зрения Министерства оборони // Внешняя политика США (Электронный журнал Информационного агентства Соединённых Штатов Америки). – 1998. - Том 3. - №2. – 15-18.
157. Халл Э. “Миротворческие операции ООН: оправданные инвестиции в дело мира” // Внешняя политика США (Электронный журнал Информационного агентства Соединённых Штатов Америки). – 1998. - Том 3. - №2. – C.6-10.
158. A Decade of American Foriegn Policy : Basic Documents, 1941-49 Prepared at the request of the Senate Committee on Foreign Relations By the Staff of the Committe and the Department of State. - Washington, DC : Government Printing Office, 1950.
159. Police power in peace operations (civilian police and multinational peacekeeping: a workshop series) / prepared by Dr. William Lewis and Ambassador Edward Marks. - Center for Strategic and international Studies. - Washington, D.C. –April, 1999. - p.28.
160. Congressional Record – Senate. –– January 31, 1996. - P. S667.
161. Congressional Record – Senate. –June 28, 1995. - P. S9314.
162. United Nations operation in Somalia UNOSOM I (інформація з офіційного сайту ООН www.un.org/Depts/DPKO/som1_b1.htm).
163. United Nations operation in Somalia UNOSOM II (інформація з офіційного сайту ООН www.un.org/Depts/DPKO/Missions/unosom2).
164. H.R.2260.-103d Congress 1st Session.
165. H.R.3503.-103d Congress 1st Session.
166. Документ ООН S/1999/1257. – 16 December 1999. – 83p.
167. Boutros Boutros-Ghali Building Peace and Development (Report on the Work of the Organization from the Forty-eighth to Forty-ninth Session of the General Assembly). –United Nations, New York, 1994. – 229p.
168. Лист Генерального Секретаря від 29 квітня 1994 року S/1994/518.
169. Документ ООН S/PRST/1994/21.
170. Документ ООН S/1994/728.
171. Документ ООН S/1994/470.
172. Kuperman J. Rwanda in Retrospect // Foreign Affairs. – January/February 2000. – Р.94-118.
173. Доповідь Генерального Секретаря ООН А/54/549. - 164p.
174. Reforming the United Nations An Interview with Princeton Lyman Assistant Secretary of State for International Organization Affairs // U.S. Foreing Policy Agenda (An Electronic Journal of the United States Information Agency). - 1997. - Vol.2. - N2. – P.8-10.
175. Birenbaum David E. Keeping America’s commitment to the United Nations // U.S. Foreign Policy Agenda (An Electronic Journal of the United States Information Agency). – 1997. - Vol.2. - N2. – P.22-24.
176. How U.S. Lawmakers view the United Nations // U.S. Foreing Policy Agenda (An Electronic Journal of the United States Information Agency). – 1997. - Vol.2. - N2. – P.17-21.
177. Внешняя политика США (Электронный журнал Информационного агентства Соединённых Штатов Америки). – 1998. - Том 3. - №2. – C.40-42
178. Does UN peacekeeping serve U.S. interests. Hearing before the Committee on international relations. House of representatives. - 105th Congr., 1st session. - April 9, 1997. - Wash: Gov. print. off, 1997.
179. Богатуров.А Стратегия разравнивания во внешней политике США // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. - №2. - С. 20-29
180. Бабурин С.Н. Мировой порядок после СССР и территориальный вопрос // Национальные интересы. – 1998. - №1. - С.8-15.
181. Sherle R. Shwenninger World Order Lost: American Foreign Policy in the Post Cold War World // World policy journal. - Summer, 1999. – P.42-51.
182. Халл Э. Миротворческие операции ООН: оправданные инвестиции в дело мира // Внешняя политика США (Электронный журнал Информационного агентства Соединённых Штатов Америки). – 1998. - Том 3. - №2. – C.6-10.
183. Вершбоу А. Роль НАТО в Боснии: прошлое, настоящее и будущее // Внешняя политика США (Электронный журнал Информационного агентства Соединённых Штатов Америки). – 1998. – Том 3, №2. – С.18-25.
184. Woehrel S. Kosovo: The Next Post-Yugoslav Crisis?: Congressional Research Service (CRS) Report. – Washington, D.C., 16 Nov. 1992.
185. Goshko J. M. Bush Threatens ‘Military Force’ if Serbs Attack Ethnic Albanians // Washington Post – 1992. – 29 Dec.
186. H. Con. Res. 251. International Support of Human Rights in Kosova. 23 May 1994 // Situation in Kosovo Hearing before the Subcommittee on Europe and the Middle East of the Committee on Foreign Affairs. U.S. House of Representatives. – 103ed Congress, 2nd Sess. – Washington, D.C., 5 Oct., 1994.
187. Документ ООН S/RES/1074(1996), 1 Oct. 1996.
188. Supporting a Resolution of the Crisis in Kosova, H. Con. Res. 155 // Congressional Record. – Washington, D.C., 29 July 1996. – P.H8629-H8633.
189. Резолюція Ради Безпеки ООН S/RES/1142(1997) від 4 грудня 1997 року.
190. Erlanger S. Albright Warns Serbs on Kosovo Violance // New York Times. – 1998. – 13 March.
191. Drozdiak W. NATO, Albania Discuss Kosovo // Washington Post. – 1998. – 12 March; Perlez J. U.S. Official Asks Restraints by Albanians // New York Times. – 1998. – 17 March.
192. Radu M. Dangerous Incoherence in Kosovo // Foreign Policy Research Inst. Bull. – 1998. – 21 Oct.
193. Dinmore G. U.S. Envoy Arranges Kosovo Peace Talks: Yugoslav President, Albanian Leader to Meet for the First Time in Belgrade // Washington Post. – 1998. – 14 May.
194. Erlanger S. Clinton Meets Delegation from Kosovo // New York Times. – 1998. – 30 May.
195. Kosovo: Current Situation and Future Options. Hearings before the House of Committee on International Relations. - 105th Congress, 2nd sess. – Washington, D.C., 23 July 1998.
196. Резолюція Ради Безпеки ООН S/RES/1203(1998) від 24 жовтня 1998 року. При голосуванні Росія та Китай утримались.
197. Smith J.R. U.S. Proposal Outlines Kosovo Power-Sharing // International Herald Tribune. – 1998. – 11 Nov.
198. Smith J.R. Both Sides Resist U.S. Proposals in Kosovo // Washington Post. – 1998. – 30 Dec.