Авраменко Валерія Вікторівна. Європейський вимір зовнішньої політики Франції

Краткое описание

Авраменко Валерія Вікторівна. Назва дисертаційної роботи: "Європейський вимір зовнішньої політики Франції"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
АВРАМЕНКО Валерія Вікторівна
УДК 327(44):061.1ЄС
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР
ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФРАНЦІЇ
23.00.04 – політичні проблеми
міжнародних систем та глобального розвитку
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Науковий керівник: Макаренко Є. А.
доктор політичних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….....…………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………….11
1.1. Концептуальні підходи до європейської складової зовнішньої політики
Французької Республіки ………………………………...……………………...…11
1.2. Науковий дискурс щодо європейського виміру зовнішньої політики Франції
у вітчизняній політології……………………………………………………….....31
Висновки до Розділу 1………………………………………………….………….59
РОЗДІЛ 2. ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ВЕКТОР СУЧАСНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ
ПОЛІТИКИ ФРАНЦІЇ……………………………..……………………………..61
2.1. Еволюція сучасної політики Французької Республіки щодо розвитку
процесів європейської інтеграції від Ф. Міттерана до Ф. Олланда...……...……61
2.2. Детермінанти сучасної євроінтеграційної політики Франції.………..……..86
2.3. Суспільно-політичний аспект процесів євроінтеграції за президентства
Н. Саркозі і Ф. Олланда……..................................................................................109
Висновки до Розділу 2……………………………………………………………123
РОЗДІЛ 3. БЕЗПЕКОВА ПАРАДИГМА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
ФРАНЦІЇ………………………………………………………………….………127
3.1. Політична позиція Франції щодо нової стратегії безпеки та оборони
ЄС…………………………………………………………………………….…….127
3.2. Підходи французького політикуму до сучасних викликів і загроз для
європейської безпеки …………………………………………………………….145
3.3. Сутнісні характеристики безпекової політики Франції в оцінках
європейського експертного середовища………………………………….……..165
Висновки до Розділу 3……………………………...………….…………………180
ВИСНОВКИ............................................................................................................184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................190
3
ВСТУП
Актуальність дослідження визначається динамікою глобального
розвитку, необхідністю комплексного дослідження концептуальних та
прикладних вимірів зовнішньої політики провідних акторів системи
міжнародних відносин як учасників формування та розвитку складних
трансформаційних процесів міжнародного і регіонального характеру.
Французька Республіка є однією з європейських держав, які впливають на
вироблення ключових міжнародних рішень, що визначають як перспективи
розвитку світової політики, так і майбутнє європейського континенту.
Цілісний аналіз європейського вектору сучасної зовнішньої політики Франції в
умовах асиметричних викликів для європейського континенту у першій чверті
ХХІ століття уможливив виявлення специфіки розширення і поглиблення
євроінтеграції в політичному і безпековому вимірі.
Європейський вектор зовнішньої політики Французької Республіки як
ключова детермінанта міжнародної діяльності держави впливає на політикодипломатичні і зовнішньоекономічні відносини, з одного боку, а з другого – на
особливості взаємодії владних структур, бізнесу та громадянського суспільства.
Від сучасної політики Франції наразі залежить подальший перебіг
європейських політичних процесів, трансформація системи безпеки в Європі,
ефективність діяльності провідних європейських інституцій та вироблення
формату їх співпраці у межах європейського проекту і поза ним.
Особливим чинником актуальності дослідження еволюції політики
Французької Республіки щодо розвитку процесів європейської інтеграції є
фактор ставлення французького політикуму до рольового призначення держави
у визначенні глобального та регіонального порядку, шляхів та методів протидії
сучасним стратегічним загрозам, сутності французької місії як лідера єдиної
Європи, особливо в контексті проблематики європейської безпеки та
формування безпекової та оборонної архітектури на європейському континенті.
4
Дослідження, дотичні до тематики дисертаційної роботи, мають в Україні
різноплановий характер і присвячені розгляду геостратегічних,
інституціональних, євроінтеграційних, безпекових, культурологічних та
соціальних аспектів зовнішньої політики Франції, проте трансформаційні
зрушення в Європі останнього часу зумовлюють нове бачення ролі Франції в
сучасній Європи і потребують як ретроспективного, так і проспективного
аналізу європейської політики Французької Республіки. Для України, з огляду
на визначену євроінтеграційну стратегію, важливим вбачається співробітництво
з ЄС у межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також за напрямом
поглиблення відносин з Францією як однією із держав-засновниць
європейського співтовариства, від політичної позиції якої залежить підтримка
європейських прагнень української держави.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
Наукове дослідження виконане у рамках комплексної програми науководослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Модернізація суспільного розвитку світових процесів глобалізації»
(затвердженої протоколом Вченої ради Університету № 12 від 20 червня 2011
р.) і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних
процесах» (номер державної реєстрації 0111U007054).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є
дослідження концептуальних і прикладних аспектів європейської стратегії
Франції як ключової детермінанти сучасної зовнішньої політики держави в
умовах трансформаційних зрушень в європейському регіоні.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких
дослідницьких завдань:
 виявити і систематизувати концептуальні та методологічні підходи до
сутності європейської політики Франції у зарубіжній і вітчизняній науковій
думці;
 дослідити еволюцію політики Французької Республіки щодо розвитку
5
процесів європейської інтеграції (від Ф. Міттерана до Ф. Олланда);
 проаналізувати детермінанти сучасної євроінтеграційної політики
Франції;
 здійснити порівняльне дослідження суспільно-політичного аспекту
євроінтеграційної політики Франції за часів президентства Н. Саркозі і
Ф. Олланда;
 з’ясувати та обґрунтувати підходи і позицію французького
політикуму до сучасних викликів і загроз для європейської безпеки;
 виокремити і розглянути сутнісні характеристики безпекової
складової політики Франції на основі оцінок європейського експертного
середовища.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження виступає
зовнішня політика Франції, а предметом дослідження є сучасна європейська
політика Французької Республіки в умовах трансформаційного поглиблення
євроінтеграційних процесів.
Методологія і методи дослідження. У дисертаційній роботі використано
загальнонаукові, загальнологічні та спеціальні методи дослідження, які
уможливили цілісне бачення зовнішньої політики Французької Республіки у
сучасному євроінтеграційному і безпековому контексті. Для розкриття
окреслених завдань було застосовано системний підхід і таку його складову, як
політичний аналіз, що дав змогу представити особливості європейського виміру
зовнішньої політики Франції від президента-соціаліста Ф. Міттерана до
президента-соціаліста Ф. Олланда. Реалізація принципу системності зумовила
творче застосування й таких методів аналізу, як: політико-системний метод, що
надав можливість розглянути особливості європейського вектору зовнішньої
політики Франції та визначити і охарактеризувати її детермінанти;
порівняльний метод, що був застосований для з’ясування ефективності
європейської стратегії політичних лідерів країни Н. Саркозі і Ф. Олланда на
рівні дослідження суспільної думки; метод структурно-функціонального
аналізу, що надав можливість з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки взаємодії
6
Франції з ЄС та Північноатлантичним альянсом; експертний метод дозволив
поглибити пізнання умов і рушійних сил, що визначають і обґрунтовують
безпекову стратегію Франції у вимірі нових викликів і загроз. Авторський
методичний підхід полягає у тому, що європейська політика Франції
аналізуються через поточні політичні події, але у відповідній залежності від
виявленої стратегії і реалізації завдань зовнішньої політики держави.
Основними джерелами дослідження стали концептуальні документи
урядових відомств Франції і наднаціональних інституцій ЄС, зокрема,
програмні документи, виступи та заяви президентів Франції від Ф. Міттерана
до Ф. Олланда, правові акти Франції та ЄС, звіти та рішення французького
уряду, Міністерства закордонних справ та міжнародного розвитку Франції,
Міністерства оборони Франції, Банку Франції, аналітичні розробки
французьких, європейських та українських науково-дослідницьких центрів
(французького, італійського, німецького, британського Інститутів міжнародних
відносин, французького Інституту політичних досліджень, французького Фонду
прав людини, французького Фонду Р. Шумана, німецького Інституту
зовнішньої і безпекової політики, швейцарського Фонду П. дю Буа, Інституту
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, спеціалізованих інститутів НАН України, Національного інституту
стратегічних досліджень, Дипломатичної академії України при МЗС України),
французькі та європейські статистичні звіти, інформаційні повідомлення
французьких та європейських мас-медіа (Le Monde, FranceInter, Le Figaro, Le
Grand Soir, La Riposte, La Tribune, EU Observer, Politico.eu), а також авторські
дослідження щодо сприйняття європейської політичної та безпекової стратегій
у Франції тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у
вітчизняній політологічній науці цілісно досліджено парадигму сучасної
європейської політики Франції, з’ясовано ключові детермінанти
євроінтеграційної стратегії Французької Республіки, розглянуто на
порівняльному рівні стратегічні і тактичні підходи французького політикуму до
7
трансформації євроінтеграційних процесів у контексті сучасних викликів і
загроз. У проведеному дослідженні:
Вперше:
- з’ясовано на основі політичного аналізу особливості еволюції політики
Французької Республіки щодо розвитку процесів європейської інтеграції від
Ф. Міттерана до Ф. Олланда і встановлено, що стратегія зовнішньої політики
передбачає як традиційну ініціативу щодо забезпечення незалежності
національних інтересів Франції в Європі, так й інноваційні підходи до політики
сучасного євробудівництва;
- розглянуто суспільно-політичний аспект європейської політики Франції
з погляду її сприйняття у французькому суспільстві і доведено, що ефективне
позиціонування може стати як чинником внутрішньополітичної стабільності,
так і рушієм євроінтеграційних процесів;
- результати емпіричного дослідження на основі порівняльного аналізу
політики Н. Саркозі і Ф. Олланда засвідчили відмінності здійснення
європейської політики лідерами країни, оскільки за президентства Н. Саркозі
посилився американський напрям стратегічного співробітництва країни, а за
президентства Ф. Олланда посилилося прагнення Франції до поновлення
лідерства в Європі.
Удосконалено:
- концептуальні та методологічні підходи до європейської складової
зовнішньої політики Франції і доведено, що сучасна європейська політика
Франції здебільшого базується на пошуках інноваційних політичних механізмів
для вирішення внутрішніх та зовнішніх проблем, модифікації стратегій
національного розвитку та формування концепцій нового політичного
мислення і якісно нових моделей співробітництва;
- положення про євроінтеграційний вектор як ключову детермінанту
сучасної зовнішньої політики Франції і підтверджено, що упродовж всього
процесу розширення ЄС виявлялася особлива позиція політикуму країни щодо
8
забезпечення передусім національних (політичних, економічних та безпекових)
інтересів в Європі;
Набуло подальшого розвитку:
- представлення європейської політики Франції в контексті впливу
держави на поглиблення інтеграційних процесів в Європі і доведено, що така
політика полягає у підтримці провідної ролі країни в європейському проекті з
огляду на зовнішньополітичний, соціально-економічний та військовий ресурс
для його забезпечення;
- твердження, що вирішення проблем у сфері європейської безпеки та
оборони розглядається Францією як необхідна складова формування
конструктивного діалогу з Північноатлантичним альянсом, попри
протилежність підходів Франції та ЄС до створення окремих європейських сил
безпеки і оборони.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
напрацювання дисертаційної роботи можуть бути використані для подальших
ретроспективних і проспективних наукових досліджень європейської складової
зовнішньої політики Франції. Результати дослідження можуть бути використані
в практично-політичній діяльності Міністерства закордонних справ України у
процесі впровадження нової стратегії зовнішньої політики з врахуванням
сьогочасних реалій міжнародного співробітництва, а також інших урядових
інституцій, до компетенції яких належить здійснення міжнародної діяльності, у
роботі науково-дослідницьких установ, аналітичних центрів і експертних
організацій, діяльності політичних партій і громадських об’єднань, причетних
до реалізації зовнішньополітичних ініціатив держави у контексті Угоди про
асоціацію ЄС та України. Одержано позитивний відгук Комітету у закордонних
справах Верховної Ради України (№ 04-20/12-358 (89445)) на впровадження
результатів дослідження.
Теоретичні узагальнення, матеріали та висновки дисертаційної роботи
можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема,
з теорії і практики зовнішньої політики і міжнародних відносин, міжнародної та
9
інформаційної безпеки, європейської інтеграції, інформаційно-аналітичної
діяльності в міжнародних відносинах, стратегічної комунікації, країнознавства
тощо для студентів вищих навчальних закладів України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення наукової праці
було апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема:
Міжнародному круглому столі «Досвід України та Туреччини в подоланні
глобальної кризи (політичний, економічний, соціальний та безпековий
аспекти)» (30 січня 2010 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній
конференції «Міжнародні інформаційні відносини ХХІ століття: тенденції і
перспективи» (19 травня 2010 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній
конференції «Геополітичний вимір європейської інтеграції: інформаційний
аспект» (20 травня 2010 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній
конференції «Аналітичні дослідження міжнародних відносин та зовнішньої
політики: прагматика і прогнозування» (21 травня 2010 року, м. Київ);
Конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (21
жовтня 2010 року, м. Київ); Міжнародній конференції «Перспективи відносин
України з США, РФ, ЄС і НАТО в посткризовому світі» (4 березня 2011 року,
м. Київ); Другій міжнародній конференції «Міжнародна інформаційна безпека:
сучасні концепції і практика» (18 березня 2011 року, м. Київ); Міжнародному
круглому столі «Америка та Європа на початку ХХІ століття: аналітика та
прогностика» (23 травня 2011 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній
конференції студентів, аспірантів та молодих вчених ««Актуальні проблеми
міжнародних відносин» (20 жовтня 2011 року, м. Київ); Міжвідомчій науковій
конференції «Американістика у вітчизняній політичній науці: концептуальні та
прикладні аспекти» (10 лютого 2012 року, м. Київ); Міжвідомчому круглому
столі «Регіональні інтеграційні утворення у сучасних міжнародних відносинах»
(19 травня 2014 року, м. Київ); Науковій конференції «Геостратегічні
пріоритети України в політичній, економічній, правовій та інформаційній
сферах (15 жовтня 2015 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній
конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Актуальні проблеми
10
міжнародних відносин» (22 жовтня 2015 року, м. Київ), 4th International
Scientific Conference «Applied Sciences and technologies in the United States and
Europe» (27 листопада 2015 року, м. Нью-Йорк, США).
Наукові узагальнення та висновки дисертації обговорювалися на
наукових семінарах, круглих столах і міжкафедральних засіданнях Інституту
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових
статей загальним обсягом 7,21 д. а.: 9 наукових статей (5,10 д. а.), з яких 8 – у
фахових виданнях, 1 – в іноземному науковому періодичному виданні; 3 статті
– опубліковані за результатами міжнародних науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження сучасної європейської політики Французької
Республіки в умовах трансформаційного поглиблення євроінтеграційних
процесів зроблено такі висновки:
1. Аналіз концептуальних та методологічних підходів до сутності
сучасної європейської політики Французької Республіки в умовах поглиблення
євроінтеграційних процесів уможливив з’ясування особливостей, що
відображають весь комплекс впливу трансформаційних зрушень сучасної
системи міжнародних відносин на діяльність владних інститутів французької
держави для формування нового типу взаємодії на рівні держав та
наднаціональних інститутів ЄС. Дослідження основних концепцій
євроінтеграції уможливило висновки про суперечливість позицій французьких
еліт щодо європейської стратегії Франції, зумовлюючи певні політичні
стереотипи. Перший стереотип стосується моделі «Європи» на основі франконімецької співпраці, що пояснюється обережним ставленням французького
уряду до кожної нової хвилі розширення ЄС, яка могла б порушити франконімецьке лідерство в європейському проекті; другий стереотип стосується ідеї,
що потужність Європи виходить за межі моделі національного управління,
тобто необхідності встановлення інституційної системи, що об’єднує як
наднаціональні інститути, так і політику європейських країн у вимірі спільної
зовнішньої і безпекової політики ЄС; третій стереотип полягає в тому, що
Франція розглядає ЄС як політичний проект, що охоплює регуляторну та
соціальну політику, тобто соціальну модель «старих» країн континентальної
Європи.
Проблемою європейської інтеграції з погляду французького політикуму є
відсутність взаємопов’язаних політичних ідей, які б координували окремі
напрями європейського будівництва у більш загальний контекст, що зумовлює
необхідність досягнення консенсусу щодо поглиблення процесів європейської
інтеграції, оскільки у природі європейської єдності спільна політика та
185
ідеологія, пов'язана з нею, поступається позиціям політичних лідерів щодо
збереження національних інтересів в євроінтеграційній архітектурі. В основі
суперечностей лежать як підходи до переваг традиційної суверенної держави у
системі міжнародних відносин, так і позиції щодо необхідності підвищення
статусу ЄС на міжнародній арені, що свідчить про наявність відмінних рис
зовнішньої і безпекової політики ЄС, яка не відповідає ні військовій потужності
традиційних національних держав в ЄС, ні трансцендентності національних
меж, а має здійснюватися на рівні наднаціональних інститутів, тобто у центрі
уваги є прагматична політика ЄС, яка впливає на внутрішні зміни в
національних державах.
2. Дослідження еволюції політики Французької Республіки щодо
розвитку процесів європейської інтеграції від Ф. Міттерана до Ф. Олланда
дозволило виявити розбіжності у підходах президентів до зовнішньої політики
Франції з огляду на національні пріоритети, дотримання зобов’язань
довгострокового співробітництва і поліпшення можливостей впливати на
політичні та економічні процеси на рівні ЄС. Встановлено, що європейська
політика Франції інтерпретувалась залежно від політичних поглядів
Ф. Міттерана, Ж. Ширака, Н. Саркозі та Ф. Олланда, проте європейська
політика за президентства Ф. Олланда може характеризуватися як поєднання
традиційних намірів і сьогочасних ініціатив, пов’язаних із сучасним баченням
напрямів розширення об’єднання, тобто пропонується інший підхід до процесів
євроінтеграції з огляду на сподівання французького електорату і врахування
відмінностей балансу сил між країнами-членами ЄС.
Трансформація європейської архітектури зумовила перегляд
двостороннього співробітництва Франції і координацію позицій країни з ФРН,
Великою Британією і США щодо фундаментальних засад європейського
будівництва. Президентство Ф. Олланда характеризується стратегією
євроцентричності з метою зміцнення франко-німецького союзу; взаємодія
Франції і Великої Британії зумовлюється тим, що країни дуже близькі за своїми
економічними, військовими та демографічними характеристиками, мають
186
подібні зовнішньополітичні прагнення, є єдиними в Європі власниками ядерної
зброї і постійними членами Ради Безпеки ООН, що дозволяє їм встановлювати
відносини рівноправних партнерів в форматі альянсу; позиція Франції щодо
поглиблення відносин з США корелюється щодо підтримання цінностей
свободи, толерантності і рівності всіх країн і спільнот.
3. Аналіз ключових детермінант європейської політики Франції в умовах
реалізації європейського інтеграційного проекту показав, що вплив
інтеграційних процесів на зовнішню політику Франції і її європейську складову
зумовив трансформацію політичних, економічних та безпекових інститутів
держави, виявив консолідовані детермінанти спільної зовнішньої і безпекової
політики ЄС та визначив особливості, які відображають специфіку
транзитивних процесів в країнах сталої і набутої європейської демократії.
Встановлено, що ключовою детермінантою сучасної зовнішньої політики
Франції є європейський вектор, який залежить від врахування зовнішніх та
внутрішніх чинників впливу на міждержавну взаємодію в рамках ЄС, оскільки
ці чинники виявляють національні переваги в євроінтеграційних процесах,
сприяють формуванню політичних, економічних і безпекових стратегій Франції
в умовах трансформації наднаціональних інститутів, європейського ринку та
спільної зовнішньої і безпекової політики. Сутність європейської політики
Франції, представлена у стратегії зовнішньої політики, реалізується на практиці
передусім на президентському рівні, на рівні урядових структур та
представників Французької Республіки в наднаціональних структурах ЄС.
Посилення тенденцій до консолідації інтеграційних відносин в Європі свідчить
про домінантну роль в цьому процесі провідних європейських країн, зокрема
Франції і ФРН, відкриваючи якісно нові можливості для прискореного розвитку
європейської спільноти в ХХІ ст.
Безпекова детермінанта європейської політики Франції визначається у
контексті її ролі на міжнародному і регіональному рівні, оскільки Франція як
ядерна держава, і як ініціатор формування європейських сил безпеки і оборони,
і як союзник Північноатлантичного альянсу впливає на розширення
187
євроатлантичного простору, в якому Франція, зважаючи на свій статус світової
держави, виступає провідним міжнародним актором. До зміцнення безпекової
ролі Франції в євроінтеграційних процесах причетні усі президенти П’ятої
Республіки, проте безпекова складова європейської політики Франції у
сучасному вимірі пов’язується передусім з Н. Саркозі та Ф. Олландом. Зокрема,
Н. Саркозі показав не тільки готовність до участі в євроатлантичному
співробітництві, а й прагнення забезпечити статус Франції на глобальному
рівні, оскільки розглядав військову стратегію як складову французької влади.
Безпекова складова у стратегії європейської політики Ф.Олланда з одного боку,
підтримує засади Білої книги Н. Саркозі, а з другого, – не є пріоритетною для
Франції в європейському проекті, оскільки нинішній президент виступає за
більшу незалежність Франції від ЄС і водночас прагне зміцнити
співробітництво з іншими державами з питань, що стосуються міжнародної
безпеки.
4. Авторський порівняльний аналіз суспільно-політичних процесів
євроінтеграції за президентства Н. Саркозі і Ф. Олланда уможливив висновки
про те, що ставлення французів до євроінтеграційної політики пов’язане з
такими її аспектами, як поглиблення свободи пересування, фінансова діяльність
у зоні євро, миробудівництво, розвиток культурної різноманітності та
збільшення політичної ролі ЄС у світі. Щодо переваг членства Франції в ЄС, то
французька громадськість дотримувалися позиції, що Франція скористалась
можливостями участі в спільній європейській політиці, яка не обмежила
забезпечення незалежності національних інтересів. Водночас думка
французької спільноти щодо проблем міжнародних відносин, боротьби з
тероризмом, сфери спільної зовнішньої та безпекової політики, енергетичної
безпеки, зміни клімату, міграції, підвищення ефективності участі ЄС у
загальноєвропейських і загальносвітових процесах визначала передусім їх
розгляд у межах компетенції ЄС, натомість на національному рівні, як випливає
з дослідження, країни–члени ЄС мали б самі вирішувати економічні і соціальні
проблеми. Основними напрямами політики євроінтеграції Франції, які
188
найчастіше обговорювалися у французькому суспільстві, стали поглиблення
європейських процесів, розширення ЄС, формування за участю Французької
Республіки спільної зовнішньої політики об’єднання та розвиток безпекової і
оборонної стратегії ЄС.
5. Дослідження безпекової парадигми європейської політики Франції в
контексті нової стратегії безпеки і оборони ЄС засвідчило, що позиція Франції
ґрунтується на потребі здійснення регулярного моніторингу поточної ситуації в
Європі, поглиблення дискусій на рівні країн-членів щодо перспективного
розвитку безпекової та оборонної політики ЄС і сприяння
конкурентоспроможності європейської оборонної промисловості задля
уникнення пониження стратегічного впливу ЄС. Основними напрямами
сучасної безпекової політики Франції в умовах нових викликів і загроз стали
боротьба з тероризмом, подолання загроз у сфері кібербезпеки, а також
протидія зовнішнім деструктивним інформаційним впливам. Виокремлено
низку ініціатив щодо європейського і міжнародного співробітництва Франції у
сфері вирішенні безпекових проблем ЄС, зокрема, посилення політичної
відповідальності держав щодо створення механізмів подолання тероризму;
зміцнення координації між країнами-членами ЄС та іншими регіональними
утворення щодо узгодження правових питань у сфері визначення терористичної
діяльності та притягнення до відповідальності за скоєння терористичних атак;
надання допомоги третім країнам для проведення антитерористичних операцій;
активізація співпраці на рівні ЄС задля координації ініціатив країн-членів на
міжнародних форумах; сприяння регіональній, міжрегіональній і глобальній
взаємодії задля вироблення спільного підходу до проблем боротьби з
тероризмом та кіберзлочинністю.
6. Сутнісними характеристиками сучасної безпекової політики Франції в
оцінках європейського експертного середовища є формування конструктивного
діалогу з проблематики спільної безпекової політики на європейському рівні,
прагнення Франції до посилення власної ролі в Європі та світі, погодження з
частковим делегуванням повноважень у сфері безпеки та оборони НАТО
189
внаслідок наявності протилежних поглядів на вектори розвитку спільної
європейської оборонної та безпекової політики на рівні Франції та ЄС. Аналіз
сутнісних характеристик безпекової складової європейської політики Франції
показав, що динаміка ставлення до проблем європейської та національної
безпеки залежить від міжнародно-політичної ситуації, яка складається навколо
країни, та внутрішніх чинників – економічного розвитку, соціального захисту,
міграційних проблем.
Встановлено, що підтримка спільної безпекової та оборонної політики ЄС
серед французького суспільства зберігається достатньо високою і становить
77 %, тоді як частка тих, що не підтримує таку політику, зменшилась і складає
14 %, також 9 % респондентів не змогли визначитись. Після терористичних
атак на початку 2015 р. активізувалась позиція французької громадськості
(+13 %) щодо потреби розширення ініціатив на рівні ЄС у сфері боротьби з
тероризмом (21 %) та злочинністю (16 %), а також у сфері спільної зовнішньої
та безпекової політики (10 %). У цілому 23 % респондентів висловились за
розширення бюджету ЄС у сфері європейської безпеки та оборони. До того ж
47 % французького суспільства погодились з обмеженням фундаментальних
прав і свобод на рівні ЄС у зв’язку з необхідністю подолання тероризму та
організованої злочинності, зокрема, 12 % опитаних погодились на повне
обмеження їхніх прав та свобод, 35 % – виступили за обмеження в певних
рамках, 33 % – частково не погодились, 11 % – повністю були проти будь-яких
обмежень і лише 9 % – не визначились, аналогічна тенденція загалом існувала і
на рівні ЄС. Оцінки експертного середовища засвідчили, що Франція
демонструє стабільно високу підтримку розвитку спільної безпекової та
оборонної політики ЄС з огляду на прагнення здійснювати незалежну від США
європейську оборонну стратегію, за якої Франція намагається утримати
лідерські позиції в світі