Макуха Юрій Володимирович Інтеграційні стратегії країн АСЕАН в контексті суспільно-політичної модернізації

Краткое описание

Макуха Юрій Володимирович, тимчасово не працює: «Інтеграційні стратегії країн АСЕАН в контексті суспіль­но-політичної модернізації» (23.00.04 - політичні про­блеми міжнародних систем та глобального розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ВУЗ або наукова установа, де виконана робота
Міністерство освіти і науки України
Орган, до сфери управління якого належить установа
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Назва установи, де проводився захист дисертації
Міністерство освіти і науки України
Орган, до сфери управління якого належить установа
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МАКУХА Юрій Володимирович

УДК 327:061.1 АСЕАН
ДИСЕРТАЦІЯ
ІНТЕГРАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ КРАЇН АСЕАН В КОНТЕКСТІ
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів
і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_____________ Макуха Ю.В.
Науковий керівник: Константинов Виктор Юрьевич, кандидат політичних наук,
доцент
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….. 15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………………………. 21
1.1. Ступінь наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження…… 21
1.2. Теоретико-методологічні засади дослідження інтеграційних процесів у
АСЕАН………………………………………………………………………………... 61
Висновки до Розділу 1……………………………………………………………… 99
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
КРАЇН АСЕАН………………………………………………………………………. 104
2.1. Динаміка регіональної інтеграції в АСЕАН………………………………… 104
2.2. Суспільно-політична модернізація країн ПСА і формування національних
парадигм інтеграції…………………………………………………………………... 122
Висновки до Розділу 2……………………………………………………………… 140
РОЗДІЛ 3. КОНСОЛІДАЦІЯ ПРОСТОРУ АСЕАН У ПРОЦЕСІ
РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ РЕГІОНАЛЬНОЇ
ІНТЕГРАЦІЇ…………………………………………………………………………. 143
3.1. Роль модернізації країн АСЕАН у формуванні єдиного інтеграційного
простору……………………………………………………………………………… 143
3.2. Безпековий вимір суспільно-політичних трансформацій в інтеграційному
просторі АСЕАН……………………………………………………………………... 164
3.3. Політика економічної інтеграції країн АСЕАН……………………………... 180
Висновки до Розділу 3………..…………………………………………………….. 202
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………. 206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……………………... 215
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………. 244

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження специфіки модернізації в країнах Південно-Східної Азії та
інтеграційних процесів у регіоні дає можливість зробити низку висновків і
узагальнень.
1. Проблемі регіонального розвитку та інтеграції у просторі АСЕАН
присвячено чимало наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців.
Водночас, на тлі значної уваги до цього важливого регіону, можна виділити кілька
домінуючих підходів до оцінки природи та динаміки співробітництва у просторі
АСЕАН. Перша група дослідників вирізняється переконаністю у неможливості
стабільного розвитку регіону без методологічної, політичної, економічної і
фізичної присутності провідних західних країн у регіональній інтеграції.
Домінуючою сферою співробітництва для цих дослідників є економічна:
модернізація відносин у цій сфері, на їхню думку, має відбуватись за допомогою і
участю провідних західних країн на базі ринкової уніфікації економічних
інститутів (економічної, а не соціальної ефективності).
Інший підхід ґрунтується на домінуванні безпекового порядку денного у
еволюції регіональної інтеграції, водночас, автори також підтримують тезу про
необхідність прямої участі великих позарегіональних держав у регіональній
інтеграції. Водночас, для цієї групи притаманне глибоке розуміння механізмів і
джерел модернізації у регіоні: обґрунтовуючи необхідність політики присутності,
вони визнають основоположні принципи політичної і економічної взаємодії,
кодифіковані у регіоні і в АСЕАН, тобто, їхні методологічні рекомендації
приймають існуючі "правила гри", не намагаючись їх змінювати.
Ще одна група дослідників відштовхується від тези про імператив захисту
прав суверенних держав на прийняття самостійних політичних рішень, у тім числі
щодо моделей інтеграції.
2. Модернізація і інтеграція у Південно-Східній Азії різними групами
дослідників описується і оцінюється щонайменше трьома способами – історичним
(традиціоналізмом проти модернізму), аналітичним (раціоналістичним) і
207
релятивістським. Раціоналісти, використовуючи усталені інтелектуальні традиції
західного мислення про природу соціальних змін, оцінюють результати
модернізації як недостатні і незавершені, оскільки з їхньої точки зору не відбулась
докорінна реформа економічних інститутів, а тому і соціальні перетворення не
набули демократичного характеру. Релятивісти виходять з того, що ці процеси у
країнах регіону об'єктивно не могли починатись з модернізації економіки: в усіх
без винятку країнах спочатку мала відбутись політична і соціальна модернізація,
точніше, створення специфічних інститутів, відповідальних за їхнє розгортання.
Тому автори пропонують спираючись на цивілізаційні особливості та регіональний
менталітет, шукати важелі впливу на суспільно-економічний розвиток поза
економічною сферою вважаючи, що у цім регіоні економічній модернізації
об'єктивно має передувати модернізація надбудови.
Традиціоналісти також пояснюючи суть модернізації в країнах регіону
посилаються на цивілізаційну специфіку менталітету, яка природно вимагає
ієрархічності інтересів, підпорядкування приватних інтересів загальним,
суспільним, що вимагає особливої ролі держави як інституції, яка ці інтереси
представляє.
Провідна роль держави в процесах модернізації та інтеграції в регіоні
Південно-Східної Азії визнається всіма авторами і, як правило, всі вони суспільноекономічну модернізацію оцінюють як державою керований процес, який
починається з будівництва соціальних інститутів, хоча це і суперечить класичним
ознакам "сучасного суспільства західного типу", за критеріями яких сильна роль
держави – ознака традиційного суспільства.
Автор вважає що історико-релятивістська інтерпретація модернізації та
інтеграції в Південно-Східній Азії, яка базуватиметься на врахуванні
цивілізаційних чинників, регіонального менталітету та завдань національного
розвитку (реалізації національних інтересів), дозволяє найбільш повно і глибоко
виявити механізм взаємозв'язків даного феномена з кінцевим результатом – якістю
життя населення. Суть релятивістського підходу до визначення модернізації
полягає в тлумаченні її як процесу інновацій в моральних, етичних, технологічних,
208
економічних і соціальних установках та інститутах, ціллю яких виступає прагнення
до підвищення стандартів і поліпшення рівню добробуту в окремо взятій країні. В
релятивістському сенсі модернізація та інтеграція означає цілеспрямовану
діяльність, здійснювану лідером, елітою, підтриману більшістю суспільства для
того, щоб перевершити традиційні стандарти життя в найширшому розумінні.
3. Було встановлено, що південно-східно-азійська сучасність
характеризується наступними базовими принципами, які лежать в основі
суверенних політик модернізації:
– наявністю сильної і дієздатної державної традиції, яка спирається на
цивілізаційну ментальність традиціоналізму – провідну роль в процесах
модернізації, спираючись на мобілізуючу силу ідеології, відіграють держава і її
інститути;
– наявністю вивіреної цілісної стратегії та послідовністю її реалізації з метою
розвитку і оновлення суспільства, а також наявністю чіткого, покрокового плану
дій;
– застосуванням мобілізаційної моделі розвитку, характерною ознакою якої є
традиційний комунітаризм (солідаризм), а провідною складовою – економічний
націоналізм, що передбачає пріоритетність загальносуспільних інтересів щодо
приватних;
– органічним баченням суспільства не як сукупності індивідів, що мають
егоїстичні цілі, а як спільноти, для якої важливе виконання патріотичного обов'язку
і служіння спільним інтересам, тобто обов'язки членів суспільства пріоритетніші
їхніх прав, а саме: республіканської моделі громадянства – суспільство, його
інститути і соціальні зв'язки модернізуються, але комунітарні принципи і традиції
– "спочатку обов'язки, а потім права" – залишаються непорушними;
– високою керованістю трансформаційних процесів, націлених на
встановлення довгострокової політичної стабільності і безпеки, базованих на
стійкому економічному зростанні;
– введенням національного господарства в режим самопідтримки зростання;
– опором на модернізуючу роль науки, техніки і технологій;
209
– підвищенням культурної гомогенності нації, що базується на використанні
переваг повного циклу безперервної освіти;
– вдосконаленням ринкового механізму у напрямку його соціальної орієнтації.
В цілому модель державного управління модернізаційними процесами
зводилась до наступної логіки – застосування мобілізаційної моделі можливе за
умови вираженої національно-орієнтованої внутрішньої політики, що, в свою чергу
потребує:
– наявності національного лідера (партії або харизматичної особистості –
лідерів суспільної думки);
– формулювання егоїстичної національної стратегії розвитку на тривалу
перспективу;
– створення ідеологічного підґрунтя підтримки обраного шляху (як правило,
базованого на ліберальній риториці, але з обґрунтуванням підпорядкування
приватних інтересів загальнонаціональним інтересам на перехідному етапі);
– законодавчого оформлення правових важелів автаркії і важелів впливу
держави на суспільно-економічні процеси.
4. Позиціювання країн у інтеграційному об'єднанні АСЕАН базується на
солідаристській концепції, в основі якої лежать принципи дотримання вимог
міжнародного права, паритетності відносин в міжнародній політичній і
економічній сфері, суверенності внутрішньої політики. Це прямо пов'язується із
розбудовою стійких і самодостатніх конкурентоспроможних національних
економік в країнах і їхньою інтеграцією на умовах паритетного міжнародного
поділу праці та створення міжнародних суспільно-економічних кластерів. Така
модель інтеграції захищає країни і угрупування в цілому від зовнішніх спроб
перетворити національні економіки регіону на ресурсний та сировинний додаток,
на монокультурні чи супутні, а інтеграційне об'єднання піддати "глобалізаційній
деструкції".
Розвиток інтеграційних процесів АСЕАН базується на двох принципово
різних підходах щодо формування норм і правил міжнародних відносин в регіоні.
Ці підходи відображають інтереси різних країн світу, які знаходяться на різних
210
цивілізаційних полюсах розвитку. Зокрема, Китай і низка інших країн Східної Азії,
які належать до групи розвинутих індустріальних держав, з розумінням ставляться
до специфіки процесів модернізації і регіоналізації. Як показує досвід Зони вільної
торгівлі АСЕАН і АСЕАН+1, Китай та учасники Асоціації схильні укладати менш
складні за своїм характером угоди про вільну торгівлю, тоді як інтересам США (і
під їхнім впливом Японії, Південній Кореї) відповідають такі домовленості, які не
тільки дозволять впроваджувати принципи відкритості і свободи торгівлі, але й
обмежать внутрішньодержавне економічне регулювання, створять оптимальні
можливості для функціонування складних виробничих взаємозв'язків. Такі
ланцюжки потрібні країнам технологічно розвиненого ядра світової системи для
того, щоб здійснювати виведення власних виробництв за межі країн без втрати
інноваційного лідерства та зберегти домінування у глобальній економіці.
5. Регіональна модель модернізації справила суттєвий вплив на парадигму
інтеграції у регіоні: принципи її організації було кодифіковано АСЕАН. Завдяки
такій моделі інтеграційних зв'язків країнам Південно-Східної Азії вдається
уникнути низки ефектів, які негативно позначаються на стабільності і динаміці
національного розвитку і розвитку інтеграційного об'єднання АСЕАН в цілому:
– ефекту диференціації – утворення ядра лідерів, які вирішують долю країнчленів угрупування;
– ефекту концентричних кіл, коли країни диференціюються за ознаками
домінуючої, супутньої і периферійної;
– ефекту доміно – коли провали в політиці і економіці однієї країни
експортуються до іншої країни угрупування і завдають їй шкоди;
– ефекту зрощування, коли політика і економіки і країни в цілому стають
занадто залежними одна від одної;
– ефекту посилення суперництва, коли конкуренція між країнами переростає у
відкрите політичне протистояння;
– ефекту розширення, коли більш розвинені країни поглинають слабші;
– ефекту звуження, коли країни шантажують партнерів по угрупуванню
виходом із кооперації чи політичних угод.
211
6. Динаміка регіональної інтеграції відрізняється двома ключовими
тенденціями. По-перше, в регіональному просторі зберігається високий рівень
регіональної інтравертності та інтрацентризму. Ці тенденції в міжнародному
середовищі є проекцією моделі економічної політики, що склалася у більшості
країн АСЕАН: на тлі слабкої системи політичного представництва вона успішна
тому, що реалізує прагматичний, не заідеологізований (чи "завестернізований")
підхід до модернізації – залучення всього суспільства в процес економічного
зростання. За всіма ознаками – це мобілізаційна модель розвитку, яка багато в чому
зумовила існуючу модель міжнародних зв'язків країн Південно-Східної Азії,
зокрема регіональної інтеграції. Ця модель характеризується пріоритетністю
спільних інтересів щодо глобальних; інтроцентричністю і локалізацією
(зосередженістю спочатку на проблемах країни, далі – регіональних, і вже потім
глобальних проблемах), авторитаризмом і частковим автаркізмом щодо
зовнішнього, глобального середовища; ступінчастістю (різношвидкісністю)
включення різних країн до регіонального інтеграційного поля; селективністю –
повагою до національних пріоритетів і визнанням суверенного права на обрання
партнерів та визначення напрямків взаємодії з ними; взаємодоповненням і
кластерізацією в економічній діяльності, а також колегіальністю в прийнятті
рішень.
7. Проблема регіональної безпеки залишається найбільш контраверсійним
елементом інтеграції: вплив позарегіональних акторів у цій сфері залишається
домінуючим, й окремі держави АСЕАН фактично підтримують такий стан справ –
або через партнерські відносини із великими державами, або внаслідок відчуття
власної уразливості через слабкість та наявність конфліктів із сильнішими
сусідами.
У військово-стратегічному плані США демонструють особливу
зацікавленість у забезпеченні свободи навігації на всьому просторі від Індійського
до Тихого океану, включаючи Південно-Китайське море. Мова йде, по-перше, про
захист інтересів Сполучених Штатів на цьому просторі (мета – не допустити появи
будь-яких можливих конкурентів), а по-друге, про підтримку умов, за яких США
212
мали б повною свободою маневру на всьому протязі морських маршрутів від
Європи і Близького Сходу до Тихого океану: саме тому відбувається технологічне
удосконалення оснащення американських військово-морських сил у цьому регіоні.
Крім того, за їхнього втручання розв’язуються регіональні конфлікти, що
виникають між державами і недержавними акторами. Зокрема, територіальна
суперечка між Китаєм і країнами Південно-Східної Азії з приводу островів Спратлі
вирішувалась за активної участі США, чиї кораблі зайшли у виняткову економічну
зону Китаю і спонукали китайську сторону на відповідні дії та заяви про
"стрижневі інтереси" КНР, які поширюються на зону Південно-Китайського моря.
Це спровокувало подальшу ескалацію протиріч між Китаєм і Філіппінами, Китаєм і
В'єтнамом, але зміцнило позиції США у регіоні.
У військово-політичній сфері дії США загострили суперечності між
державами регіону щодо питань, пов'язаних з територіальними суперечками в
Південно-Китайському морі і принципами свободи навігації, і спровокували (як і в
економічній сфері) певну подвійність регіональної стратегічної ситуації.
Аналіз сучасного курсу Сполучених Штатів щодо країн Південно-Східної
Азії і АСЕАН, як інтеграційного угрупування, свідчить, що їхня
зовнішньополітична і зовнішньоекономічна діяльність враховує нову міжнародну
ситуацію, проте, цей найпотужніший глобальний актор не відмовився від прямого
тиску на регіональних гравців, водночас, декларуючи миролюбні наміри, і
вирішення основної політико-економічної проблеми – загострення конкурентних
відносин з Китаєм США розглядають у контексті посилення їхньої присутності в
АТР.
З метою вирішення своїх політичних і економічних завдань США, очевидно,
будуть намагатись обмежити Китай, особливо у військово-політичній сфері. В
регіоні такими ймовірними "обмежниками", крім традиційного тайванського
питання, стає поточна ситуація в Південно-Китайському морі, що дозволяє
поглиблювати суперечності між Китаєм та його сусідами. Разом з тим, різке
ослаблення Китаю або непередбачувані політичні зміни в КНР не відповідають
інтересам США, оскільки, поряд з позитивним для США зменшенням його впливу
213
на сусідів по регіону, можливе некероване і деструктивне загострення та
розбалансування ситуації у регіоні – спалах тероризму і локальних війн, а, також,
зважаючи на військовий потенціал КНР, загрожуватиме безпосередньо Сполученим
Штатам.
Фактично, подальший розвиток безпекової сфери в регіоні залежить від
перспектив трансформації регіональної структури з просторової у лідерську
(наприклад, за умови лідерства Китаю). Один із сценаріїв передбачає формування в
регіоні моделі відносин згідно "Пекінського консенсусу" і, по суті, передбачає
сприйняття малими і середніми регіональними гравцями інтересів Китаю як
першорядних. Другий, в його конфронтаційному варіанті, означає, що існуючі
регіональні механізми вже не зможуть повною мірою нівелювати суперечності, які
виникають, і на перший план висуватимуться військово-стратегічні проблеми, які
раніше перебували в латентній формі.
Дані варіанти не відповідають інтересам більшості країн регіону. Ситуація,
що склалася в цілому вимагає вкрай гнучкого реагування з боку АСЕАН на будьякі прояви суперечностей між Китаєм і США. Але основним напрямком, який на
сьогодні розглядається АСЕАН, є посилення єдності і регіональної співпраці,
формування спільного економічного комплексу з власною стійкою економічною
структурою, задіяння усіх політичних механізмів і ресурсів всередині угрупування
з метою обмеження будь-яких намагань розколоти спільноту.
8. Особливістю економічних перетворень у порівнянні з ліберальними
стандартами (денаціоналізація, демонополізація, приватизація) в таких країнах як
Сінгапур, пізніше – Малайзія, Індонезія, В'єтнам, було те, що державне
керівництво цими процесами спиралось на управління діяльністю державних
підприємств і великих монополістичних утворень, які володіли значними
фінансовими ресурсами і концентрованим ієрархічним каналом управління. Вони
ставились під контроль держави з метою розбудови економічної структури. Більше
того, для формування такої структури за сприяння держави створювались нові
монополістичні об'єднання, стимулювались і заохочувались процеси концентрації і
централізації капіталів. Одним із головних завдань модернізації було формування
214
експортоорієнтованої національної економічної структури і уряди справедливо
вважали, що його виконання під силу лише великим акторам.
9. Аналіз особливостей моделей модернізації та інтеграції в регіоні ПівденноСхідної Азіє дає підстави говорити про високу суспільно-економічну ефективність
державної політики, в основу якої закладено принципи економічного націоналізму
та відстоювання національних інтересів.
10. Для українського експертного середовища характерна методологічна
відстороненість аналітичних узагальнень щодо цього регіону: науковці не
прив'язують свої дослідження до завдань зовнішньої політики України у
глобальному вимірі, в тім числі через нечітку їхню постановку – у їхніх роботах
фактично не йдеться про підготовку методологічних засад зовнішньополітичних
стратегій. Тому дослідження не носять прикладного характеру (за виключенням
тих, що здійснювалися дипломатами у рамках проектів Дипломатичної академії
України при Міністерстві закордонних справ України).