Кирилко Дарина Сергіївна Політичні аспекти двосторонніх відносин Європейського Союзу та Азербайджану, Грузії, Молдови та України

Краткое описание

Кирилко Дарина Сергіївна, старший лаборант з вищою освітою навчальної лабораторії ТЗН Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації «Політичні аспекти двосторонніх відносин Європейського Союзу та Азербайджану, Грузії, Молдови та України». Шифр та назва спеціальності 23.00.04 політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Спецрада Д 26.001.29 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КИРИЛКО ДАРИНА СЕРГІЇВНА
УДК 327.5/.8:351.861-049.5(4-6ЄС:477/479.24)(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ДВОСТОРОННІХ ВІДНОСИН
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Й АЗЕРБАЙДЖАНУ, ГРУЗІЇ, МОЛДОВИ
ТА УКРАЇНИ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Міжнародні відносини
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_________________ Д. С. Кирилко
Науковий керівник: Андрєєва Ольга Миколаївна,
доктор політичних наук, професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………...15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНОДОКУМЕНТАЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………..…23
1.1. Концептуальні засади і методологія дослідження…………………….…….23
1.2. Стан дослідження і джерельно-документальна база дисертаційної
роботи………………………………………………………………………....51
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………….71
РОЗДІЛ 2. СПІВРОБІТНИЦТВО ЄС Й АЗЕРБАЙДЖАНУ, ГРУЗІЇ,
МОЛДОВИ ТА УКРАЇНИ У СФЕРІ
БЕЗПЕКИ………………………..……………………………………………..…..73
2.1. Безпекова компонента політичної співпраці Євросоюзу й Азербайджану,
Грузії, Молдови та України……………………………………………….....…….73
2.2. Базові засади співробітництва міжнародних акторів у сфері економічної
безпеки ………………………………………….…………………………………105
Висновки до Розділу 2……………………………………………………...…….136
РОЗДІЛ 3. ВІДНОСИНИ ЄС З АЗЕРБАЙДЖАНОМ, ГРУЗІЄЮ,
МОЛДОВОЮ ТА УКРАЇНОЮ ЩОДО ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТІВ
ТА ВИРІШЕННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОБЛЕМ……………………………..138
3.1. Участь Європейського Союзу в урегулюванні конфліктів на території
Азербайджану, Грузії, Молдови та України…………………………………....138
3.2. Ключові аспекти взаємодії акторів у міграційній сфері…………………...172
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………....203
ВИСНОВКИ……………………...……………………………………………….206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...214
ДОДАТКИ……………………………….………………………………………..258

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дослідження концептуально-теоретичних підходів,
напрямів політичної співпраці та результатів взаємодії Європейського Союзу з
Азербайджаном, Грузією, Молдовою та Україною і визначення їхньої ролі у
процесі створення спільного загальноєвропейського безпекового середовища
зроблено такі висновки:
1. Зниження статусу держави в рамках модерної системи міжнародних
відносин доводить, що жоден державний актор сьогодні не спроможний
протистояти сучасним викликам та загрозам глобалізованого світу,
забезпечуючи власну безпеку виключно своїми зусиллями. У цьому контексті
неминучим у процесі уникнення наявних ризиків і загроз постає підвищення
ролі наддержавних структур, які намагаються шляхом подолання національних
кордонів прямо впливати на систему світової чи регіональної безпеки.
Окремі наддержавні елементи системи європейської безпеки, прагнучи
захистити своїх учасників від зовнішньої агресії, пропагують активне сприяння
і проектування стабільності в прикордонних зонах, події в яких можуть
негативно впливати на безпеку визначеного ареалу, тобто формують власну
систему кооперативної безпеки.
Відповідно, наразі європейська безпека визначається, у першу чергу,
ефективністю регіонально присутніх структур безпеки. Організаційний ресурс
Європейського Союзу дозволяє державам-членам організації впливати на
«структурування» міжнародного середовища у власних інтересах, форсуючи
одні й гальмуючи інші довгострокові зміни міжнародного розвитку. У такому
сенсі трактування кооперативної безпеки Європейського континенту можна
здійснювати через географічне розширення об’єкта захисту ЄС, тобто через
включення Азербайджану, Грузії, Молдови та України до формування системи
кооперативної безпеки Європи.
Практична діяльність під час вибудовування кооперативних відносин у
безпековому полі здійснюється ЄС на основі впровадження ключових засад
207
Спільної зовнішньої та безпекової політики організації, що створює
доктринальне підґрунтя для визначення Євросоюзу як одного з ключових
акторів у процесі підтримання безпекового status quo на Європейському
континенті по завершенню «холодної війни».
Кооперативна безпека може вважатися центральною ланкою
безпекового підходу ЄС, що базується на холістській природі безпекових
процесів на континенті та важливості упередження конфліктів у межах цього
географічного ареалу. Причому, система кооперативної безпеки Європейського
Союзу формується навколо спільних цінностей та інтересів усіх зацікавлених
сторін.
Різнорідність загроз, що виникають на пострадянському просторі,
зумовлюють проблеми для вироблення єдиної стратегії Євросоюзу щодо
боротьби з ними. У зв’язку з цим, процес реалізації міжнародної безпекової
взаємодії даного актора з іншими суб’єктами регіональних політичних
взаємодій здійснюється на основі їхнього залучення до кооперативних
безпекових відносин у двосторонньому форматі.
Відповідно, Європейський Союз намагається створити в Європі новий
кооперативний безпековий порядок, долучивши до його формування країни
Східної Європи та Південного Кавказу й змусивши інших акторів (перш за все,
Російську Федерацію) нести відповідальність за потенційну можливість
створення загроз безпеці чи їхнє практичне існування. У даному сенсі, наявний
безпековий порядок Західної Європи має сприйматися як усталений із точки
зору держав, котрі утворюють найближчу для ЄС конфліктогенну периферію
(Азербайджану, Грузії, Молдови та України), та системно адаптуватися на їхній
території шляхом прямого різнопланового співробітництва з даною
організацією в сфері безпеки.
2. Розвиток співробітництва політичного характеру Азербайджану,
Грузії, Молдови та України з Європейським Союзом засвідчив певну адаптацію
двостороннього порядку денного реформ, політик та програм, запропонованих
ЄС під час налагодження ним дво- та багатосторонньої взаємодії з цими
208
державами. Глибина співробітництва між сторонами у такому контексті
визначається змістом відповідних міжнародних договорів та угод,
систематичністю інституційних взаємодій між акторами та ступенем залучення
досліджуваних країн до процесів європейської інтеграції.
Масштаб двосторонньої політичної співпраці між Азербайджаном,
Грузією, Молдовою та Україною і Євросоюзом визначається відповідно до
диференційованого підходу щодо взаємодії з третіми сторонами, що
використовується цією організацією, а базовий принцип міжнародної
діяльності даної структури спирається на політичну обумовленість зовнішніх
зносин. Згідно з принципом політичної обумовленості, Європейський Союз, в
обмін на дотримання демократичних норм і прав людини, надає своїм
зовнішньополітичним партнерам визначені політичні преференції. Тобто,
рівень взаємодії ЄС із третіми сторонами безпосередньо залежить від того, в
якій мірі зазначені країни поділяють основні європейські цінності і наскільки
вони готові забезпечити їхню реалізацію в межах власних національних
кордонів.
Процес поглиблення відносин з Євросоюзом для Азербайджану, Грузії,
Молдови та України має різні виміри, адже напряму залежить від інтенсивності
їхніх зв’язків з ЄС у сферах, що викликали взаємний інтерес. Тому важливе
значення має ступінь наближення рівня життєдіяльності цих держав до
стандартів Євросоюзу: демократії, верховенства права, якості врядування,
політики і законодавства у різних сферах. На двосторонні взаємини в
політичній сфері безпосередньо впливає також локальне управління
європейською інтеграцією – координація політики, системність гармонізації
національного законодавства досліджуваних країн із нормативно-правовою
базою ЄС.
Європейський Союз, беручи до уваги дані критерії, визначає пріоритети
щодо необхідності поглиблення відносин із конкретними державами задля
підтримання стабільності й безпеки на своїх кордонах. Відповідно, сьогодні
Грузія, Молдова та Україна реалізовують свої двосторонні відносини з ЄС на
209
основі угод про асоціацію, а Азербайджан лише рухається в напрямі підписання
нового інструмента партнерства з Євросоюзом.
Підтримка з боку ЄС тенденцій політичного розвитку держав
континенту включає питання демократизації й реформування
внутрішньополітичних сфер Азербайджану, Грузії, Молдови та України до
багатосторонніх ініціатив взаємодії, однак ключові здобутки взаємовідносин
сторін визначаються на основі гармонізації їхніх підходів до державного
розвитку в процесі реалізації завдань двосторонньої кооперації у кожному
конкретному випадку.
3. Успішність стратегій зростання Європейського Союзу значною мірою
залежить від його взаємодії з окремими національними стратегіями державчленів об’єднання (економічними доктринами розвитку, пов’язаними з
конкретними секторами, податками, ринком праці). Практика ЄС довела, що
відповідні регіональні й місцеві знання є ключовим фактором для розроблення
механізмів тривалого розвитку, котрі мають послідовно адаптовуватися до
потреб і прагнень відповідного регіону. Ефективні макроекономічні умови та
сприятливе мікроекономічне середовище (регуляторні умови, діловий клімат) є
базовими засадами для ефективних стратегій допомоги прикордонним
регіонам, адже їх комбіноване застосування безпосередньо залежить від потреб
та рівня двостороннього співробітництва ЄС із третіми сторонами.
Європейська політика сусідства (зокрема, Ініціатива «Східне
партнерство») сприяє зміцненню відносин між ЄС і Азербайджаном, Грузією,
Молдовою та Україною, а підтримка політичного й економічного розвитку цих
держав розглядається об’єднанням як краща гарантія миру, безпеки й тривалої
економічної стабільності в контексті розвитку всього Європейського регіону.
Відтак регіональні проекти, що здійснюються в межах простору Східного
партнерства, розглядаються як форум для діалогу й обміну думками й досвідом
між ЄС та країнами-учасницями Ініціативи. Водночас рівень кооперації між
сторонами та, відповідно, інтенсивність економічного співробітництва між
ними напряму залежить від порядку денного двосторонніх відносин між
210
Євросоюзом та кожним конкретним контрагентом, котрий часто визначається в
рамках вибудуваних ЄС форматів. Як результат, первинно співпрацюючи з
організацією під час реалізації запропонованих нею багатосторонніх
економічних програм, Азербайджан, Грузія, Молдова та Україна поступово
визначили двосторонні формати співробітництва з ЄС у їхніх межах та
доповнили наявні напрями взаємодії індивідуально розробленими проектами.
У випадку Грузії, Молдови та України, котрі підписали угоди про
асоціацію з ЄС, поглиблені та всеохоплюючі зони вільної торгівлі є
невід’ємними складовими цих документів і передбачають лібералізацію
торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та, до певної
міри, пересування робочої сили. Відмінною рисою таких зон вільної торгівлі є
комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов’язаних із
торгівлею, до відповідних стандартів ЄС, що дозволить значною мірою усунути
нетарифні бар’єри в торгівлі між сторонами та забезпечити Грузії, Молдові та
Україні розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС. Ці широкомасштабні за
змістом торговельні угоди надають країнам нові економічні можливості, адже
забезпечують взаємне недискримінаційне ставлення до компаній, товарів і
послуг на їхніх територіях та на теренах держав-членів Євросоюзу.
Проте результативність економічних змін у даних країнах та
ефективність упровадження реформ безпосередньо залежать від зовнішньо- та
внутрішньополітичної кон’юнктури, а також моральної і політичної
спроможності представників національної влади вибудовувати нові економічні
відносини й трансформувати провідні сектори економіки.
4. Зважаючи на постійні намагання Європейського Союзу зберегти status
quo на теренах Європейського континенту й не допустити дестабілізації
регіону, цей наддержавний актор прагне долучатися до вирішення безпекових
проблем не тільки в самих державах-членах, а й упередити розгортання
напруженості на своїй периферії. Наразі безпекова проблематика третіх країн
має доволі широкий спектр, проте особливого значення для ЄС набувають
конфлікти, котрі, розпочавшись на початку 1990-х років, набули статусу
211
«замороженого» протистояння чи, навпаки, перебувають в активній фазі через
постійне втручання з боку глобальних акторів міжнародних відносин.
Двосторонні відносини ЄС з Азербайджаном, Грузією, Молдовою та
Україною набувають нового виміру, адже для досліджуваних держав
найбільшим дестабілізуючим чинником сьогодні є внутрішні конфлікти,
пов’язані, передусім, із наростанням міжетнічних протиріч, економічною і
соціальною напруженістю, а також прямим мілітарним втручанням на їхні
території російських військ. Хоча, незважаючи на гостру необхідність
розв’язання наявних протиріч, участь Євросоюзу у їх вирішенні часто
супроводжується надмірною декларативністю процесу чи виключною
необхідністю збереження латентної фази конфлікту.
Як результат, ЄС, керуючись окремими політичними заявами, сьогодні
не висловлює бажання активніше долучатися до процесів урегулювання цих
конфліктів, підтримуючи таким чином у регіоні ситуацію потенційної
нестабільності, що вигідна Росії, однак несприятлива для безпеки держав, що
належать до периферії Євросоюзу. Крім того, «заморожування» конфліктів в
значній мірі заважає повноцінній реалізації регіональних економічних та
енергетичних проектів, що фінансуються ЄС, а це, в свою чергу, є потенційною
загрозою як енергетичній, так і економічній стабільності не тільки країн
Східної Європи та Південного Кавказу, а й самого об’єднання.
Обравши стратегію рівновіддаленої участі в урегулюванні конфліктів у
Азербайджані, Грузії, Молдові та Україні, ЄС постійно наголошує на повазі до
їхнього суверенітету і територіальної цілісності, однак не робить суттєвих
практичних кроків задля протистояння Росії в регіоні.
Непослідовність подібних ініціатив та неузгодженість позицій ЄС щодо
сторін конфліктів наразі перешкоджають досягненню суттєвого ефекту в
процесі врегулювання. Враховуючи бажання РФ підтримувати
конфліктогенний потенціал соціумів Азербайджану, Грузії, Молдови та
України, поглиблювати розкол між державами-членами ЄС із цього питання,
таким чином реалізовуючи свої геополітичні амбіції, можемо стверджувати, що
212
участь Євросоюзу в урегулюванні згаданих конфліктів у найближчому
майбутньому буде обмеженою.
5. Співробітництво в міграційній сфері між ЄС і Азербайджаном,
Грузією, Молдовою та Україною має суттєве значення для всіх сторін цієї
кооперації у процесі забезпечення безпеки на Європейському континенті.
Оскільки розширення Європейського Союзу 2004 року змінило геополітичну
карту Східної та Центральної Європи, Україна та Молдова стали
безпосередніми сусідами ЄС, а Азербайджан і Грузія, натомість, почали
відігравати в процесі міграції більшу роль як країни транзиту.
Відповідно, всі досліджувані держави розглядаються в ЄС як країни
походження, призначення та транзиту різноманітних міграційних потоків, а
співробітництво між об’єднанням та даними акторами наразі є двосторонньо
спрямованим процесом: полегшення доступу до ЄС їхніх громадян поєднується
з необхідністю запобігання нелегальній міграції з боку цих країн.
Налагодження взаємодії Європейського Союзу з Азербайджаном,
Грузією, Молдовою та Україною в міграційній сфері виступає одним зі
значимих маркерів визначення інтенсивності й складових двосторонніх
відносин контрагентів. Ключовими зрізами такого співробітництва постають
забезпечення надійних заходів прикордонного контролю, необхідних для
протидії незаконній імміграції та транскордонній злочинності, а також
гарантування доступу на територію країн-учасниць ЄС тих осіб, які потребують
міжнародного захисту чи належать до вразливих категорій громадян.
Досягнення транскордонної мобільності та безпеки населення континенту
спирається на протидію нелегальній міграції; розбудову системи захисту
біженців, що повинна відповідати передовим європейським стандартам;
розвиток інфраструктури інтегрованої охорони кордону; боротьбу проти
корупції та організованої злочинності.
Практичне впровадження до національного законодавства вимог і
принципів міграційної політики ЄС та трансформаційні зміни
внутрішньодержавного розвитку в напрямі встановлення демократії та
213
верховенства права дозволили Грузії, Молдові та Україні отримати підтримку
від Європейського Союзу щодо лібералізації візового режиму та впровадження
безвізових поїздок для їхніх громадян до держав-членів організації. Водночас
громадяни Азербайджану наразі користуються спрощеним режимом
оформлення візових документів для в’їзду на територію країн-учасниць ЄС.
Поступальний рух щодо гармонізації міграційної політики
Азербайджану, Грузії, Молдови та України з відповідними правилами
Євросоюзу дозволяє сторонам використовувати позитивні ефекти міграційних
явищ, пов’язані з легальною еміграцією й транзитом осіб, законним
працевлаштуванням, освітніми обмінами й туризмом. Такий аспект наразі є
причиною проактивного управління викликами й можливостями міграції з боку
ЄС та країн-партнерів, що сприяє інтенсифікації їхніх зусиль щодо розробки
ефективного законодавства й спільних політик у міграційній сфері для
уникнення наявних та усунення можливих загроз безпеці й стабільності в
Європейському регіоні.