Барщевський Євген Ігорович. Еволюція АСЕАН в контексті глобалізаційних викликів XXI століття

Краткое описание

Барщевський Євген Ігорович. Еволюція АСЕАН в контексті глобалізаційних викликів XXI століття.- Дисертація канд. політ. наук: 23.00.04, Чорномор. держ. ун-т ім. Петра Могили. - Миколаїв, 2015.- 205 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

На правах рукопису

БАРЩЕВСЬКИЙ ЄВГЕН ІГОРОВИЧ

УДК 327:061.1 АСЕАН

ЕВОЛЮЦІЯ АСЕАН В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ ХХІ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Шевчук Олександр Володимирович
доктор політичних наук, професор

Миколаїв – 2015

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ АСЕАН 11
1.1. Стан наукової розробки теми та джерельна база дослідження 12
1.2. Теоретико-методологічне обґрунтування напрямків аналізу 25
1.3. Ґенеза заснування і еволюції АСЕАН та нормотворчого інституту «Шлях АСЕАН» за використання теорії соціального конструктивізму 37
РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ АСЕАН НА РУБЕЖІ ХХ-ХХІ СТОЛІТЬ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ 59
2.1. Вплив Азійської фінансової кризи 1997-1998 років та Світової фінансової кризи 2008-2010 років на АСЕАН 59
2.2. Соціо-політичний вимір АСЕАН – «демократизація» міждержавних відносин в Південно-Східній Азії 87
РОЗДІЛ 3. АСЕАН В ПРОЦЕСІ ПЕРЕБУДОВИ СИСТЕМИ РЕГІОНАЛЬНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 118
3.1. АСЕАН та система регіональної безпеки – аналіз через призму загрози транснаціонального тероризму та гетерогенних процесів 118
3.2. Зовнішньополітичні інтереси України в субрегіоні Південно-Східної Азії: наявні проблеми та перспективи 150
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184
ДОДАТОК 205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРФ – Регіональний Форум АСЕАН
АСА – Асоціація Південно-Східної Азії
АСЕАН – Асоціація держав Південно-Східної Азії
АТЕС – Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво
АФК – Азійська фінансова криза 1997-1998 років
АФТА – Договір АСЕАН про зону вільної торгівлі
ДПД – Демократична партія дії (Малайзія)
ЗМОА+ – Зустріч міністрів оборони АСЕАН+
ЗОПФАН – Декларація АСЕАН про зону миру, свободи та нейтралітету
ІПМ – Ісламська партія Малайзії
КАФТА – Договір про зону вільної торгівлі між АСЕАН та Китаєм
КННК – Китайська національна нафтогазова корпорація
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МНАРФ – Міжсесійна нарада щодо зміцнення регіональної довіри
НПДС – Народна партія дії Сінгапуру
НПС – Народна партія справедливості (Малайзія)
ОЕСР – Організація з економічного співробітництва та розвитку
ОМФ – Об’єднаний малазійський фронт
ПІІ – Прямі іноземні інвестиції
ПСА – Південно-Східна Азія
РЗО ООН – Реєстр ООН зі звичайних озброєнь
САС – Східноазійський саміт
СБ – Світовий банк
СЕАТО – Організація Південно-Східної Азії
СЕАФЕТ – Договір про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії
СФК – Світова фінансова криза 2008-2010 років
ТАС – Договір АСЕАН про дружбу та співробітництво

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан міжнародних відносин характеризується динамічними змінами та непостійністю структурних зв’язків. Глобалізаційні виклики ХХІ століття – вразливість фінансово-економічної системи, мультиполяризація світоустрою, «демократизація» політичного простору та транснаціональні загрози (міжнародний тероризм, проблеми екологічного та техногенного характеру) – спотворюють систему міжнародних відносин та її основні компоненти, викликаючи тим самим постійні зміни всередині регіональних та субрегіональних об’єднань. Примітно, що інтеграційні процеси в Південно-Східно-Азійському субрегіоні до цього часу розвивалися в умовах постколоніалізму, де основна увага була приділена подоланню недоліків та проблем постколоніальної системи. Метою і головним завданням АСЕАН було забезпечення політичної стабільності і поступової економічної лібералізації ринкових систем країн-членів організації. Від самого початку заснування організації (1967 рік) й у процесі її розвитку країни-члени АСЕАН виробили нормативну парадигму кооперації – «Шлях АСЕАН», що створила когнітивний зв’язок між акторами системи. Втім, вплив та динаміка глобалізаційних проблем змінюють характер сучасних відносин всередині АСЕАН. Суттєвих змін зазнають не тільки вектори політико-економічної інтеграції, але й норми міждержавного співробітництва. Враховуючи важливість нормативної складової як інтеграційної підсистеми функціонування АСЕАН, комплексність глобалізаційних викликів ХХІ століття становить екзистенційну загрозу для подальшої еволюції організації та інтеграції акторів Південно-Східної Азії в Спільноту АСЕАН.
На сьогодні субрегіон Південно-Східної Азії не належить до напрямку пріоритетних досліджень серед вітчизняних науковців, фахівців з питань міжнародних відносин та політологів. В умовах європоцентричної спрямованості української політичної еліти, географічна віддаленість субрегіону та слабкість політико-економічних зв’язків України з країнами Південно-Східної Азії не сприяє активізації роботи з аналізу цілого комплексу питань, які б надали змогу осягнути та сформувати стратегічний курс України на захист власних інтересів у субрегіоні. Незначна кількість вітчизняних напрацювань у цьому напрямку дослідження характеризується застосуванням редукціоністської методології, що унеможливлює систематизацію наявних структурних і наднаціональних проблем, які сформувалися в Південно-Східній Азії під впливом глобалізаційних пробем сучасності. Попри те, що останнім часом Президентом та урядом України були зроблені кроки зі активізації політичної та економічної співпраці в субрегіоні, відсутність теоретико-системного підходу для визначення векторів розвитку та еволюції держав АСЕАН й організації вцілому є значною перешкодою у контексті актуалізації цього напрямку зовнішньої політики України.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження полягає, по-перше, у систематизації цілого комплексу явищ та процесів, які вплинули на формування інтеграційного об’єднання в Південно-Східній Азії шляхом використання інструментарію теорії соціального конструктивізму. Застосування такого методологічного підходу матиме суттєве теоретичне значення для подальшого наукового дискурсу серед вітчизняних науковців та сходознавців. По-друге, дослідження еволюції організації, а особливо її нормативної підсистеми, у контексті глобалізаційних викликів ХХІ століття дозволить змоделювати вектори розвитку АСЕАН у довготерміновій перспективі. Отриманні результати дослідження можуть слугувати фактологічним матеріалом для формування стратегії української зовнішньої політики в Південно-Східній Азії. По-третє, аналіз сучасної безпекової політики АСЕАН щодо ключових потуг Азійсько-Тихоокеанського регіону становить величезний інтерес для України з точки зору створення умов транспарентності та протидії агресії в регіоні. Використання досвіду АСЕАН в «соціалізації» регіональних потуг може бути корисним для виконавчих органів влади України в умовах протидії зовнішній агресії. Нарешті, АСЕАН є потужним геополітичним об'єднанням та економічним «локомотивом» Азії, що зумовлює його важливість для української зовнішньоекономічної політики в контексті подальшої диверсифікації ринків імпорту вітчизняної продукції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені Петра Могили і безпосередньо пов’язана з науковою спрямованістю її роботи у контексті теми «Глобальні та регіональні проблеми міжнародних відносин: історія та сучасність», а також комплексними дослідженнями міжнародних проблем, які розробляються в Миколаївському регіональному центрі політичних досліджень на базі ЧДУ імені Петра Могили (державний реєстраційний номер 0114U005542).
Метою дослідження є визначення векторів еволюції АСЕАН та інтеграційної підсистеми організації в умовах впливу глобалізаційних викликів ХХІ століття й формування азійської системи безпеки, а також аналіз потенційних напрямків представлення зовнішньополітичних інтересів України в субрегіоні Південно-Східної Азії.
Відповідно до поставленої мети дисертантом було визначено наступні завдання дослідження:
• розробити теоретико-системний підхід до аналізу об’єкту дослідження і, виходячи з положень теорії соціального конструктивізму, провести історико-хронологічний аналіз еволюції АСЕАН та інтеграційної підсистеми організації в період «холодної війни», що дозволить змоделювати абстрактну систему, яка відповідатиме сучасному рівню когнітивної інтеграції держав-членів АСЕАН;
• ідентифікувати серед глобалізаційних та нетрадиційних загроз сучасності ті, які становлять найбільший виклик для розвитку АСЕАН в осяжному майбутньому;
• визначити конструктивний та деструктивний вплив цих загроз на АСЕАН та інтеграційну підсистему організації;
• з’ясувати сучасні тенденції формування автохтонної системи безпеки в Азії за рахунок включення безпекових механізмів АСЕАН, а також встановити ефективність функціонування Регіонального Форуму АСЕАН на прикладі ескалації територіальних конфліктів в Південно-Китайському морі у 2012-2014 роках;
• структурувати наявні проблеми та перспективи представлення політичних та економічних інтересів України в субрегіоні Південно-Східної Азії.
Об’єктом дослідження є Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).
Предметом дослідження є інтеграційна підсистема АСЕАН, що утворює когнітивний зв’язок між акторами системи за допомогою формальних та неформальних норм «Шлях АСЕАН».
Методи дослідження. Багатограність проблематики дослідження обумовила потребу поєднання кількох загальнонаукових методів та використання інструментарію однієї з провідних теорій міжнародних відносин. Загальним методологічним підґрунтям роботи виступає теорія соціального конструктивізму в міжнародних відносинах, яка дозволила сформувати теоретико-системний підхід до аналізу об’єкту і предмету дослідження. Поряд з теоретичними напрацюваннями конструктивістів у дослідженні використовується методологічний інструментарій структурно-системного, структурно-функціонального, історико-хронологічного і компаративного аналізу. Системний і структурно-функціональний методи аналізу надають можливість розглянути АСЕАН в якості складної, флуктуючої системи, головна підсистема якої – «Шлях АСЕАН» – виконує функцію інтеграції ключових елементів системи – держав-членів АСЕАН. Історико-хронологічний метод використано для періодизації умов створення та розвитку організації впродовж періоду «холодної війни» через призму зміни ідентичностей суб’єктів АСЕАН. Компаративний підхід дозволяє провести порівняльне дослідження між масштабами впливу деяких глобалізаційних та безпекових викликів на АСЕАН, зокрема Азійської фінансової кризи 1997-1998 років та Світової фінансової кризи 2008-2010 років. Також на основі проведенного дослідження нами будуть застосовуватись методи моделювання й сценарії розвитку системи з метою визначення потенційних векторів еволюції організації в осяжному майбутньому. Серед загальнонаукових методів, які використовувалися в процесі написання дисертаційної роботи, варто виділити методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції. Застосування цих універсальних методів дозволило визначити складні внутрішні тендеції розвитку об’єкта дослідження, дослідити роль та функції суб’єктів системи, а також осмислити відповідні сторони і властивості предмета дисертаційного дослідження.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що:
Вперше:
• використано інструментарій теорії соціального конструктивізму для розробки теоретико-системного розуміння передумов створення та еволюції АСЕАН в період «холодної війни», на противагу існуючим редукціоністським підходам теорії «балансу сил»;
• розроблено авторську модель розвитку АСЕАН як комплексної системи, де чинники нормативного та ідейного характеру відіграють ключову роль;
• здійснено спробу визначення та аналізу найбільш деструктивних глобалізаційних та транснаціональних процесів сучасноті, що становлять екзистенційну загрозу еволюції організації.
Дістали подальшого розвитку:
• структурування особливостей формування безпекової політики АСЕАН в умовах зростання загрози транснаціонального тероризму;
• аналіз ефективності Регіонального Форуму АСЕАН в якості безпекового інституту створення умов транспарентності та попередження конфліктів;
• дослідження біхевіоральної реакції країн азійського регіону на нещодавні конфлікти довкола островів в Південно-Китайському морі (2012-2014 роки).
Уточнено:
• існуючі проблеми та перспективи представлення інтересів України в Південно-Східній Азії;
• рекомендації щодо покращення іміджу України в субрегіоні шляхом активізації політичних й економічних проектів та ініціатив.
Практичне значення результатів дослідження обумовлюється їх актуальністю та новизною. Проведений аналіз еволюції АСЕАН в контексті глобалізаційних викликів ХХІ століття дозволяє сформувати вектори розвитку організації в осяжному майбутньому. Результати дослідження можуть бути корисними для українських дипломатів акредитованих в країнах Південно-Східної Азії, науковців, які цікавляться розвитком інтеграційного та безпекового середовища в Південно-Східній Азії, екпертів-сходознавців. Матеріали дисертації можуть бути використані у практичній діяльності Міністерства закордонних справ України, інших органів виконавчої влади та відомств до компетенції яких, входить питання представлення інтересів України в субрегіоні Південно-Східної Азії. Зокрема, практичні рекомендації з активізації політичного та торгівельно-економічного діалогу з АСЕАН та країнами Південно-Східної Азії можуть бути включені в робочі програми таких державних установ як: Міністерство торгівлі та економічного розвитку України, Торгово-промислова палата України, регіональні торгово-промислові палати тощо.
Також цей науковий доробок може бути використаний для розробки та викладання курсів з дисциплін «Теорія міжнародних відносин», «Політична глобалістика», «Зовнішня політика країн Азії», «Інтеграційні процеси в сучасних міжнародних відносинах», «Регіоналізм та регіональні системи безпеки», «Сучасні конфлікти та їх врегулювання». Окремі положення дисертації можуть використані під час написання наукових праць і навчальних посібників з проблем сучасних міжнародних відносин в субрегіоні Південно-Східної Азії, а також безпекових трендів у регіоні Східної Азії.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Окремі аспекти дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема на: VII міжнародно-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми зовнішньої політики України» (м. Чернівці, 15 листопада 2013 року); міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток сучасного суспільства в умовах глобальної нестабільності» (5-6 квітня 2013 року, м. Одеса); VI всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Південна Україна в міжнародних відносинах: історія та сучасність» (8 лютого 2013 року, м. Миколаїв), II міжнародній науково-практичній конференції «Людина, суспільство, політика: актуальні виклики сучасності» (13-14 лютого 2015 року, м. Одеса).
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладені у п’яти наукових публікаціях.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел українською, російською й англійською мовами у кількості 192 найменувань на 20 сторінках й одного табличного додатку. Загальний обсяг роботи складає 205 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз впливу глобалізаційних та безпекових викликів на АСЕАН і нормотворчий інститут «Шлях АСЕАН» показав нерівномірність та строкатість наслідків цих процесів в контексті розвитку організації у ХХІ сторіччі. Тож, дослідивши дане питання, а також вектори представлення інтересів України в субрегіоні ПСА, нами були сформульовані наступні висновки:
1). Використання методологічного інструментарію соціального конструктивізму дозволило виокремити АСЕАН в якості флуктуючої системи, антропоморфізовані суб’єкти якої перебувають у динамічному русі, змінюючи власну колективну ідентичність та ролі. В процесі аналізу передумов створення й розвитку організації була сформульована та доведена гіпотеза, що в період з початку 1950-х років й до самого моменту створення АСЕАН, субрегіон острівної частини Південно-Східної Азії (включаючи Таїланд) перебував в когнітивній системі Гоббса, яка унеможливлювала створення будь-яких інтеграційних об’єднань. Серед причин, які вплинули на переважання конструкції «ворог», нами були виокремлені такі як: зовнішньополітичний курс Індонезії і Філіппін, який був спрямований на знищення Малазійського Об’єднання, пошук країнами субрегіону власних типових ідентичностей, внутрішньополітичні загрози, Перша Індокитайська війна та наявність двосторонніх конфліктів між ключовими гравцями субрегіону. Після проведення моделювання трансформаційного переходу системи Гоббса в систему Локка за рахунок використання модальностей соціалізації, які були сформульовані Александром Вендтом, було доведено, що в період з 1967-1990-х років еволюція АСЕАН відбувалась в контексті розвитку нормотворчого інституту «Шлях АСЕАН» та закріпленні ключових норм в якості невід’ємних принципів співробітництва між країнами-членами організації.
2). В результаті дослідження впливу Азійської фінансової кризи 1997-1998 років на АСЕАН було встановлено, що криза спричинила значний відтік прямих іноземних інвестицій як похідних економічної глобалізації. Зниження надходжень від ПІІ викликало деструктивні наслідки всередині організації, що призвело до порушення норм «Шлях АСЕАН» в короткостроковій перспективі. З іншого боку, АФК стимулювала інституційний розвиток організації, який був закладений в таких історичних документах як: «Бачення АСЕАН-2020», «Ханойський план дій», Друга декларація АСЕАН, Статут АСЕАН. Важливого прогресу було досягнуто на регіональному рівні, де ключові потуги (Китай, Японія, Південна Корея) долучилися разом з АСЕАН до створення регіональних механізмів фінансової стабілізації, зокрема «Чіангмайська ініціатива». Криза також посилила фізичну взаємозалежність акторів субрегіональної системи за рахунок імплементації низки інтра-регіональних проектів АСЕАН, і створення мережі регіонів розвитку АСЕАН (БІМФ-СРРА, ІМС-ТР, ІМТ-ТР). Подальша уніфікація регіональної співпраці сприятиме збільшенню рівня відчуття примату спільної долі як ключової модальності соціалізації. На відміну від АФК, Світова фінансова криза 2008-2010 років, як зовнішнє явище по відношенню до субрегіональної системи, не стала «каталізатором» значних інституційних перетворень. Компаративний аналіз впливу двох криз на розвиток АСЕАН показав, що якщо негативні наслідки АФК надали поштовху для «екзистенціальної» перебудови принципів функціонування організації, то СФК лише певним чином «скорегувала» правильність обраного вектору розвитку. Наприклад, в умовах розгортання СФК країни АСЕАН+3 інтенсифікували фінансово-економічне співробітництво за рахунок відкриття Центру макроекономічного та фінансового спостереження; розширення та мультилярезації об’єму своп-кошику «Чіангмайської ініціативи». В той же час, обидві кризи мали значний вплив на нормотворчий інститут «Шлях АСЕАН», а саме нівелювання норми м’якого інституціоналізму через формалізацію та розширення повноважень керівних органів АСЕАН.
3). В процесі аналізу демократизації політичних систем Індонезії, Філіппін, Таїланду, М’янми, Камбоджі було доведено, що зміна політичних режимів призвела до реформулювання зовнішньополітичних пріоритетів цих країн. Запровадження політики «збільшеної взаємодії» й включення критерію дотримання прав людини як інтегрального компоненту зовнішньої політики «демократій» АСЕАН зменшило валідність норм невтручання у внутрішні справи й поваги до державного суверенітету на двосторонньому рівні. Розглядаючи вплив демократизації на субрегіональну систему Південно-Східної Азії в цілому, нами було виділено декілька потенційних загроз та перспектив «універсалізації» регіональної моделі розвитку АСЕАН. Зокрема, було визначено, що демократизація політичних режимів країн ПСА негативно вплинула на нормотворчий інститут «Шлях АСЕАН» через нівелювання ролі норм невтручання у внутрішні справи і поважання державного суверенітету на регіональному рівні, а також послаблення соціалізації субрегіональних акторів ПСА і, як наслідок, зменшення ефективності використання неформальних норм консультації та консенсусу. Намагання демократичних країн АСЕАН запровадити «практику» дотримання прав людини на регіональному рівні тимчасово спотворило міждержавні відносини всередині субрегіону, викликавши зворотню реакцію з боку авторитарних держав ПСА (АСЕАН-4) - під час прийняття концепції Політико-безпекової спільноти та Статуту АСЕАН. Також, було доведено, що часткова універсалізація субрегіональної системи ПСА видозмінила регіональну модель розвитку держав, що до цього часу базувалася на патерналістичних принципах відносин між індивідом та державою – зміна внутрішньої типової ідентичності. Серед позитивних аспектів подальшої демократизації АСЕАН, на нашу думку, варто виділити можливість залучення інших національних акторів (громадянське суспільство, експертне середовище) до процесу формулювання пріоритетних напрямків міждержавного співробітництва (Напрямок АСЕАН ІІІ), що потенційно здатне створити ефект «переливання» для розширення співпраці в інших сферах, а також слугувати «м’яким» механізмом вирішення проблем, які існують в субрегіоні.
4). Досліджуючи питання «відповіді» АСЕАН та АРФ на загрозу транснаціонального тероризму, латентних територіальних конфліктів, які існують в Південно-Китайському морі, а також зростання ролі Пекіна в регіоні, нами було сформульовано декілька концептуальних припущень. По-перше, сприйняття країнами-членами АСЕАН транснаціонального тероризму як спільної загрози сформувалося після «Балійського інциденту», що стало уніфікуючим фактором для розширення регіональної співпраці та створення нормативно-правової бази протидії тероризму - «Договір АСЕАН з протидії тероризму». Наднаціональна сутність загрози й відсутність в межах держав АСЕАН матеріально-технічного та експертного забезпечення спонукало уряди-держав членів організації використовувати допомогу третьої сторони (США й Австралія), що рівноцінно нівелювало норму регіоналізму. По-друге, застосування методу біхевіорального аналізу поведінки сторін довкола нещодавніх конфліктів в Південно-Китайському морі засвідчило, що діяльність АРФ як регіонального безпекового інституту, який створює транспарентне середовище, може вважатися ефективним, адже конфлікт не вийшов за межі латентної фази. Останнє свідчить про дотримання акторами системи модальності самоконтролю (self-restraint). В той же час, асиметричний вплив китайського чинника на держав-членів АСЕАН призвів до порушення таких формальних і неформальних норм «Шлях АСЕАН» як: не залучення АСЕАН до вирішення будь-яких конфліктів, прийняття всіх рішень консенсусом.
5). Дослідження проблем та перспектив представлення зовнішньополітичних інтересів України в субрегіоні Південно-Східної Азії виявило декілька проблемних напрямків, які потребують нагального вирішення. Зокрема, змін потребує українська законодавча база, яка не виокремлює азійський вектор зовнішньої політики української держави як такий. Гостро стоїть питання активізації торгівельно-економічного співробітництва з державами ПСА за рахунок включення товарів з високою доданою вартістю. Було визначено, що Україна недостатньо використовує наявні механізми посилення кооперації з АСЕАН як ключовим інтеграційним об’єднанням в азійському регіоні. Серед наданих в дисертаційній роботі рекомендацій щодо можливих напрямків посилення співробітництва між Україною та державами ПСА й АСЕАН варто виокремити такі як: адаптація існуючої законодавчої та нормативно-правової бази із внесенням змін, які в повній мірі відображатимуть інтереси України в субрегіоні; ініціювання пілотних проектів з провідними країнами ПСА (Сінгапур, Малайзія) щодо комплексного переоснащення вітчизняних підприємств або будівництва на території України нових інфраструктурних об’єктів; активізація участі українських виробників та підприємств у конкурсах на спорудження газотранспортних й інфраструктурних об’єктів в межах проектів АСЕАН з побудови транс-газової магістралі, плану АСЕАН щодо посилення зв’язку; запуск комплексних проектів з переоснащення та модернізації об’єктів у галузях машинобудування та металургії в країнах колишнього «соціалістичного табору».
Авторське моделювання векторів еволюції АСЕАН. Станом на сьогодні АСЕАН входить в біфуркаційний етап свого розвитку. Кумулятивний вплив глобалізаційних викликів ХХІ століття мав значні конструктивні та деструктивні наслідки для самої організації та її інтеграційної підсистеми (Див. Додаток). Інституційна трансформація організації призвела до нівелювання норми м’якого інституціоналізму, в той час як демократизація деяких країн ПСА й відкриття їхніх політичних систем зумовило зниження рівня ефективності застосування елітарних принципів неофіційної дипломатії, консультації та консенсусу, які вважаються установчими нормами АСЕАН. Транснаціональний тероризм та активне залучення АСЕАН до формування безпекової політики в регіоні через АРФ засвідчило архаїчність норми регіоналізму, застосування якої було раціональним в період «холодної війни». Незважаючи на значний тиск ззовні, норма невтручання у внутрішні справи залишилася «сакральним» компонентом у формуванні порядку денного організації за рахунок проактивної підтримки з боку авторитарних держав АСЕАН-4. На нашу думку, подальший розвиток організації залежитиме від модифікації цієї норми з метою адаптації нормативної парадигми функціонування АСЕАН до реалій сьогодення.
В момент заснування АСЕАН країни-фундатори організації використали ключові положення Статуту ООН для кодифікації норм «Шлях АСЕАН», особливо доктрини невтручання у внутрішні справи. Більшість сучасних інтеграційних об’єднань, на кшталт ЄС, послабили межі «власного» суверенітету під тиском глобалізаційних процесів. Протиріччя довкола ролі М’янми в організації й політики «конструктивної взаємодії», проблема транснаціонального тероризму, а також економічні кризи показали неефективність збереження норми невтручання у внутрішні справи в тому вигляді, в якому вона існує зараз. Найбільш вірогідним є повернення до питання розгляду концепції «гнучкої взаємодії» як зовнішньополітичного інструменту, який дає змогу розширити кооперацію між державами АСЕАН, цього разу включаючи напрямок АСЕАН-ІІІ. Більше того, подальша інтеграція в межах Спільноти АСЕАН-2015, а також демократизація субрегіональної системи ПСА зумовить розвиток нової підсистеми організації, яка виконуватиме функції адаптації. Ефективність функціонування цієї підсистеми прямопропорційно залежитиме від зміни застосування норми невтручання у внутрішні справи.
Незважаючи на формування глобалізаційними викликами процесів інтерналізації субрегіональної системи ПСА – модальностей примату спільної долі, самоконтролю й взаємозалежності, вірогідність повторення системної трансформації (трансформація когнітивної системи Локка в систему Канта) є малоймовірною через наявність мережі невирішених територіальних конфліктів, гетерогенністю внутрішньої типової ідентичності держав-АСЕАН, послаблення установчих норм функціонування організації без створення альтернативних. Нами висувається припущення, що еволюція організації в довготерміновій перспективі відбуватиметься за рахунок формування нових норм міждержавного співробітництва або адаптації існуючих до реалій сьогодення. Очікуваним є перенесення застосування принципу «АСЕАН мінус Х» або «АСЕАН-2 плюс Х» з суто економічної сфери на наднаціональний рівень. Такий крок дозволить не тільки модифікувати неформальні норми консультації та консенсусу, але й не повторювати конфлікт між демократичними та авторитарними режимами АСЕАН довкола питання захисту прав людини, забезпечить можливість більш ефективного реагування на внутрішні (Азійська фінансова криза) та зовнішні загрози (транснаціональний тероризм, мультиполяризація світ-системи).
Нами висувається припущення, що посилення ролі Секретаріату АСЕАН, політико-безпекової, економічної й соціально-культурної рад АСЕАН та інших виконавчих органів організації створить синергетичний ефект зародження норми «жорсткого інституціоналізму», яка дозволить пришвидшити процес інституційної інтеграції АСЕАН. На відміну від перших декад функціонування організації, коли керівництво АСЕАН намагалося діяти ad hoc й уникнути розробки довгих дорожніх карт і планів дій, розвиток значної кількості інтеграційних напрямків – АФТА, план «АСЕАН щодо посилення взаємозв’язку», Ініціатива інтеграції АСЕАН, створило запит на формалізацію внутрішньосистемних відносин всередині організації. Інституційна еволюція організація, що вже була передбачена в «Баченні Спільноти АСЕАН після 2015 року», безпосередньо залежатиме від когнітивного сприйняття нової моделі організації усіма державами-членами АСЕАН.
Досить вірогідним є остаточне викреслення норми регіоналізму та анулювання договору ЗОПФАН в найближчьому майбутньому. В умовах невпинної глобалізації світового простору АСЕАН повинен залучати регіональних акторів до вирішення проблеми транснаціонального тероризму й локальних конфліктів, які існують в Південно-Китайському морі. До цього часу організації вдалося поетапно «соціалізувати» провідні держави регіону, інтегруючи їх в безпековий простір, де АСЕАН відіграє ключову роль – «ASEAN Driver’s Seat». З метою подальшої інтеграції та розробки механізму превентивної дипломатії АСЕАН має прийняти стратегію «кооперативної безпеки» в якості норми «безпекової кооперації». АРФ потенційно є платформою для активного застосування цієї норми, адже цей форум включив всі наявні потуги в Азійсько-Тихоокеанському регіоні і вже засвідчив дієвість розроблених інструментів для створення умов транспарентності. Включення цієї норми до «Шлях АСЕАН» дозволить продовжити ефективну політику залучення в межах діяльності АРФ та ЗМОА+ таких країн як Японія, Індія, Китай та США, уникаючи стану монополізації сили в АТР.
Таким чином, вектори еволюції АСЕАН в ХХІ столітті формуватимуться в залежності від адаптації або зміни норм субрегіонального співробітництва до сучасних загроз, а також подальшої інтеграції суб’єктів системи в Спільноту АСЕАН.