ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЧАСОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ ІНДИВІДА : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ МЕХАНИЗМЫ ВРЕМЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ЖИЗНЕННОГО ОПЫТА ИНДИВИДА.

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЧАСОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ ІНДИВІДА
  • Альтернативное название:
  • ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ МЕХАНИЗМЫ ВРЕМЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ЖИЗНЕННОГО ОПЫТА ИНДИВИДА.
  • Кол-во страниц:
  • 460
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ НАПН УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
    НАПН УКРАЇНИ




    На правах рукопису



    ПОЛУНІН ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ


    УДК: 159.937.53



    ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЧАСОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ ІНДИВІДА.


    19.00.01 – загальна психологія, історія психології.



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора психологічних наук




    Науковий консультант:
    член-кореспондент НАПН України,
    доктор психологічних наук, професор,
    ТИТАРЕНКО ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА





    Київ – 2011





    ЗМІСТ

    стор.
    ВСТУП
    6
    РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ЧАСУ В ПСИХОЛОГІЇ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ І МОДЕЛІ ЧАСОВОГО МЕХАНІЗМУ ІНДИВІДА 16
    1.1. Множинність досліджень часу в психології 16
    1.2. Моделі часового механізму індивіда 25
    1.2.1. Психофізична модель. Дослідження Х. Ейслера 26
    1.2.2. Ієрархічна модель часового досвіду Е. Пьоппеля 29
    1.2.3. Теорія скалярної обробки часової інформації. Критичний аналіз
    32
    1.2.4. Квантова модель Г.-Ґ. Ґайсслера 36
    1.2.5. Модель Е. Томаса: обробка часової інформації з урахуванням фактору уваги

    37
    1.2.6. Модель з воротами уваги Р. Блока та Д. Цакая 39
    1.2.7. Осциляторна модель 45
    1.2.8. Власна одиниця часу в психіці індивіда. Модель Б. Й. Цуканова
    46
    1.3. Модель біциркулярного мультиосциляторного часового механізму індивіда

    47
    Висновки до розділу 1 68
    РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧАСУ В ПСИХОЛОГІЇ: КЛАСИФІКАЦІЯ І ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ОНОВЛЕННЯ

    70
    2.1. Методи для вивчення переживання часу: логіка побудови та проблеми
    70
    2.2. Проблема валідності методів для дослідження сприймання часу 83
    2.3. Аналіз традиційних методів для вивчення сприймання часу 87
    2.4. Методи, в яких час використовується як засіб вимірювання 97
    2.5. Біографічні методи 101
    Висновки до розділу 2 106
    РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКС МЕТОДІВ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧАСОВОГО ДОСВІДУ ІНДИВІДА: НОВИЙ ПІДХІД

    108
    3.1. Новий погляд на побудову методу та вимоги до проспективної експериментальної процедури

    108
    3.2. Безперервне відмірювання як метод для дослідження переживання часу

    114
    3.2.1. Безперервне відмірювання тривалості теперішнього 122
    3.2.2. Безперервне відмірювання тривалості інтервалу 127
    3.3. Методи для дослідження особливостей функціонування часового механізму

    132
    3.3.1. Математичні операції з часовими інтервалами 133
    3.3.2. Метод заміни задачі: нова версія методу 138
    3.4. Методи для дослідження топології часового виміру досвіду 143
    Висновки до розділу 3 149
    РОЗДІЛ 4. СУБ’ЄКТИВНЕ ТЕПЕРІШНЄ ІНДИВІДА 151
    4.1. Суб’єктивне теперішнє: концепції і методи дослідження 151
    4.2. Феноменологія переживання теперішнього 181
    4.2.1. Пілотне дослідження переживання теперішнього 183
    4.2.2. Друге дослідження: структура суб’єктивного теперішнього 192
    4.3. Дослідження тривалості суб’єктивного теперішнього 196
    4.3.1. Фізична тривалість суб’єктивного теперішнього 197
    4.3.2. Зв’язок тривалості теперішнього і її варіативності 200
    4.3.3. Феномен дрейфу тривалості суб’єктивного теперішнього 208
    4.3.4. Пов’язаність суміжних теперішніх як пов’язаність станів 214
    4.3.5. Динаміка тривалості суб’єктивного теперішнього за умови фізичного навантаження 218
    4.3.6. Вплив неспецифічної візуальної стимуляції на динаміку тривалості суб’єктивного теперішнього 223
    Висновки до розділу 4 230
    РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЧАСОВОГО МЕХАНІЗМУ ІНДИВІДА

    234
    5.1. Роль довготривалої пам’яті і її зв’язку з екзекутивною компонентою часового механізму при відтворенні часових інтервалів

    234
    5.2. Залежність порогу чутливості компаратора часового механізму індивіда від порядку демонстрації стимульних інтервалів

    246
    5.3. Серійні множення та ділення часових інтервалів: вивчення особливостей функціонування компаратора часового механізму та властивостей часового виміру досвіду


    254
    5.4. Особливості функціонування часового механізму в умовах переключення з однієї задачі на іншу

    263
    Висновки до розділу 5 282
    РОЗДІЛ 6. ТОПОЛОГІЯ ЧАСОВОГО ВИМІРУ ДОСВІДУ ІНДИВІДА

    286
    6.1. Топологія часового виміру досвіду 286
    6.2. Тривалість як складова часового виміру досвіду: дослідження її побудови

    290
    6.2.1. Додавання суб’єктивних часових інтервалів: перше експериментальне дослідження

    302
    6.2.2. Додавання і віднімання суб’єктивних часових інтервалів: друге експериментальне дослідження

    312

    6.2.3. Віднімання суб’єктивних часових інтервалів: третє експериментальне дослідження
    320

    6.3. Напрямок плину часу 333
    6.4. Темпоральні процеси 340
    6.4.1. Часовий вимір фреймінг-ефекту в топікальному ментальному рахунку

    343
    6.4.2. Старіння пропозиції заощадження як фактор елімінації фреймінг-ефекту

    361
    6.4.3. Часові процеси в майбутньому модусі часу топікального рахунку

    370
    6.4.4. Темпоральні процеси в електоральному виборі 386
    Висновки до розділу 6 399
    ВИСНОВКИ 404
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 409






    ВСТУП


    Актуальність дослідження. Проблемі часу присвячуються дослідження в різних галузях знання, при цьому вони зберігають свою актуальність попри зміну наукових парадигм. В європейській культурі історія розуміння часу починається від давньогрецьких богів Хроноса (гр. Χρόνος) і Каіроса (гр. Κιρός), які уособлювали час кількісний і час якісний як момент, зручний для використання. До сьогодні час виконує роль метафізичної складової наукової парадигми, що визначає фундаментальний характер його досліджень. Філософи різних епох намагались визначити сутність часу (Аристотель, Секст Емпірик, Августин, Г.В.Лейбніц, Р.Декарт, І.Кант, А.Бергсон, Г.Рейхенбах, Дж.Уітроу, Я.Ф.Аскин, Ю.Б.Молчанов). Проблема часу вивчається в експериментальній (K.Вієрорд, П.Фресс, Х.Ейслер, E.Пьоппель, Дж.А.Мішон, Р.Блок, E. ван дер Меєр, Дж.Веарден, Л.Я.Біленька, О.С.Дмитрієв, Д.Г.Елькін, В.Л.Ярощук, Н.І.Чуприкова, Л.М.Мітіна, Б.Й.Цуканов) і в клінічній психології (Е.Крепелін, O.Пьотцл, Р.Шільдер, Г.Хейман, Л.Чіомпі, K.Мюнцель, Н. фон Штейнбюхель, Т.М.Титаренко), в соціальній психології (М.М.Слюсаревський, Р.Баумайстер, O.Клейн, Д.Мейерсон, Дж.Твенге, К.Катанезе, Ф.Зімбардо) і в психології праці (С.Холльман, K.-Х.Шмідт, Р.Хансманн, П.Kiльхлінг), а також в економічній психології (E.Жаке, Х.Miг, Ф.Нердінгер).
    Про актуальність досліджень часу свідчать численні публікації останніх років у провідних психологічних журналах, тематичні симпозіуми та конференції з проблеми часу: конференція із сприйняття часу Нью-Йоркської Академії наук (1983р.), міжнародний симпозіум з проблем часу, мислення та поведінки в університеті Гронінгену (Нідерланди, 1984р.), конференція НАТО з актуальних досліджень проблем часу, діяльності та мислення (1991р.), міжнародні симпозіуми «Час та розум І» та «Час та розум ІІ» 1996р. та 2002р. в Німеччині, а також конференція в Гейдельбергу (2004р.) «Час, пам’ять, історія», в якій брали участь філософи, психологи та психіатри. Проблемі часу регулярно присвячуються робочі групи в межах конгресів Німецького товариства психологів та цілого ряду з’їздів психологів-експериментаторів в німецькомовному просторі. Попри широкий спектр досліджень проблеми часу в психології досі не запропоновано цілісної концепції часової організації життєвого досвіду індивіда.
    В експериментальній психології як центральні розглядають питання закономірностей і механізму сприймання часу. Різними авторами запропоновано різні моделі часового механізму індивіда (Р.М.Чарч, E.Пьоппель, Р.Блок, Д.Цакай, Н.І.Моісеєва, В.М.Сисуєв, Б.Й.Цуканов), що свідчить про актуальність інтеграції напрацювань з моделювання часового механізму індивіда. У запропонованих моделях недостатньо описані функціональні особливості їхніх складових. Відповідно залишається відкритим питання про зв’язок між закономірностями сприймання часу та функціонуванням часового механізму. Отже проблема розроблення інтегрованої моделі часового механізму для обробки інтервалів різної тривалості та вивчення особливостей функціонування окремих її складових зберігає свою актуальність.
    Окремої уваги заслуговує така форма часової організації досвіду як суб’єктивне теперішнє. Проблемі теперішнього присвячені дослідження В.Джеймса, В.Штерна, П.Фреса, Е.Гуссерля, Дж.А.Мішона, Е.Пьоппеля, Р.Блока, Б.Й.Цуканова та ін. Науковці намагаються розкрити (а) сутність теперішнього і (б) дати відповідь на питання про його тривалість. Однак попри чисельні дослідження досі не склалась загальновизнана концепція суб’єктивного теперішнього. Звернімо увагу на ключову роль суб’єктивного теперішнього в організації досвіду індивіда – все, що відбувається в досвіді, відбувається виключно в теперішньому. Перетворення набутого досвіду, а також формування очікувань щодо нового досвіду можливі лише в межах теперішнього. Отже надання науково обґрунтованої відповіді на питання щодо сутності і меж теперішнього залишається вкрай актуальним як з теоретичної, так і прикладної точки зору.
    Час є одним із вимірів, в якому формується та інтегрується життєвий досвід індивіда. Інтеграція досвіду відбувається завдяки функціонуванню механізмів обробки часової інформації різного рівня. Якщо подивитись на часовий механізм індивіда не у вузькому сенсі, як на такий, що забезпечує відтворення та оцінку інтервалів, а в широкому сенсі, як на комплексну систему впорядкування досвіду в часовому вимірі та обробки часової інформації, то очевидними стають його функції з концептуалізації минулого, теперішнього, майбутнього, тобто утворення часового виміру досвіду індивіда. Тож часовий вимір досвіду індивіда є продуктом функціонування часового механізму, який потребує експериментального вивчення. Разом з цим топологія часового виміру досвіду індивіда визначає особливості впорядкування досвіду в часі. Певні аспекти топології часового виміру досвіду та впорядкування досвіду в часі вивчали Л.В.Дооб, Е.Пьоппель, Є.І.Головаха і О.О.Кронік, М.Рішельє, М.Л.Смульсон, Т.М.Титаренко, Б.Й.Цуканов. Попри множину наявних досліджень існує потреба у розробленні систематизованої концепції часового виміру досвіду. Нагальним є поглиблене вивчення окремо кожного із концептів, що складають часовий вимір, їхнього взаємозв’язку і впливу на функціонування часового механізму. О.М.Лактіонов запропонував ідею структурно-динамічної організації індивідуального досвіду. За нею, індивідуальний досвід є перетвореною формою життєдіяльності і являє собою системне структурно-динамічне утворення. Його соціальний, особистісний та мнемічний компоненти забезпечують саморозвиток індивіда та регуляцію його активності у часовому континуумі минулого, теперішнього і майбутнього. Разом з тим можна говорити про досвід у вузькому сенсі. Йдеться про досвід, безпосередньо представлений у потоці свідомості, як його інтерпретує Е.Гуссерль. Такий досвід визначається своєю плинністю і перманентною актуальністю у тому сенсі, що розгортається в коротких тривалостях, відображуючи актуальний зміст потоку свідомості. Попри свою коротку тривалість він також має певну організацію в часі, яка потребує окремого дослідження. В такому сегменті досвіду можуть бути представлені як спогади минулого, актуальні події, так і уявлення про майбутнє. Отже закономірності функціонування часового механізму та побудова часового виміру мають бути визначальними для впорядкування досвіду. Разом з цим часове впорядкування досвіду має впливати на формування індивідуальної когнітивної репрезентації актуальної ситуації і в кінцевому результаті відображатись в поведінці індивіда.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами:
    Дисертаційне дослідження пов’язане із плановими науковими темами лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, а саме «Життєві завдання як передумова особистісного самоздійснення в соціумі» (2007 – 2010рр., номер державної реєстрації № 0107U000548) та «Соціально-психологічні практики особистісного життєконструювання у сучасному світі» (2011-2015рр., номер державної реєстрації № 0111U001266).
    Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту соціальної та політичної психології НАПН України (протокол № 5/08 від 24 квітня 2008 р.) та погоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 27 травня 2008 р.).
    Мета дослідження полягає у розкритті закономірностей часової організації актуального досвіду індивіда, які визначаються часовим механізмом індивіда та особливостями його функціонування.
    Завдання дослідження:
    1) аналіз і узагальнення існуючих моделей часового механізму індивіда та систематизація використовуваних експериментальних методів;
    2) створення інтегрованої моделі часового механізму індивіда, яка відображає обробку часової інформації в широкому діапазоні від коротких часових інтервалів до інтервалів біографічного масштабу; моделі, яка описує як часову координацію на рівні моторики, так і складні патерни поведінки, як то уявне розгортання подій в майбутньому модусі часу;
    3) укладання комплексу експериментальних методів для вивчення особливостей функціонування часового механізму індивіда та дослідження побудови часового виміру актуального досвіду індивіда;
    4) обґрунтування концепції суб’єктивного теперішнього як часової форми організації актуального досвіду та вивчення закономірностей динаміки тривалості теперішнього;
    5) дослідження часового виміру досвіду індивіда, визначення його складових та їхнього взаємозв’язку. Експериментальне вивчення особливостей функціонування інтегрованого часового механізму та його впливу на будову часового виміру досвіду індивіда.
    Об’єкт дослідження – часовий вимір актуального досвіду індивіда.
    Предмет дослідження – часовий механізм індивіда, що визначає закономірності часової організації досвіду безпосередньо представленого в потоці свідомості.
    Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження й вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи:
    загальнотеоретичні методи – для аналізу і синтез різних підходів до моделювання часового механізму індивіда; порівняння, систематизація та узагальнення наявних експериментальних результатів дослідження переживання плину часу індивідом;
    метод безперервного відмірювання тривалості теперішнього та інтроспекція в поєднанні із структурованим інтерв’ю – для встановлення структури суб’єктивного теперішнього, а також для дослідження тривалості теперішнього і закономірностей її динаміки;
    класичне відтворення інтервалів у сполученні із безперервним відтворенням інтервалів, математичні операції із суб’єктивними інтервалами, серійні множення і ділення часових інтервалів, а також метод заміни задачі при використанні в якості стимулів часових інтервалів – для дослідження особливостей функціонування окремих компонент та часового механізму індивіда в цілому;
    додавання та віднімання суб’єктивних часових інтервалів – для вивчення побудови часового виміру досвіду індивіда;
    фреймінг пропозиції вибору – для виявлення множини темпоральних процесів на рівні когнітивної репрезентації проблемної ситуації, а також для специфікації особливостей кожного з темпоральних процесів.
    Для обробки емпіричних даних використовувались методи статистичного аналізу. Дисертаційне дослідження спирається на результати 16 авторських експериментів, що проводились впродовж 1997-2011 років, в яких взяли участь 2519 випробуваних у віці від 17 до 39 років. Дизайн кожного з експериментальних досліджень окремо визначався поставленою в ньому задачею.
    Наукова новизна дослідження полягає у розробленні інтегрованої моделі часового механізму індивіда, яка є визначальною для часової організації досвіду, безпосередньо представленого в потоці свідомості. Часова організація досвіду детермінується функціональними особливостями часового механізму, який формує також межі суб’єктивного теперішнього та визначає властивості часового виміру досвіду індивіда.
    Вперше:
    1) запропоновано інтегровану багатокомпонентну модель часового механізму індивіда, яка спирається на ідею біциркулярного маркування інформації. Модель містить такі складові: блок декодування вхідної інформації із біциркулярною парою осциляторів, увага, екзекутивна компонента, робоча та довготривала пам’ять;
    2) встановлено особливості функціонування інтегрованого часового механізму індивіда, зокрема таких його компонент, як декодера (декодована тривалість актуального інтервалу пропорційна відношенню тривалостей актуального і попереднього інтервалів), переходу «довготривала пам’ять – екзекутивна компонента», який при збільшенні тривалості відтворюваного інтервалу може переходити в режим парціальної передачі інформації, та компаратора, актуальний поріг чутливості якого є функцією від величини порогу його попередньої чутливості, εі = f(εі-1);
    3) розроблено концепцію суб’єктивного теперішнього, згідно з якою теперішнє представлено сегментом потоку свідомості, межі якого сформовані транзитивними переживаннями, а зміст представлено субстантивним переживанням;
    4) встановлено діапазон тривалостей суб’єктивного теперішнього та визначено такі закономірності його динаміки, як лінійна залежність дисперсії тривалості теперішнього від самої тривалості, пов’язаність тривалостей суміжних теперішніх, перехідні реакції в тривалості теперішнього при зміні актуальної стимуляції випробуваного. Описано дрейф тривалості суб’єктивного теперішнього та зони стабільності у динаміці теперішнього;
    5) встановлено властивості субвиміру тривалостей як складової часового виміру досвіду. Показано, що субвимір тривалостей за своїми властивостями є простором змінної кривизни та істотно різниться від евклідового простору. Його кривизна залежить від розподілу уваги в межах сегменту досвіду, а отже від розподілу відрізку досвіду на сегменти;
    6) створено систематику темпоральних процесів, які описують зміни в когнітивній репрезентації об’єкта залежно від його часових маркерів. Множина описаних темпоральних процесів включає відкритість минулого, старіння в минулому, старіння в майбутньому, бар’єр нульової імовірності в майбутньому та перзистентність у теперішньому. Кожний з них специфічним чином впливає на розгортання поведінки індивіда;
    7) запропоновано концепцію кодування напрямку часу в когнітивній системі через зміну кривизни часового виміру досвіду, яка спирається на особливості обробки інформації в часовому механізмі індивіда.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання змодельованих темпоральних процесів для розроблення технологій психологічних впливів на актуальний досвід індивіда та на формування його поведінки. Прийняття рішення індивідом істотним чином зазнає впливу темпоральних процесів, а саме вони є визначальними для прийняття економічних та електоральних рішень. Встановлені особливості обробки інформації в часовому механізмі індивіда можуть слугувати базисом для ряду досліджень в рамках диференціальної психології і будуть корисні для розроблення дискримінативних процедур для різноманітних груп випробуваних.
    Отримані результати можуть також використовуватись при створенні навчальних курсів із загальної психології та практикуму з експериментальної психології.
    Апробація результатів дослідження відбувалась на ряді міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій. Основні положення дисертації обговорювалися на сьомій міжнародній конференції з філософії, психіатрії і психології «Час, пам’ять та історія» (Німеччина, Гейдельберг, 2004р.), на XIV-й конференції Європейського товариства з когнітивної психології (Лейден, Нідерланди, 2005р.), на семінарах Інституту експериментальної психології Академії наук Словаччини (Братислава, 2009р., 2011р.); доповідались на 41-му (Дрезден, 1998р.), 42-му (Йена, 2000р.), 43-му (Берлін, 2002р.) і 45-му (Нюрнберг, 2006р.) конгресах Німецького товариства психологів, а також на 39-му (Берлін, 1997р.), 41-му (Лейпциг, 1999р.), 49-му (Трір, 2007р.) та 50-му (Марбург, 2008р.) з’їздах психологів-експериментаторів у Німеччині; на п’ятій Тюбінгенській конференції із сприйняття (Німеччина, 2002р.), на І-й Міжнародній міждисциплінарній конференції «Час у дзеркалі науки», (Київ, 2011р.), на першій та другій Всеукраїнських конференціях «ПСИКОН» в м. Києві у 2009р. та у 2010р., на Всеукраїнській конференції із соціальної психології (Київ, 2010р.), на звітних наукових сесіях Інституту соціальної та політичної психології НАПН України (Київ, 2009р., 2010р., 2011р.).
    Впровадження результатів:
    Отримані результати щодо ролі темпоральних процесів в когнітивній репрезентації проблемної ситуації використовуються для розроблення системи впливів на прийняття електорального рішення виборцем та на проявлення політичної участі молоддю в лабораторії психології політичної участі молоді Інституту соціальної та політичної психології НАПН України (довідка про впровадження № 02-15/407 від 12.12.2011 р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються також при викладанні навчальних курсів з психології у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 016/330-1 від 22.09.2011 р.), Луганському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 485 від 14.12.2011 р.) та Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля.
    Запропонована в рамках дисертаційного дослідження концепція суб’єктивного теперішнього та описана феноменологія його переживання є доробком релевантним для розв’язання певних прикладних психологічних завдань. Було проведено тренінг для психологів-практиків із переживання суб’єктивного теперішнього із вправами з часової реорганізації сегментів актуального досвіду індивіда (довідка про впровадження від 21.09.2011 р.), а також методичний семінар щодо особливостей використання свідомого переживання межі суб’єктивного теперішнього для сегментації гештальтів, які генерують прості фобії. При цьому елімінація страху як реакції на певний гештальт відбувається завдяки декомпозиції останнього при його багаторазовому переживанні в нових, більш вузьких часових межах (довідка про впровадження від 27.09.2011 р.).
    Публікації. За темою дисертації видано монографію «Переживання людиною плину часу: експериментальне дослідження» (2011р.). Основний зміст дисертації викладено у 32 публікаціях, з яких 21 стаття опублікована у фахових виданнях, включених до списку МОНмолодьспорту України, ще 11 статей і тез – у збірниках матеріалів конференцій та інших виданнях, у тому числі 3 статті і 5 тез – за кордоном.
    Структура і обсяг роботи: дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, а також списку використаних джерел, який налічує 524 найменування, з них 384 – іноземними мовами. Загальний обсяг дисертації складає 460 сторінок, основний зміст роботи викладений на 410 сторінках. У тексті є 38 таблиць і 72 рисунка, які займають 39 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    За результатами теоретичного аналізу та експериментальних досліджень запропоновано інтегровану біциркулярну мультиосциляторну модель часового механізму індивіда; виокремлено її складові, описано їх функціональні особливості та продемонстровано, яким чином вони визначають закономірності переживання плину часу та властивості часового виміру досвіду індивіда. На підставі ряду експериментів продемонстровано вплив уявлення про плин часу на прийняття рішень індивідом. Здійснений теоретичний аналіз та емпіричні дослідження розкривають часову організацію досвіду індивіда, представленого безпосередньо в потоці свідомості, та дають можливість дійти таких висновків.
    1. Еволюція досліджень часового механізму індивіда відображає ряд переходів від простих експериментів з оцінювання, відтворювання та відмірювання інтервалів, до перших безкомпонентних моделей на кшталт психофізичного моделювання, далі до моделювання із використанням блоків-складових часового механізму, кожен з яких відповідає за певний крок у обробці часової інформації. В даній роботі пропонується інтегрована, але відкрита за своєю будовою, біциркулярна мильтиосциляторна модель часового механізму. З одного боку, вона охоплює різні аспекти обробки інформації, від часової координації моторики до обробки часових відносин на рівні уявного розгортання подій в часі. З іншого боку, вона наголошує на необхідності специфікації складових часового механізму, що дозволяє глибше зрозуміти їхні функціональні особливості. Таким чином закладено підґрунтя для подальшої деталізації моделі із дослідженням процесів на «мікрорівні», коли вивчається кожний окремий крок перетворення інформації, релевантної для формування часового досвіду. Запропонована інтегрована модель вирізняється тим, що поєднує в собі переваги осциляторної моделі та моделей з генератором імпульсів. Завдяки такій інтеграції вона уможливлює цілісне розуміння часового виміру досвіду індивіда.
    Запропонована біциркулярна мильтиосциляторна модель вирізняє чотири основні рівні обробки інформації: 1) інформація, невпорядкована в часі; 2) рівень маркування елементів інформації; 3) переживання часу як лінеаризованого сингулярного потоку; 4) опрацювання часової інформації на рівні уяви, коли можлива активізація більш ніж одного темпорального процесу, віднесеного до одного і того ж об’єкту. Одна з переваг моделі полягає в поясненні сингулярності плину часу на рівні безпосереднього переживання, яке спирається на монофокальність уваги. При цьому сингулярність плину часу на рівні безпосереднього переживання не виключає множинності часових процесів на рівні уявлення.
    2. Для вивчення функціональних особливостей часового механізму запропоновано множину нових експериментальних технік. Розроблено метод безперервного відмірювання тривалості теперішнього, який, на відміну від попередніх методів, вирізняється дійсною проспективністю. Наш підхід надає перевагу вивченню динамічної сторони переживання часу, розкриває його континуальність. При цьому йдеться не про абстрактну континуальність як концепцію поєднання минулого, теперішнього і майбутнього, а про континуальність часу в акті його безпосереднього переживання в межах теперішнього. В запропонованому комплексі методів поєднуються як традиційні методи, так і математичні операції з часовими інтервалами, а також метод заміни задачі. Розроблений комплекс методів дозволяє вивчати як різні аспекти функціонування часового механізму, так і побудову часового виміру досвіду. Завдяки ньому може досліджуватись як безпосереднє переживання плину часу, так можливе і моделювання часових процесів на рівні уяви.
    3. Запропоновано нове визначення суб’єктивного теперішнього як цілісного сегмента потоку свідомості, межа якого представлена транзитивним переживанням, а „тіло” теперішнього є субстантивним переживанням. Поява транзитивного елементу в потоці свідомості є невід’ємною умовою для переживання межі теперішнього. За нормальних умов його поява є мимовільною і не передбачуваною для індивіда. Завдяки чергуванню субстантивних і транзитивних елементів конституюється переживання плину часу і напрямок його плину. Спираючись на запропоновану дефініцію теперішнього, дано нову відповідь на питання щодо тривалості теперішнього. Відповідно, відстань між двома послідовними транзитивними елементами в потоці свідомості, виміряна в фізичних часових одиницях, дорівнює фізичній тривалості суб’єктивного теперішнього. Тривалість теперішнього варіює в досить широкому діапазоні та має власну динаміку.
    4. Функціонування інтегрованого часового механізму визначається певними особливостями, які відображають окремі кроки з перетворення інформації.
    4.1. Одна з особливостей стосується взаємозв’язку між обсягом інформації про інтервал, що передається з довгострокової пам’яті до компаратора, і тривалістю самого інтервалу. Чим більшою є тривалість часового інтервалу, тим більший обсяг інформації використовується для її репрезентації в когнітивній системі. Відповідно, зростання тривалості інтервалу призводить до зміни у функціонуванні часового механізму, а саме механізм може переходити до парціальної обробки інтервалу. Завдяки цьому досягається більша економічність у функціонуванні часового механізму, а також вивільняються ресурси для виконання інших задач. Підтримання продуктивного балансу у розподілі ресурсів на опрацювання часової і не часової інформації є запорукою адаптивності поведінки.
    4.2. Поріг чутливості компаратора часового механізму має власну динаміку, при цьому попередня чутливість компаратора є фактором формування його актуальної чутливості. Другим фактором впливу на чутливість компаратора є тривалість опрацьовуваного інтервалу. Таким чином, часовому механізму індивіда властиве гнучке формування порогу чутливості компаратора, що забезпечує оптимальність обробки часової інформації.
    4.3. Виявлена незалежність обробки часової інформації, що відображає тривалість відтворюваного інтервалу, від обробки часової інформації, залученої до планування моторного акту, який супроводжує відтворення інтервалу, що вказує на правомірність введення біциркулярного маркування інформації в модель часового механізму. Ця незалежність має місце навіть тоді, коли моторний акт опосередковує початок відмірювання часового інтервалу.
    4.4. Особливості когнітивної реконфігурації задачі в часовому механізмі свідчать про те, що для задач із використанням часових інтервалів як стимулів не утворюється стабільний зв’язок «стимул-реакція» як в класичних дослідах із заміни задачі. Це вказує на можливість активації складових задачі із обробки часової інформації окремо одна від одної. Можливість незалежної активації кожної із складових сету задачі відображає також різні рівні обробки інформації в часовому механізмі, від активації мети до керованого перетворення часової інформації. Виявлена інтерференція між декодуванням інтервалу-стимулу та іншим активованим субсетом задачі вказує на когнітивну природу переживання часу.
    4.5. Встановлено, що оцінка тривалості відтворюваного інтервалу може виконуватись із випередженням, а саме до початку відмірювання інтервалу-відповіді. Така функція не передбачалась жодною з моделей-попередниць. Часовий бюджет, наявний для надання відповіді, впливає на перебіг підготовки самої відповіді, якщо остання має вигляд відмірювання часового інтервалу. Цей вплив вказує на те, що продукування часового інтервалу може включати функцію швидкої випереджальної оцінки його ж власної тривалості ще до початку відтворення самого інтервалу. Проспективна оцінка тривалості часового інтервалу відіграє істотну роль для планування акту із проспективної обробки часової інформації і розкриває ще одну функцію екзекутивної компоненти часового механізму – ведення часового бюджету наступного акту поведінки.
    5. Висунуто тезу про множинність темпоральних процесів. Вона стосується уявного розгортання подій і включає такі процеси як старіння, відкритість минулого, бар’єр майбутнього, старіння в майбутньому, перзистентність у теперішньому. До того ж на рівні уяви перебіг часу різниться залежно від того, віднесений він до самого суб’єкта або до іншої людини. Таким чином варто вести мову про мультипроцесуальність часового виміру досвіду індивіда.
    6. Властивості субпростору тривалостей залежать від розподілу часового відрізку на сегменти та від послідовності подання цих сегментів. Субвимір тривалостей істотно різниться від евклідового простору, позаяк у ньому порушуються правила віднімання й додавання та властивість комутативності. Не є взаємно оберненими операції множення та ділення. При цьому свій внесок у побудову часового виміру досвіду роблять функціональні особливості часового механізму індивіда. В цьому сенсі варто говорити про те, що часовий вимір досвіду індивіда існує не сам по собі, а визначається його часовим механізмом.
    Перспективи подальших досліджень в межах даної теми можуть розгортатися одночасно в декількох напрямках. По-перше актуальним є вивчення ролі часових процесів у прийнятті рішення індивідом, результати якого були б релевантними в галузі біхевіоральної економіки та економічної психології. По-друге, можливе подальше моделювання і експериментальне дослідження часового виміру досвіду індивіда, а саме вивчення особливостей кодування когнітивною системою часової дистанції, напрямку плину часу та особливостей опрацювання інформації, яка належить більш ніж до одного модусу часу. По-третє, було б доцільним проведення нейропсихологічних досліджень з метою встановлення кореляцій між ступенем навантаження окремих складових часового механізму та активності певних ареалів мозку.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абульханова К.А. Время личности и время жизни / К.А.Абульханова, Т.Н.Березина. – СПб.: Алетейя, 2001. – 304 с.
    2. Абульханова-Славская К.А. Диалектика человеческой жизни (Соотношение философского, методологического и конкретно-научного подходов к проблеме индивида) / К.А.Абульханова-Славская. – М.: Мысль, 1977. – 224 с.
    3. Августин, A. Исповедь. Книга 11 / Августин, A. – М.: Гендальф, 1992.
    4. Аксенова И.С. Категории вида, времени и наклонения в языках банту / И.С.Аксенова. – М.: Наука, 1997. – 216 с.
    5. Анохин П. К. Опережающее отражение действительности / П. К. Анохин // Вопросы философии. – 1962. – №7. – С. 97 – 109.
    6. Арестова О. Н. Операциональные аспекты временной перспективы личности / О. Н. Арестова // Вопросы психологии. – 2000. – №4. – С. 61–73.
    7. Асеев В.Г. Значимость и временная стратегия поведения / В.Г.Асеев // Психологический журнал. – 1981. – № 6. – С. 28–37.
    8. Аскин Я.Ф. Проблема времени. Ее философское истолкование / Я.Ф.Аскин. – М.: Мысль, 1966. – 200 с.
    9. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы / М.Д.Ахундов. – М.: Наука, 1982. – 222 с.
    10. Багрова Н.Д. Фактор времени в восприятии человеком / Н.Д.Багрова. – Ленинград: Наука, 1980. – 96 с.
    11. Базылевич Т. Ф. Системное исследование антиципации в структуре индивидуальности / Т. Ф. Базылевич // Вопросы психологии. – 1988. – №4. – С. 46 – 55.
    12. Батраченко І. Г. Історико-психологічний аналіз виникнення логічної антиципації / І. Г. Батраченко // Філософія. Культура. Життя. : міжвуз. зб. наук. праць – Д., 2005. – Вип.25. – С. 195 – 201.
    13. Батраченко І. Г. Політична антиципація як предмет психологічного дослідження / І. Г. Батраченко, О. М. Данцева // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. праць / за заг. ред. М. М. Слюсаревського. – К. : Міленіум, 2005. – Вип. 4. – С. 58 – 64.
    14. Батраченко І. Г. Психологія антиципації / І. Г. Батраченко. – Д. : Вид-во ДДУ, 2009. – 264 c.
    15. Батраченко І. Г. Психологія розвитку антиципації людини / І. Г. Батраченко. – Д.: Вид-во ДДУ, 1996. – 204 с.
    16. Батраченко І. Г. Реліктові форми пралогічної антиципації в сучасній культурі / І. Г. Батраченко // Філософія. Культура. Життя : міжвуз. зб. наук. праць – Д., 2003. – Вип. 20. – С. 37 – 46.
    17. Бауер Э. Теоретическая биология / Э.Бауер. – М-Л: ВИЭМ, 1935.
    18. Берґсон А. Длительность и одновременность / А.Берґсон – Петрогдад: Асаdemia, 1923. – 154 с.
    19. Биологические часы / под ред. С.Э.Шноля. – М.: Мир, 1984. – 694 с.
    20. Веккер Л.М. Психические процессы / Л.М.Веккер: в 3-х т. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1974. – Т. 1. – 334с.
    21. Веккер Л.М. Психические процессы / Л.М.Веккер в 3-х т. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1976. – Т. 2. – 342.
    22. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология / Б.М.Величковский. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 336 с.
    23. Верник О.Л. Уявлення про час у способі життя людини (психосемантичний аспект) / О.Л.Верник // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка – К.: Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, 2011. – Т. 7. – Вип. 25. – С. 36 – 44.
    24. Власова О. І. Специфіка прогнозування життєвого шляху підлітками з особистісними відхиленнями розвитку / О. І. Власова // Київський ун-т. Вісник. Сер. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К., 1995. – Вип.1. – С. 187 – 191.
    25. Вудроу Г. Восприятие времени // Экспериментальная психология / под ред. С. С. Стивенса. – М.: Иностр. лит-ра, 1963. – Т. 2. – С. 859–874.
    26. Гайденко П.П. Время. Длительность. Вечность. Проблема времени в европейской философии и науке / П.П.Гайденко. – М.: Изд-во Прогресс-Традиция, 2006. – 464 с.
    27. Геллерштейн С.Г. Чувство времени и скорость двигательной реакции / С.Г.Геллерштейн. – М.:Медгиз, 1958. – 148 с.
    28. Головаха Е.И. Психологическое время личности. / Е.И.Головаха, А.А.Кроник – К.: Наукова думка, 1984. – 208 с.
    29. Горбатенко В. П. Політичне прогнозування / В. П. Горбатенко, І. О. Бутовська. – К.: МАУП, 2005. – 152 с.
    30. Горский Д.П. Определение / Д.П.Горский. – М.: Мысль, 1974. – 312 с.
    31. Гуревич А.Я. Представления о времени в средневековой Европе / А.Я.Гуревич // История и психология. – М.: Наука, 1971. – С. 159 – 198.
    32. Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени / Э.Гуссерль. – М.: Гнозис, 1994. – 321 с.
    33. Дмитриев А.С. О пределах образования следовых условных рефлнксов на время // А.С.Дмитриев, Г.В.Беньковская, Р.Я.Атнагулов // Журнал высшей нервной деятельности. – 1981. – Т. 31, № 4. – С. 747–754.
    34. Дмитриев А.С. Ориентировка человека во времени (осознанная оценка коротких интервалов времени) / А.С.Дмитриев // Успехи физиологических наук. – 1980. – Т.11. – № 4. – С. 35–47.
    35. Драголи Л.Д. Временные категории речи и дифференциация времени / Л.Д.Драголи // Восприятие пространства и времени. – Ленинград: Наука, Ленинград. отдел., 1969. – С. 97–98.
    36. Жаров А.М. Проблема времени, структура становления и неопределенность / А.М.Жаров // Вопросы философии. – 1980. – № 1. – С. 88–98.
    37. Життєві домагання особистості: [монографія] / за ред Т.М.Титаренко. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 456 с.
    38. Зинченко В.П. Время – действующее лицо / В.П.Зинченко // Вопросы психологии. – 2001. – № 6. – С. 36 – 40.
    39. Зинченко В.П. Миры сознания и структура сознания / В.П.Зинченко // Вопросы психологии. – 1991. – № 2. – С. 15–37.
    40. Каган М.С. Время как философская проблема / М.С.Каган // Вопросы философии. – 1982. – № 10. – С. 117 – 124.
    41. Калюжна Є. М. Часова детермінація життєвого простору особистості / Є.М.Калюжна // Актуальні проблеми психології. – К., 2005. – Т.7, (вип.4 : Екологічна психологія).
    42. Кант И. Критика чистого разума / И.Кант. – М: Наука, 1998. – 655 с.
    43. Киреева З.А. Генезис категории «время» в индивидуальном сознании / З.А.Киреева // Наука і освіта. – 2008. – № 1-2. – С. 147–151.
    44. Киреева З.А. Развитие сознания детерминированное временем: [монография] / З.А.Киреева. – Одесса, 2010. – 310 с.
    45. Киреева З.А. Формирование представлений о времени у детей / З.А.Киреева // Матеріали ІІ з’їзду психологів України. – К., 1996. – С. 164–167.
    46. Кіреєва З.О. Відображення часу в свідомості: від переживання до поняття / З.О.Кіреєва // Вісник Одеського національного університету. Т. 8. Вип. 10. «Психологія». – 2003. – С. 37–42.
    47. Кіреєва З.О. Дослідження психології часу в одеській школі Д.Елькіна – Б.Цуканова / З.О.Кіреєва // Соціальна психологія. – 2009. – № 1. – С. 163–166.
    48. Кіреєва З.О. Суб’єктивна оцінка тривалості індивідами на різних фазах свідомого життя / З.О.Кіреєва // Вісник Одеського національного університету. Т. 7. Вип. 3. «Психологія». – 2002. – С. 30–34.
    49. Кіреєва З.О. Час як індикатор переходу «образ-мисль» у свідомості / З.О.Кіреєва // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інст-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – Київ, 2008. –Том ІХ. Частина 3. – С. 310–320.
    50. Козина Т.М. Роль обратной афферентации в восприятии быстроты / Т.М.Козина // Проблемы восприятия пространства и времени / под ред. Б.Г.Ананьева и Б.Ф.Ломова. – Ленинград: 1961. – С. 149–151.
    51. Кроник А.А. Психологический возраст личности / А.А.Кроник, Е.И.Головаха // Психологический журнал. – 1983. – № 5. – С. 57–65.
    52. Кузьмина И. Б. Ситуативная каузометрия: сбываются ли наши ожидания? LifeLine и другие новые методы психологии жизненного пути / И. Б. Кузьмина. – М. : Изд. группа «Прогресс», «Культура», 1993. – С. 83 – 95.
    53. Лактіонов О.М. Прогнозування як ресурс політичного лідерства / О.М. Лактіонов, О.С. Логвиненко // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. праць / за заг. ред. М. М. Слюсаревського. – К. : Міленіум, 2005. – Вип.4. – С. 64 – 72.
    54. Лактіонов О.М. Структурно-динамічна організація індивідуального досвіду: автореф. дис. д-ра психол.наук: 19.00.01 / О.М.Лактіонов. – Київський нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2000. – 36 с.
    55. Лебедев А.Н. Кодирование информации в памяти когерентными волнами нейрональной активности / А.Н.Лебедев // Психофизиологические закономерности восприятия и памяти. – М.: Наука, 1985. – С. 6–30.
    56. Левенець Ю.А. Політична наука: параметри раціоналізму / Ю.А.Левенець // Історична і політична наука та суспільна практика в Україні / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досл. ім. І.Ф.Кураса. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – C. 166–172.
    57. Лисенкова В.П. Об индивидуальных особенностях отражения времени человеком и временных характеристиках некоторых вегетативных и двигательных реакций / В.П.Лисенкова // Восприятие пространства и времени. – М., 1969. – С. 92–95.
    58. Лисенкова В.П. Об особенностях отражения пространства и времени человеком / В.П.Лисенкова // Психологический журнал. – 1981. – Т. 2, № 1. – С. 113–119.
    59. Логинова Н.А. Жизненный путь человека как проблема психологи / Н.А.Логинова // Вопросы психологии. – 1985. – № 1.
    60. Лой А.Н. Время как категория социально-исторического бытия / А.Н.Лой, Е.В.Шинкарук // Вопросы филисофии. – 1979. – № 12. – С. 73-86.
    61. Лой А.Н. Социально-историческое содержание категорий «время» и «пространство» // А.Н.Лой. – К.: Наук. думка, 1978. – 135 с.
    62. Ломов Б. Ф. Антиципация в структуре деятельности / Б. Ф. Ломов, Е. Н. Сурков. – М.: Наука, 1980. – 279с.
    63. Лосев А.Ф. Античная философия истории. Исследования (Серия: Античная библиотека) / А.Ф.Лосев. – СПб.: Алетейя, 2000. – 256 с.
    64. Лосев А.Ф. Диалектика мифа // А.Ф.Лосев. – М.: Мысль, 2001. – 558 с.
    65. Лупандин В.И. Субъективные шкалы пространства и времени / В.И. Лупандин О.Е. Сурина. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1991. – 55 с.
    66. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии) / С.Д.Максименко. – М.: Рефл-бук.; К.:Ваклер, 2000. – 320 с.
    67. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: в 2-х т. / С.Д.Максименко. – К.: Форум, 2002. – 319 с.
    68. Малхазов О.Р. Теппінг-тест як показник психофізіологічної готовності індивіда до професійної діяльності / О.Р.Малхазов //Актуальні проблеми психології. Т. V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. Вип. 7. / за ред. С.Д. Максименка – К.: ДП Інформ.-аналіт. агентство, 2007. – С. 185–202.
    69. Малхазов О.Р. Хронорефлексометрія як метод діагностики надійності приймання та переробки інформації людиною / О.Р.Малхазов //Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: зб. наукових праць.– К.: Університет «Україна», 2007. – № 3 (5). – С.26 – 36.
    70. Маслиева О.В. Становление категории причинности / О.В.Маслиева. – Ленинград: Наука, 1980. – 105 с.
    71. Менделевич В. Д. Антиципационные механизмы неврогенеза / В. Д. Менделевич // Психологический журнал. – 1996. – Т.17, №4. – С. 107 – 115.
    72. Моисеева Н.И. Временная среда и биологические ритмы / Н.И.Моисеева, В.М.Сысуев. – Ленинград: Наука, 1981. – 127 с.
    73. Молчанов Ю.Б. Развитие и время / Ю.Б.Молчанов // Вопросы философии. – 1979. – № 12. – С. 61–72.
    74. Молчанов Ю.Б. Четыре концепции времени в философии и физике / Ю.Б.Молчанов. – М.: Hаука, 1977. – 190 с.
    75. Мухин Е.И. Взаимоотношение биопотенциалов неокортекса, архикортекса и межуточной коры при формировании условного рефлекса на время / Е.И.Мухин // Журнал высшей нервной деятельности. – 1981. – Т. 31. – № 4. – С. 489–495.
    76. Перминов В.В. Проблема причинности в философии и естествознании / В.В.Перминов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 223 с.
    77. Пиаже Ж. Избранные психологические труды / Ж.Пиаже. – М.: Просвещение, 1969. – 659 с.
    78. Плохих В. В. Временной параметр антиципации в процессе слежения за движущимся объектом / В. В. Плохих // Психологический журнал. – 2002. – №2. – С. 46 – 53.
    79. Плющ О. Інформаційні маніпуляції як можливість для саморозвитку / О.Плющ // Соціальна психологія. – 2009. – № 3(35). – С. 40–49.
    80. Полунин А.В. Свободное субъективное отмеривание как метод для исследования восприятия времени / А.В.Полунин // Современная психология: материалы Третьих Костюковских чтений: – в 2-х т. – К., 1994. – Т. 1. – С. 77 – 78.
    81. Полунін О. Концепція суб’єктивного теперішнього Е.Пьоппеля: критичний погляд / О.Полунін // Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. статей / АПН України, Ін-т соц. та політ. психології. – К.: Міленіум, 2009. – Вип. 22 (25). – С.45–62.
    82. Полунін О. Час як змінна у фреймінгу рішення виборця / О.Полунін // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: зб. наук. праць / за заг. ред. М.М.Слюсаревського. – К.: Міленіум, 2010. – Вип. № 10. – С. 260–278.
    83. Полунін О.В. Відтворення часових інтервалів: роль референтної пам’яті і її зв’язку з компаратором / О.В.Полунін // Психологія і суспільство. – 2008. – № 1. – С.143–150.
    84. Полунін О.В. Вільне безперервне відмірювання як метод дослідження суб’єктивного теперішнього / О.В.Полунін // Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. статей / АПН України, Ін-т соц. та політ. психології. – К.: Міленіум, 2009. – Вип. 24 (27). – С. 49–61.
    85. Полунін О.В. Додавання суб’єктивних часових інтервалів: дослідження часового виміру досвіду індивіда та функціонування часового механізму / О.В.Полунін // Психологія і суспільство. – 2010. – № 4. – С. 134–142.
    86. Полунін О.В. Математичні операції із суб’єктивними часовими інтервалами як метод дослідження функціонування часового механізму індивіда / О.В.Полунін // Психологія і суспільство. –2010. – № 3. – С. 207–216.
    87. Полунін О.В. Особливості когнітивного переключення з задачі на задачу при використанні в якості стимулів часових інтервалів / О.В.Полунін // Психологія і суспільство. – 2010. – № 1 – С. 204–215.
    88. Полунін О.В. Особливості переживання межі суб’єктивного теперішнього / О.В.Полунін // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / за ред. Н.В. Чепелєвої. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – Т. 2, вип. 6. – С. 170–182.
    89. Полунін О.В. Переживання часу: психологічне дослідження на прикладі хвилинного інтервалу: автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / О.В.Полунін – Київ, 1996. – 22с.
    90. Полунін О.В. Психологічне дослідження феноменології переживання теперішнього / О.В.Полунін // Психологія і суспільство. – 2007. – № 4. – С.138–143.
    91. Полунін О.В. Тривалість суб’єктивного теперішнього: експериментальне дослідження / О.В.Полунін // Актуальні проблеми психології: Екологічна психологія / за ред. С.Д.Максименка. – К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка НАПН України, 2011. – Т. 7. – Вип. 25. – С. 134–142.
    92. Полунін О.В. Серійні множення та ділення часових інтервалів: дослідження часового механізму індивіда та властивостей часового виміру досвіду / О.В.Полунін // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія: зб. наук. праць/ за ред. С.Д. Максименка. – К.: ДП Інформаційно-аналітичне агентство, 2010. – Том. Х. – Вип. 17. – С. 357–385.
    93. Полунін О.В. Часові інтервали як стимули в експериментальному методі заміни задачі: нова версія методу / О.В.Полунін // Психологія і суспільство. – 2009. – № 2. – С. 109–115.
    94. Полунін О.В. Переживання людиною плину часу: експериментальне дослідження / О.В.Полунін. – К.: ГНОЗІС, 2011. – 360 с.
    95. Полунін О.В. Додавання суб’єктивних часових інтервалів: дослідження часового виміру досвіду індивіда та функціонування часового механізму / О.В.Полунін // Психолгія і суспільство. – 2010. – № 4. – С. 134-141.
    96. Полунін, О.В. Часовий вимір досвіду особистості. Актуальність інтегрованого дослідження / О.В.Полунін // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: збірник наук. праць / за заг. ред. М.М.Слюсаревського. – К.: Міленіум, 2008. – Вип. 7. – С. 132–141.
    97. Посацький О. В. Особливості образу майбутнього в юнацькому віці / О. В. Посацький // Проблеми загальної, вікової та педагогічної психології : зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т.6. – С. 264 – 272.
    98. Посацький О. В. Психологічний зміст поняття «майбутнє». Теоретичний огляд / О. В. Посацький, А. Б. Коваленко // Вісник Харківського ун-ту. Серія: Психологія. – 2002. – Х. – № 576. –С. 80 – 84.
    99. Прибрам К. Языки мезга / К.Прибрам – Пер. с англ. – М.: Пргресс, 1975. – 464 с.
    100. Рейхенбах Г. Направление времени / Г.Рейхенбах. – М.: Изд-во иностр. лит., 1962. – 297 с.
    101. Рибалка В.В. Індивід та особистість в психологічній теорії часу Бориса Цуканова / В.В.Рибалка // Психологія і суспільство. – 2006. – № 3. – С. 33–57.
    102. Рубинштейн С.Я. Использование времени (фактическое и желательное) как показатель направленности личности / С.Я.Рубинштейн // Экспериментальные исследования в патопсихологии. – М.: НИИ психиатрии МЗ РСФСР, 1976. – С. 245–253.
    103. Слюсаревський М.М. Просторово-часовий континуум етнопсихологічного дослідження: парадигмальні засади та досвід побудови / М. Слюсаревський // Соціальна психологія. – 2005. – № 6. – С. 3-17.
    104. Смирнов Д.И. О механизме восприятия времени животными / Д.И.Смирнов // Журнал высшей нервной деятельности. – 1980. – Т. 30. – №5. – С. 912–919.
    105. Смульсон М.Л. Екзистенційне наповнення наративу старості / М.Л.Смульсон // Актуальні проблеми психології: Психологіяна герменевтика / за ред. Н.В.Чепелєвої. – К.: Міленіум, 2005. – Т. 2. – Вип. 3. – С.106–119.
    106. Смульсон М.Л. Психологія розвитку інтелекту / М.Л.Смульсон. – К.: Нора–друк, 2003. – 298 с.
    107. Сучкова Г.Г. Время как проблема гносеологии / Г.Г.Сучкова. – Изд-во Ростов. ун-та, 1998. – 203 с.
    108. Титаренко Т. М. Постмодерні концептуалізації понять «особистість» та «життєвий шлях» / Т. М. Титаренко // Психологія і суспільство. – 2009. – № 4 (38). – С. 83-96.
    109. Титаренко Т. Прогнозування й планування життєвого шляху / Т. Титаренко, В. Панок, Н. Чепелєва та ін. // Основи практичної психології. – К. : Либідь, 1999. – С. 177 – 190.
    110. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності: [монографія]. / Т. М. Титаренко. – К.: Либідь, 2003. – 376 с.
    111. Титаренко Т.М. Наративні практики організації особистісного майбутнього / Т.М.Титаренко // Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. – К.: Міленіум, 2009. – Вип. 22(25). – С. 11–18.
    112. Титаренко Т.М. Особливості функціонування життєвих домагань як способу самоздійснення особистості / Т.М.Титаренко // Наукові студії із соціальної та політичної психології: збірник статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. – К.: ТОВ “Міленіум”, 2005. – Вип. 10 (13). – С. 96–104.
    113. Титаренко Т.М. Способи впливу життєвих домагань на самоздійснення особистості / Т.М.Титаренко // Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти: матеріали методол. семінару АПН України 16 груд. 2004 р. / за ред. С.Д.Максименка. – К., 2005. – С. 256–261.
    114. Титаренко Т.М. Сучасна психологія особистості: [навч. посіб.] / Т.М.Титаренко. – К.: Марич, 2009. – 232с.
    115. Трубников Н.Н. Время человеческого бытия / Н.Н.Трубников. – М.: Наука, 1987. – 108 c.
    116. Турсунов А. Направление времени: новые аспекты старой проблемы / А.Турсунов // Вопросы психологии. – 1975. – № 3. – С. 72–77.
    117. Уитроу Дж. Естественная философия времени / Дж.Уитроу. – М.: Прогресс, 1964. – 431 с.
    118. Уткина Т.Б. О связи показателей альфа-ритма с индивидуальными особенностями отражения времени человеком / Т.Б.Уткина // Психологический журнал. – 1981. – Т. 2. – № 4. – С. 61–66.
    119. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки / П.Фейерабенд. – М.: Прогресс, 1986. –542 с.
    120. Фейнман Р. Фейнмановские лекции по физике. Пространство. Время. Движение / Р.Фейнман, Р.Лейтон, М.Сэндс: в 9-ти томах. – Т. 2. – М.: Мир, 1966. – 290 с.
    121. Фресс П. Приспособление человека ко времени / П.Фресс // Вопросы психологии, 1961. – № 1. – С. 43-57.
    122. Фресс П. Экспериментальная психология. / П.Фресс, Ж.Пиаже. – М.: Прогресс, 1978. – Вып. VI. – 301 с.
    123. Фролов П.Д. Методичне забезпечення прогнозування наслідків інформаційного впливу на політичні настанови / П.Д.Фролов // Наукові студії із соціальної та політичної психології: зб. статей / АПН України, Ін-т соц. та політ. психології. – К., 2008. – Вип. № 19 (22). – С. 282–291.
    124. Цуканов Б. И. Время в психике человека: [монография] / Б.И.Цуканов. – Одесса: Астропринт, 2000. –224 c.
    125. Цуканов Б.И. Анализ ошибки восприятия длительности / Б.И.Цуканов // Вопросы психологии. – 1985. – № 3. – 149–153.
    126. Цуканов Б.И. Качество «внутренних часов» и проблема интеллекта. / Б.И.Цуканов // Психологический журнал. – 1991. – Т. 12. – № 3. – С. 38–43.
    127. Цуканов Б.И. Психогенетические закономерности воспроизводства индивидов в типологических группах / Б.И.Цуканов // Вопросы психологии. – 1989. – №4. – С. 149–153.
    128. Цуканов Б.И. Собственная единица времени в психике индивида: автореф. дис. на соискание ученой степени д–ра психол. наук: спец. 19.00.01 «Общая психология. История психологии» / Цуканов Б.И. – Киев, 1992. – 44 с.
    129. Цуканов Б.И. Фактор времени и природа темперемента / Б.И.Цуканов // Вопросы психологии. – 1988. – №4. – С.129–136.
    130. Цуканов Б.И. Фактор времени и проблема сердечно-сосудистых заболеваний / Б.И.Цуканов // Психологический журнал. – 1989. – Т. 10. – № 1. – С. 83–87.
    131. Чуприкова Н.И. Теоретические, методические и прикладные аспекты проблемы восприятия времени / Н.И.Чуприкова, Л.М.Митина // Вопросы психологии. – 1979. – № 3. – С. 16–23.
    132. Шляхтин Г.С. Различение порядка и одновременности двух стимулов / Г.С.Шляхтин // Психофизические исследования. – М.: Наука, 1977. – С. 227–246.
    133. Элькін Д. Г. Особливостi формування часової перспективи школяра i її роль в процесi навчання / Д. Г. Элькін // Питання дитячої та педагогічної психології. – К. : Рад. шк., 1956. – С. 59 – 74.
    134. Элькин Д.Г. Восприятие времени / Д.Г.Элькин. – М.: АПН РСФСР, 1962. – 212 с.
    135. Элькин Д.Г. Восприятие времени и принцип обратной связи / Д.Г.Элькин // Вопросы психологии. – 1962. – №2. – С. 151–155.
    136. Элькин Д.Г. Восприятие длительности и временные особенности сенсомоторики / Д.Г.Элькин // Вопросы психологии. – 1968. – №3. – С. 56–61.
    137. Элькин Д.Г. Отсчет времени в состоянии сна и гипноза / Д.Г.Элькин, Т.М.Козина // Бессознательное. Природа. Функции. Методы исследования / общ. ред. А.С.Прангишвили, А.Е.Шерозия, Ф.В. Басина– Тбилиси: Изд-во: Мецниереба, 1978. – Т. 2. – С. 136–140.
    138. Эльконинова Л. И. Возрастная характеристика предвидения в мышлении дошкольников / Л. И. Эльконинова // Вопросы психологии – 1987. – №2. – С. 33–39.
    139. Эльконинова Л. Психологические особенности антиципации дошкольников / Л. Эльконинова // Новые исследования в психологии. – М.: Педагогика, 1985. – №2. – С. 52–55.
    140. Юрчинская А.К. Психологическая концепция времени индивида / А.К.Юрчинская // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 5. – С. 47–50.
    141. Abbs, J.H. Motor coordination for functional human behavior: perspectives from a speech motor data base / J.H.Abbs & N.P.Connor // Perspectives on the coordination of movement / S.A. Wallace (Ed.). – Amsterdam: North Holland, 1989. – P. 157–182.
    142. Aktuelle Probleme der angewandten und experimentellen Stressforschung: In memoriam Joseph Rutenfranz / G.Schwaberger … (Hrsg.). – Frankfurt am Main; Bern; New York; Paris: Lang, 1989.
    143. Alexander, J. Die Zeit und der methapsychologische Begriff der Anpassung / J.Alexander // Psyche. – 1967. – № 21. – P. 693-698.
    144. Allan, L.G. Comments on current ratio-setting models for time perception. / L.G.Allan // Perception and Psychophysics. – 1978. – № 24. – P. 444-450.
    145. Allan, L.G. The influence of the scalar timing model on human timing research. / L.G.Allan // Behavioural Processes. – 1998. – № 44. – P. 101–117.
    146. Allan, L.G. The perception of time / L.G.Allan // Perception & Psychophysics. – 1979. – № 26. – P. 340–354.
    147. Allgemeine Psychologie / J.Müsseler, W.Prinz (Hrsg.). – Heidelberg; Berlin: Spektrum, Akad. Verlag, 2002. – 972 s.
    148. Allport, D.A. Task-switching, stimulus-response bindings, and negative priming / D.A.Allport, G.R.Wylie // Control of cognitive processes: Attention and performance XVIII / S.Monsell & J.Driver (Eds.). – Cambridge, 2000, MA: MIT Press. – P. 35–70.
    149. Allport, D.A. Shifting intentional set: Exploring the dynamic control of tasks / D.A.Allport, E.A.Styles, S.Hsieh // Attention and performance XV: Conscious and nonconscious information processing / C. Umilata & M. Moskovitch (Eds.). – Cambridge, 1994, MA: MIT Press. – Р. 421 – 452.
    150. Apostolidis, T. Future time perspective as predictor of cannabis use: exploring the role of substance perception among French adolescents / T.Apostolidis, N.Fieulaine, F.Soule // Addictive Behaviors. – 2006. – № 31. – P. 2339-2343.
    151. Aschoff, J. Circadian timing / J.Aschoff // Annals of the New York Academy of Sciences. – 1984. – Vol. 423. – P. 442-468.
    152. Aschoff, J. On the perception of time during prolonged temporal isolation. / J.Aschoff // Human Neurobiology, 1985. – № 4. – P. 41–52.
    153. Attneave, F. Informationstheorie in der Psychologie / F.Attneave. – Bern, 1965.
    154. Aubert, H. Eine scheinbare bedeutende Drehung von Objekten bei Neigung des Kopfes nach rechts oder links / H.Aubert // Arch. für pathologische Anatomie und phys. u. klin. Medizin. – 1861. – № 20. – S. 381–393.
    155. Başar-Eroğlu, C. Multistable visula perception inducess a slow positive EEG wave / C.Başar-Eroğlu, D.Strüber, M.Stadler, P.Kruse, E.Başar // International Journal of Neuroscience. – 1993. – № 37. – P. 139–151.
    156. Başar-Eroğlu, C. Slow positive potentials in the EEG duruíng multistable visual perception / C.Başar-Eroğlu, D.Strüber, M.Stadler, P.Kruse, F.Greitschus // Ambiguity in mind and nature. Multistable cognitive phenomena / Kruse, P., Stadler, M. (eds.). – Berlin, Heidelbeg, New York: Springer, 1995. – Р. 389-405.
    157. Basso, G. Time perception in a neglected space / G.Basso, P.Nichelli, F.Frassinetti, G.di Pellegrino // Neuroreport. – 1996. – №7(13). – Р. 2111–2114.
    158. Bazeman, M.H. The relevance of Kahneman and Tversky’s concept of fraiming to organisational behaviour / M.H.Bazeman // Journal of Management. – 1984. – № 10.– P. 333–343.
    159. Becker, G.S. A treatise on the family / G.S.Becker. – Cambrifge, MA: Harvard University Press, 1981. – P. 346.
    160. Bergler, E. Psychology of Time Perception / E.Bergler, G.Roheim, // Psychoanal. Quartely. – 1946. – Vol. 15. – P. 190-206.
    161. Bergson, H. Materie und Gedächtnis – Eine Abhandlung über die Beziehung zwischen der Körper und Geist (Übers. v. J.Frankenberg) / H.Bergson. – Jena: Diedderichs, 1919.
    162. Bindra, D., Waksberg, H. Methods and terminology in studies in time estimation / D.Bindra, H.Waksberg // Psychological Bulletin, 1956. – vol. 53. – P. 155-159.
    163. Biopsychologie von Streß und emotionalen Reaktionen. Ansätze interdisziplinären Forschung / G.Debus, G.Erdmann, K.W.Kallus (Hrsg.). – Göttingen; Bern; Toronto; Seatle: Hogrefe Verlag für Psychologie, 1992.
    164. Birdwhistell, R. L. Kinesics and Context / R.L.Birdwhistell // Philadelphia: Univ. of Pennsylvania Press, 1970.
    165. Block R. Contextual coding in memory: Studies of remembered duration / R.Block // Time, mind, and behavior / J.A.Michon & J.L.Jakson (Eds.). – Berlin: Springer-Verlag, 1985. – P. 169–178.
    166. Block R. Models of psychological time revisited / R.Block, D.Zakay // Time and Mind / H.Helfrich (Ed.). – Seatle, Toronto, Göttingen, Bern: Hogrefe & Huber Publishers, 1996. – P. 171 – 195.
    167. Block R.A. Psychological timing without a timer: the roles of attention and memory. / R.A.Block // Time and Mind II. Information processing perspectives. / H.Helfrich (Ed.). – Seatle, WA: Hogrefe & Huber Publishers, 2003. – P. 41–60.
    168. Block, R. A. A contextualistic view of time and mind / Block, R.A. // Time and mind: Interdisciplinary issues / J. T. Fraser (Ed.). – Madison, CT: International Universities Press, 1989. – Р. 61–79
    169. Block, R. A. Cognitive models of psychological time / Block, R. A. (Ed.). – Hillsdale , NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 1990.
    170. Block, R. Prospective and retrospective duration judgment: The role of information processing and memory / Block, R.A. // Time, action and cognition: Towards bridging the gap / F. Macar, V. Pouthas, & W. J. Friedman (Eds.). – Dordrecht , Netherlands: Kluwer Academic, 1992. – Р. 141–152.
    171. Block, R.A. Remembered duration: Evidence for a contextual-change hypothesis / R.A.Block, & M.A.Reed // Journal of Experimental Psychology: Human Learning and Memory. – 1978. – № 4. – P. 656–665.
    172. Block, R.A. Time and consciousness / Block, R.A. // Aspects of consciousness: Vol. 1. Psychological issues / G.Underwood & R. Stevens (Eds.). – London: Academic Press, 1979. – P. 179–217.
    173. Bonaparte, M. Time and the Unconscious / M.Bonaparte // International J. Psycho-Anal. – 1940. – Vol. 21. – P. 427–468.
    174. Brown, S.W. Attentional ressources in timing: Interference effects in concurrent temporal and nontemporal working memory tasks / S.W.Brown // Perception and Psychophysics. – 1997. – № 59. – P. 1118–1140.
    175. Brown, S.W. Automacity versus timesharing in timing and tracking dual-task performance / S.W.Brown // Psychological Research. – 1998. – № 61. – P. 71–81.
    176. Brown, S.W. Time perception and attention: The effects of prospective versus retrospective paradigms and task demands on perceived duration / S.W.Brown // Perception and Psychophysics. – 1985. – № 38. – P.115–124.
    177. Brown, S.W. Time, change, and motion: The effects of stimulus movement on temporal perception / S.W.Brown // Perception and Psychophysics. – 1995. – № 57. – P.105–116.
    178. Buehler K. Die Krise der Psychologie / K.Buehler. – Jena, 1934.
    179. Bufferdi, L. Factors affecting the filled-duration illusion in the auditory, tactual, and visual modalities / L.Bufferdi // Perception and Psychophysics. – 1971. – № 10. – P. 291–294.
    180. Burlatchuk L. Addieren von Zeitintervallen, oder wieviel ist 2+2 sec? / L.Burlatchuk, O.Polunin // Abstraktband. Der 45.Kongress der DGPs, Nürnberg. – Lengerich: Pabst Science Publishers, 2006. – S. 51.
    181. Burlatchuk L. Die Methoden für die Untersuchungen der Zeiterfahrung. Das Problem der Validität / L.Burlatchuk, O.Polunin // Abstraktband. Der 43.Kongress der DGPs, Alexander von Humboldt –Universität zu Berlin, 2002. – S.584.
    182. Cahoon, D. The watched pot still won`t boil: Expectancy as a variable in estimating the passage of time / D.Cahoon & E.M.Edmonds // Bulletin of the Psychonomic Society. – 1980. – Vol. 16. – P. 115–116.
    183. Carlson, V.R. Time judgment as a function of method, practice, and sex / V.R.Carlson, & Z.Feinberg // Journal of Experimental Psychology. – 1970. – № 85. – P. 171–180.
    184. Casini, L. Can the level of prefrontal activity provide an index of performance in humans? / L.Casini, & F.Macar // Neurosciense Lettersю – 1996. –№ 219. – P. 71–74.
    185. Casini, L. Prefrontal slow potentials in temporal compared to nontemporal tasks / L.Casini, & F.Macar // Journal of Psychophysiology. – 1996 – №10. – P. 252–264.
    186. Casini, L. Effects of attention manipulation on judgments of duration and of intensity in the visual modality / L.Casini, & F.Macar // Memory & Cognition. – 1997. – № 25. – P. 812–818.
    187. Chase, W.G. Elementary information process / W.G.Chase // Handbook of learning and cognitive proces
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины