ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ ЯК РЕСУРСУ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОДОЛАННЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

На правах рукопису

Зайва Оксана Олександрівна

УДК 159.923:159.943.8

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ
ЯК РЕСУРСУ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОДОЛАННЯ

Спеціальність: 19.00.01 загальна психологія,
історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Носенко Елеонора Львівна
доктор психологічних наук, професор
член-кореспондент АПН України

Харків 2006

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Особистісно-зумовлені реакції людини на стресогенні впливи ....................................................................................................................12
1.1. Особистісні фактори поведінки людини в стресовій ситуації............................................................................................................14
1.2. Психологічне подолання у контексті проблем психології особистості ....................................................................................................23
1.3. Почуття гумору в контексті адаптації людини до складних життєвих обставин..........................................................................................................36
Висновки................................................................................................................52
РОЗДІЛ 2. Методологічні засади концептуалізації феномену виявлення почуття гумору як ресурсу психологічного подолання.....................................55
2.1. Витоки підходу до розглядання почуття гумору як ресурсу психологічного подолання............................................................................55
2.2. Авторський підхід до класифікації видів гумору як ресурсу психологічного подолання або механізму психологічного захисту ...........................................................................................................66
2.3. Обґрунтування програми емпіричного дослідження ролі почуття гумору як ресурсу психологічного подолання.........................................................78
Висновки................................................................................................................86
РОЗДІЛ 3. Емпіричне дослідження характеру зв’язку почуття гумору та психологічного подолання...................................................................................89
3.1. Адаптація методик „Опитувальник стилів гумору” та „Шкала використання гумору як ресурсу стресоподолання”..................................90
3.1.1. Цілі, завдання та організація процедури адаптації опитувальників....................................................................................90
3.1.2. Результати та їх обговорення..............................................................96
Висновки.......................................................................................................101
3.2. Емпіричне дослідження особливостей усвідомлення почуття гумору як ресурсу психологічного подолання суб’єктами з різними особистісними властивостями..............................................................................................102
3.2.1. Цілі, завдання та організація емпіричного дослідження...............102
3.2.2. Результати емпіричного дослідження..............................................107
3.2.3. Обговорення результатів емпіричного дослідження......................125
Висновки.......................................................................................................137
3.3. Основні напрями використання результатів дослідження у психологічній практиці........................................................................................................140
3.4. Перспективи подальших досліджень проблеми ресурсних та захисних властивостей гумору....................................................................................147
Висновки..............................................................................................................158
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.....................................................................................160
ЛІТЕРАТУРА.......................................................................................................163
ДОДАТКИ............................................................................................................184

ВСТУП

Актуальність теми. Все зростаючі темпи сучасного життя і суттєві економічні і соціально-політичні перетворення і потрясіння, що відбуваються останнім часом в Україні, значно збільшують кількість потенційних стресорів, небезпечних для психологічного здоров’я людини. Ефективна діяльність за подібних умов значною мірою залежить від наявності в неї необхідних особистісних ресурсів для регулювання ставлення до швидко змінюваних життєвих ситуацій та вміння долати негативні переживання за допомогою певних психологічних прийомів. Тому перед психологами-практиками постає актуальне завдання надання людині допомоги у пошуку шляхів упорання зі стресогенними впливами й мобілізації зусиль на успішне досягнення цілей життєдіяльності. У цьому світлі виправданим є інтерес науковців до вивчення механізмів подолання проблемних ситуацій та розкриття особистісних характеристик, що зумовлюють вибір людиною тих чи інших стратегій психологічного подолання.
Вищезазначене зумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження, у якому вперше у вітчизняній психології на репрезентативному емпіричному матеріалі доводиться гіпотеза про притаманність почуттю гумору стресозахисного потенціалу; надається теоретичне обґрунтування можливості розглядання виявлення людиною почуття гумору у складних життєвих ситуаціях як особистісного ресурсу стресоподолання; здійснюється адаптація до української вибірки відповідного методичного інструментарію для вивчення почуття гумору у запланованому аспекті.
Аналіз наукової літератури з проблеми особистісних ресурсів стресоподолання свідчить про те, що на сьогодні найбільш вивчені два види опрацювання особистістю негативних переживань, а саме: психологічний захист, ідея якого вже давно розробляється в психології (З.Фрейд, К.Г.Юнг, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко, P.Cramer, Л.Г.Петухова, О.М.Донченко, Л.В.Мошенська, В.І.Журбін, Л.В.Медведєва та ін.), і психологічне подолання феномен, що почав вивчатись у психології особистості порівняно недавно і тому ще недостатньо повно розкритий у літературі (Л.І.Анциферова, В.О.Бодров, Ф.Є.Василюк, Л.Г.Виноградова, О.В.Лібін, О.В.Лібіна, Т.М.Титаренко, С.К.Нартова-Бочавер, C.S.Carver, N.S.Endler, S.Folkman, N.Haan, R.S.Lazarus, R.R.McCrae, M.F.Scheier).
Визначення сутності феномену психологічного подолання відбувається в декількох напрямах. Зокрема, розглядаються конкретні стратегії реагування і поведінки у стресогенних ситуаціях, спрямовані на подолання негативних переживань, з’ясовуються певні особистісні властивості, що сприяють здійсненню конструктивного психологічного подолання. Визначені як зовнішні, так і внутрішні ресурси, що допомагають людині адаптуватися до мінливого навколишнього світу. Як свідчать результати проведених досліджень, ресурси стресоподолання можуть як використовуватися суб’єктом, так і не використовуватися, залишаючись у потенційному стані (С.О.Хазова). Проте правомірно стверджується, що усвідомлення людиною наявності засобів допомоги у скрутному для неї становищі й наявність навичок оперування якомога більшою кількістю таких засобів сприяє посиленню відчуття контрольованості ситуації і, внаслідок цього, більш ефективному переборенню проблем, що постають перед суб’єктом у складній ситуації (Д.Грінберг, Л.В.Виноградова, О.Л.Журавльов).
Серед внутрішніх ресурсів психологічного подолання останнім часом деякі дослідники здебільшого зарубіжні почали розглядати й почуття гумору (М.Аргайл, В.П.Пугачов, N.A.Kuiper, H.M.Lefcourt, R.A.Martin, S.M.Sultanoff та ін.). Проте необхідно зазначити, що адаптивні та стресозахисні властивості почуття гумору привертали до себе увагу дослідників вже на протязі досить тривалого часу і раніше. Так, висловлювались припущення відносно вірогідності послаблення дії стресу за рахунок біохімічних змін в організмі в результаті сміху; розглядалась можливість стимулювання гумористичного погляду на ситуацію як засобу сприяння усвідомленню людиною зони проблеми й пошуку її альтернативного бачення (Ю.Б.Борев, Р.Берон, А.В.Дмитрієв, Є.П.Ільїн, Є.М.Мелетинський, Т.М.Титаренко). Разом з тим, у вітчизняній науці фактично не проводились будь-які емпіричні дослідження, спрямовані на перевірку припущень про адаптивну функцію почуття гумору.
Отже, проблема, обрана для дисертаційного дослідження, актуальна у деяких аспектах, а саме: у соціальному, розглянутому вище, науковому та прикладному (психотерапевтичному), адже розуміння стресозахисного потенціалу гумору та розкриття можливостей звернення до нього з метою когнітивного переструктурування змісту складної ситуації може стати корисним для практики психологічного консультування та психотерапії. Досвід зарубіжних дослідників, як і перші спроби подібної практики в Україні (Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко), демонструють, що коректне й обережне (тактовне) використання психологом так званих „гумористичних інтервенцій” дає змогу послабити вплив психологічних захисних механізмів на поведінку і допомогти людині впоратись з переживаннями, що досить глибоко травмують (Дж.Брандсма, Ф.Фареллі, A.Klein, M.S.Sultanoff, P.Wooten).
Об’єкт дослідження почуття гумору як ресурс психологічного подолання.
Предмет дослідження механізми використання суб’єктом почуття гумору як ресурсу стресоподолання.
Мета дослідження теоретичне обґрунтування та емпірична перевірка взаємозв’язку між феноменом психологічного подолання та почуттям гумору; з’ясування індивідуальних властивостей та стильових характеристик почуття гумору осіб, які по-різному усвідомлюють його стресозахисний потенціал.
На основі аналізу літературних джерел нами була сформульована наступна гіпотеза дослідження, згідно з якою:
1) почуття гумору може використовуватись людиною як ресурс психологічного подолання негативних переживань у складних ситуаціях;
2) усвідомлення допоміжної ролі почуття гумору в подоланні негативних переживань супроводжується наявністю у суб’єкта певних позитивних рис у структурі особистості, тобто справляє гармонізуючий вплив на особистість.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження були визначені такі завдання дослідження:
1) теоретично обґрунтувати зв’язок між психологічним подоланням та почуттям гумору;
2) відібрати та адаптувати до української вибірки методики, що дозволяють емпірично перевірити гіпотези дослідження;
3) здійснити емпіричну перевірку особливостей зв’язку почуття гумору з психологічним подоланням;
4) установити особистісні властивості та стильові ознаки почуття гумору суб’єктів, які по-різному оцінюють стресозахисну роль гумору;
5) інтерпретувати отримані емпіричним шляхом дані на основі запропонованого в роботі теоретичного обґрунтування стресозахисного потенціалу виявлення почуття гумору.
Методологічну основу дослідження становлять: принцип детермінізму (С.Л.Рубінштейн, Леонтьєв О.М.); системний підхід до вивчення психічних явищ (Л.С.Виготський, Б.Ф.Ломов, О.В.Петровський, М.Г.Ярошевський); теорія внутрішнього світу особистості S.Epstein та уявлення щодо Я-концепції (Пантелєєв С.Р., Столін В.В, Бернс Р., Кон І.С., Захарова О.В.); дослідження механізмів впливу стресогенних факторів на особистість (В.О.Бодров, Ф.Є.Василюк, Д.Грінберг, Т.С.Кириленко, М.Ш.Магомед-Емінов, Г.Сельє, П.В.Симонов, Т.М.Титаренко); уявлення про наявність різних стилів реагування на стрес психологічний захист (З.Фрейд, К.Г.Юнг, P.Cramer та інші) та психологічне подолання (Л.І.Анциферова, Л.В.Виноградова, О.В.Лібін та О.В.Лібіна, С.К.Нартова-Бочавер, A.Billings, C.S.Carver та M.F.Scheier, A.T.Ebata, N.S.Endler та J.D.A.Parker, R.S.Lazarus та S.Folkman, R.Moos); теоретичні та емпіричні відомості про почуття гумору як багатовимірний психологічний феномен (Ю.Б.Борев, Т.В.Іванова, Л.В.Карасьов, О.М.Лук, H.M.Lefcourt, S.S.Kazarian, N.A.Kuiper, R.A.Martin, V.Saroglou).
Завдання дисертаційної роботи зумовили вибір різноманітних методів дослідження: теоретичних (системний підхід до аналізу психічних явищ; моделювання); емпіричних (квазі-експеримент, психологічне тестування); статистичних (кластерний аналіз (алгоритм К-середніх); встановлення кореляційних зв’язків (критерій r-Пірсона); співставлення вибірок за ознакою (критерій t-Стьюдента та критерій кутового перетворення φ* Фішера); інтерпретаційних (аналіз, синтез, систематизація отриманих даних, порівняння з результатами інших досліджень).
За допомогою системного підходу до вивчення психічних явищ була розроблена модель для з’ясування стресозахисного та стресоподолаючого потенціалу почуття гумору, яка включає в якості складових частин: аналіз витоків гумористичного реагування на складну ситуацію при виникненні певного образу ситуації; урахування знаку, інтенсивності й модальності емоційного реагування на ситуацію як функції мозку; інтерпретацію виявлення гумору в складній життєвій ситуації як певної форми регуляції поведінки.
Шляхом застосування методу психологічного тестування були встановлені:
а) особливості добору досліджуваними різних стратегій психологічного подолання у ситуаціях афіліації та досягнення успіху (тест-опитувальник SAQ, розроблений J.Nurmi, K.Salmela-Ago та T.Haavisto й адаптований до української вибірки В.М.Духневичем);
б) рівень усвідомлення суб’єктом ролі почуття гумору як ресурсу стресоподолання (тест-опитувальник R.A.Martin, адаптований нами до української вибірки);
в) стильові характеристики гумору (тест-опитувальник R.A.Martin, адаптований нами до української вибірки);
г) рівень виявлення у досліджуваних п’яти „великих факторів” особистості (таксономічна модель Л.Р.Голдберга, адаптована до української вибірки Л.Ф.Бурлачуком і Д.К.Корольовим);
д) рівень виявлення у досліджуваних шістнадцяти особистісних факторів Р.Кеттелла (опитувальник „16PF”);
е) домінуючий вид психологічного захисту, притаманний суб’єкту в ситуації спілкування (тест-опитувальник В.В.Бойко);
ж) рівень стресостійкості (шкала Х.Холмса та Р.Х.Рааге).
Необхідність вивчення перелічених вище характеристик була зумовлена обраною стратегією дослідження, яка передбачала вивчення стильових особливостей виявлення почуття гумору в залежності від особистісних рис, особливостей добору суб’єктом звичних для нього стратегій психологічного подолання і механізмів психологічного захисту, рівня стресостійкості досліджуваних, які у різній мірі усвідомлюють роль почуття гумору як ресурсу подолання негативних переживань.
Проведення квазі-експерименту із застосуванням для його обробки статистичних методів дозволило встановити зв’язок різних стилів виявлення суб’єктом гумору з особистісними рисами та мірою усвідомлення потенційної ролі гумору як ресурсу стресоподолання.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в обґрунтуванні змістової психологічної єдності індивідуально-суб’єктних характеристик простору соціального буття людини, що виявляється, зокрема, у доборі нею різноманітних стратегій подолання складних життєвих ситуацій й використанні гумору як усвідомленого ресурсу стресоподолання чи неусвідомленого механізму психологічного захисту.
Теоретичне значення дослідження становлять:
застосування когнітивно-експерієнціальної теорії формування внутрішнього світу особистості й системного підходу до аналізу психічних явищ у єдності їх когнітивного, емоційно-оцінювального та регулятивного компоненту для обґрунтування ролі почуття гумору як ресурсу стресоподолання та механізму психологічного захисту;
пояснення зумовленості стилів виявлення гумору й оцінки їх ефективності як засобу стресоподолання зв’язком почуття гумору з різними аспектами внутрішнього світу особистості образом Я, образом світу в цілому, ставленням до інших як партнерів по соціальній взаємодії, з диспозицийно-особистісними характеристиками суб’єкту, з усвідомленням ролі гумору як ресурсу впорання із складними ситуаціями життєдіяльності.
Практичне значення дослідження визначається тим, що свідоме використання почуття гумору як особистісного ресурсу подолання станів та емоцій дозволяє розширити спектр ефективних засобів стресоподолання. Результати дослідження використовуються в курсах „Сучасні напрями зарубіжної психології” та „Психологічне консультування” на факультеті психології та соціології Дніпропетровського національного університету. Адаптовані в рамках дисертаційної роботи тести („Шкала використання гумору як ресурсу стресоподолання” та „Опитувальник стилів гумору”) можуть використовуватися в психодіагностиці психологічного благополуччя людини.
Особистий внесок автора:
1. У статті „Походження, зміст та форми виявлення почуття гумору як ресурсу психологічного подолання”, написаній у співавторстві з науковим керівником, наведена авторська класифікація форм виявлення гумору як ресурсу психологічного подолання з тлумаченням їх психологічного змісту на основі когнітивно-експерієнціальної теорії внутрішнього світу особистості.
2. У ході дисертаційного дослідження автором була проведена первинна адаптація для української вибірки двох опитувальників канадського автора Rod Martin, за допомогою яких вимірюються різні аспекти виявлення почуття гумору; зібрані й оброблені дані емпіричного дослідження, надана теоретична інтерпретація отриманих результатів.
Надійність та достовірність результатів роботи забезпечуються адекватним теоретичним обґрунтуванням базових положень емпіричної частини дослідження, застосуванням методів, що відповідають завданням, предмету та об’єкту дослідження; репрезентативністю вибірки досліджуваних; застосуванням надійних методів обробки статистичних даних.
Апробація роботи. Результати дослідження були представлені та обговорені на VI Костюківських читаннях „Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003), XIІ Європейській конференції з проблем психології особистості (Нідерланди, Гронінген, 2004), VI Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції „Людина і космос” (Дніпропетровськ, 2004), а також на щорічних підсумкових наукових конференціях факультету психології та соціології Дніпропетровського національного університету (в період 2002-2005 років).
Публікації. Основний зміст роботи відображений у 8 публікаціях, з них 4 статті опубліковані в наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та додатків, містить 11 таблиць та 15 рисунків. Основний зміст роботи викладений на 159 сторінках. Список літератури містить 256 найменувань, із них 92 іноземною мовою.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На підставі теоретичного дослідження та емпіричної перевірки основних положень роботи щодо характеру використання почуття гумору як ресурсу психологічного подолання або механізму психологічного захисту можна зробити наступні висновки.
1. Почуття гумору як багатовимірний психологічний конструкт характеризується стресозахисним потенціалом. Останній виявляється у захисті суб’єкта від негативних емоцій та станів, виникнення яких зумовлене переживанням складних ситуацій життєдіяльності. Рівень травмуючого впливу ситуації на суб’єкта залежить від її когнітивної оцінки, і саме почуття гумору здатне на неї вплинути.
2. Спираючись на теорію формування внутрішнього світу особистості та визначення його складових, можна виявити потенціал почуття гумору як ресурсу стресоподолання. Запропонована в дисертації модель вивчення стресоподолаючої ролі гумору дозволяє простежити, яким чином гумор виконує всі функції, що декларуються: захисту від негативних переживань (тривоги, страху, гніву, фрустрації, негативного афекту, заздрощів тощо), зниження значущості психотравмуючих обставин і розвіювання ілюзій, сублімованого протесту, здобуття визнання й поваги з боку значущих інших. Обраний нами підхід дозволяє поєднати різноманітні класифікації видів та стилів гумору, що існують (самопідтримувальний або афіліативний, етнічний гумор або когнітивний гумор ситуації), за критерієм притаманності їм стресозахисного та стресоподолаючого потенціалу.
3. Реакція на зовнішні обставини, опосередкована зверненням до почуття гумору, може виявлятися у двох видах: психологічному захисті або психологічному подоланні. У першому випадку використання гумору відбувається як результат дії несвідомого, тому суб’єкт не дає належної оцінки адаптивній ролі гумору в опануванні власних негативних переживань. У другому випадку суб’єкт свідомо звертається до гумору як ресурсу подолання стресу, про що свідчить визнання ним ролі гумору як засобу опанування деструктивних емоцій та думок.
4. Емпіричне вивчення особливостей використання почуття гумору як ресурсу стресоподолання у вітчизняній науці ускладнювалось відсутністю відповідного психодіагностичного інструментарію. У рамках даного дисертаційного дослідження ця проблема була вирішена шляхом здійснення первинної адаптації на українській вибірці двох опитувальників відомого канадського фахівця у галузі психологічних досліджень гумору R.Martin „Опитувальника стилів гумору” та „Шкали використання гумору як ресурсу стресоподолання”. Отримані нами показники ретестової надійності, надійності паралельних форм, внутрішньої узгодженості та конструктної валідності тестів дозволяють стверджувати придатність обох опитувальників до використання.
5. Усвідомлення ролі почуття гумору як ресурсу психологічного подолання є свідченням у цілому більш успішного функціонування людини як суб’єкта життєдіяльності, більш повного прийняття та розуміння себе, своїх прагнень і спонукань. Така ідея знайшла емпіричне підтвердження отриманим нами в ході дисертаційного дослідження даним. Згідно з ними, особи, які свідомо звертаються до гумору як допоміжного засобу подолання стресу, характеризуються адекватною самооцінкою, відкритістю новим міжособистісним стосункам і новому досвіду, емоційною стабільністю й толерантністю, сумлінним ставленням до власного життя та схильністю до експериментування й пошуку альтернатив. Вони використовують конструктивні стилі гумору (афіліативний та самопідтримувальний), не вдаються до неконструктивних стратегій психологічного подолання (уникнення та нерелевантної поведінки), несвідомо налаштовані на пошук компромісу в конфлікті та характеризуються високим рівнем стресостійкості. На противагу їм, особам, які використовують почуття гумору з іншою метою (наприклад, для психологічного захисту або привертання уваги оточуючих), притаманний високий рівень нейротизму та тривожності, неадекватна самооцінка та низький рівень самоконтролю, ригідність у поведінці за складних умов, низький рівень стресостійкості. Такі особи переважно застосовують неконструктивні стратегії психологічного подолання й характеризуються підсвідомою агресивною позицією в ситуації конфлікту. Подібні риси можуть, у свою чергу, свідчити про переживання цією групою осіб низки невирішених внутрішньоособистісних конфліктів.
6. В ході дослідження було здійснено первинні спроби вивчення феномену „акторської самопрезентації”. На репрезентативному матеріалі було доведено, що назване явище полягає у використанні енергійними, домінантними, імпульсивними та експресивними особами всіх стилів гумористичної поведінки. Остання має за мету розв’язання проблеми конфліктності й непослідовності образу „Я”, привернення уваги й здобуття визнання оточення та пояснення й спрощення загрозливого навколишнього світу.
7. Особи, які обирають гумор як власну професію, характеризуються порівняно більш високим рівнем інтроверсії та часто вдаються до свідомого глузування з себе з метою привернення уваги оточуючих, що було зареєстровано в ході емпіричного дослідження на прикладі значущих розбіжностей між групами досліджуваних у використанні самопринизливого гумору. Подібні факти свідчать про тенденцію, з одного боку, концентруватись на внутрішньому переживанні проблем, а з іншого опрацьовувати проблеми шляхом самоглузування й самоприниження.
8. Представники технічних професій частіше за гуманітаріїв звертаються до виявлення агресивного гумору, що становить ритуалізовану частину їхньої професійної самосвідомості та підтримується на ціннісному рівні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абабков В.А., Пере М. Адаптация к стрессу. Основы теории, диагностики, терапии.СПб: Речь.2004.166с.
2. Адлер А. Наука жить.Киев: Port-Royal.1997.287с.
3. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал.1994.Т.15. №1.С.3-17.
4. Аракелов Г.Г., Шотт Е.К., Лысенко К.Е. Особенности стрессовой реакции у правшей и левшей // Вестн. Моск. Ун-та: Серия 14.2004.№2.С.3-21.
5. Аргайл М. Психология счастья / Юмор и смех.СПб.: Питер, 2003.С.69-86.
6. Арестова О.Н., Глухарева А.В. Индивидуальные особенности поведения в ситуации хронического неуспеха при работе с компьютером // Вестн. Моск. Ун-та: Серия 14.1996.№1.С.12-22.
7. Ахиезер А.С. Россия: критика исторического опыта. (Социокультурная динамика России).Новосибирск: Сибирский хронограф, 1997.Т.1: От прошлого к будущему.590с.
8. Балл Г. До обґрунтування раціогуманистичного підходу у психології // Психологія і суспільство.2004.№4.С.60-74.
9. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса.М.: Художественная литература, 1990.543с.
10. Бергсон А. Смех.М.: Искусство, 1992.127с.
11. Берн Э. Транзактный анализ в группе.М.: Лабиринт, 1994.176с.
12. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ.М.: Прогресс, 1986.422с.
13. Бехтерева Н.П. Мозговые коды психической деятельности.Л.: Наука, 1977.65с.
14. Бєлоусова Л.В. Индивідуально-типові особливості комунікативної креативності. Автореф. дис. канд. псих. наук.—Одеса, 2004.
15. Бодров В.А. Когнитивные процессы и стресс // Психологический журнал.Т.17.№4.1996.С.64-74.
16. Бодров В.А. Роль личностных особенностей в развитии психологического стресса / Психические состояния: под ред. Л. В. Куликова.СПб: Питер, 2000.С.448-454.
17. Борев Ю.Б. История государства советского в преданиях и анекдотах.М.: РИПОЛ, 1995.256с.
18. Борев Ю.Б. Комическое или о том, как смех казнит несовершенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия.М.: Искусство, 1970.272с.
19. Борев Ю.Б. Краткий курс истории ХХ века в анекдотах, частушках, байках, мемуарах по чужим воспоминаниям, преданиях и т.д.М.: ЗвонницаМГ, 1995.392(8)с.
20. Бурлачук Л.Ф., Королев Д.К. Адаптация опросника для диагностики пяти факторов личности // Вопросы психологии. №1.2000. С.126-134.
21. Бурлачук Л.Ф., Михайлова Н.Б. К психологической теории ситуации // Психологический журнал.№1.2002г.С.5-17.
22. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия.СПб.: Питер, 2000.352с.
23. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості // Практична психологія та соціальна робота.1998.№8.С.7-9/№9.С.12-14.
24. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций).М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.200с.
25. Верхолаз В.І. Почуття гумору як адаптаційний ресурс особистості: Випускна робота бакалавра психології.Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.
26. Вильсон Г. Психология артистической деятельности: Таланты и поклонники / Пер. с англ.М.: «Когито-Центр», 2001.384с.
27. Виноградова Л.В. Когнітивні аспекти суб’єктивного відображення емоційно важких життєвих ситуацій. Автореф. дис. канд. псих. наук.—Київ, 1995.
28. Виноградова Л.В. Проблема совладающих стратегий в современных исследованиях // Журнал практикующего психолога.1999.№5.С.92-98.
29. Володина П. Улыбаться престижно // Эхо планеты.1996.№2.С.10-11.
30. Вулис А. В лаборатории смеха.М.: Художественная литература, 1966.144с.
31. Гринберг Д. Управление стрессом.СПб.: Питер, 2004.496с.
32. Грисенко Н.В. Впевненість у собі як предмет психологічного дослідження: Випускна робота магістра психології.Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.
33. Гурангов В.А., Долохов В.А. Курс начинающего волшебника.М.: МТР, 1998.288с.
34. Гурангов В.А., Долохов В.А. Сам себе волшебник.СПб.: Питер, 2003.352с.
35. Дарвин Ч. О выражении эмоций у животных и человека.М.: Издательство иностранной литературы, 1962.324с.
36. Дмитриев А.В. Конфликтология.М.: Гардарики, 2001.320с.
37. Дмитриев А.В. Социология юмора: Очерки.М.: Институт философии РАН, 1996.214с.
38. Домнич Т.М. Наукові методи оцінки психологічного захисту // Практична психологія та соціальна робота.2002.№1.С.43-45.
39. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония.2-е изд., доп.К.: Политиздат Украины, 1989.175с.
40. Духневич В.Н. Опросник стратегий и атрибуций (SAQ): описание, адаптация, применение // Практична психологія та соціальна робота.2000.№1.С.15-21.
41. Жванецкий М.М. Время больших перемещений: Репертуар для эстрадного концерта.М.: Искусство, 1977.48с.
42. Журавлев А.Л. Психологические факторы физического и психического здоровья человека // Психологический журнал.2004.Т.25.№3.С.107-117.
43. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З.Фрейда и К.Роджерса // Вопросы психологии.№4.1990.С.14-22.
44. Задорнов М.Н. Вдруг откуда ни возьмись.М.: Эксмо, 2002.448с.
45. Зайва О.О. Особистісні детермінанти виявлення почуття гумору // Тези доповідей Четвертої Міжнародної конференції молодих науковців на тему: проблема особистості в сучасній науці.Київ: Київський університет, 2001.С.155-157.
46. Зайва О.О. Почуття гумору як проміжний етап на шляху вибору адекватної долаючої стратегії // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К.: 2003.Т. 5.Ч.6.С.102-107.
47. Зайвая О.А. Проявление чувства юмора как формы психологической защиты // Четверта Міжнародна молодіжна науково-практична конференція „Людина і космос” присвячена пам’яті академіка М. К. Янгеля.Дніпропетровськ: НЦАОМУ, 2002.С.447.
48. Захарова А.В. Генезис самооцінки: Автореф. дис. д-ра психол. наук:19.00.07 / АПН СССР НИИ общ. и пед. психол.М., 1989.44с.
49. Іванова О. Феномен внутрішньої еміграції // Соціальна психологія. 2004.№1.С.53-63.
50. Иванова Т.В. Остроумие и креативность // Вопросы психологии. 2002.№1.С.76-87.
51. Ильин Е.П. Эмоции и чувства.СПб.: Питер, 2002.752с.
52. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы.М.: Логос, 2000.234с.
53. Калинин И.В. Кризисное состояние и его восприятие человеком // Мир психологии.2003.№4.С.168-184.
54. Калошин В.Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності // Практична психологія та соціальна робота.2004.№8.С.58-67/№9.С.60-66.
55. Кант И. Собрание сочинений в 8-ми т.М.: Чоро, 1994.Т.5: Критика способности суждения.414с.
56. Карасев Л.В. Опыт несмеяния // Человек.1994.№2.С.50-54.
57. Карасев Л.В. Смех и будущее // Человек.1994.№1.С.54-62.
58. Карасев Л.В. Смех и грех // Знание сила.1993.№2С.121-125.
59. Карасев Л.В. Феноменология смеха // Человек.1990.№2.С.175-183.
60. Карвасарский Б.Д. Психотерапевтическая энциклопедия.СПб.: Питер, 1999.748с.
61. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично / Пер. с англ. Ю.В. Семенова.М.: Лабиринт-Пресс, 2000.448с.
62. Кириленко Т.С. Емоційні переживання та цінності особистості: проблема співвідношення // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка.2004.№20-21.С.24-27.
63. Кириленко Т.С. Переживання особистості: втрата і пошук гармонії // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка.2003.№17-18.С.36-38.
64. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса.М.: Наука, 1983.368с.
65. Ковальова О.Л. Емоційна компонента ставлення людини до іншої людини // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка.2003.№19.С.36-38.
66. Козинцев А.Г., Бутовская М.Л. О происхождении юмора // Этнографическое обозрение.1996.№1.С.49-53.
67. Коляда О.І. Страх і тривога як елементи процесу соціальної адаптації // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка.2001.№10.С.33-36.
68. Кон И.С. Открытие Я.М.: Политиздат, 1978.367с.
69. Коржева П.Б. Язык юмора и сатиры.Алма-Ата: Мектеп, 1979.120с.
70. Корнієнко О.В. Багатофакторність поведінки людей, орієнтованої на хворобу чи здоров’я // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка.2003.№17-18.С.99-104.
71. Кравчук С.Л. Психологічні особливості особистості, схильної до використання агресії як захисту // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка.2004.№20-21.С.87-88.
72. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я.М.: Мысль, 1989.204с.
73. Крупник Е.П., Тагирова Р.А. Преодоление проблемно-конфликтных ситуаций в различных социально-этнических условиях // Психологический журнал.2000.Т.20.№6.С.36-43.
74. Ксенофонтова Е.Г. Уровни развития саморегуляции личности: критерии ее определения: Автореф. дис. канд. псих. наук.М.: МГУ, 1998.
75. Кузнецова Н.Ф. Экспериментальное исследование чувства юмора // Вестник московского университета. Серия 14. Психология.М., 1985.№4.С.73-74.
76. Курганов Е. Анекдот как жанр.СПб.: Академический проект, 1997.123с.
77. Лауэ М. Статьи и речи.М.: Наука, 1969.367с.
78. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология.М.: Учебно-педагогическое издательство Министерства Просвещения РСФСР, 1958.351с.
79. Либин А.В., Либина Е.В. Реакции на стресс защита или совладание? / Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций.М.: Смысл, 1999.С.433-455.
80. Липилина С. Смех без причины как признак большого ума // Эхо планеты.1996.С.9-10.
81. Литвинова Л.В. Психологічні механізми дезаптаційних переживань студентів-першокурсників. Автореф. дис. канд. псих. наук.—К., 2004.
82. Лихачев Д.С. Избранные работы в 3-х т.Л.: Художественная литература, 1987.Т.2.493с.
83. Лихачев Д.С. Смех в Древней Руси.Л.: Наука, 1984.295с.
84. Лихачев Д.С. Что такое смеховой мир? // Знание сила.1993.№2.С.8.
85. Ломов Б.Ф. О системном подходе в психологии // Вопросы психологии.1975.№2.С.37-45.
86. Лук А.Н. О чувстве юмора и остроумии.М.: Искусство, 1968.268с.
87. Лук А.Н. Юмор, остроумие, творчество.М.: Искусство, 1977.177с.
88. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга.М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963.432с.
89. Лушникова А. Изучается смех // Наука и жизнь.1996.№8.С.75-77.
90. Любимова Т.Б. Комическое, его виды и жанры.М.: Знание, 1990.62с.
91. Магомед-Эминов М.Ш. Личность и экстремальная жизненная ситуация // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология.1996. №3.С.26-35.
92. Магун В.С., Гимпельсон В.Е. Стратегии адаптации рабочих на рынке труда // Социологические исследования.1993.№9.С.73-84.
93. Майер-Лист И. Смех // Гео.1999.№7.С.23-28.
94. Майерс Д. Социальная психология /Пер. с англ.СПб.: Питер Ком, 1999.688с.
95. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы.М.: Смысл, 1999.431с.
96. Медведєва Л.В. Особливості психологічного захисту в ранньому юнацькому віці: Випускна робота спеціаліста психології. Дніпропетровськ: ДНУ, 2002.
97. Мелетинский Е.М. Происхождение героического эпоса. Ранние формы и архаический памятник.М.: Изд-во вост. лит., 1963462с.
98. Милова. Т. «Смех вестник нового мира»: Беседа с Л. В. Карасевым // Человек.1999.№6.С.52-55.
99. Мінчин Б.М. Деякі питання теорії комічного.К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1959.240с.
100. Михайлова Н.Б. Психологическое исследование ситуации эмиграции // Психологический журнал.2000.Т. 21.№1.С.35-38.
101. Московский А.П. Маяковский смеется.Иркутск: изд-во Иркутск. ун-та.280с.
102. Мошенська Л.В. Психологічні захисти і несвідоме // Практична психологія та соціальна робота.1998.№5.С. 11-13.
103. Мусийчук М.В. О сходстве приемов остроумия и механизмов построения парадоксальных задач // Вопросы психологии.2003.№6.С. 99-105.
104. Нартова-Бочавер С.К. Психология личности и межличностных отношений.М.: Эксмо-Пресс, 2001.416с.
105. Нартова-Бочавер С.К. Coping Behavior” в системе понятий психологии личности // Психологический журнал.1997.Т.18.№5.С.20-30.
106. Николаев Д. Смех оружие сатиры.М.: Искусство, 1962.224с.
107. Ницше Ф. Сочинения.М.: Мысль, 1990.831с.
108. Новиков В.И. Книга о пародии.М.:Советский писатель, 1989.544 с.
109. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції: [Монографія].К.: Вища школа, 2003.126с.
110. Носенко Е.Л. Емоційна розумність як детермінанта успішності життєдіяльності людини і шляхи її операціоналізації // Вісник Дніпропетровського університету. Серія „Педагогіка і психологія”.2000.Вип.6.С.3-9.
111. Носенко Е.Л. Формирование эмоционального интеллекта как фактора предупреждения стрессовых состояний у детей // Наука і освіта.2000.№1-2.С.190-192.
112. Пантелеев С.Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система: Спецкурс.М.: Изд-во МГУ, 1991.108с.
113. Петухова Л.Г. Психологічний захист як феномен психічного розвитку: аналіз теоретичних основ проблеми та конструктивних ідей її дослідження. Автореф. дис. канд. псих. наук.—Дніпропетровськ, 1994.
114. Петросян Е.В. Записные хиханьки-хаханьки.М.: АСТ, 2002.384с.
115. Платонов К.К. Занимательная психология.М.: Молодая гвардия, 1964.384с.
116. Подорога В.Я. Экспериментальное изучение влияния напряженных ситуаций на групповую деятельность старшеклассников. Автореф. дис. канд. псих. наук.—М., 1973.
117. Поспелов Г.Н. Теория литературы.М.: Высшая школа, 1978.351с.
118. Практическая психодиагностика / Под ред. Д.Я. Райгородского.Самара: Бахрах-М, 2000.672 с.
119. Прихидько А.И. Когнитивные факторы совладающего поведения безработных // Психологический журнал.2001.Т.22.№2.С.109-112.
120. Прихидько А.И. Образ науки и стратегии совладающего поведения у современных ученых: Автореф. дис. канд. псих. наук.М.: МГУ, 2001.
121. Проскура Ю.В. Феномен лени как объект психологического исследования и проблема психологического консультирования // Збірник наукових праць „Актуальні проблеми практичної психології”.Херсон: ХДУ, 2004.С.93-94.
122. Психологія життєвої кризи / Під ред. Т.М.Титаренко.Київ: Агропромвидав України, 1998.348с.
123. Психология эмоций / Под ред. Вилюнаса В.К., Гиппенрейтер Ю.Б..М.: изд-во Московского университета, 1989.374с.
124. Психология эмоций / Под. ред. Изарда К. СПб: Питер, 2000. 606с.
125. Пугачев В.П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом: учебник для студентов вузов.М.: Аспект пресс, 2001.285с.
126. Ракитянська С.С. Порівняльний аналіз результатів дослідження психологічних факторів резистентності до стресу у дівчат та юнаків юнацького віку // Практична психологія та соціальна робота.2003.№9-10.С.110-116.
127. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций.М.: Общественные науки за рубежом. Философия и социология, 1979.392с.
128. Розов А.И. Переживание комического в свете некоторых более общих закономерностей психической деятельности // Вопросы психологии. 1979. №2. С. 117125.
129. Рождественский Д.С. О шутках и снах // Психологическая газета.1998.№4(31).С.21.
130. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття: Навчальний посібник.К.: Либідь, 1998.1992с.
131. Роменець В.А. Психологія творчості.К.: Либідь, 2001.288с.
132. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии в 2-х томах.М.: Педагогика, 1989. Т.2.328с.
133. Селье Г. Стресс без дистресса: [Пер. с англ.] / Общ. ред. Е. М. Крепса.М.: Прогресс, 1982.124с.
134. Симонов П.В., Ширшов П.М. Темперамент, характер, личность.М.: Наука, 1984.161с.
135. Сорокіна О.А. Способи подолання стресових ситуацій у сімейному житті хворими на епілепсію // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка.2001.№10.С.47-49.
136. Спиридонова Л. Бессмертие смеха. Комическое в литературе литературе русского зарубежья.М.: Наследие, 1999.336с.
137. Столин В.В. Самосознание личности.М.: МГУ, 1983.288с.
138. Супруненко В.П. Ми українці / Енциклопедія українознавства.Дніпропетровськ: ВАТ „Дніпрокнига”, 1999.Кн.1.412с.
139. Торчинская Е.Е. Роль ценностно-смысловых образований личности в адаптации к хроническому стрессу // Психологический журнал.2001.Т.22.№2.С.27-35.
140. Уварова И. Человек, который смешит // Знание сила.1993.№2.С.5-7.
141. Фаррелли Ф., Брандсма Дж. Провокационная терапия.Екатеринбург: изд-во „Екатеринбург”, 1996.216с.
142. Федь Н.М. Искусство комедии или мир сквозь смех.М.: Наука, 1978.216с.
143. Фейгенберг И.М. Видеть предвидеть действовать.М.: Знание, 1986.158с.
144. Франкл В. Человек