ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ТА КОРЕКЦІЯ ОБРАЗУ Я У САМОТНІХ ЖІНОК

Краткое описание

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

На правах рукопису
Сіляєва Вікторія Іванівна
УДК: 159.923.2+159.922.1

ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ТА КОРЕКЦІЯ
ОБРАЗУ Я У САМОТНІХ ЖІНОК

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: Каліна Надія Федорівна,
доктор психологічних наук, професор

Сімферополь 2004

зміст

список умовних скорочень
ВСТУП .
РОЗДІЛ I Теоретико-методологічні основи вивчення образу я і переживання самотності у жінок ...
1.1. Загальна характеристика самітності як стану і як суб'єктивного переживання .
1.1.1. Вихідні поняття і їх уточнення у контексті задач дослідження ..
1.1.2. Дослідження самотності в сучасній психології .
1.2. Психологічні особливості жіночої самотності .
1.2.1. Специфіка жіночої самотності
1.2.2. Переживання самотності жінками у шлюбі ...
1.3. Підходи до вивчення образу Я в психології .
1.3.1. Історичні аспекти та сучасні дослідження образу Я .
1.3.2. Взаємозв’язок образу Я і переживання жіночої самотності ..
Висновки до розділу 1 ...
РОЗДІЛ II Методи і підходи до ВИВЧЕННЯ образу Я і особливостей особистості самотніх жінок ..
2.1. Організація емпіричного дослідження: етапи, підходи, характеристика вибірки ..
2.2. Конкретні психодіагностичні методики дослідження ..
2.3. Організація життя самотніх жінок .
2.4. Типологія жіночої самотності .
Висновки до розділу II ..
РОЗДІЛ III. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ типових і індивідуальних проявів ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ особистості і образу Я САМІТНіх жінок
3.1. Дослідження особистості самотніх і не самотніх жінок: порівняльний аналіз ..
3.2. Специфіка образу Я жінок з різними типами самотності
3.2.1 Профілі показників образу Я жінок 1 типу самітності ...
3.2.2. Психологічна характеристика жінок 2 типу самітності
3.2.3. Образ Я жінок, що переживають самітність у родині (3 тип) .
3.2.4. Образ Я соціально самотніх жінок (4 тип)
3.2.5. Образ Я у жінок, що переживають самотність з приводу нереалізованого материнства (5 тип) ..
3.2.6. Психологічні особливості самосвідомості покинутих жінок (6 тип) ..
Висновки до розділу IIІ ..
РОЗДІЛ IV корекційна програма психологічної допомоги самотнім жінкам
4.1. Мета, задачі і специфіка психотерапевтичної і корекційної роботи із самотніми жінками ..
4.2. Етапи роботи із самотніми жінками...
4.3. Стратегія і тактика психотерапевтичної роботи із самотніми жінками з урахуванням індивідуально-типових особливостей їх особистості
Висновки до розділу ІУ .
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..
ДОДАТКИ ...

4
5

15

15

15
18
29
29
36
43
43

50
51

54

54
57
62
70
74

77

77
92
92
103

113
118

124

132
142

146

146
147

153
163
164
168
183

ВСТУП
Актуальність проблеми. На сучасному етапі громадського життя все більш зростає інтерес до різних форм і методів психологічної допомоги людині, оскільки психічне здоров'я кожного визначає здоров'я нації в цілому. Повноцінна особистість це, насамперед, вдоволена в основних сферах життя людина. Безперечно, сфера сімейно-шлюбних відносин є однією з найважливіших для людини. Для жінки близькі та задовільні відносини з навколишніми, насамперед із протилежною статтю, багато в чому визначають благополуччя і спроможність її як особистості. Самотня жінка, окрім власних страждань, доставляє масу проблем оточуючим її людям.
Актуальність роботи обумовлена, у першу чергу, проблемою самітності, що існує у всякому суспільстві. Ця проблема здавна хвилювала вчених, і неодноразово вони пробували дослідити, зрозуміти та знайти способи подолання екзистенціальної самітності людини. Останнім часом з'явилася досить велика кількість психологічних та філософських робіт, що стосуються форм, наслідків, вимірів і проявів самітності. Це, насамперед, робота Г. Саллівана, що вважає, що особистість виявляється досить яскраво саме в ситуаціях міжособистісної взаємодії, тобто вказує на проблемну зону самотніх людей. Дослідник показує момент виникнення самітності як феномена саме в допідлітковий період, підкреслюючи, що самотні люди шукають спілкування. Самітність як переживання, більш болісне, чим тривога, визначає Г. Салліван.
Засновник гуманістичного психоаналізу Е. Фромм, завершуючи своє історичне дослідження, визначає, що невід'ємною рисою існування людини в даний час є самітність, ізоляція, відчуженість, основним джерелом яких є відрив людини від світу природної стихії.
Карен Хорні наслідком самітності в ранньому дитинстві визначає базальну тривогу особистості, а також детально розробляє ставлення чоловіків до жінок, у якому присутня заздрість до матки в чоловіків і комплекс маскуліності і невротична потреба в любові в жінок.
Найбільше детально розробленими у вивченні проблеми самітності, на наш погляд, є комплексні дослідження закордонних психологів, соціологів і філософів: культурні розходження за ступенем сприйняття самітності (М. Мід), виміру самітності (У. Садлер, Т. Джонсон і Д. Рассел), аналіз самітності як емоційного стану (Р. Вейс), класифікація існуючих теоретичних підходів до вивчення даного переживання (Д. Перлман і Л. Пепло), міждисциплінарний підхід до питання вивчення самітності (Б. Міюскович), біологічні підстави даного стану (Дж. Оді), теоретичний аналіз існуючих типів самітності (Дж. Гірвельд і Дж. Раадшелдерс), взаємозв'язок самітності і самооцінки (Л. Пепло, М. Міцели і Б. Морам).
Підхід до психології жінки, центрований на відносинах І. Стайвер, Дж. Суррей, К. Гілліган, Дж. Джордан, Дж. Міллер проясняє той факт, що спілкування з людьми відіграє ведучу роль у житті жінки, а самота й ізоляція є основною причиною страждань. Представниці даного напрямку вважають основою психологічного розвитку і росту жінки міжособистісні відносини, що становлять проблему для самотніх жінок.
Вітчизняні вчені також внесли великий вклад у вивчення психології самітності. Теоретико-методологічну основу досліджень характеру та ступенів інтеграції людини в соціальне середовище складають роботи Г.С.Костюка, М.Й.Боришевського, С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки, О.М.Лактіонова, О.П.Саннікової, М.М.Слюсаревського та ін. Соціально-психологічні аспекти проблеми були описані Ю.М. Швалбом і О.В. Данчєвою. Автори розглядають психологічні чинники виникнення почуття самітності та вплив цього переживання на життєвий шлях особистості. Розглядаючи типи особистості, автори експлікують особистісну схильність до самітності.
Незважаючи на достаток досліджень, присвячених проблемі самітності, тема жіночої самітності, за рідкісним винятком, практично не розроблена. Останнім часом з'явилася досить велика кількість досліджень, що відбивають розходження у взаєминах з навколишнім світом і організації життя у чоловіків і жінок. При чому кількість як вітчизняних, так і західних робіт, написаних про жінок, збільшилася у декілька разів, а авторами здебільшого виступають чоловіки (Н. Хамітов, А. Менегєтті, А. Щеголєв і ін.) (якщо не враховувати феміністський підхід). Це свідчить про той факт, що внутрішній світ жінки нарешті став викликати інтерес у протилежної статі. Такі дослідження дають можливість проаналізувати статеві взаємини, що важливо для розуміння жіночої самітності. У роботах українського філософа Н. В. Хамітова самітність розглянута як феномен людського буття, описана філософія жіночої самітності. Він чітко визначає специфіку переживань самітності старою дівою, жінкою в проблемній родині, матір'ю. Автором зазначені вікові особливості переживання самітності жінкою.
Останнім часом підвищується інтерес до проблемних кризових ситуацій у житті людини. Як вітчизняні, так і західні вчені відзначають значні відмінності переживань життєвих та професійних криз чоловіками та жінками (О.П.Саннікова, Т.М. Титаренко, Г. Шихі). Розробляються авторські тренінги зі здолання життєвих криз і складних ситуацій, типових для жінок (А. Лібіна). Стереотипи сприйняття жінок у суспільстві, проблеми любові і ненависті, сексуальні розходження, мова взаємин і взаєморозуміння чоловіків і жінок, жіночу сексуальність, відносини мати-дочка, взаємозв'язок процесів, що відбуваються в організмі жінки й актуальних подій, вивчення внутрішнього життя жінки, жіночого архетипу досить повно і фундаментально досліджують Р. Салецл, И. Жеребкіна, Дж. Макдугалл, Дж. Віткін, Д. Пайнз, А. І Б. Піз, Г.А. Брандт, К. П. Естес, Ш. Берн. Питання гендерної теорії висвітлюють А. Дворкін, Н. Чодороу, Дж. Хубер, Г. Рубін, Р. Коллінз і ін.
Вивчення зазначених вище досліджень дає можливість зробити висновок, що проблема жіночої самітності не вирішена. Нам представляється доцільним у розгляді цього питання почати з вивчення образу Я у самотніх жінок, оскільки компоненти образу Я впливають на взаємини людини з навколишніми. А самотні жінки не задоволені своїми відносинами з протилежною статтю.
Вивченням складних процесів формування адекватної самосвідомості займалися такі провідні вчені як М.Й. Боришевський, С.Л. Рубінштейн, І.С. Кон, В.В. Столін, П.Я. Чамата, І.І. Чеснокова, С.Д. Максименко, Т. Шибутані, И.Н. Михєєва, Ф. Зімбардо, Р. Бернс, Р. Лейнг, О.Т. Соколова і ін.
Проблеми образу «Я» розглядалися при вивченні самооцінки (М.Й. Боришевський, С. Куперсміт, С.Д. Максименко), самовідношення особистості (М. Розенберг, В.В. Столін, Н.І. Сарджвеладзе), міжособистісних відносин (О.В. Кіричук, Я.Л. Коломенський).
Образ «Я» вивчався в сучасній вітчизняній психології Д.Т. Гошовскою (образ «Я» у дівчин-підлітків), Т.В. Дмитровою (образ «Я» як регулятор міжособистісних відносин), С.П. Тищенко (емоційно-ціннісні компоненти образу «Я»), О.Г. Сухоленовою (формування адекватного образу «Я» у дівчин з неповної родини).
Проблема становлення мотивів саморозвитку розглядався в працях А. Маслоу, В. Франкла, Р. Мея, К. Рождерса, М. Боса, Л. Бінсвангера й інших представників гуманістичного напрямку в психології.
Психотерапевтична допомога жінкам, що страждають від самітності, практично не представлена в літературі, за винятком роботи Ніти Такер, епізодичних випадків у К. Роджерса, І. Ялома, тренінгу А. Лібіної. Однак існує достатня кількість робіт, де ми знаходимо досить фундаментально розроблену психотерапевтичну допомогу жінкам у проблемних родинах. Це дослідження плеяди американських психотерапевтів, інтереси яких лежать в області родини: В. Сатір, П. Пепп, К. Вітакер, С. Мінухін і Ч. Фішман, Р. Скіннер, К. Маданес і ін. Вітчизняні вчені, зокрема Г. С. Кочарян, О.С. Кочарян, Ю. Альошина, Е.Г. Ейдеміллер і В.В. Юстіцкіс, показують можливість подолання конфліктів у дисфункційних родинах, а також переживання розставання з партнером, що характерно для самотніх жінок.
Працюючи із самотніми жінками, ми прийшли до висновку про те, що причини їхньої самітності різні, а також різні особистісні характеристики. Тому, говорячи про самітність жінок, варто чітко розуміти - чому вони самотні. Знаючи причини самітності можна найбільш ефективно, на наш погляд, надавати психотерапевтичну допомогу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри глибинної психології та психотерапії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Свідомі та несвідомі детермінанти самоконституювання суб’єкта”, що входить до плану науково-дослідних робіт університету за номером держреєстрації 23452U564. Тема дисертаційного дослідження була складовою частиною загальної теми Сімферопольської філії Інституту соціальної та політичної психології АПН України Психологічний аналіз самодетермінації активності особистості у суспільстві нового періоду”, номер держреєстрації 0198U002050.
Об'єктом дослідження є психологічні особливості жіночої самітності.
Предметом дослідження виступили психологічні показники образу Я самотніх жінок
Мета дослідження полягала у визначенні специфіки образу Я самотніх жінок, створенні типології жіночої самітності, розробці оригінальної корекційної програми психологічної допомоги самотнім жінкам.
Поставлені мета дослідження досягається за допомогою вирішення наступних завдань:
1.Здійснити теоретико-методологічний аналіз феномену жіночої самітності як стану і як суб'єктивного переживання, акцентуючи увагу на дослідженнях негативного впливу самітності на особистість;
2.На основі теоретичного аналізу психологічних досліджень виділити та обґрунтувати параметри (компонентний состав) показників Я образу самотніх жінок і встановити конкретні властивості особистості, особливості поведінки, що проявляються у жінок, які переживають самотність;
3.Розробити логіку емпіричного пошуку та систему методів і методик адекватних меті і завданням дослідження;
4.Провести емпіричне дослідження, спрямоване на вивчення образу Я і властивостей особистості та поведінки жінок, що переживають самотність;
5.На основі вивчення причин самітності у жінок, структури Я-образу, створити типологію жіночої самітності, що відбиває специфіку переживання даного стану;
6.Розробити оригінальну корекційну програму психологічної допомоги самотнім жінкам з урахуванням індивідуальної специфіки переживання самотності і дослідити зміни в структурі образу Я і особливостях особистості, що виникають під впливом означеної програми.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали науково-психологічні положення про форми та способи переживання самітності (Л. Пепло, Д. Перлман), уявлення про емоційне переживання самітності (Р. Вейс), філософії самітності (Н.В. Хамітов); соціально-психологічні аспекти вивчення самітності (Ю.М. Швалб, О.В. Данчєва), теорії особистості (К.Роджерс, Д. Міллер, І. Стайвер, Д. Джордан, О.П. Саннікова), також дослідження, що стосуються різних аспектів образу «Я» особистості (Р. Бернс, М.Й. Боришевський, І.С. Кон, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Н.І. Сарджвеладзе, В.В. Столін та ін.).
Методи дослідження. Теоретичний аналіз психологічної літератури в контексті предмета та завдань дослідження; емпіричне дослідження стану та переживання самотності та широкого спектру властивостей особистості, гіпотетично пов`язаних з нею. Останнє включає метод вивчення біографій самотніх жінок, спостереження, опитування, бесіди, тестування та корекції.
Для визначення специфіки вибірки були використані методика оцінки рівня сформованості механізмів міжособистісних взаємодій (соціальні стереотипи і соціальні установки), що відбиває різні функціональні прояви соціального інтелекту і методика оцінки чутливості особистості до проблемних ситуацій, здатності перетворювати їх у задачі і знаходити способи вирішення, розроблені В.К. Каліним [41], опитувальник «Вивчення дій по організації життя» (ДОЖ), розроблена Є.П. Колесніковим [53], методика Вивчення особливостей прояву інноваційного потенціалу”, розроблена Ю.О. Власенко [27], що дозволяє діагностувати інноваційні потенції особистості на різних рівнях взаємодії її зі світом і типи здійснення цих потенцій. Для визначення особливостей особистості самотніх жінок була обрана методика багатопрофільного дослідження особистості (ММРІ), яка містить інформацію і про показники образу Я (самооцінка, ставлення до оточуючих). Вибір даного методу був обумовлений численними перевагами, насамперед комплексним, системним характером одержуваної за його допомогою інформації.
Отримані дані були оброблені на основі інтерпретацій, запропонованих В.К. Каліним, Є.П. Колесніковим, Ю.О. Власенко, Ф. Б. Березіним, М.П. Мирошниковим, Р.В. Рожанцом, О.Д. Соколовою, Л.Н. Собчік, М.М. Кабановим, А.Е. Лічко, В.М. Смирновим.
Обробка даних здійснювалась за допомогою кількісного (кореляційного) та якісного аналізу (метод профілів).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше запропоновано і визначено поняття жіночої самітності як відчуття і переживання жінкою непотрібності для протилежної статі, що ґрунтується на неадекватній та хиткій самооцінці, і в цілому на досить негативному ставленні до себе і відповідно на неадекватному ставленні до оточуючих. Вперше була описана типологія жіночої самітності, яка була створена на основі диференціації суб’єктивних уявлень про актуальну життєву ситуацію. Запропоновано новий підхід до корекційної роботи із самотніми жінками, що ґрунтується на виділеній типології і спрямований на корекцію Я образу у самотніх жінок.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у виявленні психологічних причин самітності у жінок, створенні типології жіночої самітності, визначенні специфіки образу Я самотніх жінок. Проведене дослідження дає змогу внести уточнення традиційних психологічних поглядів на проблему жіночої самітності, визначити, як структура образу Я детермінує самітність як психічний стан і суб'єктивне переживання.
Практичне значення отриманих результатів.
Представлені результати роботи, дозволяють дослідити загальні закономірності та індивідуальні відмінності психологічних особливостей жінок-представників кожного типу самітності, що виявляються у специфіці їх образу Я, рисах особистості, пов’язаних з самотністю, діях по організації особистого життя. Складено узагальнені (типові) профілі рис особистості жінок, схильних до певних типів самітності, що дає можливість вивчити їх психологічний портрет.
Розроблена оригінальна психокорекційна програма психологічної допомоги і самодопомоги самотнім жінкам, що базується на створеній автором типології жіночої самітності. Результати дослідження можна використовувати психологам у консультативній практиці, спрямованої на діагностику і корекцію образа Я і рис особистості, що притаманні самотній жінці на основі індивідуального і групового підходу. Результати даного теоретико-емпіричного дослідження можна використовувати в навчальному процесі психологічних і педагогічних факультетів («Психологія особистості», «Психологія сімейних відносин», «Психотерапія»); на факультетах системи післядипломної освіти.
Достовірність та надійність отриманих результатів дослідження визначається теоретико-методологічною обґрунтованістю його вихідних положень; підготовкою та проведенням емпіричної частини дослідження; застосуванням взаємодоповнюючих методів та методик, адекватних його меті, предмету, об’єкту та завданням; репрезентативністю вибірки досліджуваних; використанням сучасного апарату математичної статистики.
Особистий внесок здобувача. Зазначені в науково-дослідній роботі дані є самостійним внеском автора в розроблювальну проблему. Проаналізовано психологічні особливості образу Я у самотніх жінок. Розроблено програму психологічної допомоги цим жінкам з метою встановлення задовільних відносин з навколишнім світом.
Публікації. Зміст і результати роботи відбиті в 10 статтях, з них 8 надруковані в фахових виданнях ВАК України.
Основні результати дослідження обговорювалися на кафедрі глибинної психології і психотерапії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, на звітних сесіях Інституту соціальної і політичної психології АПН України, на міжнародних науково-практичних психологічних конференціях на території України (на всеукраїнській науково-практичній конференції «Психологія життєвої кризи особистості: теорія і практика”, 2000. м. Київ, на міжнародній конференції «Сон, хвороба і смерть у світовій культурі», Гурзуф, лютий 2001 р., на міжнародній науковій конференції «Психоаналіз в Україні: сьогодення і майбутнє», м. Алушта, 20-25 квітня 2001 р., на міжнародній науковій конференції Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” 17-18 грудня 2001 р., м. Київ, на науковій сесії співробітників Інституту соціальної і політичної психології АПН України 22-23 квітня 2002 р., на II міжнародної конференції «Психоаналіз і глибинна психологія» 10-14 травня, 2002, м. Алушта й ін.)
Впровадження наукових розробок. Результати дисертаційного дослідження використовувалися в процесі роботи соціальних працівників і психологів Республіканського центру молоді АР Крим (для «Спілки самотніх матерів»). Теоретичні і практичні висновки були використані у курсах «Психологія особистості», «Психологія сімейних відносин», «Психотерапія» у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського на психологічному факультеті. Результати дослідження обговорювалися в передачі «Самотність» державної телерадіокомпанії «Крим».
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків загальним обсягом _ сторінок, які містять _ графіків. Основний зміст дисертації викладено на _ сторінках. Робота містить _ таблиць, рисунки та додатки. Список використаних джерел включає 200 найменувань.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Незважаючи на теоретичні дослідження і практичні розробки, що з’явилися в останній час, корекція образу Я у самотніх жінок, як і раніше, не ґрунтується на єдності методологічних підходів, що узагальнювала б, вибудовувала і приводила до погодженої, тобто ефективної системи корекційних методів і прийомів. Не існує також і єдиного теоретичного підходу до діагностики ефективності психологічного впливу. Дослідження образу Я самотніх жінок, а саме, специфіковані типи самотності, стратегiï консультування, якi розроблено відповідно до типів, дозволяють цiлостно розглядати проблему жіночої самотності. Узагальнення цих даних дало підстави для таких висновків:
1. Сутність жіночої самітності полягає у відчутті жінкою своєї нікчемності, неадекватності і неспроможності у важливої сфері стосунків із протилежною статтю, у нереалізованому материнстві, яке не відбулося, або перервалося, а також у незатребуваності в бажаній мірі себе як особистості. Негативний вплив самітності на жінок полягає в тому, що вони знаходять підтвердження своєї неадекватності, непотрібності, що сприяє зниженню мотивації на успіх, результатом цього може бути стійке відчуття безглуздості існування.
2. Специфічними особливостями образу Я самотніх жінок виступають:
- неадекватність самооцінки, періодами занижена, в інших ситуаціях компенсаторно завищена. Негативна інформація про своє Я або витісняється, що і дозволяє зберегти завищену самооцінку, або ігнорується чи проектується на оточуючих. Власні помилки ці жінки відносять за рахунок чужих недоліків і переносять у результаті проекції свої негативні якості на оточуючих;
- нестійкість самооцінки, оскільки вона формується ситуативно, відсутні чіткі критерії для самооцінювання, а результат залежить від контактів із протилежною статтю;
- завищений рівень домагань, який залежить від зовнішнього впливу;
- недостатньо критична оцінка ситуації та своєї поведінки, некритичність до своїх недоліків;
- прагнення орієнтуватися на зовнішню оцінку;
- основна потреба уникнути невдачі, а не досягти успіху;
- дисгармонійність особистості, оскільки вони намагаються орієнтуватися одночасно і на оточення та його думку, і на внутрішні критерії.
- прагнення демонструвати зовнішню привабливість, здатність ігнорувати міжособистісні ускладнення, недовіра, підозрілість, впевненість у собі, невимушеність, гнучкість у поведінці, рішучість, емоційна незрілість, товариськість (іноді надмірна), бадьорість, відчуття своєї значимості, відсутність незручності, м'якість і сердечність;
- потреба у розумінні, любові, визнанні. Вони прагнуть до спілкування, глибоких і міцних міжособистісних стосунків;
- потреба в захищеності виражена й одночасно фрустрована. Самітні жінки відчувають жалість до себе, почуваються нещасливими.
2. Організація життя самотніх жінок має певні особливості, якими є невисокий рівень взаємодії із соціумом, відсутність умінь якісно використовувати інформацію щодо міжособистісного спілкування, використанні неефективного способу взаємодії із соціумом соціального стереотипу, що в цілому відбиває неуспішність у побудові особистого життя.
3. Жіноча самітність являє собою відсутність реалізації в сімейно-шлюбній сфері, коли за основу значимих критеріїв було обрано взаємини з чоловіками (або їхня відсутність).Стало очевидно існування шести типів жіночої самітності:
· I тип самітність жінки без чоловіка”. Характеризується відсутністю поруч будь-якого чоловіка, взаємин із представниками протилежної статі, при чому у жінок одночасно співвідносяться негативні уявлення про чоловіка, сформовані через власну незатребуваність і його неприступність, з бажанням взаємодії з ним;
· II тип самітність жінки без конкретного чоловіка”. Визначається відсутністю конкретного чоловіка, з яким необхідні задовільні стосунки, при чому всі інші взаємодії не зменшують і не знижують почуття самітності;
· III тип самітність як нерозуміння”. Для жінок цього типу характерна відсутність значимих, задовільних стосунків, розуміння з чоловіком, що негативно впливає на самооцінку жінки, оскільки формується песимістична оцінка всього попереднього і наступного життя;
· IV тип самітність як нереалізованість жінки”. Їх відрізняє власна неспроможність, яку вони приписують оточуючим людям, залежність від них, що формує нав'язливу взаємодію;
· V тип самітність жінки як матері що не реалізувалася”. В них відсутня реалізація потреби в материнстві, що є важливішою в житті жінки. У цих жінок формується відчуття неповноцінності, не щасливості і безвихідності;
· VI тип самітність покинутої жінки”. В цьому випадку мають місце розриви стосунків з боку чоловіка, який жінки пояснюють як підтвердження своєї неспроможності, непотрібності і не щасливості.
4. Виявлена достовірність розходження в особливостях особистості у самотніх і не самотніх жінок. Для самотніх характерна емоційна нестійкість, дисгармонія, дискомфорт, песимізм, хворобливе переживання конфліктів. Виявлено внутрішній конфлікт, який виражається в суперечливому сполученні високого рівня домагань із спрямованістю до недосяжного ідеалу (великий розрив між реальним та ідеальним Я), що за несприятливих соціальних умов приводить до розвитку психосоматичних розладів, алкоголізму та наркоманії. На відміну від замужніх жінок, у самотніх виявляється прагнення бути опікуваною і знайти опору в чоловіку, що суперечить актуальній життєвій ситуації.
5. Міжособистісні стосунки ускладнені, оскільки самотні жінки критично відносяться до оточуючих і підкреслюють їх слабкість, а також використовують їх для досягнення своєї мети. Ускладнення виражаються в одночасному знецінюванні протилежної статті і залежності від неї, що призводить до збільшення самотності, в одночасному нав'язуванні себе оточуючим, залежністю від їх думки і відгородженості, відчуженості від них, що відбивається у незадоволеній потребі в захищеності.
6. На підставі виділених типів жіночої самотності було розроблено корекційну програму, що включає три основних етапи: попередній, у процесі якого відбувалася ініціація відповідальності за актуальну ситуацію і взаємини, центральний, заснований на корекції образу Я, завершальний - відпрацьовування навичок міжособистісної взаємодії.
7. У результаті застосовування корекції образу Я самотніх жінок виявилися істотні зміни: знизилася ворожість і підозрілість до навколишніх, з'явилося адекватне уявлення про себе, природність і зацікавленість у міжособистісному спілкуванні. Що дозволяє нам оцінити корекцію образу Я як головний напрямок у психологічній допомозі людині, що страждає від самітності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абабков В.А. Проблема научности в психотерапии. СПб.: Изд-во С.-Петерб. Ун-та, 1998. 76 с.
2. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М.: Независимая фирма Класс”, 2000. 208 с.
3. Антология гендерной теории. Мн.: Пропилеи, 2000. 384 с.
4. Арнольд О. Заслужи себе счастье. М.: Фолиум, 1994. 348 с.
5. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Рожанец Р.В. Методика многостороннего исследования личности. М.: Медицина, 1976. 186 с.
6. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности. М.: Фолиум, 1994. 175 с.
7. Берн Ш. Гендерная психология. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.- 320 с.
8. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 421с.
9. Бинсвангер Л. Бытие-в-мире. Избранные статьи. Я. Нидлмен. Критическое введение в экзистенциальный психоанализ. М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклер», 1999. 336 с.
10.Бодрийяр Ж. Соблазн. М.: Ad Marginem, 2000. 320 с.
11.Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
12.Боровиков В.П., Боровиков И.П. STATISTICA® - Статистический анализ и оброботка данных в среде Windows ® - М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1997. 608 с.
13.Боровков А.А. Математическая статистика. М.: Наука, 1984. 187 с.
14.Боулби Дж. Привязанность. М.: Гардарики, 2003. 477 с.
15.Брандт Г.А. Природа женщины. Екатеринбург: Гуманитарный университет, - 2000. 180 с.
16.Бубер М. Я и Ты. М.: Прогресс, 1993. 175 с.
17.Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наукова думка, 1989. 197 с.
18.Буянов М.И. Женщина глазами психиатра. М.: Фолиум, 1995. 276 с.
19.Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта. СПб.: Питер, 2001. 304 с.
20.Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
21.Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консульти­рование: Ситуац. задачи. - К.: Вища шк., 1996. - 191 с.
22.Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия. М.: апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. 320 с.
23.Вейнингер О. Пол и характер. СПб.: Прогресс, 1991. 432 с.
24.Витакер К. Полночные размышления семейного терапевта. М.: Независимая фирма Класс”, 1998. 208 с.
25.Виткин Дж. Женщина и стресс. СПб.: Питер Пресс, 1995. 243 с.
26.Виткин Дж. Правда о женщинах. СПб.: Питер Пресс, 1996. 256 с.
27.Власенко Ю. А. Психологический анализ инновационного потенциала личности. // Вестник Харьковского государственного университета. 439. Т. 1. 1999. с. 178 181.
28.Гитин В.Г. Эта покорна тварь женщина.: Харьков: Торсинг, 1997. 544 с.
29.Гуггенбюль Крейг А. Власть архетипа в психотерапии и медицине. СПб., Б. С. К., 1997. 117 с.
30.Гуггенбюль-Крейг А. Брак умер да здравствует брак! СПб., Б.С.К., 1997. 116 с.
31.Де Бовуар С. Второй пол. М.: Идея-Пресс, 1997. 457 с.
32.Дерябин А.А. Я-концепция и теория когнитивного диссонанса: обзор зарубежной литературы Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1997. 107 с.
33.Джонсон А. Роберт. Она. Глубинные аспекты женской психологии. Харьков, 1996. 347 с.
34.Дмитрова Т.В. Образ Я” як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності // Дісс. ... канд. психол. наук. К., 1993. 187 с.
35.Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины, 1989. 175 с.
36.Еникеева Д. Одинокая женщина желает познакомиться. М. : ООО Издательство Астрель”: ООО Издательство АСТ”, 2002. 384 с.
37. Жеребкина И. «Прочти мое желание». Постмодернизм. Психоанализ. Феминизм. М.: Идея-Пресс, 2000. 256 с.
38. Зиммель Г. Женская культура. Избранное: В 2 т. М.: Фолиум, 1996.
39.Ионеско Эжен. Наедине с одиночеством: Роман. Рассказы. К.: Ника Центр, 1998. 288 с.
40.Кабанов М.М., Личко А.Е, Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. 312 с.
41.Калин В.К. Опросники по изучению организации жизни личностью // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб.статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології (рукопись).
42.Калина Н.Ф. Лингвистическая психотерапия. К.: Ваклер, 1999. 282 с.
43.Калина Н.Ф. Основы психоанализа. М.: Рефл-бук”, К.: Ваклер”, 2001. 352 с.
44.Калина Н.Ф. Основы психотерапии. М.: Рефл-бук”, К.: Ваклер”, 1997. 272 с.
45.Калина Н.Ф., Тимощук И.Г. Основы юнгианского анализа сновидений. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 1997. 304 с.
46. Кернберг О. Ф. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях. М.: Класс, 1998. 368 с.
47.Кернберг О. Ф. Отношения любви (норма и патология). М., Класс”, 2000. 256 с.
48.Кернберг О. Ф. Тяжёлые личностные расстройства: стратегии в психотерапии. М.: Класс, 2000. 464 с.
49.Кісь О. Кар’єра жінкі-науковця: в облозі гендерних стереотипів // Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, К., 1999. С.57-59.
50.Кларисса Пинкола Эстес. Бегущая с волками. Женский архетип в мифах и сказаниях. К.: София”, 2000. 496 с.
51.Клауд Г., Таундсен Дж. Барьеры. Когда говорить ДА. Когда говорить НЕТ. Как управлять своей жизнью / Пер. С англ. СПб.: Мирт”, 1999, - 384 с.
52.Кляйн М. Зависть и благодарность. Исследование бессознательных источников. СПб.: Б.С.К., 1997. 96 с.
53.Колесніков Є.П. Опросник: «Изучение действий по организации жизни» // Наука і освіта. - № 2. 2001. С. 36-44.
54. Колесников Е.П. Проблемная ситуация в контексте изучения действия, организующего жизнь // Наука і освіта. - № 3-4, 1999, С. 66-68.
55.Колесніков Є.П. Психологія дії, що організує життя. Автореф. дис. ...канд. психол. наук. Одеса, 2003. 20 с.
56.Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
57.Кон И.С. Многоликое одиночество // Знание сила. 1986. - № 12. С. 40-42.
58.Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политиздат, 1978. 367 с.
59.Коттлер Дж. Совершенный психотерапевт. Работа с трудными клиентами. СПб.: Питер, 2002. 352 с.
60.Кочарян Г.С., Кочарян А.С. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов. М.: Медицина, 1994. 224 с.
61.Кочарян О.С. Метафори розвитку особистості в психотерапії // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. Ч. 1, розд. ІІІ. Київ; Луцьк, 1994. 388 с.
62.Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: Психология значимых отношений. М.: Мысль, 1989. 204 с.
63.Кузнецов О.Н., Лебедев В.И. Психология и психопатология одиночества. М.: Прогресс, 1972. 246 с.
64.Куттер П. Современный психоанализ. СПб.: Б. С. К., 1997. 348 с.
65. Лабиринты одиночества: Пер. с англ. / Сост., общ. ред. и предисл. Н.Е. Покровского. - М.: Прогресс, 1989. 624 с.
66.Лакан Ж. Инстанция буквы в бессознательном или судьба разума после Фрейда. М.: «Логос», 1997. 184 с.
67.Лактионов А.Н. Координаты индивидуального опыта. Харьков: Бизнес Информ, 1998. 492 с.
68.Ламброзо П. Женщина, ее физическая и духовная природа и культурная роль. СПб., 1910. 375 с.
69.Левин И. Сексология и сексопатология. М.: из-во «Медпрактика», 2000. 204 с.
70.Либина А. Психология современной женщины: И умная, и красивая, и счастливая - М.: ПЕР СЭ, 2001. 528 с.
71.Либина А. Чтобы не осталась женщина одинокой/ Психология совладания с кризисами и сложными жизненными ситуациями. М.: Селена +, 1995. 560 с.
72.Маданес Клу. Стратегическая семейная терапия. М.: Независимая фирма «Класс», 1999. 272 с.
73.МакДугалл Джойс. Тысячеликий Эрос. СПб.: совместное издание восточно-европейского института психоанализа и Б&К, 1999. 278 с.
74.Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии). - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. 320с.
75.Максименко С.Д. Общая психология. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» - 1999. 528 с.
76.Малахов Г. Проблемы женщин, секреты мужчин. Ростов на-Дону, 1996. 346 с.
77.Маркес Г. Г. Сто лет одиночества. СПб.: Азбука, 2000. 544 с.
78.Маслоу А. По направлению к психологии бытия. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 272 с.
79.Мелибруда Е. Я Ты Мы. М.: Прогресс, 1986. 256 с.
80.Менегетти А. Женщина третьего тысячелетия. М.: Славянская ассоциация Онтопсихологии, 2001. 256 с.
81.Менегетти А. Мудрец и искусство жизни. М.: ННБФ «Онтопсихология», 2001. 72 с.
82.Меннингер К. Война с самим собой. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. 480 с.
83.Методы современной психотерапии: Учебное пособие. М.: Независимая фирма «Класс», 2001. 480 с.
84.Митина О.В., Петренко В.Ф. Кросскультурное исследование стереотипов женского поведения (в России и США) // Вопросы психологии. 2000. - № 1. С.74-81.
85.Москаленко В.Д. Зависимость: семейная болезнь. М.: ПЕР СЭ, 2002. 336 с.
86.Москаленко В.Д. Мифы и реальность интимности. М.: Панорама, 1992. 87 с.
87.Мэй Р. Искусство психологического констультирования. М.: «Класс», 1994. 144 с.
88.Мэй Р. Любовь и воля. К.: Ваклер”, 1997. 356 с.
89.Нюнберг Г. Принципы психоанализа. СПб.: Университетская книга, 1999. 362 с.
90. Осипова А.А. Общая психокоррекция. М.: ТЦ «Сфера», 2000. 512 с.
91.Пайнз Д. Бессознательное использование своего тела женщиной. СПб., Б.С.К., 1997. 196 с.
92.Пантилеев Р.С. Самоотношение как эмоционально-оценочная система. М.: Издательство МГУ, 1991. 110 с.
93.Паркер Э. Семь возрастов женщины: Возрастные особенности физиологии и психологии женщины. М.: Фолиум, 1995. 328 с.
94.Пас О. Поэзия. Критика. Эротика. М.: Русское феноменологическое общество, 1996. 192 с.
95.Пиз А., Пиз Б. Язык взаимоотношений мужчина & женщина. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, Изд-во ЭКСМО-МАРКЕТ, 2000. 238 с.
96.Психология жіттєвої кризи / Відп. Ред. Т.М. Титаренко. - К.: Агропромвидав України, 1998. 348 с.
97.Психологія особистості: Словник-довідник / За ред П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. К.: Рута, 2001. 320 с.
98. Психология. Словарь. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
99. Психотерапия женщин / Под ред. М. Лоуренс, М. Магуир. СПб.: Питер, 2003. 208 с.
100. Рейнуотер Дж. Это в ваших силах. Как стать собственным психотерапевтом. М.: прогресс, - 1992. 321 с.
101. Ремарк Э. М. Три товарища. Т.: Мехнат, 1990. 368 с.
102. Риман Ф. Основные формы страха. М.: Алетейа, 2000. 336 с.
103. Рожановская З.В. Психотерапия сексуальных нарушений у женщин // Руководство по психотерапии / Под ред. В.Е. Рожнова. 3-е доп. и перераб. Изд. Ташкент: Медицина, 1985. С.524-538.
104. Росс А. Как победить одиночество. Ростов н /Д: изд-во «Феникс», 2002. 320 с.
105. Салецл Р. (Из)вращения любви и ненависти. М.: Художественный журнал, 1999. 207 с.
106. Салліван Гарри Стэк. Интерперсональная теория в психиатрии. СПб.: «Ювента». М.: «КСП+». 1999. 347 с.
107. Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия. Самара: издательский Дом «БАХРАХ-М», 2000. 656 с.
108. Самоукина Н.В. Женское одиночество: полноценная жизнь или страдание? М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2003. 252 с.
109. Сандлер Д., Дэр К., Холдер А. Пациент и психоаналитик: Основы психоаналитического процесса. Воронеж: Модек, 1993. 176 с.
110. Санникова О.П., Санников А.И. Общение как психологическая проблема // Деловое общение: наука и искуство / Н.И. Буценко и др. Одесса: СМИЛ, 2002. С. 10-50.
111. Санникова О.П. Психологические защиты: проблема индивидуальных различий // Материалы VІ Костюковских чтений Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку”, Київ, 28-29 січня 2003 р. К., 2003. С.17-24.
112. Саннікова О.П. Феноменологія особистості: Вибрані психологічні праці. Одеса: СМИЛ, 2003. 256 с.
113. Сарджвеладзе Н.И. Личность и ее взаимодействие с социальной средой. Тбилиси: Мецниереба, 1989. 354 с.
114. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М., 1992. 368 с.
115. Сатир В. Психотерапия семьи. СПб., «Ювента», 1999. 285 с.
116. Семья в психологической консультации: Опыт и проблемы психологического консультирования // Под. ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. М.: Педагогика. 1989. 208 с.
117. Сергеев С.А. Искусство быть женщиной. Донецк, 1998. 137 с.
118. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб.: Речь, 2001 350 с.
119. Силяева В.И. Женское одиночество: специфика образу «Я» // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П’ятих Костюківських читань: В 3 т. К.: Гнозис, 1998. Т. ІІІ. С. 149-154.
120. Силяева В.И. Методы работы с одинокими женщинами в различных школах глубинной психологии // Современный психоанализ. Сборник научных трудов. К.: Ваклер”, Альтерпресс”, 2002, С. 127-134.
121. Силяева В.И. Особенности аналитической терапии с одинокими женщинами // Наука і освіта, № 4, 2001, С. 65-67.
122. Силяева В.И. Проблема женского одиночества в воспитании подрастающего поколения // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матер. Міжнар. Наук. Конф., присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка (17-18 грудня 2001 р., м. Київ). Т.ІІ. К.: Міленіум, 2002. С.226-228.
123. Силяева В.И. Психологические особенности взаимодействия с миром у одиноких женщин // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб.статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології. К.: ТОВ Видавництво Сталь””, 2000. Вип. 3(6). С. 88-97.
124. Силяева В.И. Психологический анализ экзистенциальных аспектов женского одиночества // Наука і освіта, № 3-4, 1999, С. 91-94.
125. Симеонова Л. Человек рядом. - М.,1989.
126. Сіляєва В.І. Жіноча самотність як психологічна проблема // Практична психологія та соціальна робота, № 4, 2000, С. 33-35.
127. Сіляєва В.І. Особливості комунікації самотніх жінок // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інстітут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002, частина 4. С. 59-62.
128. Сіляєва В.І. Порівняльний аналіз образу Я самотніх чоловіків та жінок // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міленіум, 2003. частина 9, С.51-53.
129. Скиннер Р., Клииз Дж. Жизнь и как в ней выжить. М.: Изд-во Института Психотерапии, 2001. 368 с.
130. Собчик Л.Н. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности.- М., 1990. 157 с. // Серия «Методы психологической диагностики». Вып.1.
131. Собчик Л.Н. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности СМИЛ. СПб.: Речь, 2000. 219 с.
132. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. М.: Прогресс, 1989. 247 с.
133. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. М.: Политиздат, 1972. 303 с.
134. Столин В.В. Самосознание личности. М., 1983. 284 с.
135. Сумченко І. Становище жінкі в контексті загальних тенденцій розвитку суспільства // Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, К., 1999. С.76-78.
136. Сухоленова О.Г. Формування адекватного образу Я” у дівчат із неповної сім’ї / Автореф. дис. ... канд. психол. наук - К., 2000. 17 с.
137. Такер Н. Как избежать одиночества. http://bookz.ru
138. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении. К.: Просвіта, 1997. 464 с.
139. Титаренко Т.М. Кризове психологічне кгнсультування. К.: Главник, 2004. 96 с.
140. Томэ Х., Кэхеле Х. Современный психоанализ. В 2-х томах. М.: «Прогресс» - «Литера», «Яхтсмен», 1996.
141. Федоренко О.Є. Особливості мотиваційної структури позашлюбних статевих відносин // Журнал практикующего психолога, 2000, № 6, С.165-169.
142. Форвард С., Торрес Дж. Люблю и ненавижу: порой мы ненавидим любимых только за то, что они причиняют нам боль. Мн.: «ИнтерДайджест», Смоленск: ТОО «Эхо», 1997. 320 с.
143. Фрейд А. Эго и механизмы. М.: Изд-во Эксмо, 2003. 256 с.
144. Фрейд З. Сон и сновидения. М.: Олимп; ООО «Издательство АСТ-ЛТД», 1997. 544 с.
145. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. 864 с.
146. Фрида