ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ КОЛИШНІХ В'ЯЗНІВ ФАШИСТСЬКОЇ НЕВОЛІ – ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

ЧАЧКО СВІТЛАНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 159.923.2(477)(043.5)

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ КОЛИШНІХ В'ЯЗНІВ ФАШИСТСЬКОЇ НЕВОЛІ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

19.00.01 загальна психологія, історія психології

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних
наук, професор

БІЛЯВСЬКИЙ І.Г.

Одеса-2004

Зміст

ВСТУП

4

Розділ 1

Теоретико-методологічні підходи до розуміння природи активності особистості в особливих умовах

10

1.1.

Уточнення сутності явища активність особистості в психології

10

1.2.

Концепції, що пояснюють механізми активності особистості

20

1.3.

Зовнішні і внутрішні чинники, що детермінують активність особистості

26

1.4.

Особливості прояву активності особистості літньої людини

32

Висновки до першого розділу

43

Розділ 2

Дослідження психологічних детермінант активності особистості в'язнів нацистських концтаборів і гетто

45

2.1.

Виділення та систематизація стрес-чинників, що впливають на психіку в'язнів концтаборів і гетто

45

2.2.

Динаміка активності особистості при тривалому перебуванні в концтаборі, гетто

49

Висновки до другого розділу

65

Розділ 3

Емпіричне вивчення особливостей виразності активності особистості колишніх в'язнів нацистських концтаборів і гетто

67

3.1.

Розробка методів і умов проведення дослідження

67

3.2.

Особливості виразності активності особистості колишніх в'язнів нацистських концтаборів і гетто до, під час та після перебування у фашистській неволі

71

3.3.

Специфіка активності особистості колишніх в'язнів в умовах зміни соціально-економічного устрою суспільства

123

3.4.

Соціально-психологічна підтримка активності особистості колишніх в'язнів нацистських концтаборів і гетто на сучасному етапі

134

Висновки до третього розділу

162

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

170

ДОДАТКИ

189

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема визначення психологічних детермінант психічної діяльності колишніх в’язнів, що перебували у фашистській неволі, у сучасний період загострення соціально-економічної ситуації в Україні стосується людей переважно пенсійного віку. Дослідження характеру впливу зазначених факторів на психіку людини на жаль проводяться недостатньо (Ш. Бергман, Л.Г. Дикая, В.Ф. Коломієць та ін.). В той же час пізнання умов та механізмів такого негативного впливу має як теоретичне так і практичне значення для сучасної психології. В практичному аспекті це, перед усім, знаходження шляхів надання психологічної допомоги колишнім в’язням та використання матеріалів дослідження для попередження деструктивного розвитку особистості людей, що можуть опинитися в подібних екстремальних ситуаціях.
Певні наробки аналізу поставленої проблеми мають місце в зарубіжній психології при вивченні посттравматичних стресових розладів (Е. Фром, К.Хорні, А. Фрейд, M.J. Apter, K. Smith), психологічних особливостей в’язнів концтаборів (І. Даніель, В. Франкл, E.A. Cohen, L. Etinger, J. Kieler), впливу перебування у неволі на психічний розвиток дітей (E. DeWind, B. Denise, E.Wise, A. Kardiner), методів психологічної допомоги та профілактики порушень у психіці постраждалих від катастроф (Д.А. Джонсон, Н. Дортс, С.Вайс, І. Кінг), особливостей поведінки индивіда в екстремальних умовах (R.D. Coldney, A.N. Edendorf, R. Yehuda) та ін.
У вітчизняній літературі ця проблема побічно розглядалась у роботах, пов’язаних з стресовими та постстресовими станами (Ю.О.Александровський, Л.М. Годовікова, В.Ф. Коломиєць, Н.Ф. Каліна, Б.Я. Рахмінов, О.Я. Чебикін), поведінкою людини в екстремальних ситуаціях (Л.М. Аболін, М.Й. Боришевський, І. Гутман, В.І. Лебедєв, Х. Шацкер), резервними можливостями людини (Л.Г. Дикая, Е.І. Киршбаум, А.І.Семикін), віковими етапами розвитку особистості і особистісними кризами у віковому аспекті (Е.С. Авербух, Г.О. Балл, І.Г. Белявський, Ш. Бергман, О.П. Саннікова, А.У. Тибилова), соціально-психологічною адаптацією людини (З.І. Барбашова, Ф.Б. Березін, Л.О. Кияшко, І.І. Лихнницька, С.С. Полтирєв), особистісним самовизначенням (Л.І. Анциферова, О.Г. Асмолов, О.Г. Ковальов, І.С. Кон, С.Д. Максименко), геронтопсихологією (М.Д. Александрова, В.Д. Альперович, Ш. Бергман).
Проте особистісна активність колишніх в’язнів фашистської неволі у різні періоди їх життя ще не була предметом спеціального психологічного дослідження. Особливо актуально постає це питання з огляду на те, що колишні в’язні фашистської неволі це люди переважно пенсійного віку і вони конче потребують соцільно-психологічної підтримки в сучасних умовах соціально-економічних перетворень в Україні.
Актуальність проблеми та її недостатня вивченість зумовили вибір та розробку теми дисертаційного дослідження Психологічні детермінанти активності особистості колишніх в'язнів фашистської неволі громадян України”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах теми „Роль психологічної освіти у становленні та розвитку української ідеї у свідомості національних меншин України”, що включена до тематичного плану науково-дослідних робіт Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (державна реєстрація № 0197U017689). Автором досліджувалась динаміка активності особистості у різні періоди життя колишніх в’язнів фашистської неволі.
Мета роботи: полягає у визначенні психологічних детермінант активності громадян України колишніх в'язнів фашистської неволі в суспільно-трудовому житті, та розробці засобів психологічної підтримки цих індивідів в сучасних соціально-економічних умовах.
Завдання дослідження:
1. Уточнити сутність та психологічну природу активності особистості в суспільно-трудовому житті.
2. Експлікувати та описати психологічні умови перебування людей в умовах нацистських концтаборів і гетто.
3. Дослідити специфічні особливості суспільно-трудової активності особистості колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто та її психологічні детермінанти.
4. Розробити теоретичні основи психологічної допомоги колишнім в’язням фашистської неволі.
Об’єкт дослідження: психологічні особливості людей похилого віку колишніх в’язнів фашистської неволі.
Предметом дослідження: психологічні аспекти активності особистості, що проявляються в характері та ступіні її участі в суспільно-трудовому житті.
Гіпотеза дослідження: активність особистості є комплексною характеристикою індивіда, що визначається сукупністю певних психологічних властивостей і в цілому позначається на психічному здоров’ї індивіда і можливостях його соціально-психологічної адаптації. Динаміка активності особистості колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто має свою специфіку. Колишні в’язні фашистської неволі є досить чутливими, по-перше, до вікових змін у розвитку своєї психіки і пов’язаних з цим особистісних криз; по-друге, до складних соціально-економічних умов в період розбудови державності України. Водночас врахування цих особливостей при розробці спеціальної програми психологічної допомоги дозволить підтримувати їх психічне здоров’я на належному рівні.
Методи дослідження. У роботі був використаний комплексний підхід до вивчення динаміки прояву показників активності особистості колишніх в'язнів нацизму в різні періоди їхнього життя. Провідними методами дослідження були теоретичні: аналіз наукової літератури; емпіричні: спостереження, анкетування, опитування, бесіда, інтерв’ю, контент-аналіз, вивчення мемуарних даних; математико-статистична обробка емпіричних даних.
Для дослідження показників активності особистості використовувалася спеціально розроблена методика, що містить елементи модифікованого варіанту контент-аналізу відео матеріалів, письмових споминів та мемуарних даних. Дана методика дозволяє виявити і кількісно оцінити особистісні прояви з урахуванням ступеня їх виразності у різні періоди життя випробуваних. Характер прояву показників активності особистості уточнювався за допомогою спостереження, бесіди, інтерв’ю, анкетування. Стрес-чинники, що мали місце у різні періоди життя випробуваних, вивчалися за допомогою індивідуальних бесід, інтерв’ю та аналізу письмових споминів колишніх в'язнів нацизму. Суб’єктивна оцінка самопочуття випробуваних вивчалася за допомогою спеціально розробленої анкети. Соціологічні та біографічні дані випробуваних, особливості їх спрямованості, комунікативної активності на сучасному етапі досліджувалися за допомогою інтерв’ю. Отримані первинні показники оброблялись за спеціальним алгоритмом статистичного аналізу.
База дослідження: Одеська регіональна асоціація євреїв колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто. Об'єм вибірки 95 осіб.
Наукова новизна дослідження: вперше на соціально-психологічному рівні подано характеристику впливу перебування в нацистських концтаборах і гетто на психічний стан здоров’я колишніх в’язнів, які мешкають на території України; визначено та систематизовано комплекс стрес-чинників, що негативно впливають на психіку в’язнів нацистських концтаборів і гетто; розкрито особливості динаміки активності особистості під впливом тривалого перебування в фашистській неволі.
Досліджено зміни в активності особистості колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто під час та після перебування в фашистській неволі на рівні аналізу їх динамічних ознак. Систематизовано ознаки прояву активності колишніх в’язнів, що мають суттєве значення для їх життєдіяльності.
Отримала подальшого розвитку система соціально-психологічної підтримки колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто на сучасному етапі за рахунок тренінг-класів, індивідуальних психологічних та психокорекційних консультацій.
Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні сутності та змісту активності особистості; визначенні психологічних детермінант, що впливають на активність особистості колишніх в’язнів фашистської неволі; розробці теоретичних основ психолгоічної допомоги, спрямованої на емоційну підтримку активності особистості жертв нацизму.
Практичне значення дослідження. Результати дослідження, що стосуються надання психологічної допомоги, впроваджені в практику в Одеській асоціації жертв політичних репресій, в ДП Клінічний санаторій імені Горького” ЗАТ Укрпрофоздоровниця”.
Результати також впроваджені в процес підготовки студентів психологічного відділення Інституту математики, економіки і механіки ОНУ імені І.І. Мечникова. Матеріали дослідження були використані при розробці курсу Психологія катастроф та надзвичайних ситуацій”.
Одержані результати відносно активності людей, що перебували в неволі, можуть бути також використані при підготовці спеціальних методичних розробок для практичних психологів, що працюють в різних службах та центрах з надання допомоги населенню.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем визначено комплекс показників активності особистості та вивчено їх прояв у колишніх в’язнів, створено науково обгрунтовану систему психологічної допомоги колишнім в’язням нацистських концтаборів і гетто.
Достовірність результатів дослідження забезпечувалася: методологічним та теоретичним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням; дослідно-емпіричною перевіркою висунутої гіпотези; поєднанням кількісного аналізу емпіричних даних; репрезентативністю вибірки досліджуваних; сучасними методами статистичної обробки.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на Міжнародній науковій конференції „Реабілітація” (Одеса, 1997), на V Костюківських читаннях „Психологія на перетині тисячоліть” (Київ, 1998), на ІІІ Харківських Міжнародних психологічних читаннях „Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти” (Харків, 1999), на VІІІ та ІХ Щорічних Міжнародних Міждисциплінарних конференціях з іудаїки (Москва, 2001, 2002), на ІV Харківських Міжнародних психологічних читаннях „Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика” (Харків, 2002), на 57 та 58 наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2002, 2003).
Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в 7 публікаціях у наукових журналах, збірниках наукових праць. Із них 4 у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 255 найменувань, 7 додатків. Загальний обсяг дисертації 231 сторінка, у тому числі основний зміст 169 сторінок. Робота налічує 21 таблицю.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми визначення психологічних детермінант активності особистості колишніх в’язнів, що перебували у фашистській неволі, у сучасний період загострення соціально-економічної ситуації в Україні. Уточнена сутність та зміст активності особистості, описані характеристики її прояву залежно від вікових та індивідуально-психологічних особливостей жертв нацизму. Створені та впроваджені цілеспрямовані системи психологічної допомоги колишнім в’язням фашистських концтаборів і гетто.
Проведений теоретичний аналіз підходів, що склалися в сучасній психологічній та спеціальній літературі з вивчення активності особистості, та підсумки експериментального дослідження її динаміки у колишніх в’язнів фашистських концтаборів і гетто підтвердили висунуту гіпотезу, що дозволило сформулювати такі висновки:
1. Показано, що пізнання природи, проявів, чинників та механізмів активності особистості має суттєве значення для визначення та прогнозування її життєвої позиції в аспекті особистісного та професійного становлення. Активність особистості є системоутворюючим психічним явищем, яке відображає динаміку зусиль особистості, спрямованих на здійснення суспільно цінних перетворень і водночас у своїх результатах несе ознаки та забезпечує прояви індивідуальних особистісних властивостей.
2. Відзначено, що активність особистості детермінується як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Найбільш впливовими внутрішніми факторами є, перш за все, потреби, мотиви, інтереси, схильності, здібності, індивідуально-типологічні, культурні та вікові особливості індивіда. Серед зовнішніх факторів можна виділити особливості культурно-історичного середовища та конкретні умови життєдіяльності, найбільш важливими проявами яких для колишніх в’язнів виступили ситуації перебування в фашистській неволі та їх теперішній соціально-економічний стан.
3. Визначено три групи детермінант психічних властивостей, які стимулюють, блокують або мають амбівалентний вплив на активність особистості колишніх в'язнів фашизму. Вони включають:
по-перше, стимулюючі чинники: особливості мислення, пам’яті, уваги, уяви, а також резистентність, самопочуття, свободу вибору, свободу волі, оптимізм, об’єктивність, силу волі, незалежність, афіліацію, потребу у досягненні успіху;
по-друге, чинники-блокатори: відчуття безглуздості існування, статевий конфлікт, ворожий настрій, безнадійність, почуття безпритульності, самотність, фрустрація;
по-третє, амбівалентні чинники: ригідність, сенситивність, реактивність, збудливість, рівень самооцінки.
4. Доведено, що до найбільш суттєвих стрес-чинників, що впливають на активність в’язнів, можна віднести страх страти, тривалу нервову напругу, фізичні позбавлення (голод, холод), моральну наругу, невизначеність терміну ув’язнення. Порівняно менш значимими виступили наступні стрес-чинники: мимовільна присутність при фізичному знищенні людей; страх бути виявленим поза територією гетто; відсутність медичної допомоги; безвихідність положення; необхідність йти на приниження і на смертельний ризик у пошуках їжі; смерть близьких родичів, друзів.
5. Встановлено, що за більшістю показників динаміка активності у осіб до фашистської окупації, під час перебування в концтаборі і після визволення має тенденцію змінюватися причому спад її припадає на період перебування у концтаборі. Доведено, що з попаданням суб’єкту до концтабору виразність різних ознак активності особистості, з огляду на всі її показники, має тенденцію до зниження на 21 % і підвищення після визволення на 18 %.
6. Визначена і побудована комплексна система методів діагностики ознак активності особистості колишніх в’язнів. В якості показників, що характеризують прямо чи опосередковано активність обрані певні психічні процеси, стани та властивості (мислення, пам’ять, увага, уява, резистентність, фрустрація, ригідність, сенситивність, реактивність, збудливість, рівень самооцінки, статевий конфлікт, самопочуття, самотність, оптимізм, об’єктивність, ворожий настрій, почуття безпритульності, безнадійність, відчуття безглуздості існування, потреба у досягненні успіху, афіліація, незалежність, свобода вибору, свобода волі, сила волі).
7. Показано, що специфічні умови соціально-політичного та економічного становища в Україні неоднозначно впливають на динаміку прояву активності особистості колишніх в’язнів концтаборів і гетто в теперішній час. З одного боку, спостерігається позитивний момент, пов’язаний з демократичними перетвореннями у країні. Це безумовно сприяє підвищенню активності особистості. З іншого боку, труднощі „перехідного етапу”, що негативно позначаються на соціальній сфері суспільства, активізують приховані наслідки психологічних травм, отриманих в ув’язнені. Це призводить до зниження активності особистості, що виявляється на рівні психічних процесів, станів та властивостей колишніх в’язнів фашистської неволі.
8. Розкрито, що на активність особистості суттєво впливає залученість колишніх в’язнів до професійної трудової та суспільно-корисної діяльності в сучасних умовах. Ті особи, які змогли після визволення реалізуватися в особистісному та в професійному плані, в сучасних умовах соціально-економічного переустрою суспільства не залишилися осторонь, а активно в міру своїх можливостей включилися в цей процес перебудови. Про це свідчать статистичні дані: 25 % колишніх в’язнів продовжують працювати в сфері освіти, науки; 20 % веде активну суспільну діяльність в різних товариствах. Встановлено, що у працюючих, порівняно з непрацюючими, фіксується більша інтелектуальна, емоційно-вольова та комунікативна активність. У тих осіб, які в силу різних обставин, не залучені до професійної та суспільної діяльності, показники прояву активності особистості мають тенденцію до зниження.
9. Розроблено теоретичні основи психологічної підтримки, що складаються з комплексу взаємодоповнюючих психотехнік та прийомів, спрямованих на емоційну підтримку прояву активності особистості колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто. До основних її компонентів віднесено, по-перше, спеціальну (посттравматичну) модель психологічного консультування та психокорекцію (головним чином, за допомогою методів аутогенного тренування) негативних станів, що знижують активність. По-друге, проведення соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на підтримку комунікативної активності та вивільнення від небажаних установок. По-третє, боротьба з соціальною ізоляцією за рахунок інтенсивного залучення до суспільної активності на громадських засадах.
Виконане теоретично-емпіричне дослідження виступило підставою для формулюваннянових завдань подальшого вивчення даної проблеми в аспекті проведення порівняльного дослідження особливостей впливу на психіку людини різних екстремальних умов; дослідження психологічних основ гендерних аспектів активності колишніх в’язнів; розробки спеціальних психолого-педагогічних технологій по адаптації колишніх в’язнів до соціального середовища та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1987. 262 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
3. Авдеева Н.Н. Понятие идентификации и его применение к проблеме понимания человеком человека // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1971. С.45-49.
4. Авербух Е.С. Расстройства психической деятельности в позднем возрасте. М.: Знание, 1969. 296 с.
5. Адаптация организма подростков к учебной нагрузке / Колесов Д.В., Корниенков И.А., Фарбер Д.А. и др. М.: Педагогика, 1987. 152 с.
6. Адаптация организма учащихся к учебной и физической нагрузке / Под ред. А.Г. Хрипковой, М.В. Антроповой; Науч.исслед. ин-т физиологии детей и подростков Акад. пед. наук СССР. М.: Педагогика, 1982. 222 с.
7. Адаптация учащихся и молодежи к трудовой и учебной деятельности: Сб. стат. Иркутск: Изд-во Иркутск. гос. пед. ин-та, 1986. 124 с.
8. Адаптация человека и животных в норме и патологии [Сб. статей. Отв. ред. С.С. Полтырев]. Ярославль, 1971. 137 с.
9. Адаптация человека [Сб. статей] / Под ред. З.И. Барбашовой, И.И.Лихницкой]. Л.: Наука, Ленинградское отд-ние, 1972. 267 с.
10. Активные методы психологической подготовки торговых работников в профтехучилищах. Метод. пособие / Сост. Каверина Р.Д. Л.: ВНИИ профтехобразования, 1990. 44 с.
11. Александрова З.Е. Словарь синонимов русского языка. М.: Советская энциклопедия, 1968. 600 с.
12. Александрова М.Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 136 с.
13. Александровский Ю.А. Социально-стрессовое расстройство причины и следствия // Обозрение психиатрии и мед. психологии им. В.М. Бехтерева. СПб. 1992. № 2. С. 3 - 12.
14. Александровский Ю.А. Причины психической дезадаптации // Актуальные вопросы военной и экологической психиатрии. С.Петербург. 1995. № 2. С. 15 - 22.
15. Алхазишвили А.А. Специфика потребности у человека // Проблема формирования социогенных потребностей. Тбилиси, 1974. С. 88 - 120.
16. Альперович В.Д. Социальная геронтология: Учебное пособие. Ростов н/Д.: Феникс, 1997. 576 с.
17. Альперович В.Д. Старость. Социально-философский анализ. Ростов н/Д.: Изд-во Северо-Кавказкого научного центра высшей школы, 1998. 104 с.
18. Ананьев Б.Г. Теория ощущений. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. 156 с.
19. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: МГУ, 1980. - 196 с.
20. Андрианова В.Е. Деятельность человека в системах управления. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 135 с.
21. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина 1975. 447 с.
22. Анцыферова Л.И. Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1982. 214 с.
23. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976. 157 с.
24. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. М.- Воронеж: Изд-во ИПП, 1996. 768 с.
25. Асмолов А.Г. Психология личности. Деятельность и установка. М.:Изд-во МГУ, 1979. - 151 с.
26. Аутогенная тренировка / Под ред. Филатова А.Т. К.: Здоров’я, 1987. 128 с.
27. Балл Г.А. Нормы деятельности и творческая активность личности // Вопросы психологии. 1990. № 6. С. 25-35.
28. Бардин К.В. Проблема порогов чувствительности и психофизические методы. М.: Наука, 1976. 395 с.
29. Басина Е.З. Идентификация с другими как механизм формирования смысловой сферы личности // Автореф. дис.канд.психол.наук. М., 1986. 18 с.
30. Белкин П..Г. Социальная психология научного коллектива. М.: Наука. 1987. 212 с.
31. Бергман Ш. Уход на пенсию переход к старости // Геронтология, 1988. - № 41-42. С. 20-21.
32. Бердяев Н.А. Сочинения. М.: Раритет, 1994. 416 с.
33. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Л.: Наука, 1988. 270 с.
34. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
35. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. Пг.: Колос, 1921.
36. Білявський І.Г., Кишинська А.Н. Сповідь пасинка віку і небагато історичної психології. Одеса: ОКФА, 1997. 472 с.
37. Бобнева М.И. Техническая психология. М.: Наука, 1966. 127 с.
38. Богоявленская Д.Б., Петухова И.А. Умственные способности как компонент интеллектуальной активности // Психологические исследования интеллектуальной деятельности / Под ред. О.К.Тихомирова. М., 1979. 188 с.
39. Бодалев А.А. Психология общения. М.: Знание, 1996. 234 с.
40. Бодунов М.В. Структура формально-динамических особенностей активности личности // Вопросы психологии. 1977. - № 5. С. 129-134.
41. Боришевский М.И. Саморегуляция поведения школьников // Сов. педагогика. 1991. №3. С.6367.
42. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! Новосибирск: Наука, 1984. 142 с.
43. Бреслав Г.М. Проблема эмоциональной регуляции общения у школьников//Вопр. психол. 1984. №3. С.53-59.
44. Брушлинский А.К. Проблема субъекта в психологической науке // Психологический журнал. 1991. Т. 12. № 6. С. 3-11.
45. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. М.: Мысль, 1978. 216 с.
46. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоровье, 1989. 168 с.
47. Буянов М.И. В кабинете детского психиатра. К.: Здоровья, 1990. 224 с.
48. Буянов М.И. Холокост и психиатрия // Тень холокоста. / Под ред. И.А.Альтмана. М.: Фонд «Холокост», 1998. С. 106-110.
49. Васильев И.А., Поплужный В.Л., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. М.: МГУ, 1980. 190 с.
50. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: МГУ, 1976. 142 с.
51. Вит Н.В. Об эмоциях и их выражении // Вопр. психол. 1964. №3. С. 140-154.
52. Воробьёв Ю.Л. Логико-семантический анализ понятия активность // Материалы межвузовской научной конференции по проблеме возрастания активности общественного сознания. Курск, 1968. С. 44- 46.
53. Выготский Л.С. Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т.2. 500 с.
54. Гегель Г. Философия духа. Энциклопедия философских наук. М: Мысль, 1977. 407 с.
55. Гинсбург М.Р. Неинтеллектуальные факторы интеллектуальной активности // Психологические исследования познавательной деятельности / Под ред. О.К. Тихомирова. М., 1979. С. 74-143.
56. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: МГУ, 1987. 147 с.
57. Голубева Э.А. Индивидуальные особенности памяти человека (психофизиологическое исследование). М.: Педагогика, 1980. 151 с.
58. Горбов Ф.Д. Я второе Я. М.: МГУ, 2000. 143 с.
59. Гращенков Н. И., Латаш Л.П., Фейгенберг И.М. Диалектический материализм и некоторые проблемы современной нейрофизиологии высшей нервной деятельности // Философские вопросы физиологии высшей нервной деятельности и психологии. М., 1963. С. 34- 51.
60. Гутман И., Шацкер Х. Катастрофа и её значение: Пер. с англ. Израиль: Библиотека-Алия, 1990. 287 с.
61. Даль В. Толковый словарь живого русского языка. М.: Рус. яз., 1989 Т. 1. 699 с.
62. Даниєль И. Когда выжившие стареют // Геронтология, 1996. № 67. С. 25-33.
63. Данилова М.Б., Елисеева И.М., Постовалова Л.И. Некоторые социально-клинические группы высокого суицидального риска // Актуальные проблемы суицидологии. М., 1978. С 178-184.
64. Джонсон Д.А. Советы авиапассажирам (Соблюдение правил безопасности полёта и спасения в аварийных ситуациях) : Пер. с англ. М.: Транспорт, 1989. 302 с.
65. Диагностика и регуляция эмоциональных состояний / Под общей ред А.Я.Чебыкина. В 2 ч. М., 1990. Ч.1. 214 с.
66. Дикая Л.Г., Семикин В.В. Особенности и эффективность разных форм психической саморегуляции в экстремальных условиях деятельности // Эмоциональная регуляция учебной и трудовой деятельности. М.: Изд-во Одесск. гос. пед. ун-та, 1987. С.1524.
67. Додонов Б.И. Эмоции как ценность. М.: Подитиздат, 1978. 270 с.
68. Донцов А.И. Проблемы групповой сплоченности. М.: Изд-во МГУ, 1979.
69. Дортс Н., Вайс С. Уход за престарелыми людьми, пережившими Катастрофу // Геронтология, 1994. № 67. С. 30-37.
70. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. М.: ИНФРА, 1997. 256 с.
71. Елфимова Н.В. Функции эмоции в создании мотивационного компонента деятельности // Эмоциональная регуляция учебной деятельности. М.: Изд-во Одесск. гос. пед. ин-та, 1987. С.2431.
72. Ермолаева М. Практическая психология старости. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 320 с.
73. Запорожец А.В., Неверович Я.З. О генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребенка // Вопр. психол. 1974. №6. С.59-73.
74. Захаров А.И. Язык плача: [Об эмоциональных состояниях ребенка] // Семья и школа. 1987. №1. С.22-25.
75. Изард К. Эмоции человека. М.: МГУ, 1980. 440 с.
76. Кадыров Б.Г. Уровень активации и некоторые динамические характеристики психологической активности // Вопросы психологии. 1976. - № 4. С. 133-138.
77. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. К.: Ваклер, 1997. - 272 с.
78. Калина Н.Ф. Основы психоанализа. М-К.: Ваклер, Рефл-бук, 2001. 368с.
79. Калмыкова Е.С., Миско Е.А., Тарабрина Н.Б. Особенности психотерапии посттравматического стресса // Психологический журнал, 2001. Т. 22. - № 4. С. 70- 80.
80. Кант И. Сочинения: В 6 т. М.: Мысль, 1964. Т. 2. 607 с.
81. Карлгрен Франс. Воспитание к Свободе / Пер. с нем. М.: Московский Центр вальдорфской педагогики, 1992. 272 с.
82. Кинг И. Значение досуга после ухода на пенсию // Геронтология, 1989. № 67. С. 70-74.
83. Киршбаум Э.И., Еремеева А.И. Психологическая защита. М.: Смысл, 2000. 181 с.
84. Кияшко Л.А. К проблеме исследования факторов формирования и изменения социальных стереотипов // Вісник Харківського університету. 2002. № 550. Ч. 2. С. 103-105.
85. Климов Е.А. Как выбирать профессию. М.: Просвещение, 1990. 159 с.
86. Клиническая психология / Под ред. Н.В. Тарабриной. СПб.: Издательство «Питер», 352с.
87. Ковалев А.Г. Психология личности. М.: Просвещение, 1969. 391 с.
88. Коломиец В.Ф., Рахминов Б.Я., Годовикова Л.Н. Влияние длительной психотравмирующей ситуации на тематику психопатологических расстройств у впервые заболевших шизофренией // Сб. Актуальные вопросы психиатрии. Душанбе, 1993. С. 38-41.
89. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 289 с.
90. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.: Политиздат, 1980. 144 с.
91. Коржевская В.Ф. Анализ причин и мотивов самоубийств (по литературным данным) // Актуальные проблемы теории и практики судебной медицины. Л., 1980. С. 28-31.
92. Коробейников М.П. Современный бой и проблемы психологии. Воениздат, 1972. 235 с.
93. Котик А.В. Психология и безопасность. Таллинн, 1987. 190 с.
94. Кочубей Б.И. Развитие ребенка: эмоции и здоровье [Заметки психолога] // Семья и школа. 1988. №3. С. 23.
95. Кочубей Б.И., Новикова Е.В. Эмоциональная устойчивость школьника. М.: Знание, 1988. 80 с.
96. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Издательство «Питер», 2000. 992с.
97. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
98. Крупнов А.И. Динамические черты активности и эмоциональности как основные характеристики темперамента // Психология и психофизиология активности и саморегуляции поведения и деятельности человека. Свердловск: Свердловский гос. пед. ин-т. 1989. С. 3 14.
99. Крупнов А.И. Психофизиологический анализ индивидуальных различий активности личности. Свердловск: ГПИ, 1983. 71 с.
100. Кулак И.А. Психофизиологические принципы обучения: Функциональные возможности головного мозга в восприятии и переработке информации. Минск: Изд-во БГУ, 1981. 287 с.
101. Лазурский А.Ф. К учению о психической активности. М., 1916. 115с.
102. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. М.: Политиздат, 1989. 304 с.
103. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. М., 1971. 248 с.
104. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: МГУ, 1972. 572с.
105. Леонтьев В.Г. Психологические механизмы мотивации. Новосибирск, 1992. 169 с.
106. Лидерс А.Г. Возрастно-психологические особенности консультирования пожилых людей. // Психология зрелости и старения, 1998, № 4. С. 13-22.
107. Лисина М.И. Развитие познавательной активности детей в ходе общения со взрослыми и сверстниками // Вопросы психологии. 1982. № 4. С. 24-28.
108. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
109. Лосский Н.О. История русской философии / Пер.с англ. М.: Советский писатель, 1991. 480 с.
110. Лурия А.Р. Об историческом развитии познавательных процессов. М.: Наука, 1974. 172 с.
111. Максименко С.Д. Общая психология. М.: «Рефл-бук», - К.: «Ваклер», 1999. 528 с.
112. Максимова Н.В. К вопросу об онтологическом и гносеологическом аспектах активности // Материалы межвузовской научной конференции по проблеме возрастания активности общественного сознания. Курск, 1968. С. 88-90.
113. Мамардашвили М.К. Анализ сознания в работах Маркса // Вопросы философии, 1968. № 6. С. 14-25.
114. Маслоу А.Г. Мотивация и личность. СПб.: Евразия, 1999. 478 с.
115. Матюшкин А.М. Психологическая структура и динамика развития познавательной активности // Вопросы психологии. 1982. № 4. С. 5-17.
116. Мордкович В.Г. Активность как философская категория // Материалы межвузовской научной конференции по проблеме возрастания активности общественного сознания. Курск, 1968. С. 111-113.
117. Муздыбаев К. Психология ответственности. Л.: Наука, 1983. 240 с.
118. Мухамадиев Д.М. Самосожжение женщин в условиях экстремальных психотравмирующих ситуаций // Русский Медицинский журнал. СП. 1998. Т. 1 № 1 С. 25-27.
119. Мухина В.С. Детская психология. М.: Просвещение, 1985. 272 с.
120. Надирашвили Ш.А. Классификация форм активности в свете теории установки // Психология личности и образ жизни / Под ред. Е.В.Шороховой. М., 1987. С. 48- 55.
121. Небылицин В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. М.: Наука, 1976. - 336 с.
122. Немов Р.С. Психология: В 3-х т. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. Т. 1. 688 с.
123. Ницше Ф. Антихристианин // Сумерки богов / Под. ред. А.А.Яковлева. М.: Политиздат, 1990. С. 17 94.
124. Новикова Е.В. Особенности общения и проявления школьной дезадаптации у младших школьников и подростков // Общение и формирование личности. М.: Педагогика, 1987. С.58-65.
125. Новикова Е.В. Психологическая коррекция школьной дезадаптации // Психологические проблемы индивидуальности. Л.М.: Педагогика, 1985. Вып.III. С.24-32.
126. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.: Сов. энциклопедия, 1973. 846 с.
127. Петровский А.В. К психологии активности личности // Вопросы психологии. 1975. - № 3. С.26- 38.
128. Петровский А.В., Петровский В.А. Личность и ее активность в свете идей А.Н. Леонтьева // А.Н. Леонтьев и современная психология. М., 1983. С. 88- 176.
129. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъективности. Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996. 191 с.
130. Петровский В.А. Психология неадаптивной активности / Российский открытый университет. М.: ТОО «Горбунок», 1992. 85 с.
131. Платон. Диалоги. М.: Мысль, 1986. 607 с.
132. Платонов К.К. Краткий словарь психологических понятий. М.: Высш. шк., 1984. 174 с.
133. Подоляк Я.В. Практические вопросы военной психологии. М.: Воениздат, 1987. 151 с.
134. Положий Б.С. Постстрессовые состояния // Обозрение психиатрии и мед. психологии им. В.М. Бехтерева. С.-Петербург, 1993. № 4. С. 6 - 11.
135. Прангишвили А.С. Установка и деятельность // Вопросы психологии. 1972. № 1. С. 3 - 10.
136.