ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ МЕХАНИЗМЫ АДАПТАЦИИ ПОДРОСТКОВ С КРИМИНАЛЬНЫМ ПОВЕДЕНИЕМ В УСЛОВИЯХ ПРИНУДИТЕЛЬНОЙ ИЗОЛЯЦИИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
МВС УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЯРМИШ ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 159.9 : 343.915

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ АДАПТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ З КРИМІНАЛЬНОЮ ПОВЕДІНКОЮ
В УМОВАХ ПРИМУСОВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ

19.00.06 - юридична психологія

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник:
Балабанова Любов Матвіївна,
доктор психологічних наук,
доцент

Харків - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ
АДАПТАЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ
ПРИМУСОВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ У ПЕРІОД РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ...................................14
1.1. Превентивна політика і практика на сучасному етапі розвитку
в Україні..................14
1.2. Інтрапсихічні адаптаційні механізми у неповнолітніх
правопорушників як предмет наукового аналізу...........................39
Висновки до розділу 1 .............................................................................................82
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДЛІТКІВ-ПРАВОПОРУШНИКІВ
В УМОВАХ ПРИМУСОВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ.................84
2.1. Аналіз методичних аспектів забезпечення емпіричного дослідження підлітків у соціально-реабілітаційних установах закритого типу..........84
2.2. Характеристика й аналіз методів емпіричного дослідження.....................92
Висновки до розділу 2.109
РОЗДІЛ 3
ЗВ'ЯЗОК ІНТРАПСИХІЧНИХ АДАПТАЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ
ПІДЛІТКІВ-ПРАВОПОРУШНИКІВ З ОСОБЛИВОСТЯМИ ЇХ АКТУАЛЬНОГО ПСИХІЧНОГО СТАНУ..........................................................110
Висновки до розділу 3............................................................................................158
ВИСНОВКИ................161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................170
ДОДАТКИ...............................................................................................................189

ВСТУП

Актуальність проблеми. На сучасному етапі проблема прогнозування поведінки неповнолітніх правопорушників в умовах примусової ізоляції і вимушеної діяльності привертає увагу різних фахівців, що обумовлює актуальність цього питання та необхідність його вирішення для превентивної практики (С.Д. Максименко, С.А. Бєличева, В.Г. Деєв, С.П. Бочарова, В.М. Кудрявцев, Ю.М. Антонян). Практика виконавчо-виправних установ показує, що ефективність виправлення і перевиховання підлітків-правопорушників безпосередньо пов'язана з тим, наскільки обгрунтовано і правильно будується і здійснюється індивідуальний підхід в процесі ресоціалізації осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Одним з найважливіших показників ефективності процесу ресоціалізації є характер прояву поведінкових реакцій, обумовлених психологічним і особистісним змістом. Поведінка засуджених підлітків в умовах примусової ізоляції фактично відображає ті ж самі індивідуально-особистісні особливості, які знайшли своє відображення в протиправних діях. Тому цілий ряд характеристик особистості підлітків-правопорушників та особливостей їх поведінкових реакцій з самого початку починають впливати на протікання процесу адаптації в період ресоціалізації, і це потребує їх враховування при обґрунтуванні системи заходів соціально-психологічного впливу.
Вирішення проблеми прогнозування поведінки й оцінки наслідків впливу ситуацій психоемоційного напруження, до яких відноситься ситуація примусової ізоляції, здійснюється провідними спеціалістами на основі положень теорії адаптації (Г.С. Костюк, Г.О. Балл, А.Г. Маклаков, Ф.Б. Березін).
Серед різноманітності адаптаційних процесів велика увага приділяється соціально-психологічній адаптації, у процесі якої відбувається пристосування особистості в умовах існування, що змінилися, з наступним включенням різних пристосувальних психологічних механізмів, спрямованих на стабілізацію особистості і збереження позитивного „Я-образу”. Це стосується і підлітків-правопорушників, які перебувають в соціально-реабілітаційних установах закритого типу.
Теоретичний аналіз цієї наукової проблеми відносно психологічних адаптаційних механізмів особистості виявив надзвичайну їх різноманітність: від активних, гнучких і конструктивних до пасивних, ригідних і дезадаптивних. Дослідниками вони розглядаються і як стратегії поведінки пристосування особистості в „значущих”, „важких” ситуаціях, як механізми інтрапсихічної адаптації. До них належать і механізми психологічного захисту (Л.Ф. Бурлачук, Ю.Б. Захарова, І.А. Штроо, О.Ю. Коржова, А.А. Налчаджан та ін.).
Категорія психологічного захисту в сучасній психології відноситься до розряду, який давно і міцно затвердився. Її вивчення відображене в працях вітчизняних і закордонних психологів (Б.Ф. Березін, Ф.В. Бассин, Ю.Б. Захарова, В.І. Журбін, Ж. Локан, Г. Тарт, О.С. Романова, Т.С. Яценко, З. Фрейд, А. Фрейд і ін.).
Феномен психологічного захисту залучається для пояснення емпірично виділених явищ у практиці психотерапії (В.М. Воловик, В.Д. Вид, Р.А. Зачепицький, А.Б. Добрович, Т.С. Яценко), а також теоретично вводиться в контекст загальнопсихологічних концепцій настанови (Ф.В. Бассин, В.Е. Рожнов, М.Є. Бурно), відносин особистості (Б.Д. Карвасарський, В.А. Ташликов), переживання (Ф.Є. Василюк), самооцінки (В.В. Столін), дається порівняння рівнів прояву захисних механізмів (Ю.Б. Захарова, З.А. Штроо), подається семіотика (В.М. Цапкін, В.І. Журбін) і психофізіологічна інтерпретація захисних механізмів (В.С. Роттенберг, Б.Ф. Березін). Вивчаються можливості діагностики психологічних захистів (Л.Ф. Бурлачук, Т. Домнич). Психологічні реальності, для позначення яких використовуються уявлення про психологічний захист, також різноманітні. Це поведінка, як психотична (А.Б. Добрович), так і нормальна (Б.В. Зейгарник), і феномени спілкування (опір у психотравматичному аспекті). До психологічних захисних механізмів звертаються для пояснення деяких станів психіки і свідомості людини (Т.С. Яценко).
Практика роботи з девіантними підлітками показує недостатнє вивчення феномена психологічного захисту як одного з діючих факторів у процесі ресоціалізації підлітків-правопорушників в умовах примусової ізоляції. Крім того, науковий інтерес до виділеної проблеми пов'язаний із зростанням у даний час протиправних дій у підлітковому віці та бажанням психологів глибше простежити механізми регуляції відхилень у поведінці з метою подальшої її корекції і профілактики.
Профілактика відхилень у поведінці передбачає систему загальних і спеціальних заходів на різних рівнях соціальної організації: загальнодержавному, економічному, медико-санітарному, педагогічному, соціально-психологічному.
Слід відмітити декілька напрямків наукових пошуків, в межах яких вченим вдалося отримати конкретні результати. Зокрема, у науковій літературі знайшли розкриття питання, які стосуються причин виникнення у неповнолітніх девіантної поведінки (С.І. Болтівець, І.Д. Бех, Н.П. Крейдун, О.В. Землянська), явищ важковиховуваності та їх зв’язку з правопорушеннями (С.А. Бєличева, А.І. Долгова, О.В. Киричук, Є.В. Заіка), шляхів пошуку ефективної профілактики правопорушень та ролі спеціальних установ у профілактичній роботі з неповнолітніми (С.О. Бадмаєв, О.В. Беца, Ю.О. Клейберг, Л.В. Мардахаєв), розробки діагностичних методик вивчення відхилень, які мають прояв у психічному розвитку та поведінці.
Поряд із зазначеними вище результатами наукового пошуку проблема прогнозування поведінки неповнолітніх правопорушників в період ресоціалізації залишається ще недостатньо вивченою. Особливо гострими і водночас поверхово висвітленими у науковій літературі є питання психологічного забезпечення процесу ресоціалізації підлітків-правопорушників, особливо в період первинної ресоціалізації. Подальше вивчення впливу психологічних адаптаційних механізмів особистості підлітків-правопорушників на формування поведінкових реакцій в умовах примусової ізоляції та вимушеної діяльності з урахуванням сучасних реалій є вкрай необхідним. Що стосується інтрапсихічних механізмів”, які мають певну історію, концептуальне положення, зміст, то їх висвітлення диктується логікою аналізу психологічної практики.
Недостатнє вивчення зазначених питань, усвідомлена необхідність їх наукового обґрунтування і практичного вирішення зумовили вибір теми нашого дослідження Психологічні механізми адаптації підлітків з кримінальною поведінкою в умовах примусової ізоляції”
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проблеми пов’язане з реалізацією основних напрямків Державної національної програми Освіта” (Україна XXI століття”), Національної доктрини розвитку освіти в Україні у XXI столітті, Комплексної програми з профілактики безпритульності і правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві, спрямоване на виконання Указу Президента України від 28.01.2000 р., за № 113/2000 Про додаткові заходи запобігання дитячої безпритульності”, а також низки Законів України: Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, Про попередження насильства у сім‘ї” та ін.
Дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідницької роботи Макіївського економіко-гуманітарного інституту (МЕГІ), а також теми наукової роботи кафедри психології МЕГІ Проблеми підготовки психологів до роботи в правоохоронних органах” (Протокол № 6 від 27.02.1999 року).
Тема дослідження затверджена Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 5 від 10.05.2001 р.), узгоджена у такому формулюванні в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 517-а від 23.04.2003 р.).
Об’єкт дослідження процес психологічної адаптації підлітків в умовах примусової ізоляції в період первинної ресоціалізації.
Предмет дослідження інтрапсихічні адаптаційні механізми і особливості їх зв’язку з актуальним психічним станом підлітків в умовах примусової ізоляції.
Мета дослідження полягає у виявленні інтрапсихічних адаптаційних механізмів, які виникають у підлітків правопорушників в умовах примусової ізоляції, та встановленні особливостей зв’язку цих механізмів з актуальним психічним станом особистості підлітка з метою оптимізації процесу первинної ресоціалізації.
Гіпотеза дослідження:
- стабілізація особистості підлітка-правопорушника в умовах примусової ізоляції забезпечується актуалізацією інтрапсихічних захисних механізмів;
- актуальний психічний стан підлітка-правопорушника в умовах примусової ізоляції визначає ступінь активізації захисних механізмів;
- ефективність роботи психолога у соціально-реабілітаційних закладах закритого типу з підлітками-правопорушниками підвищиться за умови впровадження на практиці способів врахування впливу інтрапсихічних адаптаційних механізмів на процес ресоціалізації.
Відповідно до поставленої мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:
1. На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність, складові компоненти та функції інтрапсихічних адаптаційних механізмів, в тому числі захисних психологічних механізмів особистості в умовах примусової ізоляції.
2. Виявити основні захисні механізми у підлітків-правопорушників, що перебувають в умовах примусової ізоляції, специфіку і типовість прояву цих механізмів в період адаптації на етапі первинної ресоціалізації.
3. Провести порівняльний аналіз наявності психологічних захисних механізмів у підлітків-правопорушників і підлітків з правомірною поведінкою.
4. Виявити особливості зв'язку інтрапсихічних адаптаційних механізмів з актуальним психічним станом особистості підлітка-правопорушника.
5. Показати необхідність урахування в роботі психолога з вихованцями соціально реабілітаційного закладу закритого типу інтрапсихічних адаптаційних механізмів підлітків правопорушників з метою оптимізації процесу ресоціалізації.
Методологічною основою дослідження є загальнопсихологічні положення про особистість, діяльність та поведінку (О.Н.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Г.С.Костюк та ін.); становлення особистості в онтогенезі (Г.О.Балл, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, В.О.Моляко, Т.М.Титаренко, Д.І.Фельдштейн, Н.В.Чепелєва та ін.). Важливе методологічне значення для розв’язання досліджуваної проблеми мають принципи та положення Конституції України, Законів України Про освіту”, Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, Кримінально-виконавчий кодекс України і Національна програма Діти України”.
Теоретичну основу дослідження становлять положення психологічної науки щодо закономірностей і механізмів адаптації (Г.О. Балл, Ф.Б. Березін); наявності різних рівнів прояву феномену психологічного захисту (Г.М.Андреєва, О.І.Донцов, Ю.Б. Захарова, В.А. Штроо, Т.С. Яценко та ін.); природи особистісних відхилень (О.В. Змановська, Н.П. Крейдун, Ю.О. Клейберг, Н.Ю. Максимова); організації психокорекції поведінки підлітків (О.Ф. Бондаренко, Л.Ф. Бурлачук, А.Є. Личко, Н.Ю. Максимова, Л.Є. Орбан Лембрик, В.М. Синьов, Т.С. Яценко та ін.).
Методи дослідження. Для перевірки висунутої гіпотези і виконання поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичні аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація і порівняння, узагальнення дозволили опрацювати наукові джерела, визначити сутність та особливості інтрапсихічних механізмів адаптації підлітків правопорушників в умовах примусової ізоляції; емпіричні - спостереження, метод експертних оцінок, біографічний метод (аналіз подій життєвого шляху, складання „психологічного паспорту”), дослідницькі бесіди, що забезпечили вивчення стану зазначеної проблеми у практиці; психодіагностичні - дали змогу визначити інтрапсихічні адаптаційні механізми підлітків-правопорушників, особливості особистості і актуального психічного стану. В дослідженні було використано чотири групи методик: методики, спрямовані на визначення соціальної адаптивності (методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Раймонда); методики, спрямовані на вивчення механізмів адаптації (інтрапсихічних захисних механізмів модифікована методика Індекс життєвого стилю (LSJ), індивідуальних копінг стратегій - Методика визначення копінг-механізмів” Е. Хайма); методики, спрямовані на вивчення особистісних особливостей і актуального психічного стану (тест опитувальник Р. Кеттела Шістнадцять особистісних факторів” (16 ЛФ) форма А (адаптація А.Г. Шмельова, В.І. Похілько, А.С. Соловейчик); модифікована форма В. Фрейбурського особистісного опитувальника (FPI) (адаптація факультету психології ЛДУ); тест тривожності Ч.Д. Спілбергера в адаптації Ю.Л. Ханіна; стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості (СМІЛ) (адаптація Л.М. Собчик тесту MMPI)); статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів довели достовірність та наявність особливостей прояву інтрапсихічних механізмів адаптацій у підлітків правопорушників в умовах примусової ізоляції в період первинної ресоціалізації.
Етапи і експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 19992003 років і охоплювало кілька етапів психологічної діяльності.
На першому етапі (1999 2000 рр.) здійснювалося теоретичне вивчення зазначеної проблеми на матеріалі аналізу наукової психологічної літератури. Зокрема, були виявлені сутність інтрапсихічних адаптаційних механізмів, визначено зміст, об’єкт, предмет дослідження, тип психологічного захисту; сформульовано концептуальні положення, гіпотезу, мету та завдання дослідження.
На другому етапі (2001 2002 рр.) для проведення експериментальної частини дослідження складено набір методик, адекватний до мети роботи.
На третьому етапі (2001 2003 рр.) виконана дослідно експериментальна робота, пов’язана з перевіркою концептуальних положень і гіпотези дослідження, здійснене порівняння результатів в основній і контрольній групах, узагальнено дані теоретичного аналізу і дослідно експериментальної діяльності, підготовлено ряд наукових статей, апробовано і впроваджено основні положення і рекомендації дослідження.
Дослідження проводилося на базі Макіївського соціально-реабілітаційного училища ім. А. Макаренка та загальноосвітньої школи № 16 м. Макіївки. До експерименту було залучено 243 підлітка, з них: 123 неповнолітні правопорушники, 120 підлітки з правомірною формою поведінки.
Наукова новизна одержаних результатів: уперше встановлено зв’язок між комплексом інтрапсихічних адаптаційних механізмів і особливостями актуального психічного стану особистості підлітка правопорушника в умовах примусової ізоляції; виявлена типовість та частота активізації психічних захисних механізмів в поведінкових реакціях неповнолітніх правопорушників в умовах примусової ізоляції; встановлена роль психічного стану особистості в активізації комплексу інтрапсихічних захисних механізмів; показана багатобічність теоретичних підходів до вивчення психологічних захисних механізмів, що дозволило розширити змістовну сторону поняття феномен психологічного захисту” за допомогою таких визначень, як предмет захисту”, об’єкт захисту”, тип захисту”, ситуація захисту”, рівні захисних механізмів”; удосконалено критерії та показники виміру психічних захисних механізмів у підлітків правопорушників в умовах примусової ізоляції; набули подальшого розвитку уявлення про класифікацію різних форм захисних механізмів, їх роль у стабілізації особистості та участь у процесі ресоціалізації підлітків.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає у висвітленні основних підходів до вивчення інтрапсихічних адаптивних механізмів у підлітковому віці як фактору регуляції поведінки, розкритті їх сутності, складових компонентів, повторюваності та частоті прояву; визначені актуальні психічні стани, що активізують комплекс захисних механізмів у підлітків правопорушників, які перебувають в умовах примусової ізоляції.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю використання отриманих результатів у роботі з підлітками-правопорушниками в період ресоціалізації. Знання особливостей прояву механізмів інтрапсихічної адаптації дає змогу реалізувати індивідуальний підхід при побудові психокорекційних програм. Володіння інформацією про психологічні особливості та пов'язані з ними інтрапсихічні адаптаційні поведінкові реакції допоможе знайти резерви поліпшення роботи пенітенціарних психологів, соціальних працівників і тим самим забезпечити максимальне урахування інтересів самих підлітків-правопорушників. Отримані результати роботи дають підгрунтя для прогнозування характеру процесу ресоціалізації підлітків-правопорушників в умовах примусової ізоляції.
Встановлені в процесі дослідження факти і сформульовані на їх підставі теоретичні висновки дають змогу викладачам та широкому колу спеціалістів, які займаються проблемами превенції і інтервенції девіантної поведінки у підлітків, удосконалити учбово-виховні програми з соціалізації особистості підлітків. Результати експериментального дослідження допоможуть викладачам психологічних закладів з юридичною спрямованістю у процесі вдосконалення підготовки психологів до роботи в пенітенціарній системі, а також під час розробок навчально-методичних матеріалів та підручників з питань юридичної психології, кримінальної психології, девіантології, психології підлітків-правопорушників.
Наукові положення та аналіз емпіричних результатів упроваджено у навчальний процес підготовки психологів фахівців Макіївського економіко гуманітарного інституту (довідка № 1 від 25.05.2003 року), Донецького національного університету (довідка № 2 від 10.06.2002 року), у процес соціально-психологічної допомоги вихованцям соціально-реабілітаційного училища м. Макіївки (довідка № 3 від 28.04.2003 року).
Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, відповідністю наукового апарату предмету дослідження, застосуванням взаємодоповнювальних методів наукового пошуку, адекватних визначеним меті і завданням, залученням репрезентативної вибірки. Ефективність використаних методів наукового дослідження отримала своє підтвердження у процесі емпіричного дослідження. Сформульовані у процесі науково дослідницької діяльності висновки були перевірені і підтверджені змістом теоретичного аналізу та експериментальної роботи.
Апробація результатів дослідження здійснювалась на міжнародних, всеукраїнських, міжрегіональних науково практичних конференціях: міжвузівській науково-практичній конференції на тему: Сучасні правові проблеми профілактики і розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (Донецьк, 2002); 2-й Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції Сучасні проблеми гуманізації і гармонізації управління” (Харків, 2001); Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Київ, 2002); IV Харківських міжнародних психологічних читаннях Психологія в сучасних вимірах: теорія і практика” (Харків, 2002); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Психологічні і соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених Україна наукова” (Дніпропетровськ, 2003), а також шляхом обговорення на засіданнях кафедри психології Макіївського економіко-гуманітарного інституту (1999 2002 рр.) і кафедри прикладної психології Національного університету внутрішніх справ (2001 2003 рр.).
Публікації. Результати дослідницької роботи, основні висновки та рекомендації за темою дослідження відображені у 9 наукових працях, в тому числі 4 у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 219 найменувань, з них 7 - на іноземній мові, та 4 додатків. Робота викладена на 193 сторінках та проілюстрована 4 діаграмами, 15 таблицями, 1 графіком.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що в процесі ресоціалізації неповнолітніх правопорушників, які перебувають в умовах примусової соціальної ізоляції (ситуація психоемоційного напруження), функцію стабілізації виконують переважно інтрапсихічні захисні механізми. Це пов’язано з обмеженістю арсеналу механізмів опанування, соціальною незрілістю, психологічною занедбаністю особистості підлітка-правопорушника, а також наявністю високого рівня психоемоційного напруження, який обумовлює їх запуск.
2. Теоретичний аналіз дозволив виділити декілька підходів до осмислення інтрапсихічних адаптаційних механізмів. Було підкреслено, що психологічний захист це окремий випадок стратегії поведінки, що є водночас адаптаційним механізмом психічної саморегуляції у важкій ситуації”, у ситуації примусової ізоляції, в якій перебувають підлітки-правопорушники. Показано, що вивчення їх має значення для прогнозування поведінки особистості підлітка-правопорушника в процесі ресоціалізації. Особливо гостро ця проблема стає перед психологами соціально-реабілітаційних установ закритого типу, тому що неможливо знайти правильний підхід до вихованців, домогтися позитивних змін без знання їх соціально-психологічної деформації, причин і умов формування кримінальної спрямованості й адаптаційних механізмів регуляції поведінки. Вплив на вихованців без урахування їх соціально-психологічних й індивідуальних розходжень, особливостей протікання процесів ресоціалізації і специфіки прояву поведінки із відхиленнями, призводить до конфліктних ситуацій і посилення негативного впливу умов, у яких перебувають підлітки-правопорушники.
3. У дисертації була акцентована увага на тих аспектах зазначеної проблеми, які ще не отримали достатнього висвітлення у науково- психологічній літературі. До них віднесено особливості прояву інтрапсихічних адаптаційних механізмів у підлітків-правопорушників в умовах примусової ізоляції, їх вплив на формування поведінкових реакцій, також залежність активізації і видів захисту від актуального психічного стану підлітка. Зазначено, що організація процесу психологічного захисту є важливою і необхідною складовою частиною розвитку особистості підлітка в період первинної ресоціалізації. Підліток-правопорушник стає зрілим, незалежним, відповідальним тоді, коли його власне Я” здатне справитися із зовнішнім і внутрішнім дискомфортом, тобто захистити себе і бути здатним прийняти рішення. Психологічний захист це спеціальна система стабілізації особистості, спрямована на зняття психоемоційного переживання, у сполученні із внутрішніми і зовнішніми конфліктами.
4. Виявлено, що неповнолітні правопорушники використовують не один, а відразу кілька захисних механізмів, що вказує на наявність комплексного психологічного захисту. Їх сумісна участь визначає цілісну реакцію на ситуацію і формує певну спрямованість поведінки. Зазначено, що кожний з описаних захисних механізмів вносить, крім того, ще й особливий внесок в організацію захисного процесу.
5. За підсумками дослідження було визначено, що вибір адаптаційних захисних механізмів залежить від особливостей актуального психічного стану підлітків-правопорушників. Вибудовуючи свою захисну поведінку, підлітки спираються на притаманні їм особистісні властивості, і це обумовлює специфіку адаптації у процесі їх ресоціалізації. Встановлено, що підлітки з правомірною поведінкою володіють багатим репертуаром захисних форм поведінки, спрямованих на компенсацію найрізноманітніших змін, а також змін психічного стану. У неповнолітніх правопорушників відзначається деяка ригідність механізмів психологічних захистів, їх бідність, мала кількість зв’язків між захистами і психологічними параметрами актуального психічного стану, що свідчить про соціальну незрілість особистості і слабку психічну адаптацію.
6. Показано та обґрунтовано, що захист особистості підлітка правопорушника виступає як об’єктивна реальність, яку необхідно виявляти, інтерпретувати, перебудовувати, допомагати усвідомлювати, вчити використовувати. У роботі з психологічним захистом підлітка слід зважувати на те, що психокорекційний підхід полягає в створенні умов для усвідомлювання дітьми неефективності деяких форм захисної поведінки і формуванні свідомих стратегій опанування психоемоційним напруженням у важких” ситуаціях, якими є умови примусової ізоляції, що дасть змогу поліпшити процес ресоціалізації. Допомагаючи підлітку-правопорушнику правильно сформувати захисну поведінку, психолог сприяє розвиткові його особистості, підвищенню соціальної пристосованості, а також запобіганню рецидиву.
Особистості підлітків, яких засуджено, в процесі відбування покарання підлягають значним змінам. В процесі змін первісні особливості особистості, її адаптаційні здібності, а також адаптаційні механізми значною мірою впливають на те, в якому напрямку виправлення або загіршення соціально-негативних характеристик буде проходити процес ресоціалізації підлітків в умовах позбавлення волі. Саме на початок процесу ресоціалізації засуджених припадає значна частина психодіагностичної роботи. Тому, спираючись на висновки, які зроблені в результаті даного дослідження, для психологів пенітенціарних установ з метою покращення роботи з підлітками-правопорушниками на етапі первинної ресоціалізації нами були розроблені такі рекомендації.
1. Основна мета психологічного впливу (превенції та інтервенції) є формування стабільного емоційного стану та активної проблемно-вирішувальної поведінки.
2. Враховуючи те, що у підлітків-правопорушників загальний рівень інтелектуальних функцій і когнітивної оцінки ситуації знижений, в такому разі методи індивідуальної корекції у вигляді навіяння та переконання на етапі первинної ресоціалізації малоефективні. Тому адекватною формою психологічного впливу на особистість підлітка-правопорушника в даний період повинна стати поведінкова корекція.
3. З урахуванням того, що у підлітків-правопорушників на етапі первинної ресоціалізації підвищений загальний рівень тривожності і поведінка супроводжується негативними емоціями (агресія), які безпосередньо пов'язані з основними відхиленнями особистісних якостей, роботу з засудженими підлітками необхідно починати із зняття психоемоційного напруження, стабілізації особистості. Основною формою в такому разі може стати тілесно-орієнтована терапія або процедури прогресуючої м'язової релаксації. Для проведення із засудженими занять треба обладнати кімнату психоемоційного розвантаження.
4. При проведенні релаксаційних тренінгів необхідно акцентувати увагу підлітків на навчанні і засвоєнні наступного циклу: „активізація уваги напруження фіксація звільнення розслаблення”. Свої дії підлітки повинні супроводжувати спеціальними фразами: „Я фіксую...”, „Я тисну...” та ін. Таким чином, особистісні переживання набувають значення, і починає розвиватися саморегуляція. Це тільки початковий момент усвідомлення своїх дій, початок переводу механізмів психологічного захисту в копінг-механізми.
5. В процесі інтрапсихічної адаптації підлітків-правопорушників, на тлі дезадаптивних поведінкових стереотипів, когнітивних перевертань і дефіциту, копінг-механізми непродуктивні. Функцію стабілізації беруть на себе механізми психологічного захисту. Тому на початку діагностично-корекційної роботи із вихованцями психолог повинен навчитися виявляти і інтерпретувати механізми психологічного захисту. З цією метою і для покращення диференціації виявлення механізмів захисту можна використовувати не тільки стандартизований набір методик, а і розширити його за допомогою включення психодіагностичних тестів, таких, як „Індекс життєвого стилю”, „Методика виявлення копінг-стратегій”.
6. Крім психоемоційної напруженості, яка заважає особистості підлітка-правопорушника використовувати ефективні інтрапсихічні адаптаційні механізми, існує ще соціальна незрілість, девіантна мотивація, духовна криза особистості. Тому на фоні релаксаційних вправ необхідно формувати первинні соціальні здібності, такі, як: початкові соціальні здібності (слухаю, починаю розмову, веду розмову, прошу допомоги, виконую прохання і таке ін.); емоційні соціальні здібності (розумію почуття інших, виражаю свої почуття, нагороджую себе за гарні почуття); соціальні здібності контролю; здібності планування (пошук причин проблеми, опис своїх можливостей та ін.). В групових дискусіях за допомогою цих настанов і здібностей підлітки-правопорушники починають говорити про приховані переживання. Таким чином, підключається когнітивний компонент. Ця дія допомагає нормалізувати стан дитини. Переживання набувають змістовності, підліток починає розуміти, що значить „я радію”, „я сумую”, „я злюся”. Виникає усвідомлена орієнтація в своїх переживаннях. Підліток-правопорушник починає встановлювати зв'язки між емоціями і життєвими ситуаціями, в яких його переживання виникають.
7. Вказані вище рекомендації дозволяють сформулювати узагальнений план дії психологів із засудженими підлітками-правопорушниками на етапі первинної ресоціалізації, який містить:
- формування орієнтації на самозберігання і виконання соціальних вимог;
- усунення підвищених реакцій тривоги;
- розвиток здібностей розслаблюватися;
- розвиток ефективних соціальних навичок;
- усунення дефіциту поведінкових репертуарів в процесі інтрапсихічної адаптації;
- зменшення проявлень дезадаптивної поведінки;
- підвищення рівня соціальної адаптації.
8. Послідовність виконання пропонованих нами рекомендацій допоможе на первинному етапі ресоціалізації сформувати умови до переводу механізмів психологічного захисту у копінг-механізми і тим самим оптимізувати процес ресоціалізації неповнолітніх правопорушників в цілому.
Таким чином, у нашій роботі психологічний захист особистості підлітка-правопорушника виступає як об'єктивна реальність, яку необхідно вміти виявляти, інтерпретувати, перебудовувати, допомагати усвідомлювати, вчити використовувати. Така реальність, з якою психологові треба вміти оперувати на практиці. У роботі з психологічним захистом підлітка, слід зважувати на те, що психокорекційний підхід полягає в створенні умов для усвідомлення дітьми неефективності деяких форм захисної поведінки і формуванні свідомих стратегій опанування психоемоційною напругою у важких ситуаціях (умови примусової ізоляції). Робота психолога повинна полягати, на нашу думку, у складанні умов для підлітків-правопорушників з метою здійснення поступового відходу від простих поведінкових реакцій до більш складних форм захисної поведінки, до усвідомлення її і формування усвідомлених дій (копінг-механізмів) і, нарешті, до звикання підлітків діяти по-новому, відповідно до соціальних нормативів. Допомагаючи підліткові-правопорушнику правильно сформувати захисну поведінку, психолог сприяє розвиткові його особистості, підвищенню соціальної пристосованості, а також профілактиці рецидиву.
Перспективи
Вибір психологічних захистів пов'язаний із адаптаційною здатністю індивіда, яка визначає можливість адаптивної регуляції психічного стану. Здатність особистості до адаптації містить у собі певний рівень розвитку психологічних характеристик, найбільш значущих для регуляції психічної діяльності і процесу соціальної адаптації і ресоціалізації, а також особливого актуального психічного стану. Виявлено, що надання переваги тим чи іншим стратегіям захисної поведінки багато в чому визначається властивостями особистості і нормативністю поведінки. Вибудовуючи свою захисну поведінку, підлітки спираються на притаманні їм особистісні властивості. Характерними відхиленнями у властивостях особистості підлітків-правопорушників є напруженість, тривожність, легка збудливість у сполученні з низьким самоконтролем і недостатнім розумінням соціальних нормативів. Ці особистісні властивості обумовлюють труднощі адаптації в процесі ресоціалізації і провокують появу непродуктивних захистів. Підтвердженням цього є результати проведеного нами діагностичного дослідження. У його процесі була виявлена велика кількість взаємозв'язків між активністю психологічних захистів і особливостями актуального психічного стану. Однак на даному етапі дослідження інтрапсихічних адаптаційних механізмів ще не всі кореляції можуть мати обґрунтоване психологічне пояснення, особливо з урахуванням обмеженої кількості досліджень психологічних захистів. Порівнюючи показники, ми обмежилися розглядом найбільш загальних закономірностей, і в обговоренні використовувалися тільки достовірні результати. Звертає на себе увагу відсутність у більшості випадків стабільних і однозначних зв'язків між показниками видів психічного захисту й особливостями актуального психічного стану. Ці кореляційні зв'язки міняються в залежності від рівня психічної адаптації досліджуваних, від наявності або відсутності в них вираженої психоемоційної напруги. Результати нашого дослідження також не підтверджують повністю теоретичних положень Р. Плутчика, що існує однозначний зв'язок між специфікою захисних механізмів і якістю емоційного стану і що для кожного типу особистості характерний строго визначений тип захистів. Все вищевказане дає підстави для проведення подальшого дослідження зазначеної проблеми.
Підводячи підсумок, хочеться окреслити і те коло проблем, що визначають найближчі перспективи у вивченні захисних механізмів. Зокрема, залишаються відкритими питання про використання діагностичних методик у вивченні захисних механізмів; про співвідношення виділених у теоретичному аналізі стійких сполучень механізмів захистів і психічного стану особистості з емпіричним підтвердженням цього зв'язку; про розробку прийомів і психологічних технік в усвідомленні захисних механізмів і перенесенні інтрапсихічних адаптаційних механізмів у копінг-механізми; про збереження у стабільній ситуації тієї активності захисних механізмів, які виникали в рамках ситуації примусової ізоляції; про наявність взаємозв'язку між конкретними різновидами захисних механізмів і рівнем розвитку групи.
Відповіді на ці питання можна отримати лише на шляху поглибленої теоретичної розробки феномена психологічного захисту і створення нових програм емпіричної перевірки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: ЭКСМО, 1993. - 245 с.
2. Александров А.А. Цели и задачи психиатрии при основных типах делинквентного поведения у подростков // Возрастные аспекты групповой психиатрии при нервно- психических заболеваниях: Сб. научных трудов.- М., 1988. - 162 с.
3. Алемаксин М.А. Воспитательная работа с подростками. М.: Педагогика, 1979. - 74 с.
4. Альбуханова Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: ЭКСМО, 1980. 311 с.
5. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. В 2-х томах Т. 1. М., 1980; Т.2. - М., 1980. 380 с.
6. Анохин П.К. Системная организация физиологических функций. М.: Медицина, 1969.- 445 с.
7. Ансель М. Новая социальная защита. Гуманистическое движение в уголовной практике // Антология мировой правовой мысли.Т.3. М., 1999. 205 с.
8. Бадмаев С.А. Психологическая коррекция отклоняющегося поведения школьников. М.: Академия, 1993. - 310 с.
9. Баевский Р.М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии. М.: Медицина, 1979. 212 с.
10. Балабанова Л.М. Соціально-психологічні аспекти формування девіацій у підлітків та шляхи їх попередження. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 25 27 листопада 2002 р. К.: Міленіум. - 2002. - С.53-57.
11. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1998. - № 1. С. 92 100.
12. Балл Г.А. О некоторых понятиях теории действия // Вопросы психологии. 1980. - № 1. С. 73-81.
13. Балтівець С.І. Проблеми визначення детермінант девіацій у поведінці дітей.//Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 25-27 листопада 2002 р. К.: Міленіум. - 2002. С. 29 33.
14. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. 640 с.
15. Банщиков В.М., Лебединский М.С. Вопросы психотерапии. М.: Медицина. - 1974. - 190 с.
16. Бардиер Г.Л., Никольская И.М. Одаренные дети // Психологическая защита. 1996. - № 1. С. 10-22.
17. Бассин Ф.В. О силе Я и психологической защите // Вопросы философии. 1962.- № 2.- С. 118 126.
18. Беличева С.А. Основы превентивной психологии. М.: Академия, 1995. 104 с.
19. Белов А.Ф., Бяловский Ю.Ю. Психологические характеристики индивидуальных поведенческих тактик адаптации к дополнительному респираторному сопротивлению // Психологический журнал. - 1998. - Том 19. - № 2.- С.119-125.
20. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Л.: Наука, 1998.- 263 с.
21. Бессознательное: природа, функции, методы исследования / Под ред. А.С. Траншивили . Тбилиси, 1978. 462 с.
22. Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности. К.: 1992. -204 с.
23. Беца О.В. До питання про розробку соціальної політики стосовно осіб позбавлення волі // Соціальна політика та соціальна робота. 1966. - № 1. - С. 51-55.
24. Блюм Г. Генезис защитных механизмов // Самосознание и защитные механизмы. Хрестоматия. Самара: Издательский Дом „БАХРАХ-М”, 2003. - С. 594-622.
25. Блюм Г. Психодиагностические теории личности. М.: Издательский центр «Академия», 1996. 306 с.
26. Божович Л.И. Избранные психологические труды. М.: ИПАН, 1993. 464 с.
27. Бондар В.І., Бех І.Д. Проблеми аномальної дитини // Педагогіка і психологія. 1995. - № 2. С. 127-134.
28. Борисова Е.М. Индивидуальное своеобразие становления профессионала // Психофизиологические вопросы становления профессионала. М., 1976. С. 6-17.
29. Боришевский М.И. Психологические особенности самосознания подростка. - К.: Вища школа, 1980. 160 с.
30. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций: Учебное пособие. М.: Российское педагогическое агентство, 1998. 263 с.
31. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь справочник по психодиагностике. СПб.: Питер Ком, 1999. 528 с.
32. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки детского психиатра: Кн. для учителей и родителей. М.: Просвещение, 1988. 207 с.
33. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. М.: Наука, 1984. 200 с.
34. Вид В.Д. Психоаналитическая психотерапия при шизофрении. СПб.: Медицина, 1993. - 235 с.
35. Волженкин Б.В. Характерологические особенности подростков-дошкольников. М.: Академия, 1991. - 238 с.
36. Воловик В.М., Вид В.Д. Психофармакология и психотерапия // Фармакологические основы реабилитации психических больных. М.: Медицина, 1989. - С. 98 117.
37. Восстановительное правосудие для несовершеннолетних и социальная работа: Учебное пособие / Под ред. Л.М. Карнозовой. М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2001. 334 с.
38. Газелл А. Умственное развитие ребенка.- М.- Л,. 1970. 210 с.
39. Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного поведения. - СПБ: Питер, 1993. - 167 с.
40. Грановская Р.М., Никольская И.М. Защита личности: психологические механизмы. СПб.: Знание, 1998. 272 с.
41. Грановская Р.М., Крижанская Ю.С. Творчество и преодоление стереотипов. СПб.: Эксклюзив, 1994. 244 с.
42. Гуманизация российского образования и проблемы защиты детства: Сб.ст. - М.: Наука, 1995. - 160 с.
43. Дженкинс О. Счастье вашего ребенка. - М.: ЭКСМО, 1986. 312 с.
44. Диагностика школьной дезадаптации / Под ред. С.А.Беличевой.- М.: Академия, 1993. - 210с.
45. Добрович А.Б. Воспитатель о психологии и психогигиене общения // Кн. для учителей и родителей. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
46. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. - М.: Юр. лит., 1981. 160 с.
47. Долгова А.И., Миньковский Г.М. Правовое воспитание несовершеннолетних и молодежи // Правовая культура и вопросы правового воспитания. М., 1974. - С.121-128.
48. Домнич Т.М. Наукові методи оцінки психологічного захисту // Практична психологія та соціальна робота.- 2002.- № 6. С. 43 45.
49. Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подростковом возрасте // Вопросы психологии.- 1972.- № 2. - С. 25-38 .
50. Дюркгейм Э. Социология.- М.: Социо, 1995. - 352с.
51. Еникеева Д.Д. Пограничные состояния у детей и подростков: основы психиатрических знаний. М.: Издательский центр «Академия», 1998. 304 с.
52. Жолго І.І. Державні заходи по соціальній реабілітації дітей з девіантною поведінкою // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 25-27 листопада 2002 р. К.: Міленіум.- 2002. - С. 33-40.
53. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З.Фрейда и К.Роджерса //Вопросы психологии.- 1990.- № 4. - С. 14 21.
54. Заика Е.В., Крейдун Н.П., Ячина А.С. Психологическая характеристика личности подростков с отклоняющимся поведением // Вопросы психологии.- 1990. № 4. - С. 83 90.
55. Закон і підліток: Матеріали обласної науково-практичної конференції. / Гол. ред. Ю.Л.Титаренко.- Донецьк: ДІВС, 2001.- 284 с.
56. Закон Укрїини Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 6. С. 25-32.
57. Закон України „Про внесення змін та доповнень до Закону України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 16. С. 5-15.
58. Закон Украины «О предупреждении насилия в семье» // Голос Украины. - 2001. 20 дек.
59. Закон Украины «О социальной работе с детьми и молодежью” // Голос Украины. 2001. 27 июля.
60. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації” // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 1. С. 10-14.
61. Захарова Ю.Б. О моделях психологической защиты на уровне межгруппового взаимодействия // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14 Психология. - 1991. - № 3. - С. 11-17.
62. Зачепицкий Р.А. О терапии поведения // Невропатология и психиатрия. - 1976.- № 9.- С. 1400 1405.
63. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1980. 159 с.
64. Землянська О.В. Фактори делінквентної поведінки неповнолітніх // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 25-27 листопада 2002 р. К.: Міленіум.- 2002. С. 94 98.
65. Змановская Е.В. Психология отклоняющегося поведения. -М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 288с.
66. Кала И.В. Психотенология решений проблемных ситуаций. - М.: ЭКСМО, 1992.- 92 с.
67. Инсурина Г.Л. Механизмы психологической коррекции личности в процессе групповой психотерапии неврозов в свете психологии отношений // Возрастные аспекты групповой психотерапии при нервно-психических заболеваниях: Сб. научных трудов. Л.: Медицина, 1988. - 292 с.
68. Инсурина Г.Л., Карвасарский Б.Д., Ташлыков В.А. Развитие патогенетической концепции неврозов и психотерапии В.Н. Мясищева на современном этапе // Теория и практика медицинской психологии и психотерапии (К 100-летию со дня рождения В.Н. Мясищева). &nd