СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ НЕДІЛЬНИХ РЕЛІГІЙНИХ ШКІЛ

Краткое описание

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

Гуменюк Оксана Григорівна

УДК 37.014.521+37.014.522

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ НЕДІЛЬНИХ РЕЛІГІЙНИХ ШКІЛ

Спеціальність 19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:

Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,
доктор психологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Івано-Франківськ - 2005

ЗМІСТ

Вступ. 4
Розділ 1 Спілкування як соціально-психологічний феномен і форма задоволення духовних потреб молоді 12
1.1. Дослідження проблеми спілкування і його культури у філософії та соціальній психології 12
1.2. Аналіз психологічних детермінантів взаємообумовленості духовного рівня спілкування. 41
1.3. Ідентифікація як механізм формування світоглядних орієнтацій серед учнів недільних релігійних шкіл. 67
1.4. Роль переконуючого впливу у формуванні культури спілкування. 81
Висновки до першого розділу. 98
Розділ 2 Емпіричне вивчення особливостей культури спілкування у недільних релігійних школах. 100
2.1. Методика та загальна процедура організації емпіричного дослідження 100
2.2. Особливості прояву комунікативного процесу у недільних школах ЄХБ 107
2.3. Взаємозв’язок задоволення релігійних потреб і культури спілкування у недільних школах п’ятидесятників. 122
2.4. Вплив християнської освіти на культуру спілкування учнів недільних християнських шкіл. 140
Висновки до другого розділу. 153
Розділ 3 Аналіз соціально-психологічних умов, що впливають на формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл. 156
3.1. Місце ціннісних орієнтацій у вдосконаленні культури спілкування серед учнів недільних релігійних шкіл. 156
3.1.1. Обґрунтування доцільності та актуальності дослідження впливу ціннісних орієнтацій на культуру спілкування релігійних особистостей. 156
3.1.2. Зміст і результати формуючого експерименту. 163
3.1.3. Ціннісні орієнтації особистості і задоволення потреб: особливості взаємозв'язку. 171
3.2. Формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл та шляхи її підвищення. 179
Висновки до третього розділу. 196
Висновки. 199
Список використаних джерел. 203
Додатки. 224

ВСТУП

Актуальність дослідження. Україна вступила в період духовного піднесення. Ми маємо унікальний шанс ствердитися як держава високоосвічених, вільних громадян, яких поважатимуть у світі.
Переорієнтація на загальнолюдські цінності призвела до змін у суспільній свідомості щодо релігії як елементу духовної культури, її ролі у формуванні ціннісних орієнтацій і спілкуванні молоді. Суспільна думка позбавилася від однобічної і однолінійної оцінки релігії як негативного явища, якому немає місця у нашому суспільстві. Стало очевидним, що протиставлення атеїзму і релігії як центрального питання духовного життя суспільства не має під собою підстав.
Не підлягає сумніву той факт, що при розгляді цієї проблеми першочергову роль відіграють морально-психологічні аспекти, а саме: сприяння всебічному розвиткові особистості, забезпечення гармонізації розвитку в єдності її екстенсивного та інтенсивного аспектів (що наголошують відповідно на різнобічності особистості та ієрархії її цінностей, узгодженості її складових); запровадження в освіті діалогічних засад, що мають виявлятися на різних рівнях міжособовому, міжгруповому, міжкультурному, внутрішньоособистісному. Досить важливим фактором є надання особистості достатнього обсягу зовнішньої свободи і дієвої допомоги у здобутті внутрішньої (особистісної) свободи в єдності її взаємодоповнювальних аспектів формальних (базованих на вільному розгортанні життєвих сил особистості) і змістових (що передбачають врахування досягнень цивілізації і включення в діалогічні процеси творення культури).
Значною мірою саме релігія допомагає формуванню духовного світу особистості. Релігія зобов'язує йти до самопізнання Духу. Ми сприймаємо релігію історично, із духу нації. Сила цього природного авторитету велика в духовному житті народу. Релігія запропонувала найкращу шкалу цінностей: цінність людського життя, рівність усіх людей, цінність внутрішньої свободи.
Період формування демократичного суспільства в Україні співпав з поверненням віри в Бога, відродженням релігії і позиції християнства в суспільстві та добродійству християнської моралі в думках людей.
Так, в преамбулі Конституції України прямо вказано, що Верховна рада України, приймаючи дану Конституцію, усвідомила свою відповідальність перед Богом, тобто приймаючи дану Конституцію, як таку, яка в своїх кращих прагненнях намагається сприйняти ті досягнення християнської моралі, які довели свою істинність та життєздатність у віках.
Серед процесів, що визначають нову якість духовного життя суспільства, значне місце посідають зміни у відносинах між державою і релігійними інституціями.
Однак це не дає підстави про твердження, що як би не були мотивовані доброчинність, доброзичливість, вони є реальним утвердженням християнських моральних цінностей, ідеалу братньої любові як абсолютно досконалої моральності. Незалежно від особливостей мотивації, дієва доброчинна поведінка є благом для тих, на кого вона спрямована, і для його суб'єкта, оскільки забезпечує ефективність його стосунків, спілкування, душевний спокій, ушляхетнює мотиваційну сферу його психіки. Моральна поведінка, оволодіння культурою спілкування підносить на якісно вищий рівень, виводить на шлях самоідентифікації з нескінченністю.
Опанування людиною своєї волі, свободи, усвідомлення гуманістичних ідеалів процес, який безпосередньо пов’язаний з проблемою духовності, духового розвитку. Велика роль у вирішенні проблеми надається духовному спілкуванню. Наш час інформаційного вибуху” характеризується стрімким розширенням контактів між людьми в рамках не лише окремих установ, але й у масштабах всієї держави, відповідно проблема формування культури спілкування викликає особливий інтерес.
Стан дослідження проблеми. Культура спілкування є предметом дослідження багатьох наук, серед яких філософські, соціологічні, психологічні. Однак аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури показує, що системний підхід до проблеми розгляду культури спілкування розроблений недостатньо повно.
Представники філософської науки (Г.Гегель, Р.Декарт, І.Кант, А.Камю, Є.Кассирер, Ж.-П.Сартр, Г.Сковорода, С.Франк, В.Франкл, К.Ясперс, М.І.Бердяєв, О.В.Бучма, В.І.Єленський, А.М.Колодний) розглядають спілкування, в першу чергу, з точки зору його зв'язків з системою суспільних відносин. Спілкування розуміється як всезагальний матеріальний та духовний взаємозв'язок у відношенні до інших людей, суспільства і природи. Філософи вказують на залежність духовного спілкування від матеріальних відносин.
У соціологічному аспекті (М.Вебер, Р.Дарендорф, О.Конт, Л.Козер, К.Маркс, О.І.Дем'янов) культура спілкування характеризується взаємодією індивідів, що володіють певними соціальними характеристиками.
У численних психологічних працях (К.О.Абульханова-Славська, Г.М.Андрєєва, М.М.Бахтін, О.О.Бодальов, Г.О.Денисенко, А.Б.Коваленко, М.Н.Корнєв, В.А.Семиченко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелева та ін.) по-різному розумється роль і місце спілкування та його культури у становленні і розвитку особистості. Це поняття наповнюється специфічним смислом і щодо проблеми етнокультурних особливостей культури спілкування (Н.Р.Вітюк, Л.М.Карамушка, О.М.Коропецька, С.Д.Максименко, Л.Є.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, М.В.Тоба, Т.К.Чмут, В.Т.Циба, О.М.Швед, Т.С.Яценко).
Недільні релігійні школи намагаються задовільнити потреби у спілкуванні, даючи йому релігійну інтерпретацію. Богослови стверджують, що душа будь-якої людини, а особливо віруючої, прагне до спілкування з Богом.
Водночас сьогодні змінюється ставлення соціальних психологів до релігії і релігійні цінності виступають в ролі детермінантів поведінки та процесу спілкування, тому є сенс дослідити фактори, які впливають на культуру спілкування учня недільної релігійної школи, відмінності у культурі спілкування між учнями світських шкіл і тими, хто додатково відвідує заняття у недільних релігійних школах.
Недостатньо дослідженою на сучасному етапі є також проблема впливу релігійних цінностей на формування культури спілкування. Актуальність і недостатня розробленість проблеми зумовили вибір теми: "Соціально-психологічні особливості культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл".
Вибраний напрям дослідження має зв'язок з науковими програмами Прикарпатського університету ім. В.Стефаника. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної психології як складова теми "Психологічні проблеми професійної підготовки спеціаліста" (протокол №2 від 5 вересня 2001 року). Тема роботи затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №4 від 28 квітня 2004 року).
Об’єкт дослідження процес спілкування учнів недільних релігійних шкіл.
Предмет дослідження культура спілкування учнів недільних релігійних шкіл як чинник регуляції соціальної поведінки особистості.
Мета дослідження з'ясувати психологічні особливості спілкування учнів недільних релігійних шкіл; визначити основні шляхи оптимізації культури їхнього спілкування.
Гіпотези дослідження:
1.В основі спілкування між учнями недільних релігійних шкіл лежать поведінкові нормативи, що включають синтезовані цінності суспільної моралі та релігійної культури.
2.Процес спілкування учнів недільних релігійних шкіл детермінований як індивідуальними комунікативними властивостями особистості, так і соціокультурними, етнопсихологічними особливостями спілкування.
3.Формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл відбувається під впливом загальнорелігійних цінностей, які нав'язує школа.
У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою визначені наступні завдання дослідження:
1. Провести теоретичний аналіз стану розробленості досліджуваної проблеми.
2. Проаналізувати механізми формування світоглядних орієнтацій і культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл.
3. Визначити, як за період навчання у недільній релігійній школі змінюються світоглядні установки і цінності молодої людини.
4. Розробити основні шляхи оптимізації культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл.
Теоретико-методологічною основою дослідження виступили сучасні досягнення у галузі методології гуманітарного знання, зокрема, соціальної психології та релігієзнавства: вивчення закономірностей функціонування і розвитку особистості в процесі навчання і виховання (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко); теорія соціальної ідентичності (Дж.Гевіртц, К.В.Коростеліна, Т.І.Комісаренко, О.Маурер, В.С.Мухіна, Б.Ф.Поршнєв, С.Л.Рубінштейн); моделі культури спілкування (О.І.Даниленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.А.Семиченко, М.І.Пірен, Т.К.Чмут, Ю.М.Швалб, Т.С.Яценко); концепції етнопсихологічних особливостей культури спілкування (А.Б.Коваленко, М.Н.Корнєв, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.А.Семиченко, В.Г.Панок, М.І.Пірен, В.Т.Циба, Т.С.Яценко); модель формування Христоподібного характеру (Б.Грагам, D.W.Johnson, R.Luce, R.Matross, H.Raiffa). Використовуються положення, викладені у працях філософів-релігієзнавців (Г.Гегель, А.Камю, І.Кант, В.Франкл, С.Франк, К.Ясперс, М.І.Бердяєв, О.В.Бучма, В.І.Єленський, А.М.Колодний); аналіз психологами проблеми духовності особистості, структури і динаміки ціннісних орієнтацій (А.Маслоу, К.Роджерс, М.Рокич та ін.).
Методи дослідження. Для розв'язання накреслених завдань була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів: теоретичних (аналіз, осмислення та узагальнення положень, що містяться у філософській, соціологічній, психолого-педагогічній, соціально-психологічній, релігійній літературі); емпіричних (анкетування, тестування, спостереження, індивідуальні та групові бесіди, аналіз продуктів діяльності, констатуючий, формуючий та контрольний етапи психолого-педагогічного експерименту); методів статистичного аналізу отриманих даних та якісної інтерпретації результатів дослідження.
Емпіричне дослідження проводилось впродовж 1998-2003 рр. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 350 студентів Хмельницького інституту регіонального управління та права, 105 учнів недільної школи євангельських християн баптистів, 110 учнів недільної школи п'ятидесятників, 120 учнів недільних християнських (православних) шкіл Хмельницької та Чернівецької областей.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні характеристики спілкування як соціально-психологічного феномену і форми задоволення духовних потреб молоді; у виявленні системи умов і чинників, що впливають на культуру спілкування учнів; у визначені ціннісних орієнтацій, які зумовлюють зміст культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл; у характеристиці релігійного компонента культури спілкування як важливої складової духовної культури особистості; у розкритті значення релігійного макро- і мікросередовища у становленні культури спілкування.
Практичне значення дослідження: рекомендації та результати дослідження можуть використовуватись у різних системах суспільно-практичної діяльності вчителями, працівниками служб по роботі з молоддю, а також духовними наставниками у недільних релігійних школах. Висновки, одержані в процесі дослідження, можуть бути корисними при аналітичному вивченні особливостей релігійної свідомості громадян, враховуватись при складанні навчальних програм освітніми закладами України.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалася різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю використаних методів дослідження його меті та завданням, поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних даних, використанням математичних методів статистики із залученням сучасних програм обробки.
Апробація та впровадження результатів дослідження в практику. Основні положення і висновки дослідження були представлені автором на Міжнародній науково-практичній конференції Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996), Міжнародній науковій конференції циклу наукових конференцій Християнство: історія і сучасність” (Київ, 1998), Міжнародній науково-практичній конференції Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції” (Чернівці, 1998), щорічній звітній конференції професорсько-викладацького складу Хмельницького інституту регіонального управління і права (Хмельницький, 2000, 2001, 2002, 2003), Міжнародній науковій конференції Релігія і церква в Подільському регіоні” (Хмельницький, 2002), Міжнародній науковій конференції Державно-церковні відносини в Україні: регіональні аспекти” (Хмельницький, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми державної регіональної політики в умовах проведення адміністративної реформи в Україні” (Хмельницький, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції Соціальні та духовно-культурні виміри релігійних процесів в Україні” (Чернівці, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми трансформації соціогуманітарної освіти" (Кам'янець-Подільський, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених" (Хмельницький, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, досвід, проблеми" (Вінниця, 2004), міжрегіональному семінарі "Психологія конструювання процесу професійної підготовки спеціаліста в контексті реальних проблем сучасного суспільства" (Івано-Франківськ, 2004).
Публікації. Зміст та результати дослідження викладено у 16 публікаціях, з них 3 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, що налічує 297 найменувань та 11 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 202 сторінках.
Робота містить 11 таблиць та 21 рисунок.

Список литературы

Висновки

Актуальність проблеми визначення соціально-психологічних особливостей культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл дозволяє зробити наступні філософсько-психологічні висновки: як елемент духовної культури народу, складова частина його духовного життя, релігія здійснює інтегративну функцію головним чином через мораль: систему моральних заповідей, формування Христоподібного характеру, приписів, настанов. Формування поведінки для людини віруючої - не просто сукупність догм, певне світобачення, а конкретна моральна програма життя, певний тип щоденної діяльності, відношення до однодумців, до соціального середовища.
Недільні релігійні школи виступають за широку взаємодію з соціальними інституціями, що призводить до засвоєння їх учнями цінностей та ідеалів середовища, узгодження соціальних орієнтацій при відносно стабільній еволюції в соціальному оточенні. В свідомості віруючих формується думка про адекватність служіння суспільству, служіння Богу.
У наших відносинах з учнями недільної школи ЄХБ, недільної християнської школи, недільної школи п’ятидесятників ми виходили з того, що співпраця, певна діяльність, а відповідно і процес спілкування виступає як в якості певної соціальної групи, так і окремого суб'єкта по формуванню групових ціннісних орієнтацій.
При обміні цінностями з мікросоціальними співтовариствами, відносно недільної християнської школи, на нашу думку, важливим є врахування двох моментів. По-перше, необхідно утримувати стабільність та рівновагу в обміні ціннісною інформацією, по-друге, і це одне з основних завдань мікросередовища, почати активну популяризацію наукових знань та духовних цінностей соціального середовища серед відвідувачів інших протестантських недільних релігійних шкіл.
Віруюча молодь, соціальні зв'язки якої досить вузькі та граничні, знаходить можливість застосування в недільній релігійній школі активності, яку не здатна відтворити в суспільстві. Це проявляється в обміні з одновірцями знаннями і досвідом, умінні ділити радість та горе. Варто відмітити, також, що відвідувачі недільної школи ЕХБ, недільної п'ятидесятницької школи вважають школу тією організацією, яка бере на себе соціальні функції засобами формальних і неформальних структур, плануванням різновидових уроків регламентує поведінку віруючої молоді, контролює їх повсякденну діяльність. Відвідувачі недільних релігійних шкіл дбають про піднесення духовного рівня відносно тих цінностей, що їм пропонує школа, спонукаючи цим до спілкування на духовному рівні.
Але молоді з недільних релігійних шкіл постійно доводиться мати справу з макросоціальним середовищем, при обміні певними цінностями, практичних розробках, при плануванні своєї діяльності. Відповідно до цього, формуються поведінкові стереотипи, які адекватні духовній культурі людини. Для людини світської (невіруючої) це реалізація суспільної моралі в поведінці, як належного, як спроба реалізувати певний поведінковий ідеал. В той час, коли для відвідувача недільної релігійної школи у формі належного виступають релігійні цінності, релігійна мораль, тобто, різноманітні заповіді і табу. Складність реалізації належного для неї в тому, що вона увесь час знаходиться між двома системами цінностей: з однієї сторони - суспільна мораль, з іншої - релігійні заповіді. Віруючій людині приходиться роздвоюватись, і тому лінія її поведінки синтезивна, серединна.
Адже недільні релігійні школи сприяють вихованню і формуванню у молоді відчуття святості; потреби, вміння спілкуватися в гурті, з Природою, Космосом, через молитву до Бога-Творця за рідних, близьких, друзів; бажання читати духовну літературу, визначити свій християнський ідеал, прагнення до самовдосконалення.
Виходячи з вищезазначеного, формується одне з основних завдань спілкування - репродуктивність (відтворення) релігійності. Через спілкування реалізуються основні принципи віровчення (релігійна картина світу), основні стереотипи поведінки (релігійна наука життя).
Проведене дослідження дозволило зробити наступні загальні висновки:
1.Знання сутності і своєрідності спілкування, його місця в багатогранній системі людських взаємовідносин, його внутрішньої мотивації, особливостей впливу макро- і мікросередовища, формування на цій основі культури спілкування є важливим і необхідним в соціальній психології.
2.Культура спілкування - це поєднання внутрішнього і зовнішнього досвіду людини, відтворені у певних способах поведінки, які забезпечують процес спілкування.
3.Ідентифікація є одним із соціально-психологічних механізмів, дія якого найбільшою мірою забезпечує успішність і продуктивність формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл. В процесі спілкування між учнями недільних релігійних шкіл виявляється, передусім на емоційному рівні, спільність ціннісних систем учасників взаємодії. Ідентифікація допомагає уподібненню особи з громадою, суспільством і сприяє виробленню на цій основі індивідуальних цінностей, невід’ємних від колективних.
4.У формуванні культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл значну роль відіграє переконуючий вплив, зокрема релігійний. Особливими різновидами психологічними впливу у недільних школах є переконання через заборону і переконання довірою.
5. Включення учнів недільних релігійних шкіл в процес спілкування обумовлено комплексом мотивів: отримати задоволення від тиші і спокою; відійти на певний час від мирських суєт; про щось попросити Бога, тому що так потрібно; послухати хоровий спів. У такий спосіб учень недільної релігійної школи задовільняє не одну, а декілька потреб як релігійного, так і нерелігійного змісту.
6.Знайшло підтвердження припущення про те, що в основі культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл лежать поведінкові нормативи, які включають синтезовані цінності суспільної моралі та релігійної культури. Відмінністю культури спілкування між учнями недільних релігійних шкіл є поява третьої ланки у спілкуванні Бога. Учні учасники спілкування, відповідають за виконання своїх обов’язків не лише один перед одним, але й перед Богом.
7.Показано, що для учня недільної релігійної школи два окремих поняття, а саме: духовність і культура, об'єднуються в єдине третє - духовна культура, яка народжується на духовному рівні спілкування. Поняття „духовна культура” характеризує ставлення особистості і суспільства в мікро- та макросередовищі до життя в цілому, формуючи при цьому певну модель поведінки.
8.Виявлено як за період навчання у недільній релігійній школі змінюються світоглядні установки і цінності молодої людини. Показано, що формування ціннісних орієнтацій відбувається під впливом загальнорелігійних цінностей, які впливають на зміст і культуру спілкування.
9.Виокремлено шляхи оптимізації культури спілкування: активізація процесу спілкування учнів недільних релігійних шкіл в офіційних і неофіційних умовах; формування групових цінностей, традицій, норм; досягнення мотиваційної єдності групи; активізація комунікативних здібностей кожного члена групи; профілактика і корекція деформацій спілкування.

Список використаних джерел

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
2. Аксенов Г.П.Особистість є найцінніша найбільша цінність. М.: Знання, 1990. 64 с.
3. Албан Д. 100 библейских уроков Ирпень: Центр христианской жизни Украины, 2002. 543 с.
4. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. для вузов. М.: Московский университет, 1980. 416 с.
5. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. М.: REFL book, 1994. 314 с.
6. Асманов А.Г.Культурно-историческая психология и конструирование миров. М.-Воронеж: Ин-т прикл.психологии, НПО «МОДЭК», 1996. 796 с.
7. Бабосов Є.М. Моральна культура і особистість. М.: Наука і техніка, 1990. 184 с.
8. Бахтин М.М. Человек в мире слова // Российский открытый университет. М., 1995. 140 с.
9. Балл Г.А. Нормы деятельности и творческая активность личности //Вопросы психологии. 1990. - №6. С.25-36.
10. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. Донецк: Ровесник, 1993. 32 с.
11. Балл Г.А. Сучасний гуманізм і освіта. Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Ліста, 2003. 128 с.
12. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. Львів: Свічадо, 1990. 210 с.
13. Бердяев Н.А. Царство Духа и царство Кесаря. М.: Республика, 1995. 383 с.
14. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М.: Прогресс, 1988. 400 с.
15. Бец Чарлз. Методы обучения в субботней школе для взрослых / Пер. с англ. Заокский: Источник жизни, 2002. 208 с.
16. Библейские беседы. М.: Изд-во Церкви христиан адвентистов седьмого дня. 1989. 59 с.
17. Библейские уроки для детей (7-9 лет). Рукопись. К.: б.-исх.д, 1999. 26 с.
18. Библейские уроки. Рукопись. К.: б.-исх.д., 2000. 28 с.
19. Братский вестник. 1989. - №6. 60 с.
20. Братский вестник. 1997. - №9. 67 с.
21. Братский вестник. 1999. - №10. 49 с.
22. Братский вестник. 2002. - №7. 80 с.
23. Братский вестник. 2004. - №5. С. 46-48.
24. Блинова Е.Е. Формирование открытости к общению у будущего учителя: Дисс.канд.психол.наук: 19.00.07 Херсон, 2000. 170 с.
25. Блюмкін В.А. Світ моральних цінностей. М.: Знання, 1991. 64 с.
26. Бодак В. Християнське вчення про духовність людини // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації Релігієзнавців і Відділення релігієзнавства інституту філософії НАН України. К., 1999. - №8. С.25-30.
27. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Знание, 1982. 304 с.
28. Бодалев А.А. Коллектив. Личность. Общение. М.:Наука, 1987. 115 с.
29. Бодалев А.А. О взаимосвязи общения и отношений // Вопросы психологии. 1999. №1. С. 122-126.
30. Бодалев А.А. Психология общения: Избранные психологические труды. М.: Институт практической психологии, Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. 256 с.
31. Бодалев А.А., Ковалев Г.А. Психологические трудности общения и их преодоление // Педагогика. 1992. - №5-6. С. 65-70.
32. Бондаренко В.Д., Косянчук А.С., Фомиченко В.В. Религиозная община в современном обществе. К.: Политиздат Украины, 1988. 127 с.
33. Бубер М. Два образа веры. М.: Республика, 1995. 463 с.
34. Бучма О.В. Людина, суспільство, релігія: духовні трансформації на зламі тисячоліть // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації Релігієзнавців і Відділення релігієзнавства інституту філософії НАН України. К., 1998. - №8. С. 14-19.
35. Бучма О.В. Особа в системі релігійних відносин: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. К., 1997. 24 с.
36. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировозрение, культура, бытие. К.: Наукова думка, 1991. 151 с.
37. Вавринюк-Солдатова Е.А. Врачуя и душу // Вера и жизнь. 1995. - №6. 19с.
38. Вайт Е. Путь ко Христу. М.: Всесоюзный совет АСД, 1999. 96 с.
39. Вайт О. Велика боротьба між Христом та Сатаною на протязі християнського віку. Рига: Вид-во Церкви християн-адвентистів сьомого дня, 1991. 384 с.
40. Вайт О. Служіння зціленням. Bucuresti: Книговид-во общ. Cuvantui Evangeliei, 1924. 232 с.
41. Вебер М. Протестанська етика і дух капіталізму. К.: Основи, 1994. 261 с.
42. Вітюк Н.Р. Психологічні чинники професійно-педагогічного спілкування // Вісник Прикарпатського університету. Серія "Філософські і психологічні науки". Івано-Франківськ: Плай, 2001. Вип. 2. С. 142-148.
43. Вітюк Н.Р. Індивідуальний стиль педагогічного спілкування // Збірник наукових праць. Філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 2001. Вип.6. С. 89-97.
44. Воронин Л.Е. Адвентизм и реформизм. Ставрополь: Кн.изд-во, 1993. 115 с.
45. Ворошилов А.С. Баптизм как он есть. Секта баптистов глазами социолога. Ростов-на-Дону: Рост.Кн.Изд-во, 1993. 110 с.
46. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. М.: Знание, 1983. 110 с.
47. Гараджа В.І. Переосмислення // Наука і релігія. 1990. - №1. С.13-16.
48. Гегель Г. Философия религии. М.: Знание, 1975. С. 186-190.
49. Геллей Г. Генрі. Біблійний довідник. Торонто: Онтаріо, 1990. 78 с.
50. Глаголев В.С. Христианские организации и духовная жизнь общества. М.: Знание, 1992. 61 с.
51. Глобальная стратегия // Слово Примирения. М.: Изд-во церкви христиан-адвентистов седьмого дня. 1990. - №2. С.14-23.
52. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Политиздат Украины, 1989. 189 с.
53. Горак Г.І. Людське начало: витоки і визначення // Філософія. Курс лекцій. К.: Либідь, 1993. С.478-492.
54. Горський В.Л. Сучасна адвентистська проповідь // Людина і світ. 1990. - №12. С.38-41.
55. Грагам Б. Плоди Духа Святого // Наша віра. 1998. - №22. 378с.
56. Граждан В.Д. Вероучение и мораль пятидесятников. М.: Знание, 1990. 63 с.
57. Грехнев В.С. Культура педагогического общения. М.: Знание, 1990. 218 с.
58. Гудима І.П. Молитва як елемент релігійного культу і явище культури: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. К., 1996. 20 с.
59. Гулин Э. Сложно ли читать Библию? // Слово Примирения. Изд-во церкви христиан адвентистов седьмого дня. 1995. - №25. С.35-61.
60. Дарманский П.Ф. Чого навчають заповіді божі”? К.: Знання, 1999. 148 с.
61. Даниленко О.И. Культура и ее воспитание. Л., 1989. 156 с.
62. Декарт Р. Избранные произведения. М.: Политиздат, 1950. 547 с.
63. Дерябо С., Ясвин В. Гроссмейстер общения. М.: Знание, 1996. 185 с.
64. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта. СПб.: Питер, 1993. 418 с.
65. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Книга для учителя и родителей. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
66. Донченко Е.А. Социетальная психика. К.:Наукова думка, 1994. 208 с.
67. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины, 1987. 158 с.
68. Духовна культура і релігія / Під заг.ред. Є.К.Дулумана. К.: Наукова думка, 1998. 295 с.
69. Духовные размышления. М.: Ид-во церкви ХАСД, 1996. 106 с.
70. Духовная работа с детьми / Под ред. Антонова. СПб.: Питер, 2002. 380 с.
71. Евангелие за колючей проволокой // Слово Примирения. М.: Изд-во церкви христиан адвентистов седьмого дня. 1998. - №5.
72. Єленський В.І. Виховна робота серед адвентистів // Атеїстичне виховання: пошук, проблеми. Зб.статей. Укл. Гуцу В.Г. Кишинів: Карти Молдовеняске, 1989. С.182-191.
73. Єленський В.І. Релігія і церква в посттоталітарному соціумі // Релігія і церква в контексті реалій сьогодення. К.:Либідь, 1995. С. 21-22.
74. Емельянов Ю.Д. Невербальное общение как форма материализации межличностных отношений. // Вестник ЛГУ. 1990. - №17. С.49-90.
75. Энциклики Его Святейшества Папы Римского 1981, 1991 годов о труде и человеческой жизнедеятельности, нравственности и морали. К.: Наукова думка, 1993. 278 с.
76. Ідейна криза релігії і релігійний модернізм / Під загальною ред. Онищенко О.С. К.: Наукова думка, 1984. 338 с.
77. Из азбуки христиaн. Gute Botschaft Veriag, Postfach’90. 310 с.
78. Ильенков Э.В. Философия и культура. М.: Политиздат, 1991. 464с.
79. Ильин И.А. Философия Гегеля как учение о конкретности Бога и человека. СПб.: Наука, 1994. 542 с.
80. Жива віра // Голос пророцтва. Заключний курс вивчення Біблії на дому. Урок 1-23. Рукопис. б.ісх.д. 139с.
81. Задикян А.И. Сборник душевно-духовных проблем для осознания жизни человека. М.: Просвещение, 2002. 604 с.
82. Зажирко Н.П. Глибиннопсихологічні умови активізації процесу спілкування: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. К., 1998. 25 с.
83. Зац В.А. Культура, религия, атеизм. М.: Политиздат, 1986. 158 с.
84. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. М.: Политиздат, 1986. 221 с.
85. Зеличенко В.И.Психология духовности. М.:Просвещение, 1996. 209 с.
86. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебное пособие. Ростов- на Дону: Феникс, 1997. 480 с.
87. Зуев Ю.П. Религиозные объединения и верующие // Философские науки. 1988. №4. С.14-15.
88. Каган М.С. Мир общения. Проблемы межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. 319 с.
89. Каган М.С., Эткинд А.М. Общение как ценность и как творчество // Вопросы психологии. 1988. №4. С.35-40.
90. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн.для учителя. М: Просвещение, 1987. 136 с.
91. Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. 1985. -№4. С.9-16.
92. Кассирер Э. Опыт человека: введение в философию человеческой культуры // Проблемы человека в философии. М.:Политиздат, 1988. 164 с.
93. Каспаров С.Н. Статут помісної церкви ЄХБ. Хмельницький: Поділля, 2002. 18 с.
94. Кауманський П.Л. Баптиська мораль: чому вона вчить? Одеса: Маяк, 1996. 114 с.
95. Клибанов А.И. Религиозное сектантство и современность. М.: Знание, 1997. 103 с.
96. Колодний А. Релігієзнавче осягнення феномену релігії // Феномен релігії. Тезовий виклад доповідей Всеукраїнського колоквіуму 20-21 червня 1996 р. К., 1996. С.41-56.
97. Колодний А., Филипович Л. Релігія в контексті духовного відродження України // Українське релігієзнавство. Бюллетень Української Асоціації Релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. К. 1996. №2. С.4-14.
98. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
99. Коробейников В.С. Духовное общение. Обмен информацией. М.: Политиздат, 1984. 310 с.
100. Кордунова Н.О. Психологічні особливості становлення духовних цінностей старшокласників у процесі спілкування: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 2000. 20 с.
101. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. Підручник. К., 1995. 301 с.
102. Корнєв М.Н., Привалова Н.Н. Соціально-психологічні умови становлення рефлексивної поведінки // Проблеми соціальної психології: Міжвідомчий науковий збірник. Вип.2. К., 1992. С.56-62.
103. Коропецька О.М. Психолого-педагогічні умови ефективного міжособистісного спілкування вчителя і підлітка: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 1997. 24 с.
104. Коростелина К.В. Система социальных идентичностей: опыт анализа этнической ситуации в Крыму. Симферополь: Доля, 2002. 255 с.
105. Коростеліна К.В. Структура і динаміка системи соціальної ідентичності: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 2003. 28 с.
106. Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации // Вопросы философии. 1992. №12. С.38-45.
107. Кулаков В.П. Свободная церковь в свободной стране // Слово Примирения. М.: Изд-во церкви ХАСД. 2002. №2. С.35-40.
108. Лабунская В.А. Способность к психологической интерпретации невербального поведения // Вопросы психологии. 1987. №3. С.70-77.
109. Лебедев В.И. Общение с Богом или... М.: Наука, 1986. 85 с.
110. Леви В. Искусство быть другим. М.: Знание, 1981. 191 с.
111. Леонтьев А.А. Психология общения. Тарту: Изд-во Тарт.ун-та, 1974. 220 с.
112. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М,: Политиздат, 1978. 304 с.
113. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Политиздат, 1997. 296 с.
114. Лешан В.Е. Лики религиозного сектантства. К.: Политиздат Украины, 1988. 207 с.
115. Лешан В.Е. О чем говорят в проповедях. К.: Общ-во «Знание» УРСР, 1987. 46с.
116. Линдблад Я. Человек ты, я и первозданный. М.: Прогресс, 1991. 264 с.
117. Лисина М.И. Проблема онтогенеза общения. М.: Знание, 1981. 235 с.
118. Лисина М.И. Возрастные и индивидуальные особенности общения со взрослыми у детей от рождения до 7 лет // Вопросы психологии. 1980. №5. С.73-78.
119. Лобовик Б. Питання про релігійне відношення та його людиномірність // Релігія і церква в контексті реалій сьогодення. К.: Вища школа, 1995. С.45-51.
120. Лобовик В.А. Религиозное сознание и его особенности. К.: Наукова думка, 1996. 98 с.
121. Лобовик В.А. Религия как социальное явление. К.: Вища школа, 1989. 92 с.
122. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 365 с.
123. Ломов Б.Ф. Проблема общения в психологии. М.: Знание, 1981. С.3-43.
124. Ломов Б.Ф. Психические процессы и общение // В кн. Методологические и теоретические проблемы социальной психологии. М.: Знание, 1984. С.151-164.
125. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. 525с.
126. Любащенко В.К. Сучасний євангельско-баптистський рух в Україні: оновлення традицій // Людина і світ. 1994. №6. С.110-124.
127. Льюис К.С. Три слагаемых морали // Слово Примирения. Изд-во церкви ХАСД. 1993. №21. С.40-44.
128. Майерс Д. Социальная психология / Пер. с англ. СПб: Питер, 1996. 684 с.
129.Макартур Дж. Ваша семья. Торонто: Онтарио, 1990. 126 с.
130.Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, програми, процедури: Навчальний посібник для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 216 с.
131.Максименко С.Д. Психологічна організація умов розвитку суб'єкта учіння. К.: Просвіта, 1996. 254 с.
132.Максименко С.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1999. 528 с.
133.Малахова И.А. Анатомия религиозной веры. М.: Политиздат, 1990. 48 с.
134.Малахова И.А. Современный баптизм: идеология и деятельность. М.: Знание, 2000. 62 с.
135.Маноха И.П. Человек и потенциал его бытия. К.: Вища школа, 1995. 256 с.
136. Маноха И.П. Человек и духовность. К.: Вища школа, 1996. 19с.
137.Мелетинський Є.М. До питання про сучасне розуміння духовного” // Звезда. 1996. №4. С.3-12.
138.Мелибруда Е. Я-Ты-Мы. Психологические возможности улучшения общения / Пер. с польск. М.: Прогресс, 1986. 224 с.
139.Мельник В.И. Молодежь в пятидесятництве: поиски идеала. Львов: Свит, 1992. 352 с.
140.Мельник В.И. Эволюция современного пятидесятництва. Львов: Свит, 1993. 41 с.
141.Мень Л. Трудный путь к диалогу. Сборник. М.: Радуга, 1992. 464 с.
142.Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. М.: Наука, 1992. 450 с.
143.Ми є адвентисти // Наука і релігія. 2004. №6. С.26-31.
144. Митрохин Л.М. Религия и мораль // Людина і світ. 1998. №5. С.11-15.
145. Митрохин Л.Н. Философия религии. М.: Республика, 1993. 416 с.
146. Модели церковно-государственных отношений стран западной Европы и США / Под ред.В. Еленского. К., 1996. 152 с.
147. Молодежный конгресс христиан адвентистов // Слово Примирения. М.: Изд-во церкви ХАСД. - №8. 2004.
148. Морозов А.В. Деловая психология. СПб: Союз, 2003. 576 с.
149. Москаленко А.Т., Сержантов В.В. Смысл жизни и личность. Новосибирск: Наука, 1990. 205 с.
150. Москаленко А.Т., Чечулин А.А. Микросреда верующего и атеистическое воспитание. Новосибирск: Наука, 1980. 223 с.
151. Москаленко А.Т. Особенности религиозного воспитания. М.: Изд-во МГУ, 1983. 155 с.
152. Москаленко А.Т. Самосознание личности. М: Изд-во МГУ, 1984. 210 с.
153. Москаленко А.Т., Чечулин А.А.Влияние религиозного воспитания на процес социалиации личности. Новосибирск: Наука, 1986. 101 с.
154. Москалець В.П. Етнос і релігія. Львів: Світ, 1993. 16 с.
155. Москалець В.П. Психологічне обґру