ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ ЕКСПЕКТАЦІЙ НА СОЦІАЛЬНО-РОЛЬОВУ ПОЗИЦІЮ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

Літвінова Ольга Володимирівна

УДК159.922.1

ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ ЕКСПЕКТАЦІЙ НА СОЦІАЛЬНО-РОЛЬОВУ ПОЗИЦІЮ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Спеціальність 19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук, професор Третьяченко Вікторія Віталіївна

Луганськ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ

1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРУ У СОЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

12

1.1.

Феномен експектації в структурі цілепокладальної свідомості людини

12

1.2.

Соціально-психологічні дослідження проблеми рольової визначеності майбутніх фахівців

17

1.3.

Гендерна детермінація процесу соціально-рольової ідентифікації особистості

32

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ

2.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ ГЕНДЕРНИХ ЕКСПЕКТАЦІЙ НА СОЦІАЛЬНО-РОЛЬОВУ ПОЗИЦІЮ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

53

2.1.

Методи дослідження та їх обґрунтування

53

2.2.

Якісно-кількісний аналіз одержаних результатів

72

2.3.

Гендерні особливості структурування моделі бажаного майбутнього

112

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ

3.

КОРЕКЦІЯ РОЛЬОВИХ ДИСГАРМОНІЙ ЗАСОБАМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

127

3.1.

Принципи та організація формувального етапу дослідження

127

3.2.

Зміст та логіка презентації програми розвивальних впливів

139

3.3.

Порівняльна характеристика отриманих результатів та їх підсумкове узагальнення

162

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасний момент суспільно-економічного розвитку суспільства характеризується суттєвим підвищенням ролі особистісного фактору у всіх сферах життєдіяльності людини. Особливої ваги в цьому контексті набувають питання, пов’язані із дослідженням механізмів детермінації і самодетермінації у розвитку особистості, із розробленням психологічних засобів її оптимізації, забезпеченням умов її самоздійснення як суб’єкта власного життєтворення (К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, Б.С.Братусь, Л.І.Іванцев, А.Є.Левенець, Г.В.Рудь, В.Ф.Сафін, Т.М.Титаренко, Л.В.Яновська).
Актуальність дослідження, спрямованого на вивчення психологічних умов і особливостей очікувань випускників вищих навчальних закладів, які стоять на порозі професійного і особистісного самовизначення, перспектив власного майбутнього, відповідального і адекватного власним можливостям акту обрання життєвої позиції в просторі пропонованих суспільством варіантів самореалізації, зумовлюється й доволі численними даними про неготовність сучасних випускників вищих навчальних закладів до вирішення проблем самостійного життя через нереалістичність, недостатню диференційованість ними майбутнього, часову некомпетентність” перспектив тощо (В.В.Барабанова, М.Е.Зеленова, Д.О.Леонтьєв, Е.В.Шелобанова).
Зазначена ситуація викликала до життя створення у психології відносно самостійного напрямку, пов’язаного з дослідженням образу бажаного майбутнього як атрибутивної (сутнісної) характеристики і центрального утворення особистості, водночас і як найважливіший аспект особистісного і професійного самовизначення, чинника, який утворює потенційне поле самореалізації” особистості, врешті-решт, можливість її становлення як суб’єкта власної активності і життєдіяльності (В.В.Барабанова, Б.С.Братусь, Л.І.Дідковська, М.Е.Зеленова, Д.О.Леонтьєв, К.Муздибаєв, Л.О.Регуш, В.С.Собкін).
В цьому контексті дискусійна проблема очікування як внутрішня репрезентація бажаного майбутнього, система диспозиційних (інтенційних) установок може отримати вагоме теоретичне й експериментальне обґрунтування в разі аналізу її у зв’язку із належністю особистості до певного соціально-психологічного типу.
Однією із найвиразніших тенденцій розвитку сучасної соціальної психології є активне включення останньої у вирішення завдань, які потенційно висувають сучасні життєві реалії. У складі новітніх тенденцій, із якими небезпідставно пов’язується можливість вирішення чималого кола проблем, включно і порушеної у даному дослідженні, є активне дослідження в сучасній соціально-психологічній літературі гендерної проблематики.
Підхід в термінах теорії гендеру отримав широке визнання зарубіжних і вітчизняних дослідників майже в усіх галузях психології, охоплюючи дедалі все ширше і ширше коло досліджуваних аспектів. Гендерні відмінності фіксуються, зокрема, між структурами особистісних властивостей (рис) (А.В.Візгіна, Т.В.Говорун, В.А.Гупаловська, О.Кочарян, В.Кришталь, С.Р.Пантілєєв), в галузі самосвідомості (В.С.Мухіна), управлінської діяльності (Т.С.Кабаченко, Є.Б.Моргунова, С.В.Шукшин, А.В.Чорнобривкін, Я.І.Шкурко), мотивації досягнення (Н.Д.Смелзер, Г.В.Турецька), життєвого стилю і стратегії поведінки в конфлікті (Н.М.Дорошенко, І.В.Найдовська), організаційної поведінки (А.А.Хвостов, А.В.Чорнобривкіна), саморегуляції (Л.Б.Попова), пізнавальних процесів (Т.В.Виноградова, В.В.Семенов), засвоєння ролей (Ю.Є.Альошина, А.С.Волович), психічного здоров’я (О.В.Бойко), гендерної ідентичності і її порушення (Н.Анікіна, Н.С.Бурлакова, В.В.Москаленко, Е.Т.Соколова, Н.М.Терещенко), жіночої кар’єри і підприємництва (О.Н.Кричевські, С.Т.Посохова, М.В.Сафонова, Ю.В.Синягін, Є.В.Трофімова), креативності (Р.М.Разумнікова), змісту і функцій гендерного стереотипу (В.С.Агєєв, В.Е.Каган, Я.Л.Коломінський, І.І.Лунін, О.Т.Плетка, С.В.Яшник), злочинності (Л.В.Антонян, І.Н.Бочкарьова, Л.С.Сабіна), гендерної культури здійснення педагогічної діяльності (Т.О.Вороніна, О.Б.Кізь, О.М.Кікінежді, В.П.Кравець), гендерних відносин (В.Безрукава, А.Капська, Л.Никоненко, В.Романова), а також в галузі кроскультурних досліджень (А.А.Алієва, О.В.Мітіна).
Перспективним, з нашого погляду, уявляється тенденція поширення гендерного підходу до розв’язання широкого кола питань, поставлених сучасністю до загальноосвітньої і вузівської підготовки молоді. Натомість, не можна не зважити на той факт, що дослідження проблематики гендера у наявних течіях соціально-психологічної дисципліни мають, головним чином, дослідницький характер і не виходять за межі академічних інтересів або пошуково-розвідкових спроб.
Вочевидь, що ситуація, яка склалася дотепер в галузі гендерної психології, входить у неприховану суперечність як із досвідом сучасної психології у застосуванні цілісного підходу до дослідження психічних явищ, так і до потреб сьогоденної практики освіти у реалізації гуманістичних принципів.
Таким чином, незважаючи на актуальність і значний досвід вивчення у соціально-психологічному контексті феноменології гендерної поведінки людини, проблему гендерних експектацій не можна, попри все, віднести до числа достатньо розроблених проблем.
Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній соціальній психології, а також її вагомості у розв’язанні сучасних практичних завдань освіти щодо оптимізації процесу готовності майбутнього фахівця до вибору адекватної своїм можливостям соціально-рольової позиції, було визначено тему дисертаційного дослідження „Вплив гендерних експектацій на соціально-рольову позицію майбутнього фахівця”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля і є складовою дослідницької теми Соціально-психологічне забезпечення інноваційних технологій у навчально-виховному процесі вищої школи”, номер державної реєстрації 0105U000263. Тему затверджено на засіданні кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол №4 від 30.12.2005р.) та затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №3 від 21.03.2006р.).
Об’єкт дослідження гендерні експектації майбутнього фахівця.
Предмет дослідження особливості впливу гендерних експектацій на процес і характер їх утілення у простір соціально-рольових позицій майбутнього фахівця.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні механізму впливу гендерних експектацій на процес і стратегію обрання майбутнім фахівцем соціально-рольової позиції.
Відповідно до предмету та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:
· неадекватна самоатрибуція гендерних характеристик визначає неузгодженість впорядкованості компонентів структури, якою забезпечується змістовність і процесуальність проектування особистістю бажаної ролі в системі соціальних відносин;
· психологічним засобом, яким забезпечується цілісність змісту гендерних експектацій та їхня адекватність рольовим функціям, є спеціально організований психолого-педагогічний тренінг.
Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв’язання таких завдань:
1. Простежити в процесі аналізу і узагальнення відповідних джерел із досліджуваної предметної галузі провідні підходи з огляду їх теоретичного внеску і застосовного потенціалу.
2. Розробити структурно-функціональну модель механізму гендерних експектацій та їхнього впливу на процес проектування майбутнім фахівцем своєї ролі в просторі соціальної практики.
3. Розробити і верифікувати в процесі емпіричного дослідження діагностичні й прогностичні можливості залучених до нього методів і прийомів.
4. Обґрунтувати типологію впливу гендерних експектацій на особливості засвоєння майбутнім фахівцем соціально-рольових функцій.
5. Встановити особливості гендерної ідентифікації та її наслідки для процесу реалізації особистістю засобів досягнення рольових очікувань.
6. На основі емпіричної моделі сформулювати принципи і практичні прийоми психологічної допомоги особам із неконгруентною гендерною ідентичністю.
7. Розробити та апробувати у формі психолого-педагогічного тренінгу програму оптимізації здатності особистості до самовияву як автономного суб’єкта життєпроектування і життєздійснення.
Методологічну основу дослідження становлять: загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості як суб’єкта діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Г.О.Балл, В.А.Брушлінський, Г.С.Костюк, В.О.Моляко, В.В.Москаленко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко) загалом, на етапі професійної підготовки у закладах вищої освіти (Л.В.Волинська, С.О.Муратов, М.В.Савчин, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва) зокрема; концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, А.В.Петровський); концептуальні положення теорії цілепокладання (О.Н.Арестова, Н.Ф.Наумова, Ю.М.Швалб, А.І.Яценко); базові теоретичні положення гендерної психології (С.Бем, Т.В.Бендас, В.О.Геодакян, Д.М.Ісаєв, В.Е.Каган, І.С.Кльоцина, І.С.Кон); теорії очікувань і соціальних ролей (А.Іглі, М.Мід, В.В.Москаленко, П.Мучинськи, Р.Френкін, Т.Шибутані), а також соціальної і гендерної ідентичності (Ю.Є.Альошина, Т.В.Говорун, О.М.Кікінежді, О.С.Кочарян, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Е.Т.Соколова, В.В.Третьяченко, В.Т.Циба); соціально-психологічні підходи до управління освітою (О.І.Бондарчук В.Й.Бочелюк, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, М.Н.Корнєв, М.І.Пірен, А.Л. Свенцицький).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі були застосовані методи теоретичного (зіставлення, систематизація, класифікація, узагальнення) та емпіричного дослідження. На різних етапах емпіричного дослідження добирався і використовувався комплекс методів і прийомів, що включав спостереження, опитування (у формі анкетування, інтерв’ю, бесіди), аналіз продуктів діяльності, експертне оцінювання, індивідуальні та групові техніки, спрямовані на оптимізацію здатності випускника вищого навчального закладу до оптимального обрання адекватної своїм потенціям соціально-рольової позиції.
Отримані дані піддавалися кількісному аналізу з подальшою якісною інтерпретацією і змістовним узагальненням. Статистичне опрацювання даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 12.0.
Організація і експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось на базі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Загальна кількість досліджуваних становила 259 осіб: серед них 110 представників чоловічої статі і 149 жіночої.
Дослідження проводилось впродовж 2003-2005 р. р.
На першому етапі (2003 р.) було визначено теоретико-експериментальні підходи до порушеної проблеми, конкретизовано методи та загальну стратегію дослідження.
На другому етапі (20032004 рр.) на базі розробленої концептуальної моделі шляхом констатуючого дослідження із використанням комплексу психодіагностичних методів і прийомів кількісного аналізу отриманого масиву даних було встановлено наявну картину гендерних експектацій досліджуваних вибірок та їхній зв’язок із характером і змістом рольових уподобань, сформульовано принципи і методи проблематизації й актуалізації процесу самоідентифікації загалом, гендерної зокрема, визначено критерії продуктивності розробленої програми психологічної допомоги.
На третьому етапі (20042005 рр.) здійснювалася апробація та верифікація одержаних за допомогою зазначеної програми результатів, сформульовано висновки, накреслено шляхи практичного впровадження отриманих результатів.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм опрацювання даних.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що в ньому вперше з позиції раціогуманістичного підходу сформульовано принципи комплексного дослідження впливу гендерних експектацій на соціально-рольову позицію майбутнього фахівця.
Запропоновано структурно-функціональну модель процесу гендерних експектацій, що складається із трьох взаємопов’язаних блоків (досвіду самореалізації, актуального переживання світу і мислення), впорядкованістю яких зумовлюється характер і спосіб утілення очікувань у соціальну практику.
В результаті емпіричного дослідження розроблено типологію гендерних експектацій як чинника обрання майбутнім фахівцем бажаної особистісної і соціальної ролі.
Показано, що неузгодженість (неконгруентність) самоідентифікації особистістю гендерних рис призводить до спотворення образу бажаного майбутнього і способу його експлікації у просторі життєвих відносин.
Запропонований у дослідженні підхід долає обмеженість панівної дотепер практики аналізу гендерної проблематики, виводячи останню на ширше охоплення наявних і потенційних зв’язків із процесом особистісної і професійної самореалізації.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що запропоновані у даному дослідженні методичні прийоми і отримана за їхньою допомогою інформація стосовно зв’язку гендерних експектацій і рольових уподобань випускників вищого навчального закладу можуть бути використані представниками психологічної служби вищої школи з метою оптимізації зазначених рольових уподобань, а також в процесі консультаційної роботи і при наданні психологічної допомоги.
Отримані результати можуть бути включені у зміст спецкурсів з гендерної психології, а також використані широким колом спеціалістів у галузі освіти, професійної орієнтації, менеджменту тощо.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні положення та результати наукового дослідження були опубліковані в наукових збірниках та наукових періодичних виданнях, доповідалися і були схвалені на VIII Міжнародних Далівських читаннях «Володимир Даль у соціокультурному просторі ХХІ століття» (Луганськ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції Психолого-педагогічні проблеми розвитку освітніх технологій” (Луганськ, 2004); на VII Міжнародній конференції молодих науковців Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2004); ХІ науково-практичній конференції з проблем вищої освіти Університет і регіон” (Луганськ, 2005); на Міжнародній науково-практичній конференції Сучасні проблеми екологічної психології” (Київ, 2005), на засіданнях кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у практику роботи Луганського Інституту культури і мистецтв (довідка № 121 від 7.06. 2006 р.) та Луганського інституту післядипломної та дистанційної освіти (довідка № 328 від 25.05.2006 р.).
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відбито у 10 публікаціях. Із них 6 у фахових виданнях, включених до списку, затвердженого ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 243 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках. Дисертація містить 16 таблиць, 2 рисунки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Викладений у розділі теоретико-експериментальній аналіз наявних у соціально-психологічній літературі провідних підходів до осмислення концептуального і операціонального змісту поняття експектації (очікування) дозволив виокремити надзвичайну строкатість наявних його тлумачень, зокрема, залежно від приналежності автора до певного напрямку чи школи.
Показано, що попри вказану розмаїтість поглядів, наявні напрямки досліджень феномену експектацій зосереджуються тим не менш навколо обмеженого кола контекстів, а саме:
· в контексті теорії мотивації професійної діяльності;
· теорії ймовірності;
· теорії постановки цілей;
· соціально-когнітивної теорії;
· теорії соціалізації;
· теорії життєвих домагань;
· теорії устремлінь;
· теорії цілепокладальної свідомості.
Встановлено, що у вказаних теоріях поняття експектації розглядається головним чином як різновид соціальних санкцій і вимог суспільства щодо норм виконання суб’єктом відповідних соціально-професійних ролей, в тому разі і у просторі міжособистісних стосунків. Виходячи із визначеного у даному дослідженні проблемного контексту, і спираючись на сформульовані вітчизняними психологами положеннями про взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього (визначення і самовизначення особистості), конструкт очікування розуміється нами як суб’єктивна реальність, як особистісна властивість, як утворювана у індивідуальному досвіді суб’єкта диспозиція до передбачення бажаного майбутнього у формі образу.
Здійснений до наведеного вище розуміння поняття очікування, аналіз літературних джерел дозволив констатувати, що основним контекстом експлікації образу бажаного майбутнього, у якому останній набуває статусу регулятора життєздійснення людини, постає життєва перспектива, як проекція особистістю власних очікувань у майбутнє, в даному випадку на передбачуваний майбутнім фахівцем рольовий вибір у просторі можливих альтернатив, що пропонуються даним соціокультурним середовищем.
Здійснене під даним кутом зору узагальнення наявних у психологічній літературі результатів емпіричного дослідження майбутнього, зокрема, у осіб студентського віку, дозволило констатувати факт невідповідності у переважної кількості майбутніх фахівців наявних (актуальних) диспозицій і рольових домагань, що виявляється у фрагментарності, інтуїтивності, часто-густо і у випадковості здійснюваних ними виборів особистісного і професійного самовизначення.
У підсумку у даному розділі було висунуто припущення про те, що залучення до предметного поля зазначеної лінії дослідження гендерного виміру сприятиме розв’язанню цієї актуальної з теоретичного і практичного боку задачі, зокрема, шляхом встановлення особливостей і специфіки співвідношення рольових уподобань із очікуваннями осіб, які ідентифікують себе як носії певних гендерних рис (маскулінних, фемінних, андрогінних).
В розділі обґрунтовується висновок про те, що адекватною задачам даного дослідження слугує розроблена Ю.М. Швалбом концепція цілепокладальної свідомості, на базі якої нами пропонується концептуальна модель (схема) емпіричної частини дослідження, організація, методичний апарат і результати впровадження якої висвітлюються у другому розділі даного дослідження.
Викладений у другому розділі роботи матеріал, присвячений експериментальному дослідженню особливостей співвідношення гендерних експектацій і процесу обрання майбутнім фахівцем соціально-рольових позицій підтвердив припущення про зв’язок між належністю особистості до певного типу гендерної самоідентифікації, структурою очікувань і сферою рольових уподобань.
Показано, зокрема, що отриманий за допомогою опитувальників (самооцінкових шкал) розподіл гендерних самоідентифікацій як в групі чоловіків, так і жінок, відтворює в цілому класифікацію самоідентифікацій на маскулінну, фемінну, андрогінну і недиференційовану.
З огляду відсутності у літературі загальноприйнятого уявлення про зміст і структуру очікувань (експектацій), відповідно і методичних прийомів дослідження останніх, було визнано доцільним залучити до діагностичної процедури комплекс адекватних порушеному питання методик. У підсумку до основної частини роботи було включено 13 методик, які охоплювали всі базові складові структури очікувань як детермінанти вибору досліджуваним рольової позиції.
Отримані за процедурою кластерного аналізу чотири групи досліджуваних дозволили конкретизувати останні за комплексом характеристик як таких, що належать до конструктивного, адаптивного, статевотипізованого і неконгруентного типу очікувань. Здійснений надалі порівняльний аналіз (із застосуванням критерія Стьюдента) отриманої для виокремлених груп множини даних підтвердив існування між ними за переважною більшістю показників статистично значущих відмінностей. Основними дескрипторами виступили, зокрема, упевненість у собі, самоповага, ряд шкал суб’єктивного контролю (локус контролю) і самоставлення, а також показники сенсожиттєвих орієнтацій, орієнтацій у часі, мотивація досягнення, емоційного ставлення до світу, гнучкість поведінки тощо.
В результаті здійснення для кожної групи окремо процедури факторизації були отримані властиві для кожної групи певні констеляціі змінних структурної організації складових експектації, яким відповідають (співвідносяться) такі вибори рольових позицій, як креатор (уподобання ролей творчого змісту), організатор і виконавець.
Встановлено наявність у складі виокремлених за належністю до певних гендерних рис групи досліджуваних, самоідентифікація яких не узгоджується із змістом очікувань, відповідно і рольових виборів, які були віднесені до неконгруентного типу (20 осіб у групі чоловіків і 31 у групі жінок).
З метою корекції гендерної самоідентифікації вказаних осіб було визначено за необхідне розроблення спеціальної програми корекції (психологічної допомоги), принципи, зміст і результати якої складають зміст третього (корекційного) розділу даного дослідження.
Відповідно до мети і задач, що складали зміст третього розділу дослідження, теоретичною основою розбудови змістовно-процесуальних характеристик розробленої програми психологічної допомоги слугувала запропонована нами модель розгортання впливу гендерних експектацій на процес обрання досліджуваними із неконгруентним і недиференційованим типом гендерної самоідентифікації соціально-рольової позиції.
Процес впровадження експериментальної програми здійснювався за допомогою 18 занять тривалістю 1-1,5 години (кожне із яких містило 5 занять теоретичного і практичного змісту), у ході якого використовувалися методи і прийоми активного навчання, що мали на меті сприяти підвищенню усвідомлення майбутнім фахівцем власної гендерної ідентичності, а також актуалізацію тих його актуальних і потенційних можливостей (самоповага, упевненість у собі, гнучкість мислення, засоби самоідентифікації, здатність до рефлексії можливих результатів діяльності (соціально-рольової позиції), що обирається, а також здатності до самоконтролю і саморегуляції), які відповідали б вимогам і умовам тієї чи іншої ролі, якої надається особистісне уподобання.
В результаті кількісного і якісного аналізу розвивального ефекту впровадженої програми шляхом застосування прийому порівняння були отримані результати, що підтвердили висунуте припущення про істотний вплив гендерних експектацій на процес засвоєння майбутнім фахівцем соціально-рольової позиції, з одного боку, і необхідність застосування спеціальних методів впливу в разі випадків неузгодженості (неконгруентності) гендерної самоідентифікаціїї.
Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити низку висновків, що підтвердили сформульовані гіпотези:
1. Встановлено, що гендерні експектації випускників вищого навчального закладу постають однією із найважливіших детермінант вибору ними рольової позиції у просторі наявних у соціумі альтернатив, зокрема, соціально-рольової позиції креатора, організатора, виконавця.
2. В контексті теорії цілепокладальної свідомості у дослідженні запропоновано розуміння експектації як утвореної у індивідуальному досвіді особистості диспозиції (готовності) до передбачення бажаного майбутнього у формі образу. Показано, що експектації особистості являють собою взаємопов’язану цілісність, що складається із трьох базових складових: досвіду самореалізації, актуального переживанні світу і переважного стилю мислення.
3. Шляхом емпіричного дослідження визначено типологію гендерних експектацій (статевотипізовану, конструктивну, адаптивну і неконгруентну), її зв’язок із самоатрибуцією особистістю гендерних рис (маскулінності, фемінності, андрогінності) і локалізацією здійснюваних особистістю рольових позицій.
4. Усвідомлення і переживання особистістю множинності варіантів вибору рольових позицій опосередковується самооцінками гендерної ідентичності і пов’язаним з нею комплексом когнітивних, емоційних і особистісних характеристик.
5. Доведено, що особи із конструктивним типом експектацій використовують меншу кількість концептів для обґрунтування і структурування образу бажаної рольової позиції, у порівнянні із представниками адаптивного і статевотипізованого типів, які використовують значно більшу кількість слабко диференційованих концептів, заданих їм актуальною ситуацією об’єктивної (зовнішньої) реальності.
6. Встановлено, що неконгруентність гендерної самоідентифікації і бажаної рольової позиції супроводжується, з одного боку, орієнтаціями особистості на невідрефлексовані суб’єктивні уподобання бажаної статеворольової поведінки, з іншого на реалії професійної діяльності, яка входить у суперечність із наявним у особистості потенціалом.
7. Доведено, що ефективним засобом усунення випадків невідповідності (неконгруентності) гендерної самоідентифікації структурі особистісних очікувань рольових позицій є спеціально організована система дійових впливів у формі психологічної допомоги. Встановлено, зокрема, що, на відміну від результатів контрольної групи, внаслідок засвоєння досліджуваними експериментальної групи інформаційної, рефлексивної і операційними складовими програми істотно збільшився відсоток випадків застосування ними конструктивної і адаптивної стратегії, відповідно і засвоєння ними технік, притаманних функціональним вимогам рольових позицій креативного і адаптивного змісту при одночасній мінімізації випадків використання рецептивного (статевотипізованого) способу функціонування із його спрямуванням на виконавську ланку очікуваної професійної діяльності.
Одержані у даному дослідженні результати не підтверджують поширену у соціально-психологічній літературі з гендерної проблематики тезу про істотний і позитивний вплив сучасної соціокультурної ситуації за зміну, передовсім молодою генерацією громадян, статево-рольових уподобань і гендерних стереотипів, зокрема, у процесі вибору носіями протилежних гендерних якостей спільного професійного поля діяльності.

В цьому зв’язку найближча перспектива у подальшому поглибленні досліджуваного напряму убачається нами у теоретичному обґрунтуванні і апробації, починаючи із первинної стадії професіоналізації в стінах вищого навчального закладу, диференційованих за гендерним критерієм спеціальних курсів з метою попередження у майбутньому можливих внутрішньоособистісних конфліктів, зумовлених ситуацією невідповідності (неконгруентності) психологічного змісту гендерної самоідентифікації об’єктивним вимогам очікуваним нею у майбутньому професійної діяльності з одного боку, з іншого - у суттєвому насиченні вказаних курсів змістом, спрямованим на оптимізацію у майбутнього фахівця його креативного потенціалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абубикирова Н.И. Что такое гендер”? // Общественные науки и современность. 1996. №6. С. 123-125.
2. Абульханова-Славская К.А. Жизненные перспективы личности / Психология личности и образ жизни.- М.: Наука, 1987. 320 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни.- М.: Мысль. 1991. 300 с.
4. Авер’янова Г.М., Дембицька Н.М., Москаленко В.В. Особливості соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства. К.: ППП”, 2005. 307 с.
5. Агеев В.С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. 1987. № 2. С. 152-157.
6. Агеев В.С. Мужчины и женщины // Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М.: Изд-во Моск.Ун-та., 1990. С. 178-200.
7. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Фонд За экономическую грамотность”, 1995. 296 с.
8. Алешина Ю.Е., Лекторская Е.В. Ролевой конфликт работающей женщины // Вопросы психологии. 1989. № 6. С. 23-28.
9. Алешина Ю.Е., Волович А.С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопросы психологии. 1991. № 4. С. 74-81.
10. Алікіна Н. Помилкова психологічна ідентифікація і руйнація життєвих домагань особистості // Психологічні перспективи. 2005. Вип.7. С. 29-37.
11. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. 336 с.
12. Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа и когнитивной психологии // Вопросы психологии. 1996. №1. С. 131-143.
13. Антонова Н.О. Ставлення до майбутньої професії як прояв суб’єктності у навчальній діяльності студентів-психологів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К.: Гнозіс, 2006. Т.8. Вип.2. С. 6-12.
14. Анцыферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и техники ее бытия // Психологический журнал. 1993. №.2. С. 3-16.
15. Арестова О.Н. Мотивация и перспективное целеполагание // Вестн.Моск.Ун-та. Сер.14. Психология. 1999. №3. С. 16-25.
16. Арефьева Т.К. Проблема женского лидерства // Социальная феминология. Сб.науч.статей. Самара.: Изд-во Самарский университет”, 1997. С. 41-49.
17. Аронсон Э., Уилсон Г., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. Спб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. 560 с.
18. Афонькина Ю.А. Генезис профессиональной направленности // Автореф.дис.док-ра психол.наук. Спб., 2003. 33 с.
19. Бабаева Л.В., Чирикова А.С. Женщины и бизнес // Социологические исследования. 1997. №3. С. 75-80.
20. Бажин Е.Ф., Голынкина Е.А., Эткинд А.М. Метод исследования уровня субъективного контроля // Психологический журнал. 1984. № 3. С. 152-162.
21. Балл Г.А. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение // Вопросы психологии. 1994. № 4. С. 56-66.
22. Балл Г.А. Психология в рациогуманистической перспективе: Избранные работы. К.: Изд-во Основа, 2006. 408 с.
23. Балл Г. Методолого-психологічні роздуми в гуманістичному контексті // Соціальна психологія. 2006. №4. С. 3-14.
24. Барабанова В.В., Зеленова М.Е. Представления студентов о будущем как аспект их личностного и профессионального самоопределения // Психологическая науки и образование. 2002. №2. С. 28-41.
25. Бендас Т.В. Гендерная психология: Учебное пособие. СПб.: Питер, 2005. 431 с.
26. Берн Ш. Гендерная психология. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. 320 с.
27. Бірченко О.В. Оптимізація професійного самовизначення випускників ВНЗ України в умовах становлення ринку праці. // Автореф. канд. соціол.наук. Харків, 2001. 19 с.
28. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологическое исследование. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
29. Бойко О.В. Гендерные аспекты психического здоровья // Вопросы психологии. 2005. №1. С. 110-115.
30. Большой психологический словарь / Под ред. Б.Мещерякова и В.Зинченко. Спб.: праймЕВРОЗНАК; М.: ”Олма-Пресс”, 2003. 672 с.
31. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особитості.- Х.: Фоліо, 1996. 237 с.
32. Бондарчук О.І. Психологічні аспекти гендерної просвіти керівників освітніх організацій // Актуальні проблеми: Том.1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. Зб.наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки. К.: Міленіум, 2003. Ч.11. С. 33-37.
33. Бочкарёва Л.П. Жизненный путь и судьба человека // Человек: индивидуальность, творчество, жизненный путь. СПб, 1998. С. 8-17.
34. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций.- М.: Российское Педагогическое Агенство, 1998. 230 с.
35. Буякас Т.М. О проблемах становления чувства самоидентичности у студентов-психологов // Вестн.Моск.Ун-та. Сер.14. Психология. 2000. №1. С.12-18.
36. Буякас Т.М. Проблема и психотехника самоопределения личности // Вопросы психологии. 2002. № 2. С. 28-39.
37. Варбан М.Ю. Рефлексія професійного становлення в студентські роки // Автореф.дис.канд.психол. наук. К., 1999. 18 с.
38. Варламова Е.П., Степанов С.Ю. Рефлексивная диагностика в системе образования // Вопросы психологии. 1997. №5. С. 28-43.
39. Варнавських К.М. Проблема професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень // Педагогіка і психологія. 2002. №4. С. 109 - 115.
40. Васильєв Я.В. Футурреальна психологія й циклічний розвиток особистості. Миколаїв: Илион, 2005. 360 с.
41. Васильева О.С., Демченко Е.А. Изучение основных характеристик жизненной стратегии человека // Вопросы психологии. 2001. №2. C. 74-85.
42. Вереїна Л.В., Струніна В.М. Подолання гендерних стереотипів як причин психосоматичних розладів засобами консультування й психокорекції // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Зб. наукових праць. Луганськ, 2005. №1 (9). С. 51-55.
43. Визгина А.В., Пантилеев С.Р. Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин // Вопросы психологии. 2001. №3. С. 91-100.
44. Виноградова Т.В., Семенов В.В. Сравнительное исследование познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов // Вопросы психологии. 1993. № 2. С. 63-71.
45. Винославська О., Зливков В. Нормовідповідність і самоідентифікація в структурі ідентичності педагога // Соціальна психологія. 2006. №4. С. 113-119.
46. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія. Луцьк: РВВ Вежа”, 2003. 320 с.
47. Войскунский А.Е., Скрипкин С.В. Качественный анализ данных как инструмент научного исследования // Вестн. Моск. Ун-та. Сер.14. Психология. 2001. №2. С. 93-109.
48. Воронина О.А., Клименкова Т.А. Гендер и культура // Женщины и социальная политика (гендерный аспект). М.: ИСЭПН РАН, 1992. С. 10-22.
49. Гаджиева Р.Г. Динамика гендерных стереотипов и их влияние на профессиональную самореализацию личности // Дис. канд. психол.наук. М., 2000. 114 с.
50. Ганьшина Е.А. Гендерный аспект эколого-безопасного устойчивого развития // Дис. канд.фил.наук. М., 1996. 164 с.
51. Гендер и язык. М.: Языки славянской культуры, 2005. 624 с.
52. Гендерная психология: Учебно-методическое пособие. Донецк: ДИУ, ООО Компьютер норд”, 2004. 144 с.
53. Геодакян В.А. Теория дифференциации полов // Человек в системе наук. М.: Наука, 1989. С. 171-189.
54. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии. 1988. № 2. С.19-26.
55. Гиппенрейтер Ю.Б., Карягина Т.Д., Козлова Е.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии // Вопросы психологии. 1993. №4. С. 61-68.
56. Говорун Т.В., Кікінеджі О.М. Гендерна психологія: Навчальний посібник. К.: Академія, 2004. 308 с.
57. Гозман Л.Я., Кроз М.В., Латинская М.В. Самоактуализационный тест. М.: Изд-во Российское педагогическое агенство”, 1995. 23 с.
58. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. Киев.: Наукова думка, 1988. 143 с.
59. Головньова І.В., Найдовська І.В. Жіноча самореалізація: гендерно-рольовий аспект // Вісник Харківського держ. пед. ун-ту. ім. Г.С.Сковороди. Психологія. 2001. Вип.7. С. 37-43.
60. Голубєва О. Зміст гендерних стереотипів сучасних підприємств // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. С. 232-240.
61. Гостев А.А., Рубахин В.Ф. Классификация образных явлений в свете системного подхода // Вопросы психологии. 1985. №1. С. 33-42.
62. Гошовська Т.Д. Самоприйняття як елемент соціально-перцептивної технології в професійному розвитку особистості студента // Конструктивна психологія і професіоналізація особистості. Луцьк, ВДУ, 2002. С. 41-45.
63. Грановская Р.М. Гендерность // Конфликт и творчество в зеркале психологии. М.: Генезис, 2002. С.151-173.
64. Грись А.М. Неадекватність рольової ідентичності як критерій визначення соціальної дезадаптації особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К.: Гнозіс, 2006. Т.8. Вип.5. С. 71-82.
65. Грицяк Н.Формування гендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики. Монографія. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 384 с.
66. Гупаловська В.А. Професійна самореалізація як чинник становлення особистості жінки // Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 2005. 24 с.
67. Гусейнова Л.А. Ценностные ориентации: гендерный аспект // Социологические исследования. 1993. №5. С. 16-21.
68. Далгатов М.М. Мотивация деятельности достижения в теориях каузальной атрибуции // Вестн.Моск.Ун-та.Сер.14. Психология. 2006. - №1. С.71-81.
69. Дідковська Л.І. Особливості уявлень про своє майбутнє у старшокласників із соматичними порушеннями // Дис.канд.психол.наук. Київ, 2003. 181 с.
70. Донцов А.И., Белокрылова Г.М. Профессиональные представления студентов-психологов // Вопросы психологии. 1999. №2. С. 42-49.
71. Дорошенко Н.М. Гендерна детермінація вибору студентами стратегії поведінки в конфлікті // Автореф.дис.канд. психол.наук. К., 2003. 19 с.
72. Дорфман Л.Я. Методологические основы эмпирической психологии:от понимания к технологии. М.: Смысл; Издательский центр Академия”, 2005. 288 с.
73. Ерофеева Н.Ю. Гендерный аспект управления в образовании// Дис д-ра пед.наук. Великий Новгород, 2001. 343 с.
74. Жизнь как творчество / Под ред. Л.В. Сохань, В.А. Тихонович. К., 1985. 302 с.
75. Життєва компетентність особистості // Наук.-метод. посіб / Під. ред. Л.В.Сохань. К.: Богдана, 2003. 520 с.
76. Журавлев Т.Г. Гендерные аспекты самореализации личности // Управління школою. 2003. № 16. С. 7-15.
77. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Социальная конструкция гендера и гендерных систем в России / Материалы Первой Российской летней школы по женским и гендерным исследованиям Валдай 96”. М.: МЦГИ, 1997. С. 84-89.
78. Зеленська Т.А. Соціальне середовище та його вплив на само ідентифікацію особистості в процесі ступеневої освітньої підготовки // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К.: Гнозіс, 2006. Т.8. Вип.1. С. 147-152.
79. Зливков В.Л. Самоідентифікація в педагогічній комунікації. К.: Український центр політичного менеджменту. 2005. 144 с
80. Знаков В.В. Половые, гендерные и личностные различия в понимании моральной дилеммы // Психологический журнал 2004. №1. С. 41-51.
81. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. Спб.: Питер, 2001. 752 с.
82. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчин и женщин. Спб.: Питер, 2003. 544 с.
83. Каган В.Е. Стереотипы мужетсвенности и женственности и образ Я” у подростков // Вопросы психологии. 1989. №3. С. 53-62.
84. Казанцева Т.В., Олейник Ю.В. Взаимосвязь личностного развития профессионального становления студентов-психологов // Психологический журнал. 2002. №6. С. 51-59.
85. Калина Н.Ф. Тест по оценке уровня самоактуализации личности // А.Маслоу. Психология бытия. М.: Рефл-бук”, К.: Ваклер”, 1997. С. 283-300.
86. Канеман Д., Тверски А. Варианты неопределенности // Канеман Д., Словик П., Тверски А. Принятие решений в неопределенности: Правила и предубеждения. Х.: Изд-во Институт прикладной психологии Гуманитарный центр”, 2005. С. 582-594.
87. Карамушка Л.М., Зайчикові Т.В. Синдром професійного вигорання” у вчителів: гендерні аспекти. К.: Міленіум, 2003. 40 с.
88. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту. Навч.посібник. К.: Либідь, 2004. 424 с.
89. Каширская И.К. Социально-психологический анализ основных источников информации и процесс гендерной социализации // Вопросы психологии. 2003. №6. С. 56-63.
90. Кашпур Ю.М. Теоретичні аспекти статево-рольової ідентифікації особистості в період дорослішання // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К.: Гнозіс, 2006. Т.8. Вип.2. С. 132-137.
91. Кирилина А.В. Гендерные исследования в лингвистических дисциплинах // Гендер и язык. М.: Языки славянской культуры, 2005. С. 7-30.
92. Клецина И.С. Развитие гендерных исследований в психологии // Общественные науки и современность. 2002. №2. С. 181-192.
93. Клецина И.С. От психологи пола к гендерным исследованиям в психологии // Вопросы психологии. 2003. №1. С. 61-78.
94. Клецина И.С. Психология гендерных отношений: Теория и практика. Спб.: Алетейя, 2004. 408 с.
95. Ковалёв Г.А. Психологическое воздействие:теория, методология, практика // Автореф.дис.доктора психол.наук М, 1991. 50 с.
96. Колызаева Н.Г. Формирование адаптивных характеристик личности у студентов в начальном периоде обучения. // Автореф. дис. канд. психол. наук. Л., 1989. 19 с.
97. Кон И.С. П