МОТИВАЦІЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

Краткое описание

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПАНЧУК ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 371.14 (048)

МОТИВАЦІЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

19.00.05 соціальна психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психол.наук,
доцент Коломінський Н.Л.

Київ - 2002

ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................С.3-11
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ...............
1.1. З історії розвитку психологічних теорій мотивації .............С.12-27
1.2. Розробка проблем мотивації у вітчизняній психології .......С.27-41
1.3. Мотивація управлінської діяльності .....................................С.41-70
РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДИРЕКТОРІВ ШКІЛ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ .............
2.1. Специфіка управлінської діяльності в освіті і мотивація управління школою ......................................................................С.71-99
2.2. Професійне вдосконалення в структурі мотивації управлінської діяльності директора школи ......................................................С.99-124
2.3. Організація і методика експериментального вивчення мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації .........................С.124-137
РОЗДІЛ 3. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДИРЕКТОРІВ ШКІЛ ДО ПІДВИЩЕННЯ СВОЄЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ...
3.1. Аналіз професійно значущих диспозицій суб'єктів управління ..С.138-157
3.2. Розподіл респондентів-директорів шкіл за ознакою професійно-пізнавальної активності ...........................................................С.158-171
ВИСНОВКИ ..............................................................................С.172-174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................С.175-181
ДОДАТКИ.................................................................................С.182-227
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................С.175-173
ДОДАТКИ.................................................................................С.184-227

ВСТУП

Потреба вдосконалення кадрів освіти загострюється кожного разу, коли відбуваються істотні зміни в соціально-економічних умовах життя суспільства і коли, відповідно, постають нові вимоги до діяльності за­гальноосвітньої, професійно-технічної та вищої школи.
Спроба забезпечити своєчасну адаптацію керівних і педагогічних кадрів до змін у змісті і організації їхньої праці знайшла втілення в ідеї безперервної післядипломної освіти. За діючим законодавством України кожний директор школи, так само, як кожний вчитель, зобов'язаний раз у п'ять років проходити навчання на курсах підвищення кваліфікації.
Успіх модернізації системи освіти, яка реалізується тепер, пов'яза­ний із здійсненням радикального "культурного зсуву" в управлінському мисленні, психології, компетентності керівників навчальних закладів, адже тип директора школи, характерний для часів тоталітарного режиму, вступив у протиріччя з гуманістичною орієнтацією прогресивної педа­гогіки, з тенденціями розвитку освіти на демократичних засадах тощо.
"Міцний" керівник з недавнього минулого, що призначався на посаду переважно за ознакою відданості комуністичній ідеології, має поступитися місцем на користь менеджера-фахівця в галузі управління, який оцінюється лише за його компетентністю та професійними здібностями. "Кадровий пріоритет - принципова умова виконання Закону про освіту, реалізації завдань Державної національної програми "Освіта" (Україна XXI століття)", - справедливо зазначають з цього приводу І.Шкурко та Б.Гадзецький [111, с.99].
Для виконання управлінських функцій на достатньо високому рівні директор сучасної школи має поєднувати значну психолого-педагогічну культуру з високим рівнем управлінської компетентності, професійними здібностями та певним ціннісним спрямуванням особистості, в якому зінтегровані ставлення суб'єкта до оточуючої дійсності, до інших людей, до самого себе.
Залежно від того, які спонукання лежать в основі прийняття особис­тістю соціальної ролі керівника педагогічного колективу, успішного здійснення роботи менеджера, організатора освіти, реалізується той або інший стиль управління, спрямування стратегічних цілей та змістова спе­цифіка проміжних, тактичних цілей роботи школи.
Отже, постає надзвичайно актуальна з погляду практики проблема впливу на управління з боку мотиваційної сфери директора школи. Ця проблема є актуальною і в теоретичному плані як одна з традиційно скла­дних проблем психології особистості, соціальної психології тощо. Її до­слідженням займалися Ковальов В.І., Божович Л.І., Васил'єв І.А., Маго­мед-Емінов М.Ш., Асеєв В.Г., Вілюнас В.К., Коченов М.М., Давидов В.В., Маркова А.К., Мерлін С.Г., Москвичов С.Г., Павлютенков Є.М., Судаков К.В., Якобсон П.М., Вайсман Р.С., Вітевська Т.Н., Насіновська О.Є. та ін.
Проблемам мотивації присвячені фундаментальні праці Фреса, Піаже, Нюттена, Маслоу, Аткінсона, Хекхаузена та багатьох інших відомих зарубіж­них вчених. Найбільшу увагу дослідників завжди привертали загальні пи­тання мотивації, розробка теоретичних основ та визначення механізмів мотивованої поведінки. Але, окрім того, у психологічній науці є і наробки щодо особливостей мотиваційної сфери дітей різного віку, спортсменів, керівників виробничої сфери, учнів школи, професійно-технічних училищ та студентів вузів, у незначній мірі - вчителів. Що ж до вивчення мотиваційної сфери керівників освітянських закладів, зокрема директорів шкіл, можна стверджувати, що спеціальних досліджень з цією метою проведено не було.
В працях Шакурова Р.Х., Полякової Г.С., Долинського Ю.0., Коло­мінського Н.Л., Карамушки Л.М. особистість керівника школи розгляда­ється в аспекті підготовки до виконання управлінських функцій, але роль мотиваційної сфери суб'єкта управління, як зазначає Коломінський Н.Л., або залишається поза увагою авторів, або розглядається на описовому рівні.
Разом з цим, досвід свідчить, що розширення професійних знань, навіть за умови повної профпридатності директора школи, "зависає" без відчутних наслідків для наступної практичної діяльності, якщо воно (розширення) не співвіднесене з індивідуально-психологічним під­ґрунтям навчання, а саме з мотиваційним компонентом цього процесу. Будь-які спроби піднести його ефективність лише шляхом удосконалення програм і організації занять, до чого, як правило, вдаються в системі під­вищення кваліфікації, не дають очікуваного результату, що неодноразово зазначалося у публікаціях з відповідних питань. Так, у "Передмові" до ко­лективної монографії викладачів Центрального інституту вдосконалення вчителів України "Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів", що ви­йшла друком у 1992 році, сказано: "Навчання на курсах носить в основному освітньо-предметний, а не осо­бистісно-діяльнісний характер. Індивідуалізація і диференціація курсової перепідготовки знаходиться фактично у зародко­вому стані" [82, с.3]. Цей стан відтоді не змінився, що підтверджує, зокрема, стаття С.Крисюка в журналі "Освіта і управління" за 1997 рік. Відзначивши, що система післядипломної освіти спрямована на популяризацію досягнень педагогічної науки і передового досвіду, автор звертає увагу на досить формальний підхід до підвищення кваліфікації кадрів. "В післядипломній освіті педагогічних кадрів, - пише він, - панує інформаційна модель навчання. Оволодіння готовими знаннями стало її кінцевою метою, внас­лідок чого виникла проблема відділення (відчуження) знань від особи­стого досвіду працівника. Знання залишаються за рамками безпосере­дньої професійної діяльності..." [49, с.86].
Слід зазначити, що науковці приділили значну увагу вивченню психологічної компетентності директорів шкіл, а також визначенню змін у знаннях, пов'язаних із навчанням на курсах підвищення кваліфікації.
Уявлення про недоліки теоретичної підготовки діючого корпусу директорів шкіл України дають результати досліджень, які в різний час було проведено Н.Коломінським, Л.Карамушкою, О.Бондарчук [13, 42, 41, 43, 35, 97]. Аналізуючи рівень загальної підготовки з психології керівних кад­рів освіти, в тому числі директорів шкіл, вони встановили, що багато ва­жливих питань з психології управління взагалі не мають місця в теорети­чному забезпеченні практичної діяльності директорів шкіл. Характерна також неточність і неповнота знань з більшості принципово важливих питань, а психологічні поняття, на яких тримається каркас теорії управ­ління, зафіксовані у свідомості керівників здебільшого на рівні побутових уявлень, безсистемні, досить часто суперечать положенням сучасної на­уки. Коли директорам шкіл пропонували проаналізувати управлінську ситуацію, більшість з них (60-70%) не уміли визначити власне психологі­чні аспекти в управлінні. Виявилось також, що вони взагалі не схильні аналізувати взаємини між людьми та враховувати індивідуально-психо­логічні особливості учасників управлінської взаємодії, не вміють адеква­тно застосовувати науково-психологічні поняття та підходи для визна­чення суті тих чи інших проблем управління та шляхів їх розв'язання. Подібні за характером недоліки відмічаються в економічній, за­гально-педагогічній та загально-управлінській підготовці директорів шкіл.
Отже, когнітивний аспект підвищення кваліфікації директорів су­часної школи постає як досить складний і самодостатній процес, який по­требує постійного розвитку і вдосконалення змісту і обсягів навчальних планів і програм, оптимізації форм навчання, розробки відповідного ме­тодичного забезпечення.
Разом з цим, необхідно пам'ятати, що інформація, яку отримує кур­сант під час навчання, виявляється практично цінною лише за умови, що він бачить перспективу її застосування, розуміє, як вона проектується на його професійну діяльність, а також коли вона змінює в окремих випадках кут зору на звичні явища і обставини. Інакше кажучи, підвищення кваліфікації директорів шкіл повинно мати багатоаспектне цільове спрямування, охоплюючи своїм впливом не лише когнітивні процеси, а й пов’язані з ними ціннісні орієнтування осо­бистості, її самооцінку, емоційні стани тощо. Складність цієї ситуації полягає в тому, що керівник школи, який підвищує кваліфікацію, вже має більш або менш значний життєвий, педа­гогічний, управлінський досвід, що закарбувався у його психіці набором певних соціальних установок (аттитюдів), або ставлень (за терміноло­гією Мясищева), або конструктів (у термінології Келлі). "Процеси особистості - це прокладені у психіці канали (конструкти - Т.П.), в руслі яких людина прогнозує події", - твердить основний посту­лат когнітивної теорії [107, с.444].
Кожна людина розуміє дійсність з по­зиції свого унікального досвіду (установок, ставлень, конструктів), отже одна і та ж сама інформація сприймається і асоціюється різними людьми по-різному. І лише ті, хто має подібні "канали", виявляють подібне, а то й однакове ставлення до набутих знань і, відповідно, до процесу набуття цих знань. Ці міркування послужили підставою для припущень, перевірка яких стала завданням експериментальної частини дослідження.
1. Ефективність підвищення кваліфікації директорів шкіл безпосеред­ньо пов'язана з тим, які цінності, інтереси, прагнення, бажання, що домі­нують у мотиваційній сфері особистості, виявляють тенденцію до стимулювання професійно-пізнавальної активності, а які, навпаки, спричинюють байдуже ставлення до перспективи професійного зро­стання.
2. Урахування впливу на професійно-пізнавальну активність ди­ректорів шкіл реальної сукупності факторів мотивуючої дії є важливим резервом підвищення ефективності їх навчання у системі післядипломної освіти. Одиницею фіксованого впливу є "ставлення".
3. Мотивацію директорів шкіл до підвищення кваліфікації слід роз­глядати як похідну від мотивації управлінської діяльності і, відповідно, як предмет соціальної психології.
У зв’язку з цим постає важлива наукова проблема: оптимізація взаємодії мотиваційних компонентів управлінської діяльності ("мотив - ціль") з професійно-пізнавальною активністю особистості в процесі підвищення кваліфікації.
Мета дослідження визначити типи мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації як психологічного фактору вдосконалення організаційних основ післядипломної освіти директорів.
Предмет і завдання дослідження.
Предметом дослідження є вплив мотиваційної сфери на ефектив­ність навчання директорів шкіл на курсах підвищення кваліфікації. Показниками ефективності учбової діяльності ми вважали її резуль­тативні і процесуальні параметри: а) кількісні і якісні характеристики за­своєння знань і умінь, передбачених програмою; б) професійно-пізна­вальна активність в процесі навчання; в) ставлення до навчання.
Теоретична і експериментальна частини дослідження були спрямо­вані на вирішення таких завдань:
1. Виконати критичний аналіз трактування сутності і структури мотиваційної сфери особистості та психологічного механізму мотивування поведінки і діяльності людини, змісту понять "мотив" і "мотивація".
2. Дослідивши специфіку мотивації управлінської діяльності ди­ректора сучасної школи, змоделювати типові варіанти мотивації управлінських дій як функції рівня домагань суб'єкта управління.
3. Визначити особливості прояву різних видів активності в процесі виконання управлінських функцій залежно від типу мотивації управ­ління та виділити сукупність зовнішніх ознак поведінки, адекватних різ­ним типам мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації.
4. Розробити рекомендації щодо діагностування типу мотивації до підвищення кваліфікації та розподілу курсантів-директорів шкіл за озна­кою прогнозованої професійно-пізнавальної діяльності.
Новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
- розроблено показники ефективності підвищення кваліфікації, які відображають не лише рівень засвоєння певного обсягу знань і умінь, але і психологічну готовність до використання їх суб'єктом управління у пра­ктичній діяльності;
- визначено характерні особливості мотивації директорів шкіл як поєднання домінуючих мотивів з певним рівнем домагань в управлінській діяльності;
- обгрунтовано типологію курсантів-директорів шкіл на основі виді­лення рівнів професійно-пізнавальної активності.
Практичне значення одержаних результатів обумовлюється реальною можливістю їх використання для запровадження диференційованого навчання в процесі підвищення кваліфікації директорів шкіл та значного підвищення ефективності навчання за рахунок врахування особливостей мотивації до вдосконалення управлінської діяльності.
На основі експериментальних методик сформульовано вимоги до діагностичної документації для використання в процесі підвищення ква­ліфікації керівних кадрів освіти.
Основні матеріали дисертаційної роботи опубліковано у вигляді трьох статей, тез шести доповідей, оголошених на конференціях: Післядипломна освіти педагогічних кадрів: проблеми розвитку (м. Київ, 31 жовтня 1 листопада 1996 .); Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності (м. Київ, 28-30 жовтня 1998 р.); Післядипломна освіта та управління навчальними закладами в умовах трансформації суспільства (Київ, 1-2 квітня 1999 р.); Актуальные проблемы деятельности практических психологов (в свете идей Л.С. Выготского)” (м. Мінськ, 7-10 грудня 1999р.); Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів (м.Київ 5-6 березня 1998р.). Творча спадщина Г.С. Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка Г.С. Костюка”. (ІІІ з’їзду Товариства психологів України. К., 2000р.).

Список литературы

ВИСНОВКИ.
1. Розвиток теорії мотивації йшов шляхом синтезування традицій психології особистості, когнітивної психології і психології навчення, що дозволило подолати обмеження постулату безпосередньості та наблизитись до більш повного визначення механізмів реальної поведінки, її мотивації. У сучасній психології набув визнання погляд на поведінку як на процес взаємодії змінних ситуаційних факторів з відносно постійними особистісними характеристиками (диспозиціями). Розробка проблем мотивації у вітчизняній психології відбувається на основі принципів єдності зовнішнього і внутрішнього, свідомості і діяльності, що знаходить втілення у поєднанні змістової і динамічної сторін мотивації.
2. Активність суб'єкта управлінської діяльності реалізується як безперервна і різнопланова взаємодія ситуативних і особистісних чинників, характер якої обумовлюється логікою дій, спрямованих на досягнення кінцевої і проміжних цілей управління. Типові особливості поведінки суб'єкта управлінської діяльності можуть бути визначеними на основі схеми очікуваної цінності”, яку структуровано відповідно до чотирьох стадій мотиваційного процесу: ситуація, дія, результат, наслідки. Наявність різних типів мотивації суб'єктів управління до підвищення кваліфікації та особливості поведінки у відповідній ситуації гіпотетично обумовлені:
- логічним розвитком індивідуального процесу реалізації загальної активності суб'єкта, зокрема її послідовною трансформацією у професійно-управлінську, професійно-творчу та професійно-пізнавальну форми активності певного рівня;
- сукупністю ставлень особистості із певною регуляцією активності (внутрішні або зовнішні соціальні опори) як цілісним психічним станом, що передує поведінці.
3. У структурі особистості суб'єкта управлінської діяльності виявлено ієрархічно організовану систему професійно значущих диспозицій, що актуалізуються як установка певного типу поведінки. Залежно від переважання ролі внутрішніх або зовнішніх соціальних опор активності та співвідношення інтринсивної екстринсивної мотивації суб'єкт реалізує одну з конкретних форм або примусової, або вольової поведінки, або вольової з проявом творчої активності особистості. Мотивація кожного типу поведінки об'єктивується у рівнях домагань та очікуваннях суб'єкта управління щодо наслідків своєї діяльності. Критерієм належності до того або іншого типу є особистісне прийняття певної ролі у практичному розв'язанні стратегічних і тактичних завдань розвитку сучасної школи. Відповідно до трьох варіантів мотивації визначено і описано три рівні професійної активності суб'єкта, пов'язаних з індивідуальними цілями його управлінської діяльності інертний тип”, адаптивний тип”, ініціативний тип”.
4. До другого рівня професійно значущих диспозицій суб'єкта управління віднесено чинники його творчої активності креативність, самооцінку, професійну самоідентифікацію, співвідношення інтринсивної та екстринсивної мотивації. Критеріями творчої активності у професійно-управлінській діяльності є пошук, створення або перетворення засобів, методів, форм, принципів управління, участь в інноваційному процесі та залучення до нього вчителів школи. Залежно від мотивації професійно-творчої активності поведінка керівників педагогічних закладів диференціюється на три типи: репродуктивний”, інноваційно-репродуктивний”, інноваційно-творчий”.
5. На третьому рівні згруповано особистісні диспозиції, які обумовлюють процесуальну мотивацію професійно-управлінської діяльності та її трансформацію у професійно-творчу активність. У поєднанні з вимогою з боку ситуації диспозиції-ставлення актуалізуються як результативний компонент мотивації, що спричинює один з трьох типів поведінки директорів шкіл у ситуації підвищення кваліфікації: скептичний”, прагматичний”, цілеспрямовано-пізнавальний” (умовно: скептики”, прагматики”, перетворювачі”).
6. Кількісний розподіл респондентів-директорів шкіл за типами мотивації до удосконалення управлінської діяльності та підвищення кваліфікації описується співвідношенням: І група 26 чол.; ІІ група 164 чол.; ІІІ група 10 чол.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: «Мысль», - 1991. 299с.
3. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности в социальной психологии / / Психология личности и образ жизни. М.: Наука, 1987.
4. Айламазьян А.М. Установка личности в процессе выбора мотивов деятельности (на примере деловых игр): Автореф. дис канд. психол. наук. 19.00.01. М., 1984. 24с.
5. Анастази А. Психологическое тестирование: Кн.1; Пер.с англ. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского. М.: Педагогика, 1982.-320 с.
6. Анастази А. Психологическое тестирование: Кн.2; Пер.с англ. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского. М.: Педагогика, 1982.-336 с.
7. Андреев В.И. Саморазвитие менеджера. М.: Народное образование, 1995. 159с. (Библиотека журнала «Народное образование»; №4).
8. Андреева Г.М. Социальная психология. М., Изд-во Моск. ун-та, 1980.
9. Анохин И.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. - М., Медицина, 1968.
10. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование лично­сти. М.: Мысль, 1976. 158с.
11. Асеев В.Г. Проблемы мотивации и личность. / / Тео­ретические проблемы психологии личности. М., «Наука», 1974.
12. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М., Просвещение, 1968.
13. Божович Л.И., Ендовицкая Т.В., Славина Л.С.. Цель и намерения и их побудительная сила. // Проблемы формирования социогенных потребностей: Материалы І Всесоюзной конфе­ренции. Тбилиси.-1974.
14. Большая советская энциклопедия
15. Большой энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1991. 863 с.
16. Бондарчук О.І. Зміст психологічної компетентності менеджера освіти шкільного рівня (Методичні рекомендації) / Под ред. Н.Л.Коломінського, М.П.Кривка. Рівне: Рівненський інститут підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, 1995.
17. Бондарчук О.І. Проблеми формування мотивації керівни­ків шкіл до вдосконалення управлінської діяльності в системі післядипломної освіти. / Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Матері­али звітної наукової конференції 5-6 березня 1998р. Ч.І. К., 1998. с.129-138.
18. Бондарчук О., Шкурко Я. Проблема розробки методики підвищення психологічної компетентності керівників шкіл / Пі­слядипломна освіта педагогічних кадрів. Матеріали звітної нау­кової конференції. 31 жовтня 1 листопада 1996р. К., 1996. с.230-232.
19. Буева Л.П. Деятельность как объект психологии // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука,1975 с.45-63.
20. Васильев И.А., Магомед-Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. М., Изд-во Московского ун-та, 1991. 143с.
21. Вилюнас В.К. Психологические механизмы биологиче­ской мотивации. М., Изд-во Моск. ун-та, 1986. 206с.
22. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотива­ции человека. М.: Изд.МГУ, 1990. 285с.
23. Вилюнас В.К. Психологические механизмы развития мо­тивации: Автореф.дис д-ра психол.наук: 19.00.01 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1990, - 35с.
24. Витевская Т.Ф. Соотношение социального и биологиче­ского в мотивации поведения личности. Автореф.дис канд. филос. Наук. 09.620. М., 1971.
25. Л.С.Выготский
26. Гладчук О.О. Підготовка та організація післядипломної освіти керівників шкіл. / Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Матері­али звітної наукової конференції 5-6 березня 1998р. Ч.ІІ. К., 1998. с.14-15.
27. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в пе­дагогике и психологии: Пер. с англ. Л.И. Хайрусовой. М.: Прогресс, 1976.
28. Ершов А. Взгляд психолога на активность человека. М.: Луч, 1991, 159с.
29. Єльнікова Г. Проблеми управління в системі освіти. / Пі­слядипломна освіта педагогічних кадрів. Матеріали звітної нау­кової конференції. 31 жовтня 1 листопада 1996р. К., 1996. с.101-108.
30. Єльнікова Г.В. Наукові основи управління загальною се­редньою освітою в Україні. / Актуальні проблеми теорії і прак­тики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Ма­теріали звітної наукової конференції 5-6 березня 1998р. Ч.І. К., 1998. с.107-115.
31. Занюк С.Психологія мотивації та емоцій: навчальний по­сібник. Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Волинського Державного університету ім.Лесі Українки, 1997. 180с.
32. Ильин Е.П. Мотивы человека: теория и методы изучения. К.: Вища школа, 1998. 292с.
33. Имедадзе И.В. Потребность и установка / / Психоло­гический журнал. 1984. - №6. с.
34. Исследование мотивационной сферы личности: Межвуз. сб. науч. тр. / Новосиб. гос. пед. ин-т; [Редкол.: В.Г. Леонтьев (отв.ред.) и др.]. Новосибирск: НГПИ, 1984. 163с.
35. Казмиренко В.П. Социальная психология организа­ций: Монография. К.: МЗУУП, 1993.
36. Каленіченко Л.І. Специфіка підготовки сучасних керів­ників у системі післядипломної освіти / Актуальні проблеми те­орії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Матеріали звітної наукової конференції 5-6 березня 1998р. Ч.ІІ. К., 1998. с.12-14.
37. Карамушка Л.М. Основні підходи до визначення змісту та особливостей психологічного консультування з проблем управління керівників освітніх закладів. / Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Матеріали звітної наукової конференції 5-6 березня 1998р. Ч.І. К., 1998. с.132-141.
38. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1997.
39. Киричук О.І. Деякі шляхи психологічної перебудови навчання в системі підвищення кваліфікації керівних кадрів. - Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Матеріали звітної наукової кон­ференції 5-6 березня 1998р. Ч.ІІ. К., 1998. с.57.
40. Клайн П. Справочное руководство по конструирова­нию тестов: Пер. с англ. Е.П.Савченко. К., 1994.
41. Климов Е.А. Как выбирать профессию. М.: Про­свещение, 1984.
42. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности / Отв.ред. А.А.Бодалев; АН СССР, Ин-т психологии. М.: Наука, 1988. 191с.
43. Козырев А.Б. Руководство как деятельность: Автореф. дис канд. психол. наук: 09.00.01 / ЛГУ. Л., 1989 16с.
44. Коломинский Н.Л. Научно-методические рекоменда­ции по изучению результативности курсовой подготовки дирек­торов школы. К., 1984.
45. Коломинский Н.Л. Психологические аспекты проф­подбора и обучения директоров школ. // Задачи и методы про­фессиональной психодиагностики. К., 1981.
46. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного мене­джменту: Навч. посібник. К., МАУП, 1996.
47. Коломінський Н.Л. Теоретико-методологічні підходи щодо дослідження мотивації керівних кадрів освіти до вдоско­налення професійної діяльності. / Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Матеріали звітної наукової конференції 5-6 березня 1998р. Ч.І. К., 1998. с.124-128.
48. Комісарова Т.В. Підготовка директора базової загально­освітньої школи до управління навчально-виховним процесом. - Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Матеріали звітної наукової кон­ференції 5-6 березня 1998р. Ч.ІІ. К., 1998. с.78.
49. С.Крисюк. Післядипломна освіта педагогічних кадрів: реалії і перспективи // Освіта і управління. К., 1997 Т.1, Число 1, с.
50. Крисюк С.В. Післядипломній освіті керівних і педагогі­чних кадрів надійну теоретико-методологічну основу / Після­дипломна освіта педагогічних кадрів. Матеріали звітної науко­вої конференції. 31 жовтня 1 листопада 1996р. К., 1996. с.8-13.
51. Крисюк С.В. Соціально-педагогічні тенденції розвитку післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні / Акту­альні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керів­них і педагогічних кадрів. Матеріали звітної наукової конфере­нції 5-6 березня 1998р. Ч.І. К., 1998. с.24-32.
52. Куницына В.Н., Панферов В.Н. Проблема отношений личности в трудах В.Н.Мясищева / / психологический журнал. 1992. Т.13 №3. с.
53. Ланге О., Банасинський А. Теория статистики: Пер с польского под ред. Н.К.Дружинина. М.: Статистика, 1971.
54. А.Н.Леонтьев. Деятельность. Сознание. Личность. М., Политиздат, 1997.
55. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические про­блемы психологии. М., 1984.
56. Магомед-Эминов М.Ш. Мотивация достижения: Струк­тура и механизмы: Автореф.дис канд.психол.наук: 19.00.01 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1987. 23с.
57. Макаровская И.А.
58. Макаровский А.П., Курашов В.Н., Островский А.С. Формирование описаний на основе квазиоптимального ортогонального разложения. К.: Автометрия, 1982, №6, с.91-94.
59. Маслов В.И.
60. Маслов В. Функции системы повышения квалификации педагогических кадров / Под ред. И.Ф.Жерносека, М.Ю.Красовицкого, С.В.Крисюка. К.: Освіта, 1992. с.15-21.
61. Маркова А.К.
62. Маруга Э.В. Психологические условия формирования эффективного руководителя в процессе повышения квалифика­ции: Автореф. дис д-ра психол. наук: 19.00.07 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1991. 48с.
63. Маслоу А.
64. Мерлин В.С. Психология индивидуальности / Под ред. Е.А.Климова. М.: Изд-во «Институт практической психо­логии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 702с.
65. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы ме­неджмента: Пер. с англ. М.: «Дело», 1992. 327с.
66. Методика и техника статистической обработки пер­вичной социологической информации. М.: Наука, 1968.
67. Мотивация познавательной деятельности / Сборник науч. трудов / Под общ. ред. Ю.Н.Кулюткина и Г.С.Сухобской. Л., 1972.
68. Мотивация труда работников в условиях современного производства: Учебн. пособие / МГУ им. М.В.Ломоносова, Со­циол. фак.; / В.И.Верховин и др. М.: Изд-во МГУ, 1989. 109с.
69. Мотивы и сознание в поведении человека / XVIII Меж­дунар.психолог.конгресс. Симпозиум 13. М., 1966. 105с.
70. Москвичев С.Г. Использование фактора мотивации в управлении: Учебное пособие. - К.: Республиканский межотраслевой институт повы­шения квалификации руководящих работников при Совете Ми­нистров УССР, 1990. 80с.
71. Москвичев С.Г. О личности руководителя и мотива­ции его деятельности: Учебное пособие. К.: Респ. ин-т подг. менедж. 1991. 96с.
72. Москвичов С.Г. Проблемы мотивации в психологи­ческих исследованиях. К.: Наукова думка, 1975, 144с.
73. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. - Л., 1960.
74. Надирашвили Ш.А. Установка и деятельность / АН ГССР, Ин-т психологии им. Д.Н.Узнадзе. Тбилиси: Мецние­реба, 1987. 361с.
75. Обозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работы с людьми / Межригион. акад. управления персоналом. К., 1994. 137с.
76. Общая психология / Под ред. А.В.Петровського, изд. 3-е перераб.и доп. М.: Просвещение, 1986.
77. Олійник В. Система професійної підготовки і підвищення кваліфікації керівників освіти / Післядипломна освіта педагогі­чних кадрів. Матеріали звітної наукової конференції. 31 жовтня 1 листопада 1996р. К., 1996. с.117-119.
78. Панасюк А.Ю. Система повышения квалификации и психологическая перестройка кадров. М.: Высшая школа, 1991. - с.
79. Перевезій Т.В. Дослідження ціннісних орієнтацій керів­ників шкіл як детермінантів мотивації до вдосконалення профе­сійної діяльності. / Актуальні проблеми теорії і практики після­дипломної освіти керівних і педагогічних кадрів. Матеріали зві­тної наукової конференції 5-6 березня 1998р. Ч.І. К., 1998. с.138-141.
80. Перевезій Т. Проблема розробки методики вивчення мо­тивації директора школи щодо вдосконалення управління / Піс­лядипломна освіта педагогічних кадрів. Матеріали звітної нау­кової конференції. 31 жовтня 1 листопада 1996р. К., 1996. с.232-234.
81. Перевезій Т.В. Професійне вдосконалення в структурі мотивації управлінської діяльності директора школи // Освіта і управління. К., 1998, Т.2, Число 4. с.99-108.
82. Повышение квалификации педагогических кадров. / Под ред.И.Ф.Жерносека, М.Ю.Красовицкого, С.В.Крисюка. К.: Освіта, 1992 190с.
83. Пономарёв Я.А. Психология творчества и педаго­гика. М.: Педагогика, 1976.
84. Прибрам К.
85. Пригожин А.И. Социология организаций. М.: Наука, 1980.
86. Прикладные проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1983. 295с.
87. Психология и психофизиология активности и саморегу­ляции поведения и деятельности человека: Сб.науч.трудов / Свердловский пед.ин-т; Ред.кол.: В.П.Бояринцев /отв.ред./ и др. Свердловск, 1989. 102.
88. Психология труда: Пер. со словацкого Г.В.Матвеевой-Муни П-86 повой. Профиздат, 1979. 216 с.
89. Психологический словарь / Под ред. В.И.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. 2-е изд.перераб.и доп. М.: Педагогика Пресс, 1997.-
90. Психологічний словник / за ред. В.І.Войтка. К.: Вища школа, 1986.
91. Психология и физиология индивидуальных различий в активности и саморегуляции поведения человека: Сб. науч. тр. / Свердлов.гос.пед.ин-т; [Редкол.: Крупнов А.И. (отв.ред.) и др.]. Свердловск: Свердлов. ГПИ, 1982. 65с.
92. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. М., изд-во АН, 1957.
93. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1946.
94. Селиванов В.И. Дискуссионные вопросы психологии воли / / Психологический журнал. 1986. Т.7. №6.
95. Скотт П. Психология оценки и принятия решений. М.: Информационно-издательский дом Филин”, 1998, - 368 с.
96. Слободчиков В.И., Исаев Е.С. Психология человека: Учебное пособие для вузов. М.: Школа Пресс, 1995. 384с.
97. Словарь иностранных слов.
98. Соціально-психологічні чинники ефективності діяльності менеджера: Автореф. дис канд. психол.наук: 19.00.05 / Київ ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1995, - 20с.
99. Телегина О.Д.
100. Узнадзе Д.Н. Психологические исследования. М., Изд-во «Наука», 1966.
101. Управління закладами середньої освіти: психологічні аспекти.: Науково-методичний посібник / За ред. Л.М.Карамушки. Киев-Кіровоград, 1997. 150с.
102. Феблес М. Теория мотивации в заруб. и советской психо­логии: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01. М., Изд-во Моск. ун-та, 1977.
103. Фернандес Э.М. Проблема действенности мотивов пове­дения: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01. М., 1983. 22с.
104. Фролов Б.А. Мотивация творческой деятельности (По материалам французской психологии 1948 1968гг.). В кн.: «Проблемы научного творчества в современной психоло­гии». М., «Наука», 1971.
105. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: Т.1; Пер. с нем./ Под ред. Б.М.Величковского. М.: Педагогика, 1986, 408с.
106. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: Т.2; Пер. с нем./ Под ред. Б.М.Величковского. М., 1986. 392с.
107. Хьелл Л., Зиглер Д. Основные положения, исследо­вания и применения теории личности. Питер, Санкт-Петер­бург, 1997.
108. Шадриков В.Д.
109. Шакуров Р. Социально-психологические основы управления: руководитель и педагогический коллектив. М., 1990.
110. Шапирштейн Г.Я. Взаимодействие установок в процессе регуляции деятельности субъекта: Авто­реф.дисканд.психол.наук: 19.00.01 / МГУ им.М.В.Ломоносова. М., 1988. 17с.
111. І.Шкурко, Б.Гадзецький. Система підвищення квалі­фікації керівників освіти. // Освіта і управління. Т.1. 1997 Число 1. - с.99-113.
112. Щотка О. Мотиваційні засади професіоналізації управ­лінських кадрів освіти / Післядипломна освіта педагогічних ка­дрів. Матеріали звітної наукової конференції. 31 жовтня 1 ли­стопада 1996р. К., 1996. с.221-224.
113. Эфроимсон В.П. Генетика этики и эстетики. Талисман. Санкт-Петербург, 1995. 243 с.
114. Ядов В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности / / Методические проблемы социальной психологии. М., 1975.
115. П.М.Якобсон. Психологические проблемы мотива­ции поведения человека. М., «Просвещение», 1966.
116. (49)

117. (50)