ВПЛИВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ НА ЧАСОВІ УЯВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

МИРОНЕНКО ГАННА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК: 159.922.27 316.6(043.3)

ВПЛИВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
НА ЧАСОВІ УЯВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ

19.00.05 соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
кандидат психологічних наук,
член-кореспондентАПН України
СЛЮСАРЕВСЬКИЙ
МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

КИЇВ - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА СУБ’ЄКТИВНОГО ЧАСУ В УМОВАХ МАСОВОГО КОМУНІКАЦІЙНОГО ВПЛИВУ........................................................................................................10
1.1. Основні напрями вивчення суб’єктивного часу в психології...........................10
1.2. Чинники формування часових уявлень особистості............................. .....17
1.2.1. Традиційні дослідження: психофізіологічні, вікові,
особистісні та діяльнісні чинники..............................................................17
1.2.2. Нові тенденції у дослідженні факторів впливу на
суб’єктивний час: ефекти масового комунікаційного впливу..................24
1.3. Теоретико-методологічна модель дослідження впливу
масової комунікації на часові уявлення підлітків..............................................31
1.3.1. Загальна характеристика моделі..31
1.3.2. Особливості включення підлітків у процес масової телекомунікації..33
1.3.3. Складові особистісної зрілості як елементи концептуальної моделі дослідження...39
Висновки до розділу 1.......................................................................................... .44

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТРИВАЛОСТІ СПОЖИВАННЯ ТЕЛЕПРОДУКЦІЇ НА ЧАСОВІ УЯВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ............................45
2.1. Етапи емпіричного дослідження та їх завдання.........................................45
2.2. Обґрунтування методичного інструментарію
та загальної процедури проведення дослідження.......................................47
Висновки до розділу 2.......................................................................................................74

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЧАСОВИХ УЯВЛЕНЬ ПІДЛІТКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ СПОЖИВАННЯ НИМИ ТЕЛЕВІЗІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ.....................................76
3.1. Типологія телереципієнтів підліткового віку.............................................76
3.2. Динаміка уявлень реципієнтів телепродукції
про тривалість одиниці часу.........................................................................81
3.3. Часові профілі реципієнтів з різною
тривалістю телеспоживання.........................................................89
3.4. Особливості часових уявлень типологічних груп телереципієнтів
з різними рівнями особистісної зрілості....................................................109
3.5. Напрями оптимізації процесу побудови часової перспективи
підлітками, залежними від телеспоживання..............................................124
Висновки до розділу 3......................................................................................................135

ВИСНОВКИ.............................................................................................................................................137

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................................................141

ДОДАТКИ................................................................................................................................................155

ВСТУП

Актуальність дослідження. Психологічна наука має чималий доробок з проблематики часу (К. Абульханова, Б. Ананьєв, Ш. Бюлер, Є. Головаха, Д. Елькін, О. Кронік, Ж. Піаже, С. Рубінштейн, Л. Сохань, Т. Титаренко, П. Фресс, Б. Цуканов та ін.). При цьому найцікавішою для більшості дослідників залишається проблема визначення чинників формування часових уявлень особистості. Серед таких чинників одними з найсильніших сьогодні визнаються ефекти масового комунікаційного впливу (М. Кастельс, М. Маклюєн, А. Моль, Д. Стрінаті). Дослідники констатують, що сучасний світ постає в реальності мас-медіа розщепленим на велику кількість епізодів, які не репрезентують події, а переплітаються з ними, що робить продукцію сучасних засобів масової комунікації (ЗМК) схожою на мозаїку образів і подій, реклами і новин. Це може стати причиною формування незв’язності, непослідовності, поверховості та фрагментарності часових уявлень, виникнення відчуття "миттєвості" буття. На думку М. Кастельса, виникає взагалі нова характеристика темпоральності суспільства "позачасовий час". У таких умовах сучасне покоління, за висловом М. Маклюєна, є "східними мудрецями", які містять у собі все людство, які байдужі до плину часу, сприймають світ "тут і тепер", що зумовлює відчуження від реальності, випадіння з реального часу.
Із зазначеного вище випливає необхідність вивчення та корекції суб’єктивного часу реципієнтів в умовах масового комунікаційного впливу. Можна очікувати, це сприятиме оптимізації виховання особистості як суб’єкта власної життєдіяльності.
Проблематика впливу масової комунікації на особистість є однією з традиційних як у зарубіжній, так і вітчизняній науці. Досить детально досліджені можливості впливу ЗМК на емоції, соціальні установки, ціннісні орієнтації, поведінку людей (Б. Грушин, В. Жовтянська, Л. Карамушка, Н. Костенко, П. Лазарсфельд, О. Ліщинська, Р. Мілібанд, А. Моль, В. Петренко, О. Петрунько, М. Слюсаревський, О. Федоришин, Г. Філо, П. Фролов, Ю. Шерковін та ін.). З’являються також дослідження соціально-психологічних характеристик інформаційного простору, його структури та функцій, просторово-часової організації інформаційних повідомлень, просторових та часових ефектів переконувального впливу (В. Бебик, І. Імшенецька, М.Слюсаревський та ін.).
Проте проблема впливу масової комунікації на часові уявлення особистості, і зокрема впливу тривалості споживання продукції ЗМК, як така на емпіричному рівні спеціально не розроблялася. Кількість наукових праць, які її так чи інакше стосуються, досить обмежена, здійснені вони зарубіжними дослідниками і мають переважно загальнотеоретичний характер (М. Кастельс, М. Маклюєн, Д. Стрінаті). Тому ця проблема потребує дальшого вивчення, тим паче з урахуванням специфіки вітчизняних соціокультурних умов.
Репрезентативною моделлю сучасних медіа правомірно вважати телебачення, яке серед усіх ЗМК посідає за обсягом споживання їх продукції перше місце. При цьому результати низки досліджень демонструють, що найбільш сильний вплив ЗМК здійснюють на людей, що характеризуються нестабільністю психічного стану і, зокрема, на підлітків (А. Боковиков, Л. Гримак, К. Муздибаєв, І. Пахно та ін.).
Отже, емпіричними об’єктами дослідження було обрано телереципієнтів саме підліткового віку, оскільки вони, по-перше, надають перевагу телекомунікаційній продукції значно більшою мірою, ніж продукції інших ЗМК; по-друге, є особливо сенситивними щодо впливу мас-медіа та інтенсивно соціалізуються під цим впливом.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження належить до комплексних науково-дослідних тем лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України "Проблеми розвитку системи соціальної психології в контексті суспільних та освітніх реформ" (державний реєстраційний номер 0103U00503) і лабораторії психології масової комунікації та медіа-освіти Інституту соціальної та політичної психології АПН України "Соціально-психологічні засади формування медіа-культури особистості" (державний реєстраційний номер 0106U002160).
Мета дослідження полягала у визначенні особливостей часових уявлень реципієнтів підліткового віку, які характеризуються різною тривалістю споживання телевізійної продукції, та розробці програми соціально-психологічного коригування репрезентації ними часової перспективи.
Гіпотеза дослідження: тривалість споживання телепродукції справляє модифікуючий вплив на суб’єктивну тривалість одиниці часу та особистісну часову перспективу підлітків. При цьому:
· модифікація часових уявлень є наслідком зменшення адаптаційних можливостей реципієнтів щодо інформаційних навантажень;
· тривале споживання телевізійної продукції зумовлює неузгодженість часових уявлень, звуженість часової перспективи, випадіння особистості з реального часу;
· перебіг процесу побудови особистісної часової перспективи опосередковується рівнем особистісної зрілості реципієнтів.
Згідно з поставленою метою та гіпотезою дослідження було визначено такі завдання:
1) побудувати теоретико-методологічну модель дослідження впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків;
2) розробити методику діагностики тривалості споживання телевізійної продукції та визначити за її допомогою найпоширеніші типи телереципієнтів підліткового віку;
3) виявити особливості часових уявлень підлітків залежно від тривалості споживання ними телепродукції та рівня їхньої особистісної зрілості;
4) розробити та емпірично верифікувати комплекс тренінгових вправ для корекції процесу репрезентації часової перспективи у самосвідомості підлітків, залежних від споживання телепродукції.
Об’єкт дослідження: часові уявлення особистості в умовах масового комунікаційного впливу .
Предмет дослідження: особливості часових уявлень підлітків, зумовлені тривалістю споживання ними телевізійної продукції.
У дослідженні використовувалися такі теоретичні та емпіричні методи: аналіз та узагальнення науково-теоретичних джерел; спостереження, бесіда, анкетування, лабораторний експеримент. Дослідження особливостей споживання телевізійної продукції проводилося за допомогою спеціально розробленої авторської методики визначення рівня тривалості споживання телепродукції. Для діагностики часових уявлень підлітків використовувалися адаптований варіант методики вільного суб’єктивного відмірювання О. Полуніна, метод "Часової лінії" і "Циклічний тест часу" Т. Коттла, опитувальник для визначення опосередкованого ставлення індивіда до часу Б. Цуканова та А. Молдаванової. Рівень особистісної зрілості оцінювався за допомогою методики діагностики рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера, методики діагностики відповідальності підлітків М.Осташевої, "Само-актуалізаційного тесту" Л. Гозмана, Ю. Альошиної, М. Загіки та М. Кроза.
З метою статистичної обробки даних застосовувалися: t-критерій Стьюдента для незалежних і залежних вибірок, дисперсійний (однофакторний ANOVA), кореляційний і кластерний аналізи.
Наукова новизна одержаних результатів.
1. Дістало подальший розвиток положення про необхідність поєднання існуючих методів дослідження безпосереднього та опосередкованого рівнів відображення часу у психіці суб’єкта. Таке поєднання дало змогу вивчати особистісну часову перспективу як цілісний конструкт, де основою є безпосереднє сприймання людиною часу.
2. Уперше у вітчизняних соціокультурних умовах виявлено на емпіричному рівні вплив масової комунікації на часові уявлення особистості, досліджено його характер. Доведено, що тривале споживання телевізійної продукції зумовлює випадіння особистості з реального часу, неузгодженість її часових модусів, звуженість часової перспективи, неефективне планування та використання власного часу.
3. Запропоновано нову для вітчизняної і світової науки дослідницьку модель, що охоплює як безпосередні масово-комунікаційні ефекти, так і опосередковуючі чинники формування часових уявлень телереципієнтів. Встановлено, що одним з опосередковуючих чинників масово-комунікаційного впливу на часові уявлення реципієнтів є їх особистісна зрілість.
4. Розкрито психологічний механізм впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків, який полягає у ситуативних проявах загального адаптивного синдрому. Виявлено, що у разі тривалого перегляду телепередач стресогенним чинником стає не сам процес споживання телевізійної продукції, а втрата контролю над цим процесом. Така втрата контролю супроводжується, у свою чергу, дезадаптивною втратою відчуття часу і відчуженням від реальності.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливостями їх застосування при розв’язанні прикладних завдань, а саме:

на підставі висновків дисертаційного дослідження розроблено програму психокорекційної роботи з реципієнтами, залежними від споживання телевізійної продукції, яку апробовано шляхом проведення тренінгу "Оптимізація процесу побудови часової перспективи".

· результати роботи можуть використовуватися при укладанні навчальних програм медіа-освіти учнів, відповідної підготовки і підвищення кваліфікації фахівців мас-медіа та педагогічних працівників;
· розроблені та модифіковані методики можуть застосовуватися в процесі організації практичних занять з формування медіа-культури підлітків у межах шкільної освіти, в індивідуальному психологічному консультуванні, для особистісного самовдосконалення, підготовки лекційних та практичних занять і тренінгів-семінарів із психології переживання часу.
Впровадження результатів дослідження здійснювалося автором у Київському славістичному університеті шляхом емпіричної верифікації комплексу тренінгових вправ для оптимізації процесу побудови часової перспективи серед студентів факультету психології першого і третього курсу та під час викладання навчальних дисциплін "Психологія", "Експериментальна психологія" для студентів третього курсу факультетів філології та психології.
Результати роботи апробовано на: VI Міжнародній конференції молодих науковців "Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослідження" (Київ, 2003); І Міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу 2004" (Дніпропетровськ, 2004); VII Всеукраїнській конференції молодих науковців "Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослідження" (Київ, 2004); ІV Всеукраїнській науковій конференції "Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави" (Київ, 2005); звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Київського славістичного університету (Київ, 2006); звітних наукових сесіях співробітників Інституту соціальної та політичної психології АПН України за підсумками досліджень 2005 року (18-19 квітня 2006 р.) та 2006 року (4-5 квітня 2007 р.); засіданнях лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень (2003 2007 р.).
Публікації. Результати дослідження представлено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та трьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 198 сторінок, у тому числі представлено 4 таблиці, 16 рисунків та 9 додатків, які займають 44 сторінки. Список використаних джерел нараховує 170 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Теоретико-методологічний аналіз досліджуваної проблеми дав змогу:
а) побудувати дослідницьку модель впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків, яка ґрунтується на засадах цілісного підходу до визначення чинників впливу на суб’єктивний час та спрямована на пошук опосередковуючих змінних зв’язку часових уявлень з факторами масового комунікаційного впливу;
б) запропонувати технологічну схему поєднання методів вивчення безпосереднього та опосередкованого відображення часу особистістю.
На цих засадах було розроблено програму емпіричних та експериментальних досліджень, результати реалізації якої дають підстави для таких висновків:
1. Сучасна підліткова телеаудиторія є неоднорідною щодо тривалості споживання телевізійної продукції. За темпоральним, суб’єктивно-мотиваційним критеріями, а також критерієм суб’єктивного відчуття залежності від споживання телепродукції можна виділити три найпоширеніші типи телереціпієнтів: "індиферентні", "зацікавлені" і "залежні", відповідно, з низькою, середньою та високою тривалістю телеспоживання.
2. На статистично достовірному рівні простежується вплив тривалості споживання телепродукції на суб’єктивну тривалість одиниці часу. Встановлено, що середні значення суб’єктивної тривалості одиниці часу телереципієнтів достовірно різняться залежно від тривалості споживання ними телепродукції: суб’єктивна тривалість одиниці часу "індиферентних" виявляється меншою, "зацікавлених" меншою або рівною, а "залежних" більшою, аніж її фізична величина.
3. Одним з механізмів впливу масової комунікації на часові уявлення особистості є ситуативний прояв загального адаптивного синдрому. Цей синдром по-різному проявляється в різних типологічних групах телереципієнтів. Для "індиферентних" і "зацікавлених" телереципієнтів споживання телепродукції є стресогенним чинником, унаслідок дії якого суб’єктивна тривалість хвилини в лабораторних умовах дещо зменшується на початку та плавно збільшується наприкінці телерецепції, тобто в міру адаптації до цього процесу. У "залежних" випробуваних суб’єктивна тривалість хвилини спочатку зменшується значно різкіше, ніж в "індиферентних" і "зацікавлених", а потім так само різко збільшується. Це може свідчити про те, що стресогенним чинником у даному разі стає втрата контролю над процесом споживання телепродукції. Така втрата контролю супроводжується, у свою чергу, дезадаптивною втратою відчуття часу і відчуженням від реальності.
4. Реципієнти з різною тривалістю телеспоживання мають різні часові профілі, а саме:
а) часовий профіль "зацікавлених" телереципієнтів. Його правомірно оцінити як оптимальний. У випробуваних цієї групи точне відтворення фізичної тривалості одиниці часу статистично достовірно пов’язане з узгодженістю часових модусів, протяжністю часової перспективи, орієнтацією на теперішнє, точним оцінюванням плину часу, ціннісним ставленням до часу, розвиненим практичним ставленням до часу;
б) часовий профіль "індиферентних" телереципієнтів. Його можна кваліфікувати як позначений певними вадами. Суб’єктивна тривалість хвилини, що є меншою від її фізичної величини, пов’язана з неузгодженістю часових модусів, протяжною часовою перспективою, орієнтацією на майбутнє, вираженим ціннісним ставленням до часу, прагненням ефективно організовувати власний час, яке, однак, певною мірою унеможливлюється через вроджене відчуття дефіциту часу;
в) часовий профіль "залежних" телереципієнтів. Його правомірно вважати тотально дисгармонійним. Ці телереципієнти, суб’єктивна тривалість хвилини в яких є більшою за її фізичний еквівалент, характеризуються порушенням зв’язності, узгодженості минулого, теперішнього і майбутнього, відсутністю майбутньої домінанти, невизначеністю та вкороченням часової перспективи, нерозвиненим практичним і водночас ціннісним ставленням до часу, що є проявом дезадаптації та конфлікту між ціннісним і поведінковим аспектами формування часових уявлень в умовах телекомунікаційного впливу.
Таким чином, маємо підстави стверджувати, що тривале телеспоживання призводить до "розмивання" просторово-часових уявлень молодої людини, відсторонення її від реального світу, випадіння з реального часу: залежна особистість виявляється неспроможною адекватно і раціонально моделювати своє майбутнє, її плани часто виявляються нереалістичними, відображають занадто високі домагання і надмірну безкомпромісність у виборі життєвих цілей.
5. Підтверджено припущення про те, що одним з можливих опосередковуючих чинників впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків є їхня особистісна зрілість: типологічні групи телереципієнтів відрізняються за рівнем прояву відповідальності, локусу контролю, прагнення до самоактуалізації. Встановлено, що позитивними корелятами оптимального способу формування часових уявлень підлітків в умовах телекомунікаційного впливу є розвинена відповідальність за себе, виражена інтернальність, потреба в пізнанні, креативність, самосприйняття та цінності, характерні для людини, що прагне до самоактуалізації.
2. Апробація розробленого тренінгу "Оптимізація процесу побудови часової перспективи" засвідчує необхідність і можливість корекції часових уявлень підлітків в умовах інтенсивного масово-комунікаційного впливу. Найбільших змін унаслідок корекційного впливу зазнають показники узгодженості часових модусів, протяжності часової перспективи і практичного ставлення особистості до часу.
Перспективи подальших досліджень. Положення дисертаційної роботи створюють концептуальне та емпіричне підґрунтя для розширення проблематики наукових розробок з питань впливу масової комунікації на особистість. Перспективним напрямом є дальший пошук опосередковуючих факторів масово-комунікаційного впливу на часові уявлення особистості. Безперечний інтерес як у науковому, так і в практичному аспектах становило б і зіставлення виявлених особливостей часових уявлень підлітків з аналогічними уявленнями споживачів інших електронних ЗМК (користувачі ПК, інтернет-залежні особи тощо) та представників інших вікових груп. Крім того, виявлення важливих закономірностей слід очікувати від проведення крос-культурних досліджень впливу масової комунікації на суб’єктивний час особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
2. Абульханова-Славская К.А., Березина К.А. Время личности. Время жизни. СПб.: Алетейя, 2001. 304 с.
3. Айвазова А.Е. Психологические аспекты зависимости. СПб.: Речь, 2003. 120 с.
4. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Измерение уровня самоактуализации личности // Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. М.: МГУ, 1987. С. 90111.
5. Ананьев Б.Г. Избр. психол. тр.: В 2-х т. М.: Педагогика, 1980. Т. 1. 232 с.; Т. 2. 288 с.
6. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1999. 429 с.
7. Ануфрієва О.В. Технології впливу засобів масової інформації на ціннісні орієнтації молоді // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2004. № 20. С. 105107.
8. Арестова О.Н. Операциональные аспекты временной перспективы личности // Вопр. психологии. 2000. № 4. С. 1820.
9. Арестова О.Н., Войскунский А.Е. Гендерные аспекты деятельности в Интернете // Гуманитарные исследования в Интернете / Под ред. А.Е. Войскунского. М.: Можайск-Терра, 2000. С. 290313.
10. Бажин Б.Ф., Голыкина Е.А., Эткинд А.М. Методы исследования уровня субъективного контроля // Психол. журнал. 1984. Т. 5. № 3. С. 152162.
11. Белинская Е.П., Куликова И.П. Представления подростков о своем социальном будущем // Мир психологии. 2001. № 1. С. 135147.
12. Беляева-Экземплярская С.И. Об изучении процессов восприятия и оценки времени. // Вопр. психологии. 1962. № 1. С. 148156.
13. Бех І.Д. Категорія "ставлення" в контексті розвитку образу "Я" особистості // Педагогіка і психологія. 1997. № 3. С. 927.
14. Биологические часы / Под ред. С.Э. Шноля. М.: Мир, 1984. 694 с.
15. Бове К.Л., Аренс У.Ф. Современная реклама. Тольятти, 1995. 387 с.
16. Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. М., 1988. 475 с.
17. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. М., 1991. 326 с.
18. Боковиков А.М. Модус контроля как фактор стрессоустойчивости при компьютеризации профессиональной деятельности // Психол. журнал 2000. Т. 21. № 1. С. 93101.
19. Болотова А.К., Штроо В.А. Временная динамика Я-концепции в подростковом возрасте // Мир психологии. 2002. № 2. С. 106110.
20. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогіка. Спб.: Питер, 2004. 304 с.
21. Брагина Н.Н., Доброхотова Т.А. Функциональные ассиметрии человека. М.: Медицина, 1988. 237 с.
22. Брайант Дж., Томпсон С. Основы воздействия СМИ / Пер. с англ. М.: Вильямс, 2004. 425 с.
23. Брудный А.А. К теории коммуникационного воздействия // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. М.: МГУ, 1977. С. 3249.
24. Булах І.С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків: Дис. д-ра психол. наук: 19.00.07. К., 2004. 581 с.
25. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоров'я. 1989. 248 с.
26. Бурлачук Л.Ф., Полунін О.В. Психологія часу: необхідність нових підходів // Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали Третіх Костюківських читань. К., 1994. С. 3032.
27. Варьяш И.Ю. Функциональная взаимосвязь времени и информации в социальных системах // Народонаселение. М., 2004. № 1. С. 7378.
28. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
29. Васильева И.А., Осипова Е.М., Петрова Н.Н. Психологические аспекты применения информационных технологий // Вопросы психологи. № 3. 2002. С. 3439.
30. Великий П., Заикина А. Ценности жизненной перспективы // Человеческие ресурсы. № 3. 2003. С. 1421.
31. Войскунский А.Е. Психологические аспекты деятельности человека в Интернет-среде // www.psychology.ru/internet/ecology/01.stm, 2000.
32. Войскунский А.Е. Психологические исследования феномена Интернет-аддикции // http://flogiston.ru/projects/articles/refinf.shtml, 2003.
33. Войскунский А.Е., Петренко В.Ф., Смыслова О.В. Психосемантическое исследование мотивации хакеров // Психологический журнал. 2003. Т. 24. № 1. С.104 118.
34. Вудроу Г. Восприятие времени // Экспериментальная психология / Под ред. С.С. Стивенса. М.: Иностранная литература, 1963. Т. 2. С. 859874.
35. Галушко Р.И. Западное телевидение и массовая культура. М., 1991. 278 с.
36. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. К.: Наукова думка, 1988. 143 с.
37. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984. 207 с.
38. Гримак Л.П. Грядущий век век одиночества (к проблеме Интернета) // Мир психологии. 2000. № 2. С. 8489.
39. Грушин Б.А. Эффективность массовой информации и пропаганды: понятие и проблемы измерения. М., 1979. 297 с.
40. Демина И.А. Исследование жизненных перспектив школьников юношеского возраста // Социальная работа в сельских регионах и образование в области социальной работы. Материалы докладов на международной конференции. Барнаул Москва, 1997. С. 176179.
41. Денисюк А. Роль медиаобразования в формировании личности подростка // VII Всеукраїнська конференція молодих науковців "Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень". 28 жовтня 2004 року, м. Київ: Тези доповідей. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2005. С. 9697.
42. Дідковська Л.І. Особливості уявлень про своє майбутнє у старшокласників із соматичними порушеннями: Дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2003. 208 с.
43. Долныкова А.А., Чудова А.Н. Психологические особенности суперпрограммистов // Психологический. журнал. 1997. Т. 18. № 1. С. 113121.
44. Елисеева Т.А. Комплексный социально-психологический анализ коммуникационного воздействия СМИ на целевую аудиторию: На примере рекламного воздействия: Автореф. дис...канд. психол. наук. М., 1999. 17 с.
45. Ефимова Л. Зарубежный опыт защиты детей и подростков в сфере теле- и радиовещания // Киномеханик. 1999. № 12. С. 1216.
46. Жизненный путь личности / Отв. ред. Л.В. Сохань. К.: Наук. думка, 1987. 280 с.
47. Жовтянська В.В. Трансляція смислів у процесі рекламного впливу // Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 5. С. 5664.
48. Забродин Ю.М., Харитонов А.Н. Психологические аспекты передачи информации через каналы коммуникации // Психологические проблемы общения. М.: Наука, 1985. 344с.
49. Зайверт Л. Ваше время в Ваших руках. М.: Интерэксперт, 1995. 200c.
50. Земан И. Познание и информация. Гносеологические проблемы кибернетики. М., 1966. 228 с.
51. Зильберт Б.А. Социопсихолингвистическое исследование текстов радио, ТВ и газет. С., 1986. 210 с.
52. Злобіна О.Г. Особистість як суб’єкт соціальних змін. К.: Інститут соціології НАН України, 2004. 400 с.
53. Казаков Ю.М. Телебачення як соціокультурний інститут сучасної освіти // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наукових праць. К.-З., 2002. Випуск 25. С. 171175.
54. Камнева Е.В. Содержание временных представлений в старшем подростковом возрасте // Актуальные проблемы психологической диагностики. Сб. науч. ст. / Отв. ред. Т.Ю. Сенченко, В.Г. Ромек. Р Н/Д, 2001. 288 с.
55. Карабін Т.В. Причини виникнення психологічної залежності у молоді від спілкування у віртуальному середовищі комп’ютерних мереж // Актуальні проблеми психології. Т.1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К., 2002. Частина 8. С. 6874.
56. Караваев Э.Ф. Основания временной логики. Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. 177с.
57. Карамушка Л.М., Слюсаревський М.М., Федоришин О.Б. Слово, рисунок, цвет: Психологический анализ наглядных средств политической агитации. К.: АТ "Реклама", 1995. 314 с.
58. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. М.: ГУ ВШЭ, 2000. 608 с.
59. Киреева З.А. Развитие понятий и представлений о времени в сознании детей и юношества: Дисс. канд. психол. наук: 19.00.07. О., 1999. 185 с.
60. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. Введение в психометрическое проектирование. К.: "ПАН Лтд.", 1994. 283 с.
61. Ковалев В.И. Особенности личностной организации времени жизни // Гумманистические проблемы психологической теории. М.: Мир, 1995. С. 179185.
62. Ковалев Г.А. Воздействие как психологическая категория // Психология воздействия: проблемы, теории и практики: Сб. науч. тр. М.: АПН СССР, 1989. 153 с.
63. Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Просвещение, 1982. 207 с.
64. Левин К. Теория поля в социальных науках: Пер. с англ. СПб.: Ювента, 2000. 406 с.
65. Лєпіхова Л. Соціалізація та соціально-психологічна компетентність як рівні особистісної зрілості // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Ред. Н. Софій та ін. К.: Контекст, 2000. С. 105108.
66. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості. К.: Центр навчальної літератури, 2003. 240 с.
67. Ліщинська О.А. Аналіз підходів до соціально-психологічної експертизи впливу на масову свідомість у зв’язку з необхідністю побудови громадянського суспільства// Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць / За заг. ред. М.М. Слюсаревського. К.: Міленіум, 2005. Вип.4. С. 334338.
68. LifeLine и другие новые методы психологии жизненного пути / Сост. и общ. ред. А.А. Кроника, посл. Е.И Головахи. М., 1993. 230 с.
69. МакМаллин Р. Практикум по когнитивной терапии. СПб.: Речь, 2001. 560 с.
70. Мамут Л.С. Проблема ответственности народа // Вопросы философии. 1999. № 8. С. 1119.
71. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Пер. с англ. Г.А. Балла. М.: Смысл, 1999. 425 с.
72. Масова комунікація: Підручник / Ред. А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов, В.А. Вергун. К.: Либідь, 1997. 216 с.
73. Матвеева Л.В., Аникеева Т.Я., Мочалова Ю.В. Психология телевизионной коммуникации. М.: РИП холдинг, 2004. 316 с.
74. Матвеева Л.В., Шкопоров Н.Б. Связь с аудиторией в телекоммуникации. М., 1991. 295 с.
75. Махлуп Ф. Производство и распределение знаний в США. М.: Прогресс, 1966. 468 с.
76. Митина Л.М. Восприятие различных по длительности временных интервалов при разной интенсивности звукового стимула и разном уровне активации мозговых структур: Автореф. диссканд. психол. наук: 19.00.01. М., 1977. 178 с.
77. Молдаванова А.В. Дослідження часової організації успішних керівників // Вісник Харківського Національного університету. 2003. № 599. Серія "Психологія". С. 231235.
78. Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие. М., 1966. 348с.
79. Морозов С.М. Тестові методи в соціально-психологічних дослідженнях: Навч. посібник для студентів ф-ту соціології та психології. К.: РВУ "Київський університет", 1997. 74 с.
80. Москаленко А.З. Проблеми розвитку масової комунікації на сучасному етапі // Вісник КУ. Серія: журналістика. Випуск 2. К., 1995. С.47 58.
81. Муздыбаев К.М. Локус контроля в исследованиях массовой коммуникации // Современные методы исследования средств массовой коммуникации. Т., 1983. С. 222225.
82. Муздыбаев К.М. Переживание времени в период кризисов // Психологический журнал. 2000. Том 21. № 4. С. 521.
83. Муздыбаев К.М. Психология ответственности. Л.: Наука, 1983. 240 с.
84. Мюллер И. Эвристические методы в инженерных разработках / Пер. с нем. М.: Радио и связь, 1984. 144 с
85. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. СПб.: Речь, 2004. 392 с.
86. Ніколаєнко Л.Г., Ломачук А.В. Масова комунікація: сучасні особливості та функції // Вісник КУ. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 4. К., 1997. С. 4247.
87. Некрасова Е.В. Психологическое время в структуре самосознания личности в раннем юношеском воздасте: Автореф. дисс...канд. психол. наук. М., 1988. 16 с.
88. Носенко Є.Л. Час як цінність // Проблеми психології часу: Тези доповідей міжнародної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження Д.Г. Елькіна. Одеса, 1995. 224 с.
89. Носов Н.А. Виртуальная психология. М.: Аграф, 2000. 432 с.
90. Осташева М.А. Диагностика ответственности подростков // Психологические средства выявления особенностей личностного развития подростков и юношества. Сб. науч. трудов. М., 1990. С.6169.
91. Пахно И.В. Переживание времени в кризисных ситуациях: Автореф. диссканд. психол. наук. Х., 2004. 14 с.
92. Петренко В. ТВ и психология // Телевидение вчера, сегодня, завтра. Сост. О.И. Дворниченко. М.: Искусство. 1986. Выпуск 6. С. 4666.
93. Печко Л.П. Видеокультура как фактор формирования эстетических представлений российской молодежи // Современные концепции эстетического воспитания. М., 1998. 313 с.
94. Полунін О.В. Дослідження часу в психології // Вісник Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип. 2. Київ, 1996. С. 107114. (у співавторстві з Л.Ф. Бурлачуком).
95. Полунин А.В. Переживание времени. Психологическое исследование на примере минутного интервала: Дисс. канд. психол. наук: 19.00.01. К., 1996. 195 с.
96. Посохова В.В. Жизненные ценности молодежи, склонной к Интернет-зависимости // Актуальні проблеми психології: Психол. герменевтика / За ред. Н.В. Чепелєвої. К.: Міленіум, 2005. Т. 2, вип. 3. С. 196208.