Жигаренко Ігор Євгенович. Психологічні чинники ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції

Краткое описание

Жигаренко Ігор Євгенович. Психологічні чинники ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції.- Дисертація канд. психол. наук: 19.00.05, Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. - Луганськ, 2014.- 270 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису
УДК 316.6:159.922.62

ЖИГАРЕНКО ІГОР ЄВГЕНОВИЧ

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Бохонкова Юлія Олександрівна
доктор психологічних наук, доцент

Луганськ - 2014

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ…………………………….11
1.1. Процес ресоціалізації особистості та його стадійність…………………..11
1.2. Соціально-психологічні особливості злочинців та їх класифікація..….28
1.3. Аналіз сучасних підходів до практики ресоціалізації особистості в
умовах соціальної ізоляції……………………………….…………………44
Висновки до розділу……………………………………………………………..55
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ..58
2.1. Процедура емпіричного дослідження та характеристика вибірки…... ....58
2.2. Диференціація особистісних особливостей різних категорій засуджених у
процесі їх ресоціалізації ………………………………………….………...74
2.3. Вивчення адаптаційного аспекту ресоціалізації особистості в умовах
соціальної ізоляції…………………………………………………...…….. 95
Висновки до розділу……………………………………………………………118
РОЗДІЛ 3. ПСИХОКОРЕКЦІЙНА РОБОТА ЯК УМОВА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ124
3.1. Принципи побудови та зміст особистісно-орієтованої програми
ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції …………….124
3.2. Диференціація методів психокорекційного впливу щодо особистісних
особливостей засуджених……….………………………..………………..130
3.3. Результати дослідно-експериментальної роботи з ресоціалізації
особистості в умовах соціальної ізоляції………………..………………..192
Висновки до розділу……………………………………………………………216
ВИСНОВКИ………………………………………………………...…………..221
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………….…………………………..224
ДОДАТКИ………………………………………………………………………256

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Необхідність вирішення проблеми ресоціалізації особистості зумовлена численними перешкодами в процесі вторинної соціалізації, що наявні в разі кардинальної зміни життєвої ситуації, зокрема у осіб, які знаходяться в умовах соціальної ізоляції. Якщо вплив таких змін перевищує наявні адаптивні можливості людини, то процес її ресоціалізації блокується чи відбувається невдало. Пошук засобів психологічного впливу на особистість, яка перебуває в умовах соціальної ізоляції набуває особливої гостроти з огляду на те, що ефективність виправного впливу прямо повʼязується з проблемою її ресоціалізації.
Перспективним у цьому напрямку є дослідження особливостей адаптаційного потенціалу особистості в умовах соціальної ізоляції та впливу пенітенціарного стресу, оскільки це може значною мірою попередити та виправити негативні тенденції, що супроводжують процес ресоціалізації.
У загально-теоретичному аспекті найкраще вивчено процес вторинної соціалізації у підлітковому віці. На чільне місце висуваються дослідження, присвячені психології депривованих дітей, які відчувають своєрідну елімінованість із соціуму і мають потребу в отриманні соціально-психологічної допомоги (Л. Боярин, С. Горенко, Я. Гошовський, Ю. Єргакова, В. Кривуша, Т. Просяннікова, Є. Щербаков, В. Яремчук та ін.).
Можна констатувати, що проблема ресоціалізації дорослих розроблена недостатньо і в теоретико-методологічному, і в практично-впроваджувальному аспектах. Дослідження за цією проблематикою здебільшого були пов’язані з проблемами соціальної адаптації, ресоціалізації та трудової зайнятості засуджених до позбавлення волі (Ю. Антонян, О. Бандурка, Ю. Баулін, О. Бец, В. Глушков, О. Неживець), або з проблемами ресоціалізації засуджених в процесі різних видів культурно-виховного впливу (В. Рядова, О. Царькова) чи психолого-педагогічними умовами адаптації осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі (С. Бабурін, О. Давидова, М. Шурухнов, О. Яковлєв). Ресоціалізацію, як поліфундаментальний процес повернення індивіда до соціуму, вивчали В. Медведєв, В. Синьов, В. Пірожков, Г. Радов, а також іноземні дослідники Z. Bartkowicz, М. Kalinowski, О. Lipkowski, К. Pospiszyl, Cz. Czapow та ін. При цьому термінологічне наповнення ресоціалізації має розлогі інтерпретаційні межі, тому тлумачиться у широкому змістовому полі: від філософсько-онтологічних вимірів буття-небуття людини в соціумі до вузьких, приватних випадків повернення «блудного сина чи доньки» в лоно нуклеарної сім’ї. При таких підходах поза увагою вчених залишається, зокрема, такий психологічний чинник ресоціалізації як адаптаційний потенціал особистості, відсутність якого може зробити неефективними заходи, спрямовані на ресоціалізацію особистості. Слід відзначити також відсутність чітких критеріїв, за якими можна було б оцінити рівень соціально-психологічної деформації особистості, яка знаходиться в умовах соціальної ізоляції, а відтак, і розробити відповідні заходи психологічно впливу. Тому наукова проблема дослідження психологічних чинників ресоціалізації особистості є актуальною як з соціальної, так і з наукової точки зору.
Отже, наявна важлива теоретико-методологічна і практично значуща проблема, яка полягає в необхідності системного вивчення соціально-психологічних чинників ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції. Актуальність обраної проблеми, її недостатнє теоретичне висвітлення та емпіричне вивчення, а також соціальна значущість і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні чинники ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної теми кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля «Психологічні референти соціального проектування в умовах вищої школи». Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 3 від 29.10.2010 р.) та узгоджено з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 2 від 22.02.2011 р.).
Об’єкт дослідження – процес ресоціалізації особистості.
Предмет дослідження – психологічні чинники ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психологічні чинники ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції.
Згідно з поставленою метою висунуто такі завдання дослідження:
1.Провести теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення проблеми ресоціалізації особистості в науковій літературі.
2.Розкрити стадійність та основні принципи процесу ресоціалізації особистості.
3.Визначити вплив індивідуально-типологічних особливостей особистості на процес ресоціалізації та провести їх диференціацію.
4.Дослідити психологічні чинники ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції.
5.Розробити особистісно-орієнтовану програму ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції та оцінити її ефективність.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали: концепції становлення особистості в онтогенезі (К.Абульханова-Славська, Г.Балл, М.Боришевський, Л.Виготський, В.Моляко, Т.Титаренко, С.Рубінштейн, Н.Чепелєва та ін.), генетичний та системний підходи до проблеми соціально-психологічної детермінації поведінки (Б.Ананьєв, Г.Андреєва, В.Ганзен, А.Коваленко, Б.Ломов, С.Максименко, В.Мерлін, Г.Щедровицький та ін.), концепція саморозвитку особистості Г. Костюка; положення про специфіку розвитку та існування особистості в умовах соціальної депривації (С.Гарькавець, Я.Гошовський, М.Журавльов, Ф.Зімбардо, Н.Максимова, О.Морозов, О.Міхлін, П.Фрейре, В.Якобсон), погляди на розвиток цілепокладання та трансформацію мотиваційно-ціннісної сфери особистості (О.Бондарчук, А.Борисюк, В.Москаленко, Ю.Швалб), підходи до проблеми вивчення особистості засуджених та їх ресоціалізації (Ю.Антонян, А.Глоточкін, В.Дєєв, М.Єнікєєв, А.Зелінський та ін.), сучасні концепції соціальної дезадаптації, чинники та умови її прояву (Б.Алмазов, Ю. Бохонкова, С. Белічева, Н.Гузяєва, І. Дубровіна, Н.Завацька, О. Кокун, Т.Молодцова, Л.Пілецька), а також основні засади теорії й практики психологічної допомоги (О.Бондаренко, Л. Бурлачук, І. Ващенко, О.Кочарян, Т. Яценко).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів:
– теоретичні: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових й емпіричних досліджень проблеми ресоціалізації особистості, їхнє узагальнення, класифікація та систематизація;
– емпіричні: спостереження; структуроване інтервʼю; аналіз документів; метод експертних оцінок (методики «Шкала розвитку соціальної дезадаптації у чоловіків з різними видами емоційно-вольових порушень» (М. Красильникової), «Карта соціальної адаптації» (Н.Завацької)); психодіагностичні методи: методика діагностики самооцінки (С.Будассі), методика діагностики рівня суб’єктивного контролю (Дж. Роттера), 16-факторний опитувальник Р. Кеттелла, стандартизований методика дослідження особистості СМДО (Л. Собчик), методика діагностики інтраперсональних відносин (Т. Лірі), методика діагностики показників і форм агресії (А. Басса і А. Даркі в адаптації Л. Почебут), методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерса і Р. Даймонда), методика вивчення ціннісних орієнтацій (О. Фанталової), мотиваційний тест (Х. Хекхаузена), методика визначення змістожиттєвих орієнтацій (в адаптації Д. Леонтьєва), тест фрустраційної толерантності (С. Розенцвейга), опитувальник соціальної підтримки F-SOZU-22 (G. Sommer і T. Fydrich в адаптації А. Холмогорової), інтегративний опитувальник соціальної мережі (Т. Довженко);
– методи математичної обробки даних з їх подальшою якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням. Статистична обробка даних і графічна презентація результатів дослідження здійснювалася за допомогою пакета статистичних програм SPSS (версія 13.0).
Організація і база дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2010-2013 рр. на базі управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області. В дослідженні взяли участь 160 засуджених із виправних колоній та 96 досліджуваних із слідчого ізолятору. Загальну кількість вибірки становили 256 досліджуваних. Вік досліджуваних – від 20 до 50 років.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних положень, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих емпіричних даних, використанням методів математичної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- вперше: обґрунтовано концептуальну модель ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції відповідно до індивідуально-типологічних особливостей засуджених та специфіки їх адаптаційного потенціалу (задовільного, низького, незадовільного рівнів), а також різновиду скоєного злочину та режиму утримання із визначенням мети, принципів та змістовних блоків цього процесу на реадаптаційному та реінтеграційному його етапах;
-розроблено: особистісно-орієнтовану програму ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції з урахуванням індивідуалізації психокорекційних заходів відповідно до вивчених груп якостей особистості;
- дістали подальшого розвитку: соціально-психологічні підходи до засобів і технологій ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції;
- поглиблено уявлення про процес вторинної соціалізації особистості, а саме про процес ресоціалізації особистості, яка перебуває в умовах соціальної ізоляції.
Теоретичне значення дослідження полягає: в уточненні психологічних уявлень про особистість засуджених в умовах соціальної ізоляції та соціально-психологічних поглядів на проблему їх корекції; визначенні специфічних якостей особистості засуджених, які скоїли різні види злочинів та перебувають на різних режимах утримання; розкритті закономірностей побудови й теоретико-методологічних засад особистісно-орієнтованої програми ресоціалізації в умовах соціальної ізоляції у відповідності до визначених груп якостей особистості щодо типології скоєних злочинів, специфіки адаптаційного потенціалу досліджуваних й режиму виправного закладу.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що з урахуванням виявленої особистісної диференціації розроблена та апробована особистісно-орієнтована програма ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції; виокремлено психологічні чинники та умови ресоціалізації особистості, які можуть використовуватися при розробці методичних рекомендацій у фаховій підготовці та професійній діяльності практикуючих психологів, соціальних працівників з метою проведення психопрофілактичної, консультативної, психокорекційної роботи щодо ресоціалізації особистості, яка перебуває у виправному закладі.
Результати дослідження впроваджено в процес ресоціалізації засуджених Слов’яносербської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 60) (довідка № 87-9 від 28.03.2011 р.), Петровської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 24) (довідка № 30/928 від 25.03.2014 р.), Луганського слідчого ізолятору управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (довідка № 35/1145 від 28.03. 2010 р.). Узагальнені результати дослідження впроваджено також у навчальний процес Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (довідка № 108-115-211/89 від 29.01.2014 р.), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 1/804 від 15.03.2014 р.), Інституту післядипломної освіти та дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (довідка № 21-11 від 04.03.2014 р.), Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка (довідка № 571 від 16.03.2014 р.) і використовуються в процесі викладання навчальних дисциплін «Соціальна психологія», «Психодіагностика», «Психологія соціальної роботи», «Основи психологічного консультування», «Основи психотерапії» вказаних вузів країни.
Особистий внесок здобувача. Розроблені наукові положення та отримані емпіричні дані є самостійним внеском здобувача в розробку проблеми ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції. У монографії, написаній у співавторстві, доробок автора становить 90%. Розробки та ідеї, що належать співавтору, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження було представлено на науково-практичних конференціях та семінарах різного рівня, зокрема міжнародних: ІІ Франко-українському семінарі з психоаналізу (Донецьк, 2000 р.), ХVІ-ХІХ науково-практичних конференціях «Університет і регіон: проблеми сучасної освіти» (Міжнародні Далівські читання) (Луганськ, 2010-2013 рр.), науково-практичній конференції «Релігія, релігійність, філософія та гуманітарні знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти» (Луганськ, Рубіжне, 2010 р.), ІІ науково-теоретичній конференції «Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку гуманітарного знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти» (Луганськ, Рубіжне, 2011 р.), VII науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень у психології» (Київ, 2012 р.), І-ІІ науково-практичних конференціях «Сучасні проблеми гуманітарної науки і практики: філософський, психологічний та соціальний виміри» (Луганськ, 2012-2013 рр.), І, ІІ науково-практичних конференціях «Актуальні питання соціальної та практичної психології у координатах сучасних парадигм» (Луганськ, 2012 р., 2014 р.); всеукраїнських: X-XІІІ науково-практичних конференціях «Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства» (Луганськ, 2010-2013 рр.), науково-практичному семінарі «Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога» (Київ, 2010 р.), ІІ-IV науково-практичних семінарах «Соціально-психологічні проблеми насильства в сучасному суспільстві» (Луганськ, 2010-2013 рр.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Здоров’я, освіта, наука, та самореалізація молоді» (Луцьк, 2011 р.), науково-практичній конференції «Кіберагресія: психолого-педагогічні та кібернетичні проблеми безпеки» (Київ, 2012 р.), І-ІІ науково-практичних семінарах «Теорія і практика психологічної допомоги: сучасні виміри» (Луганськ, 2012-2013 рр.); міжрегіональній науково-практичній конференції «Сучасна психологія: актуальні проблеми і тенденції» (Запоріжжя, 2011 р.); міжвузівських: ІІ-ІІІ науково-практичних конференціях «Філософські проблеми людини» (Луганськ, 2012-2013 рр.). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені В. Даля (2011-2014 рр.).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження викладено в 10 публікаціях автора, зокрема в колективній монографії, 6 статтях у наукових фахових виданнях із психології, 3 публікаціях – у збірниках матеріалів конференцій та інших виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 321 найменування (з них 30 – іноземними мовами) та 3 додатків на 14 сторінках. Загальний обсяг роботи викладено на 270 сторінках, з них 194 сторінки основного тексту. Робота містить 19 таблиць на 8 сторінках, 22 рисунки на 10 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції та констататовано таке.
1. Теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми дослідження показав, що в науковій літературі ресоціалізація особистості розглядається як процес її становлення в якості соціального члена суспільства, що здійснюється на основі застосування до неї комплексу виховних, соціально-психологічних, правових, організаційних та інших заходів впливу з метою недопущення здійснення протиправних дій та повернення її до самостійного суспільно-нормативного правового життя.
В умовах соціальної ізоляції процес ресоціалізації особистості має бути безупинним і виступати в кількох взаємозалежних площинах: як головна мета діяльності соціально-психологічної роботи виправних установ; психолого-педагогічний процес, що забезпечує досягнення зазначеної мети; внутрішній процес якісної зміни свідомості, почуттів і поведінки особистості.
2. Запропонована стадійність процесу ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції дозволяє виділити стадії реадаптації та реінтеграції, їхні підстадії. Кожна із стадій передбачає якісно інший стан субʼєкта ресоціалізації: стадія реадаптації – звикання до норм і правил життєдіяльності суспільства, стадія реінтеграції – їхнє визнання і прийняття як норм і правил своєї життєдіяльності.
Основними принципами ресоціалізації особистості є цілісність процесу ресоціалізації; мотивованість об’єкту ресоціалізації; ритуал виходу із виправного закладу; необхідна і достатня опіка за ресоціалізантом; моніторинг за процесом ресоціалізації.
3. Визначено зв’язок між індивідуально-типологічними характеристиками досліджуваних і скоєними злочинами, який є детермінуючим чинником їхньої протиправної поведінки. Досліджуваних за вбивство відрізняє наявність емоційних порушень, надмірна стійкість афекту і підвищена інтерперсональна сензитивність. У засуджених за сексуальні злочини переважає імпульсивність, низький самоконтроль, дефекти в морально-етичній сфері, порушення у встановленні та налагодженні міжособистісних контактів. Корисливий тип особистості злочинця характеризується гіперболізацією, постійним зростанням матеріальних потреб, проблемами нестійкої самооцінки. Відмінною особливістю засуджених за необережні злочини є низька стресостійкість і висока тривожність.
4.Основними психологічними чинни¬ками успішності ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції є зміни як індивідуально-типологічних (рівень розвитку інтелекту, наявність позитивних характерологічних рис) та особистісних (світогляд, рівень розвитку правосвідомості й моральних якостей, освіченість, рівень адаптованості) характеристик досліджуваних, так й терміну та умов їхнього перебування в таких установах (особливості організації навчально-виховного й трудового процесу, ставлення та вплив адміністрації закладу, особливості міжособистісних взаємин, підтримка зв’язків із близькими та рідними).
5. Особистісно-орієнтована програма ресоціалізації осіб, які перебувають в умовах соціальної ізоляції, побудована з урахуванням їх особистісних особливостей у відповідності до вивчених груп якостей особистості, дефектів загальної й правової соціалізації, особливостей саморегуляції та специфіки адаптаційного потенціалу. Основна мета програми полягала у зміні спрямованості особистості, створенні системи її моральних, ідейних, правових переконань, відповідно до прийнятих у суспільстві норм і цінностей, формування у осіб, які відбувають покарання, здатності до стабільної самостійної законослухняної поведінки після звільнення та за відсутності адміністративного нагляду.
Впровадження програми ресоціалізації особистості в умовах соціальної ізоляції сприяло зниженню показників агресивності, ворожості, конфліктності, групового тиску; зросли самооцінка, рефлективність, комунікабельність, здатність приймати просоціальні рішення.
Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні психологічних механізмів, які визначають спрямованість процесу ресоціалізації особистості відповідно до гендерного аспекту. Актуальним є вивчення особливостей динаміки та шляхів ресоціалізації осіб з особливими потребами. Серед перспективних напрямів подальших досліджень цієї проблеми вважаємо також розробку теоретичних основ психологічно обґрунтованої загальнодержавної соціально-психологічної системи ресоціалізації особистості та внесення змін у програми підготовки психологів, соціальних працівників та інших фахівців, що мають працювати з соціально дезадаптованими особами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова К. А. О субъекте психической деятельности / К. А. Абульханова. – М. : Наука, 1973. – 288 с.
2. Абульханова К. А. Социальное мышление личности / К. А. Абульханова // Современная психология: состояние и перспективы исследований. – Ч. 3 : Социальные представления и мышление личности. – М. : Ин-т психологии РАН, 2002. – С. 88–103.
3. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
4. Аверин В. А. Психология личности / В. А. Аверин. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 1999. – 89 с.
5. Авермат Э. В. Социальное влияние в малых группах / Э. В. Авермат ; [пер. с англ.] // Перспективы социальной психологии / Ред.-сост. М. Хьюстон, В. Штребе, Д. Стефенсон [и др.] : пер. с англ. А. Мирера [и др.]. – [2-е междунар. изд.]. – М. : ЭКСМО-Пресс, 2001. – С. 504–547.
6. Аведисова А. С. Копинг и механизмы его реализации / А. С. Аведисова, Л. С. Канаева, Д. Ф. Ибрагимова // Российский психиатрический журнал. – 2002. – № 4. – С. 59–64.
7. Адлер А. Наука жить / А. Адлер // Психология личности в трудах зарубежных психологов / Сост. и общ. ред. А. А. Реана. – СПб. : Питер, 2000. – 320 с.
8. Адлер А. Понять природу человека / А. Адлер ; [пер. с англ. и нем. Е. А. Цапина]. – СПб. : Академич. проект, 1997. – 256 с.
9. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / А. Адлер ; [пер. с нем. А. М. Боковикова]. – М. : Фонд «За экономическую грамотность», 1995. – 296 с.
10. Айзенк Г. Ю. Структура личности / Г. Ю. Айзенк ; [пер. с англ. О. Исаковой, И. Авидон, О. Шеховцова, А. Шишко]. – М. : КСП+ ; СПб. : Ювента, 1999. – 463 с. : ил. – (Серия «Теории личности»).
11. Активность и жизненная позиция личности : сб. науч. тр. / Отв. ред. А. В. Брушлинский. – М. : Наука, 1988. – 228 с.
12. Александровский Ю. А. Психогении в экстремальных условиях / Ю. А. Александровский. – М. : Медицина, 1991. – 132 с.
13. Александровский Ю. А. Состояния психологической дезадаптации и их компенсация / Ю. А. Александровский. – М. : Медицина, 1976. – 272 с.
14. Алферов Ю. А. Дезадаптация и стрессоустойчивость человека в преступной среде / Ю. А. Алферов, В. Г. Козюля. – Домодедово : РИПК, 1996. – 111с.
15. Амбрумова А. Г. Социально-психологическая дезадаптация личности и профилактика суицида / А. Г. Амбрумова, В. А. Тихоненко, Л. Л. Бергельсон // Вопросы психологии. – 1991. – № 4. – С. 91–102.
16. Аминев Г.А. Инструментарий пенитенциарного психолога / Г. А. Аминев, Э.Г. Аминев, В.П. Сафронов. – Уфа : УЮИ МВД РФ, 1997. – 168 с.
17. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды : в 2 т. / Б. Г. Ананьев. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 1. – 232 с. ; Т. 2. – 288 с.
18. Анастази А. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Анна Анастази : [пер. с англ. Д. Гурьева, М. Будыниной, Г. Пимочкина, С. Лихацкой]. – М. : Апрель- Пресс : ЭКСМО-Пресс, 2001. – 752 с. – (Серия «Кафедра психологии»).
19. Андрєєв О. С. Тілесноорієнтована методика особистісного зростання в умовах психологічного тренінгу / О. С. Андрєєв // Наукові записки Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. акад. С. Д. Максименка. – К. : Міленіум, 2007. – Вип. 34. – С. 56–62.
20. Андрущак О. С. Смисл життя та проблема самоактуалізації особистості / О. С. Андрущак // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. акад. С. Д. Максименка. – К. : Міленіум, 2007. – Вип. 34. – С. 62–70.
21. Анохин П. К. Системные механизмы высшей нервной деятельности / П. К. Анохин. – М. : Наука, 1979. – 454 с.
22. Антонян Ю. М. Преступное поведение и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин. – М. : Спарк, 1998. – 216 с.
23. Анцыферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал. – 1994. – Т. 15, № 1. – С. 3–18.