СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ ЖЕРТВ СЕКСУАЛЬНИХ ЗЛОЧИНІВ : СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ВИКТИМНОГО ПОВЕДЕНИЯ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ ЖЕРТВ СЕКСУАЛЬНЫХ ПРЕСТУПЛЕНИЙ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ВОРОНОВА Юлія Вікторівна

УДК 159.94: 159.947

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ ЖЕРТВ СЕКСУАЛЬНИХ ЗЛОЧИНІВ

19.00.06 юридична психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Перелигіна Ліна Анатоліївна,
доктор біологічних наук,
доцент

Харків - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ І ПРАВОВІ ОСНОВИ ВІКТИМНОСТІ.11
1.1. Проблема віктимності і сексуального насильства............11
1.2. Вивчення віктимності неповнолітніх з юридичних
позицій..................................................................................21
1.3. Формування віктимності в процесі соціалізації
особистості............................................................................29
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ.......................................................................45
РОЗДІЛ 2. ВІКТИМНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ЖЕРТВ
СЕКСУАЛЬНИХ ЗЛОЧИНІВ...............................................46
2.1. Організація та методи дослідження..................................46
2.2. Вплив умов соціалізації на особистість неповнолітніх
потерпілих від насильства................................................51
2.3. Психологічні особливості особистості неповнолітніх, які
постраждали внаслідок зґвалтування...............................73
ВИСНОВКИ ПО РОЗДІЛУ.....................................................................87
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА І ПРАВОВА
ПРОФІЛАКТИКА ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ Й УМОВИ
ЗАХИСТУ НЕПОВНОЛІТНІХ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО
НАСИЛЬСТВА........................................................................89
3.1. Обґрунтування причин виникнення і формування
віктимної поведінки неповнолітніх...................................89
3.2. Основні напрямки психокорекції жертв зґвалтування,
профілактика віктимності і захист неповнолітніх від
сексуального насильства....................................................105
3.2.1. Психологічні наслідки зґвалтування і їхня корекція..108
3.2.2. Правова основа боротьби з насильством.....................119

3.2.3. Соціально-психологічні фактори віктимізації
неповнолітніх.................................................................124
3.2.4. Програма з профілактики віктимності для
неповнолітніх................................................................135
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...................................................................140
ВИСНОВКИ...........................................................................................142
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................149

В С Т У П

Актуальність теми. В останні роки в різних країнах спостерігається тенденція зміщення розвитку законодавчої політики і правоприкладної практики від загального виділення жертв насилля до жертв сексуального зґвалтування, насилля в сім’ї, насилля в ставленні до дітей, жінок. В усьому світі особливо складна соціально-правова проблема це захист від сексуального насилля дітей та неповнолітніх.
І, як свідчать дані цілої низки авторів, результатами сексуальних злочинів являються негативні зміни в психіці жертв зґвалтування [41, 45, 46, 89], виникнення у них психічних [41, 123, 133, 134, 135] та соматичних захворювань [156, 171, 174], симптомів посттравматичного стресового синдрому [117, 119], поява схильності до асоціальних вчинків і, в досить великій кількості, - до злочинних актів [100, 101, 102]. Тому вирішення проблеми зґвалтування неповнолітніх потребує багаторівневого, комплексного підходу, починаючи зі створення спеціальних державних програм, вивчення і аналізу з позицій декількох наук та закінчуючи розробкою методів і сучасних технологій в роботі соціально-психологічних, педагогічних, медичних та юридичних працівників.
Зростаючий потік наукових праць, присвячених різним аспектам цієї проблеми, свідчить про її актуальність і розуміння дослідниками необхідності її вирішення. Але водночас уважний аналіз літератури показав, що багато важливих питань залишаються не з’ясованими. Як показано багатьма авторами, жертвами зґвалтування найчастіше стають найменш захищені прошарки населення: жінки і діти [137, 141]. В літературі також підкреслюється, що особливо підвищена віктимність властива неповнолітнім, що пояснюється особливостями їх віку і відсутністю повної сформованості особистості.
Дослідники, які займаються проблемою віктимності жертв злочинів , зокрема, зґвалтування, підкреслюють високу значущість у здійсненні злочину індивідуально-особистісних рис потерпілих [127].
Водночас деякі дослідники вважають, що умовою формування віктимності являється взаємодія особистісних якостей індивіда з зовнішніми факторами [96, 97, 98]. При цьому, юристи вважають, що проблему зґвалтування неповнолітніх та їх віктимності слід вирішувати з кримінологічних та кримінально-правових позицій [35, 108], а психологи наголошують на важливості розкриття ролі особистісних якостей в цьому процесі [25, 26, 72].
В зв’язку з цим стає зрозумілим, що саме юридична психологія у найбільшій мірі може окреслити кордони даної проблеми, хоча однозначно цю проблему треба вирішувати з міждисциплінарних позицій.
Крім того, незважаючи на те, що ця проблема досліджується різними фахівцями, багато її аспектів залишаються невирішеними. До них належать такі питання як: 1) взаємозв’язок між індивідуально-особистісними якостями особи і потенційною можливістю її стати жертвою зґвалтування; 2) роль соціальних умов та виховання в сім’ї у формуванні віктимності; 3) значення правової компетенції в сексуальній поведінці неповнолітніх; 4) особливості прояву післятравматичних стресових розладів у неповнолітніх та інші.
Не знайшли також наукового обґрунтування шляхи психолого-правового захисту неповнолітніх жертв зґвалтування і дотепер не розроблена державна міждисциплінарна програма профілактики сексуальних злочинів.
Невідкладність вирішення цих і багатьох інших аспектів проблеми боротьби з сексуальними злочинами проти неповнолітніх очевидна саме цим і визначається актуальність цієї проблеми. При цьому слід підкреслити, що від правильного та ефективного її вирішення залежить підвищення правової компетентності молоді, зменшення сексуальних злочинів, психічне і соматичне здоров’я неповнолітніх, які повинні стати повноцінними членами нашої держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проблеми пов’язане з реалізацією основних напрямків державної національної програми „Освіта” („Україна ХХІ століття”), комплексної програми з профілактики безпритульності і правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві, спрямоване на виконання Указу Президента України від 28.01.2000 р. за № 113/2000 „Про додаткові заходи запобігання дитячої безпритульності, а також Закону України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”. Робота виконувалась також згідно з Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 2005 рр. (п.63) затвердженими Вченою радою НУВС 23.03.2001, а також Національної програми „Діти України” затвердженої Указом Президента України № 63 від 18.01.96 р.
Мета дослідження встановити соціально-психологічні фактори, які впливають на формування віктимної поведінки неповнолітніх жертв сексуальних злочинів та обґрунтувати їх психолого-правовий захист і профілактику.
Задачі дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз сучасного стану проблеми віктимності неповнолітніх та наслідків впливу на їх психіку сексуальних злочинів.
2. Обґрунтувати доцільність та необхідність пошуку умов та чинників віктимізації неповнолітніх, які не були жертвами сексуального злочину, але складають групу ризику. Для реалізації цієї задачі підібрати комплекс методів.
3. Встановити вплив умов соціалізації і процесу віктимізації на особистість неповнолітніх жертв зґвалтування.
4. Вивчити наслідки негативних змін в психіці неповнолітніх, які виникли після скоєння сексуального насилля.
5. Обґрунтувати шляхи та методи психолого-правового захисту неповнолітніх жертв сексуальних зґвалтувань та запропонувати заходи з профілактики віктимності та цього виду злочинів.
Об’єкт дослідження віктимна поведінка неповнолітніх жертв сексуальних злочинів.
Предмет дослідження чинники формування віктимної поведінки неповнолітніх жертв сексуального зґвалтування, їх психолого-правовий захист та профілактика.
Методологічною основою дослідження є загально психологічні положення про особистість, діяльність та поведінку (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Г.С.Костюк) становлення особистості в онтогенезі (С.Д.Максименко, В.А.Моляко, В.А.Семіченко, В.П.Москалець, Н.В.Чепелєва). Важливе методологічне значення для розв’язання поставлених задач мали принципи Конституції України, Закон України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, Кримінальний кодекс України.
Теоретичну основу дослідження становили основні положення сучасної загальної та юридичної психології щодо закономірностей адаптації (С.Д.Максименко, Ф.Б.Березін, О.Д.Сафін), прояву феномена психологічного та психолого-правового захисту (Ю.М.Швалб, С.І.Яковенко, О.В.Тимченко), природи особистісних відхилень (С.Д.Максименко, Н.Ю.Максимова, О.В.Змановська); психокорекції поведінки підлітків (О.Ф.Бондаренко, Т.С.Яценко, Л.Ф.Бурлачук, А.А.Реан).
Методи дослідження:
- теоретичні: вивчення та аналіз літератури за проблемою дослідження;
- емпіричні: спостереження, бесіда, інтерв’ювання та психодіагностичні методи. Використовувались методи адаптовані та нормовані за віковими критеріями для неповнолітніх осіб;
- математичні: варіаційно-статистичний аналіз.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
вперше:
- в юридичній психології обґрунтована доцільність та необхідність пошуку чинників віктимізації неповнолітніх, які не були зґвалтовані,
- показано, що у формуванні віктимності неповнолітніх мають значення соціальні фактори (взаємовідносини з батьками та однолітками, виховання, культурний, інтелектуальний та матеріальний рівень у сім’ї) та індивідуально-психологічні (емоційна хиткість, висока збудливість, роздратованість, безтурботність, наївність, слабкий самоконтроль, агресивність, авантюризм, потреба в нових відчуттях);
- встановлені негативні зміни ціннісних орієнтацій, рівня мотивації, емоційно-вольової сфери та Я-концепції у різні вікові періоди неповнолітніх, які постраждали внаслідок сексуальних злочинів;
- вивчені умови виникнення та особливості прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому у різні періоди після зґвалтування неповнолітніх;
отримала подальший розвиток концепція про значення соціалізації в процесі віктимізації у зв’язку з обґрунтуванням можливості виділення груп ризику в середовищі неповнолітніх;
значно розширена система уявлень про значення правової компетенції у віктимізації неповнолітніх;
значне доповнення отримали дослідження однієї з основних проблем юридичної психології проблеми організації психологічної допомоги та розробка заходів психолого-правового захисту постраждалих внаслідок злочинних діянь.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що:
- рекомендований і обґрунтований комплекс методів і підходів для визначення рівня віктимності та виділення груп ризику у середовищі неповнолітніх, які можуть стати жертвою зґвалтування, можуть використовуватися психологами в дошкільних та шкільних учбових закладах, а також вихователями в виправно-трудових колоніях;
- розроблена програма та принципи психолого-правового захисту неповнолітніх жертв зґвалтування можуть знайти використання в соціально-психологічних службах реабілітації постраждалих, в центрах психологічної допомоги і у працівників ОВС;
- обґрунтована концепція профілактики віктимності та сексуальних злочинів є внеском в юридичну психологію, а її основні положення можуть бути використані в розробці профілактичних заходів серед молоді: табори відпочинку, спортивні та туристичні бази і т.д.
- матеріали дисертаційного дослідження доповнюють вчення про посттравматичний стресовий синдром зґвалтування і знайдуть використання в педіатрії, дитячій психіатрії і віковій психології;
- отримані в дослідженні дані можуть бути використані в науковій та навчально-методичній роботі ВУЗів під час викладання курсів з вікової, соціальної та юридичної психології;
- отримані результати дають підґрунтя для прогнозування та контролю процесу віктимізації неповнолітніх.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені та використовуються психологами в трьох школах м. Харкова. Дані дослідження використовуються в НУВС під час читання курсів медичної та юридичної психології.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто виконана робота по формуванню вибірки, проведені всі емпіричні дослідження, здійснений аналіз літературних джерел та математична обробка даних. Здобувачем особисто написано текст дисертації і формулювання висновків.
Апробація результатів дослідження. Отримані в дослідженні результати розглядалися на засіданні кафедр загальної і прикладної психології Національного університету внутрішніх справ та кафедри психології та педагогіки Харківської державної академії фізичної культури (2001-2004 р.); у доповідях і повідомленнях на науково-практичній конференції „Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи” (Харків, 2003 р.); на І міжвузівській науково-практичній конференції „Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України” (Харків, 2003 р.); на міжнародній науково-практичній конференції „Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003 р.).
Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено в 5 публікаціях, з них 4 у фахових виданнях з психології, і 1 у фаховому виданні з юридичних наук, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 164 сторінок машинописного тексту, містить 2 рисунка, 15 таблиць. Список використаних джерел складає 177 найменувань, з них іноземних джерел - 36.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У результаті теоретичного аналізу встановлено, що проблема віктимності неповнолітніх жертв зґвалтування тільки починає розроблятися. Переважна більшість авторів вважають: чим вище рівень віктимності неповнолітніх, тим більше імовірність того, що вони можуть стати жертвою сексуального насильства. Вважається, що наслідком останнього є розвиток у них цілого ряду негативних змін у психіці. Однак у більшості досліджень рівень віктимності визначається вже у жертв зґвалтування, тобто після здійснення злочину, який сильно травмує психіку. Тому, якщо вважати, що потенційні жертви мають високу віктимність, то її рівень потрібно визначати до здійснення злочину, а не після нього. Причому, для реалізації такого підходу необхідно підібрати й апробувати такі методи дослідження, які дозволили б визначити параметри, що змінюються в результаті злочину в найменшій мірі.
2. Для визначення рівня віктимності у неповнолітніх, які не постраждали від зґвалтування, найбільш об'єктивну інформацію дозволяють отримати наступні методи: карта Д. Стотта (методика програмованого спостереження), причому з 16 її симптомокомплексів для визначення віктимності працюють тільки шість. Тому її діагностику необхідно проводити за цими шести симптомокомплексами. Осіб, у яких показники за ними вище чотирьох балів треба відносити до групи ризику, тому що у них рівень віктимності високий.
За методикою «Підлітки про батьків» при показниках вище чотирьох балів за шкалами директивності, автономності, непослідовності і ворожості цих осіб можна вважати з високим рівнем віктимності. При використанні методики «Діагностика особистісної тривожності», якщо по кожному виду тривожності у конкретної людини буде більш 20 балів, а загальний рівень тривожності більш 70 балів, те це також показник високого рівня віктимності даної особи.
Крім названих методів для визначення віктимності можна також використовувати шкалу мотивації школярів, FPI, методику САМОАЛ, діагностику Я-концепції, опитувальник 16 PF Кетела.
3. Встановлено, що параметрами, які в найменшій мірі змінюються після зґвалтування неповнолітніх, є умови їхнього життя, виховання, відносини з батьками й однолітками в школі. Тому ці параметри потрібно визначати в першу чергу. Показано, що формування і ступінь прояву віктимності у неповнолітніх визначається сукупністю взаємодії соціально-психологічних факторів. До них відносяться, насамперед, умови в родині підлітка: неповна родина, низький матеріальний рівень життя, нервозність, брутальність, непристойність, ворожість, автономність і непослідовність батьків у відносинах з дітьми це основні фактори, які деформують соціалізацію неповнолітніх та збільшують ступінь віктимізації особистості.
Однак до складу зґвалтованих неповнолітніх з високим рівнем віктимності входять особи, які живуть у родинах і з гарним матеріальним забезпеченням і рівнем освіти батьків. При цьому, за оцінками підлітків і за результатами бесід з ними, встановлено, що в цих родинах батьки дуже мало уваги приділяють вихованню дітей: у них низький позитивний інтерес до їх життя, до кола спілкування, до захоплень. Автономність і директивність батьків спричиняє відсутність психологічного контакту і рідкий прояв щиросердечної теплоти до дітей. При цьому, чим гірше рівень виховання в родині, тим у більшому ступені у дітей виявляється дратівливість, тривожність, депресивність, тим більше сформована соціальна боязкість і залежність від обставин.
Тому аналіз сімейної атмосфери, виховання й у цілому рівня соціалізації неповнолітніх це один з основних факторів і умов об'єктивного визначення віктимності їхньої поведінки.
4. До психологічних факторів, що впливають на формування і прояв віктимності у неповнолітніх, відносяться наступні: ціннісні орієнтації, комунікативна, мотиваційна й емоційно-вольова сфера, Я-концепція.
Ціннісні орієнтації потерпілих від насильства неповнолітніх деформовані в порівнянні зі своїми однолітками. Жертви зґвалтування орієнтовані на одержання «гострих» відчуттів, на малу потребу в пізнанні і навчанні, у творчості; основними цінностями для них є: погоня за задоволеннями, новими емоціями, враженнями, бажання подобатися; для них характерно сексуально орієнтована поведінка, тому що одна з найважливіших потреб у цих осіб це взаємини з представниками протилежної статі, до яких виявляється підвищений інтерес.
5. Зґвалтування неповнолітніх викликає у них підвищення різних видів тривожності, у порівнянні з контролем, у 2-2,5 рази. Особливо збільшуються показники міжособистісної тривожності: для осіб з контрольної групи у 14-15-літніх - 13,1 балів, у 16-17-літніх - 15,6 балів; в експериментальній групі у перших 28,7 балів, а в других 27,2 балів. При цьому, загальна тривожність у 14-15-літніх жертв сексуального злочину дорівнює 109,7 балів, у 16-17-літніх - 97,7 балів, проти контролю, відповідно, 55,1 балів і 62,7 балів.
Встановлено вікові розходження в прояві самооцінної, міжособистісної, магічної і загальної тривожності в зґвалтованих школярок. Так у 14-15-літніх ці показники на 1,5 2 бали вище, ніж у 16-17-літніх, тобто негативний вплив зґвалтування на психіку в перших більш інтенсивний, ніж у других. Показано, що потерпілі з високим рівнем тривожності (більш 20 балів) відносяться до групи ризику і мають потребу в психологічній корекції і психотерапії, тому що вони можуть зазнати психічних і соматичних захворювань.
6. У структурі особистості неповнолітніх, які отримали психічну травму в результаті сексуального злочину, відбувається деформація мотиваційно-потребової сфери. Так, показники за всіма шкалами у потерпілих менше в 2 2,5 рази, ніж у їхніх однолітків із групи контролю. Вікові розходження в зміні мотивації після зґвалтування зводяться до того, що на 16-17-літніх цей акт діє сильніше, у плані зниження показників мотивації (крім тривожності, яка збільшилася у 14-15-літніх жертв).
Встановлено, що в 14-15-літніх потерпілих четвертий рівень мотивації, тобто для них властиве переживання «шкільної нудьги» або негативне відношення до навчання. Для 16-17-літніх характерний п'ятий, найнижчий рівень мотивації, який відповідає різко негативному відношенню до навчання.
7. Я-концепція зґвалтованих неповнолітніх також змінюється: рівень самооцінки у жертв сексуального злочину може бути як заниженим (у 2,5 рази), так і завищеним (у 3 рази більше, ніж у контролі). Як правило, особи з родин з малим матеріальним достатком і рівнем культури батьків мають низьку самооцінку, вони визначаються як «залежні», а дівчата з родин з високим достатком самооцінку завищують це «незалежні» особи. Відрізняються вони також за шкалою зовнішність: у перших показники за нею низькі, а в других високі.
На підставі Я-концепції в обох підгрупах досліджених формуються дезадаптивні взаємини з оточуючими і негативне відношення до своєї діяльності, при цьому вони виявляють підвищену віктимність у своїй поведінці. Так, особи з завищеною самооцінкою («незалежні») характеризуються прагненням звернути на себе увагу (F8), бажанням нових контактів, дуже високою довірливістю (F), прагненням добре проводити час, широко жити, при цьому вони виявляють підвищене занепокоєння, дратівливість (F1), схильність до ризику (F).
Поведінка дівчат із завищеною самооцінкою характеризується зухвалим стилем спілкування і зовнішності, демонстрацією своїх переваг, краси вони мімікою і поглядом запрошують до спілкування, схильні до авантюрних вчинків.
Дівчата із заниженою самооцінкою («залежні») мають високу підозрілість (L), прагнення до домінування, як способу особистісного захисту, лабільність настрою, складність контролю над своїми емоціями, високий рівень депресивності (F3) і тривожності (F11), проблематичність в спілкуванні з оточуючими (F8).
Особливості їхньої віктимної поведінки виявляються у невпевненості в собі і своїх діях, в агресивності (F2), у боязкості, страху, беззахисності. Саме підпорядкованість (E), конформність (Q3) це ті якості особистості неповнолітніх, які в кримінальній ситуації і при наявності «тиску» на них ґвалтівника приводять до відсутності опору і, природно, до здійснення сексуального злочину.
Надмірно занижена чи завищена самооцінка є прогностичним фактором у визначенні ступеня віктимності потенційної жертви зґвалтування.
8. Зґвалтування неповнолітніх дівчат приводить до виникнення в їхній психіці негативних змін, що надалі трансформуються в типові посттравматичні стресові розлади, які виявляються у формі симптомів трьох основних симптомокомплексів: вторгнення, уникання і гіперзбудження. При цьому інтенсивність і тривалість прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому зґвалтування згодом, через три, шість і дванадцять місяців після зґвалтування, змінюються неоднозначно. Симптомокомплекси вторгнення і гіперзбудження слабшають: від 4,86 балів через 3 місяці, до 7,86 через 6 місяців і через рік до 7,41 балів. Гіперзбудження міняється таким чином: через 3 місяці 8,32 балів, через 6 місяців 7,21 балів, а через 12 місяців 6,72 балів.
У той же час симптомокомплекс уникання і сумарна оцінка впливу травматичної події кількісно ростуть: перший від 5,44 балів (через 3 місяці) до 7,14 балів (через 6 місяців) і, нарешті, до 9,45 балів (через 12 місяців); а другий від 18,62 (через 3 місяці), до 22,21 балів (через 6 місяців) і до 23,58 балів (через 12 місяців).
Діагностика ступеня впливу зґвалтування на психіку неповнолітніх дозволила установити зниження в часі травматичних переживань, таких як: почуття жертви під час злочину (А), спогади про те, що трапилося (В), труднощі спілкування з оточуючими (С), порушення емоційно-когнітивного і мнемічного характеру (F).
Однак оцінка власне посттравматических розладів психіки жертв сексуального насильства згодом після нього зростає: від 7,14 балів (через 3 місяці) до 11,48 балів (через 6 місяців) і до 13,24 балів (через 12 місяців). А загальний індекс посттравматичної події, у порівнянні з контрольною групою, у потерпілих більше в 3 і більш рази. Отже, сумарні негативні зміни в психіці жертв сексуального насильства дуже істотні і виявляються вони навіть через рік після здійснення зґвалтування.
9. Для психологічної корекції негативних змін у психіці зґвалтованих неповнолітніх рекомендується застосовувати наступні технології. Поведінкові методи: занурення в ситуацію травми і систематична десенситизація.
Когнітивно-поведінкові методи: зупинка думок, керовані самодіалоги, схована репетиція. Можна також використовувати раціонально-емотивні і групові методи психокорекції, особливо у випадках стійкого прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому зґвалтування. Усі методи психокорекції необхідно проводити, попередньо навчивши потерпілих релаксації та саморегуляції.
Правові основи боротьби із сексуальними злочинами повинні базуватися на знанні неповнолітніми головних положень діючого законодавства, усвідомленої необхідності виконувати юридичні вимоги, а при здійсненні злочину знати, коли і як правильно заявити в правоохоронні органи про те, що трапилося.
Психологічну основу профілактики віктимності неповнолітніх жертв сексуальних злочинів складають встановлені соціально-психологічні фактори віктимності їхньої поведінки і психолого-правових наслідків зґвалтування. Розроблена психолого-правова профілактична програма може використовуватися в навчально-виховних закладах для превентивної роботи з батьками та неповнолітніми, які складають групи ризику: потенційними ґвалтівниками і потенційними жертвами зґвалтування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров А.А. Цели и задачи психотерапии при основных типах делинквентного поведения у подростков // Возратсные аспекты групповой психотерапии при нервно-психических заболеваниях. Л.: ПНИИ им. Бехтерева, 1988. С.69-74.
2. Алексеева И.А., Сейсян А.Р. Физическое насилие над детьми и подростками в семье на опыте кризисной службы // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 10-11.
3. Андгуладзе Т.Ш. Формирование установки антисоциального поведения у несовершеннолетних правонарушителей: Дис. ... канд. психол. наук. - Тбилиси, 1980. - С. 79, 93.
4. Антонян Ю.М. Преступность и психические аномалии. - М.: Наука, 1987. - 208 с.
5. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. М.: Наука, 1987. 246 с.
6. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Изнасилования: причины и предупреждения. М.: МВД СССР ВНИИ, 1990 а. 26 с.
7. Антонян Ю.М., Голубенков С.А., Кудряков Ю.И. Изнасилования: причины и предупреждение. М.: ВНИИ МВД СССР, 1990 б. 192 с.
8. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. М.: Наука, 1991. 309 с.
9. Антонян Ю.М., Пиховский Н.Н., Сомовичев Е.В. Комплексное монографическое исследование личности преступника и опыт его поведения // Межвуз. сб. науч. тр. Моск. высшей школы милиции МВД СССР. М., 1982. С. 37-39.
10. Антонян Ю.М., Сомовичев Е.Б. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве и вопросы предупреждения преступлений. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. - С. 9-11.
11. Аронсон Э., Уилсон Т., Энкерт Р. Социальная психология: психологические законы поведения человека в социуме. СПб.: Питер, 2004. 560 с.
12. Асанова Н.К. Руководство по предотвращению насилия над детьми. М.: Владос, 1997. 345 с.
13. Асеев В.Г. Мотивационные механизмы нравственного поведения личности // Социально-психологическое и нравственное развитие личности. М.: ИП АН, 1988. 236 с.
14. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - 368 с.
15. Астрашабов А.В. Социально - психологический подход к изучению причин изнасилований // Личность преступника / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М.: Наука, 1987. С. 45-56.
16. Баушева И.А., Сирота Н.А., Н.А. Ялтонский В.М. Медико-психологические характеристики жертв психологического на­силия и особенности психотерапии // Вестник постдипломного мед. образования: Мат. межд. конф. "Психотерапия на рубеже тысячелетий" (6-8 мая, 1998). М., 1998. - С. 36-37.
17. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. М.: Изд-во БЕК, 1997. 342 с.
18. Берг Л. Различия в миропонимании европейцев и африканцев: взгляды на жизнь, сексуальность и изнасилование // Российский психиатрический журнал. - 1997. - № 1. - С. 59-64.
19. Блэкборн Р. Психология криминального поведения. СПб.: Питер, 2004. 496 с.
20. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982. 372 с.
21. Бодалев А.А. Психология личности. - М.: Изд-во МГУ, 1988. 180 с.
22. Братченко С.Л., Миронова М.Р. Личностный рост и его критерии // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. А.А.Крылова, Л.А.Коростылевой. - СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1997. 372 с.
23. Вандышев В.В. Реализация взаимосвязей жертвы и преступника в раскрытии насильственных преступлений. СПб: СПб ВШ МВД РФ, 1992. - 114 с.
24. Варга А.Я., Смехов В.А. Психологическая коррекция взаимоотношений детей и родителей // Вестник Московского университета. 1986. - № 4. С. 22 27.
25. Васильев В.Л. Юридическая психология. СПб.: Питер, 2000. - 624 с.
26. Васильев В.Л., Мамайчук И.И., Анализ личности несовершен­нолетних жертв половых преступлений // Вопросы психологии. 1993. - № 1. С 45-52.
27. Васильева Н.В., Горьковая И.А. Судебная экспертиза и ее клинико-психологические основания. - СПб.: Питер, 1997. 283 с.
28. Вассериан Л.И., Горьковая И.А., Ромицына Е.Е. Психологическая методика «Подростки о родителях» и ее практическое применение. М.: ФОЛИУМ, 1995. 32 с.
29. Вассерман Л.И., Горькавая И.А., Ромицына Е.Е. Психологическая методика «Подростки о родителях» и ее практическое применение. М.: Педагогика, 1995. 162 с.
30. Вострокнутов Н.В. Социально-психиатрические аспекты насилия к детям // Социальная и клиническая психиатрия. 1994. - № 2. С. 57-61.
31. Гарбузов В.И. Практическая психотерапия, или как вернуть ребенку и подростку уверенность в себе, истинное достоинство и здоровье. - СПб.: АО «Сфера», 1994. - 160 с.
32. Голик А.Н. Насилие над ребенком и коморбидные психические расстройства // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 37.
33. Голубенков С.А., Малахов Н.В., Урываев В.А. Дети - жертвы сексуального насилия: опыт разработки скрининговой методи­ки медико-психологической характеристики личности // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 19-20.
34. Гольберт В.В. Изучение жертв насильственной преступности: некоторые направления в зарубежной виктимологии. - СПб.: Питер, 1994. С. 126-136.
35. Гоноченко О.А. Уголовно-правовые средства защиты несовершеннолетних от сексуального совращения и сексуальной эксплуатации: Автореф. дисканд.ю.наук.: 12.00.08 / Ставропольский государственный университет. Ставрополь, 2004. 24 с.
36. Горянков К.К. Жертвы насилия и их защита // Человек против человека. Преступное насилие / Под общ. ред. Ю.М.Антоняна, С.Ф.Мимонова. - СПб.: Питер, 1994. - с.54 - 65
37. Грачев И.В. Половые различия последствий насилия над детьми в онтогенезе // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 21-22.
38. Гройсман А.Л. Читатели спрашивают — ученые отвеча­ют // Психологический журнал. - 1992. Т. 13, №1. - С. 179.
39. Гурьева В.А., Вострокнутов Н.В., Семенова Н.Д. социально-психологические аспекты насилия // Психологический журнал. 1992. Т. 13, № 5. С. 121-123.
40. Джужи О.М. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. Закладів. К.: Юрінком Інтер, 2000. 416 с.
41. Догадина М.А. Особенности психосексуального развития малолетних и несовершеннолетних потерпевших - жертв сексуального насилия: Автореф. ... канд. мед. ннаук / Гос. научн. центр соц. и суд. психиатрии им. В.П.Сербского. - М., 1998. - 24 с.
42. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. М.: Юр. лит., 1981. 160 с.
43. Долгова А.И. Преступность и реформы в России. М.: Наука, 1998. 159 с.
44. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. К.: Юринком Интер, 1999. 238 с.
45. Ильина С.В. Влияние пережитого в детстве насилия на возникновение личностных расстройств // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 65-67.
46. Ильина С.В. Влияние пережитого в детстве насилия на возникновение личностных расстройств // Вопросы психологии. 1998. - № 6. - С. 65-74.
47. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. М.: Издат. Группа «Инфра М Норма», 1997. - 383 с.
48. Квашис В.Е. Основы виктимологии. Проблемы защиты прав потерпевших от преступлений. - М.: Издательский дом NOTA BENE, 1999. -280 с.
49. Келли Г.Ф. Основы современной сексологии. СПб.: Питер, 2000. 890 с.
50. Кон И.С. Ребенок и общество: (историко-этнографическая перспектива). - М.: Наука, 1988. 163 с.
51. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 225 с.
52. Кон И.С. Сексуальное насилие над детьми // Дети России: Мат. Всерос. Научно-практической конф. (1-3 окт. 1997). - М., 1997 а. С. 93-95.
53. Кон И.С. Совращение детей и сексуальное насилие в междисциплинарной перспективе // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997 б. - С. 67.
54. Коновалова В.Е. Правовая психология. Харьков: Консум, 1997. 160 с.
55. Конституція України // Вісник Верховної Ради України. 1996. - № 30. С. 141.
56. Конышева Л.П. Судебно-психологическая экспертиза психиче­ского состояния несовершеннолетних жертв изнасилования: Автореф. дис. ... канд. ю. ннаук. - М., 1988. 21 с.
57. Конышева Л.П. Понятие психически беспомощного состояния жертвы преступления // Российская юстиция. 1999. - № 4. - С. 44.
58. Королев В.В. Психические отклонения у подростков-правонарушителей. М.: Юрист, 1992. 295 с.
59. Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую эксперти­зу. - М.: Юрист, 1980. 294 с.
60. Крылов А.А., Рончинская Т.И. Исследование личности с помощью модифицированной формы В опросника FPI // Практикум по экспериментальной и прикладной психологии. Л.: Наука, 1990. С. 51-60.
61. Кримінальний кодекс України (Прийнятий Верховною Радою України 31 березня 2001 р.). Харків: Вид-во НУВС, 2001. 160 с.
62. Куган Б.А., Поварницына В.А. Психологические причины формирования виктимного поведения у изнасилованных несовершеннолетних // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 49.
63. Кудрявцев И.А. Судебно - психологическая экспертиза. - М.: Юрист, 1988. - 224 с.
64. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. М.: Юрист, 1998. С. 16.
65. Кулаков С.А. Психопрофилактика и психотерапия в средней школе. СПб,: Питер, 1996. 63 с.
66. Курасова Н.В. Сексуальное насилие в семье // Семейная пси­хология и семейная терапия. 1997. - № 1. - С. 106-117
67. Курск Н.С. Взаимосвязь жестокого обращения родителей с детьми, эмоциональные экспрессии в обращении между ними и употреблением психоактивных веществ в подростковом возрасте // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 50.
68. Лазарев В.В. Выявление закономерностей правомерного поведения // Сов. государство и право. - 1983. - № 11. - С. 25.
69. Лашук Г.К. Сексуальные посягательства взрослых и их жерт­вы: Дис... канд.ю.наук. - Казань, 1991. 23 с.
70. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. К.: Наукова думка, 1997. С. 100-103.
71. Майерс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 1996. 385 с.
72. Мамайчук И.И. Психологические аспекты следственных действий с участием несовершеннолетних. СПб.: Питер, 1995. 63 с.
73. Меньшикова А.Л. Ценностные ориентации современных подростков // Ананьевские чтения: Мат. научно-практ. конф. Спб.: Изд-во Санкт-Питербургского университета, 1999. С. 83-84.
74. Метелица Ю.Л. Судебно-психиатрическая экспертиза потерпевших. М.: Юрид. лит., 1990. 208 с.
75. Минская B.C. Личность потерпевшего и ее криминологическое значение // Потерпевший от преступления: Мат. научно-практ. конф. - Владивосток, 1994. С. 45-48.
76. Минская В.С., Чечель Т.И. Виктимологические факторы и механизмы преступного поведения. Иркутск: ИГУ, 1988. 120 с.
77. Михайлов А.Е. Роль потерпевшего в механизме насильствен­ных преступлений // Криминологические проблемы борьбы с преступностью. - Киев, 1985. С. 42-43.
78. Можгинский Ю.Б. Агрессия подростков: Эмоциональный и кризисный механизм. - СПб.: Изд-во, 1999. - 128 с.
79. Морозова Н.Б. Психические отклонения у жертв сексуального насилия // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 81.
80. Мясищев В.Н. Психология отношений. М.: Изд-во «Институт практической психологии», 1995. - 356 с.
81. Мясищев В.Н. Психические отклонения у жертв сексуального насилия // Дети России: насилие и защита: Материалы Всерос. научно-практ. конф. (1-3 окт., 1997). М., 1997. - С. 83.
82. Павлик О.М. Особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників: Автореф. дис... канд.психол.наук: 19.00.06 / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2005. 20 с.
83. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как терапевт. М.: Культура, 1994. 332 с.
84. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия. М.: Медицина, 1996. 564 с.
85. Перлз Ф. Опыты психологии самопознания (практикум по гештальт-терапии). - М.: Наука, 1993. 261 с.
86. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. Психология подростковой преступности. М.: «Ось-89», 1998. 563 с.
87. Подольский А., Идобаева О., Хейманс П. Диагностика подростковой депрессивности. СПб.: Питер, 2004. 202 с.
88. Полубинский В.И. Виктимологические аспекты профилактики преступлений. М.: Акад. МВД СССР, 1980. 77 с.
89. Потапов С.А., Ткаченко А.А. Понятие о сексуальном злоупотреблении детьми и его психопатологические аспекты // Обозрение психиатрии и мед. психологии им. Бехтерева. 1992. - № 4. С. 54-57.
90. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. М.: Наука, 2000. 274 с.
91. Прихожан А.М., Толстых Н.Н. Выделение категории трудных детей // Рабочая книга школьного психолога. М.: Наука, 1991. 274 с.
92. Прихожан А.М., Толстых Н.Н. Психология сиротства. СПб.: Питер, 2005. 400 с.
93. Психологическая диагностика посттравматических стрессовых состояний: Учебно-методическое пособие / Под ред. А.В.Тимченко. Харьков: Изд-во УВД, 1998.- 66 с.
94. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. М.: Педагогика-Пресс, 1996. 440 с.
95. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000. 656 с.
96. Реан А.А. Судебно-психологическая экспертиза по делам об изнасиловании // Психологический журнал. 1990. Т. 11, № 2. С. 54-62.
97. Реан А.А. Психология подростка. СПб.: прайм-Еврознак, 2003. 432 с.
98. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. СПб.: Питер, 1999. 286 с.
99. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности. - М.: Наука, 1994. - 320 с.
100. Ривман Д.В. Виктимологические факторы и профилактика преступлений. - Л.: Юрист, 1975. - 210 с.
101. Ривман Д.В. Криминальная виктимология. СПб.: Питер, 2002. 304 с.
102. Ривман Д.В., Устинов В.С. Виктимология. Н.Новгород: Нижегородский юрид. ин-т МВД РФ, 1998. - 211 с.
103.