ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ ПРН МВС УКРАЇНИ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ

Краткое описание

Київський національний університет
внутрішніх справ

На правах рукопису
УДК 159.938. + 343. 34

Тарнавська Наталія Петрівна

ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ ПРН МВС УКРАЇНИ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ

19.00.06.-юридична психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник Юхновець Г.О., кандидат педагогічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ 1. Психологічний аналіз професійної діяльності вихователів Приймальників-розподільників для неповнолітніх мвс України

12

1.1. Історичні передумови становлення і сучасний стан роботи з попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх

12

1.2. Структурно-функціональний аналіз діяльності вихователів ПРН МВС України щодо попередження правопорушень неповнолітніх

36

1.3. Психологічні особливості профілактичної діяльності в умовах ПРН МВС України

66

Розділ 2. Методологія дослідження профілактичної діяльності вихователя ПРН та його професійно значущих якостей

87

2.1. Методологічні засади вивчення професійної діяльності та професійно значущих якостей вихователів ПРН МВС України. Методи дослідження

88

2.2. Характеристика процедури експериментального дослідження та інтерпретація одержаних результатів

103

Розділ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛІВ ПРН МВС УКРАЇНИ

132

3.1. Розробка та впровадження системи професійно-психологічного відбору вихователів на роботу до приймальників-розподільників для неповнолітніх МВС України

132

3.2. Удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки вихователя ПРН МВС України

145

Висновки

181

Список використаних джерел

187

Додатки

203

ВСТУП
Актуальність теми. Формування правової держави, посилення протидії злочинності, в тому числі підліткової, зумовлює фундаментальну потребу сучасного суспільства у розбудові на принципово нових, гуманістичних засадах профілактичної роботи органами і службами у справах неповнолітніх та спеціальними установами для неповнолітніх. Статистика свідчить про загострення в Україні негативних явищ і поширення девіантної поведінки серед дітей шкільного віку та молоді. Особливо гостро стоїть проблема вчинення ними правопорушень. Протягом 2001-2006 рр., за даними Управління кримінальної міліції у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України[1], кількість правопорушень, вчинених неповнолітніми майже не змінюється, залишаючись щороку в Україні в межах двох тисяч. При цьому аналіз свідчить про значне омолодження підліткової злочинності, збільшення насильницьких проявів при вчиненні правопорушень.
В структурі органів внутрішніх справ ПРН виконують одне з основних завдань у попередженні злочинності неповнолітніх недопущення, упередження правопорушень та встановлення джерел, що породжують цю форму відхилень у поведінці дітей та підлітків, а також прогнозування можливостей виникнення криміногенних елементів, їх мотивації та корекції.
Вирішення вказаних завдань значною мірою залежить від можливостей застосування психолого-педагогічних знань у діяльності вихователів ПРН, які безпосередньо взаємодіють із неповнолітніми, переосмислення цілей та методів профілактичної роботи, що продиктовані, в першу чергу, потребами вихованців, сучасною парадигмою освіти підростаючого покоління.
Адже для досягнення цілей і завдань профілактики правопорушень серед неповнолітніх необхідне бачення кінцевого позитивного результату діяльності, що може бути спрогнозований і досягнутий впродовж певного часу перебування неповнолітніх в ПРН, у тому числі, завдяки оптимальному психологічному супроводженню професійної діяльності вихователів. Аналіз теоретичних джерел, вивчення досвіду професійного відбору та підготовки фахівців ПРН, узгодженості їх діяльності з сучасними вимогами гуманізації, застосовуванням особистісно орієнтованих, корекційно-реабілітаційних технологій у попередженні злочинності серед неповнолітніх, свідчать про важливість проведення психологічних досліджень у цій галузі та необхідність розробки науково-практичних та навчально-методичних рекомендацій.
Участь психологів у здійсненні психологічного аналізу різних видів професійної діяльності, висвітлення окремих аспектів проблеми почалось у першому десятилітті ХХ ст. Зарубіжними психотехніками (Г. Мюнстерберг, О. Ліпман, В. Штерн) створена низка методик для визначення придатності до майбутньої професійної діяльності шляхом тестових обстежень. Починаючи з 40-х років минулого століття, виникла необхідність розвитку психологічної науки, а саме, психології діяльності в особливих умовах, юридичної, військової, медичної психології (О.Г. Бабанов, Ю.М. Забродін, Б.Ф. Ломов, К.К. Платонов, Л.П. Степанова, О.М. Столяренко та інші). Сучасні напрацювання у вищевказаних галузях психологічної науки, зокрема, вітчизняній юридичній психології, відбуваються у напрямі здійснення психологічного забезпечення професійної діяльності фахівців органів внутрішніх справ (В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв, М.В.Костицький, В.С. Медведєв, В.М. Синьов, Г.О. Юхновець, С.І.Яковенко та інші).
Розглянуті нами першоджерела присвячені, головним чином, певним організаційним та методичним аспектам відбору та тестування кадрів (В.М.Богданов, В.А. Варламов, М.В. Виноградов та інші), містять структурований перелік якостей працівників окремих служб ОВС (В.І. Барко, С.Є. Тихонов, А.Ф. Фатула та інші), вимоги до особистості вихователів навчальних закладів (Б.Г. Ананьєв, Р. Діттеріх, М. Джонс, І.А. Зімняя, З. Кан-Калік, Ю.Н. Калюткін, Н.В. Кузьміна, А. Лебю, Г. Лемке, О.О. Леонтьєв, К.Ліда, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, А.Б. Орлов, Е. Рофінкель, В.А. Сластьонін, В.Н. Сорока-Росинський, А.І. Щербаков та інші). Разом з тим, у зазначених дослідженнях не розкривається специфіка діяльності вихователів ПРН у системі органів внутрішніх справ, яка значною мірою відрізняється від діяльності вихователів загальноосвітніх закладів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах галузевого дослідження і є складовою виконання Комплексної програми вдосконалення бойової та психологічної підготовки особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2005-2007 рр.” (наказ МВС України від 27 травня 2005 року № 385), Концепції розвитку системи освіти МВС України” (наказ МВС України від 15 березня 2006 року № 263) та відповідно Програми розвитку системи освіти МВС України на 2006-2010 рр.”, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, державної цільової програми Вчитель” на 2006-2010 рр.
При проведенні авторського дослідження враховано концепції підготовки педагогічних працівників через міжнародні програми і проекти, які здійснюються в Україні в галузі освіти, зокрема, Intel Ukraine Ltd Intel@навчання для майбутнього”.
Дисертаційне дослідження здійснене на основі запиту Департаменту КМСН МВС України (лист Департаменту КМСН МВС України від 10 жовтня 2005 року №58/4-1538) та відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри юридичної психології Київського національного університету внутрішніх справ з проблеми Розробка професіограм та кваліфікаційних характеристик деяких категорій фахівців МВС України”. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою Радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол від 27.05.2003 №7).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є психологічний аналіз профілактичної діяльності вихователів ПРН і розробка науково-обґрунтованих пропозицій щодо професійного відбору та формування і розвитку професійно значущих якостей, як умов підвищення ефективності діяльності з попередження правопорушень неповнолітніми. Цією метою зумовлено опрацювання наступних завдань дослідження:
а) вивчення передумов формування та розвитку профілактичної діяльності вихователів ПРН щодо попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх;
б) аналіз визначальних умов та чинників професійної діяльності вихователів ПРН;
в) розгляд соціально психологічних особливостей неповнолітніх, які утримуються в ПРН, як специфічних обставин, що окреслюють спрямованість діяльності вихователів закладів;
г) модифікація комплексу методик вивчення професійної діяльності та професійно значущих якостей вихователів ПРН;
д) розробка професіограми вихователя ПРН з відповідними критеріальними частинами;
е) визначення шляхів удосконалення профілактичної діяльності вихователів ПРН через впровадження системи професійно-психологічного відбору та удосконалення психолого-педагогічної підготовки фахівців.
Об’єктом дослідження є професійна діяльність і особистість вихователів ПРН, предметом психологічні чинники забезпечення ефективності профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніми, що здійснюється вихователями вказаних закладів.
Методи дослідження. Визначаються наступними теоретичними положеннями: системний та особистісний підходи психологічної теорії діяльності Г.В. Суходольського; концепція системогенезу професійної діяльності В.Д. Шадрікова; концепція динамічної функціональної особистості К.К. Платонова; системно-структурний підхід О.М. Ткаченка (принципи комплексності, детермінізму, цілеспрямованості, типізації та диференціації, перспективності, надійності); методологія професіографічних досліджень (Е.О. Клімов, В.Н. Гуревич, Б.В. Кулагін та ін.).
Прикладна частина дослідження відповідає меті і завданням роботи та базується на використанні загально- і конкретно-наукових методів, зокрема: пошукових (спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ю); психографічних (аналіз документів, умов діяльності, експертні оцінки та інші); психодіагностичних (методика Кеттела, комп’ютеризований варіант О.Р. Пантелєєва), методика діагностики міжособистісних відносин (адаптована Л.М. Собчик), методика інтерперсональної діагностики (Т. Лірі), методика дослідження самоконтролю в спілкуванні (М. Снайдера).
Організація та етапи дослідження. Підготовчий етап (2000-2004 роки) складався з визначення плану роботи, продумування процедури дослідження, здійснювалася підготовка з організації дослідження в регіонах України. Вивчалася регіональна специфіка, потужність закладів, кадрове забезпечення, ставлення вихователів ПРН до проведення дослідження. Проведений пошук, вивчення й аналіз літературних джерел за темою.
Основний етап (2004-2005 роки) передбачав узагальнення та аналіз опитувань респондентів і експертів, проведення констатуючого та формуючого експерименту, статистичну обробку та аналіз одержаних результатів.
Заключний етап (2005-2006 роки) складався зі статистичної обробки емпіричних даних, формулювання та інтерпретації висновків, апробації результатів дослідження, розробки методичних рекомендацій.
Організаційні варіанти роботи з удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки вихователів ПРН апробовувалися за сприяння КМСН МВС України в закладах Київського ПРН, Житомирського ПРН, Ужгородського ПРН та Харківського ПРН, що відображають специфіку Центрального, Західного та Східного регіонів України (вказівки Департаменту КМСН МВС України від 12.04.2006 р. №12/4-1648, від 03.05.2006 р. №21/3-1697), впродовж різних часових періодів та з різною інтенсивністю занять. Вибір визначався наявними організаційно-матеріальними умовами ПРН і кадровою комплектацією закладів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні можливостей застосовування психологічних знань через обґрунтування вимог до особистості вихователів ПРН, як умови підвищення ефективності профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніми.
До нових наукових положень, що розроблені автором вперше, можна віднести:
- здійснення функціонально-психологічного аналізу стану правового регулювання та змісту й умов професійної діяльності вихователів ПРН;
- встановлення психологічних особливостей профілактичної діяльності в умовах короткотривалого перебування неповнолітніх у ПРН;
- розробку методики вивчення діяльності вихователів ПРН;
- створення професіограми та психограми вихователя ПРН;
- визначення шляхів оптимізації та удосконалення профілактичної діяльності з попередження правопорушень неповнолітніми, як специфічного прояву прикладного застосування психологічних знань для конкретного напряму діяльності вихователів у системі органів внутрішніх справ.
Набуло подальшого розвитку:
- напрями та моделі профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- положення щодо особливостей психологічної допомоги неповнолітнім, які вчинили протиправні дії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні професійних вимог до особистості вихователя ПРН та впровадження їх в процес професійного відбору і удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки.
У правоохоронній сфері запропоновані автором методичні рекомендації з удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки вихователів ПРН МВС України використовуються Департаментом КМНС МВС України та керівниками приймальників-розподільників при організації роботи з кадрами (акт впровадження на підставі наказу Департаменту КМНС МВС України від 22.08.06р. №1).
Пропозиції автора щодо актуалізації та оптимізації психолого-педагогічної підготовки окремих категорій працівників органів внутрішніх справ враховано при розробці Комплексної програми розвитку системи освіти МВС України на 2006-2010 рр.” (довідка МВС України від 22.01.07р. № 1257/Кн )
В освітній сфері до програми освітньої діяльності з напряму Підвищення фахової кваліфікації вихователів” (затверджена Вченою радою Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, протокол №1/5 від 05.01.2005 р.) та у навчально-тематичні плани, що відповідають вищезгаданій програмі, включений спецкурс (6 годин практичних занять) з проблеми Психолого-педагогічні проблеми актуалізації превентивної діяльності вихователя”.
Результати запровадження спецкурсу в процес післядипломної освіти вихователя доводять ефективність запропонованої моделі, що фіксується під час курсової підготовки через показники вхідного та вихідного діагностування слухачів, що здійснюється керівниками курсів підвищення кваліфікації вихователів (дошкільних навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл інтернатів, тощо).
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідались на всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжрегіональна науково-практична конференція Гуманізація взаємин вчителя та учнів необхідна умова особистісної освіти” (Житомир, 2004 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція за сприяння дитячого фонду ООН (Юнісеф) в Україні Розробка системи моніторингу здоров’я та розвитку дітей раннього віку” (Київ, 2003 р., 2004 р.), Міжрегіональна науково-практична конференція Громадянська освіта: стан, проблеми, шляхи вирішення” (Житомир, 2005 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти” (м. Житомир, 2004 р.), Міжнародний шкільний проект, Семінар-практикум Як збуваються і розбиваються мрії” (м. Київ, 2006 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція „Актуальні проблеми юридичної психології” (Київ, 2006 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, висвітлено у семи наукових статтях автора, три з яких у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України

[1] Далі КМСН МВС України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки, зазначимо, що в роботі здійснено структурно-функціональний аналіз професійної діяльності вихователів ПРН МВС України щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх, надані практичні науково-обґрунтовані рекомендації та пропозиції, визначено шляхи підвищення ефективності вказаного напряму фахової діяльності. Доведено, що психологічне забезпечення в актуалізації вирішення професійних завдань може мати місце за трьома основними напрямами:
- вивчення професійно-психологічних особливостей вихователів ПРН, узагальнення типових ознак, що є стійкими незалежно від їх модальності та впливовими на процес профілактичної діяльності;
- впровадження системи професійно-психологічного відбору вихователів до ПРН МВС України;
- удосконалення системи психолого-педагогічної підготовки вихователів ПРН.
На думку автора, за результатами проведеної роботи можна зробити наступні висновки.
1. Профілактична діяльність суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх, зокрема, приймальників-розподільників має в Україні досить тривалу історію, в якій можна виділити три основних етапи: 1)дореволюційний (з першої половини ХVІІІ ст. до 1917 р.) створення служб тимчасового утримання малолітніх бродяг та правопорушників, виправних притулків та колоній, що належали як відомствам соціально-опікунського характеру, так і були створені міністерствами (Міністерством внутрішніх справ, Міністерством справедливості, Міністерством освіти) в неспецифічній для опіки формі; 2) післяреволюційний (1917-1941 рр.) створення спеціальних установ з примусовим виховуючим режимом, в тому числі приймальників-розподільників та колоній для неповнолітніх; 3)післявоєнний та подальшого формування служби ПРН характеризується якісними змінами в здійсненні виховної та профілактичної роботи, створенням необхідної нормативно-правової, матеріально-технічної та кадрової бази.
Разом із тим, зміни в міжнародному та національному законодавстві щодо захисту прав і свобод дітей, зміна пріоритетів у діяльності установ для неповнолітніх в Україні призвела до того, що протягом 2000-2005 рр. наповнюваність ПРН складає 30-40%. При цьому притулки центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді переповнені, неповнолітні вчиняють втечі й повертаються до притулків неодноразово (до 4-5 разів) протягом року, а кількість дітей, які перебувають на вулицях (безпритульні), бродяжать, жебракують, щороку збільшується, що стало проблемою загальнодержавного масштабу.
2. Діяльність вихователя ПРН є специфічним різновидом педагогічної діяльності в правоохоронній системі, що характеризується нетиповими для цієї спеціалізації умовами пенітенціарного утримання неповнолітніх вихованців. Незначний стаж роботи багатьох працівників (47% працюють до 3-х років) свідчить про значну плинність кадрів, що значною мірою викликане складними умовами праці та необхідністю поєднання навчальних, виховних, профілактичних функцій та завдань розкриття і розслідування злочинів. Вона належить до професій типу „людина людина”, класу „пошуково-гностичних”, за ознаками основних засобів праці до таких, які пов’язані з перевагою функціональних засобів праці, групи „професії, що пов’язані з працею в приміщеннях з нормальним мікрокліматом та в пенітенціарних умовах з підвищеною відповідальністю”. Основними видами діяльності вихователя ПРН є комунікативна, організаторська, виховна, посвідчувальна, пенітенціарна; вони тісно пов’язані між собою і реалізуються комплексно, але об’єднуючою їх основою виступає профілактична діяльність.
3. Контингент неповнолітніх, які потрапляють до ПРН, значною мірою відрізняється від однолітків. Близько чверті 27% мають певні відхилення в психіці, приблизно у третьої частини 32% вихованців освітній рівень не відповідає віку, 60% з них вживали спиртні напої, починаючи з 11-річного віку, причому 27% систематично; тільки 37% росли в повних сім’ях, а поведінка близько 20% батьків визнана такою, що перешкоджає нормальному психічному та фізичному розвитку дитини. Близько третини неповнолітніх здійснили свої перші втечі з дому у віці до 10 років; 57% були постраждалими від побиття, пограбування та сексуального насильства. До 70% підлітків має ознаки аморальної поведінки та вираженої кримінальної спрямованості, яка проявляється в особливій жорстокості, агресивності, знанні злочинного жаргону, цинізмі тощо. Це відповідним чином впливає й на їх поведінку в спецзакладі, ускладнюючи проведення профілактичної роботи.
4. Визначення специфічних для діяльності вихователів ПРН особливостей свідчить, що вона ставить високі вимоги до вихователя і, відповідно, вимагає науково-обґрунтованого підходу до професійного відбору працівників, удосконалення їх психологічної підготовки. Це вимагає, насамперед, створення професіограми та психограми вихователя ПРН. Порівняльний аналіз одержаних результатів дозволив встановити суттєві відмінності між основною та контрольною групами (42 вихователі ПРН та 42 вихователі дошкільних навчальних закладів) та визначити професійно важливі для вихователів ПРН властивості, серед яких найбільш значимими є: здатність розглядати проблему з різних точок зору; особлива пам’ять на зовнішність та поведінку людини; емоційна стійкість при прийнятті відповідальних рішень, врівноваженість та самовладання при конфліктах; здатність об’єктивно оцінювати свої досягнення, сили та можливості; здатність швидко встановлювати контакти з новими людьми, знаходити потрібний тон, доцільну форму спілкування залежно від психологічного стану та індивідуальних особливостей співрозмовника; впевненість у собі, своїх силах та можливостях; професійна спостережливість. Рейтингові показники ПВЯ у вихователів дошкільних закладів різняться значною мірою, хоча домінуючою якістю для обох груп визначена емоційна стійкість при прийнятті відповідальних рішень.
Побудова особистісного профілю свідчить, що ефективні вихователі ПРН, у порівнянні з вихователями ДНЗ, здатні до більш продуктивної взаємодії, характеризуються вищим рівнем розвитку ціннісного внеску в операційну, емоційну й мотиваційну сфери вихованців, задоволеністю партнерів у спілкуванні, гармонійними взаємостосунками в процесі здійснення профілактичного впливу; вони активніше і більш успішно налагоджують корекційно-виховний процес, сприяють розвитку психологічно рівноправних, виважених стосунків між учасниками спілкування, більш здатні підбадьорити вихованців, підтримати їх у важку хвилину, спонукати до перебудови життєвого досвіду, здійснювати дисциплінуючий вплив, при цьому застосовуючи певний диктат, примус; наявна розумна врівноваженість у виявленні емоцій, чутливість, співпереживання при спілкуванні з вихованцями, високий рівень комунікативного контролю, отже, тривале збереження працездатності та спроможність ефективно здійснювати профілактичний процес.
5. Нами запропонований та обґрунтований комплексний підхід до обстеження особистості вихователя, який претендує на службу в ПРН (попередня співбесіда, збір інформації про кандидата та її перевірка, медичне обстеження та психологічне тестування, „панельне інтерв’ю” кандидата з начальником ПРН, психологом закладу та старшим вихователем, прийняття рішення про зарахування на роботу). Мета такого підходу вибіркова, функціональна, тобто націлена на обстеження тільки тих характеристик особистості, які прямо або опосередковано впливають на успішність професійної діяльності.
Встановлені критерії відбору на посаду вихователя ПРН знаходяться на трьох рівнях: професійна спрямованість, теоретична та технологічна (операційно-діяльнісна) готовність. При цьому параметр „професійна спрямованість” включає наступні професійно значущі якості: Гуманістичність, рівень культури, соціальна зрілість, розвинена комунікативність, організаційні здібності, креативність мислення. Параметр „теоретична та технологічна готовність” складається з володіння системою знань про неповнолітніх як суб’єктів суспільного процесу та уміння застосовувати ці знання в практичній педагогічній діяльності; володіння системою знань про зміст, методи і форми профілактичної, корекційної, реконструктивної діяльності, методи ресоціалізації, технології впливу на дітей та підлітків та володіння навичками їх застосування та ін.
Запропонована нами формула дає можливість визначати рівні розвиненості професійно важливих якостей (оптимальний, допустимий, критичний та недопустимий) та інтегрований показник професійної придатності для роботи з неповнолітніми правопорушниками в закладах ПРН згідно з відповідними балами.
6. При здійсненні психолого-педагогічної підготовки вихователів ми обрали компромісну форму проведення соціально-психологічного тренінгу, тобто використання елементів безпосереднього програмування (інструктування) у поєднанні з імпровізацією. Використано декілька організаційних варіантів роботи: 1) розрахований на два місяці, заняття проводилися один раз на тиждень упродовж 4-6 годин; 2) заняття з учасниками груп проводилися щодня впродовж 2-4 годин і закінчувалися протягом двох-чотирьох тижнів; 3) інтенсивний варіант передбачав щоденні заняття упродовж 6-8 годин, що дозволяло скоротити загальну тривалість циклу до 4-5 днів. Встановлено, що всі апробовані варіанти мають свої слабкі і сильні сторони, вибір якогось конкретного повинен визначатися наявними організаційно-матеріальними умовами ПРН, кількісним та якісним складом вихователів, графіками їх роботи тощо.
На першому етапі тренінгу застосовувалися психотехнічні вправи для оцінки рівня психолого-педагогічної підготовленості, розвитку вміння проектувати профілактичний процес, а також вправ із розвитку рефлексії та емпатії; на другому етапі тренінгу аналізувалися педагогічні ситуації профілактичної спрямованості для стимулювання звернення до власного досвіду та досвіду інших фахівців, прагнення до набуття теоретичних знань та практичних умінь і навичок. Результатом другого етапу тренінгу стало створення технології” розв’язання професійних завдань за змістом основних функцій профілактичної діяльності вихователя та його педагогічними вміннями. Їх засвоєння дозволяє вихователю в подальшому диференціювати, оптимізувати, автоматизувати власні дії, спрямовані на реалізацію профілактичної функції.
Як показало повторне тестування, якісні зміни стосувалися, перш за все, підвищення психологічної компетентності вихователів, системного розуміння власних психологічних особливостей, формування особистості, наближеної до моделі ефективного, успішного фахівця, що дає можливість особистісного зростання й вибору стратегії взаємодії, взаємовпливу.
Обсяг питань, що розглядались в дисертаційному дослідженні, мають можливість подальшого опрацювання в напрямі підвищення ефективності профілактики правопорушень серед неповнолітніх через застосування психологічного супроводження й підтримки професійної діяльності вихователів ПРН МВС України. Зокрема, зважаючи на характер соціальної ситуації розвитку, враховуючи найбільш сприятливі періоди для формування тих чи інших властивостей особистості фахівця, суперечності і потенційні можливості особистісного зростання, актуальним може бути вивчення й узагальнення досвіду застосування системи психолого-педагогічної підготовки вихователів з урахуванням найближчих перспектив розвитку служби ПРН МВС України.

Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. 1996. №138.
2. Положення „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”. Закон України від 24 січня 1995 р. // ВВРУ. 1995. №6. С. 36.
3. Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ. Наказ МВС України від 13 липня 1996 року №384 // Відомості Верховної Ради України. 1996. №7. С. 14.
4. Постановление Совета Народных Комиссаров рабоче-крестьянского правительства Украины от 11 июня 1921 г. // Исторические записи к 25-летнему юбилею деятельности Киевского приемника-распределителя для несовершеннолетних. К.: Знамя, 1950. С. 8.
5. Постанова Другої Сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету від 12 квітня 1923 р. // Исторические записи к 25-летнему юбилею деятельности Киевского приемника-распределителя для несовершеннолетних. К.: Знамя, 1950. С. 11.
6. Приказ Народного комиссара внутренних дел УССР от 1939 года „Об организации детских приемников-распределителей в областях Западной Украины” // Исторические записи к 25-летнему юбилею деятельности Киевского приемника-распределителя для несовершеннолетних. К.: Знамя, 1950. С. 14.
7. Указ Президиума Верховного Совета СССР „Об основных обязанностях и правах инспекций по делам несовершеннолетних и специальных учебно-воспитательных учреждениях по предупреждению безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних” от 5 января 1988года // Ведомости Верховного Совета СССР. 1988. №2. С. 18.
8. Автомонов П.П. Технологія педагогічного успіху // Навч. посіб. Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К.: Видавничо-поліграфічний центр „ Київський університет”, 2002. 180 с.
9. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер 2001. 228 с.
10. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. М: Прогресс, 1979. 264 с, С. 22.
11. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О. Які якості вимагаються від працівників міліції: методологічні засади розробки професіограм та кваліфікаційних характеристик // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. 1996. №1.
12. Антология педагогической мысли: В 3 т. / Сост. К.И. Салимова, Г.Б.Кортнев. М.: Высшая школа, 1988. 352 с.
13. Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Вопр. психол. 1996. №1. С. 37.
14. Арокелова Г.Г. Учителям и родителям о психологии подростка. М.: Высшая школа, 1990. 303 с.
15. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. М.: Просвещение, 1982. 190 с.
16. Багаева И.О. Учителю о профессионализме педагогической деятельности и путях его формирования. Усть-Каменогорск. Изд-во КПИ, 1988. 97 с.
17. Баженов В.Г. Воспитание педагогически запущенных подростков. К.: Лыбедь, 1986. 90 с.
18. Бакаєв О.В. Профілактика правопорушень серед учнівської молоді // Педагогічно-правова профілактика правопорушень серед учнівської молоді: Наук.-метод. зб. статей. К.: 1997. С. 44-46.
19. Балл Г.О. Категорія „культура особистості” в аналізі гуманізації загальної та професійної освіти // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: Зб. наук. праць / За ред. І.А. Зязюна і Н.Г. Ничкало. К.: 2003. С. 17.
20. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і світа: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Ліста-М, 2003. 128 с.
21. Баранов П.П. Профессиональное правосознание работников органов внутренних дел. М.: Знание, 1991. 246 с.
22. Баранов П.П. Правосознание и правовое воспитание // Общая теория права. Н. Новгород, 1993. С. 482-489.
23. Бараршев А.В. Психодиагностические способности к общению, или как определить организационные и коммуникативные качества личности. М.: ВЛАДОС, 1999 176 с.
24. Барко В.І. Сучасні психолого-педагогічні технології підготовки фахівців з управління у сфері правопорядку // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції 22 листопада 2003 року К.: НАВСУ, 2003. 260 с.
25. Баталов О.О. К философской характеристике практического мышления // Вопросы психологии, 1982. №4. С. 64-70.
26. Батышев С.Я. Научная организация учебно-воспитательного процесса. М.: Просвещение, 1980. 480 с.
27. Беличева С.А. Основы превентивной психологии. М.: Социальное здоровье России, 1998. 98 с.
28. Берн Э. Игры, в которые играют люди. М.: Прогресс, 1988. 400 с.
29. Берн Э. Трансактный анализ в группе. М.: Лабиринт, 1994. 74 с.
30. Бех I.Д. Особистісно зорієнтоване виховання // Наук.-метод. посіб. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
31. Білоусова З.Г. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з валеології, 22-24 жовтня 1996 р. К., 1997. С. 181.
32. Бодалёв А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Наука, 1982. 271 с.
33. Бодалев А.А. Личность и общение. Избранные труды. М.: Наука, 1983. 127 с.
34. Бокарев Н.Н. Процесс социальной девиации // Ученые записки МГСУ, 1998. №1. С. 19-34.
35. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. СПб.: Питер, 1994. 316 с.
36. Борисова Е.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. М.: Знание, 1991. 80 с.
37. Буянов М.И. Ребёнок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. М.: 1988. 207 с.
38. Вакутин Ю.А. Исторические записки к 50-летнему юбилею Киевского приёмника-распределителя для несовершеннолетних МВД СССР. К.: Витязь, 1975. 56с.
39. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти. Право України, 2004. №1. С. 96
40. Введение в психологию труда. М.: изд-во МГУ, 1988. 200 с.
41. Виноградова-Бондаренко В.Е., Оржеховська В.М. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки. К.: 2004. 177 с.
42. Владинска Н., Петрова Н. Социально-педагогическая модель коррекционно-воспитательной работы // Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт: В 2 т. М.: 1993. Т.2. С. 181.
43. Войтко В.И., Гильбух Ю.З. Задачи и методы профессиональной психодиагностики. // Методические рекомендации для работников психологической службы на предприятиях и в учреждениях. М.: 2000. 188 с.
44. Волинець А.Г. Діалог педагогічних культур і перспективи освіти // Психологічні аспекти гуманізації освіти: Кн. для вчителя. Київ-Рівне, 1996. С. 34.
45. Вэккер Е. Дети и советское право. Харьков.: Труд, 1925. 110 с.
46. Выготский Л.С. Собрание сочинений. М.: Высшая школа, 1984. Т.4. 243 с.
47. Гасанов Э.Г. Наркотизм: Тенденции и меры преодоления. М.: Социальное здоровье России, 1997. 263 с.
48. Голубев Н.К. Диагностика и прогнозирование воспитательного процесса: Учеб. пособие к спецкурсу. Л.: АГПИ, 1988. 86 с.
49. Гринберг Дж. Управление стрессом. СПб.: Питер, 2002. 496 с.
50. Гуревич К.М.. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Знание, 1970. 178 с.
51. Гуманізація взаємин вчителя та учнів необхідна умова особистісно орієнтованої освіти: науково-методичний посібник / За ред. С.Д.Максименка, Г.О Балла, М.М. Заброцького. К., 2004. С. 3-10.
52. Девиантное (отклоняющееся) поведение подростков. Многообразие, опыт, трудности, поиск альтернатив / Под. ред. Ю.А. Клейберга. Тверь, 2000. 185 с.
53. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. М.: 1993. 396 с.
54. Добрович М.Н. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Педагогика, 1976. 118 с.
55. Долгова А.И. Криминология. М.: 1999. 780 с.
56. Дубасенюк О.А. Психолого-педагогічні фактори професійного становлення вчителя. Житомир: вид-во ЖДПІ, 1994. 260 с.
57. Дубровина И.В. Рабочая книга школьного психолога. М.: Академия развития, 1991. 303 с.
58. Дьяченко М.И., Кандыбович Л. А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: изд-во БГУ, 1976. 176 с.
59. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение Л.: изд-во ЛГУ, 1985. 168 с.
60. Еникеева Д.Д. Как предупредить алкоголизм и наркоманию у подростков. М.: АСАDЕМIА, 1999. 89 с.
61. Жуков Ю.М., Петровская Л. А., Растенников П. В. Диагностика и развитие компетентности в общении. М.: изд-во МГУ, 1990. 104 с.
62. Жураховський Г.Е. Педагогические идеи А.С. Макаренко. М.: Знание, 1963. 51с.
63. Заборшикова М.М. Самообразование молодого учителя как условие совершенствования профессиональной деятельности. М.: Педагогика, 1990. 118 с.
64. Зайцев Ю.А., Ситник А.П. Активизация курсовых и семинарских занятий в процессе решения ситуативных задач: Метод. рекомендации. М.: МП СССР, 1980. 48 с.
65. Заросинський Ю. Причини і умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розв’язання. Право України, 2004. №3. С. 66.
66. Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг. Л.: изд-во ЛГУ, 1985. 55 с.
67. Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання: Навч. посіб. / Під ред. С.І. Яковенка, Н.Ю. Максимової, Л.І. Мороз, Л.А. Мороз. К.: ПАЛИВОДА, 2006. 260 с.
68. Зюбин Л.М. Индивидуальный подход к учащимся в трудных случаях учебно-воспитательной роботы. М.: Воспитание молодежи, 1974. 86 с.
69. Зязюн І. Філософія педагогічної діяльності у професійній освіті // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Філософія освіти: Зб. наук. праць. Львів, 2002. Вип. 8. С. 26.
70. Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. 1985. №4. С. 9-16.
71. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. М.: Высшая школа, 1987. 92 с.
72. Канюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. М.: 1985. 185 с.
73. Киричук О.В. Проблеми психології педагогічної взаємодії // Психологія. К.: 1991. Вип. 37. С. 154.
74. Климов Е.А. Как выбрать профессию. М.: Просвещение, 1990. 126 с.
75. Климов Е.А. Путь в профессию. Л.: Нева, 1974. 33 с.
76. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения. М.: Социальное здоровье России, 2003. 160 с.
77. Клюева Н.В. Технология работы психолога с учителем М.: ТЦ „Сфера”, 2001. 192 с.
78. Ковалев А. Г. О возможностях активной коррекции межличностых отношений. М.: Профессиональное образование, 1981. 49 с.
79. Колодкин Л.М. проблемы профессиографической работы в системе органов внутренних дел // Материалы межведомственного семинара. М.: 1975. 149 с.
80. Костицький М.В. Психологические методы в борьбе с правонарушениями. К.: 1981. 286 с.
81. Костицький М.В. Злочин можна попередити. К.: 1989. 48 с.
82. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. К.: Рад. шк., 1989. 608 с.
83. Кочетов А.И. Педагогические основы самовоспитания. М.: Знание, 1974. 64 с.
84. Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні // Матеріали Всеукраїнського з’їзду працівників освіти (Секція „Післядипломна освіта”). К.: ЦІППО, 2001. С. 7-13.
85. Кофаев В. И. Юные правонарушители. Москва.: Нов. Москва, 1924. 238 с.
86. Красновський В.М. Організація шкільного виховного процесу: гуманістичний підхід // Освіта і управління. 1999. №2. С. 40 46.
87. Красновський В.М Соціальна ситуація розвитку старшокласника та можливості її гуманізації: науково-методичний збірник / За ред. С.Д.Максименка, Г.О. Балла, М.М. Заброцького. К.: 2004. 203 с.
88. Криминология: Учебник / Под ред. Кузнецовой Н.Ф. М.: Высшая школа, 1994. 415 с.
89. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій. Александров Ю.А., Гаврилишин А.П., Гринчак В.М.. Джужа О.М., Лихолоб В.Г. К.: НАВСУ, 2000. 210 с.
90. Крутецкий В.А., Недбаева С.В. Профессионально необходимые качества личности учителя / Педагогические проблемы формирования педагогической направленности и педагогических способностей: сб. науч. тр. / Под. ред. проф. В.А. Крутецкого. М.: МГПИ им. В.И. Ленина. 1982. С. 8-24.
91. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения профтехучилища. М.: Высшая школа, 1990. 118 с.
92. Кузьмина Н.В. Очерки по психологии труда учителя. Л.: Политиздат, 1967. 97 с.
93. Лабунская В.А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание. Ростов н/Д: Феникс, 1999. 608 с.
94. Лаврентьєва Г.П., Титаренко Т.М. Практична психологія для вихователя. К.: ВІПОЛ, 1993. Вип. 2. С. 17-25.
95. Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. М.: 1985. 167 с.
96. Левитов М.Д. Психотехника и профессиональная пригодность. Проблемы и методы. М.: 1928. 264 с.
97. Леві В. Нестандартна дитина: Переклад з рос. К.: Радянська школа, 1991. 256 с.
98. Леонгард К. Акцентуированные личности. К.: Высшая школа, 1983. 390 с.
99. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. М.: 1979. 46 с.
100. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 506 с.
101. Лещенко О.Ю., Лещенко Л.О. Дистанційне навчання освіта нового тисячоліття // Післядипломна освіта в Україні. №1. С. 31-38.
102. Линдерман Х. Система психологического саморегулирования. М.: 1992. 230 с.
103. Липман О. Психология профессий. М.: 1923. 80 с.