ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЄВОГО СПІЛКУВАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ХАНЕЦЬКА ТЕТЯНА ІВАНІВНА

УДК 159.9: 316.454.52 (043)

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЄВОГО СПІЛКУВАННЯ
У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник -
Чепелєва Наталія Василівна,
член-кореспондент АПН України,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади вивчення культури мовленнєвого спілкування майбутніх психологів
1.1. Специфіка проблеми культури спілкування та культури мовленнєвого спілкування у сучасній психології...12
1.2. Культура мовленнєвого спілкування у професійній діяльності психолога33
1.3. Особистісні та професійні якості психолога як умова розвитку культури мовленнєвого спілкування в умовах ВНЗ..58
Висновки до 1 розділу..70
РОЗДІЛ 2. Психологічні особливості та рівні розвитку культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів
2.1. Методичні засади організації дослідження культури мовленнєвого спілкування74
2.2. Особливості та рівень розвитку основних компонентів культури мовленнєвого спілкування у студентів майбутніх психологів..97
2.3. Динаміка особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування в процесі професійної підготовки у ВНЗ..130
Висновки до 2 розділу157
РОЗДІЛ 3. Формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів в системі фахової підготовки
3.1. Методика формувального експерименту становлення культури мовленнєвого спілкування .160
3.2. Зміст, форми та методи програми формування у майбутніх психологів культури мовленнєвого спілкування.174
3.3. Динаміка розвитку культури мовленнєвого спілкування у студентів в процесі професійної підготовки у ВНЗ.183
Висновки до 3 розділу.205
ВИСНОВКИ208
ДОДАТКИ...212
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..256

ВСТУП
Актуальність теми. Проблема культури мовленнєвого спілкування як психологічного феномену у загальній сукупності явищ індивідуального розвитку особистості є актуальною і своєчасною. Зміна пріоритетів у системі професійної діяльності психологів, зокрема, у взаємодії психолога з клієнтом, потребує особливого підходу до розробки і застосування інноваційної психологічної роботи з ними. Актуальність проблеми дослідження особливостей культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів, тобто в період адаптації та становлення основ професіоналізму, суттєво зростає у зв’язку з перебудовою системи освіти у сучасній Україні. Соціальний запит ставить високі вимоги до професійної підготовки психолога та визначає психологічну культуру майбутнього фахівця як одну із актуальних проблем сучасної психологічної освіти. В останні роки особлива увага приділяється культурі мовленнєвого спілкування як базовому структурному компоненту психологічної культури майбутнього психолога.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена не тільки соціальною значущістю культури мовленнєвого спілкування та її розвитку, а й самою логікою розвитку досліджень у галузі психології спілкування, представниками якої розроблено її методологічні проблеми, функціональну та рівневу організацію спілкування (К.О.Альбуханова-Славська, Г.М.Андреєва, О.О.Бодальов, Л.П.Буєва, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, М.С.Каган, В.О.Кан-Калік, М.І.Лісіна, О.М.Леонтьєв, О.О.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, Б.Д.Паригін та ін.); досліджено мовлення як одну з форм існування свідомості людини, як засіб спілкування, а також вивчено особливості мовленнєвого спілкування та висловлювання як його мінімальну цілісну одиницю (Л.С.Виготський, І.О.Зимня, О.М.Леонтьєв, О.О.Леонтьєв, А.Р.Лурія, С.Л.Рубінштейн та ін.).
Особливості культури спілкування, мовлення та мовленнєвого спілкування активно досліджувалися у лінгвістичній науковій літературі (Н.Д.Бабич, Н.Н.Вербова, Б.М.Головін, О.М.Головіна, С.Ф.Іванова, М.Н.Курбатов, М.Н.Ночевник, В.З.Урнова, М.А.Чернишева та ін.). У психологічній науковій літературі культура спілкування та культура мовленнєвого спілкування особистості спочатку більшою мірою розглядалися у науково-педагогічному значенні як вихованість особистості та вміння вести розмову (Б.В.Бушелєва, В.С.Гозман, О.Б.Добрович, В.А.Кан-Калік та ін.), що сформувало на цій основі умови для більш глибокого вивчення даного феномену. Зокрема, розгляд культури спілкування як складової психологічної культури особистості, культури мовленнєвого спілкування як якісної характеристики здатності людини до здійснення діяльності спілкування за допомогою мовленнєвих засобів, адекватних меті спілкування (О.М.Корніяка, А.Ф.Курінна, Л.О.Петровська, В.В.Рибалка, Н.В.Чепелєва, Т.К.Чмут та ін.). Однак і досі у психологічній науці немає загальноприйнятого визначення поняття культура мовленнєвого спілкування, і поки що не реалізовано системний підхід до визначення її структурних компонентів, виділення і диференціації детермінант розвитку культури мовленнєвого спілкування, не визначені особливості та умови формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів.
В останні роки з’явилося багато робіт, у яких проблема культури спілкування досліджується у контексті формування особистості психолога і його підготовки в умовах вищих навчальних закладів. У працях вітчизняних та зарубіжних авторів по-різному розуміють роль і місце спілкування, культури спілкування та мовленнєвого спілкування у професійній діяльності фахівця у сфері психології (Г.С.Абрамова, О.Ф.Бондаренко, Ж.П.Вірна, С.В.Васьковська, П.П.Горностай, Л.В.Долинська, І.В.Дубровіна, Ю.М.Ємельянов, О.Ф.Копйов, М.В.Молоканов, Р.Мей, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, А.М.Прихожан, К.Роджерс, В.А.Семиченко, Л.Г.Терлецька, Н.В.Чепелєва, Н.Ф.Шевченко, Т.С.Яценко та ін.). Однак вирішення проблеми культури мовленнєвого спілкування перебуває поки що у стадії осмислення. Слід зазначити обмежену кількість досліджень, спрямованих безпосередньо на вивчення етапу формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів в процесі фахової підготовки у ВНЗ.
Отже, незважаючи на актуальність досліджуваних питань, доречно констатувати, що культура мовленнєвого спілкування психолога та особливості її формування саме в процесі фахової підготовки, на жаль, практично не розглядалася ні як предмет спеціального психологічного дослідження, ні як необхідна складова ефективної професійної діяльності майбутнього фахівця, що робить вивчення даної проблеми вкрай актуальною. Тому має науковий сенс цілеспрямоване вивчення основних структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування, розкриття її психологічної природи і умов розвитку у майбутніх психологів. Таким чином, соціальна і психологічна значущість означеної проблеми, а також її недостатня розробленість зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: Формування культури мовленнєвого спілкування у професійній діяльності майбутніх психологів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри практичної психології та психотерапії Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Удосконалення підготовки психологів на різних рівнях: бакалавр, спеціаліст, магістр”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 6 від 26.12.2002) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 23.11.2004).
Мета дослідження: визначити структуру культури мовленнєвого спілкування психолога та особистісні детермінанти її розвитку і розробити на цій основі програму формування культури мовленнєвого спілкування в процесі фахової підготовки майбутніх психологів.
Обрана мета зумовила такі завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до розробки проблеми культури спілкування та культури мовленнєвого спілкування у психології.
2. Визначити структурні компоненти культури мовленнєвого спілкування психолога та особистісні детермінанти її розвитку.
3. Виявити динаміку рівня сформованості структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування та її особистісних детермінант у студентів - майбутніх психологів.
4. Обгрунтувати, розробити та апробувати програму формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів.
В основу дослідження було покладено припущення про те, що культура мовленнєвого спілкування психолога є комплексним системним утворенням особистості фахівця, яке включає такі структурні компоненти: професійні комунікативні знання, вміння формулювати професійні висловлювання, комунікативно-мовленнєві навички, сформованість яких свідчить про сформованість культури мовленнєвого спілкування психолога в цілому. Основною психолого-педагогічною умовою формування культури мовленнєвого спілкування психолога є розвиток професійно важливих особистісних детермінант, зокрема, самоактуалізації як спрямованості особистості на професійне самовдосконалення; емпатійності як спрямованість на допомогу клієнту; діалогічної спрямованості професійного спілкування тощо.
Об’єкт дослідження культура мовленнєвого спілкування у професійній діяльності психолога.
Предмет дослідження формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів.
Методи дослідження. У процесі дослідження для розв’язання поставлених завдань і перевірки висунутого припущення нами були застосовані теоретичні методи: теоретико-методологічний аналіз проблеми, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних; емпіричні методи: анкетування, тестування, в тому числі опитувальники, спостереження, аналіз продуктів діяльності, інтерв’ю, метод експертних оцінок, індивідуальні та групові бесіди; констатувальний та формувальний експерименти.
Для досягнення цілей дослідження застосовано комплекс психодіагностичних методик: для діагностики рівня самоактуалізації методика Самоактуалізаційний тест” (САТ) Л.Я.Гозмана, М.В.Кроза та М.В.Загики (САТ адаптований російськомовний варіант опитувальника особистісних орієнтацій Е.Шострома (Personal Orientation Inventari РОІ); для діагностики вміння встановити міжособистісний контакт з клієнтом Інтерперсональна діагностика” Т.Лірі у модифікації Л.М.Собчик; для визначення рівня емпатійності методика Діагностика рівня емпатійних здібностей” В.В.Бойка; визначення рівня академічної успішності студентів; для визначення вміння формулювати професійні висловлювання та комунікативних навичок комплекс психоконсультативних ситуаційних задач, Методика вимірювання і розвитку мовленнєвих функцій” А.А.Павлової, Л.О.Шустової. Отримані експериментальні результати опрацьовувалися за вимогами статистичного аналізу з якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням. У роботі використовувалися методи комп’ютерної обробки експериментальних даних (кореляційний, факторний аналіз) за допомогою програми SPSS 12, методи статистичного аналізу отриманих даних і якісної інтерпретації результатів дослідження.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що:
- вперше здійснено системне теоретико-експериментальне вивчення культури мовленнєвого спілкування майбутнього психолога; визначено структуру культури мовленнєвого спілкування; виявлено особливості динаміки рівня сформованості структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів; визначено критерії сформованості вміння психолога формулювати професійні висловлювання; визначено особистісні детермінанти розвитку культури мовленнєвого спілкуваня та їх динаміку в процесі фахової підготовки психологів; встановлено залежність сформованості структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування від розвитку її особистісних детермінант; розроблено та апробовано програму формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів; виявлено сприятливі та перешкоджаючі умови, які забезпечують (гальмують) управління процесом цілеспрямованого розвитку культури мовленнєвого спілкування;
- поглиблено та уточнено поняття культура мовленнєвого спілкування” та його психологічний зміст; визначено психологічні умови та шляхи ефективного розвитку культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів у процесі фахової підготовки;
- набуло подальшого розвитку знання з проблематики культури мовленнєвого спілкування психолога; уявлення про особистісні детермінанти розвитку культури мовленнєвого спілкування психолога; обгрунтування особливостей динаміки розвитку структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів та їх формування у системі фахової підготовки у ВНЗ.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, структурований і апробований у дисертаційному дослідженні психодіагностичний комплекс та авторська комплексна програма формування культури мовленнєвого спілкування можуть застосовуватися викладачами ВНЗ у підготовці психологів та практичних психологів з використанням лонгітюду. Авторський спецкурс Культура спілкування психолога” успішно апробований у навчальному процесі та може бути рекомендований для підготовки майбутніх психологів та практичних психологів у навчальних закладах різного рівня акредитації та підвищення кваліфікації. Отримані результати дають можливість викладачам вищих навчальних закладів оптимізувати і вдосконалювати процес формування культури мовленнєвого спілкування майбутніх психологів, підвищувати ефективність професійної підготовки студентів (особливо майбутніх психологів), зокрема, у напрямку розвитку у них особистісних детермінант розвитку культури мовленнєвого спілкування.
Результати дисертації впроваджено автором у навчально-виховний процес підготовки майбутніх фахівців освітянської галузі у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова (Довідка № 0710/1071 від 27.05.08); у ліцеї ЕКО № 198 (Довідка № 111 від 28.05.08), у Ніжинському державному університеті (Довідка № 04/947 від 18.06.08).
Особистий внесок автора. Розроблені наукові положення, одержані теоретичні та емпіричні результати є самостійним внеском автора у розвиток досліджень культури мовленнєвого спілкування у професійній діяльності майбутніх психологів, розробку психолого-педагогічних засобів психодіагностики рівня сформованості її структурних компонентів та особистісних детермінант розвитку. У навчально-практичному комплексі Основи психоконсультування та психокорекції” авторськими є результати експериментального дослідження структурних компонетів культури мовленнєвого спілкування психолога, узагальнення особистісних детермінант розвитку культури мовленнєвого спілкування; у навчально-методичному посібнику Фахова психологічна практика” рекомендації студентам щодо підвищення рівня культури мовленнєвого спілкування під час проходження ними різних видів психологічних практик; у навчально-методичному посібнику Кваліфікаційні роботи з практичної психології: курсові роботи” структурування тематики та рекомендацій до написання курсових робіт з проблеми культури мовленнєвого спілкування у професійній діяльності психолога. У навчально-методичному посібнику Практична психологія: Комплекс типових навчальних програм” авторськими є програми з дисциплін Психологія спілкування”, Психологія професійної кар’єри”, в яких здійснено структурування змісту освіти з проблеми підготовки психологів у вищій школі, проблем культури мовленнєвого спілкування студентів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися й отримали схвалення на засіданнях кафедр психології та педагогіки, практичної психології та психотерапії НПУ імені М.П.Драгоманова; результати дослідження апробовано на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів НПУ імені М.П.Драгоманова (Київ, 2002, 2005, 2007, 2008); всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти” (Київ, 2001); всеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти” (Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції Психолого-педагогічний супровід навчально-професійної діяльності психологів” (Ізмаїл, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції Проблеми духовності в психології розвитку особистості” (Ніжин, 2008).
Публікації. Зміст та результати теоретичного та експериментального дослідження відображено у 19 публікаціях автора. Серед них у науково-фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, 6 статей, з них 5 - одноосібних, 4 статті у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 9 навчально-методичних розробок (з них 5 у співавторстві).

Список литературы

ВИСНОВКИ:
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування культури мовленнєвого спілкування майбутніх психологів, що виявляється в системності вивчення структурних компонентів та особистісних детермінант її розвитку; визначенні критеріїв сформованості структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування; визначенні шляхів формування особистісних детермінант, що сприяють розвитку структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування; поглибленні й уточненні сприятливих і перешкоджаючих умов, які забезпечують (чи гальмують) управління процесом цілеспрямованого підвищення рівня культури мовленнєвого спілкування; розробці та апробації комплексної програми формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів.
1. Культура мовленнєвого спілкування психолога це комплексне системне утворення особистості фахівця, що виступає складовою поведінкового компоненту культури його спілкування і має місце на фазі реалізації ним мовленнєвих дій у зовнішньому плані за допомогою мовленнєвих засобів, які адекватні цілям професійного спілкування. Культура мовленнєвого спілкування забезпечує індивідуальний характер професійної мовленнєвої взаємодії психолога з клієнтом та є основою готовності майбутнього фахівця до професійної діяльності.
2. Структурними компонентами культури мовленнєвого спілкування психолога виступають: професійні комунікативні знання про засоби мовленнєвого спілкування; вміння формулювати професійні висловлювання за допомогою мовленнєвих засобів, що відповідають цілям професійної діяльності; комунікативно-мовленнєві навички спілкування, володіння якими забезпечує вміння формулювати професійні висловлювання.
3. Структурні компоненти культури мовленнєвого спілкування набувають свого розвитку залежно від зовнішніх впливів та соціальних умов. Визначено нерівномірність в темпах їх розвитку. З однієї сторони це свідчить про тісний взаємозв’язок між культурою мовленнєвого спілкування та досвідом спілкування, а з іншої про недостатність комунікативної (мовленнєвої) підготовки як суттєвої професійно-важливої характеристики майбутнього психолога. Встановлено роль етапу професіоналізації у ВНЗ як провідного у активізації та фундації культури мовленнєвого спілкування у студентів-психологів.
4. Професійні комунікативні знання психолога забезпечують культуру його мовленнєвого спілкування на рівні фахової готовності до професійного мовлення (фіксуються за рівнем успішності), комунікативно-мовленнєві навички на рівні особистісної готовності до реалізації мовлення у поведінковому плані мовленнєвих діях. Комунікативно-мовленнєві навички виступають професійно значущими навичками спілкування особистості психолога і структурують його культуру мовленнєвого спілкування у мовленнєвих діях за допомогою мовленнєвих засобів (фіксується за граматичним, лінгвістичним та стилістичним критеріями). Як комплексне системне утворення особистості фахівця культура мовленнєвого спілкування виражається у вмінні формулювати професійні висловлювання (фіксується за критеріями правильності, доцільності та зрозумілості), в якому висловлювання функціонує як одиниця професійного мовлення, що інтегрує професійні комунікативні знання та навички. Сформованість структурних компонентів культури мовленнєвого спілкування свідчать про сформованість культури мовленнєвого спілкування в цілому.
5. Розвиток культури мовленнєвого спілкування зумовлений такими професійно важливими особистісними детермінантами: самоактуалізація як спрямованість на професійне самовдосконалення; емпатійність як спрямованість на допомогу клієнту (прийняття його таким, яким він є); вміння встановлювати міжособистісний контакт з клієнтом, що включає діалогічну спрямованість спілкування психолога (установка на клієнта, ставлення до нього на основі довірчих стосунків).
6. Розвиток особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування прямопопорційно позначається на формуванні та розвиткові її структурних компонентів, з якими вони мають значно виражений та помірний кореляційні зв’язки на кожному курсі професійної підготовки майбутніх психологів у ВНЗ. Культура мовленнєвого спілкування майбутнього психолога становить особистісно детерміноване комплексне системне утворення, структурні компоненти якої розвиваються в процесі фахової підготовки.
7. Важливою психолого-педагогічною умовою формування культури мовленнєвого спілкування у майбутніх психологів є спеціальна організація у вищому навчальному закладі професійної комунікативно-мовленнєвої підготовки студентів-психологів, спрямованої на розвиток особистісних детермінант культури мовленнєвого спілкування, який потенційно зумовлює розвиток її структурних компонентів у подальшій професійній діяльності. Професійна комунікативна мовленнєва підготовка студентів-психологів має здійснюватися із застосуванням активних методів навчання з метою набуття студентами здатності до професійної мовленнєвої взаємодії та оволодіння ними вмінням формулювати професійні висловлювання у вирішенні проблем, наближених до реальних умов професійної діяльності.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження; застосуванням системи методів та прийомів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; проведенням дослідно-експериментальної роботи з дотриманням вимог надійності та валідності, репрезентативністю вибірки і використанням методів математичної статистики для обробки отриманих даних.
Проведене дослідження не вичерпує усієї глибини поставленої проблеми. Перспективи подальшої науково-дослідної роботи вбачаємо у вивченні розвитку культури мовленнєвого спілкування психолога як комплексного системного утворення особистості фахівця, поглибленому вивченні динаміки та специфіки формування культури мовленнєвого спілкування у відповідності до диференціації етапів начання, дослідженні ефективності роботи психологів з високим рівнем сформованості структурних компонетів культури мовленнєвого спілкування у навчально-виховних закладах та психологічних службах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учеб.для студентов вузов М.: Академический Проект, 2003. 496 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М: Наука, 1980. 335 с.
3. Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта: Навч.посібник. К.: Сфера, 1998. 342 с.
4. Аллан Е. и др. Консультирование и психотерапия сочетание методов, теории и практики: Пер. с англ.. Новосибирск, 1987. 267 с.
5. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. Спецпрактикум по социальной психологии. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1987. 184 с.
6. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование.- М., 1993. 127 с.
7. Аминов Н.А., Молоканов М.В. О компонентах специальных способностей будущих школьных психологов // Психологический журнал. 1990. Т.2, №5. С.104-110.
8. Аминов Н.А., Молоканов М.В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов // Вопросы психологии. 1992. - №1-2. С.73-83.
9. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. М.: Педагогика, 1980. 232 с.
10. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.2. М.: Педагогика, 1980. 288 с.
11. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
12. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1980. 432 с.
13. Анцыферова Л.И. Психология самоактуализирующейся личности в работах А.Маслоу // Вопросы психологии. 1973. - №4. С.170-181.
14. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 3-19.
15. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во МГУ, 1979. 150 с.
16. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
17. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. М.: Мысль, 1976. 153 с.
18. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. Львів: Світ, 1990. 232 с.
19. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - Донецк: Ровесник, 1993. 32 с.
20. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии, 1989. №. 1. С. 92-100.
21. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Советский писатель, 1963. 364 с.
22. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 422с.
23. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о професиональных способностях психолога // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Вып. 5. Л., 1985. С.78-86.
24. Беляева А.В., Майклз С. Монолог, диалог, полилог в ситуациях общения // Психологические исследования общения / Под ред. Б.Ф. Ломова и др. М.: Наука, 1985. С. 219-244.
25. Берли В. Диалог: Теория и практика // Журнал практического психолога. 2003. - №3. С.85-94.
26. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. СПб: Лениздат, 1992. 400 с.
27. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. СПб, 1992.- 403 с.
28. Бернс В. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
29. Бех І.Д. Категорія становлення в контексті розвитку Образу-Я” особистості // Педагогіка і психологія . 1992. - №3. С.9-21.
30. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. СПб., 1921. 392 с.
31. Бехтерев В.М. Роль внушения в общественной жизни // Обозрение психиатрии, неврологии и экспериментальной психологии, 1988. №1-3.
32. Битянова Н.Р. Психология личностного роста: Практическое пособие по проведению тренингов личностного роста психологов, педагогов, социальных работников. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 64 с.
33. Богомолова Н.Н. Ситуационно-ролевая игра как активный метод социально-психологической подготовки // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой. М.: Изд-во МГУ, 1977. С. 180-205.
34. Богоявленская Д.Б. Творческая личность: ее диагностика и поддержка // Психологическая служба вуза: принципы, опыт работы. Сб.науч.трудов. М.:НИИВО, 1993. С.56-67
35. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во МГУ, 1982. - 199 с.
36. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 272 с.
37. Бодалев А.А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные направления их психологического изучения // Вопросы психологии, 1989. №. 6. С. 74-81.
38. Бодалев А.А. Психология межличностных отношений (К 100-летию со дня рождения В.Н.Мясищева) // Вопросы психологии, 1993. № 2. С. 86-90.
39. Бодалев А.А., Ковалев Г.А. Диалог как форма психологического воздействия // Общение и диалог в процесе обучения, воспитания и психологической консультации. Сб.науч.трудов / Ред. А.А.Бодалева. М., 1987. С. 78-89.
40. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. К.:КГПИИЯ, 1991. 189 с.
41. Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика// Московский психотерапевтический журнал. 1993. - №1. С.63-76.
42. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпресс, 1997. 216 с.
43. Боришевський М.Й. Соціально-психологічні проблеми гуманізації виховного процесу // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. В трьох томах. К., 1993. Т.І. С. 104-111.
44. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. - №3. С.26-32.
45. Боуэн М.В.-Б. Духовность и личностно-центрированный подход // Вопросы психологии, 1992. №. 3-4.
46. Братченко С.Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение: Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. психол. наук. Л., 1987.24 с.
47. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. М.: Мысль, 1978. 215 с.
48. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. К., 1989. 168 с.
49. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. СПб.: Питер, 2002. 352 с.
50. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Автореф. дис. на здоб. ступ. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2000. 20 с.
51. Васильева И.И. О значении идей М.М. Бахтина о диалоге и диалогических отношениях для психологии общения // Психологические исследования общения. М.: Наука, 1985. С. 84-85.
52. Васильева И.И. Психологические особенности диалога: Автореф. дис.на соиск. учен. степени канд. психол. наук. М., 1984. 21 с.
53. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М.: Изд-во МГУ, 1989. 200 с.
54. Василюк Ф.Е. От психологической практики к психотехнической теории // Московский психотерапевтический журнал. 1992. - №1. С.15-32.
55. Васьковская С.В., Горностай П.П. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход.К.: Наукова думка,1995.128 с.
56. Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. К.: Вища школа, 1996. 192 с.
57. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад., голов.ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.
58. Велитченко Л.К. Психологические основы педагогического взаимодействия: речевой аспект. Київ: Педагогічна думка, 1997. 160 с.
59. Вербицкий А.А Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. М.: Высш. школа., 191. 207 с.
60. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
61. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М., 1976. 143 с.
62. Вірна Ж.П. Вивчення психологічних параметрів усвідомлення професійного образу майбутніми практичними психологами // Науковий вісник ВДУ. 1998. - №9. С.25-29.
63. Вірна Ж.П. До проблеми професійної успішності практикуючого психолога // Психологічні перспективи: Науковий журнал / За ред. М.Слюсаревського. Луцьк, 2002.- Вип.2. С.132-140.
64. Войтко В.И. Личностно-ролевая форма построения учебно-воспитательного процесса в вузе // Проблемы высшей школы: Сб. Вып. 63. Київ: Вища школа, 1987. 103 с.
65. Вопросы практической психодиагностики и консультирования в вузе // Под ред. Н.Н.Обозова. Л., 1984. 152 с.
66. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. Мышление и речь. М.: Изд-во Акад. пед. Наук РСФСР, 1956. 386 с.
67. Выготский Л.С. Проблема эмоций // Вопросы психологии. 1958. - №3. С.125-134.
68. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т.3. Проблемы развития психики. М.: Педагогика, 1982. 368 с.
69. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1974. №2. С.147 157.
70. Гиппенрейтер Ю.В., Карягина Т.Д., Козлова Е.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии // Вопросы психологии. 1993. - №4. С.61-67.
71. Гиппиус С.В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой психотехники. М.: Искусство, 1967. 250 с.
72. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ, 1984. 205 с.
73. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. М.: Инфра. М., 1997. 272 с.
74. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Изд-во полит. лит-ры, 1989. 189 с.
75. Головин Б.Н. Основы культуры речи. М., 1980. 335 с.
76. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. СПб: Свет, 1997. 608 с.
77. Давидовча В.Е., Жданов Ю.А. Сущность культуры. Ростов, 1979. С.203.
78. Денисенко Г.А. Диалоговое общение, условия и факторы его эффективности: Автореф. дис.на соиск. учен. степени канд. психол. наук. М., 1992. 26 с.
79. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: Пути достижения вершин профессионализма. М.: РАУ, 1993. 23 с.
80. Діалог культур і духовний розвиток людини: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. К., 1995. 237 с.
81. Джидарьян И.А. Психология общения и развитие личности // Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981. С.127-159.
82. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение, 1987. 205с.
83. Долинська Л.В., Левченко М.В., Чепелєва Н.В., Уманець Л.І. Активні методи в роботі практичного психолога. К: УДПУ, 1994. 79 с.
84. Долінська Ю.Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки. Автореф. дис. на здоб. ступ. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2000. 22 с.
85. Донцов А.М., Белокрылова Г.М. Профессиональные представления студентов-психологов // Вопросы психологии, 1999. - №2. С.42-49.
86. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт и гармония. К.: Политиздат Украины, 1989. 175с.
87. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. М.: Педагогика, 1991. 232 с.
88. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: Изд-во БГУ, 1976. 176 с.
89. Дьяченко В.К., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы. Минск, Изд-во БГУ, 1981.
90. Ємельянова Т.В. Емпатія основа взаємодії // Психолог. 2005. - №13. С.13-14.
91. Емельянов Ю.Н. Теория формирования и практика совершенствования коммуникативной компетентности: Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. психол. наук. Л., 1991. 32 с.
92. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу. Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. ­ 107 с.
93. Еремеев Б.А. Изучение социальной перцепции по материалам речевых описаний. Автореф.на соиск.учен.степени канд.психол.наук. Л.,1975. 22 с.
94. Заброцький М.М., Максименко С.Д. Комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування. Київ-Житомир: Волинь, 2000. 32 с.
95. Завіниченко Н.Б. Особливості розвитку комунікативної компетентності майбутнього практичного психолога системи освіти. Автореф. дис. на здоб. ступ. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2003. 19 с.
96. Зажирко М.П. Глибиннопсихологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Автореф. дис. на здоб. ступ. канд. психол. наук: 19.00.03. Київ, 1998. 16 с.
97. Захаров В.П. и др. Активные методы обучения общению в подготовке студентов-психологов // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Вып.5. Л., 1985. С.86-95.
98. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: Изд-во МГУ, 1982. 128 с.
99. Зимняя И.А., Малахова В.А., Путиловская Т.С., Хараева Л.Ф. Педагогическое общение как решение коммуникативных задач // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся: Сб./ Под ред. А.А.Бодалева, В.Я.Ляудис. М., 1980. С. 53-65.
100. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. М., Воронеж, 2001. 420 с.
101. Зинченко В.П. Миры сознания и структура сознания // Вопросы психологии, 1991. №. 2. С. 15-36.
102. Знаков В.В. Понимание и познание в общении. М.: Инст-т психол. РАН, 1994. 237 с.
103. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. М.: Изд-во МГУ, 1987. 208 с.
104. Иган Дж. Базисная эмпатия как коммуникативный навык // Журнал практической психологии и психоанализа. 2000. - №1.- С. 14-19.
105. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Изд-во Питер”, 2000. 512 с.
106. Ильяш М.И. Основы культуры речи. Одесса, 1984. С.5-6.
107. Каган В.Е. Психотерапия для всех и для каждого. (Психология общения). М.: ЭКСПО-Пресс, 1998. 384 с
108. Каган М.С. Мир общения: проблемы межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. 319 с.
109. Каган М.С., Эткинд А.М. Общение как ценность и как творчество // Вопросы психологии, 1988. № 4. С. 25-33.
110. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклер», 1997. 272 с.
111. Калина Н.Ф., Варфоломеева О.В. Речевое общение в психотерапии. М.: Прогресс, 1997. 72 с.
112. Кан-Калик В.А. Педагогическая деятельность как творческий процесс (Эмоционально-коммуникативные аспекты педагогического творчества): Автореф. дис. на соиск. учен. степени докт. психол. наук.Л.,1985. 35 с.
113. Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. 1985. №4. С. 9-16.
114. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985. 303 с.
115. Кісарчук З.Г. Теоретико-методологічні проблеми діяльності практикуючого психолога / Практична психологія: теорія, методи, технології: Матеріали наукового семінару, 9-10 червня 1997 р. К., 1997. С. 18-27.
116. Климов Е.А. Введение в психологию труда. М.: Изд-во МГУ, 1988. 200 с.
117. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. Ростов н/Д.: Феникс, 1996. 391 с.
118. Ковалев А.Г. Эмпатия и процесс практического познания одной личности другой // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975. С.32-33.
119. Ковалев А.Г. Механизмы и эффекты процесса активного социального обучения // Вопросы психологии межличностного познания и общения: Сб. науч. тр. Краснодар: Изд-во КГУ, 1983. С. 62-72.
120. Ковалев Г.А. Диалог как форма психологического воздействия // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации. М., 1987. 268 с.
121. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии - три стратегии психологического воздействия // Вопросы психологии, 1987. №. 3. С. 41-49.
122. Ковалев Г.А. Воздействие как психологическая категория // Психология воздействия (проблемы теории и практики): Сб. науч. тр. / Под ред. А.А.Бодалева, Г.А.Ковалева. М.: Изд-во АПН СССР, 1989. С. 7-9.
123. Коломинский Я.Л. Познание человека человеком в свете проблем межличностных отношений // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975. С. 33-35.
124. Кольцова В.А. Разработка психологических проблем общения в трудах В.М.Бехтерева // Психологические исследования общения. М.: Наука, 1985. С. 6-24.
125. Кон И.С. В поисках себя: личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
126. Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политиздат, 1978. 366 с.
127. Кондратьева С.В. Межличностное понимание и его роль в общении: Автореф. дис.на соиск. учен. степени д-ра психол. наук. Л., 1976. 24 с.
128. Кондратюк Н.С. Семантика и структура психотерапевтического высказывания // Журнал практикующего психолога. 202. Вып.8. С.152-161.
129. Коновальчук В.І. Про необхідність самокорекції психологів-практиків // Методи підготовки фахівців до професійного спілкування. Черкаси: ЧДУ ім. Б.Хмельницького, 1997. С.151-163.
130. Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения. Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1997. 144 с.
131. Коняєва А.П. Проблема формування адекватного міжособистісного сприймання в діяльності шкільного психолога. Респ. Науково-методичний збірник «Психологія», Вип.34. Під ред. Л.М. Проколієнко та ін. К.: Радянська школа, 1990. С.90-95.
132. Копьев А.Ф. К проблеме взаимоотношения консультанта и консультируемого в ходе психологической коррекции // Семья и формирование личности. М., 1981. С.51-59.
133. Копьев А.Ф. Психологическое консультирование: опыт диалогической интерпретации // Вопросы психологии. 1990. - №3. С.17-24.
134. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. К., 1995. 304 с.
135. Корніяка О.М. Психологія комунікативної культури школяра. К.: Міленіум, 2006. 336 с.
136. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
137. Кроник А., Кроник Е. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я.: Психология значимых отношений. М.: Мысль, 1989. 204с.
138. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. М., 1985. 185 с.
139. Курінна А.Ф. Формування комунікативних умінь і навичок учнів гуманітарних ліцеїв на уроках риторики: Автореферат дис. на здоб. ступеня канд. пед. наук: 13.00.02 / Херсонський державний університет. Херсон. 2005. 20.с
140. Кэдьюсон Х., Шефер Ч. Практикум по игровой психотерапии. СПб.: Питер, 2001. 416 с.
141. Лабунская В.А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание. Ростов н/Д: Феникс, 1999. 608 с.
142. Леонтьев А.А. Язык,