ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТАВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ (НА МАТЕРІАЛІ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ)

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису
УДК 159.923.2 + 159.964

СЕРГІЄНКО
Ірина Маратівна

ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТАВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ (НА МАТЕРІАЛІ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Науковий керівник
Яценко Тамара Семенівна,
доктор психологічних наук,
професор, дійсний член АПН України

Черкаси 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ І. СТАВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ДО ІНШИХ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

11

1.1. Поняття "ставлення до інших" та його значення для
психологів-практиків...

11

1.2. Концепція В.М.М’ясищева про суб’єктивне ставлення та можливості його корекції

22

1.3. Соціально-психологічні передумови формування ставлення суб’єкта до інших людей.

28

1.4.Cтавлення до себе як відображення ставлення інших людей до суб’єкта.

36

1.5 Групова психокорекція у пізнанні факторів детермінації ставлення людей один до одного..

48

Висновки до розділу I..

60

РОЗДІЛ 2. ПСИХОДИНАМІЧНИЙ ПІДХІД ДО РОЗУМІННЯ ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ СТАВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ...

64

2.1. Психоаналітичний підхід до розуміння причин дисфункцій ставлення суб’єкта до інших людей.......................................................................

64

2.2. Активне соціально-психологічне навчання як метод діагностики та корекції ставлення суб’єкта до інших....................................................................

76

2.3. Едіпів комплекс та його вплив на стосунки суб’єкта............................

82

2.4 Психічні захисти суб’єкта та їх вплив на характер ставлення суб’єкта до інших людей

92

2.5 Можливості психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків у пізнанні глибиннопсихологічних передумов ставлення суб’єкта до інших людей (на емпіричному матеріалі учасниці Т.)

106

Висновки до розділу II

145

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ У ПРОЦЕСІ АСПН..

148

3.1. Глибиннопсихологічні передумови ставлення суб’єкта до людей (на емпіричному матеріалі учасниці А.)..

148

3.1.1. Аналіз ставлення суб’єкта до людей крізь призму спонтанної казки..

150

3.1.2. Аналіз зв’язку психічних захистів суб’єкта з його ставленням до людей (на матеріалі рольової гри) ...

152

3.1.3. Соціально-психологічні чинники формування структури образу Я” суб’єкта.

167

3.1.4. Структура Я” суб’єкта та його ставлення до інших людей (на матеріалі психодрами)

172

3.1.5. Особистісні характеристики суб’єкта та його ставлення до інших людей (аналіз психомалюнків)...................................................................

179

3.2. Особливості динаміки ставлення суб’єкта до інших людей у процесі активного соціально-психологічного навчання майбутніх психологів.

185

3.3. Соціально-психологічний театр метод відображення психологічних закономірностей ставлення людей один до одного

193

Висновки до розділу III...

200

ВИСНОВКИ.

203

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

206

ДОДАТКИ
ДОДАТОК А. Стенограма аналізу комплексу тематичних психомалюнків учасниці Т.

223

ДОДАТОК Б. Психомалюнки учасниці АСПН А

288

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Перехід нашого суспільства до нової системи економічних відносин супроводжується низкою явищ, які активізують досліджен­ня у галузі практичної психології. Необхідність створення мережі служб психологічної допомоги та психологічного консультування зумовлюється зростан­ням вимог до особистості у сфері розвитку здібностей навчатися, адаптуватися до нових умов життя, творчо вирішувати життєві проблеми, адекватно організовувати процес взаємодії з різними людьми.
Психологічна практика репрезентує значну кількість форм активної групової роботи з дорос­лими людьми (ділові ігри, мозковий штурм, тренінги креативності, спілкування, психокорекційні заняття тощо), що потребує вивчення питань, пов’язаних із підсвідомими феноменами активності психіки. Проблеми теоретичного та методичного забезпечення роботи груп соціально-­психологічного тренінгу були об’єктом дослід­ження у працях таких психологів, як О.О.Бодальов, О.Ф.Бондаренко, Г.О.Ковальов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Л.А.Петровська, Т.С. Яценко та ін. Ефективність психологічної допомоги залежить від знання психологом факторів, що організовують підсвідомість суб’єкта, впливають на характер взаємин між клієнтом та консультантом, на ставлення один до одного, на напрям вибору подальшої взаємодії.
Ставлення суб’єкта до інших людей включає систему психологічних ком­понентів (когнітивний, емоційний, поведінковий), кожен із яких може бути викривлений внаслідок дії психічного захисту, інших глибиннопсихологічних меха­ніз­мів. Дослідження чинників, які зумовлюють ставлення особи до інших людей, здійснювалося багатьма вченими (Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, Е.В.Ільєнков, Л.М.Коган, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Б.Ф.Ломов, В.М.М’ясищев, С.Л. Рубінштейн, І. Ружичка та ін.) у філософському, педагогічному, психологічному та соціально-психологічному аспектах. Аналіз наукової літератури свідчить, що глибинно­психологічні фактори залишалися поза увагою при вивченні феномена ставлення людини до людини.
Активне соціально-психологічне навчання (АСПН) це такий метод підготовки практичного психолога, який дозволяє навчити фахівця досліджувати психічну реальність суб’єкта у неповторному поєднанні свідомого відображення особистістю дійсності та індивідуальної логіки несвідомого. Завдяки методичній організації процесу АСПН суб’єкт усвідомлює зв’язок між своїми міжособистісними проблемами та глибиннопсихологічними факторами.
Підготовка практичного психолога повинна передбачати навчання аналізу глибиннопсихологічних факторів, які визначають специфіку ставлення суб’єкта до людей. Урахування фахівцем законів глибинної психології забезпечує високий рівень надання психологічної допомоги клієнтам, особистісне зростання учасників психо­корекційного тренінгу, професійне керівництво групою, оптимальну психологічну взаємодію керівника з її членами.
У межах методу АСПН набули значного розвитку окремі наукові аспекти глибиннопсихологічного підходу до вивчення психіки суб’єкта, про що свідчать роботи О.Г.Білої, М.В.Зажирка, О.А.Коновалової, В.І.Коновальчук, Л.В.Мошенської, О.Д.Сафіна, О.Г.Солодухової, П.В.Теслюка. Зокрема, О.Г.Біла висвітлила можливості АСПН як методу наукового дослідження глибиннопсихологічних передумов деструкцій суб’єкта у спілкуванні, а М.П.Зажирко у своїй дисертації проаналізував зв’язок глибинно­психологічних характеристик психіки з особистісним та професійним удосконаленням поведінки суб’єкта в напрямі досягнення акме. Водночас можна стверджувати, що проблема глибиннопсихологічних передумов ставлення суб’єкта до інших людей, можливостей його корекції у майбутніх психологів не була предметом спеціального вивчення, що й зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452U264) та згідно з планом НДР Академії педагогічних наук України з напряму "Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб" ("Теоретико-методологічні засади групової психокорекції"). Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 2 від 6.11.2001 р.) і погоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 22. 04. 2003 р.).
Об’єктом дослідження є процес групової психокорекції майбутніх психологів-практиків за методом активного соціально-психологічного навчання.
Предмет дослідження становлять закономірності впливу глибинно­психологічних характеристик суб’єкта на його ставлення до інших людей, а також можливості психодіагностики і психокорекції ставлення суб’єкта до інших осіб у процесі активного соціально-психологічного навчання.
Мета роботи полягає у виявленні глибиннопсихологічних чинників, які впливають на формування у суб’єкта певного ставлення до інших людей.
Концептуальні ідеї дисертації. В основу дослідження покладено психоди­намічний підхід, який реалізується у груповій психокорекції, що має глибинно­психологічну орієнтацію: положення про доцільність цілісного вивчення психіки суб’єкта; багаторівневість психіки людини; активний характер несвідомого, що зумовлює вчинки суб’єкта; необхідність розуміння психологом-практиком несвідомої сфери людини для надання адекватної психологічної допомоги.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що глибиннопсихологічні чинники, пов’язані із системними характеристиками несвідомої сфери суб’єкта, впливають на його ставлення до інших людей. У процесі активного соціально-психологічного навчання на основі процесуальної психодіагностики стає можливим виявлення конкретних форм впливу несвідомої сфери суб’єкта (породжуваних інфантильними тенденціями) на його ставлення до інших осіб.
Мета і гіпотеза зумовили постановку основних завдань дослідження.
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми психологічних передумов ставлення суб’єкта до інших людей.
2. Проаналізувати наявні різновиди групового психологічного тренінгу в контексті виявлення можливостей глибинного дослідження та корекції ставлення суб’єкта до інших осіб.
3. З’ясувати можливості методу активного соціально-психологічного навчання у пізнанні глибиннопсихологічних чинників ставлення суб’єкта до оточення.
4. Виявити глибиннопсихологічні чинники, які зумовлюють індивідуально-неповторне ставлення суб’єкта до інших осіб.
5. Дослідити особливості динаміки ставлення учасників занять АСПН та визначити етапи пізнання учасниками АСПН глибиннопсихологічних чинників ставлення до інших людей.
6. Розробити методичне забезпечення застосування психологами-практиками соціально-психологічного театру як форми просвітницько-профілактичної роботи у сфері спілкування.
Методологічну і теоретичну основу дисертації становлять положення і висновки стосовно механізмів формування ставлень суб’єкта (Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, Е.В.Ільєнков, Л.М.Коган, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Б.Ф.Ломов, В.М.М’ясищев, С.Л.Рубінштейн, І.Ружичка та ін.); структури та функціональних особливостей несвідомої сфери психіки суб’єкта (Ф.В.Бассін, З.С.Карпенко, Г.С.Костюк, А.Фрейд, З.Фрейд, К.Хорні, К.Юнг, Т.С.Яценко та ін.); закономірностей формування образу "Я" та його структури (Р.Бернс, О.І.Бех, Б.С.Братусь, У.Джеймс, І.С.Кон, А.Кронік, О.Кронік, Ч.Кулі, Л.Е.Орбан-Лембрик, О.Г.Соколова, К.Хорні, Г.Т.Хоментаускас та ін.); теоретич­них основ групових психокорекційних методів (Ю.Н.Ємельянов, О.Ф.Бондаренко, О.Г.Ковальов, Л.П.Овсянецька, Л.А.Петровська, К.Рудестам, Г.О.Шулдик, Т.С.Яценко та ін.).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація), а також методи емпіричного дослідження: порівняльний аналіз методів групової психокорекції суб’єкта; метод активного соціально-психологічного навчання; науковий аналіз емпіричного матеріалу груп АСПН; кольоровий тест стосунків, тест М.Люшера, графічний метод вимірювання психологічної дистанції, самозвіти учасників, включене спостереження.
Експериментальна база роботи. Дослідження здійснено на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. В експери­менті взяло участь 426 студентів психологічного факультету та слухачів факультету перепідготовки кадрів.
Наукова новизна дослідження. Вперше здійснено порівняльний аналіз наявних різновидів психологічного тренінгу з метою виявлення психодіагностичних та психокорекційних можливостей у сфері оптимізації ставлення особи до оточення.
Вперше зроблено системний аналіз питання впливу несвідомих підструктур психіки суб’єкта на його ставлення до інших людей (різних форм фіксації лібідо; інфантильного патерна, перенесення, вимушеного повторення, ідеалізованого "Я", умовних цінностей, психічних захистів).
Розширено погляди на чинники, що впливають на формування ставлення суб’єкта до людей у контексті пізнання глибиннопсихологічних феноменів, детермінованих життєвим досвідом конкретного суб’єкта.
Набуло подальшого розвитку питання про психодіагностичні та психокорекційні можливості АСПН у підготовці практичних психологів в контексті глибинної корекції ставлення до інших осіб.
Виявлено особливості застосування соціально-психологічного театру у роботі практичного психолога з метою проведення просвітницької та профілактичної діяльності у сфері міжособистісних стосунків.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні змісту поняття "ставлення суб’єкта" та виявленні можливостей його дослідження на матеріалі АСПН за допомогою процесуальної діагностики; здійсненні аналізу й узагальнення підходів до пошуку механізмів формування ставлення суб’єкта до оточення; доведенні наявності зв’язку між об’єктивною дезінтегрованістю психіки індивіда та деструкціями його реальних взаємин із людьми; здійсненні наукового багаторівневого аналізу індивідуальних глибиннопсихологічних феноменів, які впливають на формування стосунків конкретного суб’єкта; доведенні необхідності застосування соціально-психологічного театру у підготовці психологів-практиків з метою розвитку професіоналізму та особистісного зростання.
Практичне значення дослідження. Теоретичні положення, емпіричний матеріал, висновки та методичні рекомендації дають можливість практичним психологам, викладачам психології, учителям, вихователям оптимізувати процес професійної взаємодії з огляду на розуміння впливу неусвідомлюваних компонентів психіки на спілкування суб’єкта з іншими людьми. Методика дослідження може застосовуватися у роботі практичних психологів, які послуговуються методами групової психокорекції. Для практичних психологів, які працюють у системі психологічних служб, підготовлено 3 посібники, що презентують методичні рекомендації керівникові соціально-психологічного театру стосовно шляхів його створення та розвитку, принципів організації творчого співробітництва з акторами, програми психологічних тренінгів для їх підготовки.
Результати дослідження впроваджено в теорію та практику підготовки майбутніх психологів у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, що підтверджено відповідним актом (довідка№308/0 111 від19.02.2004 р.). Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, репрезентовані в дисертації та публікаціях, використано при розробці галузевого стандарту вищої освіти зі спеціальності "Практична психологія" у Наукметодцентрі вищої освіти Міністерства освіти і науки України (довідка №14/18.2 54 від 20.01.2004 р.). Положення дисертації лягли в основу розробленої автором форми проведення психопрофілактичної та просвітницької роботи соціально-психологічних театрів, що, починаючи з 1998 року, застосовується Черкаським обласним центром соціальних служб для молоді (довідка № 66 від 19.02.2004 р.).
Особистий внесок автора. При підготовці публікацій у співавторстві особистий внесок автора полягає у теоретичному обґрунтуванні впливу неусвідомлених компонентів психіки на ставлення суб’єкта до інших людей; визначенні можливостей вивчення у групі АСПН внутрішньоособистісної системи ставлення та його впливу на формування стосунків суб’єкта з іншими особами, розробці форми просвітницько-профілактичної роботи соціально-психологічного театру та її впровадженні в систему підготовки психологів-практиків.
Вірогідність одержаних результатів забезпечено методологічним обґрунтуванням базових позицій відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження; репрезентативністю вибірки та значним обсягом емпіричних даних; феноменологічним підходом до роботи з внутрішньоособистісним матеріалом індивіда; процесуальністю психодіагностичної процедури.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дисертації та її результати було висвітлено в доповідях і повідомленнях автора на міжнародних конференціях (Москва, 1988; Черкаси, 1999; Бєлгород, 1999; Лос-Анджелес, 2000, Київ, 2001, 2003); всеукраїнських науково-практичних конференціях (Москва, 1990; Херсон, 1994, 2001; Черкаси, 1995, 1997, 2001; Харків, 1997; Київ, 1992, 2001, 2003), на республіканських, обласних, міських семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій. Крім того, результати дослідження заслухано на засіданнях кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (1995 2003 рр.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 23 публікаціях (із них 18 написано без співавторів): 5 статтях у фахових виданнях, 3 методичних посібниках, 5 статтях у збірниках наукових праць, 10 матеріалах і тезах конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках синтезовано результати наукового пошуку і викладено основні положення дисертації.
1. Проведене дослідження засвідчило, що ставлення суб’єкта до інших людей більшість науковців розглядає у ракурсі соціальних, соціально-психологічних та психологічних чинників, які зумовлюють створення індивідуально-неповторної картини суб’єктивного ставлення індивіда до кожної особи в неповторній ситуації. Ставлення суб’єкта до інших осіб включає когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти. Недостатність дослідження глибиннопсихологічних факторів, які обумовлюють ставлення суб’єкта до інших людей, знижує рівень надання практичними психологами психологічної допомоги населенню.
2. Аналіз різновидів групового психологічного тренінгу дозволив констатувати наявність різних теоретичних та методичних підходів, кожен із яких забезпечує корекцію певних компонентів ставлення суб’єкта до інших людей. Корекція когнітивного аспекту (наближення суб’єкта до реальності у сприйманні себе та оточення) здійснюється в групах гештальт-терапії. Групи зустрічей, арттерапія, танцювальна терапія, терапія творчим самовираженням спрямовані на розвиток образного та емоційного контакту з іншими людьми. У Т-групах, групах тренінгу вмінь, групах поведінкового акцентують увагу на формуванні таких умінь і навичок, які забезпечили б успіх у сфері спілкування.
3. Вирішення проблеми виявлення глибиннопсихологічних передумов ставлення суб’єкта до інших осіб потребує звернення до групових психокорекційних методів, які базуються на психоаналітичних засадах. У процесі вивчення положень психоаналітичної теорії було з’ясовано, що у сфері психіки функціонують структури глибиннопсихологічного походження, які недоступні безпосередньої саморегуляції і потребують професійного втручання психолога для аналізу їх впливу на ставлення суб’єкта до інших людей. Виділено чинники, які можна зарахувати до глибиннопси­хологічних передумов ставлення суб’єкта до інших людей: форма фіксації лібідо, інфантильний патерн, перенесення, вимушене повторення та психічний захист.
4. Наукове осмислення теоретичних та методичних засад методу активного соціально-психологічного навчання показало, що даний напрямок групової психокорекції є одним із методів практичної психології, який дозволяє здійснювати глибин­нопсихологічне дослідження психічної реальності суб’єкта, виявляючи індивідуально-неповторну логіку несвідомого, що зумовлює специфічні характеристики ставлення конкретної особи до інших індивідів. Проведені емпіричні дослідження глибиннопсихологічних передумов ставлення суб’єкта до інших людей на матеріалі АСПН свідчать про наявність зв’язку суб’єктивного ставлення індивіда та досвіду його значущих стосунків, зокрема стосунків із батьками у дитинстві (комплекс Едіпа, комплекс Електри).
5. У процесі аналізу комплексу тематичних психомалюнків майбутніх психологів з’ясовано, що серед глибиннопсихологічних чинників, які визначають особливості ставлення людини до інших осіб, потрібно вирізняти також неусвідомлювані суб’єктом психічні структури: ідеалізоване "Я" суб’єкта, умовні цінності, базові та ситуативні захисти ідеалізованого "Я". На основі узагальнення отриманих емпіричних даних розроблено схему аналізу глибиннопсихологічних передумов ставлення суб’єкта до інших людей.
6. Узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу дозволило стверджувати, що усвідомлення суб’єктом у групі АСПН змісту глибиннопсихологічних факторів, які зумовлюють його ставлення до інших осіб, процес взаємодії з ними, відкриває можливості для самокорекції на основі врахування інформації, яка раніше приховувалася від свідомості суб’єкта завдяки системі психічного захисту. Виділено етапи цього процесу: учасники замислюються над особистими потребами у сфері спілкування; ознайомлюються з індивідуально-неповторними уявленнями інших членів групи про оптимальне ставлення до кожного з них; дізнаються про вплив сфери несвідомого на своє ставлення до людей; вчаться аналізувати глибинні причини власних проблем, що виникають у сфері стосунків із людьми; застосовують самоаналіз поза психокорекційною групою.
7. Результати дослідження динаміки ставлення суб’єкта до інших людей в процесі АСПН свідчать про результативність психокорекційного впливу, який забезпечується методом активного соціально-психологічного навчання. Показника­ми результативності є: зростання психологічної близькості, тепла, взаєморозуміння між членами групи, зменшення психологічної дистанції, диференціації у ставленні учасників АСПН один до одного. Динаміка ставлення учасників один до одного відображає закономірності групової динаміки в АСПН.
8. На основі вивчення теоретичних і методичних надбань роботи груп АСПН було запропоновано форму роботи практичного психолога соціально-психологічний театр, який залучаючи майбутніх психологів, що сприяє здійсненню завдань просвіти, профілактики, підвищення психологічної культури населення з питань міжособистісних стосунків та особистого ставлення людини до оточення.
Подальші наукові пошуки можуть бути спрямовані на дослідження впливу різних форм психічного захисту на ставлення особи до інших людей, на вплив вікових та статевих особливостей на специфіку виявлення цього ставлення, на схожість засобів психічного захисту та "умовних цінностей" різних людей як основи для виникнення між ними стосунків симпатії, розуміння і навпаки.
Перспективи розвитку наших досліджень ми також вбачаємо в поглибленні вивчення методів корекції ставлення людини до інших осіб, розробці навчального курсу з проблеми діагностики та корекції ставлення суб’єкта до оточення, що спрямований на професійну підготовку майбутніх психологів. Доцільно також зміцнювати теоретичну і методичну базу соціально-психологічних театрів як допоміжної форми роботи для практичних психологів, що працюють в середніх та вищих навчальних закладах, інших установах, де потрібно проводити профілактичну і просвітницьку діяльність.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г.С. Практическая психология. М.: Академический проект, 2000. 512 с.
2. Абрамова Г.С. Графика в психологическом консультировании М.: ПЕР СЭ, 2001. 142 с.
3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. К.: Либідь, 1998. 555 с.
4. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
5. Андерсен-Уоррен М., Грейнджер Р. Драматерапия. СПб.: Питер, 2001.288 с.
6. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367с.
7. Балабанова Л. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). Донецк: Сталкер, 1998. 432 с.
8. Бассин Ф.В. Сознание, бессознательное и болезнь // Вопросы философии. 1971. № 9 С.90 102.
9. Бахур В.Т. Это неповторимое "я". М.: Знание, 1986. 192 с.
10. Бёрнс Р. Развитие Я концепции и воспитание / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
11. Біла О.Г. Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків) Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Киев., 2002. 20 с.
12. Блага К., Шебек М. Я твой ученик, ты мой учитель / Пер.с чеш. М.: Просвещение, 1991. 143 с.
13. Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведение / Пер. с англ. М.: Мир, 1988. 248 с.
14. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. О методах активной социально психологической подготовки // Вестник МГУ. Cер., Психология. 1977. № 1. С. 53 61.
15. Бодалёв А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во МГУ, 1982. 200 с.
16. Бодалёв А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 272 с.
17. Бодалёв А.А. Психология о личности. М.: Изд-во МГУ, 1988. 188с.
18. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
19. Божович Л.И. Психологический анализ условий формирования и строения гармонической личности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 257 284.
20. Бондаренко О.Ф. Психологiчна допомога особистостi. Х.: Фолiо, 1996. 237 с.
21. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 301 с.
22. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидер А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. М.: Изд во МГУ, 1990. 136 с.
23. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. М.: Медицина, 1989. 304 с.
24. Буянов М.И. Ребёнок из неблагополучной семьи. М.: Просвещение, 1988. 207 с.
25. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд во МГУ, 1984. 200с.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Під ред. В.Т.Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. 1440 с.
27. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. М.: Высшая школа, 1991. 207 с.
28. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
29. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах / Под ред. А.А.Бодалёва. М.: Просвещение, 1981. 128 с.
30. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т.1: Вопросы теории и истории психологии. 488 с.
31. Выготский М.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т.3: Проблемы развития психики. 368 с.
32. Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии: В 2 т / Пер с англ. К.: Сфера, 1997. Т.1. 299 с.
33. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ, 1987. 176 с.
34. Головащук С.І. Словник сучасної української мови літературного слово-вживання. К.: Рідна мова, 2000. 351 с.
35. Горшкова Є. Выразительные движения. Танец души // Свободное тело. Под ред. В.Ю.Баскакова. М.: Ин-т Общегуманитарных исследо-ваний, 2001.- 224 с.
36. Гоян І.М. Психологічні особливості професійної орієнтації студентів-психологів // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського ун-ту, 2002. Вип. 7. Ч. 2. С.163 170.
37. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. 560 c.
38. Гринсон Р. Техника и практика психоанализа. Воронеж: МОДЭК, 1994. 491 с.
39. Гузиков Б.М., Мейроян А.А. Алкоголизм у женщин. Л.: Медицина, 1988. 224 с.
40. Дмитрова Т.В. Образ "Я" як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології. К., 1993. 18 с.
41. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
42. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат, 1989. 175 с.
43. Дубровский Д.И. Проблема идеального. М.: Мысль, 1983. 228 с.
44. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. 167 с.
45. Зажирко М.П. Глибиннопсихологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07/ Ін-т педагог. і психол. профес.освіти АПН України. К., 1998. 16 с.
46. Залишатися людиною. Інтерв’ю Сергія Дмитровича Максименка // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 10. С. 3 5.
47. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови. Харків: Фоліо, 2000. 540 с.
48. Ильенков Э.В. Что ж такое личность? // С чего начинается личность. М.: Политиздат, 1983. С. 319 358.
49. Кабанов М.М. Реабилитация психически больных. М.: Медицина, 1985. 216 с.
50. Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. 319 с.
51. Каган М.С. Человеческая деятельность. М.: Политиздат, 1974. 328 с.
52. Капустин С.А. Теории нормальной и аномальной личности в классических направлениях психотерапии: проблема интеграции. М.: УМК "Психология", 2000. 96 с.
53. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики. К.: РУТА , 2001. 160 с.
54. Карпенко З.С. Аксеопсихологія особистості. К.: Міжнародна фінансова агенція, 1998. 216 с.
55. Келлерман П.Ф. Психодрама крупным планом: Анализ терапевтических механизмов / Пер. с англ. И.А.Лаврентьевой. М.: Независимая фирма "Класс", 1998. 240 с.
56. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама / Пер. с англ. М.: Независимая фирма "Класс", 1993. 222 с.
57. Клименко Ю.Г. Театр как практическая психология // Психология художественного творчества: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. Минск: Харвест, 1999. С. 689 730.
58. Ковалев Г.А. Активное социальное обучение: Состояние. Проблемы. Перспективы // Теория и практика активного социального обучения. Грозный: Изд-во ЧИГУ, 1985. С. 5 15.
59. Ковалев Г.А. Воздействие как психологическая категория. // Психология воздействия (проблемы теории и практики). М.: АПН, 1989. С.4 43.
60. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии три стратегии психологического воздействия // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации. М.: Изд-во АПН, 1987. 164 с.
61. Коган Л.Н. Человек и его судьба. М.: Мысль, 1988. 283 с.
62. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. М.: Просвещение, 1988. 190 с.
63. Кон И.С. Открытие "Я". М.: Политиздат, 1978. 367 с.
64. Кондаш О. Хвилювання. Страх перед випробуванням / Пер. з словац. К.: Радянська шк., 1981. 169 с.
65. Коновалова О.А. Глибиннопсихологічне пізнання феномена експектацій методом активного соціально психологічного навчання: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т педагог. і психол. профес.освіти АПН України. К., 2002. 20 с.
66. Коновальчук В.І. Проблема психокорекції психологів практиків // Вісн. Черкаського ун-ту. Сер. Психол. пед. науки. Черкаси, 1997.- Вип. 4. С. 110 113.
67. Костюк Г.С. Навчально виховний процес i психiчний розвиток особистостi / За ред. Л.М. Проколiенко. К.: Радянська шк., 1989. 608 с.
68. Кочунас Р. Основы психологического консультирования / Пер. с литовского М.: Академический проект, 1999. 240 с.
69. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
70. Кроник А., Кроник Е. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: Психология значимых отношений. М.: Мысль, 1989. 204 с.
71. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. М.: Просвещение, 1972. 255 с.
72. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. М.: Просвещение, 1976. 303 с.
73. Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога. Минск: Изд-во "Университетское", 1988. 206 с.
74. Кэмпбелл Р. Как на самом деле любить детей. Максимов М. Не только любовь. М.: Знание, 1992. 189 с.
75. Левчук Л.Т. Психоанализ: от бессознательного к "усталости сознания". К.: Вища шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1989. 183 с.
76. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1977. 303 с.
77. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. М.: Педагогика, 1983. Т.2. 317 с.
78. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. 144 с.
79. Ломов Б.Ф. Личность в системе общественных отношений // Психологический журнал. 1981. № 1. Т.2. С. 3 12.
80. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 442 с.
81. Мак-Кей М., Роджерс П., Мак-Кей Ю. Укрощение гнева / Пер. с англ. СПб.: Питер Пресс, 1997. 352 с.
82. Максименко С.Д., Ільїна Т.Б. До проблеми розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога // Практична психологія та соціальна робота. 1999. № 1. С. 2 6.
83. Мелибруда Е. Я Ты Мы: Психологические возможности улучшения общения / Пер. с польского. М.: Прогресс, 1986. 256 с.
84. Метод беседы в психологии / Ред. А.М.Айламазьян. М.: Смысл, 1999. 222 с.
85. Методологія і методи практичної психології. Матеріали круглого столу. Практ. пс. и соц. р. № 6, 2002, С. 58 - 62.
86. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. М.: Педагогика, 1991. 152 с.
87. Михеева И.Н. Амбивалентность личности: Морально психологический аспект. М.: Наука, 1991. 128 с.
88. Морено Я. Психодрама. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001.- 528 с.
89. Мошенська Л.В. Діагностичні можливості комплексу тематичних психомалюнків у дослідженні глибинних аспектів психіки: Автореф. дис. канд. психол. нау: 19.00.07 / Ін-т педагог. і психол. профес.освіти АПН України К., 1998. 19 с.
90. Мэй Р. Искусство психологического консультирования / Пер. с англ. Т.К.Кругликовой. М.: Независимая фирма "Класс", 1994. 144 с.
91. Мясищев В.Н. Психология отношений / Под ред. А.А. Бодалева. М.: Изд-во "Ин-та практ.психологии", Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995. 356 с.
92. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. СПб.: Питер, 2002. 464с.
93. Нікітін В.М. Телесно-ориентированная и арт-терапия в работе с детьми и подростками. Киев.: Служба по делам несовершеннолетних, 1997. 160 с.
94. Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. СПб.: Речь, 2000. 507 с.
95. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Изд-во "Лыбидь" при Киев. ун-те, 1990. 192 с.
96. Овсянецька Л.П. Психологічний захист як форма вияву соціального інфантилізму // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського університету, 2002. Вип. 7. Ч.1 С. 10 20.
97. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологічна обумовленість соціальної поведінки особистості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського університету, 2002. Вип. 7. Ч.1. С. 3 9.
98. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціалізація особистості на етапі зрілості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського університету, 2002. Вип. 7. Ч. 2. С.3-10.
99. Орбан-Лембрик Л.Е Соціальна психологія. К.: Академвидав, 2003. 448 с.
100. Осипова А.А. Общая психокоррекция. М.: ТЦ Сфера, 2000. 512 с.
101. Основи психології / За заг. ред. О.В. Киричука та В.А. Роменця К.: Либідь, 1997. 632 с.
102. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практикуючого психолога // Практична психологія та соціальна робота .- №5 1998. С. 4 6
103. Парыгин Б.Ф. Проблема опосредованности в социальной психологии // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С. 31-44.
104. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. М.: Изд-во МГУ, 1989. 216 с.
105. Петровская Л.А. Развитие компетентности в общении как основная цель социально психологического тренинга // Теория и практика активного социального обучения. Грозный: Изд-во ЧИГУ, 1985. С. 16 21.
106. Петровский А.В. Деятельностный подход в социально психологическом исследовании // Вестн. МГУ. Сер. 14, Психология. 1978. №4. С. 3 10.
107. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. М.: Политиздат, 1982. 255 с.
108. Пов’якель Н.І. Мислення практичного психолога в вимірюваннях професійної компетентності та професіоналізму // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського університету, 2002. Вип. 7. Ч. 2. С. 11 19.
109. Психодиагностика: теория и практика / Пер. с нем. / Под ред. Н.Ф.Талызиной. М.: Прогресс, 1986. 206 с.
110. Психологическая служба в ВУЗе / Под. ред. Н.М. Пейсахова. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. 239 с.
111. Психология художественного творчества / Сост. К.В. Сельченок. Минск: Харвест, 1999. 752 с.
112. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
113. Психологія і педагогіка життєтворчості / За ред. Л.В. Сохань, І.Г.Єрмакова, В.О. Тихоновича К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1996. 792 с.
114. Райх В. Функция оргазма. Санкт-Петербург; Москва: Университетская книга, 1997. 303 с.
115. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. Исениной Е.И. М.: Издательская группа "Прогресс", 1998. 480 с.
116. Роджерс К. Клиент-центрированная терапия // Техники консультирования и психотерапии. Тексты / Сахакиан У.С.- М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. 207 255с.
117. Роджерс К. О групповой психотерапии. М.: Гиль Эстель, 1993. 224 с.
118. Рожнов В.Е., Бурно М.Е. Учение о бессознательном и клиническая психотерапия: постановка вопроса // Бессознательное. В 4-х т. Тбилиси.: Мецниереба, 1978. т.3 с.346 353.
119. Ромек В. Треннинг уверенности в межличностных отношениях.- СПб.: Речь, 2002.- 175 с.
120. Роменець В.А. Психологія творчості. К.: Либідь, 2001. 288 с.
121. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1973. 424 с.
122. Рудестам К. Групповая психотерапия. психокоррекционные группы, теория и практика: Пер. с англ. СПб:Питер Ком., 1998. 384 с.
123. Ружичка И. Некоторые проблемы социальной психологии: Пер. с чеш. М.: Прогресс, 1981. 213 с.
124. Рутман Є.М. Как преодолеть стресс. М.: ТОО "ТП", В. Секачев, 1998,160 с.
125. Савчин М.В. До обгрунтування технологічного підходу у виховній діяльності педагога (психологічний аспект) // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського університету, 2000. Вип. 5. Ч. 1. С. 165 168.
126. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М.: Педагогика Пресс, 1992. 190 с.
127. Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. Л.: ЛГУ, 1986. 176 с.
128. Светашева М.Л. Функциональная направленность психологической защиты в онтогенезе. Дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Днепропетровский гос. ун-т. Днепропетровск, 1996. 155 с.
129. Семья в психологической консультации: Опыт и проблемы психологического консультирования / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. М.: Педагогика, 1989. 208 с.
130. Сем’янів М.Я. Важкі батьки важкі і діти // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського університету, 2000. Вип. 5. Ч. 1. С. 168 171.
131. Сергієнко І.М. Вивчення динаміки стосунків у групі активного соціально-психологічного навчання майбутніх психологів. // Вісник Черкаського університету. Серія Педагогічні науки. Випуск 8. Черкаси.: ЧДУ, 1998. С. 93 97.
132. Сергiєнко I.M. Вивчення динамiки стосункiв у групi активного соцiально психологiчного навчання педагогiчних працiвникiв // Методи пiдготовки фахiвцiв до професiйного спiлкування. Черкаси.: ЦПКДСО, 1997. С. 163 174.
133. Сергиенко И.М. Возможности психологического театра в обучении молодежи общению // Теория и технология формирования профессионально-педагогической культуры: Матер. Всероссийской научн.-практ. конф., г.Белгород, 2 122 сентября 1999 г. Белгород: БГУ, 1999. С. 75 77.
134. Сергиенко И.М. Диалог во взаимодействии учителя и ученика. // Вісник Черкаського університету. Серія Психолого педагогічні науки. Випуск4. Черкаси.: ЧДУ, 1997. С. 113 118.
135. Сергієнко І.М. Дослідження ставлення суб’єкта до інших людей у процесі групової психокорекції // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матер. Міжнар. наук. конф., присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка, м. Київ, 17 18 грудня 2001р. К.: Міленіум, 2002. Т. ІІ. С. 216 222.
136. Сергієнко І.М. Корекція сімейних стосунків клієнта методом активного соціально психологічного навчання // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка, З.Г.Кісарчук. К.: Міленіум, 2003. Т. 3.: Консультативна психологія і психотерапія Вип. 2. С. 115 122.
137. Сергієнко І.М. Методи надання психологічної допомоги жінкам жертвам емоційного насильства // Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 1113 грудня 2003 р. К.: ПЦ"Фоліант", 2003. С. 80 82.
138. Сергиенко И.М. Методика социально-психологических театров. Черкаси: Центр "Escape", 2002. 40 с.
139. Сергієнко І.М. Можливості діагностики та корекції ставлення суб’єкта до інших людей у процесі активного соціально-психологічного навчання // Педагогіка і психологія професійної освіти. 2002. № 5. С. 181 190.
140. Сергієнко І.М. Причини виникнення конфліктів в організаціях. Глибиннопсихологічні передумови виникнення конфлікту в службових міжособистісних стосунках суб’єкта // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.