ВПЛИВ КОМУНІКАТИВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТУДЕНТІВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Краткое описание

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

УДК 316.454.5+37.018.8

ШВЕД ОКСАНА МИХАЙЛІВНА

ВПЛИВ КОМУНІКАТИВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТУДЕНТІВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,
доктор психологічних наук,
професор, заслужений діяч
науки і техніки України

Івано-Франківськ 2004

ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. Теоретичні передумови дослідження комунікативних особливостей студентів у процесі навчання у вищому навчальному закладі
1.1.Комунікативні особливості студентів як психологічна проблема
1.2. Комунікативна характеристика навчальної діяльності
у вищому навчальному закладі
1.3. Своєрідність комунікативної активності студентів у
процесі навчання
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Експериментальне вивчення специфіки впливу комунікативних особливостей студентів на процес навчання
у вищому навчальному закладі
2.1. Програма та основні методи емпіричного дослідження
2.2. Визначення потреби у спілкуванні у реальні практиці навчальної діяльності студентів
2.3. Співвідношення комунікативної та пізнавальної активності
в системі ціннісних орієнтацій студентів
Висновки до другого розділу
Розділ 3. Аналіз психологічних умов, що спонукають комунікативну активність і оптимізують процес навчання студентів у вищому навчальному закладі
3.1. Комунікативна підготовка студентів як умова їх ефективного навчання у вищому навчальному закладі
3.1.1. Обґрунтування доцільності комунікативної підготовки студентів
3.1.2. Комунікативна установка як чинник оптимізації комунікативної активності, ефективної комунікативної підготовки і навчальної діяльності
3.2. Зумовленість ефективності навчання студентів їх потребою у спілкуванні, комунікативними якостями та стилем взаємодії
3.2.1. Актуалізація потреби у спілкуванні як умова спонукання комунікативної активності студентів
3.2.2. Мотивація навчання у структурі комунікативної підготовки студентів
3.2.3. Динаміка ціннісних орієнтацій студентів у контексті комунікативної активності особистості
3.2.4. Взаємозв’язок між рівнем розвитку комунікативних якостей студентів і ефективністю їх навчання
3.2.5. Вплив особливостей стилю спілкування на процес навчання у вищому навчальному закладі
Висновки до третього розділу
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах сучасних соціально-економічних, політичних, культурних перетворень постає питання формування професіонала в будь-якій галузі діяльності. Здобуття спеціалістом професійних знань та умінь відбувається в основному в умовах навчання людини у вищому навчальному закладі. То й не дивно, що студентська молодь є об’єктом широких психологічних досліджень як за рубежем, так і в нашій країні. Головна причина інтересу дослідників до студентства пов’язана із зростанням соціально зумовлених вимог до якості підготовки фахівців. Студент вузу є однією з найважливіших постатей майбутнього суспільства, його прогресивного розвитку та демократичних перетворень. Показником засвоєння професійних навичок виступає ефективність навчання та їх застосування на практиці. Важливою сферою становлення студента як майбутнього професіонала є спілкування. У зв’язку з цим актуалізується проблема впливу комунікативних особливостей студентів на успішність їх навчальної діяльності.
Особливу актуальність вивчення взаємозв’язку комунікативних особливостей студентів та результативності їхньої навчальної діяльності спричиняє недостатня спрямованість навчальних програм більшості вищих закладів освіти на формування у майбутніх спеціалістів їх комунікативної активності. Важливим є питання розвитку не тільки професійних, але й особистісних комунікативних рис та якостей, які б сприяли і налагодженню педагогічного спілкування у форматі вищого навчального закладу, і зростанню особистості студента загалом. Тому слід зосередити увагу на комунікативній підготовці майбутнього професіонала, на розвитку його комунікативних якостей, актуалізації потреби у спілкуванні сьогоднішнього студента в процесі навчання у вищому навчальному закладі.
Цікавість до проблеми впливу комунікативних особливостей студентів на успішність навчання зумовлена усвідомленням тієї ролі, яку виконує спілкування у власне навчальній діяльності та у подальшій фаховій роботі. Спілкування є невід’ємною інтегральною якістю, сутністю навчальної діяльності. Зміст спілкування у навчальній діяльності студента полягає у здобутті досвіду, інформації з метою оволодіння професійно значущими знаннями, уміннями, навичками. Ефективність спілкування значною мірою визначається тими особистісними якостями та властивостями студентів, що проявляються у комунікативному процесі. Сказане дозволяє розглядати комунікативні характеристики майбутніх спеціалістів та їх актуалізацію з метою досягнення успішності спілкування й оптимізації навчання як важливий напрям у загальній системі професійної підготовки в умовах вищого навчального закладу.
В останні роки з’явилось багато робіт, у яких безпосередньо чи у зв’язку з вивченням інших проблем досліджуються комунікативні властивості особистості. Зокрема, звертається увага на роль комунікативних якостей в педагогічній діяльності (О.Є.Блінова, М.Й.Боришевський, В.В.Власенко, А.Б.Добрович, В.О.Кан-Калік, О.М.Коропецька, Н.В.Кузьміна, С.Д.Максименко, Л.А.Петровська, В.В.Рижов, М.В.Савчин, В.А.Семиченко, М.В.Тоба, Т.Д.Щербан, Т.С.Яценко та ін.) та у сфері управління (Л.С.Возняк, Л.М.Карамушка, О.Ю.Кощинець, Л.Е.Орбан-Лембрик, О.Ю.Панасюк, А.П.Панфілова, М.І.Пірен, В.П.Черевко, Я.І.Шкурко, Г.Й.Юркевич та ін.); на аналіз комунікативних особливостей як особистісних якостей і властивостей (Г.М.Андреєва, О.В.Андрієнко, О.О.Бодальов, В.А.Горяніна, В.М.Куніцина, Н.В.Казаринова, З.С.Карпенко, О.О.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, В.П.Москалець, Р.В.Павелків, В.М.Погольша, А.М.Сухов та ін.). Сучасні науковці підкреслюють важливість проведення комунікативної підготовки майбутнього спеціаліста (Л.Е.Орбан-Лембрик, В.І.Кабрин, Н.Р.Вітюк, С.Д.Максименко, В.В.Рижов, С.В.Терещук, М.В.Савчин, В.А.Семиченко). Водночас питання своєрідності впливу комунікативних особливостей студентів на процес навчальної діяльності розв’язане недостатньо. Малодослідженими виявились структура комунікативної активності, особливості її формування в ситуації вищого навчального закладу. Поза увагою дослідників залишаються проблеми співвідношення комунікативної та пізнавальної активності, значущість комунікативної активності студентів для ефективної навчальної діяльності.
Актуальність та недостатня вивченість даної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Вплив комунікативних особливостей студентів на ефективність навчання у вищому навчальному закладі».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дослідження має зв’язок з науковими програмами Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної психології як складова загальнокафедральної теми Психологічні проблеми професійної підготовки спеціаліста” (протокол №2 від 5.09.2001).
Об’єктом дослідження є комунікативні характеристики студентів у контексті навчальної діяльності.
Предмет дослідження специфіка впливу комунікативних особливостей студентів на процес навчання у вищому навчальному закладі.
Метою дослідження є встановлення своєрідності впливу комунікативних особливостей студентів на їх навчальну діяльність, з’ясування психологічних умов, які спонукають комунікативну активність особистості і оптимізують процес навчання у вузі.
Основною гіпотезою дослідження стало припущення про те, що комунікативна активність студентів має ряд характерних особливостей, які ефективно впливають на процес навчання у вузі. Найголовніші серед них такі: позитивна комунікативна установка; актуалізована потреба у спілкуванні; високий рівень розвитку комунікативних якостей особистості; індивідуалізований формат взаємодії (адекватний ситуації і особистості стиль спілкування). Оптимізація зазначених характеристик сприяє домінуванню продуктивних мотивів навчання у структурі комунікативної підготовки студентів.
У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою визначені наступні завдання дослідження:
1. Проаналізувати сучасний стан розроблення проблеми комунікативних особливостей індивіда у науковій літературі та сформулювати на цій основі вихідні теоретичні засади дослідження.
2. Виявити психологічні передумови своєрідності впливу комунікативних характеристик студентів на навчальну діяльність у вузі.
3. Дослідити специфіку взаємозв’язку комунікативної активності студентів з процесом навчання у вузі.
4. З’ясувати психологічні умови, що спонукають комунікативну активність студентів і сприяють ефективності навчальної діяльності.
Методологічну основу дослідження становлять: загальнопсихологічні та соціально-психологічні підходи до проблеми спілкування (Б.Г.Ананьєв, Г.М.Андреєва, О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, Я.Л.Коломінський, О.О.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.Н.Мясищев, Л.Е.Орбан-Лембрик, Б.Д.Паригін, В.А.Семиченко та ін.), педагогічні парадигми спілкування (М.Й.Боришевський, О.Ф.Бондаренко, В.О.Кан-Калік, З.С.Карпенко, О.В.Киричук, М.І.Лисіна, О.В.Мудрик, В.П.Москалець, І.Д.Пасічник, М.В.Савчин, Н.В.Чепелєва та ін.), концептуальні засади і технології комунікативної підготовки майбутнього спеціаліста (В.В.Власенко, В.І.Кабрин, М.О.Коць, Л.М.Карамушка, В.В.Рижов, Т.С.Яценко та ін.).
Для розв’язання накреслених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні (аналiз, осмислення і узагальнення філософської, культурологічної, соціально-психологічної та психолого-педагогічної літератури); емпiричнi (спостереження, анкетування, тестування, індивідуальні та групові бесіди, психолого-педагогічний експеримент); методи статистичного аналізу отриманих даних та якісної інтерпретації результатів дослідження.
Емпіричне дослідження проводилось впродовж 2000-2003 рр. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 280 студентів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Наукова новизна дослідження полягає в обгрунтуванні застосування категорії комунікативна активність” для виявлення специфіки впливу комунікативних особливостей студентів на ефективність їх навчання у вузі; у з’ясуванні психологічних умов, що спонукають комунікативну активність студентів і оптимізують їх навчальну діяльність; у встановленні взаємозв’язку між актуалізацією потреби у спілкуванні, позитивною комунікативною установкою, високим рівнем розвитку комунікативних якостей, орієнтацією на індивідуалізований формат взаємодії, домінуванням продуктивної мотивації навчання і ефективністю комунікативної підготовки та навчальної діяльності студентів.
Теоретичне значення дослідження. Уточнено й поглиблено зміст понять комунікативні особливості” та комунікативна активність” особистості. Обгрунтовано доцільність програми комунікативної підготовки студентів, спрямованої на оптимізацію навчальної діяльності.
Практичне значення роботи. Отримані результати дають можливість викладачам вузу оптимізувати навчальну діяльність студентів, позитивно впливати на її ефективність, створювати умови для успішного розвитку комунікативної активності останніх. Високий рівень розвитку комунікативних якостей, актуалізація потреби у спілкуванні сприятиме успішному процесу взаємодії у навчанні, а відтак і самій навчальній діяльності.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалась різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, адекватністю використання методів дослідження його меті та завданням, поєднанням якісного та кількісного аналізу отриманих емпіричних даних, використанням математичних методів статистики із застосуванням сучасних програм обробки.
Апробація роботи. Основні положення і висновки дослідження обговорювались на регіональному семінарі Соціально-психологічні проблеми становлення сучасної молоді” (Івано-Франківськ, 2002), на Міжнародній науковій конференції Управління великими соціальними системами та гуманітарно-технічна еліта” (Харків, 2003), на щорічних звітно-наукових конференціях викладачів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (2001-2003рр.).
Апробація і впровадження результатів у практику відбувались шляхом проведення автором семінарських та практичних занять із психології професійної комунікації, ведення ділових ігор, конфлікту.
Публікації. Зміст та результати роботи відображено у 10 одноосібних публікаціях автора у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (260 найменувань) та додатків. Робота викладена на 208 сторінках, текст містить 18 таблиць та 14 рисунків.

Список литературы

В И С Н О В К И

Аналіз результатів теоретичного та емпіричного дослідження проблеми, що вивчалась, дозволяють зробити наступні висновки:
1. Уточнено і поглиблено зміст категорії комунікативні особливості”, яка трактується як інтегральна якісна характеристика особистості, що відображає її потенційні можливості та реальні вияви у процесі спілкування і визначає специфіку взаємодії. Комунікативні особливості являють собою комплексне утворення, структурними елементами якого є мотиваційна сфера спілкування, комунікативні вміння, навички, здібності, стиль спілкування, комунікативний потенціал та комунікативна компетентність. Дане утворення пронизує усі сфери людського життя і впливає на успішність спілкування та діяльності.
2. Показано, що комунікативна активність виступає як багаторівнева категорія, яка розкриває індивідуально-особистісний рівень та спосіб здійснення спілкування. Проявами комунікативної активності студентів є потреба у спілкуванні як мотиваційна основа їх комунікативного потенціалу, комунікативна установка, комунікативні якості, що характеризують особистість у процесі взаємодії, адекватні ситуації та особистості стилі спілкування як прийоми та методи реалізації комунікативної активності. Вона є засобом оволодіння знань та відображення їх у практичній діяльності. Сказане дає підстави розглядати комунікативну активність як основу пізнавальної активності та умову оптимізації навчальної діяльності.
3.Виявлено психологічні передумови своєрідності впливу комунікативних особливостей студентів на навчальну діяльність у реальній практиці вищого навчального закладу. Серед опитуваних переважає низький та нижче середнього рівні потреби у спілкуванні, що супроводжується відсутністю повної задоволеності у взаємодії та її формальним характером протікання у студентській групі, малосприятливою ситуацією для вияву ініціативи у навчанні. У системі цінностей сучасної молодої людини пізнавальна активність та навчання не є значущими і займають практично останні позиції; комунікативна активність як засіб пізнання також не означена пріоритетністю для студентської аудиторії. Основний мотив навчання у вузі одержання диплому. Тобто, реальний стан розвитку комунікативних характеристик студентів є недостатньою мірою розвинений і супроводжується низькою комунікативною активністю та неадекватним вибором мотивів навчання.
4. З’ясовано та досліджено психологічні умови, які визначають комунікативну природу навчальної діяльності і створюють позитивне підгрунтя для реалізації комунікативних характеристик студентів (оптимальні для ситуації навчання та особистості педагогічне і студентське міжособистісне спілкування, знання комунікативних особливостей групи і комунікативних особливостей студента, адекватний тип комунікативного зв’язку); оптимізують комунікативну активність студентів (актуалізована потреба спілкування, позитивна комунікативна установка, високий рівень розвитку комунікативних якостей, індивідуалізований формат взаємодії).
5. Складові комунікативних особливостей студентів у процесі навчальної діяльності підлягають корекції під впливом цілеспрямованої комунікативної підготовки. Успіх у процесі комунікативної підготовки забезпечується за умов формування позитивних комунікативних установок як внутрішнього стану готовності до процесу спілкування, як стійкого переконання при погляді на себе та партнера по взаємодії; спонукання комунікативної активності та актуалізації пізнавальної активності. Оптимізація комунікативної підготовки реалізується за допомогою активних методів навчання у поєднанні з теоретичними формами роботи із студентами.
6. Важливою психологічною умовою оптимізації комунікативної активності і комунікативної підготовки виступають комунікативні установки учасників спілкування. Наявність негативної комунікативної установки та низької комунікативної толерантності серед комунікативних особливостей студентів не сприяє виникненню позитивного психологічного клімату та оптимальних процесів спілкування в групі, розвитку емпатійних здібностей, потреби у спілкуванні, а відтак і комунікативної активності загалом. Зниження показників негативної комунікативної установки забезпечує оптимізацію комунікативної активності та позитивно впливає на мотивацію навчання.
7. Показниками адекватної комунікативної активності виступають середній та вище середнього рівні потреби у спілкуванні, позитивні комунікативні установки, високий рівень розвитку комунікативних якостей та їх актуальність у системі ціннісних орієнтацій, індивідуалізований формат взаємодії. Експериментально доведено, що досягнення зазначеного рівня комунікативної активності сприяє домінуванню продуктивних мотивів навчання у структурі комунікативної підготовки студентів та супроводжується актуалізацією цінностей-відношень до навчання та пізнавальної активності .
Перспективами дослідження є поглиблення теоретичних уявлень про комунікативну активність студентів у процесі навчальної діяльності у вищому навчальному закладі, етнопсихологічні особливості комунікативної активності, удосконалення процесуальних технологій комунікативної підготовки студентів з урахуванням специфіки вищого навчального закладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни.- М.: «Мысль», 1991. 300с.
2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990.—240с.
3. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. М.: Педагогика, 1980. 232с.
4. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.2. М.: Педагогика, 1980. 288с.
5. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380с.
6. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. М.: Аспект Пресс, 2001. 370 с.
7. Андрієвська В.В., Балл Г.О., Волинець А.Г. та ін. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла, О.В.Киричука, Р.М. Шамелашвілі:- К.: ІЗМН., 1997.-136 с.
8. Андриенко Е.В. Социальная психология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Под ред. В.А.Сластенина. М.: Издательский центр «Академия», 2000. 264 с.
9. Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. М., 1970
10. Анциферова Л.И. Психология формирования и развития личности // Человек в системе наук. М.: Наука, 1989. С.426-434
11. Аргентова Т.Е. Стиль общения как фактор эффективности совместной деятельности: Автореф. дисс... канд.. психолог. наук. М., 1984. 23с.
12. Асмолов А.Г. Психология личности. Принцип общепсихологического анализа. М.: МГУ, 1990. 367с.
13. Бабій Л.Т. Діалектика розвитку історичних типів культури. Львів: Світ, 1991. 157с.
14. Баграмянц М.Л. Психологические проблемы обучения педагогическому общению в практике зарубежной высшей школы: Авто-реф. дис,канд. психолог. наук. Р-н-Д., 1991.—23с.
15. Бану Л.А. Индивидуально-психологические особенности общительности студентов интернационального вуза: Автореф. дисс... канд. психолог. наук. М., 1986. 20с.
16. Баркова Т.Н. Методологические и теоретические предпосылки исследования образа жизни студентов педвуза // Совершенствование психолого-педагогической подготовки студентов педвуза: Межвуз.сб.науч.тр. / Отв.ред.П.А.Просецкий. М.,1984.—С.162-168
17. Баронин А.С. Этнопсихология: Учебное пособие. К.: МАУП, 2000. 115с.
18. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979.-422 с.
19. Бедерханова В.Г. К вопросу о социальной перцепции в связи с использованием ролевых игр в процессе професиональной педагогической подготовки / В кн.: Теор. и приклад. проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975. с. 232 233.
20. Березовин Н.А. Коломинский Я.Л. Учитель и детский коллективв. Минск: Наука и техника, 1975. 126 с.
21. Бех І.Д., Павелків Р.В. Ціннісна система як критерій особистісного виміру // Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань. В 3-х томах. К.: Вид-во ДОКК, 1996. Т.1. 431с.
22. Біла О.Г. Психокерційні методи активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків): Автореф. дис... канд.. психолог. наук. К., 2002. 20с.
23. Блинова О.Є. Формування відкритості до спілкування у майбутнього вчителя: Автореф. дис... канд.. психолог. наук. К., 2000. 16с.
24. Бобнева М.И. Нормы общения и внутренний мир личности // Проблемы общения в психологии / Отв. ред. Б.Ф.Ломов. М.: Наука, 1981. с.241-264
25. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во МГУ, 1982. 200с.
26. Бодалев А.А., Ковалев А.Г. Психологические трудности общения и их преодолление // Педагогика. 1992. -- № 5-6. с.65-70
27. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 272с.
28. Бодалев А.А. О коммуникативном ядре личности // Совет. педагогика. 1990. - №5. с.77-81.
29. Бодалев А.А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные направления их психологического изучения // Вопросы психологии. 1989. -- №6.—с.74-81
30. Бодалев А.А. Проблемы социальной перцепции / В кн.: Экспериментальная и прикладная психология. Л.: ЛГУ, 1970. ч.1. с.54-58.
31. Бодалев А.А. Психологические условия гуманизации педагогического общения //Советская педагогика. 1990. -- № 12. с.65-71.
32. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. Л.: ЛГУ, 1970. 276с.
33. Бондаренко С.Л. Оптимизация коммуникативной деятельности учителя на уроке: Автореф. дис канд. психол. наук. 19.00.01. К., 1976. 23с.
34.Боришевський М.Й. До питання про моральну діяльність у контексті особистісного становлення // Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань. В 3-х томах. К.: Вид-во ДОКК, 1996. Т.1. 431с.
35. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. - № 3. С.26-33
36. Брудный А.А. К теории коммуникативного воздействия // теоретические и методологические проблемы социальной психологии. М.: МГУ, 1977. С. 32-50
37. Бруснова И.Ф. Формирование коммуникативных качеств у студентов//Советская педагогика. 1982. -- №7. с.59-63
38. Бубер М. Я и Ты. М.: Высш. школа, 1993. 175с.
39. Булгакова Н.Б. Активізація пізнавальної діяльності студентів-іноземців на основі суб’єкт-суб’єктних відносин// Педагогіка і психологія, №4 , 1999.
40. Буш Г. Диалектика и творчество. Рига, 1985
41.Василевская Е.В. Психологические особенности делового общения учащихся в процессе обучения: Авторефдис.канд.психол.наук, - К., 1985. 17 с.
42. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Автореф. дис... канд. психолог. наук. К., 2000. 20с.
43. Васильев Г.С. Проблема коммуникативных способностей членов первичных учебно-воспитательных коллективов: Автореф. дис канд. психол. наук: 09.00.05/АН СССР. Ин-т пси-гии. М., 1977. 21с.
44. Вацлавик П., Бивин Дж., Джексон Д. Психология межличностных коммуникаций: Пер. с англ. СПб.: «Речь», 2000. 300с.
45. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т.3. Проблемы развития психики. М.: Педагогика, 1982. 368с.
46. Виноградова Т.В., Семонов В.В. Сравнительное исследование познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов//Вопр. психологии . 1993. - №2. с.63-71.
47. Высоцкий С.Е. Формирование социально-психологического климата студенческой группы как средство становления профессионально-педагогических качеств будущего учителя: Дисс канд. пед. наук./ ОГПИ им. К.Г.Ушинского. О., 1993. 146с.
48. Вища школа на шляху оновлення / Старченко Т.Я., Стоян О.М., Бобик О.І.—Львів. Світ,1991.—128с.
49. Вітюк Н.Р. Психологічні особливості формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів: Автореф. дис... канд. психол. наук. Рівне. 2002. 20с.
50. Власенко В.В. Вчителі учні: психологія взаємних оцінних ставлень.—К.,1995. 154с.
51. Волошина Н.В. Особенности коммуникативных способностей личности // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару АПН України, 12 листопада 1998р., -- К.: Гнозис, 1998. С.301-305
52. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства.—М.: МГУ, - 256с.
53. Гаркуша В.В. Формирование навыков общения и коммуникативных способностей в процессе личностно-ориентированного обучения устной иноязычной речи: Дисс канд. психол. наук. Днепропетровский университет. Днепропетровск, 1992. 129с.
54. Гірник А.М., Шпалерчук І.Н. Тренінг комунікативних умінь (методичні матеріали) // Практична психологія та соціальна робота. -- №1-2. 2001.
55. Голубева Э.А. Комплексное исследование способностей (к 90-летию Б.М.Теплова) //Вопр. психологии , 1986. -- №5
56. Гольдштейн Я.В. Групповое взаимодействие как фактор успешности овладения иностранным языком // Психоло-педагогические аспекты обучения студентов творческих вузов: Межвуз. сб. науч. тр./ Ред.кол. А.Л.Гройсман (отв. ред.) и др. М., 1984. С. 41-48
57. Гоноболин Ф.Н. Книга об учителе. М.: Просвещение , 1965. 260с.
58. Горянина В.А. Психология общения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Издательский центр «Академия», 2002. 416с.
59. Грабська І.А. Проблеми побудови ігрової форми організації колективної діяльності та спілкування//Проблеми соціальної психології: Міжвід. наук. зб. Вип..1. К.: Либідь, 1992. с.45-51
60. Грехнев В.С. Культура педагогического общения. М.: Просвещение, 1990.-144с.
61. Григорян С.Т. Пути повышения уровня мотивации учебной деятельности студентов на семинарских занятиях// Совершенствование психолого-педагогической подготовки студентов педвуза: Межвуз.сб.науч.тр. / Отв.ред.П.А.Просецкий. М.,1984.—194с.
62. Гринчук О.І. До проблемисоціально-психологічної та комунікативної компетентності в управлінській діяльності // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, 2002, частина 4. с.183-189
63. Гришина Т.А. Исследование психолого-педагогических характеристик совмесной деятельности студентов // Психолого-педагогические проблемы учебной деятельности в высшей школе на современном этапе: Сб.науч.тр./Отв.ред.Б.А.Душков и др. М.,1981.—162 с.
64. Гройсман А.Л. Методико-психологические аспекты обучения. // Психология и медицина. М., 1978, с.226-230
65. Гусєва А.Г. Восприятие и понимание младших школьников учителем: Автореф. дис... канд. психол. наук. ЛГПИ им. А.И.Герцена. Л., 1971. 24с.
66.Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей.—М.: Просвещение, 1987. 207с.
67.Докшукина Ф.В. От дошкольника к студенту: путь субъективного становления //Психология студента как субъекта учебной деятельности / Ред. кол.: И.А.Зимняя и др. / Сб. науч. тр., Вып. 327. М., 1989. С. 40-47
68. Донцов А.И., Саркисян Ш.В. Совместная деятельность как фактор межличносного восприятия // Вопросы Психологии.- 1990.- № 4. с. 15-25.
69. Дранков В.Л., Дранков А.В. О природе коммуникативных способностей // Психология производству и воспитанию / Ред. кол.: Е.С.Кузьмин (отв. ред.) и др./ -- Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. с.232 239
70. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: Изд-во БГУ, 1976. 176с.
71. Ерастов Н.П. Психология общения. Ярослав, 1979.
72. Етнопсихологічні особливості міжособистісного спілкування та їх урахування в процесі взаємодії дітей і дорослих / За ред. Л.Е.Орбан. Івано-Франківськ, 1996. 81с.
73. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. 168с.
74. Ершов П.М. Потребности человека. М.: Мысль, 1990. 365 с.
75. Жемчугова Л.В. Исследования динамических характеристик общительности в юношеском возврасте: Дисканд. психол. наук: 19.00.01. М., 1987.
76. Женщины в бизнесе: Реф.сб./РАН, Ин-т научной информации по общественным наукам / - М., 1993. 84с.
77. Журавлев А.Л. Коммуникативные качества личности руководителя и эффективность руководства коллективом // Психол. журнал. 1983. -- №1. с.57-67.
78. Зажирко М.П. Глибинно-психологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Автореф. дис... канд. психолог. наук. К., 1998. 16с.
79. Заслуженюк С.В. Присакар В.В. Формування у школярів культури міжнаціонального спілкування // Педагогіка і психологія, № 2 , 1999. С. 66-74.
80. Зимбардо Ф. Застенчивость: Что это такое и как с ней справляться: Пер. с англ. СПб.: Питер Пресс, 1996. 252с.
81. Знаков В.В. Понимание в познании и общении / РАН, Институт психологии. М., 1994. 237 с.
82. Золотнякова А.С. Личность в структуре педагогического общения. Ростов-на-Дону, 1979.
83. Зязюк І.А. Гуманістична парадигма в освіті // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. К., 1996. ч.1: Нова парадигма вищої освіти. с. 8-12.
84. Ивашова А.Н., Заика Е.В. Методика исследования коммуникативных установок личности // Вопросы психологии. 1991. - №5. с.162-166.
85. Ильин Е.М. Искусство общения.- М.: Педагогика, 1982.-109 с.
86. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб: Изд-во «Питер», 2000. 512с.
87. Кабрин В.И. Коммуникативный мир и транскоммуникативный потенциал личности // Коммуникативный мир личности и проблемы ее социально психологической культуры. Томск, 1991.- с.3-92.
88. Кабрин В.И. Психология коммуникативного развития человека как личности. Автореф. дис... докт. психол. наук. Петербург, 1993.- 48 с.
89. Кабрин В.И. Студенческие самореализующие группы: илюзии, проблемы, перспективы / Комуникативный подход к совершенствованию учебно-воспитательного процесса в вузе.- Новосибирск, 1985.- с.10-16.
90. Кабрин В.И. Шкалограммный и факторный анализ коммуникативности личности студента // Психолого-педагогические вопросы организации учебно-воспитательного процесса: Сб. ст. Томск.: Изд-во Том.ун-та, - 1985. с.3-22
91. Каган М.С. Мир общения. М.: Политиздат, 1988.- 315 с.
92. Каган М.С. Человеческая деятельность: опыт системного анализа. М.: Политиздат., -- 1974. 323с.
93. Каган В.И., Сычеников И. А. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе : Единая методологическая система института : Высш. Школа, 1987.—148с.
94. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
95.Кан-Калик В.А. Основы професионально-педагогического общения. М.: Просвещение, 1979. 138 с.
96. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. М.: Педагогика, 1990. 144 с.
97. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. М.: Просвещение, 1987. 190 с.
98. Капська А.Й. Гра як активний метод навчання студентів майстерності слова // Рідна школа. 1991. -- № 10 с.71-73
99. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. Київ: Ніка Центр, 2000. 332с.
100. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: Тов «Міжнародна фінансова агенція», 1998. 216с.
101. Кидрон А.А. Коммуникативная способность и ее совершенствование: Автореф. дис. канд. психол. наук. ЛГУ им.А.А.Жданова. Л., 1981.—19с.
102. Киричук О.І. Імітаційне моделювання як метод підготовки до професійного спілкування // Проблеми соціальної психології: Міжвід. наук. зб. Вип..1. К.: Либідь, 1992. с.59-66
103. Киричук О.В. Проблеми психології педагогічної взаємодії // Психологія. К., 1991. Вип.37.-с.3-13.
104. Кисельгоф С.М. Формирование у студентов педагогических умений и навыков в условиях университетского образования. Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. 152 с.
105. Китайгородская Г.А. Метод активизации и пути его психологического обоснования // Психоло-педагогические аспекты обучения студентов творческих вузов: Межвуз. сб. науч. тр./ Ред.кол. А.Л.Гройсман (отв. ред.) и др. М., 1984. С. 5-14
106. Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М.: Политиздат, 1975. 271с.
107. Ковалев Г.А. Механизмы и эффекты процесса активного социального обучения // Вопросы психологии межличностного познания и общения. Краснодар: Изд-во Кубанск. ун-та, 1983. с.127-135.
108. Ковалев.А.Г., Мясыщев В.Н. Психология особенности человека. Т.1. Характер. Л.: Изд-во ЛГУ, 1957. 264с.
109. Ковалев А.Г. Психология личности. М.: Просвещение, 1970. 391с.
110. Коваль С.Б. Психологічні чинники розвивальної комунікативної ситуації у вищих закладах освіти: Автореф. дисканд. психол. наук, -- Івано-Франківськ 2001. 20 с.
111. Коломинський Я.Л. Психология общения. М.: Знания, 1974. 96с.
112. Кольцова В.А. Общение и познавательные процессы.// Познание и общение / Отв. ред. Б.Ф. Ломов, А.В.Беляева.—М.: Наука, 1986.—208с.
113. Комплексная социально-психологическая методика изучения личности инженера: Учеб. пособие / Чугунова Э.С., Чикер В.А., Михеева С.М. и др.; Под ред. Э.С.Чугуновой. Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. 184с.
114. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1986. 254с.
115. Кондратьева С.В. Учитель и ученик. М.: Педагогика, 1989. 80с.
116. Коняева А.П. Психологические особенности формирования социальной перцепции у будущих учителей: Дис канд. психол. наук. К., 1986. 234с.
117. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 1996. 224с.
118. Кордунова Н.О. Рівень взаєморозуміння вчителя і учня. // Практична психологія та соціальна робота , № 3 , 2000.
119. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник.—1995.—304 с.
120. Коропецька О.М. Діалог як основна детермінанта ефективності в між- особистісному спілкуванні // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського ун-ту, 1998. Вип.2.—Ч.2. с.138-145
121. Коропецька О.М. Психолого-педагогічні умови ефективного міжособистісного спілкування вчителя і підлітка: Автореф. дис... канд. психол. наук, - К., 1997.-24 с.
122. Корсак Г.Б., Никиреев Е.М. Влияние межличностных отношений в студенческой группе на формирование профессиональной направленности студентов педвуза // Совершенствование психолого-педагогической подготовки студентов педвуза: Межвуз.сб.науч.тр. / Отв.ред.П.А.Просецкий. М.,1984.— с.18-24
123. Косова Н.М. Формирование коммуникативной активности будущего учителя: Дисканд. психол. наук. М., 1988. 258с.
124. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 303с.
125. Коць М.О. Комунікативна підготовка майбутнього вчителя інтеракційними методиками: Автореф. дис... канд. психолог. наук. К., 1997. 18с.
126. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения./ М-во высш.и сред.спец. образования РСФСР—Л.: Изд-во ЛГУ, 1990.—206 с. Каган В.И., Сычеников И. А. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе: Единая методологическая система института : Высш. Школа, 1987.—148с.
127. Круглова Г.Н. Коммуникативное воздействие как фактор эффективности обучения в вузе: Автореф. дисс... канд. психолог. наук. Л., 1981. 18с.
128. Кузьмина Н.В. Динамика формирования педагогических способностей // Возрастная психология. Л.: Изд-во ЛГУ , 1973. с.27-33
129. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1970. 114с.
130. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1967. 184с.
131. Кузницова Е.В. Развитие межличностной невербальной коммуникации : Автореф. дис канд. пед. наук:19.00.05./ МГУ им.М.В.Ломоносова. М.,1989. 19с.
132. Культура ділового спілкування: навчальний посібник / Уклад. Л.Г.Зубенко, В.Д.Нємцов. К.: Екс об, 2002. 199 с.
133. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2002. 544 с.
134. Лабунская В.А. Невербальные средства общения. Ростов.: Изд-во Рост. Ун-та, 1979. 135с.
135. Лабунская В.А. Менджерицкая Ю.А, Бреус Е.Д. Психология утрудненного общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений М.: Изд. Центр «Академия», 2001. 288 с.)
136. Леви Л.В. Волков Л.З. Застенчивость как межгрупповой феномен // Проблемы взаимодействия в группах учащихся. Минск, 1970.
137. Леонтьев А.А. Деятельность и общение // Вопросы философии, 1979. №1
138. Леонтьев А.А. Обучение умениям педагогического общения //Четвертый конгресс МАПРЯЛ: Доклады советской делегации. М., 1979. с.43-55.
139. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. М., 1979.
140. Леонтьев А.А. Психология общения. Тарту.: Тартус. гос. ун-т, 1981. 42с.
141. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. 143с.
142. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. К.: ТОВ УВПК ЕксОб”, 2000. 512с.
143. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 449с.
144. Ломов Б.Ф. Особенности познавательных процессов в условиях общения // Психологический журнал. 1980. №5, с.26-42
145. Ляудис В.Я. Структура продуктивного учебного взаимодействия // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся. М.; 1980.
146. Макаренко А.С. Некоторые выводы из моего педагогического опыта: Избр. произв. в 3-х т. 2-е изд., исп. и доп. К.:Рад. школа, 1985. Т.3. Общие проблемы педагогики. 590с.
147. Макаренко А.С. Педагогика индивидуального действия: Избр. произв. в 3-х т. 2-е изд., исп. и доп. К.:Рад. школа, 1985. Т.3. Общие проблемы педагогики. 590с.