ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ КЕРУВАННЯ МОТИВАЦІЄЮ УЧІННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЗАНЮК Сергій Степанович
УДК 37.015.3

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ КЕРУВАННЯ МОТИВАЦІЄЮ УЧІННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник Максименко Сергій Дмитрович,
доктор психологічних наук, професор,
дійсний член АПН України

Київ-2004
ЗМІСТ

Сторінка

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1.

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ КЕРУВАННЯ МОТИВАЦІЄЮ УЧІННЯ У СТУДЕНТІВ

8

1.1.

Психолого-педагогічні дані з проблеми керування мотивацією учіння студентів

8

1.2.

Чинники розвитку мотивації учіння у студентів

15

1.2.1.

Почуття компетентності

16

1.2.2.

Особистісна причинність

21

1.2.3.

Когнітивний компонент мотивації

26

1.3.

Психологічні механізми розвитку мотивації учіння

32

Висновки до розділу

41

РОЗДІЛ 2.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ СТУДЕНТІВ

45

2.1.

Психодіагностичні методики дослідження мотивації учіння студентів

46

2.2.

Аналіз результатів експериментального дослідження мотивації учіння студентської молоді

50

Висновки до розділу

54

РОЗДІЛ 3.

АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ФОРМУЮЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

56

3.1.

Організація та методичне забезпечення формуючого експерименту

56

3.2.

Результати формуючого експерименту та їх інтерпретація

99

3.2.1.

Динаміка мотивації учіння в процесі психотренінгу

100

3.2.2.

Формування у студентів мотивації досягнення та здатності до цілепокладання

101

3.2.3.

Динаміка суб’єктивного локусу контролю, особистісної причинності та прагнення до самоактуалізації

119

3.2.4.

Стійкість змін та фактори, які забезпечують ефективність мотиваційного тренінгу.

128

3.2.5.

Посилення у студентів прагнення до самодетермінації і здатності керувати власною мотивацією

134

3.2.6.

Особливості та механізми впливу непрямого підкріплення в процесі мотиваційного тренінгу

141

3.2.7.

Аналіз впливу позитивного підкріплення на мотивацію студентів

154

Висновки до розділу

168

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

174

ДОДАТКИ

181

ВСТУП

Актуальність дослідження.
У спеціальних психологічних дослідженнях встановлено, що високий рівень мотивації до діяльності є передумовою її успіху. Студент з належною мотивацією учіння схильний сумлінніше і наполегливіше працювати і, як правило, досягає помітних академічних успіхів (Д.Мак-Клелланд, А.Маркова, Т.Матис, А.Орлов, Р.деЧармс).
Окрім ситуативного підвищення мотивації учіння, важливим є розвиток стійких мотиваційних утворень особистості як наслідок цілеспрямованого формування мотивації учіння.
Актуальність вивчення закономірностей формування мотивації учіння визначається необхідністю підвищення внутрішньої (пізнавальної) мотивації першокурсників (котрі спонукалися до вступу у ВНЗ переважно під впливом зовнішніх факторів), а також другокурсників, у яких, порівняно з першим курсом, відбувається певне зниження мотивації учіння. У цьому контексті виникає необхідність опрацювання спеціальних психолого-педагогічних процедур, спрямованих на активізацію низки мотивів учіння та встановлення ефективності їх дії. Окрім того, важливим є дослідження особливостей мотиваційної динаміки і розробка низки психолого-педагогічних рекомендацій для викладачів ВНЗ щодо керування мотивацією студентів.
На жаль, проблема розвитку чи формування мотивації учіння саме у студентів розроблена недостатньо порівняно з її висвітленням щодо школярів. Наявні розробки створюють ґрунт лише для первинного аналізу психологічних механізмів і закономірностей розвитку мотивації учіння у студентської молоді. Окрім того, маємо фундаментальні теоретичні та експериментальні дослідження, які стосуються загальних аспектів проблеми мотивації діяльності, навчання і виховання особистості (праці М.Алексєєвої, В.Асеєва, Г.Балла, Л.Божович, М.Боришевського, В.Вілюнаса, О.Колісника, Г.Костюка, О.Леонтьєва, С.Макси­менка, М.Матюхіної, А.Маркової, Т.Матис, В.Моляко, С.Москвичова, А.Орлова, В.Рибалки, М.Алдермана Д.Мак-Клелланда, Р.деЧармса, Х.Хекхаузена та інших).
Таким чином, актуальність проблеми та її недостатня розробленість у психології зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Психологічні закономірності керування мотивацією учіння студентської молоді”.
Зв’язок роботи з науковими та державними програмами. Тема дисертаційного дослідження відповідає плану науково-дослідних робіт лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України за проблемою Вивчення взаємодії онто -, філо-, та культурогенетичних детермінант психіки людини”, державний реєстраційний №0100U000093.
Об’єктом дослідження є мотиваційна сфера студентів вищих навчальних закладів.
Предмет дослідження психологічні особливості керування мотивацією учіння студентської молоді.
Мета дослідження з’ясування закономірностей і механізмів розвитку у студентів мотивації учіння та побудова програми керування нею засобами психотренінгу.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що
а) зміна мотивації у студентської молоді і, зокрема, підвищення мотивації учіння можлива за умови здійснення системи цілеспрямованих психолого-педагогічних впливів.
б) ефективним засобом керування мотивацією студентів може бути спеціальний мотиваційний тренінг, побудований як система вправ, спрямованих на формування внутрішніх мотивів учіння.
в) під впливом тренінгу можуть відбуватися суттєві структурні зміни в мотивації учіння у напрямку зростання питомої ваги внутрішньої мотивації, зрушення у системі особистісних рис, посилення тенденції до самодетермінації і свідомого керування особистістю власною мотивацією.
Методологічною основою дослідження є культурно-історична теорія розвитку вищих психічних функцій (Л.С.Виготський), теорія діяльності (О.М.Леонтьєв та ін.), положення про закономірності навчання (С.Д.Максименко), розвитку психіки (Г.С.Костюк), саморегуляцію поведінки (М.Й.Боришевський, О.П.Колісник, С.Г.Москвичов), принципи системного та особистісного підходів до вивчення процесу формування особистості (Г.О.Балл, В.О.Моляко, В.В.Рибалка), ідеї гуманістичної психології про актуалізацію особистісного потенціалу (А.Маслоу, К.Роджерс).
Завдання дослідження:
1. Виявити психолого-педагогічні чинники, які детермінують розвиток мотивації учіння у студентів.
2. Дослідити структурні зміни в мотивації учіння студентів під впливом спеціального психотренінгу та виявити зрушення в системі особистісних рис та у почутті компетентності внаслідок проведення такого психотренінгу.
3. Розробити психолого-педагогічні процедури свідомого керування студентами власною мотивацією учіння (систему вправ мотиваційного тренінгу).
4. Дослідити динаміку мотиваційних показників після тренінгу та ефективність перенесення набутого в тренінгу досвіду мотиваційної саморегуляції в традиційний навчальний процес.
Для реалізації мети і завдань використані такі методи дослідження: спостереження, бесіда, комплекс психодіагностичних методів (опитувальник «Мотиви учіння» М.Алексєєвої, тест-опитувальник «Потреба в досягненнях» (А.Орлов), проективна методика ТАТ (варіант Х.Хекхаузена), тест оцінки рівня самоактуалізації особистості (методика Е.Шострома), тест-опитувальник рівня суб’єктивного контролю (у адаптації Є.Бажина); контент-аналіз продуктів діяльності, констатуючий і формуючий експеримент, а також система авторських варіантів мотиваційного тренінгу.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: 1)вперше встановлено закономірності керування мотивацією учіння студентів засобами психотренінгу; 2)теоретично обґрунтовано психолого-педагогічні умови і принципи підвищення мотивації учіння; 3)досліджено психологічні закономірності формування у студентів здатності до самокерування своєю власною мотивацією учіння; 4)розроблено авторську методику керування мотивацією учіння студентів; 5)показано, що позитивні зрушення в мотивації учіння студентської молоді детермінуються структурними змінами і розвитком її когнітивно-смислових та емоційно-ціннісних аспектів.
Практична значущість дослідження полягає у виробленні і апробації експериментальної програми і системи вправ мотиваційного тренінгу. Результати дослідження можуть безпосередньо використовуватись для підвищення мотивації учіння студентів вищих навчальних закладів. Авторські вправи мотиваційного тренінгу, ефективність застосування яких доводиться в рамках дисертаційного дослідження, можуть використовуватися як у структурі академічних занять, семінарів, тренінгів, так і у самостійній роботі студентів ВНЗ.
Положення, що виносяться на захист:
1. Під впливом спеціального мотиваційного тренінгу відбуваються істотні зміни в структурі мотивації учіння студентів у напрямі зростання питомої ваги внутрішньої (пізнавальної) мотивації.
2. Результатом впливу комплексу мотиваційних вправ на мотивацію учіння студентської молоді є зміни у системі особистісних рис, посилення здатності студента до самодетермінації і свідомого керування своєю мотивацією.
3. Спеціально розроблені психолого-педагогічні процедури мотиваційного тренінгу є ефективним засобом формування мотивації учіння, що актуалізують у студентів такі мотиваційні фактори як почуття компетентності, здатність до самодетермінації і до цілеутворення.
Надійність і вірогідність результатів забезпечувалися методологічною обґрунтованістю роботи, загальною стратегією дослідження, дотриманням вимог, що ставлять до валідності та надійності використовуваних методів дослідження, проведенням експериментів у реальних умовах, адекватним застосуванням методів математичної статистики з використанням комп’ютерного статистичного пакету STATISTICA, кількісним і якісним аналізом експериментальних даних.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися та були схвалені на звітних науково-практичних конференціях, наукових семінарах Волинського державного університету ім. Лесі Українки (1995-2000 рр.), засіданнях лабораторії загальної психології та психології навчання Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (2000-2003 рр.), республіканського науково-практичного семінару Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика” (Луцьк, 30-31 травня 2003р.).
За матеріалами дисертації розроблено та опубліковано навчально-методичний посібник «Мотиваційний тренінг» (Луцьк, 1998) та три навчальні посібники «Психологія мотивації та емоції» (1997), «Мотивація діяльності» (1998), Психологія мотивації” (Київ, 2002), проведено практичні заняття для студентів Волинського державного університету з метою апробації комплексу мотиваційних вправ та навчального посібника Мотиваційний тренінг”.
Публікації. Основний зміст дисертації викладено в чотирнадцяти публікаціях, сім із яких - у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Матеріали дослідження викладено на 180 сторінках, робота містить 6 таблиць. Список використаних джерел складається із 154 найменувань.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:
1. Встановлено, що посилення почуття компетентності є потужним чинником розвитку мотивації навчання у студентів.
Було виокремлено п’ять проміжних детермінант, які, актуалізуючись почуттям компетентності, визначають мотивацію діяльності: очікування успіху, самоповага, виклик, внутрішня мотивація, самореалізація. Висловлюється припущення, що поглиблення уявлень про механізм впливу почуття компетентності на мотивацію діяльності через дію проміжних детермінант уможливить розробку психолого-педагогічних процедур керування мотивацією учіння через актуалізацію почуття компетентності у студентів ВНЗ.
2. Встановлено, що під впливом мотиваційного тренінгу мають місце істотні зміни в структурі мотивації учіння у напрямку зростання питомої ваги внутрішньої (пізнавальної) мотивації.
Аналіз динаміки мотиваційних показників свідчить про наявність статистично значущих змін пізнавальних мотивів як наслідок проведення психотренінгу (t=2,03 при Р95 tкр.=1,98). Виконання студентами тренінгових вправ, орієнтованих на актуалізацію позитивних емоцій щодо предмету учіння, здатне посилити пізнавальну мотивацію. Значно більші можливості для формування пізнавальної мотивації можуть бути в структурі викладання певних навчальних курсів, коли студент працює з конкретним матеріалом. Однак це можливе за умови орієнтації школи (як вищої, так і середньої) на розвиток пізнавальної мотивації, на формування інтересу до університетського або шкільного предмету.
Певні зміни сталися також в структурі мотивації та в ієрархії мотивів учіння. Так, третє рангове місце в ієрархії мотивів посів пізнавальний мотив. Змінився ранг (з сьомого на шостий) мотиву соціальної ідентифікації, і, відповідно, суспільно-значущі мотиви перемістилися з шостого на сьоме місце.
3. Показано, що результатом психолого-педагогічного впливу на мотивацію навчання студентської молоді комплексу мотиваційних вправ є зрушення у системі особистісних рис (зокрема, посилення тенденції до самодетермінації і здатності до керування власною мотивацією).
Аналізується процес формування мотивації учіння як перехід від управління мотивацією студентів ззовні до свідомого керування ними своєю власною мотивацією. Набуття студентами здатності до свідомого керування власною мотивацією розглядається як вагомий чинник посилення мотивації учіння, який, власне, і забезпечує появу якісних змін у їхній мотивації.
4. Доведено, що динаміка когнітивного компоненту мотивації детермінує структурні зміни в мотивації навчання. Запропоновано комплекс мотиваційних вправ, орієнтованих на розвиток когнітивного компоненту мотивації навчання.
Проаналізовано когнітивний (змістовий) компонент мотивації і механізми розвитку мотивації діяльності. Встановлено, що забезпечуючи розвиток когнітивного компоненту, можна формувати відповідну мотивацію у студентів, не чекаючи позитивного підкріплення або емоційного насичення. На основі здійсненого узагальнення нами виокремлено низку функцій когнітивних утворень, динаміка яких конституює розвиток мотивації учіння. За нашим припущенням, когнітивні утворення виконують у структурі мотивації такі функції:
1) Забезпечення зв’язку між різними мотиваційними структурами.
2) Актуалізація певних емоційних структур (оскільки часто за певними когнітивними елементами закріплені відповідні емоції, то, актуалізуючи їх, ми також викликаємо відповідні переживання).
3) Подолання альтернативних (небажаних, конкуруючих) мотивів та імпульсів.
4) Забезпечення здатності до постійного відтворення належної мотивації на основі систематичної актуалізації у структурі діяльності когнітивного елементу.
5. Підтверджено, що спеціально розроблені психолого-педагогічні процедури (вправи мотиваційного тренінгу) є ефективним засобом керування мотивацією учіння у студентів, що доводиться наявністю позитивних зрушень таких мотиваційних показників як мотивація досягнення, локус контролю, пізнавальна мотивація.
Проведення до- і післятренінгової діагностики дало нам змогу оцінити ефективність психотренінгу (можливості його впливу на мотивацію досягнення). З метою визначення відмінностей між обома групами показників використовувався критерій Ст’юдента, який дає змогу підрахувати статистичну значущість відмінностей між показниками до і післятренінгової діагностики. Статистичний аналіз динаміки мотивації досягнення (проведених за опитувальником потреби в досягненнях Ю.Орлова) засвідчив, що внаслідок проведення психотренінгу сталися статистично значущі зміни мотивації досягнення (t= 2,01 при Р95 t кр.=1,96).
Проаналізовано також мотиваційну динаміку в учасників тренінгу з різним вихідним рівнем мотивації досягнення. Для цього було виділено три групи студентів (з низьким, середнім і високим рівнем потреби в досягненнях) і обчислено значення t-критерію Ст’ю­ден­та для кожної з цих груп. Отримані результати свідчать, що найбільші зміни були в учасників тренінгу з низьким рівнем мотивації досягнення.
Проаналізовано також динаміку мотивації досягнення для кожної з трьох груп студентів. Встановлено, що для групи студентів з високим рівнем мотивації досягнення характерні статистично незначущі зміни мотивації досягнення: t =0,98. Для учасників тренінгу з початковим середнім рівнем мотивації досягнення властиві більш виражені зміни: t = 2,34. Найбільші зрушення зафіксовані у студентів з початковим низьким рівнем мотивації досягнення: t =3,07 при Р99, tкр = 2,5.
6. Встановлено, що за відсутності відповідного підкріплення в процесі викладання університетських дисциплін має місце негативна динаміка мотиваційних показників стосовно того рівня, який досягнуто після закінчення мотиваційного тренінгу. З метою забезпечення стійкості мотиваційних змін рекомендовано включити мотиваційні вправи в структуру навчального процесу.
Досвід проведення мотиваційного тренінгу дає нам змогу виокремити такі чинники і умови, що сприяють перенесенню набутих у тренінгу психічних новоутворень і навичок керування власною мотивацією до традиційного навчального процесу:
1) Опанування студентами психологічним інструментарієм (психо­техніками) керування власною мотивацією.
2) Посилення у студентів прагнення до самодетермінації і саморозвитку, що забезпечує використання набутого досвіду мотиваційної самореалізації і засвоєних психотехнік в умовах самостійної роботи.
3) Зв’язок тренінгових завдань з природним навчальним процесом, зокрема, застосування мотиваційних вправ у ході вивчення тем з загальної психології або до предмету самостійної роботи студента (наприклад, до теми курсової роботи), а також виконання студентами тренінгових вправ на семінарських заняттях.
Результати дослідження не вичерпують усіх аспектів проблеми. Подальшу перспективу досліджень формування мотивації учіння ми вбачаємо у можливості застосування розробленої нами програми у ланці загальної середньої освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адлер А. Наука жить: Пер. с англ. и нем. К.: PortRoyal, 1997 288 с.
2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. Лекции по введению в психотерапию для учителей, психологов, врачей М.: Прагма, 1993 175 с.
3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Фонд за экономическую грамотность, 1995, 296 с.
4. Алексєєва M.I. Мотиви навчання учнів //Психологія навчання.К., 1972. 156 с.
5. Алексеева M.I., Дригус М.Т. Дослідження мотиваційної сфери особистості підлітка /Вивчення особистості підлітка. К., 1994.
6. Алиев М. Ключ к себе, Этюды о саморегуляции. М.: Молодая гвардия, 1990, 224с.
7. Амонашвили Ш.А. Вера в ребенка рождает гениев (интервью) // Мир психологии, 1996, № 2, с. 101113.
8. Амонашвили Ш.А. Созидая человека // Народный университет. Педагогический факультет, 1982, №4.
9. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 т. М., 1982. Т. 2.
10. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976.156 с.
11. Айзенк Г. Дж. Сорок лет спустя: новый взгляд на проблемы эффективности в психотерапии // Психол. жл, 1994, № 4, с. 319.
12. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа М.: МГУ, 1990367с.
13. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. От душевного кризиса к высшему "Я". M.:REFLbook, 1994 314 с.
14. Балл Г. О. Теория учебных задач. Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990.
15. Бандура А. Теория социального научения. СПб.: Евразия, 2000.
16. БерлайнД.Е. Любознательность и поиск информации //Вопр. психологии. 1966. №3.
17. Бернс Р. Развитие Яконцепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986.422 с.
18. Биркенблит В.Ф. Как добиться успеха в жизни: Пер. с нем . М.: Педагогика, 1996.
19. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избр. психол. труды. М.: Издво Институт практической психологии, 1995. 342 с.
20. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464с.
21. Боришевський М. Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. К., 2000.
22. Братусь Б. Аномалии личности. М., 1988.
23. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей М.: МГУ, 1990 136с.
24. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением М., 1989.
25. Бэндлер Р. Используйте свой мозг для изменения: НЛП: Пер. с англ. СПб.: Ювента, 1994 174с.
26. Бэндлер Р., Гриндер Д., Сатир В. Семейная терапия Воронеж: НПО «МОДЭК», 1993128 с.
27. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия.: Пер. с англ. СПб. Литер, 1997. 600 с.
28. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1990 192с.
29. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М., 1984. 199 с.
30. Васильев И.А., Магомед-Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. М.: Изд-во МГУ, 1991.144 с.
31. Выготский Л. С. Собрание сочинений. В 6 томах. Т.1. М.: Педагогика, 1982. 488 с.
32. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Издво МГУ, 1991.288 с.
33. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М., 1976.
34. Гальперин П.Я., Данилова В.Л. Воспитание систематического мышления в процессе решения малых творческих задач // Вопр. психол., 1980, № 1, с. 3140.
35. Гальперин П.Я., Запорожец А.В., Эльконин Д.Б. Проблема формирования знаний и умений у школьников и новые методы обучения в школе // Вопр. психол., 1963, № 5, с. 6172
36. Гиппиус С.В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой психотехники (учебно-методическое пособие к урокам актерского мастерства) М.Л. 1967.
37. Глассер У. Школы без неудачников. М., 1991. 134 с.
38. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений.М., 1988.
39. Грабал В.И. Некоторые проблемы мотивации учебной деятельности. Вопросы психологии, 1987, №1.
40. Кулько В.А., Цехмистрова Т.Д. Формирование у учащихся умений учиться. М.,1983.
41. Джеймс М., Джонгвард Д. Рожденные выигрывать. М., 1993. 240 с.
42. Дусавицкий А.К. Формула интереса. М., 1989. 112с.
43. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій. Луцьк, 1997. 180 с.
44. Зинченко В. П., Смирнов С. Д. Методологические вопросы психологии. М.: Из-во Моск. ун-та, 1982. 128 с.
45. Занюк С.С. Мотиваційний тренінг. Луцьк: Видавн. ВДУ, 64 с.
46. Запорожец А.В. Условия и движущие причины психического развития ребёнка / Актуальные проблемы возрастной психологии. М., 1978.
47. Игры: Обучение,, тренинг, досуг / Под ред. В.В.Петрусинского М.: "ЭНРОФ", 1994, вып. У 365 с.
48. Ильин В.Н. Искусство общения: Из опыта работы учителя литературы 516 школы г. Ленинграда П.: Педагогика, 1982 112с.
49. Изучение мотивации поведения детей и подростков./под ред. Л.И. Божович и Л.В. Благонадежиной. М.: Педагогика, 1972, 351 с.
50. Исследование развития познавательной деятельности / Под ред. Дж. Брунера. М: Педагогика, 1971.
51. Калмыкова З.И. Психологические принципы развивающего обучения. М., 1979.
52. Карагула Ш. Прорыв к творчеству: ваше сверхчувственное восприятие.М.: Центр народной медицины "Сантена", 1992.340 с.
53. Капустин С.А. Границы возможностей психологического консультирования // Вопр. психол., 1993, №5, с. 5056
54. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности. М.: Наука, 1988. 192 с.
55. Козелецкий Ю. Психология принятия решений.М., 1979.
56. Колісник О. П. Методологічні принципи побудови концепції саморозвитку особистості // Психологічні перспективи. Випуск 4, Луцьк: Волинський держ. ун-т ім. Л. Українки, 2003. С. 133
57. Кон И.С. Открытие Я. М.: Политиздат, 1978. 367с.
58. Костюк Г. С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
59. Кривцова С., Мухаматулина Е. Воспитание: наука хороших привычек. М.: "Глобус". 1996.310 с.
60. Кульчицька А., Мисковець О. Інтерес як передумова розвитку особистості // Психологічні перспективи. Випуск 4, Луцьк: Волинський держ. ун-т ім. Л. Українки, 2003. С. 143
61. Лакейн А. Как стать хозяином своей судьбы. М., 1997. 215с.
62. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975.304с.
63. Леонтьев А.Н. Эмоции. Мотивы. Личность. //Избр. психол. произв. В 2т. Т.2.М. 1983.
64. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Изд-во МГУ, 1981. 584с.
65. Липкина А,С. Самооценка школьника. М.: Педагогика, 1976.
66. Лийметс Х.Й. Групповая работа на уроке. М., 1975.
67. Лойд Л., Гриндер М. Школьная магия: Исправление школьного конвейера К.: , 1994 195с.
68. Лэндрет Г.Л. Игровая терапия: искусство отношений: Пер. с англ. М., 1994 368 с.
69. Максименко С. Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии). М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. 320с.
70. Максименко С. Д. Загальна психологія. К.: 1999.
71. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. М.,
72. Маркова А.К. Формирование мотивации учения /А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б.Орлов. М.: Просвещение, 1990.192 с.
73. Маслоу А. Психология бытия. К., 1997. 206 с.
74. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников. М.: Педагогика, 1984.144с.
75. Матюшкин А.М. Психологическая структура, динамика и развитие познавательной активности. Вопросы психологии, 1982, №4.
76. Маценко В. Ф.
77. Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості / Ред. О.Киричук, О.П.Колісник, М.-Л.А.Чепа. Київ-Луцьк, 1994.
78. Моляко В. О. Психологічна готовність до творчої праці. К., 1989.
79. Морено З.Т. Обзор псикодраматических методик // Моск. психотерапевт. журнал, 1993, М 1; с. 4762
80. Морли Ст., Шефферд Дж. Спенс С. Методы когнитивной терапии в тренинге социальных навыков СПб., 1996
81. Москвичев С.Г. Использование фактора мотивации в управлении. К., 1990. 78с.
82. Москвичев С. Г. Проблемы мотивации в психологических исследованиях. К.: Наукова думка, 1975.146 с.
83. Москвичев С. Г. Мотивация, деятельность и управление. К.: Light Press, 2003. 482 с.
84. Обуховский К. Психология влечений человека. М., 1972. 248 с.
85. Одаренные дети: Пер. с англ/Под ред. Г.В.Бурменской.М.:Прогресс,1991
86. Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководствово по детской психотерапии:
87. Пер. с англ. М.: Независ. фирма "Класс", 1997 336 с.
88. О'Коннор Дж., Сеймор Дж. Введение в нейролингвистическое программирование: Пер. с англ. Челябинск: Версия, 1997 256 с.
89. Орлов Ю.М. Опросник для измерения потребности в достижении /Общая психодиагностика. Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. МГУ, 1987.
90. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности. М., 1991. 208 с.
91. Перлз Ф. Внутри и вне помойного ведра. С пб., 1995. 456 с.
92. Перлз Ф., Практикум по гештальттерапии. СПб., 1995.
93. Польстер И., Польстер М. Интегрированная гештальттерапия: Контуры теории и практики: Пер. с англ. М.: Независ. фирма "Класс", 1997 272 с.
94. Психология эмоций: Хрестоматия / Под ред. В.К. Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер, 2е изд. М.: МГУ, 1993 304 с.
95. Пушкин В.Н. Психологические возможности человека М., 1972
96. Психотерапевтическая энциклопедия // Под ред. Б.Д. Карвасарского СПб.: Питер, 1997800 с.
97. Раттер М. Помощь трудным детям: Пер. с англ; М.: Прогресс, 1987.254с.
98. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. М., 1979. 360 с.
99. Рейнуотер Дж. Это в ваших силах. М.: Прогресс, 1992. 217 с.
100. Рам Дас Путь пробуждения: Пособие для занимающихся медитацией.К.: "София" 1996. 228 с.
101. Рама Чараха Йог. Пути достижения индийских йогов. Т.2.М.: Моя библиотека, 1991. 296 с.
102. Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості. Навчальний посібник. К.: ІЗМН, 1986. 236 с.
103. Рибалка В. В. Методологічні питання наукової психології. К.: Ніка-Центр, 2003. 204 с.
104. Робер М.А., Тильман Ф. Психология индивида и группы.М.: Прогресс, 1988.256 с.
105. Родари Дж. Грамматика фантазии. М., 1978
106. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. М.: "ПрогрессУниверс", 1994 480 с.
107. Роджерс Н. Путь к целостности: человекоцентрированная терапия на основе экспрессивных искусств // Вопр. психол., 1995, М I, с. 132138
108. Роджерс К. Клиентцентрированая психотерапия. М., 1997. 312 с.
109. Роджерс К. Психотерапия и развитие личности. М., 1995. 146 с.
110. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика: Пер. с англ. / Общ. ред. Л.А. Петровской, 2е изд. М.: Изд. группа "Прогресс" "Универс", 1993 368 с.
111. Рубинштейн Проблемы общей психологии. М., 1976.
112. Славина Л.С. Роль поставленной перед ребенком цели как мотив деятельности //Изучение мотивов детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович, Л.В.Благонадежиной. М., 1972.
113. Соколова Е.Т., Чеснокова Л.Г. Зависимость самооценки подростка от отношения к нему родителей. //Вопросы психологии, 1986. №2. С.4145.
114. Столин В.В. Мотивация и самосознание / Мотивация личности. М., 1982. С.5867.
115. Столин В.В. Самосознание личности. МГУ. 1983. 308 с.
116. Стоунс Э. Психопедагогика: Психологическая теория и практика обучения. М. : Педагогика, 1984, 472с.
117. Тихомиров O.K. Понятие "цель" и "целеобразование" в психологии/УВ кн. Психологические механизмы целеобразования.М.: Наука , 1977.260 с.
118. Фейдимен Дж. Фрейгер Р. Личность и личностный рост. Вып. 3: Пер. с англ. М.: Издво Росс. открытого унта, 1994.84 с.
119. Формирование интереса к учению у школьников / Под ред. Марковой А.К. М.: Педагогика, 1986.
120. Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1990. 320 с.
121. Фрейд А. Психология "Я" и защитные механизмы. М., 1993.
122. Фромм Э. Человек для себя. М., 1992.
123. Фромм Э. Бегство от свободы. М., 1993.
124. Хекхаузен X. Мотивация и деятельность: В 2х т.: Пер. с нем.М.: Педагогика, 1986 392 с.
125. Хилл Н. Думай и богатей: Пер. с англ. К.: Молодь, 1993. 160 с.
126. Чепа М.-Л. А. Історико-психологічні аспекти формування української національної самосвідомості / Зб. наук. праць Ін-ту псих. ім. Г.С.Костюка АПН України Проблеми загальної та педагогічної психології”. Т.5. ч.6. К., 2003. С. 308-317.
127. У.Чирков В.И. Самодетерминация и внутренняя мотивация человека //Вопросы психологии. 1986. №3.
128. Шибутани Т. Социальная психология. М., 1969.
129. Шостром Э. Анти-Карнеги. М. 1993. 132 с.
130. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике. М., 1971. 220с.
131. Эриксон Э. Детство и общество. С пб., 1996. 366 с.
132. Юнг К. Психология бессознательного. М., 1994.
133. Якобсон П. Т. Психологические проблемы мотивации поведения человека. М.: Просвещение, 1969. 317с.
134. Яценко Т.С. Активная социальнопсихологическая подготовка учителя к общению с учащимися. К., 1993,. 207 с.
135. Alderman М. Motivating for Achivement, N.Y., 1999.
136. Atkinson J. W. An introduction to motivation. N.Y. 1964.
137. Aronson E. The Social Animal, 1988.
138. Brophy J., Motivating Students to Learn, 1998.
139. DeciE., Intrinsic Motivation. 1975.
140. De Charms R., Enhancing Motivation. 1986.
141. Chance P., Learning and Behavior. 1999.
142. Carron A., Motivation for Coaching and Teaching., 1984.
143. Kazdin A. Behavior Modification. 1994.
144. Lepper М., Greene, D., (edit). The Hidden Costs Of Reward. 1978.
145. Me Clelland D., Human Motivation. 1985
146. Me Clelland D.C., Atkinson J.W. The achievement motive. N.Y. 1953.
147. Martin G. and Pear J., Behavior Modification. 1999.
148. Miltenberger R., Behavior Modification. 1997.
149. Pintrich P., Schunk D., Motivation in Education. 1993.
150. Reeve J., Motivating Others. 1996.
151. Rotter J. Social learning and clinical psychology/ N.Y.: Prentice-Hall, 1954.
152. Singer R., Sustaning Motivation in Sport. 1984.
153. Stipek D., Motivation to Leam. 1988.

154. Seligman M. Helplessness. N.Y., 1996.