Роль архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей (на основі дослідження міфів, казок та психомалюнків)

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТіменіБОГДАНАХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

ЄВТУШЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 159.964

Роль архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей
(на основі дослідження міфів, казок та психомалюнків)

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
ЯЦЕНКО ТАМАРА СЕМЕНІВНА
доктор психологічних наук, професор, академік АПН України

ЧЕРКАСИ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ АРХЕТИПНОЇ СИМВОЛІКИ В СВІТОВІЙ МІФОЛОГІЇ 12
1.1. Символ як засіб вираження змісту несвідомого. 12
1.2. Роль архетипу у символізації змісту несвідомого та колективне несвідоме. 25
1.3. Особливості вираження інтимних почуттів суб’єкта в міфах. 31
1.3.1. Загальна характеристика проблеми міфу. 31
1.3.2. Проблема інтимних почуттів суб’єкта у міфах. 36
1.4. Спільність символіки міфів, казок та психомалюнків. 45
1.5. Психоаналітичне дослідження міфів і казок. 60
Висновки до першого розділу. 69
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ІНТИМНИХ ПОЧУТТІВ СУБ’ЄКТА В ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ З БЛИЗЬКИМИ ЛЮДЬМИ.. 72
2.1. Використання казок з метою психокорекції та розвитку суб’єкта. 72
2.2. Вплив батьків на формування несвідомої сфери психіки суб’єкта. 82
2.3. Взаємозв’язок страху, агресії та інтимних почуттів. 100
Висновки до другого розділу. 112
РОЗДІЛ 3. АРХЕТИПНА СИМВОЛІКА ЯК ЗАСІБ ОБ’ЄКТИВАЦІЇ ІНТИМНИХ ПОЧУТТІВ СУБ’ЄКТА 115
3.1. Можливості методу АСПН в пізнанні та корекції особистісної деструкції 115
3.2. Архетип матері, його символічна репрезентація в малюнках. 122
3.3. Діагностико-психокорекційна спроможність казки у пізнанні особливостей формування інтимних стосунків. 166
3.4. Роль архетипної символіки в об’єктивуванні Едіпової залежності суб’єкта (на емпіричному матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків) 181
Висновки до третього розділу. 192
ВИСНОВКИ.. 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 197
ДОДАТКИ.. 224
Додаток А. Комплекс тематичних психомалюнків студента Д. 225
Додаток Б. На допомогу майбутньому психологу-практику. 258
Додаток В. Комплекс тематичних писихомалюнків студентки І. 338
Додаток Г. На допомогу майбутньому психологові-практику. Стенограми аналізу казок студентів психологічного факультету. 362

ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку України, демократизація суспільства ставлять перед вітчизняною психолого-педагогічною наукою нові завдання, одним із яких є якісна підготовка висококваліфікованих психологів-практиків. Відродження національної культури пов’язане зі створенням центрів психологічної служби та розвитком практичної психології, у контексті якої особливої ваги набуває використання міфів, казок та психомалюнків з психокорекційною метою.
В Указі Президента України Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, Законах України Про освіту”, Про загальну середню освіту”, Державній національній програмі Освіта” (Україна ХХІ століття”), у Концепції національного виховання” наголошено на необхідності підвищення рівня професійної кваліфікації, педагогічної майстерності і загальної культури вчителя, зокрема шляхом впровадження у навчально-виховний процес сучасних психологічних технологій.
У зв’язку з цим необхідним вдосконалення системи підготовки спеціалістів у галузі практичної психології. Робота психолога-практика спрямована на надання психологічної допомоги іншим, тому, крім певної системи теоретичних знань, вагоме значення мають особистісні характеристики фахівця (самосвідомість, система цінностей та ін.), його психологічна культура. З огляду на це проблема психокорекції майбутніх спеціалістів набуває першочергового значення.
Проблему розвитку та реалізації особистісного потенціалу фахівця досліджували такі вітчизняні педагоги і психологи, як Г.О.Балл, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, Г.В.Ложкін, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва, Т.С.Яценко та ін.
Наукові праці вітчизняних дослідників (О.Ф.Бондаренка, М.Й.Боришевського, П.П.Горностая, С.Д.Максименка, Н.Ю.Максимової, К.Л.Мілютіної, В.Г.Панка, В.М.Пiскуна, Г.В.Ложкіна, О.Д.Сафіна, Н.В.Чепелєвої, Т.С.Яценко та iн.) присвячено проблемі надання психологічної допомоги особистості. Процес групової психокорекції забезпечує глибиннопсихологічне самопізнання, допомагає розкрити першопричини тих проблем, які відчуває людина в спілкуванні з іншими особами, сприяє збагаченню соціального інтелекту.
Глибиннопсихологічна психокорекція передбачає цілісний підхід до пізнання деструкцій психіки суб’єкта, витоки яких пов’язані з несвідомою сферою, яку досліджували А.Адлер, К.Абрагам, Ф.В.Бассін, В.Вундт, О.Ранк, А.Фрейд, З.Фрейд, К.Ґ.Юнґ, Т.С.Яценко та ін. У літературі репрезентовано різні погляди стосовно феномена несвідомого. Так, К.Ґ.Юнґ увів категорію колективного несвідомого, зміст якого виражають архетипи, що представлені за допомогою символіки. Архетипна символіка сприяє репрезентації витісненого змісту, який стосується табуйованих потягів, що відображаються в інтимних почуттях до близьких людей. Особливу роль у процесі об’єктивації несвідомого змісту через архетипну символіку відіграють міфи, казки та психомалюнки, для яких спільною є архетипна символіка.
У науці існували різні підходи до розуміння міфів (міф, як спосіб відображення соціальних явищ, як продукт поетичної творчості, як алегорична розповідь, як засіб підтримання традицій). Поступово відбулося розширення меж наукового аналізу, посилився інтерес до такого компонента міфотворення, як несвідомі психічні імпульси, що не одержали вербального оформлення. Перші спроби переосмислення міфологічного матеріалу було зроблено ще в часи античності (Аристотель, Платон та ін.). Такі вчені, як вчені К.Ґ.Юнґ, О.Ранк, К.Абрагам, Е.Нойман, Дж.Кемпбел, С.Ґроф, В.Вундт, Е.Едінґер, Е.Касірер, О.Ф.Лосєв та ін. розглядали міфологію як засіб вираження неусвідомлюваного загального досвіду людства через архетипи.
Архетипи, за К.Ґ.Юнґом, є вродженими, а здатність до їх символічного вираження формується з дитинства під впливом контактів із світом і пов’язана зі сприйняттям міфів та казок. Проблему дослідження казок висвітлено в працях М.-Л. фон Франц, Б.Беттельгайма, В.Я.Проппа, Д.Соколова та ін. Архетипна символіка наявна і у психомалюнках. Незалежно від специфіки матеріалу, на якому об’єктивуються несвідомі аспекти психіки суб’єкта, значну роль при цьому відіграють архетипи, зокрема у процесі вираження інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей.
Дослідження виконувалося у ракурсі психодинамічної теорії, розробленої академіком АПН України Т.С.Яценко, що базується на емпіричному матеріалі груп активного соціально-психологічного навчання (АСПН) та його окремих методик, зокрема психоаналізу казки та комплексу тематичних малюнків. Психоаналітична робота з тематичними малюнками сприяє репрезентації психіки цілісно, в її свідомих та несвідомих виявах. Цілісний психодинамічний підхід до аналізу малюнків дає можливість об’єктивувати логічні зв’язки в неусвідомлюваному змісті символіки психомалюнків. Знання архетипної символіки необхідне психологам для психоаналітичної інтерпретації та пізнання глибинних процесів психіки суб’єкта.
Проблема вираження почуттів суб’єкта до близьких йому людей в образно-символічній формі є недостатньо висвітленою в науковій літературі, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та плану НДР Академії педагогічних наук України з напряму Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”, (Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”). Тему дисертації затверджено вченою Радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 1 від 28 серпня 1997 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 25 вересня 2001 року).
Об’єктом дослідження є процес глибиннозорієнтованої корекції за методом активного соціально-психологічного навчання.
Предмет дослідження становлять особливості прояву архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів до близьких людей у міфах народів світу і в процесі психоаналізу комплексу малюнків та казок як конкретних методик АСПН.
Мета роботи полягає у визначенні ролі архетипної символіки у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей на матеріалі глибинної психокорекції.
Концептуальні ідеї дослідження. В основу дисертації покладено гуманістичний підхід, що реалізується у психокорекційній практиці, зокрема положення про необхідність цілісного пізнання психіки в єдності свідомих та несвідомих проявів; функційні особливості несвідомого, які виявляються у характеристиках поза статтю”, поза простором”, поза часом”; активний характер несвідомого, що має адекватні форми прояву; активність психічного з метою екранування” себе за допомогою символічних форм. Базовою у дослідженні є ідея взаємодії та синтезу теоретичних і практичних аспектів знань у процесі групової психокорекції за методом АСПН.
Провідна ідея дослідження полягає у тому, що архетипна символіка міфів, казок та психомалюнків імпліцитно виражає інтимні почуття. Реалізації вказаної ідеї сприяє об’єктивація глибиннопсихологічних характеристик психіки суб’єкта, що репрезентуються символічно в процесі психоаналізу комплексу тематичних малюнків та казок.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що архетипна символіка, наявна в міфах, казках, психомалюнках, має індивідуально неповторний зміст, пов’язаний із репрезентацією інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей, виявлення якого стає можливим у процесі психоаналізу міфів, комплексу тематичних малюнків та казок.
Реалізація поставленої мети та доведення гіпотез дослідження передбачають вирішення таких завдань:
1. Здійснити огляд літератури з проблеми взаємозв’язку між архетипом” і символом”.
2. Проаналізувати літературні джерела з проблеми символічно-архетипної репрезентацiї змісту психіки в контексті виявлення психологічних особливостей інтимних почуттів між близькими людьми (на матеріалі аналізу міфів і казок).
3. Дослідити взаємозв’язки символіки міфів, казок та психомалюнків у їхніх архетипно-змістових проявах, що сприяють об’єктивуванню глибинного змісту психіки суб’єкта, пов’язаного з інтимними почуттями до близьких йому людей.
4. Здійснити аналіз результатів використання малюнків та казок у процесі активного соціально-психологічного навчання з метою виявлення значення архетипів у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких йому людей.
5. Розробити на основі результатів дисертаційного дослідження заняття з психоаналізу казок та малюнків для підготовки психологів-практиків (на допомогу майбутньому психологу-практику).
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять положення щодо проблеми неперервної освіти в Україні (В.П.Андрющенко, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, Н.Г.Ничкало та ін.); наукові праці, присвячені основам ефективної психолого-педагогічної підготовки психологів-практиків (Л.Е.Орбан-Лембрик, В.Г.Панок, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та ін.); системний підхід до розуміння особистості (Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик та ін.); науковий підхід до розуміння структури та функційних особливостей несвідомої сфери психіки суб’єкта (В.Ф.Бассін, С.Леклер, С.Д.Максименко, А.Фрейд, З.Фрейд, К.Г.Юнґ, А.Менегетті, Т.С.Яценко та ін.); положення щодо особистісної психокорекції психологів у процесі їхньої професійної підготовки (О.Ф.Бондаренко, В.Г.Панок, В.А.Семиченко, З.О.Кісарчук, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та ін.); положення психодинамічної теорії (Т.С.Яценко).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези використано загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення) і методи емпіричного дослідження: вивчення та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду; узагальнення теоретичних та емпіричних даних із проблеми вивчення несвідомої сфери психіки суб’єкта; порівняльний аналіз наукових підходів до розуміння феномена символу”, узагальнення теоретичних та емпіричних досліджень із проблеми вивчення архетипної символіки, проведення групової глибиннопсихологічної психокорекції за методом АСПН та здійснення системно-структурного аналізу особистісної проблематики суб‘єкта (на емпіричному матеріалі комплексу тематичних малюнків).
Організація дослідження. Дослідження здійснено впродовж 1997 2004 років у три етапи.
На першому етапі (1997 1999 рр.) відбувалося спостереження за процесом і здійснювалася робота в групах АСПН з метою власної особистісної психокорекції та вивчення методу; було опрацьовано наукову літературу.
На другому етапі (1999 2002 рр.) досліджено проблему символічної репрезентації несвідомого змісту психіки; проаналізовано поняття архетипу, символу, з’ясовано їхнє значення в об’єктивації табуйованого змісту несвідомої сфери психіки суб’єкта; визначено роль архетипної символіки в пізнанні особливостей взаємодії суб’єкта з близькими людьми; обрано методи дослідження.
На третьому етапі (2002 2004 рр.) вивчено діагностичну та психокорекційну спроможність комплексу тематичних психомалюнків в об’єктивації змісту несвідомої сфери психіки суб’єкта і визначенні ролі архетипної символіки у маскуванні змісту несвідомого та у вираженні почуттів суб’єкта до значущих людей; перевірено гіпотези та виконано завдання, поставлені в дисертаційному дослідженні; впроваджено результати роботи в навчальний процес підготовки психологів-практиків; остаточно оформлено текст дисертації.
Емпірична база. Дослідження виконано на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. В експерименті взяло участь 450 студентів психологічного факультету та слухачів факультету перепідготовки кадрів за спеціальністю Практична психологія”.
Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні положення про те, що міфам, казкам та психомалюнкам властива архетипна символіка, яка має індивідуально неповторний зміст та культурологічний відтінок у вираженні інтимних почуттів суб’єкта до близьких людей. У дисертації доведено, що семантичне навантаження архетипної символіки міфів, казок та психомалюнків має спільні способи вираження інтимних почуттів суб’єкта до близьких людей. Крім того, розширено поняття архетипної символіки завдяки виявленню спільни

Список литературы

ВИСНОВКИ
Аналіз наукової літератури з проблеми архетипної символіки (це переважно праці зарубіжних вчених), а також результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що поставлена в роботі проблема залишається недостатньо дослідженою, особливо в контексті підготовки психологів-практиків.
1. Архетипна символіка виражається в міфах, казках та психомалюнках і водночас формується під їхнім впливом. Символічна репрезентація у міфах різних народів певною мірою відрізняється, що зумовлено культурологічними факторами та розвитком історичних процесів.
Зміст несвідомого піддається символізації, тому психологам-практикам необхідно вміти адекватно інтерпретувати символи, виходячи із знання функційних особливостей несвідомого та архетипну символіку, яка об’єктивує той зміст, що є витісненим та виражає інтимні почуття суб’єкта до близьких йому людей. Архетипні символи мають важливе значення у символічному маскуванні несвідомого змісту психіки за рахунок дії різних механізмів символізації (зміщення, згущення, натяку, маскування кількістю, гіперболізації, мінімізації, локалізації).
2. Результати дослідження показали, що одним із наслідків впливу батьків на суб’єкта є формування особистісної проблеми, яка не усвідомлюється ним, породжує дисгармонію стосунків з оточуючими. Едіпів комплекс характеризується наявністю амбівалентних почуттів суб’єкта, які проявляються в символіці міфів, казок та психомалюнків. Суб’єкт по відношенню до батьків несе в собі амбівалентні почуття і, разом з тим, ідентифікується з ними.
Наслідком Едіпової залежності є відчуття меншовартості, мегаломанія, агресія, конкуренція, ревнощі, страх, тривожність і т.ін., що призводить до виникнення конфліктних стосунків з оточуючими. Така активність зумовлюється дією психологічних захистів, які породжують відступи від реальності відповідно до цінностей Ідеалізованого Я”.
3. У формуванні несвідомої сфери психіки суб’єкта особливого значення набувають його стосунки з матір’ю. Результати дослідження підтверджують, що архетип матері не лише формується під впливом взаємодії з близькими, а зумовлений сферою колективного несвідомого, доказом чого є символіка міфів, казок та психомалюнків.
4. Результати дослідження засвідчують повторення, спільність архетипних символів міфів, казок, малюнків, пов’язаних із вираженням інтимних почуттів. Головним чинником створення міфів та казок є особистісна проблема суб’єкта, формування якої детермінується глибиннопсихологічними цінностями. Міфи відображають як індивідуальний розвиток окремої особи, детермінований взаємовідносинами з близькими людьми, так і колективний досвід. Дослідження дозволяє констатувати наявність спільних мотивів для міфів, казок та малюнків, зокрема, мотив повернення в утробу з метою повторного народження від одного з батьків чи самонародження, мотив народження без втручання батька (сонячні міфи) тощо.
5. Зміст архетипної символіки розкривається шляхом інтерпретації психолога, яка допомагає виявити сутність особистісної проблеми суб’єкта, що дозволяє перевести її з імпліцитного рівня на експліцитний. Крім того, вона сприяє виявленню змісту логіки несвідомого.
6. Груповий процес глибиннопсихологічної роботи дозволив встановити зв’язок між такими наслідками дитячих переживань, як страх та агресія, що мають індивідуальний вияв у кожної особи. Агресія є формою захисту від страху, його архаїчною формою, постає і джерелом інтрапсихічного конфлікту, і його наслідком. Усвідомлюючи в процесі роботи витоки таких деструкцій психіки, як страх та агресія, суб’єкт послаблює дію їхніх механізмів, що оптимізує стосунки з оточуючими.
7. Аналіз емпіричного матеріалу дозволяє стверджувати, що архетипна символіка сприяє об’єктивуванню внутрішніх суперечностей, які пов’язані з витісненням інтимних почуттів суб’єкта до близьких людей. Застосування методу активного соціально-психологічного навчання сприяє виявленню та усвідомленню суб’єктом внутрішніх деструкцій психіки з метою нівелювання особистісної проблеми та порушення взаємин з близькими та оточуючими людьми, забезпечує цілісне пізнання психіки в її свідомих і несвідомих проявах.
8. Аналіз казок у процесі АСПН суттєво відрізняється від класичних форм роботи з казкою. Поширеним, у межах даного методу, є методика створення Казки власного життя”, що відбувається відповідно до принципів спонтанності, добровільності тощо. Психоаналіз змісту казок сприяє гармонізації психіки суб’єкта шляхом розв’язання внутрішніх суперечностей психіки.
9. Методика психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків завдяки репрезентації змісту несвідомого в символах та їх психоаналізу дозволяє цілісно об’єктивувати зміст несвідомого в його системних характеристиках. Архетипна символіка наповнюється індивідуальним змістом несвідомого, шляхом актуалізації дитячих переживань в образах малюнків та діалогу з їх автором, що сприяє налагодженню зв’язку між його свідомою та несвідомою сферами.
Перспективи даного дисертаційного дослідження ми вбачаємо у подальшому виявленні спільних характеристик архетипної символіки міфів, казок та малюнків у вираженні інтимних почуттів суб’єкта, у пізнанні їх відмінностей, а також у дослідженні шляхів гармонізації несвідомої сфери зі свідомою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрахам К. Сновидение и миф. Между Эдипом и Озирисом: Становление психоаналитической концепции мифа / Сборник. Переводы с нем. Львов: Инициатива; М.: Совершенство, 1998. С.65122.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Наука, 1991 . 340с.
3. Аверинцев С.С. Символ. Краткая историческая энциклопедия. Т.6. М.: Наука, 1971. C. 826 831.
4. Адлер А. Понять природу человека. СПБ.: Академический проект, 1997. 256с.
5. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. Пер.с нем. М.: За экономическую грамотность, 1995. 296с.
6. Адлер Г. Лекции по аналитической психологии. М.: Рефл-бук”, 1996. 278 с.
7. Айке Д. Страх. Концепции фрейдистского психоаналитического направления / Энциклопедия глубинной психологии. Зигмунд Фрейд: жизнь, работа, наследие. Т.І. М.: ЗАО МГ Менеджмент, 1998. 800 с.
8. Александер Ф., Селесник Ш. Человек и его душа: познание и врачевание от древности до наших дней. М.: Издательство Агенства Яхтсмен, 1995. 604с.
9. Александер Ф. Заметки о Фальстафе // Russian Imago 2000. Исследования по психоанализу культуры. СПб.: Алатейа, 2001. С.7891.
10. Аллан Дж. Ландшафт детской души. Психоаналитическое консультирование в школах и клиниках. Пер. с англ. Ю.М.Донца. ЗАО Диалог” ИП Лотаць”. СПб Мн., 1997. 256 с.
11. Аналитическая психология. Прошлое и настоящее. / К.Г.Юнг, Э.Сэмюэлс, В.Одайник, Дж.Хаббэк. М.: Мортис, 1995. 320с.
12. Антология современного психоанализа. Т.1 (под редакцией А.В.Россохина). М.: Институт психологии РАН, 2000. 488 с.
13. Арнаудов М. Психология литературного творчества /Пер. с болг. Д.Д.Николаева. М.: Прогресс, 1970. 656 с.
14. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: МГУ, 1990. 367с.
15. Ассаджоли Р. Психосинтез, теория и практика. К.: Либідь, 1994. 311с.
16. Бакусев В. Тайное знание: архетип и символ // Литературное обозрение. 1994. №3,4. С.1419.
17. Балинт М. Базисный дефект: терапевтические аспекты регрессии. М.: Когито-Центр, 2002. 256 с.
18. Балл Г.А. Особистісна надійність та її співвідношення з особистісною свободою// Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 19922002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. Частина 1. Харків: ОВС”, 2002. С.537545.
19. Бассин Ф.В. О некоторых современных тенденциях развития теории бессознательного”, установка и значимость. Бессознательное: природа, функции, методы исследования. В 4т. Т.4. Тбилиси: Мецниереба, 1985. С.429457.
20. Бассин Ф.В. Сознание, бессознательное” и болезнь // Вопросы философии. 1971. №9. С. 9092.
21. Бассин Ф.В., Рожнов В.Е. О современном подходе к проблеме неосознаваемой психической деятельности // Вопросы философии. 1975.№ 10. С.3540.
22. Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов /Пер. с нем. Г.Гаева. М.: КРОН ПРЕСС, 1998. 512 с.
23. Белый А. Символизм как мировопонимание. М.: Республика, 1994. 528с.
24. Берлингейм Д. Доэдиповы отношения между отцом и ребёнком // Журнал практической психологии и психоанализа, № 2 М., 2002. С.122.
25. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвящённых. Пер. с анг.СПб.: МФИН, 1992.448с.
26. Біла О.Г. Психокорекційні можливості методу активного соціальнопсихологічного навчання (на матеріалі підготовки психологівпрактиків) 19.00.07 педагогічна та вікова психологія: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України. К., 2002. 19 с.
27. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. М.: КСП, 1996. 247с.
28. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. Л.: ЛГУ, 1965. 123с.
29. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: МГУ, 1988. 188с.
30. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 215с.
31. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість та ідентифікація громадян як чинник демократичних перетворень в українському суспільстві /Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. С.138146.
32. Брилл А. Лекции по психоаналитической психиатрии. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 335с.
33. Брун Б., Педерсен Э., Рунберг М. Сказки для души. Использование сказок в психотерапии. М.: Информационный центр психологической культуры, 2000. 184с.
34. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. К.: Ника-Центр, 1997. 128с.
35. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. К.: Ника-Центр; М.: Алетейа, 1999. 320с.
36. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер Пресс, 1997. 500с.
37. Гусев В.Е. Эстетика фольклора. Л.: Наука, 1967. С.124125
38. Вальдхорн Герберт Ф. Хайнц Гартманн и современный психоанализ. / Энциклопедия глубинной психологии. Последователи З.Фрейда. Том ІІІ. М.: Когито-Центр, МГМ, 2002. 410 с.
39. Василюк Ф.Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. М.: МГУ, 1984. 188 с.
40. Василькова В.В. Синергетика и архетипические коды социальной самоорганизации. //Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. М.: Прогресс, 2002. С.247263.
41. Вачков И.В. Сказкотерапия: Развитие самосознания через психологическую сказку.: М.: Ось89, 2001. 144с.
42. Веденова В.Г. Архетипы коллективного бессознательного и формирование психологической науки //Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. М.: Прогресс, 2002. С.247263.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Укл. головн. ред. В.Т.Бусел. КиївІрпінь: Перун, 2001. 1440 с.
44. Винникотт Д. Игра и Реальность. М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2002. 288 с.
45. Винникотт Д.В. Маленькие дети и их матери. М.:Класс, 1998. 80 с.
46. Винникотт Д.В. Способность к одиночеству / Антология современного психоанализа. Т.1 (под редакцией А.В.Россохина). М.: Институт психологии РАН, 2000. С.254260.
47. Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
48. Вундт В. Проблемы психологии народов.М.:Институт психологии РАН, 1998.
49. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр.соч. в 6 т. Т.3. М.: Педагогика, 1983. С.5328.
50. Гартманн Х., Крис Э., Лёвенштейн Р.М. Заметки по теории агрессии / Антология современного психоанализа. Т.1. М.: Институт психологии РАН, 2000. С.107130.
51. Гингер С. Гештальт: искусство контакта. Новый оптимистический подход к человеческим отношениям. М.: ПЕР СЭ, 2002. 320 с.
52. Глэддинг С. Психологическое консультирование. СПб.: Питер, 2002. 736 с.
53. Гончаренко С.У. Методика як наука. //Неперервна професійна освіта: терія і практика. 2001. №1. С.8695.
54. Гордон Р. Исчезновение и нахождение: локализация архетипического опыта // Хрестоматия по глубинной психологии. Под ред. П.А.Хегай. М.: ЧеРО, 1996. 248с.
55. Горький М. Руйнування особи // Твори: У 16 т. Т.16. К.: 1995. С.61.
56. Горностай П.П. Диагностика и коррекция ролевых конфликтов// Психология личности: Сборник статей. М.: Вопросы психологии, 2001. С.4451.
57. Гринсон Ральф Р. Техника и практика психоанализа. М.: КогитоЦентр”, 2003. 478 с.
58. Гроф С. За пределами мозга. М.: Институт трансперсональной психологии, 1993. 498с.
59. Гроф С. Космическая игра. М.: Институт трансперсональной психологии, САТТВА, 2000. 256с.
60. Гроф С. Области человеческого бессознательного. Данные исследования ЛСД. М.: ИздательствоТрансперсонального Института, 1994. 278 с.
61. Груммес У. Значение сказки для психоанализа. // Энциклопедия глубинной психологии, Т.1. З.Фрейд: жизнь, работа, наследие. Пер. с нем. М.: ЗАО МГ Менеджмент, 1998. С.569586.
62. Гудман Ф. Магические символы. М.: Ассоциация Духовного Единения Золотой век”, 1995. 290с.
63. Гуменюк О.Є. Проблематика Я у психоаналітичній теорії Зиґмунда Фройда: Лекція. Тернопіль: Економічна думка, 2003. 34 с.
64. Гуревич П.С. Бессознательное как фактор культурной динамики /Вопросы философии, №9, 2000, С.3741
65. Данилюк І.В. Історія психології в Україні: Західні регіони (остання чверть XIX перша половина XX століття). Київ: Либідь, 2002. 152 с.
66. Дерябин В.С. Чувства, влечения, эмоции. Ленинград: Наука, 1974. 258с.
67. Джеймс Р. Льюис. Энциклопедия сновидений. РостовнаДону: Феникс, 1997. 336с.
68. Дикман Х. Юнгианский анализ волшебных сказок. Сказание и иносказание. Приложение: Методы аналитической психологии //Перевод Г.Л.Дроздецкой и В.В.Зеленского; Под общ. Ред. В.В.Зеленского СПб.: Академический проект,2000. 256 с.
69. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К.: Вища школа, 1987. 128с.
70. Етнічна психологія. Під редакцією Л.Е.Орбан, В.Д.Хруща. Івано-Франківськ: Прикарпатський університет, 1994. 108 с.
71. Євтушенко І.В. Зв’язок міфів з феноменами символіки // Педагогіка і психологія професійної освіти /Науково методичний журнал. 2002. №2 с.180186.
72. Євтушенко І.В. Значення казок у розвитку і формуванні особистості //Нові технології навчання: Науковометодичний збірник. К.: Наук.метод.центр вищої освіти, 2002. Вип.34. с.251260.
73. Євтушенко І.В., Мелоям А.Е. Страх як деструктивний прояв психіки. Педагогічний процес: теорія і практика. /Збірник наукових праць. К.: ЕКМО, 2003. №1. с.202209.
74. Євтушенко І.В., Мелоям А.Е., Бабенко К.А. Страх та агресія як деструктивні прояви психіки. Психологія. Збірник наукових праць. К. НПУ ім.Драгоманова, 2003. №21. с.6880.
75. Зажирко М.П. Глибиннопсихологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: 19.00.07 педагогічна та вікова психологія/ Інстут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. К., 1998 р. 17 с.
76. Загальна психологія: Навчальний посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін. К.: А.П.Н., 2002. 464 с.
77. Закон України Про вищу освіту”, №8, ст.327. К.: Офіційний вісник України, 2002.
78. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. М.: Педагогика, 1995. 112 с.
79. Захаров А.И. Лечение неврозов у детей. // Гарбузов В.И., Захаров А.И., Исаев Д.Н. Неврозы у детей и их лечение. М.: Наука, 1977. C. 192264.
80. Захаров А.И. Неврозы у детей. СПб.: Дельта, 1996. 480 с.
81. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. Л.: Наука, 1982. 360с.
82. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. К.: Академвидав, 2003. 392 с.
83. Зейгарник Б.В. Теории личности. М.: МГУ, 1982. 127 с.
84. Зеленский В.В. Аналитическая психология. Словарь. СПб.: Б.С.К., 1996. 324с.
85. Зелінська Т. Залежна любов як амбівалентність відданих сімей // Психологія і суспільство. №2 (12). Тернопіль, 2003. С.3850.
86. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д., Грабенко Т.М. Практикум по креативной терапии. СПб.: ООО Речь”, 2001. 400с.
87. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии. СПб.: ООО Речь”, 2001. 310с.
88. Зязюн І.А. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу// Рідна школа. 2000. № 8. С.812.
89. Калина Н.Ф., Тимощук И.Г. Основы юнгианского анализа сновидений. М.: Рефл-бук, К.:Ваклер, 1997.304с.
90. Калшед Д. Внутренний мир травмы: Архетипические защиты личности духа. М.: Академический проект, 2001. 368 с.
91. Канцер М. Коммуникативная функция сновидений / Антология современного психоанализа. Т.1 М.: Институт психологии РАН, 2000. С.228237.
92. Каприо Ф. Многообразие сексуального поведения. М.: Артания, 1995. 325с.
93. Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке. М.: Гардарика, 1998. 784 с.
94. Кемпбелл Дж. Герой с тысячью лицами. Пер. с англ. К.: София, Ltd, 1997. 336 с.
95. Кемпбелл Дж. Тысячеликий герой. Пер. с англ. К.: София, Ltd, 1997. 280с.
96. Керлот Х.Э. Словарь символов. М.: Рэфлбук, 1994. 608с.
97. Кернберг О.Ф. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях /Пер, с англ. А.Ф. Ускова. М.. Класс, 1998. 368 с. (Библиотека психологии и психотерапии).
98. Кернберг О.Ф. Отношения любви: норма и патология. М.: Независимая фирма Класс”, 2000. 256 с.
99. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні К.1. Т.1,2. Зимовий цикл, весняний цикл К.: Обереги, 1994 400с.
100. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. У 3 книгах. Книга 2. Т.3 4. Весняний цикл, літній цикл. К.: Обереги, 1994. 528с.
101. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Пер. с англ. М.: Класс, 1993.224 с.
102. Ключевые понятия психоанализа. Под редакцией Вольфганга Мертенса. Перевод с немецкого С.С.Панкова. СПб.: Б&К, 2001. 383 с.
103. Кляйн М. Зависть и благодарность. Исследование бессознательных источников. СПб.: БСК, 1997. 96с.
104. Кляйн М., Айзекс С., Райвери Дж., Хайманн П. Развитие в психоанализе. М.: Академический Проект, 2001. 512 с.
105. Ковалев Г.А., Коряк Н.М., Петровская Л.А. Проблемы активного социального обучения // Вопросы психологии , 1983. №5. С.166167.
106. Колесникова В.І. Ідеї аналітичної психології К.Г.Юнга в дослідженні проблем особистісного розвитку. Автореф.дис на здобуття наук. ступ. канд. психол. наук: 19.00.01 загальна психологія, історія психології / Одеський національний університет імені І.І.Мечникова. Одеса, 2003. 19 с.
107. Кольберг О. Казки Покуття. Ужгород: Карпати, 1991. 327 с.
108. Кон И.С. Открытие Я. М.: Политиздат, 1978. 367 с.
109. Коновалова О.А. Глибиннопсихологічне пізнання феномену експектацій методом активного соціально-психологічного навчання: Автореф. на здобуття наук. ступ. кандидата психол. наук: 19.00.07 педагогічна та вікова психологія / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України . К., 2002. 18 с.
110. Конституція України. К.: Україна, 1996. 80 с.
111. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж: МОДЭК, 1996. 324с.
112. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989. 608с.
113. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. 992с.
114. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. М.: Академический проект, 1999. 240 с.
115. Кулагина Н.В. Символ как средство мировосприятия и миропонимания. Учебное пособие. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЭК, 1999. 80 с.
116. Куликов А. Сказ П.П.Бажова Медной горы хозяйка” как инцестуозно-симбиотическая фантазия // Russian Imago 2000. Исследования по психоанализу культуры. СПб.: Алатейа, 2001. С.117129.
117. Куттер П. Психоанализ страстей. Психоанализ и психодиагностика любви. Самара: БахрахМ, 2002. С.360 379.
118. Куттер П. Современный психоанализ. Введение в психологию бессознательных процесов. СПб.: Б.С.К., 1997. 196с.
119. Кэмпбелл Дж. Мифический образ. Пер. с англ. М.: АСТ, 2002. 683с.
120. Лакан Ж. Семинары. Книга 1: Работы Фрейда по технике психоанализа (1953/54). Пер. с франц. М.: Гнозис, Логос, 1998. 432с.
121. Лакан Ж. Семинары. Книга 1: Работы Фрейда по технике психоанализа (1953/54). Пер. с франц. М.: Гнозис, Логос, 1998. 432с.
122. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу /пер. с франц. Н.С.Автономовой. М.: Высшая школа, 1996.623 с.
123. Лебедева Л.Д. Практика арт-терапии: подходы, диагностика, система занятий. СПб.: Речь, 2003. 256 с.
124. Лёвенштейн Р.М. Проблема интерпретации / Антология современного психоанализа. Т.1. М.: Институт психологии РАН, 2000. С.147185.
125. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление /История психологии (10-30гг. Период открытого кризиса): Тексты Екатеринбург: Деловая книга, 1999. С.378403
126. Лейбин В.М. Классический психоанализ: история, теория, практика. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЭК, 2001. 1056 с.
127. Лейбин В.М. Психоанализ. Учебник. СПб.: Питер, 2002. 576 с.
128. Лейбин В.М. Словарь справочник по психоанализу. Спб.: Питер, 2001. 688с.
129. Лёйнер Х. Кататимное переживание образов (методика использования воображаемых ситуаций в коррекции самочувствия). М.: Эйдос, 1996.253с.
130. Лёйнер Х. Основы глубинно-психологической символики. Символдрама. Сборник научных трудов. Мн.: Европейский гуманитарный университет, 2001. 416с.
131. Леклер С. Бессознательное иная логика // Бессознательное: природа, функции, методы исследования. Т.3. Тбилиси: Мецниереба, 1978. С. 260269.
132. Ложкин Г.В., Петровская Т.В. Психологический анализ познания конфликтной ситуации учителем // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, 19-21 жовтня 1993 року.Ч.ІІ. С.6
133. Леонтьев Д.А. Личность: человек в мире и мир в человеке // Психология личности: Сборник статей. М.: ООО Вопросы психологии”, 2001. С. 151161.
134. Лоренцер А. Археология психоанализа: Интимность и социальное страдание. М.: ПрогрессАкадемия, 1996. 303 с.
135. Лосев А.Ф. Диалектика мифа //Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. С .21187
136. Лосев А.Ф. Логика символа // Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. С. 247255.
137. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство, 1995. 320с.
138. Лосев А.Ф. Теория мышления у Є.Кассирера. //Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке. М.: Гардарика, 1998. С.730761.
139. Лоуэн А. Любовь и оргазм: революционный взгляд на сексуальную жизнь. М.: Институт общегуманитарных исследований, 199