ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНЕ ПІЗНАННЯ ФЕНОМЕНА ЕКСПЕКТАЦІЙ МЕТОДОМ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ

Краткое описание

Інститут педагогіки і психології професійної освіти
Академії педагогічних наук України

На правах рукопису

УДК 159.922

Коновалова Олена Анатоліївна

ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНЕ ПІЗНАННЯ
ФЕНОМЕНА ЕКСПЕКТАЦІЙ МЕТОДОМ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-
ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук
Кміт Ярослав Михайлович

Київ - 2001

З М І С Т

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФЕНОМЕНА ЕКСПЕКТАЦІЙ .

16

1.1.

Зв¢язок експектацій з антиципацією.

16

1.1.1. Проблема антиципації в психології.

16

1.1.1.1. Поняття антиципації ..

16

1.1.1.2. Теоретичні підходи до розуміння антиципації.

18

1.1.1.3. Антиципація в контексті з пізнавальними процесами (сприймання, пам¢ять, мислення, уява, фантазії та ін.)

26

1.1.2. Поняття експектацій..

36

1.1.2.1. Загальнопсихологічний аспект феномена експектацій.

37

1.1.2.2. Розуміння явища експектацій щодо проблем соціальної психології.

42

1.1.3. Можливості об¢єктивного пізнання феномена психічного в контексті проблеми передбачення

53

1.1.3.1. Прогностичні аспекти психіки та їх фізіологічні передумови

54

1.2.

Використання методу АСПН для глибиннопсихологічного пізнання експектацій.

60

1.2.1. Взаємозв¢язок між суб¢єктивною та об¢єктивною реальністю в контексті з проблемою експектацій та можливості психологічного пізнання експектацій в процесі групової психокорекції (АСПН)..

60

1.2.2. Індуктивно-дедуктивні засади методу активного соціально-психологічного навчання.

69

1.3.

Експектації та психологічні захисти”........................................

83

1.3.1. Експектації в контексті феномена психологічних захистів”.

84

1.3.2. Деструктивний вплив психологічних захистів” на формування експектацій (аналіз емпіричного матеріалу)

91

Висновки до першого розділу

110

РОЗДІЛ 2. АКТИВНЕ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА ЕКСПЕКТАЦІЙ

112

2.1.

Формування навичок психолога-практика з урахуванням експектацій в професійній діяльності на основі аналізу емпіричного матеріалу ................................

112

2.2.

Спілкування психолога-практика як професійна діяльність та місце в ній експектацій (аналіз емпіричного матеріалу)

134

2.3.

Проблема експектацій в ділових переговорах .......................

163

2.3.1. Ділові переговори як предмет психологічного дослідження.....................................................................

164

2.3.2. Особливості експектацій в ділових переговорах .

174

2.4.

Психологічний аналіз поведінки учасників АСПН в службовій ситуації” (аналіз емпіричного матеріалу)...........

184

Висновки до другого розділу ..

200

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...

201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

205

ДОДАТКИ (окремим томом) .....

225

Додаток А. Комплекс тематичних психомалюнків О., слухачки факультету післядипломної освіти, спец. «Практична психологія» (група АСПН, листопад 1998р.) .

225

Додаток Б. Комплекс тематичних психомалюнків Г., слухачки факультету післядипломної освіти, спец. «Практична психологія» (група АСПН, лютий 1999р.)

248

Додаток В. Комплекс тематичних психомалюнків А., студентки біолого-психологічного факультету, спец. «Психологія» (група АСПН, травень 1999р.) .

275

Актуальність та доцільність дослідження. На сучасному етапі духовного розвитку незалежної України пріоритетним напрямом є забезпечення можливостей всебічного особистiсного розвитку кожного громадянина, що передбачає піклування про високий освітній рівень громадян, створення необхідних передумов оптимального психічного розвитку особистості тощо. Cвідченням того, що психологічні проблеми конкретної людини перебувають у сфері інтересів суспільної практики є Закон України «Про освіту». У статті 21 цього Закону зазначено, що у системі освіти діє державна психологічна служба. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу у закладах освіти здійснюють практичні психологи.
Проблема надання психологічної допомоги особистості є предметом дослідження ряду сучасних вітчизняних науковців, таких як О.Ф.Бондаренко, П.П.Горностай, С.В.Васьковська, З.Г.Кісарчук, С.Д.Максименко, Н.Ю.Максимова, К.Л.Мілютіна, В.Г.Панок, В.М.Пiскун, М.В.Савчин, О.Д.Сафін, А.В.Тимохiна, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та iн.
Специфіка професії психолога-практика полягає у тому, що саме його особистісний потенціал відіграє провідну роль у дієвості психологічної допомоги. Особистісне зростання майбутніх психологів-практиків пов’язане з оволодінням культурою самоаналізу, усвідомленням своїх цінностей, рефлексією власних особистісних проблем та їх передумов.
Професійна робота психолога-практика передбачає вміння прогнозувати процес розвитку стосунків з клієнтом, рефлексувати не лише очікування клієнта, але й власні очікування у ситуації спілкування. Тому під час підготовки фахівця в галузі практичної психології важливим є пізнання феномена експектацій (очікувань) як різновиду явища антиципації, адже без антиципування не може бути анi спiлкування, анi pозвитку мiжособистiсних вiдносин. Як зазначав Б.Ф.Ломов: "Вiднiмiть у людини здатнiсть антиципувати подiї, i адекватнiсть поведiнки суб'єктiв у ходi спiлкування буде поpушено Саме спиpаючись на антиципацiю, людина пеpедбачає можливi pеакцiї iнших людей на свої дiї, pозумiє та pозгадує замисли поведiнки людей тощо".
На нашу думку, дослідження експектацій потребує виявлення зв¢язку з такими, зокрема, феноменами, як апперцепція та антиципація. Найбільш взаємопов’язаними є поняття експектації” та антиципація”. У сучасній психології під антиципацією (від лат. anticipatio вгадую наперед, передбачаю) розуміють здатність людини в тій чи іншій формі передбачати події.
Явище антиципації в процесі еволюції психологічних знань розглядалося різними школами та науковими напрямами (необіхевіоризм, глибинна психологія, неофрейдизм, Его-психологія”, когнітивна психологія, гуманістична психологія, генетична психологія, природничо-наукова школа, практична психологія та ін.).
Феномен експектацій більшою мірою розглядається в дослiдженнях, які пов`язані з аналізом проблеми ролей, функціонування групи, ефектами міжособистісного сприймання і т.д. (Т.Шибутані, Г.М.Андрєєва, Е.Н.Лінчевський, Р.Хьюсман, Дж.Хетфілд та ін).
У нашому дослідженні основну увагу зосереджено на глибинно-психологічних аспектах функціонування експектацій та їх зв’язку з диспозиціями психологічного захисту людини, корені яких завжди пов’язані з психологічними особливостями дитячого віку.
Дослідження проводилося за допомогою розробленого академіком Т.С.Яценко методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Вибір цього методу як основного пояснюється його можливостями актуалізовувати внутрішні механізми психіки суб’єкта, які ним не усвідомлюються, проте зумовлюють його поведінку і мають вплив на очікування підтвердження гідності власного Я”. Отже, факт неусвідомлення вказує на суб¢єктивність експектацій, що потребує виявлення у суб¢єкта наявних особливостей та семантичних характеристик відступу від реальності.
Наше дослідження спрямоване на виявлення істотних характеристик експектацій, що детерміновані несвідомою сферою суб¢єкта; встановлення зв¢язку між особливостями порушення об¢єктивності експектацій особистісними проблемами людини, які сягають своїми коренями в дитячий вік; сприяння групової психокорекції методом АСПН розв¢язанню особистісних проблем та розвитку діагностичних здібностей учасника навчання в ситуації спілкування як у ставленні до себе, так і до інших людей.
Проблема пізнання експектацій потребує врахування закономірностей та характеристик несвідомої сфери суб¢єкта. У науковій літературі проблема вивчення несвідомих передумов вияву експектацій суб¢єкта в процесі групової психокорекції є малодослідженою. Наше дисертаційне дослідження покликане заповнити цю прогалину. Актуальність визначеної проблеми, її недостатня розробленість у теорії та практиці психологічної науки визначили тему дисертаційного дослідження: Глибиннопсихологічне пізнання феномена експектацій методом активного соціально-психологічного навчання”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень кафедри психології Черкаського державного університету ім.Б.Хмельницького та плану НДР Академії педагогічних наук України (16 напрям): Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”. Загальна тема наукового дослідження: Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”.
Об¢єкт дослідження: процес групової психокорекції методом активного соціально-психологічного навчання.
Предмет дослідження: глибиннопсихологічні особливості феномена експектацій суб’єкта у процесі групової психокорекції.
Мета дослідження: виявлення глибиннопсихологічної детермінації експектацій суб’єкта у процесі групової психокорекції та обгрунтування необхідності врахування даного феномена у професійній підготовці психологів-практиків.
В основу концепції дослідження покладено вчення про взаємозв¢язок суб¢єктивної та об¢єктивної реальності в психічних явищах; розуміння активного характеру несвідомої сфери, що об¢єктивується у поведінці суб¢єкта; гуманістичний підхід, який реалізується у процесі активного соціально-психологічного навчання психологів-практиків; цілісні характеристики феномена психічного, які пов’язані з визначенням спрямованості експектацій.
Провідна ідея дослідження полягає у можливості пізнання глибиннопсихологічних характеристик експектацій, їх індивідуально неповторного спрямування поведінки суб¢єкта у контексті методу активного соціально-психологічного навчання. Дослідження реалізується на основі системного аналізу вербального та невербального емпіричного матеріалу поведінки учасників активного соціально-психологічного навчання, методики психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків.
Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що в процесі спонтанної, невимушеної поведінки суб¢єктів у групах АСПН проявляються ітеративні* характеристики, які пов¢язані з несвідомою сферою і визначають зміст досліджуваних експектацій.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:
1. Проаналізувати зв¢язок експектацій з іншими поняттями психології, такими як апперцепція, антиципація, а також із психічними процесами (сприймання, пам’ять, мислення, уява, фантазія та ін).
2. Дослідити можливості методу АСПН у розкритті зв’язків між суб¢єктивною та об¢єктивною реальністю у процесі пізнання феномена експектацій.
3. Виявити особливості відступів від реальності у суб’єкта, породжуваних феноменом психологічних захистів” та їх вплив на формування експектацій.
4. Здійснити аналіз емпіричного матеріалу (вербального і невербального), отриманого в процесі активного соціально-психологічного навчання з метою розкриття глибиннопсихологічних передумов експектацій.
5. Дослідити особливості експектацій у діловому спілкуванні.
6. Розробити рекомендації щодо розвитку та розкриття особистісного потенціалу фахівців, зокрема психологів-практиків, та підвищення рівня їхньої професійної діяльності.
Методологічною основою дослідження є положення про цілісність психічної організації особистості та взаємну зумовленість соціально-психологічних феноменів. Дослідження ґрунтується на принципах єдності раціонального та ірраціонального, теоретичного та емпіричного, часткового і цілісного, діяльнісного та особистісного підходів.
Використання методологічних положень психологічної науки стало базою для визначення поняттєвого апарату дослідження, провідних ідей та методів їх теоретичного обгрунтування, наукового опису феноменів, виявлених в процесі наукового аналізу вербального і невербального матеріалів, як результату діяльності і поведінки суб’єктів у групах АСПН.
Теоретичну основу дисертації становлять:
· наукове розуміння природи прогностичної здатності психіки (А.Адлер, А.Бандура, Дж.Брунер, А.Валлон, П.Я.Гальперін, Б.Ф.Ломов, А.Маслоу, У.Найссер, Ж.Піаже, К.Прібрам, К.Роджерс, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко, Е.Толмен, І.М.Фейгенберг, Е.Фромм, К.Халл, Н.В.Чепелєва), зокрема її фізіологічних передумов (П.К.Анохін, М.О.Бернштейн, О.Р.Лурія, І.П.Павлов, П.В.Симонов та ін.);
· вчення про взаємозв¢язок суб¢єктивної та об¢єктивної реальності в психічних явищах (Арістотель, Ф.Бекон, Д.Гартлі, Т.Гоббс, Д.Дідро, І.Кант, Г.Лейбніц, Дж.Локк, Платон, А.Пуанкаре, Б.Рассел, Д.Юм та ін.);
· висновки щодо структури та функціональних особливостей несвідомої сфери психіки (Ф.В.Бассін, А.Фрейд, З.Фрейд, К.Хорні, К.Юнг та ін.);
· особистісно орієнтований підхід у професійній психології та педагогіці (Г.О.Балл, І.А.Зязюн, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, Б.О.Федоришин та ін.);
· фундаментальні праці психологів, які присвячені узагальненню емпіричних даних, одержаних у процесі психологічної практики та групової психокорекції (О.Ф.Бондаренко, С.Д.Максименко, Ю.Б.Некрасова, В.Г.Панок, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та ін.);
· положення психодинамічної теорії, яка ґрунтується на результатах застосування методу активного соціально-психологічного навчання (Т.С.Яценко).
Виходячи з концептуальних положень дослідження, наш науковий пошук було спрямовано на глибиннопсихологічне пізнання феномена експектацій.
Методи дослідження. Для розв¢язання поставлених у дисертації завдань, досягнення мети, перевірки сформульованої у роботі гіпотези використовувалися загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація), а також методи емпіричного дослідження:
· порівняльний аналіз різноманітних підходів до глибинно-психологічного вивчення феномена експектацій, узагальнення теоретичних та емпіричних даних із проблеми вивчення несвідомої сфери психіки;
· аналіз літературних джерел з метою поглибленого вивчення методів, спрямованих на глибиннопсихологічне вивчення психіки, зокрема експектацій; вивчення можливостей методу активного соціально-психологічного навчання як основи для проведення наукового дослідження;
· здійснення аналізу емпіричного матеріалу роботи груп АСПН з метою розв¢язання поставлених у дисертації завдань.
Дослідження проводилося протягом 1995-2000 років у три етапи.
На першому етапі (1995-1996) було проведено спостереження за роботою учасників АСПН, вивчалися бібліографічні джерела, були сформулювані тема та гіпотеза дослідження.
На другому етапі (1996-1998) проаналізовано зв¢язок експектацій з іншими поняттями, зокрема з такими, як апперцепція, антиципація, психологічні захисти; розроблено програму та методику дослідження глибиннопсихологічних аспектів експектацій.
На третьому етапі (1998-2000) вивчено глибиннопсихологічні передумови та особливості експектацій у контексті психодинамічної теорії; проведено експериментальну перевірку гіпотези та розв¢язання визначених дослідницьких завдань; розроблено рекомендації психологам-практикам; оформлено результати дослідження.
Експериментальна база: дослідження виконувалося на базі Технологічного університету Поділля (м.Хмельницький) та Черкаського державного університету ім Б. Хмельницького). У дослідженні брали участь (упродовж усіх років дослідження) 530 студентів різних курсів психологічних факультетів та слухачів факультету перепідготовки кадрів за спеціальністю практична психологія”.
Наукова новизна роботи:
1. Вперше здійснено порівняльну характеристику феноменаекспектацій з іншими психологічними поняттями (апперцепція, антиципація, установка, екстерполяція, інтуїція та ін.) та пізнавальними процесами (сприймання, пам¢ять, мислення, уява, фантазії та ін.).
2. Виявлено складну взаємодію між об¢єктивною та суб¢єктивною реальністю, яка виражається у феномені експектацій, в його потенційній можливості відступу від об¢єктивної реальності. Розв’язання цієї проблеми представлене через зв’язок експектацій з феноменом психологічних захистів”.
3. Поглиблено поняття експектацій через розкриття його глибиннопсихологічного змісту шляхом психоаналізу матеріалу груп АСПН.
4. Подальшого розвитку набуло питання вивчення взаємозв’язків експектацій з психологічними захистами”, що виражають системні характеристики психіки та логічно впорядковані аспекти передсвідомого.
Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні ефективності психодинамічного підходу до розуміння психіки як цілісного феномена в його свідомих та несвідомих виявах; результати дисертаційного дослідження розкривають додаткові можливості групової психокорекції методом активного соціально-психологічного навчання у пізнанні глибинно-психологічних передумов формування експектацій.
Практичне значення дослідження полягає у розробці практичних рекомендацій щодо виявлення глибиннопсихологічних характеристик експектацій з використанням методу АСПН, реалізації основних концептуальних положень психодинамічної теорії, розробленої академіком Т.С. Яценко, застосуванні на практиці глибинної психокорекції методом АСПН у роботі зі студентами.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути також використані практичними психологами шкіл та вищих закладів освіти з метою поглиблення розуміння несвідомої сфери суб¢єкта навчального процесу та вдосконалення психодіагностичного та психокорекційного інструментаріїв з урахуванням особливостей феномена експектацій.
Впровадження результатів дослідження. Основні висновки та рекомендації дослідження впроваджено у підготовку психологів-практиків гуманітарно-педагогічного факультету, у роботу зі студентами Технологічного університету Поділля (м.Хмельницький) (довідка № 312 від 10.05.2000 р.); у професійну підготовку психологів-практиків Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького (довідка № 17 від 7.05.2000 р.); під час консультування студентів та викладачів Полтавського державного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка (довідка № 487 від 21.12.1999 р.); а також під час проведення практичних занять з учнями Сахнівської середньої школи №1 (довідка № 40 від 21.12.1999 р.). Теоретичні та методичні положення дисертації знайшли прак

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Дослідження проблеми глибиннопсихологічного пізнання феномена експектацій зумовлене необхідністю підвищення професіоналізму психологів-практиків з метою надання ними дієвої психологічної допомоги суб’єкту в процесі групової та індивідуально-особистісної психокорекції.
2. Аналіз наукової літератури з проблеми глибиннопсихологічного пізнання феномена експектацій дозволив встановити:
· взаємозв'язки експектацій з такими феноменами, як апперцепція, антиципація та з іншими категоріями психології, зокрема з пізнавальними процесами (сприймання, пам'ять, мислення, уява, фантазія та ін.);
· прогностичну здатність психіки у різних наукових теоріях, зокрема, теорії функціональних систем, вченні про фізіологію активності, інформаційній теорії емоцій, теорії ймовірнісного прогнозування, теорії соціального научіння, теорії людської мотивації, психоаналізі, генетичній епістемології та ін.;
· недостатність дослідження феномена експектацій в психологічній літературі та відсутність робіт, в яких би експектації виступали центральною проблемою;
· недостатність вивчення феномена самоекспектацій, особливо його глибиннопсихологічних передумов.
3. Виявлено спроможність методу АСПН щодо розкриття зв’язків між суб¢єктивною та об¢єктивною реальністю в процесі пізнання феномена експектацій. Психіка опосередковує взаємозв’язок суб’єкта з об’єктивною реальністю і визначає характер орієнтації в ній. Адекватна орієнтація в об’єктивній реальності передбачає несуперечливість психіки тому, що суперечливі судження ускладнюють визначення істини. Пізнання передумов суперечливих феноменів психіки, зокрема експектацій і зумовило використання глибиннопсихологічних методів пізнання. Феномен експектацій виражає зв’язок між об¢єктивною та суб¢єктивною реальністю в психіці суб’єкта.
4. Дослідження глибиннопсихологічних особливостей експектацій грунтується на розробленому Т.С.Яценко методі активного соціально-психологічного навчання, що належить до групових форм психокорекційної роботи. В методі АСПН реалізується цілісний підхід до дослідження внутрішньоособистісних характеристик з орієнтацією на глибиннорефлексивне розуміння психіки.
5. Глибиннопсихологічному пізнанню феномена експектацій сприяє психоаналіз та психодинамічна теорія АСПН завдяки розробленості в них таких категорій, як несвідоме, архетип, логіка несвідомого, психологічні захисти”, внутрішня суперечність психіки та ін.
6. Встановлено, що в процесі психокорекції експектацій учасників АСПН використовуються лише опосередковані їх (експектацій) показники, а саме, зміни в: очікуваннях результатів навчання; ставленні до себе та інших людей; характері емоційних переживань; нівелюванні ідеалізованих очікувань на підтвердження значимості власного Я”; послабленні очікувань негативних реакцій з боку інших людей; зменшенні випадків очікування невдачі у процесі діяльності та ін. На рівні спілкування зміни проявляються у: доброзичливому ставленні до інших; відкритості щодо нової інформації, незалежно від модальності почуттів; зниженні тенденцій самокритики, критики та дискредитації гідності інших людей.
7. Глибиннопсихологічне пізнання експектацій за допомогою методу АСПН ставить акцент на такому їх різновиді, як самоекспектації, генезис яких пов’язаний з раннім дитинством, едіповою залежністю та супутніми їй: амбівалентністю почуттів до близьких людей - первинних лібідіозних об’єктів”; умовними цінностями, які обумовлюють очікування підтвердження ідеалізованого Я” людини та ін.
8. Виявлено взаємозв’язок експектацій з феноменом психологічних захистів”, що опосередковано доводить значимість врахування закономірностей, які відповідають глибиннопсихологічним аспектам категорії суб’єктивна інтегрованість” психіки та показникам її об’єктивної дезінтегрованості. Саме останні закономірності слугують поясненням відступів від реальності, які деструктують як експектації, так і самоекспектації суб’єкта, що особливо доказово можна проілюструвати на моделі психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків.
9. Експектації суб’єкта в контексті системи психологічних захистів” вибудовуються у двох напрямах: досягнення успіху” і уникнення поразки”. Гальмуючим моментом в психічному розвитку особистості є виражене домінування у деяких людей тенденції до уникнення поразки”. За таких умов витісняється тенденція до успіху”. Психологічні захисти”, які зумовлюють відповідні експектації, є генераторами тих характеристик психіки суб’єкта, що дезадаптують та гальмують його розвиток.
10. Результати проведеного дисертаційного дослідження доводять діагностико-корекційну спроможність методу АСПН як в контексті власної самокорекції майбутніх професійних психологів, так і в ракурсі використання методу для виявлення глибиннопсихологічних характеристик експектацій.
11. Об¢єктивування феномена експектацій сприяє поглибленню особистісної психокорекції майбутніх психологів-практиків та засвоєнню ними методичних основ психокорекційної роботи. Це свідчить про необхідність врахування зазначеного феномена у підготовці психологів-практиків до професійної діяльності.
На основі здійсненого дослідження запропоновано ряд практичних рекомендацій: у вищих закладах освіти, що готують психологів-практиків доцільно вводити метод групової психокорекції - метод активного соціально-психологічного навчання та методику психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків, яка може ефективно використовуватись психологами-практиками для вирішення завдань становлення психологічної служби в Україні.
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми глибиннопсихологічного пізнання експектацій. Перспективи розвитку положень дисертації можуть стосуватися продовження дослідження взаємозв’язків експектацій з психологічними захистами”, що виражають системні характеристики психіки та логічно впорядковані аспекти передсвідомого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - Екатеринбург: Деловая книга, 1995. - 224с.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334с.
3. Абульханова-Славская К.А. О путях построения психологии личности // Психологический журнал. - 1983. - Т.4. - №1. - С.14-29.
4. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Наука, 1991 .- 340с.
5. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. Пер.с нем. - М.: Фонд "За экономическую грамотность", 1995.- 296с.
6. Адлер Г. Лекции по аналитической психологии. - М.: Рефл-бук, 1996. - 278 с.
7. Адлер А. Понять природу человека. С-ПБ.: Академический проект, 1997. 256с.
8. Аналитическая психология. Прошлое и настоящее. / К.Г.Юнг, Э.Сэмюэлс, В.Одайник, Дж.Хаббэк. М.: Мортис, 1995. 320с.
9. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - М.: Педагогика, 1969. - 136с.
10. Андpеева Г.М. Социальная психология. - М: Аспект Пресс, 1999. - 376с.
11. Анохин П.К. Узловые вопросы в изучении высшей нервной деятельности. «Проблемы высшей нервной деятельности». М.: АМН СССР, 1949. 515с.
12. Анохин П.К. Опережающее отражение действительности // Вопросы философии. - 1962. - №7. С. 7-14.
13. Анохин П.К. Методологический анализ узловых проблем условного рефлекса: в книге «Философские вопросы физиологии высшей нервной деятельности и психологии». М.: АН СССР, 1963. 767с.
14. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональных систем. М.: Наука, 1978. 400с.
15. Анцыферова Л.И. Психология личности как "открытой системы" // Вопросы психологии. 1976.-№5.-С.56-69.
16. Анцыферова Л.И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности // Вопросы психологии. - 1978.- №1. - С.37-49.
17. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности.- М.:Наука, 1981.- С.3-19.
18. Анцыферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности // Психологический журнал.-1981.-Т.2.-№2.-С.8-18.
19. Асмолов А.Г. Проблема установки в необихевиоризме: прошлое и настоящее// Вероятностное прогнозирование в деятельности человека / Под ред. И.М.Фейгенберга, Г.Е.Журавлева.- М.: Наука, 1977. С.60-111.
20. Асмолов А.Г. Психология личности.- М.: МГУ, 1990.-367с.
21. Базилевич Т.Ф. Антиципация в структуре действий различного смысла // Психол. журн. - 1988. Т.9. -№3. С.121-131.
22. Балл Г.А. Теория учебных задач: психолого-педагогический аспект.- М.: Педагогика, 1990.-184с.
23. Балл Г.О. Для розробки теоретичної моделі вільної особистості // Психологія суб¢єктивної активності особистості.- К, 1993. - С.12-13.
24. Барлетт Ф. Психика человека в труде и игре. - М.:МГУ, 1959. - 302с.
25. Бассин Ф.В. Проблема бессознательного (о несознаваемых формах В.Н.Д.). - М.: Медицина, 1968. 265с.
26. Бассин В.Ф. О силе Я” и психологической защите // Вопросы философии. 1969. - №2. С.118-125.
27. Бассин Ф.В. Сознание, «бессознательное» и болезнь // Вопросы философии. - 1971. -№9. - С. 90-92.
28. Бассин Ф.В. О некоторых современных тенденциях развития теории "бессознательного", установка и значимость. Бессознательное: природа, функции, методы исследования: В 4т. - Тбилиси: Мецниереба, 1985. Т.4. -С.429-457.
29. Бассин Ф.В., Бурлакова М.К., Волков В.Н. Проблема психологической защиты // Психологический журнал. 1988. - № 3. С. 30-41.
30. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. - С-Пб.: Лениздат,1992.-400с.
31. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия: Пер. с англ. - С-Пб.: Братство,1992.-224с.
32. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
33. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. - М.: КСП, 1996.- 247с.
34. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. Л.: ЛГУ, 1970. 135с.
35. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 272с.
36. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. 462 с.
37. Большаков В.Ю. Психотренинг, социодинамика, упражнения и игры. - С-Пб.: Лениздат, 1996.-379с.
38. Большая советская энциклопедия. - М.: Сов.энцикл., 1970, - Т.2. 631с.
39. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. - К.: Укртехпрес, 1997.-215с.
40. Браун Д. Психология Фрейда и постфрейдисты. - М.: Рефл-бук, 1997. - 298 с.
41. Брунер Дж. Психология познания. М.: Прогресс, 1977. 412с.
42. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование: Логико-психологический анализ. - М.: Мысль, 1979. 231с.
43. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. - К.: Нина-Центр, 1997. - 126с.
44. Бурлачук Л.Ф. Проблема исследования бессознательного психического проективными методами // Бессознательное. Природа. Функции: Методы исследования. В т.3. Тбилиси: Мецниерба, 1978. Т.3. - С. 638-643.
45. Валлон А. От действия к мысли. - М.: иностр. лит., 1956. 237с.
46. Василюк Ф.Е. Психологический анализ преодоления критических ситуаций: Дис. канд. психол. наук: 19.00.01. - М., 1981. - 214с.
47. Василюк Ф.Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. - М.: МГУ, 1984. - 188с.
48. Вероятностное прогнозирование в деятельности человека / Под ред. И.М.Фейгенберга, Г.Е.Журавлева. - М.: Наука, 1977. 392 с.
49. Виноградов В.Г. Научное предвидение. М.: Высшая школа, 1973. 188с.
50. Вундт В. Введение в психологию. - М.: Космос, 1912. 152с.
51. Выготский Л.С. Избранные психологические произведения. - М.: АПН РСФСР, 1956. - 412с.
52. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр.соч: В 6 т. - М.: Педагогика, 1983.-Т.3.-С.5-328.
53. Гальперин П.Я. К исследованию интеллектуального развития ребенка // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М.: Педагогика, 1981. Ч.2. - 252с.
54. Гринсон Р. Практика и техника психоанализа. - Новочеркасск, 1994.- 342с.
55. Гроф С. За пределами мозга. Рождение, смерть и трансценденция в психотерапии. - М.: Изд-во Трансперсонального Института, 1993.- 504с.
56. Гроф С. Области человеческого бессознательного: Пер. с англ.- М.: Изд-во Трансперсонального Института, 1994.- 278с.
57. Гурова Л.Л. Психологический анализ решения задач. Воронеж: Талант, 1976. 98с.
58. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Краткий психологический словарь: Личность, образование, самообразование, профессия. Минск.: Хэлтон, 1998. 399с.
59. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л.: ЛГУ, 1985. 167с.
60. Журбин В.И. Понятие психологической защиты в концепциях З.Фрейда и К.Роджерса // Вопросы психологии. 1990. - №4. С. 14-23.
61. Зажирко М.П. Глибиннопсихологічні передумови активізації процесу спілкування (акмеологічний підхід): Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т пед. і псих. проф. освіти АПН України. - К., 1998. - 16с.
62. Закон України про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про освіту". К.: Генеза, 1996. - 36 с.
63. Захарова Ю.Б. О моделях психологической защиты на уровне межгруппового взаимодействия // Вестник МГУ. Сер. 14, Психология, 1991. - №3. С. 11-20.
64. Зейгарник Б.В. Теория личности К.Левина.- М.: МГУ, 1981.- 117с.
65. Зейгарник Б.В. Опосредование и саморегуляция в норме и патологии // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. - 1981. - №2.-С.9-14.
66. Зейгарник Б.В. Теория личности в зарубежной психологии. - М.: МГУ, 1982.-125с.
67. Зязюн І.А. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу// Рідна школа. - 2000. - № 8. С.8-12.
68. Изард К.Е. Эмоции человека. М.: МГУ, 1980. 440 с.
69. Исраэлян В.П. Дипломаты лицом к лицу. - М.: Международные отношения, 1990. 262 с.
70. История зарубежной психологии (30-60 г.г. ХХ века): Тексты / Под ред. П.Я.Гальперина, А.Н.Ждан.- М.: МГУ, 1986. 344 с.
71. Исурина Г.Л. Механизмы психологической коррекции личности в процессе групповой психотерапии в свете концепций отношений // Групповая психотерапия / Ред. Б.А.Карвасарский, С.Ледер. М.: Медицина, 1990.- С.89-120.
72. Кан-Калик В.А. Основы профессионально-педагогического общения. Грозный: Изд-во Чечено-Ингушского ун-та, 1979. 135 с.
73. Кант И. Сочинения: В 6 т. М.: Наука, 1964.-Т.1. 380 с.
74. Карлоф Б. Деловая стратегия. М.: Экономика, 1993.- 260 с.
75. К истории и современной постановке вопроса: От редакции// Бессознательное: природа, функции, методы исследования: В 4т. Тбилиси: Мецниереба, 1985. Т.1. С.23-35.
76. Кидрон А.А. Коммуникативная способность и ее совершенствование: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.05 / Ленингр. гос. ун-та им. Жданова. 1981. 19 с.
77. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама: Пер. с англ. М.: Класс, 1993.- 224 с.
78. Кміт Я., Коновалова О.А. Розуміння феномена експектацій психологом-практиком як необхідна передумова його професійної підготовки до спілкування. З орієнтацією на людину ХХІ століття: філософські, психологічні та педагогічні роздуми // Філософські пошуки, вип. ІХ. Львів: Cogito-Центр Європи, 1999. С.46-57.
79. Ковалев Г.А. Активное социально-психологическое обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения. М.: МГУ,1980.-259 с.
80. Ковальчук М.А., Петровская Л.А. Проблема группового тренинга в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1982 -№2. С.140-146.
81. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Е.С.Кузьмина и В.Е.Семенова. Л.: Лениздат, 1987. 144 с.
82. Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политиздат, 1978. 367 с.
83. Кондратьева С.В. Межличностное понимание и его роль в общении: Автореф.дис д-ра психол. наук: 19.00.07 / ЛГПИ им.А.И.Герцена, 1977. - 35 с.
84. Коновалова О.А Індивідуальні способи категоризації експектацій в процесі переговорів // Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матер.Третіх Костюківських читань: В 2т. К.: Гнозис, 1994. Т.2. С.54-55.
85. Коновалова О.А. Проблема експектацій в спілкуванні // Практична психологія та соціальна робота. 2000.- №8. С. 18-24.
86. Коновалова О.А. Концептуальна модель експектацій в ділових переговорах // Вісник Технологічного ун-та Поділля. - 1996. - №3. С. 11-17.
87. Коновалова Е.А., Торгова Л.В., Батраченко И.Г. Методические рекомендации к курсу Психология деловых переговоров”. -Хмельницкий: ТУП, 1995. - Ч.1. 37 с.
88. Коновалова О.А., Торгова Л.В., Батраченко І.Г. Методичні рекомендації до курсу Психологія ділових переговорів”. Хмельницький: ТУП, 1996. Ч.2 21 с.
89. Коновалова О.А. Проблема суб¢єктивності експектацій в спілкуванні // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць учасників П¢ятих Костюківських читань: В 3т. К.:Гнозис, 1998. Т.2. С.77-86.
90. Коновальчук В.І. Роль механізму заміщення у функціональній структурі психічних захистів особистості // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць учасників П¢ятих костюківських читань: В 3 т. - К.:Гнозис, 1998. Т.2. С.86-92.
91. Конституція України.- К.: Україна, 1996. 80 с.
92. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж: МОДЭК, 1996.-324 с.
93. Конюхов Н.И. Словарь-справочник по психологии. М.: КСП, 1996. 160 с.
94. Коняева А.П. Психологические особенности формирования социальной перцепции у будущих учителей: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1986. - 234 с.
95. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. - М.:Стрингер, 1993.-315 с.
96. Краткий психологический словарь / Под. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
97. Крушинский А.В. Формирование поведения животных в норме и патологии. М.: МГУ, 1960. 254 с.
98. Кузнецова Л.В. Развитие межличностных невербальных коммуникаций средствами социально-психологического тренинга: Автореф. Дис. канд. психол. наук: - М., 1989. 18 с.
99. Кузьмин В.П. Исторические предпосылки и гносеологические основания системного подхода //Психологический журнал. 1982. Т.3, №3. С.3-15.
100. Кулюткин Ю.Н. Эвристические методы в структуре решений. М.: МГУ,1970. 182 с.
101. Кэлвин С.Холл, Гарднер Линдсей. Теории личности. М: КСП+, 1997. 719 с.
102. Лабутін К.Н. Проблема суб’єкта і об’єкта в німецькій класичній і марксистсько-ленінській філософії. К.: Наука, 1981. 256 с.
103. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу: Пер. с фр.- М.: Высш.школа, 1996.-623 с.
104. Лебедева М.М. Вам пpедстоят пеpеговоpы. М.: Экономика, 1993. 175 с.
105. Лейнер Х. Кататимное переживание образов: Пер. с нем. М.: Эйдос, 1996.-253 с.
106. Леонтьев А.А. Психология общения. М.: Смысл, 1997. 365 с.
107. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и сознание // Мотивы и сознание в поведении человека.- М.: Наука, 1966.-С.5-29.
108. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
109. Лийметс Х.Й. Как воспитывает процесс обучения? М.: Знания, 1982. 95 с.
110. Линчевский Э.Н. Психологические аспекты взаимопонимания. М.: Знания, 1990. 112 с.
111. Личность и прогнозирование: Межвуз. сб. науч.тр. Л.: ЛГПИ, 1985.-134 с.
112. Ломов Б.Ф., Суpков Е.Н. Антиципация в стpуктуpе деятельности. М.: Наука, 1980. 279 с.
113. Ломов Б.Ф. Особенности познавальных процессов в условиях общения // Психол. Журнал. - 1980. - Т.1, №5. С. 29-34.
114. Ломов Б.Ф. Об исследовании законов психики // Психологический журнал.- 1982.-Т.3, N1.-С.18-30
115. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии.- М.:Наука, 1984.-443 с.
116. Ломов Б.Ф.Память и антиципация // Исследование памяти / Под. ред. Н.Корж.- М.: Наука, 1990.- С.45-53.
117. Ломов Б.Ф. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии. М.: Педагогика, 1991. 296 с.
118. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии. М.: Медицина, 1973. 311 с.
119. Лурия А.Р. Эволюционное введение в психологию. М.: МГУ, 1975. 127 с.
120. Максименко С.Д. Еще раз о педагогической этике учителя // Советская педагогика.- 1981.- N8.- С.50-52.
121. Максименко С.Д. Теорія и практика психолого-педагогічного дослідження.- К.: НДІП,1990.-240 с.
122. Максименко С.Д. Основи генетичної психології: Навч.посібник. К.: НПЦ Перспектива, 1998. 220 с.
123. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. Методологія, методи, програми, процедури: Навч. Посібн. для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 226 с.
124. Максименко С.Д., Пелех О.М. Фахiвця потрiбно моделювати (науковi основи готовностi випускника педвузу до педагогiчної дiяльностi) // Рiдна школа.-1994.-N3-4.- С.68-72.
125. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики: Пер.с англ. С-Пб.: Евразия, 1997. 430 с.
126. Маслоу А. Психология бытия. М.: Рефл-бук, 1997. 304 с.
127. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности: Тексты. М.: МГУ, 1982. - С.108-117.
128. Мелибруда Е. Я Ты Мы: Психологические возможности улучшения общения: Пер. с польск./ Вступ. ст. и общ. Ред. А.А.Бодалева и А.Б.Добровича.- М.: Прогресс, 1986. - 256 с.
129. Мешко О.I. Формування готовностi шкiльних психологiв до створення психологiчного клiмату у педагогiчному колективi: Дис. канд.психол.наук: 19.00.07.- К., 1995.-191 с.
130. Миллер Дж., Галантер Е., Прибрам К. Планы и структура поведения. М.: Прогресс, 1965. 238 с.
131. Мицич П. Как вести деловые бес