СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ : СОВРЕМЕННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО СОПРОВОЖДЕНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РЕАБИЛИТАЦИОННЫХ ЗАВЕДЕНИЙ ОБРАЗОВАНИЯ В СТРАНАХ ЗАПАДНОЙ ЕВРОПЫ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ
  • Альтернативное название:
  • СОВРЕМЕННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО СОПРОВОЖДЕНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РЕАБИЛИТАЦИОННЫХ ЗАВЕДЕНИЙ ОБРАЗОВАНИЯ В СТРАНАХ ЗАПАДНОЙ ЕВРОПЫ
  • Кол-во страниц:
  • 196
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

    На правах рукопису
    УДК 159.922.76
    Соколов Валерій Валентинович


    СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

    19.00.08 спеціальна психологія

    дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук

    Науковий керівник: доктор
    педагогічних наук, професор,
    дійсний член АПН України
    Синьов В. М.

    Київ 2009





    ЗМІСТ
    Вступ...3
    Розділ 1. Теоретичні і науково-практичні основи формування тенденцій
    психологічного супроводу у реабілітаційній освіті.....10
    1.1. Поняття психологічного супроводу у реабілітаційній освіті...10
    1.2. Методологія дослідження тенденцій психологічного супроводу
    у реабілітаційній освіті......42
    1.3. Історіографія досліджень психологічного супроводу у системі
    реабілітаційної освіти ....50
    Висновки до 1 розділу.....75
    Розділ 2. Головні чинники, які впливають на формування тенденцій
    психологічного супроводу у реабілітаційній освіті.........77
    2.1. Філософський чинник у формуванні тенденцій психологічного
    супроводу у реабілітаційній освіті у сучасному світі......77
    2.2. Законодавче підґрунтя у формуванні тенденцій психологічного
    супроводу у реабілітаційній освіті у країнах Західної Європи.......91
    2.3. Психологічні та соціокультурні чинники у розвитку психологічного
    супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи.....101
    Висновки до 2 розділу...119
    Розділ 3. Сучасний стан та провідні тенденції психологічного супроводу у
    реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи.......122
    3.1. Характеристика систем психологічного супроводу корекційно-
    реабілітаційної освіти в окремих країнах Західної Європи..122
    3.2. Характеристика систем підготовки фахівців зі спеціальної
    психології та реабілітаційної освіти у країнах Західної Європи.....160
    3.3. Аналіз світових тенденцій психологічного супроводу у
    реабілітаційній освіті на прикладі країн Західної Європи...169
    Висновки до 3 розділу......182
    Висновки ......187
    Список літератури





    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Процес гуманізації суспільних відносин, що спостерігається у світі, стимулює інтерес до проблем найменш соціально захищених верств населення, серед яких особи з порушеннями психофізичного розвитку займають значне місце. Тому перед суспільством, що усвідомлює свою людяність, гуманність і прагне до її реалізації, постає проблема надання всебічної допомоги тим, хто її потребує.
    Це знаходить відображення у практиці психологічного супроводу осіб з особливими освітніми потребами, кінцевою метою якого є, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, їхня соціальна інтеграція, тобто активна участь у основних напрямках діяльності й життя суспільства, включеність у соціальні структури, призначені для здорових осіб і пов'язані з різними сферами життєдіяльності людини навчальною, професійною та іншими.
    У розвинених країнах Західної Європи з 19701980-х років відбулися значні трансформації у програмах соціально-психологічної допомоги особам з особливими освітніми потребами: від сегрегативних інституцій (спеціальних інтернатів, притулків тощо) до інтегрованих закладів. На теренах України лише у останні роки XX ст. та на початку нового тисячоліття стало можливим проводити всебічні ретроспективні соціально-психологічні дослідження із залученням міжнародного досвіду, вивчати та впроваджувати нові ідеї, незважаючи на ідеологічні перепони. Відкрилися нові горизонти розвитку національного наукового потенціалу нашої держави. Тож розвиток психолого-педагогічної науки віднині вимагає обов’язкового опрацювання міжнародного інформаційного, методологічного фонду особливо в умовах глобалізації та проголошеного Україною курсу до європейської інтеграції [124].
    Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини [58] і Всесвітню Декларацію про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Дуже актуальною як для суспільства, так і для спеціальної психології як науки, є проблема адаптації дітей та підлітків з особливими освітніми потребами до активного суспільного життя [60]. Оскільки вирішення цієї проблеми має державне значення, у ряді законодавчих актів, державних програм відзначається необхідність удосконалення системи освіти, корекції та реабілітації дітей із особливими освітніми потребами з ціллю їхньої максимальної інтеграції у суспільство [40-46].
    Цій проблемі присвячено багато досліджень у психології, педагогіці, соціології. Вчені нашої країни та зарубіжжя, зокрема І.Бех [8], В.Бондар [14], В.Засенко [49], Г.Коберник [115], А. Колупаєва [57], М.Малофєєв [70, 71], І.Мамайчук [72], В.Синьов [112-115], В.Тарасун [130], О.Хохліна [134], М.Шеремет [140] досліджували теоретичні та практичні аспекти цієї проблеми.
    Однак, незважаючи на проведені дослідження, лишається недостатньо вивченим світовий досвід психологічного супроводу навчання дітей з особливими освітніми потребами в корекційно-реабілітаційних закладах освіти. Натомість, вибір ефективних засобів психологічного супроводу навчання дітей з особливими освітніми потребами є ключовим питанням для інтеграції їх у загальноосвітній простір.
    Таким чином, перед спеціальною психологією постають питання не лише вдосконалення системи психологічного супроводу навчання, а й цілий комплекс проблем стосовно соціально-психологічної адаптації та соціалізації дітей з особливостями психофізичного розвитку, забезпечення належних заходів щодо задоволення їхніх освітніх потреб і створення відповідних умов для інтеграції у суспільство через нормалізацію життєдіяльності родини, реконструкцію соціально-культурного оточення, самоактуалізацію й активізацію процесу їхньої комунікації.
    Актуальність, практична цінність проблеми, її недостатнє висвітлення у дослідженнях зі спеціальної психології, неповне використання потенціалу світового досвіду зумовили вибір теми дослідження: «Сучасні тенденції психологічного супроводу діяльності реабілітаційних закладів освіти в країнах Західної Європи».
    Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри спеціальної психології та медицини Інституту корекційної педагогіки й психології Національного університету ім. М.П. Драгоманова.
    Тему дисертаційної роботи затверджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.2007 р.).
    Об’єктом дослідження є психологічний супровід реабілітаційної освіти у західноєвропейському освітньому просторі.
    Предметом дослідження є сучасні тенденції розвитку психологічного супроводу у реабілітаційній освіті.
    Мета дослідження здійснити теоретико-методологічний аналіз основних сучасних тенденцій розвитку психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи, розробити інтегративну модель цих тенденцій.
    Відповідно до предмета, мети дослідження було визначено наступні завдання:
    · визначити та узагальнити теоретичні та організаційно-методичні тенденції психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи;
    · визначити найвпливовіші формуючі фактори ґенези сучасних тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи;
    · проаналізувати міжнародні документи і визначити напрямки формування основних засад соціально-правового ставлення до дітей з особливими освітніми потребами;
    · здійснити теоретичний системний аналіз та синтез сучасних тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи, розробити інтегративну, цілісну модель цих тенденцій;
    · встановити основні напрямки розвитку й реалізації цих тенденцій у сучасних спеціальних закладах освіти, підготовці фахівців зі спеціальної психології у країнах Західної Європи;
    · розробити рекомендації щодо використання цього досвіду на теренах України.
    Методи дослідження. У дослідженні був використаний широкий спектр загально- та конкретнонаукових методів психологічного, філософського, соціологічного, педагогічного дослідження.
    Теоретичні методи дослідження соціально-педагогічної наукової літератури з означеної проблематики; порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду психолого-педагогічної діяльності; систематизація соціологічних, педагогічних, психологічних, філософських джерел дослідження, наукове прогнозування і проектування; методи раціонального соціально-історичного та філософського осмислення феномену психіки людини у аспекті діяльності спеціальних психологів; синтезу та аналізу історіографічного, текстологічного, статистичного матеріалу; метод узагальнення, компілятивний метод.
    Емпіричні методи експертна оцінка, порівняння, узагальнення поглядів компетентних осіб та незалежних характеристик.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
    · у результаті системного аналізу методологічних і науково-теоретичних засад сучасних тенденцій психологічного супроводу реабілітаційної освіти країн Західної Європи встановлено парадигму формування та визначено найвпливовіші формуючі фактори цих тенденцій: ґенеза філософських теорій передує психологічним вченням і виступає їх основою, формує базові тенденції розвитку психологічного супроводу; ґенеза педагогічних, дефектологічних, соціальних вчень, вчень у інших галузях психології відбувається паралельно з розвитком спеціальної психології та впливає на формування методології та різнобічних аспектів практики психологічного супроводу;
    · встановлено, що у світовому масштабі психологічний супровід у сучасних реабілітаційних закладах освіти розвивається за трьома основними векторами: вдосконалення психологічного супроводу діючих систем реабілітаційної освіти; вплив глобалізаційних процесів на системи психологічного супроводу освіти, у яку включається реабілітаційна освіта як її складова; проектування приципово нових систем психологічного супроводу реабілітаційної освіти, альтернативних загальноприйнятим;
    · здійснено теоретичний синтез провідних тенденцій у психологічному супроводі реабілітаційної освіти. Означені тенденції систематизовано за векторами: цілей та завдань психологічної роботи з особами із особливими освітніми потребами; форм психологічної роботи з означеними особами, форм та методів психологічної діяльності у реабілітаційній освіті; відносин спеціальний психолог дитина із особливими освітніми потребами.
    Підтверджено, що провідною тенденцією психологічного супроводу реабілітаційної освіти є максимальна інклюзія за рахунок варіативної освіти кожної дитини із особливими освітніми потребами у суспільне життя на максимально рівних правах з іншими, та здійснення корекції за принципом раннього втручання й індивідуального підходу.
    Дістало подальшого розвитку опрацювання категорії «психологічний супровід». Виокремлено основний результат психологічного супроводу, його основні характеристики, головні принципи та основні стадії.
    Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення вітчизняної системи підготовки психолого-педагогічних кадрів та розвитку системи реабілітаційної освіти на Україні, зокрема психологічного супроводу її діяльності, побудови академічних курсів з ряду психолого-педагогічних дисциплін, при підготовці навчальних курсів зі спеціальної психології та корекційної педагогіки, у просвітницькій діяльності. На основі матеріалів дисертаційного дослідження розроблено дистанційний навчальний курс «Психолого-педагогічні аспекти інтегрованого навчання» (2008). Матеріали дисетаційного дослідження використовувались в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як «Основи дефектології», «Психолого-педагогічні аспекти інтегрованого навчання», «Вступ до фаху корекційна освіта», «Організація соціальної роботи», «Технології соціальної роботи з інвалідами» тощо.
    Матеріали дисертаційного дослідження були використані при проведенні семінарів, тренінгів за програмою МАТРАКАП за підтримкою Посольства королівства Нідерландів в Україні.
    Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалась шляхом їхнього обговорення на засіданнях кафедри дефектології та психокорекції Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Інтеграція людей зі спеціальними освітніми потребами в освітній простір України» (м.Ялта, 2006), «Проблеми сучасної педагогічної освіти» (м.Ялта, 2006), «Наукова конференція молодих вчених» (м.Слов’янськ, 2005), II Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології» (м. Кам’янець-Подільський, 2007), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Ціннісні пріорітети освіти ХХІ століття: інноваційний розвиток освітніх систем» (м.Луганськ, 2007), «Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в Україні в контексті Болонського процесу» (м.Чернівці, 2007), «Корекційна педагогіка: стан та перспективи» (м. Луганськ, 2008).
    Робота над дисертацією здійснювалася у процесі виконання науково-прикладних проектів за підтримки наукового гранту за програмою ТЕМПУСТАСІС Joint European Project n° 272492006 зі створення Центру Вищої освіти для людей зі спеціальними освітніми потребами Centre of Higher Education for People with Disabilities.
    Публікації. За результатами досліджень опубліковано 9 статей, серед яких 6 одноосібних у фахових виданнях України.
    Структура дисертації. Мета, завдання та характер дисертаційного дослідження обумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. У першому розділі аналізуються методологія, термінологія та історіографія дослідження. Другий розділ присвячено аналізу філософських, законодавчих, соціокультурних концептуальних чинників формування тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті. Третій розділ містить аналіз сучасного стану та провідних світових тенденцій психологічного супроводу реабілітаційної освіти в країнах Західної Європи та рекомендації щодо використання цього світового досвіду для України. У тексті міститься 1 рисунок. Основний зміст дисертації викладено на 196 сторінках. У списку використаної літератури 273 найменування, з них 130 іноземною мовою.
  • Список литературы:
  • Висновки

    В результаті дисертаційного дослідженя було виконано поставлені цілі та завдання. Був здійснений теоретико-методологічний аналіз основних сучасних тенденцій розвитку психологічного супроводу у корекційній освіті в країнах Західної Європи, розроблена інтегративна, цілісна модель цих тенденцій.
    1. У результаті аналізу теоретичних та організаційно-методичних тенденцій психологічного супроводу у корекційній освіті в країнах Західної Європи встановлено, що основні дослідження проблематики психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами велися у контексті традиційної чи посттрадиційної парадигм. Констатовано, що нова/посттрадиційна парадигма включає ряд моделей інвалідності: британські (матеріалістичну модель та модель незалежного життя); американські (психосоціальну, соціокультурну та модель людської розмаїтості); модель інвалідності як незайнятості та концепцією соціального забезпечення інноваційної концепції цивільних прав. Встановлено, що, хоча сучасний психологічний дискурс містить історичні розвідки ставлення соціуму країн Західної Європи до людей з особливостями психофізичного розвитку, різноманітні моделювання їх психологічного супроводу (релігійна модель, медична, економічна, модель функціональної обмеженості, реабілітаційна модель, модель нормалізації, мейнстримінг, інтеграція та інклюзія тощо), але досліджень, що містять систематичний аналіз сучасного стану та світових тенденцій психологічного супроводу корекційно-реабілітаційної освіти, на даний час немає.
    2. У результаті системного аналізу та синтезу методологічних і науково-теоретичних засад сучасних тенденцій психологічного супроводу корекційної освіти на прикладі країн Західної Європи встановлено парадигму формування цих тенденцій: ґенеза філософських теорій освіти передує психологічним вченням і виступає їх основою, формує базові тенденції спеціальної психології; ґенеза педагогічних, соціальних вчень, вчень у інших галузях психології відбувається паралельно з розвитком спеціальної психології та впливає на формування її методології та аспектів соціальної практики. Доведено, що на сучасному етапі найвпливовішою є концепція ідеологічного плюралізму, людського розмаїття постмодернізму, зокрема «постмодерну Сходу» (усі люди мають відмінності, але це не привід обмежувати чи ізолювати їх).
    3. З’ясовано, що міжнародні політичні, соціально-правові засади головних прав та свобод людей з особливими освітніми потребами формувалися у свідомості світової спільноти поступово й були втілені у Загальній декларації прав людини, Декларації прав дитини, Декларації соціального прогресу й розвитку, Декларації принципів толерантності, Декларації соціального прогресу й розвитку, Декларації про права розумово відсталих осіб, Декларації прав інвалідів та інших документах Організації Об'єднаних Націй, де були прийняті концепції й програми дій щодо попередження інвалідності, відновлення й створення рівних можливостей для осіб з особливими освітніми потребами.
    4. Здійснено теоретичний системний аналіз та синтез сучасних тенденцій психологічного супроводу у корекційній освіті в країнах Західної Європи. Виявлено, що провідною сучасною тенденцією психологічного супроводу корекційної освіти у Західній Європі є переформування її у комплексну соціокультурну структуру для забезпечення максимальної адаптації, самоактуалізації та інклюзії людини у суспільство. Доведено, що тенденції розвитку психологічного супроводу у корекційній освіті мають багатовекторну природу. На їх формування та розвиток впливають різноманітні фактори, які у цілому відображають суспільний устрій тої чи іншої країни. Означені тенеденції класифіковано:
    - за вектором цілей та завдань психологічного супроводу;
    - за вектором форм психологічного супроводу (Інваріантність Варіативність; Однаковість Індивідуалізація; Стабільність Гнучкість; Орієнтація на національні стандарти Орієнтація на національні та міжнародні стандарти; Ідеологічна спрямованість Національна, полікультурна спрямованість; Однаковість методологічних засад Різноманіття методологічних засад);
    - за вектором форм та методів психологічного супроводу у корекційній освіті (Форми та методи Технології; Психометрична, діагностична діяльність Творчість, проектування, дослідницька діяльність; Авторитарність Демократія);
    - за вектором відносин спеціальний психолог дитина з особливими освітніми потребами (Пасивна позція об’єкту Активна позиція суб’єкту).
    У результаті системного аналізу векторних тенеденцій психологічного супроводу у корекційній освіті в країнах Західної Європи розроблено інтегративну, цілісну модель цих тенденцій. Основними сучасними тенденціями визнано:
    1) вдосконалення психологічного супроводу діючих систем корекційної освіти (інформаційне забезпечення психологічного супроводу діяльності системи корекційної освіти; створення правових та організаційних умов для психологічного супроводу функціонування спеціальних освітніх установ; створення умов для взаємодії в процесі психологічного супроводу структур масової та корекційної освіти; впорядкування функціонування системи підвищення кваліфікації фахівців-спеціальних психологів, що здійснюють психологічний супровід; створення умов для планомірного розвитку системи психологічного супроводу осіб з особливими освітніми потребами; формуванняв процесі психологічного супроводу відносин суспільства до осіб з особливими освітніми потребами, що відповідає Конвенціям ООН про права дітей та інвалідів);
    2) вплив глобалізаційних процесів на системи психологічного супроводу освіти, у яку включається корекційна освіта як її складова (становлення глобальних структур легітимації й формалізації єдиного рівня професійних стандартів психологічного супроводу освіти за векторами: формування психологічного супроводу розвиваючого потенціалу освіти; охоплення психологічним супроводом всіх учасників освітнього, виховного, корекційно-реабілітаційного процесів; та вдосконалення психологічної служби як організаційної та професійної структури психологічного супроводу);
    3) проектування приципово нових систем психологічного супроводу корекційної освіти, альтернативних загальноприйнятим (формування принципово нових систем виявлення і корекції порушень у розвитку; проектування нового змісту освіти різних категорій дітей з особливими освітніми потребами; розробка проекту спеціалізованого освітнього стандарту, що визначає співвідношення норм освіченості і норм життєвої компетентності для різних вікових груп і різних категорій дітей з особливими освітніми потребами незалежно від типу освітньої установи і форми організації навчання).
    Доведено, що усі вказані тенденції реалізуються лише за умов дотримання принципів гуманізації, індивідуалізації, комплексності діагностико-корекційного та діагностико-виховного напрямків роботи, варіативності, підвищення цілісної якості життя, максимальної інтеграції та інклюзії, розширення цільового спектру корекційної освіти.
    5. Встановлено основні напрямки розвитку й реалізації цих тенденцій у сучасних спеціальних закладах освіти, підготовці фахівців зі спеціальної психології у країнах Західної Європи. З’ясовано, що найвпливовішими теоретичними моделями, які обумовлюють практику психологічного супроводу у західноєвропейському освітньому просторі, є: психодинамічний підхід; психокорекційні методи (ігротерапія та арт-терапія); методи поведінкового напрямку (систематичної десенсибілізації, емотивних уявлень, поведінкові тренінги); методи когнітивного напрямку (когнітивно-аналітичний та когнітивно-поведінковий); кліент-центрований підхід К. Роджерса; раціонально-емоційний напрямок Еліса; екзистенціальний напрямок; тілесноорієнтований напрямок В. Райха; біоенергетичний підхід О. Лоуена; концепція А. Адлера; гуманістично-орієнтований підхід (креативна терапія); позитивна психотерапія тощо.
    6. Розроблено рекомендації для вирішення завдань психологічного супроводу в корекційній освіті на Україні з урахуванням західноєвропейського досвіду.

    РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОЗБУДОВИ ВІТЧИЗНЯНОЇ СЛУЖБИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СИСТЕМИ КОРЕКЦІЙНОЇ ОСВІТИ

    Процес розбудови психологічної служби системи корекційної освіти має відповідати принципам плановості, цілісності, відповідності стану розвитку освіти і суспільства, перспективності.
    Мета реформування психологічної служби системи корекційної освіти полягає у підвищенні ефективності надання психологічних і соціальних послуг спеціалістами служби, розширенні мережі центрів практичної психології і соціальної роботи міського, районного рівня, збільшенні кількості практичних психологів і соціальних педагогів у навчальних закладах, як ключових спеціалістів забезпечення адаптивного і комфортного освітнього простору.
    Основними завданнями реформування є:
    - створення психолого-педагогічних умов для повноцінної реалізації особистісного, інтелектуального і фізичного потенціалу учнів на основі сучасних досягнень вітчизняної і світової психологічної науки;
    - підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів, студентів, педагогічних працівників, батьків, представників громадськості;
    - реалізація практичних заходів спрямованих на розбудову психологічної служби у малокомплектних і сільських школах, системі професійно-технічної освіти, вищій школі, закладах нового типу, інтернатах, інших типах навчальних закладів;
    - розробка інноваційних форм і методів роботи спеціалістів щодо подолання негативних явищ учнівському середовищі: проявів насильства, агресивності, девіантної і делінквентної поведінки;
    - розробка та запровадження інноваційних моделей діяльності психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій, оновлення на цій основі нормативно-правової бази яка регулює діяльність працівників служби;
    - підвищення фахового рівня підготовки студентів вищих навчальних закладів зі спеціальностей «Практична психологія» і «Корекційна освіта», вдосконалення організації і змісту підвищення кваліфікації спеціалістів психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій;
    - моніторинг та оцінка ефективності діяльності усіх ланок психологічної служби.
    Зусилля працівників психологічної служби мають бути спрямовані на:
    - підвищення власної психологічної і професійної компетентності, безперервна освіта і самовдосконалення, опанування інноваційними методами і технологіями надання психологічних і соціальних послуг;
    - інформаційно-методичне забезпечення системи управління освітою (профілактика і усунення факторів негативного впливу освітнього середовища на розвиток особистості учнів, студентів);
    - психологічне проектування (система психологічних, педагогічних, соціальних дій щодо створення розвивального освітнього середовища);
    - психологічну експертизу педагогічних інновацій (оцінка відповідності освіти поставленим завданням та віковим і психологічним можливостям учнів);
    - забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг (система дій спрямованих на контроль якості послуг).
    Зусилля керівників місцевих органів управління освітою та закладів освіти мають бути спрямовані на:
    - забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг усім учасникам навчально-виховного процесу шляхом розвитку мережі психологічної служби;
    - створення належних організаційних, психолого-педагогічних, матеріальних та інших умов для діяльності практичних психологів, соціальних педагогів, консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій;
    - організацію заходів з підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу учнів, студентів, педагогічних працівників, батьків і своєї власної;
    - кваліфіковану оцінку якості роботи працівників психологічної служби та психолого-медико-педагогічних консультацій.
    Реалізація цих рекомендацій дасть змогу:
    - забезпечити необхідні нормативно-правові, наукові, методичні, організаційні, кадрові, інформаційні та інші умови розвитку психологічної служби системи освіти та підвищення ефективності діяльності усіх її ланок;
    - задовольнити потреби учасників навчально-виховного процесу в необхідності отримання психологічної і соціальної допомоги;
    - привести у відповідність нормативно-правову базу діяльності психологічної служби системи освіти до пріоритетів розвитку освіти в Україні та світі;
    - запровадити нові моделі діяльності психологічної служби на основі сучасних досягнень вітчизняної і світової психолого-педагогічної науки;
    - підвищити професійний рівень підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів, соціальних педагогів, працівників психолого-медико-педагогічних консультацій.

    1. Інформаційне забезпечення.
    Створення національних банків даних:
    - про дітей з особливими освітніми потребами;
    - про систему державних і недержавних установ, що забезпечують виявлення, комплексну реабілітацію та психологічний супровід дітей з особливими потребами;
    - про систему підготовки і перепідготовки кадрів фахівців, що забезпечують психолоігчний супровід комплексної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами;
    - про наукову, методичну, довідково-інформаційну літературу, технічні засоби для психологічного супроводу комплексної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами;
    - про психолого-педагогічний досвід, теоретичні і методичні розробки і результатах у галузі інтегративних підходів до психологічного супроводу корекційної освіти дітей з особливими освітніми потребами;
    - про уже наявні та апробовані форми і моделі психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами, про необхідні умови успішного інтегрованого чи інклюзивного навчання, негативні та позитивні наслідки інтегрованого навчання;
    - створення національного банку текстової, відео, кіно, аудіо-візуальної продукції для використання ЗМІ з метою подолання нецивілізованого відношення суспільства до дітей з особливими освітніми потребами і пропаганди можливостей співробітництва і взаєморозуміння цих дітей та їх повнофункціональних однолітків.
    2. Створення правових і організаційних умов для ефективної взаємодії і функціонування ПМПК, реабілітаційних центрів, спеціальних (корекційних) і загальноосвітніх установ.
    - забезпечення спеціальних освітніх установ усіх видів нормативною документацією, методичною літературою, впровадження інновацій на рівні варіативності форм організації, методів і засобів навчання у рамках існуючого змісту освіти в умовах спеціалізованих освітніх установ;
    - матеріально-технічне забезпечення спеціальних освітніх установ.
    3. Створення умов для психологічного супроводу діяльності структур масової і спеціальної освіти у реалізації інтегративних підходів до навчання дітей з особливими освітніми потребами (у межах нині діючої освітньої системи).
    - розробка положення про нові функції спеціальних шкіл і дошкільних установ як центрів для надання спеціалізованої допомоги у реалізації особливих освітніх потреб дітей;
    - створення передумов для обґрунтованого впровадження апробованих і ефективних в умовах України моделей інтеграції та інклюії та їхнього психологічного супроводу.
    4. Впорядкування функціонування системи підвищення кваліфікації фахівців, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах нині діючої системи освіти, а також підвищення кваліфікації викладачів факультетів спеціальної психології та корекційної педагогіки.
    - виявлення потреби у професійно підготовлених кадрах психолого-педагогічного профілю;
    - створення скоординованої програми підготовки і перепідготовки кадрів для нині діючої системи психологічної служби, корекційної освіти, ПМПК, реабілітаційних центрів.
    5. Створення умов для планомірного розвитку системи підготовки до життя у суспільстві і професійному самовизначенні осіб з особливими освітніми потребами.
    - розробка методик розвитку життєвої компетентності (навичок самообслуговування, просторово-тимчасового орієнтування, соціально-побутовій орієнтації, комунікативній діяльності, самосвідомості і свідомої регуляції власного поведінки у соціумі, життєвого кругозору, життєвого і професійного самовизначення, соціальної мобільності),
    - професійна підготовка,
    - включення у культурне життя суспільства;
    6. Формування відносин суспільства до дітей з особливими освітніми потребами, що відповідає Конвенціям ООН про права дітей і інвалідів. Розробка національної програми планомірного формування відносини суспільства до дітей з особливими освітніми потребами як до повноцінних і повноправних громадян країни.
    7. Проектування компонентів системи психологічного супроводу корекційної освіти у перспективі.
    - формування державної системи раннього виявлення і ранньої психолого-педагогічної корекції порушень у розвитку як невід'ємного і базового структурного елемента вітчизняної системи спеціальної освіти;
    - проектування нового змісту освіти стосовно до різних категорій дітей з особливими освітніми потребами;
    - розробка проекту спеціалізованого освітнього стандарту, що визначає співвідношення норм освіченості і норм життєвої компетентності для різних вікових груп і різних категорій дітей з особливими освітніми потребами незалежно від типу освітньої установи і форми організації навчання.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Аблятипов А.C. Дети с ограниченными возможностями: проблемы и инновационные тенденции в обучении и воспитании. Хрестоматия [Електронний ресурс] / Аблятипов А.C. Издательство: ГНОМ и Д, 2001. http://www.semga.ru/ob/book_146862.html.
    2. Агеева И.А. Коррекционные техники в школе [Електронний ресурс] / АгееваИ.А. М., 2004. http://www.semga.ru/ob/book_1946626.html.
    3. Азбука здоровья. К.: ДП Маршал Кавендиш Украина, 2003. №12, С.4142; №60, С.117120; №68, С.269272; 2004. №84, С.351352.
    4. Айшервуд М.М. Полноценная жизнь инвалида / Айшервуд М.М. М.: Педагогика, 1991. 88 с.
    5. Аксенова Л.И. Правовые основы специального образования и социальной защиты детей с отклонениями в развитии / Аксенова Л.И. // Дефектология. 1997. №1. С. 3 10.
    6. Базоев В.3. Поддержка профессионального образования глухих в Великобритании / Базоев В.3. // Дефектология. 1997. №3. С. 9094.
    7. Бардиер Г. Я хочу! Психологическое сопровождение естественного развития маленьких детей / Бардиер Г., Ромазан И., Чередникова Т. СПб., 1996. С.5 91.
    8. Бастуй Н.А. Діти й молодь із розумовою недостатністю в Україні та в світі / Бастуй Н.А. // Соціальна політика і соціальна робота. 1994. № 23. С.8894.
    9. Батов Г.Н. К вопросу о периодизации процесса становления и развития отечественной системы специального обучения слабослышащих детей / Батов Г.Н. // Дефектология. 1998. №3. С. 7582.
    10. Бгажнокова И.И. К проблеме вузовской подготовки специалистов в области коррекционной педагогики / Бгажнокова И.И. // Дефектология. 1994. №4. С. 79 81.
    11. Бейкер К.Г. Система охраны психического здоровья в США / Бейкер К.Г. // Вопросы психологии. 1990. № 6. С. 53 63.
    12. Битянова М.Р. Психолог в школе: Содержание и организация работы / Битянова М.Р. М., 1998. С. 15 88.
    13. Бобла I.M. Гісторыя станаўлення практыкі выхавання і навучання дзяцей з асаблівасцямі развіцця у Беларусі (Дасавецкі час) / Бобла I.M. // Дэфекталогія. 1996. №3. С. 818.
    14. Бондар В. Стан спеціальної освіти та динаміка її змін / Бондар В. // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (наук. ред.), та ін. К.: Контекст, 2000. 336 с.
    15. Борзенко И.М. Основы современного гуманизма: учебное пособие для вузов / [Борзенко И.М., Кувакин В.А., Кудишина А.А.]; под ред. В.А.Кувакина и А.Г.Круглова. М.: Российское гуманистическое общество, 2002. 350с.
    16. Боровая Л.П. Социально-психологическая помощь семьям, имеющих тяжело больных детей / Боровая Л.П. // Социально-педагогическая работа. 1998. №6. С. 5963.
    17. Бубен С.С. Интеграция: проблемы и перспективы / Бубен С.С. // Дэфекталогія. 1996. №5. С. 59.
    18. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006. № 2-3. ст. 36; № 9, № 10-11, ст. 96; 2007. № 7-8, ст. 66; №27. ст. 366.
    19. Вища освіта України і Болонський процес: навчальний посібник / [М.Ф.Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. та ін.]; за ред. В.Г. Кременя. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2004. 384 с.
    20. Выготский Л.С. Психология / Выготский Л.С. М.: ЭСМО-Пресс, 2000. 180 с.
    21. Гармаш О.В. Право на спеціальну освіту дітей із розумовою відсталістю / Гармаш О.В. // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. №4. 2003. С. 104109.
    22. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века / Гершунский Б.С. М.: ИнтерДиалект+, 1997. 697 с.
    23. Гилевич И.М. К проблеме интеграции (программа подготовки учителей массовых школ к работе с детьми с нарушениями слуха) / Гилевич И.М., Тигранова Л.И. // Дефектология. 1996. № 6. С. 44 51.
    24. Гонеева А.Д. Основы коррекционной педагогики: уч. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / А.Д. Гонеева, Н.И. Лифинцева, Н.В.Ялпаева; под ред. В.А. Сластенина. М.: Академия, 2002. 272 с.
    25. Григорьев А.Д. Очерки истории социальной работы на Беларуси / ГригорьевА.Д. Мн.: Ротопринт БГПУ им. М. Танка, 1998. 221 с.
    26. Гудонис В. Интеграция лиц с нарушенным зрением / Гудонис В. // Дефектология. 1993. №4. С. 13 17.
    27. Гуровец А.А. Опыт оказания психосоциальной помощи онкологически больным детям и их родителям в Королевстве Норвегия / Гуровец А.А. // Социально-педагогическая работа. 1998. №5. С. 8190.
    28. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения / Давыдов В.В. М., 1996. Ч.2. Гл. 4. С. 319394.
    29. Декларация о правах умственно отсталых лиц: Провозглашена резолюцией 2856 (XXVI) Генеральной Ассамблеи ООН от 20.12.1971 г. // Права інвалідів в Україні: зб. прав. док. К.: Сфера, 1998. С. 85.
    30. Дементьева Н.Ф. Дома-интернаты: от призрения к реабилитации / Дементьева Н.Ф., Модестов А.А. Красноярск, 1993. 195 с.
    31. Денисов В.П. Проблемы гуманитаризации образования / Денисов В.П. // Актуальные проблемы гуманитарных наук. Омск, 2003. С. 159163.
    32. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) [Електронний ресурс]. http://oipopp.edsp.net/content/view/34/36.
    33. Дерман-Спаркс Л. Антидискримінаційні методи виховання дітей дошкільного віку / Дерман-Спаркс Л. / Пер. з англ. О. Терех. К.: Веселка, 2002. 262 с.
    34. Джерджен К. Дж. Социальная психология как история / Джерджен К. Дж.; [пер. с англ. Е. В. Якимовой] // Социальная психология: саморефлексия маргинальности: Хрестоматия. М.: ИНИОН, 1995. С. 2350.
    35. Дьюи Д. Демократия и образование / Дьюи Д. М.: Педагогика-Пресс, 2000. 384 с.
    36. Егоров С.Ф. Введение в историю дошкольной педагогики / Егоров С.Ф., Лыков С.В., Волобуева Л.М. Москва: Академия, 2001. 320 с.
    37. Енциклопедія постмодернізму / за ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора. К.: Основи, 2003. 503 с.
    38. Єременко І.В. Соціальний супровід дітей з особливими потребами / Єременко І.В. // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. №3. 2003. С.110114.
    39. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» [Електронний ресурс] // Права інвалідів в Україні: зб. прав. док. К.: Сфера, 1998. 300 с. http://osp.iatp.org.ua/22_ukr_law/zu_oszi.htm.
    40. Закон України «Про психіатричну допомогу» [Електронний ресурс]. К.: Сфера, 2000. http://www.nau.kiev.ua/nau10/ukr/doc.php?code=1489-14.
    41. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року за №2998-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1993. №16. С. 167.
    42. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року N 2984III (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. http://zakon.rada.gov.ua.
    43. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року N1060XII. (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс]. http://zakon.rada.gov.ua.
    44. Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс]. http://www.osvita.org.ua/pravo/law_02.
    45. Закон України «Про загальну середню школу» // Голос України. 1999. 16 травня.
    46. Замский Х.С. Умственно отсталые дети: История их изучения, воспитания и обучения с древних времен до середины ХХ века / Замский Х.С. М.: Академия, 2008. 363 с.
    47. Занков Л. В. Избранные педагогические труды. Дидактика и жизнь [Електронний ресурс] / Занков Л. В. http://www.zankov.com/works/worksdidvved.htm.
    48. Зарубежный опыт реформ в образовании. (Европа, США, Китай, Япония, страны СНГ) [Електронний ресурс]. http://www.irbc.ru.
    49. Засенко В. Інтеграція осіб з порушеннями слуху: проблеми, пошуки, перспективи / Засенко В., Колупаєва А. // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник [Ред. кол. Н.Софій, І.Єрмаков та ін.]. К.: Контекст, 2000. 336 с.
    50. Зиглер З. Понимание умственной отсталости / Зиглер З., Ходапп Р.М. К. 2001. 360 с.
    51. Инструкция по содействию реализации прав человека для лиц, страдающих психическими расстройствами [Електронний ресурс]. К.: Сфера, 1997. www.djerela.kiev.ua/resources/doc/soc7.doc.
    52. Информационный сервер по образованию в СНГ [Електронний ресурс]. http://cis.unibel.by.
    53. Інструкція по встановленню груп інвалідності, затвердженої наказом Міністра охорони здоров'я України від 20.12.93 р. [Електронний ресурс]. www.djerela.kiev.ua/resources/doc/hrestomatia/part_twu.doc.
    54. Кальб Г. Австрийская университетская система / Г. Кальб, Г. Пильц, Л.Шеврин // Университетское управление: практика и анализ. 2004. №4 (32). С. 4852.
    55. Кизимович Д.С. Соціально-педагогічна та психологічна допомога дітям і молоді з особливими потребами та їхнім батькам / Кизимович Д.С., НіжащаІ.О., Герасимів Н.М. // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. №3. 2003. С. 103109.
    56. Козловски П. Культура постмодерна / Козловски П. М., 1997. С. 110 111.
    57. Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвит
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины