ТОРГІВЛЯ ЖІНКАМИ В УКРАЇНІ ЯК ВИД ЛАТЕНТНИХ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН : ТОРГОВЛЯ ЖЕНЩИНАМИ В УКРАИНЕ КАК ВИД ЛАТЕНТНЫХ СОЦИАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Набока Вадим Миколайович

УДК 316.33

ТОРГІВЛЯ ЖІНКАМИ В УКРАЇНІ
ЯК ВИД ЛАТЕНТНИХ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 22.00.03 соціальні структури
та соціальні відносини

Диссертация
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Харків - 2003

ВСТУП
Соціальні проблеми, такі як протиправна діяльність, делінквентна поведінка, попереджувальна і правоохоронна діяльність державних органів, які нещодавно були прерогативою фахівців з правознавства, стають об'єктом інтересу соціологів, психологів, філософів. Серед досліджень цього напрямку слід виділити роботи відомого шведського дослідника Тама Х.; американця Шура Е. М.; російських вчених Дубініна Н. П., Карпеця І. І., Кудрявцева В. М.; українських Рущенко І. П., Соболєва В. О., Попової І. М.; грузинського дослідника Габіані А. А. [1 - 7].
Але такий напрямок злочинності в Україні та у світовому просторі як торгівля людьми, особливо жінками, ще не став предметом ретельного соціологічного аналізу. Існують окремі соціологічних звіти, що були присвячені вивченню проблеми торгівлі жінками в Молдові, Україні, Росії. Слід відзначити, що в основному цю проблему досліджували таки спеціалісти з правознавства, як Бандурка О. М., Левченко К. Б., Горбунова О. М. [8 -10]. У той же час проблема торгівлі жінками є однією з провідних у дослідженнях соціологів, юристів, психологів країн Західної Європи і Північної Америки. Загальновідомо, що ця проблема набула й практичного значення як для України, так і для багатьох країн світового співтовариства.
Глобалізація світової економічної системи; падіння залізної завіси”; процеси, пов'язані з об'єднанням Європи та інші значні соціальні трансформації останніх двадцяти років викликали велику кількість як позитивних, так і негативних ефектів. Одним з них є інтенсивне поширення торгівлі жінками. Як грубе порушення прав людини, це явище викликає значний резонанс у колах громадськості України. Це, в першу чергу пов'язано з випадками торгівлі власне українськими жінками. Як показують дані розслідувань і соціологічних опитувань, здійснюється експорт жінок із України на світові ринки інтимного бізнесу Туреччини, Польщі, Угорщини, Чехії, Греції, Росії, Арабських Еміратів, Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки, Японії та інших країн. Україна визнана міжнародним співтовариством країною транзиту і постачання жінок на ці ринки, а громадянки України складають значну частину живого товару” на відкритих і таємних ринках продажу людей Європи і Азії.
Не можна сказати, що проблемі торгівлі жінками в Україні приділяється мало уваги. Міністерство внутрішніх справ, Комітет по справах сім'ї і молоді, неурядові організації, Міжнародна організація по міграції здійснюють інформаційну, профілактичну, оперативну і реабілітаційну діяльність. Проте, як показує статистика, кількість жінок, що вивозиться за межі України з метою подальшого продажу, не зменшується. Це, на наш погляд, обумовлено, в першу чергу, відсутністю єдиної платформи для дій усіх інститутів, що беруть участь у боротьбі з торгівлею людьми. Слід зазначити також теоретичну нерозробленість цієї проблеми як у вітчизняній так і в закордонній науці. Так, поняття "торгівля жінками" є достатньо розмитим і частогусто підміняє собою інші поняття, такі як "торгівля людьми", "проституція". Крім того, сучасна торгівля жінками є одним із проявів системи незаконних соціальних відносин, що охопили всі сфери соціального життя країни.
Саме тому, особливо актуальними сьогодні стали питання, пов'язані із пошуками методів вивчення даного соціального феномену, оскільки відносини, що укладаються з приводу торгівлі жінками достатньо латентні і вивчити їх за допомогою звичайних методів досить складно. Незважаючи на те, що сьогодні існує велика кількість соціологічних і статистичних досліджень, присвячених цій проблемі, існуючи дані, є дуже суперечливими, а в багатьох країнах недоступними. Це в значній мірі ускладнює будь-які спроби осмислення торгівлі жінками як виду латентних соціальних відносин, а значить і створення ефективних, науково обгрунтованих мір протидії цій проблемі. Усе це зумовлює необхідність вивчення особливостей процесу торгівлі жінками в Україні.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Дана робота має як практичне, так і теоретичне значення. Незважаючи на велику кількість прикладних соціологічних досліджень торгівлі жінками, спроб правового аналізу і моральних оцінок, сьогодні існує достатньо мало робіт, спрямованих на соціологічне осмислення цієї проблеми як системи взаємодії в межах соціальних відносин, що знаходяться за рамками права і моралі.
Безпосередньо проблеми поширеності випадків, ознак і локальних особливостей торгівлі жінками розглядали у своїх роботах такі вчені як Л. Шеллі, Т. Клинченко, М. Окольскі, Дж. Юхач, А. Річард, А. О'Нелл, В. Руджиеро [11 - 16]. Правові аспекти боротьби з торгівлею жінками розглядалися в роботах Гілинського Я.І., О. Гобунової, К. Левченко, С. Нетецького [17 - 19]. Проблеми організованої злочинності і її зв'язку із процесом торгівлі жінками розроблялися Дж. О. Фінкенауером, М. де Боером, Л. Брассом [20 - 22]. Теоретичною базою для осмислення причин і початків появи і поширення торгівлі жінками послужили роботи Т. Парсонса, Дж. Хоманса, Р. Мертона, П. Штомпки, Д. Лейна, А. Коена [23 - 28].
Проте слід зазначити, що сьогодні відсутні роботи, які б вивчали торгівлю жінками як вид соціальних відносин, із своїми нормами і стандартами; очікування жертв трафікінга, мотиви і цінності жертв і самих злочинців; немає ні кількісних ні якісних даних про роль у торгівлі людьми в Україні чиновників із державних структур і правоохоронних органів. Різноманітні дослідження надають суперечливі дані про маршрути вивозу жертв з України і засобах вербування; існує плутанина в термінології.
Таким чином, актуальність і аналіз ступеню наукової розробленості проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження.
Об'єкт дослідження. Виходячи з актуальності і ступеню розробленості проблеми, об'єктом дослідження було обрано торгівлю жінками.
Предмет дослідження - торгівля жінками як вид латентних соціальних відносин.
Мета дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення розповсюдженості, ознак, особливостей, чинників, суб'єктів та об'єктів торгівлі жінками в Україні для подальшої оптимізації системи профілактики цього явища.
Задачі дослідження. Виходячи з мети роботи, було поставлено такі задачі:
1. Сформулювати характерні ознаки латентних соціальних відносин.
2. Визначити змістовні характеристики латентних соціальних відносин у торгівлі жінками.
3. На основі історично - порівняльного аналізу роздивитися основні тенденції торгівлі жінками у світі і в Україні.
4. На основі аналізу теоретичних положень ключових соціологічних теорій обгрунтувати методологічну базу для вивчення торгівлі жінками.
5. Класифікувати чинники, що сприяють формуванню торгівлі жінками як виду соціальних відносин; запропонувати нові соціологічні показники й апробувати нові методики вивчення торгівлі жінками.
6. Виділити основні характеристики жінок, які стають жертвами трафікінгу.
7. Розглянути основні засоби вербування і вивозу жертв трафікінгу за межі України.
8. На основі отриманих даних визначити основні ролі і статуси, показати особливості поведінки учасників торгівлі жінками.
9. Надати пропозиції щодо перспективи розвитку системи профілактики і протидії торгівлі жінками в Україні.
Теоретично-методологічні основи та емпірична база дослідження. Теоретичну основу дисертації складають наукові праці вітчизняних і зарубіжних соціологів, соціальних працівників, правознавців, які присвячені аналізу ознак, чинників та розповсюдженості торгівлі жінками в Україні і у світі в цілому. Методологічним фундаментом дисертації є структурно-функціональна парадигма в соціології, що дозволяє розглянути трафікінг жінок як систему латентних соціальних відносин, які формуються внаслідок дисфункцій інститутів соціальної політики держави в Україні, та є функціональними для певного кола соціальних суб'єктів. Також в основу роботи лягла теорія символічного інтеракціонізму, за допомогою якої, були розглянуті відносини, на основі яких будується трафікінг, з боку індивідуальних очікувань жертв та трафікерів.
Були також використані і досягнення конфліктології, чиї теоретичні розробки сприяли усвідомленню необхідності формування політики протидії торгівлі людьми і жінками з боку державних інститутів.
Методи дослідження. Основними науковими методами дослідження були вибрані вивчення літератури, аналіз існуючих соціологічних досліджень, аналіз статистичних даних щодо торгівлі жінками, опитування (анкетування та інтерв'ювання), опитування експертів, аналіз нормативних актів, спрямованих на попередження та боротьбу з цим соціальним явищем. З метою визначення динаміки розповсюдження трафікінгу у роботі був проведений аналіз статистичних даних про кількість жертв трафікінгу в країнах Східної Європи та пострадянських країнах.
Емпіричну базу роботи склали матеріали досліджень, проведених разом із науково-дослідною лабораторією соціальної і психологічної роботи в органах внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ у 2001 році та вторинна обробка багатьох досліджень, проведених неурядовими та міжнародними організаціями. Для уточнення аналізу статистичних даних і виявлення причин трафікінгу нами було проведене інтерв'ювання. У ході реалізації дослідження було опитано 586 респондентів: потенційних жертв - 434; жінок, що стали жертвами трафікінгу - 30; 102 - експертів з різноманітних служб (СБУ, МВС, прокуратура, Держкомкордон), волонтерів із неурядових організацій - 17, трафікерів - 2. Опитування проводилося в Криму, Харківській, Донецькій, Львівській і Київській областях.
Валідність і надійність отриманих результатів забезпечується взаємодоповненням використаних методів і репрезентативністю вибіркової сукупності.
Зв'язок роботи з науковими планами і програмами. Тема дисертації відповідає науковим завданням, що стоять перед дослідницькими і навчальними закладами системи МВС України, зокрема, Програмі запобігання торгівлі жінками і дітьми (затвердженої постановою № 1768 Кабінету Міністрів України від 25.09.1999) (пп. 3, 23, 35); пріоритетним напрямкам фундаментальних і прикладних досліджень навчальних і науково-дослідних установ МВС України на період 2001 - 2005 рр., (затверджених рішенням Колегії МВС України № 4КМ / 2 від 28.02.1995) (пп. 2.1, 2.8). Тема дисертації є складовою Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2003 рр. (пп. 1.3 , 6.7).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що отримано низку нових результатів і узагальнень. А саме:
- вперше реалізований підхід до розгляду торгівлі жінками як виду латентних соціальних відносин;
- вперше доведена ефективність теорії структурного функціоналізму, теорії інтеракціонізму для вивчення проблеми торгівлі жінками як виду латентних соціальних відносин;
- вперше проведене комплексне соціологічне дослідження особливостей торгівлі жінками в Україні, які раніше не вивчалися (отримані достовірні дані про механізм та маршрути трафікінгу; установки та очікування жертв торгівлі жінками; ступінь залучення до трафікінгу корумпованих працівників державних установ);
- удосконалено соціологічний інструментарій щодо досліджування латентних рис торгівлі жінками;
- одержав подальшого розвитку історично-порівняльний підхід для уточнення основних тенденцій розвитку латентних відносин, що регулюють торгівлю жінками та систематизовано фактори, які їм сприяють.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає в тому, що основні ідеї і висновки роботи узагальнюють погляди на чинники, риси та ознаки процесу торгівлі жінками і розширюють наукове уявлення про торгівлю жінками як латентні соціальні відносини. Проведені дослідження механізму вербування, вивезення жертв із України, доставки до замовника, експлуатації жіночої праці, насильства до жінок тощо.
Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в практичній діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ. Взаємодія з працівниками практичних органів наочно продемонструвала можливості соціологічних досліджень у роботі відповідних підрозділів. Крім цього, методи та результати соціологічних досліджень можуть бути використані службою по боротьбі із торгівлею людьми, учбовими закладами в процесі організації профілактичної роботи з молоддю. Результати проведених досліджень вже використовуються в навчальному процесі, зокрема в курсах "Права людини"; "Соціологія злочинності", "Соціологія девіантної поведінки" для курсантів Національного університету внутрішніх справ.
Особистий внесок дисертанта. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до аналізу торгівлі жінками в Україні на основі власного соціологічного дослідження з використанням оригінального інструментарію.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в наукових публікаціях автора; доповідях на методологічних і науково-теоретичних семінарах науково-дослідної лабораторії соціальної і психологічної роботи в ОВС Національного університету внутрішніх справ та на Харківських соціологічних читаннях” - 2002 в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових праць у фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та 3 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 205 сторінок. Список використаних літературних джерел складається із 148 найменувань, додатки викладено на 55 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Торгівля жінками в Україні стала розповсюдженим явищем, яке викликає значний резонанс у суспільстві. Цілком зрозуміло, що хоч це пов'язано з географічним положенням України (яка займає місце на перехресті багатьох торгових шляхів, що пов'язують Захід зі Сходом) та з соціальним становищем жінок в Україні, існують інші, більш змістовні основи для інтенсивного розвитку цього кримінального бізнесу. Їх можна охарактеризувати як розвиток певних соціальних відносин, що хоч і не є легальними, але є дуже впливовими на індивіда.
Існуючий зв'язок гендерної нерівності із зростаючим економічним розшаруванням суспільства, детермінує незадоволеність багатьох жінок своєю роботою і життям у цілому. Крім цього, неефективна соціальна політика, у сполученні з поступово зростаючим потенціалом соціальної незадоволеності, стимулює активізацію соціальних відносин, спрямованих на регуляцію злочинних практик, що морально засуджуються. Проведене вивчення характерних рис латентних соціальних відносин, показує, що вони мають всі ознаки соціальних відносин. Їх змістовною характеристикою є відносини рівності - нерівності; суб'єктами - соціальні групи, спільноти, індивіди; їхня структура будується на основі задоволення базових людських потреб (соціальні відносини з приводу задоволення фізіологічних потреб; із приводу задоволення потреб безпеки і захищеності; із приводу задоволення соціальних потреб; із приводу задоволення потреби в самовираженні, самоактуалізації). Дослідження особливостей латентних соціальних відносин дозволило визначити, що вони визначають права на нелегальну власність і закріплюють нерівність у доступі до ресурсів (як інформаційних, так і економічних). Це дозволяє знизити ризик в діяльності груп і осіб, зайнятих у торгівлі жінками, а також розраховувати і планувати свої дії.
Проведений аналіз, дає підстави констатувати, що в сучасному українському суспільстві роль латентних соціальних відносин зростає і багато жінок схильні брати у них участь. Інтенсивний розвиток і масштаби неправових практик у сучасному українському суспільстві призвели до того, що латентні соціальні відносини сьогодні вже регулюються деякім різновидом "практичного права", яке у деяких випадках протистоїть легальному праву, а в деяких доповнює його. Особливо яскраво це виявляється в ситуаціях, коли діюча правова норма сприймається людьми як нелегітимна, а явно неправовий засіб розв’язання ситуації викликає підтримку. Відбувається таким чином інституціоналізація латентних соціальних відносин у вигляді "практичного права", яке використовують для того, щоб "вирішити проблему".
Так, відповідно до проведених досліджень, багато жінок сприймають можливість трудової міграції за кордоном України, як канал висхідної соціальної мобільності, у той же час знімаючи із себе відповідальність за перетинання кордонів, оформлення документів і пошуки роботи. Як показує проведене опитування, значна кількість жінок бажало б працювати за кордоном, не знаючи мови і майже - нічого про умови праці.
Для теоретичного і методологічного фундаменту дослідження феномену торгівлі жінками в Україні нами був обраний інтегративний підхід, що дозволяє розглядати феномен торгівлі жінками в Україні з позицій функціоналізму і інтеракціонізму. Це обумовлено тим, що функціональний напрямок дозволяє прийти до розуміння соціально-економічних причин розвитку цього феномену в Україні, виявити і охарактеризувати об'єктивні умови виникнення і розвитку торгівлі жінками. Об'єктивним фундаментом процесу торгівлі жінками, на наш погляд, можна визначити сполучення таких умов:
· Наявність проблем у соціально-економічному стані жінок в Україні - низький статус, малі прибутки, безробіття, зайнятість у фізично важких сферах виробництва; пропозиції, що надходять, і позитивна інформація про вигідні умови роботи від вербувальників і жінок, які мали позитивний досвід подібних поїздок.
· Неможливість або небажання жінок-жертв оформляти документи (закордонний паспорт, віза); незнання жінками мови країни призначення; незнання своїх прав і особливостей ситуації в країнах призначення.
· У країнах призначення - існування попиту на жінок-"рабинь", проституток, що визначає вакансії в сфері секс-бізнесу та інших сфер діяльності. Законодавство, що значно обмежує в'їзд і законне працевлаштування для бажаючих знайти легальну роботу.
Використання положень символічного інтеракціонізму, у свою чергу, дозволило виявити, що жертви і трафікери надають різного змісту їхній взаємодії, по різному інтерпретують процес переміщення і працевлаштування за рубежем, при очевидному збігу мотивації і очікувань. Використання цього підходу дає можливість вивчити мотиви жертв і причини, що спонукають, їх поведінку, тобто суб'єктивні умови торгівлі жінками. Суб'єктивний бік умов, що сприяють виникненню торгівлі жінками, може бути поданий як сполучення індивідуальних смислів, вкладених у інтеракції, пов'язаної з роботою за рубежем. Вони, на наш погляд, приймають такий вигляд:
- існування позитивних очікувань від працевлаштування за межами України, заснованих на прагненні поліпшити матеріальне становище, підвищити економічну складову соціального статусу; прагнення до більш високого рівня життя, до висхідної соціальної мобільності;
- у випадку "вдалої" поїздки (відповідність умов діяльності та оплати очікуванням, контроль власних фінансів і пересувань) - поліпшення матеріального становища, суб'єктивна соціальна мобільність. Все це звичайно веде до афішування позитивних аспектів роботи за кордоном.
- у випадку "невдалої" поїздки (втрата документів, обман очікувань, вимушена зайнятість, відсутність оплати, депортація, боргова кабала, фізичні і моральні приниження) - суб'єктивна низхідна мобільність, відчуття "банкрутства", прагнення приховати результати поїздки.
Розгляд суб'єктивного боку торгівлі жінками дозволяє виявити ще один, додатковий об'єктивний чинник поширення торгівлі жінками - інформаційний. Він пов'язаний із тим, що про вдалі поїздки і роботу за рубежем потенційні жертви часто дізнаються "із перших рук" із множиною правдоподібних подробиць. В той же час, негативний досвід подібного працевлаштування за кордоном жертви звичайно приховують, і він поширюється неурядовими організаціями, правоохоронними органами, тобто "від третьої особи". У такий спосіб позитивна інформація про такого роду роботу за кордоном часто сприймається як більш довірлива в силу самого джерела її поширення.
Проведений в роботі аналіз нормативної бази боротьби з торгівлею жінками, доводить, що існують деякі протиріччя між вітчизняними та міжнародними правовими актами, спрямованими на боротьбу з торгівлею жінками. Протиріччя полягають у сприйнятті правового статусу жінок, які займаються проституцією. Прийнятий в Україні новий Карний кодекс вводить карну відповідальність за зайняття проституцією, що з одного боку посилить боротьбу з цим явищем, але в той же час створить умови для посилення латентності такого роду правопорушень. Зрозуміло також, що репресивний нахил статті 303 КК України в значному ступені лякає потенційних свідків по справах торгівлі жінками. Таким чином, в той час, як сучасні міжнародні правові акти спрямовані в першу чергу на захист прав та свобод жінок, якими торгують, вітчизняне законодавство обрало шлях переслідування всіх учасників цього процесу. Крім цього, значним недоліком ст. 303 є встановлення кримінальної відповідальності тільки за продаж людей за межі України, що в значній мірі звужує коло дій по торгівлі жінками, які підпадають під її дію.
Також слід відзначити, що в міжнародному законодавстві та різних договорах, спрямованих на боротьбу з торгівлею жінками часто існує підміна розуміння торгівля жінками” та торгівля людьми”. Ці терміни дійсно дуже пов'язані. Але не є вірною підміна торгівлі жінками терміном торгівля людьми”, так як остання є більш об’ємним феноменом і включає торгівлю як жінками, так і чоловіками, дітьми, органами. Також невірним є розглядання поняття торгівля жінками” суто як сексуальної експлуатації жінок - це поняття містить вербування, перевезення за межі України, продаж та перепродаж жінок для експлуатації в інтимному бізнесі та в інших формах також. З цієї точки зору було б доцільнішою заміна поняття торгівля жінками” (яке робить акцент тільки на продажі жінок) на прийняте в міжнародних документах та дослідженнях поняття трафікінг”.
Аналіз довів, що як на міжнародному так і на вітчизняному рівні існує значна кількість актів, програм, згод, які проголошують необхідність боротьби з торгівлею жінками. Але, слід зазначити, що переважна кількість з них має декларативний характер та не може бути використана законодавствами різних країн, які значно відрізняються між собою. У той же час, торгівля жінками - правопорушення яке створюється на території одразу декількох країн, і тому потребує ефективного міжнародного вирішення.
Дослідження показало, що ефективне вивчення масштабів та особливостей трафікінгу можливо тільки за умов використання соціологічних методів виміру. З цією метою повинен використовуватися наступний алгоритм: розроблення теоретичної і методологічної концепції проблеми, на базі аналізу й узагальнення юридичної і соціологічної літератури, розроблення системи ключових термінів; опис поля” дослідження з метою визначення реальних масштабів, структури і форм торгівлі жінками, а також чинників, що детермінують це явище; розроблення програми і методів масового опитування респондентів, що мають відношення до проблеми; розроблення програми експертного опитування спеціалістів у сфері міграційних процесів (працівників органів внутрішніх справ, служби державної безпеки, юристів, працівників прикордонних служб, посольств іноземних держав в Україні, представників інших державних і недержавних установ); розроблення програми і методів експертного інтерв'ю з жертвами” торгівлі і потенційними жертвами”; проведення опитування респондентів за методиками, що зазначені вище; опрацювання отриманих результатів.
На основі отриманих результатів стає можливим розробка системи кількісних і якісних показників, а також механізму виявлення, фіксації й опису процесів торгівлі жінками як різновиду латентних соціальних відносин, що надає можливість об'єктивно відображати і контролювати цю проблему.
Вивчення злочинних організацій і організованих груп, які займаються торгівлею жінками показало, що ці групи виконують певні соціально-економічні функції, що забезпечує попит на їхні послуги і їхнє існування в цілому. Зокрема, торгівля жінками є економічним механізмом, який забезпечує постачання робочої сили, на вакантні місця в країни Європи, Туреччину, Ізраїль. При цьому зайнятість жінок може відбуватись як у сфері сексуальних послуг, так і в інших сферах діяльності. Нелегальний характер зайнятості жінок пов'язаний не тільки з тим, що їх примушують або змушують працювати обманом, а і з тим, що країни в яких вони працюють, мають жорсткі в’їзні обмеження та обмеження на право роботи. Це є сильним додатковим чинником, що сприяє поширенню торгівлі жінками, не здатними до легальної зайнятості.
Вивчення якісних ознак осіб, що займаються торгівлею жінками, показало, що цим займаються три групи, які якісно відрізняються: організовані злочинні групи, дрібні контрабандисти і вивезені раніше контрабандою жінки, що самі вивозять інших жінок після свого повернення (так звана "друга хвиля").
Результати дослідження наочно показують, що сьогодні торгівля жінками в Україні - це чітко організовані соціальні відносини, спрямовані на регуляцію кримінального бізнесу (організатори і виконавці якого мають міжнародні зв'язки і підтримуються корумпованими працівниками державних структур), які спираються на стійкі очікування жертв. Проте часто цей бізнес має тимчасовий характер через те, що більшість груп складається із самостійно існуючих ланок, які виконують свої функції і не знайомі з усім процесом трафікінгу. У них часто відсутнє єдине і ієрархізоване підпорядкування. Групи, що займаються торгівлею жінками орієнтовані на чіткий розподіл праці, де кожний учасник виконує свою роль. Їх відрізняє самостійність, здатність легко підшиковуватися під обставини, що змінюються. Це дозволяє багато в чому оптимізувати їх дії і легко уникати переслідування з боку правоохоронних органів.
В ході дослідження були виділені характерні ознаки злочинних груп, що спеціалізуються на торгівлі людьми. До них віднесені:
- чіткий розподіл ролей у групі;
- тенденція до налагодження і підтримки міжнародних злочинних зв'язків, розширення простору і масштабу їх діяльності;
- створення прикриття під виглядом фірми певного профілю;
- використання обману, насильства або наркотичних засобів для втягування потерпілих у злочинну діяльність;
- наявність зв'язку з корумпованими чиновниками.
Вивчення якісних характеристик "другої хвилі" показало, що частіше за усе жінки, що займаються трафікінгом, у такий спосіб роблять свій "бізнес". Набагато рідше вони відпрацьовують свій борг перед трафікерами і вербують інших жертв, щоб сплатити свій "вихід із справи" і повернення додому.
Проведене дослідження показало, що серед осіб, що займаються вербуванням жінок, більшість є громадянами України. Навіть коли він іноземний громадянин, вербувальник майже завжди - виходець з України або колишнього СРСР. Це пов'язано з тим, що процес вербування потребує загального мовного середовища для його учасників. Що стосується національної приналежності перевізників, то національність перевізника визначається кінцевою країною призначення. Проте, бувають винятки - наприклад, під час перевезення жінок в Італію, перевізниками часто виступають жителі республік колишньої Югославії.
Виявлено залучення до організації торгівлі жінками працівників різноманітних державних служб. У першу чергу, слід зазначити зайнятість у трафікінгу працівників паспортних столів, що оформляють документи з порушеннями. Експерти з числа працівників СБУ вказують на залучення прикордонників і працівників ОВС, що підтверджується даними інтерв'ю і фокус-групи, де експерти відзначали, що практично в усіх випадках продажу людей замішаний як мінімум один корумпований державний службовець. Так, працівник ОВС допомагає трафікеру уникнути оперативних заходів, працівник паспортного столу - оформляє документи, а прикордонник ігнорує не цілком правильно оформлені документи або їхню відсутність. Дослідження показує, що корумповані працівники офіційних закладів частіше усього утягнуті в трафікінг на ролях посібника.
Результати проведених опитувань і інтерв'ю показують, що жертви торгівлі жінками мають певні характеристики. Серед них деякі в значній мірі впливають на подальшу долю жертви: небажання оформляти документи на виїзд самостійно; незнання іноземних мов; помилкові очікування; небажання або неможливість значної кількості жертв включатися в соціальне життя після повернення в Україну. Особливо є значущим результатом дослідження є з’ясування того, що всупереч загальнопоширеній думці, торгівля жінками далеко не завжди спирається на примус і обман. Існує значна кількість жінок які знали про свої перспективи, або мали часткове уявлення про те, що їх будуть продавати. Це вказує на багаторівневість цієї проблеми і необхідність використовування як індивідуальних, так і групових методів при вивченні і профілактиці трафікінгу.
Отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні учбових курсів Соціологія злочинності”, Соціологія девіантної поведінки”, а також бути теоретичним підгрунтям для дослідження проблеми торгівлі людьми, організованих злочинних угруповань, корупції тощо.
Як підсумок проведеного дослідження вважаємо за доцільне внести наступні зміни у роботу системи профілактики торгівлі жінками в Україні: вона повинна включати створення правових засад для взаємодії інститутів, діяльність яких спрямована на боротьбу з торгівлею жінками. Для цього, в першу чергу, необхідна розробка і проведення курсів підвищення кваліфікації і підготовки фахівців із боротьби з торгівлею людьми (від 2-х днів до тижня), введення в навчальну програму для курсантів вищих навчальних закладів системи МВС стислого курсу, у якому б розглядалася проблематика торгівлі людьми, специфіка проведення оперативно розшукових дій, особливості процесуального закріплення доказів і ведення слідства по справах, пов'язаних із торгівлею жінками.
Також корисним для боротьби з торгівлею жінками в Україні було б створення загальної для силових відомств бази даних, де збиралася б необхідна інформація про жінок - жертв, трафікерів, особливості і маршрути трафікінгу. Крім цього, сьогодні необхідна реорганізація роботи паспортних столів - при заповненні облікових карток необхідна графа, яку б заповнював хтось з відділу по боротьбі з торгівлею людьми. У відповідних статтях Кримінального Кодексу повинен бути обов'язково обговорений момент "оплаченої передачі". Слідство, що ведеться по таких справах, у першу чергу повинно знати, хто заробляє на продажі жінок.
Приймаючи до уваги, що торгівля жінками - це злочин, який триває і що він, як правило, починається на території України, а закінчується при перетинанні кордону і за рубежем, коли товар потрапляє в руки покупця і відбувається "оплачена передача", необхідно створення механізму отримання інформації із-за кордону про мережі торговців і місця, куди доставляються продані жінки. Крім цього, треба створити загальну базу даних, щодо осіб, які займаються торгівлею жінками та маршрутів трафікінгу; реорганізувати роботу установ, які займаються оформленням та видачею документів, необхідних для виїзду за кордон, зробити цей процес більш підконтрольним; замість використання занадто дорогих програм профілактики, треба створити локальні методично-профілактичні центри, у яких могли б працювати спеціалісти різних правових інституцій. У роботі цих центрів повинні використовуватися різноманітні дослідницькі і виховні методи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Там Х. Преступность и уровень жизни: пер. с швед. М.: Прогресс, 1982. 252 с.
2. Шур Э. М. Наше преступное общество (социальные и правовые источники преступности в Америке) / С пред. и под ред. В. Н. Кудрявцева: пер. с англ. М.: Прогресс, 1977. 326 с.
3. Дубинин Н. П., Карпец И. И., Кудрявцев В. Н. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Политиздат, 1989. 351 с.
4. Рущенко І. П. Злочин і злочинність (методологічні зауваження) // Вісник Харківського державного університету. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. 1999. - № 433. С. 48 55.
5. Ярмиш О. Н., Соболєв В. О., Рущенко І. П. Криміногенна ситуація великого міста: методика соціологічного вимірювання // Вісник Університету внутрішніх справ. 1997. - №2. С. 206 213.
6. Попова И. М. Повседневные идеологии // Социологический журнал. 1998. № 6 180 с.
7. Габиани А. А. На краю пропасти: наркомания и наркоманы. М.: Мысль, 1990. 222 с.
8. Бандурка А. М., Соболев В. А. Молодежь: занятость и преступность // Современное общество. 1994. - № 4. С.98 106.
9. Левченко К.Б. Становище жiнок в країнах Центральної та Схiдної Європи як фактор ризику поширення сучасних форм рабства. // Проблеми боротьби з корупцiєю, органiзованою злочиннiстю та контрабандою.-Т. 13.-К, 1999.
10.Горбунова О. Г. Щодо неефективності Конвенції 1949 року // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України, зб. наукових праць. Харків., УниВД. 1999
11.Shelley L., The Changing position of women: trafficking, crime and corruption. Oxford., Rowman and Littlefield publishers inc. 2001. 28 p.
12.T. Klinchenko, Migrant trafficking and human smuggling in Ukraine. IOM, Geneve, 2000. 110 p.
13.M. Okolski, Migrant trafficking and human smuggling in Poland. IOM, Geneve, 2000. 223 p.
14.J. Juhasz, Migrant trafficking and human smuggling in Hungary. IOM, Geneve, 2000. 123 p.
15.A. O’Nell, K. Richard International trafficking in women to the United States: a contemporary manifestation of slavery and organized crime, US Centre for the Study of Intellegence. DCI 1999. 456 p.
16.Ruggiero, V. Trafficking in humanbeings: slaves in contemporary Europe, International Journal of the Sociology of Law, # 25, 231 244. 1997.
17.Гилинский Я. И. Проституция как она есть // Проституция и преступность. М. Юрид. лит., 1991. С. 99 121.
18.Торговля людьми: противодействие и защита прав женщин. // сб. материалов под ред. К. Левченко. Киев. Ла Страда УИСИ. 2000. 131 с.
19.Противодействие торговле людьми // Информационно-аналитический сборник под редакцией С.Нетецкого. Winrock International: Киев-2002. 231 c.
20.J. O. Finckenauer Migration and organised crime // Migration and organised crime: Proceeding of the International conference ISPAC. Mont Blanc. 1998., 155 169.
21.M. De Boer, Traffic in Women: Policy in Focus. University of Utrecht. 1994.
22.L. Brussa, Survey on prostitution, migration and traffick in women: history and current situation, Council of Europe, EG/ Post (91) 2, Strasbourg. 1991.
23.Парсонс Т. Социология сегодня. Проблемы и перспективы. // Американская буржуазная социология середины ХХ века. М. 1965. с. 478 494.
24.Громов И. А., Мацкевич А. Ю., Семенов В. А. Современная западная социология. - С.-Пт.: Ольга, 1997. - 344 с.
25.Мертон Р. Социальная структура и социальная аномия. // Социологические исследования. 1992. - №2. с. 118 124.
26.Штомпка П. Социология социальных изменений. М.: Наука. 226 с.
27.David Lane, The legacy of state socialism and the future of transformation. Rowman and Little field Publishers, Inc. 2002 246 p.
28.Коэн А. Отклоняющееся поведение и контроль за ним//Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы.: Пер. с англ. - М.: Наука, 1972 г. - 385 с.
29.Крип’якевич І. Історія України. Львів, Світ. 1992 560 с.
30.Цаленко І. П. Питання розвитку героїчного епосу східних слов’ян., Київ. АН УРСР, 1959. 211 с.
31.Томошівський С. Маруся Богуславка в український літературі// Літературно науковий вісник. т. 14, Львів, 1901. Стор. 12 14.
32.Кірдан Б. П. Украинские народные думы, М., АН СССР, 1962. 286 с.
33.Голосенко И. А., Голод С. И. Социологические исследования проституции в России (история и современное состояние вопроса). СПб. 1998. 342 с.
34.Балов А. Проституция в деревне//Вестник общественной гигиены, 1906, № 12, с. 1867 - 1869.
35.Шиперович М. В. Как не следует бороться с проституцией// Медицинский современник, 1915, № 16, с. 221.
36.Констітуція України. Харків, УніВС., 1996. 54 с.
37.Гендерный анализ украинского общества. Киев., УИСИ., - 1999 238 с.
38.Жiнка на порозi ХХI столiття: становище, проблеми, шляхи соцiаль-ного розвитку: Зб. матерiалiв Всеукраїнського конгресу жiнок, Київ, 21-23 травня 1998 року. -К, 1998. 173 с.
39.K. Levchenko, Legal study on the combat trafficking in women and forced prostitution in Ukraine. Vienna., Ludwig Boltzmann Institute. 1999.
40.Проблеми розвитку демократiї та забезпечення рiвних прав для жiнок i чоловiкiв в Українi трансформацiйного перiоду. - К., УІСД, 1997. 123 с.
41.Чоловiки i жiнки в Українi. Гендерна статистика. За матерiалами Ге-ндерного бюро, виданими в межах проекту ООН в Українi "Гендер в розвитку". - К., 1998. 34 с.
42.Соцiальне становище сiльської жiнки в Українi.—К., УІСД., 1998. 234 с.
43.Україна - права людини та людський розвиток. Ч. 2. Права людини i рiвнi можливостi.. - Звiт спiльного проекту Програми Розвитку ООН та Уряду України "Пiдтримка прав людини в Українi". - К., 1998. 314 с.
44.Закон України «Про зайнятость населення» від 1. 03. 1991. Відомості Верховної Ради України, 1991, №14, С. 170.
45.Кримінальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N. 25-26.
46.Кримінально процесуальний кодекс України. Харків, Основи. 2000 р. 453 с.
47.Черныш М.Ф. Социальная мобильность и массовое сознание // Социологические исследования. 1995. - №1. с. 134 138.
48.Савиньски З., Доманьски Х. Структурообразующие аспекты социального престижа. // Динамика социальной дифференциации. Реф.сб. М.: ИНИОН, 1990. с. 84 86.
49.T. Koostra, La Strada program: prevention of traffick in women in Central and Eastern Europe. Year report, 1 January 1997 31 May 1998, Dutch Foundation against Traffick in Women (STV), Utrecht. 1999.
50.Migration in Central and Eastern Europe: 1999 review, IOM. Geneva. 1999.
51.Migrant trafficking in Ukraine, - Interim Report, Warsaw. IOM. 1998. 58 p.
52.Горбунова О. Г., Левченко К. Б., Савич Л. Л., Удалова О. А., Швед О. В. Запобігання торговлі жінками. La Strada Університет внутрішніх справ, Київ Харків. 2000 176 c.
53.МОМ подвела итоги исследования по торговле людьми в Кыргызстане // електронний ресурс http://www.bishkekchamber.kg/BC_news/kyrg/Social_010208.htm
54.Migrant trafficking and human smuggling in Europe. A review of the evidence with case studies from Hungary, Poland and Ukraine. Geneva., IOM. 2000. 416 c.
55.Louise Shelley, Post Soviet Organized Crime. Demokratizatsia. vol. 2, №3, 1994. C. 341 358.
56.Донна М. Хьюз, Торговля "Наташами" - Транснациональный теневой рынок торговли женщинами, Journal of International Affairs, №2 (24). - 2000,
57. Торговля людьми: противодействие и защита прав женщин. Сб материалов. Ла Страда Украина. Киев. 2000. 130 с.
58.Мартина Ванденберг, Вывоз женщин в Израиль и проституция по принуждению, Молдавские ведомости, № 33 (453) от 4. 05. 2002. с. 4.
59.Вильям Х. Вебстер, Российская организованная преступность -Проект глобальной организованной преступности. Вашингтон: Центр стратегических и международных исследований, 1997, ст. 26-32.
60.Преступление и порабощение. Разоблачение секс торговли женщинами из стран бывшего СССР. Доклаж Всемирной сети за выживание. М., 1997. 66 с.
61.A. Subhan, S. Lavenex, Migration and Asylum in Central and Eastern Europe, Brussels, The European Parliament. Civil Liberties series, LIBE 104 EN., 1999.
62.Омеlyanik I, Baerten G., " Women traffiking from the Central and Eastern Europe the Germany in the focus" 1999, IOM, Geneva.
63.Транснациональная торговля женщинами и детьми. Рекомендации по итогам проведения 9-10 октября 1997 года в Москве "Круглого стола" на тему: "Международное сотрудничество в борьбе с незаконным вывозом и эксплуатацией за рубежом женщин и детей" // електронний ресурс http://newasp.omskreg.ru/bekryash/ch6p3.htm
64.Donna М. Huges, L. J. Sporick, Mendelson N., World wide sexual exploitation facts // електронний ресурс http://www.uri.edu/artsci/wms/hughes/catw/factbook.htm
65. Балакірєва О. М., Бондар Т. В., Галустян Ю. М. Секс бізнес в Україні: спроба соціального аналізу. К.: Український інститут соціальних досліджень, 2001. 159 с.
66.Т. Cusio, Ukraine in time of the Kuchma’s political reforms, economical transformations and safety policy in independent Ukraine. (New - York: St. Martin's Press, 1997), p. 152.
67.Тоdd С. Foglesong, P. Solomon, Cminality, criminal justice and criminology in the post soviet Ukraine. Washington: National Jastice Institute, 1999.
68.T. Mamonova Women’s Glasnost vs. Naglost: stopping russian backlash. Westport, Conn. Bergin and Garvey, 1994. 161 p.
69.G. Bruinsma, G. Meershoek Organized Crime and Trafficking in Women from Eastern Europe in the Netherlands, Transnational Organized Crime, vol. 3, # 4, 1997. C. 105 118.
70.Мокляк Н. Н. Социальные отношения: структура и формы проявления. Киев.: Наукова думка, 1986. 205 с.
71.Мокляк Н. Н. Социальные отношения: познание и совершенствование. К.: Наукова думка, 1990. 230 с.
72.Руткевич М. Н. Диалектика и социология. М.: Мысль, 1980. С. 197.
73.Плетников Ю. К. О природе социальной формы движения. М.: МГУ, 1971. 247 с.
74.Амвросов А. А. Социальная структура советского общества. М.: Политиздат,1975. 120 с.
75.Смирнов Г. Л. Демократия, свобода и ответственность личности. М.: Знание, 1968. 45 с.
76.Ратников В. П. Коллектив как социальная общность. М.: МГУ, 1978. 218 с.
77.Роговин В. З. Социальная политика в развитом социалистическом обществе. М.: Наука, 1980. 205 с.
78.Сулимов Е. Ф. Человек нового мира: проблемы воспитания. М.: Политиздат, 1989. 235 с.
79.Лопата П. П. Развитой социализм: целостность и динамизм общественной системы. М.: Знание, 1984. 37 с.
80.Белых А. К. Научный комунизм и социологические исследования. Л.: ЛГУ, 1985. 136 с.
81.Барулин В. С. Диалектика сфер общественной жизни. М.: МГУ, 1982. 230 с.
82.Якуба Е. Я. Социология. Харьков.: Константа, 1995. 191 с.
83.Киселев В. П. Социальная функция социалистического соревнования. М.: Профиздат, 1980. 135 с.
84.Суханов И. В. Обычаи, традиции, обряды как социальные явления. Горький.: Волго Вятское издательство, 1973. 256 с.
85.Ширяев Ю. И. Социальная однородность общества: основные признаки и пути формирования. Киев.: Наукова думка”, 1986. 207 с.
86. Акутаев Р. М. Латентная преступность: актуальность проблемы и понятие. Государство и право. № 12. 1997. С. 79 87.
87.Конев А. Л. Некоторые специфические признаки ла­тентной преступности. - В сб.: Проблемы борьбы с пре­ступностью. Омск, 1977. - с. 139.
88.Рущенко И. П. Соціологія злочинності/ монографія, Харків. НУВС. 2001. 369 с.
89.