СОЦІАЛЬНА ЗАХИЩЕНІСТЬ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

Пірог Людмила Анатоліївна

УДК 364.022+364.013 053.6

СОЦІАЛЬНА ЗАХИЩЕНІСТЬ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

22.00.04. спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Аза Лариса Олександрівна
доктор соціологічних наук,
старший науковий співробітник

Київ - 2005

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження соціальної захищеності підлітків

11

1.1

Концептуальна характеристика соціального захисту в умовах трансформації сучасного українського суспільства

11

1.2

Основні тенденції розвитку форм соціальної захищеності підлітків

36

1.3

Соціалізація підлітків в контексті їхньої соціальної захищеності

58

Висновки до першого розділу

93

Розділ 2 Механізми соціальної захищеності підлітків в сучасному українському суспільстві

97

2.1

Соціальна захищеність сім’ї та підлітків у розрізі соціальної політики

97

2.2

Соціально-професійна орієнтація та професійне самовизначення підлітків як напрям їхньої соціальної захищеності

128

2.3

Основні напрями реалізації політики соціальної захищеності підлітків

160

Висновки до другого розділу

180

Висновки

185

Список використаних джерел

194

Додаток А. Анкета для підлітка „Соціальний захист та якість життя”

218

Додаток Б. Результати опитування підлітків „Соціальний захист та якість життя”

229

Додаток В. Анкета для експерта

241

Додаток Д. Результати опитування експертів

245

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап функціонування українського суспільства характеризується наявністю соціальних змін, що є складовими загального процесу суспільної трансформації. Внаслідок суттєвих перетворень в економічній, соціальній, політичній та інших сферах помітно актуалізується проблема соціальної захищеності окремих верств населення, зокрема особливої значущості набуває проблема соціальної захищеності підлітків. Відчуття дорослості, що достатньою мірою не підкріплене економічною самостійністю робить психологічно і соціально вразливими представників даної вікової категорії. Тому не випадково останніми роками зростає увага до проблем, пов’язаних з необхідністю поліпшення становища підростаючого покоління, і передусім на законодавчому рівні. Уперше в України проголошується, що дитина є не лише об`єктом, але й суб`єктом правових відносин. Проте, значна частина нормативних актів з соціального захисту дитинства, як виявляється, не має ґрунтовного правового забезпечення, що часто-густо призводить лише до декларації тих чи інших прав дітей, без чітких механізмів їхньої реалізації.
Інтенсивність накопичення вище зазначених проблем, темпи їхнього розв’язання залежать як від діяльності різних суспільних інститутів, що беруть участь у процесі соціалізації, виховання і навчання дітей, так від економічних і соціальних дій, спрямованих на створення умов для найповнішого задоволення їхніх потреб. Захист дітей підліткового віку, в період духовного, морального, фізичного їх становлення, є одним з головних завдань у формуванні стратегії розвитку сучасного українського суспільства. Відповідно, соціальна політика, що покликана вирішувати проблеми підлітків обов`язково повинна органічно пов`язуватися з розв’язанням демографічних питань, державною підтримкою інституту сім`ї, соціальним захистом материнства, зменшенням негативних впливів на дітей, що виникають у процесі трансформації суспільства.
Найважливішим чинником поліпшення становища та захисту підлітків в Україні безумовно є стабілізація економічної ситуації, зміцнення правової та матеріально-технічної бази дитячих закладів, впровадження в життя вимог і принципів, передбачених Конвенцією ООН з прав дитини та координація зусиль міністерств і відомств, покликаних вирішувати ті чи інші проблеми дітей і молоді.
Підлітки це майбутні активні учасники соціальних процесів. Але, слід зважати на обмеженість їхнього життєвого досвіду, не сформованість уявлення щодо морально-етичних цінностей. Більш того, проблеми пов'язані з особливостями віку, посилюються психофізіологічним дисбалансом, що виражається у неадекватності наявності "дорослих" потреб і бажань та можливостей їх задоволення. Проте, вважається, що саме ця вікова категорія є показовим "барометром" процесів, що протікають у суспільстві. Тому проблема соціальної захищеності підлітків в умовах сучасних трансформаційних процесів суспільства має посідати важливе місце в соціально-економічній політиці суспільства.
Утім, наукова проблема соціальної захищеності підлітків, що є невід’ємною частиною загального процесу соціалізації і соціальної адаптації молоді, з огляду на специфічність свого спрямування, бачиться порівняно новою і відповідно недостатньо розробленою в період нестабільності і соціальної деструкції сучасного українського суспільства, коли проблема соціального захисту в цілому постає надто гостро, вона набуває особливої актуальності і ваги.
Слід відзначити, що останніми роками з'явилася велика кількість публікацій, присвячених як окремим аспектам реалізації соціально-економічних програм у сфері соціального захисту підлітків, так і загальним закономірностям протікання цього складного і багатоаспектного явища. Проте, значна частина з них носить відверто публіцистичний характер і не містить наукового аналізу причин, що обумовлюють дане явище. Причому, як правило, розглядаються лише окремі сторони позначеної проблеми. У зв'язку з цим виникає багато суперечностей щодо концептуальних підстав аналізу даної проблеми, зокрема термінологічного плану, витоків і детермінант соціальної захищеності підлітків.
Теоретико-методологічний і конкретно-соціологічний аспекти дослідження даного явища знайшли відбиття в розробках таких відомих західних філософів, соціологів та соціальних психологів як П.Сорокін, Е.Дюркгейм, В.Парето, М.Вебер, Т.Парсонс, Г.Моска, Ч.Міллс, Р.Арон, Н.Смелзер та ін. Питання форм і механізмів соціального захисту саме на методологічному рівні опрацьовувалися вченими Х.Лампертом, Ю.Хабермасом, питання структурування суб'єктів соціального захисту - А.Бентлі.
Серед сучасних вітчизняних соціологів, що розглядають, безпосередньо або опосередковано, дану проблему, слід виділити таких, як Г.Батигін, А.Здравомислов, Є.Масленіков, Н.Лапін, М.Руткевіч, Б.Грушин, І.Кон тощо. Розробкою теоретико-методологічних проблем соціального захисту, перспективами його розвитку займалися В.Ворожцов, Л.Якушев, Л.Безлепкіна, Н.Слєпцов, В.Андрєєв, Г.Карелова, Г.Корепанов. Як повноправний суб'єкт соціального захисту індивід розглядається в роботах В.Афанасьева, В.Баруліна, В.Граждана. Сучасні механізми соціального захисту набули докладного аналізу в роботах Ю.Косарева.
Соціально-економічні заходи соціальної політики та соціального захисту досліджували Е.Ладів, С.Кадомцева, О.Осколкова. Як важливе джерело методологічних ідей та принципів щодо зазначеної проблеми розглядалися роботи Є.Головахи, Н.Паніної, А.Ручки, Л.Ази, О.Злобіної, В.Тихоновича, С.Макеєва, Є.Суіменко, Ю.Саєнко, В.Осовського.
Особливості підліткового віку набули досить широкого висвітлювання в роботах Д.Ельконіна, Л.Божовича, І.Кона, Д.Фельдштейна, Є.Шуміліна, Л.Виготського. Важливі проблеми формування, розвитку, виховання та соціалізації підлітків активно опрацьовувалися у дослідженнях соціологів: В.Лісовського, О.Балакірєвої, Л.Волинець, О.Яременка, Н.Лавриченко, М.Перепелиці, С.Толстоухової, А.Капської та ін.
Соціологічні аспекти впливу родини і школи на формування особистості підлітка і його професійну орієнтацію розкриваються в працях Е.Васильєвої, В.Голофаста, С.Голода, М.Мацковського, З.Янковой, А.Леонтьєва, В.Паригіна, Н.Юркевича, М.Руткевича, А.Антонова, В.Борисова та ін.
Показники якості життя: демографічні, стан здоров`я, умови життя, безпека довкілля, що є досить важливими для дослідження соціального захисту знайшли своє висвітлення в роботах В.Стешенко, О.Рудницького, О.Хоіра, А.Стефановського, О.Лавриненко, А.Романюка.
Незважаючи на значну кількість робіт з зазначеної проблематики, майже всі вони присвячені або окремим аспектам соціальної захищеності підлітків, або розглядають дану проблему в контексті більш загальних соціально-філософських і соціологічних підходів. Тому, позитивно оцінюючи існуючі наукові напрацювання є сенс запропонувати комплексне соціологічне дослідження соціальної захищеності підлітків в сучасних умовах трансформації українського суспільства, з широким залученням емпіричних даних, отриманих в результаті проведених автором соціологічних опитувань.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана темаи дисертації не повязана з науковими планами організації, де виконувалась робота, а також із галузевими та державними програмами.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження стану соціальної захищеності підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства.
Для досягнення поставленої мети слід розв`язати наступні завдання:
- уточнити понятійно-категоріальний апарат дослідження, визначити специфіку соціального захисту як соціального інституту;
- визначити напрями та механізми розвитку форм соціальної захищеності підлітків у сучасному українському суспільстві;
- проаналізувати особливості соціалізації та соціальної захищеності підлітків в умовах суспільної трансформації;
- дослідити зміни, яких зазнає сім’я як інститут соціалізації в контексті соціальної захищеності підлітків;
- виявити чинники, що впливають на соціально-професійне самовизначення підлітків;
- розкрити специфіку діяльності соціальних служб по запровадженню заходів, спрямованих на соціальну захищеність підлітків;
- довести необхідність підвищення статусу і престижу інституту соціального захисту в умовах сучасного українського суспільства, що трансформується.
Об`єктом дослідження є підлітки, як вікова категорія, що потребує соціального захисту.
Предмет дослідження - механізми соціальної захищеності підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань застосовувались такі методи: аналіз статистичних даних, вторинний аналіз соціологічної інформації з окресленої теми, кореляційний аналіз, математичні підрахунки показників та інтегральних індексів.
Основною емпіричною базою дисертаційного дослідження є результати соціологічних опитувань, проведених автором із застосуванням методу анкетування. Зокрема підлітків, учнів загальноосвітніх шкіл м.Дніпропетровська у 2002р. та експертного опитування фахівців Центрів соціальних служб для молоді Дніпропетровської області у 2003р. Генеральна сукупність, яку складали учні 8-9 класів м.Дніпропетровська, згідно статистичних даних, склала 29251 особи (на період 2001/2002 навч.р.). У вибірковій сукупності представлена група підлітків, визначена з урахуванням ознак генеральної сукупності: районування міста на промислові і центральні частини, кількість шкіл у розрізі районів. Вибіркова сукупність склала 636 підлітків (розмір встановлений теорією малих вибірок як статистично значущий). Таким чином, вибірка носила характер цільової, багатоступеневої, районованої, гніздової. На першому етапі відбору вибірка формувалася після попереднього районування генеральної сукупності. Відбиралися райони міста, розташовані яку в промислових, так і в центральних частинах міста. На другому етапі дослідження, методом простого випадкового відбору обирались школи районів міста, згідно їх кількості. Формувалися гнізда об’єкту репрезентації. На третьому етапі прости випадковим методом відбирались окремі класи середніх шкіл, які підлягали суцільному опитуванню. Середній вік респондентів-підлітків складав 14,4 років. В опитуванні експертів, працівників Центрів соціальних служб для молоді Дніпропетровської області 2003 року приймали участь 31 спеціаліст. Також застосовувались дані соціологічних досліджень з окресленої теми.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером комплексного дослідження проблем соціальної захищеності підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства і є складовою системи відносин між підлітком і суспільством, навчальним закладом і підлітком, родиною підлітка і суспільством. У процесі реалізації кожної з цих ланок захист якості життя підлітка має свою визначеність і свої специфічні закономірності, що в сукупності визначають зміст і спрямованість соціального захисту:
- вперше у вітчизняній соціології теоретично обґрунтовано і запроваджено систему понять (соціальна політика, соціальна гарантія, соціальний розвиток тощо) спрямованих на розкриття специфіки соціального захисту як соціального інституту;
- виявлені економічні (поліпшення економічної ситуації, створення умов для економічної самостійності родини), правові (удосконалення системи соціального захисту, дотримання вимог міжнародного права), психологічні (комфортність самопочуття підлітків, мікроклімат у сім’ї) чинники, що посилюють дійовість механізмів соціальної захищеності підлітків; показано, що соціальна захищеність, не дивлячись на самостійність свого характеру, має здійснюватися в комплексі заходів у сфері економічних, правових, національних, демографічних і шлюбно-сімейних відносин;
- доведено, що аскріптивні вікові властивості підлітків ототожнюються не лише з їхнім календарним віком, але і з відповідною соціально-психологічною ідентичністю;
- виявлено, що значне зниження матеріального рівня життя сучасної сім’ї потребує посиленого соціального захисту, оскільки на сьогодні, утримання і виховання дітей переважно більшою мірою покладено на батьків, ніж на відповідні суспільні інститути;
- показано, що низька ефективність профорієнтаційної роботи з підлітками обумовлює суперечності їхнього соціально-професійного самовизначення, внаслідок чого виникає потреба в розробці та реалізації спеціальних соціальних програм в рамках молодіжної політики країни;
- обґрунтована необхідність підвищення статусу і престижу інституту соціального захисту в умовах сучасного українського суспільства, що обумовлюється не лише створенням відповідних законодавчих актів, але й зростанням його цінності в суспільній свідомості.
Практичне значення одержаних результатів. Значущість дисертації полягає у тому, що результати дослідження дають можливість як найповніше з’ясувати проблеми соціальної захищеності підлітків у суспільстві, що трансформується. Основні положення роботи можуть бути використані в розробках спеціальних та факультативних курсів, що пов’язані з соціологією молоді, соціологією особистості, соціологією сім`ї, соціологією праці, соціологією освіти, тощо; у процесі наукового обґрунтування програм з молодіжної політики та забезпечення механізмів їх реалізації. Зокрема, матеріали дисертації застосовувались під час викладання спецкурсу „Соціальний захист дитинства” у рамках Інституту післядипломної освіти Дніпропетровського національного університету, за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів державного управління.
Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались на конференціях: V Міжнародна конференція Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1998), Перша всеукраїнська науково-практична конференція Україна наукова `2001” (Дніпропетровськ, 2001), V Міжнародна науково-практична конференція Наука і освіта” 2002 (Дніпропетровськ, 2002), Міжнародна науково-практична конференція Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія, практика” (Самбір, 2002), VІ Міжнародна науково-практична конференція Наука і освіта ‘2003” (Дніпропетровськ, 2003).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 3 статтях у провідних фахових виданнях, 5 статтях, 5 тезах конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Турбота про дітей і підлітків є першочерговим завданням кожного розвиненого суспільства. Питання захисту прав та інтересів дітей, охорона дитинства в Україні визначені в законі Про охорону дитинства” як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток. В складних умовах трансформації українського суспільства важливим стає не лише своєчасне констатування чи передбачення можливих негативних наслідків різних соціальних змін, але й протистояння цим наслідкам завдяки системі соціального захисту.
1. Соціальний захист розуміється як система заходів, спрямованих на відновлення зовнішніх соціально-економічних, політичних, медико-екологічних, правових, психолого-педагогічних умов, що забезпечують на сучасному рівні виживання і розвиток дітей, на подолання ситуації, коли дії окремих осіб чи інститутів наносять безпосередню шкоду здоров'ю, психічному, моральному, інтелектуальному розвитку дитини.
Аналіз сучасного стану справ у цій сфері дозволяє зробити висновок про недосконалість існуючої в країні системи соціального захисту. Ця система ефективна лише в тому випадку, якщо ґрунтується на взаємодії структур, у функції яких повинно входити не лише надання допомоги (гуманітарної, матеріальної, індексації і т.п.), але й сприяння створенню відповідних умов.
Важливим фактором здійснення соціального захисту є його науково-правове обґрунтування. Особливість соціального захисту як соціального інституту уточнюється системою споріднених понять, а саме соціальна політика”, соціальна гарантія”, соціальний розвиток”. Для "соціального захисту" ключовим моментом є характер намірів з реалізації соціальної політики, а для "соціальної захищеності" змістовне навантаження втілюється у визначенні стану, в якому знаходиться особистість чи соціальна група. Останню також можна визначити, як мінімум соціальних умов, наданих індивіду суспільством; як гарантію забезпечення процесу відтворення. Це підтверджується поясненням та перекладом соціальної захищеності” як соціальної гарантії” у багатьох іноземних мовах.
2. До цього часу інтереси підлітків як особливої вікової категорії враховуються в основному лише в межах державної сімейної політики. Як відомо, не всі запити та інтереси дитини підліткового віку можуть бути задоволені через сім'ю. Потреби у спілкуванні, одержанні нової інформації, активній, творчій, продуктивній діяльності, вдосконаленні своїх здібностей, умінь тощо - можуть задовольнитися завдяки включенню дитини в широкі суспільні структури, школу, сферу довкілля і мистецтва, культуру, підліткову субкультуру. Адже соціальна політика в галузі дитинства повинна охоплювати всі сфери її життєдіяльності. Звідси соціальна захищеність повинна мати самостійний характер, оскільки вона не може бути простим додатком економічної, демографічної або сімейної політики держави, але повинна здійснюватися в комплексі заходів у сфері економічних, правових, національних, демографічних і шлюбно-сімейних відносин.
3. В останні роки посилився інтерес до питання захисту дітей підліткового віку, що відповідає основним принципам і нормам міжнародного права. Першою спробою вирішення цих проблем стала Конвенція ООН про права дитини, яка визнала дитину суб'єктом права, а її інтереси - пріоритетними. За оцінками фахівців, реально вимоги Конвенції ООН про права дитини в українському соціумі знають переважно ті, хто безпосередньо захищає ці права, та спеціалісти, що працюють із дітьми. Результати досліджень свідчать про наявність тенденції до підвищення рівня інформованості підлітків про свої права, хоча така поінформованість має поверховий характер (підліткам не вистачає уявлення та розуміння, що до того чи іншого права та можливостей його забезпечення). Обговорення проблем правової захищеності ще не стало нормою для більшості дітей. Тому поінформованість учнів з основних положень законодавства є необхідною умовою захисту їхніх прав.
Результати досліджень з’ясували, що практично всі форми відстоювання своїх прав підлітки заперечують з більшою впевненістю, ніж визнають їх. Хоча найбільш прийнятними для себе підлітки вважають участь у неформальних об’єднаннях молоді, створення самодіяльних суспільно-політичних організацій та звернення з вимогами до органів влади. Причому найдійовішими способами, на їхню думку, є саме колективні, організовані об’єднання.
4. Стан взаємодії підлітків і суспільства найістотніше впливає на їхню соціалізацію. Завданням офіційних інститутів соціалізації є забезпечення суспільних потреб. Водночас, на діяльність основних інститутів соціалізації підлітків, у перехідному суспільстві впливають зовнішні причини, а саме зміни у соціальному середовищі, до яких підлітки ще не встигли (чи не змогли) пристосуватися; криза, у якій перебуває зараз українське суспільство, а також процеси трансформації суспільних норм та цінностей. Труднощі в процесі соціального становлення та розвитку підлітків, безумовно, зумовлені ускладненнями в діяльності провідних інститутів соціалізації - сім'ї, школи, засобів масової інформації, закладів культури, тощо.
Найважливішою і найвпливовішою, майже, з усіх інститутів соціалізації залишається сім’я. Закладені в дитинстві цінності, норми, уявлення не лише визначають подальший життєвий шлях, але й формують почуття соціальної та психологічної захищеності у підлітків. Серед цінностей, перші місця стійко утримують сім’я, любов і дружба, тобто цінності особистісного рівня, що забезпечують в основному комфортність самопочуття підлітків. Це засвідчує, що сьогоднішнім підліткам не вистачає сімейного тепла, любові, доброзичливого ставлення, того, що забезпечувало б їм психологічний комфорт і не дозволяло відчувати себе самотніми. Не менш важливу роль у соціалізації підлітків відіграє школа, оскільки вона продовжує заохочувати і стимулювати, і готувати учнів для виконання в майбутньому певних соціальних ролей. Через систему виховних організацій суспільство та держава прагнуть забезпечити рівні можливості для підростаючого покоління, а також реалізацію кожним своїх потреб, здібностей, інтересів.
Внаслідок незахищеності підлітків у суспільстві, серед них часто поширюються різні види девіації, що певною мірою виконують компенсаторну функцію (тобто девіація як засіб відходу від проблем реальної дійсності). Порушуючи соціальні норми і вимоги, підлітки тим самим шукають найбільш прийнятні для себе форми поведінки. Відсутність відповідних заходів і гарантій в суспільстві призводить до депрівації підлітків, що обумовлена обмеженням, або недостатністю соціальних гарантій, необхідних для виховання, освіти, розвитку і в цілому соціалізації підлітків. Найважливішою стороною соціально-економічної і політико-правової незахищеності підлітків, сьогодні, виступає їхня, більш зростаюча, криміналізація, втягування підлітків у злочинні організації й угруповання. Звідси, багато важелів і функцій освіти, виховання і соціалізації підростаючого покоління втрачають своє значення, що негативно відбивається на загальній спрямованості соціальної політики сучасного суспільства щодо соціальної захищеності підлітків.
5. За сучасних умов, коли сім'я зазнає трансформаційних процесів, особливого значення набуває державна сімейна політика, яка переплітається з проблемами, спричиненими соціально-економічною кризою. Все це вимагає від держави прийняття невідкладних заходів щодо зміцнення і розвитку соціального інституту сім'ї.
Встановлено, що головним чинником кризової демографічної ситуації та погіршення стану здоров`я підлітків є різке зниження рівня життя переважної більшості сімей. Показники стану здоров`я підлітків свідчить про незадовільний рівень їхньої якості життя, а обмеження доступності медичних послуг створює реальну загрозу їхньому здоров`ю, та загрожує здоров`ю наступних поколінь. За результатами дослідження лише кожний третій підліток задоволений станом медичного обслуговування (кожний третій - в основному не задоволений, а кожний п’ятий - зовсім не задоволений відповідним станом). Не випадково, індекс задоволеності станом медичного обслуговування у підлітків становить (-0,06) (в інтервалі від 1 до 1). Обмеженість доступності медичного захисту тільки погіршує показники здоров'я дітей, і як наслідок набувають поширення соціально небезпечні захворювання. Покращення ситуації вимагає термінового ряду заходів економічного, соціального, освітнього характеру. Тобто, соціальні гарантії, проголошені в законодавчих актах нашої держави, можуть стати формами реального соціального захисту, тільки якщо вони будуть підкріплені економічними заходами.
З огляду на найбільш складні проблеми сім'ї (фінансово-економічні труднощі, малозабезпеченість, неможливість гідного забезпечення умов життя) багато з них не справляються зі своїми функціями, що спричиняє соціальну дезадаптацію дітей. Дану групу складають сім’ї, що диференціюються за рівнем ризику соціальної уразливості і, відповідно, потребують соціального захисту та матеріальної підтримки з боку держави. Так, останнім часом набуло поширення таке явище, як соціальне сирітство, що зумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання своїх обов'язків стосовно неповнолітніх дітей. Окрім традиційних його причин (асоціальна поведінка батьків, поширення алкоголізму та наркоманії) також і нові, характерні для періоду трансформації суспільства. Це економічна нестабільність, безробіття, бідність, зростання злочинності. Однак, складне соціально-економічне становище більшості сімей, постійні зміни в структурі центральних і місцевих органів у справах сім’ї та молоді, останнім часом, не сприяли вирішенню проблеми.
Протягом останніх років значно деформувалася й виховна функція сім`ї. Розглянувши взаємозв’язок конфліктних ситуацій між підлітками та батьками, чітко простежується залежність специфіки конфліктів від матеріального становища сім’ї. Можна напевно сказати, що підлітки, які не відчувають проблем матеріального плану, вказують, як правило, на дефіцит спілкування з батьками та проблеми порозуміння з дорослими. Підлітки з сімей, що мають обмежені матеріальні можливості відчувають насамперед конфліктні ситуації, що пов’язані з матеріальними проблемами. Проте, одним з пріоритетних напрямків державної політики в Україні повинна стати ефективна сімейна політика, спрямована на на відродження цінності сім'ї в суспільстві, виховання сімейного способу життя, а також підготовку молоді до сімейного життя.
Таким чином, важливою передумовою подальшого розвитку сім'ї є забезпечення державною політикою соціально-економічних умов становлення, розвитку та повноцінного функціонування сім'ї та виховання в ній дітей, що можливо при забезпеченні координації діяльності державних органів управління суспільними процесами і соціальних служб. Тому мають бути створені механізми, які б забезпечували правові гарантії суверенітету родини, баланс сімейних і суспільних інтересів, раціональні параметри соціальної захищеності уразливих сімей. Але складні економічні та соціальні умови не дозволяють швидко активізувати позитивні фактори, що впливають на становище підлітків. Так, головним напрямом застосування зусиль вчителів, батьків, у найближчі роки може стати створення сприятливих умов щодо комфортного самопочуття дитини у школі та вдома, набуттям їм досвіду, успіху, розвиток особистісних якостей кожної дитини, що допоможе нейтралізувати діяльність негативних факторів. На наш погляд, це виявляється одним з соціальних механізмів подолання кризових проявів у суспільстві.
6. У процесі соціалізації підлітків вирішального значення набуває професійна орієнтація та свідоме професійне самовизначення у період отримання ними загальної освіти (від 11-12 до 14-18 років). Третина з опитаних дітей визнали для себе найголовнішим життєвим досягненням здобуття якісної вищої освіти, друге місце займає бажання мати престижну роботу, на третій позиції - прагнення займатися улюбленою справою, стати професіоналом. Навіть незалежно від матеріального достатку родини, підлітки розуміють важливість вищої освіти, і у більшості своїй хотіли б її отримати. Отже, професійна орієнтація за своєю суттю є соціально-професійною і передбачає соціальну захищенність.
Про низьку результативність профорієнтаційної роботи з підлітками свідчать виявлені суперечності, що проявляються між їхніми інтересами, здібностями і вимогами професії, яка обирається, бажанням заздалегідь спробувати себе в професійній діяльності, і відсутністю такої можливості. Слід визнати, що в нашій країні реальна система профорієнтації - це все ще більше перспективний цільовий орієнтир, аніж реальна діяльність. Так профорієнтаційна робота з підлітками повинна реалізовуватися в наступних напрямках:
- перехід від розрізнених заходів до інтегрованих дій усіх зацікавлених організацій, що беруть участь у профорієнтаційній роботі з підлітками;
- гарантоване надання підліткам послуг з профорієнтації і психологічній підтримці;
- подальший розвиток системи профорієнтаційних послуг для незайнятих підлітків, що уперше вступають на ринок праці;
- широке впровадження наукових методів і інноваційних освітніх і профорієнтаційних технологій з соціальної адаптації підлітків до умов ринку праці;
- удосконалювання роботи з психологічної підтримки незайнятих підлітків з метою підвищення їхньої мотивації до праці;
- створення системи соціальної адаптації підлітків до умов ринку праці;
- розробка і впровадження спеціальних програм, націлених на профорієнтацію підлітків, що особливо потребують соціального захисту (дітей-сиріт, дітей-інвалідів, випускників спеціалізованих і допоміжних шкіл, підлітків з девіантною поведінкою).
7. Особливого значення для ефективного вирішення проблем молоді набуває механізм державної молодіжної політики. Молодіжна політика виявляється і формується як комплекс певних заходів щодо вирішення конкретних проблем молоді, і для боротьби з негативними проявами в молодіжному середовищі. Вона нерідко розуміється і як система посилення соціального контролю за молоддю, і як система соціального захисту молоді. Сутнісною рисою молодіжної політики є те, що це політика, обов’язково, разом з молоддю, при її особистій участі.
Так, соціально-педагогічна робота з підлітками проводиться усіма соціальними інституціями, серед яких провідне місце належить соціальним службам. Вони втілюють в життя соціальну молодіжну політику. Існування мережі центрів розглядається, насамперед, як гарантія держави щодо реалізації прав людини. Сьогодні саме центри соціальних служб для молоді (ССМ) перетворюються в основні суб'єкти соціальної роботи з дітьми, молоддю, жінками та окремими категоріями сімей в Україні.
Соціальні служби допомагають основним соціальним інституціям виховання (сім'ї, групам й об'єднанням одноліткам, навчальним колективам) доповнюючи їх, організовуючи разом з ними відповідну роботу. Серед провідних сфер та напрямів соціально-педагогічної роботи з підлітками є: соціальна профілактика, соціальне обслуговування, соціальні послуги, соціальна допомога, соціальна реабілітація.
Центри ССМ плідно співпрацюють з різноманітними державними та громадськими організаціями, але результати соціологічних опитувань вказують на незначну роль молодіжних організацій України у вирішенні проблем підростаючого покоління. Лише третина таких організацій спрямовує свої зусилля на вирішення різноманітних соціальних, професійних, освітніх питань молоді, на забезпечення її певного соціального захисту. На думку опитаних підлітків, найбільш дієвими є ті молодіжні організації, що займаються проблемами вихованням молоді та організації, що створені для вирішення їхніх соціальних проблем. Найменший інтерес у них викликають молодіжні профспілки та політичні молодіжні організації. Оскільки вони практично не сприяють вирішенню їхніх життєвих проблем, а також не здатні забезпечити їхню соціальну захищеність.
Служби та установи мають вирішувати основні завдання щодо відновлення соціальної значущості підлітка у суспільстві, захисту їхніх прав та інтересів, підвищення соціального статусу підлітка в сім`ї, офіційному колективі, суспільстві, формування навичок спілкування, оновлення рівня загальної і професійної освіти, створення умов для самореалізації у професійній діяльності. Ми вважаємо, що однією з важливих умов підвищення ефективності профілактичних програм центрів ССМ має стати залучення до їх розробки та реалізації якомога більшої кількості партнерів із державних і недержавних установ та організацій, сприяння активізації потреб неповнолітніх щодо саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації.
Труднощі, що виникають у суспільстві зумовлюють необхідність розробки наукових підходів до організації соціально-педагогічної роботи з різними категоріями підлітків, пошуку найефективніших шляхів, форм і методів взаємодії соціальних інститутів і громадських організацій, благодійних і міжнародних фондів. Суттєвою характеристикою соціально-педагогічної діяльності виступає формування у дітей соціальних навичок, соціальної позиції, імунітету до негативних явищ і протиправної поведінки, надання кожній особистості допомоги з метою формування у неї навичок самодопомоги і самореалізації.
Дослідження автора, звичайно, не вичерпує багатогранності проблеми, але може слугувати підґрунтям для розширення наукового уявлення щодо характеру соціальної захищеності підлітків в сучасних умовах українського суспільства, що трансформується, та для розробки програм молодіжної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапова Т. Социальная защищенность: вопросы поднятые реформой // Российский энциклопедический журнал. - 1992. - № 12. - С.57-67.
2. Алексеева Л.С. О насилии над детьми в семье // Социс. 2003. - № 4. С.78-84.
3. Американская социлогия. - М.: Прогресс, 1972. 392 с.
4. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР.- М.: Юридическая литература, 1987. 348 с.
5. Андреева Г.М. Социальна психология. М.: Аспект Пресс, 2001. 376 с.
6. Артемова Л.В. та ін. Ознайомлення дітей з працею дорослих / Артемова Л.В., Кудикіна І.І., Шкільна І.А. - К.: Рад.школа, 1988. - 176 с.
7. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. - М.: Политиздат, 1981. 432 с.
8. Афанасьев В.Г. Научно-техническая революция: управление, образование. - М.: Политиздат, 1972. 431 с.
9. Афанасьев В.Г. Системность и общество. - М.: Политиздат, 1980. 368 с.
10.Балакірєва О., Бабак О., Діти України про свої права // Соціальна політика і соціальна робота. 2001. - № 2. С.3-8.
11.Балакірєва О.М., Яременко О.О. Соціологічний моніторинг стосовно настроїв, інтересів, уподобань молоді України // Інформаційний бюлетень: жовтень’98: ЦСМ/УІМ. 1998. С.78-85.
12.Барулин В.С. Социальная жизнь общества: Вопросы методологии. - Изд-во МГУ, 1987. 186 с.
13.Беба П. Виробити стратегію подолання бідності // Урядовий кур`єр. - 2001р. - 17 берез. - С.3.
14.Белинская Е.П., Куликова И.В. Представления подростков о своем социальном будущем // Мир психологии. 2000. - № 4. С.135-147.
15.Бидуэлл Ч. Молодежь в современном обществе // Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы. Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1972. - С.297--319.
16.Биченко А.Українська освіта очима українців // Національна безпека і оборона. 2002. - № 4. С.42-46.
17.Блинов Н.М. Справедливость в моральном сознании молодежи // Человек и нравственность в условиях перестройки. - Минск: Беларусь, 1988. - С.276-281.
18.Блэр Т. Новая экономика требует новой системы образования // Высшее образование в России. 2000. № 2. - С.31-35.
19.Богиня Д. Соціально-економічні аспекти ринку праці в регіонах з підвищеним рівнем безробіття // Україна: аспекти праці. - 1998. - №1. - С.11-13.
20.Борисова Л.Г. Подросток в бизнесе: социализация или девиация? // Социлогические исследования. - 2001. - №9. - С.68-76.
21.Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. Історико-етнографічні дослідження. - К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
22.Бронфенбреннер У. Два мира детства. Дети в США и СССР. Пер. с англ. - М.: Прегресс, 1976. 176 с.
23.Бушмарин Н.В. Молодежная культура: истоки и тенденции развития // Человек и культурно-историческая традиция. Сборник научных трудов. - Тверь: Изд. Тверского ун-та, 1991. - С.34-42.
24.Вайнола Р.Х., Пінчук І.М., Толстоухова С.В. Соціальна робота з підлітками та молоддю: Інформаційно-аналітичний звіт за 2000 рік / За заг. ред. С.В.Толстоухової. - К.: УДЦССМ, 2001. 146 с.
25.Вардомацкий А.П. Сдвиг в ценностном измерении? // Социол. исследования. - 1993. - № 4. - С.45-55.
26.Васильєв В.В Система адаптації робітників до професійної діяльності: Наукове видання. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1999. 300 с.
27.Виклад виступу міністра охорони здоров`я на засіданні Верховної Ради України // День. 2000 р. - 15 листоп. - c.2.
28.Вингендер И. Аномия и девиация в венгерском обществе // Социологические исследования. 2001. - № 3. С.84-89.
29.Вишневский Ю.Р., Шапко В.Т. Социология молодежи. Н.Тагил, 1995. 286с.
30.Власенко Н., Костриця В. Праця дітей в Україні // Соціальний захист. 2000р. - №7. С.37-39.
31.Войтович С. Проблема соціальних інститутів у соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 2. - С.151-166.
32.Волинець Л. Соціальні проблеми дитинства в Україні. Центр Разумкова // Національна безпека і оборона. 2001. - №3. С.34-38.
33.Волинська Л.Б. Престижность возраста // Социологические исследования. - 2000. - № 7. - С.120-124.
34.Волков Б.С. Психология подростка. - М.: Педагогическое общество Росии, 2001. 160 с.
35.Галина А.Э. Социальная защита населения (на примере республики Башкортостан): Автореф. дисс. канд. соц. наук. Уфа, - 1998. 26 с.
36.Гнибіденко І.Ф. Роль та місце державної соціальної підтримки на стаії перетворень в економіці і Україні // Зайнятість та ринок праці. Вип.6. - К. - 1998. - С.23-28.
37.Голібардов Є. Дайте вижити на прожитковий мінімум // Вечірній Київ. - 2001р. - 8 лютого. - С.3.
38.Головаха Е., Паніна Н. Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. - №4. С.5-22.
39.Головатий Н.Ф. Социология молодежи. - Киев: МАУП, 1999. 223 с.
40.Гончарук В. Лише кожен п’ятий українець споживає чисту воду // Світ. - 2001р. - №1-2 (січень). - С.5.
41.Горбунова С.О. Соціальний захист студентської молоді в умовах становлення ринкових відносин: Автореф. дис. канд. соц. наук. - Харків, 1995. 17 с.
42.Граждан В.Д. Социальная деятельность и управление. - М.: Гардарика 1989. 186 с.
43.Гуменюк Л.И. Социальные проблемы функционирования и развития системы школьного образования (региональный аспект): Дисс. канд. социол. наук . 22.00.06. Одесса, 1996. 250 с.
44.Гуртовая И.И. Семья и подросток: комплексное социологическое исследование негативного девиантного поведения: Дисс канд. социол. наук. 22.00.04. / Ставропольский Гос. тех. ун-т/. Ставрополь, 1996. 193 с.
45.Давыдов А.А., Давыдова Е.В. Измерение искренности респондента. - М.: ИС РАНЕЙ, 1992. 21 с.
46.Демічева А.В. Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах трансформації сучасного українського суспільства. Автореф. дис. канд. соц. наук. Харків, 1998. 19 с.
47.Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року / Державний комітет України у справах сім’ї та молоді. Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді. К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. 232 с.
48.Державна національна програма Освіта” / Україна ХХІ століття/”. К.: Райдуга, 1994. 62 с.
49.Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 роки // Соціальний захист. 2002. - № 7. С.3-8.
50.Держкомстат України 1998-2003. Щорічний статистичний збірник України. К.: Техніка, 2003. 643 с.
51.Дети России: насилие и защита. Материалы Всероссийской научно-практической конференции. М.: РИПКРО, 1997. 198 с.
52.Диба С. Цінісно-нормативна основа соціалізуючої діяльності у скаутській організації // Рідна школа. 2003. - № 1. С.25-27.
53.Діти, жінки та сім`я в Україні: Статистичний збірник. - К.: Державний комітете статистики України, - 1998. 335 с.
54.Діти, молодь і закон: Збірник документів. Ч.1. / Мін-во України у справах молоді і спорту України. Наук.-дослід. Ін-т проблем молоді. К.: Академпрес, 1994. 207 с.
55.Діти України в умовах перехідного періоду: Аналіз ситуації / Палій О., Артамонова А., Заїка В. та ін.; - К.: Генеза, 1996. 81 с.
56.Долгих Л.П., Рудницкий Л.Ф. Есть такая профессия - молодежный работник // Муниципальный мир. - 2000. - №6. - С.65-67.
57.Дубровский М., Дубровский И., Горенов Д. Социально-экономическое развитие Украины (проблемы и пути решения) // Бизнес-информ, - К. 1998. - №4. - С.25-27.
58.Дудзяна З. Допомога сімям і молоді // Праця і зарплата. 2001р. - липень. - № 28. С.9.
59.Економічна активність населення України в 2000 році // Статистичний щорічний збірник України за 2000р. К.: Держкомстатистики України, 2001р. 598 с.
60.Ерасов Б.С. Социальная культурология. - М.: Аспект Пресс, 1996. 590 с.
61.Етнопсихологічні орієнтири сімейного виховання: Навч.-метод. посібник / Л.Е.Орбан та ін.; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. - Івано-франківськ, 1996. 95 с.
62.Єзапенко В. Адресна допомога малозабезпеченим сім`ям. // Вісник ФПУ. - березень 2001 р. - № 3. - С.27-31.
63.Єзапенко В. Соціальний захист материнства і дитинства.// Вісник ФПУ, червень 2001 р. - №6. - С.11-13.
64.Энциклопедия социальной работы. В 3-х т. Т.2.: Пер. с англ. М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1994. 454 с.
65.Энциклопедический социологический словарь / Общ. ред. акад. РАН Осипова Г.В. М.: НОРМА-ИНФРА М, 1995. 940 с.
66.Эфендиев А.Г. Основы социологии: Курс лекций. - М.: Инфра М, 2002. 654с.
67.Життєтворчий потенціал реабілітаційної педагогіки: роздуми над проблемою: збірник / Ред. кол.: С.О. Новік, Л.І. Немоловська, І.Г. Єрмаков та ін. К.: Служба у справах неповнолітніх Київської міської держ. адміністрації, 2002. 308 с.
68.Журавлева И.В. Самосохранительное поведение подростков и заболевания, передающиеся половым путем // Социс. 2000. - № 5. С.66-74.
69.Журкина А.Я. и др. Методика формирования профессионального самоопределения школьников на различных возрастных этапах: Кн. для учителя / Департ. образования Администр., Обл. ИУУ, Институт общего ср. образования РАО; А.Я.Журкина, С.Н.Чистякова, Т.В.Васильева и др.; Под ред. А.Я.Журкиной, С.Н.Чистяковой. - Кемерово, 1996. 149 с.
70.Заиченко Н.У. Конфликт как непонимание себя и другого // Мир психологии. 2001. - № 3. С. 197-209.
71.Законодательство иностранных стран по социальному обслуживаниею населения / Под ред. Ю.Р.Корняк, А.М.Панова, Н.Н.Стрельноковой, Е.И.Холостовой, В.Н.Чигирь. М.: Политиздат, 1994. 66 с.
72.Заславская Т.И. Человеческий фактор развития экономики и социальной справедливости // Коммунист. - 1986. - №13.- С.67-68.
73.Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников: Учеб. пособие для студентов-слушателей фак. обществ. профессий. - М.: Просвещение, 1988. 272 с.
74.Захарова О.Д. Демографический кризис в России // Социс. - 1995. - № 9. - С.99-109.
75.Збірник міжнародних правових документів, законодавчих актів і нормативних документів України з питань соціально-правового захисту дітей / Головний редактор С.Р.Станік. К.: Столиця, 1998. 512 с.
76.Збірник нормативних та методичних матеріалів з питань професійної орієнтації незайнятого населення та інших категорій громадян. - К.: Державний центр зайнятості, 1997. 136 с.
77.Звєрєва І.Д. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні: Дис.док. педаг. наук. К., 1999. 451 с.
78.Злобіна О., Тихонович В. Суспільна криза і життєві стратегії особистості. К.: Стилос, 2001. 238 с.
79.Ивченко Н.П., Ефимова А.В., Аккузина О.П. Установки подростков по отношению к началу половой жизни // Вопросы психологии. 2001. - № 3. С.49-57.
80.Імідж школи на порозі ХХІ століття / За ред. І.Г.Єрмакова. - Київ, 1998. - Ч.1. 382 с.
81.Інтерв`ю з І.Я.Соханем // Урядовий кур`єр. 2000. - 4 берез. № 42. - С.10.
82.Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000р.) К.: Український інститут соціальних досліджень, 2001. 166 с.
83.Інформаційний бюлетень. Український інститут соціальних досліджень. К., 1999. - №3. С. 9-13.
84.Інформаційний бюлетень: травень’98: ЦСМ/УІМ. 1998. 124 с.
85.Інформаційно-консультативний центр у Дніпропетровську // Соціальна політика і соціальна робота. - 1998. - №4. - С.98.
86.Кадомцева С.В. Экономические основы системы социальной защиты. М., 1997. 247 с.
87.Кадри вирішують все // Соціальний захист. 2003. - № 2. С.13.
88.Карелова Г. Социальная защита: вчера, сегодня, завтра. // Социальная политика. 2001. - № 6. С.11-15.
89.Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навчально-методичний посібник. К.: УДЦССМ, 2001. 220 с.
90.Каткова И.П. Охорона материнства і дитинства у світлі задач сучасної демографічної політики./ Радянська охорона здоров'я. - 1987. - № 12. С.3-8.
91.Качан Л. Соціальний захист вразливих верств населення // Соціальний захист. 2000. - № 5. С.27-32.
92.Качан Л. Від родини до України. Адресна державна підтримка сімей з дітьми // Соціальний захист. 2001. - № 6. С.24-33.
93.Качан Л. Розвиток економіки основа позитивних зрушень в соціальній сфері // Соціальний захист. 2002. - № 2. С.17-24.
94.Качан Л. Подолання бідності державна стратегія // Соціальний захист. 2002. - № 8. С.16-18.
95.Кір`ян Т., Шаповал М. Як вирішити проблему надання державної підтримки малозабезпеченим сім`ям. // Україна: аспекти праці. - 2000 р. - №4. - С.20-22.
96.Кле М. Психология подростка: психосексуальное