ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ : Пересмотр судебных решений по вновь открывшимся обстоятельствам

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БОНДАР ІРИНА ВАДИМІВНА

УДК-347.958

ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Спеціальність 12.00.03-цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Притика Юрій Дмитрович
доктор юридичних наук, доцент

Київ-2009

ЗМІСТ

ВСТУП.....4

Розділ І ПРАВОВА ПРИРОДА ПРОВАДЖЕННЯ
У ЗВ’ЯЗКУ З НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМ..........................16
1.1. Загальна характеристика провадження щодо перегляду
рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами.......................................................................................................16
1.2. Особливості перегляду рішень, ухвал, що набрали законної сили у зв’язку з нововиявленими обставинам........36
Висновки до І Розділу...60

Розділ ІІ ОБ’ЄКТИ ПЕРЕГЛЯДУ ТА СУБ’ЄКТИ ЗВЕРНЕННЯ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЗВ’ЯЗКУ З НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ ................................................63
2.1. Об’єкти перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.......63
2.2. Суб’єкти звернення із заявою про перегляд рішень суду у зв’язку з нововиявленими обставинами........ 99
Висновки до ІІ Розділу.......121

Розділ ІІІ ПІДСТАВИ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ ..............................................124

3.1. Поняття нововиявлених обставин...........124
3.2. Характеристика підстав перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами:
а) Перегляд судових рішень у зв’язку із встановленням істотних для справи обставин.......144
б) Перегляд судових рішень у зв’язку із дефектністю судових доказів...148
в) Перегляд судових рішень у зв’язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення...................155
г) Рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційним закону, іншого правового акта чи окремого його положення, як підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами....170
Висновки до ІІІ Розділу..177

ВИСНОВКИ....181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...190

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Важливість теоретичного вивчення цивільного процесуального інституту перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами, зумовлена не лише відсутністю за останні роки монографічних досліджень з цих питань у правовій науці, але й потребами юридичної практики і завданням розвитку законодавства, а саме: визначення ефективних механізмів які б гарантували скасування незаконного та необґрунтованого судового рішення у зв’язку із встановленням нововиявлених обставин, необхідністю розробки законопроектів щодо внесення змін до ЦПК, які б унеможливили скасування судового рішення, що набрало законної сили без достатніх на то підстав тощо. З часу запровадження у Російській імперії судової реформи у 60-ті роки ХІХ сторіччя і до наших часів завжди залишається одним з найгостріших питань розвиток і вдосконалення процесуального законодавства інституту перегляду судових рішень. Особливо це питання загострилося в часи глобалізації, коли в багатьох випадках вітчизняний законодавець мусить слідувати не лише історичним правовим традиціям, але й враховувати міжнародні зобов’язання України, які випливають з договорів, зокрема з Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Ці конституційні положення не послідовно втілені у ЦПК України в контексті підстав і умов перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами та доступності цього інституту для захисту пересічним громадянином своїх прав і свобод. З іншої сторони, рішення суду, що набрало законної сили, як правило, не може бути переглянуто довільно. В цьому контексті доречно згадати, що відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини вичерпання національних засобів правового захисту слід розуміти як обов’язок використання лише ефективних і доступних, як теоретично так і на практиці, засобів правового захисту. Саме в такому аспекті аналіз проблем інститут перегляду судових рішень є актуальним питанням не лише для конкретної особи у цивільному процесі, але й важливим питанням оновлення цивільного процесуального законодавства України в світлі європейських стандартів щодо засобів правового захисту у цивільному процесі.
За радянських часів монографічні дослідження за вказаною тематикою проводились в середині 70 х років. Окремі аспекти теми дисертації аналізувалися радянськими вченими при дослідженні загальних питань цивільного процесу.
За роки незалежності України це одне з перших комплексних досліджень інституту перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Проведені раніше дослідження з цього питання не знімають актуальності проблеми, яку досліджували, оскільки стан реформування судової влади в Україні у 2001- 2009 роках свідчить про необхідність постійного удосконалення чинного Цивільного процесуального кодексу України.
Певне загострення в дослідження зазначеного питання вносить термінологічна і лінгвістична невизначеність, різні методологічні підходи щодо розвитку інституту перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.
У ході аналізу стану наукової розробки теми виявилося, що низка питань теоретичного і практичного характеру недостатньо досліджені у вітчизняній науці цивільного процесуального права. Зокрема, в сучасній юридичній літературі системне та комплексне дослідження саме перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами поки що відсутнє.
Більш повного і глибокого дослідження вимагають питання, пов’язані зі статусом і правосуб’єктністю суб’єктів звернення та особливостями об’єктів перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Наявні дослідження вказаної проблеми не вичерпали всіх її аспектів, а лише створили певну базу для подальшого дослідження, обґрунтування нових підходів та концепцій. Дослідження правосуб’єктності учасників процесу, співвідношення суб’єктів цих правовідносин, характеристика стадій провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами, надає можливість оцінити механізм перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами і внести пропозиції щодо вдосконалення його нормативного регулювання. Правозастосовна практика повсякденно стикається з проблемами, які вже неможна вирішити, звернувшись до коментарів. Для цього потрібні серйозні теоретичні знання стосовно історії розвитку і вирішення проблем перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами, підстав та строків такого перегляду, досвіду застосування тотожних інститутів в інших державах, усвідомлення значення відповідних правових норм і можливих наслідків їх застосування до врегульованих відносин.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу № 06 БФ 042 01 ( номер державної реєстрації 0106U006631) та теми кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Проблеми розвитку законодавства про судочинство і судоустрій України » № 97165.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є аналіз найбільш актуальних і найважливіших проблем перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами за ЦПК України; формулювання теоретичних висновків, пропозицій та рекомендацій, необхідних для удосконалення процесуального законодавства. З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:
- дослідити становлення інституту перегляду за нововиявленими
обставинами у процесуальному законодавстві;
- виявити суть і значення перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами;
- визначити поняття нововиявлених обставин та встановити їх характерні ознаки;
- здійснити аналіз підстав перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами в цивільному процесуальному законодавстві України;
- дослідити особливості порядку розгляду справ у зв’язку з нововиявленими обставинами;
- дослідити коло суб’єктів, яким надається право на звернення із заявою про перегляд рішень суду у зв’язку з нововиявленими обставинами;
- визначити та проаналізувати об’єкти перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами;
- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення інституту перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами як процесуальної гарантії скасування незаконного судового рішення, що набрало законної сили.
Об’єктом дослідження є цивільно-процесуальні відносини, що виникають в процесі перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Предметом дослідження є норми цивільного процесуального законодавства, що відображають і регулюють відносини з провадження у цивільному процесі України справ у зв’язку з нововиявленими обставинами, а також відповідна судова практика застосування процесуального законодавства і суміжних з ним галузей законодавства як прояв закономірностей правового регулювання у цій сфері.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають як загальнонаукові методи (діалектичний, поєднання аналізу та синтезу, системний та структурно-функціональний), так і спеціальні наукові методи, найбільш ефективні для пізнання в правовій сфері, зокрема історичний, порівняльно-правовий тощо.
Досліджуючи теоретичні напрацювання науковців, широко використовували формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження з метою висвітлення етапів становлення інституту перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами, способів нормативного регулювання тотожних інститутів в інших країнах, обґрунтування місця і завдань цього способу захисту прав в процесі, поняття нововиявлених обставин, класифікації підстав перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами. Логіко-філологічний аналіз правових категорій як метод наукового пізнання застосовано у дослідженні категорій «провадження», «стадія, як структурний елемент провадження», «нововиявлені обставини», а також у дослідженні диспозицій низки статей ЦПК України, Закону України «Про судоустрій України» тощо. Зроблені в дисертації висновки і пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки відносної визначеності, несуперечності, послідовності і обґрунтованості суджень і здійснюються в рамках загальнотеоретичних і спеціальних конструкцій науки цивільного процесуального, конституційного права та з використанням понятійного апарату цих наук.
Теоретичною основою дисертації є праці вітчизняних вчених, зокрема таких, як : А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусова, Н.Л. Бондаренко - Зелінської, С.В. Васильєва, О.О. Грабовської, О.С. Захарової, Н.О. Кіреєвої, В.В. Комарова, В.І. Тертишнікова, Г.Т. Тимченко, С.Я. Фурси, О.М. Шиманович, М.Й. Штефана та іншіх, а також учених зарубіжних країн: Т.Т. Алієва, Є.О. Борисової, М.А. Гурвіча, Г.А. Жиліна, О.М. Ломоносової, Л. С. Морозової, О.М. Резуненка, І.В. Решетнікової, М.К. Треушникова, Ю.К. Осипова, Д.М. Чечот, М.С. Шакарян, В.М. Шерстюк, К.С. Юдельсона та ін.
Емпіричну основу дослідження склали цивільне процесуальне законодавство України, законодавство іноземних держав, міжнародно-правові акти, матеріали судової практики та данні судової статистики у сфері, що досліджується. Також, було вивчено та проаналізовано цивільні справи, які розглядали районні суди міста Києва, Апеляційний суд міста Києва, Верховним Судом України та Конституційним Судом України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим комплексним науковим дослідженням теоретичних та прикладних проблем перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, спрямованим на подальший розвиток теорії цивільного процесуального права та вдосконалення цивільного процесуального законодавства з урахуванням вимог сучасності.
В дослідженні аналізується проблема забезпечення інститутом перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами права особи на захист, виявляються прогалини в нормативному регулюванні провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами в цивільному процесі, визначаються методи і напрями їх подолання на базі як власних теоретичних досліджень, так і досліджень інших науковців у галузі цивільного процесуального права.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в наступних положеннях, висновках та пропозиціях, що виносяться на захист:
Вперше:
- запропоновано запровадити в теорію цивільного процесуального права поділ підстав перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами на загальні і спеціальні. Загальною підставою для перегляду судових рішень є наявність об’єкту перегляду, який буде відповідати двом вимогам: по перше, це рішення суду, яким провадження у справі закінчується; по друге, таке рішення суду повинне набрати законної сили. Спеціальні підстави - це такі факти об’єктивної дійсності, які вказують на незаконність та необґрунтованість судового рішення, яке набрало законної сили;
- на підставі аналізу правових позицій Конституційного Суду України та судової практики, обґрунтовано висновок про необхідність доповнення однієї з підстав, що зазначена у п.4 ч.2 ст. 361 ЦПК, для перегляду рішення у випадку встановлення Конституційним Судом України не лише неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, але й у випадку офіційного тлумачення Конституції та законів України, застосованих судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
- обґрунтовано висновок про те, що перегляд рішення, ухвали та судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами є самостійним видом провадження цивільного процесу, що включає процесуальні стадії ( етапи): 1) відкриття провадження у справі; 2) підготовку справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд; 4) ухвалення рішення у справі; 5) оскарження рішення;
- обґрунтовується висновок про необхідність розширення кола суб’єктів звернення із заявою про перегляд рішень суду у зв’язку з нововиявленими обставинами, шляхом включення до кола таких суб’єктів осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов’язки, зокрема, вноситься пропозиція до ЦПК України, відповідно до якої заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки;
- обґрунтовується доцільність встановлення обмежувального строку, по закінченні якого спір буде вважатися вичерпаним, а судове рішення остаточним і незмінним, зокрема, пропонується запровадити строк для реалізації права на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами, і встановити його в три місяці з дня виявлення підстав для перегляду, але не більше 10 років з дня ухвалення рішення суду;
- аргументовано позицію, відповідно до якої додатковими підставами перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами повинні бути завідомо неправдиві показання інших осіб, якщо вони утворюють склад злочину, встановлений ст. 384 КК України;
- обґрунтовано положення нормативного врегулювання відкриття провадження у справі у зв’язку з нововиявленими обставинами відповідно до ст. 122 ЦПК України, а також нормативного визначення обов’язку суду на стадії підготовки справи до судового розгляду вирішити питання про витребування матеріалів справи (з архіву іншого суду) та щодо складу осіб, які братимуть участь у справі, з’ясування питань про докази, якими обґрунтовують наявність чи відсутність нововиявлених обставин.
Удосконалено:
- систему ознак відмежування провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами від інших видів проваджень в цивільному процесі, до яких належать: а) перевірка законності та обґрунтованості судового рішення, не в контексті допущеної судової помилки, а у зв’язку з наявністю нововиявлених обставин; б) суб’єктами перегляду є суди, які ухвалили рішення та постановили ухвали або видали судовий наказ, незалежно від інстанційної належності судового органу; в) об’єктом перегляду є рішення суду, ухвала або судовий наказ за умови набрання ними законної сили; г) суб’єктами права звернення із заявою про перегляд рішення, ухвали, судового наказу є особи, що брали участь у розгляді справи; д) повноваження суду спрямовані виключно на встановлення наявності підстав, зазначених у ч.2 ст.361 ЦПК;
- визначення поняття нововиявлених обставин, а саме: - це факти, об’єктивної дійсності, що залишилися невідомими заявнику при розгляді справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, та достовірно встановлені особливим процесуальним способом і є такими, що вказують на незаконність та необґрунтованість судових рішень, що набрали законної сили;
- положення, відповідно до якого провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами розглядається як сукупність стадій (етапів), які мають на меті завершити розгляд справи по суті.
Дістали подальшого розвитку:
- історико-правова класифікація етапів становлення та функціонування інституту перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами, зокрема, виділено три етапи: І за процесуальним законодавством у дореволюційний період; ІІ за процесуальним законодавством радянського періоду; ІІІ за процесуальним законодавством незалежної України;
- визначення кола ознак нововиявлених обставин, до яких належать наступні: вони повинні бути істотними для справи; вони повинні бути наявними в об’єктивній дійсності на момент розгляду справи; вони повинні бути невідомими заявнику за незалежних від нього обставин; ці обставини також повинні бути невідомими суду, що розглядає справу; виявлення їх після набрання судовим рішенням законної сили;
- положення про те, що судовий наказ є самостійним видом судового акту, набуття яким статусу об’єкта перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами потребує набрання ним законної сили;
- положення про співвідношення фактів, що входять до предмету доказування та фактів, що є підставами для перегляду судового рішення у зв’язку з новоявленими обставинами, зокрема, доведено, що коло останніх є значно ширшим і може включати в себе: юридичні факти матеріально правового характеру; доказові факти; факти, що мають процесуальне значення.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у законопроектній роботі, оскільки матеріали дисертації певною мірою базуються на аналізі теорії і практики провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами у цивільному процесі, особливо при підготовці змін та доповнень до ЦПК України, а також у науковій роботі, в навчальному процесі. Ступінь готовності до використання пропозицій здобувача у законопроектній роботі характеризується текстами проектів змін підготовлених до чинного ЦПК України.
За результатами дослідження до Верховної Ради України були направлені пропозиції щодо вдосконалення Цивільного процесуального кодексу України (акт впровадження від 15.04.2009 р. № 04-30/18-905).
Теоретичні та практичні положення і висновки дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу «Цивільне процесуальне право України» та спецкурсів «Актуальні проблеми цивільного процесуального права України», «Представництво в цивільному процесі», «Складання цивільних процесуальних документів», а також для написання підручників, посібників, підготовки методичних матеріалів для студентів, аспірантів та викладачів юридичних спеціальностей.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. У процесі роботи над дисертацією автором досліджувалися й аналізувалися нормативні акти, наукова література з питань теорії права, цивільного процесуального права України, правові позиції Конституційного Суду України в окремих справах, рішення Європейського Суду з прав людини.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та теоретичні висновки дисертаційного дослідження оприлюднені на наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції до Дня науки «Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки»- (м. Чернігів, 19 травня 2005 року); Міжнародній науково практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників»- (м. Київ, 20-21 квітня 2006 року); Міжнародній науково практичній конференції студентів і молодих вчених «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» -(м. Суми, 8 9 грудня 2006 року); Міжнародній науково практичній конференції молодих учених «Молодь у юридичній науці» - (м. Хмельницький, 27 28 жовтня 2006 року); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина»- ( м. ІваноФранківськ, 20 квітня 2007 року); Науково-методологічному семінарі аспірантів та пошукувачів юридичного факультету (м. Київ, 16 травня 2007 року); Міжнародній науково практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні»- ( м. Київ, 24-25 квітня 2008 року).
Публікації. Основні наукові положення і висновки дисертації містяться у дев’яти публікаціях, п’ять з яких є науковими статтями у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України, а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 211 сторінок, з них основний зміст дисертації викладено на 188 сторінках. Список використаних джерел нараховує 214 найменувань та розміщений на 22 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз чинного цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що як в теорії, так і на практиці механізм захисту прав і свобод на етапі перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами потребує свого вдосконалення. Не всі положення нового цивільного процесуального кодексу 2004 року відповідають вимогам сучасності і не в повній мірі співвідносяться із тими змінами, які відбулися в законодавстві взагалі. Останні теоретичні розробки в даному напряму здійснювалися у 70 80 роках минулого сторіччя. Цими обставинами і зумовлено обрання даної теми для дисертаційного дослідження.
В історичному аспекті автором виділено три етапи у становленні досліджуваного інституту у процесуальному законодавстві: І за процесуальним законодавством у дореволюційний період ( Статут цивільного судочинства 1864 року ); ІІ за процесуальним законодавством радянського періоду, тобто під час перебування України у складі СРСР (Постанова Народного секретаріату Української Республіки „Про введення народного суду” від 4 лютого 1918 року ; Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 30 липня 1924 року, введеного в дію з 1 жовтня 1924 року; ЦПК УРСР від 18 липня 1963 року, введеного в дію з 1 січня 1964 року); ІІІ за процесуальним законодавством незалежної України ( ЦПК УРСР від 18 липня 1963 року зі змінами 21 червня 2001 року; ЦПК України від 18 березня 2004 року, введеного в дію 1 вересня 2005 року).
Виконана робота дозволяє сформулювати нову концепцію провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами і має безпосереднє значення не тільки для науки та практики, а й для законотворчого процесу.
Основними результатами, висновками і пропозиціями є:
1. Нововиявлені обставини це факти об’єктивної дійсності, що залишилися невідомими заявнику при розгляді справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, достовірно встановлені особливим процесуальним способом і є такими, що вказують на незаконність та необґрунтованість судових рішень, що набрали законної сили.
2. Вперше запропоновано запровадити в теорію цивільного процесуального права поділ підстав перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами на загальні і спеціальні. Загальною підставою для перегляду судових рішень є наявність об’єкту перегляду, який буде відповідати двом вимогам: по перше, це рішення суду, яким провадження у справі закінчується; по друге, таке рішення суду повинне набрати законної сили. Спеціальні підстави - це такі факти об’єктивної дійсності, які вказують на незаконність та необґрунтованість судового рішення, яке набрало законної сили;
3. Суть цього виду провадження полягає у тому, щоб:
а) надати можливість суду, що ухвалив рішення, перевірити законність та обґрунтованість судового рішення в контексті такого завдання правосуддя, як досягнення справедливості при захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави;
б) забезпечити всебічну, повну, ґрунтовну перевірку нововиявлених обставин, що не були відомі заявнику та суду на момент розгляду та вирішення справи з участю заінтересованих осіб через реалізацію принципів цивільного судочинства, таких як рівність, змагальність, диспозитивність тощо;
в) гарантувати скасування незаконного та необґрунтованого судового рішення у зв’язку із встановленням нововиявлених обставин, в той же час виключити можливість скасування судового рішення, що набрало законної сили без достатніх на то підстав.
4. Процесуальна діяльність на цьому етапі здійснюється у певній послідовності за стадіями. Стадія є структурним елементом провадження.
„Стадія” це сукупність процесуальних дій, що здійснюються судом та учасниками процесу, об’єднаних найближчою метою. Зокрема, при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами можна виокремити як мінімум п’ять стадії:
1) стадія відкриття провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами;
2) стадію підготовки справи до судового розгляду;
3) стадію судового розгляду;
4) стадію ухвалення судом рішення;
5) стадію оскарження рішення.
Сукупність цих стадій і буде об’єднано в провадження. Отже, „провадження” в цивільному процесі можна визначити як сукупність процесуальних стадій, тобто комплекс процесуальних дій, які мають на меті завершити розгляд справи по суті. Таким чином відмінність понять стадія і провадження чітко просліджується у процесуальних наслідках.
5. З метою удосконалення процесуального законодавства пропонується:
1) слова частини 1 ст.364 ЦПК України «заява про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу» замінити словами «заява про перегляд судового рішення»;
2) частину 1 ст. 364 ЦПК України доповнити реченням наступного змісту «Суд відкриває провадження у справі згідно з вимогами ст.122 ЦПК України»;
3) частину 3 ст.364 ЦПК України доповнити реченням : «До заяви додаються письмові докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин»;
4) статтю 365 ЦПК України доповнити ч.1 такого змісту: «При підготовці заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами до розгляду, суд витребує матеріали справи, вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з’ясовує якими доказами сторони будуть обґрунтовувати наявність чи відсутність нововиявлених обставин, вирішує питання про необхідність зупинення виконання судового рішення». Всі наступні частини цієї статті відповідно вважати ч.2, ч.3, ч.4;
5) речення 1 ч.1 ст. 365 ЦПК України змінити на таке: «Заява про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні із дотриманням засад здійснення судочинства».
6. Говорячи про співвідношення фактів, що входять до предмету доказування, та фактів, що є підставами для перегляду судового рішення у зв’язку з новоявленими обставинами, слід зазначити, що коло останніх є значно ширшим і може включати в себе: юридичні факти матеріально правового характеру; доказові факти; факти, що мають процесуальне значення. Крім цього, слід завжди пам’ятати, що ці факти об’єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
7. Розширеному тлумаченню не підлягають самі факти, оскільки їх неможливо перерахувати, а тільки можна класифікувати за певними ознаками. Такими ознаками можуть бути наступні:
1) вони повинні бути істотними для справи;
2) вони повинні бути наявними в об’єктивній дійсності на момент розгляду справи;
3) вони повинні бути невідомими заявнику за незалежних від нього обставин;
4) ці обставини також повинні бути невідомими суду, що розглядав справу, окрім випадків службових зловживань;
5) виявлення їх після набрання судовим рішенням законної сили.
8. Аналізуючи такі підстави перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, як завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, зроблено висновок, що п.2 ч.2 ст.361 ЦПК України після слів „завідомо неправдиві показання свідка...” слід доповнити словами „завідомо неправдиві показання сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків”. Одночасно ці ж зміни слід внести і до тексту ст. 384 КК України. Звертає на себе увагу та особливість, що згідно із ч.5 ст.180 ; ч.1 ст.171; ч.1 ст.164 ЦПК України свідка, експерта, перекладача попереджають про кримінальну відповідальність не тільки за завідомо неправдиве показання, завідомо неправдивий висновок, завідомо неправильний переклад, а й за відмову від давання показань чи виконання покладених на них обов’язків. Відмова від давання показань чи виконання покладених на них обов’язків є також злочином за який наступає кримінальна відповідальність згідно із ст. 385 КК України. Цей злочин вчиняється шляхом бездіяльності і вважається закінченим із моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь. Разом з тим слід пам’ятати, що відповідальність не буде наступати в разі відмови від давання показань чи виконання покладених обов’язків з причин поганого стану здоров’я, недостатності матеріалів, наданих для здійснення експертного дослідження чи перекладу тощо. В усіх стадіях провадження зазначених суб’єктів попереджають про відповідальність за відмову в письмовій формі (ч.5 ст.180; ч.1 ст.171; ч.1 ст.164 ЦПК України). Наявність такого попередження з одного боку є обов’язковою умовою відповідальності за ч.1 ст.385 КК України, а з іншого, ознакою, що відокремлює цей злочин від ухилення від явки до суду, що тягне за собою лише адміністративну відповідальність за ст.ст.1853, 1854 КпАП України. Слідуючи логіці стосовно можливості перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами з підстав встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу пропонуємо внести такі доповнення - п.2 ч.2 ст.361 ЦПК України після слів „встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад...” слід доповнити словами „відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків” далі за текстом.
9. Говорячи про обов'язковість судового рішення зроблено висновок, що вона носить універсальний характер. Обов'язковість судового рішення означає його незаперечну реалізацію незалежно від того, чи зачіпає воно інтереси, права та обов'язки суб'єктів, спір про яких не розглядався. Лише ухвалення нового чи скасування попереднього рішення звільняє вказаних осіб від обов'язку підкоритися дії загальнообов'язковості, звільняє від реалізації рішення. Судове рішення є обов'язковим і для судових органів. Але щодо застосування цього положення як підстави для перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами слід брати до уваги, що це може стосуватися виключно тих ситуацій, коли суд обґрунтував дане судове рішення цим актом чи керувався вказаним актом, не посилаючись на нього прямо, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому або коли скасування акта означає протилежне вирішення питання.
10. Для застосування підстави визначеної у п.4 ч.2 ст.361 потрібна наявність, по перше, рішення Конституційного Суду, по друге, відсутність обставин, що підтверджують виконання рішення ( наприклад, відсутність постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження у зв’язку із його виконанням). Вбачається, що для можливості застосування даної підстави ці дві складові повинні існувати одночасно.
Крім того, дане правило повинно звучати так: п.4 ч.2 ст. 361 ЦПК «встановлена рішенням Конституційного суду України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення або (чи) рішення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України, застосованих судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане».
11. Об’єктами перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами є рішення суду, ухвалене в звичайному порядку, рішення суду, ухвалене у відсутності відповідача, та додаткове рішення, оскільки всі вони мають такі характерні властивості, як неспростовність, виключність, обов’язковість та преюдиційність.
Об’єктом перегляду у зв’язку з новоявленими обставинами також можуть бути ухвали суду, які набирають законної сили самостійно, незалежно від інших судових актів. До таких належать ухвали що постановлені у стадії відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду, під час розгляду справи по суті та при виконанні судових рішень. До кола ухвал, що постановлені судом першої інстанції і що можуть бути об’єктом перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами (крім ухвал про закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду) належать ще такі: про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу; повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; про визнання мирової угоди за клопотанням сторін; про відмову ухвалити додаткове рішення; залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду; про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання; про поворот виконання рішення суду; ухвала про звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника. До ухвал суду апеляційної та касаційної інстанцій, що можуть бути об’єктом перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами входять: ухвали про закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, ухвали, якими змінено або скасовано ухвали з відповідних питань і вирішено справу по суті.
Третім, самостійним об’єктом перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами є судовий наказ. Прийнятною є точка зору тих науковців, які вважають, що судовий наказ не є особливою формою судового рішення, а є самостійним видом судового акту, про що свідчать такі його характерні особливості, як процедура постановлення, процедура набрання ним законної сили, особливість скасування, обмеженість кола підстав, з яких він може бути виданий. Крім цього, набуття судовим наказом статусу об’єкта перегляду у зв’язку із нововиявленими обставинами обов’язково потребує набрання ним законної сили, інакше це буде призводити до порушень прав боржника на захист.
12. Суб’єктами звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення є сторони, треті особи як ті що брали участь у розгляді справи, так і ті що не брали участь у розгляді справи але судом вирішено питання про їх права та обов’язки. В їх інтересах, до суду можуть подавати заяви їх представники після узгодження правової позиції з ними. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатись до суду із заявами про перегляд судових постанов з власної ініціативи. Але якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду.
13. Аналіз правозастосовної практики свідчить про те, що було б доцільно внести наступні зміни у цивільне процесуальне законодавство :
1. назву статті 13 ЦПК України «Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень» змінити на «Оскарження судових рішень»;
2. статтю 13 ЦПК України викласти у такій редакції «Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, мають право в загальному (апеляційному) та надзвичайному (касаційному, за виняткових обставин та у зв’язку з нововиявленими обставинами) порядку оскаржити судове рішення у випадках та порядку, встановленому цим Кодексом»;
3. назву статті 14 ЦПК України «Обов’язковість судових рішень» змінити на «Судові рішення» і внести відповідні зміни до тексту статті;
4. статтю 14 ЦПК України доповнити новою частиною такого змісту: «Види рішень суду: а) рішення суду; б) ухвали суду; в) судовий наказ».
5. частину 1 статті 361 ЦПК України викласти в такій редакції: «Судові рішення, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами».
6. внести зміни до ч. 1 ст. 362 і викласти її у такій редакції : «Заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду, але не пізніше ніж десяти років з дня ухвалення рішення суду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти, міжнародні документи

1. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2004.-№5: Цивільне процесуальне законодавство України. - 544с.
2. Гражданский процессуальный кодекс./ Сост. Ф. Шостя, / Редакция и пред. А.И.Строева; Юрид. Издат-во НКЮ УССР, - Харьков, 1925.- 242с.
3. Закон України „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. Див в кн.: Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом на 1 січня 2001р./ Упоряд. С.Е. Демський; Відп. ред. С.П. Павлюк. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 688с.
4. Закон України від 18 листопада 2003р. „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”// ВВР України. 2004.- № 11.- Ст.140.
5. Закон України від 11 травня 2004 „Про третейські суди"// ВВР України. - 2004.- № 35.- Ст.412.
6. Закон України від 23 червня 2005р. „Про міжнародне приватне право"// ВВР України. - 2005.-№ 32.- Ст.422.
7. Закон України від 16 жовтня 1996р „Про Конституційний Суд України”// Вісник Конституційного Суду України. - 1997.- № 1.- 96с.
8. Закон України від 23 грудня 1997 року «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» // Вісник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.- 1999.- № 1.- 117с.
9. Закон України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу» // ВВР України. - 1993.-№ 52.- Ст.490.
10. Закон України від 16 червня 1992 р. «Про об’єднання громадян» // ВВР України. - 1992.-№ 34.- Ст.504.
11. Закон України від 15 вересня 1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» № 1045 ХІV.// ВВР.-1999.- № 45.- Ст.397.
12. Закон України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів» ( в редакції Закону від 1 грудня 2005 р.). // ВВР України. - 1991.- № 30.- ст.379
13. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789 - ХІІ.- ВВР.-1991.- № 53. - Ст.793.
14. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // ВВР України. - 2006.- № 26.- Ст.216
15. Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. Первого заместителя Председателя Верховного Суда РФ В.И.Радченко.- М.: Норма,2004.- 738с.
16. Коментар до Закону „Про судоустрій України”/ За заг. ред. В.Т.Маляренка. - К.: Юрінком Інтер, 2003.- 464с.
17. Конституція України // ВВР України. -№ 30.-Ст.141
18. Концепція судовоправової реформи України від 28 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992.-№ 30.-Ст.426
19. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции / Пер. с франц. В.Захватаев / Предисловие: А.Довгерт, В.Захватаев / Отв. ред. А.Довгерт. - К.: Истина,2004.- 540с.
20. Постанова Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 1981 р. № 1 „Про практику перегляду судами у зв’язку з новоявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” ”// Збірник постанов пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. Х.: Одисей, 2001.- 89с.
21. Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 29 грудня 1976 р. № 11 „Про судове рішення”// Збірник постанов пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. Х.: Одисей, 2001.- 89с.
22. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 : Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т.Маляренка. - К.: Юрінком Інтер, 2004.- 352с.
23. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 // Вісник Верховного Суду України. - 2007.- № 2.- С.2 4.
24. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2447 ІІІ// Голос України. - 2002., 28 лютого № 38.
25. Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 03 2004 року./ Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. - К.: Юрінком Інтер, 2000.- 544с.
26. Цивільний процесуальний кодекс України 18.07.1963 р./ Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. - К.: Юрінком Інтер, 2000.- 544с.
27. Указ Президента України „Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів” від 10 травня 2006 року // Офіційний вісник України.-2006.-№19.-Ст.1376
28. Устав гражданского судопроизводства с разъяснениями. Составитель. Владимир Гордон, орд. професор Императорского Харьковского Университета. - С.- Петербург., 1911.- 1024 с.

Спеціальна література

29. Абдулина З.К. Определения суда первой инстанции в советском гражданском процессе. Автореф. дис. канд. юрид.наук., М.,1964.- 17с.
30. Авдюков М.Г. Судебное решение. - М. : Госюриздат, 1959.- 192с.
31. Алиев Т.Т. Производство по пересмотру судебных постановлений ввиду вновь открывшихся обстоятельств в гражданском судопроизводстве: теоретические и практические аспекты перспективы развития. Автореф. дис. д-ра юрид. наук.- Саратов, 2005.-40с.
32. Андрушко А.В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права України: Моногр. -Х.: Консул, 2006.- 172с.
33. Бондаренко Зелінська Н.Л. Підготовка цивільних справ до судового розгляду як стадія цивільного процесу: Автореф. дис...канд.юрид.наук: 12.00.03/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка.- К.,2007.-19с.
34. Бужинскас Г.П. Процессуальные сроки в советском гражданском судопроизводстве // Автореф. дис. канд.юрид.наук.- М.,1987.- 18с.
35. Безлюдько І.О., Бичкова С.С., Бобрик В.І. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник/ За заг.ред. С.С.Бичкової.- К.:Атака, 2006.- 384с.
36. Бондар І.В. Перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 7.- Ужгород: Поліграф центр «Ліра», 2007.- 384 с.
37. Бондар І. Перегляд рішень, що набрали законної сили у зв’язку з нововиявленими обставинами як стадія цивільного процесу: Вісник Академії адвокатури України. - К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2006.- Вип.7.- 172с.
38. Бондар І.В. До питання поняття нововиявлених обставин у цивільному процесі: Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти / Збірник тез доповідей за матеріалами І Міжнародної науково практичної конференції студентів і молодих вчених ( 8 9 грудня 2006).- Суми, - 2006,- С.202 - 204.
39. Бондар І.В. Особливості перегляду рішень, ухвал, що набрали законної сили у зв’язку з нововиявленими обставинами в цивільному процесі // Збірник тез міжнародної науково практичної конференції молодих учених «Молодь у юридичній науці».- Хмельницький, 27 28 жовтня 2006 року. - Частина 4.- С.9 - 12.
40. Бондар І.В. Предмет доказування в справах, що розглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами: В кн. Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів ( м. ІваноФранківськ, 20 квітня 2007 року).- ІваноФранківськ, 2007.- 430с. С.320 - 323.
41. Бондар І. Рішення суду як об’єкт перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами // Адвокат. 2007. № 11- 12. С. 18
42. Борисова Е.А. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе.- М.: Городец, 2000. - 288с.
43. Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав // Механизм защиты субъективных гражданских прав. Сборник научных трудов. Ярославль: Изд-во Яросл. ун-та, 1990. - С.5-17.
44. Бринцев В. Конституційний шлях коригування курсу судово-правової реформи // Право України. 2003.- № 2. 7 -11с.
45. Васильєв С.В. Гражданский процесс: Учебное пособие.- Х.:ООО «Одиссей», 2006.- 512с.
46. Васьковский Є.В. Учебник гражданского процесса. Москва, Издание Бр.Башмакових. 1914.-571 с.
47. Ватман Д.Н. Пересмотр дел по вновь открывшимся обстоятельствам // Сов. юстиция.- 1972.-№ 6.- с.12.
48. Воложанин В.П. Соотношение гражданского судопроизводства и иных форм защиты права // Вопросы развития и защиты прав граждан. Межвузовский тематический сборник. Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1977. - С.145-152.
49. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав.- М., 1972.- 163с.
50. Гражданский процесс. Учебник для вузов / Отв. редакторы проф. К.И. Комиссаров и проф. Ю.К. Осипов. Издание второе, переработанное и дополненное.- М.: БЕК, 1996. 520с.
51. Гражданское судопроизводство: Учебное пособие / Под ред. В.М. Семенова. - Свердловск, 1974.- 323с.
52. Гражданский процесс Украины: Учебное пособие / Отв. ред. Червоный Ю.С. Х.: „Одиссей”, 2003. 352с.
53. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов / Под ред. д.ю.н. М.К.Треушникова. 3 е изд. испр. и доп. М.: Юриспруденция, 2001. 400с.
54.&nbs