Купцова Ірина Ігорівна. Імідж-технології в політичному процесі сучасної України

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

УДК 321. 01: 17.022.1 (477)

Купцова Ірина Ігорівна

ІМІДЖ-ТЕХНОЛОГІЇ В ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

спеціальність 23.00.02 політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
Кормич Людмила Іванівна

Одеса 2013

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ І. СТАН ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ІМІДЖУ В ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ 11
1.1. Становлення теорії іміджу у наукових дослідженнях. 11
1.2. Сучасні тенденції розвитку теорії політичного іміджу. 29
Висновки до I розділу. 43
РОЗДІЛ II. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ІМІДЖ-ТЕХНОЛОГІЙ У СУЧАСНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ 47
2.1. Категоріальний апарат іміджелогії 47
2.2.Методологія сучасних іміджевих досліджень. 65
Висновки до II розділу. 84
РОЗДІЛ III. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ІМІДЖ-ТЕХНОЛОГІЙ.. 88
3.1. Політичний імідж як складова публічної взаємодії 88
3.2.Нормативне регулювання імідж-технологій: сучасний стан та перспективи розвитку. 108
Висновки до III розділу. 124
РОЗДІЛ IV. ІМІДЖ-ТЕХНОЛОГІЇ: СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ В КОНКРЕТНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ.. 128
4.1. Особливості конструювання імідж-технологій в формуванні політичного лідерства. 128
4.2. Основні механізми використання та роль імідж-технологій у виборчому процесі 139
4.3. Парламентські вибори 2012: партійне позиціонування та політичні технології 156
4.4. Іміджування в процесі функціонування державної влади. 165
Висновки до IV розділу. 181
ВИСНОВКИ.. 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 192

ВСТУП

Актуальність дослідження. Імідж-технології виступають ефективним інструментом політичного процесу, формування механізму соціального партнерства влади із суспільством. Еволюція політичних явищ, що становить зміст політичного процесу, обумовлюється ефективністю презентації суспільних запитів в іміджевих формах. Іміджування як фактор диференціації ролей в рамках політичного поля визначає характер перерозподілу політичних ресурсів та розширює межі інтеграції владних та суспільних інститутів. Дослідження імідж-технологій дозволяє впровадити ефективну модель розвитку політичного процесу, що заснована на принципах демократизації політичної сфери в аспекті виведення владного впливу на рівень взаємообміну та соціального діалогу.
Впливаючи на порядок зміни владної еліти, імідж-технології визначають структуру та динаміку політичного процесу. Технологізацію сфери політики в аспекті визначення алгоритму формування політичного іміджу направлено на впровадження ефективної моделі розвитку політичного процесу, що пов’язано із високим потенціалом імідж-технологій в контексті визначення його динаміки.
Сфера застосування технологій, що направлені на формування політичного іміджу, охоплює весь спектр політичних процесів. Особливого значення іміджування набуває в контексті вироблення виборчої стратегії та реалізації публічного управління. Характерною рисою вітчизняного політичного процесу є персоналізація владного впливу, що супроводжується актуалізацією досліджень в сфері політичного лідерства [108, с. 148].
Технологізація політичного процесу виводить на авансцену політологічних досліджень принцип стандартизації процесів управління, які визначають зміст іміджевого позиціонування в умовах сучасної системи суспільної організації. Посилення нормативного регулювання застосування імідж-технологій, зокрема в плані обмеження деструктивного та маніпуляційного впливу, свідчить про підвищення ролі іміджу у вітчизняній політичній практиці.
В умовах сучасного політичного процесу імідж виступає незамінним чинником легітимації владного впливу, що забезпечує стабільність політичної системи. Так, роль імідж-технологій в контексті виборчого позиціонування полягає у виявленні суспільної оцінки діяльності політичних акторів та визначенні їх статусу в залежності від ступеня довіри населення.
Дослідження імідж-технологій актуалізується в контексті невизначеності методологічної бази. Аналіз застосування іміджевих технологій, направлених на розвиток окремих політичних інститутів та процесів, дозволяє визначити особливості вітчизняного політичного простору.
Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково-дослідної роботи кафедри соціальних теорій Національного університету «Одеська Юридична Академія» за темою «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (№ державної реєстрації 011U0006Н), безпосередньо пов’язане з комплексною науково-дослідною темою кафедри соціальних теорій Національного університету «Одеська юридична академія» «Особливості впровадження теоретичної моделі паритетної демократії у виборчому процесі України» (20112012 рр.).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні ролі іміджування в сучасному політичному процесі, виявленні технологічних складових іміджевого позиціонування та їх значення в контексті налагодження публічного діалогу. Для реалізації поставленої мети сформульовані та вирішені наступні дослідницькі завдання:
- проаналізувати процес становлення теорії іміджу у науковому дискурсі;
- виявити сучасні тенденції розвитку теорії політичного іміджу;
- охарактеризувати теоретико-методологічні підходи до розуміння імідж-технологій у сучасному політичному процесі;
- визначити категоріальний апарат іміджелогії;
- визначити методологію сучасних іміджевих досліджень;
- систематизувати політико-правову базу застосування імідж-технологій у політичному процесі;
- окреслити механізми та оцінити роль імідж-технологій в процесі легітимації політичної влади;
- з’ясувати специфіку використання імідж-технологій політичного лідерства;
- визначити особливості застосування імідж-технологій в процесі проведення виборчих кампаній;
- сформулювати основи іміджування в процесі функціонування державної влади;
- проаналізувати моделі та характер іміджевого позиціонування і іміджеві технології, впроваджені в процесі парламентських виборів 2012 року.
Об’єктом дослідження виступає політичний імідж та його роль в політичному процесі.
Предметом дослідження є зміст, механізми та специфіка використання імідж-технологій в конкретних політичних процесах, зокрема у виборчому процесі, в процесі функціонування державної влади, в процесі формування лідерства.
Методи дослідження визначаються потребою комплексного аналізу теми та базуються на використанні міждисциплінарного підходу. В основі дослідження природи політичного іміджу лежить методологічна парадигма, заснована на положеннях діалектичної логіки. Принцип взаємодії протилежностей на конструктивних засадах виступив методологічною основою в аспекті визначення ірраціонального та раціонального факторів впливу на процес формування політичного іміджу.
Системний аналіз дозволив всебічно дослідити політичний імідж, виявити ун

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки проведеної роботи, маємо звернутись до положень, що визначають місце та роль іміджу в політичному процесі в цілому, та в його окремих напрямках, зокрема. Комплексний аналіз направлено на вироблення дослідницької позиції відносно природи політичного іміджу та ролі іміджевих технологій у політичному процесі.
Теоретичне осмислення іміджу як політологічної категорії обумовлюється міждисциплінарним характером його природи. До основних теоретичних віх в історії розвитку іміджевого наукового дискурсу належать етапи активізації концепцій масового та інформаційного суспільства, теорій, об’єднаних положеннями постмодернової етики щодо віртуальності політичного іміджу. Технологічний аспект процесу іміджування розкривається через переосмислення положень різноманітних теорій управління, зокрема політичного менеджменту, маркетингу, кібернетичної теорії. Діалектичний синтез постмодернової логіки з раціоналістичними за змістом концептами управлінських теорій створює основу для формування сучасної платформи вивчення політичного іміджу та іміджевих технологій. Звернення до положень національних елітарних концепцій представляється актуальним в контексті осмислення ролі політичного іміджу у вітчизняному політичному процесі скрізь призму національної управлінської етики.
Визначення сучасного стану іміджевої теорії в структурі наукового знання демонструє тенденцію до виділення іміджелогії в якості фундаментальної дисципліни, яка поєднує в собі досягнення політології, соціальної психології, культурології. Однак, аналіз сутнісних ознак сучасних іміджевих досліджень дозволяє зробити висновок, що останні не достатньо ґрунтовні для виділення їх в якості загальної всеохоплюючої теорії іміджу, натомість сучасні дослідження політичного іміджу відповідають атрибутивним ознакам політологічних теорій середнього рівня. Теоретичні положення політичної іміджелогії направлено на розкриття технологічних аспектів шляхом узагальнення реальної політичної практики, при цьому, як і більшість теорій середнього рівня, вони мають у розпорядженні методологічний інструментарій окремих наук для виходу за рамки емпіричного узагальнення.
До основних теоретико-методологічних підходів у сфері вивчення природи комплексного феномену політичного іміджу належать маркетинговий, політико-психологічний та комунікативний напрямки, кожен із яких вміщує специфічний інструментальний комплекс, який необхідний для осмислення феномену іміджу з різних позицій для створення загальної моделі іміджу в політологічному вимірі. Маркетинговий політичний аналіз дозволяє визначити закономірності іміджевого позиціонування в умовах політичної конкуренції; політико-психологічний підхід направлено на розкриття певних закономірностей суспільної поведінки в процесі здійснення політичного вибору та реалізації управлінських стратегій; комунікативний вимір вміщує положення, необхідні для визначення системоутворюючих зв’язків та чинників ефективної суспільної взаємодії влади із громадськістю.
Інституалізація теоретичних розробок в сфері іміджування дозволяє виділити ґрунтовні позиції в аспекті розкриття значення основних категорій політичної іміджелогії. Поняття політичного іміджу у вітчизняному науковому дискурсі розглядається як форма відображення об’єкту, як модель та інструмент пізнання та як вид соціального управління. Аналіз ролі іміджу в політичному процесі призводить до визначення останнього як стереотипного образу, який сформований у суспільній свідомості в результаті взаємодії політичних акторів із громадськістю. Крім того, в рамках даного дослідження визначено концептуальні відмінності в рамках диференціації категорій іміджу та репутації. Так, процес іміджування на відміну від формування репутації політичного актора направлено на узгодження реальних характеристик та попередньої практики суб’єкта із суспільними вимогами стосовно його образу.
Технологізація політичного процесу характеризується низкою принципових ознак, а саме обмеженням стандартизованих та уніфікованих показників конкретними цілями, набором ресурсів та особою виконавця. Основний зміст технологізації полягає у максимізації отриманого результату за найменших витрат доступних ресурсів.
Встановлено, що маніпуляція суспільною свідомістю в аспекті використання іміджевих технологій представляє собою невід’ємний елемент політичної боротьби. Однак, з метою обмеження деструктивних наслідків маніпуляцій доцільно обмежувати технологічний вплив через удосконалення системи нормативного регулювання політичного процесу та впровадження спеціальних освітніх програм, направлених на підвищення політичної культури населення.
Визначено, що до основних форм здійснення технологічного впливу в процесі іміджування належать зв’язки із громадськістю (PR), політична реклама та пропаганда. Кожна із зазначених форм втілюється у специфічному наборі методів та способів впливу. Так, конструювання політичного іміджу в рамках PR-стратегії передбачає функціонування політичних акторів на засадах гармонізації взаємодії із громадськістю. На відміну від PR-технологій пропагандистський напрям характеризується здійсненням одностороннього впливу на суспільну свідомість через популяризацію окремих ідеологічних настанов. Застосування політичної реклами направлено на формування у суспільній свідомості важливих для позитивної оцінки населенням рис запропонованого політичного товару. Сучасні іміджеві стратегії ґрунтуються на основі вироблення ефективних конструктів співвідношення вказаних форм впливу, як правило, із переважанням однієї із них в залежності від особливостей політичного процесу.
Аналізуючи характер взаємозв’язку політичного іміджу та легітимність політичної влади, можна виділити фактори, що впливають на процес легітимації політичної влади: відповідність політичних інститутів традиціям та цінностям суспільної організації; ефективність норм та процедур в умовах даної політичної системи та існування оптимальної іміджевої моделі влади.
Формування ефективної іміджевої моделі базується на становленні режиму відкритості та прозорості функціонування державної влади, гарантуванні реалізації принципу зворотнього зв’язку із населенням в процесі реалізації публічної політики, здійсненні владного управління на засадах компетентності, етичності професійної поведінки та ефективному втіленні політичних програмних настанов.
Імідж політичних лідерів, політичних партій представляють основу легітимаційного процесу в контексті ротації елітарного складу шляхом надання окремим політичним акторам представницького статусу в результаті виборів. Легітимація на етапі реалізації публічної політики залежить від сприйняття суспільством іміджу державної влади, окремих державних органів, керівних посадовців. У випадку невиконання провладною елітою взятих на себе зобов’язань із ефективної реалізації політичного курсу посилюється активність опозиційних сил. В даному випадку легітимність владного режиму підтримується за рахунок збалансування політичних сил.
Морально-етичний вимір оцінки ефективності реалізації публічної політики виступає основою формування іміджевої стратегії в контексті легітимації владного впливу. Імідж, формуючись в рамках професійного політичного етосу, виступає вираженням загального уявлення про представника «політичної професії». Сьогодні можна говорити про існування тенденції інституалізації етичних настанов у формалізованих джерелах депутатської та партійної етики, морально-етичних кодексах посадовців в рамках вітчизняної суспільно-політичної практики. Окремі норми, в рамках яких втілено етичний ідеал політичного діяча та посадовця, викладено в рамках антикорупційного законодавства, законодавства про порядок реалізації своїх функцій державними службовцями.
Аналіз політико-правової бази застосування іміджевих технологій у політичному процесі дозволяє виділити основні сфери регулювання відносин, пов’язаних із реалізацією іміджевих стратегій. До першого нормативного блоку належать регулятиви, направлені на обмеження технологічного впливу під час виборів, до другого норми, які регулюють процес прийняття владних рішень у міжвиборчий період.
Проведене дослідження новел виборчого законодавства демонструє тенденцію до посилення регуляційного впливу в сфері використання деструктивних та маніпуляційних іміджевих технологій. Правовий захист реалізується в рамках двох різних за значенням порядках: спростування недостовірної інформації про політичних акторів та реалізації права на відповідь при необхідності надання обґрунтованих пояснень з приводу розповсюдження компрометуючої політичного суб’єкта інформації. Право на відповідь застосовується не тільки щодо відносин, які виникають стосовно поширення недостовірної та негативної інформації про політичних акторів, суб’єкт має право скористатись можливістю тлумачення справи у тому ж самому засобі масової інформації у відповідь на оціночні судження та думки, за які згідно із законодавством ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.
В ході дослідження виділено два основні види іміджевих технологій, в залежності від їхнього значення в політичному процесі: виборчі направлені на завоювання влади та системоутворюючі, направлені на поступовий стратегічний розвиток політичних інституцій.
Регулювання порядку використання виборчих іміджевих технологій полягає у встановленні певних обмежень щодо використання недостовірної та негативної інформації про особу та кандидата, визначення порядку захисту у випадку порушення даних обмежень та встановлення відповідальності. З метою створення умов об’єктивної оцінки виборцями інформації у виборчий період законом врегульовано порядок використання соціологічних імідж-технологій.
До регулятивів, направлених на оптимізацію порядку реалізації системоутворюючих іміджевих технологій, належать норми, які містять методи налагодження конструктивного публічного діалогу, зокрема через впровадження заходів щодо проведення громадської та громадсько-професійної експертизи, консультацій, задоволення інформаційних запитів населення і т. д.
Запропоновано заповнити прогалини в регулюванні процесу іміджування, зокрема ті, що стосуються порядку проведення публічних зборів, мітингів та демонстрацій. А саме визначити порядок проведення протестних акцій та встановити перелік обмежень права на мирні збори. Вказані міри направлено на мінімізацію маніпуляційного впливу, пов’язаного із використанням адміністративного ресурсу.
В ході дослідження природи політичного іміджу, даний феномен розглянуто в рамках інституційних проекцій лідерства, виборів та державної влади. Визначено, що до основних факторів, які визначають зміст стратегії формування іміджу політичного лідера, належать особистісні риси, ситуаційні чинники, стиль управлінської діяльності, виражений у порядку встановлення взаємовідносин лідера із конституєнтами. Крім того, формування іміджу політичного лідера ґрунтується на положеннях техніки міфотворення, що знаходить вираження в процесах героїзації та демонізації.
Іміджування в процесі функціонування державної влади ґрунтується на засадах встановлення конструктивного публічного діалогу влади із громадськістю, що забезпечується за допомогою встановлення зворотнього зв’язку в формі опитування громадської думки, громадської експертизи, консультацій, публічних акцій протесту.
Аналіз процесу іміджування державної влади дозволяє виділити декілька проекцій в дослідженні. Імідж як комплексний культурно-політичний феномен, сформований на основі стереотипного уявлення про владу, важко піддається змінам. Більш динамічним представляється імідж, який представляє собою проекцію реалізації публічної політики провладною політичною командою.
Встановлено, що впровадження механізму соціального партнерства між владою та громадськістю включає в себе комплекс заходів, до яких належать робота із засобами масової інформації, встановлення зв’язків із підприємствами, організаціями, місцевими органами самоврядування, управління в умовах кризових ситуацій. До перспективних напрямків реформування відносимо впровадження інституту електронного урядування, який сприятиме виробленню якісно нових форм здійснення іміджевого позиціонування державної влади, що пов’язано із високими технологічними можливостями даного інституту в аспекті встановлення зворотнього зв’язку із населенням.
Функціонування політичних акторів в ринковому політичному просторі, дозволяє виділити наступні елементи іміджевої стратегії: позиціонування, сегментацію та диференціацію.
Визначено особливості формування іміджу в умовах виборчого процесу. Дослідження вітчизняного виборчого процесу на прикладі парламентських виборів 2012 року дозволяє визначити основні тенденції формування політичного іміджу у вітчизняному політичному процесі, які полягають у наступному: оновлення законодавства про вибори, зокрема впровадження змішаної виборчої системи, сприяло популяризації використання технологій багатовекторного іміджевого позиціонування, тобто створення іміджу з регіональною специфікою, а підвищення прохідного бар’єру обумовило позиціонування великих партій в координатах влада опозиція.
В цілому, проблема визначення ролі імідж-технологій у вітчизняному політичному процесі охоплює широке коло суспільно-політичних зв’язків. Іміджування характеризується системним характером впливу, що об’єднує елементи управління, позиціонування та взаємодії із громадськістю. Іміджеві технологій визначають зміст та динаміку процесу легітимації владного впливу, створюючи передумови для впровадження сучасних демократичних цінностей.
Вони вдосконалюють механізм соціального партнерства інститутів держави та громадянського суспільства, наближуючи державу до моделі правової та стимулюючи подальшу інституціалізацію громадянського суспільства. Все це сприяє оптимізації впливу імідж-технологій на розвиток політичного процесу та його окремих конкретних типів у сучасній Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева Т. А."Публичное" и "частное": где границы "политического"? /Т. А. Алексеева // Философские науки. 2005. № 3. С. 26 39.
2. Анохин М. Г. Политические технологии / М. Г. Анохин // Вестник Российского университета дружбы народов. Сер. Политология. 2000. № 2. С. 101 104.
3. Аристотель. Сочинения в 4-х т. / Аристотель ; пер. с древнегреческого ; под. общ. ред. А. И. Доватура. М. : Мысль, 1983. Т. 4 : Политика. 830 с.
4. Багмет В. Політичні меседжі в передвиборчій боротьбі в Україні / М.Багмет, В. Ханстантинов // Політичний менеджмент. 2009 №6(39). С.72 84.
5. Бакштановский В. И. Этика политического успеха : научно-публицистическая монография / В.И.Бакштановский, Ю.В.Согомонов, В.А.Чурилов. Москва : Центр прикладной этики, 1997. 747 с.
6. Балинський І. О. Маркетингові способи організації політичних комунікацій / І. О. Балинський // Держава та регіони : Серія : Гуманітарні науки. 2008. № 4. С. 66 70.
7. Барт Р. Мифологии / Р. Барт ; пер., вступ. сл. и коммент. С.Н.Зенкина. М. : издательство им. Сабашниковых, 1996. 312 с.
8. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві : психологія, технології, техніка паблік рилейшнз : монографія / В.М.Бебик. К. : МАУП, 2005. 440 с.
9. Бебик В. М. Політична діяльність в умовах соціально-правової держави / В. М. Бебик // Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 4. С.143 154.
10. Бебик В. М. Політологія: наука і навчальна дисципліна : підручник / В.М.Бебик. К. : Каравелла, 2009. 496 с.
11. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл ; пер. с англ. 2-ое изд., испр. и доп. М. : Academia, 2004. CLXX, 788 c.
12. Белобрагин В. Я. Некоторые вопросы формирования имиджелогии как науки [Електронний ресурс] : доклад на заседании президиума АИ 26.03.2004 / В. Я. Белобрагин, В. В. Белобрагин. Режим доступу: http://www.academim.org/art/bel_1.html
13. БернейсЭ. Манипуляция общественным мнением. Как и почему? / Э.Бернейс // Политические исслеждования. 2012. №4. С.149 159.
14. БернейсЭ. Пропаганда / Э. Бернейс ; пер. с англ. И. Ющенко. М. : Hippo Publishing, 2010. 176 с.
15. Бэкон Ф. О достоинстве и приумножении наук : Сочинения в 2-х т. / Ф.Бэкон ; сост., общ. ред. и вступ. статья А. Л. Субботина. М. : Мысль, 1971. Т. 2. 590 с.
16. Бішоп Дж. Ф. Ілюзія громадської думки: факт і артефакт в американських опитуваннях (Уривки з книги. Частина 2) / Дж.Ф.Бішоп // Політичний маркетинг. 2007. №5. С. 3 12.
17. Блондель Ж. Политическое лідерство: Путь к всеобъемлющему анализу / Ж.Блондель. М. : Российская академия управления, 1992. 135 с.
18. Блэк С. Паблик Рилейшнз. Что это такое? / С. Блэк ; пер. с англ. С.Блэк. М. : Новости : Модино пресс, 1990. 240 с.
19. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр. М. : «Добросвет», 2000. 387 с.
20. Бодріяр Ж. Симулярки і симуляція / Ж. Бодріяр ; [пер. з французької В.Ховхун]. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 230 с.
21. Большая советская энциклопедия / [гл. ред. С. И. Вавилов]. 2-е изд. М.: Государственное научное издательство «Большая Советская Єнциклопедия», 1949. Т. 1. 640 с.
22. Бондарев В. П.Концепции современного естествознания / В.П.Бондарев. М. : Альфа-М, 2003. 464 с.
23. Брянцева Е. А. Социология имиджа: к постановке проблемы / Е.А.Брянцева // Вестник Московского Университета : политология и социология. 2008. №1. С. 105 116.
24. Бугрим В. В. Комунікативно-технологічні матриці побудови ефективного іміджу [Електронний ресурс] / В. В. Бугрим. Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1970
25. Бунецький Л. Л. Аспекти інституціоналізму в сучасній політичній науці: аналіз феномену «політичний інститут» / Л. Л. Бунецький // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. 2009. Вип. 91 93. С. 60 63.
26. БурдьёП.Социология политики / П. Бурдье ; пер.сфр., сост., общ.ред. и предисл. Н.А.Шматко. М. : Socio-Logos, 1993. 336 с.
27. Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології : навчально-методичний посібник / М. Й. Варій. К. : Ельга, Ніка-Центр, 2003. 400 с.
28. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер ; пер. с нем., сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П. П. Гайденко. М. : Прогресс, 1990. 808 с.
29. Векслер А. История public relations: попытка хронологии / А.Векслер // Советник. 1998. № 9. С. 15 17.
30. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер ; пер. Е.Г.Панфилова, пред. и общ. ред Э. Я Кольмана. М. : Издательство иностранной литературы, 1958. 196 с.
31. Гавра Д. П. Фе