ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В СУЧАСНІЙ ІСПАНСЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРНИЙ ТА СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАРИНЕНКО Павло Ігорович

УДК 811.134.2’373.43

ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В СУЧАСНІЙ ІСПАНСЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРНИЙ ТА СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Н.М.Корбозерова

Київ 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..................................................................
ВСТУП....................................................................................................................
РОЗДІЛ 1. ДИНАМІЧНІ МОВНІ ПРОЦЕСИ СТАНОВЛЕННЯ НЕОЛОГІЗМІВ
1.1. Мовні зміни в світлі теоретичних засад функціоналізму.............
1.1.1. Мовні зміни як прояв динамічності мови............................
1.1.2. Причини та фактори мовних змін........................................
1.1.3. Результат мовних змін та їхній перебіг................................
1.2. Неологічні процеси в мові...............................................................
1.2.1. Лексичні інновації як прояв рухомості лексичного рівня.........................................................................................
1.2.2. Поняття неології, неологізмів і новотворів, класифікації..
1.2.3. Роль сучасної іспанської преси в розповсюдженні неологізмів..............................................................................
1.3. Процеси породження та ідентифікації неологізмів у мовленні...
Висновки до розділу 1...........................................................................................
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ТА СЕМАНТИКА НОВОТВОРІВ СУЧАСНОЇ ІСПАНСЬКОЇ ПРЕСИ
2.1. Поняття словотвору в сучасних лінгвістичних теоріях................
2.2. Префіксальний спосіб утворення неологізмів...............................
2.2.1. Власне префіксальне словотворення....................................
2.2.2. Неологічні утворення префіксоїдами...................................
2.3. Суфіксальний спосіб утворення неологізмів ................................
2.3.1. Іменникова суфіксація...........................................................
2.3.2. Прикметникова суфіксація....................................................
2.3.3. Дієслівна суфіксація...............................................................
2.3.4. Оцінна суфіксація...................................................................
2.3.5. Суфіксоїди та книжне словоскладання................................
2.4. Парасинтетичні новотвори..............................................................
2.5. Регресивна деривація.......................................................................
2.6. Утворення неологізмів шляхом словоскладання .........................
2.6.1. Орфографічні складні слова..................................................
2.6.2. Синтагматичні складні слова................................................
2.7. Утворення неологізмів шляхом скорочення..................................
2.7.1. Неологізми, утворені усіченням слова.................................
2.6.2. Неологізми, утворені акронімією (телескопічні слова)......
2.6.3. Неологізми-абревіатури.........................................................
Висновки до розділу 2...........................................................................................
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ НОВОТВОРІВ У СУЧАСНІЙ ІСПАНСЬКІЙ ПРЕСІ
3.1. Номінативна функція новотворів....................................................
3.2. Конструктивна функція новотворів................................................
3.3. Компресивна функція новотворів...................................................
3.4. Експресивна функція новотворів....................................................
3.5. Стилістична функція новотворів....................................................
Висновки до розділу 3...........................................................................................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ......................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................................
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.................................
ДОДАТКИ..............................................................................................................
Додаток А. Корпус досліджених новотворів...................................
Додаток Б. Процеси словотворення в сучасній іспанській мові на матеріалі преси (таблиці).........................................
Додаток В. Відсотковий аналіз новотворів на матеріалі сучасної іспанської преси (діаграми)..........................................
Додаток Ґ. Схеми................................................................................

ВСТУП

Сучасний стан лінгвістики характеризується антропоцентричним напрямком розвитку досліджень, і саме тому наукові об’єкти вивчаються через бачення їхньої ролі, призначення, функції в розвитку людської особистості для подальшого її вдосконалення в умовах взаємовідносин із навколишнім світом, який постійно трансформується й ускладнюється, змінюючи за собою мову в часі. Мова і час довічна проблема дослідників: мова живе в часі, а час відбивається в мові. В сучасних мовах світу слід відзначити таке явище, як зростаюча варіативність мовних знаків, що надає комунікантам перспективи вибору, розширюючи можливості задоволення конкретних комунікативних завдань. Мова стає більш рухомою, тонко реагує на нові ситуації спілкування, поповнює свої ресурси для поновлення лексичного складу літературної мови.
Період кінця ХХ початку ХХІ століть викликає особливий інтерес мовознавців внаслідок яскраво вираженої динамічності та протиріч цієї епохи, зумовлених дією низки екстралінгвальних чинників, пов’язаних із новітніми досягненнями науково-технічної революції, інформаційним вибухом, пожвавленням міграції населення, процесами інтеграції та глобалізації світового простору, етнічними конфліктами, соціально-політичними й економічними переворотами. Темп змін позамовних обставин за своєю стрімкістю перевищує темп еволюції мовної системи в цілому. Стан сучасної іспанської мови, трансформації, які в ній відбуваються, потребують уважного вивчення та пояснення. Насамперед це стосується словотворення, оскільки воно є максимально виразним показником життєздатності мови [225, с. 91-126], що й зумовило вибір новотворів для нашого дослідження.
Лексичні новотвори як продукт лінгвокреативної діяльності людини завжди викликали інтерес лінгвістів як в українському мовознавстві, так і в зарубіжному [49; 72; 85; 103; 149; 241; 264; 296]. Останнім часом дослідження новотворів набуває осмислення за допомогою новітніх підходів до їхнього вивчення, в яких простежуються закономірності створення й функціонування нових ЛО, тенденції розвитку словникового складу, процеси номінації нових реалій, опис комунікативних механізмів, вплив суспільства на мову й навпаки. За останнє десятиліття на матеріалі германських мов було здійснено роботи, присвячені проблемам поповнення словникового складу, в яких нове слово вивчалося в світлі когнітивізму [3; 150; 186], функціоналізму [99; 119; 183], соціолінгвістики [54], комунікативної прагматики [14; 32; 64]. Неологізми в слов’янських мовах простудійовано під комунікативно-прагматичним кутом [18; 26; 89; 145; 167; 189]. Вивчення неологізмів на матеріалі сучасних романських мов проводилося лише в контексті французької мови [81; 171].
Відсутність відповідних розвідок на матеріалі іспанської мови визначило актуальність обраної теми, яка зумовлена спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення інноваційних процесів і явищ у лексиці іспанської мови. Зокрема, набуває ваги вивчення причин і результатів змін, способів та засобів збагачення словникового складу мови. Актуальним стає аналіз функцій новотворів у сучасній іспанській пресі.
Теоретичними засадами нашого дослідження виступають функціональний і структуральний напрями лінгвістики, й особливо такі розділи як теорія словотвору, теорія номінації, функції мовних одиниць у мовленні. Теоретичною базою написання роботи слугували праці відомих українських і зарубіжних учених у галузі неології [49; 54; 103; 149; 167; 173; 222], словотвору [57; 71; 138; 175; 197; 200; 204; 279] і функціональної лінгвістики [11; 19; 98; 135; 152].
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до плану комплексної наукової теми Функціонально-семантичний, комунікативний та соціокультурний аспекти іспанської мови в синхронії та діахронії”, яку розробляє кафедрою іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 2 від 23 вересня 2004 року), та в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)”, яку виконує Київський національний лінгвістичний університет (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 2000 року).
Метою роботи є визначення тенденцій збагачення словникового складу та динаміки словотвірної системи сучасної іспанської мови шляхом аналізу структури, семантики та функцій новотворів на матеріалі іспанської преси піренейського мовного простору кінця ХХ початку ХХІ століть. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
уточнити зміст понять новотвори” й неологізм”, встановити їхній зв’язок із інновацією” та мовними змінами”;
розкрити основні функції новотворів сучасної іспанської мови на матеріалі преси піренейського ареалу;
визначити й описати продуктивні моделі та способи словотворення в сучасній іспанській мові на матеріалі сучасної іспанської преси;
схарактеризувати інтенсивність поповнення новотворами тематичних груп лексики в сучасній іспанській мові на матеріалі преси;
проаналізувати факти впливу екстралінгвальних чинників на розвиток словникового складу у взаємозв’язку з чинниками внутрішнього характеру;
встановити механізми породження неологізмів у мовленні й стратегії їхньої ідентифікації;
з’ясувати актуальні ономасіологічні категорії й засоби номінації в сучасній іспанській мові на матеріалі іспанської преси.
Об’єктом вивчення обрано лексичні новотвори сучасної іспанської преси, поява яких зумовлена зовнішніми і внутрішніми мовними факторами.
Предметом аналізу стали структура, семантика та функції новотворів сучасної іспанської мови піренейського мовного простору.
Матеріалом дослідження слугували лексичні новотвори в обсязі 6432-х одиниць, які було виокремлено в результаті суцільної вибірки з сучасної іспанської преси з 1993 до 2005 року (газети El País, El Mundo, La Vanguardia, ABC, El Norte de Castilla та журнали Muy Interesante, Quo, Qué me dices та ін.) і з корпусу на основі преси сучасної іспанської мови Бази даних Іспанської Королівської Академії (Corpus de Referencia del Español Actual de la Real Academia Española). Головним критерієм відбору новотворів стало те, що ці нові слова не зареєстровано у ХХІ виданні Словника іспанської мови Королівської Академії [345], але зафіксовано як неологізми в провідних словниках, виданих у 1990-2000-х роках [347-356]. Підґрунтям зазначеного критерію стала думка іспанського лінгвіста Х.Фернандеса Севілья, який наполягає на необхідності дослідження неологізму лише за умови його фіксації словником. Останній є індикатором його оволодіння й розповсюдження серед комунікантів, тим часом як незафіксовані неологізми є лише лексичними відхиленнями [241, с. 14].
Мета та завдання дисертації визначили вибір таких методів дослідження, як індуктивний метод, що визначив напрям вивчення від накопичення мовного матеріалу до його класифікації та систематизації, контекстуальний аналіз для виявлення нейтрального та експресивно-стилістичного значення новотворів, компонентний аналіз для встановлення й порівняння семантичного обсягу новотворів з однокореневими словами, дескриптивний метод для опису комунікативних ситуацій появи неологізмів, структурно-словотвірний аналіз для студіювання продуктивних словотвірних моделей, джерел формування нових словотвірних засобів, елементи етимологічного аналізу для співвідношення актуальної продуктивності словотвірних формантів з історичною, аналіз словникових дефініцій для виявлення особливостей мовних засобів номінації нових явищ, аналіз кореляції мовних та суспільних явищ для аналізу впливу екстралінгвальних чинників у взаємозв’язку з факторами мовного характеру на розвиток словникового складу, кількісні підрахунки для систематизації новотворів за продуктивними словотвірними типами.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше проведено комплексний аналіз лексичних новотворів у сучасній іспанській мові в функціонально-структурному ракурсі на матеріалі преси піренейського простору. Вперше розкрито вплив лінгвальних і екстралінгвальних чинників на появу неологізмів у сучасній іспанській мові, простежено напрями еволюції словотвірної системи іспанської мови. На матеріалі сучасної іспанської преси систематизовано корпус новотворів, встановлено та висвітлено особливості формування, функціонування й номінації нових ЛО, їхній експресивно-прагматичний потенціал, виявлено найактивніші тематичні групи лексики.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що неологія доповнена новими критеріями, принципами й умовами входження неологізмів до мовної системи. Виокремлення й опис основних функцій, породження та стратегій ідентифікації новотворів розширюють парадигму функціоналізму, зокрема теорію породження мовлення, теорію номінації, комунікативно-прагматичні студії. Теорія словотвору іспанської мови визначається висвітленням специфіки формування нових словотвірних моделей і дериваційних елементів, що також є внеском у вивчення динамічних процесів становлення мови. Результати та висновки роботи мають значення для функціональної лінгвістики, прагматики, лексикології, соціолінгвістики, теорії словотвору та теорії номінації.
Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості його використання в курсі з лексикології іспанської мови (Шляхи збагачення словникового складу”, Часова диференціація словникового складу”), стилістики іспанської мови (Функціональні стилі”, Стилістична морфологія”), спецкурсів із соціолінгвістики (Варіативність та мовні зміни”) та психолінгвістики (Породження мовлення”); на практичних заняттях із іспанської мови та лінгвокраїнознавства; у процесі написання навчальних посібників і укладанні словників різних типів; при виконанні бакалаврських і магістерських робіт.
На захист винесено такі положення:
1. Родовим поняттям для новотвору є неологізм нова ЛО, яка входить до мови поетапно внаслідок суперечності між наявними мовними засобами та постійним зростанням номінативних і комунікативних потреб суспільства для виконання однієї з функцій: номінативної, конструктивної, експресивної, стилістичної, компресивної та ін. Ця одиниця закріплюється в мові після виконання та дотримання певних умов і критеріїв та сприймається комунікантами літературної мови окремого національного варіанта як нова. В процесі створення нового слова адресант спирається на мотивувальну базу залежно від актуальних ознак, використовуючи продуктивні словотвірні моделі. Ідентифікація нового слова адресатом відбувається шляхом його включення в лексикон та встановлення зв’язків з іншими лексемами.
2. Розподіл новотворів у сучасній іспанській пресі за тематичними групами лексики є неоднорідним унаслідок популяризації окремих сфер діяльності комунікантів; специфіки розвитку мовної картини світу взагалі та іспанського суспільства зокрема; глобалізації світу. Найбільша кількість новотворів матеріалу дослідження складає такі тематичні групи лексики: політична, економічна, науково-технічна, медична, побутова, спортивна, культурно-мистецька. Новотвори поширюються й засвоюються комунікантами через пресу, яка, спрямована на масового адресата, призводить до усереднення мовних засобів, зіткнення усного й писемного мовлення, книжної та розмовної лексики.
3. Суфіксація є головним способом словотворення, який бере участь у формуванні новотворів у сучасній іспанській пресі. Друге місце посідає префіксація, яка майже дорівнює кількості суфіксальних новотворів. За ними йдуть словоскладання, скорочення, регресивна деривація та парасинтез.
4. Продуктивність афіксів у мові сучасної іспанської преси спричинено дією таких чинників: 1) актуальне значення афікса; 2) набуття афіксом нового значення або розвиток іншого на основі існуючого; 3) розширення нових комбінаторних властивостей афікса; 4) здатність афікса формувати нові слова від продуктивних у сучасній мові основ-моделей; 5) спроможність афікса утворювати ЛО, які належатимуть до різноманітних тематичних груп; 6) особливість певних афіксів замінювати аналітичні конструкції; 7) вплив інших мов і екстралінгвальних чинників; 8) суб’єктивні фактори; 9) розташування афіксів в одній і тій самій ономасіологічній субкатегорії.
5. Мова текстів сучасної іспанської преси характеризується: 1) процесами демократизації та інтернаціоналізації словотвірної системи; 2) збільшенням кількості рис аналітизму та аглютинативності; 3) зростанням експресивності та посиленням тенденції особистісного начала. Дія цих процесів зумовлена впливом лінгвальних і екстралінгвальних факторів.
6. Ономасіологічні категорії пов’язані з концептуальною картиною світу комунікантів і відбивають вербалізовані нові об’єкти та явища сучасного світу, розщеплюючи екстралінгвальну дійсність. У сучасній іспанській пресі найактивнішими ономасіологічними категоріями є заперечна” й кількості та розміру” для префіксальних новотворів; агент”, конкретно-предметне і збірне значення”, абстрактні назви” для іменникових новотворів; відносна” для прикметникових новотворів; каузативна” для дієслівних новотворів. Активність цих категорій зростає внаслідок потреби актуалізувати фрагменти певної дійсності, а саме: відсутність чи заперечення того, що викликає у людей зацікавлення; визначення розміру та кількості в просторі; спрямованість на самого себе та на нові фрагменти людського діяльнісного досвіду; поглиблення абстракції; різні види відношень; спричинення чогось.
Апробація роботи. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на кафедрі іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету, висвітлювалися у доповідях 14 наукових конференцій, у тому числі на науково-практичних конференціях Мова-освіта-культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 24-27 квітня 2001 р.), Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 8-11 квітня 2003 р.), Мова, освіта культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 6-9 квітня 2004 р.), Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі” (Київ, 6-8 квітня 2005 р.) та наукових конференціях Перший всеукраїнський конгрес іспаністів” (Київ, 18-19 жовтня 2002 р.), Сучасна іспаністика у культурологічному контексті” (Київ, 19-20 березня 2003 р.), Мовна освіта в контексті Болонських реалій” (Київ, 24-25 лютого 2005 р.), 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє” (Київ, 22-23 лютого 2006 р.) Київського національного лінгвістичного університету; міжнародних наукових конференціях Київського національного університету ім. Т.Шевченка Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 14 квітня 2004 р.), Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” (Київ, 12 жовтня 2004 р.), Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 12 квітня 2005 р.), Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 11 жовтня 2005 р.); науковій конференції Творчість Рафаеля Альберті в контексті Покоління 27 року” (Київ, 21 лютого 2003 р.) та міжнародній науково-практичній конференції Україна на шляху до європейської спільноти” (Київ, 19-20 лютого 2005 р.) Київського міжнародного університету.
Публікації. Результати виконаного дослідження викладено в одинадцяти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (5,05 др. арк.), та в матеріалах міжнародної науково-практичної конференції. Загальний обсяг публікацій 5,21 др. арк.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та чотирьох додатків. Обсяг тексту дисертації 179 сторінок, загальний обсяг роботи 277 сторінок. Список використаних джерел нараховує 359 найменувань, 154 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 114 позицій.
У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, описано методи дослідження, викладено теоретичне й практичне значення його результатів.
У першому розділі Динамічні мовні процеси становлення неологізмів” представлено теоретичні положення, на які спирається дослідження. В світлі теорій функціонально-комунікативної лінгвістики та структуралізму розглянуто мовні зміни, причини, умови, фактори їхньої появи, визначено неологічні процеси в мові, з’ясовано механізми породження та ідентифікації неологізмів.
У другому розділі Структура та семантика новотворів сучасної іспанської преси” досліджено різні способи словотворення неологізмів деривацію, словоскладання та скорочення на матеріалі сучасної іспанської преси, розкрито продуктивні словотвірні моделі, окреслено мовні процеси, притаманні сучасному стану іспанської мови на матеріалі преси.
У третьому розділі Функції новотворів у сучасній іспанській пресі” проаналізовано основні функції новотворів у текстах сучасної іспанської преси, визначено активні ономасіологічні категорії, досліджено процеси, притаманні для актуального стану іспанської мови та преси зокрема.
У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, окреслено перспективи подальшої наукової роботи в обраній галузі.
У додатках наведено корпус досліджених новотворів; представлено
16 таблиць механізмів словотворення в сучасній іспанській мові на матеріалі преси; 17 діаграм, що відображають відсотковий аналіз новотворів корпусу дослідження; 4 схеми.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На матеріалі сучасної іспанської преси проведено комплексне функціонально-структуральне дослідження новотворів у сучасній іспанській мові, утворених процесами деривації, словоскладання та скорочення. Відповідно до того, що мова виступає засобом і механізмом реалізації комунікантами певних напрямів у сфері пізнання дійсності та в актах спілкування, вона є динамічною системою, задля досягнення своєї головної функції, комунікативної, на реалізацію якої спрямовані всі мовні ресурси, серед яких особливе місце займає словотворення.
Головною рушійною силою розвитку мови є протиріччя між номінативними й комунікативними потребами адресатів та адресантів і наявними мовними засобами. Появі мовних змін сприяє взаємодія чинників лінгвального й екстралінгвального характеру. До позамовних факторів, які чинять вплив на іспанську мову й викликають активізацію мовних, інтенсифікуючи номінативні процеси, відносимо вступ Іспанії до ЄС, розширення сфери впливу англомовної та західної культури, світову глобалізацію, розвиток інформаційних технологій і ЗМІ, міграцію населення, напрям розвитку іспанського суспільства.
Інновація є результатом мовної зміни, а прийняття інновації її розповсюдженням, узагальненням та апробацією комунікантами як моделі для подальших висловлень. У становленні інновації завжди присутні два етапи: 1) її виникнення; 2) її перетворення на факт мови. З численних інновацій розповсюджуються та приймаються не всі, а лише деякі. Поширення інновації відбувається через комунікантів більш мобільних у просторі. Початок виникнення інновації зазвичай відбувається несвідомо й індивідуально всередині однієї з підгруп спільноти (оказіонально). Якщо інновація переходить до інших поколінь комунікантів і приймається до стилістичної варіації, вона зможе призвести до структурних реорганізацій, які, в свою чергу, можуть започаткувати нові зміни.
Лексичний рівень є найбільш чутливим до мовних змін. На основі текстів сучасної іспанської преси різної функціонально-тематичної спрямованості внаслідок суспільної потреби вербалізації нових реалій виділяються актуальні тематичні групи новотворів: політична, соціально-економічна, науково-технічна, медична, побутова, спортивна та культурно-мистецька.
Інновацією на лексичному рівні є неологізм, різниця між яким і неологією полягає в опозиції між продуктом та процесом. Неологізм це нова ЛО, яка входить до мови поетапно завдяки суспільній необхідності для виконання однієї з функцій (номінативної, конструктивної, компресивної, експресивної, стилістичної та ін.), і сприймається комунікантами окремого національного варіанта як нова. Для остаточного закріплення в мові неологізм має бути прийнятим і засвоєним комунікантами, регулярно використовуватися в певних контекстах і мовленнєвих актах, виконавши низку умов та дотримавшись певних критеріїв. Нові слова з’являється в мові оказіонально або сплановано (більшість термінів). Неологічний характер ЛО визначається різними параметрами. Класифікація неологізмів за способом утворення здатна продемонструвати рівень життєздатності мови, максимальним виразником якого є формальні неологізми (новотвори).
ЗМІ, та преса зокрема, є одним із головних каналів входження новотворів до мови. Мова сучасної іспанської публіцистики вимагає гнучкості, спрямованості на масового адресата, універсалізації та оновлення номінативних і експресивних засобів. Страх комунікативної втрати адресата під час сприймання інформації усереднює використання мовних засобів у ЗМІ, та у пресі зокрема, й призводить до зіткнення усної і писемної форм літературної мови, книжної та розмовної лексики.
Породження неологізму представляє складний процес, що відбувається поетапно. До моменту висловлення в адресанта народжуються певні образи, що визначаються концентрацією особистісних смислів, відображених у значеннях ЛО. За відсутності готового слова утворюється необхідна одиниця, що відповідає вимогам конкретного акту, спираючись на мотивувальну основу. В залежності від того, яка з актуальних ознак основи є релевантною, адресант створює певну одиницю, використовуючи продуктивні словотвірні моделі. Ідентифікація нової ЛО відбувається шляхом її включення до лексикону через встановлення зв’язків між новим словом та іншими ЛО внутрішнього лексикону адресата. Під час ідентифікації нової ЛО підсвідомо обирається опорний елемент, спираючись на попередній досвід конкретного комуніканта, вербальний і невербальний контекст індивідуального знання.
Серед новотворів сучасної іспанської преси найбільшу кількість складає суфіксація (39,7% новотворів дослідження). Друге місце посідає префіксація, яка дорівнює 37,8% усіх новотворів дослідження, третє місце займає словоскладання (15,2% новотворів). 4,6% новотворів припадає на скорочення. Регресивній деривації відповідає 1,5% нових слів. Останнє місце займає парасинтез (1,3%) (див. таблиця 16 Додаток Б, діаграма 17 Додаток В).
Дисертаційне дослідження дозволило визначити найпродуктивніші словотвірні форманти та моделі на матеріалі сучасної іспанської преси. Співвідношення неологізмів, утворених префіксами та префіксоїдами, становить 64% і 36%. Найпродуктивнішими префіксами є anti-, des-, re-, sobre-, semi-, а префіксоїдами auto-, tele-, radio-, bio-, euro-, продуктивність яких зумовлена здатністю приєднуватися до основ різних частин мови та створювати неологізми, які входять до різних тематичних сфер; впливом сусідніх мов; новими комбінаторними та семантичними властивостями. Серед суфіксальних неологізмів найчисленнішу групу утворює іменникова суфіксація 38%, далі йде прикметникова суфіксація (25%), суфіксоїди (15%), дієслівна суфіксація (12%), оцінно-лексикалізована суфіксація (10%). Найпродуктивнішими суфіксами іменникової суфіксації є -ción, -ismo, -ista, -dad; прикметникової суфіксації -ado, -ico, -ante, -al, -ante; дієслівної суфіксації -izar, -ar; оцінно-лексикалізованої суфіксації -azo, -ón, -ito; серед суфікоїдів -terapiа. Продуктивність визначається їхньою здатністю утворювати актуальні ономасіологічні категорії; поповнювати лексику різних сфер; новими комбінаторними та семантичними властивостями афіксів у порівнянні з іншими, які знаходяться в тій самій ономасіологічній категорії, утворюючи синонімічні відношення. Серед складних слів продуктивними моделями є орфографічні V + N і N + N та синтагматичні N + Adj, N + de + N, N + N. Найбільше скорочених слів утворюють акроніми N + N і апокопа.
Поява новотворів у мові й у періодиці відбувається згідно з основними функціями словотворення: номінативної, експресивної, стилістичної, конструктивної, компресійної та ін. Номінативна є головною функцією новотворів у сучасній іспанській пресі. Вона керується ономасіологічними категоріями, які дозволяють зробити висновок про розщеплення нашим мисленням екстралінгвальної реальності.
Найактивнішою ономасіологічною категорією префіксальних новотворів у сучасній іспанській пресі є заперечення” та кількості та розміру”, поширеність яких засвідчує нагальну потребу комунікантів актуалізувати такі фрагменти екстралінгвальної дійсності, які вказують на відсутність чи заперечення того, що викликає в комунікантів зацікавлення, або які пов’язані з різними проявами визначення розміру та кількості у просторі. Серед іменникових новотворів сучасної іспанської преси активними ономасіологічними категоріями є, з одного боку, агент” і конкретно-предметне та збірне значення”, внаслідок антропоцентричного розвитку суспільства; а з іншого боку, абстрактні назви”, що зумовлено прогресом мови в символічному плані. Для прикметникових новотворів активною ономасіологічною категорію є відносна” через здатність позначати різноманітні види відношень до предметів, явищ, агентів. Найбільша кількість дієслівних неологізмів, утворених суфіксальним і парасинтетичним способом, зафіксована в межах ономасіологічної категорії каузативність”.
Сучасна іспанська мова преси, та словотворення зокрема, характеризуються збільшенням рис аналітизму та аглютинативності. Зростання аналітизму спостерігається в: 1) появі лексикалізованих афіксів та афіксоїдів; 2) появі аналітичних конструкцій; 3) зростанні синтагматичних складних слів і незмінних складних іменників, усічених слів та абревіацій, які використовують артикль для позначення роду та числа або часткове приєднання флексії. Розвиток аглютинативності спостерігається в: 1) черезступеневому словотворенні; 2) структурі іменників і прикметників із префіксами, які не міцно спаяні з основою; 3) збільшенні кількості багатоморфемних структур, що складаються на морфемному шві без пристосувань, яким сприяють афіксоїдні, акронічні, парасинтетичні новотвори та словоскладання загалом; 4) інтерфіксація усічених форм акронімів і написання з малої літери абревіатур у фонетичній відповідності до способу вимови.
Внаслідок компресії словоскладання виступає перехідним процесом перетворення словосполучення на просте слово, а згодом у скорочене слово, яке поступово може граматикалізуватися в афікс через надлишок семантичної інформації й високу частотність вжитку.
Новотвори в сучасній іспанській пресі засвідчують зростання експресивності в мові, та словотворенні зокрема, що виражається суб’єктивним ставленням до інформації або до адресата, підкреслюючи комунікативний намір. Експресивні форми виникають унаслідок: 1) найменувань, які містять оцінку в значенні твірної основи, інтенсифіковану афіксом; 2) утворень неологізмів за допомогою оцінних суфіксів; 3) зміни новотвором сфери свого вжитку або використанням у певних контекстах; 4) появи каламбурних номінацій явищ та агентів на базі метонімічного переносу, де за основу приймається додаткове, метафоричне й іронічне позначення дії; 5) вживання епітетів-детермінантів; 6) активізації стилістичної та візуальної акронімії. Утворення неологізмів на основі власних назв і топонімів за антономазією посилюють тенденцію до зростання особистісного начала в мові. В межах експресивної базової функції новотворів виділяються текстова й аргументативна.
Комунікант використовує книжні, занижені й нейтральні новотвори, які відповідають тій чи іншій сфері мовлення, для надання тексту високого або зниженого тону. Мова текстів сучасної іспанської преси характеризується процесами демократизації та інтернаціоналізації. Демократизація надає ознак стандартності розмовним елементам мови, що виявляються в приєднанні афіксів до розмовних слів, арготизмів і слів молодіжного жаргону або в об’єднанні цих слів у складне слово. З іншого боку, арготичні префіксоїди та іменниковий кримінальний жаргонний суфікс -ata входять до сучасної іспанської преси, впливаючи на усічення слова. Процес демократизації підтверджують такі факти, як входження до преси слів, утворених за допомогою оцінної суфіксації та регресивної деривації, усічення слова.
Процес інтернаціоналізації в сучасній іспанській пресі підтверджують такі факти, як приєднання афіксів і слів до запозичень. Одночасно відбувається запозичення вжитку певних афіксів із англійської та французької мов, запозичення формантів із класичних та англійської мов. Під впливом англійської та німецької мов зростає продуктивність синтагматичного складного слова N + N. За умови існування дублетів-аломорфів частіше вживаються афікси, запозичені з класичних мов, ніж успадковані. Входження слів, утворених за допомогою афіксоїдів, підтверджує факт інтернаціоналізації мови й тенденції до книжного словотворення всередині самої системи. Помітним елементом міжнародної лексики в сучасній іспанській пресі є абревіація.

Подальше дослідження новотворів іспанської мови є далекосяжним як у галузі когнітивної лінгвістики, так і в галузі соціолінгвістики, діалектології та етнолінгвістики. Перспективним, на наш погляд, є вивчення семантичних неологізмів і неологізмів-запозичень у сучасній іспанській мові. Предметом майбутніх студій може стати аналіз неологізмів латиноамериканського варіанту, які визначать специфіку джерел поповнення словникового складу кожного з варіантів іспанської мови; встановлення конвергентних і дивергентних моделей із піренейським варіантом; дослідження неологізмів у історичному плані в порівнянні з іншими романськими мовами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеев В.Н. Семиотика. М.: Весь Мир, 2002. 256 с.
2. Александрова Г.А. Словообразовательные процессы в научно-технической терминологии: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Киевск. гос. ун-т имени Тараса Шевченка. К., 1975. 25 с.
3. Андрусяк І.В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Ужгород, 2003. 268 с.
4. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М.: Языки русской культуры, 1995. 472 с.
5. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. М.: Высшая школа, 1973. 304 с.
6. Артемчук Г.И. Очерки развития теории немецкого словообразования в Германии (конец І четверти ХІХ І четверти ХХ вв.): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1972. 250 с.
7. Арутюнова Н.Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке. М.: Издательство АН СССР, 1961. 151 с.
8. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
9. Арутюнова Н.Д. Алогичность метафорических полей. Между мифом и метафорой // Русский язык сегодня / РАН. Ин-т рус. яз. им. В.В.Виноградова. Отв. ред. Л.П.Крысин. М.: Азбуковник, 2003. Вып. 2. С. 20-38.
10. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Издательство иностранной литературы, 1955. 416 с.
11. Бацевич Ф.С. Функционально-отражательное изучение лексики: теоретический и практический аспекты. Львов: Университет им. И.Франко, 1993. 170 с.
12. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2004. 344 с.
13. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Світ, 1997. 392 с.
14. Бєлозьоров М.В. Англійські лексичні та фразеологічні новотвори у сфері економіки: структурний, семантичний і соціофункціональний аспекти: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Запоріжжя, 2003. 253 с.
15. Богданов К.А. Повседневность и мифология: Исследования по семиотике фольклорной действительности. СПб: Исскуство-СПБ, 2001. 438 с.
16. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. М.: Добросвет, 2000. 387 с.
17. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2-х т. М.: Издательство АН СССР, 1963. Т. 1. 384 с.; Т. 2. 391 с.
18. Бондар М.В. Активні лексико-семантичні процеси в мові художньої прози кінця ХХ початку ХХІ століть: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2004. 19 с.
19. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208 с.
20. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. М.: Высшая школа, 1990. 320 с.
21. Будагов Р.А. Человек и его язык. М.: Издательство Московск. ун-та, 1976. 429 с.
22. Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка? М.: Наука, 1977. 264 с.
23. Булаховській Л.А. Вибрані праці у 5-ти томах. К.: Наукова думка, 1975. Т.1. 495 с.
24. Былинкина М.И. Смысловые особенности испанского языка Аргентины. М.: Наука, 1969. 204 с.
25. Вакулик І.І. Запозичення з класичних мов у науковій термінології сучасних європейських мов (на матеріалі юридичних та економічних термінів української, російської, німецької, французької, англійської мов): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15 / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2004. 20 с.
26. Валгина Н.С. Активные процессы в современном русском языке. М.: Логос, 2001. 304 с.
27. Вепрева И.Т. О языковой рефлексии на словесное обновление современной эпохи // Русский язык сегодня / РАН. Ин-т рус. яз. им. В.В.Виноградова. Отв. ред. Л.П.Крысин. М.: Азбуковник, 2003. Вып. 2. С. 416-425.
28. Виноградов В.В. Русский язык. М.: Высшая школа, 1972. 606 с.
29. Виноградов В.С. Грамматика испанского языка: Практический курс. М.: Высшая школа, 1990. 430 с.
30. Виноградов В.С. Лексикология испанского языка. М.: Высшая школа, 2003. 244 с.
31. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высшая школа, 1991. 449 с.
32. Врабель Т.Т. Словотворча прагматика в сучасній англійській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Донецьк. нац. ун-т. Донецьк, 2005. 20 с.
33. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 768 с.
34. Гак В.Г. Пределы семантической эволюции слов // Русский язык сегодня / РАН. Ин-т рус. яз. им. В.В.Виноградова. Отв. ред. Л.П.Крысин. М.: Азбуковник, 2003. Вып. 2. С. 88-97.
35. Гетьман З.О. Скорочені слова в сучасній іспанській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. лінгв. ун-т. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2005. Вип. 13. С. 104-105.
36. Григорьев В.П. История испанского языка. М.: Высшая школа, 1985. 176 с.
37. Гринберг Дж. Антропологическая лингвистика: Вводный курс. М.: Едиториал УРСС, 2004. 224 с.
38. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
39. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. М.: Прогресс, 1985. 451 с.
40. Данилич В.С. Семантика и структура паронимов испанского языка: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Киевск. гос. ун-т имени Тараса Шевченка. К., 1983. 24 с.
41. Денисов П.Н. О понятии синхронного среза и синхронного состояния языка в лексике и лексикографии // Вопросы языкознания. 1986. №3. С. 89-95.
42. Дерді Е.Т. Словотвірні та структурно-семантичні характеристики англійських юридичних термінів: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2003. 21 с.
43. Добрушина Е.Р. Что значит НЕТ? // Дискурсивные слова русского языка: контекстное варьирование и семантическое единство / Составители К.Киселев, Д.Пайар. М.: Азбуковник, 2003. С. 146-193.
44. Доценко Т.И. Активные процессы в лексиконе подростка // Русский язык сегодня / РАН. Ин-т рус. яз. им. В.В.Виноградова. Отв. ред. Л.П.Крысин. М.: Азбуковник, 2003. Вып. 2. С. 139-147.
45. Думбрэвяну И.М. Очерк по теории словосложения (на материале романских языков). Кишинев: Штинца, 1980. 112 с.
46. Ешич М.Б. Этничность и этнос (Термины, понятия, реалии: некоторые теоретические проблемы межэтических отношений в полиэтнических государствах и современном мире) // Встречи этнических культур в зеркале языка: (в сопоставительном лингвокультурном аспекте) / Науч. совет по истории мировой культуры. М.: Наука, 2002. С. 7-71.
47. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. №6. С. 32-46.
48. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия. К.: Издательство при КГУ, 1974. 176 с.
49. Жлуктенко Ю.А. Динамика словообразовательной системы и неологизмы // Английские неологизмы / Жлуктенко Ю.А., Березинский В.П., Борисенко И.И. и др. К.: Наукова думка, 1983. С. 5-11.
50. Жлуктенко Ю.А. Неологизмы телескопные слова // Английские неологизмы / Жлуктенко Ю.А., Березинский В.П., Борисенко И.И. и др. К.: Наукова думка, 1983. С. 101-113.
51. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. М.: Наука, 1982. 328 с.
52. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1989. 126 с.
53. Загурская Н.В. Образ-концепт сверхчеловека в контексте нового реализма // Язык и культура: Факты и ценности: К 70-летию Юрия Сергеевича Степанова / Отв. ред. Е.С.Кубрякова, Т.Е.Янко. М.: Языки славянской культуры, 2001. С. 248-256.
54. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу англійської мови в 80-ті 90-ті роки ХХ століття: Дис. ... д-ра. філол. наук: 10.02.04. Запоріжжя, 1999. 403 с.
55. Зацний Ю.А., Пахомова Т.О. Мова і суспільство: збагачення словникового складу сучасної англійської мови. Запоріжжя: ЗДУ, 2000. 431 с.
56. Зацний Ю.А., Пахомова Т.О., Зацна В.Ю. Соціолінгвістичні аспекти вивчення словникового складу сучасної англійської мови. Запоріжжя: ЗДУ, 2004. 284 с.
57. Земская Е.А. Активные процессы современного словопроизводства // Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995). М.: Языки русской культуры, 1996. С. 90-141.
58. Земская Е.А. Язык как деятельность: Морфема. Слово. Речь. М.: Языки славянской культуры, 2004. 688 с.
59. Зимняя И.А. Функциональная психолингвистическая схема формирования и формулирования мысли посредством языка // Исследования речового мышления в психолингвистике / Отв. ред. Е.Ф.Тарасов. М.: Наука, 1985. С. 95-99.
60. Зубкова Л.Г. Общая теория языка в развитии. М.: Издательство РУДН, 2002. 472 с.
61. Иванова Л.Т., Мартынова Н.А., Хонкасало Э.И. Испанский язык на Кубе. М.: Высшая школа, 1971. 80 с.
62. Ивлева Г.Г. Тенденции развития слова и словарного состава (на материале немецкого языка). М.: Наука, 1986. 136 с.
63. Интернациональные элементы в лексике и терминологии. Харьков: Вища школа. Издательство при Харьковск. ун-те, 1980. 208 с.
64. Капуш А.В. Еволюційні процеси в німецькій лексиці суспільно-політичного змісту (на матеріалі періодичних видань 80-х 90-х років): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. держ. лінгв. ун-т. К., 2000. 20 с.
65. Кацнельсон С.Д. Категория языка и мышления. М.: Языки славянской культуры, 2001. 864 с.
66. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: ИТДГК «Гнозис», 2004. 390 с.
67. Катиш Т.В. Особливості функціонування термінологічної лексики в мові української фантастики: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровськ. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2005. 19 с.
68. Келлер Р. Языковые изменения. О невидимой руке в языке. Самара: Издательство СамГПУ, 1997. 308 с.
69. Кибрик А.Е. Константы и переменные. СПб.: Алетейя, 2003. 720 с.
70. Киященко Л.П. В поисках исчезающей предметности (очерки о синергетике языка). М.: Институт философии РАН, 2000. 199 с.
71. Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. К.: Наукова думка, 1973. 186 с.
72. Клименко Н.Ф. Як народжується слово. К.: Радянська школа, 1991. 288 с.
73. Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови. К.: Київський університет ім. Т.Шевченка, 1998. 182 с.
74. Клименко Н.Ф. Гібридизація слів як прояв аналогії в словотворенні // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Видавничій Дім Дмитра Бураго, 2005. Вип. 16, книга 1. С. 179-184.
75. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К.: Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, 1998. 161 с.
76. Клименко О.Л. Поповнення словникового складу сучасної англійської мови з нелітературних підсистем: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2000. 19 с.
77. Коваленко Г.М. Англійська лексика моди ХХ-ХХІ століть: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2005. 20 с.
78. Коваль Н.М. Неологізаційні та архаїзаційні процеси у лексиці іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія Філологія, педагогіка, психологія”. Вип. 6. 2002. С. 188-192.
79. Кокойло О.В., Корбозерова Н.М. Інтернаціональна лексика в російській та українській мовах // Мовознавство. 1987. №2. С. 27-32.
80. Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. К.: Наукова думка, 1973. 304 с.
81. Конопацька Я.О. Семантична неологія в сучасному французькому медіа дискурсі: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05. Львів, 2005. 201 с.
82. Корбозерова Н.М. Мовні явища в історичному висвітленні // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2003. Вип. 2. С. 189-196.
83. Корнилов О.А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов. М.: ЧеРо, 2003. 349 с.
84. Коршак Е.Н. О проблеме ограничения авторских новообразований и потенциальных слов // Проблемы пополнения словарного состава романо-германских языков / Межвузовский сборник научных трудов. Л.: ЛГПИ, 1983. С. 62-68.
85. Косериу Э. Синхрония, диахрония и история. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 204 с.
86. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: Академія, 2003. 464 с.
87. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. М.: ИТДГК «Гнозис», 2002. 284 с.
88. Кронгауз М.А. Семантика. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 399 с.
89. Крысин Л.П. Русское слово, свое и чужое: Исследования по современному русскому языку и социолингвистике. М.: Языки славянской культуры, 2004. 888 с
90. Крючкова Т.Б. Особенности функционирования и развития общественно-политической лексики и терминологии. М.: Наука, 1989. 151 с.
91. Ктитарова Н.К. Українська термінологія металургійної промисловості: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровськ. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2000. 18 с.
92. Куайн У. Слово и объект. М.: Логос, Практис, 2000. 386 с.
93. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М.: