ТВОРЧІСТЬ М.ЦУКАНОВОЇ (ПРОЗА, ДРАМАТУРГІЯ, МЕМУАРИ) : ТВОРЧЕСТВО М.ЦУКАНОВОИ (ПРОЗА, ДРАМАТУРГИЯ, МЕМУАРЫ)



  • Название:
  • ТВОРЧІСТЬ М.ЦУКАНОВОЇ (ПРОЗА, ДРАМАТУРГІЯ, МЕМУАРИ)
  • Альтернативное название:
  • ТВОРЧЕСТВО М.ЦУКАНОВОИ (ПРОЗА, ДРАМАТУРГИЯ, МЕМУАРЫ)
  • Кол-во страниц:
  • 217
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
    На правах рукопису
    УДК 821.161.2’06 Цуканова
    Гавриш Ірина Петрівна
    Творчість М.Цуканової (проза, драматургія, мемуари)
    10.01.01 українська література
    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук
    Науковий керівник:
    Гноєва Ніна Іванівна,
    кандидат філологічних наук,
    доцент
    Харків 2007







    ЗМІСТ
    ВСТУП.....................................................................................................................3
    РОЗДІЛ 1.
    Проблеми вивчення творчості МАрії Цуканової та теоретико-методологічні основи дослідження..................................................9
    1.1. Життєвий та творчий шлях М.Цуканової....................................................9
    1.2. Рецепція творчості М.Цуканової в критиці...............................................18
    1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження .....31
    РОЗДІЛ 2.
    Провідні мотиви малої прози..................................................................36
    2.1. Мотив самотності...........................................................................................36
    2.2. Мотив долі.......................................................................................................54
    2.3. Мотив жертовності.........................................................................................69
    2.4. Мотив дороги...................................................................................................78
    РОЗДІЛ 3.
    Художні пошуки письменниці в жанрі повісті та роману.....................................88
    РОЗДІЛ 4.
    Художній світ драматургії М. Цуканової..............................................................136
    РОЗДІЛ 5.
    Жанрово-стильові особливості спогадів письменниці........................................178
    ВИСНОВКИ..................................................................................................193
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................201









    ВСТУП
    Відновлення цілісної картини української культури, зумовлене необхідністю самоідентифікації нації в останній чверті минулого століття, зберігає свою актуальність і на початку ХХІ ст. Інноваційні тенденції українського літературознавства кількох останніх десятиліть, а саме: аналітичне осмислення суперечностей літературного процесу ХХ століття, повернення втрачених, несправедливо забутих або неналежно поцінованих сучасниками імен, освоєння художнього досвіду співвітчизників з діаспори тривають і до сьогодні, набуваючи ознак якісного переходу від інформативного накопичення матеріалу і його популяризації до вивчення оригінальних мистецьких явищ, усебічного літературознавчого аналізу індивідуальних стильових систем.
    Тривалість зазначеного процесу пов’язана не лише з тим, що багато творів письменників-емігрантів ще залишаються маловідомими, недостатньо дослідженими, без проекції на загальні тенденції літературного розвитку, а й із тим, що „протягом багатьох десятиліть вітчизняне літературознавство зосереджувало увагу на дослідженні творчості окремих видатних постатей у літературі, світочів, що, образно кажучи, своїм сяйвом поглинали промені меншої величини, тоді як кожен з учасників літературного процесу більшою чи меншою мірою прислужився для його розквіту” [95, с.27]. У зв’язку з цим однією з основних проблем сучасного літературознавства є дослідження та переосмислення творчого доробку митців різних як за рівнем талановитості, так і за системою поглядів; відомих, маловідомих і зовсім невідомих, тих, кого І.Франко відносив до „письменників другого ешелону” [169, с.37]. Поява наукових досліджень, які відкривають широкому загалові імена М.Загірної, М.Зіньківського, О.Катренка, А.Олійника, І.Левади та інших, свідчить, що творчість „другорядних” письменників не є тлом для визначних митців, а становить собою невід’ємну і неповторну частину літературного процесу певної доби.
    Непростим є і входження діаспорної української літератури в материкову, як зазначає І.Качуровський в інтерв’ю Л.Тарнашинській: „Процес цей досить зорганізований, але фактично забуто тих, котрі померли. Складається враження: хто зумів вибитися на чужині в перший ряд, той посів його і в Україні. А хто не зумів незалежно від міри таланту” [146, с.162]. Ця теза ще раз доводить значущість окресленої проблеми для відтворення цілісної картини нашої культури.
    До майже невідомих українському читачеві постатей можемо віднести і Марію Цуканову. Це зумовлено тим, що переважна більшість творів письменниці або публікувалась у періодичних виданнях, які на той час виходили обмеженим тиражем, або була надрукована за кордоном: у Буенос-Айресі та Чикаго. Маючи професійну освіту піаністки, М.Цуканова під впливом культурних процесів кінця 20-х рр. минулого століття спробувала свої сили в літературі, пишучи епічні та драматичні твори. Все подальше життя авторки тісно пов’язане як із музикою (працювала за фахом), так і з літературою (її творча спадщина нараховує 9 новел і оповідань, 2 повісті та уривок з роману, 3 драматичні твори, спогади). До того ж, як зазначає М.Цуканова у своїх спогадах, вона мала нагоду вивчати техніку живопису, що допомогло їй у найскрутніші моменти життя. Викладені факти свідчать про багатогранність обдарування авторки, її тісний зв’язок із мистецтвом у різних його проявах. Непростий життєвий шлях письменниці (українське відродження, період репресій, ІІ світова війна, вимушений виїзд до Львова, а згодом і за кордон, проживання в Австрії, Аргентині, Америці) зумовив не лише створення авторкою цілої галереї образів, а й обумовив розширення проблемних і тематичних обріїв, що постають у її творчому доробку. Обмежений доступ широкого загалу до творів письменниці спричинив порівняно невелику кількість критичних праць, у переважній більшості з яких дослідники зосереджують свою увагу на одному з творів авторки [19, 111, 138] або торкаються якогось із аспектів її творчості [114, 186]. Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу творчої спадщини М.Цуканової (прозових, драматичних творів та мемуарів) з урахуванням закономірностей літературного процесу ХХ століття.
    Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі історії української літератури Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна відповідно до науково-тематичного плану та напрямку її роботи за проблемою „Жанрово-стильові особливості та поетика української літератури ХІХ ХХ століть”.
    Мета роботи полягає в цілісному, всебічному аналізові спадщини М.Цуканової, в з’ясуванні жанрових ознак, провідних мотивів та художньої своєрідності її творів.
    Відповідно до мети висунуто такі завдання:
    - простежити стан дослідження життєвого та творчого шляху авторки;
    - розкрити своєрідність спогадів письменниці;
    - проаналізувати провідні мотиви та їх функціонування в малій прозі М.Цуканової;
    - з’ясувати жанрову специфіку повістей авторки;
    - проаналізувати художній світ драматичних творів М.Цуканової, акцентуючи увагу на авторському світобаченні;
    - дослідити творчу спадщину письменниці в повному обсязі, включаючи її рукописні твори, листування та архівні матеріали;
    - визначити місце творчої спадщини М.Цуканової в українському літературному процесі ХХ століття.
    Об’єктом дослідження є художній доробок М.Цуканової усіх періодів творчості. Для всебічного та більш ґрунтовного вивчення залучалися мемуари, епістолярна спадщина письменниці, листи її сина Марка Благовірова, архівні джерела Державного архіву Львівської області та Харківського літературного музею. Предмет дослідження мотивна структура та художня своєрідність творчого доробку письменниці.
    Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження було застосовано культурно-історичний та порівняльно-типологічний методи, що дозволило ввести досліджувані твори письменниці в культурно-історичний контекст епохи. Елементи біографічного та психологічного методів використовувались при аналізі творів, у яких яскраво проступають автобіографічні риси. Крім того, до уваги взято здобутки цілісного та мотивного аналізів художніх творів.
    Теоретико-методологічну базу роботи складають праці як українських (М.Ільницького, О.Галича, Г.Костюка, Ю.Шереха, М.Гіршмана, В.Чапленка, Л.Рудницького, Р.Гром’яка, Є.Онацького, Л.Залеської-Онишкевич, А.Ткаченка), так і російських літературознавців (М.Бахтіна, О.Веселовського, В.Проппа, В.Халізєва, Б.Гаспарова, А. Тартаковського, А.Єсина, Л.Чернець) та інших, включено до роботи і надбання зарубіжних дослідників (К.Ясперса, Б.Шоу, Г.Вільперта, П.Вайта).
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше:
    - зроблено спробу комплексного літературознавчого дослідження епічних, драматичних творів та спогадів М.Цуканової;
    - систематизовано критичні праці та інформативні джерела, пов’язані з життєвим та творчим шляхом авторки;
    - розглянуто жанрові та стильові домінанти спогадів М.Цуканової;
    - окреслено основні мотиви та простежено специфіку їх функціонування у творчому доробку письменниці.
    Теоретичне та практичне значення роботи. Результати дисертації можуть бути враховані при подальшому вивченні основних векторів розвитку української літератури ХХ століття. Висновки дослідження можуть бути використані при розробці курсу „Історія української літератури ХХ століття”, спецкурсів, семінарів та навчальних посібників.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи обговорювалися на засіданні кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, на засіданні Харківського історико-філологічного товариства.
    Результати дослідження доповідались на Міжнародній науковій конференції „Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХ століття”. До 200-річчя Харківського університету та філологічної школи факультету (Харків, 1-3 жовтня 2003 р.); Міжнародній науковій конференції „Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 5-7 жовтня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції „Українська література в загальноєвропейському контексті”, присвяченій 60-річчю УжНУ та 60-річчю кафедри української літератури (Ужгород, 10-12 жовтня 2005 р.).
    Основний зміст роботи висвітлено в семи публікаціях:
    1. Гавриш І. Проблема морального вибору в новелі Дощ іде” Марії Цуканової // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Філологічні дослідження тексту Х., 2003. №583. С.88-91.
    2. Гавриш І. Романтичні елементи у повісті Марії Цуканової На грані двох світів” // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Х., 2003. № 607. С.137-140.
    3. Гавриш І. Категорія долі в оповіданні „Сторінка одного життя” Марії Цуканової // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Х., 2004. № 632. С.293-297.
    4. Гавриш І. Становлення творчої особистості у повісті М.Цуканової „Їхня таємниця” // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Х., 2005. № 647. С.112-117.
    5. Гавриш І. Марія Цуканова: штрихи до портрета. (До 100-річчя з дня народження письменниці) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Х., 2005. Т.11. С.115-123.
    6. Гавриш І. Характери та мотиви у драмі-дискусії „Проліски” Марії Цуканової // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип. 9: Українська література в загальноєвропейському контексті. Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2005. С. 87-92.
    7. Гавриш І. Війна в новелістиці Марії Цуканової // Вісник Міжнародного слов’янського університету. Х., 2003. № 2. Т.VI. С.49-52.

    Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 200 сторінок основного тексту, на 17 сторінках вміщено список використаних джерел (219 позицій).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Постать Марії Михайлівни Цуканової нерозривно пов’язана з ХХ століттям. Вона стала свідком революції 1917 року, українського відродження, голодомору, репресій, ІІ світової війни, еміграції українців спочатку до Європи, а згодом до Аргентини та Америки, репатріації, уважно слідкувала за процесами розпаду Радянського Союзу та утворення Української незалежної держави. Долаючи послані долею випробування, вона шукала відповіді на життєво важливі питання. Те, що В.Винниченко називає М.Цуканову в листах не лише „колегою”, а й „товаришем у шуканні”, свідчить, що вона не припиняла своїх пошуків і в найскладніші періоди, а, ознайомившись із драмою „Завтра знову зійде сонце” та спогадами авторки, переконуємось, що цей процес тривав до останніх днів її життя.
    Бажанням знайти відповіді на болючі питання наділяє авторка і своїх героїв, починаючи з першого надрукованого твору „Дощ іде”. Процес пошуку, який у новелі постає через екзистенційну проблему вибору сюжетний та композиційний стрижень твору, тісно переплітається з цілою низкою мотивів, що проектуються на всю малу прозу авторки. Серед них можемо виокремити провідні: самотності, долі (фатуму, талану), гріха, жертовності, смерті, дороги (шляху, подорожі, мандрів), злочину та покарання. Зберігаючи одну з основних своїх ознак повторюваність, кожен із окреслених мотивів з’являється в ряді творів авторки, взаємодіючи з іншими та набуваючи цікавих значеннєвих відтінків.
    Найширше представлений у „Сторінці одного життя” мотив долі або прямо, або опосередковано присутній у всіх творах М.Цуканової. Зображуючи долю в різних „іпостасях” (фатум („Шовкова рукавичка”, „Сторінка одного життя”), талан („Dama de noche”), письменниця віддає перевагу трактовці її у теїстичному ключі як Вищої Мудрої сили (Божої волі), що керує всіма законами буття. І водночас визнає взаємозалежність долі та людини: з одного боку, доля людини в певному сенсі залежить від самої людини, її прагнень та дій (сеньйора „Сторінка одного життя”, Ромаш („Бузковий цвіт”), з іншого, суспільство та „закони, вигадані людьми”, обумовлюють часто трагічну долю звичайних людей (дівчинка („Дощ іде”), Володко („Діти”), остовець („Ельф”)). Таким чином, М.Цуканова актуалізує цілий комплекс філософських проблем: вибору, відповідальності, пошуку свого місця у світі, цінності людського життя, сенсу буття тощо саме в пограничних, кризових для людини ситуаціях, коли вона відповідає не лише за себе, а й за інших.
    Доля як онтологічна категорія у творах письменниці постає в поєднанні з індивідуальною долею, а саме з долею дітей розкуркулених („Дощ іде”) та репресованих („Бузковий цвіт”) батьків, дітей під час ІІ світової війни („Діти”, „Шоколяда”), емігрантів („Сторінка одного життя”, „Dama de noche”), жінок („Втіха”, „Сторінка одного життя”)). Трагічність ситуацій, обумовлених різними суспільними факторами, в яких діють герої творів М.Цуканової, врівноважується неминучістю торжества вищої справедливості, що надає творам оптимістичного звучання.
    Саме з долею авторка пов’язує появу на життєвому шляху людини випробувань, одним із яких є самотність. Вона розкривається в новелах та оповіданнях письменниці в різних ракурсах: як руйнівна сила, що породжує ненависть та бажання помститись тим, хто спричинив ізоляцію (дівчина („Дощ іде”)), і як поштовх до самоаналізу з метою самовдосконалення (Микола Ромаш („Бузковий цвіт”), Гудима („Шовкова рукавичка”)). До того ж М.Цуканова зображує самотність вимушену, спричинену історичними обставинами чи то ворожістю або байдужістю навколишнього світу (дівчина („Дощ іде”), герої новел „Діти”, „Dama de noche”); свідомо обрану як шлях спокути (Гудима); неочікувану як результат бажаних слави та визнання (Микола Ромаш). Однак самотність у творчості письменниці не є неподоланною, бо кожен із героїв авторки є багатогранною особистістю і частиною соціуму водночас. І кожен із них проходить власний шлях подолання самотності, який стає шляхом пошуку свого місця у світі. Дівчина („Дощ іде”) рятує від смерті вояка, якого вважала особистим ворогом, звільняючись таким чином від ненависті, Микола („Бузковий цвіт”) віднаходить джерело натхнення у спільному житті та творчості з коханою Надією, герой новели „Dama de noche” повертається до національних витоків, переконавшись у пріоритетності внутрішньої краси над зовнішньою, Ганна („Сторінка одного життя”) усвідомлює мету свого існування в піклуванні про інших людей.
    У зв’язку з прагненням як авторки, так і її героїв знайти відповіді на болючі питання цілком природним у творчості М.Цуканової постає мотив дороги. Символічного значення він набуває у новелі „Дощ іде”: у царині простору дорога, якою весь час ідуть байдужі люди, відділяє світ дівчини від зовнішнього, у царині часу шлях поневірянь з матір’ю символізує межу між щасливим дитинством та безталанним майбутнім. У більшості ж творів мотив дороги трактується досить традиційно: як життєвий шлях, сповнений перешкод. Окреслений мотив особливої актуальності набуває у творах еміграційної тематики („Сторінка одного життя”, „Dama de noche”). Ситуація, за якої шлях, сповнений надій та сподівань, часто обертається шляхом втрат та розчарувань, постає у зазначених новелах М.Цуканової і як реалія, і як застереження або навіть попередження тим, хто зважується на подібний крок. І навіть у такі моменти авторка залишається вірною собі, зображуючи кінцевий етап одного пройденого шляху як початок іншого, нового, сповненого віри.
    Не менш цікавою є значеннєва палітра екзистенційного мотиву смерті в малій прозі М.Цуканової. Він постає то як одне з найскладніших випробувань („Дощ іде”, Діти”), то як кінець шляху когось із героїв („Сторінка одного життя”, „Шовкова рукавичка”, уривок з роману „Проба”), то як першопричина самотності („Дощ іде”) чи то можливість її подолання („Ельф”), як реалія життя, що чатує на кожного, особливо під час війни („Діти”), як явище, з яким важко змиритись, але якому не можна зарадити („Дощ іде”, „Шовкова рукавичка”). Мабуть, саме мотив смерті як одна з семантично напружених частин тексту, що має автобіографічне підґрунтя, найбільше сприяє розкриттю змістової глибини авторської концепції, віддзеркаленої у новелах та оповіданнях авторки.
    Поряд із мотивами, чітко вираженими в тексті, в малій прозі авторки пунктирно окреслюється мотив свободи / несвободи (більш характерний саме для її драматургії). Питання свободи / несвободи як фундаментальної характеристики людського буття неодноразово ставало предметом роздумів зарубіжних митців та філософів (А.Камю, Ж.-П.Сартр), корифеїв української літератури, зокрема Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, І.Я.Франка, і не могло залишитись поза увагою авторки, якій довелось пережити найдраматичніші моменти ХХ століття. У М.Цуканової цей мотив представлений як на рівні внутрішнього світу героїв (рішення дівчини після ночі вагань врятувати юнака, який, на думку героїні, посів її місце в щасливій родині, стає звільненням від ненависті, плеканої довгі роки („Дощ іде”); визнання пріоритетності внутрішньої краси над зовнішньою дозволяє героєві позбутись влади „блискучого боженятка пустоблиска” („Dama de noche”), так і на рівні людина соціум (доля „остівця” („Ельф”), трагічна історія репатріантів („Завтра знову зійде сонце”) або міжособистісному (добровільний полон дівчини для порятунку вояка („Шоколяда”), усвідомлення хибності існуючих стереотипів („Шовкова рукавичка”, „Слава”, „Завтра знову зійде сонце”). Процес переходу героя від несвободи до свободи письменниця зображує як явище цілком природне, в основі якого прагнення індивідуума до гармонії як на рівні мікросвіту, так і на рівні взаємодії особистості з навколишнім світом.
    Отже, розглянуті мотиви малої прози письменниці поєднують у своєму значеннєвому спектрі як традиційне тлумачення, так і індивідуально-авторське, можуть бути спроектовані на творчість авторки в цілому і сприяють глибшому проникненню в художній світ М.Цуканової.
    Переїзд до Львова та сприятливі умови для літературної творчості зумовили продовження письменницею художніх пошуків як на рівні змісту, так і на рівні форми, зокрема в жанрі повісті та роману. Завершеного твору, який можна було б співвіднести з жанром роману, у творчому доробку М.Цуканової ми не знайдемо, однак маємо „Пробу”, яка не лише має авторський підзаголовок „уривок з роману”, а й відзначається перспективністю заявленої тематики, проблемних рівнів, системи образів та сюжетно-композиційних прийомів.
    Пробуючи свої сили у жанрі повісті, письменниця пише „Їхню таємницю (Записки митця)” та „На грані двох світів”. Усвідомлюючи, що традиційно існуючі різновиди окресленого жанру вповні не відповідають потребам часу, М.Цуканова намагається поєднати в „Їхній таємниці” елементи соціально-побутової, психологічної та детективної повістей. Обрана авторкою форма оповіді у вигляді записок талановитого художника (іноді близьких до мемуарних, іноді до щоденникових) дозволила зобразити життя митця в кількох площинах. З одного боку, перед читачем постає вплив різних психологічних станів художника (закоханості, розчарування, дружнього ставлення, ненависті, великодушності) на творчий процес, з іншого взаємозалежність мистецтва та суспільства. Слід відзначити, що в цій повісті чіткіше, ніж у попередніх творах авторки, проступає історичний контекст, провідні риси епохи (30-ті рр. ХХ ст.), а головні герої твору постають як її віддзеркалення, як носії певного світогляду. Вдалою виявилась і спроба авторки вплести в тканину твору детективні елементи. Наявність таємниці не відволікає уваги читача, а навпаки сприяє динамічності сюжету. Заслуговує на увагу і „добра композиція”, завдяки якій досягається внутрішня завершеність, цілісність повісті. Зокрема, як неодноразово зазначали критики, саме чітка композиційна організація творів є однією з провідних рис творчості письменниці в цілому.
    Незважаючи на значну різницю в часі написання (двадцять років), обидві повісті М.Цуканової відзначаються посиленою увагою до окремої людини та її непростої долі за певних історичних обставин. Зображення трагічної долі людини, що стала жертвою суспільної несправедливості, традиційне для української літератури, письменниця у повісті „На грані двох світів” подає в незвичному ракурсі. Усвідомлення чоловіком власної приреченості стає початком історії, що спроектована не в минуле героя, на з’ясування причин такої ситуації, а в майбутнє, яке він пов’язує з життям в іншому світі, цілком реальному у сприйнятті героя. Цей світ постає як другий шанс для безнадійно хворого чоловіка і дає йому надію на самореалізацію в якості фізично здорового принца, майбутнього спадкоємця престолу, який має можливість і нагоду змінити на краще не лише власне життя, а й життя своїх підданих. Таке співіснування двох світів обумовлює як трагічне, так і оптимістичне звучання повісті.
    Побудова твору на колообізі сну та реальності, введення до художнього світу казкових образів та ситуацій, динамічність сюжету, наявність філософських роздумів героїв про природу людських страждань, матеріальне та духовне, талант та обов’язок, зумовлений соціальним становищем, добро та зло в світі людських взаємин тощо дозволяють говорити про те, що в „На грані двох світів” авторка поєднала риси фантастичної, психологічної, пригодницької та філософської повістей.
    Традиційне для малої прози М.Цуканової співіснування реалістичного та романтичного зображення дійсності в повістях змінюється спробою письменниці віддати перевагу одному з них. Незважаючи на присутність цілої низки романтичних елементів, у „Їхній таємниці” домінуючим стає реалістичне начало, що проступає в зображенні взаємин митця з навколишнім світом, впливу соціально-історичних обставин на світогляд героя, пошуку художником свого місця у світі, прагнення достовірності зображення, об’єктивності, якої митець досягає, лише пройшовши через страждання. У повісті „На грані двох світів” на перший план виступає романтичне зображення (посилена увага до внутрішнього світу героя, пошук ідеалу, співіснування матеріального та духовного, вираження почуттів за допомогою творчості, зокрема музики, наявність фантастичних образів тощо). Однак повість „На грані двох світів” не можна назвати вповні романтичним твором, оскільки реалістичні тенденції в ній є досить відчутними. Таким чином, з’ясовуємо, що на рівні стилю творів письменниці доречніше говорити про співіснування реалістичного та романтичного зображення дійсності. Ця риса виявляється і в трьох драматичних творах, що репрезентують основні періоди її творчості: харківський, сповнений сподівань на те, що нарешті Україна отримає статус самостійної держави („Проліски”); львівський, позначений активними творчими пошуками („Слава”); та еміграційний, пов’язаний з постановкою та спробою вирішення письменницею низки актуальних філософських проблем („Завтра знову зійде сонце”).
    Такі різні за часом написання, жанром та тематичними рівнями п’єси авторки об’єднуються рядом ознак, які можуть бути спроектовані на весь художній світ письменниці. А саме: головні герої, як правило, є творчо обдарованими особистостями з певною системою цінностей, яку мають відстоювати, часто вони потрапляють у ситуації, коли доводиться робити вибір, що обумовлює все подальше життя (Ната, Отава („Проліски”), Ірка („Слава”), Мар’яно, Ірена („Завтра знову зійде сонце”)). Діалоги мають дискусійний характер і підкреслюють пріоритетність позиції одного з героїв.
    Часово-просторова організація більшості драматичних творів авторки не є чітко окресленою (лише у драмі „Завтра знову зійде сонце” маємо посилання на час 50-60 рр. та на місце Аргентина), що сприяє проектуванню змодельованої письменницею ситуації в загальнолюдську площину.
    Заслуговує на увагу і широкий спектр проблем, порушених авторкою у зазначених п’єсах, які, з одного боку, торкаються індивідуально-особистісного та соціального рівнів людського життя, з іншого загальнолюдського та національного. При вирішенні окресленого кола проблем проступає одна з основних рис творчості М.Цуканової: авторка уникає категоричності, повної завершеності (для низки творів письменниці характерний відкритий фінал), залишаючи, таким чином, за читачем право на власний висновок. Підтвердженням тому, що в даному аспекті М.Цуканова залишається вірною собі до кінця, можуть слугувати і її спогади, орієнтовані на об’єктивність, достовірність в зображенні як особистісних фактів, так і рис епохи.
    „Мої спогади” постають як своєрідний підсумок творчих пошуків авторки і щодо змісту, і щодо форми. Зосереджуючи основну увагу на подіях власного життя, письменниця не лише подає їх в органічній єдності зі значними історичними реаліями першої половини ХХ століття, а й прагне простежити еволюційні зміни як на рівні мікросвіту людини, так і на рівні суспільства, нації. Таке поєднання індивідуального та загального обумовило форму твору спогади з чітко вираженими автобіографічними елементами і дозволило авторці, з одного боку, донести до читача власну світоглядну концепцію, з іншого, долучитись до процесу зменшення „білих плям” в українській історії та культурі.
    Поза всяким сумнівом, М.Цуканова належить до тих українських письменників, які мають право посісти своє місце в історії української літератури ХХ століття, бо своєю творчістю забезпечували цілісність літературного процесу у період ІІ світової війни та в подальші десятиліття.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Агеєва В.П. Пам’ять подвигу (українська воєнна проза 60-80-х рр.). К.: Наук. думка, 1989. 272 с.
    2. Адамович А. Три повести. М.: ДОСААФ, 1988. 556 с.
    3. Алексиевич С. „Круглый стол”: Мемуары на сломе эпох // Вопросы литературы. 2000. №1. С. 3-43.
    4. Андреева В., Ровнер А. Дождь // Энциклопедия символов, знаков, эмблем / Сост. В.Андреева и др. М.: Локид-Миф, 2000. С. 159.
    5. [Без підпису]. 25 років на службі театру // Наш театр. Книга діячів українського театрального мистецтва 1915-1991 / За ред. О.Лисяк, Г.Лужицький, Л.Полтава. У 2 т. Т.2. Нью-Йорк Париж Сідней Торонто, 1992. С. 299 301.
    6. [Без підпису]. Друга хвиля мемуаристики // Літературна Україна. 2005. № 44 (5131). Від 10 листопада. С. 4.
    7. [Без підпису]. З нових видань // Краківські вісті. 1943. Від 31 жовтня. Ч. 244 (982). С. 4.
    8. [Без підпису]. З нових видань // Нові дні. 1955. Листопад. Ч. 70. С. 29.
    9. [Без підпису]. Про авторів // Світо-вид. 1993. № 12 (ІІІ). С. 118 119.
    10. [Без підпису]. Рецензії // Нові дні. 1950. Травень. Ч. 4. С. 30.
    11. [Без підпису]. Хроніка // Наші дні. Травень. 1943. Рік ІІ. Ч. 5. С.15 16.
    12. [Без підпису]. Хроніка // Наші дні. Червень. 1943. Рік ІІ. Ч. 6. С.15.
    13. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Худож. лит., 1975. 502 c.
    14. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
    15. Безхутрий Ю.М. Коні Уласа Самчука // Самчук У. Так, як бачило око і відчувала душа. К.: Центр-музінформ, 1998. С. 7 26.
    16. Безхутрий Ю.М. Художній світ Миколи Хвильового. Х.: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2005. 332 с.
    17. Белая Г.А. Художественный мир современной прозы. М: Наука, 1983. 192 с.
    18. Белунова Н.И. Искусство эпистолярия и художественное произведение // Русский язык в школе. 1995. № 5. С.77 82.
    19. Бен. Сценка літературно-мистецького клюбу // Краківські вісті. Український щоденник. Рік V. Ч. 18 (1051). Від 28 січня. 1944. С. 5.
    20. Бидерман Г. Дождь // Г.Бидерман Энциклопедия символов. М.: Республика, 1996. С. 73.
    21. Бидерман Г. Змея // Г.Бидерман Энциклопедия символов. М.: Республика, 1996. С. 96 97.
    22. Бій ішов святий і правий: Українська радянська література в роки Великої вітчизняної війни / Ред.І.К.Пашута. К.: Дніпро, 1986. 261 с.
    23. Благовірова М. Святий хутір. Харків-Київ: Література і мистецтво, 1932. 78 с.
    24. Богоявленская Н. И. Мотив дороги в ялтинских произведениях А.П.Чехова // Вопросы русской литературы. Межвузовский научный сб. Симферополь: Крымский архив, 2000. Вып. 9 (62). С. 78 91.
    25. Бондаренко І. Поняття стилю у сучасному радянському літературознавстві // Українське літературознавство. 1982. Вип. 39. С. 122 129.
    26. Бочаров А.Г. Бесконечность поиска: Художественные поиски современной советской прозы. М.: Сов. писатель, 1982. 423 с.
    27. Бочко М. Художній світ Федора Коваля // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип. 9: Українська література а загальноєвропейському контексті. Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2005. С. 62 67.
    28. Брехт Б.Избранное: Пьесы. Рассказы: Пер. с нем. М.: Правда, 1990. 560 с.
    29. Брусний І. Рецензії // Наші дні. Лютий. 1943. Ч. 2. С. 14.
    30. Василенко І. Специфіка літературного портрета як жанру сучасної української мемуарної прози: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.02 / Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 18 с.
    31. Василенко І. Теоретичне дослідження жанрів української мемуарної прози // Сучасна філологія. Проблеми, пошуки, знахідки. Вип. 3. Рівне: Рівненський держ. пед. ін-т, 1995. С. 24 27.
    32. Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины / Л.Чернец, В.Хализев. М.: Высш. шк., 1999. 556 с.
    33. Веріго І.М. Літературні мемуари 20-30-х рр. ХХ століття. Принципи художньої організації матеріалу: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.02 / Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2003. 16 с.
    34. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высш. шк., 1989. 404 с.
    35. Винниченко В. Сонячна машина. К.: Дніпро, 1989. 619 с.
    36. Винниченко В. Твори. Х.; К.: Рух, 1926. Т. 9. 195 с.
    37. Волкова О.В. Мотив // Современный словарь-справочник по литературе / Сост. и науч. ред. С.И.Кормилов. М.: Олимп, 1999. С. 304 305.
    38. Гажа Т.П. Українська літературна мемуаристика другої половини ХХ століття: становлення об’єктного і суб’єктного типів: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.02 / Харківський нац. ун-т імені В.Н.Каразіна. Х., 2006. 21 с.
    39. Галич А. Документ частной жизни? Нет: эпохи! // Радуга. 1990. № 8. С. 100 109.
    40. Галич О. Мемуари: масова чи елітарна література? // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвузівський зб. наук. ст. Ніжин: Вид-во Аспект-Поліграф, 2007. Вип. ХІІ. С. 191 196.
    41. Галич О. Наодинці з Мнемозіною // Київ. 1997. № 3 4. С. 126 133.
    42. Галич О. Сповідь перед історією // Вітчизна. 1994. № 11 12. С. 144 147.
    43. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. К.: Либідь, 2001. 488 с.
    44. Гаспаров Б.М. Литературные лейтмотивы: Очерки русской литературы ХХ века. М.: Наука, 1994. 304 с.
    45. Гинзбург Л.Я. Мемуары // Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. Л.: Худож. лит., 1976. С. 131 268.
    46. Гиршман М. Литературное произведение. Теория и практика анализа. М.: Высшая шк., 1991. 160 с.
    47. Гиршман М. М. Избранные статьи. Художественная целостность. Ритм. Стиль. Диалогическое мышление. Донецк: Лебедь, 1996. 160 с.
    48. Гиршман М. М. Проблемы целостного анализа художественной прозы. Донецк: Изд-во Донецкого гос. ун-та, 1973. 45 с.
    49. Гиршман М., Громяк Р. Целостный анализ художественного произведения. Донецк: Изд-во Донецкого гос. ун-та, 1970. 118 с.
    50. Гнідан О.Д., Дем’янівська Л.С. Володимир Винниченко. Життя. Діяльність. Творчість. К.: Четверта хвиля, 1996. 256 с.
    51. Голубець М. За розбудову української культури. Промова голови на відкритті Літературно-мистецького клубу // Наші дні. Грудень. 1941. Ч. 1. С. 1.
    52. Гординський С. Літературний рік (від жовтня 1943 до жовтня 1943 р.) // Календар „Альманах” на 1944 рік. Краків, Львів: Укр. вид-во, 1943. С. 109 114.
    53. Гром’як Р. Літературно-художній образ. Донецьк: Донецький держ. ун-т, 1970. 26 с.
    54. Гуляев Н., Катрашова И. Введение в теорию романтизма. Тверь: Тверский университет, 1991. 93 с.
    55. Данильян О.Г., Тараненко В.М. Основи філософії. Харків: Право, 2003. 352 с.
    56. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. К.: Вища шк., 1981. 216 с.
    57. Державин В. Три роки літературного життя на еміграції (1945-1947) // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У 4 кн.. К.: Вид-во „АКОНІТ”, 2001. Кн. 3. С. 15 30.
    58. Дубчак І. Екзистенційний світ українських емігрантів (За романом Аскольда Мельничука „Посланець мертвих”) // Слово і час. 2004. № 1. С. 61 68.
    59. Дуров П.Б. Некоторые композиционные особенности произведений народнической мемуарной прозы // Вопросы сюжета и композиции. Межвузовский сборник. Горький: Изд-во ГГУ, 1980. С. 46 54.
    60. Енциклопедія українознавства: В 10 т. / За ред. В.Кубійовича. Т. 10. Львів: Вид-во „Молоде життя”, 2000. С. 3605 4015.
    61. Енциклопедія українознавства: У 2 т. / За ред. В.Кубійовича. Т. І. Мюнхен Нью-Йорк, 1949. Ч. ІІ. С. 369 888.
    62. Есаулов И.А. Целостность художественная // Литературная энциклопедия терминов и понятий / Гл. ред. А. Н. Николюкин. М.: Интелвак, 2001. стлб. 1181.
    63. Есин А. Принципы и приемы анализа литературного произведения. М.: Флинта, Наука, 1999. 248 с.
    64. Залеська-Онишкевич Л. Модернізм у драмі // Антологія модерної української драми. Київ-Едмонтон-Торонто: Канад. ін-т. укр. студій: ТАКСОН, 1998. С. 9 15.
    65. Ільків А. „Заграва” Торонто, Канада // Наш театр. Книга діячів українського театрального мистецтва 1915-1991 / За ред. О.Лисяк, Г.Лужицький, Л.Полтава. У 2 т. Т. 2. Нью-Йорк Париж Сідней Торонто: Об-ня митців укр. сцени, 1992. С. 507 517.
    66. Ільницький М. Запах рідного слова серед чужого моря // Дзвін. 1995. № 4. С. 140 151.
    67. Ільницький М. М. Драма без катарсису: Сторінки літературного життя Львова першої половини ХХ ст. Львів: Місіонер, 1999. 212 с.
    68. Ільницький М. Об’єднані словом (Українська повоєнна еміграційна критика) // Дивослово. 2000. № 11. С. 6 11.
    69. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн. 2. Підручник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. 456 с.
    70. Качуровський І. Покоління другої світової війни в літературі української діаспори // Кур’єр Кривбасу. 2002. Лютий. № 147. С. 120 134.
    71. Клен Ю. Думки на дозвіллі // Українські вісті. 1974. Ч. 84. С. 7 9.
    72. Коваленко Л. Героїня помирає в першім акті // Антологія модерної української драми. Київ-Едмонтон-Торонто: Канад. ін-т. укр. студій: ТАКСОН, 1998. С. 309 328.
    73. Ковалів П. „Вечірня година” // Наші дні. Лютий. 1944. Ч. 2. С. 2.
    74. Колесник П. Дещо про мемуари // Вітчизна. 1959. № 2. С.176 183.
    75. Костюк Г. З літопису літературного життя в діаспорі // Костюк Г. У світі ідей та образів (1930-1980). Копурій: Сучасність, 1983. С. 440 491.
    76. Костюк Г. Українська еміграційна проза за 1965 рік // Костюк Г. У світі ідей та образів (1930-1980). Копурій: Сучасність, 1983. С. 408 440.
    77. Коточигова Е.Р. Вещь в художественном изображении // Введение в литературоведение. Литературное произведение: основные понятия и термины. Учеб. пособие / Л. В. Чернец, В. Е. Хализев, С. Н. Бройтман и др. М.: Высш. школа, 2000. С. 37 47.
    78. Коцюбинська М. Література факту: між „великою” і „малою” зонами // Березіль. 2006. № 9. С.157 173.
    79. Коцюбинський М. Цвіт яблуні // Коцюбинський М. Твори: В 2 т. Т. 1 К.: Наук. думка, 1988. С. 395 402.
    80. Краснов Г.В. Мотив в структуре прозаического произведения. К постановке вопроса // Вопросы сюжета и композиции. Межвузовский сборник. Горький: Изд. ГГУ, 1980. С. 69 81.
    81. Крысько В. Социальная стереотипия // Словарь-справочник по социальной психологи / Под ред. В.Крысько. СПб.: Питер, 2003. С. 293 294.
    82. Кудрявцев М.Г. Драма ідей в українській новітній літературі. Автореф. дис. д-ра філол. наук: 20.06.97 / Київський нац. ун-т. К., 1997. 35 с.
    83. Кузьмин А.И. Повесть как жанр литературы. М.: Знание, 1984. 112 с.
    84. Куліш М. Мина Мазайло // Куліш М.П’єси. К.: Наук. думка, 1998. С. 5 99.
    85. Кун Н.А. Легенды и мифы Древней Греции. СПб: Кристалл, 2001. 406 с.
    86. Лист Марії Цуканової до Ірини Івченко від 3 березня 1993 року. Рукопис. Архів Харківського літературного музею.
    87. Лист Марка Благовірова до Ірини Гавриш від 8 жовтня 2003 року. Рукопис. Архів Харківського літературного музею.
    88. Лист Марка Благовірова до Ірини Гавриш від 4 листопада 2003 року. Рукопис. Архів Харківського літературного музею.
    89. Лист Марка Благовірова до Ірини Гавриш від 24 грудня 2003 року. Рукопис. Архів Харківського літературного музею.
    90. Лихачев Д. Внутренний мир художественного произведения // Вопросы литературы. 1968. № 8. С. 74 87.
    91. Лихачов Д.С. Литература реальность литература. Л.: Сов. писатель, 1981. 216 с.
    92. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: В Ц „Академія”, 1997. 752 с.
    93. Лотман Ю. М. Литерату
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины